Статті в журналах з теми "Гендерни відносини"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Гендерни відносини.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Гендерни відносини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Svyatnenko, I. O. "Гендерна культура ортодоксального та модерністського юдаїзму". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 2(142) (25 квітня 2017): 49. http://dx.doi.org/10.15421/171724.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі співвідношення ортодоксально-традиційних та модерністських засад в гендерній культурі юдаїзму. Підводячи підсумки проведеного дослідження, автор відзначає, що гендерні відносини в конкретній релігійній громаді багато в чому залежать від гендерної системи суспільства країни перебування. Гендерний режим релігійної громади запозичує моделі гендерно-статевих відносин, спілкування, зразків поведінки. Провідниками запозичень і їх адаптерами нерідко стають самі члени громади. Безпосередньо через їх практики і через практики їхніх сімей відбувається іноваціонування громад, їх гендерної ідеології і релігійних інституцій.Вищеперераховані практики включають в себе поняття релігійної і світської ідентичностей, сексуальності, влади, релігійної і світської освіти й інші категорії, які безпосередньо пов’язані з поняттями гендеру і гендерних відносин. При цьому особливості гендерного позиціювання істотно різняться в патріархальній та егалітарній гендерній культурах. Гендерна ідентичність юдеїв в патріархальних культурах припускає міксування релігійних та світських уявлень про гендерні ролі. Позиціонування патріархально-релігійного укладу стикається з практиками в повсякденному житті. Найбільш помітним це перетинання стає в сексуальному житті, кар’єрній активності і сімейних стратегіях жінок. Протиріччя між гендерним позиціонуванням і практиками нерідко веде до виникнення почуття провини у членів юдейських громад в патріархальних гендерних культурах суспільства оточення, яке стає частиною їх гендерної ідентичності. У той же час значна кількість практик, не схвалюваних юдаїзмом, знаходять підтримку в гендерних культурах патріархальних суспільств, що веде до розуміння цих практик як легітимних і в рамках релігійних громад. Це твердження стосується, зокрема, індивідуальних практик вивчення жінками священних текстів.В суспільствах з егалітарною гендерною культурою гендерної етнічно-релігійної ідентичності представникам ортодоксального юдаїзму маловластиві патріархальні уявлення про жіночі ролі. Протягом останніх десятиліть їх гендерна ідентичність в контексті релігійності і поза нею розвивалася більш односпрямовано. Навіть у дуже релігійних жінок поняття релігії є слабко пов’язаним з поняттями патріархату і підлеглим становищем жінок. Результати цих змін помітнимі при реалізації індивідуальних світських і релігійних практик жінками-членами громад. Спільною рисою гендерної ідентичності жінок як в патріархальних, так і в егалітарних гендерних культурах стає визначення себе як сильної статі на противагу традиційним гендерним стереотипам щодо жіночої слабкості.
2
Parkhomenko, O. I. "Ідеологічний дискурс гендерної нерівності в феміністичній соціології". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 4(144) (11 липня 2017): 41. http://dx.doi.org/10.15421/171759.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі співвідношення теоретико-методологічних засад та ключових положень дискурсу гендерної нерівності в соціології гендеру. Автором констатовано, що проведений аналіз ідеологічного аспекту гендерного дискурсу початку XXI століття є зорієнтованим на пошук сучасної гендерної ідеології егалітаризму та толерантності, яка могла б вкоренитися в менталітеті різних суспільств. Аналіз взаємозв’язку різних ідеологій і культури дозволяє стверджувати, що будь-яка ідеологія тільки тоді може виконувати свою позитивну функцію, коли вона спирається на цінності певної культури. В іншому випадку вона не отримує соціальної підтримки. У рамках дослідження ідеологічного аспекту гендерного дискурсу в феміністичній соціології стає очевидним, що в процесі гендерної соціалізації чоловік і жінка проходять доідеологічний (до повноліття) і постідеологічний етапи. На цьому шляху в декількох напрямках (правовому, економічному, релігійному) формуються ціннісні гендерні орієнтації, відбувається засвоєння гендерних норм і їх оцінка, і тільки в подальшому відбувається зміна гендерної поведінки та набуття гендерної компетентності. У статті визначено, що для сучасного світу є характерною поліваріантність культур і моделей гендерної соціалізації. В феміністичній соціології прийнято виділяти три базові типи гендерних ідеологій і відповідних їм моделей гендерної соціалізації: а) патріархальна гендерна ідеологія і соціалізація, які характеризуються відсутністю усвідомленості, значущих змін, почуттям наступності життя, автоматичним засвоєнням поведінкових реакцій, що відповідають всім стандартам цієї культури; б) модерністська гендерна ідеологія і соціалізація характеризуються такою переважаючою моделлю поведінки, як прийняття нових норм поведінки, активністю і самостійністю в жіночій поведінці, дорослі можуть вчитися у дітей, діти намагаються виробляти свій стиль поведінки, який різниться щодо поведінки їхніх батьків, конфліктом поколінь, великою соціальною мобільністю; в) сучасна гендерна ідеологія і соціалізація характеризуються тим, що майбутнє для обох статей є непрогнозованим і некерованим, відсутністю взаєморозуміння між батьками і дітьми; відмінністю гендерних стандартів батьків та дітей. Для сучасної гендерної ідеології та моделі соціалізації є характерною також поліваріантність виділених нами стереотипів гендерних відносин (патріархальні, фемінні, партнерські і еклектичні), відсутність чіткого превалювання гендерних стереотипів і їх комбінації.
3
Іванівна, Сафончик Оксана, та Шамота Олександр Володимирович. "ПРИНЦИП ТЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ". Часопис цивілістики, № 41 (6 серпня 2021): 18–22. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.416.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблематика забезпечення принципу тендерної рівності у сімейних правовідносинах і формування національного механізму щодо відповідності світовим політичним процесам і міжнародним зобов'язанням України, її європейському вибору та іншим чинникам має суттєве теоретичне та практичне значення для юридичної доктрини та державно-суспільного розвитку.
У статті акцентовано увагу на тому, що поняття ґендерної рівності СК України можна охарактеризувати як прогресивний і доволі демократичний: він ліквідує юридичні підстави для дискримінації жінок і чоловіків у сфері сімейного, приватного життя.
Гендерна експертиза сімейного законодавства передбачає аналіз правових норм, про те наскільки вони - дружина і чоловік - як рівноправні суб'єкти подружніх відносин можуть самореалізуватися в сімейному середовищі, настільки сімейне законодавство не є нейтральним у цьому, а гарантує гендерну рівновагу, усуває гендерну дискримінацію, сприяє розвитку паритетної демократії в сім'ї. Якщо «жіночий» підхід до сімейних відносин традиційно зосереджувався на захисті прав жінок, абсолютизував такий захист, то за гендерного підходу передбачається правовий аналіз сімейних відносин із погляду рівності у сім'ї дружини та чоловіка. Тільки гендерно справедливий підхід до законодавства може створити гендерно справедливі умови для самоутвердження рівноправності соціальних статей у сімейних відносинах. До системи принципів сімейного права України входить принцип гендерного балансу в сімейних правовідносинах.
Аналіз національного законодавства показує наявність суттєвих прогалин щодо визначення самого поняття «гендерна рівність» загалом і її місце у сімейних правовідносинах зокрема, однак відзначаємо, що прийняття Сімейного кодексу України та низки законодавчих актів дало змогу більшою мірою врегулювати ці надскладні відносини з урахування інтересів, прав і обов'язків як жінок, так і чоловіків у непростих сімейних відносинах.
4
Parchomenko, O. I. "Гендерно-дискримінаційні акценти сімейного законодавства України: соціально-моральний аспект". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 2(142) (25 квітня 2017): 55. http://dx.doi.org/10.15421/171725.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі гендерної нерівності та гендерної дискримінації чоловіцтва засобами нормативно-правової регуляції Сімейного кодексу. В результаті проведеного дослідження автор приходить до висновку про те, що трансформація гендерних відносин на рівні соціонормативного регулювання має вести до досягнення фактичної, а не формальної рівноправності статей у сфері шлюбно-сімейних відносин. Констатовано, що на зміну традиційно-нерівноправного (матріархатно-тенденційного і андроцидарного) розподілу ролей між чоловіком і жінкою має прийти концепція рівностатусності, яка забезпечує однакові можливості для двох партнерів. Таким чином, питання про соціо-гендерний статус чоловіцтва, яке пропонується або може бути запропоноване йому в суспільстві, де на зміну матріархально-гетеричному типу гендерної диференціації приходить егалітарний тип, виникає з самої суспільної практики; і адекватну відповідь на нього дає саме гендерний аналіз чинного сімейного законодавства України.Доведено, що усунення гендерної дискримінації є ключовим імперативом регуляції та інституціалізації сімейних відносин за умови реалізації комплексу заходів, які передбачають довгострокову дію на суспільство і його інститути, що дасть можливість подолати матріархальний расизм і сексизм жіноцтва, що покладе кінець тривалому періоду гендерної нерівності і несправедливості, коли чоловіча частина населення України піддавалася прихованій гендерній дискримінації за рахунок порушення соціонормативного паритету представників обох статей в правовій інституціалізації сім’ї. На думку автора, стратегічні цілі трансформації гендерних відносин в сімейно-правовому полі полягають у зміні культури взаємодії статей, заміні відносин ієрархії на відносини партнерства, привнесення в суспільну свідомість таких цінностей, як миролюбність і життєтворення як основоположних цінностей освіченої андрократії. Розуміння того, що стать не є підставою для дискримінації в будь-якій сфері суспільного життя виявляється запорукою позитивних соціальних трансформацій. Адже дискримінація за всіма іншими соціальними стратифікаційними ознаками (класовими, національними, расовими, політичними, культурними тощо) в егалітарному суспільстві є не просто нелегітимною, але і несумісною із дієвою соціальною мораллю.
5
Svyatnenko, I. O. "Ціннісна свідомість як регістр панування і домінування в гендерних культурах: соціосистемологічний аспект". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 9(137) (21 серпня 2016): 60. http://dx.doi.org/10.15421/171679.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі визначення структурної будови ціннісного регістру гендерної свідомості та з’ясування його функційного зв’язку із відносинами панування та підпорядкування в гендерній культурі. Автором зроблено висновок про те, що при дослідженні ціннісного регістру гендерної свідомості варто виділити її контрольні та референційні функції щодо інших регістрів свідомості та гендерних практик. Контрольні функції пов’язанимі із встановленням нормативів, фреймів, правил. Референційні функції стосуються надання свободи вибору і постачання інформацією, яка необхідна для осмисленої взаємодії з оточенням.У статті зазначено, що вплив ціннісного регістру відбувається на основі таких контролюючих стимулів, як покарання, заохочення, встановлення термінів діяльності, змагальних ситуацій, які зменшують внутрішню мотивацію, позбавляючи почуття самодетермінації і компетентності. Також автором зауважено, що референційний вплив сприяє зростанню гендерної компетентності та впевненості в легітимованості відповідних гендерних практик. В кожній гендерній культурі складаються відносини влади та підпорядкування, які є зумовленими, перш за все, пануванням тих чи інших суб’єктів в ціннісному регістрі гендерної свідомості. Цей регістр є змістовно наповненим ціннісно-смисловими конструктами, які створюють точки референції в оцінці тих чи інших теоретичних умопобудов та соціальних практик гендерного позиціювання. За таких обставин пануючого статусу набуває та соціогендерна група, яка може дозволити собі визначення взірців оцінювання інших гендерних груп, щодо яких вона посідає положення аксіодавця (створювача цінностей, себто того, що є значущим або незначущим). Тому свідомісні та поведінкові акти підпорядкованих гендерних груп зазнають цензурування в регістрі ціннісної свідомості пануючих гендерних груп, так що щоразу відбувається їх визнання/заперечення, легітимація/делегітимація та ін.
6
Оніщенко, Наталія, та Сергій Сунєгін. "ГЕНДЕРНІ ВІДНОСИНИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (7 квітня 2021): 132–39. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.027.
Повний текст джерелаАнотація:
стаття присвячена дослідженню особливостей трансформації гендерних відносин як чиннику розвитку громадянського суспільства. Наголошується, що сприйняття розвитку гендерних відносин у сучасних демократичних реаліях не повинно обмежуватися лише правовим контекстом. Робиться висновок, що громадянське суспільство поряд з державою повинно гарантувати середовище, де права людини, а отже і гендерні відносини, розглядаються у контексті цілісності організаційно-нормативних гарантій їх забезпечення та захисту.
7
Петрова, Л. О., та О. Ю. Панфілов. "Гендерна рівність в армії: участь жінок у військових діях в Антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил)". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 19–25. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу актуальних проблем ґендерної політики в армії. Обґрунтовано принцип рівності, який має декілька проявів, одним із яких є принцип гендерної рівності, що означає рівний підхід до всього незалежно від статі. Проаналізовано гендерні стереотипи, гендерні нормативи поведінки і проблеми гендерної ідентифікації у сучасному українському суспільстві. Проблеми гендерних відмінностей особистісних властивостей пов’язані з тим, що внаслідок постійних динамічних змін у світі, виникає все більше запитань щодо впливу певних гендерних стереотипів на професійну діяльність особистості. Доведено, що на сьогодні ґендерна політика у Збройних Силах України не повністю відображає загальносвітові тенденції у сфері ґендерних відносин. На підставі даних інтерв'ювання розглядаються ролі жінок в Антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) на сході України і їх боротьба за рівні права і можливості в своїй державі.
8
Shcherbak , N. "УПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ РЕФОРМИ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 47–54. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено актуальні питання розроблення й упровадження стандартів гендерної рівності в діяльності органів державної влади. Аргументовано, що особливого значення ці питання набувають в умовах модернізації державного управління та реалізації парламентської реформи в Україні. Всебічно досліджено витоки та причини появи гендерної політики, а також досвід інших зарубіжних країн (зокрема, країн – членів ЄС) щодо її практичного упровадження. Дано визначення гендера як змодельованої суспільством та підтримуваної соціальними інститутами системи цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від статі їх. Наголошено, що гендер є досить складним та комплексним поняттям, воно вживається в кількох значеннях, але для нас є найбільш близьким таке: гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації. Підкреслено, що гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дає змогу особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах суспільного життя. На основі проведеного дослідження розроблено практичні рекомендації щодо практичного упровадження стандартів гендерної рівності у діяльність органів державної влади (зокрема, Верховної Ради України та її Апарату) з урахуванням основних завдань парламентської реформи та реформи державного управління в цілому.
9
Svyatnenko, I. O. "Девіації в українській гендерній культурі: соціосистемологічний аспект". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 17. http://dx.doi.org/10.15421/171778.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі розуміння традиційних (внутрішніх) девіацій в українській гендерній культурі, які набувають загостреного вираження під впливом поширення гендерних девіацій іншокультурного (переважно – європейського і американського) походження. У результаті проведеного дослідження автор доходить до висновку про те, що культивована матріархатом недовіра чоловіків одне до одного, їх взаємна демонізація за рахунок ідеалізації матерів і знецінення батьків сприяють зростанню мізандрії та гомофобії несексуального змісту. Йдеться про страхи, пов’язані із несексуальною (соціально-культурною та соціально-економічною) сферами, які, проте, можуть сексуалізуватись і набувати форми сексуальної гомофобії. Ці страхи стосуються, здебільшого, різноманітних виявів брехні і шахрайства, які стають нормальними для чоловічих відносин саме через спотвореність комунікацій між ними. В статті констатовано, що мізандрія та гомофобія в українській гендерній культурі виражають страхи чоловіків перед власне маскулінними проявами в будь-якій сфері діяльності (включаючи сексуальну сферу), що проекуються на інших чоловіків як зовнішні об’єкти і спричиняють виявлення щодо таких об’єктів соціально-поведінкових реакцій у вигляді тих чи інших технологій гендерної кастрації (культурної, соціальної, психічної або тілесної). Соціум реагує на маскулінних чоловіків гендерною репресією, оскільки їх поведінка інтерпретуєтсья іншими учасниками соціальних інтеракцій як така, що несе із собою загрозу напрацьованим сценаріям придушення соціальної агресії.. Спотвореність цих сценаріїв полягає в тому, що будь-яка конструктивна активність викликає соціальні почуття підозри і заздрості, що тягне за собою відцентрові соціальні реакції у вигляді ізоляції ініціатора цієї активності або ж саботажу та соціального ескапізму. Ця спотвореність виявляється в переважному приховуванні мотивів та інтенцій учасників та невідповідності вербальної поведінки реальним поведінковим характеристикам.
10
Гавран, M. І., та Л. М. Кавяк. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У КАНАДІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 281–86. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз системи підготовки фахівців із міжнародних відносин у канадських закладах вищої освіти, досягнення яких у сфері підготовки висококваліфікованих спеціалістів та залучення все більшої кількості іноземних студентів є добре відомими. Обґрунтовано необхідність аналізу канадського досвіду для вдосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин у закладах вищої освіти України. Чітко визначено завдання проведеного дослідження. Наведено головні особливості підготовки фахівців із міжнародних відносин у канадських вищих навчальних закладах з огляду на години навчання, пропоновані навчальні дисципліни, міжнародні можливості. Автори аналізують навчальні програми для студентів спеціальності «Міжнародних відносини» у деяких університетах Канади, а саме університеті Маунт Еллісон та Університеті Британської Колумбії (UBC). Зазначається, що Канада має свої очевидні особливості у підготовці фахівців із міжнародних відносин, які в основному зумовлені різноманітністю університетів, цілями їх студентів, можливостями кар’єрного росту, культурною спадщиною. Виокремлено та охарактеризовано навчальні дисципліни спеціальності «Міжнародні відносини» відповідно до років навчання. Встановлено, що спочатку пропонуються вступні предмети спеціальності з поступовим збільшенням основних предметів, які чітко орієнтовані на професійний розвиток. Окрім основних дисциплін, студенти мають змогу вибирати факультативні предмети. Сформульовано пропозицію щодо впровадження навчальної дисципліни «Гендер та міжнародні відносини» в українських закладах вищої освіти, яка може розглядатися як основа для вдосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин, оскільки поглиблює їхню обізнаність у нерівності та гендерній несправедливості у світі політики, щоб запобігти подібних ситуацій у їхньому професійному досвіді. Зроблено висновок, що досвід канадських закладів вищої освіти варто враховувати з метою удосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин.
11
Краснолобова, Ірина. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ ПРОТИДІЇ ГЕНДЕРНО-ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ В УКРАЇНІ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 189–201. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-189-201.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено проблему гендерно-зумовленого насильства, що на сьогодні визнана однією з найбільш нагальних у сучасному світі. Вона є актуальною для більшості країн, зокрема, для України. Протидія гендер- но-зумовленому насильству — відносно новий напрям для України. Проте за останні роки було здійснено надзвичайно важливі та вагомі кроки на шля- ху становлення засад, законодавчої бази політики протидії гендерно-зумов- леному насильству.
Систематизовано нормативно-правове забезпечення політики протидії гендерно-зумовленому насильству в Україні; схарактеризовано міжнародні документи, якими регулюються окремі питання політики протидії та попередження гендерно-зумовленого насильства.
З’ясовано, що в українському законодавстві відсутнє визначення проти- дії гендерно-зумовленому насильству. Запропоновано визначення поняття “протидія гендерно-зумовленому насильству” як скоординована діяльність органів державного управління, місцевого самоврядування, інститутів грома- дянського суспільства та інших суб’єктів (медичних закладів, правоохорон- них органів тощо) із запобігання, зменшення виявів та мінімізації негативних наслідків вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, на- сильства у суспільстві як вияву гендерної дискримінації, домінування однієї статі над іншою зі сторони чи потуранні держави. А також застосування між- секторального підходу (залучення різних суб’єктів задля надання допомоги постраждалим особам) до захисту основних прав і свобод людини; формуван- ня у суспільстві нетолерантного ставлення до зазначених виявів насильства.
Актуальним залишається питання ідентифікації випадків гендерно-зу- мовленого насильства через відсутність його визначення та ознак.
В Україні створено мінімальну нормативно-правову базу політики про- тидії та попередження гендерно-зумовленого насильства. Водночас вона потребує подальшого удосконалення в частині формулювання визначення понять “гендерно-зумовлене насильство”, “протидія гендерно-зумовленому насильству”, механізмів взаємодії суб’єктів відповідної протидії.
12
Амелічева, Лілія Петрівна. "ЗАБОРОНА ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКАМИ «ГЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ» ТА «СЕКСУАЛЬНА ОРІЄНТАЦІЯ» У СВІТЛІ ТЕОРІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА КОНЦЕПЦІЇ ГІДНОЇ ПРАЦІ". Часопис цивілістики, № 36 (29 березня 2020): 70–76. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i36.204.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються правові засади заборони дискримінації за ознаками «гендерна ідентичність» та «сексуальна орієнтація» в суспільно-трудових відносинах.
Виявлено проблеми правового забезпечення заборони дискримінації за ознаками гендерної ідентичності і сексуальної орієнтації в трудових відносинах. Так, у національному антидискримінаційному законодавстві не закріплені визначення вказаних «захищених» ознак, не встановлено чіткий правовий механізм протидії дискримінації за цими ознаками в трудових відносинах тощо. Запропоновано в у ст. 6 проекту Закону України «Про працю» No 2708 від 28.12.2019 закріпити дефініції гендерної ідентичності і сексуальної орієнтації.
13
Лєнь, Т. В. "ПРАВА РІВНОСТІ: БОРОТЬБА ТРИВАЄ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано історичний огляд світового й українського жіночого руху за свої права як ідеї становлення та розвитку правової рівності чоловіків і жінок та сучасні реалії правового забезпечення жінок в Україні. Поява фемінізму цілком закономірна, оскільки пов’язана не тільки із соціально-економічними змінами, а й зі зростанням жіночої свідомості, намаганням жінки знайти своє місце у світі, що змінюється, та бажанням змінити ступінь впливу жінки на суспільство. Феміністичний/жіночий рух вніс зміни до законодавства на користь жінок. Незважаючи на декларовані права особи незалежно від статі, у реаліях вони не дотримуються. Упередження та гендерна дискримінація продовжують панувати. Жінки та чоловіки мають нерівний доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство потребує переосмислення ролі та місця жінки у суспільстві та її рівноправної участі в усіх сферах життя, зокрема у політиці та державотворенні, проте сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, гендерні стереотипи населення, офіційна гендерна політика свідчать про те, що це станеться нескоро. Підставою для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах українського суспільства, а також стан суспільної свідомості, котрий досі успішно відтворює низку глибоко вкорінених гендерних стереотипів. У суспільстві існує подвійний стандарт оцінок соціального внеску людини залежно від статі, різна оцінка мотивації для чоловіків і жінок (публічні зобов’язання перед суспільством для чоловіків; безкорисливі, особистісні, мотивовані сімейними обов’язками для жінок). Враховуючи проблему впровадження механізму забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, Україна отримала новий виклик – Партнерство Біарріц. У рамках Партнерства Кабінет Міністрів України підтримав План реалізації зобов’язань. Визначено цілі та пріоритети реалізації у рамках Партнерства. Налагоджено внутрішнє партнерство з Урядом і міжнародними колегами. Приєднання України до Партнерства Біарріц є визнанням зусиль України щодо сприяння досягнення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок.
14
Клименко, М. В. "Гендерна рівність у трудових правовідносинах: питання сьогодення". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3210.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням гендерної рівності у трудових правовідносинах в умовах сьогодення, на підставі чого зроблено певні висновки. Питання гендерної рівності у сфері трудових відносин сьогодні є досить актуальним і має включати такі принципи: рівність можливостей і однакове ставлення до чоловіків і жінок у сфері зайнятості; рівну оплату праці рівної цінності; поліпшення балансу між роботою і сім’єю для працівників; рівні підходи для пропозицій у разі зайняття вакантних посад.
Зазначено, що нагальною потребою сьогодення є прийняття правових норм, які б забезпечили розвиток статей як рівних, та гендерних відносин як рівноправних, оскільки правове становище жінки на рівні суспільства і сім’ї є показником розвинутості політичного, соціального і правового державного устрою. Державна політика дедалі більше повинна орієнтуватися на створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, при цьому вона повинна проводитися з урахуванням міжнародних документів, підписаних Україною. Констатовано, що Україна вже перебуває на шляху виправлення гендерного законодавства та впровадження норм, принципів і положень, закріплених у міжнародно-правових актах, пов’язаних із наданням рівних прав і можливостей чоловікам і жінкам у трудових відносинах. Наголошено, що під час розроблення реформи трудового законодавства в Україні слід (1) не допустити звуження наявних прав і гарантій працівників/иць, врахувати принцип рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Визначити розширення економічних можливостей жінок одним із пріоритетів реформи трудового законодавства; (2) забезпечити правові інструменти, що сприятимуть впровадженню принципу рівної оплати праці рівної цінності; (3) урегулювати законодавче забезпечення безпеки праці з виконання робіт із важкими, шкідливими і небезпечними умовами праці, умовами підвищеного ризику для життя і здоров’я.
15
Saschuk, Roman. "Постмодерна ідентичність: гендерний вимір". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 52–64. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.9-10.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються причини, особливості та наслідки трансформації традиційного гендерного ладу. Стверджується, що в наш час відбувається надзвичайно потужна трансформація культурної парадигми. Одним із наслідків цієї трансформації є зміна звичного гендерного ладу та гендерної ідентичності. Автор доводить, що трансформація традиційного (патріархального) гендерного ладу здійснює вагомий вплив на соціальне буття людини, зокрема, на самоідентифікацію сучасної людини. Філософським підґрунтям трансформації традиційного гендерного ладу є відмова від універсалізму, «визнання іншого» та відхід від концепції «маскулінного характеру культури». Найбільш соціально значущий наслідок трансформації гендерного ладу – поступове вирівнювання гендерних ролей чоловіка та жінки. Аналізуючи український контекст проблеми гендерних відносин, автор робить висновок, що українське суспільство значною мірою є ще патріархальним, про що свідчить домінування патріархальної культури та патріархальних стереотипів і цінностей.
16
MarfobudInova, LIdIya IvanIvna. "ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЛЬ ЖІНОК У СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ:". Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences 2, № 1 (12 липня 2019): 95–104. http://dx.doi.org/10.15421/341910.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються теоретичні погляди філософів античності відносно ролі жінок у політиці та суспільній діяльності, принцип андрогінності у гностицизмі, єретичний рух та окультизм – епоха повного пригнічення «жіночого», раннє Відродження як епоха перших теорій рівності статей. Погляди філософів нового часу щодо участі жінок в політиці та управлінні державою. Гендерна асиметрія як чинник формування традиційної західної культури. Просвітницькі та соціалістичні ідеї про рівноправ’я жінок та чоловіків. ХХ століття – століття гендерної самосвідомості.
17
Гоян, І. М. "Гендерні відносини як аксіологічні взаємодії". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 3 (122) (2016): 13–17.
Знайти повний текст джерела
18
Лавріненко, Наталія. "Гендерні відносини в українській родині". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 1 січень-березень (2010): 138–62.
Знайти повний текст джерела
19
Данілєвська, Оксана, та Віолета Мараєва. "ІНТЕГРАЦІЯ ЖІНОК ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ: ДОСВІД РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 22–25. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено правові аспекти інтеграції жінок до Збройних сил Польщі, зміни щодо військової служби жінок, пов’язані з професіоналізацією польської ар-мії. Проаналізовано дані щодо кількості жінок у Збройних силах Польщі та умов проходження військової служби у різні періоди. Акцентовано увагу на існуванні ряду перешкод, що ставали на заваді військовій службі жінок та заходах, які ця країна зробила щодо їх подолання. Визначено пріоритетні напрямами інтеграції жінок до польських Збройних сил. Перспективними на-прямами подальших наукових студій можуть стати дослідження гендерної та релігійної різноманітності в армії, стану міжособистісних відносин жінок та чоловіків у військовому середовищі, визначення заходів, спрямованих на усунення гендерних стереотипів і протидію дискримінації у Збройних силах Польщі.
20
Голуб, О. "Особливості правового регулювання гендерних відносин". Публічне право, № 4 (32) (2018): 222–26.
Знайти повний текст джерела
21
Бондаренко, Юлія Романівна. "Міжгендерні відносини молодших школярів". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (12 грудня 2019): 219–24. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3743.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню гендерних особливостей івідмінностей поведінки хлопчиків та дівчат. Метою роботи є проведеннясистематизації та аналізу особливостей поведінки хлопців і дівчат уситуаціях офіційного і неофіційного міжгендерного спілкування. Завдякиспілкуванню дитина пізнає світ і себе у ньому, здобуває соціальнийдосвід, розвивається й утверджується як особистість. Найхарактернішоюособливістю спілкування є розкриття суб'єктивного світу однієї людинидля іншої. Така діяльність має надзвичайно важливе значення для дитини,яка починає відкривати для себе складний і багатоманітний світ. У статтінаведено результати соціометричного дослідження, спрямованого навивчення міжгендерного спілкування молодших школярів.
22
Bilosorochka, S. "СВІТОГЛЯДНО-ФІЛОСОФСЬКА ПАРАДИГМА ЯК КОНТЕКСТ ГЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначається зміст понять “парадигма”, “контекст”, характеризуються основні аспекти світоглядно-філософської парадигми як контексту гендерних відносин. Робиться висновок про доцільність акцентування уваги феміністичних організацій на утвердженні нових принципів та положень.
23
Лєскіна, І. Є. "Питання правового регулювання гендерних відносин в Україні". Держава і право, Вип. 58 (2012): 187–92.
Знайти повний текст джерела
24
Петришин, О. "Стратегія гендерних відносин у політичних партіях Великої Британії". Вісник Академії правових наук України, № 4 (59) (2009): 160–70.
Знайти повний текст джерела
25
Тищенко, О. В. "Гендерне питання в трудових відносинах: реалії сьогодення". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 5 (2006): 70–75.
Знайти повний текст джерела
26
T.M., Yamnenko, and Kolycheva Y.O. "Gender relations in the economic sector of Ukraine." Legal Horizons 13, no. 26 (2018): 7–11. http://dx.doi.org/10.21272/legalhorizons.2018.i13.p7.
Повний текст джерела
27
Хупавцева, Н. О., та Н. В. Речун. "ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ (ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)". Психологія: реальність і перспективи, № 11 (26 жовтня 2019): 172–77. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито зміст понять «конфлікт» і «конфліктні відносини». Виокремлено основні положення науковців щодо феномену міжособистісного конфлікту, здійснено узагальнення щодо стратегій поведінки у конфлікті. Визначено, що характер поведінки людини у конфлікті залежить як від об’єктивних умов його протікання, так і від соціальних характеристик його учасників, зокрема гендерних розбіжностей. Встановлено, що поведінка юнаків та юнок у вирішенні конфлікту суттєво відрізняється – вони по-різному сприймають цілі спілкування, усвідомлюють цінність самого конфлікту і різняться стратегіями вирішення суперечок.
28
Черняхівська, Вікторія. "Еволюція гендерних стереотипів відповідно до типів держави, відносин влади, домінування". Науковий вісник: державне управління 3, № 2020-1 (2020): 213–22. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-1(3)-213-222.
Повний текст джерела
29
Стукаленко, З. М. "Толерантність як засіб регулювання гендерних відносин у навчально-виховному процесі". Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, вип. 180 (2019): 155–58.
Знайти повний текст джерела
30
Молодиченко, В. "Особливості соціальних уявлень молоді щодо сімейно-шлюбних відносин: гендерний аналіз". Українознавчий альманах, Вип. 4 (2010): 142–45.
Знайти повний текст джерела
31
Тищенко, О. "Прааове регулювання гендерної рівності в трудових відносинах". Праця і закон, № 4 (2007): 15–17.
Знайти повний текст джерела
32
Balakireva, O. M., and Yu M. Galustian. "Gender parity in the system of economic relations." Ukrainian Society 2005, no. 5-6 (December 30, 2005): 7–21. http://dx.doi.org/10.15407/socium2005.05-06.007.
Повний текст джерела
33
Анросович, О. Г. "Вплив феномена жіночого тероризму на розвиток гендерних відносин на Близькому Сході". Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 4 (2009): 115–17.
Знайти повний текст джерела
34
Markova, M. V., та O. V. Piontkovska. "Функціональність сімейної системи як фактор предикції/превенції розвитку порушень психічного здоров’я в батьків дітей, хворих на онкологічну патологію". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 4.58 (1 лютого 2013): 49–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.58.2013.85493.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі вивчений та оцінений психічний стан батьків онкохворих дітей залежно від функціональності сімейної системи. Установлено, що в подружжів з онкохворою дитиною, відносини яких характеризувалися порушенням подружньої взаємодії, психічний дистрес був більш високим та мав тенденцію до трансформації у клінічно окреслені психічні розлади. Виявлені гендерні особливості прояву психопатологічної симптоматики та ризики розвитку психічних розладів. Поширеність психічних розладів серед батьків онкохворих дітей, особливо в сім’ях із порушеннями сімейного функціонування, свідчить про необхідність організації та проведення заходів, спрямованих на підтримання та збереження психічного здоров’я батьків дітей з онкопатологією та орієнтованих на підвищення внутрішньосімейного ресурсу та реабілітаційного потенціалу.
35
Коцюба, О. П. "Гендерні стереотипи і відносини в австрійській культурі (на матеріалі художнього ідіолекту Йозефа Рота)". Лінгвістичні дослідження, Вип. 33 (2012): 155–60.
Знайти повний текст джерела
36
Yuda, Larysa Anatoliivna. "METHODOLOGICAL ASPECTS OF THE STUDY OF GENDER RELATIONS IN UKRAINIAN FAMILY." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 2(10) (2017): 117–23. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2017-2(10)-117-123.
Повний текст джерела
37
Лисенкова, Ірина Петрівна, та Віктор Анатолійович Пустовойтенко. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 90–96. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз проблематики вибору шлюбного партнера молоддю, визначено такі провідні психологічні чинники цього процесу: фізична і фізіологічна зрілість; сексуальна, соціальна та педагогічна, а також господарська, інструментальна і психологічна готовність. Установлено, що сучасний шлюб усе менше регламентується економічними чи політичними чинниками, не залежить від чіткого розподілу праці або ієрархії авторитету, оскільки нормативний тиск суспільства на стан шлюбності послаблюється. Такий стан речей спонукає до того, що провідними детермінантами, які впливають на прийняття рішення щодо одруження, стають духовна близькість, кохання, єдність цінностей і світосприймання. Представлено результати емпіричного дослідження, які дали змогу виявити провідні ціннісні орієнтації на шляху підготовки молоді до шлюбно-сімейних стосунків. Виявлено, що майбутні шлюбні партнери серед ціннісно-мотиваційних компонентів віддають перевагу коханню, взаєморозумінню і взаємоповазі. Крім того, визначено високі рівні «розуміння» та «емоційного тяжіння», а також середній рівень «поваги» у студентів молодших курсів до потенційних партнерів шлюбно-сімейних стосунків. Випробувано застосування проєктивної методики задля діагностики емоційно-регулятивного компоненту психологічної готовності молоді до вступу у шлюбно-сімейні відносини, а саме асоціативне відношення емпіричної бази досліджуваних до таких категорій, як «сім’я», «шлюб», «Я». З метою оптимізації ставлення учасників тренінгу до самих себе, підвищення ефективності їх взаємодії із потенційним партнером у різних життєвих ситуаціях, усвідомлення та інтеріоризування цінності взаємного кохання і спільності поглядів як основи довготривалих шлюбно-сімейних стосунків представлено тренінгову програму «Формування психологічної готовності молоді до шлюбу» та визначено ефективність її використання. Окреслено перспективу подальшої роботи, яка полягає у з’ясуванні зв’язку між готовністю молодих людей до шлюбно-сімейних відносин та особливостями гендерної ідентичності молоді.
38
Lohvynenko, I. A., та Ye S. Lohvynenko. "Статус жінки в античному світі: особливості шлюбно-сімейних відносин у Стародавніх Афінах". Law and Safety 83, № 4 (1 грудня 2021): 28–37. http://dx.doi.org/10.32631/pb.2021.4.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено основні критерії соціальної диференціації жінок у Стародавніх Афінах. Розглянуто особливості шлюбно-сімейних відносин у полісі. Визначено причини масової проституції та охарактеризовано її наслідки. У підґрунтя стратегії дослідження покладено історико-генетичний та історико-порівняльний підходи, які застосовувались під час вивчення генези шлюбно-сімейних відносин, визначення їх спільних і відмінних рис; герменевтичний та нормативно-порівняльний – під час роботи над першоджерелами, насамперед законодавством Афін. Зроблено відповідні узагальнення та висновки, де зазначено, що жінок різних соціальних груп об’єднувала відсутність будь-яких громадянських та майнових прав. Навіть вільна жінка Афін, окрім контролю з боку чоловіків свого роду, перебувала під тотальним контролем держави, оскільки та була зацікавлена в кількісному і здоровому поповненні своїх громадян, здатних брати участь в управлінні полісом та забезпечити його безпеку. Водночас у Стародавній Греції формуються перші уявлення про гармонійне співіснування чоловічого і жіночого начала, з’являються перші сумніви в біологічній природі нерівності, що в майбутньому зумовило формування ключових положень гендерних теорій.
39
Басюк, Леся. "Гендерний складник змісту шкільних підручників з української літератури як умова формування егалітарної свідомості особистості". Освітній вимір 39 (21 листопада 2013): 165–70. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3049.
Повний текст джерелаАнотація:
Басюк Л. Б. Гендерний складник змісту шкільних підручників з української літератури як умова формування егалітарної свідомості особистості
У статті в контексті державних перетворень відносно ґендерного складника освітнього простору проаналізовано підручник з української літератури для сьомого класу загальноосвітньої школи. Актуалізовано питання ґендерно-збалансованого змісту навчальної літератури, зокрема шкільного підручника, розглянуто особливості його ґендерної зорієнтованості. Ураховуючи, що важливим складником формування особистості є навчальна література, акцентовано увагу на вплив її змісту на формування егалітарної свідомості особистості.
40
Сторожук, С. В., І. М. Гоян та І. С. Матвієнко. "РИТОРИКА СОФІСТІВ АБО «СТАРІ» МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ «НОВИХ» СВІТОГЛЯДНИХ ПРОТИСТОЯНЬ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 28 (24 травня 2021): 27–32. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.943.
Повний текст джерелаАнотація:
Сторожук С. В., Гоян І. М., Матвієнко І. С. Риторика софістів або «старі» методи вирішення «нових» світоглядних протистоянь. - Стаття.
У статті показано, що упереджене ставлення до діяльності софістів, котре сформувалося під впливом філософії Платона та Аристотеля, не дало можливості дослідникам належно оцінити світоглядний та со- ціокультурний потенціал їхньої риторики, що стало причиною повторного відкриття усіх розвинених ними ідей. В цьому контексті доречно згадати ідею природної рівності людей, довільного, а відтак і договірного характеру суспільних законів та звичаїв, які, попри всезагальну народну підтримку, здебільшого слугують на благо і для підтримки влади. Завдяки новаторському характеру своєї риторики софісти стали ідеологами нового типу суспільних відносин, прообразом якого стала освітньо-виховна система, орієнтована на розвиток рефлексії та ораторського мистецтва. Завдяки останнім, як цілком аргументовано показали софісти, одні й ті ж самі речі ми можемо репрезентувати через різні зв’язки, тим самим засвідчуючи їхній відносний характер та залежність від позиції спостерігача. Така методологічна програма давала можливість знівелювати гострі світоглядні протистояння шляхом виявлення слабких і сильних сторін антагоністичних позицій і тим самим віднайти прийнятний для всіх компроміс.
Загальна зорієнтованість риторики софістів на вирішення засадничих соціальних конфліктів дає підстави вбачати у ній методологічну програму для подолання сучасного протистояння між прихильниками традиційних цінностей та поборниками гендерної рівності шляхом віднаходження слабких і сильних сторін своєї та протилежної позиції. Завдяки такій рефлексії одвічні опоненти зможуть визначити не тільки необхідні й засадничі для себе цілі, а й стануть більш відкритими до діалогу та формування компромісної позиції, котра, як мінімум в певний історичний період, зможе об’єднувати широкі суспільні маси, тим самим нівелюючи руйнівний для суспільства антагонізм.
41
G.V., Chaika. "THE GENDER-AGE ASPECT OF AN INDIVIDUAL’S PSYCHOLOGICAL AUTONOMY AND THEIR RELATEDNESS WITH OTHER PEOPLE." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (May 6, 2022): 26–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2022-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. To determine changes in the indicators of personality autonomy and relatedness with other people in adulthood depending on gender and age. Methods. The indicators of “autonomy” and “positive relations with others” from C. Ryff’s Scales of Psychological Well-Being and the indicator of “sensitivity to others” from the Autonomy-Relatedness Test were used. The sample (220 respondents) was divided into 3 groups for age analysis (group 1 – students under 22 years; group 2 – the respondents from 23 to 35 years; group 3 – adults from 36 to 65 years). Results. Statistically significant differences between women and men (p <0.05) were determined for the indicators of “autonomy” and “sensitivity to others”. Indicators of “autonomy” and “positive relations with others” increased with age, “sensitivity to others” decreased with age. The following statistically significant differences were found: 1) between the indicators of “autonomy” in groups 1 and 2; 2) between the indicators of positive relations with others” in groups 1 and 2; 3) between the indicators of “sensitivity to others” in groups 1 and 2 and in groups 2 and 3. Conclusions. Men showed a higher value of “autonomy”, while women did a slightly higher value of “sensitivity to others”. “Positive relations with others" were almost the same for women and men. Such differences, especially in terms of autonomy, can be called the cultural characteristics of Ukrainians, as the results did not exactly coincide with data from foreign works. With the transition from youth to young adulthood, people feel more autonomous, that is, they take responsibility for their future lives, while deepening positive relationships. Therefore, in this age period there is an increase in “autonomy” and “positive relations with others”. On the later age stages, there is, rather, support for the current status. As one progresses in life, he/she gains more skill, life wisdom, and therefore he/she is no longer inclined to rely on the thoughts and views of others, is not afraid to express his/her own opinion and in this sense, “sensitivity to others” decreases.Key words: autonomy, positive relationships with others, sensitivity to others, age, gender. Мета – визначити зміни в показниках автономії особистості та прив’язаності до інших людей у дорослому віці залежно від статі та віку.Методи: показники «автономія» та «позитивні відносини з іншими» з методики вивчення психологічного благополуччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» «Тесту автономія-прив’яза-ність». Вибірка (220 респондентів) була розділена на 3 групи за віком для вікового аналізу (група 1 – студенти, віком до 22 років; група 2 – досліджувані від 23 до 35 років; група 3 – дорослі від 36 років до 65 років). Результати. Статистично достовірні відмінності між жінками та чоловіками (p<0.05) були визначені для показників «автономія» та «чутливості до інших». Показники «автономія» та «позитивні взаємини» зростають з віком, «чутливість до інших» знижується з віком. Були виявлені такі статистично значимі розбіжності: 1) між показниками автономії у групах 1 і 2; 2) між показниками «позитивні взаємини» у групах 1 і 2; 3) між показниками «чутливість до інших» як у групах 1 і 2, так у групах 2 і 3. Висновки. Чоловіки показали вище значення показника «автономія», тоді як жінки – дещо вище зна-чення «чутливості до інших». Показник «позитивні відносини з іншими» був майже однаковий у жінок і чоловіків. Такі відмінності, особливо щодо автономії, можна назвати культурними особливостями українців, оскільки результати не зовсім збігалися із даними з іноземних робіт. При переході від юності до молодшого дорослого віку людина починає відчувати себе більш автономною, тобто такою, яка бере не себе відповідальність за свій подальший життєвий шлях, при цьому поглиблюються позитивні взаємини. Тому у цей віковий період спостерігається зростання показників «автономія» і «позитивні взаємини». На подальших вікових етапах спостерігається, скоріше, підтримка наявного статусу. По мірі просування на життєвому шляху, людина набирає більшої майстерності, життєвої мудрості, і тому вона вже не схильна спиратися на думки, погляди інших, вона не боїться висловлювати власну думку і саме в цьому сенсі «чутливість до інших» знижується.Ключові слова: автономія, позитивні відносини з іншими, чутливість до інших, вік, стать.
42
Tarasevich, Olena, Oleg Kamaev, and Darіa Okun. "Gender identification of athletes of different qualifications regarding classification groups of sports." Слобожанський науково-спортивний вісник, no. 6(74) (December 30, 2019): 10–15. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.002.
Повний текст джерела
43
Ярошенко, Алла, та Тетяна Семигіна. "ФЕМІНІСТИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ПРОФЕСІЙНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЖІНОЧУ СОЛІДАРНІСТЬ". Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму, № 1 (8 травня 2019): 13–29. http://dx.doi.org/10.33287/11192.
Повний текст джерелаАнотація:
Феміністична соціальна робота є одним із сучасних напрямів соціальної роботи. Її концепція ґрунтується на цінності гендерної рівності й визнанні специфічного досвіду жінок, пов’язаного з несправедливим розподілом владних відносин. Стаття має за мету проаналізувати деякі аспекти феміністичної соціальної роботи та їхню реалізацію у практичній діяльності на прикладі інтервенцій із працівницями комерційного сексу. Аналіз літератури дав змогу з’ясувати засадничі положення феміністичної теорії та практики в соціальній роботі, на які спираються фахівці різних феміністичних течій. Продемонстровано відмінність радикального й ліберального феміністичних підходів до розв’язання проблем жінок, задіяних у секс-індустрії. З’ясовано, що в практичній соціальній роботі в Україні ідеї феміністичних втручань із уразливими категоріями жінок не знаходять належного відгуку.
44
Олещенко, Г. П., та І. А. Гнатенко. "Гендерні особливості протеолітичної системи у хворих на мультирезистентний туберкульоз". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 22. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтування. Україна входить до десяти країн світу з найвищим тягарем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ). Окрім цього, щороку зростає кількість хворих на МРТБ із первинною резистентністю. Останнє пов’язано зі збільшенням резервуару резистентної інфекції. Основними причинами цього є недовиявлення близько 32 % таких осіб і низька ефективність лікування виявлених хворих на МРТБ, а також слабко вивчені ланки патогенезу туберкульозного процесу.
Мета. Показати важливість подальших досліджень туберкульозу в Україні залежно від гендерних особливостей хворих.
Матеріали та методи. Було досліджено рівень нейтрофільної еластази (НЕ) в 37 хворих (25 чоловіків і 12 жінок), які мали МРТБ. Контрольна група становила 13 відносно здорових осіб – 9 чоловіків і 4 жінки. Активність НЕ в сироватці крові визначали за допомогою спектрофотометричного методу.
Результати та їх обговорення. Рівень НЕ в контрольній групі дорівнював 75,0 нмоль/хв.мл, що було прийнято нами за нормальний показник. Серед хворих на МРТБ чоловіків рівень НЕ коливався від 19,5 до 272,2 нмоль/хв×мл і в середньому становив 110,9 нмоль/хв.мл. З-поміж хворих на МРТБ жінок рівень НЕ коливався від 49,2 до 238,9 нмоль/хв×мл і в середньому дорівнював 98,9 нмоль/хв×мл. Отже, рівень НЕ був вищий за нормальний у хворих на МРТБ чоловіків приблизно в 1,5 раза (110,9 проти 75,0 нмоль/хв×мл). У хворих на МРТБ жінок рівень НЕ також був вищий за нормальний. Рівень НЕ у хворих чоловіків був вищий, аніж у хворих на МРТБ жінок (110,9 проти 98,9 нмоль/хв×мл). Тобто активність НЕ серед обох гендерних груп була вищою за нормальну, проте хворі на МРТБ чоловіки мають майже в 1,5 раза вищу активність НЕ, ніж жінки.
Висновки. Ці показники можуть свідчити про те, що у хворих на МРТБ чоловіків специфічний процес перебігає із залученням більшої активності компенсаторних сил як відповідь на агресивніший вплив резистентного збудника на чоловічий організм.
45
Беззубенко, А. В. "ПОЛЬСЬКІ ЖІНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ «ТРЕТЬОГО СЕКТОРУ»". Історія та географія, № 57 (2020): 84–89. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню становища і активності польських жінок у діяльності організацій «третього сектору». Визначено сфери, в яких жінки є найбільш залученими. Це – вирішення гендерних проблем, прав жінок та їх реалізації, соціально-економічний розвиток та інтеграція, соціальна допомога, охорона здоров'я, освіта, культура, громадянське суспільство тощо. Аналіз становища жінок у польських НУО здійснювався за наступними показниками: участь у правлінні організації, членство в організації, зайнятість в організації та волонтерство. Незважаючи на те, що у Польщі існує відносно невелика кількість жіночих організацій, необхідно визнати, що вони постійно розвиваються. Польські жінки представляють собою значну рушійну силу у формуванні правового демократичного суспільства. Беззаперечним є той факт, що сьогодні неурядові організації є дієвою платформою щодо захисту, розширення або просунення прав та можливостей жінок, їх суспільної діяльності. Відзначається зростаючий вплив польських жіночих НУО в суспільно-політичному житті країни.
46
Тавровецька, Н. І. "ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ В СІМ'Ї СУЧАСНОЮ МОЛОДДЮ". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати емпіричного дослідження уявлення сучасної молоді про розподіл ролей у сім’ї. Розглянуто аналіз розробленості питання з точки зору гендерного аспекту (психічної статі респондентів) та з урахуванням структури сім’ї респондентів (повні та неповні родини). Наведено результати за опитувальником «Індивідуально- типологічний» (Л.М. Собчик) та опитувальником «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є. Альошиної, Л.Я. Гозмана). Констатовано, що для сучасної молоді характерним є відсутність готовності брати на себе відповідальність за долю іншої людини, брати на себе батьківські обов'язки, не сформована установка на створення майбутньої сім'ї. Виявлено вплив гендерних стереотипів щодо розподілу сімейних ролей, статистично доведена відмініть у сприйнятті ролей в родинах між хлопцями та дівчатами, які виховуються у неповних родинах. Встановлено, що у групі респондентів в залежності від типу психічної статі є розбіжності в уявленнях про тип сім'ї, а отже й про розподіл ролей у сім'ї. Дівчата з фемінним типом психічної статі більш схильні до вибору традиційного розподілу ролей у сім'ї, також є й проміжний тип. Фемінні хлопці обирають егалітарні та традиційні сім'ї. Найбільшу кількість таких респондентів склали хлопці з неповних родин. Їх фемінність можна пояснити саме вихованням матері- одиначки. Хлопці з маскуліним типом психічної статті, серед яких є як з повної родини так і ні обирають традиційний типу родини, а от дівчата проявляють амбівалентний вибір: егалітарна та традиційна родина. Молодь з андрогінним типом психічної статі обирають егалітарний тип сімейних стосунків та розподілу ролей. За результатами дослідження доведено, що для образу сучасної сім’ї в уявленнях молоді характерна присутність ознак різних типів сімейних стосунків: традиційні, проміжні та егалітарні сім’ї. У висновках представлені результати, які підтверджені сучасними аналогічними розвідками з даної проблематики. А саме, показано, що відсутній негативний вплив розлучення на відносини батька і дитини, що дитячо-батьківські відносини, у більшості відсотках результатів, залежать від типу психічної статі респондентів, від їх уявлення про образ шлюбного партнера та ті типи сімейних стосунків, які транслює батьківська сім’я.
47
Zabashtanska, Tetiana. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПІДПРИЄМСТВ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ СФЕРИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 115–23. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-115-123.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність і предметний зміст процесу організації маркетингових відносин підприємств спортивно-оздоровчої сфери. Проаналізовано сучасні тренди розвитку спортивного маркетингу, а також виявлено зовнішні та внутрішні чинники впливу на них. Доведено, що в період діджиталізації економіки, відбувається трансформація багатьох сфер діяльності, що зумовлює трансформацію процесу підбору та використання маркетингових інструментів. У статті розкрито вплив діджитал-інструментів, що відіграють вагому роль у розвитку спортивно-оздоровчої сфери. Доведено, що в основі ефективного вирішення завдань спортивного маркетингу доцільним є застосування сучасних інформаційних технологій. За допомогою таких інструментів, як штучний інтелект, віртуальна, доповнена та змішана реальність, відбувається підвищення якості комунікації з потенційними споживачами спортивно-оздоровчої сфери, що суттєво впливає на результативність їх функціонування. Обґрунтовано провідну роль маркетингових інструментів у забезпечення результативності функціонування суб’єктів господарювання сфери спорту. Наявне переосмислення ролі спорту в суспільстві є ключовим, тому що спорт та спортивні події безпосередньо можуть сприяти позитивним змінам суспільства загалом. Наголошено на провідній ролі спортивно-оздоровчої сфери в позитивних змінах у питаннях про расову та гендерну нерівність, сприяння боротьбі з расизмом та іншими важливими проблемами. Акцентовано увагу, що саме спортивний маркетинг дедалі більше орієнтується на формування у споживачів відчуття впливу на формування позитивних змін у суспільстві.
48
Tsviakh, A. I., та S. O. Huriev. "Аналіз клінічних результативних ризиків у постраждалих із поєднаними травмами таза". TRAUMA 16, № 4 (1 жовтня 2015): 35–40. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.16.2015.79944.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати аналізу клінічних результативних ризиків у постраждалих з поєднаними пошкодженнями таза залежно від клініко-нозологічних поєднань і клініко-епідеміологічних ознак віку та статі. Було вивчено 400 карт стаціонарного хворого з політравмою, які перебували на лікуванні у Тернопільській університетській лікарні протягом 2008–2012 рр. Серед досліджуваного нами масиву травма таза була зафіксована у 45 випадках (11,25 %), переважно в осіб чоловічої статі. Як показує проведений нами аналіз, поєднані травми таза характеризуються високим ризиком летального кінця, що зростає з віком і більш характерний для чоловіків. Спостерігається чітка тенденція до зростання ймовірності смерті пацієнта зі збільшенням полікомпонентності пошкодження. Постраждалі старших вікових груп мають значний ризик несприятливого результату навіть при відносно нетяжких травмах. В міру зростання полікомпонентності пошкоджень вплив ризикстворюючого фактора за гендерною ознакою у постраждалих із політравмою значно зменшується.
49
Пустовіт, В. Ю. "ЕПІСТОЛЯРІЙ ВИДАТНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ У ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 141–50. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-141-150.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошується на необхідності застосування письменницького епістолярію в шкільному вивченні української літератури, зокрема наводяться методичні рекомендації щодо ознайомлення з творчістю Лесі Українки в 5-6 класах за новою програмою в умовах нової української школи. Творчість Лесі Українки ґрунтовно досліджена представниками різних наукових галузей, мистецьких напрямків, літературознавчих шкіл. Однак, окрім оприлюдненого, епістолярій письменниці містить вагому інформацію як для розуміння сутності мистецької спадщини зазначеного періоду в цілому, так і висвітлення особистих стосунків поетеси з видатними сучасниками та перебігу історичних фактів і подій. Зазначене в сукупності дозволяє науковцям і поціновувачам творчого здобутку Лесі Українки не лише заглибитися в розуміння джерел формування поетеси, прозаїка, драматурга, а й визначити роль жінки в суспільстві на помежів’ї століть, осягнути непрості родинні й особистісні стосунки тощо.
Письменницький епістолярій сприяє відстеженню еволюції творчості митця. У наукових розвідках ми неодноразово наголошували, що епістолярій достовірно відбиває лабораторію авторського стилю, експериментування в пошуках жанру, є проявом психології творчості, гендерних відносин, світоглядних пошуків, ціннісних аспектів тощо.
Авторкою доведено, що систематична робота на уроках української літератури в школі із застосуванням листів, спогадів, щоденникових записів письменника сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу. У висновках акцентовано, що епістолярні діалоги є невіддільною частиною духовної спадщини митця, відображають громадські інтереси й ідеали, обставини особистого життя, умови праці й творчості, розкривають суспільно-політичну й культурно-мистецьку атмосферу доби.
50
Храбан, Тетяна, та Олексій Сілко. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УЯВЛЕНЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЩОДО СТРУКТУРИ КОМПЕТЕНЦІЙ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРА". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 207–20. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.202.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати пріоритизацію лідерських компетенцій майбутніми офіцерами, через оцінку ними значення поведінкових стандартів для ефективного виконання місії та удосконалення структури військового формування. Респондентами були обрані курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю «Військове управління», – майбутні офіцери по роботі з особовим складом. Кількість респондентів, які були обрані для участі в опитуванні, склала 50 осіб, серед них 37 чоловіків й 13 жінок. Основу діагностичного опитувальника склав перелік поведінкових стандартів як показників лідерських компетенцій, визначених у відповідності з Доктриною ADP 6-22 «Army Leadership and the Profession». Отримані результати вказують, що чільне місце у відповідях респондентів займає лідерська компетенція, яка проявляється у вмінні змусити підлеглих вийти за рамки своїх особистих інтересів й працювати на загальне благо. Нами були встановлені певні гендерні відмінності у пріоритетах курсантів-жінок та курсантів-чоловіків. Так, курсанти-жінки вбачають розвиток лідерського потенціалу в пріоритизації компетенції управління людськими ресурсами, а саме – у володінні навичками ефективного спілкування і здатності зміцнювати довіру в колективі. При цьому лідерські компетенції розглядаються ними як результат прагнення до саморозвитку. Для курсантів-чоловіків визначальною є функціональна спрямованість лідерських компетенцій, оскільки вони розглядають лідерські поведінкові стандарти як практичні інструменти постановки і досягнення мети. Вони вважають, що між лідером та іншими членами групи має зберігатися певна дистанція, критерієм його ефективності служать не міжособистісні відносини з підлеглими, а виконання завдання, яке він повинен забезпечити. Курсанти обох статей демонструють інтегральний підхід до розуміння військового лідерства, яке поєднує парадигми командного духу і харизматичності особистості. Квінтесенція інтегрального підходу полягає в об’єднанні індивідуальної та командної природи лідерства, при якому реалізується іманентна потреба особистості в пошуках своєї ідентичності, коли індивідуальність схвалюється, і вміння підпорядковувати свої інтереси інтересам військової організації (місії)