Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Граматичне значення.
Статті в журналах з теми "Граматичне значення"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Граматичне значення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
КОВАЛЬЧУК, Тетяна. "Граматичне значення нереального умовно-наслідкового періоду". Humanities science current issues 2, № 34 (2020): 174–78. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863/34-2-26.
Повний текст джерела
2
ТАРАСЮК, Н. М., Н. Ф. ОСЕЦЬКА та А. В. ШИКУН. "ВПРАВИ НА ІНТЕГРОВАНИЙ РОЗВИТОК ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ ЧИТАННЯ НА ОСНОВІ ЕСКІЗНОГО БУДІВЕЛЬНОГО ПРОЄКТУ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЧИТАННІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 47–52. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються вправи на інтегрований розвиток лексико-граматичних навичок і вмінь читання на основі ескізного будівельного проєкту як засобу розвитку англомовної лексико-граматичної компетентності у читанні. Мета роботи – продемонструвати зразки групи вправ із підгрупи вправ на інтегрований розвиток лексико-граматичних навичок і вмінь читання на основі ескізного будівельного проєкту для розвитку англомовної лексико-граматичної компетентності у читанні. Теоретична доцільність розроблення цієї групи вправ обґрунтовується наявністю наукових праць учених про лексико-граматичну компетентність як домінантного компонента мовної компетентності для майбутніх інженерів-будівельників. Методологія статті базується на етапах формування навичок, навчання граматики та на визначених і обґрунтованих теоретичних передумовах формування у майбутніх інженерів-будівельників англомовної лексико-граматичної компетентності у читанні. Наукова новизна полягає у розробленні вправ на основі ескізного будівельного проєкту як допоміжного засобу навчання до навчальних видань, які створені для студентів будівельних спеціальностей. Продемонстровано зразки вправ із зазначенням мети, виду, характеристики вправи та інструкції. Розроблено групу вправ, яка корелює із завершальним етапом формування лексико-граматичної компетентності у майбутніх інженерів-будівельників у читанні і містить відповідні підгрупи, що спрямовані на інтегрований розвиток лексико-граматичних навичок і вмінь у трьох видах читання. Продемонстровано умовно-комунікативну вправу на встановлення значення лексичних одиниць та граматичних структур із метою навчити студентів розуміти значення лексичних одиниць та граматичних структур на рівні тексту (ознайомлювальне читання). Показано умовно-комунікативну вправу із рефлексивним компонентом для навчання студентів розуміти лексичні одиниці та граматичні структури для співвіднесення вимог замовника із правильними інженерними рішеннями (до ескізного будівельного проєкту з їх подальшою презентацією) з метою розвивати навички встановлення смислових зв’язків між словами та реченнями (вивчаюче читання). Продемонстровано виконання вправ із поступовим нарощенням складності.
3
Мороз, Т. Ю. "ДОСЛІДЖЕННЯ ІМЕННИКА ТА ЙОГО МОРФОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ ІЗ ПОГЛЯДУ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОЇ АСИМЕТРІЇ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 180–87. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження семантико-граматичної асиметрії у сфері морфологічних категорій іменника як одного з різновидів явища асиметрії, що характеризує будь-яку природну мову на всіх рівнях її організації (структури й системи) і функціонування, передбачає чітке визначення термінів, за допомогою яких здійснюється опис відповідного явища. Статтю присвячено окресленню стратегії дослідження морфологічних категорій іменника в аспекті семантико-граматичної асиметрії, аналізу термінів і понять морфологічної теорії, значущих для вивчення проблеми семантико-граматичної асиметрії на рівні морфологічних категорій іменника. Для здійснення аналізу явища семантико-граматичної асиметрії у сфері морфологічних категорій іменника автор дослідила й окреслила позиції та погляди мовознавців на проблему кількості й характеру субстантивних мор- фологічних категорій, їх співвідношення із загальнокатегорійним значенням імені, схарактеризувала роль загальнокатегорійного значення предметності й морфологічних категорій у класифікаційному виділенні іменника. Акцент саме на морфологічні категорії іменника зумовив аналіз традиційних і сучасних поглядів на систему субстантивних граматичних категорій, що уможливило визнати власне морфологічними такі категорії, як число, рід та істоту. Граматична категорія відмінка іменників свідомо вилучена зі сфери аналізу в аспекті семантико-граматичної асиметрії. Це зумовлено існуванням суперечливих поглядів на цю категорію в наукових колах і складністю самої категорії для такого аналізу. У межах категорії відмінка взаємодіють семантичні, морфологічні й синтаксичні чинники з виразним домінуванням синтаксичних, що дає вагомі підстави для кваліфікації відмінка не тільки як граматичної, а й синтаксичної категорії. Системність морфологічних категорій іменника визначається існуванням між ними ієрархічної співвіднесеності та рівнорядної взаємодії, які в результаті забезпечують і формують граматичну характеристику іменників першого рівня абстракції – категорії предметності, яка й конституює іменник як частину мову.
4
Рускуліс Л. В. та Механцева В. М. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 35–41. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовано, що одне з магістральних значень в шкільному курсі мови має вивчення лексичного рівня української мови; наголошено, що формування лексичної компетентності відбувається в системно-інтегративних зв’язках лексики з фонетикою, граматикою, орфографією та стилістикою, бо слово є явищем багатогранним; успішне засвоєння лексичного рівня української мови залежить від урахування специфічних підходів, принципів, закономірностей навчання та добору методів і прийомів навчання; потрактовано поняття «лексична компетентність» у розвідках науковців та визначено її як високий рівень засвоєння лексичного рівня української мови, уміння володіти лексичними засобами відповідно до ситуації мовлення, беззаперечне дотримання лексичних норм, оволодіння словниковим запасом української мови, повага до українського слова, активне використання власне української лексики; простудійовано основні положення програми з української мови для учнів 10-11 класів (профільний рівень), у якій за пріоритетне визначено формування лінгвокультурологічної, соціолінгвістичної компетентностей, що сприятиме формуванню лексичної компетентності сучасного учня шляхом усвідомлення ним мови як національного феномену; схарактеризовано домінантні завдання лінгвістичної (мовної) та соціокультурної змістових ліній; проаналізовано класифікацію лексичних вправ, до яких уналежнено: власне лексичні, що спрямовані на закріплення лексичних понять і формування вмінь тлумачити значення слова; лексико-граматичні вправи сприяють виявленню й установленню зв’язків між лексикою й граматикою, формуванню вмінь розрізняти лексичне й граматичне значення слова; лексико-орфографічні вправи забезпечують засвоєння й повторення особливостей написання слів та їхніх частин; лексико-стилістичні вправи забезпечують вироблення вмінь і навичок правильного відбору і вживання слів у мовленні відповідно до характеру й мети висловлювання; наведено приклади таких вправ і завдань до них, що передбачають аналіз слів-символів, вербалізацію концептів, вибудовування лексико-семантичного поля, обов’язковий інформаційно-комунікаційний супровід їх.
5
Гінзбург, Михайло Давидович. "ПРОПОНОВИ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКЕ МОВОЗНАВСТВО КОНЦЕПЦІЇ МІШАНИХ ЧАСТИН МОВИ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 7–29. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.231684.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми. Актуальність запропонованої статті пов’язана з потребою подолати принципові розбіжності між висновками академійних мовознавчих праць і рекомендаціями посібників з культури української мови, з одного боку, і тим, чому навчають в українських вишах, з другого. Ці розбіжності пов’язані з особливостями українських засобів подавання процесів, які відрізняють їх від засобів сусідніх слов’янських мов.
Зазначені розбіжності спричинені тим, що українському мовознавству бракує однозначної, несуперечливої та загальновизнаної концепції дієслова як частини мови і частиномовної належності дієслівних утворів, системи їхніх граматичних ознак і пов’язаного з цим розуміння їхньої семантики та правил уживання в різних синтаксичних конструкціях.
З огляду на це потрібно:
– порівняти два панівні підходи до визначення дієслова як частини мови: 1) узвичаєний підхід, утілений у радянських і пострадянських граматиках; 2) новий семантико-граматичний, який запропонував І.К. Кучеренко та розвинув І.Р. Вихованець;
– запропонувати як далі визначати дієслово та похідні дієслівні утвори.
Мета статті – запропонувати як усунути деякі суперечливі положення нового семантико-граматичного підходу та доповнити його концепцією мішаних частин мови.
Методи дослідження. Основним методом є аналізування граматичних та термінознавчих праць.
Основні результати дослідження. Порівняно два зазначені панівні підходи до визначення дієслова як частини мови і показано істотні переваги та певні суперечливості другого.
Зокрема проаналізовано семантику, граматичні ознаки та ужиткові особливості дієслівних форм на ‑но, ‑то, інфінітива, дієприслівника, віддієслівного іменники на ‑ння, ‑ття з процесовим значенням (далі – дієслівного іменника) та дієприкметника. Підтверджено, що дієслівні форми на ‑но, ‑то та інфінітив належать до дієслова як частини мови, тоді як дієприслівник, дієслівний іменник і дієприкметник є не формами дієслова, а лексико-граматичними розрядами віддієслівного прислівника, іменника та прикметника відповідно.
Показано, що успадковування граматичного значення категорії виду та певних валентних позиції твірних дієслів пов’язує дієприслівник, дієслівний іменник та дієприкметник з дієсловом не лише словотвірно і семантично, а й граматично. і завдяки цьому граматичному зв’язку вони істотно відрізняються від спільнокореневих власне віддієслівних прислівників, іменників та прикметників, які повністю втратили всі дієслівні граматичні категорії і тому є результатом повного семантичного перейдення дієслова в прислівник, іменник та прикметник відповідно.
Висновки та перспективи. Саме граматичний зв’язок дієприслівника, дієслівного іменника та дієприкметника з дієсловом дає підстави вважати ці утвори мішаними частинами мови.
Запропоновано уточнити структуру курсу української граматики і ввести до нього спеціальний розділ «Мішані частини мови», щоб чітко відбити граматичну, семантичну й ужиткову відмінність цих утворів від власне віддієслівних прикметників, прислівників та іменників.
Ключові слова: вид, валентність, дієвідмінювані дієслівні форми, дієслівний іменник (віддієслівний іменник на ‑ння, ‑ття), дієслівна форма на ‑но, ‑то, дієприкметник, дієприслівник, інфінітив, процес.
6
Скоробогатова, Е. А. "УТВЕРЖДЕНИЕ ПРИЕМА: ГРАММАТИЧЕСКАЯ АТТРАКЦИЯ В ЛИРИКЕ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ 1922-1923 ГОДОВ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, № 71 (2020): 3–9. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Граматична атракція розглянута як типологійна характеристика поетичного ідіостилю Марини Цвєтаєвої. Мета статті – дослідити, як різні типи граматичної атракції використовуються Цвєтаєвою у період 1922-1923 років, для якого вони є актуальними. Теоретичним підґрунтям праці слугує вчення про граматичну атракцію О.О. Потебні. Атракцією форм називаємо уподібнення граматичних форм на дериваційному, морфологічному й синтаксичному рівнях тексту. В дослідженні розрізняються випадки невимушеної атракції діахронічного типу й приклади використання атракції як поетичного прийому, орієнтованого на збільшення виразності й фасцинативності віршового тексту. Розглянуті зразки другого типу, що притаманні ліриці поета. Проаналізована роль граматичної семантики одиниць, що були уподібнені, у формуванні поетичних смислів та їхня участь у композиційній будові поезій. Дослідження дало змогу зробити низку узагальнень. У ліриці Марини Цвєтаєвої 1922-1923 років активно використовується граматична атракція різного ґатунку: дериваційна, морфологічна, синтаксична. У більшості випадків на звуковому рівні вона підтримана паронімічною атракцією. У багатьох поетичних фрагментах атракція різних типів поєднується. Поєднання прийомів уподібнення одиниць різних стратумів й актуалізація прийому призводить до створення поезій, композиція, смисловий та звуковий ритм яких побудовані на атракції форм, значень і смислів. Перспектива дослідження полягає у вивченні формування художньої традиції використання граматичної атракції у російськомовній поезії як версифікаційного прийому, що збільшує багатозначність, ритмічність й фасцинативність поетичного тексту.
7
ПОПОВА, Ольга, та Лариса ПОПОВА. "ЛІНГВІСТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 144–52. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-144-152.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу з’ясувати роль лінгвістичних ігор як засобу формування комунікативної компетентності молодших школярів, що сприяє підтриманню інтересу до навчання української мови та спрямований на отримання учнями знань за рахунок власних зусиль, розкриття особливостей будови та функціонування мови. Лінгвістична гра сприяє розвитку в здобувачів початкової освіти уяви про основні граматичні категорії та граматичне значення слова, які як абстрактні поняття дуже важко сприймаються в цьому віці. Вона також допомагає зрозуміти процес утворення нових слів та засвоїти основні словотворчі моделі. Ігрове засвоєння слова сприяє розвитку загальної мовленнєвої культури особистості, формує підсвідоме розуміння мовної норми та розвиває лінгвістичне мислення, що є основою комунікативної компетентності. Систематизація досвіду педагогів, представленого на особистих сайтах, у журнальних статтях та методичних публікаціях дозволила виділити найбільш популярні лінгвістичні ігри, які використовуються педагогами на уроках української мови в початковій школі, та розподілити їх на такі групи: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні. Ураховуючи те, що молодшим школярам характерні емоційність, пізнавальна активність, бажання фантазувати, прагнення показати свою кмітливість і вправність, зростає роль використання лінгвістичних ігор на уроках української мови як засобу формування комунікативної компетентності. Сучасні лінгвістичні ігри передбачають змагальність, добровільність, що дозволяє учням задовольнити свої потреби в рухливості, отримати позитивні емоції радості, захоплення, задоволення, реалізувати свої інтереси, оволодіти навичками комунікації тощо. При проведенні лінгвістичних ігор здобувачі початкової освіти не лише засвоюють мовні норми, правила, а й залучаються до системи різноманітних суб’єкт-суб’єктних відносин, формують уміння взаємодіяти в команді, приймати рішення, доводити свою думку, що сприятиме формуванню комунікативної компетентності. Ключові слова: лінгвістична гра, комунікативна компетентність молодших школярів, фонетичні ігри, лексико-фразеологічні ігри, морфологічні ігри, орфографічні ігри, синтаксичні ігри.
8
Федірець, Тетяна, та Вікторія Опанасенко. "ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РЕКЛАМНИХ СЛОГАНІВ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 244–46. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-55.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню лексико-граматичних особливостей перек-ладу рекламних слоганів. Авторами визначено значення адекватного перек-ладу рекламних слоганів у сфері сучасної торгівлі, зокрема міжнародної. Основну увагу в статті зосереджено на вивченні лексико-граматичних особ-ливостей рекламних слоганів і їх відмінності від звичайних текстів. Авторами досліджено й систематизовано основні граматичні особливості мови реклам-них слоганів. Визначено низку підходів, що використовуються сьогодні для подолання труднощів у перекладі англомовних рекламних слоганів україн-ською мовою.
9
Шпачинська, І. В., та С. М. Альбота. "ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ТА ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ «СПОКУТА» ІЄН МАК’ЮЕН". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 211–16. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Праця зосереджена на дослідженні перекладацьких трансформацій як засобу досягнення еквівалентності в перекладі. Під перекладацькою трансформацією ми розуміємо зміну формальних або семантичних компонентів вихідного тексту в тексті перекладу за збереження інформації, що призначена для передачі. Лексичні трансформації становлять собою відхилення від прямих словникових відповідників та виникають здебільшого тому, що об’єми значень лексичних одиниць вихідної та мови перекладу не збігаються. До лексичних трансформацій відносимо конкретизацію значень, генералізацію значень, додавання, вилучення та перестановку. Важливо перекладати лексичний елемент у сукупності його контекстуальних зв’язків та функціональних характеристик. Основними причинами виникнення лексичних трансформацій, на думку таких дослідниць у лінгвістичній галузі, як Т. Левицька й А. Фітерман, є різна словосполучність, різні вживання одного слова, різниця у смисловому об’ємі, різні ознаки одного денотата в різних мовах. Поняття граматичної трансформації визначено тим, що у процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу перетворюється сама структура речення. Англійська й українська мови належать до різних типів мов індоєвропейської родини, тому наявна розбіжність між ними як на рівні порядку слів у реченні, так і в категоріях числа, інших граматичних форм і структур. Основні характеристики, а саме – внутрішній та зовнішній поділ речення, зміна порядку слів та компенсація – відносимо до граматичних трансформацій. За допомогою порівняльного аналізу текстів оригіналу та перекладу проілюстроване використання лексичних та граматичних трансформацій на прикладі перекладу українською мовою роману Ієна Мак’юена «Спокута». У процесі перекладу автор частіше схилявся до використання лексичних трансформацій для кращого сприйняття та зацікавленості читачів, рідше використовувались граматичні трансформації. Засвідчено спробу перекладача зберігати послідовність у структурі речення. Крім цього, важливим аспектом у перекладі було те, що перекладач врахував особливості індивідуальної художньої манери письменника та специфіку культури адресата інформації.
10
Пукаляк, М. В. "ОМОНІМІЯ В ДІЄСЛІВНИХ КОМБІНАЦІЯХ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 235–39. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-38.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження граматичної омонімії в сучасній англійській мові, типів та особливостей омонімічних структур, що функціонують у літературних текстах. Омонімія аналізується як явище синхронії і розглядається як результат протилежних процесів семантичної розбіжності слів, етимологічно що походять з одного і того ж джерела. Омоніми – це мовні одиниці, різні за значенням, але однакові за своєю формою. У випадку багатозначності різні значення однієї і тієї ж граматичної форми взаємозалежні і виходять з одного і того ж значення. У випадку омонімії первинне (інваріантне) значення цієї граматичної форми не простежується в різних видах використання цієї форми. Синтаксичні омоніми – це такі одиниці, в яких поверхневі структури збігаються, але глибокі семантичні структури різні. Саме синтаксична парадигма дає змогу виявити омонімію синтаксичної структури. Якщо парадигматичним зв’язком вважається зв’язок мовного елемента з іншими елементами, то, крім звичайних парадигматичних зв’язків усередині їх синтаксичної парадигми, омонімія синтаксичних одиниць має зв’язки з іншими елементами омонімічного рядка. Ці зв’язки називаються омонімічними зіткненнями. Саме трансформаційний аналіз допомагає диференціювати омонімічні конструкції. У рамках омонімії явища морфологічної та синтаксичної омонімії стоять окремо один від одного. Морфологічна омонімія включає окремі частини морфологічної парадигми і таким чином стає невід’ємною ознакою всієї морфологічної системи мови. Синтаксична омонімія складніша за своїми загальними ознаками, ніж морфологічна омонімія: тотожність омонімічних структур не має абсолютного, всеохоплюючого характеру, і поряд із переважаючою ідентичністю існують також деякі відмінності, які є явними показниками глибокої неідентичності синтаксичних конструкцій. Структурна нетотожність синтаксичних омонімів виявляється в процесі їх формування.
11
Степаненко, Н. С. "ЛОКАТИВНА ФУНКЦІЯ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА В УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ: ФАКТИ АСИМЕТРІЇ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 103–14. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття має за мету виявити феномени міжмовної асиметрії – встановити факти невідповідності між українськими й російськими акузативними синтаксемами на рівні семантики, формально-граматичної організації, функціональних особливостей та стилістичної спеціалізації. З’ясовано загальні риси симетрії на рівні реалізованих конкретними репрезентантами структурної моделі V+Prep+Nacc диференційованих значень (ідеться про синтаксичні конструкції з прийменниками В/У [рос. В], НА, ЧЕРЕЗ, КРІЗЬ [рос. СКВОЗЬ], ЗА, ПІД [рос. ПОД]). Основну увагу приділено характеристиці семантичної, формально-граматичної, стилістичної асиметрії українських конструкцій V+ПОВЗ+Nacc, V+МІЖ (МЕЖИ)+Nacc, V+ПОМІЖ (ПОМЕЖИ)+Nacc, V+ПЕРЕД+Nacc, V+ПОПЕРЕД+Nacc, V+НАД+Nacc, V+ПОНАД+Nacc. Установлено маркери їхньої семантичності (прийменники, детермінувальні дієслова, детерміновані іменники), функціональний потенціал, стилістичну ієрархію, за потреби – зв’язок з іншими неакузативними експлікаторами того або того просторового значення. Ключові слова: споріднені українська й російська мови, локативні конструкції, локативні прийменники, асиметрія, диференційоване просторове значення.
12
Радчук, Ольга Вячеславовна. "ВІДСУТНІСТЬ: ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОНЯТТЯ ДЛЯ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, № 69 (2019): 19–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття «відсутність» як важливе та необхідне поняття розумової діяльності людини, що усвідомлюється нею протягом усього життя. Поняття «відсутність» належить до таких базових абстрактних понять, що відіграють значну роль в концептуальній системі мови і мають важливе соціально-культурне значення. Концептуальна система будь-якого індивіда формується на основі сприйняття навколишнього світу й передбачає осягнення ним реалій цього світу в опозиції наявність vs відсутність. Оволодіння мовою, в основі якої також закаладені бінарні опозиції, дозволяє людині номінувати абстрактні поняття. Апперцепція як розумова операція, в процесі якої відбувається закріплене досвідом вторинне сприйняття, впливає на появу нових вербальних реалізацій вже сформованого поняття. Показано, що репрезентації поняття «відсутність» з’являються як наслідок розширення значень слів, метафоризації, виникнення граматичних форм, зміни або трансформації їх лексичного вираження. Автором цієї публікації обґрунтовується можливість лінгвокогнітивного осмислення та опису вербальних засобів вираження поняття «відсутність» з опорою на теорію прототипів американського психолога Елеонори Рош. Використання метода інтерпретації розширює потенціал когнітивного аналізу мовних репрезентацій поняття «відсутність». У статті робиться акцент на те, що відображене у свідомості людини уявлення про поняття «відсутність» має лексичну та граматичну об’єктивацію, яка є вторинною по відношенню до прототипу і представлена ізоморфними засобами мови. Незважаючи на те, що проблема вивчення абстрактних понять, до яких належить і поняття «відсутність», не є новою в лінгвістиці, тенденції сучасного мовознавства дозволять представити систему мову в координатах наявність vs відсутність як когнитивно обумовлених. Теоретичне осмислення поняття «відсутність» у цьому аспекті має велику перспективу.
13
Шмілик, І. Д. "КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ МОРФОЛОГІЧНОЇ ВАРІАНТНОСТИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 282–87. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано різні погляди щодо тлумачення терміна «варіант» і трактування термін сполуки «варіант слова». Описано різні класифікації варіантів слів (акцентуаційні, фонетичні, орфоепічні, орфографічні, словотвірні, граматичні, останні з яких мовознавці ототожнюють із морфологічними або поділяють на морфологічні й синтаксичні). Серед різноманітної класифікації варіантів слів ґрунтовно проаналізовано морфологічні варіанти й виокремлено такі особливості: форми того самого слова; тотожність лексичного й граматичного значення; наявність спільної або варіантної словозмінної основи (братові/брату – спільна, золотому/золотім – варіантна); наявність варіантних флексій (нова – новая); наявність формотворчих суфіксів (ім’ям – іменем); неоднакове поширення в стилях літературної мови; взаємозамінність у тій самій позиції. Вказано на інші чинники, якими може бути зумовлена морфологічна варіантність, зокрема: зміною і словозмінної основи, і флексій (сльозами – слізьми), акцентуаційними змінами (стола–столу), фонетичними й акцентуаційними змінами (на тоці – на току), зміною лексичного значення слова (духу – духа, каменю – каменя), варіюванням граматичної категорії роду при змінній або незмінній формі слова (зал ч.р. – зала ж.р. – не потребує контексту, купіль – ч.р. і ж.р. – потребує контексту), варіюванням форм того самого роду (вовкулак ч.р. – вовкулака ч.р., постіль ж.р. – постеля ж.р.). Зазначено, що мовознавці другої половини ХХ ст. використовували різні терміни на позначення спільнокореневих утворень із тотожним змістом і деякими видозмінами форми, а саме: паралельні форми, варіантні закінчення, паралельні закінчення, паралельні граматичні форми, морфологічні варіанти, варіантні утворення, варіантні форми тощо. Також вказано на дискусійне питання в українській лінгвістиці про розмежування понять «паралельна форма», «дублет» і «варіант» і на доречність використання терміна «варіант», який найбільш повно виражає суть явища варіювання мовних засобів. Зазначено доцільність вживання терміносполуки «варіанти форм слова», якщо йдеться про морфологічну варіантність, а також поняття «морфологічна варіантність», «словозмінна варіантність», «варіанти форм слова» потрактовано як синоніми.
14
Дудок, Р. І. "Значення та функціонування займенників (граматичний та семасіологічний аспекти)". Іноземна філологія, Вип. 115 (2005): 52–56.
Знайти повний текст джерела
15
Борковська, І. П., та Ю. Г. Карачун. "КОМПОЗИЦІЙНИЙ І ФОРМАЛЬНИЙ РІВНІ КОГЕЗІЇ В АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ТЕКСТАХ ТЕНДЕРНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено опису категорії когезії в ділових текстах англійської мови. На прикладі текстів тендерної документації виявлено текстоутворювальну роль цієї категорії. Визначено, що в основі когезії знаходяться граматичні взаємовідношення. Завдяки лінгвістичному характеру категорії зв’язності, що проявляється на різних мовних рівнях, виокремлюють такі види зв’язності: лексико-граматичні і функційно-синтаксичні засоби когезії. Вибір засобів когезії визначено специфікою стилю. Представлено трактування когезії ділових текстів як структурної організації окремих блоків тексту за допомогою лексико-граматичних зв’язків. Виокремлено два рівні когезії: композиційний та формальний. З’ясовано, що когезіальна зв’язність на композиційному рівні акцентується у розташуванні двох блоків тексту з чітким розташуванням структурних частин. Перший блок містить вступ “Preface”, а наступний блок, своєю чергою, складається з трьох розділів. Підкреслюється важливість композиційної когезії у формуванні зв’язності ділового тексту. Проведено аналіз формального складника ділового тексту в такому напрямі: виявлено традиційні функційно-синтаксичні засоби когезії, серед яких виокремлено сполучники (сурядні, підрядні та парні) і сполучникові слова. Обґрунтовано вживання відповідних сполучних засобів у тендерній документації як жанру ділової кореспонденції, які легко ідентифікувати без контексту або певних лексичних маркерів, підкреслено важливість однозначності таких сполучних засобів у жанрах ділових текстів. Представлено розгорнутий список сурядних та підрядних сполучників, які засвідчують досліджувані тендерні документи. Визначено роль сурядних сполучників у нанизуванні фрагментів інформації, що допомагає пов’язати текст і забезпечує ритмічність ділового мовлення. Проаналізовано підсилювальну роль підрядних сполучників та їх значення для зв’язку від попередньої до нової ідеї у документації. Можна спостерігати системний характер використання когезійних мовних засобів, серед яких сполучники відіграють суттєву роль в автоматизації вибору слів і характеру їх вживання.
16
Козіна, Юлія Василівна. "Морфологічні засоби вираження категорійного значення істоти / неістоти". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 265–74. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.804.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано взаємозв’язок категорії відмінка з лексико-граматичною категорією істоти/неістоти іменників. Описано послідовність вираження значень субстантивів у формі однини із семою «живий» та «неживий» предмет на рівні закінчень родового, давального та кличного відмінків упродовж писемного періоду розвитку української мови.
17
Палиця, Г. С. "Лексико-граматичні засоби вираження значення множинності в сучасній німецькій мові". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 12 (2004): 196–201.
Знайти повний текст джерела
18
Палиця, Г. С. "Лексико-граматичні засоби вираження значення множинності в сучасній німецькій мові". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 12 (2004): 196–201.
Знайти повний текст джерела
19
O.V., Hlushchenko. "FUNCTIONING OF MIDDLE HIGH-GERMAN DIPHTHONGS ON THE EXAMPLE OF THE WORK “IMPERIAL CHRONICLE” (“DER KAISERCHRONIK”)." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 80–83. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-12.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to the genesis of diphthongs and their functioning within the word of the Middle High German (MHG) period of German language development.The aim of the given article is to study the origin, development and functioning of diphthongs on the material of MHG work “Imperial Chronicle” (“Der Kaiserchronik”).Methods. The main method of research is comparative-historical, which enabled tracing the dynamics of the formation and functioning of German diphthongs. The use of the probabilistic-statistical method contributed to obtaining data on the frequency of diphthongs in the experiment. The descriptive method was used to systematize and classify diphthongs, to describe their phonetic and lexical-grammatical features at this stage of German language development.Results. The results of the study allowed to establish the main functions of diphthongs and showed a direct correlation between the time of origin of diphthongs and the frequency of their implementation in the text. From the grammatical perspective MHG diphthongs were grouped on the principle of alternation in root morphemes, while performing the grammatical function of these word forms, which enabled distinguishing a group of “ablaut diphthongs”; from the lexical perspective MHG diphthongs were grouped into “meaningful homonymous diphthongs”. It was also found that the largest number of MHG diphthongs fall in the middle of the word: anlaut – 35 lexical units (0.8%), inlay – 390 lexical units (0.87%), auslaut – 25 lexical units (0.5%), and MHG auslaut indicators decrease, because during changes in the grammatical structure of words its inventory root morpheme becomes more significant, where the main phonetic and grammatical processes take place. Significant reduction in the implementation of diphthongs at the end of MHG words is the result of constant articulatory attenuation of sounds, which leads to the reduction of vowels, and in some cases to their complete disappearance or contraction.Conclusions. Diphthongs were living and specific linguistic phenomena in prehistoric times. MHG diphthongs were carriers of meaning, while performing phonetic and grammatical functions. The study indicates the presence of a correlation between the time of origin of diphthongs and their implementation in language (speech).Key words: ablaut, diachrony, dialect, correlation, morpheme, phoneme. Стаття присвячена ґенезі дифтонгів та їх функціонуванню в межах слова середньоверхньонімецького (свн.) періоду розвитку німецької мови.Мета. Метою запропонованої статті є дослідження зародження, розвитку та функціонування дифтонгів на матеріалі свн. твору «Хроніка імператорів» («Der Kaiserchronik»).Методи. Основним методом дослідження є порівняльно-історичний, що надав можливість простежити динаміку становлення і функціонування німецьких дифтонгів. Використання ймовірнісно-статистичного методу посприяло отриманню даних про частоту реалізації дифтонгів у проведеному експерименті. Дескриптивний метод використовувався для систематизації та кла-сифікації дифтонгів, опису їхніх фонетичних та лексико-граматичних особливостей на даному етапі розвитку німецької мови.Результати. Результатидослідження дозволили встановити основні функції дифтонгів і показали пряму кореляцію між часом зародження дифтонгів та частотою їхньої реалізації в тексті. З граматичного ракурсу свн. дифтонги були угруповані за принципом чергування в кореневих морфемах, виконуючи при цьому граматичну функцію цих словоформ, що уможливило виділити групу «аблаутних дифтонгів»; з лексичного ракурсу свн. дифтонги були об’єднані в групу «змістовні дифтонги-омоніми». Виявлено також, що найбільша кількість свн. дифтонгів припадає на середину слова: анлаут – 35 л. о. (0,8%), інлаут – 390 л. о. (0,87%), ауслаут – 25 л. о. (0,5%), а свн. ауслаутні показники зменшуються, оскільки під час змін у граматичній структурі слів більш вагомою стає його інвентарна коренева морфема, де відбуваються основні фонетичні та граматичні процеси. Значне зменшення реалізації дифтонгів у кінці свн. слова є результатом постійного артикуляторного послаблення звуків, яке призводить до редукції голосних, а в деяких випадках – до повного їх зникнення або стяжіння.Висновки. Дифтонги були живими і специфічними мовними явищами ще у прагерманські часи. Свн. дифтонги були носія-ми значення, виконуючи при цьому фонетичні та граматичні функції. Проведене дослідження свідчить про наявність кореляції між часом зародження дифтонгів та їх реалізацією в мові (мовленні).Ключові слова: аблаут, діахронія, діалект, кореляція, морфема, фонема.
20
Білоусенко, П. І., Л. П. Бойко та А. І. Тернова. "ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM ІЗ СУФІКСОМ -КИ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 27–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено опису історії творення іменників pluralia tantum за допомогою суфікса -ки- (<-ky) від найдавніших часів до сучасності. Праслов’янські реконструкції дають підстави стверджувати, що творення плюративів розпочалося в найдавніші часи. Поштовхом до появи іменників pluralia tantum була лексикалізація граматичних форм множини, за якої утворюються або абсолютно дефектні в числовому аспекті імена (деривати, що не мають форм однини), або імена, у яких у множині спостерігаються регулярні або нерегулярні зрушення лексичного значення. Плюративи із суфіксом -ky функціонували в праслов’янській мові: *obstatъky ‘залишки’, оbžinъky ‘свято врожаю’, *оbtirъky ‘опилки’ тощо. Словотворчі форманти в таких дериватах сприймались як засоби їхнього творення, тому нові іменники pluralia tantum можуть виникати, оминаючи процес лексикалізації множинної форми. Деривати з цим формантом у зв’язку зі специфікою давньорусько- українських пам’яток не документуються в обстежених текстах ХІ – ХІІІ ст. Іменники pluralia tanum з абстрактним і конкретним значенням на -ки творилися в староукраїнській мові від дієслів, іменників, рідше – прикметників. Девербативи мали значення опредметненої дії та результатів дії, десубстантиви називали різні конкретні предмети. У новій українській мові документується значне зростання дериватів, що продукуються за допомогою форманта -ки. Серед найменувань опредметненої дії виформувалася група множинних іменників, що позначають обрядові дії, а низка найменувань результатів дії значно поповнилась новотворами, які позначають залишки, рештки після дії та багато інших конкретних назв (інструменти, одяг, продукти харчування тощо). Серед десубстантивів сформувалась група імен з демінутивним чи гіпокористичним значенням. Суфікс -ки займав вагомий простір у творенні іменників pluralia tantum упродовж усієї історії української мови, він збагатив словотворчі ресурси української мови.
21
Odnoromanenko, M. V., та M. A. Lashchenko. "ЗАСТОСУВАННЯ «ЧАНКІВ» У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ПЛАТФОРМІ QUIZZIZ ДЛЯ НЕМОВНИХ ЗВО". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 153–58. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено викладанню та вивченню іноземних мов у технічних ЗВО, оскільки мотивація у студентів до іноземних мов перебуває на недостатньому рівні. Із метою підвищення мотивації студента до її опанування було вирішено звернутися до некласичних підходів до її викладання. Таким чином, у статті розглядається застосування на заняттях лексичного підходу, а саме впровадження чанків у процес вивчення іншомовної лексики. Основну увагу у статті сконцентровано на ефективності застосування чанків у вигляді комбінацій слів, сталих словосполучень, виразів, ідіом та речень із метою підвищити інтерес студента до іноземної мови взагалі. Доведено, що за допомогою даного підходу студенти швидше стали опановувати мову порівняно з традиційними методами, оскільки вони вчили нові лексичні одиниці у вигляді комбінацій слів, що містили у собі певний контекст та мали чітке значення згідно із ситуаціями мовлення, не розгублюючись у словнику з різноманіттям значень. Проаналізовано вивчення граматики на основі застосування чанків, оскільки граматика вивчається приховано, у вигляді словосполучень, що містять у собі граматичні структури, які студенти запам’ятовують і використовують у мовленні підсвідомо, не замислюючись над реченням з граматичного погляду. Доведено, що даний некласичний підхід є універсальним для різних вікових категорій, а також і спеціальностей, наприклад як для філологічного спрямування, так і для технічного. Лексичний підхід гармонійно поєднується з іншими класичними методами і може слугувати як основним способом викладання, так і допоміжним. У результаті дослідження проаналізовано актуальність даного підходу, яка стрімко зростає, особливо з поширенням коронавірусної інфекції, що змусила процес навчання перейти на дистанційну форму. Застосовуючи чанки, поліпшується процес навчання для студентів, вони допомагають опанувати іноземну мову на достатньому для вільного спілкування рівні та якісно підготуватися до складання єдиного вступного іспиту з іноземної мови, оскільки студент повинен уміти розрізняти лексичні значення та граматичні конструкції.
22
Yavorska, Stefaniia. "РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 41–44. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.41-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті презентовано зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення дітей у дошкільному закладі освіти; визначено мету навчання в контексті сучасної парадигми виховання мовної особистості. Систематизовано й узагальнено погляди на мову й мовлення, на розвиток мовлення. Висвітлено теоретичні аспекти та методичні поради щодо формування мовленнєвотворчої діяльності дошкільників.
Уточнено завдання розвитку зв’язного висловлення думок у контексті загального розвитку освіченої особистості та структурні компоненти його змісту. Підкреслено, що під час роботи над мовленнєвою діяльністю має місце тісний зв’язок мовного та розумового розвою дитини; показано специфіку вдосконалення навичок і вмінь висловлювати свої думки, представлено способи формування комунікативних здібностей, згідно з якими грамотне спілкування розвивається відповідно до конкретних умов, форм, методів і прийомів навчання.
Розглянуто технології навчання розповіді, вимоги до вироблення граматичної правильності мовлення, мовленнєвого розвитку та методику навчання рідної мови з урахуванням компетентнісного підходу до процесу передавання і засвоєння знань. Окреслено види розповіді, місце її і значення в навчальному процесі, особливості підготовки до неї. Підтверджено, що найефективнішими джерелами художнього читання та розповіді визнано кращі зразки української усної народної творчості, твори для дітей українських письменників. Обґрунтовано, що кінцевою метою роботи дошкільного закладу є вдосконалення мови відповідно до граматичних норм, вироблення вмінь складати коротку розповідь, виховання уваги, спостережливості.
Зміст статті посприяє уточненню, збагаченню теоретичних і практичних знань педагога про методи і форми роботи з питань розвитку зв’язного мовлення.
23
Скоробогатова, О. О. "ФОРМУВАННЯ «ВІН – ВОНА» ДОМІНАНТИ ЛІРИЧНОГО ТЕКСТУ (на матеріалі поезій Булата Окуджави й Сергія Жадана)". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 215–23. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто використання парних співположень особових займенників ВІН – ВОНА, які формують поетико-граматичну домінанту ліричного твору. Стверджується, що відсутність у ліричному тексті з «ВІН – ВОНА» домінантою співвідносних із займенниками субстантивів сприяє узагальненню ліричної ситуації. Наголошується, що використання у ХХ сторіччі родової пари особових займенників «ВІН – ВОНА» в значенні ‘закохані’ є поетичною універсалією, яка характерна для російської й української лірики ХХ–ХХІ століть. В окремих віршових творах вона формує поетико-граматичну домінанту, що ґрунтується на категорійному протиставленні жіноче – чоловіче й пов’язана з темою любові. Ключові слова: лінгвопоетика, поетична морфологія, гендерна пара, співпозиція, особові займенники, домінанта віршового тексту, відсутність субстантива.
24
Барабаш, Світлана, та Ольга Бурко. "Використання текстових написів пам’яток університетів для навчання інокомунікантів української мов". New pedagogical thought 108, № 4 (29 грудня 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-81-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується специфіка вивчення української мови інокомунікантами в контексті історії університету. Доречними засобами дослідження вважаємо меморіальні та пам’ятні знаки, кабінети, аудиторії, лабораторії визначних діячів, студентів, аналіз подій університетів. Уперше авторами запропоновано використання текстів про меморіальні та пам’ятні знаки на заняттях з української мови як іноземної в контексті граматичного, країнознавчого матеріалу, глибшого розуміння на цій основі знакових постатей обраного напряму діяльності на прикладі Національного авіаційного університету та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Окреслено систему методичних прийомів роботи з текстами країнознавчої сфери спілкування в технічному та медичному університетах. Звернуто увагу на різницю у лексичних значеннях понять «меморіальна дошка» та «пам’ятна дошка».
У статті схарактеризований алгоритм роботи зі студентами-першокурсниками Національного авіаційного університету, що впроваджений на заняттях з української мови як іноземної під час дистанційного навчання протягом 2020–2021 н. р., зокрема розглянуто аспекти цієї діяльності. Важливого значення надаємо ознайомленню інокомунікантів із текстом про меморіальні дошки, на основі якого формується понятійний та граматичний апарат. Зв’язок із обраною спеціальністю, специфікою діяльності простежується на прикладі завдань із зазначеної теми для студентів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
25
Khamray, O. "Reality of Grammatical Phenomena, Truth of Grammatical Meaning and “Correctness” of Grammatical Forms in Arabic." World of the Orient 2021, no. 4 (December 30, 2021): 115–28. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2021.04.115.
Повний текст джерела
26
Боднар, Ольга Богданівна. "Особливості перекладу термінологічної лексики". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 8 (20 грудня 2012): 15–23. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v8i0.612.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про значення науково-технічного перекладу у зв’язку з бурхливим розвитком техніки та поширенням науково-технічної інформації, про розвиток вмінь і навичок на основі вивчення лексики і граматичних конструкцій, характерних для такого виду літератури. Підкреслено важливість творчих розумових здібностей перекладача, що є основою перекладацької діяльності.
27
Мелкумова, Тетяна. "Вивчення прикметників на заняттях з української мови як іноземної на І курсі". Освітній вимір 39 (21 листопада 2013): 67–74. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3031.
Повний текст джерелаАнотація:
Мелкумова Т. В. Вивчення прикметників на заняттях з української мови як іноземної на І курсі.
У статті запропоновано низку завдань для актуалізації, поглиблення, систематизації, узагальнення та закріплення знань іноземних студентів І курсу про граматичні категорії прикметників, сполучуваність прикметників з іменниками. Подано методику вивчення розрядів прикметників за значенням і ступенів порівняння якісних прикметників.
28
Лисюк, Анна. "МОРФОЛОГІЧНІ І СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АРАБСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ІНДОНЕЗІЙСЬКІЙ МОВІ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 63–65. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед найважливіших джерел мовних запозичень індонезійської мови виділяють санскрит, арабську, голландську, англійську, китайську, перську, тамільську, португальську мови, а також мову гінді та місцеві острівні мови індонезійських народностей. У статті аналізуються морфологічні і семантичні особливості арабських запозичень, як одних з найбільш численних. Розглянуто словотвірні процеси, які найчастіше використовується при утворенні арабських запозичень в індонезійській мові, а саме афіксацію. Виявлено, що у процесі афіксації відбувається додавання деривативних та флективних афіксів до іншомовної основи з утворенням нової граматичної і семантичної структури. Серед словотвірних афіксів індонезійської мови, які використовуються для утворення арабізмів, є: дієслівні («meN-», «-an», «ber-», «ter-» ), іменникові («se-», «-in», «-at», «peN-an», «ke-an») та прикметникові («-i», «-iah», «-ah», «-wi»). Виокремлено три типи деформацій значення арабських запозичень: розширення значення, звуження значення та повна розбіжність. Це зумовлено використанням арабізмів в індонезійській мові в іншій сфері застосування або асиміляцією їх значення з локальними мовними реаліями.
29
G.I., Prihodko. "ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ПРИЙОМИ В МАНІПУЛЯТИВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, № 1 (2 серпня 2021): 87–92. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the ability of language to communicate and give shape to reality. Socrates and Aristotle were well aware of the power of language to distort perception and influence behavior, and thus be a tool, or weapon, for achieving the speaker’s goals. Based on principles worked out by Classical rhetoricians modern rhetoric is revived on a new basis synthesizing theoretical data of pragmatics, psycholinguistics and communication theory. As a result, the emphasis is laid not upon sharing knowledge but rather upon forming the opinion. Language of politics nowadays tends to be ambiguous, indefinite and vague. Political discourse provides contexts in which the speaker doesn’t mean exactly what the words literally mean. That is, the speaker’s denotation differs from the semantic meaning. Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the gift of language to communicate and give profile to reality. Politicians use a wide range of language means to manipulate the electorate: euphemisms, jargon, gobbledygook, inflated language, simplified or overcomplicated syntax. Politics seems to be the realm of doublespeak which is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language. The influence on addressee’s perception is conveyed due to manipulative potential of language. The enormous power is in the meaning of the words, what they mean to the human being who hears them. Far more than simple communication, truth, falsehood and the infinite shades between them, words have the power to manipulate other people’s thinking and behavior. On grammatical level one of the characteristic traits of political discourse (especially political slogans) is the use of verbless sentences. Verbless sentences in the English language may be viewed in the context of nominalization trend. It must be noted that verbless sentences in the analytical English language break all grammatical norms. Hence designed to mislead, Doublespeak is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language.Key words: political discourse, doublespeak, euphemisms, simplified or overcomplicated syntax, verbless sentences, nominalization. Політичний дискурс, визначений мовознавцями як дискурс переконання, ефективно використовує здатність мови спілкуватися та формувати уявлення про реальність. Сократ та Аристотель добре усвідомлювали силу мови спотворювати сприйняття та впливати на поведінку, а отже, бути інструментом чи зброєю для досяг-нення цілей мовця. На основі принципів, вироблених класичними риторами, сучасна риторика відроджується на новій основі, синтезуючи теоретичні дані прагматики, психолінгвістики та теорії комунікації. Як результат, акцент робиться не на обміні знаннями, а на формуванні відповідної думки та поглядів. Мова політики в наш час має тенденцію бути неоднозначною, невизначеною та розмитою. Політичний дискурс вводить контексти, в яких оратор не має на увазі саме те, що буквально означають слова. Тобто денотат мовця відрізняється від семантичного значення. Політичний дискурс, визначений лінгвістами як персуазивний, ефективно застосовує дар мови спілкуватися та впливати на свідомість слухачів. Політики використовують широкий спектр мовних засобів для маніпулювання електоратом: евфемізми, жаргонізми, спрощений або ускладнений синтаксис. Політика здається цариною подвійної мови, яка подається як різнорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики. Вплив на сприйняття адресата передається завдяки маніпулятивному потенціалу мови. Велике значення має семантика слів, те, що вони означають для людини, яка їх чує. Слова на позначення правди, брехні мають силу маніпулювати мисленням та поведінкою інших людей. На граматичному рівні однією з характерних рис політичного дискурсу (особливо політичних гасел) є використання бездієслівних речень. Бездієслівні речення в англійській мові можна розглядати в контексті тенденції номіналізації. Слід зазначити, що бездієслівні речення в аналітичній англійській мові порушують усі граматичні норми. Отже, розроблена для введення в оману, подвійна мова представлена як неоднорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики.Ключові слова: політичний дискурс, евфемізми, спрощений і ускладнений синтаксис, бездієслівні речення, номіналізація.
30
Багрій, О. І. "Когнітивний аспект значення та функціонування граматичних засобів вираження темпоральності в сучасній англійській мові". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, Вип. 1 (2002): 10–14.
Знайти повний текст джерела
31
Карпіна, Олена. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНОГО Й МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДІВ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАГМЕНТІВ РОМАНУ С. ПЛАТ “THE BELL JAR”)". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 94–101. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано порівняльний аналіз перекладу фрагментів художнього тексту, здійсненого системами автоматизованого онлайн-перекладу MateCat і Pragma 6 On-Line. Висвітлено зміст понять адекватного та еквівалентного перекладу, що стало відправною точкою оцінки якості машинного перекладу. Обґрунтовано вибір програм машинного перекладу, що віддзеркалюють дві глобальні стратегії їх моделювання, а саме: системи машинного перекладу на основі лінгвістичних правил та статистичні системи. Схарактеризовано перекладацькі трансформації, до яких удається авторка літературного перекладу Ольга Любарська, що слугували еталоном якості, який повною мірою відповідає критеріям еквівалентного/адекватного перекладу: точно відтворює зміст та відбиває комунікативні установки авторки твору. Окреслено низку вдалих перекладацьких рішень, якими відзначено окремі фрагменти машинного перекладу. Детальному розгляду піддано помилки та перекладацькі огріхи, що припускають програми автоматизованого онлайн-перекладу. Виявлені помилки було згруповано відповідно до лінгвістичних рівнів, що сприяло утворенню лексичних, морфологічних та синтаксичних типів помилок. До лексичних помилок належить вживання слів у невластивому для них значенні, яке не відповідає їхнім контекстуальним умовам; наявність неперекладених слів та словосполучень; дослівний переклад, уживання росіянізмів; неспроможність коректної інтерпретації фразеологічних зворотів; неправильний переклад через помилки у вихідному тексті тощо. До морфологічних помилок відійшли некоректне визначення частиномовної належності лексем у випадках граматичної омонімії, порушення граматичних категорій, зокрема категорії часу дієслів, помилки при творенні відмінкових закінчень іменників і прикметників. До синтаксичних помилок віднесено порушення смислових зв’язків під час побудови словосполучень та речень, а саме узгодження між членами речення, некоректне вживання сполучників у межах синтаксичних конструкцій, порушення порядку слів у реченнях.
32
Краснобаєва-Чорна, Ж. В. "ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОЦІНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 242–45. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.23.
Повний текст джерелаАнотація:
Рецензоване студіювання Оксани Володимирівни Халіман присвячене комплексному аналізу граматичних одиниць як засобів вираження аксіологічних смислів. Попри наявність вагомих надбань у рамках вітчизняної та закордонної аксіологічної лінгвістики (праці М. Алефіренка, Н. Арутюнової, О. Бабаєвої, О. Вольф, Г. Гібатової, Т. Космеди, Т. Маркелової, Г. Приходько, В. Телії, З. Фоміної та ін.) авторка знаходить актуальні аспекти для подальших наукових пошуків й акцентує увагу на описі механізмів породження оцінки за участю граматичних засобів (морфологічних і синтаксичних), що уможливить об’єднання граматичних значень, схарактеризованих з огляду на їхню актуалізацію в мовленнєвому процесі, на ґрунті їхньої прагматичної значущості з урахуванням відповідної функційної спеціалізації (оцінної функції).
33
ПИЛИПЮК, Л. А., та В. Г. КОВАЛЕНКО. "МОДАЛЬНІ ДІЄСЛОВА ЯК ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОЦІНКИ В ТЕКСТАХ ГАЗЕТНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 226–31. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.33.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній мовознавчій науці спостерігається підвищений інтерес до категорії модальності в її багатофункціональних виявах. Модальні відношення і засоби їх реалізації стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях. Проблема еволюції модальності в різних мовах є центральною мовною категорією та має універсальний характер. Недостатня наукова систематизація категорії модальності і засобів вираження в англійській мові зумовлюють актуальність нашого дослідження. Важливість проблеми полягає в тому, що модальність як лексико-граматична категорія викликає багато труднощів у процесі перекладу та під час дослідження її функціональності. Це пов’язано із розбіжністю засобів вираження модальності в англійській та українській мовах, що призводить до неповного або неточного її розкриття під час перекладу. Модальність – це відношення автора слів до навколишнього середовища, як негативне, так і позитивне. Модальність в англійській та українській мовах має загальні засоби вираження. Основним засобом вираження модального значення між суб’єктом дії й дією в англійській мові є модальні дієслова. Це лексико-синтаксичний спосіб, в якому модальне значення передається шляхом лексичного значення модального дієслова і виступає синтаксичною одиницею. Питання щодо вживання і значення модальних дієслів є досить складним, оскільки в різних умовах контексту вони можуть виконувати різні модальні значення. Суть дослідження полягає у розгляді модальних дієслів як засобів реалізації категорії модальності. Модальні дієслова є важливими поясненнями авторської оцінки у газетних повідомленнях. Автори вживають модальні дієслова для схвалення, несхвалення критики, впевненості чи сумніву, тим самим роблячи повідомлення емоційно забарвленими.
34
Вербовий, Микола Володимирович. "Структура “чужого слова” в тексті одного українського замовляння". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 2 (12 грудня 2008): 78–87. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v2i0.984.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано структурні особливості так званого “чужого слова” у тексті одного українського замовляння, що відображає використання українських словотворчих морфем, граматичних форм і значень, ритмічного складу.
35
Нос, Любов, та Марта Мандзяк. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КАЗКИ ДЛЯ ПОЯСНЕННЯ ГРАМАТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 65–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто роль та значення використання лінгвістичної казки як ефективного прийому формування іншомовної комунікативної компетентності в учнів початкової школи. Підґрунтям для успішного оволодіння іншомовною комунікативною компетентністю є володіння учнями граматичними навичками на достатньому рівні задля грамотної побудови своїх висловлювань. На основі опрацьованої науково-педагогічної літератури визначено, що одним із ефективних прийомів подолання граматичних труднощів в учнів початкової школи є застосування лінгвістичних казок на уроках англійської мови. У статті основна увага зосереджена на проблемі самостійного створення педагогом лінгвістичної казки задля доступного викладу граматичного матеріалу своїм вихованцям. Також проаналізовано значення понять «казка» та «лінгвістична казка», виокремлено відмінності між поняттями. Крім того, у статті охарактеризовано ключові умови та особливості створення лінгвістичної казки. Запропоновано чіткий алгоритм дій. Більш того, надана низка рекомендацій стосовно застосування лінгвістичних казок на уроках англійської мови в початковій школі.
36
МЕЛЬНИЧУК, Наталія. "ЕМОТИВНІ ПРИКМЕТНИКИ НЕГАТИВНОЇ СЕМАНТИКИ В АНГЛІЙСЬКОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 273–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено вивченню особливостей лінгвальних презентацій емоційних станів за допомогою прикметників в англійськомовній картині світу. У роботі запропоновано дослідження семантичних особливос- тей англійських ад’єктивних емосемізмів негативної семантики, охаракте- ризовано основні групи та здійснено зіставний аналіз відповідно до їх семан- тичного наповнення. Мета цієї роботи полягає в установленні семантичних особливостей емотивних ад’єктивних одиниць негативної семантики в англій- ськомовній картині світу. Ад’єктивні емотивні одиниці, що є матеріалом цієї розвідки, були виокремлені відповідно до мети дослідження – вивчення їхніх семантичних особливостей – із загального вокабуляра прикметників сучасних англомовних лінгвістичних словників за допомогою дефініційного та компо- нентного аналізу. Природа прикметника передбачає можливість його дослі- дження з погляду суб’єкта, який під час вибору ад’єктива вибирає одну ознаку з багатьох, особливо це стосується емотивних прикметників, що мають само- стійне емотивне значення, виражаючи при цьому емоції, почуття та оцінку мовцем навколишньої дійсності. Оскільки словник відображає складну лек- сичну систему мови як сукупність взаємопов’язаних одиниць, що об’єднуються за принципом ієрархічності, його дефініції відповідають багатьом вимогам, найважливішими серед яких можна назвати вичерпність визначення та вра- хування семантичних, граматичних і лексичних властивостей слова, тобто його мовної та системної специфіки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше здійснено комплексний аналіз семантич- них особливостей англійських ад’єктивних одиниць негативної семантики з їх розподілом на групи на основі наявності в їхній семантиці спільних емосем. Диференціація емотивних прикметників на угрупування слів із негативним значенням відображає особливості їх функціонування в англійськомовній кар- тині світу: ад’єктивні емосемізми негативної семантики становлять значну частину загальної лексики англійської мови та є її важливим компонентом.
37
Тарануха, Т. В., та М. М. Верезубенко. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ БАГАТОКРАТНОГО ВИЯВУ ДІЇ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ПЕРЕКЛАДУ ЦЬОГО ЗНАЧЕННЯ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 272–78. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено опису особливостей реалізації багатократного вияву дії в українській та німецькій мовах. Автори аналізують попередні роботи, присвячені цій темі. У запропонованій розвідці розглянуто явище повторюваності дії на прикладі двох різноструктурних мов – німецької та української. У цьому контексті науковці виокремлюють екстравербальну та інтравербальну дискретність. Особливістю цих типів повторюваності є здатність указувати на множинний вияв дії. Інтравербальна повторюваність реалізується семантикою дієслова, тобто саме дієслово вказує на те, що дія відбувається з певною частотністю більше ніж один раз. Для екстравербальної дискретності обов’язковими є додаткові учасники синтаксичного утворення, які є виразниками множинного вияву дії. Ними є адвербіальні темпоральні синтаксеми. У статті автори роблять спробу проаналізувати ітеративний спосіб повторюваності дії, виявити основні види цього явища в обох досліджуваних мовах. Дослідження показало, що ітеративність реалізується як у німецькій, так і в українській мовах дисконтинуативом, фреквентативом та узитативом. Одне з головних завдань запропонованої розвідки – установити спільні та відмінні риси цього явища у німецькій та українській мовах. Значну увагу приділено також перекладознавчому аспекту та визначено основні види трансформацій під час перекладу складних синтаксичних конструкцій із семантикою ітеративності. Незважаючи на різноструктурний лад німецької та української мов, найпоширенішими прийомами перекладу є такі граматичні трансформації: заміна частин мови, додавання слів, вилучення слів, заміна структури речення.
38
ЄЛДІНОВА, Світлана. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ В ІГРОВІЙ ФОРМІ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема розвитку мовленнєвих навичок старших дошкільників є однією з найважливіших у системі дошкільного виховання. Ступінь розвитку мовлення є характеристикою освіченості людини й народу загалом. За допомогою мовних засобів людина виражає себе, свій внутрішній світ, світобачення, свій естетичний, етичний, світоглядний та інтелектуальний розвиток. Вироблення в дошкільників навичок практичного володіння рідною мовою, вміння правильно будувати висловлення в усній формі – основне завдання, яке постає перед закладом дошкільної освіти. У дитини старшого дошкільного віку вдосконалюється граматична правильність мовлення, продовжується засвоєння суфіксів, спостерігається прагнення до точного вживання граматичних форм, що виявляється в критичному ставленні до власного мовлення і мовлення інших людей. У дошкільному віці мовлення дитини виконує функцію спілкування, пізнання світу, планування власних дій та спільної діяльності. Дитина володіє здебільшого розмовним стилем усної української мови. Мовлення є головним фактором соціалізації дітей не лише в дошкільному закладі, а й за його межами. Оскільки дошкільний вік характеризується тим, що провідною діяльністю дитини є ігрова, то саме гра стимулює мовлення дошкільників. Використання різноманітних ігор під час навчання та вільного часу дітей сприяє своєчасному розвитку, зокрема, мовлення. Мовленнєво-ігровою є діяльність, яка потребує застосування набутих раніше знань, мовленнєвих навичок та вмінь. Характерною ознакою цієї діяльності є усвідомлення дітьми побудови ігрового сюжету. Для дітей гра зі словом є не лише цікавим, а й корисним для її розвитку процесом. Мовленнєві ігри спрямовані на правильну вимову, уточнення та закріплення словника, на загальний розвиток мовлення. Дошкільнята вчаться висловлювати власну думку, знаходити компроміс з однолітками, робити висновки. Разом із розвитком мовлення діти стають упевненішими, зникає сором’язливість, напруженість, скутість. Гру слід використовувати під час мовленнєвого розвитку, що виявляється в дитячій діяльності й яка пов’язана зі спілкуванням. Використання дидактичних ігор у дошкільних закладах досить розповсюджене. Їх використовують не лише на заняттях, а й під час прогулянок та у вільний для дітей час. Орієнтація на ігрову діяльність, прийоми та ігрові форми важливо включати в навчальну роботу. Особливого значення набуває поєднання гри з навчальною діяльністю в старшій групі дошкільного закладу, оскільки відбувається перехід від ігрової діяльності до навчальної.
39
Pchelintseva, Olena. "Functional and grammatical peculiarities of Ukrainian verbal nouns with the meaning of action comparing to other Slavic languages." Terminological Bulletin, no. 5 (2019): 33–40. http://dx.doi.org/10.37919/2221-8807-2019-5-4.
Повний текст джерелаАнотація:
The article analyzes the grammatical, semantic and functional features of verbal nouns with the meaning of action in the Ukrainian language on the background of other Slavic languages. Research methods: quantitative formally-semantic analysis of the corpus of Ukrainian nomina actionis, obtained by the continuous sampling method from the largest Ukrainian-language dictionary; a linguistic experiment with native speakers focused on finding out the perception of the aspectual properties of the nomina actionis. In the South Slavic, Western Slavic and Eastern Slavic languages the verbal noun of the action is located at different distances from the verb, and has different grammatical status. The verbal noun with the meaning of action in the Ukrainian language isn’t a verbal form. It is a special category of noun. To a large extent this category of words inherits the verbal aspectual semantics. Absolute majority of Ukrainian verbal nouns is strictly related to the verb of a certain aspect. Almost half of the Ukrainian nomina actionis keeps verbal aspectual pairs. Members of such pairs inherit the verbal aspectual characteristics. This especially refers to those nouns that have retained the formal markers of the aspect (perfective prefixes or imperfective suffixes) The speakers of the Ukrainian language clearly differentiate the members of the prefixed pairs in the speech; less pronounced functional difference between the verbal nouns, which differ of an imperfect suffix. The aspectual peculiarity of the Ukrainian nomina actionis is partially affected by the transposition suffixes. The Ukrainian language avoids the aspectual universality of the nomina actionis, in the system of verbal nouns there is a tendency to express different aspectual meanings using different forms. The ratio of nominal and verbal semantics in these hybrid formations is the unique feature of the Ukrainian grammatical system in comparison with other Slavic languages.
40
Lutsenko, Iryna. "РОЗВИТОК РЕФЛЕКСИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ ПРОЦЕСІВ У ДОШКІЛЬНИКІВ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 200–204. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-200-204.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні психолінгвістичні дослідження щодо проявів рефлексії мови та мовлення у дошкільників у ситуаціях природного мовленнєвого спілкування. Виділено найбільш характерні прояви мовної рефлексії, а саме: корекція мовлення співрозмовників (дітей і дорослих), мовні оцінки власного мовлення та мовлення інших, випадки етимології дітей, питання метамови, значення слів. Такі прояви мовленнєвої рефлексії, як: судження про елементи мовлення, внесення коректив у своє мовлення в процесі висловлювання, спрощення лексико-граматичних засобів у спілкуванні з дітьми молодшого віку.Зроблено висновок, що рефлексія відбувається у дітей як необхідний компонент природного процесу засвоєння мови та розвитку мовлення. Прояви рефлексії у дошкільників у ситуаціях природного спілкування сприяють контролю та регуляції їхнього мовлення, але за своєю природою вони спонтанні та ситуативні.
41
Івченко, Н. С. "КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОДИСКУРС: ЕКОЛОГІЯ ЕМОТИВНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.
42
Борисенко, Т. І., М. В. Цінова та Є. Б. Гродська. "ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНСТРУКЦІЙ «CAN/COULD + INFINITIVE» ТА «MAY/MIGHT + INFINITIVE» (НА МАТЕРІАЛІ ТЕКСТІВ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ)". Nova fìlologìâ 1, № 81 (22 червня 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються граматичні, лексико-семантичні та статистичні характеристики модальних конструкцій із “may/might + infinitive” й “can/could + infinitive” для їх подальшого порівняння. Матеріалом для роботи послугували текстові корпуси технічних спеціальностей «теплотехніка», «електротехніка» й «автомобільна промисловість». Вони складені на основі статей із наукових журналів у відповідних галузях знань, опублікованих у Великобританії та США. Загальний обсяг становив 300 тис. слововживань. Найбільш частими конструкціями з дієсловами may/might були моделі з другим складником в інфінітиві в дійсній заставі – may V, яка в загальній частоті представляє більше ніж половина всіх конструкцій з активним інфінітивом у другому складнику. Дієслова can/could – у них пріоритет мають дієслівні конструкції, які використовуються у формі пасивного інфінітиву. Найбільш частою є модель can be Ven, яка також охоплює більше ніж половину загальної частоти всіх моделей із can/could. Отже, поряд із абсолютно різними граматичними характеристиками в конструкціях із may/might і can/ could вони (конструкції) мають статистичні збіги, крім того, є лексичні та стилістичні збіги в других складниках модальних конструкцій: вони (складники) належать до тих самих лексичних шар – загальновживаної та загальнонаукової. У конструкціях, що посідають друге місце за частотою використання, також можна спостерігати певні збіги. У конструкціях, що посідають друге місце за частотою використання, також можна спостерігати певні збіги. На другому місці за частотою використання в текстах у конструкціях із модальним дієсловом may/might знаходяться моделі, у яких другий складник використовується в пасивному заставі (33% від загальної частоти всіх моделей із цим дієсловом), і найбільш високочастотною конструкцією є модель may be Ven. У модальних конструкціях із can/could на другому місці з’являються ті, де інфінітив зустрічається в дійсному заставі, і знову 33% від загальної частоти всіх моделей із цим дієсловом. Отже, набір граматичних зразків з обома модальними дієсловами абсолютно однаковий. У менш частих конструкціях другі складники здебільшого також належать до загального й загальнонаукового шарів. Детальний огляд прикладів показав, що основним значенням обох дієслів є «здатність щось робити». Збіг усіх вищезазначених характеристик у конструкціях із модальними дієсловами may/might і can/could дає змогу дійти висновку, що дієслова may й can у них можуть бути функціональними замінниками й використовуватися в текстових корпусах наукового дискурсу з тією самою функцією.
43
Куліш, Владислава, та Олена Гарах. "ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблеми значення культурно маркованої лексики є важливим елементом міжкультурних та міжмовних контактів. У статті відтворюються питання, пов’язані зі способами перекладу культурно маркованої лексики, особлива увага приділяється основним труднощам під час перекладу. Вивчення способів передачі реалій при перекладі визначається зростаючим інтересом до дослідження мов на різних рівнях, тенденцією до вивчення взаємозв’язку мови і культури, так як саме в культурно маркованій лексиці відображається специфіка мислення кожного народу. Сучасні літературні твори містять безліч слів, описів традицій, звичаїв і явищ, незрозумілих носіям інших культур. Переклад текстів, що містять такого роду одиниці викликає ряд проблем. Так, переклад культурно маркованої лексики ускладнений тим, що референт реалії може відсутні в мові, що, або ж бути дещо відмінним від мови оригіналу. Актуальність даної статті обумовлена недостатнім вивченням ролі культурно маркованої лексики при перекладі, що часто призводить до зниження цінності сприйняття перекладеного тексту. При перекладі текстів важливо зберігати культурно-історичну своєрідність оригіналу. У тому випадку, якщо текст, що перекладається відноситься до певної епохи, написаний мовою, що нині не вживається, і співвідноситься з архаїчними культурними традиціями, то перекладач повинен володіти не тільки винятковими лінгвістичними навичками, але і великими філологічними та історичними знаннями. В цьому випадку для перекладача незамінними будуть не тільки базові знання теорії перекладу, а й приклади практичної реалізації тих чи інших методів, шляхів передачі реалій на іншу мову. Адже читач повинен не замислюватися в процесі читання про точність значення того чи іншого слова, а сприймати значення як факт. У статті дано теоретичне обгрунтування культурно маркованої лексики, розроблено класифікацію культурно маркованої лексики за різними критеріями, проаналізовано основні прагматичні функції національно маркованих лексичних одиниць, запропоновано основні шляхи розв’язання проблем адекватного відтворення культурно маркованої лексики при перекладі текстів українською мовою. Для передачі специфічної лексики в практиці перекладу використовується безліч способів і прийомів, які стали результатом багатовікових мовних контактів і які призвели до накопичення знань про лексико-граматичні відповідності. В цілому, можна зробити висновок, що при передачі національно маркованої лексики найчастіше використовується прийом калькування, що допомагає адекватно передати текст мовою оригіналу без смислових спотворень; зберегти національний і історичний колорит; зробити прагматичний та естетичний вплив на реципієнта.
44
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "НЕОЛОГІЗМИ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ІНТЕРНЕТНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 209–32. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-209-232.
Повний текст джерелаАнотація:
Значення мови як ретранслятора інформації, кваліфікатора досвіду, основного засобу спілкування, матеріального виразника ментальності стає чимраз очевиднішим. Мова відтворює об’єктивну пізнану дійсність і є одним з індивідуальних маркерів нації, вона забезпечує комунікацію у всіх сферах суспільного життя.
Нові медійні контексти спонукають до розвитку незвичних неосемем, але це явище можливе за умови, якщо проєкція похідного значення закладена в семантиці вихідного лексико-семантичного варіанта. Неологізм становить собою номінативну одиницю, що утворилася за продуктивною і регулярною словотвірною моделлю в певний період розвитку суспільства і може перейти в розряд загальновживаної лексики за умови її мовленнєвої актуальності й частотності використання, перш за все – у засобах масової комунікації.
Перша чверть ХХІ ст. поставила людство загалом і український соціум зокрема перед новими викликами. Цей період для всієї планети означився появою нового вірусу SARS-CoV-2, що спричинив розвиток хвороби covid-19. Висвітленню індивідуальних і соціальних, фізичних і психологічних проблем, пов’язаних із захворюванням, що викликається зазначеним вірусом, приділяють значну увагу журналістські видання. Вони закріплюють у суспільному мовленнєвому вжитку інновації, що виникли у процесі міжособистісної комунікації та огранилися в журналістському опрацюванні.
У статті демонструється контекстна реалізація зазначених лексем, які є домінантами інтернет-ужитку. Саме вони характеризують не лише психологічний стан людей, прояви їхньої тривожності, страху, емоційну напругу тощо, а й кризу в економіці, що не могла не позначитися на фінансово-матеріальному становищі багатьох родин.
Неологізми, тематично пов’язані з номінаціями на позначення нового вірусу та його впливу на людину й суспільство, слід класифікувати з огляду на їх лексико-граматичну приналежність, морфемну будову, стилістичне забарвлення тощо. Потребує унормування і їх правопис.
Презентуючи новини з усіх сфер життя, засоби масової комунікації використовують живомовний лексичний матеріал, трансформують його і вводять у суспільне мовлення.
Інноваційна лексика є мовним маркером сучасного суспільства. Потрапляючи в засоби масової комунікації, вона набирає нових проявів на мовленнєвому рівні і потребує подальшого лінгвістичного опрацювання і фахової інтерпретації. Особливо актуальним це є для тієї частини лексики, яка із плином часу перейде з мовленнєвого обігу до мовної системи. Потребують упорядкування та унормування лексико-семантичні, словотвірні, графічні й орфографічні аспекти, пов’язані з уживанням неолексем у засобах масової комунікації.
Описані лексичні маркери сучасності не вичерпують усього обсягу наявних новотворів, а дають лише загальне уявлення про динаміку змін у словниковому складі сучасної української мови, тому перспективи подальших розвідок полягають не лише в розширенні об’єкта аналізу, а й у визначенні та описі специфіки семантичних процесів, що спричиняють розвиток нових значень, та у виявленні й інтерпретаціях словотвірних процесів і моделей, що є регулярними і продуктивними під час творення неолексем.
45
Баклаженко, Юлія. "ЛІНГВІСТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-2.
Повний текст джерелаАнотація:
2021-06-22Навчання професійно орієнтованого писемного мовлення як засобу віддаленої комунікації та професіоналізації відіграє сьогодні значну роль у зв’язку з високими вимогами до підготовки фахівців ыз різних галузей знань. У статты розглянуто лінгвістичні передумови навчання англійського професійно орієнтованого писемного мовлення у закладах вищої освіти. Зокрема, окреслено характерні відмінності професійно орієнтованого технічного, академічного та творчого письма як комунікативних актів; визначено екстралінгвістичні й власне мовні риси професійно орієнтованого писемного мовлення, такі як точність викладу, лаконічність, доступне оформлення документа; орієнтованість на аудиторію, граматична, лексична та змістова правильність тексту. Виявлено, що для навчання професійно орієнтованого писемного мовлення важливе врахування таких характерних рис, як використання термінології, точність значення, усталений порядок слів у фразах, використання сталих висловів, застосування слів із вираженим технічним забарвленням, використання складних і складених лексем, утворених за різними моделями, застосування абревіатур, скорочень, пасивних конструкцій, інфінітива, герундія та герундіальних конструкцій, дієприкметника та дієприкметникових конструкцій. Зазначено також труднощі лінгвістичного характеру, із якими стикаються студенти під час написання текстів на професійно-технічну тематику. Проаналізовано загальностилістичнні риси жанру ділового листа, його комунікативну функцію, структурно-композиційну будову, лінгвістичні особливості й відмінності з погляду навчання англійського професійно орієнтованого писемного мовлення в закладах вищої освіти.
46
Клименко, О. Л. "РОЗМОВНЕ МОВЛЕННЯ В АМЕРИКАНСЬКОМУ «УНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ» РОМАНІ ХХІ СТ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню особливостей функціонування нестандартної лексики англійської мови в розмовному мовленні американського «університетського» роману ХХІ ст. Розмовне мовлення в епоху постмодернізму відрізняється певними стилістичними ознаками та має додаткові фонові конотації, часто стає джерелом словотворчості, задовольняючи естетичні, номінативні та прагматичні потреби авторів художніх творів. Риси розмовного мовлення на лексичному рівні виявляються у використанні певних груп нестандартної лексики, що залежно від рівня стилістичної зниженості мають відповідні словникові позначки ‘slang’, ‘informal’, ‘vulgar’, ‘taboo’. Серед нестандартних одиниць можна виділити: сленгізми з демінутивними суфіксами, котрі мають переважно негативне значення; лайливі сленгові слова; сленгізми, які несуть емоційно-оцінне навантаження; сленгізми, що є евфемістичними найменуваннями певних понять, табуйований сленг, який має експресивно-емоційний заряд. Сленгізми з емоційно-оцінною конотацією можуть звучати глумливо, вживатися іронічно, зневажливо, використовуються для негативної або позитивної характеристики персонажів, місця, ситуації, події. Використання табуйованої лексики всередині соціально-закритої мовної групи університетського кампусу підтверджує солідарність членів цієї групи, є показником соціальної дистанції, вживається для протиставлення літературній мові дорослих. Вульгаризми використовуються як вигуки, що виражають недовіру або здивування, вживаються у разі переляку, хвилювання, гострого переживання невдачі. Усі нестандартні одиниці підпорядковуються граматичним правилам, утворюються за продуктивними словотворчими моделями, значно модернізують художній текст і розширюють функції переносно-метафоричної лексики як засобу стилетворення, виконуючи концептуальну або оцінну функції.
47
Попов, Сергей Леонидович. "ПРО СТАДІАЛЬНУ ТИПОЛОГІЮ ІНКОРПОРУЮЧИХ МОВ, РОЗРОБЛЕНУ РАННІМ І.І. МЄЩАНІНОВИМ: КОГНІТИВНО-ЕВОЛЮЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 4, № 70 (2019): 3–10. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснюється когнітивно-еволюційна інтерпретація запропонованої раннім І.І. Мєщаніновим стадіальної типології інкорпоруючих мов. Основою когнітивно-еволюційного підходу є визнання існування когнітивно-еволюційного алгоритму «сприйняття → логічність мислення → логічність мови», де сприйняття може бути: 1) абсолютно правокульовим синкретичим, тобто цілісним, не таким, що дозволяє диференціювати ознаки; 2) значною мірою правокульовим поверхневим, тобто орієнтованим на найближчі, найбільш помітні, «такі, що лежать на поверхні», ознаки; 3) лівопівкульовим альтернативним, тобто орієнтованим на всі наявні ознаки. У статті підтверджується, що когнітивно-еволюційний підхід до стадіальної типології інкорпоруючих мов раннього І.І. Мєщанінова виявляє кореляції ступенів сприйняття з усіма чотирма стадіями, відображеними у цій типології. Перша – з аморфністю всього комплексу – стадія інкорпорування, за якої повністю відсутній будь-який його поділ, включаючи можливість появи хоча б якихось граматичних значень, корелює тільки з синкретизмом сприйняття без будь-яких проявів інших перцептивних ступенів. Друга стадія інкорпорування – зі зміною інкорпорованих комплексів за особою і часом – корелює в основному з синкретизмом і в деякій мірі з поверхневістю сприйняття, яка проявляється у найперших граматичних альтернаціях за суттєвими для дієслівності ознаками часу та особи. Третя стадія інкорпорування – з чітким синтаксичним поділом на два інкорпоруючі комплекси, групи підмета і присудка, але зі збереженням інкорпорації всередині цих груп – корелює з відносно меншою, ніж на попередній стадії, мірою поверховості сприйняття й відносно більшою, ніж на попередній стадії, мірою альтернативності сприйняття. Четверта стадія інкорпорування – з паралельним існуванням інкорпоруючих аналогів словосполучень у складі речень та повноцінних словосполучень при окремій згадці – корелює в малій мірі з синкретизмом і поверховостю сприйняття і значною мірою з альтернативністю сприйняття. Когнітивно-еволюційну обумовленість все більшої диференціації інкорпоруючого ладу на кожній з виділених І.І. Мєщаніновим стадії можна вважати цілком очевидною.
48
N.M., Popova, and Rybalka O.Yu. "ARGUMENTATIVE STRATEGY IMPLEMENTATION IN THE SPANISH POLITICAL DISCOURSE OF THE 2019 PRE-ELECTION CAMPAIGN." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The article deals with identifying effective language means and techniques which form the basis of polarization, solidarity and positive prospect describing tactics that the argumentative strategy is realized through in speeches, debates and interviews of such Spain’s political leaders as Pedro Sánchez, Pablo Casado and Santiago Abascal. Methodology. The study is based on an integrated approach to the analysis of political discourse, combining communicative and pragmatic, semantic and cognitive as well as contextual analyses which allow determining speaker’s communicative and pragmatic intentions, detect the axiological component of language units meaning and their possible interpretations by national conceptual sphere hosts in the relevant linguistic and situational context.Results. The study analyzes the means of the argumentative strategy creation in the campaign speeches of Spanish leading political parties’ leaders, in their interviews and debates. The predominance of tactics of positive prospects description, polarization and solidarity were identified. The research characterizes the peculiarities of lexical, grammatical and stylistic units’ combining, taking into account the nationally determined specificity of lexical units’ meaning, which verbalize the demanded concepts of the national conceptual sphere of Spain. The analysis of the 2019 pre-election campaign discourse has allowed identifying of such specific features of the argumentative strategy as focusing on the future, emphasizing their own achievements and opponents’ shortcomings, desire to reduce the distance between the speaker and the addressee. The focus on the future context is embodied in the tactic of positive prospects description where grammatical and lexical units should indicate the clarity and certainty of politician’s position. The tactic of polarization, characterized by the use of antonymous lexical units, allows politicians to present favorably their own candidacy and negatively affect opponents’ image. The need to convince voters is transferred into in the tactic of solidarity consisting in the use of lexical units that indicate the convergence of views and belonging of the speaker and the addressee to the same community.Conclusions. The analysis of peculiarities of argumentative strategy realization in the Spanish political discourse demonstrates the effectiveness of such frequently used communicative tactics as positive prospects description, polarization and solidarity. They are based on the selection of lexical, grammatical and stylistic units, taking into account the situational and pragmatic context as well as national and axiological dominants of Spaniard’s world view.Key words: political discourse, pragmatics, communicative strategy, tactic, axiologemes, semantic and cognitive interpretation, linguistic context, conceptual sphere. Мета. Метою статті є виявлення ефективних засобів та прийомів у тактиках окреслення позитивної перспективи, протиставлення та солідаризації, за допомогою яких реалізується аргументативна стратегія у промовах, дебатах та інтерв’ю політичних лідерів Іспанії, зокрема Педро Санчеса, Пабло Касадо та Сантьяго Абаскаля. Методи. Дослідження базується на комплексному підході до аналізу політичного дискурсу, у якому поєднано комунікативно-прагматичний, семантико-когнітивний і контекстуальний аналізи, що забезпечують визначення комунікативно-прагматичних намірів мовця, встановлення аксіологічного компоненту значення використаних мовних одиниць і їх можливі інтер-претації носіями національної концептосфери у відповідному мовному та ситуативному контексті.Результати. У межах дослідження було проаналізовано засоби реалізації аргументативної стратегії у передвиборчих про-мовах лідерів трьох провідних політичних партій Іспанії, інтерв’ю та дебатах за їх участю, виокремлено переважання тактики окреслення позитивної перспективи, протиставлення, солідаризації та описано особливості поєднання обраних політиками лексичних, граматичних і стилістичних одиниць із урахуванням національно детермінованої специфіки значення лексичних одиниць, що вербалізують затребувані концепти національної концептосфери Іспанії. Аналіз дискурсу передвиборчої кампа-нії 2019 року дозволив визначити специфічні риси аргументативної стратегії: спрямованість на майбутнє, акцент на власних досягненнях та недоліках опонентів, прагнення скоротити дистанцію між мовцем та адресатом. Орієнтованість на майбутній контекст втілюється у тактиці окреслення позитивної перспективи за допомогою використання граматичних та лексичних засобів, що позначають чіткість та визначеність позиції політика. Тактика протиставлення, що характеризується вживанням антонімічних лексичних засобів, дозволяє політичним діячам вигідно представити власну кандидатуру та негативно вплинути на імідж опонентів. Необхідність переконати виборців втілюється в тактиці солідаризації, що полягає у використанні лексич-них одиниць, які вказують на близькість поглядів і приналежність мовця й адресата до єдиного цілого.Висновки. Проведений аналіз особливостей реалізації аргументативної стратегії в іспанському політичному дискурсі свідчить про ефективність трьох основних комунікативних тактик: окреслення позитивної перспективи, протиставлення та солідаризації, добір лексичних, граматичних та стилістичних засобів побудови яких базується на врахуванні ситуативно-прагматичного контексту та національно аксіологічних домінант іспанського світогляду.Ключові слова: політичний дискурс,прагматика, комунікативна стратегія, тактика, аксіологема, семантико-когнітивна інтерпретація, мовний контекст, концептосфера.
49
Фоменко, Т. М. "ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕС ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 149–53. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано особливості інноваційних технологій, доцільність їх упровадження у навчальний процес викладання української мови як іноземної. Зазначено, що інтерактивні технології забезпечують максимальну активізацію комунікативної діяльності на занятті з української мови як іноземної шляхом активного використання групових форм міжособистісної взаємодії. З’ясовано, що підґрунтям інтерактивних технологій є взаємодія, співробітництво, спільний пошук. Засвоєння інформації буде більш ефективним, якщо воно здійснюється у співробітництві, коли кожний студент стає активним учасником освітнього процесу. Розглянуто можливості та практичне значення використання роботи в малих групах. Підкреслюється, що використання роботи в малих групах є доцільним для кращого засвоєння матеріалу, для об’єднання інтернаціональної групи студентів. Наголошується, що перевагами спільної навчальної діяльності є те, що робота у малих групах: 1) породжує інтерактивне мовлення; 2) створює емоційно позитивний клімат, який забезпечує почуття безпеки; 3) сприяє підвищенню відповідальності та автономності студента; 4) є кроком до індивідуалізації навчання. Навчання у співробітництві, робота в команді, колективні способи навчальної роботи забезпечують вимушену пізнавальну активність і високий рівень комунікації студентів. Саме ця стратегія сприяє формуванню в іноземних студентів комунікативного досвіду, досвіду співпраці, узгодження інтересів і позицій, спільного прийняття рішень тощо. Щодо труднощів, з якими доводиться стикатися іноземним студентам під час групової роботи, виокремлюють брак словникового запасу і вміння граматично коректно оформляти свої думки. У результаті дослідження встановлено, що застосування групових форм роботи сприяє як оволодінню українською мовою, підвищенню пізнавального рівня засвоєння і закріплення знань, так і виробленню соціальних навичок комунікації та взаємодії іноземних студентів (вміння встановлювати контакти, працювати в команді, аналізувати, критично мислити, відстоювати свій погляд тощо), згуртуванню колективу. Предметом подальших наукових досліджень може бути визначення інших інтерактивних методів, які можуть бути використані в навчальному процесі викладання української мови як іноземної.
50
Кобринець, О. С., Л. В. Савицька та І. В. Безугла. "ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про один із суттєвих ресурсів збагачення та розвитку будь-якої мови – запозичення з інших мов, розглядаються й аналізуються запозичення із французької в турецькій мові, наводяться численні приклади, аналізуються про- цеси адаптації французьких запозичень у турецькій мові. У всі часи люди спіл- кувалися і взаємодіяли один з одним, відбувалися обмін та взаємне збагачення досвідом, культурою, традиціями, зокрема й елементами мови. Наявність запо- зичень пояснюється багатьма чинниками, але найважливіші – це зв’язок історії мови з історією народу і країни взагалі, а також технічний прогрес. Виникнення перших французьких запозичень у турецькій мові спостерігається в ХVІ столітті, а наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, у період активної індустріалізації країни і модернізації суспільства, це явище набуває інтенсивності. Більшість запозичень із французької знаходимо в галузях науки, техніки, транспорту, професій, кулінарії, одягу, індустрії краси та серед абстрактних понять. Адаптація запозичених слів відбувається декількома способами: фонетичним, графічним, морфологічним або лексико- семантичним. Отуречення французьких лексем проходило здебільшого шляхом графічної адаптації. Фонетична та семантична адаптація були незначними. Як ми переконалися на прикладах, турецька мова запозичувала французькі слова, трансформувала їх відповідно до правил турецької орфографії, надавала граматичної тюркомовної інтерпретації з максимальним збереженням французької вимови. Іноді заради фонетичної гармонії спостерігаються явища соноризації або оглушення приголосних, додавання голосного або приголосного звука тощо. Семантична адаптація теж відбулася досить вдало, тому що лише деякі лексеми, за рідким винятком, змінили своє значення у процесі переходу до турецької мови. Багато французьких запозичень мають синоніми в турецькій і гармонічно співіснують у сучасній мові.