Статті в журналах: "Генетичні зміни"

1

Tavokina, L. V. "Чоловіче безпліддя. Генетичні аспекти". KIDNEYS, № 2.08 (23 травня 2014): 9–13. http://dx.doi.org/10.22141/2307-1257.0.2.08.2014.76092.

Повний текст джерела

Анотація:

У цьому огляді наведено дані про деякі генетичні чинники чоловічого безпліддя і розглянуто методи, що можуть бути використані для його діагностики. Серед генетичних чинників виділяють зміни генетичного апарату на рівні гена (мутації), хромосом (хромосомна аберація), тотальної ДНК (дисперсія хроматину і фрагментація ДНК). Окрім стандартних цитогенетичних методів обстеження, спермограми й ДНК-діагностики, існує ряд молекулярно-цитогенетичних методів, таких як FISH, TUNEL, SCSA, SCGE, SCD. Поглиблене вивчення сперми безплідних чоловіків на декількох рівнях організації генетичного матеріалу дозволить оцінити інформативність кожного методу окремо і в комплексі, а також розробити оптимальний алгоритм для проведення діагностики з метою вибору найбільш ефективного методу лікування чоловічого безпліддя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Bandazhevsky, Yu I., N. F. Dubova та L. A. Ustinova. "Гіпергомоцистеїнемія і цереброваскулярні захворювання у осіб допризовного віку в районах, постраждалих від аварії на Чорнобильській атомній електростанції". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 4 (4 січня 2021): 20–28. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.4(1)-020.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. В ході реалізації проєктів Європейського Союзу в Україні «Оздоровчі та екологічні програми, пов'язані з Чорнобильською зоною відчуження. Підготовка, навчання і координація проектів з охорони здоров'я» в 2015 році було виявлено стан гіпергомоцистеїнемії в групі підлітків, які проживають в районах, що межують з Чорнобильською зоною відчуження, в 75,3 % випадків (серед осіб чоловічої статі 86,5 % випадків). Встановлено зв'язок гіпергомоцистеїнемії з патологічними процесами в центральній нервовій системі. Важливо визначити причини даного явища, в тому числі, у осіб допризовного, що обмежує їх придатність до військової служби. Метою дослідження було з'ясування причин підвищення рівня гомоцистеїну у підлітків чоловічої статі, які проживають в районах, забруднених радіоактивними елементами внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Матеріали та методи. В ході роботи було обстежено 228 осіб чоловічої статі віком 8-17 років, які постійно проживають в сільських населених пунктах Іванківського і Поліського районів Київської області. Використано методи: бібліосемантичний, аналітичний, молекулярно-генетичної діагностики, статистичний. Результати. У обстежуваних виявлено генетичні зміни, що впливають на активність основного ферменту фолатного циклу (ФЦ) - метилентетрагідрофолатредуктази. Зокрема, алель ризику Т генетичного поліморфізму MTHFR:677 була встановлена в 48,7 % випадків, її гомозиготний варіант Т/Т MTHFR:677 зустрічався в 7,5 % випадків, компаунд-гетерозиготність по алелям CT677/AC1298 гена MTHFR реєструвалася в 18,9 %. Ці генетичні зміни ФЦ призводять до порушення функціонування ФЦ і підвищенню рівня гомоцистеїну в крові, що є основою для розвитку патологічних процесів у життєво важливих органах і системах. Порушення обміну гомоцистеїну може бути пов'язано також з компаунд-гетерозиготністю поліморфізмів CT MTHFR: 677/AG MTRR:66, AG MTR:2756/AG MTRR:66, AG MTR:2756/CT MTHFR:677, що були зареєстровані відповідно в 21,9 %, 18,0 %, 14,9 % випадків. Висновки. Фактором, що провокує фенотипічну реалізацію генетичних дефектів ФЦ у вигляді гіпергомоцистеїнемії можуть бути, як радіоактивні елементи, та й інші причини, що зумовлюють виникнення стресових ситуацій. Враховуючи, що мутації в генах ФЦ призводять до стану гіпергомоцистеїнемії, є фактором ризику виникнення неадекватної поведінки молоді в умовах стресових ситуацій, що обмежує їх придатність до військової служби доцільно враховувати стан генетичної системи фолатного циклу і рівень гомоцистеїну в крові осіб призивного віку під час оцінювання стану їх здоров'я при призові на військову службу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Suprun, Iryna. "ГЕНЕТИЧНІ РЕСУРСИ РИСИСТОГО КОНЯРСТВА В УКРАЇНІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 67–76. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.12.

Повний текст джерела

Анотація:

У вирішенні міжнародних і національних аграрних програм пріоритетним завданням є збереження генетичних ресурсів тваринництва і розробка шляхів їх ефективного використання, адже в світі спостерігається явна тенденція до скорочення породного складу одомашнених видів тварин. На сьогодні кінні заводи збиткові, не мають коштів для розширеного відтворення і відповідно скорочується поголів’я цінних порід коней, збіднюється загальний генофонд. Тому метою наших досліджень був аналіз та висвітлення сучасного стану племінного конярства в Україні загалом та рисистого зокрема, а також характеристика вітчизняних порід племінних рисистих коней, які є базою для племінної роботи та прогнозування їх значення у породотворному процесі. Для аналізу стану розвитку конярства в Україні було використано Державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві за 2005 – 2019 рр та дані багаторічних досліджень галузі конярства України. Для дослідження використано методи системного узагальнення, графічний, аналітичний та порівняльно-статистичний. Проведено аналіз стану розвитку конярства в Україні. На початок 2020 року в Україні за даними Державного реєстру субʼєктів племінної справи у тваринництві існує 38 суб'єкти по племінній роботі з них 10 по роботі з кіньми рисистих порід: 4 кінних заводи та 6 племінних репродуктори. Найбільше поголів’я племінних коней рисистих порід зосереджено у: Полтавській, Харківській, Житомирській та Київській областях України. Показано, що в умовах тривалої кризи за останні 15 років племінне конярство в Україні зазнало суттєвого скорочення чисельності поголів’я, звуження породної структури та зміни форми власності. Зокрема, за період з 2005 до 2020 року галузь рисистого конярства в Україні зазнала суттєвих втрат, а чисельність племінних коней орловської та російської рисистих порід скоротилась на 60-80% відповідно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Petrenko, Mykhaylo. "Концепт людської гідності в сучасній комунікативній філософії". Multiversum. Philosophical almanac, № 1-2 (18 травня 2018): 57–66. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.1-2.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті, насамперед у контексті методологічного повороту від філософії свідомості до філософії комунікації, досліджено вплив техногенної, інформаційної складової сучасного етапу розвитку суспільства на всі його сфери, що супроводжується змінами в ставленні до людини з її економічними та морально-етичними потребами. При цьому виокремлено основні сучасні фактори, які істотно впливають на зміни в осмисленні проблеми людської гідності: «інформаційна революція», генетичні дослідження, соціально-економічні та екологічні проблеми. У статті з’ясовано, що класики сучасної комунікативної філософії К.-О. Апель, Ю.Габермас, Г.Йонас наголошують на трансформації дискурсивної етики в річище етики соціальної та екологічної, плідності подальшого осмислення проблем свободи та відповідальності, людської гідності. А це своєю чергою сприяє усвідомленню суспільством необхідності персональної і колективної відповідальності (етики відповідальності), що можливо лише за умов повноцінної участі в означених процесах усіх громадян, розвитку справедливої, правової держави. У статті доведено істотний взаємозв’язок питання справедливості та проблеми людської гідності в процесі розподілу матеріальних та духовних ресурсів, можливості створення передумов для подолання сучасних викликів та нагальних екологічних, економічних та морально-етичних проблем. Послідовне реконструювання соціально-філософської складової сучасної комунікативної філософії свідчить про плідність запропонованого нею методологічного принципу осмислення концепту людської гідності, людського буття загалом за сучасних умов розвитку суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Shalimov, N. "СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ БАЖАНОГО ТИПУ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 95 (24 лютого 2020): 78–89. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містіть необхідну інформацію відносно генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різных типів конституції великої рогатої худоби за трьома генетично детермінованими рівнями толерантності. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності.Встановлено, що тварини різних типів конституції в процесі адаптації частину енергії повинні витрачати на підтримання нормальних процесів життєдіяльності в рамках рівня толерантності, який обумовлено типом, а не на виробництво одиниці продукції. Для молочного скотарства важливе значення має виявлений зв’язок екотипів з продуктивністю корів. В основі цього зв’язку лежить різниця в рівні толерантності, яка забезпечує різний діапазон адаптивності до факторів середовища і, як наслідок, має різну інтенсивність розгортання генетичної інформації в онтогенезі, різну стабільність вегетативних функцій за впливів середовища і неоднакові прояви продуктивності за стресових впливів. Селекцію і відбір корів бажаних типів конституції з високим рівнем толерантності до стимулюючих продуктивність впливів потрібно здійснювати в умовах великомасштабної селекції, оскільки механізми підвищення рівня толерантності до верхнього потенційно можливого діапазону, властивого ейрисомному і трансгресивному типам, вже достатньо з’ясовані. В сучасній селекційний науці створені необхідні умови для вирішення проблеми оптимізації генетично обумовлених формоутворюючих процесів на основі нових генетичних і фізіологічних уявлень про організм. Синтез наукових напрямів (теорія фізіологічних градієнтів, локальних інформаційних детермінант, вчення про детермінацію, теорія філембріогенезу, вчення про канал руху успадкованності) дозволили відкрити взаємозв’язок між ефективністю функціонування генетичного апарату і функціональною активністю реакцій адаптації при формуванні домінант різних генотипів.Взаємодія організму і середовища виявляється, головним чином, при переміщенні тварин з одного середовища в інше. Взаємодія «генотип - середовище» найбільш істотно виявляється у тварин з високим адаптивним потенціалом, у яких при зміні екологічних умов значення продуктивних чи відтворних ознак різко збільшується. Такий неоднаковий прояв ознаки можна пояснити зміною типу реакції тварин на умови середовища, що визначається умовами існування популяції. Проведено аналіз генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різних типів конституції тварин за трьома генетико-екологічними поколіннями. Акцентовано увагу на необхідності збереження місцевих порід сільськ-огосподарських тварин, які не в змозі конкурувати з основними комерційними породами. Встановлений внутрішньоутробний формоутворювальний процес домінанти типів конституції великої рогатої худоби [етологія формування фаз розвитку]. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності. Дослідження свідчать, що можлива часткова перебудова генотипу разом з підвищенням рівня його функціонування, що може бути здійснено в оптимальному діапазоні толерантності організму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Виноград, Н. О., та У. А. Шуль. "ПРОГНОЗУВАННЯ МОДИФІКАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМАРИНИХ ОСЕРЕДКІВ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ В УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2021): 4–12. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12444.

Повний текст джерела

Анотація:

Початок нового тисячоріччя ознаменувався суттєвим зростання рівнів біологічних небезпек і загроз, незважаючи на прогрес і нові досягнення у боротьбі з інфекційними хворобами. Зміна кліматичних умов з тенденцією до збільшення середньобагаторічних температур зумовила перерозподіл і структурні зміни в ареалах поширення біологічних видів тварин, птахів, рептилій та багатьох інших компонентів, які формують паразитарні системи зооантропонозів. Просторові зміни ензоотичних територій з переформатуванням суперареалів зумовили зростання ризиків ураження населення збудниками особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій та інвазій. З урахуванням існуючих тенденцій змін низки епідеміологічно значимих абіотичних і біотичних чинників, проаналізовано наявні та потенційні загрози для України внаслідок змін клімату й обумовлених цим просторових змін природних осередків, їх тривалості функціонування, появи нових збудників. Прогнозується поява нових патогенів і формування активних автохтонних природних і змішаних осередків комариних трансмісивних інфекцій, переважно дифузного типу. Є висока ймовірність укорінення на території держави нових збудників або високовірулентних генетичних варіантів ендемічних патогенів. Потенційну небезпеку становлять збудники гарячок Чикунгун’я, денге, Зіка, Західного Нілу (нові генотипи), а також малярії. Територіями ризику поширення гарячок денге, Чикунгун’я, а також малярії будуть АР Крим, Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області. Гарячка Західного Нілу розширить ареал з охопленням північних територій у зоні Полісся, а також є реальна загроза заміни цього збудника у західному регіоні на високовірулентний нейроінвазивний генотип внаслідок поширення останнього з території Румунії. Група комариних інфекцій стане домінуючою серед трансмісивних природно-осередкових інфекцій з переважанням полігостальних осередків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Syrota, O. P. "Оцінка змін у лісових генетичних резерватах Полтавщини впродовж останніх 35 років". Forestry and Forest Melioration, № 138 (21 червня 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.138.2021.49.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано динаміку природних процесів у лісових генетичних резерватах (ЛГР) державних підприємств Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства за авторською методикою комплексного оцінювання з використанням матеріалів лісовпорядкування. Лісівничі показники на час відведення генетичних резерватів порівнювали із сучасними таксаційними показниками ЛГР та оцінили за баловою шкалою. Визначено різницю суми балів двох періодів. Серед 13 обстежених лісових генетичних резерватів у трьох відзначено позитивну динаміку природних процесів, у семи – змін не відбулося, ще в трьох ЛГР помічено незначні негативні зміни. Загалом відзначено позитивну динаміку функціонування ЛГР дуба звичайного, нейтральну – вільхи чорної та зниження показників ЛГР сосни звичайної. Визначено можливості застосування запропонованої методики у подальшій практичній роботі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Romaniuk, L. B., N. Ya Kravets, S. I. Klymniuk, V. S. Kopcha та O. Y. Dronova. "АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ УМОВНО-ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ: АКТУАЛЬНІСТЬ, УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ". Інфекційні хвороби, № 4 (20 березня 2020): 63–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10965.

Повний текст джерела

Анотація:

Неправильне використання антибіотиків у медицині та застосування їх у різних галузях тваринництва прискорюють виникнення антибіотикорезистентності. Внаслідок цього лікування багатьох інфекційних захворювань, зокрема, респіраторних (пневмонії, бронхіти, бронхіоліти, навіть туберкульозу), стає важчим: подовжується період перебування хворих у стаціонарі, зростають витрати на лікування та збільшуються показники смертності від цих недуг. Полімедикаментозну стійкість, зазвичай, виявляють у патогенних бактерій, а також у коменсальних мікрорганізмів, які колонізують кишковий канал, верхні дихальні шляхи та шкіру людини. Формування антибіотикорезистентності у всіх випадках зумовлене генетично, внаслідок набуття нової генетичної інформації або завдяки зміні рівня експресії власних генів бактерійної клітини. Важливим фактором боротьби з поширенням антибіотикорезистентності є фармакодинамічне обґрунтування режимів дозування антибактерійних препаратів, використання лікарняного формуляру, що ґрунтується на локальних даних про розповсюдження антибіотикорезистентності конкретних мікроорганізмів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Нєдзвєдзь, А., І. А. Максимович, Б. В. Гутий, Л. Г. Слівінська, Ю. С. Стронський, М. І. Леньо, Б. О. Чернушкін та ін. "МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ У КОНЕЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (25 березня 2022): 194–200. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті дано визначення захворювання – метаболічний синдром коней, а також на підставі даних літератури охарактеризовано основні причини, патогенез, діагностику, профілактику та лікування ускладнень, спричинених метаболічним синдромом у коней. Метаболічний синдром коней реєструється в молодих коней, а також у геріатричних тварин. Найбільш поширеним метаболічний синдром коней є в поні, коней породи Морган, Пасо Фіно, арабських, верхових і чистокровних коней. Діагностика метаболічного синдрому коней полягає на аналізі породної та генетичної схильності, визначенні резистентності до інсуліну, а також ступеня розвитку ожиріння. Рання діагностика метаболічного синдрому коней запобігає розвитку ламініту. Основним у лікуванні коней за метаболічного синдрому є зниження маси тіла, з комбінацією дієти і фізичного навантаження в коней без розвитку ламініту. Лікування й догляд за твариною з метаболічним синдромом вимагає індивідуального підходу. Основний стратегічний напрямок у вирішенні проблеми інсулінорезистентності повинен опиратися на втраті маси тіла й підвищенні чутливості до інсуліну за допомогою зміни раціону та збільшенні фізичної активності. Зміна раціону полягає у зниженні енергетичних компонентів і неструктурних вуглеводів у його складі. Крім того, необхідно уникати випасання тварин, особливо в пору року, коли з’являється молода, свіжа трава. Необхідно звертати увагу на пасовище, на яких сьогодні збільшується кількість трав генетично модифікованих видів, які вирощують для виробництва молока та відгодівлі великої рогатої худоби. Така трава характеризуються високим вмістом NSC, що є протилежністю пасовищ, які необхідні для коней. Якщо метаболічний синдром коней був встановлений після виявлення ламініту, то заходи повинні бути спрямовані на зменшення маси тіла, але з обмеженим фізичним навантаженням, щоби не наражати на подальше пошкодження копит. Першочергова увага має бути спрямована на лікування ламініту у тварини, а також зменшення ожиріння зі значно зниженою фізичною активністю. Низьковуглеводна дієта повинна знижувати активність інсуліну. Якщо його активність є дуже високою, можна використовувати препарати для зниження його рівня.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Cherednichenko, N. A., та L. N. Prystupa. "МЕДИЧНЕ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА LTC4S". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11819.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Складність досягнення та підтримки контролю над бронхіальною астмою (БА), висока поширеність даного захворювання і значні, пов’язані з ним, витрати актуалізують необхідність удосконалення лікування з урахуванням генетичних особливостей хворих. Численні дослідження різних авторів вказують на нуклеотидний поліморфізм гена LTC4S як сильного фактора ризику розвитку бронхіальної астми та непереносимості аспірину, що зумовлює тяжкість перебігу хвороби та впливає на відповідь лікування антагоністами лейкотрієнових рецепторів. Мета дослідження – обґрунтувати пропозиції як з медичної, так і з економічної точки зору щодо змін базисної схеми лікування бронхіальної астми з урахуванням поліморфізму гена LTC4S. Матеріали і методи. У дослідженні було задіяно 181 пацієнт із БА, яких за результатами генетичного дослідження поділено на три групи залежно від типу поліморфізму -генотипи АА, АС та СС. Визначення алельного поліморфізму гена LTC4-S -444C (rs 730012) проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з подальшим аналізом довжини рестрикційних фрагментів за Gan-nan Wang et al. iз модифікаціями. Результати. Генетичне дослідження для групи із 181 хворого на БА показало наступні результати за поліморфізмом гена LTC4-S -444C: генотип АА – 77 осіб, АС – 73 особи та СС – 31 особа. На основі аналізу практики застосування базисної схеми лікування БА запропоновано підхід, в основі якого є застосування різних схем лікування хворих залежно від поліморфізмом гена LTC4-S -444C. Наведено як медичне, так і економічне обґрунтування (з відповідними розрахунками вартості лікування в розрахунку на 1-го хворого) пропозиції. Висновки. Проведені розрахунки показали, що за умов базисної схеми лікування витрати в середньому на одного хворого 6481 грн, а за умов запропонованої – 5220 грн. Також пропозиція щодо зміни схеми лікування підвищує точність постановки діагнозу, пришвидшує покращення стану хворого, тобто веде до поліпшення якості життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Danchuk, O. "Лісонасінна база в Україні: сучасний стан та шляхи розвитку". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 15 (30 листопада 2017): 45–53. http://dx.doi.org/10.15421/411706.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснено аналіз сучасного стану лісового селекційного насінництва в Україні. Встановлено, що база для ведення насінництва лісових порід, яка успішно формувалася впродовж 1960-х − початку 1990-х років, не набула подальшого розвитку та на сьогодні гостро потребує осучаснення. Відповідні заходи необхідно здійснити у формі виділення та створення нових об’єктів, інвентаризації та генетичної паспортизації наявних об’єктів, а також вдосконалення теоретичних засад лісового насінництва, зокрема, в частині розроблення та запровадження уніфікованого лісонасінного районування і забезпечення комплексного характеру лісового насінництва на основі ширшого використання популяційних методів селекції. Обґрунтовано необхідність розроблення Перспективної програми розвитку лісового насінництва, збереження та відтворення генетичних ресурсів лісових порід, а також осучаснення законодавчої та нормативної бази лісового насінництва, зокрема, чинних «Настанов з лісового насінництва», для запровадження норм та положень, які забезпечували б ефективне збереження та відтворення лісових генетичних ресурсів в умовах глобальних кліматичних змін, інтенсивного антропогенного навантаження та лісокористування, а також несприятливих біотичних процесів, прояв яких спостерігається на території України. У межах зазначеної програми потрібно передбачити розширення мережі дослідних об’єктів “in sity” та “ex sity”, що мають за мету вивчення міжпопуляційної мінливості лісових порід на основі створення системної мережі географічних культур, збереження найцінніших генотипів та популяцій, оцінювання комбінаційної здатності плюсових дерев, з наступним створенням на цій основі лісонасінних плантацій другого порядку; адаптацію діючих актів у сфері лісового насінництва до норм Європейського Союзу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Lanovenko, Olena, та Kateryna Wuchkan. "Динаміка поширеності вродженої патології немовлят в умовах зміни окремих параметрів генетико-демографічної структури міської популяції". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(332) (29 грудня 2018): 180–84. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-332-7-180-184.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано динаміку поширеності вроджених вад розвитку немовлят в умовах скорочення чисельності міського населення репродуктивного віку. Унаслідок тривалого негативного природного та мігра-ційного приросту, підвищення рівня ендогамії та скорочення генетичної шлюбної відстані при одночасному посиленні внутрішньопопуляційної генетичної різноманітності за рахунок збільшення частки міжетнічних шлюбів (із 35,5 до 50,5 %) спостерігається стабілізація популяційної частоти вроджених вад розвитку немовлят, у тому числі спадково обумовлених її форм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Mogilevskyy, S. Yu, A. S. Hudz, Yu O. Panchenko, O. V. Bushuyeva та G. E. Zakharevych. "Нові, генетично детерміновані, фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу: заключне повідомлення". Archive of Ukrainian Ophthalmology 9, № 3 (11 січня 2022): 28–33. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.9.3.2021.247906.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. За прогнозами Міжнародної федерації діабету (IDF), до 2030 року кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) зросте з 366 до 552 мільйонів. В Україні зареєстровано понад 1,5 мільйона хворих на цукровий діабет, із яких 84–95 % — хворі на діабет 2-го типу (ЦД2). Одним із важливих ускладнень цукрового діабету є діабетична ретинопатія (ДР), що залишається однією з причин сліпоти і слабкозорості, в тому числі в осіб працездатного віку. В патогенезі ДР важлива роль належить метаболічним порушенням, в тому числі активації поліолового шляху утилізації глюкози, ключову роль у чому відіграє альдозоредуктаза, активність якої пов’язують з поліморфізмом її гена — AKR1B1. Вивчення нових метаболічних і генетичних механізмів розвитку і прогресування ДР при ЦД2 у пацієнтів української популяції є актуальним завданням сучасної офтальмології. Мета: дослідити та узагальнити нові дані про генетично детерміновані фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 409 осіб, які були розподілені на чотири групи: 1-ша — пацієнти когорти порівняння (98 осіб без ЦД2); 2-га — 76 пацієнтів (I стадія ДР, без змін на очному дні); 3-тя — 64 пацієнти (непроліферативна ДР (НПДР)); 4-та — 64 пацієнти (проліферативна ДР); контрольну групу для генетичних досліджень становили 107 офтальмологічно здорових обстежених пацієнтів. Всім пацієнтам виконували забір крові для молекулярно-генетичних досліджень шляхом пункції ліктьової вени і забору 2,5 мл крові через одноразовий шприц (Hemoplast, Etalon+, Україна) об’ємом 5,0 мл із голкою діаметром 23G з подальшим випусканням до контейнера (Vacuette K3E K3EDTA, Greiner bio-one, Австрія) об’ємом 3,0 мл. Досліджували розподіл поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1 у пацієнтів з НПДР та ПДР і ЦД2 та в контрольній групі та їх асоціацію з захворюванням і впливом на виникнення, механізми розвитку і прогресування ДР. На підставі проведених досліджень було розроблено модель прогнозування розвитку ДР шляхом побудови множинної регресії з достатньою надійністю ступеня впливу незалежних змінних на розрахунковий показник. Результати. В результаті проведених нами досліджень були встановлені нові, генетично детерміновані, фактори ризику розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2, а саме роль поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1. Розроблені логістичні моделі регресії встановили, що ризик розвитку ДР у п’ять разів менший у носіїв генотипів G/G і G/A порівняно з носіями генотипу A/A поліморфізму rs759853 (p < 0,001). Встановлено, що ризик у два рази більший (p = 0,01) у носіїв генотипу G/G rs9640883 порівняно з генотипами A/A + G/A. Ризик розвитку ПДР у 3,3 раза менший у носіїв генотипу G/G та в 2,5 раза — у носіїв генотипу G/A порівняно з носіями генотипу А/А rs759853. Висновки. Отже, на підставі проведених нами клінічних, офтальмологічних і молекулярно-генетичних та статистичних досліджень були встановлені нові фактори ризику розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2. Були побудовані математичні моделі розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Vysotska, N. "Сучасний стан і перспективи збереження генетичних ресурсів тополі в Україні". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 15 (30 листопада 2017): 38–44. http://dx.doi.org/10.15421/411705.

Повний текст джерела

Анотація:

Узагальнено інформацію про наявні площі природних і штучних деревостанів, розподіл за категоріями лісів, а також про видове різноманіття представлених в Україні тополь за результатами аналізу бази даних ВО "Укрдержліспроект". Встановлено сучасний стан лісових генетичних ресурсів тополі та пріоритети їхнього збереження і використання. З’ясовано, що у лісовому фонді рівнинної частини України представлено 7 видів тополь, які включено до секцій Aigeiros, Populus, Tacamahaca, зокрема: P. nigra, P. deltoides, P. alba, P. balsamifera, P. laurifolia, P. simonii, P. tremula, а також три культивари: P. nigra var. Pyramidalis, P. alba var. Bolleana і P. х canescens. Загальна площа тополевих лісів сягає 29071,1 га, зокрема природного походження – 15522,7 га. Визначено такі пріоритети зі збереження та сталого використання генетичних ресурсів тополі в Україні: поширення інформації про розповсюдження та використання, біологію та генетичну мінливість видів і популяцій тополі в Україні; розробка та реалізація стратегії та відповідної нормативно-правової бази зі збереження, відтворення та використання генофонду Populus sp.; відбір та паспортизація нових об'єктів, зокрема із застосуванням різних методів геномної та генної селекції, а також ДНК-маркування; дослідження міжвидової та внутрішньовидової мінливості тополь в умовах кліматичних змін та визначення значущості тополь у виконанні екосистемних послуг; укріплення раціонального використання ресурсів тополь, розвитку та управління ними. Для ефективного культивування тополі в Україні необхідно виконати такі ключові програмні та наукові заходи, як пошук міжнародних дослідницьких програм для розроблення інноваційного застосування тополь і створення нових клонів з підвищеною стійкістю проти посухи, засолення ґрунту та шкідників і хвороб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Домницька, Ірина Л. "СЕЗОННІ РИТМИ ОКРЕМИХ ВИДІВ РОСЛИН ЗАХИЩЕНОГО ҐРУНТУ БОТАНІЧНОГО САДУ ДНШРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 155–66. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4362.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність наших досліджень зумовлено необхідністю розуміння особливостей змін сезонного росту та розвитку тропічних та субтропічних видів рослин з врахування змін довжини дня та мінливість ґрунтових умов при вирощуванні рослин в штучних умовах – оранжереях. Мета роботи – проаналізувати вплив зміни умов зростання на фенологічні ритми рослин у захищеному ґрунті ботанічного саду Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Польові та камеральні етапи досліджень проведено за загальноприйнятими методиками з використанням 260 таксонів тропічних та субтропічних рослин захищеного ґрунту ботанічного саду з урахуванням ритмів цвітіння та періодів повного і відносного спокою. Встановлено, що більшість з досліджених таксонів є мезофільними рослинами, батьківщиною яких є тропічні вічнозелені ліси Америки, Південно-Східної Азії, екваторіальної Африки, північно-східної області Австралії та островів Тихого океану. Показано, що періодичність розвитку окремих таксонів, окрім «генетичної» пам'яті, також пов’язана із умовами їх вирощування, терміном розмноження та додатковими агротехнічними прийомами, які здатні істотно змінювати феноритми багатьох тропічних і субтропічних рослин. Знання фенології, а також добір видів і сортів дозволить досягнути безперервного квітування колекції покритонасінних в умовах закритого ґрунту впродовж всього року.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Kravets, O. Ya. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ТА ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ ДАНИХ ПРИ РОЗРАХУНКУ ПАВОДКОВИХ СТОКІВ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 129–32. http://dx.doi.org/10.15421/40280224.

Повний текст джерела

Анотація:

Виконано аналіз катастрофічних паводків у басейні Дністра в Карпатах, найбільшим з яких є червневий паводок 1969 р., коли було досягнуто сторічного максимального стоку. Проаналізовано сучасні методи розрахунку паводкових стоків. Запропоновано метод розрахунку, заснований на генетичній формулі стоку та цифровій моделі рельєфу. Розроблено цифрові моделі рельєфу верхніх частин басейнів річок Свіча та Бистриця Солотвинська, карти ізохрон стоку. Виконано розрахунок максимального стоку на основі генетичної формули. Виконані дослідження показують, що обмеженість та низька точність вихідних метеорологічних та геоморфологічних даних не гарантують точних розрахунків та захисту від небезпечних паводків навіть з використанням найсучасніших геоінформаційних систем. Тому важливими є аналіз і використання результатів багаторічних спостережень за паводками у попередні роки. Вони дають змогу певною мірою прогнозувати наслідки дощових паводків. Подальший прогрес у гідрологічних розрахунках пов'язаний з детальними знаннями про рельєф, які дає цифрова модель рельєфу. На основі цифрової моделі рельєфу створено просторово-часову модель паводкового стоку, в якій для кожної вершини регулярної сітки визначено координати, ухили поверхні, віддалі до водорозділу та до водного потоку, інтенсивність і шар опадів. Використання цифрової моделі рельєфу дасть змогу розробити для кожного басейну регіональну методику розрахунку паводків, врахувати максимум параметрів поверхневого стоку, а також зміну їх у часі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Khmil, S. V., O. Yu Mayorova та I. V. Dudchuk. "ПРИЧИНИ ЧОЛОВІЧОГО БЕЗПЛІДДЯ: ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 91–97. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10819.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – розглянути основні причини погіршення якості еякуляту чоловіків, а саме: негативний вплив навколишнього середовища, стиль життя та генетичні фактори. Матеріали та методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи. Результати дослідження та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проаналізовано 65 джерел сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо причин погіршення якості еякуляту в чоловіків. Висновки. Аналіз літературних джерел показав погіршення якісних та кількісних показників еякуляту чоловіків протягом останніх років: зниження концентрації та загальної кількості сперматозоїдів, зменшення частки рухомих та морфологічно нормальних сперматозоїдів. Основними причинами таких змін є генетичні фактори; вплив негативних екологічних факторів (хімічне та радіоактивне забруднення, електромагнітне випромінювання); спосіб життя (шкідливі звички, неправильне харчування, професійна діяльність).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Крамарьов, С. М., О. С. Крамарьов, А. О. Христенко, Л. М. Токмакова, С. І. Жученко, В. А. Сироватко, Ю. А. Цьова та К. В. Сироватко. "Зміна вмісту рухомого фосфору в генетичних горизонтах чорнозему звичайного". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2015): 13–28. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.03.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Чорноземи звичайні на лесових породах важкогоґранулометричного складу Північного Степу Українимістять підвищену кількість апатитоподібних спо-лук. Внаслідок цього використання будь-яких кислот-них методів, у тому числі ГОСТ 26204-91 (методЧирикова) призводить до істотного штучного зави-щення оцінки фосфатного стану ґрунтів (на 40–80 мгР2О5/кг ґрунту ). Для діагностики фосфатного стануданих ґрунтів, згідно з вимогами нормативних доку-ментів України, слід використовувати наступні стан-дарти: ДСТУ 4114 (метод Мачігина), ДСТУ 4727(метод Карпінського-Зам’ятіної) і ДСТУ ISO 11263(метод Olsen). Для отримання високих урожаїв ізвисокою якістю на чорноземах звичайних ПівнічногоСтепу України необхідно вносити не менше фосфор-них добрив, ніж на інших ґрунтах країни виходячи зданих ґрунтової діагностики. Ordinary black-earthes on the loess type ofheavy composition of North Steppe of Ukraine containthe promoted amount of apatites compounds.As a result the use of any acid methods (as GOST26204-91 (Chirikov’s method)) has as a result thesubstantial artificial overstating of estimation of thephosphatic state of soils (on 40–80 mg of Р2О5/kg ofsoil). For diagnostics of the phosphatic state ofthese soils, in obedience to the requirements ofnormative documents of Ukraine, it follows to usethe followings standards: DSTU 4114 (Machigin’smethod), DSTU 4727 (method of Karpinskyi-Zam’yatina) and DSTU ISO 11263 (Olsen’ method).For the receipt of high harvests with highquality on ordinary black-earthes of North Steppe ofUkraine it is necessary to bring in not less phosphoricfertilizers, than on other soils of country basedon information of the ground diagnostics.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kosovska, T. M., та V. O. Kosovska. "ВИПАДОК СИНДРОМУ ПРАДЕРА – ВІЛЛІ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ПЕДІАТРА". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (19 листопада 2018): 17–23. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9320.

Повний текст джерела

Анотація:

Синдром Прадера – Віллі – комплексне мультисистемне генетичне захворювання, яке має аутосомно-рецесивний тип успадкування. В основі розвитку даної патології лежить зміна 15-ї хромосоми (15q11-q13): делеція батьківської копії імпринтованої ділянки проксимального відділу довгого плеча 15-ї хромосоми, рідше – уніпарентна материнська дисомія 15-ї хромосоми або інактивація генетичного матеріалу батьківської 15-ї хромосоми. Синдром має багато специфічних клінічних ознак: інфантильна м’язова гіпотонія, затримка фізичного розвитку та розумова відсталість, гіпогонадотропний гіпогонадизм, поведінкові розлади, характерний вираз обличчя, низький зріст та акромікрія. Патогномонічними ознаками є гіперфагія та прогресивний розвиток ожиріння. Рання діагностика захворювання вже на першому році життя дає можливість провести своєчасну корекцію метаболічних і гормональних розладів та покращити прогноз для кожного окремого пацієнта. На сьогодні розроблено схему діагностичних критеріїв (головні, мінімальні та додаткові). Для уточнення діагнозу з успіхом проводять генетичне тестування, яке включає в себе хромосомний аналіз (молекулярно-цитогенетичне дослідження, каріотипування). Актуальними при даному синдромі є виключення всіх несприятливих факторів у допологовий період розвитку дитини, пренатальна діагностика, проведення медико-генетичного консультування з метою попередження народження дитини зі спадковим захворюванням. Оскільки синдром Прадера – Віллі може виникнути в абсолютно здорових батьків, для своєчасної діагностики необхідно звертати увагу на пренатальну діагностику. Для пренатальної діагностики даного синдрому використовують метод флуоресцентної гібридизації in situ (FISH) під час проведення біопсії ворсин хоріона або амніоцентезу. Ризик народження дитини із синдромом Прадера – Віллі у сім’ї, де вже є один хворий нащадок, залежить від механізму виникнення генетичної хвороби. На жаль, це захворювання не завжди діагностують вчасно, незважаючи на різноманітність діагностичних критеріїв. Недостатньо вивченим залишається питання підтримувальної гормонотерапії соматотропним гормоном, що може запобігти ряду ускладнень, характерних для синдрому, та покращити якість життя дітей із синдромом Прадера – Віллі в майбутньому. Своєчасне встановлення діагнозу синдрому Прадера – Віллі має значний вплив на здоров’я та якість життя осіб із даною патологією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Ладика, Володимир, Юрій Скляренко та Юлія Павленко. "ЗМІНА ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ЗА ГЕНОТИПОМ Β-КАЗЕЇНУ У СТАДІ ХУДОБИ ЛЕБЕДИНСЬКОЇ ПОРОДИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (45) (31 травня 2021): 3–8. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчали особливості формування генетичної структури за β-казеїном у стаді худоби лебединської породи. Напрямок дослідження обґрунтовано з погляду на те, що споживання молока, яке містить β-казеїн А1, сприяє розвитку у людини діабету І типу, серцевих захворювань, аутизму, шлунково-кишкового дискомфорту та інших захворюванням. Через ці причини існує зростаючий світовий інтерес до A2-молока. Дослідження проведені в племінному репродукторі з розведення тварин лебединської породи ПСП «Комишанське». Генетичний аналіз матеріалів проводили на базі лабораторії Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України. Генотипи ВРХ визначали за допомогою методу алель-специфічної ПЛР (AS-PCR). У результаті проведеної роботи встановлено, що частота гетерозиготних генотипів А1А2 у корів дорівнювала 38%, гомозиготних А1А1 – лише 5%, а бажаних А2А2 – 57%. Відповідно частоти алелів дорівнювали – А1 – 0,238 та А2 – 0,762. За умови реалізації запропонованої нами методики створення стад тварин з генотипом А2А2 було заплановано отримати у наступному поколінні тварин (дочок) наступний розподіл генотипів: А1А2 – 24%, А2А2 – 76%. Використання у галузі відтворення господарства бугаїв, три з яких мали бажаний генотип А2А2, три – А1А2, а два – не були оцінені за даною ознакою сприяли отриманню у телиць (друга генерація) частоту генотипу А1А1 – 0%, А1А2 – 34%, А2А2 – 66%. Статистично значущої різниці між дочками та матерями за даною ознакою не встановлено. Частота алелів становила А1 – 0,172 та А2 – 0,828, що не відповідала передбачуваним (на 0,052). Встановлено, що ступінь гомозиготності в стаді зростає від 67,3% у матерів до 71,4% у дочок, рівень поліморфності у локусі β-казеїну зменшується від 1,56 до 1,39, тест гетерозиготності у обох генераціях був позитивним. Дані генетико-статистичного аналізу свідчать про збільшення у β-казеїновому локусі гетерозиготних генотипів А1А2 та нестачу гомозиготних. За результатами досліджень селекціонерам запропоновано проведення генотипування всього маточного поголів’я стада та використання для відтворення лише плідників оцінених за генотипом β-казеїну (гомозигот А2А2). З метою прискорення створення стада тварин з генотипами А2А2 за β-казеїном – пропонуємо використовувати сексовану сперму бугаїв-плідників з даним генотипом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Abramovich, Paul, Adam Artemiuk та Jerzy Konstantinovichz. "Актуальні питання діагностики і класифікації недосконалого остеогенезу". PAIN, JOINTS, SPINE, № 2.06 (22 жовтня 2012): 5–16. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.2.06.2012.82219.

Повний текст джерела

Анотація:

За останні 2 десятиліття поняття недосконалого остеогенезу (НО) і його класифікація зазнали істотних змін. Раніше його розглядали як колагенопатію I типу у зв’язку з виявленими мутаціями генів COL1A1 і COL1A2, що кодують ланцюги колагену I типу. Дані порушення і є причиною розвитку різних видів НО. До сьогодні описано принаймні 10 генів, залучених у біосинтез колагену I типу. Гени COL1A1/2 відповідальні практично за 90 % випадків НО. Однак нещодавно було відкрито ще декілька генів, що кодують протеїни, залучені в процес посттрансляційної модифікації проколагену. Мутації саме цих генів обумовлюють розвиток інших 10 % випадків НО, що успадковується за рецесивним типом. У цьому огляді пропонується перегляд традиційної класифікації Сіленса й розглядаються сучасні підходи до розуміння механізмів, що лежать в основі розвитку НО. У статті обговорюються нещодавно опубліковані зміни в класифікації НО (виділені нові типи захворювання — V–VIII) і новий підхід до діагностичних методів, що засновані в першу чергу на фенотипових ознаках, а не на генетичних і молекулярних даних. Нами було підкреслено, що клінічні симптоми й тяжкість захворювання визначають тактику ведення пацієнтів із НО і важливі у повсякденній практиці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Orynchak, L. B. "Зміни концентрації вітаміну D у сироватці крові хворих на розсіяний склероз як патогенетичний фактор виникнення цього захворювання". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 8.62 (1 листопада 2013): 30–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.62.2013.86082.

Повний текст джерела

Анотація:

Згідно з сучасними даними, розсіяний склероз розвивається в осіб із генетичною схильністю до автоімунних захворювань під впливом факторів зовнішнього середовища, до яких також належить недостатність вітаміну D. У статті наведені патогенетичні механізми впливу вітаміну D на розвиток розсіяного склерозу. Розглянуто зміни концентрації рівня вітаміну D у сироватці крові 68 обстежених нами хворих на розсіяний склероз порівняно з практично здоровими особами залежно від статі, віку, тривалості захворювання пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Bezsmertnyi, Yu O. "Структурно-функціональний стан судин при розладах репаративного остеогенезу на фоні гіпергомоцистеїнемії та асоційованих порушень". TRAUMA 16, № 2 (3 червня 2015): 44–49. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.16.2015.80254.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведені результати дослідження структурно-функціонального стану судин на фоні гіпергомоцистеїнемії та асоційованих порушень у 33 хворих із розладами репаративного остеогенезу на рівні гомілки. Установлено, що при гіпергомоцистеїнемії реєструються виражені структурно-функціональні зміни судин венозного русла кістки та параосальних тканин ушкодженої кінцівки, вираженість яких залежить від типу порушення кісткоутворення, асоційованих молекулярних та генетичних порушень, і проявляються ознаками венозної гіпертензії з порушенням часових та об’ємних характеристик контрастування внутрішньокісткових, періостальних та параосальних судин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Федотов, Д. Н., та K. Д. Ковальов. "ФОЛІКУЛОГЕНЕЗ В ЯЄЧНИКАХ ЄНОТОВИДНІ СОБАКИ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 6 (2 травня 2020): 175–89. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2020.6.175-189.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою досліджень було визначення морфологічних змін яєчників у єнотовидних собак у віковому аспекті і в залежності від місця існування (з різною щільністю радіоактивного забруднення території та обліком зняття антропогенного навантаження). Наукових робіт, присвячених вивченню морфології яєчників у єнотовидних собак в зоні відчуження (30 км зона від Чорнобильської АЕС), в світі вченими не проводилося. Тому наші оригінальні дослідження є актуальними для поняття морфогенезу статевого апарату у ссавців в зоні зняття антропогенного навантаження і при дії на організм радіоактивного забруднення. В результаті проведених досліджень встановлено, що в яєчниках самок єнотовидних собак, що мешкають на менш забрудненій радіонуклідами території, відзначено зменшення частки коркового речовини, в якому виявлено знижений вміст фолікулів, пов'язане з підвищеною загибеллю розвиваються фолікулів на різних етапах їх розвитку. У єнотовидних собак, що мешкають в ареалі з підвищеним вмістом радіонуклідів, відзначається збільшення частки коркового речовини і незначний вміст атретіческіх фолікулів (зі слабо вираженою дегенерацією фолікулярного епітелію і текальнимі клітин) в яєчниках, що свідчить про більш низькому виснаженні репродуктивного потенціалу самок в популяціях тварин, що мешкають в зоні відчуження. Дані морфофункціональні зміни можуть бути однією з головних причин підвищення чисельності єнотовидного собаки на спостережуваної території. Вікове дослідження гістології яєчників єнотовидних собак показало, що ці органи диференційовані на коркова і мозкова речовини, де спостерігається інтенсивний фолікулогенез з наявністю процесу атрезії. У зоні підвищеного радіаційного впливу атрезія фолікулів в яєчниках єнотовидних собак знижується, однак у віковому аспекті - навпаки: процес посилюється, причому більш стійкими до дегенеративних змін були покояться фолікули. Підвищена елімінація генеративних структур яєчників може розглядатися двояко: і як результат деструктивних впливів на репродуктивну функцію, і, в той же час, як результат адаптивних можливостей популяції (елімінація генетично дефектних статевих клітин, спрямована на захист генофонду популяції).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Hrytsenko, Pavlo. "Карпатоукраїнська словосполука біла дівка в південнослов’янському контексті". Gwary Dziś 12 (15 червня 2020): 15–57. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2020.12.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Студія є ескізним розглядом окремих питань із широкої проблематики карпатобалканіки. За матеріалами словосполучення біла дівка та інших номінацій із компонентом *běl- у фольклорних текстах показано спеціалізацію семантики кольороназви; прокоментовано окремі лінії змін значень*běl- в українськокарпатському просторі, а також виявлені в болгарському, македонському і сербському мовно-культурних континуумах паралелі й відповідники цим процесам. Окреслено особливості лінгвальної й етнокультурної інформації, що містять фольклорні тексти, прийоми її використання в дослідженні діалектного континууму однієї мови та генетично споріднених мов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Gorban, V. A., A. O. Huslistyj, M. V. Mandrygelia та V. O. Pohribnyak. "Вплив лісової рослинності на діелектричну проникність та електрофізичні показники чорноземів". Fundamental and Applied Soil Science 18, № 1-2 (9 січня 2018): 38–45. http://dx.doi.org/10.15421/041704.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі наводяться результати дослідження діелектричної проникності, а також питомої електропровідності, мінералізації та солоності генетичних горизонтів чорноземів звичайних (сформувалися під зональною степовою рослинністю), чорноземів лісопокращених (сформувалися під штучною лісовою рослинністю) та чорноземів лісових (сформувалися під природною лісовою рослинністю). Виявлено, що між величиною діелектричної проникності ґрунтів та вмістом органічної речовини існує зворотна залежність. Установлено, що вплив лісової рослинності на чорноземи проявляється у вигляді формування межі (особливо чіткою в чорноземах лісових) між елювіальними та ілювіальними горизонтами за величинами діелектричної проникності та електрофізичних показників. Показано, що величини діелектричної проникності та електрофізичних показників чорноземів можуть слугувати надійними показниками генетичних змін, які відбуваються в ґрунтах унаслідок впливу лісової рослинності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Shevchenko, N. S. "Стан кісткової тканини, метаболічні та імунологічні порушення в патогенезі остеоартрозу в підлітковому віці". CHILD`S HEALTH, № 7.50 (1 листопада 2013): 64–68. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.7.50.2013.84893.

Повний текст джерела

Анотація:

З метою попередження прогресування патологічних змін у суглобах у підлітків із остеоартрозом було вивчено стан кісткової тканини при початкових проявах захворювання і проаналізовано її взаємозв’язки з біохімічними, імунологічними та генетичними показниками. Структурно-функціональний стан кісткової тканини було досліджено за допомогою ультразвукової денситометрії у 51 підлітка (31 дівчина і 20 юнаків) віком 12–14 років (33,3 %) і 15–18 років (67,7 %) із встановленим діагнозом ініціальної стадії остеоартрозу колінних суглобів. Вивчено імунологічні (клітинний та гуморальний імунітет, уміст цитокінів), біохімічні (глікозаміноглікани і хондроїтинсульфати крові, уронові кислоти сечі, екскреція оксипроліну, активність кислої та лужної фосфатаз, колагенази, еластази, інгібіторів еластази, вміст кальцію, фосфору, магнію) та генетичні (частота спонтанних хромосомних аберацій) параметри.Виявлено значну частоту остеопенії (60,7 %), переважно першого ступеня, в осіб жіночої статі віком до 14 років при формуванні остеоартрозу на тлі реактивного артриту, зниженні висоти суглобового хряща і наявності синовіту. Аналіз взаємозв’язків показника Z-scorе з біохімічними та імунологічними параметрами, а також із рівнем хромосомних аберацій показав вірогідний вплив змін у різноманітних системах гомеостазу на стан кісткової тканини у підлітків із остеоартрозом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Сергєєва, Л. Є., Л. О. Хоменко та Л. І. Броннікова. "Токсичність іонів важких металів як показник чутливості і стійкості рослин до абіотичних стресів: огляд". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 59–66. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-08.

Повний текст джерела

Анотація:

Іони важких металів (ІВМ) знаходяться серед найбільш токсичних ксенобіотиків, котрі спричиняють як загальні, так і специфічні ураження організмів. Особливо це стосується елементів, токсичних у залишкових кількостях. Одні з таких ІВМ є предметом різнобічного вивчення (іони Cd2+), водночас інші викликають зацікавлення завдяки своїм особливим характеристикам (іони Ba2+). Часто дія ІВМ підсилюється впливом природних абіотичних факторів. Зроблено огляд загальних аспектів патологічної дії ІВМ. Розглядається використання іонних, протеомних, метаболічних складників; підкреслюється роль їхніх взаємозв’язків для встановлення генетичних детермінант стійкості. Звертається увага на спільні прояви адаптації до ІВМ та осмотичних стресів – засолення та водного дефіциту. Розглянуто токсичну дію іонів Cd2+ і Ba2+. Пропонується ідея використання іонів Cd2+ і Ba2+ у клітинній селекції для виділення форм, стійких до водного та сольового стресів. Наведено приклади отримання клітинних ліній рослин із застосуванням летальних для клітинних культур доз іонів. Варіанти відзначались комплексною стійкістю як до іонів селекції, так і до осмотичних стресів. Життєдіяльність за стресових умов контролювалась змінами метаболому та протеому і проявлялась у збільшенні клітинної маси, збереженні водного статусу, акумуляції вільного проліну, цукрів. При цьому параметри стійкості не втрачались зі збільшенням строку вирощування, а також зберігались у разі зміни умов культивування. Водночас метаболічні показники змінювались у відповідності до змін умов культивування. Такі характеристики, а також їхня хронологія можуть свідчити на користь існування перехресних сигнальних шляхів, котрі поєднують реакції стійкості до ІВМ і осмотичних стресів. Рослини, регенеровані із таких клітинних ліній, відзначались підвищеним рівнем осмостійкості. Нетрадиційний погляд на проблему розширює рамки традиційних підходів у разі створення вихідного матеріалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Dedova, V. O., S. S. Boyev, N. Ya Dotsenko та I. A. Shekhunova. "Нові уявлення про місце факторів ризику в патогенезі артеріальної гіпертензії". HYPERTENSION, № 1.39 (3 квітня 2015): 68–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80403.

Повний текст джерела

Анотація:

Артеріальна гіпертензія продовжує залишатися актуальною проблемою, є поширеною патологією та визначає структуру серцево-судинної захворюваності і смертності. Висока захворюваність на артеріальну гіпертензію серед осіб працездатного віку потребує подальшого вивчення причин і механізмів формування даної патології. Згідно з проаналізованими даними можна зробити висновок, що артеріальна гіпертензія — хронічне захворювання, що характеризується порушенням регуляції артеріального тиску в межах фізіологічних норм і його стійким підвищенням під впливом ординарних факторів ризику, що обумовлюють зрив адаптаційних можливостей регуляції, який відбувається в результаті до кінця не з’ясованих, в основному генетично детермінованих причин, що призводять до ремоделювання резистивних судин, і, як наслідок, викликає ураження серця, головного мозку, нирок, що в кінцевому підсумку викликає передчасну смерть. Тому, щоб запобігти негативному результату хвороби, лікування повинно тривати все життя, тому що відбулися структурні зміни. До того ж зручним маркером ефективності лікування для практичного лікаря є рівень артеріального тиску.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

OMELCHENKO, N., H. DRONYK, and V. KUCHERIAVA. "Changes of masometric indexs of internal organs rats in the exercised of native and genetically modified soybean in the composition of feed." Naukovij vìsnik Nacìonalʹnogo unìversitetu bìoresursìv ì prirodokoristuvannâ Ukraïni. Serìâ Bìologìâ, bìotehnologìâ, ekologìâ 2018, no. 287 (November 14, 2018): 44–52. http://dx.doi.org/10.31548/biologiya2018.287.045.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Світлик, Г. В., В. М. Сало, М. О. Гарбар, М. В. Мигович, Р. А. Ковальчук та Ю. О. Світлик. "ПЕРЕБІГ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ПАЦІЄНТА ІЗ СПАДКОВОЮ ТРОМБОФІЛІЄЮ НА ҐРУНТІ МУТАЦІЇ В ГЕНІ PAI-1 (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 206–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12227.

Повний текст джерела

Анотація:

Нерідко зростанню ризику тромботичних подій можуть сприяти генетично зумовлені дефекти гемостазу. Мета – з’ясувати особливості перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) у пацієнта з наявністю мутації в гені PAI-1. Матеріал і методи. Перебіг ІХС аналізували з урахуванням даних анамнезу, результатів лабораторних досліджень, даних ЕКГ, ехокардіографії, коронароангіографії. Результати. Перебіг ІХС характеризувався частими госпіталізаціями з приводу гострого коронарного синдрому та неухильним прогресуванням атеросклеротичних змін у коронарних артеріях. Подвійна антитромботична терапія (ривароксабан 15 мг; клопідогрель 75 мг щоденно) та високоінтенсивна терапія статинами сприяла зменшенню частоти виникнення коронарних подій. Висновки. Виявлення спадкової тромбофілії та оптимізація стратегії лікування здатні покращити перебіг ІХС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Shamilov, E. N., A. S. Abdullayev, I. A. Rzayeva та I. V. Azizov. "Вплив комплексів заліза на формування фотосинтетичного апарату та вихід генетичних змін у гамма-опроміненого насіння пшениці". Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine 1, № 2 (18 липня 2010): 90–95. http://dx.doi.org/10.15421/021037.

Повний текст джерела

Анотація:

Influence of various doses of γ-irradiation on biosynthesis of chlorophyll and carotinoids, and also on a progress of mitotic divisions of meristematic cells of root hairs at sprouting wheat seeds at the presence of pyrocatechol, iron pyrocatecholat, thiocarbamide, iron thiocarbamide, rutine, iron rutinate, juglon and iron juglonate was studied. There was revealed that iron pyrocatecholate, iron rutinate, juglon and iron juglonate possess appreciable radioprotective properties which stimulate adaptive biosynthesis of chlorophyll and carotinoids, and also considerably reduce a number of chromosomal aberrations under irradiation.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Gordiyuk, V. V., G. V. Gerashchenko, I. Ya Skrypkina, O. V. Symonchuk, T. V. Pavlova, D. D. Ugryn, E. P. Manzhura, et al. "Identification of chromosome 3 epigenetic and genetic abnormalities and gene expression changes in ovarian cancer." Biopolymers and Cell 24, no. 4 (July 20, 2008): 323–32. http://dx.doi.org/10.7124/bc.0007b0.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

N.V., Vychalkovska, and Alforova A.V. "INTRA- AND INTERPOPULATION SHELL VARIABILITY OF TERRESTRIAL MOLLUSC BREPHULOPSIS CYLINDRICA FROM THE NORTHERN BLACK SEA COAST REGION." Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), no. 30 (June 30, 2021): 31–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-30-4.

Повний текст джерела

Анотація:

The study of the limits of variability of terrestrial mollusks in natural populations and the distribution of the whole spectrum of variability into genetic and ecological components is one of the most important tasks of evolutionary ecology and ecogenetics of these organisms. The authors who studied the malacofauna of this species have repeatedly pointed to the wide range of geographical (interpopulation) variability of conchological characteristicsof mollusks of the genus Brephulopsis. Of particular interest are the features of the populations of the Northern Black Sea coast of Ukraine, where this species is widespread and occupies a variety of geoclimatic characteristics of the territory. The population of the species was first discovered near Lake Solonets-Tuzla near the village Rybakivka of the Berezansky districtof the Mykolaivregion.Based on the measurementsdataof the shell from the first detected population of B. cylindrica from the vicinity of Lake Solonets-Tuzla (C), the limits of variability of traits were determined. The maximum indicator of the width of the shell from the population of Solonets-Tuzla was the largest among those known in the region, thus influencing the conchological characteristics of the species as a whole.Ithas beenconfirmed that shell indicators are under close genetic control within each individual population. In terms of apex height, no significant differences found between all studied populations. Apex indicators are under a high level of genetic control.The study of conchological indicators of each newly identified population of terrestrial mollusks allows clarifying the identification indicators of the species. Microevolutionary processes in B. cylindrica populations of the Northern Black Sea coast are active, specific and depend on localization factors. The variety of conditions contributes to the intensification of evolutionary processes in populations and the acquisition of significant differences in conchological characteristics. There is a tendency to approximate the absolute values of shell height in populations located in similar geoclimatic conditions that affect growth processes.Key words:Northern Black Sea coast, Brephulopsis cylindrica, local population, intrapopulation variability, interpopulation variability,shell. Вивчення меж мінливості наземних молюсків уприродних популяціях та розподіл всього спектру мінливості на генетичну та екологічну складові є однією із найважливіших задач еволюційної екології та екогенетики цих організмів. Автори, які вивчали малакофауну цього виду, неодноразово вказували на широкі межі географічної (міжпопуляційної) мінливості конхологічних ознак представників молюсків роду Brephulopsis, що відіграє значну роль у дослідження еволюційних процесів. Разом з тим, зміни екології молюсків являє собою екстраполяцію екологічних змін макроценозу. Особливий інтерес викликають особливості популяцій Північного Причорномор’я України, де цей вид поширений і займає різноманітні за своїми гео-кліматичними характеристиками території. Популяція виду була вперше виявлена поблизу оз. Солонець-Тузли біля с. Рибаківка Березанського р-ну Миколаївської області.На основі даних вимірювань черепашки з вперше виявленої популяції В. cylindrica з околиць оз. Солонець-Тузли (С) визначено межі мінливості ознак. Максимальний показник ширини черепашкиіз популяції Солонець-Тузли виявився найбільшим серед відомих в регіоні, таким чином впливаючи на конхологічні характеристики виду загалом.Підтверджено, що показники черепашки знаходяться під ретельним генетичним контролем в межах кожної окремої популяції. За показниками висоти апекса не виявлено статистично достовірних відмінностей між всіма дослідженими популяціями. Показники апекса знаходяться під високим рівнем генетичного контролю.Дослідження конхологічних показників кожної нової виявленої популяціїназемних молюсків дозволяє уточнити ідентифікаційні показники виду. Мікроеволюційні процеси в популяціях B. cylindricaПівнічного Причорномор’я активні, специфічні та залежать від факторів локалізації. Різноманіття умов сприяє активізації еволюційних процесів упопуляціях та надбанню значних розбіжностей за конхологічними ознаками. Відмічається тенденція до наближення абсолютних показників висоти раковини у популяцій, розташованих в схожих геокліматичних умовах, які впливають на ростові процеси.Ключові слова:Північне Причорномор’я, Brephulopsiscylindrica, локальна популяція, внутрішньопопуляційна мінливість, міжпопуляційна мінливість, черепашка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Крамарьов, С. М., О. С. Крамарьов, П. В. Писаренко, А. О. Христенко, Л. М. Токмакова, С. І. Жученко, В. А. Сироватко та К. В. Сироватко. "ЗМІНА ВМІСТУ РУХОМОГО ФОСФОРУ В ГЕНЕТИЧНИХ ГОРИЗОНТАХ ЧОРНОЗЕМУ ЗВИЧАЙНОГО НА РІЛЛІ ВІДНОСНО ЦІЛИНИ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2014): 7–22. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.02.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано зміну вмісту рухомого фосфору вгенетичних горизонтах чорнозему звичайного на ріл-лі відносно цілини в умовах північного Степу Україниза різних методів досліджень. Для точної діагности-ки фосфатного стану даних ґрунтів слід використо-вувати один із трьох методів: Карпінського–Зам'ятіної (ДСТУ 4727), Мачигіна (ДСТУ 4114) абоOлсена (ДСТУ ISO 11263). Встановлено, що реальнаприродна забезпеченість орного шару чорноземівзвичайних фосфором відповідає межі низької тасередньої забезпеченості цим елементом живленнярослин. The change of the content of mobile phosphorusin the genetic horizons of ordinary black plowing arelatively virgin land under North Steppe of Ukraineat different research methods has been analyzed. Foraccurate diagnosis of phosphate status of these soilsshould use one of three methods: Karpinski–Zamiatina (GATS 4727), Machygin (GATS 4114)or Olsen (GATS ISO 11263). It has been establishedthat real natural security arable layer ordinary blackphosphorus corresponds to the boundary of low andmedium security that element of plant nutrition.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Берченко, Г. В. "Застереження Конституційного Суду України як елемент процедури внесення змін до Конституції України". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.716.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто роль застережень Конституційного Суду України в процедурі внесення змін до Конституції України. Стверджується, що генетично конституційний контроль з'явився у зв'язку з необхідністю органу конституційного контролю перевіряти на відповідність конституції акти парламенту. Проте нині сформувалася значна практика участі органів конституційної юрисдикції у розгляді в формі контролю за законопроектами про внесення змін до конституції. Водночас цей підхід має свої позитивні і негативні сторони. Зроблено висновок про те, що історично висловлення різного роду думок рекомендаційного характеру у мотивувальній частині висновку щодо відповідності законопроекту статтям 157-158 Конституції - винахід самого КСУ, який він почав застосовувати з 2000 року. Саме такі думки згодом набули статусу «застережень» у його рішеннях. Законодавець, формулюючи термін «застереження» щодо висновку КСУ про внесення змін до Конституції України, мав на увазі лише ті випадки, коли законопроект відповідає статтям 157-158 Конституції України лише частково, наприклад низка положень їм відповідають, а інші - ні. З цієї точки зору аргументація, висловлена КСУ у мотивувальній частині, у «негативному» висновку, в якому КСУ знайшов порушення статей 157-158, може допомогти правильно відкоригувати законопроект і має право отримати статус «застережень». Доктринальна, рекомендаційна функція КСУ в цьому плані є не зовсім коректною, оскільки КСУ має виконувати певну роль - вказувати межі дозволеного, проте в жодному разі не висловлювати фахові або ж експертні побажання. Єдиний наслідок таких побажань - це лише необхідність їх «розгляду» парламентом, проте в жодному разі не обов'язок урахування. Проте така дуальна природа висновків поза критеріями перевірки, визначеними статтями 157-158 Конституції України, стає більше політичною. Знову ж таки КСУ - це не експерт, який залучається як дорадчий орган, а суб'єкт, юридичні позиції якого повинні мати обов'язковий характер.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Abaturov, O. Ye, O. M. Gerasymenko, O. A. Shlykova та I. P. Kaidashev. "Генетичний поліморфізм ASP299GLY гена тол-подібного рецептора 4 в дітей із хелікобактерною інфекцією". CHILD`S HEALTH, № 6.49 (1 жовтня 2013): 14–18. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.49.2013.84834.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було визначення особливостей хелікобактерної інфекції у дітей із поліморфізмом ASP299GLY гена тол-подібного рецептора 4 (TLR4). Методи. Під наглядом була 31 дитина віком від 9 до 17 років із хронічною гастродуоденальною патологією. Група контролю — 95 здорових осіб.Результати. Серед дітей із хронічною гастродуоденальною патологією гетерозиготний генотип Asp/Gly мали 16,13 % дітей, що є вищим за показники групи контролю (Р = 0,01). Показано, що в дітей із позитивним Н.pylori-статусом питома вага гетерозиготного генотипу Asp/Gly була вищою, ніж у пацієнтів із Н.pylori-негативним статусом (17,4 та 12,5 % відповідно; ВШ = 1,48; P = 0,75). Серед H.pylori-позитивних дітей гетерозиготний генотип Asp/Gly виявлявся частіше в дітей, інфікованих СagA-позитивними штамами Н.pylori, ніж у пацієнтів із СagA-негативним статусом (Р > 0,5). Доведено, що в дітей із генотипом Asp/Gly поліморфізму гена TLR4 відзначалося зниження експресії TLR4 у біоптаті слизової оболонки шлунка й рівня водорозчинного sCD14 при збереженні виражених запальних змін слизової оболонки (Pu < 0,05). Висновок. Серед дітей із хронічними запальними гастродуоденальними захворюваннями вірогідно частіше, ніж у групі здорових осіб, зустрічається генотип Asp/Gly SNP Asp299Gly гена TLR4. Наявність у дітей генотипу Asp/Gly зумовлює схильність до інфікування Н.pylori.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ivanova, T. M., Y. V. Goshovska, I. Y. Ohhi, L. V. Peshuk, M. S. Romanenko, R. A. Fedichkina та I. M. Shapoval. "Дослідження м’ясного продукту з додаванням кверцетинвмісної сировини в середовищі in vivo". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (4 жовтня 2017): 43–47. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8009.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи було дослідження антиоксидантів природного походження, які не поступаються за ефективністю синтетичним аналогам. Природні антиоксиданти на відміну від хімічно синтезованих не проявляють негативного побічного впливу на організм людини, поліпшуючи якісні характеристики продукту; мають низьку токсичність і позитивно впливають на фізіологічні процеси людського організму, підвищуючи його резистентність. Для поставленої мети попередньо було проведено підбір антиоксидантів природного походження; удосконалено технологію м’ясних продуктів; проведено ряд досліджень в середовищі in vivo. Як джерело речовин з антиокиснюючими характеристиками вибрано лушпиння цибулі, яке містить потужний антиосидант флаваноїд кверцетин. Робота була присвячена дослідженню впливу екстракту лушпиння цибулі в композиті з м’ясним продуктом на ряд фізіологічних і біохімічних параметрів в експериментальній моделі стану, наближеного до метаболічного синдрому, у тварин з генетично детермінованою артеріальної гіпертензією. Вивчали показники вмісту глюкози в крові та показники зміни температури і маси тіла щурів в процесі згодовування удосконаленим м’ясним продуктом. Вимірювання рівнів глюкози в артеріальній крові щурів показали двократне (на 59%, Р < 0,01) збільшення вмісту глюкози у спонтанногіпертензивних щурів. Додавання фруктози до питної води збільшило вміст глюкози всього на 5%. Годування щурів м’ясним продуктом із вмістом кверцетину не знизило рівень глюкози. Однак годування тварин, що утримувались на фруктозі, м’ясним продуктом з екстрактом лушпиння цибулі знизило рівень глюкози на 14%. Показники зміни маси і температури тіла білих щурів самців при вживанні м’ясного продукту з екстрактом лушпиння цибулі, кверцетином, порівняно з контрольними групами показали, що процент виживання склав 100%. Заміри маси і температури показали таке: в контрольній групі зі звичайним кормом щурі майже не набрали ваги, але температура наприкінці дослідження знизилась; найбільше маси набрали щурі, в раціон яких додаткового було включено м’ясний продукт з кверцетином. Температура залишилась в межах норми лише у групах, які з’їдали м’ясний продукт з екстрактом лушпиння цибулі чи кверцетину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Rossokha, Vladimir, Oksana Drobyazko, and Yelena Boyko. "DYNAMICS OF CHANGES IN THE GENETIC STRUCTURE OF THE SIMMENTAL BREED BY THE IMMUNOGENETIC CRITERIA." Scientific and Technical Bulletin of the Institute of Animal Science NAAS of Ukraine, no. 122 (2019): 155–62. http://dx.doi.org/10.32900/2312-8402-2019-122-155-162.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

L.V., Stegnitska. "GENITIVE CONSTRUCTIONS OF EPONYMOUS TERMS IN ENGLISH MEDICAL TERMINOLOGY." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 59–62. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета пропонованого дослідження – розглянути генетивні конструкції англійського медичного терміна-епоніма з огляду на дворівневу систему відмінків.Методи. У роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу:порівняльно-історичний (щобпрослідкувати еволюцію родового відмінка в англійській мові); структурний (для виявлення відношень між елементами англійських медичних термі-нів-епонімів); описовий (уможливив інтерпретацію генетивних конструкцій англійських медичних термінів-епонімів та їхніх присвійних формантів на сучасному етапі розвитку англійської мови).Результати. Морфологічні зміни, які відбулися в середньоанглійський період, призвели до того, що всі відмінки, окрім родо-вого, асимілювали свої закінчення в називний. Таким чином, англійська мова втратила свою систему відмінків, залишивши для іменників тільки загальний, тобто common case, та родовий, який здебільшого співвідноситься із присвійним, так званим posses-sive case. Така дворівнева граматична модель зумовила те, що родовий відмінок досить складно ідентифікувати через численні інтерпретації, а саме родові відношення можуть позначати приналежність, походження, опис, вимірювання, виконувати атри-бутивну роль тощо. Якщо загальний відмінок виражається за допомогою порядку слів, то, у свою чергу, родовий відмінок має синтаксичний і морфологічний способи творення.Висновки. В англійській медичній термінології термін-епонім – це субстантиноване словосполучення, пропріативний ком-понент якого відображає категорію родового відмінка. Генетивні конструкції щодо пропріативного компонента терміна-епоні-ма англійської медичної термінології мають такі форми вираження: 1) за допомогою присвійного форманта, а саме апострофта ’s, як от Wells’ syndrome чи Kahler’s disease; 2) прийменників, як от paracusis of Willis чи osteodysplasty of Melnick and Needles;3) за допомогою флексій -ian/-ic, як от Pickwickian syndrome, Hippocratic nails чи класичної латинізованої форми родового від-мінка однини, i.e. torcular Herophili. З огляду на зростаючу тенденцію відмови від апострофа категорія присвійного відмінка зі значенням приналежності поступово зникає, а такі способи його вираження, як апостроф, флексії та прийменники, призводять до того, що пропріативний компонент виконує роль атрибутивного модифікатора, нівелюючи посесивну функцію. The purpose of the research aimed to study the genitive constructions of English medical eponymous terms concerning the two-case grammar system.Methods. The following methods of linguistic analysis are used in the paper: comparative-historical (to trace the evolution of the genitive case; structural (to identify genitive relations between elements of eponymous terms); descriptive (allows interpreting the genetive constructions of English medical eponymous terms and their possessive forms at the present stage of development of the English language).Results.Morphological changes that took place in the Middle English period led to the fact that all cases, except the genitive, lost their endings and assimilated into the nominative. Thus, the English language has lost its case system, leaving for nouns only the common case, and the genitive case, which is correlated with the possession, the possessive case, respectively.Such a two-case grammar system has caused that the genitive case is quite difficult to identify due to numerous interpretations. Genitive relations can indicate affiliation, origin, description, measurement, perform an attributive role and, the like. Since the common case is expressed by word order, then, in turn, the genitive case has syntactic and morphological ways of formation.Conclusions. In English medical terminology, the eponymous term is a substantivized phrase, the proprial component of which reflects the category of the genitive case. Genetive constructions concerning the proprial component of the eponymous term in English medical terminology have the following forms of expression: 1) by means of a possessive formant, namely an apostrophe and ’s, such as Wells’ syndrome or Kahler’s disease; 2) prepositions, namely paracusis of Willis or osteodysplasty of Melnick and Needles; 3) with the help of inflections -ian / -ic, namely Pickwickian syndrome, Hippocratic nails or the classical Latinized form of the genitive singular, i.e. torcular Herophili. Due to the evidence of the apostrophe’s, the category of the possessive case with the meaning of belonging disappears gradually, and such ways of its expression as apostrophe, inflection and prepositions lead to the fact that the proprial component acts as an attributive modifier eliminating the possessive function.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Олещук, О. М., та Г. Я. Лой. "Механізми реалізації кардіопротективних ефектів метформіну (огляд літератури)". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 5 (29 грудня 2020): 299–307. http://dx.doi.org/10.33250/14.05.299.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз літератури, присвяченої кардіопротективним ефектам протидіабетичного лікарського засобу – метформіну. Серцево-судинні ускладнення є найпоширенішою причиною смертності в пацієнтів з цукровим діабетом. Діабетичне ураження серця найчастіше проявляється у вигляді ішемічної хвороби серця, автономної кардіальної нейропатії та діабетичної кардіоміопатії.Діабетична кардіоміопатія характеризується апоптозом, гіпертрофією та фіброзом, а також кардіальною дисфункцією та визначається як функціональні та структурні зміни в міокарді, незалежні від судинних чи серцевих захворювань. Ішемічна хвороба серця в хворих на діабет зустрічається частіше, ніж у популяції, а наслідки інфаркту міокарда є значно важчими, що пов’язано з надмірним ремоделюванням серцевого м’яза. Кардіальна автономна нейропатія є предиктором виникнення аритмій, дисфункції міокарда, а також асоціюється з підвищеним рівнем смертності.Метформін є препаратом вибору з точки зору ефективності та безпеки для стартової фармакотерапії цукрового діабету та залишається лікарським засобом першої лінії для більшості пацієнтів.Метформін покращує чутливість рецепторів до інсуліну та зменшує інсулінорезистентність, яка є провідною патофізіологічною ланкою розвитку цукрового діабету 2 типу. Як наслідок, знижується маса тіла, гіперінсулінемія та гіперглікемія. Окрім гіпоглікемічного, він спричиняє інші важливі ефекти, зокрема, покращує кардіальну функцію та зменшує ризик інфаркту міокарда. Метформін чинить позитивний ефект на діяльність серця, що зумовлено прямим впливом на клітинний метаболізм, ендотеліальну функцію, активність тромбоцитів і гомеостаз кальцію, модулює фактори ризику атеросклерозу, підвищує толерантність міокарда до ішемії-реперфузії та попереджує розвиток серцевої недостатності. Препарат проявляє виражені кардіопротективні ефекти in vivo та in vitro в умовах стресу, захищаючи міокард від гіпертрофічного, апоптичного, фібротичного ремоделювання тазапалення, репрограмує експресію фетальних генів, які піддаються дисрегуляції внаслідок цих патологічних змін у міокарді. Більшість досліджень показують, що метформін проявляє свої кардіопротективні властивості шляхом активації аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази, проте відомо також про незалежний від активності цього ферменту механізм дії метформіну в кардіоміоцитах.Дедалі очевиднішим стає той факт, що аденозинмонофосфат-активована протеїнкіназа є далеко не єдиною мішенню в механізмі дії метформіну. Відомо про FохО1-залежний механізм антиапоптотичного ефекту препарату. Тому актуальною залишається проблема пошуку молекулярних і генетичних мішеней у механізмі кардіопротективної дії метформіну, що дозволить краще зрозуміти та розширити показання до застосування даного протидіабетичного засобу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Oleksyk, O. T., K. M. Shchubelka та W. W. Wolfsberger. "Повногеномний пошук асоціацій у пацієнтів української популяції з акромегалією". Endokrynologia 24, № 2 (23 липня 2019): 146–52. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-2.146.

Повний текст джерела

Анотація:

Гіпофіз-залежний надлишок СТГ може бути генетичним захворюванням (у літературі описано низку мутацій, які призводять до ізольованого надлишку гормону росту) або як симптом у складі синдромного захворювання. Мета — провести повногеномний пошук асоціацій геному пацієнтів з акромегалією для виявлення відомих мутацій у генах, асоційованих із даним захворюванням, і суміжних ділянках. Створити першу референтну геномну базу пацієнтів з акромегалією української популяції для подальшого вивчення причин виникнення цієї хвороби та впровадження персоніфікованого лікування згідно з генетичним профілем. Результати. Проведено повногеномний пошук асоціацій у геномі 5 хворих на акромегалію. Використана панель генотипування дозволила ідентифікувати 154 однонуклеотидні поліморфізми в генах, які були описані раніше як асоційовані з акромегалією. Один пацієнт виявився гетерозиготним за альтернативною алеллю (AG) ОНП rs33927012 гена SDHB. Дана альтернативна алель є надзвичайно рідкісною у світовій популяції (0,9%, в європейській популяції — 2%). Її описано як шкідливу двома аналітичними системами. Мутації гена SDHB призводять до структурних змін у білку SDH (сукцинілзалежна дегідрогеназа), який відіграє ключову роль у циклі Кребса та окисному фосфорилюванні. Даний ген є тумор-супресор геном, і його мутації спричиняють 3Р синдром (акромегалія, феохромоцитома, парагангліома). Також знайдено мутації в генах SDHC, CDKN1B, унікальні для деяких пацієнтів даної вибірки. Висновки. Знайдено три екзонні загрозливі та потенційно шкідливі мутації в генах CDKN1B і SHDB, які виявляються в пацієнтів з ендокринними синдромами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Гора, Ірина, та Валерій Колесник. "СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ДНК-ІДЕНТИФІКАЦІЇ В РОЗСЛІДУВАННІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Досудове розслідування злочинів проти життя й здоров’я людини, проти громадської безпеки та багатьох інших злочинів не можна уявити без використання слідчим знань у галузі судової медицини. Вод- ночас установлення тяжкості тілесних ушкоджень та причин настання смерті зумовлює потребу обов’язкового залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судово-медичної експертизи. Об’єктом судово- медичної експертизи часто стають трупи не встановлених осіб, серед яких трапляються тіла у стані виразної гнильної трансформації, обвуглювання, скелетування, розрізнені фрагменти людських тіл тощо. Одним із головних питань, що ставиться експерту – судовому медику на вирішення, є ідентифікація особи, де вели- ке значення для проведення дослідження й отримання правильних результатів має застосування біологічних методів. Певну роль у цьому процесі відіграють інтеграція і диференціація суміжних галузей знань, а саме криміналістики, біології та судової медицини, що в сукупності покликані сприяти об’єктивізації процесу досудового розслідування, підвищенню статусу слідів та окремих об’єктів біологічного походження як необ- хідних елементів доказової бази. Від результатів таких експертиз залежить правильність прийнятих органом досудового розслідування та судом рішень. У кримінальних провадженнях про вбивства, терористичні акти, завдання тілесних ушкоджень та вчинення інших злочинів, пов’язаних із ушкодженням тіла людини пошуки слідчого під час проведення огляду місця події, оглядів предметів, приміщень спрямовані насамперед на виявлення слідів крові та інших слідів біологічного походження, що, як правило, у значній кількості утворюються у певних місцях і на різноманітних об’єктах під час вчинення та приховування таких злочинів. Зазначені сліди можуть бути виявлені на ґрунті, стінах приміщен- ня, меблях та інших предметах, у пазах між дошками чи плитами підлоги, на знаряддях завдання ушкоджень чи травми, на предметах одягу чи взуття тощо. Об’єкти біологічного походження та предмети з їх слідами доволі часто використовуються як джерела орієнтовної та доказової інформації. Вони дають змогу висунути обґрунто- вані версії щодо характеру події, відтворити обстановку, в якій було скоєно злочин, значно звузити коло осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, а в окремих випадках – встановити конкретну особу, яка скоїла злочин, або виключити певну особу з числа підозрюваних. За певних обставин завдяки використанню відомостей про об’єкти біологічного проходження вдається встановити особу потерпілого, якщо вона залишається невідомою на момент початку розслідування. Якщо особу підозрюваного або потерпілого не встановлено, коли справжні відомості про таких осіб при- ховуються або спотворюються навмисно, потужним інструментом отримання важливої доказової інформа- ції може виступати генетична ідентифікація особи. Процедура судово-медичної ідентифікації особи полягає у встановленні тотожності невідомого живого чи померлого індивідууму з конкретною і відомою орга- нам досудового розслідування людиною. Індивідуальність об’єктів матеріального світу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність, об’єктивний характер змін та відносна сталість є передумовами, котрі визначають можливість ідентифікації різних об’єктів матеріального світу загалом і людини зокрема. Задля цього для ідентифікації людини як об’єкта живої природи використовують біологічні методи досліджень, засновані на вивченні довгої полімерної молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) – одного з двох типів при- родних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання й передачу наступним поколінням нащадків генетич- ної програми розвитку та функціонування людини як живої істоти. Розшифровку структури ДНК вчені здій- снили ще у 1953 р., що стало одним з поворотних моментів в історії біології. З часом ці дослідження стали в нагоді криміналістам та судовим медикам, які встановлювали обставини вчинення злочинів та причетних до них осіб. Сучасна технологія криміналістичного ДНК-аналізу дає змогу досліджувати майже всі тканини та біологічні рідини людського організму. Нині досягнуті суттєві результати щодо дослідження біологічних слідів і навіть тих, які зазнали негативного впливу факторів зовнішнього середовища, а саме фізичних, хімічних і біологічних, або піддалися частковій деградації. Застосування молекулярно-генетичних дослі- джень дає змогу швидко та ефективно ідентифікувати постраждалих та провести реконструкцію обста- вин події у разі надзвичайних ситуацій з великою кількістю людських жертв, зокрема нещасних випадків, авіакатастроф, терористичних актів, бойових дій. Знання таких можливостей судово-медичної експертизи слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями, уміння збирати матеріали для проведення експертних досліджень, формулювати запитання експерту та оцінювати отримані ним висновки має велике значення для зби- рання та оцінювання доказів у кримінальному проваджені, а також їх використання в інтересах здійснення справедливого правосуддя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Курочкін, Олександр Володимирович. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КАРНАВАЛ: ТРАДИЦІЇ І СУЧАСНІСТЬ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 120–32. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245789.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — вивчити досвід організації карнавальних розваг як художньо-естетичний феномен та приклад успішної самоорганізації місцевих територіальних громад. У статті розглядаються проблеми функціонування карнавальних традицій у країнах Західної Європи. Методологія дослідження базується на використанні історичного та аналітичного методів, які дозволили прослідкувати європейські карнавальні традиції й визначити роль та місце досліджуваної проблеми у загальному процесі еволюції карнавальної культури. Структурний метод застосовувався в систематизації та викладенні фактичного матеріалу з метою фіксації спільних і відмінних рис народних святкових веселощів. Наукова новизна полягає у тому, що обґрунтовано необхідність розвитку й популяризації карнавальної культури та демократичної святкової комунікації в контексті вітчизняної культури. Висновки. Констатовано, що генетичні предки європейського карнавалу — античні свята діонісій та сатурналій. А масовим народним святом з вуличними процесіями, іграми, театралізованими виставами в масках карнавал став в середні віки завдяки розвитку європейських самоврядних міст й становленню класу буржуазії. Доведено, що головною ідеєю карнавалу є інверсія — зміна вікового, статевого, соціального статусу учасників святкового дійства. Шлях до всебічного пізнання інтернаціонального фонду карнавальних форм лежить через вивчення його національних варіантів. У розвідці простежується генезис й історична трансформація найпопулярніших європейських карнавалів. Європейський карнавал — антипод тоталітарного свята, якому властива надмірна серйозність, фальшива патетика, стереотипний набір ідеологічних гасел і кліше. Досвід організації карнавальних розваг цікавий як приклад демократичної святкової комунікації, яскравий художньо-естетичний феномен, зразок успішної самоорганізації місцевих територіальних громад.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Мальцев, Дмитро. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОХІМІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Результати останніх мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень вказують на асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу з розладами спектру аутизму у дітей.Мета дослідження: вивчення біохімічних порушень у дітей з генетичним дефіцитом фолатного циклу, асоційованим з розладами спектру аутизму, длярозуміння механізму формування енцефалопатії й імунодефіциту, а також – пошуку біомаркерів моніторингу стану та мішеней подальших терапевтичних втручань з попередження і/або зменшення нейротоксичності та імуносупресії.Матеріали і методи. Досліджувану групу (ДГ) склали 138 дітей з діагнозом розладів спектру аутизму (DSM-IV-TR та ICD-10), у яких відзначався ге-нетичний дефіцит фолатного циклу (MTHFR C677T + MTHFR A1298C і/або MTR A2756G і/або MTRR A66G; ПЛР). Контрольна група (КГ) включала 51 здорову дитину відповідного вікового і гендерного розподілу. Аналізували показники біохімічного профілю, зокрема сироваткову концентрацію гомоцистеїну, вітамінів В6, В12, D3, фолієвої кислоти, креатиніну, креатин-фосфокінази (КФК) та лактатдегідрогенази (ЛДГ).Результати та їх обговорення. Для пацієнтів ДГ характерний специфічний патерн біохімічних порушень (р˂0,05; Z˂Z0,05). Відзначаються гіпергомоцистеїнемія, дефіцит деяких вітамінів групи В, вітаміну D3 та ознаки мітохондріальної дисфункції. Підвищення концентрації гомоцистеїну в сироватці крові дітей ДГ на момент обстеження мало місце у 88 %, знижен-ня сироваткової концентрації вітаміну В6 – в 76 %, вітаміну В12 – в 79 %, вітаміну D3 – в 72 %, фолієвої кислоти – в 69 %, гіперкреатинінемія – в 65 %, підвищення сироваткових концентрації КФК – в 57 % таЛДГ – в 79 % випадків. Розрахунки відношення шансів (OR) та 95 % довірчого інтервалу (95 % СІ) вказують, що всі досліджувані генотипи асоційовані з характерним патерном біохімічних змін. Очікувана частота тих чи інших біохімічних порушень при наявності певного генотипу збільшується від 2 до 7 разів, залежно від виду біохімічного показника, типу, композиції та кількості патогенних поліморфних варіантів генів ензимів циклу фолієвої кислоти з феноменом генотип-асоційованих патернів та кумулятивним ефектом.Висновки. Для генетичного дефіциту фолатного циклу, асоційованого з розладами спектру аутизму у дітей, характерний специфічний патерн біохімічних змін, що не є типовим для здорових дітей, і може бути залученим до патогенезу імунодефіциту та енцефалопатії. Це може бути використано в діагностичному процесі при скринінгу генетичного дефіциту фолатного циклу, оцінці важкості стану й проведенні клінічного моніторингу дітей з розладами спектру аутизму. Зазначені порушення можуть бути об’єктом терапевтичних втручань з метою корекції біохімічного статусу пацієнта та послаблення проявів імуносупресії та психічних порушень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

МАЛЬЦЕВ, Дмитро. "АЛГОРИТМ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ІЗ РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ". Психологічне здоров’я, № 2 (28 квітня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-2-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Постановка проблеми. Регламентування надання медичної допомоги дітям з розладами психіки спектру аутизму, які асоційовані з мутаціями/поліморфізмами генів ензи- мів циклу фолієвої кислоти, потребувало розробки відповідного алгоритму надання медичної допомоги. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Генетичний дефіцит фолатного циклу – поширений в популяції генетичний розлад, пов'язаний з порушення процесів метилювання ДНК і гіпергомоцистеїнемією, має різні клінічні прояви протягом різних періодів онтогенезу, зумовлюючи розвиток аутизму у дітей раннього віку. Дані, що містяться у цьому протоколі, базуються на результатах мета-аналізів і систематичних оглядів рандомізованих контро- льованих досліджень, власне рандомізованих контрольованих клінічних досліджень та неран- домізованих контрольованих досліджень, опублікованих в міжнародних наукометричних базах даних рецензованих періодичних видань PubMed, Embase, SCOPUS. Інформація, наведена в про- токолі, значною мірою ґрунтується на даних, наведених і систематизованих в науковій моно- графії (Мальцев Д.В. Розлади спектру аутизму у дітей з дефіцитом фолатного циклу, 2016). Формулювання мети. Мета надання медичної допомоги полягає в забезпеченні прогресу в психічному розвитку та усуненні проявів аутистичності в дитини шляхом забезпечення ней- ропротекторного і нейрорегенераторного ефектів застосовуваних терапевтичних втручань. Виклад основного матеріалу. Нейропротекторний ефект полягає в усуненні або пригніченні механізмів пошкодження ЦНС, – здебільшого імунозалежних процесів (системного запалення, опортуністичних та умовно патогенних інфекцій, антинейронального автоімунітету та ін.). Нейрорегенерація є наслідком активації обміну речовин в ЦНС завдяки ноотропній терапії лі- карських засобів та стимуляції ремієлінізації при проведенні імуноглобулінотерапії. Медична допомога надається етапно, ступінчасто, згідно з сучасним розумінням патогенезу хвороби. Основний препарат – в/в імуноглобулін людини, який має комплексний позитивний вплив на стан ЦНС дітей з розладами спектру аутизму завдяки протизапальному, імуномодулюючо- му, антимікробному та ремієлінізуючому впливам. Протягом курсу терапії, цей препарат поєднують з антимікробними, ноотропними, гепато- та імунотропними ліками, засобами де- токсикації та метаболічної підтримки в певній послідовності згідно з сучасним розумінням патогенезу хвороби і результатами параклінічних лабораторних досліджень, що отримують при катамнестичному спостереженні дитини. Висновки та перспективи подальших до- сліджень. При оцінці ефективності проведеного лікування і визначенні потреби в подальшій терапії згідно протоколу, враховують комплекс чинників, включаючи динаміку психічних роз- ладів за шкалами оцінки важкості розладів спектру аутизму, динаміку скорочення обсягів зон порушеної мієлінізації на МР-знімках головного мозку, зміни біоелектричної активності кори головного мозку на ЕЕГ, відновлення роботи ШКТ за клінічними даними та результатами копрограми, результати лабораторних параклінічних тестів, включаючи ознаки нормалізації імунного статусу, пригнічення автоімунітету до нейронів та зменшення/усунення аномаль- ного мікробного навантаження на організм дитини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Mykhalko, Oleksandr, та Mykola Povod. "ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ЯКОСТІ СВИНОМАТОК ДАНСЬКОГО ТА ФРАНЦУЗЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1-2(36-37) (1 липня 2019): 27–37. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.1-2.4.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті порівняно відтворювальні якості свиноматок французької та данської селекції впродовж року в умовах одного господарства. Встановлено, що тварини данського походження мали в цей період на 16,02–18,73% більшу потенційну багатоплідність. При цьому у них була на 1,07–1,57% більша кількість мертвонароджених поросят. Вони виявили вищі на 15,13–17,70% вищу багатоплідність та на 14,21–15,82% кількість поросят при відлученні у порівнянні з їх ровесницями французької селекції. В той же час свиноматки французького походження вирізнялись вищою на 7,75–14,52% великоплідністю та більшою на 15,16–26,26 % масою одного поросяти при відлученні. За масою гнізда поросят при народженні та при відлучені закономірної різниці між групами свиноматок різного походження не встановлено. Відтворювальні якості свиноматок як французького, так і данського походження залежали від змін пори року. Найменше від пори року залежали: багатоплідність – 3,68–4,37%, збереженість поросят – 3,32–5,34%, кількість поросят при відлучені – 5,40–6,83%. В більшій мірі залежали від змін пори року індивідуальна маса поросят при відлучені – 11,28–13,34% та маса гнізда поросят при відлученні – 12,74–17,49%. Більшою сезонною мінливістю відрізнялись свиноматки данського походження. Найважчі поросята відлучались від свиноматок обох груп взимку, а найлегші – влітку. Маса гнізда поросят в обох групах була вищою в зимово-весняний період порівняно з літньо-осіннім. Встановлено значний вірогідний вплив генетичної належності свиноматок впродовж року на масу одного поросяти при відлучені на рівні 43,69%, масу гнізда поросят при відлученні – 40,39% та на багатоплідність – 19,13%. Значно слабкіший вплив на ці показники чинила пора року, а саме: на масу гнізда поросят при відлучені – 4,87%, на масу одного поросяти в при відлученні – 3,15% та на збереженість поросят – 2,77%. Не встановлено впливу пори року на багатоплідність. Взаємодія факторів генетичної належності свиноматок та пори року мала значний вплив на багатоплідність – 47,22%, масу одного поросяти при відлучені – 43,60%, масу гнізда поросят при відлучені – 40,39% та збереженість поросят – 2,77%. Індекс комплексної оцінки відтворювальних якостей свиноматок був впродовж року вищим у тварин данського походження порівняно з поголів’ям французького походження на 11,47%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Bandura, I. I., A. S. Kulyk, О. V. Khareba, V. V. Khareba та О. М. Tsyz. "ОЦІНКА МІКРОБІОТИ ПРИМІЩЕНЬ ПІД ЧАС КУЛЬТИВУВАННЯ ГЛИВИ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ УРОЖАЮ". Vegetable and Melon Growing, № 70 (24 січня 2022): 6–15. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2021-70-6-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Провести кількісну та якісну оцінку мікробіологічних сукцесій повітря приміщень з тривалим строком культивування грибів роду Pleurotus (Fr.) P. Kumm, визначити динаміку їх змін протягом технологічного циклу, дослідити мікробіоту поверхні плодових тіл та ідентифікувати домінантні групи мікроорганізмів. Методи. Мікробіологічного аналізу (седиментації, змивів та розведень за Кохом і Пастером, генетичні (ПЛР), розрахунково-аналітичні. Результати. За результатами якісного аналізу складу мікробіоти приміщень для вирощування грибів роду Pleurotus було визначено домінантність видів роду Penicillium (60% від загальної кількості КУО), загальне число бактеріальних одиниць у середньому досягало 30%, Aspergillus – 5%, Alternaria – 4%, а кількість визначених колоній Trichoderma, інших видів мікроскопічних грибів та актіноміцетів не перевищувала 1%. Виявлено збільшення загальної кількості КУО плісеневих грибів за період вирощування, яке тривало у середньому 62 ±8 діб в наземних приміщеннях, не більше ніж у 3,6 разу, тоді як мультиплікаційний показник у катакомбах зростав від 4,1 до 5,8 разу. Визначено рівняння прогнозованого збільшення кількості спорових КУО у камерах вирощування за повний час технічного циклу: y = -573,231 + 3,952 × x (R² = 0,97). Доведено пряму кореляцію накопичення спор на поверхні плодових тіл від загальної кількості спор плісеневих грибів та культиварів у повітрі камер вирощування, яку можливо розрахувати за рівнянням: y = 4148070,959 + 298,561 × x (r² = 0,81). Висновки. Кількісний та якісний склад мікробіологічних сукцес ій у камерах вирощування P. ostreatus відрізняється за локацією підприємств та має тенденцію до суттєвого зростання у підземних приміщеннях. Домінантні форми мікроорганізмів на різних підприємствах відрізняються, але здебільшого – це гриби родів Penicillium та Aspergillus. За взаємодією з культурою P. ostreatus 2301 мікроміцети приміщень можливо поділити на три основні типи: 1) відсутність конкуренції, 2) наявність вираженого пригнічення розвитку культивара, 3) повний антагонізм. Мікроскопія поверхні плодових тіл дає змогу визначити причини морфологічних змін, що пов’язані з порушенням мікрокліматичних умов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Fushtey, I. M., S. G. Podluzhnyi та E. V. Sid. "РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ПАЦІЄНТІВ З ПАРОКСИЗМАЛЬНОЮ ФІБРИЛЯЦІЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ ПРИ ПОЛІМОРФІЗМАХ ГЕНІВ РЕНІН-АНГІОТЕНЗИН-АЛЬДОСТЕРОНОВОЇ СИСТЕМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11598.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасними важливими медико-соціальними проблемами у світі є гіпертонічна хвороба (ГХ), ішемічна хвороба серця (ІХС) та фібриляція передсердь (ФП). Виникненню аритмій може сприяти поєднання певних поліморфізмів генів, особливо актуальним є вивчення ролі генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), оскільки у даний час, саме її роль, у патогенезі ФП поєднаної з ГХ визначається як провідна. У даний час є обмежена кількість даних про зв᾽язок гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів з коморбідною патологією, що вказує на необхідність визначення популяційних особливостей при вивченні ролі поліморфізмів генів у розвитку мультифакторних захворювань таких, як ІХС та ГХ та їх ускладнень, що викликає великий практичний інтерес. Мета – визначити особливості ремоделювання лівого шлуночка у пацієнтів з пароксизмальною фібриляцією передсердь при поліморфізмах генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Матеріали і методи. Для досягнення мети було проведено проспективне, відкрите порівняльне дослідження на базі комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради. Вибірку пацієнтів проводили в період з 2014 по 2019 рр. Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження і динамічного спостереження за 176 хворими на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою, з них було 98 осіб із міста Запоріжжя та 78 – із сільської місцевості. Розподіл хворих на групи проводили після встановлення відповідності хворих щодо критеріїв включення/виключення дослідження залежно від комбінації генотипу поліморфізмів генів. Усім обстеженим було виконано ехокардіографічне дослідження, визначення поліморфізму генів. Отримані результати. Було виявлено, що генетичні поліморфізми ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можуть впливати на вираженість патологічних змін у хворих на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою. Визначено, що поліморфізм Т174М гена ангіотензиногену впливає на показники ремоделювання лівого шлуночка. У пацієнтів, що мали алельний ген M, індекс маси міокарда лівого шлуночка був достовірно вище. Дослідження поліморфізму А1166С гена AGTR1 дозволяє прогнозувати ризик виникнення несприятливого концентричного ремоделювання лівого шлуночка, при наявності у хворого алельного гену С збільшується ризик у 2,03 раза. Висновки. Таким чином, при дослідженні впливу даних поліморфізмів на діяльність серцево-судинної системи слід враховувати генетичні особливості окремих етносів і популяцій. Отримані нами результати дозволяють вважати поліморфізми генів додатковим фактором прогнозу формування неадекватної маси лівого шлуночка, що веде до його несприятливого ремоделювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Дроздовська, С. Б., О. Л. Палладіна, С. Д. Юрьєв, А. О. Поліщук, С. В. Гончаров та В. Є. Досенко. "Ефективність впливу дієтичної добавки «Лептин Менеджер» на зниження маси тіла у жінок з різними генотипами за геном рецептора до лептину, які займаються силовим фітнесом". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (28 лютого 2018): 73–81. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.1.73-81.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Встановити ефективність поєднаної дії дієтичної добавки Leptin ManagerTM та програми силового фітнесу на зниження маси тіла жінок І та ІІ періоду зрілого віку з різними генотипами. Методи. У дослідженні, яке тривало 3 міс., взяли участь 62 жінки ІІ періоду зрілого віку з надлишковою масою тіла (ІМТ ≥ 25), з них до експериментальної групи увійшла 21 жінка, яка брала участь у тренувальній програмі з силового фітнесу на фоні одночасного прийому препарату «Лептин Менеджер» (Xymogen, USA). Контрольну групу склали 17 жінок, котрі займалися силовим фітнесом і не приймали препарат, та 24 жінки, які не займалися фітнесом. Тренування було побудовано за системою Crossfit, функціонального тренінгу та включало роботу на тренажерах (блочні та важельні пристрої) за системою Full-body у кожному тренуванні. Q223R поліморфізм гена рецептора до лептину (LEPR) визначали методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Визначення лептину проводили ензимним імунозв’язуючим імуносорбентним методом, визначення композиційного складу тіла – методом біоімпедансометрії за допомогою приладу «Tanita». Результати. Рівень лептину у жінок з надмірною масою тіла характеризується широким діапазоном, що перевищує норму у бік низьких, так і високих концентрацій: у 4 % жінок рівень цього гормону нижчий від норми, а у 36 % – вищий від норми. Показник лептину у жінок–носіїв Q-алеля вдвічі вищий, ніж у жінок– носіїв R/R-генотипу (р = 0,045). Встановлено тісний лінійний зв’язок між рівнем лептину і такими показниками, як індекс маси тіла (r = 0,7) і вміст жирової тканини (r = 0,73); середнього ступеня зв’язок між рівнем лептину і масою тіла (r = 0,65). Поєднаний вплив тренувальної програми силового фітнесу та вживання препарату «Лептин Менеджер» призводить до більш значних змін антропометричних показників, композиційного складу тіла жінок з надмірною масою тіла порівняно з контрольною групою. Найбільш виражені зміни у композиційному складі тіла відбулися у жінок з R/R-генотипом гена LEPR. Вживання препарату «Лептин Менеджер» призводить до зменшення рівня лептину: в експериментальній групі – на 33,4 % (р < 0,05), у контрольній – на 6,1 %. Висновки. Q223R поліморфізм гена LEPR може слугувати молекулярно-генетичним маркером лептинової резистентності. Q-алель Q223R поліморфізму гена LEPR сприяє розвитку ожиріння. R-алель та R/R-генотип гена LEPR – зниженню рівня цього гормону після фізичних навантажень. Вживання препарату «Лептин Менеджер» на фоні фізичних навантажень призводить до вірогідного зменшення рівня лептину порівняно з контрольною групою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Генетичні зміни"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями