Добірка наукової літератури з теми "Гуманітарний профіль"

Гуманітарна культура пов'язана з пізнанням і освоєнням людиною інтелектуальних і духовних феноменів, що сприяють подальшому розвитку її як особистості і інтеграції в людське співтовариство. Гуманітарна культура особистості не є застиглим утворенням, вона формується і постійно поновлюється в певному проблемному полі людської діяльності. Гуманітарна культура входить в поняття професійної культури, забезпечуючи її гуманітарну складову так само, як професійна культура входить в поняття гуманітарної як установка людини на творчу, соціально відповідальну професійну діяльність. У статті розглядаються питання розвитку гуманітарної культури у студентів університету технічного профілю. Виявлений гуманітарний потенціал в змісті технічної освіти, який сприяє розвитку компонентів гуманітарної культури, враховує базову систему цінностей (аксіологію) сучасних суспільних відносин як реалізацію дієвої формули душевної безпеки. Духовна безпека сучасного суспільства і гуманітарна культура особистості особливо актуальна, в зв'язку з тим, що матеріальна складова не тільки зумовлює духовну безпеку суспільства, культуру особистості, але і виступає необхідною умовою для розробки і впровадження більш високих технологій інноваційної спрямованості і актуальних наукових відкриттів. Створення сучасного високотехнологічного виробництва в епоху розвитку комп'ютерно-мережевих програм, впровадження в повсякденне життя людини елементів штучного інтелекту, інтенсивне застосування винаходів, пов'язаних з нанотехнологіями, електромобілями, біороботами, киборгами, безсумнівно, змінює соціальну структуру і суспільні відносини. В інформаційному суспільстві в період «перезавантаження» суспільних відносин особливо актуальним стає сигма безпеки, яка представляє собою особистість, що володіє, сучасними професійними знаннями, почуттям обов'язку, високим рівнем інтелекту самосвідомості, толерантністю, яка прагне до гармонії з природою і соціумом, де існує повага до загальноприйнятих норм поведінки, законам.

У статті розглянуто філософські та теоретико-методологічні засади утвердження й реформування системи принципів навчання студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в умовах глобалізації. Акцент зроблено та інтерпретації вищезазначених принципів як найзагальніших методичних орієнтирів під час формування комунікативно-мовленнєвої компетентності студентів як ключової загальнолюдської й професійної компетентності в умовах гуманітарної кризи та дефіциту антропологічного чинника у суспільстві. Здійснено огляд і проаналізовано погляди українських та зарубіжних методистів та теоретиків освіти щодо комплектації, сутнісного й мето- дичного наповнення принципів навчання майбутніх фахівців гуманітар- но-педагогічного профілю, причому з’ясовано доцільний дидактичний зміст традиційних, спеціальних та інноваційних принципів. Аргументо- вано доцільність виокремлення таких інноваційних й актуальних освітніх принципів, як діалогічний, контекстний, цифровий та принцип суб’єктно- сті. Доведено інтегративний і взаємодетермінувальний характер вище- вказаних принципів та їх зв’язок із сучасною суспільною й культурною практикою, у лоні якої майбутній випускник гуманітарно-педагогічного коледжу неодмінно реалізовуватиме свої професійні комунікативно-мов- леннєві компетентності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній лінгводидактиці комплексно розглянуто загальні, специфічні гуманітарні та інноваційні принципи навчання майбутніх філологів та вчителів початкових класів в освітніх умовах сучасного гуманітарно-педагогічного коледжу. Описану у статті систему принципів навчання розглянуто холістично, інтегровано, що пов’язано з практичними потребами глобалізованого суспільства. Результати проведеного аналізу можуть лягти в основу моделювання нових освітніх умов і розроблення моделі гуманітарно- педагогічної освіти у вітчизняних коледжах гуманітарно-педагогічного напряму.

Визначено дидактичний та освітній потенціал змістового модуля «Засоби цифрової підготовки» навчальної дисципліни «Педагогіка» для розвитку цифрових компетентностей студентів гуманітарних та природничих спеціальностей. Індекс цифрової компетентності у двох групах Г1 (природничий факультет) та Г2 (гуманітарний факультет) було визначено за допомогою вхідної та підсумкової діагностики, які розроблені згідно з рамкою цифрової компетентності DigComp 2.0 та методикою «Індекс цифрової компетентності» (Г. Солдатова та інші). Про ефективність зазначеного змістового модуля та його суттєвий вплив на розвиток цифрової компетентності студентів свідчать отримані результати: на рівні А1 (Початківець. Потрібно розвивати цифрові навички) – 14,3% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні А2 (Дослідник. Розуміє високий потенціал цифрових технологій, але ситуативно використовує цифрові інструменти для навчання) – 17,1% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні В1 (Інтегратор. Експериментує з цифровими інструментами в різних контекстах, інтегрує їх у своїй навчальній діяльності) – 20,1% Г1 та 23,7% Г2), на рівні В2 (Експерт. Цілеспрямовано добирає цифрові інструменти для певної ситуації) – 14,3% Г1 та 21,1% Г2. На рівні С1 (Лідер. Володіє певним набором цифрових інструментів та знає, як обрати найбільш ефективний у певній ситуації) –17,1% в групі Г1 та 15,8% в групі Г2. На рівні С2 (Новатор. Експериментує з високо інноваційними цифровими технологіями та розробляє свої) –17,1% в групі Г1 та 18,4% в групі Г2. Результати моніторингових досліджень дають всі підстави стверджувати, що розроблений змістовий модуль «Засоби цифрової підготовки» як складова навчальної дисципліни «Педагогіка» сприяє підвищенню рівня сформованості цифрової компетентності студентів. При цьому бачимо суттєвіші відмінності між показниками студентів гуманітарних та природничих спеціальностей, що свідчить про те, що для гуманітаріїв потрібно збільшити кількість годин на вивчення зазначеного модуля або впровадити нову навчальну дисципліну.

Олару Ю. Ю. Комунікативна підготовка майбутніх економістів у контексті креативного підходу до навчання у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. У статті зроблено спробу розкрити особливості комунікативної підготовки майбутніх економістів у контексті креативного підходу до навчання у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Обґрунтовано взаємозалежність розвитку креативного компонента особистісного утворення майбутніх фахівців економічного профілю зі створення креативного комунікативного навчального середовища.

У статті розглядається проблема підвищення мотивації до навчання математики учнів класів гуманітарних профілів. Виокремлено групи пізнавальних мотивів учнів та їх прояви, встановлено психолого-педагогічні особливості старшокласників, що визначають мотивацію навчання у цьому віці, виокремлено психологічні принципи формування мотивації навчання учнів, зокрема, у процесі навчання математики. Наведено особливості навчальної мотивації учнів класів гуманітарних профілів у ході навчання математики, розкрито можливості застосування засобів інформаційно-комунікаційних технологій з метою підвищення мотивації до навчання математики учнів-гуманітаріїв.

Враховуючи потреби часу і важливість формування світогляду молоді, на прикладі Національного лісотехнічного університету України відстежено процес формування системи національно-патріотичного виховання студентів впродовж періоду його становлення. Опираючись на нормативно-правові акти, обґрунтовано потребу створення Ради з організації виховної роботи та залучення до цієї роботи Координаційної ради кафедр гуманітарно-соціальних дисциплін та інших підрозділів університету. Окреслено основні напрями виховання студентів: національно-громадянський, військово-патріотичний, екологічний, громадянсько-правовий та ін., особливу роль серед яких відведено екологічному. Наведено основні форми вживання виховних заходів в університеті. Доведено необхідність активізації подальшої роботи в напрямі національно-патріотичного виховання. Окреслено роботу колективу університету в пошуку нових форм та методів здійснення виховних заходів та вирішення проблеми подолання пасивності та інертності частини студентського середовища. Стверджено, що активна участь студентів у позанавчальному житті університету також сприяє формуванню у них Soft Skills (м'яких навичок), в яких зацікавлені сучасні роботодавці. Акцентовано увагу на перспективі створення арт-студії та молодіжного центру для співпраці студент – викладач на виховній ниві.

У статті розглянуто особливості впливу руху відкритого доступу до якісної безперервної підготовки сучасного спеціаліста в контексті зростаючих змін ландшафту вищої освіти, що обумовлює перспективи реалізації якісних моделей їх професійно-особистісного становлення. Охарактеризовано доцільність навчально-методичного супроводу цифрової підготовки з використанням відкритих освітніх практик щодо засобів цифрової культурної спадщини, спрямованої на підтримку визнання суспільних цінностей. Вивчено базові засоби реалізації відкритої освіти, а саме: відкриті освітні ресурси, масові відкриті онлайн курси, відкриті цифрові підручники, що, з одного боку, дозволяє викладачам на їх основі розробляти власні матеріали до навчальних курсів, а з іншого – експериментувати з впровадженням гнучких моделей для підтримки індивідуальності кожного члена студентської спільноти. Проаналізовано перспективи та переваги реалізації підходів відкритої освіти, які пов’язані з рухом за справедливий доступ до якісної вищої освіти з урахуванням особливостей нелінійних моделей, кар’єри і зайнятості відповідно до життєвих цілей людини, що обумовлено регіональними потребами забезпечення невпинного рівня розвитку людського капіталу в умовах сталого розвитку. Розглянуто розширене визначення «соціального виміру», що викликано необхідністю в спільних діях на основі узгодженої політики безперервної освіти, яка пов’язана з обробкою і збереженням певних типів даних (цифрових бейджів) протягом усього життя. Доведено, що підвищення якості викладацького складу стимулює їх до ініціативи, плідної співпраці та безперервного вдосконалення на основі сучасних відкритих ресурсів, водночас покращує культуру взаємодії і рівень соціальної справедливості. Апробовано науково-методичне забезпечення професійно-особистісного розвитку педагогів суспільно-гуманітарних дисциплін, що збагачує досвід інтеграції цифрових технологій в освіту. Зокрема освітня технологія портфоліо активізує студентів до критичного дослідження особливостей відкритого освітнього середовища.

В тезах доповідається про можливість використання комп’ютеризованих комплексів як ефективної форми для проведення практичних занять здобувачам технічних і гуманітарних спеціальностей. Подібна тактика проведення занять надає змогу відпрацювати і закріпити теоретичні знання, при чому для здобувачів технічного профілю – практично дослідити процес створення подібних розробок, удосконалити практичні навики щодо створення комп’ютеризованих комплексів, а для здобувачів гуманітарного профілю – особисте вивчення процесу застосування технічної розробки у майбутній професійній діяльності та використанні доробок у медичних установах та реабілітаційно-діагностичних центрах.

У роботі розглянуто теоретичні основи і приклади практичного використання різних форм навчання математики учнів гуманітарних профілів старшої школи. Метою кваліфікаційної роботи є дослідження дослідженні різних форм навчання математики учнів гуманітарних профілів старшої школи. Об’єктом дослідження виступає процес навчання математики у старшій школі. Предмет дослідження ‒ форми навчання математики учнів класів гуманітарних профілів навчання старшої школи. У вступі визначено актуальність, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано мету та завдання роботи. У першому розділі роботи охарактеризовано процес навчання математики у класах гуманітарного профілю з позицій диференційованого, рівневого і компетентнісного підходів, проаналізовано основний зміст навчального матеріалу з математики для класів гуманітарного профілю, класифіковано різні форми навчання математики. У другому розділі роботи розглянуто методичні особливості навчання математики учнів гуманітарних класів, зокрема: оптимізацію організаційних форм навчання в процесі компетентнісного вивчення функціональної змістової лінії; форми формування навчально-пізнавальної компетентності та розвитку творчого мислення учнів під час виконання обчислень, перетворення виразів та навчання розв’язуванню різних типів рівнянь; організаційні форми формування практичної компетентності в процесі вивчення геометрії; форми використання історичного матеріалу; позаурочні форми навчання математики. У висновках узагальнено й систематизовано результати вивчення і визначено перспективи подальших досліджень.
The paper considers the theoretical foundations and examples of practical use of various forms of teaching mathematics to high school students in the humanities. The purpose of the qualification work is to study the study of various forms of teaching mathematics to high school students in the humanities. The object of research is the process of teaching mathematics in high school. The subject of research - forms of teaching mathematics to students of humanities classes of high school. The introduction defines the relevance, object and subject of research, formulates the purpose and objectives of the work. The first section of the paper describes the process of teaching mathematics in humanities classes from the standpoint of differentiated, level and competence approaches, analyzes the main content of mathematics teaching material for humanities classes, classifies various forms of teaching mathematics. The second section of the work considers the methodological features of teaching mathematics to students of humanities classes, in particular: optimization of organizational forms of learning in the process of competence study of the functional content line; forms of formation of educational and cognitive competence and development of creative thinking of students during the calculations, transformation of expressions and learning to solve different types of equations; organizational forms of formation of practical competence in the process of studying geometry; forms of use of historical material; extracurricular forms of teaching mathematics. The conclusions summarize and systematize the results of the study and identify prospects for further research.