Статті в журналах з теми "Війна гібридна"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Війна гібридна.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Війна гібридна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Komarchuk, Oleksandr. "Гібридна війна: сутність та структура феномену". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 48–54. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-48-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Відзначається, що агресія з боку Російської Федерації стала суттєвою несподіванкою для українського суспільства, а сучасний російсько-український конфлікт має офіційний статус АТО, але, на жаль, це єдина можливість охарактеризувати «гібридну війну» на правовому рівні.
Аналізуючи ступінь наукової розробки дослідження проблеми, констатуємо, що загалом у політичній науці обмаль наукових розвідок щодо поняття «гібридна війна». Застосовуючи системний та історичний підходи до аналізу поняття «гібридна війна», наголошено на необхідності комплексного підходу до вивчення зазначеного явища. Указано, що для вирішення конфліктних питань або задоволення геополітичних інтересів виступати відкрито для держави-агресора стало досить невигідним в економічному та небезпечним у політичному плані, тому наприкінці XX ст. людство зіткнулося з новим способом ведення збройних конфліктів, що отримало неофіційну назву «гібридною». Цей термін пояснює нову військову стратегію, яка поєднує в собі «звичайну війну», «малу війну» та «кібервійну» і служить для поєднання дій із залученням ядерної, біологічної, хімічної зброї та засобів інформаційної війни.
Застосовуючи сучасні підходи до вивчення феномену «гібридної війни», інтерпретуємо це явище як сукупність заздалегідь підготовлених та оперативно реалізованих державою дій військового, дипломатичного та інформаційного характеру, спрямованих на досягнення стратегічних цілей. При цьому важливе значення має відсутність необхідності в розробці нових систем зброї й військової техніки. Гібридна війна включає реалізацію комплексу гібридних загроз різного виду, а саме: традиційні, нестандартні, масштабний тероризм, а також підривні дії, у ході яких використовують інноваційні технології для протидії військовій силі супротивника, такі як масовані кібератаки, підривні дії в енергетичній, економічній сферах тощо.
Зазначено, що відмінність між класичними війнами та гібридними полягає не лише в способі їх ведення, а й у засобах та цілях, які переслідує агресор, оскільки метою «гібридної війни» є не контроль території, а економічна та політична дестабілізація держави, тримання в страху населення в цілому, яке проживає за межами безпосереднього конфлікту. Дестабілізація країни в усіх цих аспектах удається завдяки терористичним і диверсійним актам, активній пропаганді серед місцевого населення, ведення повномасштабних бойових дій на певній території країни, а кінцевою метою є схилення легального уряду країни до вигідних для агресора дій або його зміни. Усі вищевказані етапи підготовки та реалізації військових дій неможливі без участі засобів масової комунікації, які безпосередньо є технологічним інструментом організації та проведення «гібридних війн».
2
Posmitukh, Oleg, Mykola Pavlunko та Vadim Kovalskyy. "Гібридна війна – сучасна стратегія протистояння". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (30 червня 2021): 202–8. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.19.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуті наукові публікації з досвіду протистояння проти гібридних загроз держав світу, на основі даних матеріалів визначені цілі, зміст гібридної війни та сформульовано її визначення.
Поява і розвиток нових стратегічних факторів породило концепт гібридної війни як стратегії протистояння між державами, який неможливо в чистому вигляді віднести ні до війни, ні до миру. Термін “гібридна війна” вперше надано в воєнних документах США і Великобританії на початку ХХI сторіччя.
В сьогоднішніх війнах і збройних конфліктах, як на теренах України так і в інших регіонах світу проявляються домінуючі важливі риси та характеристики війн майбутнього. Вони все більше набуває гібридного (“комбінованого”) характеру. На даний час досвід АТО і ООС, показує, що ми зіткнулися з війною гібридного характеру, яку не можемо закінчити традиційними методами.
3
Loishyn, Anatolii, Ivan Tkach, Mykola Tkach та Vitalii Shevchuk. "Аналіз та систематизація підходів до розуміння поняття “гібридної війни”". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (26 лютого 2021): 145–62. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання феномену гібридної війни з урахуванням втягнення України Російською Федерацією у стан неоголошеної гібридної війни. Основними цілями дослідження є аналіз та систематизація підходів до розуміння природи гібридної війни вітчизняними та іноземними науковцями, узагальнення її ключових особливостей і формулювання синтезованого визначення з урахуванням триваючої агресії проти України.
На підставі систематизації широкого кола наукових праць та підходів до вирішення проблеми дослідження природи гібридної війни виявлено тенденцію до зростання уваги серед науковців до її дослідження.
Актуальність вирішення цієї наукової проблеми в українському вимірі полягає у безпосередньо втягненні України у площину неоголошеної війни.
Проблематику гібридної війни у статті досліджено в такій логічній послідовності: ретроспективно проаналізовано розвиток, формування та ідентифікацію змісту термінів “гібридна війна”, “гібридні засоби ведення війни”; встановлено взаємозв’язок між гібридною війною, широким колом її методів та інструментів; виокремлено ознаки гібридної війни у низці війн та конфліктів; проаналізовано тенденції до регламентації проблематики гібридної війни не лише у наукових джерелах, а й у нормативно-правових документах; проаналізовано підходи до визначення змісту і природи гібридної війни, що відображені у публікаціях вітчизняних науковців, відповідно до чого сформульовано універсальне тлумачення терміна, та підтверджено думку про його “парасолькове” значення. Методичним інструментарієм дослідження стали методи аналізу, синтезу та системного підходу, часовими межами частково охоплено історичні події з часів Пелопоннеської війни до сьогодення. Об’єктом дослідження обрано війну у всіх її проявах, оскільки саме гібридна війна є похідною від звичайної конвенційної війни.
У статті надано результати емпіричного аналізу підходів до розуміння природи гібридної війни, які показують, необхідність подальших досліджень у предметній сфері з урахуванням останніх подій в Україні. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які досліджують проблеми національної безпеки, розбудови сектору безпеки й оборони, оборонного планування.
4
Лобода, Ю. О. "Поняття “гібридна війна (гібридні військові дії)”: походження та складність". Наука і оборона, № 4 (4 березня 2021): 20–23. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2020-13-4-20-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано генезис, семантичні зміщення та сучасну роль терміну “гібридна війна (гібридні військові дії)” у когнітивній сфері. Основною метою статті є визначення можливих причин та наслідків імовірної семантичної надмірності терміну “гібридна війна (гібридні військові дії)”. В результаті проведеного аналізу було встановлено, як вживання терміну “гібридна війна (гібридні військові дії)” діє на користь поширення “туману війни”: він замінює загальновизнану концепцію конвенційної війни та спрямовує увагу суспільства до семантичної нечіткості, що неявно призводить до ігнорування основних рис звичайного збройного конфлікту. Це створює когнітивне упередження, яке здається є досі належним чином непроаналізованим і незрозумілим.
5
Єнін, Максим Наімович, Анатолій Анатолійович Мельниченко та Любов Іванівна Мельник. "ГІБРИДНА ВІЙНА ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ: СУТНІСТЬ, ТЕХНОЛОГІЇ, ДОМІНУЮЧІ ДИСКУРСИ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (26 листопада 2019): 102–12. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.884.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються особливості концепту гібридної війни, описуються її основні технології та домінуючі дискурси, загальні контури можливих політичних стратегій та управлінських рішень щодо зміцнення національної безпеки відповідно до викликів гібридної війни. Гібридна війна розглядається як специфічний різновид соціально-політичних конфліктів; визначається сутність гібридної війни.
Показано, що гібридна війна, як тип соціально-політичного конфлікту міждержавного рівня, розвивається як поступова ескалація з використанням тактики «керованого хаосу», активізацією антинаціональної, антисоціальної мобілізації в різних формах. Військова фаза гібридної війни розгортається на піку соціально-політичного конфлікту з метою примушення країни-жертви до миру на умовах країни-агресора. У випадку ефективного досягнення поставлених цілей в результаті використання технологій гібридної війни, держава-агресор може виступити в ролі миротворця у розв’язаному нею ж соціально-політичному конфлікті. В іншому випадку, держава, що є агресором може застосувати класичні засоби збройної агресії на території держави-жертви конфлікту.
Проаналізовані особливості дискурсу «гібридної війни» в країнах, що входять у різні цивілізаційні ареали. Показана неузгодженість дискурсів щодо інтерпретації гібридної війни, намічені шляхи подолання зазначеної неузгодженості. На думку авторів, найбільш перспективною у поясненні сутності та витоків гібридної війни в суспільно-політичних та управлінських науках є лінія аналізу з акцентом на її класовій природі. На основі емпіричних досліджень масової свідомості в зоні військового конфлікту на Донбасі робиться висновок про переважно класове визначення характеру війни мешканцями Донбасу. Обгрунтовано, що для постконфліктного врегулювання суспільного життя, розбудові демократичних інституцій пояснення війни на цивілізаційний основі має небезпечні, репресивні інтенції для прав та свобод людини. Обгрунтована наявність історичних витоків, аналогів та протоформ гібридної війни, що спростовує тезу про унікальність подій 2014 року на Донбасі.
6
НЕРОБА, Вадим. "РОЛЬ МІННОЇ ЗБРОЇ В СУЧАСНИХ ВІЙНАХ І ПРИКОРДОННИХ КОНФЛІКТАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 155–71. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.444.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасного досвіду застосування мінної зброї в локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах. На прикладі війн, починаючи з п’ятдесятих років минулого століття, показано, що використання мін здатне урівняти шанси сторін, що воюють, а також нейтралізувати переваги противника в інших видах озброєння. Такими війнами для дослідження були обрані: війна в Кореї (1950–1953 рр.); війна у В’єтнамі (1959–1975 рр.); війна в Афганістані (1979–1989 рр.); війни в Іраку (1991 р.; 2003–2011 рр.); грузино-абхазький збройний конфлікт (1992–1993 рр.); війни в Чечні (1994–1996 рр.; 1996–2006 рр.); війна на території колишньої Югославії (1991–2002 рр.); війна в Сирії (з 2011 р.). Аналізувалися з позиції застосування мін прикордонні конфлікти: М’янми – Бангладеш; Вірменія – Азербайджан; Таджикистан – Узбекистан; Південна Корея – Північна Корея; гібридна війна Росії проти України. Було виявлено дві особливості щодо мінної війни.
Перша полягає в тому, що традиційні міни, які встановлюються вручну або засобами механізації, не тільки не втратили своїх позицій, але стали більш досконалими і такими, що складно виявляються. До них додалися дистанційно встановлювані міни, що роблять мінну війну більш динамічною і такою, що вписується в сучасну маневрену війну. Друга особливість виявилася в значному відставанні засобів протимінної боротьби, входженні їх у стан затяжної системної кризи, що теж зробило мінну війну ще більш привабливою. Аналіз досвіду застосування мін у локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах показав, що мінній боротьбі притаманні такі характерні риси: замість протяжних мінних полів зазвичай ставлять невеликі групи мін і навіть окремі міни; ці мінні групи й окремі міни найчастіше ставлять безсистемно, дуже часто – безграмотно; захоплюються установкою керованих мін; мінні поля, групи мін, а тим більше окремі міни прикривають вогнем; встановлені мінні групи і поля не фіксують у документах; використовується величезна кількість мін, детонаторів і вибухових речовин кустарного та напівкустарного виготовлення. Звертається увага на те, що спостерігається гнучка зміна тактики незаконних збройних формувань з мінування місцевості та доріг, застосування мінно-вибухових приладів різного принципу дії залежно від характеру дій військ, порядку руху військових колон і тактики дій інженерних підрозділів з перевірки на мінування шляхів руху військ, місцевості й об’єктів; широке використання нестандартних, специфічних способів протидії військам, що характеризуються прихованістю, раптовістю і підступністю, а також широким застосуванням воєнної хитрості. Ураховуючи розвиток мінної зброї, зроблено висновок про те, що вона продовжує залишатися важливим фактором у сучасних війнах і прикордонних конфліктах.
7
Радченко, О. В., та Я. І. Чмир. "ГІБРИДНА ВІЙНА ЯК КЛЮЧОВА ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНОМУ СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 100–108. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття досліджує проблематику забезпечення національного суверенітету держави внаслідок розгортання гібридних воєн, насамперед у глобальному інформаційному просторі. Це зумовлює необхідність створення ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства та держави. Інформаційна безпека розглядається як система, що забезпечує необхідний рівень стабільності та захищеності політичної, соціально-економічної, військово-оборонної, духовно-культурної та інших сфер і галузей життєдіяльності суспільства від небезпечних, дестабілізуючих негативних деструктивних загроз, здатних завдати шкоду національним інтересам держави, сталому розвитку суспільства, благополуччю та здоров’ю кожного громадянина. Визначається, що гібридна війна становить якісно нову радикальну форму геополітичних і внутрішньополітичних конфліктів латентного й асиметричного характеру, універсальний засіб безкровного забезпечення інтересів суб’єктів ведення інформаційної війни, де основною зброєю виступає інформація, інтернет-мережа та канали масової комунікації, цілеспрямовані на бажану зміну суспільної свідомості, базових цінностей і політичних орієнтації громадян, політичної еліти та вищих керівних кадрів протиборствуючої держави та задля її інформаційного поневолення. З огляду на широкомасштабну гібридну війну проти України та неминучість подальшого зростання загроз у сфері інформаційної безпеки обґрунтовується комплексна модель системи забезпечення національної безпеки держави. Робиться висновок про необхідність активізації дій органів публічного врядування України у напрямку своєчасного виявлення й нейтралізації загроз і ризиків негативного впливу шкідливого контенту національного і світового інформаційного простору, забезпечення задоволення інформаційних потреб людини й суспільства, реалізації національних інтересів держави у глобальному інформаційному просторі та здійснення ефективного захисту інформаційного суверенітету держави.
8
Sharap, S. O. "Гібридна війна як геополітичний конфлікт". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 147–53. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті: вивчення феномену гібридної війни як сучасної форми вираження геополітичного конфлікту на основі результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців.
Наукова новизна: поняття гібридної війни варто розглядати не тільки як різновид ведення війни у новітній історії людства. Гібридну війну доцільно кваліфікувати як новітню форму геополітичного конфлікту. Підтвердженням цьому є численні конфлікти, що відбуваються у різних точках планети, які стають виявами кризи попередньої системи міжнародної безпеки. Російська агресія проти України є сьогодні прикладом геополітичного конфлікту та гібридної форми війни, яка впливає і на світовий порядок. Захоплення Російською Федерацією українських територій стало можливим і через послаблення системи світової безпеки. Така ситуація створює потребу формування нових форм геополітичного співіснування.
Висновки: Конфлікти різних видів пронизують всю історію людства. Міждержавні конфлікти характеризуються особливістю, яка полягає у тому, що вони можуть спричинити масову загибель людей як в країнах – учасницях конфлікту, так і в усьому світі, тобто, сучасні міждержавні конфлікти впливають на міжнародні відносини як локально, так і глобально, що перетворює їх у геополітичний конфлікт. Особливістю України є вразливість її геополітичного положення, зумовленого наявністю кордону з Російською Федерацією, що в умовах агресивної геополітики Російської Федерації спричиняє роль України як буферної зони. Ключовою характеристикою російської гібридної війни є повне ігнорування та пряме порушення базових міжнародних угод. У різні історичні періоди міждержавні конфлікти часто набували різних форм війни. Лише цивілізований розгляд геополітичного конфлікту сприяє залагодженню спірних питань між країнами та створює ситуацію, коли через вплив демократичних міждержавних інституцій унеможливлюється застосування силових методів та знижується інтенсивність гібридної війни. Міжнародне співробітництво – найбільш ефективна стратегія поведінки у геополітичному конфлікті, спрямована на конструктивне обговорення проблеми у пошуках рішення.
9
Kononov, I. F. "Епістемологія концепту «гібридна війна»". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 10 (19 жовтня 2017): 61–80. http://dx.doi.org/10.15421/1717134.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту гібридної війни. Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких і здійснений у даному тексті. Розглянуто західний, російський і український дискурси «гібридної війни». У статті показано, що концепт «гібридної війни» сформувався у США. З’явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша-мол. стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою такої зміни стала концепція модернізації.В Росії дискурс гібридної війни є реактивним стосовно Заходу і охоронним по відношенню до діючої влади.В Україні офіційними ідеологами створена справжня метафізика гібридної війни. У ній внутрішнім компонентом концепції є цивілізаційний підхід. Це переводить військовий конфлікт між Росією і Україною в русло ціннісного конфлікту, який неможливо раціонально розв’язати.У статті виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Реально за ним стоїть явище, яке в статті пропонується називати «буржуазним бланкізмом». Його виникнення пов’язане з появою такого соціального прошарку, як транснаціональна буржуазія. В її середовищі склалося переконання, що бажані для себе зміни можна викликати в будь-якій країні, інвестувавши для цього достатні кошти. Людські ресурси для таких заходів знаходяться в середовищі прекаріату, позбавленого реальних життєвих перспектив.
10
Гоменюк, І. "Гібридна війна Богдана Хмельницького". Миротворець, № 0, пілотний випуск, 12 травня 2015 року (2015): 48–50.
Знайти повний текст джерела
11
Nofenko, Andrii. "Гібридна війна Росії проти України: інформаційний наступ та механізми протидії". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (6) (31 жовтня 2019): 68–77. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-02-68-77.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті детально розглянуто проблему інформаційної війни Росії проти Україні. Розкрито суть інформаційної війни, її трактування в межах різних підходів. На основі використання історичного, системного та структурно-функціональних методів з’ясовано основні недоліки інформаційної сфери України; виокремлено головні механізми її захисту. Серед механізмів протидії інформаційній війні Росії проти України виокремлено дві групи – нормативно-правові та інституційні. До першої групи відносяться законодавчі акти України, серед яких провідну роль у протидії інформаційній агресії Росії відіграє Доктрина інформаційної безпеки України. Серед другої групи механізмів виділяються державні й недержавні інституції, діяльність яких спрямовано на формування та реалізацію інформаційної безпеки України, а також міжнародні структури, діяльність яких націлено на нейтралізацію інформаційного впливу з боку Росії. Серед вітчизняних інституційних механізмів протидії російському інформаційному наступу важливе місце відведено Міністерству інформаційної політики України, Раді національної безпеки та оборони України, кіберполіції й ін.Значну увагу звернуто на такі механізми протидії інформаційній війні Росії проти України, як заборона російських сайтів та соціальних мереж, а також запровадження квот на українську мову у мас-медіа. Зазначено, що дії України щодо нейтралізації інформаційних загроз з боку Росії потрібно здійснювати на різних рівнях – геополітичному, ресурсному, громадськості.У ході проведеного дослідження сформовано рекомендації щодо протистояння інформаційній війні. Проведено аналіз факторів інформаційних впливів і протидії інформаційній зброї, у результаті чого вказано низку можливих дій для реалізації протидії російській інформаційній ескалації в Україні з метою створення гідної й адекватної відповіді на інформаційні виклики сучасності.Зараз уже зрозуміло, що інформаційна боротьба стає тим фактором, що впливає на саму війну, її початок, хід і результат. Це підтверджується агресією Росії проти України. Тому досить актуальною проблемою безпеки України є розробка концепції захисту системи інформаційно-аналітичного забезпечення завдань інформаційної боротьби.
12
Яворська, Г. М. "Гібридна війна як дискурсивний конструкт". Стратегічні пріоритети. Серія "Політика", № 4 (41) (2016): 41–48.
Знайти повний текст джерела
13
Крутій, В. О. "Гібридна війна: складність концептуальних наративів". Держава і право. Серія "Політичні науки", вип. 76 (2017): 14–23.
Знайти повний текст джерела
14
Сенченко, О. "Новий виклик людству - гібридна війна". Вісник Книжкової палати, № 5 (250) (2017): 41–45.
Знайти повний текст джерела
15
Литвиненко, О. "Тотальна війна по-путинські: "гібридна" війна РФ проти України". Національна безпека і оборона, № 9/10 (167/168) (2016): 60–63.
Знайти повний текст джерела
16
Комарчук, О. "Гібридна війна: сутність та структура феномену". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (2018): 48–54.
Знайти повний текст джерела
17
Кріслата, О. "Гібридна війна та її інформаційна складова". Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства, Вип. 8 (26) (2018): 190–99.
Знайти повний текст джерела
18
Donchenko, S. P. "Українці в громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 87. http://dx.doi.org/10.15421/171790.
Повний текст джерелаАнотація:
У громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр. брав участь Радянський Союз на боці республіканського уряду. Це була гібридна війна в повному розумінні. Відновлення історичної правди надзвичайно складне завдання. Сьогодні в історичній літературі «допомогу» СРСР Іспанії вже трактують як інтервенцію, спробу встановити свій контроль через світову революцію. В дослідженнях радянських і російських учених ніколи не йшла мова про участь того чи іншого із радянських народів. Мета статті – визначити участь українців у цій війні. Громадянська війна в Іспанії продовжувалась від липня 1936 р. до березня 1939 р. між лівореспубліканським урядом Іспанської Республіки та правими консервативними силами країни. Українці брали участь у бойових діях як на боці республіканського уряду, так і на боці франкістських сил, і відіграли чималу роль у бойових діях. Але ця тема заслуговує на більш детальне дослідження в межах всієї України.
19
Заболотнюк, Володимир Іванович, та Наталя Миколаївна Марцінко. "«ГІБРИДНА ВІЙНА» РОСІЇ В КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ У 1918 ТА 1991 РОКАХ". Військово-науковий вісник, № 36 (16 листопада 2021): 76–85. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.76-85.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються прояви «гібридної війни» Росії проти України на тлі подій відновлення незалежності України у 1918 та 1991 років. Констатується планомірність «гібридної війни» від часу відновлення незалежності України (1918, 1991 р.р.). Встановлюється, що війна 2014 року актуалізує комплекс проблем, пов’язаних із національною безпекою, змушує науковців вдатися до теоретичного аналізу причин і можливих наслідків «гібридної війни», вказати на шляхи вирішення проблеми. Перманентна агресія Росії, яка не припиняється століттями у політичній (насаджування інтеграційних проєктів, блокування вступу України до євроатлантичних структур, спроби впливати на розстановку політичних сил тощо) сфері поставила Українську державу перед стратегічним викликом щодо її ефективної адаптації в умовах нової геополітичної / геоекономічної реальності та необхідності реалізації стратегії міжнародної суб’єктності.
20
Zahorulko, Andrii. "Теоретико-правовий аналіз визначення поняття «гібридна війна»". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 3(94) (11 листопада 2019): 115–22. http://dx.doi.org/10.36030/2310-2837-3(94)-2019-115-122.
Повний текст джерела
21
Seheda, S. P., та V. P. Shevchuk. "Гібридна війна Росії проти України: історичний вимір". Наука і оборона 6, № 1 (25 липня 2019): 31–35. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2019-6-1-31-35.
Повний текст джерела
22
Гетьманчук, Микола Петрович. "«ГІБРИДНА ВІЙНА» РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: ІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ". Військово-науковий вісник, № 27 (10 травня 2017): 296–307. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.27.2017.296-307.
Повний текст джерела
23
Курбан, О. В. "Сучасна гібридна війна та її інформаційна складова". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 4 (2016): 82–89.
Знайти повний текст джерела
24
Мельничук, Л. М. "Гібридна війна як прояв складної надзвичайної ситуації". Держава та регіони. Серія: Державне управління, № 2 (54) (2016): 4–8.
Знайти повний текст джерела
25
Гетьманчук, М. П. ""Гібридна війна" Росії проти України: інформаційний аспект". Військово-науковий вісник, Вип. 27 (2017): 296–307.
Знайти повний текст джерела
26
Bader, A. V. "Трансформація засобів та форм реалізації збройного насилля у сучасному світі". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 60. http://dx.doi.org/10.15421/1716106.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що корінним переломом у військовій справі є операція «Буря в пустелі», в ході якої війна стала високотехнологічною. Основи кардинальних перетворень були закладені винайденням ядерної зброї та технологічним суперництвом часів «Холодної війни». З’ясовано, що наявність високоточної зброї лише у найбільш розвинених країнах призвело до пошуку опонентами можливих варіантів протидії та застосування тактики швидких терористичних атак. Зазначено, що ці принципи були засвоєні розвиненими країнами та лягли в основу розповсюдженню такого виду збройного насилля як «Гібридна війна». Виявлено, що сьогодні збройне насилля характерне хаотичністю, дією як регулярних так і нерегулярних формувань, масовими злочинами проти людяності, широким застосуванням диверсій, провокацій, інформаційних операцій та фінансово-економічних інструментів. Доведено, що докорінно змінюються і цілі збройного насилля. Провідною метою агресії є не захоплення ресурсів, поневолення народу або окупації чужих земель, а повне підпорядкування супротивника своїй волі.
27
Ігнатьєва, Т. В. "Гібридна війна Росії в Україні: інструменти та цілі". Вісник Кам"янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки, вип. 10 (2017): 233–46.
Знайти повний текст джерела
28
Цюрупа, М. ""Гібридна війна" - "гібридний мир" як екзистенційні загрози держав постколоніального простору Європи (український контекст)". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство, вип. 1 (20) (2018): 17–20.
Знайти повний текст джерела
29
Гула, Руслан, та Анатолій Голота. "«ДОКТРИНА ГЕРАСИМОВА»: «КЕРОВАНИЙ ХАОС» У ВОЄННІЙ ТЕОРІЇ ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНУ". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (10 липня 2021): 140–55. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-140-155.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчення проблематики інформаційної політики України зумовлене завданнями наукового осмислення її як однієї з важливих детермінант зовнішньої та внутрішньої політики держави в контексті її оптимізації та ефективності в умовах інформаційно-психологічного та військового протиборства з РФ на сході держави. Розвиток подій 2014–2020 рр. на теренах України свідчить про системну реалізацію завдань «доктрини Герасимова» у практиці бойового застосування, використання інформаційного тиску, економічних важелів. Метою статті є розкриття сутності поглядів воєнно-політичного керівництва Росії у вигляді їхнього концептуального бачення розвитку воєнної теорії постмодерну в сучасних умовах. Ключові слова: «доктрина Герасимова», воєнно-політичне керівництво, гібридна війна, війна на Сході України, окупація Криму.
30
Trebin, Mykhailo. "'Hybrid' war as a new Ukrainian reality." Ukrainian society 2014, no. 3 (October 10, 2014): 113–27. http://dx.doi.org/10.15407/socium2014.03.113.
Повний текст джерела
31
Цибулькін, В. В. ""Асиметрична" або "гібридна" війна? (щодо нових змістів у концептах епохи постмодерну)". Імперативи розвитку цивілізації, № 2 (2015): 21–23.
Знайти повний текст джерела
32
Hachkevych, Andrii. "ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В НІКАРАГУА (1981–1988) КРІЗЬ ПРИЗМУ КОНЦЕПЦІЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 90–99. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-90-99.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання ведення гібридної війни проти держави, на території якої відбувається збройний конфлікт між владою та опозиційними силами. У статті проведено аналіз утручання США в громадянську війну на території Нікарагуа (1981–1988), виходячи з наявності гібридних загроз. Розглянуто визначені на підставі мети дослідження завдання, пов’язані з характеристикою історико-політичних обставин конфлікту в Нікарагуа, обґрунтуванням наявності ознак ведення гібридної війни з боку США, а також виявленням незбройних компонентів нападу США на Нікарагуа. Важливу роль відведено матеріалам справи «Нікарагуа проти США», порушеної перед Міжнародним Судом ООН за військові й воєнізовані дії на території Нікарагуа. Обґрунтовано судження про те, що напад на Нікарагуа з боку США є прикладом гібридної війни. Установлено, що США брали участь у Громадянській війні в Нікарагуа в прямій та непрямій (шляхом підтримки контрас) формах. Показано багатосторонній характер агресії США, що проявлялася не лише у військовій, але й в економічній та інформаційній сферах. Особливу увагу приділено невійськовим гібридним загрозам з огляду на висвітлення таких дій із боку США як торговельного бойкоту, впливу на міжнародні банки, антисандиністської пропаганди, розповсюдження інструкцій для повстанців, захоплення контролю над друкованими засобами масової інформації та ін. З’ясовано, що стан громадянської війни породжує сприятливі умови для розгортання гібридного наступу на територію держави. Крізь призму результатів проведеного дослідження підтверджується припущення щодо того, що стратегія гібридної війни має на меті підірвати легітимність влади держави в різних напрямках.
33
Kalinichenko, B. "Hybrid war in the paradigm of modern theory of knowledge." Science and Education a New Dimension VIII(223), no. 37 (February 22, 2020): 49–53. http://dx.doi.org/10.31174/send-hs2020-223viii37-12.
Повний текст джерела
34
Асланов, С. "Етнополітичний конфлікт (гібридна війна на Сході України) як наслідок регіональної етнонаціональної політики". Віче, № 14 (394) (2015): 2–4.
Знайти повний текст джерела
35
Асланов, С. "Етнополітичний конфлікт (гібридна війна на Сході України) як наслідок регіональної етнонаціональної політики". Віче, № 14 (394) (2015): 2–4.
Знайти повний текст джерела
36
Асланов, С. "Етнополітичний конфлікт (гібридна війна на Сході України) як наслідок регіональної етнонаціональної політики". Віче, № 14 (394) (2015): 2–4.
Знайти повний текст джерела
37
Polumiienko, S. К. "Hybrid war: some prerequisites, strategies and consequences." Visnik Nacional'noi' academii' nauk Ukrai'ni 08 (August 20, 2017): 72–82. http://dx.doi.org/10.15407/visn2017.08.072.
Повний текст джерела
38
Киричок, А. П. "Гібридна війна як феномен військово-інформаційної думки XXI ст. (історичні та теоретичні аспекти)". Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації, № 2 (30) (2017): 26–30.
Знайти повний текст джерела
39
СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ, Микола, та Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА. "ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕЛІГІЙНИХ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ В УКРАЇНІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ СОВІСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, № 1 (23 лютого 2022): 52–57. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Відносно самостійне існування держави і церкви, не виключає їх духовної єдності через суспільство. З відомих причин, на сучасному етапі розвитку демократичної України питання захисту свободи совісті і віросповідання в контексті міжконфесійних відносин все частіше привертають до себе увагу науковців. Метою статті є дослідження історико-правових та соціальних передумов релігійних взаємостосунків в Україні в контексті забезпечення релігійної безпеки держави. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) дослідження взаємозв’язку права на свободу совісті та міжрелігійних відносин в Україні; 2) розкриття сутності поняття релігійних конфліктів та конфліктів на релігійному ґрунті; 3) визначення факторів, що впливають на радикалізацію релігійного чинника в сучасних умовах в Україні. Наукова новизна. У статті історико-правові та соціальні передумови релігійних взаємостосунків в Україні розглядаються як складова забезпечення невід’ємного права людини на свободу совісті, що безпосередньо впливає на стан релігійної безпеки держави в умовах зовнішньої гібридної агресії. Як висновок, у статті наголошується, що на внутрішню нестабільність в Україні суттєво впливає ускладнення та радикалізація релігійного чинника, під впливом низки зовнішніх факторів, таких, як інформаційна та гібридна війна з боку суміжних держав, пряма підтримка антиукраїнських сил та рухів, що виступають під гаслами порушення існуючої територіальної цілісності України або завдання іншої шкоди її національним інтересам. Основними методами використання релігійного фактора в Україні сьогодні є: проведення акцій інформаційного впливу та спеціальних інформативних операцій, поширення чуток і пліток про расову, релігійну чи національну нетерпимість в Україні, маніпулювання свідомістю населення тощо. Цілями окремих політичних сил іноземних держав є використання існуючих конфліктів на релігійному ґрунті для проведення антиукраїнської діяльності; провокація ескалації релігійної ворожнечі з метою дестабілізації внутрішнього суверенітету України; диверсифікація громадської думки; використання релігійної ворожнечі, як окремої складової гібридної війни.
40
Reva, Larysa. "Defended / unlimited generation: Ernest Heminguay – Sixties- maydan – hybrid war." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Philological sciences 17 (December 23, 2018): 163–80. http://dx.doi.org/10.31494/2412-933x-2018-1-7-163-180.
Повний текст джерела
41
REVA, LARYSA. "LOST / NOT LOST GENERATION: ERNEST HEMINGUAY – Sixties- MAYDAN – HYBRID WAR." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Philological sciences 18 (April 2019): 49–64. http://dx.doi.org/10.31494/2412-933x-2019-1-8-49-64.
Повний текст джерела
42
Попович, К. В. "Гібридна війна у світлі військово-політичного "співробітництва" України та Російської Федерації 1990-2014 рр." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, вип. 2 (39) (2018): 40–46.
Знайти повний текст джерела
43
СОРОКІВСЬКА-ОБІХОД, Аріадна, та Іванна ЧОБІТ. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА ЦИВІЛЬНЕ НАСЕЛЕННЯ РОСІЙСЬКОЮ СТОРОНОЮ У РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКІЙ ВІЙНІ В СЕРПНІ 2008 р." Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 216–25. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253742.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – проаналізувати інструменти взаємодії між російською стороною конфлікту та цивільним населенням Південної Осетії під час російсько-грузинської війни у серпні 2008 р. Визначити особливості організації російського інформаційного впливу на цивільне населення до початку та під час бойових дій. Головним інструментом впливу була російська пропаганда, яка активно велась перед початком конфлікту. Головною прикінцевою метою інформаційних операцій Російської Федерації стало формування у міжнародної спільноти думки про Грузію як державу-агресора, що розпочала на власній території бойові дії проти іншої етнічної меншини. Методологія дослідження вибудовувалася із застосуванням загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системності, детермінізму та діалектичної єдності історичного і логічного. Основними методами дослідження є: узагальнення, логічний та хронологічний аналіз, періодизація, а також спеціальний метод історичного дослідження: історико-порівняльний. У ході дослідження використовувалися: структурно-функціональний аналіз, пошуковий, формально-логічний, системно-структурний, аналітичний методи. Наукова новизна. На основі дослідженої джерельної бази з використанням сучасних методологічних підходів уперше здійснено аналіз відкритих історичних джерел, які описували способи й інструменти інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення Південної Осетії застосовані РФ до та під час російсько-грузинської війни серпня 2008 р. Проведене дослідження підтвердило недотримання РФ норм міжнародного, гуманітарного права, загальних положень про права людини та загальноприйнятих сьогодні принципів і методів військово-цивільного співробітництва під час конфлікту. Навпаки, спеціальними підрозділами РФ було застосовано всі можливі методи щодо збору розвідувальної інформації, організації системного інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення для формування думки про державу-агресора Грузію та встановлення повного контролю РФ у Південній Осетії. Висновки. Проведений аналіз виявив, що РФ вибудовує взаємовідносини зі своїми сусідами як з колишніми колоніями, не розглядаючи їх як повністю суверенні держави. Для досягнення своїх цілей РФ використовує сепаратизм та іредентистські претензії у сусідніх державах. Під час російсько-грузинської війни головним інструментом впливу на цивільне населення Південної Осетії була російська пропаганда та плутанина у фактажі. У ході російсько-грузинської війни 2008 р. жодною зі сторін не було створено центрів цивільно-військового співробітництва у зв’язку зі швидкоплинністю самого конфлікту та через небажання РФ формувати цивілізовані підходи до згортання конфлікту і встановлення миру. Відсутність налагодженої взаємодії між цивільним населенням та військовими стала причиною появи великої кількості недостовірних і сфальсифікованих даних щодо точної кількості втрат обох сторін та жертв серед місцевого населення – це уможливило маніпулювання органами російської пропаганди свідомістю власних громадян та думкою світової спільноти, свідомо збільшувати кількість жертв іу такий спосіб посилювати ненависть і агресію до дій грузинської сторони.
Ключові слова: військово-цивільне співробітництво, інформаційна боротьба, гібридна війна, російська агресія, російсько-грузинська війна серпня 2008 р.
44
Омелянюк, Сергій. "Соціально-психологічні особливості дискурсу військової загрози". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 158–62. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-158-162.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується соціально-психологічні особливості дискурсу військової загрози. Показано, що специфіка гібридної війни полягає в тім, що пропаганда виконує роль не супроводу воєнних дій, а є першорядним засобом впливу. Безпосередньо військові дії розпочинаються тільки в тих регіонах, де місцеве населення або готове зустріти армію іншої держави, або є індиферентним; і тільки тоді, коли вже сформовано відповідну соціально-психологічну ситуацію, оптимальну для початку воєнних дій. Інша важлива функція інформаційного впливу в гібридній війні – її приховування. У сучасному світі війна має низьку легітимність. Відтак агресивні дії потрібно приховувати, створюючи ілюзію громадянського конфлікту, збройного інциденту, протистояння на етнічному чи релігійному ґрунті тощо. У кінцевому підсумкові мета інформаційному впливу полягає у створенні враження ніби війни і не було. За гібридної війни інформаційний вплив поширюється щонайменше на три аудиторії: громадян країни-аґресора, яких треба підготувати до наступної воєнної кампанії; громадян країни, проти якої здійснюватиметься агресія, аби унеможливити опір; треті країни, а також міжнародні інституції, аби уникнути осуду, санкцій, або навіть втручання у військовий конфлікт. Показано, що в українському офіційному дискурсі з’явилося поняття «воєнні дії низької інтенсивності», «лінія розмежування» замість поняття «лінія фронту» тощо. Ці мовні кліше являють собою раціоналізації, за допомогою яких витісняється реальність війни. Мовне витіснення війни перебуває в протиріччі з реальністю. Як наслідок, в суспільній очевидним є когнітивний дисонанс. Подолання когнітивного дисонансу можливе шляхом прийняття факту війни, або шляхом цілковитого його відкидання. Наразі, оцінюючи соціально-психологічну ситуацію, є підстави для висновку, що українське суспільство тяжіє до заперечення факту війни. Разом із тим, соціальні групи, які безпосередньо брали участь у війні мають інше уявлення про ситуацію в країні. Таким чином, ми маємо протиріччя між когнітивними уявленнями окремих соціальних груп, яке має конфліктогенний характер.
45
Synyakevych, I. "Екологізація суспільної свідомості в контексті духовного розвитку". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 15 (30 листопада 2017): 119–23. http://dx.doi.org/10.15421/411715.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто суть екологізації суспільної свідомості в контексті духовного розвитку, збереження й удосконалення життя на Землі. Екологізацію суспільної свідомості розглядають як процес оптимізації життя на Землі, який враховує потреби земної цивілізації в ресурсах довкілля і можливостях навколишнього природного середовища їх задовольняти. Проаналізовано зв’язки між деградацією навколишнього природного середовища під впливом деструктивної господарської діяльності людини, воєнних конфліктів у межах гібридної війни та глобальними екологічними загрозами, що пов’язані з порушенням планетарних меж. Визначено найвагоміші вимоги до еволюційного розвитку земної цивілізації в XXI ст. в межах вісімнадцяти цілей.
Розглянуто суть гібридної війни як війни символів і злочинних інтересів кланових угруповань, в яких нехтують міжнародними домовленостями, національним законодавством і традиціями. Зроблено висновок про те, що помилковою є думка щодо того, що гібридні війни – це протистояння, яке пов’язане головним чином з етичними і ціннісними інтересами, бо за ними, як звичайно, криється проімперська загарбницька війна.
46
Кохан, Г. Л. "ПРИВАТНІ ВІЙСЬКОВІ КОМПАНІЇ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 144–50. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес легітимізації наявних явищ, які ще не набули свого офіційно закріпленого міжнародно-правового статусу. Автор вивчає питання легітимності приватних військових компаній (далі - ПВК) як явища, що на теперішній час проходить крізь процес легітимізації ПВК як результат двох процесів: приватизації - коли приватні військові компанії беруть на себе функції зі сфери надання послуг із забезпечення безпеки з метою вирішення завдань, раніше властивих збройним силам держав, так і глобалізації - коли, наприклад, ПВК відстоює інтереси Транс Національних Корпорацій, які не мають чіткої державної приналежності. У зв'язку із тим, що сучасна війна є гібридною, а сучасні конфлікти частіше є асиметричними, відповідно, протиставити їм традиційні військові сили досить важко, у зв'язку із чим на перше місце виходять основні актори подібних військових конфліктів, що носять характер гібридних війн, як ПВК, які на сьогодні мають невизначений статус у міжнародному публічному праві. Поступальний шлях розширення «приватизації застосування сили» на міжнародній арені недержавними суб'єктами стає оптимальною стратегією відповіді на формат гібридних війн. Стаття розглядає критерії, на підставі яких ПВК виступають як актори на міжнародній арені в умовах ведення гідридної війни, які набувають свого поширення у ХХі столітті як війни у поєднанні застосування конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, що обрана для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії. ПВК виконують дуже широкий спектр функцій: від розмінування територій до збройної охорони президентів, важливих вантажів на інше. Це вносить плутанину в те, чи беруть вони участь в бойових діях? І так, і ні одночасно, отже, справжня діяльність ПВК перебуває в «сірій зоні» невизначеності. Автор робить висновок, що на сьогодні існує нагальна потреба чітко визначити ПВК у міжнародному праві і заснувати міжнародний орган, який би встановлював уніфіковані правила та забезпечував контроль за діяльністю ПВК.
47
Karpchuk, Nataliia. "МЕДІА ЯК НЕВОЄННИЙ МЕТОД ВПЛИВУ В ГІБРИДНІЙ ВІЙНІ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 41–49. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-41-49.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз невоєнних методів впливу в гібридній війні. Зазначено, що в гібридній війні поряд із регулярними й нерегулярними військовими діями використовують технології створення псевдореальності, які формують бажану для агресора «картину дійсності» у свідомості споживачів інформації. Найпотужнішим інструментом такого невоєнного методу є медіа, які в сучасних умовах використовують як новітню інформаційну зброю масового враження, що спроможна формувати й трансформувати громадську думку в напрямі, бажаному для агресора. Невоєнні методи ведення гібридної війни здатні зрівняти технологічну перевагу будь-якої армії; у процесі прийняття рішень невоєнні методи спроможні змістити акцент із військової площини в етичну й моральну. Як наслідок, створюється ситуація хаосу, коли важко визначити переможця й розмежувати правду й брехню. Одними з найпоширеніших маніпулятивних медіа-технологій є маніпулювання соціологією, темами, часом, порядком, гостями. Визначено чинники, які в Україні уможливлюють використання медіа як зброї.
Зазначено, що на кожному етапі гібридної війни застосовують специфічні методи медіа-впливу, які сприяють досягненню стратегічних цілей агресора. Зокрема, хакерські атаки, медіа-віруси, медіа-активізм, твітер-шторм, фейкові новини, інформаційний шум належать до арсеналу сучасної потужної інформаційної зброї. На етапі латентного розгортання конфлікту вони формують сприятливе інформаційне й психологічне поле для подальшої агресії; на етапі розгортання конфлікту вони є засобом дестабілізації суспільства й виправдання агресії благородними цілями захисту «скривджених»; на етапі відкритої агресії забезпечують ефективну інформаційну підтримку легітимізації офіційних військових дій, створення образу визволителя для агресора.
У статті наголошено, що подолати загрози негативного медіа-впливу, зокрема й у період гібридної війни, можна завдяки впровадженню самоцензури медіа, підвищенню медіа-грамотності населення й дотриманню національного законодавства.
48
Loishyn, Anatolii. "Аналіз поколінь війн згідно з концепціями технологічного та хвильового розвитку суспільства". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, № 2 (4 квітня 2022): 1–13. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: метою статті є аналіз та узагальнення наукової думки щодо структуризації поколінь війн у воєнній науці для дослідження історичних способів економічного забезпечення війн протягом визначених поколінь.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: для реалізації мети дослідження проведено її декомпозицію та досліджено: визначення поняття “війна”, охарактеризовано феномен сучасної війни через зміщення акцентів у її веденні з військових на невійськові інструменти (феномен гібридної війни); проаналізовано основні підходи до структуризації війн та проведено аналогію згідно з концепціями технологічного та хвильового розвитку суспільства; графічно систематизовано підхід до історичної періодизації поколінь війн згідно концепціями технологічного та хвильового розвитку суспільства.
Результати дослідження: у статті проведено аналіз поколінь війн у розрізі концепцій технологічного та хвильового розвитку суспільства.
Теоретична цінність дослідження: за результатами дослідження удосконалена існуюча теорія воєнної економіки у контексті актуалізації взаємозв’язку поколінь війн з концепціями технологічного та хвильового розвитку суспільства. Це дає змогу дослідити окремі війни у розрізі кожного покоління на предмет способів їх економічного забезпечення.
Практична цінність дослідження: результати дослідження є вихідною точкою для удосконалення і розвитку теорії воєнної економіки з урахуванням сучасного розвитку економічних процесів, науково-технічного прогресу та укладу суспільства. Дослідження започатковує вирішення наукової проблеми розроблення перспективної концепції ресурсного забезпечення потреб оборони та удосконалення теорії воєнної економіки, на основі вивчення історичних способів економічного забезпечення війн.
Оригінальність/Цінність дослідження: цінність дослідження полягає в його практичній значущості для подальших досліджень у напрямі розроблення перспективної концепції ресурсного забезпечення потреб оборони та удосконалення окремих положень теорії воєнної економіки.
Обмеження дослідження/Майбутні дослідження: обмеження дослідження полягає у використанні джерел, що знаходяться у відкритому доступі. Майбутні дослідження вбачаються у досліджені історичних способів економічного забезпечення війн за війнами виокремленими У. С. Ліндом у межах запропонованої концепції, а також з урахуванням війн (воєнних конфліктів), які відбулися останнім часом (Російсько-українська війна, 24.02.2022).
Тип статті: теоретичний.
49
Радченко, Олександр Віталійович, та Оксана Олександрівна Радченко. "ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМАТИКИ ГІБРИДНИХ ВІЙН В СУЧАСНОМУ ДИСКУРСНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 116–24. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття пропонує авторську систематизацію наукових та експертних поглядів і підходів до проблематики гібридних війн та їх впливу на забезпечення інформаційного суверенітету держави в сучасному дискурсному просторі. Обґрунтовано нагальність дослідження інформаційних загроз, негативних зовнішніх впливів на стан національної безпеки України, що особливо актуалізувалося після 2014 року, коли не в останню чергу завдяки успішному застосуванню інформаційних спецоперацій Росії вдалося анексувати Крим та розгорнути військове протистояння Сході України через забезпечення позитивного сприйняття частиною місцевого населення цих регіонів агресивних дій РФ. Визначено, що кінцевою метою розв’язаної Росією гібридної геополітичної інформаційної війни є цивілізаційний вибір українського народу: рухатися в напрямку європейської інтеграції чи повертатися в лещата православно-російської цивілізації. На основі сгенерованої в інтернет-сервісі Word’s Хмарки тегів виокремлено 5 основних кластерів наукового розуміння проблематики феномену інформаційної війни. Розкрито основні підходи до наукового розуміння зазначеного соцієтального феномену в контексті: філософсько-онтологічної сутності інформаційної війни; понятійно-категоріального апарату; виокремлення ключових загроз національній безпеці держави; механізмів і технологій ведення гібридних війн; суб’єкт-об’єктної структуризації та практичних кейсів. Зроблено висновок про необхідність розгортання в Україні системної діяльності органів публічного врядування, насамперед, інституту Президента України, Кабінету Міністрів України, Збройних сил, СБУ та МВС з формування сучасної ефективної системи захисту національного інформаційного суверенітету, яка б включала підготовку фахівців сфери розпізнавання, запобігання й протидії проявам інформаційної війни, ведення контрпропагандистських інформаційних операцій тощо.
50
Бондаренко, Василіса. "КОНЦЕПЦІЯ ВЗАЄМОПОВ’ЗАНОСТІ «ВІЙНИ» ТА «ПОЛІТИКИ» КАРЛА ФОН КЛАУЗЕВІЦА У КОНТЕКСТІ ВЕДЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ У ХХІ СТОЛ ІТТІ НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ВОЄННО-АСИМЕТРИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 85–88. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана наукова стаття пропонує глибинний аналіз концепції взаємопов’язаності категорій «війни» та «політики» прусського військового реформатора Карла фон Клаузевіца, відомого завдяки своїй незавершеній праці «Про війну». Наукове дослідження роботи представляє вивчення характеру нерозривного взаємозв’язку обох категорій в контексті російсько-українського асиметричного конфлікту, який за своєю сутністю підпорядковуються твердженню про те, що «війна – це акт насилля, який має на меті змусити супротивника виконати волю іншого актора». Ідеї та підходи до розгляду характеру війни фон Клаузевіца широко та активно використовувалися у німецькій воєнній теорії початку ХХ століття. Вагомим внеском Карла фон Клаузевіца у питанні теоретичного спадку є те, що прусський теоретик ще на початку минулого століття почав проводити аналіз зв’язку війни з політикою та вважав, що війна у людській спільності – це безперечно війна цілих цивілізованих народів і вона завжди виникає через політичне становище відповідного актора. Війна, на думку, прусського мислителя, є не тільки політичним актом, але і справжнім дієвим засобом політики, як і продовженням політичних відносин. Розглядаючи гібридну війну, розпочату країною агресором у 2014 році наукове дослідження дійшло висновку, що російський стратегічний план та воєнні дії на сході України детально та точно передають аргументацію тезису К. фон Клаузевіца про те, що війна є продовженням державної політики іншими засобами. Сьогодні асиметричний конфлікт на окупованих територіях модифікувався із «активного» у «заморожений» і відповідно, можна дійти висновку, що протистояння між Україною та Російською Федерацією двічі переходило із однієї в іншу фазу: із політичної у військову (2014-2015), а потім знову трансформувався у політичну площину. Дана робота також проводить пропонує розглянути прогностичний підхід щодо подій на регіональній та геополітичних мапах світу. Безсумнівним буде залишатись те, що Росія продовжуватиме свій курс щодо посилення «суверенізації» окупованих територій Донбасу та Криму. Головною метою в даному контексті залишається з одного боку забезпечити тотальний контроль РФ на окупованих територіях, а з іншого збереження поля задля політичного та військового маневру. Досягнення цієї мети Російською Федерацією перш за все дозволятиме у будь-який момент і в залежності від російських, українських та міжнародних реалій перейти до повномірної «інтеграції» окупованих територій «само проголошених національних республік» до складу Росії. На основі проведеного наукового дослідження можна прослідкувати ретроспективний зв’язок двох категорій та його віддзеркалення у сьогоденних реаліях.