Добірка наукової літератури з теми "Ген білка"

Білок розпізнавання пептидогліканів (PGRP) є важливим рецептором розпізнавання паттернів, який міститься як у безхребетних, так і у хребетних. Він відіграє важливу роль в антибактеріальному імунітеті, завдяки своїй помітній здатності виявляти та усувати збудника інфекції. Однак PGRP, в основному ідентифіковано з Drosophila melanogaster та Bombyx mori, а щодо інших сільськогосподарських комах повідомлень мало про їхні функції та механізм. У цьому дослідженні короткотиповий ген PGRP під назвою GmPGRP-SC був ідентифікований у Grapholitha molesta – східної плодожерки (OFM) – на основі аналізу бази даних груп транскрипції OFM з нашої лабораторії та Національного центру інформації з біотехнологій (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/). GmPGRP-SC містить домен PGRP і має найтісніший генетичний зв'язок з геном PGRP Leguminivora glycinivorella, відповідно до послідовності та філогенетичного аналізу. Метод ПЛР у реальному часі було використано для аналізу картини його експресії на стадіях розвитку OFM та в різних тканинах личинки OFM. Наразі, відносно рівні експресії гена GmPGRP-SC в OFM були проаналізовані після інфікування Beauveria bassiana. Результати показали, що загальна кДНК від GmPGRP-SC становила 3221 bp (базових, основних пар), а кодуючі області – 2268 bp, що кодують 756 амінокислотних залишків. Рівень експресії GmPGRP-SC був найвищим у стадії лялечки OFM. Водночас, у різних тканинах OFM його відносна експресія була вищою в епітелії та гемоциті, тоді як іншим стадіям та тканинам притаманна порівняно нижча та з невеликою різницею. Рівень експресії GmPGRP-SC був істотно різним, коли суспензія спор B. bassiana становить 105 конідій/мкл, інфікованих через 48 годин. Тоді, коли суспензія спор B. bassiana становить 107 конідій/мкл, рівень експресії GmPGRP-SC також був різним. Усі ці результати закладуть основу для вивчення ролі та функцій GmPGRP-SC у вродженому імунітеті OFM, а також сприятимуть подальшому вивченню молекулярної взаємодії між OFM та B. bassiana. Результати досліджень можуть допомогти знайти потенційні молекули-мішені та забезпечити наукову основу для розробки нових біогенних пестицидів та реалізації Зеленої боротьби зі шкідниками (GPM).

Мета дослідження – вивчити особливості поєднаного перебігу атопічного дерматиту (АД) і бронхіальної астми (БА) у дітей за умов генетичного поліморфізму білка філагрину. Матеріали та методи. Вивчено перебіг філагринасоційованого атопічного дерматиту та супутньої бронхіальної астми у дітей віком від 3 до 12 років (n=51), сформовано репрезентативні групи: діти з атопічним дерматитом (n=31) та діти з атопічним дерматитом та супутньою бронхіальною астмою /БА (n=20). Поліморфізм гена філагрину визначали, досліджуючи букальний епітелій за методом Делапорта. Сенсибілізацію до алергенів встановлювали на основі рівня специфічних IgE. Вплив захворювання на якість життя (ЯЖ) дітей проводили за допомогою опитувальника CDLQI (індекс якості життя дитини при дерматологічних захворюваннях). Результати дослідження та їх обговорення. В обстежених дітей найчастіше ((78,4±5,76) %) при поєднанні АД і БА спостерігали варіант поліморфізму R501Х, варіант із делецією 2282del4 реєстрували в (7,8±3,76) %, а компаундну гетерозиготність – у (13,7±4,81) % пацієнтів. Продемонстровано асоціативний зв᾽язок поліморфізму філагрину із тяжким перебігом АД у дітей (54,9±6,97) %) (χ2=16,2, р<0,05). Достеменної різниці за молекулярними характеристиками гена філагрину в групах порівняння не встановлено. В обох групах спостерігали ранню маніфестацію атопічного дерматиту. Встановлено, що в обох групах переважала полісенсибілізація до епідермальних, грибкових алергенів та Dermatofagoideus; харчову сенсибілізацію в групі АД спостерігали частіше, тоді як у групі АД/БА переважала пилкова сенсибілізація. Оцінюючи медико-соціальні характеристики перебігу захворювання, встановлено, що середній бал якості життя в групі АД склав 20,4±2,1, а в групі АД/БА – 25,6±1,9, це свідчить про значний вплив коморбідної патології на самосприйняття дитини. Висновки. Рання маніфестація атопічного маршу в дітей з поліморфізмом у гені білка філагрину потребує вживання заходів задля відновлення епідермального бар᾽єра шкіри, що запобігатиме транскутанному проникненню алергенів і ранній сенсибілізації організму.

В останні роки суттєво зросли вимоги до якості молочної продукції, що у свою чергу вимагає використання в селекції генетичних маркерів і пошуку їхнього зв'язку з молочною продуктивністю тварин. Дослідження впливу генотипу корів української бурої молочної породи за бета-казеїном на показники їхньої молочної продуктивності проводили в племінному заводі Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» Сумського району, Сумської області на поголів’ї української бурої молочної породи. Визначення поліморфізму гена бета-казеїну проводили в генетичній лабораторії Інституту фізіології ім. Богомольця НАН. Молочну продуктивність визначали за щомісячними контрольними доїннями. Вміст жиру та білку в молоці визначали у лабораторії Інституту тваринництва НААН на обладнанні фірми Bently. Тварини з генотипом А1А2 та А2А2 становили майже 90% досліджуваного поголів’я. За результатами досліджень нами встановлено, що тварини з бажаним генотипом А2А2 не поступаються за величиною надою тваринам з гетерозиготним генотипом А1А2 та гомозиготним – А1А1 як за першою, третьою, так і кращою лактаціями. За першою та кращою лактацією за вмістом жиру в молоці тварини з генотипом А2А2 поступалися тваринам інших досліджуваних генотипів, а за вмістом білка в молоці переважали їх. За кількістю молочного жиру корови з бажаним генотипом А2А2 поступалися тваринам з іншими генотипами за першою лактацією, але переважали їх за кількістю молочного білка. За кращою лактацією тварини з генотипом А2А2 переважали інших як за кількістю молочного жиру так і білка. Отримані результати підтверджують раніше отримані нами результати, що використання бугаїв-плідників з генотипом бета-казеїну А2А2 має покращувати господарсько-корисні ознаки нащадків, порівняно з бугаями інших генотипів (А1А2 та А1А1). Це буде сприяти підтриманню бажаного рівня молочної продуктивності та якості молока.

Гіпофіз-залежний надлишок СТГ може бути генетичним захворюванням (у літературі описано низку мутацій, які призводять до ізольованого надлишку гормону росту) або як симптом у складі синдромного захворювання. Мета — провести повногеномний пошук асоціацій геному пацієнтів з акромегалією для виявлення відомих мутацій у генах, асоційованих із даним захворюванням, і суміжних ділянках. Створити першу референтну геномну базу пацієнтів з акромегалією української популяції для подальшого вивчення причин виникнення цієї хвороби та впровадження персоніфікованого лікування згідно з генетичним профілем. Результати. Проведено повногеномний пошук асоціацій у геномі 5 хворих на акромегалію. Використана панель генотипування дозволила ідентифікувати 154 однонуклеотидні поліморфізми в генах, які були описані раніше як асоційовані з акромегалією. Один пацієнт виявився гетерозиготним за альтернативною алеллю (AG) ОНП rs33927012 гена SDHB. Дана альтернативна алель є надзвичайно рідкісною у світовій популяції (0,9%, в європейській популяції — 2%). Її описано як шкідливу двома аналітичними системами. Мутації гена SDHB призводять до структурних змін у білку SDH (сукцинілзалежна дегідрогеназа), який відіграє ключову роль у циклі Кребса та окисному фосфорилюванні. Даний ген є тумор-супресор геном, і його мутації спричиняють 3Р синдром (акромегалія, феохромоцитома, парагангліома). Також знайдено мутації в генах SDHC, CDKN1B, унікальні для деяких пацієнтів даної вибірки. Висновки. Знайдено три екзонні загрозливі та потенційно шкідливі мутації в генах CDKN1B і SHDB, які виявляються в пацієнтів з ендокринними синдромами.

У статті викладено експериментальні дані з дослідження амінокислотного складу та амінокис-лотного скору молока корів української чорно-рябої молочної породи з різними генотипами капа-казеїну. Мета дослідження полягала у виявленні зв’язку гену капа-казеїну (CSN3) з біологічною цінні-стю молока корів української чорно-рябої молочної породи та сиру кисломолочного. Дослідження виконували в умовах племінного заводу з розведення української чорно-рябої молочної породи відді-лення «Профінтерн» ДП ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН. Опрацювання одержа-них результатів та аналітичну частину проводили на дослідній базі Випробувального центру Інсти-туту тваринництва НААН. Для проведення науково-господарського досліду сформували групу дійних корів української чорно-рябої молочної породи – 95 голів. Аналіз поліморфізму генів виконували мето-дом PCR–RFLP. За результатами ДНК-тестування за геном капа-казеїну (CSN3) відібране поголів’я розподілили на три групи корів із генотипами: АА; АВ і ВВ. Ідентифікацію амінокислотного спектра молока та кисломолочного сиру проводили у п’яти висушених зразках із кожної підгрупи корів на базі РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з тваринництва» методом рідинної хроматографії за умови використання автоматичного аналізатора амінокислот марки Hitachi–8900, згідно з вимогами ISO 13903. Кількісну оцінку амінокислотного складу молока і кисло-молочного сиру давали за загальною сумою незамінних і замінних амінокислот в 1 г білка. Амінокис-лотний індекс розраховували за співвідношенням незамінних до замінних амінокислот. У результаті проведених досліджень встановлено, що у корів із генотипом капа-казеїну CSN3ВВ була наявна тен-денція до підвищення у ньому на 9,0 і 5,9 % співвідношення незамінних амінокислот до замінних порі-вняно з тваринами із генотипами АА і АВ. За оцінки відповідності біологічної цінності молока піддо-слідних корів ідеальному білку за шкалою ФАО/ВОЗ варто зауважити, що у тварин із генотипом CSN3ВВ воно мало вищу якість. Білок сиру кисломолочного, виготовленого з молока корів незалежно від їхнього генотипу, був бідний на ессенціальні амінокислоти. Скори всіх незамінних амінокислот перебували в діапазоні значень від 47,1 % до 124,9 %. Встановлено, що молоко корів із генотипом ВВ за амінокислотним індексом та скором ідеального білка характеризується як продукт високої біоло-гічної цінності. Виявлено, що завдяки збалансованій концентрації замінних і незамінних амінокислот у білку сиру кисломолочного, виготовленого з молока корів із генотипами АВ і ВВ, його харчова та біологічна цінність підвищилися проти продуктів тварин із генотипом АА.

Мета роботи – дослідження впливу регуляторів росту рослин на урожай та якість зерна сортівячменю озимого. Методи. Польові досліди проведеніупродовж 2018-2020 рр. на незрошуваних землях ФГ«Коростинський» Чаплинського району Херсонськоїобласті. Методи досліджень – польовий, лабораторний,статистичний. Агротехніка вирощування ячменю озимогозагальноприйнята для умов Південного Степу України,окрім факторів, які вивчали. Передпосівну обробкунасіння здійснили згідно зі схемою досліду за 1-2 дні досівби методом інкрустації із розрахунку 10 л робочогорозчину на 1 т насіння. Норма використання регулятора росту Вегестим становить 0,3 л/т насіння, регулятора росту Рівал – 0,4 л/т. Результати. Найбільшимипоказники маси зерна з колосу і маси 1000 зерен булиза вирощування сортів Атлант Миронівський і Буревійта застосування регулятору росту рослин Вегестим, якістановили у середньому за 2019-2020 рр. відповідно1,7 і 51,7 г і 1,5 і 47,2 г. Найвищу врожайність зернаячменю озимого у середньому за 2019-2020 рр. отримано у сортів Атлант Миронівський і Буревій (відповідно3,03-3,15 т/га і 2,87-3,00 т/га) у разі застосування регуляторів росту рослин, що на 0,3-0,73 т/га більше, ніжу сорту Айвенго. Використання регулятора росту Рівалдля оброблення насіння сприяло збільшенню урожайності ячменю озимого сорту Атлант Миронівський на 5,6%,Буревій – 4,4%, Айвенго – 4,3%, а використання регулятора росту Вегестим – відповідно на 9,8, 9,1 та 10,8%.Уміст білка у зерні ячменю озимого найбільшим буву сортів Атлант Миронівський і Буревій під час застосування регуляторів росту рослин (відповідно 13,7-14,4%і 12,9-13,9%). У середньому за 2019-2020 рр. використання регуляторів росту рослин для обробки насінняпідвищувало вміст білка у зерні на 3,0-10,3 відносних відсотки у сортів ячменю озимого. Найефективнішою буладія Вегестиму. Застосування цього регулятора ростусприяло і підвищенню умовного виходу білка із гектарупосівів ячменю озимого. Зокрема, умовний вихід білкау цьому варіанті досліду збільшився на 18-20% у сортівячменю озимого порівняно із варіантом без оброблення.Найбільшим умовний вихід білка із гектару посівів буву сортів Атлант Миронівський і Буревій. Чистий прибутокбув максимальним (8599-9618 грн./га) також у варіантахіз сортами Атлант Миронівський і Буревій та застосуванням регулятору росту Вегестим. У тих самих варіантах отримано і найбільший рівень рентабельності –68,5-76,4%. Висновки. Під час вирощування ячменюозимого в умовах Південного Степу України задля формування врожайності на рівні 3,0-3,15 т/га з високимипоказниками якості зерна, що забезпечить найбільшийчистий прибуток і найвищий рівень рентабельності,рекомендовано вирощувати сорти Атлант Миронівськийі Буревій та зробити передпосівну обробку насіння регулятором росту рослин Вегестим нормою 0,3 л на 1 т.

Наведено результати аналітичної оцінки та теоретичного обґрунтування промислового схрещування в популяції кролів полтавське срібло для підвищення продуктивних і репродуктивних ознак у промислових гібридів. Шляхом поглибленого аналізу типів успадкування ознак при різних варіантах схрещування встановлено, що за окремими ознаками підвищення продуктивності помісей обумовлено адитивною дією генів. Це вказує на підвищення відгодівельних якостей кролів та доцільність використання промислового схрещування кролів полтавське срібло із спеціалізованими м’ясними породами. В дослідницьких цілях проводиться схрещення самок кролів полтавське срібло з самцями кролів радянська шиншила та новозеландська біла. Отримане внаслідок схрещування покоління помісних кролів F1, які теоретично матимуть більші розміри, планується в подальшому схрестити з самцями новозеландської білої породи, для закріплення ознак які формують м’ясну продуктивність тварин. Встановлено, що при поєднанні кролів полтавське срібло та новозеландська біла ознаки забарвлення не проявлятимуться, оскільки обидві породи за генотипом забарвленнямають гени в стані гомозиготного рецесиву та не пов’язані одна з одною. Відтак, поголів’я тварин 100 % матиме сіре «дике» забарвлення. Аналогічну ситуацію можна спостерігати при схрещуванні кролів полтавське срібло та радянська шиншила. Оскільки ген білого забарвлення перебуває в гетерозиготному стані, теоретично він не матиме прояву у тварин наступного покоління. За рештою генів відбуватиметься розщеплення за ознаками і тварини, які буде отримано, матимуть наступний теоретичний розподіл: 18,6% тварин з фенотипом кролів шиншила, 56,3 % стандартного сірого забарвлення та 25 % тварин сріблястого забарвлення. Доцільним є поглиблений аналіз типів успадкування ознак при різних варіантах схрещування, що дасть підстави визначити оптимальні варіанти поєднання батьківських порід для підвищення продуктивності помісей.

Роль вільнорадикального окиснення білків крові в механізмах розвитку гіпоксично-ішемічних уражень (ГІУ) головного мозку (ГМ) та у ефективності функціонування гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ) залежить від ендотеліальних клітин, астроцитів і перицитів, порушення функцій яких викликає дисфункцію ГЕБ, зокрема за рахунок окиснення білкових фрагментів. Мета – вивчення особливостей окиснення білкових фрагментів клітин та нуклеїнових кислот у пацієнтів з гіпоксично-ішемічними ураженнями до та після кардіохірургічних втручань з використанням штучного кровообігу. Матеріал і методи. Наведені результати обстеження 38 пацієнтів з гіпоксично-ішемічними ураженнями головного мозку після кардіохірургічних втручань; діагностику неврологічного статусу виконували згідно з клінічними протоколами. Метаболічні зміни щодо окисної модифікації білків (ОМБ) та нуклеїнових кислот (ОМНК) досліджено у спонтанних та індукованих (Fe++) реакціях на доопераційному (за 3–5 діб) та післяопераційному (через 5–7 діб) етапах. Вивчено вміст білкових компонентів у сироватці крові – 2,4 – динітрофенілгідрозонів (ДНФГ). Результати. Спонтанна ОМБ на етапах КХВ характеризується достовірними (р<0,001) змінами у накопиченні як альдегідних, так і карбонільних продуктів, а також у зміні ступеня (глибини) деструкції білків. В індукованих реакціях ОМБ виявлено зростання (з (0,303±0,007) у.о./мг білка до (0,396±0,003)у.о./мг білка) ступеня (глибини) деструкції білка за рахунок білкових фрагментів середнього розміру та достовірного збільшення питомої ваги фрагментів малого розміру, що є найінформативнішою ознакою впливу на метаболічні резерви ОМБ у хворих. Висновки. На етапах кардіохірургічного втручання формуються передумови, що сприяють інтенсифікації процесу ОМБ плазми крові та ОМНК. Особливістю змін стану ОМНК та ОМБ є найбільш виразне зростання їх вмісту в післяопераційний період на тлі відносного зростання вмісту альдегідних та карбонільних продуктів окиснення з перерозподілом ступеня (глибини) ОДБ в спонтанних та, особливо, в індукованих реакціях. Наведене свідчить про зростання проявів деструкції та інтенсифікації ОМБ при одночасному накопиченні резервів окиснення білкових фрагментів плазми крові в післяопераційному періоді.

Investigation of the properties of the oral liquid and polymorphism of the MUC5B gene in children with cystic fibrosis Nazaryan R., Tkachenko M.,Volkova N. The article presents the study of biophysical and biochemical properties of saliva and polymorphism of the MUC5B protein gene in children with cystic fibrosis. It has been determined that the development of chronic gingivitis in children with cystic fibrosis occurs of the background of a saliva elasticity increasing and of the salivation rate decreasing. The presence of the allele of MUC5B gene with 9 repeats (59 bp) in the intron 36 in the genotype for cystic fibrosis patients is likely to indicate a lower tendency to gingivitis, while among patients possessing the allele with 6 repeats in the genotype the higher percentage of moderately severe gingivitis was detected. These data could be used to predict the development of chronic gingivitis, depending on the genetic polymorphism of the MUC5B gene and to form risk groups for the purpose of differentiated prescribing preventive and therapeutic measures. Keywords: children, cystic fibrosis, gene polymorphism, gingivitis, oral fluid. Резюме. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОТОВОЇ РІДИНИ І ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНУ MUC5B У ХВОРИХ НА МУКОВІСЦИДОЗ ДІТЕЙ Назарян Р. С., Ткаченко М. В., Волкова Н. Є. Проведено дослідження біофізичних та біохімічних властивостей ротової рідини та поліморфізму гена білка MUC5B у хворих на муковісцидоз дітей. Визначено, що розвиток хронічного гінгівіту у дітей з муковісцидозом відбувається на тлі підвищення показників тягучості ротової рідини та зниження швидкості слиновиділення. Алельні варіанти кількості повторів 59 п.н. у інтроні 36 гена MUC5B можуть вказувати на схильність пацієнтів до розвитку різного ступеню тяжкості гінгівіту. Результати дослідження можуть бути використані з діагностичною та прогностичною метою і диференційованого призначення профілактичних та лікувальних заходів. Ключові слова: гінгівіт, діти, муковісцидоз, поліморфізм генів, ротова рідина. Резюме. ИССЛЕДОВАНИЕ СВОЙСТВ РОТОВОЙ ЖИДКОСТИ И ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНА MUC5B У БОЛЬНЫХ МУКОВИСЦИДОЗОМ ДЕТЕЙ Назарян Р. С., Ткаченко М.В., Волкова Н. Е. Проведено исследование биофизических и биохимических свойств ротовой жидкости и полиморфизма гена белка MUC5B у больных муковисцидозом детей. Определено, что развитие хронического гингивита у детей с муковисцидозом происходит на фоне повышения показателей тягучести ротовой жидкости и снижения скорости слюноотделения. Аллельные варианты количества повторов 59 п.н. в интроне 36 гена MUC5B могут указывать на склонность пациентов к развитию гингивита различной степени тяжести. Результаты исследования могут быть использованы с диагностической и прогностической целью и дифференцированного назначения профилактических и лечебных мероприятий. Ключевые слова: гингивит, дети, муковисцидоз, полиморфизм генов, ротовая жидкость.

Дисертаційна робота присвячена біотехнологічним аспектам біофортифікації озимої м’якої пшениці геном Gpc-B1 від Тriticum turgidum ssp. dicoccoides, що підвищує вміст білка та мінеральних елементів. Розроблено молекулярно генетичні маркерні системи для комплексного аналізу та відбору рослин з популяції м’якої озимої пшениці, носіїв гена Gpc-B1 від Тriticum turgidum ssp. dicoccoides. З 160-ти дослідних сімей F2 покоління, було відібрано 44-и ліній F5 покоління, гомозиготних за цільовим геном. Вони були комплексно охарактеризовані по генам пуроіндолінів та глютенінів, проведено вимірювання вмісту макро- та мікроелементів, визначено вміст загального білка у зерні та зрештою відібрано 13-ть ліній, які є цінним і перспективним матеріалом для подальших селекційних робіт. Проведено аналіз врожайності та фізіологічних показників ліній пшениці, носіїв гена Gpc-B1 від Triticum turgidum ssp. dicoccoides, який показав, що лінії є стійкими до полягання, середньорослими з середньою врожайністю, високим вмістом та якістю запасного білка.
The dissertation is devoted to the biotechnological aspects of winter bread wheat biofortification by the Gpc-B1 gene introgressed from Triticum turgidum ssp. dicoccoides, which increases the content of protein and minerals in grain. Molecular-genetic marker systems for the complex analysis and selection of bread wheat hybrids, the carriers of Gpc-B1 gene from Triticum turgidum ssp dicoccoides, have been developed. The 44 lines of F5 generation, homozygous in target gene were selected from 160 plants of F2 generation. The generation of F5 hybrid lines was thoroughly characterized by the puroindolins and glutenins genes. The macro- and micronutrient content analysis was performed. The content of total protein in grain was determined, and eventually, 13 hybrid lines were selected for the future work. The analysis of yield and physiological parameters of lines-carriers of Gpc-B1 gene from Triticum turgidum ssp. dicoccoides showed that the lines were resilient to lodging, medium-growing with medium yields.
Диссертация посвящена биотехнологическим аспектам биофортификации озимой мягкой пшеницы геном Gpc-B1 от Тriticum turgidum ssp. dicoccoides, который повышает содержание белка и минеральных элементов в зерне. Разработаны молекулярно генетические маркерные системы для комплексного анализа и отбора образцов мягкой пшеницы, носителей гена Gpc-B1 от Тriticum turgidum ssp. dicoccoides. С их помощью для SSR локусов Xgwm626, Xgwm508, Xgwm193, Xgwm219, расположенных на 6В хромосоме, было рассчитано частоту рекомбинации, которая составила для Xgwm508 = 2,94 ± 1,28%, Xgwm193 = 3,96 ± 1,51%, Xgwm626 = 2,98 ± 1,29%, Xgwm219 = 6,77 ± 2,08%. Из 160-ти семей F2 поколения, методическим ежегодным анализом было отобрано 44 линии F5 поколения, гомозиготных по гену Gpc-B1, перенесенным из Тriticum turgidum ssp. dicoccoides. Проведен анализ аллельного состояния пуроиндолинових генов F5 поколения линий пшеницы, носителей гена Gpc-B1 от Triticum turgidum ssp. dicoccoides, а также был измерен физический показатель твердозерности. Выявлено 17 линий, имеющих такое же аллельное состояние генов, как у исходного сорта Куяльник, а также обнаружены уникальные генотипы, несущие комбинацию Pina-D1b, Pinb-D1a, которую не было выявлено ранее в сортах украинской селекции. Статистическая обработка данных показала, что сочетание аллелей Pina-D1b Pinb-D1a статистически достоверно (р<0,05) обеспечивало большую твердозерность, чем у растений, с аллеями Pina-D1a Pinb-D1b. В ходе выполнения работы был проведен анализ аллельного состояния генов глютенинов озимых линий пшеницы F5 поколения и отобрано 16-ть наиболее ценных, содержащих оптимальную для хлебопекарского качества аллельную формулу локуса Glu-1 (Glu-A1a или Glu-A1b, Glu-B1al, Glu-D1d). Проанализированы линии пшеницы F4 и F5 поколений на содержание макро- и микроэлементов в зерне методом ICP-MS. Было установлено, что присутствие гена Gpc-B1 от Triticum turgidum ssp. dicoccoides в линиях пшеницы приводит к статистически (на уровне 0,05) значимому повышению уровня накопления биологически важных элементов питания – железа, цинка, марганца, меди, селена, а также магния. Проведен комплексный анализ определения содержания общего белка в зерне растений F5 поколения методом Кьельдаля и NIR. В среднем содержание белка в линиях, которые были носителями гена Gpc-B1 из Triticum turgidum ssp. dicoccoides, повышалось на 14% по сравнению с исходным сортом Куяльник. В результате было отобрано 13-ть линий, перспективных для дальнейшей работы. Разработанная технология отбора по урожайности и физиологическим показателям позволила в F6 поколении носителей гена Gpc-B1 от Triticum turgidum ssp. dicoccoides определить линии устойчивые к полеганию, среднерослые и со средней урожайностью, которая даже превышала среднюю урожайность сортов озимой пшеницы 2017 года в Киевской области, и на была 40% выше чем у исходной линии Glupro. Нами был проведен анализ хлебопекарного качества зерна пшеницы методом непрямой оценки «силы» муки – индексом седиментации SDS-30. У большинства линий пшеницы он был больше 80 мл, что считается очень хорошим показателем. Высокий индекс седиментации SDS-30, указывает на отменное хлебопекарное качество муки. Суммируя все показатели разработанной технологии отбора можно отметить, что линии-носители гена Gpc-B1 от Triticum turgidum ssp. dicoccoides являются уникальным генетическим материалом, который сочетает в себе лучшие свойства родителей и в дальнейшем будет использоваться для создания новых высокоперспективных сортов пшеницы.

Актуальність теми: Артеріальна гіпертензія (АГ) – одне з найпоширеніших серцевосудинних захворювань, яке в кінці ХХ − на початку ХХІ століття набуло характеру неінфекційної епідемії. Близько 30 − 35 % всього дорослого населення має підвищений артеріальний тиск (АТ). Найбільш часто АГ асоціюється з ожирінням та метаболічними розладами. Одним з найважливіших і некерованих на сьогоднішній день людиною чинником ризику АГ та ожиріння є генетична детермінованість. Заслуговує уваги вивчення алельних варіантів С825Т поліморфізму гена β3-субодиниці G-білка (GNB3).

Порушення ліпідного обміну є важливим фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Чинниками, що їх визначають є артеріальна гіпертензія (АГ), підвищення показників загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та зниження холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Встановлено, що генетична детермінація порушення ліпідного обміну зумовлена поліморфізмом генів, одним з яких є С825Т поліморфізм гена β3-субодиниці G-білка (GNB3). За даними літератури, наявність Т алеля у генотипі асоціюється з більш атерогенним складом плазми крові.

Вступ. Найбільш частою комбінацією нозологій у пацієнтів після 40 років є поєднання ожиріння, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, порушення вуглеводного обміну, що є складовими метаболічного синдрому (МС). У розвитку МС простежується генетична детермінація складу м’язових волокон, розподілу жирової тканини, активності й чутливості до інсуліну основних ферментів вуглеводного і жирового обміну. Припускається, що з розвитком МС можуть бути асоційовані гени, що кодують компоненти ліпідного обміну β3-субодиницю G-білка (GNB3).

Частота серцевих скорочень (ЧСС) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) відіграє важливе значення при визначенні тактики лікування цих пацієнтів, а саме, доцільності призначення β-адреноблокаторів. Основною ланкою, що відповідає за підвищення ЧСС, є гіперактивація симпато-ареналової системи через дію медіаторів на β1-адренорецептори, що розташовані у міокарді. Вони належать до G-білокзв’язаних рецепторів, що діють через активацію G-білку. На ряду з цим також зростає інтерес до генетичних чинників, що сприяють підвищенню ЧСС. За даними зарубіжних дослідників одним з таких генів може бути поліморфізм Т393С гену α-субодиниці G-білку (GNAS1). Досліджень з даної проблеми в Україні не проводилось. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/35881

Дисліпідемії є однією з найбільш важливих причин розвитку атеросклерозу, тому їх своєчасна діагностика і правильне лікування можуть уповільнити процес розвитку атеросклерозу і зменшити ризик серцево-судинних ускладнень. Для більш адекватного аналізу порушень ліпідного обміну важливо оцінювати коефіцієнт атерогенності (КА). Атеросклероз розглядають як багатофакторний процес, ініціація розвитку та прогресування якого визначається складним характером взаємодії традиційних факторів ризику з генетичними чинниками. Встановлено, що генетична детермінація атеросклерозу зумовлена великою кількістю поліморфних генів з різною потужністю фенотипічних ефектів. До них належить й досліджений С825Т поліморфізм гена β3-субодиниці G-білка (GNB3), асоційований із розвитком атеросклерозу, а саме носії Т алеля мають вищі показники КА. Мета дослідження. Визначити показник КА у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) залежно від С825Т поліморфізму гена GNB3.

Дослідження рівня індексу атерогенності (ІА) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) відіграє важливу роль у визначенні ризику розвитку супутньої ішемічної хвороби серця (ІХС) та, відповідно, виникненні серцево-судинних ускладнень. Метою дослідження було вивчити рівень ІА у хворих на АГ залежно від поліморфізму T393Cгену GNAS1.Встановлено, що пацієнти з АГ, що є носіями генотипу С393Сгену мають вищий показник ІА ніж носії генотипів Т393Т і Т393С. Визначення поліморфізму Т393С гену GNAS1необхіднедля проведення ранньої профілактики ІХС та серцево-судинних ускладнень у хворих на АГ.
Исследование уровня индекса атерогенности (ИА) у больных артериальной гипертензией (АГ) играет важную роль в определении риска развития сопутствующей ишемической болезни сердца (ИБС) и, соответственно, возникновении сердечно-сосудистых осложнений. Целью исследования было изучить уровень ИА у больных АГ в зависимости от полиморфизма T393Cгену GNAS1.Встановлено, что пациенты с АГ, являющиеся носителями генотипа С393С гену имеют более высокий показатель ИА чем носители генотипов Т393Т и Т393С. Определение полиморфизма Т393С гена GNAS1 необходимо для проведения ранней профилактики ИБС и сердечно-сосудистых осложнений у больных АГ.
Postgrad atherogenic index (AI) in patients with arterial hypertension (AH) plays an important role in determining the risk of concomitant coronary heart disease (CHD) and, accordingly, the occurrence of cardiovascular complications. The aim of the study was to examine the level of IA in patients with hypertension depending on polymorphism T393Cgenu GNAS1.Vstanovleno that patients with hypertension who are carriers of the gene S393S genotype have a higher NA than genotypes T393T and T393S. Determination of gene polymorphism T393S GNAS1 need for early prevention of coronary heart disease and cardiovascular complications in patients with hypertension.

Холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ ) – найбільш атерогенна фракція ліпідів, оскільки є основною транспортною формою загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ) та інших ліпофільних компонентів в організмі. Мета дослідження. Дослідити концентрацію та визначити ризик підвищення вмісту ХС ЛПНЩ у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) залежно від С825Т поліморфізму гена GNB3.