Статті в журналах: "Галузь туризму"

1

СКЛЯРЕНКО, Інна, та Ольга ЛЕВЧЕНКО. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИЗМУ У МОРСЬКІЙ ГАЛУЗІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки, № 4 (15 липня 2020): 177–90. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.385.

Повний текст джерела

Анотація:

Туристична галузь відіграє важливу роль у світовому економічному секторі. Зокрема частка туризму у валовому внутрішньому продукті розвинених країн світу складає близько 10%. В Україні показники розвитку туризму не є такими високими. Однак, туристична галузь на сьогоднішній день зазнає динамічних змін. Перспективним напрямом розвитку туризму в Україні є морський туризм, який у першу чергу асоціюють з круїзним. Про розвиток морського туризму свідчить постійно зростаюча кількість вакансій на круїзних лайнерах. Підготовка фахівців туризму у морській галузі характеризується певними особливостями, адже умови їхньої професійної діяльності досить специфічні. Як наслідок, психологічний аспект підготовки таких фахівців є вагомим чинником формування їхніх професійних якостей. Фахівець туризму у морській галузі, за класифікацією Є. Клімова, належить до категорії професій «людина – людина». З одного боку, професійна діяльність таких фахівців вимагає опрацювання великих об’ємів інформації, з іншого, – постійного спілкування зі споживачами туристичних послуг. Саме тому основними якостями, якими повинен володіти майбутній фахівець туризму у морській галузі, є ввічливість, толерантність, доброзичливість, терпимість, уміння знаходити компроміси, уміння працювати в команді, аналітичне мислення. На рівень готовності випускника закладу освіти до професійної діяльності впливає багато факторів, одним з яких є професійна придатність. Наразі існує багато методик визначення професійної придатності особи. Відповідно до методики Дж. Голланда, представникам професій туристичної галузі притаманний соціальний тип особистості. Окрім природних здібностей та особистісних якостей, у професійній діяльності значну роль відіграють «м’які навички», які в психології відносять до соціальних. На думку більшості науковців, лише 15% таких навичок є вродженими, решту з них необхідно розвивати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Пудровська, М. М. "РОЛЬ МОВ У РОЗВИТКУ НОСТАЛЬГІЧНОГО ТУРИЗМУ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 39–43. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-6.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено ностальгічному туризму та ролі вивчення іноземних мов у його розвитку. Розкрито поняття «ностальгічний туризм» як одного з перспективних напрямів у цій сфері. Проаналізовано роль туризму у вивченні іноземних мов, які мають велике значення в діалозі та взаєморозумінні між туристами та туристичними об'єктами. Оскільки туризм напряму взаємодіє з іноземцями, ця стаття також закликає практиків звернути увагу на мовне питання. Співпраця між освітніми установами та туристичними організаціями потрібна, якщо вони хочуть конкурувати на світовому ринку. Наголошено, що знання іноземних мов важливе для подальшого розвитку ностальгічного туризму, оскільки туристична галузь тісно пов'язана з іноземними мовами. Значення мови в туризмі зросло в геометричній прогресії і почало впливати на всі аспекти життя. Сьогодні туризм і все, що з ним пов'язано, є однією з найважливіших галузей у світі, що динамічно розвивається. Професіонали туризму, туристи та місцеве населення стикаються з унікальним та всеосяжним аспектом спілкування. Уважається, що всі ці можливості також пов'язані з безліччю ускладнень. На відміну від деяких галузей індустрія туризму працює майже у всіх куточках світу та всіма мовами, які тільки можна уявити. Туристичні компанії щодня стикаються з величезною проблемою встановлення зв'язку зі своєю цільовою аудиторією. Для цього потрібно говорити правильною мовою – мовою свого споживача. Це те, що можуть зробити лише спеціалісти з туризму, які здатні розширити свої мовні здібності. Тому саме гід-перекладач забезпечує спілкування, особливо між мандрівниками та місцевими жителями. Зроблено висновок, що надання послуги перекладача могло б збільшити попит у споживачів ностальгічного туризму. У міру того, як зростає наше ненаситне бажання смартфонів, Інтернету та нових технологій, зростає і наше бажання спілкуватися своєю рідною мовою, мовою своїх предків. Розуміючи роль мови, організації можуть поліпшити координаційні навички, краще працювати з новими технологіями, розвивати задоволеність клієнтів та ефективно керувати індустрією туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Вонсович, Х. І. "Репродуктивний туризм як галузь медичного туризму". Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія", Вип. № 2 (2017): 143–52.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Ганоцкий, Светлана. "ВОПРОСЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА". SWorldJournal, № 06-03 (30 грудня 2018): 121–29. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-06-03-085.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядається галузь туризму України в період кризи. Відновлення туристичної галузі в світі. Забезпечення якості сфери послуг та культурних проектів. Державне управління та фінансування в сфері туризму України. Використання інструментів державно-

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Ганоцкий, Светлана. "ВОПРОСЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА". SWorldJournal, № 06-03 (30 грудня 2018): 121–29. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-06-03-085.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядається галузь туризму України в період кризи. Відновлення туристичної галузі в світі. Забезпечення якості сфери послуг та культурних проектів. Державне управління та фінансування в сфері туризму України. Використання інструментів державно-

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Бенецький, С. "Щодо особливостей договору про надання туристичних послуг за цивільним законодавством України". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 274–79. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1633.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначається, що туристична галузь є третьою за прибутковістю галуззю серед усіх інших галузей світової економіки. Крім того, для економіки багатьох інших держав вона є базовою. Кількість туристичних компаній постійно збільшується. Договір надання туристичних послуг посідає одне із центральних місць у туризмі, у тому числі міжнародному. На відміну від неорганізованої туристської поїздки, регламентованої безліччю різноманітних цивільно-правових договорів, що укладаються туристом із виконавцями окремих послуг, для здійснення організованої туристської поїздки досить укладення одного договору з туристського обслуговування з особою, яка перебирає на себе зобов'язання щодо надання туристичного обслуговування. Основними сегментами ринку туристичних послуг є корпоративний туризм, під яким розуміють організацію ділових поїздок і відпочинку співробітників різних компаній. Він почав розвиватися водночас із появою в Україні великих іноземних і спільних підприємств; індивідуальний туризм - організація відпочинку за індивідуальною програмою, а також організація VIP перевезень; масовий туризм - туристичні поїздки за кордон, а також усередині країни за стандартними турпаке-тами. Усе більш популярні такі нові категорії, як екологічний та екстремальний туризм, а також упевнено розвивається сектор молодіжного і студентського туризму. Для задоволення попиту на перерахованих сегментах туристичного ринку найдоцільніше використовувати повітряний транспорт, оскільки швидкість доставки пасажирів і протяжність маршрутів відіграють тут визначальну роль.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Грибіш, Степан. "ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОГРАФІЧНОЇ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ ТУРИСТИЧНОМУ МАКРОРЕГІОНІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (30 жовтня 2017): 110–16. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.110-116.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються особливості етнографічної рекреаційної діяльності на прикладі Карпатського туристичного макрорегіону (охоплює територію Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей). Висвітлено проблеми професійної підготовки і місця етнографічного туризму в сучасних наукових дослідженнях. Виявлена проблема визначення поняття «етнографічний туризм», пов‘язана з відсутністю вказаного різновиду туризму в чинному законодавстві, і його співвідношення із категорією «етнічний» туризм. Окреслені основні складові етнографічного туризму (традиційні форми господарювання, звичаї, традиції, обряди, свята, народні промисли, національна кухня, традиційні житла, одяг, танці, музика, народна творчість, музеї архітектури і побуту під відкритим небом (скансени), ярмарки, фестивалі, святкування національних свят, народні гуляння тощо) й найважливіші напрямки етнографічної рекреаційної діяльності (відвідання подієвих заходів; етнографічних, краєзнавчих, історичних і музеїв під відкритим небом (скансенів); поселень спільнот, які продовжують зберігати традиційний уклад життя чи його окремі елементи). Визначені основні туристичні ресурси і створені на їх основі атракції етнографічного характеру Карпатського туристичного макрорегіону, який характеризується найвищим ступенем розвитку етнографічного туризму і може слугувати зразком для інших регіонів України. Систематизовано етнографічну рекреаційну діяльність регіону у відповідності до вищеозначених напрямків діяльності. Виявлено основні передумови перетворення етнографічного туризму на його провідну галузь шляхом нормативно-правового регулювання на державному рівні, інтенсифікації процесу використання наявних ресурсів і забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Vlasenko, I. V. "Стан підприємництва у сфері сільського зеленого туризму в Україні та за кордоном". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 26–30. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7605.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто питання розвитку сільського зеленого туризму на селі. Цей вид відпочинку має найдемократичнішу цінову політику. В результаті досліджень встановлено, що в Україні сільський зелений туризм перебуває на початковій стадії свого становлення і розвитку, а підприємництво у цій сфері все ще належить до ризикованих видів діяльності. Певну роль у функціонуванні та розвитку сільського зеленого туризму відіграє Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. В статі показано, що за кордоном лідерами щодо реалізації послуг сільського зеленого туризму є Франція та Іспанія, де сільський туризм вже сформувався у високорентабельну та прибуткову галузь економіки та вийшов на рівень міжнародної економічної спеціалізації. В статті також розкривається, що ринок послуг зеленого туризму в Україні має низку недоліків, які доведеться вирішувати вже найближчим часом, якщо Україна планує подальшу євроінтеграцію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

KUZYK, Stepan. "РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 19-20 (1 жовтня 2019): 308–21. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2350.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто туризм як важливу сферу господарської діяльности країни. Студії констатують, що в сфері туризму виробляється до 8 % ВВП. Це складає майже 1/5 торговельного обігу України. Галузь, що формується, забезпечує роботою тепер майже два мільйони українців. Туризм в Україні пройшов тривалий період розвитку – від зародження прототипу міжнародного туризму, пов’язаного зі стихійним мандрівництвом, що сягає раннього середньовіччя, до організованого масового туризму ХХ–ХХІ ст. Подальшому розвитку міжнародного туризму в Україні сприяє наявна ресурсна база: бальнеологічні ресурси, бальнеогрязеві, фітолікувальні, біотичні, ландшафтні, пляжні ресурси. Важливим засобом розвитку міжнародного туризму вважаються пізнавальні ресурси (пам’ятки історії, історико-архітектурні пам’ятки, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, ремесел, пам’ятки фольклору тощо). Україна, як держава з потужною та унікальною туристично-рекреаційною базою, є конкурентоспроможною на світовому ринку туристичних послуг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Rodina, O. G. "ТУРИСТИЧНА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 167–78. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.167-178.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню туристичної галузі України в контексті сучасних інтеграційних процесів. У сучасному світі туризм є каталізатором соціально-економічного розвитку країни, оскільки має великий вплив на такі ключові галузі, як торгівля, транспорт, зв’язок, будівництво та багато інших. Для багатьох країн світу сфера туризму є важливим інструментом, і часто функціонує як джерело валютних надходжень в економіку країни, ефективний засіб для створення сприятливого інвестиційного клімату і позитивного іміджу держави. Здійснено узагальнення передумов України для ефективного розвитку в’їзного і внутрішнього туризму: сприятливий клімат, вигідне географічне положення та рельєф, багатий природний, туристично-рекреаційний і культурно-історичний потенціал. Представлено SWOT-аналіз розвитку українського туризму, що дозволяє зробити висновок, що Україна об’єктивно має туристичний потенціал та можливості для його розвитку, але на даний момент це не використовується країною ефективно. Проаналізовано конкурентні переваги туристичної галузі України, проведено детальний аналіз даної галузі. Обгрунтовано, що підвищення конкурентоспроможності туристичного сектору повинно стати ключовим завданням української економіки. Важливим є спрямування зусиль на створення привабливого іміджу України на міжнародному ринку як країни, що здатна забезпечити туристів не тільки доступом до огляду культурних та природних об’єктів, але й безпекою, комфортними умовами для проживання та подорожей, зваженою ціновою політикою, високими стандартами гостинності. У той же час існує необхідність постійно працювати над вдосконаленням власного туристичного продукту та його конкурентоспроможністю. Розглянуто вплив пандемії на розвиток туризму та вказано на необхідність впорядковування та розвитку всіх туристичних напрямків і ресурсів, що сприятиме подальшому соціальному та економічному розвитку як зовнішнього, так внутрішнього туризму. Обгрунтовано, що вживання певних заходів щодо подолання пандемії та подальшого покращення ринкової економіки в усіх сферах діяльності, у тому числі й в туристичній, є необхідним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Прокопенко, Тетяна Петрівна. "ДИСКУРСНЕ ПОЛЕ ПРОБЛЕМАТИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ". Public management 27, № 2 (11 жовтня 2021): 55–67. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – здійснення поглибленого аналізу науково- історичної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публічного адміністрування туристичної сфери. Доведено, що єдиної думки у зарубіжній та вітчизняній державно-управлінській науці щодо визначення факторів, які негативно або позитивно впливають на розвиток туристично- рекреаційної сфери, на сьогодні не існує. Методологія. Складність і специфіка досліджуваної теми зумовили використання сукупності методів емпіричного і теоретичного рівнів піз- нання. Це дало можливість сформувати відповідні теоретико-методологічні засади виконання поставлених завдань. Підкреслено, що туризм, на думку більшості авторів, визначається як складне і багатовимірне поняття, яке одночасно виступає і як галузь націо- нальної економіки, і як окремий вид діяльності, і як форма рекреаційної діяль- ності, і як спосіб проведення дозвілля людей, і як наука, і як бізнес-напрям. Зазначено, що сьогодні туризм виступає соціально значущою та затре- буваною практикою, а також платформою для саморозвитку та самовдосконалення людей, простором для формування суспільних благ, стимулів та потреб особистості. Наукова новизна. Удосконалено понятійно-категорійний апарат науки державного управління шляхом здійснення огляду дискурсного поля пробле- матики формування державного регулювання розвитку туризму, що відрізня- ється від уже наявних робіт фокусуванням наукової уваги на принципах роз- витку даної сфери у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, а також використанням механіз- мів державно-приватного партнерства та прийняття модельних бізнес-рішень. Висновки. У результаті проведення поглибленого аналізу науково-істо- ричної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публіч- ного адміністрування туристичної сфери підкреслено, що для нинішнього етапу досліджень науки про туризм та функціонування туристичної галузі характерним є зосередження на принципах розвитку даної сфери та суміж- них галузей у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, використання механізмів дер- жавно-приватного партнерства та модельних бізнес-рішень. Обґрунтовано, що дані дослідження зосереджені на історико-філософському осмисленні природи туризму як соціогуманітарного феномену, а також базового інфор- маційного ресурсу для формування підґрунтя з метою розширення меж практичного використання основних інструментів та механізмів публічного адміністрування туристично-рекреаційної галузі у процесі реалізації полі- тики держави у цьому напрямі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Artemenko, O. I., N. E. Kunanets, V. V. Pasichnyk та V. V. Savchuk. "СИСТЕМНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 268–77. http://dx.doi.org/10.15421/40250943.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано результати досліджень та окреслено низку актуальних задач у сфері інформаційних технологій, зорієнтованих на галузь туризму, які потребують вирішення. Проаналізовано сучасні мобільні інформаційні технології у галузі туризму. Опрацьовано значний масив інформаційних джерел з метою визначення основних напрямків розвитку та вдосконалення туристичних мобільних інформаційних технологій. Унаслідок здійсненого дослідження визначено основні особливості та вимоги до проекту "Мобільний інформаційний асистент туриста", який зорієнтовано на підтримку та допомогу користувачу в процесах планування та реалізації туристичної подорожі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, В. В. Яворська, О. М. Транченко та Г. О. Мазур. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-02.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні в умовах глобальних перебудов і переорієнтації галузей економіки важливим є зростання потреб і мотивів людей до туристичної діяльності. Туризм як галузь економіки поступово займає лідерські позиції в багатьох країнах світу, а також у перспективі і в Україні. Отже, маємо значний нереалізований людський, природно-ресурсний, історико-культурний, туристично-рекреаційний та науково-технічний потенціал, вдале географічне розміщення, сприятливий клімат. Також особливості ситуації в країні, економічна та політична нестабільність, умови військового конфлікту підштовхують до подальшої розбудови нашої держави, яка обов’язково повинна включати створення умов для розвитку туристичної галузі. При цьому формування високорозвинутої індустрії туризму та її інтеграція у світовий ринок туристичних послуг пов’язані з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем і залучення міжнародного досвіду. У статті розкрито, що феноменом ХХІ ст. визначають сьогодні індустрію гостинності, що стала одним із провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Доведено, що це бізнес ХХІ ст., який сприяє створенню нових робочих місць, пошуку методів підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому рівні, популяризації країни на міжнародному ринку послуг та, як наслідок, підвищенню рівня національної економіки. Проте впродовж останніх років індустрія гостинності в Україні перебуває у стані стагнації, тому визначення факторів впливу на розвиток індустрії є актуальним, адже за допомогою отриманих знань можна запобігти деградації однієї з найперспективніших галузей міжнародного бізнесу. У статті розглянуто вплив чинників на розвиток індустрії гостинності, економічні дослідження потенційних можливостей цієї галузі в межах загальної стратегії соціально-економічного розвитку світу загалом та України зокрема.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шоробура І. М. та Долинська О.О. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 242 «ТУРИЗМ» У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ АКАДЕМІЇ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.262.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості підготовки студентів спеціальності 242 «Туризм» у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Туризм визначений як пріоритетна галузь розвитку економіки Хмельницької області. Сучасний розвиток туризму ставить високі вимоги до рівня підготовки кадрів для галузі. У процесі розробки освітньої програми було враховано досвід освітньо-професійних програм закладів вищої освіти України та країн Європи. Налагоджено співробітництво з регіональними підприємствами, підписано угоди про співпрацю. Метою навчання є опанування загальних та фахових компетентностей для успішного здійснення професійної діяльності у сфері туризму та рекреації. Це засвідчується ґрунтовним вивченням базових теоретичних понять. З’ясовано принципи, які визначають закономірності підготовки фахівців. Методи, методики та технології є стандартними і включають загально- та спеціально-наукові методи: географічні, економічні, соціологічні, психологічні, інформаційні, методи туристичного обслуговування.Студенти є учасниками майстер-класів, семінарів, онлайн-курсів на вітчизняних та зарубіжних освітніх платформах, олімпіад, конкурсів наукових робіт, тренінгів, конференцій, вебінарів. Навчально-методичне забезпечення і консультування самостійної роботи здійснюється на платформах Moodlе, Google Classroom, Zoom. На кафедрі функціонують наукові гуртки. Впровадження в освітній процес освітньої програми «Туризм» здійснюється через формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів. Унікальність освітньої програми полягає у розвитку туристичної діяльності в умовах становлення та розвитку територіальних громад. Здобувачі освіти залучені до практичної розробки та реалізації туристичного продукту в рамках проєкту «Туристичні Магніти». В академії активно працює студентське самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Korotun, O. P. "КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 96. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202010.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті, виходячи з розуміння поняття «якість», розроблено теоретичний підхід щодо дослідження особливостей терміну «якість туризму». Використовуючи логіку методики оцінки якості туристичних послуг SERVQUAL (фактичний рівень якості обслуговування складає різницю між очікуваннями та сприйняттям послуг споживачами), запропоновано інструментарій оцінювання якості туризму на рівні країни.Доведено, що для держави є необхідними дві умови забезпечення якості туризму – на рівні окремих туристичних підприємств і на рівні всієї туристичної галузі з метою забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку туристичних послуг. На основі структури субіндексів Індексу конкурентоспроможності країн у сфері подорожей та туризму, визначено фактори, котрі безпосередньо впливають на конкурентоспроможність туристичної галузі: суперництво між конкурентами, нові конкуренти, подібні за своїм складом туристичні послуги або туристичні послуги вищого рівня, постійна зміна уподобань споживачів туристичних послуг стосовно характеристики туристичної послуги, зміна загальної ситуації в країні. З допомогою складових індексу конкурентоспроможності країн з подорожей та туризму здійснено оцінку якості вітчизняного туризму, який відображає загальну оцінку чинників, що сприяють розвитку туристичного бізнесу в країні. Результати проведеного оцінювання дали змогу зробити узагальнення щодо низького стану показників якості туризму з позицій зацікавлених сторін: споживачів туристичних послуг, бізнесу, інвесторів і держави. Проведено групування основних проблем у сфері забезпечення якості туризму, зокрема: інституційні (неефективна діяльність органів державної влади у сфері туризму); політичні (політичні кризи, революції, війни); фінансово-економічні (недостатнє фінансове забезпечення туристичної галузі країни з боку держави, не повною мірою розвинуті фінансові ринки, часті фінансові кризи; високі банківські кредитні ставки, великий податковий тиск на туристичні підприємства тощо). Через визначену проблематику туристична галузь країни не може конкурувати на світовому ринку туристичних послуг і, відповідно, надавати якісні туристичні послуги, здійснювати інноваційну і інвестиційну діяльність у сфері туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Стукан, Т. М., та А. А. Осадчий. "SMART-МЕТОД У ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ РЕГІОНУ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведена ефективність використання SMART-методу для формулювання чітких, зрозумілих цілей для бізнесу туристичної сфери. Охарактеризований перелік SMART-критерії при формуванні завдань для досягнення поставленої мети для розвитку туристичної сфери. Визначені основні 4 переваги, які отримує бізнес виходячи із поставлених завдань та цілей за базовими критеріями SMART-методу. Визначено головну мету туристичної сфери, що зумовлює необхідність пошуку нових напрямів, завдяки яким дана галузь буде затребуваною, популярною та формуватиме пізнаваність бренду регіону. Виділено чотири напрями, розвиваючи та удосконалюючи, які у короткостроковому періоді можна досягти SMART-мети туристичної галузі регіону. Приведений перелік ТОП-10 туристичних об’єктів Херсонщини, які є та будуть затребувані серед відвідувачів, але яким не вистачає ще масової впізнаваності та розрекламованості серед широкого загалу. Проаналізовано стан відвідуваності туристами Херсонської області по районам регіону за 2019-2020 рр. та зміни, що відбулися. Визначено, що поліпшення туристичної інфраструктури області призведе до якісних змін та підвищення економічної ефективності в сфері регіонального туризму, що тим самим забезпечить реалізацію завдань за методикою SMART. Визначено пріоритетні напрями в плані підвищення промоції туристичної сфери Херсонщини. Рекомендовано на Херсонщині посилювати розвиток якісного внутрішнього туризму, адже він є основним драйвером збереження та відродження галузі. Визначено, що туризм в час коронакризи буде носити такий характер: коротших термінів відпочинку; переважання індивідуального пересування (автотуризм); індивідуальне розміщення; вибір оздоровчого, морського та сільського туризму. Дані чинники посилюють пріоритетність розвитку внутрішнього регіонального туризму, що дозволить перезапустити цю сферу і зменшити негативні наслідки коронакризи і створить основу для підвищення конкурентоспроможності області як туристичного регіону. Приведено пріоритетні напрями в плані підвищення промоції туристичної сфери Херсонщини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Speranska, O. V., та O. V. Kobets. "Проект будівництва парку історичних і етнографічних періодів у селі Червонокозацьке Запорізької області". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (5 лютого 2019): 38–41. http://dx.doi.org/10.15421/40281107.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному світі туристична галузь є одним із вагомих чинників культурного й духовного розвитку людини, однією із найпотужніших та найдинамічніших галузей економіки. Туризм зближує людей, значною мірою сприяє розвитку транспорту, зв'язку, торгівлі, сільського господарства та ін. В Україні є величезний потенціал для розвитку зеленого туризму. У межах реалізації Програми розвитку рекреаційно-курортного комплексу та туризму в Запорізькій області до 2020 р. створено реєстр садиб сільського (зеленого) туризму та етносадиб, який нараховує 20 об'єктів. У с. Червонокозацьке Вільнянського р-ну Запорізької обл. планують створити "Парк історичних та етнографічних періодів", який буде частиною українського етнографічного села. До сільської громади увійдуть жителі села, спеціалісти, котрі для туристів проводитимуть етнічні майстер-класи із землеробства, косіння, в'язання сопів, гончарної справи, вишивки, кулінарії, ткацтва і плетіння. Обстежено територію, яку було виділено, проаналізовано кліматичні, ґрунтові, ландшафтні умови, рослинний та тваринний світ. Наступним етапом буде виконання робіт із проектування зони відпочинку – "Парку історичних та етнографічних періодів". У майбутньому проекті буде передбачено, що кожна з ділянок парку відображатиме національно-культурні особливості життя певного етносу. Із дослідження ділянки проектування видно, що зручне географічне положення, м'який клімат і природне багатство краю створили тут сприятливі умови для життя і відпочинку людини, зокрема, дітей і дорослих з обмеженими можливостями. Передбачено, що проект приверне увагу як українських, так і зарубіжних туристів. Роботи з будівництва парку виконав Запорізький єврейський центр "Мазал-тов". Частину необхідних коштів було виділено ВАТ "Запоріжсталь" як грант.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kotsan, Nataliia, та Mykola Oliiarnyk. "Роль туризму в просуванні Латвії на міжнародній арені". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 111–16. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-111-116.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено суть туристичної інфраструктури та її складові частини. Виокремлено нормативно-правове забезпечення туристичної сфери Латвії. Охарактеризовано туризм як галузь, яка може забезпечити неабияке зростання економіки при мінімальних економічних затратах, при цьому вивести країну на відповідний рівень міжнародних відносин. Проаналізовано діяльність Латвійського державного агентства з розвитку туризму (TAVA). Наголошено, що Латвія розміщена на північному сході Європи, ділиться на чотири культурно-історичні регіони: на заході – Курземе (Курляндія), на півдні – Земгале (Семигалія), у центральній частині та на північному сході – Відземе (Ліфляндія) і на південному сході – Латгале (Латгалія). Зі складу Семигалії інколи виокремлюють регіон, що не зазначений у Конституції, – це Селія/Селонія (Аугземе) Визначено, що в цілому економіко-географічне положення сприяє розвитку міжнародного співробітництва та притоку іноземних туристів. У розумінні світової туріндустрії діловий туризм уважається одним із найбільш вигідних видів діяльності – він не залежить від кліматичних і погодних умов, не вимагає наявності унікальних пам’яток історії та архітектури, передбачає великі бюджетні кошториси, групові замовлення й стабільно зростаючий попит. Оцінюючи конкурентоспроможність країни в цілому на міжнародному рівні, виділили чинники, які сприяють розвитку туристичного ринку Латвії: удале геополітичне положення між Сходом і Заходом; автентичність культури (вплив польської, білоруської, російської й німецької історії та культури); матеріальна й нематеріальна спадщина радянського періоду; етнічна кухня; яскраві традиції; заповідне природне середовище; велика база для сільського туризму; низькі ціни на продукти харчування, напої й розваги; світові стандарти туристичної сфери; розвинена національна інформаційна система для туристів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Bahriy, M. V. "Управління туристично-рекреаційною галуззю в умовах нестабільності ринку". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (4 березня 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7601.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються напрямки управління ефективністю розвитку туристично-рекреаційної галузі в умовах нестабільності ринку України. Відзначається актуальність туристично-рекреаційної галузі, яку вважають одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Визначені загальноєвропейські принципи з розвинутою індустрією туризму, яка дозволяє надавати державну підтримку розвитку, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності. Зазначені загальнодержавні та регіональні чинники впливу на розвиток туристично-рекреаційних ресурсів. Об’єктом дослідження туристично-рекреаційної галузі є туристично-рекреаційні ресурси. З метою вдосконалення управління розмежовано вивчення питання розвитку туристично-рекреаційної галузі з точки зору соціального статусу регіону та його географічного розміщення, оскільки вплив цих чинників на галузь різний та неоднозначний. Запропоновано вирішення локальних проблем розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі та формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на регіональному рівні через розробку стратегій з обґрунтуванням пріоритетних напрямів розвитку кожної окремої області західного регіону; розробку системи бюджетів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі в розрізі окремих сфер її діяльності; вдосконалення існуючих та створення нових маршрутів регіональних спеціалізованих туристичних напрямів; розробку планів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу регіону тощо. Визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Басюк, Д. І., Т. Л. Мостенська, М. Г. Руднєва та О. І. Арабаджийський. "СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 2 (19 квітня 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-2-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Основою інтенсивного розвитку туризму в Китайській Народній Республіці є формування потужної інфраструктури розміщення. Впродовж останнього десятиліття готельна індустрія Китаю стабільно зростала за розмірами та прибутками. Загальна кількість закладів розміщення у 2019 році перевищила 300 тисяч, а кількість готельних номерів в них становила приблизно 4,23 мільйона. Галузь пропонує широкий вибір варіантів розміщення – від бюджетної корчми і осель сільського туризму до розкішних курортів. У 2019 році Китай зафіксував більш як 10 тисяч туристичних готелів із зірковим рейтингом, більшість з яких розташовані в туристичних дестинаціях і курортах. Кількість п'ятизіркових готельних комплексів – 822. Середній показник завантаженості готелів – 55,14 % [11]. У 2019 році китайська готельна індустрія принесла дохід приблизно в 434 млрд юанів, у тому числі від дохід зіркових готелів – склав 199 млрд юанів [11]. У статті проаналізовано основні тенденції розвитку готельного господарства Китайської Народної Республіки, описано систему сертифікації туристичних готелів та стандарти обслуговування, особливості готельного сервісу в умовах пандемії та цифрових і суспільних трансформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Барна, М. Ю., Л. К. Гліненко та Ю. А. Дайновський. "ЕКОТУРИЗМ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО І ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 82–89. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті констатовано, що за наявності у науковій літературі багатьох визначень екотуризму питання про його дефініцію ще не знайшло остаточного розв’язання. Зазначено, що принципових ознак екотуризму є дві: характер маршруту і відповідальне ставлення до природи. Усі інші ознаки, які окремі автори вживають при визначенні екотуризму слід сприймати, як його супутні характеристики, але не як обов’язкові елементи дефініції. Зокрема, це стосується участі місцевих мешканців у обслуговуванні туристів, підвищення їхнього добробуту вна- слідок екотуристичної діяльності, оскільки наявність навіть незначної кількості екотуристичних маршрутів у місця, де немає місцевого населення, не дає права використовувати цю особливість у дефініції поняття екотуризму. Підкреслено, що і туристична і готельна галузь повинна робити внесок у вирішення як регіональних, так і гло- бальних завдань екологічного характеру. Висвітлено найбільш популярні місця екотуристичних маршрутів у світі і в Україні. Зазначено, що одним з найважливіших природних ресурсів для розвитку екологічного туризму в Україні є національні парки, існуванню яких загрожує недостатнє фінансування, низька ефективність екотуристичної ді- яльності, незаконні вирубки лісу, відсутність дієвого правоохоронного та екологічного контролю. Констатовано, що розвиток екологічного туризму відбувається внаслідок ініціативних дій гравців ринку, а не внаслідок продума- ної політики регіонального чи місцевого планування. Проаналізовано проблеми в’їзного і виїзного туризму, зокрема відсутність надійної системи страхування ризиків і недостатнє просування українських туристичних продуктів за кордоном. Підкреслено важливість інновацій у розвитку туристичного і готельного бізнесу. Показані напрями діяльності екоготелів. Проаналізовано сучасні тренди, які впливатимуть на діяльність туристичних і готельних підприємств у перспективі. Наведено результати прогнозів щодо відновлення туристичного і готельного ринку. Сформульовано висновки стосовно забезпечення подальшого розвитку туристичної і готельної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Любчук, Ольга Костянтинівна, та Юлія Віталіївна Ярченко. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 56–61. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-8.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах глобалізації людської діяльності та впровадження цифрових технологій відбуваються трансформаційні процеси у сфері обслуговування, з’являються нові види туризму, нові потреби та послуги, все це потребує удосконалення державного управління туристичною галуззю. Мета роботи. Визначити структурні складові частини механізму державного управління туристичною галуззю в умовах пандемії та цифровізації економіки. Методологія. До теоретико-методологічних передумов розв’язання даної проблеми можна віднести такі роботи науковців: «Проблема розвитку ринку кваліфікацій для туріндустрії в Україні» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Вісник), «Комбінаторика алгоритму Форда-Фулкерсона для зниження ризиків пандемії COVID-19 у міжнародному туризмі» (Sharko M., Fomishyna V., Liubchuk O., Petrushenko N., Yakymchuk T), «Методичне забезпечення управління підтриманням фінансових потоків зовнішнього туризму в глобальних ризикованих умовах» (Sharko M., Liubchuk O., Fomishyna V., Yarchenko Y., Fedorova N., Petrushenko N., Ohorodnyk R.), «Туризм як сучасна детермінанта суб’єктивної задоволеності життям в Україні» (Любчук О.К.), «Концептуально-стратегічні засади цільового механізму державного управління суб’єктивною задоволеністю життям українських громадян» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Менеджер). Наукова новизна полягає у з’ясуванні теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку механізму державного управління. Висновки. Удосконалення державного управління туристичною галуззю в умовах цифровізації економіки повинно включати розробку цільового механізму, кадрового механізму, функціонального механізму, правового механізму, інструментального механізму, організаційного механізму, фінансового механізму та механізму управління інноваційним розвитком.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

G., Voroshylova. "PROBLEMS AND WAYS OF THE DEVELOPMENT OF THE INTERNATIONAL MARKET OF TOURIST SERVICES IN UKRAINE IN THE POST-CRISIS PERIOD." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 42 (June 25, 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-42-3.

Повний текст джерела

Анотація:

The article is devoted to the study of current problems and possible ways of the development, as well as optimization of the international market of tourist services in Ukraine during and after the global crisis connected with the COVID-19 pandemic. The comprehensive analysis of the development of international tourism in Ukraine has been carried out. The main problems in the legislative framework of Ukraine about the lack of full support for the development of international tourism industry in Ukraine have been identified. It is noted that the lack of a single state target program for tourism development over the past ten years was one of the main negative factors that directly affected the systemic work of the main executive department of Ukraine to ensure state policy in tourism – State Agency for Tourism Development of Ukraine (SATD), and, accordingly, the work of regional and local departments on tourism. The author analyzes the cancelation of licensing of travel agency activities in Ukraine, on the basis of which the relevant conclusions were made. The abolition of licensing of travel agency activities in Ukraine has been analyzed, on the basis of which certain conclusions have been drawn. It is concluded that the licensing of travel agency activities in Ukraine was an effective mechanism for identifying professionals in the tourism market and a deter-rent to the penetration of unreliable companies into the market and, as a result, low-quality travel services. It is substantiated that in order to ensure the effectiveness of cooperation between tour operators and travel agents in terms of revoking licensing, may be a scheme of franchising, which is quite popular in many countries, as well as the creation of major tour operators own network (agencies) of retail tours. The need to strengthen the role of the state in solving problems and developing the tourism industry in the post-crisis period is noted. The analysis of the latest data of the World Tourism Organization (UNWTO) allowed us to draw some conclusions about the effects of the COVID-19 virus on international tourism. Thus, the study showed that one of the effective options for the development of international tourism business for many countries is to support the development of domestic tourism.Keywords: international tourism, tourism industry, government politics, tourism, crisis, marketing, COVID-19. Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем та можливих шляхів розвитку та оптимізації міжнародного ринку туристичних послуг в Україні в часи та після глобальної кризи, пов’язаною із пандемією COVID-19. Проведено комплексне аналізування розвитку міжнародного туризму в Україні. Виявлено основні проблеми у законодавчій базі України стосовно відсутності повноцінної підтримки розвитку міжнародного туризму в державі. Проаналізовано скасування ліцензування діяльності туристичних агенцій в Україні, на основі чого було зроблено ґрунтовні висновки. Зроблено висновок про те, що ліцензування діяльності туристичних агенцій в Україні є дієвим механізмом виявлення знавців та професіоналів туристичного ринку і стримуючим фактором для проникнення на ринок ненадійних компаній і, як наслідок, неякісних туристичних послуг. Наголошується на необхідності посилення ролі держави у вирішенні проблем та розвитком туристичної галузі у посткризовий період. Ключові слова: міжнародний туризм, туристична галузь, державна політика, туризм, криза, маркетинг, COVID-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Труніна, І. М., та К. О. Латишев. "МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВАЦЬКИХ ПЕРЕВАГ МОЛОДІ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 115–22. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті проблеми молодіжного туризму в Україні. Виявлено причини актуальності активного відпочинку, територіальні сприятливі умови для його розвитку. Авторами було проведено маркетингове дослідження затребуваності відпочинку і подорожей серед молоді у формі інтернет-опитування. Виявлено параметри туризму, які залучають студентів до подорожей та стримуючі параметри подорожування молоді по Україні, запропоновано шляхи модернізації «молодіжного туризму». На основі проведеного дослідження запропоновано основні напрями відпочинку для молоді: екскурсії, пов’язані з краєзнавством та історією України; подорожі до гірських пам’яток і водоспадів; розважально-тематичні тури. Проведений аналіз дав змогу виявити асортимент турів для молоді, цінові показники і фактори, що впливають на збільшення або зменшення витрат на активний відпочинок: чисельність групи, віддаленість місця відпочинку, тривалість екскурсійної програми та безпеку туристів. За допомогою маркетингового дослідження для особливого виду подорожей, як «молодіжний туризм», виявлено вимоги споживачів турпослуг до організації подорожей по Україні, визначено частоту і регулярність подорожей, а також час, який студенти готові витратити на туризм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Потравка, Л. О., та І. О. Пічура. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті публічне управління визначено ефективною системою управління розвитком туризму. Встановлено стан розвитку туристичної галузі національної економіки. Досліджено відповідність напрямів розвитку туризму цілям сталого розвитку. Визначено практичні проблеми розвитку туризму в частині інформатизації, стандартизацію та сертифікацію послуг. Акцентовано на проблемах управління розвитком туристичної галузі, які пов’язані з відсутністю системи стимулів туристської діяльності, туристичного менеджменту, управління якістю послуг та управлінням екологізацією туристичної галузі. Доведено ефективність системи управління туристичною діяльністю у напрямах реформування публічного управління. Визначено векторність публічного управління туризмом та актуальність проєктного підходу у контексті пошуку інвестиційних ресурсів для туристичної галузі регіонів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Redko, V. E. "Особливості методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 114. http://dx.doi.org/10.15421/191612.

Повний текст джерела

Анотація:

Динамічний розвиток туристичного бізнесу потребує створення нових проектних атрактивних пакетів послуг відповідної якості й кількості. Доцільним і актуальним питанням є розробка і впровадження ефективних і результативних проектів соціально-економічного й інноваційного характеру в туризмі, які потребують особливої методології.Мета написання статті полягає в розробці теоретико-методологічних основ проектного менеджменту в туристичному бізнесі. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: аналіз, синтез, порівняльних характеристик, теоретичного узагальнення, проектний підхід.Визначено, що методологія проектного менеджменту в туризмі має враховувати основні закономірності розвитку світового туризму й локального проектного світогляду, спрямованих на взаємодію й інтеграцію місцевих, регіональних і глобальних туристичних проектів відповідно до прогнозів Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО). З’ясовано, що в проектному менеджменті виділяють 9 функціональних галузей, основні з яких – менеджмент предметної галузі проекту (змісту), менеджмент якості, часу, вартості, а додаткові – менеджмент персоналу, комунікацій, контрактів, ризиків й інтеграції проектів.В основу методології проектного менеджменту в туризмі покладено аналіз потреб туристів на цільовому ринку й можливостей туристичного оператора задовольнити їх із застосуванням методів спостереження, порівняння, інтуїції, логіки, використанням інструментів маркетингового менеджменту.Зроблено висновок, що методологію проектного менеджменту становлять послідовна і взаємопов’язана реалізація функцій менеджменту туристичної діяльності шляхом використання методів, способів, прийомів і методик дослідження в туризмі. Для менеджменту туристичних проектів необхідний облік особливостей туристичних послуг із постійними коливаннями попиту, змінами якості у просторі та часі, невіддільністю від джерела (дестинації), неможливістю зберігання.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології проектного менеджменту в туризмі, яка охоплює інтегровану систему функцій, методів, способів та інструментів планування й реалізації проектів, враховуючи пріоритети розвитку туризму і ресурсно-сервісні можливості підприємств туристичної індустрії, спрямовані на визначення майбутніх потреб туристів під час їх подорожі ще до завершення проекту.Практичне значення дослідження – використання особливостей методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі з метою отримати соціально-економічний синергетичний ефект, який виявиться в успішному завершенні проекту, підвищенні конкурентоспроможності дестинації, де впроваджуватимуться результати туристичного проектування.У перспективі подальші дослідження можна спрямувати у бік моделювання розвитку туристичної галузі в Україні з урахуванням особливостей методології проектного менеджменту в туристичному бізнесі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Voitovych, Iryna, Vasyl Voitovych та Ninel Matskevych. "Рекреаційний туризм у процесі підготовки майбутніх фахівців галузі фізичної культури та здоров’я". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3 (43) (27 вересня 2018): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-03-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою в компетентних спеціалістах у сфері фізичної культури, туризму та рекреації й недостатніми моделями їх підготовки, зокрема з дисципліни «Рекреаційний туризм». Мета дослідження – розробити модель оптимального освітнього процесу навчання рекреаційному туризму студентів факультетів фізичної культури з напряму рекреаційного туризму. Методи дослідження – анкетування, теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Результати роботи. Установлено, що професійна підготовка майбутніх фахівців рекреаційного туризму визначається як процес, що відображає науково та методично обґрунтовані освітньо-виховні заходи вищого закладу освіти, які мають теоретичний і практичний характер. Дані дослідження засвідчили, що під час вивчення навчального предмету «Рекреаційний туризм» студенти надають перевагу практичним заняттям, інформаційним лекціям (26,9 %), лекціям-візуалізаціям (26,9 %), лекціям-дискусіям (22,6 %), зустрічам із практиками в галузі рекреаційного туризму, відвідуванню екскурсій, туристичних об’єктів, турагентств тощо. Науковці також рекомендують доповнювати систему освіти підготовки таких фахівців такими методами навчання, як проблемні ситуації, ділові ігри, Інтернет-тренінги, конференції, та створювати міжпредметні зв’язки з іноземними мовами, економікою й менеджментом. Щодо розділів дисципліни, які б студенти хотіли опанувати передусім на практичному рівні, то найбільшу зацікавленість відзначено в активних видах туризму, таких як спортивний, зокрема пішохідний, туристичних послугах, краєзнавстві та туристичній анімації. Висновки. Отже, формування ефективної моделі профільної підготовки студентів факультетів фізичної культури й здоров’я, саме комплексність в організації навчального процесу з рекреаційного туризму, урахування думки студентів, колег і напрацювання теоретиків та практиків щодо підбору змісту, методів і форм занять, способів оцінки знань, дасть змогу підвищити рівень знань та мотивацію до вивчення цієї дисципліни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Borovykov, Oleksandr Volodymyrovych, та Lesia Vasylivna Rudych. "АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГАЛУЗІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 204–9. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2-2(18)-204-209.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. З 2014 року Україна зазнала значне зниження показників розвитку туризму, в тому числі в’їзних туристичних потоків, що негативно позначилося на показниках розвитку економіки країни в цілому. Постановка проблеми. Нажаль, останнім часом спостерігається погіршення показників, що відображають стан розвитку туризму та характеристику споживання туристичних послуг в країні. В таких умовах доцільно використовувати досягнення антикризового менеджменту, а саме антикризових планів, що пов’язані з профілактикою форс мажорних обставин, а особливо, військових дій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку туризму в умовах військових дій ретельно вивчались провідними іноземними науковцями Л-Енн Бленчард, А. М. Леонг, С. Литвин, О. Муфаккір, Н. Салазар, М. Хані, Ж. Хесслі, Дж. Джафарі, Р. Батлер. Проблеми туристичної галузі Україні під впливом військових дій досліджували А. Ю. Парфієнко, А. А. Романова, І. А. Савченко та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Недостатньо досліджені статистичні показники розвитку галузі туризму в Україні та вплив на них кризових ситуації. Відсутній досвід розробки антикризових планів (програм) та заходів під час кризових ситуації в галузі туризму Україні. Постановка завдання. Метою статті є аналіз системи статистичних показників розвитку туризму в Україні, та розробка пропозиції, щодо використання антикризових заходів для попередження виникнення кризи в туристичній галузі. Виклад основного матеріалу. З’ясовано методичні засади для вивчення кризових станів у туристичній галузі України. Це видання Всесвітньої Організації туризму ООН «Інструменти для кризових комунікацій в туризмі», у якому розглянуто різноманіття кризових станів та форс мажорних обставин, та їх вплив на розвиток туристичної галузі. Висновки. На підставі проведеного дослідження були визначені тенденції кризи у розвитку туризму в Україні. Розвиток туристичної діяльності значною мірою залежить від політичних факторів й, зокрема, соціальноекономічної стабільності в Україні. Її порушення у зв’язку з революційною ситуацією й веденням військових дій на сході країни суттєво впливає на скорочення туристичних потоків

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Геращенко, Я. М. "СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА INSTAGRAM ЯК ЗАСІБ ПРОСУВАННЯ МОЛОДІЖНОГО ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ: ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ТУРИЗМУ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 55 (2020): 76–87. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання практичного застосування інформаційних технологій у підготовці майбутніх фахівців туристичної галузі, зокрема з молодіжного туризму. Проаналізовано наукові пошуки закордонних та українських педагогів- практиків щодо використання інформаційно-комунікативних технологій в освітній діяльності та реклами туристичних послуг. Визначені чинники, які зумовлюють потребу у зміні/перегляді освітніх форм навчання: швидкий розвиток інформаційних технологій, інформаційно-технологічна обізнаність, світові економічні і соціальні виклики. Розглянуті форми освітньої діяльності: дистанційне і змішане навчання та сучасні методи підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі. Доведено, що використання інформаційних технологій підвищує ефективність навчання, розширює доступ до інформаційних ресурсів, формує фахові вміння і навички студентів, зокрема в рекламі молодіжних туристичних послуг. Проаналізовано середні показники успішності з дисципліни «Рекламна діяльність в туризмі» за 2016-2021 роки, які демонструють підвищення середнього балу заключного тестування після введення оновленого модуля, присвяченого способам просування молодіжного туристичного продукту засобами соціальних мереж. Зазначено, що підготовка конкурентоспроможних кадрів для галузі туризму має бути націлена на формування у майбутніх фахівців умінь планувати розвиток туристичної галузі з огляду на світові перспективи. Схарактеризовані поняття «туристичний продукт», «молодіжний туристичний продукт», «туристична реклама» та розглянуті їх зміст, сутність і спрямованість. Визначено мету та основні функції туристичної реклами. Розглянуто сучасний метод просування молодіжного туристичного продукту засобом обраного плейсменту – Instagram. Описано алгоритм дій: дослідження потреб молодіжного сегменту ринку; створення контент-плану; розробка сторінки в соціальній мережі та її наповнення згідно з темою завдання. Конкретизовано шляхи досягнення поставлених завдань: проведення лекції-огляду «Соціальні мережі в рекламі молодіжних туристичних послуг» та практичні заняття з дисципліни «Рекламна діяльність в туризмі», в ході яких обговорені приклади просування молодіжного туристичного продукту. Зазначено, що запропонована нами форма навчання розвиває інноваційно-творче мислення майбутнього фахівця молодіжного туризму. Зроблено висновок щодо важливості використання ІКТ під час підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Vdovenko, Nataliіa, та Marina Pavlenko. "СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ МОРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 55–62. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-55-62.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено вітчизняний та світовий досвід у підходах до регулювання та розвитку галузей морського господарства та круїзного туризму як складової реалізації політики модернізації національної економіки. Викладено результати аналізу попередніх досліджень та поглиблене обґрунтування підходів щодо оцінки сучасного стану розвитку галузей морського господарства та круїзного туризму. Доведено, що збалансований розвиток галузей морського господарства сприяє забезпеченню координуючої ролі держави в реалізації національної туристичної політики із застосуванням принципів та методів регулювання, концентрації ресурсів держави на пріоритетних завданнях функціонування цієї сфери, заходів формування та розвитку інформаційної системи в круїзному туризмі та поступовій її інтеграції до світової інформаційної туристичної мережі в сучасних умовах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Щука, Галина, Любов Чорна та Леся Ковальська. "ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ В СВІТЛІ НОВОЇ ПАРАДИГМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 455–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.287.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні представлені результати аналізу функціонування системи професійної туристичної освіти в Україні в умовах зміни освітньої парадигми. Установлено, що професійна освіта в туризмі функціонує як елемент більш складної системи професійної освіти та залежить від процесів, що відбуваються в державі, загалом, і в науці, культурі та сфері туризму, зокрема. Її формування відбулося на зламі тисячоліть, коли в усьому світі здійснювався перехід від класичної до пост класичної (некласичної) освітньої парадигми. В Україні цей процес проходив повільніше, і це значною мірою проявилося у визначені результату та змісту підготовки фахівців сфери туризму. Послідовно проаналізовано галузеві освітні стандарти з підготовки бакалаврів з туризму. Встановлено, що зміст першого стандарту (2004 р.) формувався у відповідності до класичної освітньої парадигми, результати навчання представлені в категорії “знати – вміти”. Доведено, що у другому стандарті було зроблено спробу визначити компетентності майбутнього фахівця, але при діагностуванні результатів підготовки в основу поклали знаннєвий компонент. У стандартах 2018 р. найбільш повно реалізований компетентнісний підхід до підготовки бакалавра з туризму. Далі визначено фактори, які гальмують зміни освітніх парадигм: неготовність працедавців чіткого сформулювати очікуваний результат; невміння та небажання студентів будувати траєкторію свого особистісного та професійного зростання; визначення рейтингу викладачів за їхньою науковою активністю, в той час як у професійній освіті більше потрібна практика у бізнес-середовищі, відсутність технологій запровадження змін у навчальний процес через низький рівень розвитку туризмології та педагогіки туризму. Зроблено висновок, що стара та нова парадигми освіти співіснують у процесі підготовки фахівців сфери туризму. І з огляду на визначені фактори, модернізація цієї системи є довготривалим процесом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Kyryliuk, I. M., та L. A. Chvertko. "БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 178–89. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.178-189.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей, проблем та механізмів забезпечення безпеки туризму в умовах пандемії COVID-19. Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін. Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти, інформація Всесвітньої туристичної організації, Міністерства культури і туризму Турецької Республіки, наукові публікації, інтернет-джерела. Визначено сукупність обставин, що вказують на необхідність вирішення проблем забезпечення достатнього рівня безпеки для розвитку туризму в умовах пандемії COVID-19. Проаналізовано сучасний стан галузі та виявлено тенденції, які впливають на розвиток туризму в періоди встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Охарактеризовано проблеми забезпечення безпеки в туризмі, що стримують розвиток туристичної галузі. Обґрунтовано, що особливості функціонування туристичної галузі в умовах пандемії COVID-19 значною мірою залежать від скоординованих дій урядів країн щодо безпечності поїздок, узгодження протоколів безпеки та ефективних комунікацій, у контексті яких реалізуються заходи державної політики забезпечення безпеки розвитку туризму. Визначено чинники, що дозволяють стимулювати зростання рівня безпеки сфери туризму. Доведено, що необхідність забезпечення превентивних заходів із запобігання ризиків у сфері туризму є важливим завданням як кожної окремої країни, так і міжнародних організацій. Проаналізовано заходи, інструкції та методи захисту туристів, які були визначені міжнародними організаціями як необхідні. Розглянуто заходи, які впроваджуються країнами світу для мінімізації негативних наслідків кризи в туристичній галузі та забезпечення її подальшого функціонування й пристосування до обмежувальних економічних умов розвитку. Окреслено напрями забезпечення безпеки учасників туристичного ринку для відновлення їх туристичної активності. Наукова новизна полягає в оцінці загроз розвитку туризму та виявленні стійких тенденцій змін, як наслідку їх прямого впливу, в умовах пандемії COVID-19 та обґрунтуванні необхідності стимулювання розробки заходів безпеки в туристичній галузі з урахуванням наявного практичного досвіду країн світу. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку туризму в обмежувальних умовах, що пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

КОСОВЩУК, Ангеліна, та Лариса БЕЗКОРОВАЙНА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 248–55. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-248-255.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто процес активізації науково-дослідної діяльності майбутніх фахівців з туризму. З’ясовано ефективні шляхи реалізації науково-дослідної роботи студентів в освітньому процесі в закладах вищої освіти. Проаналізовано види науково-дослідної роботи майбутніх фахівців із туризму, принципи її організації та методичні умови забезпечення. Розглянуто розвиток особистості майбутнього фахівця з туризмознавства, його навчальних можливостей, потреб та інтересів. Виявлено, що вагомість самостійної роботи в професійній підготовці майбутніх фахівців з туризмознавства як найважливішої форми організації освітнього процесу закладу вищої освіти, що виконується під керівництвом викладача, проте без його безпосередньої участі. Розглянуто, що, виконуючи будь-який вид роботи самостійно, майбутні фахівці з туризмознавства набувають здатності приймати особисту відповідальність; самостійно вирішувати завдання. Ключові слова: дослідницька робота, туризм, самостійна робота, майбутні фахівці в галузі туризму, майбутні фахівці, студенти, професійна підготовка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Підвальна, О. Г., та С. І. Богуславська. "ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ІНДУСТРІЄЮ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Dubovich, І., O. Shvayka, K. Vasylyshyn та Т. Fomicheva. "Особливості транскордонного економіко-правового співробітництва України з Європейським Союзом у сфері екологічного туризму". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15421/411813.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості виникнення та формування екологічного туризму. Поява екологічного туризму пов’язана з пошуком належних підходів щодо охорони навколишнього природного середовища та створення умов для реалізації концепції сталого розвитку. Розглянуто важливість розвитку екологічного туризму на прикордонних територіях України та держав-сусідів ЄС. Акцентовано увагу на потенціалі розвитку екологічного туризму в прикордонних регіонах України та ЄС з урахуванням чинника децентралізації управління та самостійності територіальних громад. Обґрунтовано, що транскордонне співробітництво України з державами ЄС у галузі екологічного туризму спрямоване на: підвищення іміджу прикордонних регіонів України і ЄС; поглиблення партнерських відносин між туристичними підприємствами та організаціями не тільки на рівні прикордонних регіонів, але й на рівні України та держав-сусідів загалом; вивчення та впровадження досвіду сусідніх держав для регіонального економіко-правового регулювання та стимулювання екологічного туризму; налагодження контактів з іноземними представництвами, громадськими організаціями тощо. Розроблено пропозиції щодо належного співробітництва на транскордонному рівні між Україною та країнами ЄС у сфері екологічного туризму. Наголошено, що екологічний туризм відіграє важливу роль для соціально-економічного розвитку і підвищення рівня добробуту населення в прикордонних регіонах України та сусідніх держав ЄС. Запропоновано розробити нормативно-правові акти, які би повністю регулювали економіко-правові аспекти розвитку екологічного туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Kholyavka, V. Z., H. S. Leshko, O. M. Mochulska та A. O. Kukhtiyi. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ, ФАКТОРИ ВПЛИВУ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (8 липня 2019): 25–33. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10280.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: проаналізувати сучасний стан, специфіку функціонування туристичної інфраструктури, вивчити зовнішні і внутрішні фактори, основні тенденції та перспективи розвитку медичного й лікувально-оздоровчого туризму в Україні. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосемантичний, структурно-логічний, математично-статистичний та аналітичний методи. Результати. Україна має досить розвинену туристичну інфраструктуру. Виникнення і розвиток лікувально-оздоровчого та медичного туризму в нашій країні зумовлені унікальним набором природних і рекреаційних ресурсів. Україна має достатню кількість курортів різної спеціалізації, які зможуть задовольнити широкий спектр потреб туристів із метою лікування та реабілітації, але щоб привернути увагу іноземних і вітчизняних туристів, українським курортам необхідно вирішити ряд проблем, пов’язаних із фінансуванням, управлінням та модернізацією. Стратегії розвитку курортів державного та місцевого значення мають врахувати запровадження ефективної системи фінансування, створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та будівництво закладів санаторно-курортної галузі, надання доступних за ціною послуг, дотримання державних і міжнародних стандартів, підвищення рівня сервісу. Висновки. Медичний та лікувально-оздоровчий туризм – один із найперспективніших видів туризму України, що розвиваються під впливом низки політичних та економічних факторів, які зумовлені трансформаційними процесами, що відбуваються в країні. Наша держава має значний природний потенціал для розвитку цієї галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Сичова, Анастасія. "ТУРИЗМ ЯК МОБІЛЬНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ ДОВІРИ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 272–84. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-272-284.

Повний текст джерела

Анотація:

Автор аналізує туризм як неформальний фактор для вста- новлення міжособистісної довіри між представниками різних культурних спільнот. Систематизувавши роздуми відомих футуристів і соціологів, ми доходимо висновку про набуття нинішньою цивілізацією кардинально но- вих якостей, втіленням яких є модель індивіда-туриста. Туризм постає ме- тодом формування позитивного іміджу держави та посилення його впливу на глобальному рівні. Орієнтація дипломатії на неформальних акторів і мережеві взаємодії перетворює туризм на своєрідного посередника між со- ціальними стратами. Акцентується увага на особливостях появи довірчого імпульсу внаслідок міксування віртуального і реального простору, що наоч- но демонструє практика гостьових сайтів. Використавши когнітивну та емо- ційну складові туризму, можна істотно розширити вузьке коло довірчих осо- бистостей, характерний для більшості людей, і збільшити резерви світового соціального капіталу. Окреслені елементи перегукуються з характеристика- ми феномену довіри, на які неодноразово звертали увагу вчені. Виділивши переваги туризму в крос-культурних обмінах, автор перераховує можливі перешкоди для формування довірчого базису. Наявність суб’єктивного по- гляду на речі або події належать до найменш контрольованих перешкод се- ред них. Крім цього, автор оцінює потенціал України щодо розвитку внутріш- нього і зовнішнього туризму, визначаючи його як фактор залучення іно- земних інвестицій і політичних партнерів. Відсутність відчутних реформ і стратегічного плану на рівні державних структур аж ніяк не сприяє по- ліпшенню ситуації у такій перспективній галузі. Пропонується зосере- дити увагу на розробці територіального брендингу, а також удосконален- ня інфраструктури і безпеки, необхідних для задоволення базових потреб туристів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Patiichuk, Viktor, та Oksana Lukashuk. "Основні православні релігійно-паломницькі центри Італії". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 54–66. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-54-66.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено основні православні релігійно-паломницькі центри Італії. Узагальнено поняття релігійно-паломницького центру. Виділено два основних функціональних види релігійно-паломницького туризму, як паломницький туризм та релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості. Проаналізовано значення релігійно-паломницького туризму для розвитку економіки цієї держави. Зауважено та обґрунтовано факт, що Італія займає лідируючі позиції в Європі та світі за рівнем розвитку туристичної галузі та кількості щорічних туристів. Розглянуто поширення основних міжнародних релігійно-паломницьких центрів на території країни та описано їх головні святині. Встановлено, що важливими релігійнопаломницькими регіонами Італії є Північний та Центрально-Західний. Вивчено територіальні відмінності в розміщенні сакрально-паломницьких центрів Італії. Виділено основні релігійно-паломницькі регіони країни та їх ключові територіально-паломницькі центри. Встановлено, що сучасна економіка Італії європейської держави є однією з найрозвинутіших у країнах ЄС, а також рівень життя італійського населення в цілому є порівняно високим не тільки у Європі, але й світі зокрема, тому послуги на туристичне обслуговування, включаючи паломницьке, в цій країні є досить високими. Зауважено, що релігійно-паломницький туризм в Італії має значні подальші перспективи, через сучасну структуру економіки, що дозволило Італії стати однією із найрозвиненіших держав серед країна ЄС. Розкрито відмінності щодо забезпечення релігійно-паломницьких турів у православ’ї та католицизмі. Зазначено, що основними проблемами, які перешкоджають успішному розвитку сучасного італійського релігійно-православного туризму є роздрібненість і локалізація туристичного бізнесу в регіонах через брак ефективної централізованої координації, невміння розвивати нові туристичні пропозиції, недостатньо розвинута інфраструктура, нестача добре підготовлених туристичних кадрів і гідів-перекладачів, труднощі із залученням міжнародних інвестицій, через недостатньо налагоджену адміністративну систему й надмірну бюрократизацію процесу. Узагальнено головні проблеми та вказано на перспективи розвитку релігійнопаломницького туризму в Італії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Заваріка, Г. М., Л. В. Денищенко та В. В. Косенко. "ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ БЕЗПЕКИ ДІЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 24–32. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-4.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні тенденції розвитку туристичного бізнесу та супутніх галузей, у тому числі готельна індустрія, а також нові умови існування та розвитку бізнесу потребують детального вивчення та використання у повсякденній господарській діяльності міжнародних та національних норм організації надання безпечних послуг для клієнтів. Сьогодні ми спостерігаємо зростання всіх видів туризму, у тому числі екстремального, що, на жаль, сприяє збільшенню вірогідності настання нещасних випадків під час туристичних подорожей, заходів тощо. Засоби масової інформації розповідають про численні випадки пожеж, які відбуваються у закладах тимчасового проживання та харчування. На жаль, держава не вимагає від підприємств туристичної галузі та страхувальників туристів інформації щодо кількості постраждалих або тих, хто загинув під час туристичних подорожей, тому суспільство дізнається про них тільки завдяки суспільного розголосу. За всю історію існування організованого туризму міжнародними структурами було розроблено низку документів, що надають державам та підприємствам галузі гостинності чіткі рекомендації щодо ведення безпечного бізнесу, якісного обслуговування клієнтів. Національне законодавство у сфері туризму теж вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності створення безпечних умов у наданні послуг трансферів, проживання, харчування, а також під час екскурсій та інших туристичних заходів. Україною було ратифіковано значну кількість міжнародних документів та стандартів у цьому аспекті. Але сьогодні діяльність туристичних підприємств в організації та впровадженні норм і вимог безпечності у наданні послуг скоріше є номінальною або відсутня взагалі. Із кінця 2019 р. до загальновідомих небезпек, від яких повинні мати профілактику заклади гостинності, додалася загроза розповсюдження всесвітньої пандемії, що викликана вірусом COVID-19, і це вимагає впровадження додаткових заходів для бізнесу надання послуг. У дослідженні розглянуто основні міжнародні та національні правові документи, що регулюють питання безпеки надання туристичних послуг, з’ясовано стан рівня безпечності в туризмі в Україні та надано рекомендації щодо підвищення цього рівня та надання якісних і безпечних туристичних послуг у цілому. Визначено наступні кроки щодо подальшого вивчення та розвитку теми безпеки туристичних заходів та послуг готельних підприємств як чинника підвищення їхньої якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Безкоровайна Л.В. "КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В КОНКУРЕНТНОМУ ТУРИСТИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ЕТИКА І КУЛЬТУРА ГОСТИННОСТІ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-5.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автором опрацьовано питання корпоративного управління в туризмі, бізнес-етики та корпоративної культури в індустрії гостинності та їх вплив на стратегію сталого розвитку та конкурентоспроможності готельного підприємства в ринкових умовах туристичного бізнес-середовища. Розкрито, що корпоративна політика залежить від стратегії глобального розвитку, згідно якої восьма ціль проголошує забезпечення сприяння сталості туризму, що позначається на створенні нових робочих місць, розвиткові місцевої культури і виробництві місцевої продукції; економічному зростанні; підвищенні ефективності економіки через новації та диверсифікацію послуг. Нині в Україні існує чималий запас ресурсів для розвитку туризму в багатьох сферах, а саме: гастро-, агро-, екотуризм; спортивний, культурний, освітній, діловий туризм; події та фестивалі, свята, MICE (зустрічі, заохочення, конференції, заходи) тощо. Визначення поняття корпоративного управління в готельному бізнесі, роз’яснення політики корпоративної етики та культури, а також технології надання готельних послуг важливим завданням систем управління готельною індустрією для забезпечення конкурентоспроможності та ефективності в туристичному бізнес-середовищі. Адекватна глобальній стратегії розвитку, восьма мета стосується туристичної галузі та проголошує до 2030 року: забезпечення реалізації стратегій підтримки сталого туризму, що підтримує створення робочих місць, розвиток місцевої культури, місцеве виробництво; сприяє економічному зростанню, повній та продуктивній зайнятості всіх громадян; підтримка зростання валового внутрішнього продукту в найменш розвинених країнах; підняття продуктивності економіки за рахунок диверсифікації, модернізації, інноваційної діяльності. Прийнятий Глобальний договір ООН має унікальні перспективи налагодити співпрацю між промисловістю та організаціями з метою вироблення шляхів вирішення глобальних проблем. Глобальний договір ООН закликає компанії привести свої стратегії та діяльність у відповідність з десятьма загальними принципами прав людини, трудових відносин, довкілля та битви з корупцією, а ще здійснити заходи для реалізації завдань досягнення сталого розвитку. Десять принципів Глобального договору ООН, засновані на ключових конвенціях та деклараціях ООН, були визнані та закріплені в численних міжурядових ухвалах та підсумкових документах, включаючи резолюції Генеральної Асамблеї. Підприємства гостинності повинні дотримуватися цих принципів у своїй діяльності та у формулюванні стратегій подальшого розвитку та ефективної практики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Kovalova, O. V., та T. S. Shabatura. "Проблеми інституційного забезпечення розвитку сільського зеленого туризму в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (6 грудня 2020): 108–16. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Комплексне та скоординоване інституційне забезпечення сільського зеленого туризму в Україні в умовах відновлення національної економіки сприятиме активізації підприємницької діяльності галузі, соціально-економічному розвитку сільських територій та реновації рекреаційних зон. Мета статті полягає в обґрунтуванні механізмів, важелів та інструментів державного регулювання сільського зеленого туризму, визначенні основних проблем інституційного забезпечення та обґрунтуванні пропозицій щодо його удосконалення. Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо розробки напрямів інституційного забезпечення сільського зеленого туризму в Україні. Висновки. Основні фактори, що ускладнюють процес регулювання діяльності суб’єктів сільського зеленого туризму в Україні, це недосконалість чинного законодавства, кризові явища та процеси, нестача фінансових ресурсів, недостатня платоспроможність населення, сезонний та регіональний характер споживчого попиту на послуги сільського зеленого туризму, недостатній рівень популяризації цього виду послуг, а також не завжди задовільна та стандартизована їх якість. У зв’язку з цим запропоновано розробити інституційні заходи з координації та регулювання, які враховуватимуть пріоритети розвитку галузі, даючи можливість економічним суб’єктам діяти самостійно. З огляду на зазначене доцільно: 1) розробити нормативно-правову базу з метою виділення сільського зеленого туризму в окремий вид економічної діяльності для визначення статусу її економічних суб’єктів, якими є переважно агрооселі та агросадиби, а також принципів ведення ними економічної діяльності та обґрунтування податкової політики; 2) здійснювати координацію дій суб’єктів підприємницької діяльності сільських територій з метою досягнення мультикативних ефектів приватної підприємницької діяльності для уникнення негативних екстерналій, забезпечення симетричності інформаційно-консультативної платформи та соціально-економічної справедливості на селі; 3) включити сільський зелений туризм до: стимулюючих програм розвитку за напрямами пільгового кредитування та оподаткування, програм соціального забезпечення, спеціальних ліній фінансування в рамках надзвичайних фондів та програм підтримки; 4) впровадити дієвий інвестиційний механізм, орієнтований на підвищення рівня туристичної інфраструктури в сільській місцевості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Черненко, Н. О., та Л. А. Зінченко. "РОЗВИТОК ТУРИЗМУ ЯК ПРІОРИТЕТНОЇ ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано сучасний стан розвитку туризму як пріоритетної галузі економіки. Визначено сутність економічної категорії туризму та його значення для розвитку економіки. У статті зазначено, що Україна володіє значним туристичним потенціалом і має всі передумови для розвитку внутрішнього, в’їзного та виїзного туризму. Проаналізовано статистичні дані щодо розвитку туристичної діяльності України, а саме динаміку туристичного потоку іноземних громадян до України та українців, які виїжджали за кордон, динаміку прямої зайнятості населення в галузі туризму, динаміку частки туристичної галузі у ВВП України, динаміку обсягів державного фінансування туризму. Встановлено, що в Україні протягом 2013–2019 рр. відбувалися скорочення обсягів туристичного потоку та зниження темпів зростання галузі туризму. На основі аналізу показників розвитку туристичної галузі визначено основні напрями розвитку туризму в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Naumik-Gladka, Kateryna. "ПОДІЄВИЙ ТУРИЗМ ЯК СПОСІБ ЕФЕКТИВНОГО ПРОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ НА МІЖНАРОДНІ РИНКИ (на прикладі виставкової діяльності)". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (24 грудня 2020): 249–58. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0223.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуто спосіб диверсифікації економічної діяльності для підприємств меблевої промисловості шляхом реалізації подієвих заходів. Акцентовано увагу на екологічну ситуацію в країні з-за масової вирубки лісів. Звернено увагу на факт недотримання норм природоохоронної діяльності, посилення навантаження на рекреаційний потенціал та неефективне використання лісових ресурсів України. Проведено аналіз законодавства з регулювання підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів. Акцентовано увагу, що дієвість положень даних нормативних актів обмежується внаслідок дії зовнішніх чинників. З урахуванням негативного впливу вирубки лісів на екологію країни, зростаючі експортні обмеження продуктів деревообробної промисловості, скорочення внутрішнього споживчого попиту, запропоновано напрями диверсифікації економічної діяльності для підприємств даного сектору економіки шляхом організації туристичних подієвих заходів. Світовий досвід показує, що туризм має значний вплив на економіку країни. В процесі створення та реалізації туристичного продукту залучаються суміжні економічні галузі, що сприяє соціально-економічному розвиткові країни. Вагомий вплив на розвиток туристичної галузі чинить подієвий туризм. З позиції розвитку туристичної галузі однією з вагомих переваг даного виду туризму є вирішення проблем міжсезоння і можливість реалізації туристичного подієвого продукту з незначним залученням туристично-рекреаційних ресурсів території проведення заходу. Одним з напрямів розвитку подієвого туризму є виставкова діяльність. Проведення виставкових заходів сприяє створенню позитивного іміджу регіону шляхом демонстрації власних досягнень. Постійна організація виставок слугує платформою для розвитку міжнародного співробітництва в різних економічних сферах. У той же час організація виставок сприяє залученню відвідувачів до регіону їх проведення, що дозволяє реалізовувати додаткові послуги. Результати аналізу світового досвіду проведення виставок показали необхідність державного регулювання даного виду діяльності. Проведено аналіз чинного законодавства з виставкової діяльності в Україні, який показав недостатню узгодженість механізмів регулювання даного виду діяльності. Запропоновано організацію віртуальних виставок, розроблено рекомендації щодо реалізації запропонованих проектів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Красовський, Сергій Олександрович. "ГАСТРОНОМІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК АКТУАЛЬНИЙ ТРЕНД СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 169–80. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236018.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — проаналізувати формування та розвиток гастрономічного туризму в контексті соціокультурного вектора розуміння сутності туристичної діяльності. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системно-структурного підходу, орієнтованого на вивчення туризму як цілісного соціокультурного явища. Наукова новизна полягає в тому, що вперше сутність гастрономічного туризму розглянуто в соціокультурному аспекті, що дає підстави визначити його як значущий реагент впливу на соціальні процеси. Висновки. Гастрономічний туризм доволі молодий напрям, який активно розвивається, але вже сьогодні туристи віддають перевагу пізнанню традицій і звичаїв іншої країни шляхом дегустації національних страв і напоїв. Відтак, враховуючи, що гастрономічна традиція — це процес, що постійно розвивається, завдання для професіоналів полягає в залученні інновацій, оновленні й адаптації своїх пропозицій до потреб нової споживчої культури. Тенденції розвитку гастрономічного туризму у світі дають підстави вважати його стійким трендом, який уможливлює взаємодію мандрівників із місцевими громадами. В умовах зростання конкуренції за увагу користувача і появи нових технологій бізнес-суб’єктам необхідно оперативно формувати оновлені стратегії просування. Визначено, що Україна має потенціал для підвищення міжнародної конкурентоспроможності туристичної галузі, зокрема завдяки посиленню мультикультуралізму туристичних потоків, зростанню попиту на нові туристичні дестинації, різноманітності культурного і природного ландшафту. Звернено увагу на потребу з’ясування чітких векторів розвитку гастрономічного туризму в країні, розробки відповідної державної підтримки туристичних дестинацій, туристичних фірм та інших стейкхолдерів, а також дослідження соціокультурних якостей туризму в контексті соціальних міграцій і діалектичної взаємодії загальносвітових процесів глобалізації та регіоналізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Казюка, Н. П. "СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 246–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.246-253.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено узагальнення підходів щодо визначення поняття стратегічного менеджменту підприємств туріндустрії. Проведено аналіз основних процесів у циклі стратегічного менеджменту на практиці функціонування підприємств туристичної індустрії, розглянуто етапи стратегічного планування як базової платформи стратегічного менеджменту, виокремлено специфічні ознаки стратегічного менеджменту туристичного підприємства. Виокремлено чинники побудови та реалізації ефективної стратегії розвитку туристичного підприємства в умовах глобальної інтеграції в світову індустрію турбізнесу. Узагальнено визначення стратегічного управління та стратегічного планування, виокремлено їх специфіку для підприємств туристичного бізнесу. Наведено особливості функціонування сфери туризму в контексті формування стратегії туристичних підприємств. Здійснено узагальнення аспектів стратегічного планування як основи стратегічного менеджменту. Розглянуто стадії стратегічного планування, а також виокремлено його переваги. У статті обґрунтовано, що стратегічний менеджмент охоплює широке коло організаційних рішень з приводу ситуацій, орієнтованих на майбутній розвиток, які пов’язані із генеральними цілями турфірми і знаходяться під дією неконтрольованого зовнішнього середовища. Визначено напрями розвитку стратегічного менеджменту як елементи забезпечення управління стратегічними можливостями фірми. Доведено, що туризм є тією галуззю, що характеризується високим рівнем невизначеності через вплив на її розвиток політичних, економіко-правових, соціально-економічних факторів; ефективний розвиток системи туріндустрії неможливий без продуманого стратегічного планування, особливо на етапі створення та виходу на ринок підприємства туристичного бізнесу. Доведено, що керівництво туристичного підприємства повинно визначати бачення перспектив розвитку шляхом розробки та майбутньої реалізації стратегії, місії та цілей фірми, а розвиток туризму в Україні повинен відбуватися у відповідності до світових туристичних тенденцій та трендів. Виокремлено фактори, які гальмують розвиток ринку туристичних послуг в Україні, а також стратегічні орієнтири в управлінні туризмом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Тараненко О.О., Животенко В.О. та Шуканов П.В. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧИМИ ПЕРЕВАГАМИ ПІДПРИЄМСТВ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 94–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Діловий туризм є важливою складовою світової індустрії туризму. Він ґрунтується на організації ділових заходів та відряджень співробітників корпоративних клієнтів. Важливість для активізації ділової активності в різних галузях економіки та висока інвестиційна привабливість ринку ділового туризму свідчать про його перспективність та підвищення рівня конкуренції у цій сфері. Обґрунтовано необхідність забезпечення управління споживчими перевагами у сфері ділового туризму комплексно на рівні держави, регіону та туристичного підприємства. На рівні держави мають вирішуватись завдання, пов’язані з кадровим забезпеченням, розвитком туристичної інфраструктури, підвищенням технологічного рівня та поліпшення інвестиційного клімату економіки. На рівні регіону необхідно розвивати місцеву туристичну інфраструктуру ділового туризму та популяризувати проведення ділових заходів. На рівні підприємств ділового туризму мають вирішуватися завдання дотримання міжнародних стандартів обслуговування, впровадження інформаційних технологій в надання послуг корпоративним клієнтам. Реалізація цих завдань забезпечить національному ринку ділового туризму конкурентні переваги на міжнародному рівні. Управління споживчими перевагами підприємств ділового туризму повинне ґрунтуватися як на забезпеченні високої якості та широкого асортименту традиційних послуг для корпоративних клієнтів, так і на активному впровадженні сучасних інформаційних технологій. До них належать програмні продукти, що охоплюють процеси бронювання, управління витратами, звітність і відстеження місця розташування мандрівника; технології проведення повністю або частково віртуальних зустрічей та інших заходів; технології оцифрування платежів і бронювань для забезпечення повністю безготівкових транзакції. Впровадження цих технологій підвищує споживчі переваги підприємств ділового туризму через зростання швидкості операційних процесів та полегшення контролю операційних витрат. Дані інформаційні технології підвищують безпечність надання послуг корпоративним клієнтам, що особливо актуально в умовах непередбачуваного поширення Covid-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Vlasenko, I. V. "Регіональні особливості формування маркетингових заходів розвитку сільського зеленого туризму". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (1 жовтня 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8101.

Повний текст джерела

Анотація:

У статі розглянуто регіональні особливості формування комплексу маркетингу сільського зеленого туризму в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних підходів до формування комплексу маркетингу туристичних підприємств сільського зеленого туризму у Вінницькому регіоні. Обґрунтовані теоретико – методологічні положення, науково-практичні рекомендації щодо просування послуг сільського зеленого туризму. Проаналізовано стан розвитку маркетингу сільського зеленого туризму в умовах розвитку ринкової економіки. Вказано на те, що сільський зелений туризм слід розглядати як невід’ємну складову програми комплексного соціально-економічного розвитку села та його відродження, а також, що за рахунок розвитку сільського зеленого туризму можна забезпечити сталий економічний, демографічний розвиток на селі. Показано просування туристичного продукту з використанням маркетингових заходів, які отримали назву «Сім Р». Вказані основні перешкоди власників агрооселі самотужки здійснювати маркетингові заходи із просування свого продукту на ринок. Показано, що маркетингова цінова політика продукту агрооселі на ринку ґрунтуються на основі трьох факторів: витрати, попит, конкуренція. В сучасних ринкових умовах лідером є цінова стратегія, яка базується на попиті: близько 54,2% менеджерів з маркетингу вважають її пріоритетною. Лише близько 15% туристичних підприємств області основним критерієм маркетингової цінової стратегії визначають конкуренцію. Ціни надавачі послуг сільського зеленого туризму публічно не розголошують, а посилаються на договірну ціну. Для подальшого розвитку сільського зеленого туризму в області розглянуто стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року. З’ясовано перелік проблемних питань, які перешкоджають розвитку сільського туризму, розв’язання яких вимагає спеціального нормативно-правового регулювання. Запропоновано сформулювати чітку маркетингову Стратегію управління розвитком туристичної галузі України на національному рівні, яка має узгоджуватися зі стратегіями та програмами розвитку туризму на регіональному рівні, що дасть можливість створити нові робочі місця, довести якість надання послуг і поступово поліпшити якість інфраструктурних складових (автомобільні дороги, агрооселі, музеї тощо), що забезпечуть комфортність споживання туристичних послуг іноземними та внутрішніми туристами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Лисюк, Т. В., О. С. Терещук та О. А. Демчук. "ЕКСКУРСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 7 (29 червня 2021): 73–80. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено шляхи розв’язання основних проблем на ринку індустрії туризму. Розглянуто кризові явища в екскурсійній діяльності, спричинені COVID-19, у Волинській області. Зважаючи на третинний сектор економіки, туризм становить основну частину соціально-економічного розвитку. Але у зв’язку з поширенням коронавірусу туристична індустрія є одним із тих секторів економіки, що постраждав найбільше, зокрема через обмеження на пересування туристів, карантин, заборону авіаперевезень тощо. З’ясовано, що сьогодні спостерігається значне відставання у темпах відновлення туристичного сектору, що ставить під серйозну загрозу економіку Волинської області. Разом із тим КП «Центр туристичної інформації та послуг» надав пропозиції щодо виходу з кризи, утілення яких сприятиме розвитку екскурсійної діяльності, а також урегулюванню наслідків пандемії, які впливають на економіку туристичної галузі Волинської області.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Barybina, Yanina, та Evgeniya Gaydenko. "ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (30 червня 2020): 43–53. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-43-53.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті висвітлюється значення екологічного туризму для розвитку галузі та сільських територій. Проаналізовано вплив факторів на конкурентоспроможність галузі через показники Індексу конкурентоспроможності туризму та подорожей, що дозволило визначити найбільш суттєві з них, що потребують уваги керівників на макро-, мезо-, та мікро рівнях. Проведено оцінку туристичних потоків України, яка є основою для обґрунтування рішень, у пошуках причин низького рівня туристичної привабливості окремих видів туризму. Виокремлено групу факторів на інституційному рівні, що дозволило запропонувати напрями вдосконалення державної політики для підтримки галузі та розвитку окремих туристичних дестинацій. Підтверджена та обґрунтована необхідність перегляду діяльності сільських садиб та роль в процесі контролю якості надаваних послуг саморегулівними організаціями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Сідоров, В. І. "КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО КРОСКУЛЬТУРНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 50 (2018): 7–20. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.50.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовано суть культурологічного підходу до кроскультурної підготовки майбутніх фахівців галузі туризму. З’ясовано, що культурологічний підхід є сукупністю теоретико-методологічних положень і організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на створення умов для засвоєння професійних цінностей, що забезпечить креативний прояв особистості у професійній діяльності. Культурологічний підхід до кроскультурної підготовки майбутніх фахівців галузі туризму дає змогу трактувати формування кроскультурної компетентності студентів як процес особистісного відкриття, розвитку ідей діалогу культур. З іншого боку, сприяє глибокому розумінню туризму як визначального чинника соціальної і культурної інтеграції, як прояву та інструменту зростаючої культурної взаємодії, як засобу самовдосконалення особистості. Реалізується культурологічний підхід у процесі кроскультурної підготовці майбутніх фахівців галузі туризму завдяки спрямованості змісту на розвиток у студентів здатності до цілісного бачення світу й сприйняття загальнолюдської, особистої, національної культури; формування у студентів здатності розпізнавати культурні особливості представників різних культур (етносів, націй), вирішувати навчально-пізнавальні завдання, виявляти моральні аспекти культури; розвиток творчої особистості студента, здатної до прояву індивідуальності, самовдосконалення, самореалізації. Виявлено, що культурологічний підхід до кроскультурної підготовки майбутніх фахівців галузі туризму зумовлює акцент на розвитку в студентів культурного інтелекту. Запропоновано структуру культурного інтелекту, яка складається з таких компонентів: «метакогнітивний культурний інтелект», «когнітивний культурний інтелект», «мотиваційний культурний інтелект», «поведінковий культурний інтелект».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Галузь туризму"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями