Добірка наукової літератури з теми "Вікові вимоги"

Наведені результати досліджень з оцінки ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи за показниками росту і розвитку за використання лінійних промірів статей екстер’єру та приростів живої маси. Оцінку ремонтних телиць за основними екстер’єрними промірами та живою масою у межах сформованих вікових груп від народження до 18-місячного віку проводили в стаді приватного підприємства “Буринське” Підліснівської філії Сумського району. Визначали 11 основних промірів статей: висоту в холці та крижах, глибину та ширину грудей (мірною палицею); ширину в клубах, у кульшових зчленуваннях та сідничних горбах, бічну довжину заду (мірним циркулем); навкісну довжину тулуба, обхват грудей та п’ясті (мірною стрічкою). Зважувались тварини у день взяття промірів. Найбільш інтенсивним ростом характеризувалися телиці у молочний період свого розвитку, надалі цей процес сповільнювався. Реалізація цієї особливості забезпечила відносний приріст живої маси від народження до 3-х місячного віку на рівні 97,0%, у наступні періоди – від 3 до 6 міс. відповідно – 50,8%, від 6 до 9 міс. – 29,9%, від 9 до 12 міс. – 20,9%, від 12 до 15 міс. – 13,7% та від 15 до 18 міс. – 11,9%. Розвиток живої маси ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу забезпечив її приріст на час парувального віку на рівні 425 кг, забезпечивши вимоги бажаного типу. На основі вікової динаміки росту розроблені параметри лінійних ростових стандартів від народження до 18-ти місячного віку, використання яких дозволяє контролювати процес інтенсивності вирощування ремонтних телиць.

В умовах сучасної медійної вищої освіти одним з пріоритетних напрямів вдосконалення навчально-виховного комплексу вищих навчальних закладів є запровадження інформаційних технологій, які в даний час мають найбільш стрімкий розвиток. Електронні комп’ютерні підручники, дистанційна освіта, віртуальні тренажери – це далеко не повний перелік напрямів, які успішно розвиваються в системах освіти. Проте сучасна освіта за інтенсивністю використання інформаційного інструментарію помітно відстає від інших дисциплінарних напрямів. Це зумовлено складнощами стосовно формалізації багатьох компонентів предметних областей, які створюють труднощі при алгоритмічній трансформації змісту, а також певним рівнем консервативності самої освіти, недостатнім рівнем володіння викладачами і студентами інформаційними технологіями [1, 5].Одним із важливих понять при запровадженні електронних систем навчання є якість освіти, яка традиційно відображає систему оцінювання успішності тих, хто навчається. У широкому розумінні якість вищої освіти являє собою збалансовану відповідність вищої освіти різноманітним цілям, потребам, вимогам, нормам, еталонам, стандартам [2].Тому не дивно, що сьогодні практично вся європейська система вищої освіти працює над підвищенням якості підготовки фахівців. У рамках Болонських реформ виробляються єдині підходи до забезпечення якості вищої освіти, розробки навчальних матеріалів, відбувається уніфікація вищої освіти та її ступенів.Важливим елементом вдосконалення навчально-виховного комплексу сучасного вищого навчального закладу є комплексна оцінка якості електронних засобів навчання (ЕЗН), під якою розуміється оцінка якості ЕЗН по сукупності інформативних параметрів (рис. 1).При оцінці якості ЕЗН за змістовною складовою необхідно враховувати ступінь їх відповідності вимогам Державних освітніх стандартів (ДОС) України з окремих напрямків підготовки фахівців, програм дисциплін ДОС. Відповідність ЕЗН вимогам діючих стандартів можуть підтвердити експерти за провідні фахівці Міністерства охорони здоров’я або Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з відповідного напрямку. Техніко-технологічна оцінка якості ЕЗН відображає структурні компоненти освітнього процесу – одержання інформації (навчання), практичні заняття (тренування і закріплення знань, умінь і навичок), атестацію (їх контроль), можливість підсумкового контролю отриманих знань сучасними комп’ютерними методами.Розроблювач мережних ЕЗН має забезпечити стабільну роботу в мережі Internet на основі каналу цілодобового доступу із пропускною здатністю не менше 2 Мбіт/с.Застосування ЕНЗ не повинно вимагати підвищених показників продуктивності комп’ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення для робочих місць учасників навчального процесу.Програмно-технологічним підґрунтям для побудови і підтримки системи освітніх порталів є програмно-апаратний комплекс, що дозволяє будувати і підтримувати портали різного призначення й архітектури і забезпечувати виконання відповідного набору функцій.Дидактична оцінка якості ЕЗН передбачає оцінювати міру їх відповідності стандартним дидактичним вимогам до навчальних видань (підручники, навчальні і методичні посібники).Методичні вимоги щодо оцінки якості ЕЗН вимагають урахування своєрідності й особливості предметної галузі, на яку вони розраховані, специфіки відповідної науки, її понятійно-категоріального апарату, особливостей використовуваних методів досліджень та її закономірностей, можливостей використання сучасних методів обробки інформації й методології реалізації освітньої діяльності (табл.).ТаблицяСутність методичних вимог щодо оцінки якості ЕЗН у складі освітніх порталів Методичні вимоги стосовно оцінки якості ЕЗНЇх сутністьВрахування складності функціонування навчального матеріалу в ЕЗН.Взаємозв’язок та взаємодія понятійних, образних та діючих компонентів мислення студентів при функціонуванні ЕЗН у складі освітніх порталів.Необхідність забезпечення відображення системи наукових понять навчального модуля у вигляді ієрархічної структури високого порядку.Кожний рівень в системі наукових понять навчального модуля повинен відповідати певному рівню абстракції і забезпечувати урахування їх логічних взаємозв’язків.Реалізація навчальної можливості щодо різноманітних контрольованих тренувальних дій.Поетапне послідовне підвищення рівня абстракції знань студентів на рівні засвоєння, достатньому для здійснення алгоритмічної та евристичної діяльності.До основних дидактичних і змістовних показників якості електронного навчального посібника (ЕНП) у цілому можна віднести наступні: валідність, надійність, економічність і надмірність, інтегрованість та практичність.Практичність ЕНП та електронних підручників оцінюється за допомогою експертних процедур викладачами й тими, кого навчають.Дидактична оцінка якості ЕЗН повинна відповідати наступним стандартним та специфічним дидактичним вимогам, що пропонуються до навчальних видань та відповідають специфічним закономірностям та сучасним дидактичним принципам навчання (рис. 2).Ергономічні вимоги до електронних засобів навчання повинні враховувати вікові особливості студентів різних форм навчання, встановлювати вимоги до відображення інформації та режимів роботи ЕЗН, забезпечувати підвищення рівня їх мотивації до навчальної діяльності. Важливою ергономічною вимогою є забезпечення підтримки студентів шляхом організації в структурі ЕЗН інтерфейсу, необхідних методичних вказівок та підказок, вільної послідовності й темпу роботи для того, хто навчається [3; 4].Однією з вимог ергономічного характеру до ЕЗН є їх відповідність гігієнічним вимогам і санітарним нормам роботи з комп’ютерною технікою (час роботи з ЕЗН не більше чотирьох годин, а обсяг навчальної інформації не більше 30 тисяч знаків). Під час здійснення дизайн-ергономічної експертизи проводиться оцінка якості компонентів інтерфейсу (сукупність засобів і правил, які забезпечують взаємодію пристроїв і програм) ЕЗН, відповідності ергономічним, естетичним вимогам та вимогам охорони праці і збереження здоров’я [1].Для використання мультимедійних ефектів необхідне їх створення шляхом введення у програму у відповідних місцях. Вони складаються з графіки, ілюстрацій, анімації, звукових ефектів, музики, голосу, відео, тощо. Необхідну допомогу при цьому можуть надавати художники-дизайнери та експерти з мультимедіа. Слід зазначити, що засіб донесення інформації впливає на вибір типу мультимедіа. Тренінг, що надається на CD-ROM, може мати в собі значно більшу мультимедійну частину в порівнянні з тренінгом, що проводиться через Internet.Таким чином, використання системного підходу щодо втілення різноманітних вимог до певного класу ЕЗН (електронні підручники, електронні навчальні посібники, електронні лекційні курси, електронні методичні посібники, електронні методичні вказівки, електронні практикуми, електронні довідкові матеріали, електронні навчально-методичні комплекси, електронні методичні вказівки для викладачів та інші), що використовуються в освітній діяльності, дозволяє на основі зворотного зв’язку покращити якість нового напрямку – „E-learning” в технологіях електронного навчання.

Дослідження фокусуються довкола людини як суб’єкта сприйняття паркового середовища, яке змінюється із плином часу під дією соціокультурних чинників та спрямовані на виявлення вимог респондентів різних вікових категорій до паркового середовища різного функціонального призначення (історичного, меморіального, міського парку відпочинку). Для проведення дослідження було залучено 60 осіб, віком від 22 до 74 років. Виявлення впливу соціокультурного чинника, зокрема радянських ідеалів на формування вимог до паркового середовища зумовило необхідність розподілу респондентів на дві вікові категорії: молоді люди – 22-34 роки (народилися після або незадовго до закінчення радянського періоду історії України); зрілі люди – 46-74 роки (дитинство, юність та/або середні роки пройшли за часів Радянської України). Встановлено, що основною вимогою до міського парку відпочинку є комфорт рекреації незалежно від віку респондентів. Для молодих людей міський парк відпочинку є важливим об’єктом комунікації, як на рівні повсякденного спілкування, так і об’єктом культурного надбання соціуму, для зрілих – пріоритетним, після комфорту, є привабливість та функціональність території. Наявність національних прикмет у межах міського парку відпочинку важлива для однакової частки (близько 11%) респондентів обох вікових категорій. Для меморіального та історичного парку важливими є інформативні функції паркового середовища, однак шляхи забезпечення останньої відрізняються відповідно до вікової категорії. У зрілих людей це, насамперед, матеріальні компоненти культурної спадщини, у молодих – інформаційні якості паркового середовища.

Стаття присвячена обґрунтуванню процесу оновлення вимог до викладача закладу вищої освіти та його ролі у професійній підготовці майбутніх правоохоронців у навчальному середовищі університету. Проаналізовано проблему формування полікультурної компетентності майбутнього фахівця, яка пов’язана із формуванням особистості педагога, його загальної культури, педагогічної майстерності. У публікації визначено, що у педагогіці сукупність професійно-зумовлених вимог до педагога визначається готовністю до педагогічної діяльності. Ознаками готовності викладача закладу вищої освіти до педагогічної діяльності, на нашу думку, є: педагогічна самосвідомість; емоційне позитивне ставлення до суб’єкта (курсанта), об’єкта (педагогічного процесу) і засобу діяльності (виховання та навчання); знання про структуру особистості курсанта, його вікові зміни, цілі й засоби педагогічного впливу в процесі її формування та розвитку; педагогічні уміння щодо організації і здійснення навчального та виховного впливів на особистість; прагнення спілкуватися зі слухачами, передаючи їм свої досвід та знання, відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей. Доведено, що інноваційна діяльність викладача закладу вищої освіти передбачає: впровадження інноваційних технологій навчання, спрямованих на удосконалення цілісного навчально-виховного процесу ЗВО; стимулювання інноваційної, пошукової, творчої професійної діяльності; створення інноваційно-творчої атмосфери взаємодії між учасниками процесу навчання; формування інноваційних здібностей, а саме інноваційного мислення, уяви тощо. Виявлено, що сучасні освітні процеси у правоохоронній галузі зумовлюють нагальну потребу створення цілісної педагогічної системи, що передбачає оптимальне поєднання традиційних і новаторських підходів педагогів до проблеми формування професійної компетентності майбутніх працівників правоохоронних органів, використання інноваційного досвіду наукових досліджень такої проблеми. Авторами визначено, що сучасна професійна підготовка майбутніх працівників правоохоронних органів має орієнтуватись на перспективи міжнародної співпраці, забезпечення мобільності як науковців, викладачів, так і курсантів у межах глобального освітнього і наукового просторів.

У статті представлена характеристика молоді як соціально-демографічної групи, визначені її вікові, освітні, соціальні особливості, що виступає теоретичною базою на шляху побудови соціальної роботи з молоддю. Відповідно до законодавства України молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. У розрізі соціальної роботи молодь розглядається як категорія населення, що характеризується не лише віковими ознаками, але й особливим місцем у структурі суспільства: від пасивного спостерігача, до активного діяча. Вона проходить складний шлях здобуття професії, пошуку місця роботи, маючи конкретні запити та вимоги, зокрема потреба в керівництві, освіті тощо. Через зміни в таких соціальних інститутах як родина, заклад освіти та враховуючи зовнішні чинники (індустріалізація, урбанізація та фактори навколишнього середовища), молодь стикається з кінцевими та періодичними соціальними проблемами, зокрема: здоров’я, безробіття, умови життєдіяльності та праці, якість освіти, професійна та творча самореалізація тощо. Розуміння сфери соціальних проблем молоді, їхнього запиту до державних і громадських установ виступає не лише надійним фундаментом, але й необхідною умовою побудови конструктивної співпраці між молоддю як клієнтами соціальної роботи та соціальними працівниками як провідниками соціалізації особистості. Визначено соціальне становище молоді, спираючись на результати соціологічних досліджень за сферами: здоров’я, освіта, зайнятість, участь в громадському житті. Аналіз статистичних даних показав високу самооцінку власного здоров’я, при цьому спостерігається зростання розповсюдженості шкідливих звичок в молодіжному середовищі; усупереч високого рівня освіченості третина молоді не задоволена якістю освіти; щороку збільшується частина молоді, що не працює за різних причин; демонструється ситуативна громадянська суспільна активність молоді.

Сучасна парадигма забезпечення якості вищої освіти включає як один із компонентів акредитацію освітніх програм, яку здійснює Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Серед учасників акредитаційного процесу ключову роль від закладу вищої освіти відіграє гарант освітньої програми, який виконує важливі організаційні та комунікативні функції, а також координує освітню діяльність за програмою. Сьогодні всі ці аспекти не унормовані на рівні законо давства, не з’ясовані завдання гаранта й характеристики, які дають змогу виконувати відповідний функціонал, а також можливості закладу вищої освіти щодо визначення вимог до гарантів та їхніх повноважень. Мета статті – з’ясувати демографічні та кваліфікаційні характеристики гарантів українських закладів вищої освіти, їхню правову природу в аспекті залученості до внутрішнього забезпечення якості. Її досягнення, окрім вирішення конкретного науко вого завдання, дасть змогу окреслити подальші перспективи дослідження місця і ролі гаранта у формуванні освітньої програми, вироблення науково вмотивованих рекомендацій для закладів вищої освіти щодо створення і покращення локальних нормативних актів, які б структурували діяльність гаранта освітньої програми. Основними результатами статті стало те, що були досліджені основні параметри, які комплексно характеризують гаранта освітньої програми; виокремлені правові аспекти діяльності гаранта з огляду на українське законодавство та актуальні вимоги до забезпечення якості освіти. З’ясовані вікові, гендерні, кваліфікаційні (зокрема ті, які стосуються посади, наукового ступеня, вченого звання) характеристики гаранта освітньої програми, що дають змогу окреслити певний “портрет гаранта освітньої програми”. Дослідження показало, що “портрет гаранта” загалом відповідає основним характе ристикам науково-педагогічного працівника. Стосується віку, статі, посади, наукового ступеня та вченого звання: це може бути жінка або чоловік, працездатного віку, що має науковий ступінь, за званням – переважно доцент, за посадою – завідувач кафедри. Щодо правової природи гаранта, то важливо відзначити, що це не є окрема посада, проте заклад вищої освіти в межах автономії може наділити його повноваженнями, правами та певними функціональними обов’язками у части ні забезпечення якості освіти.

Вступ. Для якісного управління підготовкою важливо враховувати не лише анатомічні, соматичні, фізіологічні, біохімічні, вікові відмінності чоловіків та жінок, а й різницю чоловічої й жіночої психології. Мета дослідження ― визначення особистісних особливостей кваліфікованих спортсменів у футболі залежно від їх статі. Методи та організація – теоретичний аналіз науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, методи психологічної діагностики, математичної статистики. У дослідженні брали участь кваліфіковані спортсмени (16 чоловіків однієї з футбольних команд Вищої ліги; 23 жінки зі складу збірної команди України з футболу). Результати. Установлено гендерні відмінності особистісних якостей кваліфі- кованих футболістів, детерміновані вродженими гендерними особливостями: перевага в чоловіків нейрони- намічної властивості гальмування, а в жінок – збудження; показника екстравертованості (20,7 – жінки, 15,6 – чоловіки) та нейротизму (19,4 – жінки, 10,6 – чоловіки); показника ефективності роботи на увагу у футболісток (692,4) і 627,4 у чоловіків; у кваліфікованих футболісток-жінок виявлено вищий рівень мотивації, спрямованої на досягнення успіху; рівень мотивації, спрямованої на уникнення невдачі в спортсменів-чоловіків 15,4; 13,4 – жінки. 48 % футболісток і 56 % футболістів мають порушення актуального психофізіологічного стану спортсмена через різні причини – від труднощів щодо перенесення навантаження, необхідності застосування вольових зусиль для виконання запланованих тренувальних завдань (13 % – жінки; 19 % – чоловіки) до нагальної необхідності відновлення систем організму спортсмена, спрямованості на самозбереження, зниження активної тренувальної діяльності, потреба відпочинку, накопичення енергетичних запасів, посилення анаболічних, асиміляторних процесів (35 % – жінки; 37 % – чоловіки). Висновки. Спортивна діяльність у футболі диктує свої вимоги до наявності, необхідного рівня сформованості й ступеня вираженості певної професійно значущої особистісної властивості особистості кваліфікованого спортсмена/спортсменки, що вимагає певного рівня особистісної готовності кваліфікованих футболістів/ футболісток на етапі збереження спортивних досягнень.

За останні десятиліття проблема забезпечення безпеки руху в Україні стала особливо гострою через значне зростання в транспортному потоці частки автомобілів, збільшення інтенсивності руху, які значно ускладнюють процес руху змішаного транспортного потоку. У цих умовах першим кроком до зниження ризиків аварійних ситуацій є підготовка кандидатів у водії з урахуванням психолого-гендерних та вікових особливостей вивчення правил дорожнього руху. Актуальність дослідження підтверджується збільшенням розриву між темпами автомобілізації і розвитком вулично-дорожньої мережі, підвищенням середнього віку водія, невідповідність рівня підготовки водіїв сучасним вимогам та їхнім індивідуально-психологічним особливостям. У статті визначено психологічні чинники, що впливають на навчання водіння автомобіля. Обґрунтовано необхідність умовного поділу кандидатів у водії з урахуванням індивідуальних особливостей відповідно до статі, віку, характеру на окремі групи, що допомагає викладачеві підібрати до учнів індивідуальний підхід. Для успішного вивчення Правил дорожнього руху на основі урахування психолого-гендерних та вікових особливостей істотне значення має створення низки психолого-педагогічних умов: організація самостійної роботи майбутніх водіїв з обґрунтуванням правильності виконання предметних перетворень; використання наочно-образних і знаково-символічних моделей приватних і загальних способів дій; застосування програми психологічної допомоги на основі техніки гештальттерапії. Освоєння Правил дорожнього руху в умовах індивідуального підходу до навчання, сприяє формуванню рефлексивних компонентів мислення у відповідній предметній сфері, що виявляється в змістовному обґрунтуванні оцінки професійних якостей, що визначають успішність управління автомобілем. Встановлено, що врахування психолого-гендерних та вікових особливостей в процесі навчання дозволяє якісно підвищити рівень підготовки водія і його надійність, що, водночас, веде до зниження ризику виникнення небезпечних ситуацій на дорозі. Підвищення надійності водія досягається за допомогою оптимізації його професійного навчання і тренування навичок, що є одним із завдань організації професійного відбору і навчання. Ключові слова: індивідуальні особливості, кандидати у водії, гендерний підхід, типи темпераменту, індивідуальний підхід.

У статті автор наголошує, що відповідно до тенденцій сучасної української освіти до методів і прийомів навчання іноземним мовам висуваються нові вимоги – вони повинні бути орієнтовані на особистість і створювати умови для активної навчально-пізнавальної діяльності школяра. Групові вправи мають значний потенціал для формування комунікативних універсальних навчальних дій у учнів основної школи, оскільки вони стимулюють використання іноземної мови за власною ініціативою, самостійну активність учнів і створюють умови для їх соціалізації. Наголошено, що оцінювання групових форм роботи повинно включати як кінцевий продукт, так і процес взаємодії учнів. метою використання групових форм є формування комунікативних умінь. Відзначено, що навчання іноземної мови має будуватися з використанням різних форм групової роботи, які дозволяють залучити учнів в різні види комунікативної діяльності. Навчання в групі може бути ефективним, за умови врахування вікових особливостей школяра; принципів роботи в групі; при відповідної підготовки вчителя; при врахуванні вимог стандартів нового покоління; при розвитку не тільки комунікативних, але і оціночних вмінь у школярів. Експериментальна робота підтвердила ефективність розробленого комплексу групових вправ як засобу формування комунікативних універсальних навчальних дій. Систематичне і цілеспрямоване застосування групового навчання сприяє розвитку комунікативних умінь.

Представлене дослідження стосується визначення безпеки працюючих на відкритому повітрі при ремонті та реконструкції автомобільних шляхопроводів та будівельних робіт поблизу автомагістралей в умовах постійного шумового навантаження. На підставі аналізу вітчизняних та нормативних досліджень було визначено методологію досліджень виробничого ризику в залежності від вікової категорії працюючих та їх професійного стажу. Предметом дослідження є вплив постійного шумового забруднення на безпеку працюючих відкритого повітря для умов м. Києва. Мета роботи - визначення комплексного виробничого ризику від постійного шумового забруднення для безпеки працівників відкритого повітря. При визначенні сукупного значення виробничого ризику, розглядалися окремо значення ризику захворювання серцево-судинної системи, ризику захворювання нервової системи та ризик захворювання органів слуху. Завдання роботи - на підставі натурних вимірів по обраних автомобільних шляхопроводах та великих перехрестях в залежності від кількості полос руху в м. Києві, здійснено аналіз рівнів постійного шумового навантаження на території виробничих майданчиків працюючих. Встановлено межі шумового навантаження, що у більшості середньозважених та у максимальних значеннях вимірів перевищують нормативний рівень відкритого виробничого майданчика (80дБА). Методи досліджень: натурні виміри здійснювалися прибором «Асистент», методи розрахунку здійснювалися на основі методик діючих міжнародних стандартів та нормативних документів. Наукова новизна полягає в оцінці величин виробничого ризику для умов м. Києва для працюючих на відкритому повітрі від постійного шумового навантаження на протязі 8-годинного робочого дня в залежності від вікових показників та професійного стажу. Отримані результати щодо оцінки ризику сукупного рівня захворювань в залежності від рівнів шуму на автомобільних шляхопроводах м. Києва, свідчать про середній (помірний рівень) для різних вікових груп працюючих. Що стосується значення сукупного агрегованого ризику у випадку максимальних рівнів шумового забруднення, то розрахунки показали, що у випадку працюючих за віком більше 50 років ризик кваліфікується, як високий. Висновки досліджень свідчать, що отримані результати середньозважених і максимальних рівнів шумового забруднення для безпеки працюючих на відкритому повітрі потребують заходів по зниженню шумового навантаження, які слід розробляти з врахуванням середньострокової та короткострокової перспективи (1-3 роки), а також щорічний перегляд значень виробничого ризику.

У посібнику викладено основні теоретичні положення вікової психології як навчальної дисципліни: психологічні закономірності психічного розвитку особистості, специфіка психічного розвитку когнітивної, емоційно-вольової, поведінкової сфери суб’єкта життєтворчості в онтогенезі. Теоретико-інформаційний блок посібника доповнюють методичні рекомендації, які носять практико-орієнтовний характер: вони містять плани практично-семінарських занять до вивчення тем із вікової психології (питання для підготовки та дискусії), психологічні завдання, тести для самоперевірки, що сприяє систематизації знань при підготовці студентів до занять, полегшує пошук матеріалу і визначає структуру семінарських занять при вивченні вікової психології. Структура посібника відповідає вимогам до викладання у вищих навчальних закладах у контексті кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Посібник підготовлений для впровадження у навчальний процес педагогічного університету і адресований викладачам психології, студентам. Може використовуватися для самостійної роботи студентів, при підготовці до семінарських занять, екзаменів і заліків

У збірнику наукових праць висвітлюються теоретичні та практичні виміри психологічних проблем організації навчально-виховного процесу та психологопедагогічного супроводу суб’єктів освітнього простору. Загальнотеоретичні аспекти психологічної науки, онтогенетичні, соціальнопсихологічні дослідження, особливості психологічного супроводу дошкільників, школярів і студентів у закладах освіти, прикладні аспекти застосування психологічних знань, представлені науковим колективом кафедри загальної та вікової психології КПІ ДВНЗ КНУ та інших ВНЗ, а також польськими та білоруськими колегами, практичними психологами закладів освіти та студентами, свідчать про різноманітність науково-практичних інтересів психологічної спільноти. Матеріали збірника наукових праць адресовані як фахівцям, так і тим, хто цікавиться сучасним станом психологічної науки.