Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Гемодинамічні показники.
Статті в журналах з теми "Гемодинамічні показники"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Гемодинамічні показники".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Pasichnyk, H. P. "Гемодинамічні зміни при хірургічному лікуванні аденоми гіпофіза". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 78–81. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79579.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі досліджуються гемодинамічні показники хворих, які оперуються з приводу аденоми гіпофіза, з застосуванням різних методик наркозу під контролем BIS-моніторингу. Результати дослідження показали, що застосування севофлуранового наркозу характеризується вірогідним зниженням у пацієнтів показників системної гемодинаміки. На етапі пробудження від наркозу у хворих, прооперованих із приводу аденоми гіпофіза, показники системної гемодинаміки є вірогідно нижчими від вихідних значень.
2
Макарова, Г. В., О. М. Рекалова, О. А. Азімцева, О. А. Ромашко та О. С. Коржелецький. "ГЕМОДИНАМІЧНА ФУНКЦІЯ ЛЕГЕНЬ ТА НАСИЧЕННЯ КРОВІ КИСНЕМ ПРИ ІНТРАБРОНХІАЛЬНОМУ ЗАСТОСУВАННІ ІНФУЗІЙ МОНООКСИДУ АЗОТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, № 3-4 (23 липня 2020): 13–18. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – визначення впливу інтрабронхіально інфузій монооксиду азоту на гемодинамічну функцію легень (за показниками тиску в легеневій артерії) та насичення крові киснем у комплексному лікуванні хворих на загострення хронічного бронхіту).Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 85 пацієнтів із загостренням хронічного бронхіту. Пацієнти основної групи (42 хворих) на тлі традиційної терапії додатково отримали інтрабронхіальні інфузії монооксиду азоту через апарат «Плазон» при бронхоскопії (всього 4–5 сеансів на курс лікування); у контрольній групі було 43 хворих (при бронхоскопії їм проводили тільки бронхіальну санацію з фізіологічним розчином). Гемодинамічні показники оцінювали за непрямим визначенням тиску у легеневій артерії методом ехокардіографії до та після курсу лікування. Оцінювали також парціальний тиск кисню (РО2) у капілярній крові та ступінь насичення гемоглобіну крові киснем (сатурацію – SаO2).Результати і висновки. Додаткове включення в комплексне лікування хворих із загостренням хронічного бронхіту інтрабронхіальних інфузій монооксиду азоту приводить до більш повного відновлення функції легень, яка забезпечує насичення крові киснем (зростання показників РО2 та SаO2), без статистичного підтвердження змін тиску в легеневій артерії до та після курсу лікування.
3
Kyrychuk, Olena. "Механічні особливості апарату вентиляції легень та основні гемодинамічні показники серед молодших школярів, які займаються футболом, і нетренованих хлопчиків". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(332) (29 грудня 2018): 175–79. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-332-7-175-179.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено показники функціонального стану кардіореспіраторної системи молодших школярів, які за-ймаються в секціях футболу. Проведено порівняльний аналіз показників зі школярами, котрі не займаються спортом та ведуть малоактивний спосіб життя. Результати дослідження засвідчують позитивний вплив сек-ційних занять із футболу на показники функціонального стану кардіореспіраторної системи, оскільки вони забезпечують високі енергетичні витрати, збільшують можливості серцево-судинної й дихальної систем в умовах відносного мʼязового спокою, а також при м’язовій роботі.
4
Koreniev, M. M., L. F. Bohmat, V. V. Nikonova, O. M. Nosova та I. M. Bessonova. "Метаболічні та гемодинамічні особливості артеріальної гіпертензії у підлітків залежно від маси тіла". HYPERTENSION, № 1.39 (3 квітня 2015): 36–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80399.
Повний текст джерелаАнотація:
Останніми роками особливу увагу зосереджено на проблемах, що пов’язані з розвитком метаболічних порушень, ролі провідних факторів ризику несприятливого прогнозу перебігу артеріальної гіпертензії (АГ), але таких досліджень серед дітей і підлітків недостатньо. Проведено комплексне обстеження 142 юнаків з АГ з уперше встановленим діагнозом у віці 13–18 років. У контрольну групу включений 21 практично здоровий підліток з нормальними артеріальним тиском (АТ) та масою тіла. Фізичний розвиток оцінювався з урахуванням антропометричних параметрів та індексу маси тіла. Виділено три підгрупи підлітків з АГ з огляду на індекс маси тіла. Проведено добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографію, вивчалися параметри вуглеводного та ліпідного обміну та рівень сечової кислоти. Статистична обробка матеріалу проведена на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0.Показники добового профілю АТ дещо відрізнялись за типами, але лише в підлітків з АГ й ожирінням реєструвалися всі відомі патологічні типи добового профілю АТ. При оцінці індексу часу гіпертензії залежно від маси тіла виявлено, що в пацієнтів із групи з АГ з нормальною масою тіла як удень, так і вночі реєструвався лабільний характер систолічної та діастолічної гіпертензії. У юнаків з АГ та надлишковою масою тіла (НМТ) у денний час показники часу гіпертензії знаходились у межах норми, а вночі відбувалось підвищення до лабільних значень, така сама тенденція була характерна і для підлітків з АГ та ожирінням. Аналіз морфофункціональних характеристик серця в підлітків з АГ та надлишковою масою тіла встановив достовірне потовщення міокарда лівого шлуночка (ЛШ), як задньої стінки (р < 0,01), так і міжшлуночкової перегородки (р < 0,05), істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Порожнини ЛШ, правого шлуночка і лівого передсердя також були розширеними порівняно з аналогічними розмірами юнаків контрольної групи та підлітків з АГ та нормальною масою тіла. У юнаків з АГ та ожирінням були ще більші розміри лівого та правого шлуночків (р < 0,001 та р < 0,01), кореня аорти (р < 0,01), а також найбільший показник індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,01). При вивченні показників загальної гемодинаміки у юнаків з АГ залежно від маси тіла виявлено тенденції до формування гіпокінетичного варіанта гемодинаміки за рахунок зниження хвилинного об’єму та підвищення загального судинного опору як у пацієнтів з АГ та НМТ, так і в підлітків з АГ й ожирінням. При вивченні ліпідного спектра крові в юнаків з АГ встановлено, що рівень загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності в підлітків з АГ і НМТ, а також ожирінням суттєво зростав порівняно зі значеннями групи контролю та юнаків з АГ та нормальною масою тіла (р < 0,05; р < 0,01). А показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності були істотно знижені. У цих же групах підлітків встановлено підвищення рівня імунореактивного інсуліну, до того ж його рівень збільшувався зі зростанням маси тіла. Інсулінорезистетнність різного ступеня виявлялась значно частіше у підлітків із НМТ (67,3 %) та ожирінням (77,5 %) і значно рідше — у підлітків з АГ та нормальною масою тіла (40,0 %) (р < 0,01). У пацієнтів з АГ з нормальною та надлишковою масою тіла середні значення урикемії достовірно не відрізнялись (р > 0,1), але в юнаків з АГ й ожирінням показники були достовірно вищі порівняно з такими в осіб з АГ й надлишковою масою тіла (р < 0,05). Вважають, що порушення метаболізму пуринів, вуглеводів та ліпідного спектра крові як в осіб з АГ, так і з АГ та ожирінням необхідно розглядати з позицій формування дисфункції ендотелію. Процент приросту діаметра артерії після реактивної гіперемії в підлітків з АГ і нормальною масою тіла досяг 14,2 %, що відповідає нормальним значенням, але в 40,9 % підлітків цей показник був нижчим за 10 %. При проведенні проби з нітрогліцерином встановлено, що діаметр плечової артерії через 5 хвилин після його прийому в групі з АГ й нормальною масою тіла становив 0,52 см, що відповідало 23,8 % приросту, у пацієнтів з АГ і НМТ — 0,50 см, тобто 11,1 % приросту від вихідних значень, а у юнаків з АГ і ожирінням — 0,52 см, що становило лише 15,5 % приросту. Крім того, через 10 хвилин після проби з нітрогліцерином у пацієнтів з АГ і НМТ продовжувався приріст діаметра плечової артерії (+4,05 %) на відміну від юнаків з АГ і нормальною масою тіла та з АГ і ожирінням, у яких відбувалось зменшення діаметра плечової артерії (на –5,81 та –3,83 % відповідно), що є нормальною реакцією на виведення нітрогліцерину з кровообігу.Таким чином, у підлітків з АГ при підвищенні індексу маси тіла збільшується частота та глибина ендотеліальної дисфункції (у пробах ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації), що тісно корелює з порушеннями в ліпідному спектрі крові, вуглеводному та пуриновому обміні. Виділено компоненти, що є найбільш значущими у формуванні ендотеліальної дисфункції у підлітків з АГ та надмірною масою тіла й ожирінням, а саме порушення метаболізму ліпідів, пуринів та інсулінорезистентність.
5
Nalapko, Yu I., та О. I. Peicheva. "Гемодинамічні параметри адреноміметичної корекції в лікуванні постраждалих із політравмою". EMERGENCY MEDICINE, № 6.53 (1 жовтня 2013): 137–40. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88720.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи — встановити гемодинамічні профілі постраждалих із тяжкою поєднаною травмою при різних програмах адреноміметичної підтримки. У дослідження включені 84 постраждалих із тяжкою поєднаною травмою, які для підтримки гемодинаміки потребували проведення адреноміметичної корекції. Залежно від адреноміметичного препарату, що використовувався (допамін, норадреналін, мезатон), постраждалі розподілені на 3 групи. Досліджували показники центральної та периферійної гемодинаміки. Результат дослідження демонструє, що у постраждалих кожної групи було досягнуто стабілізацію гемодинаміки за допомогою інтенсивної інфузійної терапії та адреноміметичного засобу. Перспектива подальших досліджень полягає в поглибленому вивченні функцій органів, ступінь порушень яких залежить від стану центральної гемодинаміки.
6
Vizir, V. A., та I. M. Voloshyna. "Лерканідипін: нові аспекти патогенетичного лікування у хворих на гіпертонічну хворобу". HYPERTENSION, № 3.29 (1 травня 2013): 7–10. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.29.2013.86491.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена оцінці впливу лерканідипіну на гемодинамічні та нейроімунологічні показники у хворих на гіпертонічну хворобу різного додаткового ризику та із супутнім ожирінням. Установлено, що тривале лікування лерканідипіном суттєво впливає на рівень артеріального тиску та здатність корегувати діастолічну дисфункцію лівого шлуночка. Лерканідипін реалізує свої ефекти завдяки збільшенню плазмового вмісту вазодилатуючого кальцитонін-ген-регулюючого пептиду.
7
Gura, E. Yu. "Особливості змін добового моніторування артеріального тиску та його варіабельність у пацієнтів із гіпертонічною хворобою в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 6.62 (16 жовтня 2014): 109–16. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76944.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження — з’ясування особливостей змін добового профілю артеріального тиску (АТ) та його варіабельності в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2-го типу).Обстежено 150 пацієнтів середнього віку 53,4 ± 5,3 року. За групами пацієнти розподілялися таким чином: 30 практично здорових осіб, 30 хворих на ЦД 2-го типу, 30 хворих на ГХ та 60 хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу.Добове моніторування АТ (ДМАТ) здійснювали на апараті АВРМ-04. Встановлено, що у хворих на ЦД 2-го типу порівняно з групою здорових осіб вірогідно підвищеними (р < 0,05) виявилися показники добового, денного й нічного діастолічного АТ (ДАТдб, ДАТд, ДАТн); були більшими показники індексу часу систолічного денного та нічного АТ (САТд, САТн) відповідно в 2,01 і у 1,80 раза. Вірогідно було підвищеним значення подвійного добутку (ПД), що вказує на високий рівень навантаження підвищеним АТ у зазначених хворих.У пацієнтів із АГ ІІ стадії у поєднанні з ЦД 2-го типу порівняно з групою хворих на ГХ показники ДМАТ практично не відрізнялися, а значення САТдб, САТд, САТн були вірогідно (р < 0,02) зниженими; показник ПД був вірогідно (р < 0,05) більшим порівняно з таким у групі порівняння. При III ступені АГ показники нічного зниження АТ (САТ, ДАТ) буди вірогідно вищими. Вірогідно (р < 0,05) зростали значення ПД добового і нічного АТ, що вказує на несприятливі гемодинамічні прояви впродовж доби і особливо вночі.У пацієнтів із ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу переважають типи циркадних ритмів dipper та non-dipper, виявляються більш високі значення варіабельності САТ у денні часи, навантаження тиском у денні та нічні часи, ступінь нічного недостатнього зниження та раннього підйому АТ. Ці показники вірогідно вищі при циркадному ритмі non-dipper.
8
Derienko, T. A., D. E. Volkov, D. A. Lopyn, and N. I. Yabluchansky. "Prognostically important hemodynamic indicators of effectiveness of medical therapy in patients with cardiac pacing and arterial hypertension." Klinical Informatics and Telemedicine 12, no. 13 (December 21, 2017): 70–74. http://dx.doi.org/10.31071/kit2017.13.09.
Повний текст джерела
9
Kupnovytska, I. G., та N. M. Romanyshyn. "ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВЕЛОЕРГОМЕТРІЇ І ЛІПІДНИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УРАЖЕНИХ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 жовтня 2019): 92–100. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10529.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Серед кардіальної патології ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідну позицію. Тривала ішемія міокарда, незалежно від соціально-економічного розвитку країни, є причиною смертності та інвалідизації населення. Основними доведеними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань є гіпер- та дисліпідемія й абдомінальне ожиріння.
Мета – проаналізувати гемодинамічні та ергометричні показники серця за даними велоергометрії (ВЕМ), ліпідний склад крові та оцінити антропометричні дані у пацієнтів із стабільною ІХС залежно від кількості уражених коронарних артерій (КА).
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 хворих на стабільну ІХС з стенокардією напруги функціонального класу (ФК) ІІІ із серцевою недостатністю (СН) ІІА ФК ІІІ із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Серед обстежених переважали чоловіки – 52 особи (83,9 %). Середній вік пацієнтів становив (61,2±1,2) року. Клінічні групи поділені на підгрупи залежно від кількості уражених КА: у 16 (25,8 %) хворих за даними коронароангіографії (КАГ) виявлено односудинне ураження, а в 46 (74,2 %) пацієнтів – кількасудинне.
Результати. Доведено, що коронарний та міокардіальний резерви і скоротлива здатність міокарда за даними ВЕМ виявилися зниженими в обох підгрупах спостереження, проте вираженими ці зміни були у випадку ураження двох і більше КА (р<0,05). Антропометричні показники – індекс маси тіла (ІМТ) та обвід талії – перевищували нормативне значення у 42 (67,7 %) хворих (р<0,001), причому в пацієнтів із ураженням двох і більше КА ці зміни були більш виражені, ніж у пацієнтів з ураженою однією КА (р<0,05).
Кількість холестерину загального (ХСЗ), тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) в сироватці крові достовірно відрізнялися у обох групах пацієнтів (р<0,05).
10
Trefanenko, I. V., S. I. Grechko, H. I. Shumko, V. O. Shuper, and T. V. Reva. "Influence of Trimethasidin on Hemodynamic Parameters of the Functional State of Myocardium in Elderly Patients with Comorbidity of Ischemic Heart Disease and Biliary Tract Pathology." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 7 (November 15, 2018): 165–69. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.07.165.
Повний текст джерела
11
Hnatiuk, M. S., та L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛЬНИХ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (8 серпня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9272.
Повний текст джерелаАнотація:
Резекція великих об'ємів печінки може призводити до різних пострезекційних ускладнень: кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії, вторинного гіперспленізму, паренхіматозної жовтяниці, портосистемної енцефалопатії, печінкової недостатності, портальної гіпертензії. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Венозний дренаж від дванадцятипалої кишки здійснюється через ворітну печінкову вену, де гемодинамічні розлади ускладнюються різними морфологічними змінами у судинах та структурах вказаного органа. Особливості локального імунного захисту дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії вивчені недостатньо.
Мета – дослідити особливості локальних імунних реакцій у дванадцятипалій кишці при пострезекційній портальній гіпертензії.
Матеріал і методи. Дослідження проведені на 45 щурах-самцях, які були поділені на 3 групи. До 1 групи увійшли 15 інтактних тварин, до 2 – 15 щурів після резекції лівої бокової частки (31,5 % паренхіми печінки), до 3 – 12 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із дванадцятипалої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і, після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації, заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи дванадцятипалої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон'югованими із ізотіоціанатом флуоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінесцентного мікроскопа «Люмам Р-8». У люмінесцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі з специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки змінилися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу виявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об'єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 27,9 %, а рівні плазмоцитів-продуцентів IgM, IgG, IgE відповідно збільшилися на 97,0 %, у 4,2 та 6,0 разів. Ступінь змін місцевого гомеостазу корелював із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії.
Висновки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порушеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та судинах. Ступінь змін місцевих імунних реакцій корелює із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.
12
Lisukha, L. M. "Effect of intermittent normobaric hypoxia on vegetative homeostasis and hemodynamic parameters of children aged 6–11 years who live at radiation contaminated territories." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA 71, no. 7 (November 30, 2015): 66–70. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2015.71.66.
Повний текст джерела
13
Вітрова, Ю. О., С. П. Колісник та С. П. Шавула. "Вплив фізичних вправ з різним механізмом дії на мікроциркуляторне русло у пацієнтів з різним типом реакції серцево-судинної системи на навантаження". Pain medicine 3, № 2/1 (16 жовтня 2018): 20. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29565.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Мікроциркуляторне русло (МЦР) забезпечує обмін речовин між кров’ю і тканинами, залежить від процесів, які впливають на гемодинаміку, таких, наприклад, як фізичні навантаження. Діагностика порушень МЦР розширює можливості лікування, реабілітації та профілактики. Фізичні вправи впливають на гемодинамічні показники, мікроциркуляцію, підвищують толерантність до фізичних навантажень, тому використовуються як один з основних елементів лікування, реабілітації.
Мета: шляхом аналізу динаміки показників офтальмоскопічного дослідження МЦР кон’юнктиви ока розробити алгоритм підбору фізичних вправ для покращення мікроциркуляції (МЦ), враховуючи типи реакцій серцево-судинної системи (ССС) на навантаження.
Матеріали та методи. В ході дослідження виділили три групи вправ, які впливають на МЦР: динамічні аеробні, динамічні анаеробні, статичні анаеробні. Залучено 30 добровольців (15 жінок, 15 чоловіків) віком 15–33 (22,00 ± 2,73) роки. Кожен з учасників виконував три групи вправ в окремі дні. Проводили пульсоксиметрію, вимірювання артеріального тиску, пульсу, кількісну оцінку стану МЦР до проведення навантаження, відразу після них та через 5 хв. Статистичну обробку проводили стандартними методами біометрії.
Результати дослідження та їх обговорення. При виконанні динамічних анаеробних Вплив фізичних вправ з різним механізмом дії на мікроциркуляторне русло у пацієнтів з різним типом реакції серцево-судинної системи на навантаження Вітрова Ю. О., Колісник С. П., Шавула С. П. Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна вправ спостерігалася нормотонічна реакція ССС на навантаження у 73,3 % обстежуваних, а при статичних анаеробних та динамічних аеробних – у 60,0 %. При виконанні статичних і динамічних анаеробних вправ спостерігали значне покращення МЦ (OR = 2,91 та OR = 4,83 відповідно). Найбільше SaO2 підвищувалась при виконанні динамічних аеробних вправ (OR = 3,00).
Висновки. Тип реакції ССС на фізичне навантаження – ключовий фактор індивідуального вибору типу вправ. При відсутності протипоказань рекомендовано поєднувати аеробні та анаеробні вправи. Найменший вплив на МЦР мають анаеробні динамічні вправи, особливо у осіб, що не курять, проте вже через 5 хв цей вид навантаження має найбільший позитивний вплив (OR = 4,83), особливо у осіб, що не курять (OR = 7,40), і зберігає найбільш тривалий ефект. Розроблений нами алгоритм дозволяє індивідуалізувати підходи щодо вибору типу навантаження та виявити групи пацієнтів, які потребують уваги фахівців фізичної та реабілітаційної медицини.
Перспективи подальших досліджень. Тип реагування ССС на певний вид навантаження може відрізнятися у осіб різних вікових груп і потребує подальшого вивчення, особливо за присутності факторів ризику, шкідливих звичок, коморбідної патології.
14
Markin, L. B., та O. I. Popovych. "УДОСКОНАЛЕННЯ ДОПОМОГИ ПРИ ПРОЛОНГОВАНІЙ ЛАТЕНТНІЙ ФАЗІ ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ У ЖІНОК ІЗ ПЕРВИННОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПОТОНІЄЮ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (12 червня 2019): 110–13. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10188.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – удосконалення допомоги при пролонгованій латентній фазі першого періоду пологів у роділь із первинною артеріальною гіпотонією (ПАГ) для забезпечення зниження перинатальної патології.
Матеріали та методи. Для реалізації завдань дослідження сформовані такі клінічні групи вагітних: І – 50 роділь із ПАГ, яким проводили корекцію гемодинамічних розладів у латентній фазі першого періоду пологів; ІІ – 48 роділь із ПАГ у латентній фазі першого періоду пологів; ІІІ – 30 роділь без ПАГ із фізіологічним перебігом пологів у терміні 39–41 тиж. Всі вагітні народжували вперше. Доплерометричне дослідження включало оцінку кровотоку в маткових (МА) та спіральних артеріях (СА). При ультразвуковому дослідженні за допомогою М-методу здійснювали оцінку дихальних рухів плода у поздовжньому та поперечному розрізі.
Результати дослідження та їх обговорення. В обох групах спостереження роділь із ПАГ мала місце пролонгована латентна фаза першого періоду пологів. У ІІ групі спостереження без проведення гемодинамічної корекції тривалість латентної фази склала 14,5±2,5 (8,0–18,5) год. Показники судинної резистентності в МА і СА перевищували нормативні на 21–35 %. При оцінці дихальних рухів плода прояви патологічної біофізичної активності мали місце у 16,7 % випадків. Враховуючи те, що посилення роботи парасимпатичної нервової системи є однією з патогенетичних ланок виникнення гестаційних ускладнень як при вагітності, так і в пологах у жінок із ПАГ, із метою корекції гемодинамічних розладів був застосований селективний блокатор м-холінорецепторів Бускопан. Застосування Бускопану сприяло зниженню показників судинного опору в МА і СА в 1,3 та 1,2 раза відповідно; забезпечувало прискорення процесу розкриття шийки в пологах в 1,2 раза та вкорочення тривалості латентної фази до 10,2±1,3 (5,5–13,5) год. Прояви патологічної біофізичної активності плода мали місце лише у 6,0 % випадків.
Висновок. Корекція гемодинамічних розладів при пролонгованій латентній фазі першого періоду пологів у роділь із ПАГ забезпечує прогрес пологів у 94 % випадків, знижує частоту народження дітей у стані асфіксії у 2,8 раза та знижує частоту оперативного розродження у 2,7 раза.
15
Hnatjuk, M. S., S. O. Konovalenko та L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН СТРУКТУР СІМ’ЯНИКІВ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ЛЕГЕНЕВОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11071.
Повний текст джерелаАнотація:
Легенева гіпертензія і легеневе серце призводять до венозного повнокрів’я та застою у органах великого кола кровообігу. Особливості ремоделювання структур сім’яників при цьому маловивчені.
Мета – морфометрично вивчити особливості морфологічних змін структур сім’яників в умовах пострезекційної легеневої гіпертензії.
Матеріал і методи. Морфологічно досліджені сім’яники 45 білих щурів, які були поділені на три групи. 1-а –15 контрольних тварин, 2-а – 22 щури з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і компенсованим легеневим серцем, 3-я – 8 тварин з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку досліду. Легеневу гіпертензію та легеневе серце моделювали шляхом виконання правосторонньої пульмонектомії. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З сім’яників виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично на мікропрепаратах визначили діаметри сім’яних канальців, товщину їх стінки, кількість клітин епітеліо-сперматогенного шару, кількість клітин Сертолі, тубуло-інтерстиційний індекс, індекс Лейдіга, індекс інтенсивності сперматогенезу. Кількісні показники обробляли статистичними методами.
Результати. Світлооптично венозні судини розширені, переповнені кров'ю. Відмічався виражений перивазальний набряк, який місцями звужував і деформував судини та сім’яні канальні. Венозні судини гемомікроциркуляторного русла нерівномірно розширені, варикозно змінені, з сакуляціями, переповнені кров’ю, з явищами стазу, тромбозу, що посилювало гіпоксію, яка ускладнювалася дистрофією та некрозами ендотеліоцитів, міоцитів судин, клітин Лейдіга, Сертолі, сперматогенних епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтративними та склеротичними процесами. Порушення сперматогенезу підтверджувалося атрофією сім’яних канальців (зменшення їх діаметра, кількості клітин епітеліо-сперматогенного шару, індексу інтенсивності сперматогенезу, потовщення стінки сім’яних канальців). Суттєво ремоделювалися інтерстиційний та ендокринний компоненти сім’яників, що підтверджувалося істотними змінами тубуло-інтерстиційного індексу та індексу Лейдіга. Зміни досліджуваних морфометричних параметрів домінували при декомпенсації легеневого серця, де гемодинамічні зміни були найвираженішими.
Висновок. Пострезекційна легенева гіпертензія та легеневе серце призводять до суттєвого ремоделювання структур сім’яників, яке характеризується вираженим венозним повнокров’ям, гіпоксією, атрофічними дистрофічними, некробітичними, інфільтративними та склеротичними процесами, суттєвими змінами ендокринного, сперматогенного та інтерстиційного компонентів з домінуванням їх при декомпенсації легеневого серця.
16
Hnatjuk, M. S., O. M. Protsaylo, L. V. Tatarchuk та N. Ya Monastyrska. "ОСОБЛИВОСТІ КІЛЬКІСНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН АРТЕРІЙ ТОВСТОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ'ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11391.
Повний текст джерелаАнотація:
Видалення великих об'ємів печінки призводить до портальної гіпертензії, кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії та структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени. Товста кишка – орган, венозний дренаж від якого здійснюється через ворітну печінкову вену і гемодинамічні розлади у ній ускладнюються різними структурно-функціональними змінами, а морфологія артеріального русла товстої кишки при резекції різних обcягів печінки вивчена недостатньо.
Мета – кількісними морфологічними методами вивчити особливості структурної перебудови артерій товстої кишки при резекції різних об'ємів паренхіми печінки.
Матеріал і методи. Морфологічно досліджені артерії товстої кишки 60 щурів, які були поділені на три групи. 1 група – 20 інтактних тварин, 2 – 20 щурів після видалення 31,5 % паренхіми печінки, 3 – 20 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназія тварин здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку досліду. Із товстої кишки виготовляли мікропрепарати, на яких морфометрично визначали зовнішній та внутрішній діаметри артерій середнього та дрібного калібрів, товщину медії, адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносний об'єм пошкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Встановлено, що видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії і вираженої структурної перебудови переважно артерій дрібного калібру товстої кишки, яка характеризувалася значним зростанням товщини їх стінки, медії та адвентиції, зменшенням просвітів на 26,6 %, індексу Керногана – на 52,3 % (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах при цьому зросли на 7,5 %, (р<0,01), відносний об'єм пошкоджених ендотеліоцитів – у 14,5 раза (р<0,001).
Висновки. Видалення лівої та правої бокових часток печінки у білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання переважно артерій дрібного калібру товстої кишки, яке характеризується потовщенням їхньої стінки, звуженням просвіту, зниженням індексу Керногана, ураженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофією, некрозом тканин і клітин, вогнищевими клітинними інфільтратами, склерозуванням.
17
Levytska, L. V. "КОНСТЕЛЯЦІЯ БІОХІМІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ МАРКЕРІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА З РІВНЯМИ СИСТОЛІЧНОГО І ДІАСТОЛІЧНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (16 квітня 2019): 92–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10013.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Надання повноцінної медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ) з коморбідною патологією (КП) на фоні артеріальної гіпертензії залишається складною медичною проблемою, якої на сьогодні не вирішено.
Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу інфаркту міокарда з коморбідною патологією залежно від рівнів систолічного та діастолічного артеріального тиску, виявити ранні маркерні й лімітуючі параметри функціональних показників організму та стратифікаційні ризики для контролю за ефективністю реабілітаційного процесу в цієї категорії пацієнтів.
Методи дослідження. Обстежено 371 хворого на інфаркт міокарда віком (66,2±10,4) року. В 93,8 % обстежених було виявлено супутню патологію. Вивчено основні функціональні показники стану організму хворого на ІМ з КП та їх зв’язок із систолічним (САТ) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ), а також з показниками толерантності до фізичного навантаження.
Результати й обговорення. Було встановлено пряму кореляцію між рівнями САТ у гострий період ІМ та тривалістю анамнезу артеріальної гіпертензії (r=0,130; P=0,040), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,189; P<0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,275; P<0,0001) і розміром аорти (r=0,228; P<0,0001). Існував також достовірий прямий зв’язок між рівнями ДАТ і товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,130; P=0,022), розміром аорти (r=0,172; P=0,002), розміром лівого передсердя (r=0,188; P=0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,210; P<0,001), а також рівнями креатиніну крові (r=0,119; P=0,023). Виявлений достовірний обернений зв’язок між рівнями САТ/ДАТ і пароксизмом фібриляції передсердь, кардіогенним шоком, набряком легень та аневризмою лівого шлуночка може свідчити про виснаження гемодинамічних резервів, знижених внаслідок гострого ішемічного ушкодження міокарда.
Висновки. Показники САТ/ДАТ у гострий період ІМ є ранніми прогностичними маркерами біохімічних, морфологічних та гемодинамічних змін у хворих на ІМ з КП, адекватно відображають загальний функціональний стан пацієнта і серцево-судинні ризики, тому їх необхідно моніторувати в процесі реабілітації. Рівень креатиніну в таких пацієнтів має достовірний прямий зв’язок з показниками ДАТ у гострий період ІМ та морфологічними змінами серцевого м’яза, тому його можна успішно використовувати як маркер системного гемодинамічного контролю на етапах кардіореабілітації.
18
Nedelska, S. M., та O. Yu Akulova. "Особливості екстракраніальної гемодинаміки хворих на бронхіальну астму дітей". CHILD`S HEALTH, № 6.57 (13 листопада 2014): 73–76. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.57.2014.75724.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано показники екстракраніальної гемодинаміки — об’ємна та лінійна швидкості кровотоку, стан периферичного судинного опору та реактивності судин при ультразвуковому допплерографічному дослідженні внутрішніх сонних та хребтових артерій 66 хворих на бронхіальну астму дітей та 22 здорових дітей. Доведено розвиток регіонарної гіпоперфузії у вертебробазилярній зоні, порушення з боку каротидних басейнів, але ці зміни не призвели до зниження об’ємної швидкості кровотоку по обох внутрішніх сонних артеріях та загального об’ємного мозкового кровотоку, що свідчить про компенсацію гемодинамічних порушень за рахунок впливу незмінних показників об’ємної швидкості в каротидних басейнах. Зміни показників екстракраніальної гемодинаміки у хворих на бронхіальну астму дітей повинні розглядатись як предиктор виникнення цереброваскулярних ускладнень у даного контингенту хворих.
19
Kovalenko, O. M. "Лікування опікового шоку на спеціалізованому етапі". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 8 (29 серпня 2019): 55–58. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.55.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Удосконалити протокол інфузійної терапії опікового шоку із застосуванням реосорбілакту.
Матеріали і методи. Реосорбілакт використовували як компонент інфузійної програми у 30 хворих з опіковою хворобою та гіповолемією (основна група), що потребувало використання колоїдних кровозамінників. Лікувальні властивості реосорбілакту оцінювали, порівнюючи їх з дією колоїдних і кристалоїдних розчинів, які застосовували як базисну інфузійну терапію у 20 хворих (порівняльна група).
Результати. Реосорбілакт, введений у дозі 10 мл/кг для усунення гіповолемії, виявляв гемодинамічну дію: збільшення фракції викиду на 4% на 2-гу добу застосування у порівнянні з 1-ю добою і на 2% у порівнянні з відповідним показником у хворих порівняльної групи; зменшення загального добового обсягу інфузії на 10% на 2-гу добу після травми і на 12,7% на 3-тю добу, збільшення діурезу, зменшення дефіциту буферних основ.
Висновки. Реосорбілакт, якому властива гемодинамічна дія, перешкоджає розвитку метаболічного ацидозу, чинить діуретичний ефект, приводить до зменшення загального обсягу інфузійної терапії і в такий спосіб покращує перебіг опікового шоку.
20
Shulgay, A. H., L. V. Tatarchuk та M. S. Hnatjuk. "ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПІДСЛИЗОВИХ ЗАЛОЗ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 грудня 2018): 180–83. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9620.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, яка ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Гемодинамічні розлади при гіпертензії у системі ворітної печінкової вени ускладнюються вираженими морфологічними змінами в оболонках дванадцятипалої кишки, при яких особливості ремоделювання її підслизових залоз вивчено недостатньо.
Мета дослідження – вивчити особливості ремоделювання підслизових залоз дванадцятипалої кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: перша група нараховувала 15 інтактних практично здорових тварин, друга – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя –15 щурів після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через місяць від початку досліду. Із дванадцятипалої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично визначали діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки, висоту мукоцитів підслизових залоз, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в мукоцитах та відносний об’єм ушкоджених мукоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати аналізу отриманих даних встановили, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки більшість структур підслизових залоз дванадцятипалої кишки не змінювалася. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки при цьому статистично достовірно (р<0,001) зріс у 1,5 раза. У дослідних тварин при видаленні 58,1 % паренхіми печінки при розтині очеревинної порожнини спостерігали розширення печінкової ворітної вени, повнокров’я і розширення брижових вен та видимого венозного русла тонкої та товстої кишок, асцит, спленомегалію, що підтверджувало наявність пострезекційної портальної гіпертензії. Через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри суттєво змінювалися. Так, діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки статистично достовірно (р<0,001) зріс на 25,9 %. Висота мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки у даних експериментальних умовах із високим ступенем статистично достовірної різниці (р<0,001) зменшилася на 12,1 %, порівняно з аналогічним контрольним кількісним морфологічним показником, а діаметр їх ядер – на 7,3 %. Нерівномірні диспропорційні зміни просторових характеристик ядра та цитоплазми мукоцитів призводили до виражених порушень ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах. При цьому вказаний морфометричний параметр статистично достовірно (р<0,01) збільшився на 11,1 %. Виявлені зміни ядерно-цитоплазматичних відношень свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки з вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 9,7 раза.
Висновки. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженої структурної перебудови підслизових залоз дванадцятипалої кишки, яке підтверджується змінами їх топографії, порушенням клітинного структурного гомеостазу мукоцитів та вираженим зростанням відносного об’єму їх ушкоджень, інфільтративними та склеротичними процесами, що істотно погіршує функціональну морфологію залоз та посилює дисфункцію досліджуваного органа.
21
Levytska, L. V. "МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА З КОМОРБІДНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 квітня 2019): 75–81. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10034.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: встановити критерії готовності до реабілітації хворих на інфаркт міокарда залежно від наявності супутнього цукрового діабету з врахуванням особливостей функціонального стану організму.
Матеріали і методи. Обстежено 371 хворого на гострий інфаркт міокарда з коморбідною патологією. Діагностику, лікування та реабілітацію пацієнтів проводили відповідно до чинних протоколів.
Результати. Поглиблений статистичний аналіз дозволив підтвердити описаний іншими дослідниками вплив супутнього цукрового діабету на різні функціональні системи організму хворого на гострий інфаркт міокарда та виявити нові маркерні показники, які можуть бути використані для контролю метаболічних, гемодинамічних та регуляторних порушень при відновленні здоров’я у хворих на інфаркт міокарда. Окрім глюкози, як традиційного маркера супутнього цукрового діабету, ними виявилися рівень фібриногену, міжнародне нормалізоване відношення швидкості осідання еритроцитів, кількість лімфоцитів у периферійній крові, тривалість анамнезу артеріальної гіпертензії та індекс коморбідності Чарльсона. Стосовно ускладнень інфаркту міокарда, які переважають у хворих на цукровий діабет, то в них більш часто діагностували серцеву астму, аневризму лівого шлуночка і синдром Дреслера.
Висновки. 1. Поєднання інфаркту міокарда з коморбідним цукровим діабетом є незалежним предиктором гіршого функціонального стану організму, в таких хворих найчастіше розвиваються ускладнення інфаркту міокарда та серцева недостатність, що потребує більш ретельного контролю за маркерними функціональними показниками, а також індивідуального підходу в проведенні реабілітаційних заходів.
2. Інтегральним показником для оцінки функціонального стану хворого при плануванні реабілітаційних заходів може слугувати індекс коморбідностіЧарльсона, який відображає кількісний ступінь коморбідності у хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом.
22
Guryev, S. O., A. Yu Fil та B. B. Lemishko. "Гіпотермія як одна з причин летальності у хворих із політравмою на ранньому госпітальному етапі". TRAUMA 16, № 3 (7 липня 2015): 90–93. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.16.2015.80240.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано результати огляду 52 постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета, доставлених у Комунальну 8-му міську клінічну лікарню м. Львова у 2010–2015 рр. у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди. Групи були сформовані за віком, статтю, механізмом травми та тяжкістю пошкоджень. Проаналізовано температурні показники на різних ділянках тіла. Відзначено розбіжність у зниженні температури в аксилярній ділянці на 1–2 градуси порівняно з температурою у пахвинній та ректальній ділянках, визначено більш об’єктивну вірогідність вимірювання температури в пахвинній та ректальній ділянках. У холодну пору року при тривалому періоді (понад годину) від настання нещасного випадку до доставлення в лікувальний заклад відзначається погіршення гемодинамічних показників (гіпотонія, брадикардія) з підвищенням поверхневої частоти дихальних рухів, що ускладнює роботу анестезіологічної бригади з корекції вітальних функцій організму.
23
Shcherbina, М. О., O. P. Lipko, L. V. Potapova, I. M. Shcherbina, O. V. Mertsalova та N. V. Shelest. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ШИЙКИ МАТКИ ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОЛОГАХ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 185–90. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11861.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити особливості імунологічної регуляції і гемодинамічні характеристики шийки матки при підготовці до термінових пологів.
Матеріали та методи. Відповідно до мети дослідження обстежено 75 вагітних при терміні вагітності 38–40 тижнів. Проводили загальноклінічні дослідження, імунологічні дослідження – визначення сироваткової концентрації цитокінів IЛ-6, IЛ-1β та ФНП-α; ехографічне та доплерометричне дослідження – визначення показників кровотоку в загальній матковій артерії в низхідному та висхідному відділах, в артеріях та венах строми шийки матки та в ділянці перешийка; вимірювали індекс резистентності (ІР) та систоло-діастолічне відношення (СДВ), для венозних судин – середню венозну швидкість (Vmean).
Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка характеру продукції основних цитокінів, що беруть участь у підготовці організму до пологів (ІЛ-1β, IЛ-6 та ФНП-α) показала високі концентрації вивчених прозапальних цитокінів у сироватці крові вагітних із зрілою шийкою матки напередодні пологів порівняно з жінками з недостатньо зрілою шийкою матки. Результати дослідження основних показників цервікального кровотоку у вагітних досліджених груп показали достовірні відмінності індексів судинного опору в судинах, які живлять шийку матки. Виявлено тісний прямий кореляційний зв᾽язок (r=0,78) між вмістом вивчених цитокінів та рівнями індексів периферичного судинного опору в артеріях низхідного та висхідного відділів загальної маткової артерії шийки матки, а також показниками кровотоку в судинах строми шийки матки. Такий зв᾽язок може демонструвати важливий імунорегуляторний вплив цитокінів під час вагітності на процеси васкуляризації та кровопостачання в маткових судинах наприкінці вагітності.
Висновки. Процес підготовки організму до пологів пов᾽язаний із імунологічною перебудовою, яка характеризується зміною системного вмісту цитокінів і пов᾽язана з посиленням гемодинаміки шийки матки. Комплексний підхід до дослідження особливостей різних патогенетичних варіантів забезпечення готовності організму вагітної до пологів дозволить сформувати об᾽єктивні підходи до питань прогнозування ефективності індукції та преіндукції пологів, а також виникнення аномалій пологової діяльності.
24
Cherniy, V. I., V. V. Yevsieieva та V. G. Gurianov. "Вплив карбоксиперитонеуму на серцевий індекс у пацієнтів з морбідним ожирінням та супутньою серцево-судинною патологією під час лапароскопічних баріатричних втручань". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 2 (17 квітня 2019): 9–12. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.02.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити вплив карбоксиперитонеуму на показники центральної гемодинаміки у пацієнтів з морбідним ожирінням (МО) та супутньою серцево-судинною патологією (ССП) під час лапароскопічних баріатричних втручань.
Матеріали і методи. В дослідження включено 45 хворих з МО та індексом маси тіла 37 - 58 кг/м2, віком від 18 до 61 року, яким були виконані лапароскопічні баріатричні втручання. Супутня ССП виявлена у 100% пацієнтів. Всім пацієнтам під час операції проведена комбінована інгаляційна низькопотокова анестезія севофлюраном у поєднанні з періопераційною мультимодальною аналгезією. Аналізували показники центральної гемодинаміки, отримані математичним шляхом. Статистичне опрацювання результатів дослідження здійснювали за допомогою пакета аналізу статистичних даних MedCalc v. 18.11 (MedCalc Software Inc, Broekstraat, Бельгія).
Результати. Проведеним кореляційним аналізом встановлено, що зміна абсолютного значення показника серцевого індексу (СІ) корелює із внутрішньочеревним тиском (ВЧТ) в умовах карбоксиперитонеуму. Виявлено сильний позитивний лінійний зв’язок (r=0,83; p < 0,001) величини Δ СІ та ВЧТ. Критичне значення ВЧТ за умови карбоксиперитонеуму становить 15 мм рт. ст.: чутливість - 93,1% (95% вірогідний інтервал – ВІ 77,2% – 99,2%), специфічність – 100% (95% ВІ 79,4% – 100%), прогностичність позитивного результату - 100% (95% ВІ 93,2% – 100%), прогностичність негативного результату - 88,9% (95% ВІ 67,7% – 96,8%).
Висновки. Тривалий карбоксиперитонеум за тиску 15 мм рт. ст. не призводить до значних гемодинамічних змін у хворих з МО та супутньою ССП і є для них оптимальним.
25
Lyovkin, О. A., B. M. Goldovskyi та К. V. Serikov. "Аналіз надання спеціалізованими бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги постраждалим із тяжкою черепно-мозковою травмою". EMERGENCY MEDICINE, № 7.62 (1 жовтня 2014): 118–20. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84160.
Повний текст джерелаАнотація:
Був проведений ретроспективний аналіз виїзних карт спеціалізованих бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Запоріжжя щодо надання екстреної медичної допомоги пацієнтам із тяжкою черепно-мозковою травмою за перше півріччя 2014 року. Було проаналізовано 86 виїзних карт. Середній вік постраждалих становив 36,6 ± 8,0 року. 72 % постраждалих — чоловіки. Серед постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою переважали чоловіки працездатного віку (39 %). Усі постраждалі з тяжкою черепно-мозковою травмою вимагали екстреного відновлення прохідності дихальних шляхів та респіраторної підтримки (частота дихальних рухів 8,1 ± 0,5 хв–1 та сатурація 82,1 ± 0,3 %). Респіраторна підтримка, що проводилася всім постраждалим із тяжкою черепно-мозковою травмою, була ефективною (статистично вірогідне збільшення частоти дихальних рухів із 8,1 ± 0,5 хв–1 до 14,8 ± 0,1 хв–1 та статистично вірогідне збільшення SpО2 з 82,1 ± 0,3 % до 97,0 ± 0,3 %). Респіраторна підтримка проводилась у режимі нормокапнії (про що свідчать показники PetCO2 32,4 ± 0,2 мм рт.ст.). Корекція гемодинамічних показників сприяла досягненню середнього артеріального тиску на рівні 103,4 ± 1,8 мм рт.ст.
26
Rud, O. A. "Інтраопераційна динаміка циркуляторних показників при різних методах загальної анестезії під час операцій у положенні на животі". EMERGENCY MEDICINE, № 3.66 (4 червня 2015): 32–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.66.2015.79363.
Повний текст джерелаАнотація:
У наведеній роботі порівнюються гемодинамічні зміни при використанні двох найбільш поширених методик загальної анестезії — тотальної внутрішньовенної та інгаляційної анестезії — під час виконання ендоскопічних операцій на нирках. Отримані результати свідчать про те, що вибір анестетика для забезпечення даної операції не впливає на рівень артеріального тиску.
27
Vakulenko, Dmitro. "ЗАСТОСУВАННЯ МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ АРТЕРІАЛЬНИХ ОСЦИЛОГРАМ ДЛЯ ОЦІНКИ ДИНАМІКИ ГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПРОБІ МАРТІНЕ-КУШЕЛЕВСЬКОГО". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12174.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Проба Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 с) - простий, високо інформативний метод вивчення стану серцево-судинної системи (ССС), успішно використовується протягом багатьох десятиліть. Застосування електронних тонометрів дає можливість удосконалити метод, фіксувати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск (АТ), артеріальні пульсації впродовж усього дослідження, більш детально оцінити особливості діяльності ССС.
Мета. Вивчити функціональну здатність ССС адаптуватися до компресії судин плеча при вимірюванні АТ у стані спокою, після проби Мартіне-Кушелевського за допомогою (запропонованого авторами роботи) морфологічного аналізу артеріальних осцилограм (АОГ) та обгрунтувати його інформативність.
Матеріали та методи. Обстежено 89 осіб віком 18-55 років, без скарг на стан здоров’я. Вивчено показники як самої проби, так і АОГ, зареєстрованих до, після навантаження, через 3 хв відпочинку. Оцінку морфологічних даних АОГ проводили (відповідно до запропонованих авторами критеріїв) за п’ятибальною системою. Результати порівняно між собою.
Результати дослідження та їх аналіз. У стані спокою найчастіше реєструвались найкращі, 1-й (28%) та 2-й (53%) типи АОГ. Після навантаження – 3-й тип (54%), який зріс на 37% за рахунок зменшення відсотку АОГ 1-го та 2-го типів. Після 3 хв відпочинку (навіть при нормотонічному типі реакції) АОГ мали динаміку як в бік «покращення», так і «погіршення». Нерідко у випадках, коли цифрові показниками проби незначно відрізнялись між собою , реєструвались найрізноманітніші типи АОГ. Найчастіше – при неадекватній реакції АТ. Відмічене пов’язане з різними рівнями адаптаційної здатності нервово-рефлекторних механізмів кровообігу до компресії та навантаження, в’язко-пружних властивостей судинної стінки, що підтверджується морфологічним аналізом АОГ.
Висновки. Застосування морфологічного аналізу АОГ при проведенні проби Мартіне-Кушелевського дає можливість більш детально оцінити стан гемодинамічних процесів обстежених, їх рівень здоров’я та адаптаційні можливості, завчасно діагностувати початкові відхилення від меж норми.
28
Bohuslavska, N. M., та M. A. Heorhiiants. "Періопераційна оцінка стану гемодинаміки та рівня болю у молодих пацієнтів при травматологічних операціях". EMERGENCY MEDICINE, № 5.68 (8 жовтня 2015): 137–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.68.2015.78557.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено дослідження показників гемодинаміки та рівня болю у травматологічних хворих молодого віку, оперованих в умовах провідникової, провідникової з седацією (пропофол) та внутрішньовенної (пропофол, фентаніл) анестезії. З’ясовано, що всі методи анестезії демонструють гемодинамічну стабільність, а провідникова анестезія із седацією має більший антиноцицептивний захист в ранньому післяопераційному періоді.
29
Kolomachenko, V. I. "Показники гемодинаміки при артропластиці кульшового суглоба в умовах різних методів знеболювання". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 12 (28 грудня 2018): 50–54. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.12.50.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Порівняння гемодинамiчних профілів пацієнтів при артропластиці кульшового суглоба (КС) в умовах різних методів знеболювання.
Матеріали і методи. У 132 пацієнтів у ході виконання артропластики КС оцінювали показники гемодинаміки в періопераційному періоді в залежності від методики інтраопераційної анестезії та післяопераційної аналгезії.
Результати. На тлі спінальної анестезії спостерігали суттєве зниження артеріального тиску (АТ) з тенденцією до брадикардії, що потребувало вазопресорної підтримки. Загальна анестезія супроводжувалась досить стабільним рівнем АТ з епізодами тахікардії. Найбільш стабільною була гемодинаміка на тлі паравертебральної і каудальної епідуральної анестезії та блокад нервів (поперекового сплетення та сідничного нерва). В післяопераційному періоді гемодинаміка була найбільш стабільною на тлі пролонгованих реґіональних методів аналгезії.
Висновки. Пролонговані паравертебральні блоки є оптимальним варіантом знеболювання при артропластиці КС з точки зору забезпечення гемодинамічної стабільності.
30
Тенкач, О. О., та Е. С. Палагонич. "Оцінка впливу методу знеболення на ступінь післяопераційного болю у хворих на рак товстої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (3 грудня 2021): 57–61. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12263.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: залежно від вибраного методу анестезії оцінити ступінь післяопераційного больового синдрому у хворих на рак товстої кишки. Матеріали і методи. На базі відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП “ЗПЦ” ЗОР у період із січня до серпня 2020 р. виконано аналіз результатів проведеної анестезії у 32 хворих на рак товстої кишки. В рандомізованому порядку сформовано дві групи пацієнтів. Відмінність між групами полягала у різниці медикаментозних комбінацій та дозувань анестезіологічного забезпечення. З метою об’єктивізації рівня больового синдрому досліджено зміни гемодинамічних та біохімічних показників. Дослідження суб’єктивної оцінки болю пацієнтам проводили шляхом анкетування за допомогою опитувальника візуальної аналогової шкали. Для порівння показників ступеня болю до і після операції використовували t-критерій Стюдента для середніх величин, а статистично значущими вважали рівень р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено статистично значущу різницю результатів змін вітальних функцій між І та ІІ групою за всіма показниками в післяопераційному періоді через 6 год, що характеризує факт ефективнішого зниження ступеня больового синдрому при використанні загального знеболення в комбінації з епідуральною анестезією (p=0.0001). Після оцінки результатів біохімічних маркерів больового синдрому встановлено, що між І та ІІ групою до операції статистично значуща різниця спостерігається в рівні кортизолу. Виявлено достовірні зміни рівня кортизолу після операційного втручання в пацієнтів І та ІІ груп (p=0.0001). При порівнянні показників інсуліну та глюкози крові результати біохімічних показників були нижчі у ІІ групі хворих, що свідчить про нижчий рівень болю або його відсутності в перші 6 год після операційного втручання (p=0.0001). При порівнянні результатів анкетування за візуальною аналоговою шкалою пацієнтів на рак товстої кишки до і після операції виявлено статистично значущу різницю рівня больового синдрому (p=0.0001).
31
Datsiuk, O. I. "Протективний вплив препарату L-аргініну гідрохлориду на гемодинаміку та ендотеліальну функцію в ранній фазі гострого панкреатиту". EMERGENCY MEDICINE, № 8.63 (1 листопада 2014): 89–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.63.2014.84226.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою проведеного дослідження було вивчити ефект стартової рідинної ресусцитації з використанням препарату L-аргініну гідрохлориду на показники гемодинаміки, запалення, ендотеліальної дисфункції та результати лікування гострого панкреатиту в ранній фазі. Було обстежено 79 хворих із гострим панкреатитом. Встановлено, що включення в схему лікування ранньої фази гострого панкреатиту препарату L-аргініну гідрохлориду (група L-аргініну, n = 34) сприяло більш швидкому регресу клінічних проявів захворювання, у тому числі гемодинамічних порушень та дихальних розладів, ніж у групі порівняння (n = 45), а також поліпшенню кровотоку в підшлунковій залозі, протекції функції ендотелію.
32
Sobokar, V. O., та S. M. Grytsenko. "Вплив високої грудної епідуральної блокади на гемодинаміку при операціях аортокоронарного шунтування зі штучним кровообігом". EMERGENCY MEDICINE, № 3.66 (4 червня 2015): 168–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.66.2015.79407.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Використання високої грудної епідуральної блокади (ВГЕБ) при кардіохірургічних операціях може стримуватись побоюванням її негативних гемодинамічних ефектів. Мета: оцінити вплив ВГЕБ на гемодинаміку при операціях аортокоронарного шунтування (АКШ) зі штучним кровообігом (ШК). Методи. У 85 пацієнтів під час АКШ зі ШК визначали серцевий індекс (СІ), ударний індекс, фракцію викиду (ФВ) і індекс загального периферичного судинного опору (ІЗПСО). Результати. Після індукції встановлювався гіподинамічний тип кровообігу: СІ — 2,27 ± 0,69 л•хв–1•м–2, ІЗПСО — 2618 (2064; 3032) дін•с•см–5•м–2, при цьому систолічна функція покращувалась, про що свідчило зростання ФВ. Після ШК встановився гіпердинамічний тип кровообігу: СІ зростав до 3,72 ± 0,96 л•хв–1•м–2 за рахунок частоти серцевих скорочень і систолічної функції серця, а ІЗПСО знижувався. Висновки. При проведенні ВГЕБ під час операцій аортокоронарного шунтування зі ШК більшість гемодинамічних параметрів зберігалась у межах референтних значень, а після індукції показники глобальної систолічної функції міокарда зростали, що свідчило про покращення умов роботи серця.
33
Sobokar, V. A., та S. M. Gritsenko. "Вплив високої грудної епідуральної блокади на гемодинаміку при операціях аортокоронарного шунтування зі штучним кровообігом". EMERGENCY MEDICINE, № 6.69 (21 жовтня 2015): 112–16. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.69.2015.78675.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Використання високої грудної епідуральної блокади (ВГЕБ) при кардіохірургічних операціях може стримуватись побоюванням її негативних гемодинамічних ефектів. Мета. Оцінити вплив ВГЕБ на гемодинаміку при операціях аортокоронарного шунтування (АКШ) зі штучним кровообігом (ШК). Методи. У 85 пацієнтів під час АКШ із ШК визначали серцевий індекс (СІ), ударний індекс, фракцію викиду (ФВ) й індекс загального периферічного судинного опору (ІЗПСО). Результати. Після індукції встановлювався гіподинамічний тип кровообігу: СІ — 2,27 ± 0,69 л • хв–1 • м–2, ІЗПСО — 2618 (2064; 3032) дин • с • см–5 • м–2, при цьому систолічна функція покращувалась, про що свідчило зростання ФВ. Після ШК встановився гіпердинамічний тип кровообігу: СІ зростав до 3,72 ± 0,96 л • хв–1 • м–2 за рахунок ЧСС і систолічної функції серця, а ІЗПСО знижувався. Висновки. При проведенні ВГЕБ під час операцій аортокоронарного шунтування з ШК більшість гемодинамічних параметрів зберігалась у межах референтних значень, а після індукції показники глобальної систолічної функції міокарда зростали, що свідчило про покращення умов роботи серця.
34
Matolinets, N. V. "Обґрунтування переваг комбінованої загальної анестезії зі штучною вентиляцією легень у поєднанні з нейроаксіальними блокадами при лапароскопічних гістеректоміях". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 165–68. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83654.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведений аналіз 585 об’ємних, тривалих та травматичних лапароскопічних оперативних втручань у гінекології. Доведено, що можливість проведення збалансованої анестезії з невисокими дозами загальних анестетиків сприяє меншому пригніченню життєво важливих функцій організму, забезпечує інтраопераційну стабільність гемодинамічних показників і раннє відновлення психічних та моторних функцій в післяопераційному періоді на фоні триваючої та контрольованої нейроаксіальної блокади.
35
Ostafiichuk, S. O. "ДИНАМІКА ВОДНИХ СЕКТОРІВ У ВАГІТНИХ ЖІНОК ІЗ ПАТОЛОГІЧНИМ ГЕСТАЦІЙНИМ ЗБІЛЬШЕННЯМ МАСИ ТІЛА". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 53–57. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10920.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – встановити динаміку водних секторів у материнському організмі під час вагітності у жінок з рекомендованим та патологічним гестаційним збільшенням маси тіла (ГЗМТ).
Матеріали та методи. Обстежено 153 вагітних жінок з нормальною масою до вагітності (ІМТ (20,3±1,5) кг/м2). Рекомендоване ГЗМТ виявлено у 77 (50,3 %), недостатнє – у 31 (20,3 %), а надлишкове у 45 (29,4 %) пацієнток. Методом спектральної біоімпедансометрії (БІМ) об’єми загальної води організму (ЗВО), внутрішньоклітинної (ВКР) та позаклітинної рідини (ПКР), а також показники антропометрії, визначали в кожному триместрі.
Результати дослідження та їх обговорення. У групі жінок із рекомендованим ГЗМТ продемонстровано рівномірне зростання всіх рідинних компонентів із співвідношенням ПКР/ЗВО 0,35 у всіх триместрах. При недостатньому ГЗМТ відмічено нижчий показник ЗВО порівняно з нормальною надбавкою у масі, починаючи від ранніх термінів, відсутність динаміки відсотка ПКР, стабільний об’єм ВКР та збереження ПКР/ЗВО 0,34 у всіх триместрах. Надлишкове ГЗМТ супроводжується надмірним зростанням ЗВО в третьому триместрі, значним накопиченням рідини в інтерстиціальному секторі, починаючи вже з ранніх строків, із досягненням піку в кінці вагітності. Такий патологічний перерозподіл ПКР/ЗВО 0,39, 0,44 і 0,44 відповідно в кожному триместрі, порівняно з нормальним ГЗМТ, є ризиком акушерських та перинатальних ускладнень, пов’язаних з гемодинамічними розладами.
Висновки. Продемонстровано доцільність використання спектральної біоімпедансометрії для моніторингу динаміки водних секторів у вагітних жінок, починаючи з першого триместру, з метою раннього виявлення надмірної затримки рідини та перерозподілу рідинних секторів, що приводить до патологічного ГЗМТ і є проявом гемодинамічної дезадаптації впродовж перебігу вагітності.
36
Homon, M. L., та V. O. Shaprynskyi. "Післяопераційна антиноцицептивна протекція в комплексі лікування хірургічних хворих абдомінального профілю". EMERGENCY MEDICINE, № 7.62 (1 жовтня 2014): 95–99. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84154.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження — провести порівняльний аналіз методів антиноцицептивної протекції після оперативних втручань на органах черевної порожнини для вибору методу, оптимального за кінцевим результатом при даній патології.Матеріал та методи. Проаналізовано ведення післяопераційного періоду в 65 хворих з оперативним ризиком ІІІ–ІV ступеня за ASA, яким проводили планові високо- та середньотравматичні оперативні втручання на органах черевної порожнини. Оцінювалися середній артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, дози знеболюючих засобів та препаратів симптоматичної терапії, термін відновлення функції кишечника. Результати та їх обговорення. Встановлено, що оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками порівняно з використанням наркотичних і ненаркотичних аналгетиків або перидуральної анестезії як окремих методик. Використання для післяопераційної протекції фармакологічних препаратів характеризується виникненням періодів гіперкінетичної гемодинаміки, що може стати причиною ускладнень. Використання перидуральної анестезії небезпечне через періоди гіпотонії. Запропонована методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів, кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.Висновки. Оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками. Дана методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів порівняно із застосуванням комбінації опіоїдів із ненаркотичними аналгетиками та перидуральної анастезії. Дана методика забезпечує кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.
37
Pasiechko, N. V., L. V. Radetska, P. P. Kuziv, N. I. Yarema, A. O. Bob, I. V. Smachilo, Z. P. Mandzii та ін. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ МОДИФІКАЦІЇ СПОСОБУ ЖИТТЯ НА ОСНОВІ ДІЄТИЧНИХ ПІДХОДІВ ПРИ КАРДІОРЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІХС ТА ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА СЕРЦІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (2 жовтня 2018): 112–16. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9311.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні в усьому світі розвиваються реабілітаційні програми, відзначається тенденція до їх індивідуалізації, включення нових методів, розширення показань для їх призначення. Це дозволяє ширше і ефективніше застосовувати можливості відновної медицини. Вивчивши типи інтервального голодування ми застосували просту і безпечну схему харчування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з застосуванням методу обмеження «вікна харчування».
Мета роботи – підвищити ефективність кардіореабілітації хворих на ІХС та після операцій на серці шляхом використання методу обмеження «вікна харчування», обґрунтувати доцільність його застосування.
Матеріал і методи. Обстежено 54 хворих на ІХС та після операцій на серці віком від 42 до 71 року. У 78,3 % пацієнтів захворювання поєднувалось з супутніми хворобами (гіпертонічна хвороба, аліментарне ожиріння, компенсований цукровий діабет ІІ типу тощо). Усі пацієнти отримували стандартне медикаментозне лікування відповідно до діагнозу, згідно з останніми клінічними рекомендаціями. Клінічну ефективність даного виду реабілітації та фармакологічних засобів оцінювали з урахуванням частоти та інтенсивності нападів стенокардії, ЧСС, АТ, даних ЕКГ у спокої і в умовах динамічного навантаження. При проведенні навантажувального тесту враховували величину порогового динамічного навантаження, розраховували подвійний добуток. У динаміці (на початку та через 6–12 місяців спостереження) досліджували біохімічними методами показники ліпідного обміну, коефіцієнт атерогенності.
Результати. При застосуванні тривалого періоду обмеження «вікна харчування» (6–12 місяців) при кардіореабілітації хворих спостерігають позитивну динаміку гемодинамічних показників, підвищення толерантності до фізичних навантажень, нормалізацію параметрів ліпідного профілю крові.
Висновок. Обґрунтована доцільність застосування даного методу в комплексі профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів у хворих на ІХС та після перенесених операцій на серці.
38
Skybchyk, V. A., та S. D. Bablyak. "Шкала прогнозування виникнення резистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів похилого та старечого віку". HYPERTENSION, № 5.43 (24 листопада 2015): 68–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.43.2015.81177.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається взаємозв’язок між наявністю певних демографічних особливостей, окремих факторів ризику, варіантів супутньої патології, гемодинамічних показників та процесом виникнення резистентної артеріальної гіпертензії. Наведені приклади вже існуючих прогностичних та діагностичних шкал, що широко застосовуються у різних галузях медицини (неврології, кардіології, ендокринології) з подібною метою. На підставі аналізу інформації, отриманої за допомогою сучасних міжнародних досліджень, та власного клінічного досвіду зроблена спроба створення шкали з прогнозування виникнення резистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів обох статей похилого (60–74 роки) та старечого віку (75–89 років). Виділені 4 прогностичні групи ризику даної патології, розглянуті особливості використання шкали у клінічній практиці на прикладах 2 пацієнтів.
39
Д. Н. Котко, Н. Л. Гончарук, Л. М. Путро та И. С. Томчук. "Особливості реакції кардіореспіраторної системи на фізичне навантаження у людей старшого віку". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 листопада 2018): 45–53. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.45-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розглянути вікові особливості реакції кардіореспіраторної системи в умовах максимальної та стандартних фізичних навантажень у людей старшого віку. Методи. Аналіз наукової і науково-методичної літератури, дані власних досліджень. Результати. З віком максимальне фізичне навантаження приводить до значного напруження вегетативної нервової системи. Вивчення реакцій на стандартні навантаження дозволяє порівняти реакцію і визначити вікові особливості вегетативних зрушень в умовах однакових за величиною фізичних впливів. У похилому і старечому віці спостерігається більш виражена гіпертензивна реакція на стандартні фізичні навантаження, міокард функціонує в менш сприятливих умовах, більш напружено. Під час виконання фізичної роботи на ЕКГ з’являються несприятливі метаболічні зміни у серцевому м’язі. У процесі старіння змінюються умовнорефлекторні впливи з боку серцево-судинної системи на майбутнє фізичне навантаження, відзначається сповільнений розвиток змін гемодинамічних і респіраторних показників, спричинених м’язовою роботою, а також затримка відновлення показників функціонального стану серцево-судинної системи після м’язової роботи. Це стосується як стандартних фізичних навантажень різної інтенсивності і тривалості, так і максимального фізичного навантаження.
40
Gomon, M. L. "Мультимодальна анестезія/аналгезія в комплексі анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба". TRAUMA 15, № 5 (1 вересня 2014): 65–69. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.15.2014.81770.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено анестезіологічне забезпечення 45 хворих при тотальному та субтотальному протезуванні кульшового суглоба (3–4-й ступень операційного ризику за АSA), із яких у 23 випадках використовувалась спінальна анестезія (3,9 ± 0,1 мл 0,5% бупівакаїну), у 22 випадках — редукована (3,4 ± 0,1 мл 0,5% бупівакаїну) спіноперидуральна анестезія/аналгезія (0,25% бупівакаїном). Для зменшення резорбції неполімеризованого цементу використовували керовану гіпертензію титрованим мезатоном. Встановлено, що використання спіноперидуральної анестезії з редукцією дози спінального компонента та підвищення артеріального тиску в момент використання неполімеризованого цементу забезпечує менші коливання гемодинамічних показників протягом оперативного втручання порівняно зі спінальною анестезією. Наведена методика забезпечує достатню антиноцицептивну протекцію, характеризується малим токсичним впливом на пацієнта, вимагає меншого використання седативної, симпатоміметичної та інфузійної терапії. Рекомендовано широко використовувати методику редукованої спіноперидуральної анестезії/аналгезії та керованої гіпертензії при протезуванні кульшового суглоба.
41
Gomon, N. L., та O. I. Mityuk. "Періопераційна антиноцицептивна протекція в комплексі лікування хворих з операціями на артеріях нижніх кінцівок". EMERGENCY MEDICINE, № 5.60 (3 липня 2014): 71–75. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.60.2014.83515.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз перебігу післяопераційного періоду в 47 хворих із 3-м ступенем операційного ризику за шкалою АSA при реконструктивних операціях на артеріях нижніх кінцівок, серед яких у 24 випадках використовувалась спінальна анестезія з традиційним післяопераційним знеболюванням наркотичними та ненаркотичними анальгетиками, у 23 випадках — редукована спіно-перидуральна анестезія/анальгезія із знеболюванням у післяопераційному періоді 0,25% бупівакаїном у комбінації з терапевтичною дозою ненаркотичних анальгетиків. Установлено, що використання спіно-перидуральної анестезії з редукцією дози спінального компонента та застосуванням анальгезії в післяопераційному періоді забезпечує менші коливання гемодинамічних показників, кращу протекцію больового синдрому, менше фармакологічне навантаження наркотичними та ненаркотичними анальгетиками. Рекомендовано широко використовувати методику редукованої спіно-перидуральної анестезії/анальгезії із застосуванням у післяопераційному періоді комбінації перидуральної анальгезії з фоновими терапевтичними дозами ненаркотичних анальгетиків для адекватної антиноцицептивної протекції після складних і довготривалих реконструктивних оперативних втручань на артеріях нижніх кінцівок.
42
Minaev, B. P., S. A. Kovalenko, L. I. Kudii, and A. V. Rybalko. "Wave structure of hemodynamic parameters in people with the different baseline level of cardiac output and the blood supply of the thoracic organs." CHERKASY UNIVERSITY BULLETIN: BIOLOGICAL SCIENCES SERIES, no. 2 (2019): 37–45. http://dx.doi.org/10.31651/2076-5835-2018-1-2019-2-37-45.
Повний текст джерела
43
Venher, I. K., O. B. Kolotilo, S. Ya Kostiv, A. R. Vaida та N. I. Herasemuk. "Профілактика та лікування реперфузійного пошкодження тканин при реконструкції артеріального русла аорто-стегно-підколінного сегмента в умовах хронічної критичної ішемії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9443.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: покращити результати реконструктивних операцій на аорті та магістральних артеріях в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок.
Матеріали і методи. В роботу включено 56 пацієнтів з облітеруючими ураженнями аорти та артерій нижніх кінцівок із ІІ, ІІІА, ІІІВ, IV ст. хронічної артеріальної недостатності.
Для профілактики і лікування феноменів no-reflow і reflow-paradox на доопераційному періоді здійснювали комплекс запропонованих заходів.
Для діагностики характеру ураження артеріального русла й особливостей гемодинамічних порушень застосовували показники ультразвукової доплерографії, дуплексного сканування, рентгеноконтрастної цифрової ангіографії. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії.
Результати дослідження та їх обговорення. За об’ємом реваскуляризації аорто(клубово)-стегно-підколінного сегмента пацієнтів розділили на дві групи. Оперативне втручання в першій групі пацієнтів включало одномоментне аорто-біфеморальне алошунтування (14 спостережень) і однобічне аорто(клубово)-стегнове алошунтування (8 спостережень). Другу групу склали 34 пацієнти, у яких, крім атеросклеротичної оклюзії аорто(клубово)-стегнового, сегмента виявлено стенотично-оклюзивний процес стегно-підколінного сегмента. Динамічний ультразвуковий моніторинг стану гемодинаміки стегно-підколінного сегмента в післяопераційному періоді у хворих другої групи дозволив виявити зниження пікової систолічної швидкості та індексу резистентності, що було показанням до проведення додаткової реконструкції стегно-підколінного сегмента.
44
Skums, A. V., O. M. Gulko, B. A. Kondratiuk та O. M. Symonov. "Мультидисциплінарний підхід до хірургічного лікування феохромоцитоми наднирників". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 35–38. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити результати застосування мультидисциплінарного підходу в лікуванні феохромоцитоми наднирників.
Матеріали і методи. Для аналізу ефективності схеми періопераційного лікування проспективно та ретроспективно досліджено результати лапароскопічної адреналектомії (ЛА), виконаної з приводу феохромоцитоми у 31 хворого за період з 2015 по 2017 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша - 15 хворих, яким періопераційне лікування проводили із застосуванням мультидисциплінарного підходу, 2-га - 16 пацієнтів, яким виконали тільки ЛА. Аналізували середню тривалість оперативного втручання, середній об’єм інтраопераційної крововтрати, геодинамічні показники та ускладнення.
Результати. Середній об’єм інтраопераційної крововтрати у 1-й групі становив (48,7 ± 9,1) мл, у 2-й - (231,3 ± 113,8) мл (р < 0,05), середній рівень метанефрину в сечі до адреналектомії - відповідно (290,9 ± 71,8) та (991,2 ± 703,0) мкг/добу (р < 0,05). Середня тривалість оперативного втручання у пацієнтів 1-ї групи становила (117,7 ± 52,1) хв і була несуттєво меншою порівняно з пацієнтами 2-ї групи - (164,7 ± 57,5) хв (р = 0,133). Гемодинамічну нестабільність спостерігали лише у 5 пацієнтів 2-ї групи. Середні строки лікування після операції пацієнтів 1-ї групи становили (5,9 ± 2,2) дня, 2-ї - (11,3 ± 5,4) дня (p < 0,05). Ускладнення виникли у 2 (12,5%) пацієнтів 2-ї групи. Ніхто із пацієнтів обох груп не помер.
Висновки. У пацієнтів з феохромоцитомою наднирника періопераційне лікування із застосуванням мультидисциплінарного підходу є більш безпечним й ефективним та менш тривалим у порівнянні з виконанням тільки ЛА.
45
Вигівська, Л. М., В. М. Гончаренко, В. О. Бенюк, І. В. Майданник та В. Ф. Олешко. "Стан матково-плацентарної гемодинаміки у вагітних у результаті використання допоміжних репродуктивних технологій". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 4, № 1 (24 липня 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.4(1).2020.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті наведено результати проспективного доплерометричного обстеження матково-плацентарного кровотоку у жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.Мета дослідження – вивчити в динаміці І триместру вагітності особливості гемодинаміки у вагітних після допоміжних репродуктивних технологій для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в динаміці проспективного спостереження комплексно обстежено 299 вагітних жінок, яких розподілили таким чином: до основної групи увійшли 249 жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій; до контрольної групи – 50 вагітних зі спонтанним настанням вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік з вагітності у термін 6–8 тижнів. До І групи ввійшли 94 жінки з трубно-перитонеальним фактором безпліддя; до ІІ групи – 87 жінок з ендокринним фактором безпліддя; до ІІІ групи – 68 жінок, безпліддя яких обумовлено чоловічим фактором.Вагітним обстежених груп проводили загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, які включали загальний аналіз крові та сечі і доплерометричне визначення показників у маткових артеріях.Результати дослідження та їх обговорення. Визначення матково-плацентарної гемодинаміки у жінок основної групи після використання лікувальних циклів допоміжних репродуктивних технологій свідчить про необхідність їх динамічного моніторингу протягом І триместру вагітності. У результаті аналізу отриманих даних було встановлено, що найбільш висока інтенсивність гемодинаміки в басейні маткових артерій в 11–12 тижнів гестації реєструвалася у групі пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності. Так, показники систоло-діастолічного співвідношення в правій і лівій маткових артеріях у цих пацієнток становили 1,9 (1,8–2,7) і 2,1 (1,9–2,6) відповідно. На відміну від обстежуваних із неускладненим перебігом, у вагітних з використанням допоміжних репродуктивних технологій проаналізовані показники були вірогідно вищі (в 1,6–1,9 разу, р < 0,0001). Систоло-діастолічне співвідношення в правій матковій артерії у групі III становило 3,0 (2,4–3,5), у групі I – 3,3 (3,1–3,4). Аналогічні дані було отримано при аналізі кривих швидкостей кровотоку в лівій матковій артерії – 2,9 (2,1–3,5) і 3,0 (2,7–3,6) відповідно. Найбільш високий периферичний опір, як у правій (3,6 (3,4–3,7)), так і в лівій (3,5 (3,2–3,8)) маткових артеріях, закономірно реєструвався у вагітних ІІ групи. Власні дослідження дозволили встановити, що в переважної більшості (36 (72%)) пацієнток з неускладненим перебігом і успішним результатом гестації в 11–12 тижнів вагітності в інтервельозному просторі кровотік не реєструвався. Менше ніж у третини пацієнток (14 (28%)) кольорове доплерівське картування виявило безперервний венозноподібний кровотік. Пульсуючий артеріоподібний тип кровотоку не виявлено в жодної вагітної цієї групи.На відміну від цього, в переважної більшості (50 (73,5%)) вагітних І групи реєструвалися два типи кровотоку у міжворсинчастому просторі: пульсуючий артеріоподібний і безперервний венозноподібний. Лише у 18 (26,5%) пацієнток цієї групи кровотік в інтервельозному просторі не визначався.Висновок. Результати досліджень дозволяють віднести доплерометрію до високоінформативних методів дослідження, що надає можливість досить ефективно прогнозувати ускладнення вагітності в жінок у результаті допоміжних репродуктивних технологій. Вагітні з відсутністю гемодинамічних порушень у матково-плацентарному басейні в комбінації з нормальними даними ультразвукового дослідження, що включають оцінку стану плода, становлять групу з істинно низьким ризиком несприятливого результату.
46
Yavorska, S. I., N. Ye Lisnychuk, T. Ya Yaroshenko, B. Ya Reminetskyy та I. M. Yavorska-Skrabut. "ДИНАМІКА ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ ТА СТРУКТУР КІРКОВОЇ РЕЧОВИНИ НИРОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11362.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Високий рівень захворюваності на токсичні гепатити з розвитком поліорганної недостатності зумовлює актуальність дослідження змін біохімічних показників крові та з’ясування об’єктивних морфометричних змін структур нефронів, що характеризують морфофункціональні зміни нирок при токсичному ураженні печінки.
Мета дослідження – вивчити динаміку змін біохімічних показників крові, а також морфологічних змін структур кіркової речовини нирок білих щурів за умов експериментального токсичного ураження печінки.
Методи дослідження. Експеримент виконано на 30-ти білих безпородних щурах-самцях, яких було поділено на 3 групи. Моделлю токсичного гепатиту слугувала інтоксикація тетрахлорметаном, який вводили через день внутрішньошлунково у вигляді 50 % олійного розчину в дозі 2 г/кг маси тіла. Тривалість експерименту становила 2 і 14 діб. У крові визначали концентрацію загального білірубіну, сечовини, креатиніну, активність аланін- і аспартатамінотрансфераз. Для гістологічних досліджень забирали матеріал з кіркової речовини нирок, виготовляли гістологічні препарати і фарбували їх гематоксиліном та еозином.
Результати й обговорення. У крові тварин з токсичним гепатитом на 2-гу і 14-ту доби проведення експерименту вміст загального білірубіну збільшувався у 2,4 та 3,2 раза. Підвищення активності внутрішньоклітинних ензимів аланін- і аспартатамінотрансфераз у 9,5 та 17,4 і 14,1 та 7,3 раза у відповідні терміни експерименту вказувало на інтенсивне ушкодження клітин печінки. При цьому відзначено погіршення функціонального стану нирок, про що свідчило зростання концентрації сечовини у крові в 1,8 та 2,2 раза і креатиніну в 1,2 та 2,3 раза у відповідні терміни. Гістологічно у кірковій речовині нирок було виявлено ознаки порушення гемодинаміки, встановлено наявність ниркових тілець з ознаками як гіпертрофії, так і гіпотрофії. Їх співвідношення змінювалось протягом досліду. Водночас відбувалися звуження просвіту проксимальних звивистих канальців, зменшення площі їх епітеліоцитів та розвиток дистрофічних змін. Відповідні параметри дистальних звивистих канальців зазнавали менш виражених змін.
Висновки. Токсичне ураження печінки викликало ушкодження клітинних мембран гепатоцитів, суттєво підвищувалась активність аланін- і аспартатамінотрансфераз, загального білірубіну. Погіршувався функціональний стан нирок. Водночас встановлено зміни структурних компонентів кіркової речовини нирок на тлі гемодинамічних порушень.
47
Levytska, L. V., та O. V. Vovkodav. "МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДИНАМІЧНОЇ МОДЕЛІ РЕАКЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ НА ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА В ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (10 травня 2019): 73–81. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.1.10111.
Повний текст джерелаАнотація:
Прогнозування динаміки пульсу та артеріального тиску під дією фізичного навантаження є ключовим завданням при плануванні процесу реабілітації пацієнта після перенесених серцево-судинних подій, і, в першу чергу, інфаркту міокарда. На сьогоднішній день її розв'язують емпірично, однак, розроблення адекватної математичної моделі прогнозування основних гемодинамічних показників дозволила б уникнути суб'єктивізму оцінок і підвищити надійність прогнозу, безпеку та ефективність реабілітаційної технології.
З метою формування судження про зміну стану пацієнта під дією фізичного навантаження в процесі реабілітації реалізовано систему моделювання рівнів пульсу та артеріального тиску за допомогою пакету прикладних програм для математичного моделювання. Її основними підсистемами є обробка та ідентифікація даних, формування прогнозних даних. Для перевірки адекватності побудованої моделі використано засіб перевірки толерантності до фізичного навантаження. Отримані результати свідчать про адекватність побудованої математичної моделі для аналізованого етапу процесу реабілітації. Максимальний рівень похибок за весь період спостереження склав 9,5 % щодо пульсу та 5,2 % щодо артеріального тиску.
Отже, розроблена математична модель динаміки пульсу та артеріального тиску під дією фізичного навантаження в підгостру фазу реабілітації дозволяє прогнозувати реакцію організму на дозоване фізичне навантаження. Метод ідентифікації сукупності диференціальних рівнянь, що моделюють таку динаміку під дією фізичного навантаження на основі модифікованого градієнтного методу Левенберга-Марквадта, доповненого процедурою вибору початкових значень коефіцієнтів, підтверджує адекватність розробленої математичної моделі.
48
Voronkov, L. G., A. S. Solonovych, and A. V. Liashenko. "The state of cognitive function in patients with chronic heart failure and reduced left ventricular ejection fraction depending on the main clinical, demographic and hemodynamic parameters." Ukrainian Journal of Cardiology, no. 4 (2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.31928/1608-635x-2018.4.7580.
Повний текст джерела
49
Olenovych, О. А. "ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ПРОТЕЇНУРІЇ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ АЛОКСАНІНДУКОВАНОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11806.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Діабетична хвороба нирок (ДХН) – це клінічний діагноз, який історично базується на виявленні протеїнурії у пацієнта з цукровим діабетом, причому саме протеїнурію донедавна вважали відображенням ступеня ураження клубочків діабетичної нирки. Мікро- і макроальбумінурію асоціюють із прогресивним зниженням швидкості клубочкової фільтрації, підвищенням системного артеріального тиску та високим ризиком розвитку ниркової недостатності.
Мета дослідження – вивчити патофізіологію протеїнурії у динаміці розвитку алоксаніндукованого експериментального цукрового діабету.
Матеріали і методи. Дослідження проведені на 63 статевозрілих нелінійних білих щурах-самцях, у 53 з яких викликали експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) різної тривалості шляхом одноразового внутрішньочеревного введення розчину алоксану в дозі 160 мг/кг маси тіла, 10 інтактних щурів увійшли до контрольної групи. Через 10; 20; 25; 30; 40 та 45 діб після уведення діабетогенної речовини тварин виводили з експерименту.
Результати. Вивчення екскреторної функції нирок здійснювали кліренс-методом за умов водного індукованого 2-годинного діурезу з визначенням кліренсу ендогенного креатиніну, швидкості клубочкової фільтрації, вмісту білка в сечі, його екскреції, у т. ч. стандартизованої за об’ємом клубочкового фільтрату. Встановлено, що на всіх етапах розвитку алоксаніндукованого діабету вміст білка в сечі дослідних тварин, а також показники екскреції білка з сечею, значно перевищували контрольні величини, розвиваючись на тлі явищ гіперфільтрації. Стандартизована за об’ємом клубочкового фільтрату екскреція білка достовірно зростала лише за 11-денного алоксанового діабету, зменшуючись вже з 21–31-ї доби експерименту. Тенденція до зростання стандартизованої екскреції білка з сечею з 41-ї доби експерименту максимально реалізувалася за 46-денного ЕЦД.
Висновки. Початкові стадії розвитку алоксаніндукованого експериментального діабету супроводжуються гемодинамічно-гіперперфузійним характером функціонування нирок, а посилення екскреції білка є наслідком гіперфільтрації за структурної та функціональної неушкодженості клубочково-канальцевого апарату нирки. Зазначені компенсаторно-функціональні ренальні розлади за 26-денного експериментального діабету ускладнюються виснаженням функціонального ниркового резерву і розвитком тубулопатій. Подальший вплив гіперфільтрації призводить за 46-денного експериментального діабету до змін архітектоніки та підвищення проникності базальної мембрани клубочків для білка та розвитку гломерулярної альбумінурії.
50
Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk, N. M. Gdanska та N. Ja Monastyrska. "ЗМІНИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У КАМЕРАХ СЕРЦЯ ЗА УМОВ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11731.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до гемодинамічних змін і структурної перебудови судин та органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання структур серця, які при цьому вивчено недостатньо.
Мета дослідження – вивчити особливості змін антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів, структур камер серця за умов пострезекційної портальної гіпертензії.
Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами вивчено зміни антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів, структур камер серця 40 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, яких було поділено на 2 групи: 1-ша (контрольна) нараховувала 20 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів після видалення лівої і правої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. З камер серця виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких гістостереометрично визначали стромально-паренхіматозні відношення, відносні об’єми пошкоджених кардіоміоцитів та ендотеліоцитів. Кількісні величини обробляли статистично.
Результати й обговорення. Встановлено, що видалення лівої і правої бокових часток печінки в білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, виражених змін показників антиоксидантної системи, пероксидного окиснення ліпідів та структур міокарда. Найбільш виражені морфологічні зміни виявлено у лівому шлуночку та лівому передсерді.
Висновки. Видалення лівої і правої часток печінки в білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, погіршення антиоксидантного захисту організму, морфологічних змін структур камер серця, підвищення в них концентрації продуктів ліпопероксидації, які корелюють із стромально-паренхіматозними відношеннями, відносними об’ємами пошкоджених кардіоміоцитів та ендотеліоцитів. Домінують морофологічні зміни у лівому шлуночку та лівому передсерді.