Статті в журналах з теми "Глобальні екологічні виклики"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Глобальні екологічні виклики.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-26 статей у журналах для дослідження на тему "Глобальні екологічні виклики".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Kostytsky, Vasyl. "Ensuring Ecological Safety or Ensuring a Favorable Environment: Theoretical and Legal Justification of the Function of a Modern Ecological State." Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University 5, no. 2 (August 23, 2018): 25–32. http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.5.2.25-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор розглядає проблеми сучасного суспільства та їх вплив на довкілля, а також на розвиток екологічного права, аналізує такі юридичні дефініції, як навколишнє природне середовище, довкілля, право екологічної безпеки, їх соціолого-правовий зміст, право на сприятливе довкілля як суб’єктивне право людини у сучасному світі. У цій статті автор уже не вперше ставить питання про нову роль держави у сучасних умовах, здатність держави відповісти на глобальні виклики з використанням теоретико-правової науки та соціології права в рамках запропонованого ним теолого-соціологічного розуміння права. На думку автора, на зміну постіндустріальній державі, яка залишається механізмом обслуговування ліберальних цінностей суспільства, має прийти екологічна держава, яка зможе зберегти демократичні цінності, з одного боку, та знайти відповіді на виклики сьогодення, з другого боку, забезпечити посилення владного впливу на перебіг подій у соціумі, між громадянським суспільством і державою у рамках конституційно-правових вимог як Суспільного договору, відповісти на глобальні і регіональні екологічні виклики у рамках модифікованої екологічної функції держави
2
Kolisnichenko, R. M. "Еколого-демографічні особливості глобалістичної свідомості українського суспільства на прикладі м. Кропивницького". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 12(140) (11 листопада 2016): 45. http://dx.doi.org/10.15421/1716138.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз даних соціологічного опитування «Сучасні глобальні виклики в оцінках населення м. Кропивницького», проведеного автором 5-6 листопада 2016 р. З’ясовано, що загальною тенденцією є підтримка більшістю опитаних тих оптимальних екологічних заходів, які не потребують фінансування за рахунок населення та відсутність підтримки тих дій, що таке фінансування передбачають. Відсутність згоди 45% респондентів із необхідністю підвищення соціальних стандартів у слабо-розвинених країнах та системного виховання відповідального ставлення населення до політики дітонародження є проявом байдужості, недостатньої інформованості суспільства відносно особ-ливостей демографічної ситуації на планеті, що доводить актуальність державного сприяння подальшому розвитку гуманізаційної глобалістичної свідомості.Зроблено висновок, що до основних напрямків формування ставлення респондентів до окремих проблем світової екології слід віднести: підвищення рівня об’єктивної інформованості суспільства про глобальні екологічні виклики, їх зв’язок з іншими світовими загрозами; подолання радикалізму у відношенні до обмежень отруйних забруднень; відновлення суспільної довіри до органів влади шляхом справедливого перерозподілу національного багатства на користь більшості громадян; формування суспільного розуміння нагальної необхідності значного підвищення ефективності світової природоохоронної діяльності.
3
Радченко, Оксана Олександрівна. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ І ЗАГРОЗ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 73–81. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. У статті пропонується розгляд проблематики порушення природного балансу життєдіяльності ноосфери Землі та спричиненого цим наростання глобальних екологічних викликів, які стоять перед системами публічного управління національних держав та міжнародною спільнотою в цілому.Методологія. Методологічним інструментарієм проведеної розвідки є кейс-стаді виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації».Наукова новизна. Обґрунтовано, що ноосфера Землі на початку третього тисячоліття піддається тиску значної кількості глобальних викликів і загроз, які все більше виходять на передній план національної безпеки сучасних держав та екологічної безпеки усього людства. Проаналізовано стан реалізації заходів щодо протидії загрозам екологічній безпеці в Україні, який засвідчив, що лише незначна частина передбачених президентським указом першочергових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України виявилася вчасно виконаною в повному обсязі.Висновки. Зроблено висновок, що турбота про збереження природного середовища нашої життєдіяльності все більше виходить на передній план проблематики розвитку людської цивілізації та – врешті-решт – самого її існування. І одним з найголовніших напрямків діяльності усіх національних урядів має стати нова державна екологічна політика, яка функціонально покликана забезпечити досягнення конституційно-гарантованого рівня екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності людини й суспільства через формування необхідних для цього політичних, економічних та соціальних умов, а також через проактивну протидію глобальним екологічним загрозам.
4
Soloviy, V. I. "Значення економіки замкнених циклів для пом'якшення та адаптації до змін клімату: глобальні тенденції, можливості та перестороги". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 116–20. http://dx.doi.org/10.15421/40280422.
Повний текст джерелаАнотація:
Економіка замкнених циклів є концепцією управління ресурсами, що стрімко набуває глобальної популярності та може зовсім скоро стати ключовим рушієм для досягнення цілей Паризької угоди. Розглянуто можливості та перестороги щодо застосування науково обґрунтованої концепції економіки замкнених циклів для заходів із пом'якшення та адаптації до змін клімату. Обґрунтовано внесок економіки замкнених циклів до нового розуміння змін клімату, поглиблення та розширення спектра рішень у цій сфері, виявлення нових взаємозв'язків між різними галузями та секторами, а також застосування цих можливостей для проривних та інноваційних практик, які максимізують позитивні впливи та зводять до мінімуму екологічні ризики. Проаналізовано особливості концепції економіки замкнених циклів, які сприяють залученню широкого кола зацікавлених сторін (представників органів влади, бізнесу, науки, громадськості) та активному діалогу між ними. Звернено увагу на істотні аспекти застосування концепції для пом'якшення та адаптації до змін клімату, можливості для синергій між енергетичною, економічною, екологічною, ресурсною та іншими політиками в ширших рамках цілісної політики сталості. З'ясовано обмеження та актуальні виклики, що пов'язані з тлумаченням, практичним втіленням і науковими засадами концепції. Запропоновано ключові напрями застосування економіки замкнених циклів для стратегій щодо пом'якшення та адаптації до змін клімату.
5
Synyakevych, I. "Земна цивілізація у XXI столітті: проблеми світового і національного розвитку". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (14 січня 2018): 19–23. http://dx.doi.org/10.15421/411501.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто актуальні екологічні, економічні, політичні та соціальні проблеми розвитку, з якими зіткнулася земна цивілізація в ХХІ ст. Найбільш загрозливими серед них є глобальне потепління клімату, спричинене парниковими газами, забруднення довкілля відходами виробництва та споживання, вичерпання енергетичних ресурсів (нафти, газу, вугілля та інших), послаблення стійкості екологічних систем і динамічне згасання біорізноманіття. Земна спільнота постала перед такими глобальними екологічними викликами антропогенного походження, яких у минулому не було. Свою деструктивну роль при цьому зіграли і деякі науковці, які замовчували і загладжували нагальність сучасних екологічних проблем. Не менш шкідливим виявилося галасливе пропагування глобалістських неконструктивних ідей щодо подолання глобальної екологічної кризи, які в багатьох випадках були надто відірвані від запитів реального політичного та економічного життя.
Засоби масової інформації і сучасна економічна наука продовжують зомбувати споживацьку ментальність населення. Сучасні економічні системи не стимулюють ефективне споживання товарів. Високотехнологічні товари часто невиправдано швидко стають відходами споживання, оскільки характеризуються коротким життєвим циклом. Світова економіка залишається високомілітаристською.
У ХХІ ст. Україна буде стикатися з тими ж проблемами, що будуть притаманними для земної цивілізації загалом. Основна проблема полягає в тому, щоб вийти зі складної політичної, екологічної, економічної і соціальної ситуації з мінімальними втратами.
6
Zagurska-Antoniuk, V. F. "Геополітичні трансформації та мілітарні виклики у сучасному глобалізованому світі". Grani 18, № 3 (23 лютого 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.15421/1715055.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснюється аналіз ґеополітичного розвитку в глобалізованих сучасних системах. Глобальні проблеми мають планетарний характер – стосуються інтересів усіх народів світу, загрожують деградацією й загибеллю усього людства, потребують невідкладних рішень та вимагають колективних зусиль, спільних дій усіх народів. Розглядається низка проблем у взаємовідносинах між суспільствами і пропонуються реальні шляхи їх вирішення. Частина з них пов’язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства: запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична тощо). У статті розглядаються одні із найскладніших глобальних загроз у XXI столітті – локальні військові конфлікти та війни гібридного характеру на ґеополітичному та територіальному ґрунті (наприклад, між Ізраїлем та Палестиною, Україною та Російською Федерацією і т. ін.). Адже ці протистояння стали викликом для всього світу, тому що загрожують повною дестабілізацією світового порядку. Ґеополітичний розвиток сучасних суспільств змінив пріоритети у глобальних проблемах: пріоритетною окремі фахівці вважають енергетичносировинну проблему, а інші – ґеополітичний розподіл територій та сфер впливу в світі. Тому серед глобальних проблем останнього двадцятиліття найчастіше фігурували проблеми миру та роззброєння, екологічна, продовольча, демографічна, енергетична, сировинна, подолання бідності та відсталості.
7
Овсянюк-Бердадіна, О. Ф. "ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні виклики сучасності, які носять глобальний характер та суттєво впливають на сучасну парадигму економічного та суспільного життя більшості країн світу. Установлено, що їх множина зумовлює необхідність пошуку ринкових організаційних форм, здатних протистояти впливам глобальних викликів, нівелювати їх негативну дифузію на суспільство та водночас відповідати цілям сталого розвитку як об’єктивно необхідної парадигми функціонування економічної та екологічної систем. Визначено, що дієвою організаційною формою у цьому контексті може стати соціальне підприємництво як інноваційна форма підприємницької діяльності, яка використовує ресурси, що не повною мірою задіяні у реальному секторі економіки, та водночас сприяє позитивним зрушенням в економічній, соціальній та екологічній площинах. Обґрунтовано, що головними глобальними тригерами для активізації розвитку соціального підприємництва є антропоцен та ті, що пов’язані з дисбалансом розподілу суспільних благ. На основі результатів досліджень учених сучасності продемонстровано взаємозв’язок функціонування соціальних підприємств з ідеологією економіки суспільного блага та новітніми агрегованими макроекономічними показниками. Зокрема, визначено взаємозалежність впливу діяльності соціальних підприємств на сумарне значення індикатора справжнього прогресу як такого, що враховує не тільки доходи населення, а й показники щодо освіти, стандарту життя та охорони здоров’я. Описано взаємопосилюючі інституційні передумови до створення соціальних підприємств через наведення новітньої практики функціонування низки фінансових інституцій, інвестиційних вкладень, краудфандингу. Результати проведеного дослідження демонструють прагматику необхідності активізації розвитку соціальних підприємств задля досягнення трипаризму ефективності як на макроекономічному, так і на глобальному рівні. Визначено перспективу подальших наукових досліджень у контексті пошуку реципієнтів із боку суспільних груп та ринкових ніш для отримання позитивних ефектів від діяльності соціальних підприємств у глобальному та локальному вимірах.
8
Тихомірова, Фаріда Ахнявівна. "СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ МІСТА ЯК ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (25 листопада 2019): 38–45. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.873.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначається роль та місце соціальної екології у сучасній системі гуманітарного знання. Доведено, що відсутність екологічних пріоритетів у визначенні стратегії розвитку багатьох міст, нераціональний підхід до використання окремих екосистем і компонентів природного середовища, міграція призводять до появи цілого ряду складних соціально-екологічних проблем постіндустріального суспільства.
Розглядаються ключові етапи розвитку соціальної екології: від розділу біології і галузі соціологічних досліджень до напрямку соціальної філософії. Відзначається складність розмежування предмета екологічної філософії, екології людини, соціальної екології та екологічної соціології. Підсумовуючи викладені варіації тлумачень як соціальної екології, так і екологічної соціології, можна констатувати відмінність побудови їх парадигм. Значення соціальної екології зростає у зв’язку із глобальним характером екологічних проблем сучасності.
Визначення «екологія духу», «екологія розуму», які часто використовуються у позанауковому знанні, християнській етиці, езотеричних вченнях тощо, розглядаються як занадто широке, метафоричне тлумачення соціальної екології. Це призводить до змішування понять та не є продуктивним для наукового та соціально-філософського дискурсу.
Соціальна екологія перетворюється в послідовну глибоку критику існуючих соціальних, політичних тенденцій, широку теоретичну орієнтацію, що об’єднує соціально-філософські напрямки, а також реконструктивний, етичний підхід до суспільства. В цьому контексті показано, що паризькі події у грудні 2018 року («паливний» протест), «повстання вимираючих» у Лондоні, «шкільний страйковий рух» проти зміни клімату, заснований шведською дівчинкою-підлітком Ґретою Тунберґ переконливо продемонстрували, що прогресивні, але недостатньо продумані нібито «екологічні», ініціативи уряду можуть викликати непередбачувані соціальні та політичні реакції серед городян, охопивши широкі верстви суспільства.
Обгрунтована необхідність більш глибоких та узагальнюючих рефлексій над взаємозв’язками між суспільством і природою.
9
Петренко, М. О. "СУЧАСНІ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЗАСАДИ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ДИСКУРСИ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 33 (27 березня 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1057.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто новітні виклики перед людством у морально-етичній системі координат, яким притаманні як персональні, екзистенційні, так і суспільні, глобальні виміри. Відзначено, що за останнє століття відбувалася значна кількість знакових подій, які істотно вплинули на подальший розвиток суспільства. Навіть освічена Європа зі сталими демократичними традиціями та людськими цінностями недооцінила появу та зміцнення фашизму, котрий розпалив Другу світову війну, що стала наймасовішим і найкривавішим конфліктом минулого століття, через який пройшли десятки мільйонів мирних жителів, заплативши своїм життя за довоєнну байдужість до появи та впровадження у життя антигуманних ідей і принципів.Повоєнний світ змінив ставлення до відповідальності, толерантності та людської гідності разом зі свободою, рівністю тощо. Насправді світ стрімко трансформувався і ставав демократичнішим, вільнішим, залишаючи позаду традиційні уявлення про людину, її довкілля та глобальний світопорядок. Означені події виявилися справжнім каталізатором бурхливого розвитку усіх сфер суспільства, а прорив у науці та техніці став передумовою появи нового етапу цивілізаційного розвитку суспільства, що отримало назву «постіндустріальне, інформаційне суспільство». Так, цифровізація, інформатизація та масовий перехід суспільства у віртуальний простір, кліматична, екологічна криза вплинули на морально-етичний світ людини, на пошуки життєздатних моральних, ціннісних орієнтирів. Аналіз соціокультурних засад означених пошуків дозволив зробити висновок про те, що соціальні мережі та соціальні медіа створили новий світ, де людина стала особливо вразливою, адже подальший розвиток науки і техніки почав продукувати технології, які можна використовувати як для спасіння людства, так і для його знищення, адже людина, втручаючись у біосферу й екосферу, поставила себе на межу фізичного існування.Зростає потреба у колективному прийняті рішень, колективній і персональній свободі та відповідальності, справедливому, гідному людини розподілі ресурсів планети, дієвій субсидіарності, які й осмислює сучасна філософська думка та пропонує важливі, все ще малодосліджені, рецепти подолання моральної, етичної кризи сучасного персонального та суспільного людського буття.
10
Нalushkina, T. P., A. I. Zhemba та K. V. Sernytska. "ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ КЛІМАТИЧНИХ ВИКЛИКІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 248. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201824.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються напрями вдосконалення екологічної політики у відповідності до міжнародного законодавства та сучасних глобальних викликів. Обґрунтовано, що впровадження екологобезпечних заходів повинно сформувати сталу економічну систему, орієнтовану на забезпечення «зеленого» вектору розвитку економіки країни та її регіонів з врахуванням глобальних кліматичних змін. Доведено, що на сучасному етапі важливо забезпечити максимально повну реалізацію економічного потенціалу держави на шляху імплементації міжнародних вимог, що можливо лише за рахунок реалізації курсу «зеленої» економіки на всіх ієрархічних рівнях.
11
Дуднікова, І. І. "Глобальні мегатренди екологічних змін в умовах сучасних викликів цивілізації". Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. 71 (2017): 35–45.
Знайти повний текст джерела
12
Dzeman, M. І. "Пандемія COVID‑19 у дискурсі глобальних еволюційно-екологічних викликів цивілізаційного поступу". Терапевтика 2, № 2 (29 липня 2021): 10–20. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.10.
Повний текст джерела
13
Trohaniak, O. S. "Стан, тенденції та наукові засади соціально-екологічних проблем суспільства". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 48–53. http://dx.doi.org/10.15421/171867.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті зроблено огляд соціальних проблем людства, пов’язаних з екологічними проблемами. Проведено короткий аналіз впливу екологічного забруднення на природу і суспільство, звернувши увагу на свідомість суспільства з метою збереження стану здоров’я та життєдіяльності людей, флори і фауни. Суспільство змінює все, що його оточує для власної мобільності. Глобальну екологічну проблему викликали різні фактори, та головні з них – це демографічна і промислово-енергетична. Демографічна – це надшвидке зростання населення, яке природа не встигає забезпечити. А промислово-енергетична – це транспорт, який дає надмірну кількість вихлопних газів; це підприємства, особливого забруднення з яких надають: гірничопромисловий, хіміко-металургійний, машинобудівний, паливно-енергетичний, будівельний, агропромисловий комплекси. Найтоксичнішими серед них є відходи, що містять важкі метали, нафтопродукти, отрутохімікати (пестициди) тощо. В сільськогосподарській діяльності людини є збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив. Великого забруднення в останні роки зазнало повітря і вода. В статті ґрунтовно розглянуто соціально-екологічний аспект проблеми і мотиваційний підхід до виправлення даної ситуації.
14
Кононенко, Валерій, Тетяна Тарахонич та Леонід Тимченко. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК, ІННОВАЦІЇ ТА БЕЗПЕКА НА СТОРІНКАХ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА". Science and Innovation 18, № 1 (14 лютого 2022): 124–33. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.124.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Пріоритетними напрямами розвитку науки є фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем соціуму й природи, що забезпечує конкурентоспроможність України у світі та сталий розвиток суспільства й держави.Проблематика. Попри чисельні загрози територіальної цілісності, економічної, екологічної безпеки держави, глобальних проблем, пов’язаних зі зміною клімату, воєнними конфліктами, поширенням COVID-19 тощо, вітчизняна наука на достойному рівні відповідає на зазначені виклики. Серед здобутків української науки можна назвати Енциклопедію міжнародного права, яка є єдиним на пострадянському просторі виданням такого рівня й обсягу та другою в світі після енциклопедії Макса Планка (Max Planck Encyclopedia of Public International Law).Мета. Проаналізувати висвітлення таких категорій як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права.Матеріали й методи. Застосовано формально-юридичний метод аналізу текстів нормативно-правових актів, а також статистичні методи структурування та порівняльного аналізу актів законодавства. Також використано загальнонаукові методи пізнання — системний і структурний підходи, аналіз і синтез, індукцію й дедукцію.Результати. Екстенсивне економічне зростання призводить до погіршення екологічної ситуації та виснаження ресурсів, що, в свою чергу, вимагає все більш інтенсивних — (технологічних) методів видобутку, які є ще небезпечнішими для довкілля, або екстенсивних підходів — охоплення нових територій, витіснення конкурентів. Така ситуація на разі становить загрозу національній територіальній, екологічній та економічній безпеці.Висновки. Дослідження таких понять як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права виявило міжнародну тенденцію сприймати їх не як окремі категорії, а у взаємозв’язку та взаємозалежності.
15
Дем’яненко, Борис, та Віра Дем’яненко. "КРИЗА ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДОКТРИНИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СОЦІУМУ: ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ". Society. Document. Communication, № 9 (1 вересня 2020): 64–98. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-64-98.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі опублікованих джерел і літератури синтезовано внутрішньосистемні й позасистемні фактори демократичного транзиту сучасного світу, які викликають антидемократичні й антиліберальні трансформації розвинутих ліберальних демократій. Серед внутрішньосистемних факторів виокремлено: 1) державно-правовий аспект, пов’язаний із наростанням невідповідності між темпами ускладнення соціальної структури суспільства й здатністю людини до їх усвідомлення, надзвичайним ускладненням систем управління суспільством, розростанням правової системи, втратою легітимності існуючих форм організації влади і державності; 2) соціально-економічний аспект, пов’язаний із посиленням соціальної поляризації в середовищі національних суспільств, монополізацією ринків великими корпораціями; 3) політико-культурний аспект, пов’язаний із втратою частиною суспільства віри у демократію як найкращий проєкт суспільного розвитку, через неспроможність політичних еліт вирішувати нагальні проблеми – від соціальних до екологічних, прогресуванням на поведінковому рівні маніпулятивних практик, проявів маргінальності тощо.
Позасистемні фактори пов’язані з: 1) глобалістським аспектом, який знаходить практичний прояв у наростанні сировинної, енергетичної й екологічної криз, глобальній зміні клімату, епідеміологічних (пандемічних) спалахах соціальних захворювань, техногенних катастрофах, природних катаклізмах; 2) геополітичними аспектами, які проявляються в посиленні демографічного дисбалансу між західною й незахідною цивілізаціями, звуженням меж суверенітету національних держав, поширенням у світі антиамериканських / євроскептичних настроїв і розширенням соціальної бази авторитарних режимів, перманентним наростанням терористичних практик як методу досягнення політичних цілей; 3) геоекономічним аспектом, який проявляється в послабленні традиційних політичних інститутів як наслідок економізації міжнародних відносин, підвищенні ймовірності фінансово-економічних криз, дестабілізації національних економік периферійних країн, посиленні соціальної поляризації між багатими і бідними країнами, зростанням міграційних потоків у розвинені країни. Зроблено висновок, що проблеми нинішнього етапу демократичного транзиту не можуть ставити під сумнів основоположні принципи ліберально-демократичної доктрини як моделі суспільно-політичної самоорганізації та історичного шляху реалізації суспільно-політичної спільноти загалом й людини як особистості зокрема.
16
Пастух, Катерина. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ: ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (31 березня 2022): 186–206. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-186-206.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто публічне управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Зазначено, що наразі актуалізується значимість публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій внаслідок актуалізації підготовки, прийняття та реалізації ефективних та якісних управлінських рішень у зв’язку із сучасними змінами та пов’язаними з ними соціально-економічними й екологічними проблемами. З`ясовано, що незважаючи на значну увагу науковців до розв’язання проблем публічного управління та адміністрування, актуальним постає визначення напрямів їх удосконалення в контексті забезпечення сталого розвитку територій. Проаналізовано наукові напрацювання з дослідження публічного управління та адміністрування, визначено їх принципи, функції, методи, механізми. Визначено напрями удосконалення публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, до яких належать: удосконалення нормативно-правового й організаційного забезпечення, надання публічних послуг; своєчасне реагування органів публічної влади та управління на соціально-економічні й екологічні проблеми; забезпечення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства; удосконалення підготовки прогнозно-програмних документів й проведення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування; упровадження найкращих практик публічного управління та адміністрування, збалансування соціально-економічних та екологічних інтересів суб’єктів політики розвитку територій; удосконалення кадрового забезпечення, підготовки фахівців з публічного управління та адміністрування. Зазначено, що започатковані реформи, які стосуються усіх сфер життєдіяльності, висувають нові вимоги до здійснення публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Наголошено, що їх модернізація можлива за умов забезпечення ефективного функціонування їх механізмів. Виявлено, що в умовах глобальних викликів в Україні все більше уваги має приділятися забезпеченню сталого розвитку територій. Підкреслено, що публічне управління та адміністрування в Україні має здійснюватися з урахуванням сучасних тенденцій розвитку територій, їх потенціалу, та має бути стратегічно-орієнтованим на сталий їх розвиток. Зазначено, що має бути використано зарубіжний досвід публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, що потребує подальших досліджень.
17
Мельниченко, Олександр, Вікторія Старусева, Олеся Шмуліч та Катерина Єрьоменко. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 114–27. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-114-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Незворотні зміни навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності людини вийшли за межі окремих територій і почали набувати глобальних масштабів. Це наочно свідчить про низьку результативність державної екологічної політики, під якою слід розуміти цілеспрямовану діяльність уповноважених органів публічного управління, спрямовану на зниження негативного впливу суб’єктів господарювання на навколишнє природне середовище, а також належне реагування на надзвичайні ситуації техногенного чи природного характеру, зміну клімату тощо задля збереження природного розмаїття та мінімізацію шкоди, що завдається здоров’ю населення. Реалізацією державної екологічної політики опікуються різні інституції (не лише уповноважені органи державного управління, а й органи місцевого самоврядування, представники бізнесу та громадськості), міра та спосіб залучення яких визначаються їхніми компетенціями. Застосовувані ними засоби публічного управління залежать від специфіки наявної проблеми й можливостей їх вирішення. Несвоєчасне реагування на потенційні та фактичні виклики в цій царині призводить до негативного впливу на здоров’я населення, що знаходить свій прояв у виникненні захворювань, які почасти переходять у хронічну форму та/чи призводять до летальних випадків. Подальші наукові розвідки мають бути присвячені розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення державної екологічної політики та публічного управління розвитком сфери охорони здоров’я.
18
Рєзніков, Валерій Володимирович. "ШЛЯХИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 204–15. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-204-215.
Повний текст джерелаАнотація:
Орієнтиром розвитку України в сучасних умовах є країни-члени Європейського Союзу, які мають ефективнішу систему державного управління, де громадяни є більш захищеними у своїх правах, мають вищий рівень життя та впевненість у майбутньому. Шлях до цього орієнтиру пролягає для України через процес європейської інтеграції – внутрішні реформи, викорінення корупції, адаптацію до європейських стандартів, економічну інтеграцію та політичну асоціацію з ЄС. Тому актуальними є питання формування та реалізації нової державної політики у сфері європейської інтеграції, яка відповідає існуючим викликам сьогодення.
Деяке зниження показника підтримки євроінтеграції серед населення України в останні роки може свідчити про зниження ефективності та результативності державної політики у сфері європейської інтеграції, яка потребує трансформації у відповідних напрямах її реалізації в сучасних умовах глобальних викликів для України.
Результативність державної політики у сфері європейської інтеграції України значною мірою залежить від вчасного виконання нашою державою Угоди про асоціацію з ЄС, яку в частині секторальної інтеграції Україна має завершити не пізніше кінця 2023 р., а загалом усі положення Угоди, мають бути виконані не пізніше 31 грудня 2025 р.
Трансформація державно політики у сфері європейської інтеграції передбачає відповідну зміну вектору вирішення політичних, правових, економічних, соціальних, екологічних, гуманітарних питань з урахуванням змін у процедурі вступу для країн-претендентів та у відповідності з існуючими європейськими стандартами. А можливість членства України в Європейському Союзі має стати стратегічним напрямом модернізаційних перетворень в державі, спрямованих на побудову демократичної соціальної держави з міцною економікою та розвинутим громадянським суспільством.
19
Tunytsya, Yu Yu, M. G. Adamovskyy, M. M. Borys та G. T. Krynytskyy. "Національний лісотехнічний університет України – лідер вітчизняної освіти і науки в досягненні цілей сталого розвитку". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 10 (26 грудня 2019): 9–17. http://dx.doi.org/10.36930/40291001.
Повний текст джерелаАнотація:
Окреслено здобутки і роль Національного лісотехнічного університету України у царині екологізації вітчизняної освіти і науки. Доведено, що університет є провідним закладом вищої освіти у забезпеченні лісового господарства, деревообробної промисловості та суміжних галузей економіки України, який готує висококваліфікованих фахівців, спроможних вирішувати виробничо-господарські проблеми в контексті вимог сталого розвитку. Розглянуто сутність і сучасні проблеми екологізації вищої освіти з урахуванням глобальних екологічних викликів. Беручи до уваги 145-літню історію університету, подано досягнення його колективу в підготовці фахівців і здійсненні фундаментальних та прикладних наукових досліджень з актуальних проблем соціо-еколого-економічного розвитку України, що дало змогу університету стати лідером вітчизняної освіти і науки у сфері пошуку шляхів досягнення цілей сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі як міжнародного правового акта екологічної безпеки планети і сталого розвитку суспільства. Концепцію цього міжнародного Акта розробили науковці НЛТУ України під керівництвом академіка НАН України, професора Ю. Ю. Туниці. Визначено стратегію та основні пріоритетні напрями досліджень сформованих в університеті наукових шкіл, зважаючи на те, що університет перебуває на перехідному етапі становлення від моделі університету розвитку до моделі підприємницько-екосистемного сучасного університету, активно інтегруючись у європейську та світову систему вищої освіти і науки. На підставі розробленої в університеті "Стратегії і перспективних напрямів розвитку освітньої, наукової та інноваційної діяльності" обґрунтовано засади виконання покладених на університет статутних функцій з формування патріотичної національно свідомої еліти України, підготовки висококваліфікованих фахівців для багатьох галузей вітчизняної економіки і сфер суспільного життя, подальшого розвитку лісотехнічної освіти і науки.
20
Сич, Ольга, та Ірина Пасінович. "ГІБРИДНІ БІЗНЕС-МОДЕЛІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ". Science and Innovation 17, № 6 (18 грудня 2021): 61–71. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.06.061.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У відповідь на глобальні виклики, що стоять перед державою, з’являються гібридні бізнес-моделі, які мають характеристики приватного бізнесу та державного сектору у їх традиційному сприйнятті.Проблематика. Дискусія щодо впровадження і поширення гібридних форм бізнесу, їхніх переваг перебуває на початковій стадії свого розвитку, вона зосереджена на мотивах переходу комерційних компаній до діяльності, що традиційно здійснювалась державою або неприбутковими організаціями.Мета. Ідентифікація закономірностей, визначення мотивів створення і процесу становлення гібридних бізнесмоделей.Матеріали й методи. Нормативно-правову базу, наукові праці вчених було досліджено загальнонауковими та спеціальними методами: аналізу та синтезу — при вивченні сучасного стану та розвитку гібридних форм бізнесу, та абстрактно-логічним — при формуванні висновків.Результати. Сучасний бізнес переорієнтовується на вирішення суспільних проблем. Виникають гібридні бізнесмоделі, що поєднують в собі характеристики економічних суб’єктів різних секторів: державного (орієнтовані на вирішення соціальних і екологічних проблем) та приватного (передбачають отримання прибутку). У світі гібридні біз нес-моделі представлено суспільно-корисними корпораціями та бета-корпораціями, в яких соціальну складовувідображено у місії, прописно в статутних документах та вони є частиною операційної діяльності. Змішаний підхід до функціонування підприємств може розглядатися як продовження концепції корпоративної соціальної відповідальності, а також як спосіб системного впровадження соціальних і екологічних практик.Висновки. Проаналізований світовий досвід розвитку гібридних бізнес-моделей варто імплементувати у віт чизняну практику. На часі широка популяризація ідеї та можливостей бета-корпорацій, а також нормативно-правовеврегулювання діяльності відповідних компаній, що сприятиме найбільш ефективному вирішенню соціальних проблем, що постали перед сучасним суспільством в цілому та українською державою зокрема.
21
Soloviy, Vitaliy, та Ion Dubovich. "Еколого-соціо-економічний аналіз управління міськими територіями в умовах зміни клімату: на прикладі міст обласного значення України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 21 (28 грудня 2020): 157–72. http://dx.doi.org/10.15421/412036.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміна клімату на території України швидко прогресує, втім національна екологічна політика наразі не відповідає нагальності кліматичних викликів. У цьому контексті особливої актуальності набуває роль міст, як середовищ уразливості до зміни клімату, втім, також і джерела потенційних рішень. На основі аналізу 78 планів міст обласного значення України, які є учасниками Глобальної Угоди мерів щодо клімату та енергії, наведено критичний міждисциплінарний аналіз виконання містами своїх зобов’язань і цілей щодо зменшення викидів, ефективності управління міськими територіями в умовах зміни клімату, а також парадигм, у рамках яких розгортається екологічна політика щодо зміни клімату на місцевому рівні. Виявлено, що більшість міст працюють у рамках парадигми слабкої сталості, застосовують підходи, які не відповідають особливостям викликів зміни клімат, і не виконують поставлених цілей. Поширений суто формалістичний підхід до використання шаблонів для планування, декларативне ставлення до питань адаптації та фрагментарна звітність. Перевага надається вузькому спектру рішень, а супутні вигоди заходів переважно не розглядаються. Водночас, наявні позитивні тенденції, такі як виникнення нішевих інновацій, розбудова мереж та нагромадження досвіду в окремих секторах. Розроблено методику оцінювання ефективності управління міськими територіями в умовах зміни клімату та з її допомогою здійснено оцінку трьох міст обласного значення – Львова, Харкова та Одеси. На основі здійсненого аналізу та результатів оцінювання, запропоновано рекомендації щодо переходу від слабкої до трансформаційної парадигми сталості, як передумови ефективного управління міськими територіями в умовах зміни клімату.
22
Бурко, Я. В., та Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
23
Portnyi, O., та V. Yanovska. "Еволюція моделей ціннісно-орієнтованого управління: від доданої вартості до ESG". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 46, № 4 (8 січня 2021): 4–12. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.46.01.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті піднімається проблематика ціннісно-орієнтованого управління сучасними компаніями в умовах екологічних і соціальних викликів, цифрових трансформацій, масштабних криз, у т. ч. викликаних пандемією короновірусної інфекції COVID-19. Зазначається необхідність здійснення узагальнень найважливіших складових сформованої теорії та систематизації існуючих ціннісно-орієнтованих моделей. Шляхом аналізу змісту досліджень, опублікованих документів і наукових статей, підготовлених для академічної та комерційної аудиторій, наукових баз даних, сайтів видавців, світових, держаних і професійних організацій було узагальнено концептуальні засади та головні методичні положення досліджуваної теорії. Розкрито зміст ціннісно-орієнтованого управління та ціннісно-орієнтованого мислення, вибудовано логіку розвитку моделей ціннісно-орієнтованого управління, виділено групи моделей, між якими розкрито взаємозв’язок. Проведене дослідження продемонструвало, що сучасне ціннісно-орієнтоване управління є бізнес-філософією, що орієнтує на створення і максимізацію цінності компанії для стейкхолдерів, процес формування теорії триває і знаходиться в активній фазі, моделі ціннісно-орієнтованого управління поділяються на фінансові моделі управління вартістю та інтегральні моделі управління цінністю компанії, концептуальний і методологічний розвиток теорії демонструє спадкоємність та тісний зв’язок між моделями, зокрема інтегральні моделі управління ґрунтуються на фундаментальних положеннях та інструментарії фінансових моделей та ураховують глобальні тенденції та провідні теоретичні концепції сучасності. Зважаючи на достовірність використаних джерел та системність наукового підходу отримані узагальнення мають стати надійним теоретичним фундаментом подальших досліджень з означеної проблематики.
24
Манжосова, О. В. "Проблеми реалізації приватних прав в умовах глобальної цифровізації". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.700.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблеми, що пов'язані із необхідністю переосмислення усталених концепцій основоположних прав особи у зв'язку з глобальною цифровізацією всіх сфер суспільного життя.
Проаналізовано зміст поняття прав людини четвертого покоління та відзначено існування наукової дискусії у цій сфері, яка стосується звуженого тлумачення цієї категорії прав, та обмеженість тільки «соматичними» правами, зокрема правом на самогубство, евтаназію, зміну статі, заборону клонування та генетичних експериментів над людиною, або розширеного тлумачення, яке, окрім визначених прав, включає ще низку інформаційних прав, прав, пов'язаних із віртуальною реальністю, екологічних прав тощо.
Обгрунтовано, що виокремлення інформаційних і зокрема віртуальних прав більшістю дослідників не заперечується. Зокрема, відзначається, що значення доступу до Інтерне-ту суттєво зросте та буде визнане основним правом людини в найближчі роки, а його придушення або обмеження нині визнається перешкодою для існування громадянського суспільства та вільного політичного дискурсу, що буде мати негативні наслідки для решти основоположних прав людини. Незважаючи на виокремлення та вагоме значення права на вільний доступ до Інтернету, найбільш прийнятним видається твердження, згідно з яким Інтернет є технологією, яку потрібно розглядати як сприяння основоположним правам, а не як окреме право. Тобто право на доступ до Інтернету є цінним не саме по собі, а як «можливість», засіб реалізації інших основоположних прав, наприклад свободи вираження поглядів, права на освіту, доступ до інформації тощо.
Відзначено, що специфіка мережі Інтернет створює можливості і для порушення основоположних прав і свобод. Так, право на свободу думки та вираження поглядів, яке реалізуються за допомогою мережі Інтернет, може конкурувати з правом на приватність.
У статті проаналізовано зміст права на приватність як особистого немайнового блага, що забезпечує автономію особистості, особисту недоторканість і таємницю у всіх сферах приватного життя і особливості його реалізації в умовах глобальної цифровізації суспільства.
Беззаперечним є той факт, що саме існування мережі Інтернет створює значну кількість викликів конфіденційності та праву на приватність, проте у сучасних реаліях цифрової епохи забезпечення основоположних прав і свобод повинне бути опосередковане дотриманням справедливого балансу між правом на вільне вираження поглядів та обмін інформацією як офлайн, так і онлайн та повагою до права на приватність.
25
Тучинський, Б. Г., С. О. Кудря, І. В. Іванченко та В. Ю. Іванчук. "НЕВІДВОРОТНІСТЬ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ". Vidnovluvana energetika, № 4(63) (27 грудня 2020): 6–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).6-21.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто суттєві проблеми сучасної української електроенергетики. Зношеність енергетичного обладнання ТЕС і АЕС перевищує допустимі проектні ліміти, що зменшує стійкість постачання електроенергії споживачам, збільшує обсяги локальних і глобальних шкідливих викидів, збільшує питомі витрати палива на ТЕС і АЕС, а з цим – збільшує собівартість і ціну продажу електроенергії. Ще одним з викликів для електроенергетики України є залежність від імпорту палива. Пріоритетний розвиток виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії, обраний європейськими країнами, дозволив подолати проблеми фізичного і морального зносу обладнання, доступу до енергоносіїв, екологічної чистоти роботи електростанцій, ефективності виробництва електроенергії для інвесторів і для держави. Для України є дуже важливим цей позитивний європейський досвід подолання кризи в електроенергетиці.
За даними International Energy Agency в період 2014-2035 рр. інвестиції у відновлювані технології виробництва електроенергії в країнах ЄС перевищать інвестиції в галузі традиційної енергетики (ТЕС і АЕС) разом взяті, більше ніж у три рази.
Результати функціонування європейської електроенергетики за новим “низьковуглецевим” курсом засвідчують, що стратегічні рішення в європейській електроенергетиці були вдалими – країни Європи подолали всі перешкоди розвитку.
Зважаючи на подібність багатьох нагальних проблем української і європейської електроенергетики, а також на значний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України, зокрема енергії сонця та вітру — 2273 млрд кВт∙год у рік, стратегічні рішення для української електроенергетики мають враховувати відповідний європейський досвід пріоритетного розвитку виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Крім того, проведений аналіз дає обґрунтований висновок, що відновлювані технології виробництва електроенергії найбільш привабливі для інвесторів.
Бібл. 19, табл. 8, рис. 12.
26
Vovk, Andriana. "ЕКОАКТИВІЗМ – СУЧАСНИЙ ТРЕНД МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 50–54. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-3-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Екологічні проблеми та невдача політиків перемогти глобальне потепління та незворотні зміни клімату викликали занепокоєння громадськості. Зараз екологія знаходиться на коні на кожному рівні, починаючи від учнів та закінчуючи політичними лідерами. Однак боротьба останнього була досить невдалою і довела, що економіка та промисловий розвиток стояли на передньому плані. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату, Кіотський протокол та Паризька угода зараз розглядаються як інструменти об'єднання держав навколо проблеми, але не механізми її вирішення. Усі документи провалили свої основні цілі у боротьбі з глобальним потеплінням, тоді як їх принципи та положення ставлять недосяжні цілі. Така деструктивна політика призвела до поширення масових протестів по всьому світу, які зазвичай проводяться під егідою екоактивістів 1 які постійно претендують на своє право на безпечніше середовище. Екоактивізм розцінюється як вихід із політичного протистояння та ліки від неминучої загибелі цілих екосистем та видів. Ось чому Грета Тунберг та її резонансні вигуки зараз сприймаються як панацея та сподівання на краще майбутнє для нинішніх та майбутніх поколінь. Стало явищем 16-річної дівчини у всьому світі через її здатність почати екологічну революцію. Її інноваційний підхід змінив кліматичну гру, і її бурхлива промова з трибуни ООН поставила світ догори ногами. Це є причиною подальших досліджень, присвячених екоактивізму, екологічним проблемам, політичним та економічним пріоритетам, коливанню громадської поведінки, підходу Грети Тунберг та методам зміни кліматичних змін.