Статті в журналах з теми "Відрізки часу"

Вивчено рівень сприйняття коротких часових відрізків осіб юнацького віку з різним типом добової активності. Встановлено, що сприйняття часових відрізків різної тривалості в обстежуваних осіб з різним хронотипом залежить від пори доби. У вранішній період доби результати дослідження виявилися більш точнішими у групі «жайворонків»; серед обстежуваних осіб цієї групи не виявилось осіб, які б переоцінили заданий часовий відрізок. В обідню пору при сприйнятті коротших часових відрізків коефіцієнт точності був вищим у підгрупі, яку складали «жайворонки»; триваліші часові відрізки «сови» оцінили з більшою точністю. У вечірню пору доби коефіцієнт точності при сприйнятті різних часових відрізків був вищим у групі «сов»; серед «жайворонків» більшість осіб недооцінювали заданий проміжок часу.

У публікації розкрито особливості мовно-стилістичних засобів, що дають змогу виявити найприкметніші характеристики ідіостилю письменника та специфіку його світосприйняття на прикладі астральної моделі світу в поезії Ірини Жиленко, мовним вираженням якої є темпоральні відповідники – металогічні образи пір року. В українській мовній картині світу циклічне розуміння часу переважає над лінійним (це зумовлено тим, що люди почали сприймати час більш конкретно та повʼязувати його плин зі своєю трудовою діяльністю, розмежовуючи абстрактне поняття «час» на більш конкретні відрізки (цикли), повʼязані із рухом астронімів у космічному просторі і, відповідно, змінами в природі). Пори року допомагають осмислити вічний перебіг часопростору Всесвіту, віднайти смисл життєвої путі людини, досягти гармонії з навколишнім світом, оскільки перманентною ознакою всесвіту є взаєморозуміння, невпинний діалог.

Однією з важливих умов під час експлуатації вузлового обладнання комп’ютерних мереж є забезпечення високого значення коефіцієнту корисного завантаження обладнання [1]. Цей коефіцієнт визначають як відношення середньої швидкості передачі даних крізь вузлове обладнання до пропускної здатності даного обладнання. Проблема збільшення коефіцієнту корисного завантаження вузлового обладнання полягає в тому, що магістральний трафік має пульсуючий характер, який відносять до самоподібних (фрактальних) випадкових процесів [2]. Таким процесам притаманні непередбачувані зміни та неможливість прогнозування. Через це існуючі технології обробки протокольних блоків даних в умовах пульсуючого трафіку не в змозі забезпечити високий рівень завантаження вузлового обладнання (ВО), зокрема магістральних мультиплексорів, комутаторів, маршрутизаторів, шлюзів, серверів тощо.Ступінь завантаження ВО поточним трафіком на проміжку часу τ визначається коефіцієнтом завантаження КВО – відношенням досягнутої на цьому проміжку швидкості (інтенсивності) обробки пакетів ІВО до пропускної спроможності цього обладнання СВО,тобтоКВО=ІВО/СВО. По мірі підвищення завантаження ВО на часових ділянках сплесків трафіку ймовірність перенавантаження зростає, що може призвести до лавиноподібного збільшення втрат пакетів і, отже, до перевищення нормативного значення коефіцієнту втрат пакетів, що неприпустимо [3]. Тому доводиться суттєво обмежувати середню швидкість обробки пакетів на портах ВО у порівнянні із його пропускною здатністю з тим, щоб уникнути втрат пакетів під час пульсацій трафіку. Робота пакетної мережі може вважатися лише тоді ефективною, коли кожен її ресурс є суттєво завантаженим, але не перенавантаженим. Оскільки обладнання сучасних пакетних мереж є високо вартісним, то міркування економічної доцільності змушують прагнути до найбільш повного використання ресурсів такого обладнання, щоб обробляти якомога більші обсяги даних у перерахунку на одиницю вартості задіяного обладнання, і при цьому в умовах пульсацій трафіка намагатися не втратити якість обробки інформації. Тобто, необхідно намагатися забезпечити оптимальний компроміс між рівнем завантаження ресурсів мережі і якістю надання послуг.З метою підвищення завантаженості вузлового обладнання (ВО) визначено можливі шляхи удосконалення технології адаптивного управління розподілом ресурсів пакетних мереж [4; 5]. У роботі [5]пропонується ефективний спосіб збільшення корисного завантаження ВО за рахунок використання механізму адаптивного перерозподілу пропускної спроможності пакетного комутатора між його портами у реальному часі. Проте цей спосіб не враховує статистичні характеристики реального пакетного трафіку, що суттєво зменшує ефективність застосування вищеназваного способу на практиці. Окрім того, не враховується негативний вплив системних помилок, пов’язаних із адаптивністю та дискретністю процесу перерозподілу. З метою підвищення ефективності адаптивного управління авторами проведено дослідження статистичних характеристик реального пакетного трафіку і запропоновано способи перетворення нестаціонарних потоків трафіку у квазістаціонарні відрізки, що надає можливість зменшення системних помилок адаптивного управління. При цьому потік пакетів розподіляється на декілька черг з різним пріоритетом [5]. Для визначення пріоритету аналізуються тільки заголовки пакетів, що забезпечує мінімальну затримку під час аналізу.

Стаття присвячена дослідженню іменникових фраз, які були і є темою багатьох зарубіжних та українських лінгвістичних праць. У наукових роботах розглядаються ієрархічні відношення в структурі іменникових фраз, закономірності їх розташування, класифікації препозитивних і постпозитивних компонентів. Лінгвісти також аналізують різні аспекти іменникових фраз у порівнянні двох мов, у різних мовних стилях. Однак ще не всі аспекти іменникових фраз висвітлено, немає єдиного підходу до аналізу цього питання. Тому дослідження функціонування, взаємодії семантики та синтаксису на рівні словосполучення, особливо на матеріалі латинських текстів, є актуальним і заслуговує на ґрунтовне вивчення. Мета роботи полягає в дослідженні структури іменникових фраз із часовим словом «DIES» – «день», яке є ядром лексико-семантичної групи частин дня, і їх функціонування в комедіях Плавта. Обсяг іменникових фраз, їх морфологічний склад, аранжування компонентів і зв’язок між ними є частинами дослідження структури іменникової фрази. Структура іменникових фраз може бути розкрита краще з погляду функціонування мовних одиниць. Аналіз синтагматичних зв’язків в іменникових фразах з «DIES» – «день» указує на те, що це слово сполучається з прикметниками з указівкою на цілковите охоплення дією часового відрізка, тривалості часового відрізка, співвіднесеність із певними (точними) відрізками часу, послідовність часових відрізків. Також це ядро-іменник уживається із займенниками, займенниковими прикметниками та кількісними числівниками. Важливим аспектом дослідження є сполучуваність іменника «DIES» з прийменниками. У результаті дослідження функціонування іменникових фраз з’ясувалося, що Плавт у текстах комедій використовував такі структури іменникових фраз: бінарні регресивні, бінарні прогресивні, полікомпонентні регресивні та полікомпонентні рамкові іменникові фрази. Найбільш частотними виявилися регресивні іменникові фрази, а найменш частотними – прогресивні. Полікомпонентні фрази переважно складаються з трьох компонентів. Найуживанішими компонентами досліджуваних фраз є вказівні займенники, прикметники та прийменники. Перспективним для подальшого дослідження вбачається вивчення іменникових фраз у творах різних стилів, а також аналіз функційних, структурних і семантичних особливостей іменникових фраз з іншими ядрами-іменниками на позначення часу.

У процесі ремонту і реставрації будівель часто розрізають керамічні плитки і блоки з Al2O3 і ZrO2. В даний час для цих цілей широко використовуються алмазні абразивні диски. Процес розрізання супроводжується значним виділенням тепла і нагріванням алмазного диска. При температурі близько 600º міцність диска на розрив зменшується в 2 рази і відбувається графітизація алмазних зерен. Таким чином, при розрізанні алмазним кругом кам'яних і будівельних матеріалів, температура нагріву кола не повинна перевищувати 600 ºС. В роботі виконано математичне моделювання процесу нагрівання алмазного відрізного круга на металевій основі при розрізанні керамічних матеріалів для визначення часу безперервної роботи до критичної температури 600ºС. Результати моделювання, представлені на графіках, показали залежність температури нагрівання кола від діаметра останнього, частоти обертання, хвилинної подачі, від зернистості і товщини кола. Показано, що шляхом підбору відповідних характеристик процесу час безперервної роботи може бути близько 10 - 12 хв без застосування примусового охолодження.

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань робочого часу та часу відпочинку як напрямів соціального захисту працівників Національної поліції. Автором здійснено аналіз фундаментальних нормативно-правових актів, зокрема Загальної декларації прав людини, Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, в яких частково охарактеризовано специфіку соціального захисту працівників Національної поліції та механізм його реалізації. Також проаналізовано теоретико-доктринальні підходи вивчення цих категоріальних понять. Автор акцентує увагу на тому, що питання визначення робочого часу працівників поліції постало досить гостро. У зв'язку з його законодавчою невизначеністю працівники поліції залишаються геть незахищеними, оскільки умови праці та оплата праці є істотними та визначальними умовами для більшості працівників. В Законі України «Про Національну поліцію» законодавець вживає поняття «службовий час», однак дефініція та сутність цього поняття не наведені, тому, ґрунтуючись на основоположних нормативно-правових актах та доктринальних підходах до вивчення цього питання, автор пропонує розуміти під службовим часом відрізок часу згідно з внутрішнім розпорядком робочого дня (графіком тривалості змін), впродовж якого працівник виконує функціональні обов'язки відповідно до своєї посадової інструкції. Крім того, запропоновано авторське визначення поняття «відпустка поліцейського»: це законодавчо обумовлена та підтверджена відомчими розпорядчими документами кількість календарних днів, які працівник використовує на свій розсуд та впродовж яких не виконує свої функціональні обов'язки, визначені посадовою інструкцією. На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку, що чинний Закон України «Про Національну поліцію» необхідно удосконалити шляхом його доповнення визначеннями таких понять:1) «службовий (робочий) час» та «позаробочий час» задля чіткого розмежування службового (робочого) часу, за який працівник отримує заробітну плату, та поза-робочого часу (вихідний, особистий час), впродовж якого працівник виконував свої функціональні обов'язки (хоча мав би відпочивати) і заслуговує на компенсацію;2) «відпустка поліцейського» задля заповнення прогалини законодавства;3) «відпустка учаснику бойових дій» задля уникнення відсилоч-них норм та удосконалення видів відпусток поліцейського;4) «крайня необхідність відкликання з відпустки» задля попередження неконтрольованого та нерегульованого відкликання працівників, що порушує їх право на відпочинок.

Дана наукова праця присвячена дослідженню найбільш актуального питання, пов'язаного із сутністю буття в оточуючому світі, - часовому перебігу матеріальних явищ у просторі. Також вивчене сприйняття людиною конкретних проявів темпорального руху суспільних відносин та особливості пізнання вказаних категорій. У роботі вивчено час як регулятор суспільних відносин, що має елементи історичного, суспільного та індивідуального. Встановлено, що кожна особа, перебуваючи протягом певних відрізків загального часового перебігу як спостерігач конкретних явищ, має своє неповторне темпоральне уявлення про тривалість окремих подій, їх пов'язаність з іншими явищами, послідовність та змінюваність. Визначено особливості усвідомлення темпоральних проявів різними категоріями населення, зроблена прив'язка цих характеристик до вікових, професійних та інших особливостей людини. Людина у процесі своєї діяльності здатна досить точно встановлювати конкретні мікро- та макроінтервали часу. Це відбувається шляхом задіяння рефлексу, що ґрунтується на усталених навичкових процесах, які ускладнені набутою часовою екстраполяцією. Проаналізовано різні концепції вивчення часу. У цьому плані з'ясовані основні постулати праці І. Ньютона, в якій вчений запровадив поняття абсолютного часу - безперервно змінюваної в напрямку майбутнього величини, яка є однорідною та однаковою в усіх точках простору. Вказаний час є умовним еталонним соціальним часом, спеціально створеним людством для раціональної організації суспільного життя. За ним перебіг відбувається рівномірно та послідовно, керувати ним неможливо. Натомість реля-ційна концепція А. Ейнштейна визначає час як відносне явище, яке встановлює співмір-ність між різними подіями. Під час застосування вказаного регулятивного інструментарію час залежить від характеру та швидкості руху тіл та способів взаємодії між ними. Разом із тим для вирішення тих завдань, які ставить перед собою прикладні науки, включаючи право, і зокрема цивільне, темпорального уявлення про абсолютний час цілком достатньо: саме абсолютний час та об'єктивні закономірності його перебігу опосередковують розвиток матеріальних правовідносин у суспільстві.

Випробувано різні режими введення наповнювача «Гриби» до сирної маси в процесі виготовлення плавленого сиру. В якості контролю використовували плавлений сир, виготовлений за процедурою, коли наповнювач до вихідної суміші додавався разом з іншими компонентами перед завантаженням до котла-плавителя. Дослідні зразки було виготовлено за тією ж рецептурою, але за іншого часу введення наповнювача «Гриби»: дослідний варіант № 1 – наповнювач додавали через 10 хвилин після завантаження основних вихідних компонентів; дослідний варіант № 2 – наповнювач додавали при досягненні температури оброблюваної маси 85 ºС, тобто приблизно через 15-20 хвилин після завантаження основних вихідних компонентів. Експертною комісією проведено порівняльну оцінку зовнішнього вигляду, консистенції і смаку плав-лених сирів, виготовлених за різними процедурами. Встановлено, що всі три досліджених процедури виготовлення плав-леного сиру забезпечують його високі смакові якості. У той же час процедура виготовлення плавленого сиру вірогідно (p<0,001) впливає на його бальні оцінки за органолептичними ознаками "структура плавленого сиру" та "рівномірність смакових відчуттів у часі". Ступінь впливу процедури виготовлення на структуру плавленого сиру становить η2 = 0,858; на рівномірність смакових відчуттів у часі – η2 =0,784. Найоригінальнішим і найпривабливішим зовнішнім виглядом відріз-нявся дослідний варіант плавленого сиру № 2. На блідо-жовтому фоні варіанта плавленого сиру № 2 найрельєфніше виділялися окремі темні шматочки грибів розміром до 3 мм, які робили поверхню плавленого сиру злегка горбистою. Зокрема, за показником "структура плавленого сиру" контрольний зразок було оцінено 1,2 балами, дослідний варіант № 1 – 2,6 балами, а дослідний варіант № 2 – 3,8 балами; всі парні різниці між середніми високовірогідні на рівні p<0,01 ... p<0,001. Виявлено значну вірогідну (p<0,001) різницю в 2,8 бали за рівномірністю смакових відчуттів у часі між контроль-ним варіантом плавленого сиру і дослідним № 2. Різноманітність зовнішнього вигляду випробуваних виробів дає додат-кову перевагу щодо залучення ширшого спектру споживачів, орієнтованих на оцінку плавлених сирів за привабливістю й оригінальністю їх структури та смаку.

Ємнісні накопичувачі, як необхідний складовий елемент, знаходять широке застосування в різноманітних електротехнічних установках і системах. Аналіз відомих підходів збільшення ККД зарядного кола показав, що вони пов’язані з певними труднощами. Наприклад, зарядні пристрої із джерелами, регульованими за певним законом напруги, є складними і їхнє застосування може бути виправдано лише у виняткових випадках. Крім перетворювача, що узгоджує джерело енергії та ємнісний накопичувач, потрібні додаткові реактивні елементи, що запасають енергію і підтримують на одному рівні вхідну і вихідну потужності протягом процесу зарядження. Ця вимога грає істотну роль у випадку застосування джерела обмеженої потужності. У більшості випадків енергетичні процеси заряду конденсатора аналізувались при нульових початкових умовах. Максимальний ККД може бути досягнутий при незмінній формі вхідного та вихідного струму. Для досягнення максимального ККД перетворювача ємнісний накопичувач в початковий відрізок часу повинен запасати енергію, щоб в кінці заряду віддати запасену енергію для підтримання струму зарядження. Вітроустановка працює при стохастичних умовах зміни рівня швидкості вітру, що спричиняє до відповідних показників на клемах зарядного пристрою. Оцінка необхідної кількості енергії для зарядження ємкісного накопичувача ускладнюється. Метою роботи становила задача визначити час зарядження ємнісного накопичувача електродинамічного привода насосу автономної вітроелектричної установки до заданих технологічних меж за допомогою імітаційного моделювання при стохастичних умовах зміни рівня швидкості вітру. При зміні значень математичного сподіванням швидкості вітру в межах 4…5,2 м/с час зарядження ємнісного накопичувача при технологічній межі напруги 100 В складає відповідно 12,5…7 с. Бібл. 10, рис. 10.

У статті на основі вивчення широкого кола наукових праць і об’єктивно представленої у них структури дослідження, наявного емпіричного матеріалу автором актуалізовано питання вивчення повсякденного життя міського населення на історичному відрізку часу другої половини 1920-х – першої половини 1930-х років. У цей період у країні відбувалося формування нової політичної системи, вироблялися елементи нового повсякденного життя. Становлення нового типу суспільства, що відбувалося у той час, потягнуло за собою докорінні зміни у його соціальній структурі, матеріальному середовищі існування і духовній сфері соціального буття. Дослідження повсякденного життя радянського міста у цей період історії представляє значний науковий інтерес для розуміння і комплексного осмислення глибоких трансформацій епохи, які закладали основи радянсь- кого ладу на довгі десятки років. Важливість дослідження повсякдення радянських міст цього періоду дає змо- гу найповніше розкрити складний шлях формування особливого специфічного типу особистості – «радянської людини». Ці роки являють собою важливий перехідний період, що суттєво вплинув на всі боки життя держави і суспільства. Характерною рисою «перехідності» стала поява мільйонів мешканців радянських міст, як столиць, обласних центрів, так і периферійних містечок, яким довелося змінити звичний спосіб життя: стати учасни- ками масштабних внутрішніх міграцій, соціально-економічних зрушень, відчути на собі усі негаразди побутових проблем, що знайшло своє відображення у структурі повсякдення та в менталітеті містян. Соціальні зрушення, якість життя населення мали визначальний вплив на історичний процес, формуючи саму нову людину, її спосіб життя, відповідну їй культуру. У повсякденні другої половини 1920-х – першої половини 1930-х років формува- лися витоки багатьох проблем сучасного життя пострадянського суспільства.

У статті розглянуто питання обчислення спектра радіосигналу на обмеженому часовому проміжку. Доведено, що обмеження часу аналізу рівносильне використанню прямокутної віконної функції, частотна характеристика якої має максимальні бічні пелюстки. Розроблено механізм зниження рівня бічних пелюсток шляхом згладжування віконною функцією, що у свою чергу, погіршує спектральний аналіз через розширення величини основного сигналу. Проте значно прискорює процес обробки сигналу для аналізу оператором пошукового комплексу. Використання віконних функцій в програмних продуктах пошукових комплексів значно підвищує ймовірність виявлення цифрових засобів негласного отримання інформації. Доведено неможливість створення універсального алгоритму перетворення аналогового сигналу у цифровий який би міг бути безпомилковим вхідним сигналом для створення програмного засобу автоматизованого комплексу пошуку засобів негласного отримання інформації. Розроблена методика підвищення якості використання швидкого перетворення Фур'є для апаратно програмних комплексів радіомоніторингу. Суть цієї методики у комбінованому підході до перетворення, тобто використовувати не одну віконну функцію, а більш доцільні використовувати віконні функції для кожного відрізка частотного діапазону.

Історія повсякденності є нині популярним напрямом наукових розвідок в українській історіографії. З’ясовано, що предметом історії повсякдення є все, що оточує людину щодня: гігієна, одяг, житло, харчуван- ня, дозвілля, виробнича практика та будь-які взаємодії з іншими членами суспільства. Студії охоплюють два рівні дослідження: матеріальне життя та нематеріальне (соціальне). Основне завдання напряму – це розгляд пересічних людей, які могли не впливати на глобальну історію, але, без сумніву, відчували на собі її тиск. Зокрема, напрям використовується під час вивчення середньовічного суспільства. У зв’язку з цим у статті зроблено спро- бу з’ясувати ступінь дослідження (у цьому разі волинського) повсякдення литовської доби та окреслити основні компоненти буденності, які висвітлені в новітній історіографії. Таке узагальнення дасть змогу визначити сфери щоденного, які вдається реконструювати, та такі, що залишаються науковою перспективою. З’ясовано, що з моменту становлення людинознавчої історії сучасна українська історіографія збагатилася дослідженнями таких компонентів повсякденного життя, як гардероб, житло, виробнича практика волинян (матеріальний вимір) та з історії взаємостосунків у громадському та приватному життях, контактів між миря- нами та церквою (нематеріальний вимір або, інакше кажучи, соціальний). Встановлено, що історія волинського повсякдення литовської доби та окремі його складники аналізуються, зокрема, в розвідках краєзнавчих археологів та соціальних істориків. Через незначну представленість у науковій літературі потребують більшої уваги вче- них дозвілля волинян, їхня система харчування, житлові умови. Після аналізу усіх компонентів буденності надалі вдасться сформувати цілісне уявлення науковців про цей відрізок часу, а це, зі свого боку, сприятиме розумінню середньовічного світу ізсередини.

У багатоповерхових будівлях, побудованих раніше, температурні впливи не мали значного впливу, так як при великій масі зовнішніх і внутрішніх конструкцій і при практично постійних внутрішніх температурах не існувало проблеми різниці подовження елементів. Ситуація значно ускладнюється для сучасних багатоповерхових будівель із статично невизначеними конструкціями значних розмірів. До внутрішніх конструкцій кріпляться конструкції зовнішнього огородження, будівлі мають велику висоту і т.п. В результаті виникає необхідність врахування температурних впливів. При проектуванні будинків треба обов'язково враховувати кліматичні температурні впливи, експлуатаційні теплові впливи, які необхідно нейтралізувати насамперед ізоляцією джерел виділення тепла і прилеглих конструкцій. Різниця температур залежить від функціонального призначення будівлі, його місця розташування, орієнтації по відношенню до країн світу, внутрішнього температурного режиму, поверхні і опорядження огороджувальних та несучих конструкцій. Але найбільш вразливі конструкції при температурному впливі під час зведення будівель. Це обумовлено змінами температури повітря, в яких є цілком закономірні періодичні коливання з річним і добовим періодом. На періодичні коливання накладаються випадкові коливання, пов'язані зі зміною погоди на невеликих відрізках часу (кілька днів). На даний час існує достатня кількість розрахункових інструментів щодо врахування температурного впливу при конструюванні будівель. Основною ж складністю у розрахунках є опис розрахункових ситуацій, що відповідають можливим проявам температурних впливів на усіх стадіях зведення та експлуатації будівель. В статті наведено приклад врахування температурного впливу при розрахунках каркасу будівлі із значними геометричними розмірами як у плані, так і по висоті. Так в рамках розрахунків висотної будівлі в м. Києві нами було проведено розрахунок на температурні впливи під час будівництва, з метою визначення напружено- деформованого стану конструкцій. Розрахунок на температурні впливи було виконано для стадії зведення будівлі (на час перед закриттям опалювального контуру). Дану будівлю рекомендується розділити двома тимчасовими швами. Що в свою чергу дозволило зменшити зусилля у плитах у порівнянні із початковими понад у три рази. При проектуванні та зведенні будівель значних розмірів значний вплив на визначення конструктивних рішень будівлі мають характер та величина температурних впливів. Найбільшими є температурні впливи обумовлені кліматичним, технологічними, експлуатаційними та аварійними факторами. Врахування температурних впливів у розрахунках за допомогою сучасних засобів дозволяє уникати ушкоджень конструкцій на усіх стадіях зведення та експлуатації будівель, визначати технологічні заходи, що дозволяють уникати перевитрат матеріалів, обумовлених необхідністю сприйняття зусиль, які можуть виникати при температурних впливах.

Актуальність. Комп’ютерна стабілометрія дає змогу досліджувати функціональну систему підтримки рівноваги. Цей метод має широкий спектр застосування: оцінювання відновлення функцій опорно-рухового апарату за умов протезування, діагностики вестибулярних порушень, обґрунтування критеріїв вертикалізації хворих на гострий інфаркт міокарда, для уточнення й оптимізації режиму рухової активності. Також є обов’язковим компонентом системи моніторингу у відновлювальному лікуванні хворих на геміпаретичну форму дитячого церебрального паралічу. У спортивних дослідженнях стабілометрія дає змогу отримати загальну інформацію про стан спортсмена, провести точний аналіз окремих дій, контролювати спортивну форму, допомагає об’єктивно оцінити індивідуально-типологічні особливості кожного спортсмена, здійснювати контроль функціонального стану спортсмена. Мета дослідження. Вивчити особливості комп’ютерної стабілометрії з урахуванням довжини запису стабілограми для оцінки функціонального стану на прикладі осіб чоловічої статі віком 16–17 років. Методи дослідження. Дослідження проводилося на особах чоловічої статі віком 16–17 років. Реєстрація стабілограм здійснювалася з використанням стабілометричної платформи. Результати. Аналіз стабілометричних показників в обстежуваних із застосуванням штучного зворотного зв’язку показав статистично значиму різницю (p<0,05) між двома відрізками запису (0–30 та 30–60 с) стабілограми всіх обстежуваних показників, окрім середнього квадратичного відхилення проекції положення центра маси в медіолатеральній площині. Під час аналізу стабілометричних показників в обстежуваних під час виконання тестів із закритими очима встановлено статистично значиму різницю (p<0,05) між двома відрізками запису (0–30 та 30–60 с) стабілограми всіх обстежуваних показників, окрім середнього квадратичного відхилення проекції положення центра маси в антеріопостеріорній площині. Аналіз результатів стабілометрії в обстежуваних під час виконання тестів із відкритими очима характеризувалися тим, що не встановлено статистично значимої різниці між записом тривалістю 0–30 та 30–60 с. Висновки. Установлено збільшення довжини стабілограми в досліджуваних під час виконання тестів із закритими очима, порівняно із відкритими очима, що може розцінюватися як певні особливості функціонального стану, що зумовлені переважанням у структурі рухів за підтримки вертикальної пози, великої кількості дрібних високочастотних коливань, тому необхідні під час врахування оцінки функціонального стану організму. Під час виконання тестів зі штучним зворотним зв’язком та тестів із відкритими очима (0–30 с) відзначено статистично значимо вищі значення довжини стабілограми у обстежуваних, що свідчить про включення в процес когнітивних функцій. Отже, для оцінки функціонального стану обстежуваних інформативним є тест із відкритими очима (0–30 с).

Статтю присвячено дослідженню засобів інтонації, які сприяють реалізації видільності семантично важливих одиниць мовлення. Досліджуваний фактичний матеріал – кінодискурс – є вербальним компонентом фільму в сукупності з аудіовізуальним рядом та іншими значущими екстралінгвальними факторами. Кінодіалог як складник кінодискурсу є структурно-лінійним утворенням, суворо детермінованим, стійким, упорядкованим у часі, для якого характерним є взаємонакладання вербальних і візуальних компонентів та передбачуваність. Інтонаційно-просодичне аранжування діалогу визначається його прагматичним наміром, особливостями композиційної і логіко-семантичної структури. Аналіз поєднання перед’ядерних та ядерних компонентів дозволяє вивести типові мелодичні моделі, що маркують найбільш інформаційно значущі одиниці. До них зараховуємо поєднання високої рівної шкали з високим низхідним чи низхідно-висхідним тоном, характерне для більшості синтагм рематичного компонента. Щодо логічних відносин, то ця модель передає послідовність дій, відношення причини та наслідку, відкриває нову тему повідомлення, приволікає увагу слухача. Стабільну перцептивну яскравість отримують дискурсивні компоненти, оформлені комбінацією ступеневої, скандентної, ковзної шкали, спадневої шкали з порушеною поступовістю із високими та середніми низхідними тонами. Маркування важливих для розкриття рематичного компонента синтагм є також основним призначенням ступеневої та спадної шкал. Вони увиразнюють важливі для розкриття рематичного компонента частини фраз, а також оформлюють висновки, умовиводи, причино-наслідкові відносини. Досить часто ступеневі шкали відкривають нову мікротему дискурсу, надаючи особливої ритмічності видільним фразам. Проведений інструментальний аналіз видільних засобів інтонації довів, що виділеність семантично важливих мовленнєвих відрізків досягається підвищенням тонального рівня, розширенням тонального діапазону, посиленням інтенсивності, прискоренням темпу мовлення, використанням пауз перед семантично важливими лексичними одиницями.

Вивчення метричних просторів студенти фізико-математичних спеціальностей у закладах вищої освіти розпочинають, як правило, на другому курсі під час студіювання функцій багатьох змінних. Це вивчення значною мірою присвячене диференціальним та інтегральним властивостям цих функцій у різних метричних просторах.У роботі пропонується використання елементів метричної геометрії для поглиблення знань здобувачів освіти із властивостей метричних просторів під час їх вивчення на фізико-математичних спеціальностях педагогічного спрямування. Такий підхід зумовлений стрімким розвитком метричної геометрії у сучасній математиці та широким її застосуванням у різних галузях науки і навіть економіки. Значна частина матеріалу класичної геометрії Евкліда може бути представлена у вигляді аналітичних співвідношень між її основними поняттями: точка, відстань між точками, кут, відрізок. Прикладом може слугувати класична теорема Піфагора про співвідношення між довжинами сторін прямокутного трикутника.У даній статті, на основі аксіом відстані між точками метричного простору, наведені окремі аналітичні співвідношення, що носять геометричний характер у геометрії Евкліда. Відтак виникає можливість геометричної структуризації метричних просторів. Це дає змогу здобувачам освіти вивчати ці простори з геометричної точки зору, будуючи в них образи класичних геометричних понять.Частина запропонованого у статті матеріалу, внаслідок його простоти, може бути використана під час роботи з учнями класів із поглибленим вивченням математики у закладах середньої освіти. З цією метою у роботі розглядаються специфічні означення прямолінійного розміщення точок метричного простору, кута, утвореного трьома точками простору, та його кутової характеристики. Вони значно спрощують сприйняття наведених результатів і дають можливість впровадження їх у шкільний курс математики.

В статті досліджені фізико-хімічні (теплостійкість, морозостійкість, водонепроникність) і цільові (час горіння відрізку шнура) характеристики вогнепровідного шнура асфальтованого після 30 років зберігання за плюсових температур в герметичній упаковці. Такий вогнепровідний шнур після тривалого зберігання показав характеристики, які повністю відповідають нормативно-технічній документації. Проведені термічні дослідження методом TG-DTA матеріалів, що становлять конструкцію вогнепровідного шнура (центральної нитки, димного шнурового пороху, першого обплетення, другого обплетення, третього обплетення) за показниками температура початку термічного розкладу і температура початку інтенсивного розкладу. Отримані результати показали, що досліджені термічні характеристики за 30 років зберігання практично не змінились. Досліджена поведінка зразків вогнепровідного шнура в негерметичній упаковці у атмосфері різної відносної вологості та її вплив на швидкість горіння шнура. За отриманими результатами розраховані коефіцієнти дифузії вологи, що складають в залежності від відносної вологості атмосфери (1,92 – 3,51) × 10-8 см2/с. Також встановлено, що ізолюючі шари вогнепровідного шнура мають властивості, здатні не менше 200 діб у вологій атмосфері (92 % відносної вологості) протистояти проникненню вологи для збереження швидкості його горіння.

Товарна структура запасів є важливою таксаційною характеристикою господарського значення деревостанів і враховується під час визначення суми рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, як основної частки лісового доходу, обґрунтування віку головного рубання, вибору головної породи, визначення ефективності лісогосподарських заходів, економічних розрахунків з оцінки ефективності лісовирощування, оцінки раціональності розкряжування стовбурів дерев на ділові сортименти, планування постачання лісоматеріалів від заготівельників до споживачів, складання балансів виробництва та низки інших завдань. У роботі описано основні підходи до характеристики деревного запасу за розмірно-якісними категоріями, які діяли в різний час на території України від початку ХХ ст. і до сьогодні. Здійснений аналіз лісовпорядних інструкцій, державних стандартів та робіт науковців, виконаних на підставі польових досліджень товаризації запасу деревостанів, дає змогу зробити висновок, що найзнаковішим є використання класів добротності, якості та товарності деревостанів. Проаналізовано зміни, які відбулися у підходах до класифікації лісоматеріалів за розмірами та якістю під час переходу до нових, гармонізованих з європейськими стандартів з класифікації та обліку круглих ділових лісоматеріалів. Серед них до найвагоміших можна віднести: збільшення частки ділової деревини у запасі внаслідок зниження вимог до якості деревини; зростання обсягів заготовлених лісоматеріалів, які використовують для технологічного перероблення; запровадження чотирьох класів якості для ділової деревини та виокремлення дров'яної деревини для промислового і непромислового використання; збільшення кількості розмірно-якісних категорій під час класифікації лісоматеріалів (сім класів діаметрів замість трьох); перехід від використання діаметра колоди без кори у верхньому відрізі для визначення об'єму лісоматеріалів до серединного діаметра в корі або без кори; відмова від промислового призначення сортиментів під час їх класифікації на користь розмірно-якісних критеріїв відповідно до потреб споживчого ринку. Також простежено розвиток нормативів з оцінки товарної структури запасів деревостанів і стандартів з класифікації та обліку круглих ділових лісоматеріалів. Наведено основні чинні нормативні документи, які використовують у практиці ведення лісового господарства під час товаризації запасу.

Ясенова смарагдова вузькотіла златка (ЯСВЗ) проникла на територію України не пізніше 2018 р. і на кінець вегетаційного сезону 2020 р. поширилася у чотирьох районах Луганської області. Надає перевагу ясену зеленому, але іноді заселяє також ясен звичайний. Визначені максимальні значення довжини (35 см) та ширини (4,7 мм) личинкових ходів, глибина розміщення личинок у деревині під час зимівлі (15 мм) та лялечкової камери (5,7 мм), розміри лялечкових камер (8×2,8–16×4 мм) і льотних отворів (2,4×2–3,6×2,1 мм). Відпад личинок ЯСВЗ (3,4–5,2 % виявлених ходів) спричиняють переважно птахи. Із заселених гілок виведено паразитоїда, за попередніми даними, це — Spathius sp. (Braconidae). Передлялечки ЯСВЗ успішно завершують розвиток у відрізках гілок із відносною вологістю деревини понад 30 %. Експериментально доведено залежність темпів зниження відносної вологості лубу від її початкового рівня та від діаметра гілок. Підтверджено розшарування популяцій ЯСЗВ на когорти за сезонним розвитком. У травні–червні зростала частка личинок старших віків і передлялечок, у липні–серпні — частка личинок молодших віків, у жовтні–березні когорти представлені майже однаково.

Мета. Покращити результати реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки шляхом оптимізації методів забезпечення вільної дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза. Матеріали і методи. Розроблені нові способи дислокації тонкокишкового трансплантата під час виконання реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки, мукозектомії хірургічного анального каналу, які передбачають мобілізацію кореня брижі тонкої кишки, пересічення судинної аркади верхньої брижової артерії (ВБА) та прямих її судин. Зазначені способи використано у 32 пацієнтів у комплексі з відомими методами в складних анатомічних умовах залежно від анатомічних особливостей брижі тонкої кишки, розташування відрізка клубової кишки, архітектоніки ВБА. Результати. Ускладнень в ранньому післяопераційному періоді, обумовлених дислокацією тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза, у оперованих пацієнтів не спостерігали. В пізньому післяопераційному періоді у 1 (3,1%) пацієнта виник ішемічний резервуарит, який не був пов’язаний з особливостями техніки дислокації. Висновки. Розроблені нові способи дислокації тонкокишкового трансплантата після резекції термінальної ділянки клубової кишки сприяють збільшенню його довжини та покращенню мобільності. Диференційований підхід до використання розроблених нових способів дислокації тонкокишкового трансплантата в комплексі з відомими методами забезпечував переміщення трансплантата в порожнину малого таза в складних анатомічних умовах, обумовлених зменшенням довжини термінальної ділянки клубової кишки, без натягу брижі тонкої кишки, суттєвого ризику виникнення його ішемії та некрозу.

Викладено результати досліджень щодо впливу інтенсивності вирощування телиць і рівня годівлі корів на надої у високопродуктивному стаді фермерського господарства «Альфа». З’ясовано механізми та закономірності цього впливу. Матеріалом для досліджень послужили дані про надої, витрачання кормів та вирощування телиць у різні періоди функціонування господарства. Зокрема, контролювали вказані показники у два трирічних періоди: попередній – з 2007 по 2009 рік; та наступний – з 2012 по 2014 рік. Було проаналізовано динаміку надоїв та основних показників годівлі й вирощування молодняку за попередній та наступний періоди. З використанням дисперсійного аналізу встановлено вірогідність відмінностей між надоями, рівнем вирощування та годівлі у різні контрольовані періоди, а також ступені та характеристики впливів періоду на вказані показники. З метою розробки моделі оцінки надою за показниками рівнів годівлі корів та інтенсивності вирощування телиць застосовували покроковий множинний регресійний аналіз з використанням у якості залежної змінної річних надоїв, а у якості незалежних змінних – різних показників годівлі й вирощування телиць. Виявлено, що надої на фуражну корову у ФГ «Альфа» з плином часу закономірно підвищуються. Так, при середніх надоях у попередній період (2007-2009 роки) 6062 кг, в наступному періоді (2012-2014 роки) вони збільшилися до 7838 кг, тобто на 1776 кг. Ступінь впливу періоду на надій становить η2=88,2% (p = 0,005). Вплив ураховуваного періоду на середньодобовий приріст телиць дорівнює η2=72,3%. При цьому середньодобовий приріст телиць на вирощуванні збільшився з 640 г у попередній до 817 г у наступний період, або на 27,7 % при вірогідній різниці між періодами (p = 0,032). Динаміка витрат кормів на годівлю корів протягом проаналізованого відрізку часу мала позитивну тенденцію. Зокрема, у 2012-2014 роках рівень годівлі корів становив у середньому 80,4 ц к.од. на корову за рік, а порівняно з попереднім періодом він збільшився на 17,2 ц к.од. (27,2 %). Однак ця різниця не вірогідна (p = 0,083). Ще один важливий контрольований нами показник годівлі – кількість витрачених концентрованих кормів. Встановлено, що відсоток концентрованих кормів у структурі раціонів збільшився з 32,6 % у попередній до 36,9 % у наступний період, хоча ця різниця (4,6 %) є не вірогідною (p = 0,267). Розроблено досить точну (R2 = 0,979) та вірогідну (p = 0,001) регресійну модель прогнозування надою на фуражну корову на основі показників живої маси телиць у віці 18 місяців та частки концентрованих кормів у раціонах. Жива маса телиць у віці 18 місяців має значно більший вплив на прогнозований надій, аніж частка концентрованих кормів, про що свідчать відмінності стандартизованих коефіцієнтів регресії β по цих показниках (0,885 σнадою/σживої маси проти 0,230 σнадою/σ%концентратів відповідно).

Мета статті полягає у спробі висвітлити найбільш важливі і значущі, але маловивчені особливості буття музичного твору в їх взаємозв’язку. Методологія передбачає поєднання музикознавчого і феноменологічного підходів. У статті робиться наголос на роботи О.Ф. Лосєва, Р. Інгардена, М.О. Аркад’єва, Е. Гуссерля та І. Пригожина. Наукова новизна статті полягає в зіставленні поглядів на означену проблему дослідників – представників музикознавства, філософії, фізики. Але, перш за все, автор спирається на положення Лосєва, Інгардена та Арка’єва. Описуються і систематизуються процеси, внутрішні і зовнішні зв’язки, задіяні в бутті музичного твору. Дано обґрунтування для введення в музикознавчий термінологічний апарат поняття музичної екзистенціальної асиметрії, пропонується визначення даної категорії. Висновки. Буття музичного твору може бути охарактеризоване як буття ейдосу з усіма властивими йому атрибутами. У статті пропонується виділяти площині існування і стадії існування музичного твору, які, у свою чергу, виявляють множинні внутрішні і зовнішні зв’язки. Стадія – відрізок, фаза, передбачає якусь динаміку, і, як процес, може виражатися по-різному. А оскільки це процес, то фактор часу є надзвичайно важливим. Площина існування музичного твору виявляє численні зв’язки між різними феноменами соціального устрою суспільства, стадіями розвитку культури, напрямками людської діяльності і т. д. Позазвукові прояви європейської музики академічної традиції – міжжанровий зв’язок та, частково, цитати (музичні теми-символи), консонансно-дисонансне відношення пульсу і ритму, весь пласт емоцій і почуттів, і, нарешті, ейдетична природа музичного твору. Інтенціональність і конституювання є основоположними умовами будь-якого музичного процесу. Усе це дає нам право ввести поняття музичної екзистенціальної асиметрії – переважання незвукової, точніше – позазвукової частини музичного твору над звуковою.

У контексті аналізу особливостей конструювання поколінного простору науковцями романтично-гуманітарного підходу виокремлено ідеї пошуку сутності духовно-символічної поколінної єдності і пов’язування історичних подій з конструюванням поколінної реальності. Обґрунтовано необхідність визначення атрибутивних ознак поколінності в працях Вільгельма Дільтея і Хосе Ортеґи-і-Ґассета як теоретичного підґрунтя пізнання феномену поколінності. Здійснено порівняльний аналіз різниці генеалогічних та філософсько-історичних позицій науковців у трактуванні поняття покоління. Виявлено загальні ознаки, за якими Дільтей і Ортеґа об’єднували покоління в групу осіб (єдина “зона” дат народження, історичний досвід у роки становлення, соціальні відносини, спільні культурні тенденції, національні й етнічні форми, мовні особливості, територіальне розташування). Представлено показники поколінної єдності через константи духовної сутності, її ознаки, функціональність, автентичність та ін. Проаналізовано природничі і духовні поколінні антитези в поєднанні життя і досвіду, минулого і сучасного, змінного і незмінного. Визначено, що періоди функціонування поколінь мають обмежений термін за генеалогічним принципом, а соціальні еволюційні курси духовних рухів пов’язані з поколінним хронологічним виміром психічного часу, формою суспільного життя і набутим досвідом (Дільтей), при цьому період домінування покоління сучасників над їхніми пращурами і нащадками обмежується лише п’ятнадцятирічним часовим відрізком (Ортеґа). У результаті аналізу змінних і незмінних констант поколінного феномену з’ясовано, що Дільтей пов’язує особливості еволюційного історичного шляху конструювання духовного світу та історичні знання поколінь, а Ортеґа, навпаки, наголошує на незмінності субстанції духовної суті – “душі і тіла” як психофізіологічного суб’єкта, і ритму історичних змін у світі переплетених життів, колективних вірувань. Зроблено висновок, що трактування сутності динамічних зв’язків поколінь, поглиблені уявлення про перебіг поколінних генетичних процесів, визначені фактори пояснення духовно-символічної єдності поколінь можна розглядати як теоретичне підґрунтя пізнання феномену поколінності науковцями романтично-гуманітарного підходу.

Стаття присвячена вивченню інституційних ознак американської адвокатської промови, яка є одним із прикладів функціонування судового дискурсу. Проблема визначення дискурсу як лінгвістичного поняття невід’ємно пов’язана із проблемою тексту, його творення і наративних особливостей. Набуваючи індивідуального змісту разом із фоновими знаннями й екстралінгвістичними чинниками, що з’являються внаслідок інтерпретативної діяльності суб’єкта, текст перетворюється на дискурс. Захисний виступ адвоката функціонує у межах судового дискурсу, який характеризується високим рівнем організованості та контрольованими мовленнєвими подіями, що регулюють соціальні відносини у межах судового засідання. Зазначимо, що судовому спілкуванню властиві чіткий розподіл комунікативних ролей, типовість презентації інформації та властивість переконання. Учасниками судового дискурсу є як професіонали, так і прості громадяни, проте кількість ролей і функції учасників судової дискусії чітко визначені на законодавчому рівні. Незважаючи на регламентованість і ритуалізованість судового комунікативного процесу, судовому дискурсу притаманний інтерактивний характер, який проявляється навіть у монологічних відрізках судового засідання, де задля підтримки кооперації з іншими комунікантами судового обговорення учасниками дискурсу обираються стратегічні та тактичні мовленнєві засоби, що відповідають їхнім власним комунікативним завданням. Судовому дискурсу характерна варіативність мисленнєвої діяльності учасників судового засідання, на яку мають неабиякий вплив національні ментальні особливості. Під час судового процесу у разі зміни комунікативної ситуації професійні учасники судового засідання адаптують обрані ними стратегії та тактики мовленнєвої поведінки задля влучного відображення своїх переконань у чітко структурованому комунікативному просторі. Фукціонування промови адвоката як складової частини судового дискурсу характеризується одночасним поєднанням рис персонального (як публічна промова) й інституційного дискурсу. Інституційність захисної промови виявляється у її зовнішніх процедурних ознаках, статусній орієнтованості, адресованості, чіткій ритуалізованості побудови та місця її проголошення під час судового засідання.

В статті розглядаються особливості введення заміни змінних в інтегралі Рімана у процесі викладання курсу математичного аналізу на педагогічних спеціальностях вищих навчальних закладів. Формулювання проблеми. У зв’язку з тим, що на даний час середня загальноосвітня та професійна освіта вступили у принципово новий етап свого розвитку, характерними рисами якого є розбудова освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних та інформаційних технологій, науково-методичних досягнень, особливо актуальною постає проблема вдосконалення професійної підготовки вчителів математики. Математичний аналіз має провідне значення у підготовці майбутніх вчителів математики. В статті на прикладі розгляду конкретного питання даного курсу визначені математичні аспекти, які стосуються особливостей викладання матеріалу з урахуванням тих вимог, що висуваються нині до процесу підготовки фахівців у галузі освіти. Розглянуто питання заміни змінних в інтегралі Рімана для функцій, заданих на метричних просторах з мірою, зокрема, і в кратних інтегралах. Матеріали і методи. Загальні методи математичного аналізу та аналіз математичної літератури щодо обчислення кратних інтегралів та інтегралу Рімана із застосуванням методу заміни змінних, аналіз та узагальнення власного педагогічного досвіду та педагогічного досвіду провідних вчителів та науковців. Результати. В роботі розглянуто авторський підхід щодо здійснення заміни змінних в інтегралі в загальному випадку, заміни змінних в інтегралі Рімана по відрізку, а також для кратних інтегралів від функцій, заданих на метричних просторах з мірою. Висновки. Підхід, розглянутий в статті, має певні переваги, які пояснюються тим, що кратні, поверхневі та криволінійні інтеграли вписуються в дану схему та одержуються в якості прикладів при відповідному виборі простору та міри. Саме тому такий підхід при підготовці майбутніх вчителів математики сприяє професійній орієнтації навчання математичного аналізу.

Стаття присвячена проблемам фальшивомонетництва в Україні в роки Першої світової війни. До наукового обігу вводяться раніше неопубліковані джерела, що дозволяють відкрити нову сторінку в історії грошового обігу. Як відомо, зразками для підробки частіше стають найбільш популярні серед населення гроші. Такими грошима в роки Першої світової війни стають золоті та срібні монети, кредитні білети, випущені під час війни за довоєнним зразком (відрізняючись підписом касира на банкноті), розмінні марки та казначейські знаки, різноманітні грошові сурогати. Всі зазначені види грошей були відтворені фальшивомонетниками в зазначеному періоді. Аналізуючи архівні джерела, нам вдалося встановити факти вчинення спроб економічної диверсії з боку Австро-Угорщини та Німеччини стосовно Російської імперії шляхом виготовлення якісних підробок російських кредитних білетів та їхній збут на окупованих російськими військами територіях Західної України. Прослідкувавши повідомлення на сторінках газет зазначеного періоду, нам вдалося вивчити та описати діяльність підпільних угрупувань фальшивимонетників, що виготовляли розмінні марки в Києві та Одесі. Показано, що для фальсифікаторів інтерес складали не лише грошові знаки, а й інші ліквідні активи: цінні папери, гербові марки на сплату податку, відрізні купони отримання прибутку по облігаціях, а також підроблені паспорти, мобілізаційні свідоцтва, документи для виїзду за кордон та ін. Внаслідок розвалу Російської імперії та серйозних політичних перетворень кардинально змінюється структура грошового обігу в Україні, а відповідно – й фальшивомонетництво набирає зовсім іншиого характеру, що є темою окремого глибокого дослідження.

Резюме. Активація пероксидного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної активності порушують динамічну стабільність мембран еритроцитів і сприяють розвитку патологічного процесу в пародонтальному комплексі. Багатофакторний патогенез генералізованого пародонтиту передбачає адекватний вибір та призначення лікарських препаратів. Особливу увагу заслуговують деякі флавоноїди рослиного походження, зокрема кверцетин. Антиоксидантна активність препарату пов’язана з його здатністю пригнічувати пероксидне окиснення ліпідів, знижувати концентрацію вільних радикалів і токсичних продуктів пероксидації, стимулювати каталазну і супероксиддисмутазну активність організму. Мета дослідження – з’ясувати вплив флавонолу кверцетину на показники ліпопероксидації у сироватці крові при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного генезу. Матеріали і методи. Проведені біохімічні дослідження показників активності вільнорадикальних процесів у сироватці крові, які оцінювали за вмістом дієнових (ДК) і трієнових кон’югатів (ТК) на 14-ту добу дослідження при розвитку експериментального пародонтиту як до, так і після використання водорозчинної форми флавонолу кверцетину – препарату «Корвітин», який вводили дослідним тваринам внутрішньом’язово у дозі 100 мг/кг маси тварини упродовж 7-ми діб (з 7-ї до 14-ї доби). Результати. У даній статті висвітлюється вивчення особливостей процесів ліпопероксидації в білих щурів у різні періоди розвитку експериментального пародонтиту. В процесі формування експериментального бактеріально-імунного запального процесу в пародонтальному комплексі, який включав відрізок часу з 1-ї до 14-ї доби експериментального спостереження, відбувалося надмірне накопичення в сироватці крові продуктів ліпопероксидації, про що свідчило зростання концентрації вмісту в сироватці крові дієнових і трієнових кон’югатів. Застосування антиоксиданту флавоноїдного походження кверцетину приводило до зниження вмісту продуктів ліпопероксидації у сироватці крові тварин. Висновки. При експериментальному пародонтиті нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів, що впливає на характер перебігу і завершення запального процесу. Значне збільшення вмісту ДК і ТК вказує на роль активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у розвитку запалення в механізмах формування його бактеріального та імунного компонентів. Флавонол кверцетин стабілізує прооксидантну систему в процесі перебігу експериментального бактеріально-імунного пародонтиту.

Рівень майже всіх показників клінічного метаболі-зму, а особливо білкових фракцій, у сироватці крові поросят у «домолозивному» періоді значно відріз-няється від показників поросят першої доби життя, які отримували молозиво. Зміна показни-ків білкового обміну пов’язана з надходженням в організм білків молозива. Підвищення активності АлАт, ЛДГ рівня вмісту глюкози, концентрації загального білірубіну за зниження лужної фосфа-тази та сечовини в крові свідчить про стресовий стан організму, що можна пояснити стресовим фактором, отриманим організмом під час та відразу після народження. The level of many indicators of clinical metabolism, especially protein fractions in the blood serum of piglets in the «pre-colostrum» period significantly differ from that of the piglets of the first day of life fed by colostrum. Changing the parameters of protein metabolism is associated with intake of colostrum proteins. Increase of ALT, LDH levels of glucose, serum total bilirubin with a decrease of alkaline phosphatase and urea in the blood indicates a stressful condition of the body, which can be explained by a stress factor, obtained by the body during and immediately after birth.

У статті проаналізовано нормативно-правові дефініції процесу контрабандної діяльності та оглядової роботи в пунктах пропуску через державний кордон, проблеми, що виникають в процесі її проведення. В умовах активізації ризиків на державному кордоні постає нагальна потреба в оцінці актуальних та потенційних загроз та їх прогнозуванні на певний період з метою своєчасної протидії їм навіть в мовах відсутності достатньої кількості сил та засобів. Прогнозування – процес складний та трудомісткий для будь-якої організації, тому початковим етапом процесу прогнозування є ідентифікація потреби в прогнозній інформації. На цьому етапі необхідно дати відповідь на питання: “Для чого потрібний цей прогноз? Яким чином він буде використаним для підготовки та прийняття рішення на відповідному рівні управління?” Саме тому було проведено ідентифікацію учасників процесу прогнозування: суб’єкта, замовника та користувача. Суб’єкт прогнозування – це організація, структурний підрозділ, що здійснює розробку прогнозу. В нашому випадку – це інформаційно-аналітичний відділ органу охорони державного кордону. Замовник прогнозу – організація, структурний підрозділ або окрема посадова особа, що ставить завдання на розробку прогнозу. В органі охорони державного кордону – це штаб і начальник штабу відповідно. Користувач прогнозу – організація, структурний підрозділ або посадова особа, що використовують результати у своїй діяльності. В окремих випадках користувачами прогнозу може бути й замовник. Користувачами прогнозу є як прикордонні підрозділи, так і штаб органу охорони державного кордону. З метою оцінки та прогнозування загроз за напрямками контрабандної діяльності було проведено статистичний аналіз результатів оперативно-службової діяльності в пунктах пропуску через державний кордон з країнами-членами Європейського Союзу та за допомогою спрощеного методу прогнозування, екстраполяції, було визначено тенденції у видах протиправної діяльності у середньостроковій перспективі на період 2021–2022 рр. Застосування екстраполяції для прогнозування базувалося на припущенні, що характер динаміки, тобто певна закономірність (тенденція) зміни досліджуваного явища, яка мала місце для певного проміжок часу в минулому збережеться на обмеженому відрізку в майбутньому. Статистичний аналіз ґрунтувався на відомостях аналітичних зведень про обставини на державному кордоні та результатів оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України у період з 2012 до 2020 рр. Оцінка та прогнозування здійснювалось відносно лише одного з видів контрабандної діяльності – контрабанди зброї, решту можливо буде визначити за аналогічною методикою. Використання кількісного та якісного прогнозування показників контрабандної діяльності разом із залученням висококваліфікованого персоналу, сучасних технічних засобів огляду, службових собак цілком здатне підвищити ефективність виявлення в ППр предметів та матеріалів, заборонених до ввезення/вивезення в/з Україну(и).

Мета: моделювання показників техніко-тактичної майстерності висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в плаванні способом батерфляй на дистанції 200 метрів. Матеріал і методи: аналіз літературних джерел, відеозйомка, хронометрування, методи математичної статистики. Контингент досліджуваних склали спортсмени, які спеціалізуються на дистанції 200 метрів способом батерфляй. Рівень їхньої спортивної кваліфікації відповідав званням МСУ та МСУМК. Загальна кількість обстежуваних – 16 плавців. Результати: досліджена динаміка показників техніко-тактичних дій висококваліфікованих спортсменів під час подолання дистанції 200 метрів способом батерфляй, визначений взаємозв'язок між швидкістю, темпом, «кроком» циклу гребкових рухів та спортивним результатом, розроблені модельні характеристики найбільш значущих параметрів техніко-тактичної майстерності спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються в плаванні способом батерфляй на дистанції 200 метрів. Висновки: довжина змагальної дистанції накладає відбиток на динаміку показників техніко-тактичної майстерності спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у плаванні способом батерфляй; результат на дистанції 200 метрів способом батерфляй знаходиться під переважним впливом параметрів швидкості на відрізках «45 – 50 м», «50 м – винирювання», «150 м – винирювання» та «185 – 195 м», темпу гребкових рухів на проміжках дистанції «145 – 150 м» і «165 – 175 м», «кроку» циклу гребкових рухів на ділянках «45 – 50 м» та «185 – 195 м»; визначення відповідності показників техніко-тактичних дій конкретно взятого спортсмена модельним характеристикам дозволяє передбачати напрямки корекції тренувального процесу з метою досягнення найвищих спортивних результатів. Ключові слова: висококваліфіковані плавці, батерфляй, 200 метрів, техніко-тактичні дії, динаміка, взаємозв'язок, модельні характеристики.

З огляду на антропоцентричну спрямованість сучасної лінгвістичної науки, в статті порушено коло питань, пов’язаних з особливостями вивчення способів концептуалізації позамовної дійсності, дослідженням принципів реконструкції культурної інформації на тлі символічного контексту поезії. У роботі теоретично узагальнено наукові уявлення про концепт як форму пізнавальної діяльності людини, поетичний концепт, як особливу ментальну категорію; описано й систематизовано дійсні принципи та підходи до концептуального аналізу, охарактеризовано прийоми його ефективного використання під час дослідження поетичного дискурсу. З’ясовано лінгвістичні параметри понять «концепт» і «поетичний концепт», виявлено й простежено відмінності між концептом та образом, запропоновано процедуру лінгвістичного аналізу поетичного концепту. Представлений у статті підхід до поетичного тексту з позицій когнітивної лінгвістики й лінгвопоетики дозволяє говорити про нього не тільки як про спосіб вербалізованого опанування світу, а і як про результат складної міжконцептуальної взаємодії. Поетичний концепт розглядається як особливе ментальне утворення, в якому відбивається комплекс уявлень індивідуума про певний культурний відрізок і яке характеризується, з одного боку, орієнтацією на реальну дійсність, а з іншого – на образну парадигму, що є узагальненою системою ідеальних уявлень про світ. Будучи результатом творчої уяви поета, його ціннісних орієнтирів та світоглядних позицій, він одночасно є засобом реалізації культурної теми в мові та концептуальній системі автора, елементом поетики його творів. З’ясовано, що концепти (як складники поетичного дискурсивного простору) характеризуються специфічною й дещо «розмитою» структурою, у якій, окрім типових, стандартних смислів, актуалізуються індивідуально-авторські й виникають нові. Тому для експлікації ділянки, охопленої поетичним концептом, пропонується використовувати особливий алгоритм їх аналізу.

На даний час питання підвищення надійності та довговічності нафтогазового обладнання набули особливої актуальності. Колона насосних штанг (КНШ) є однією із найслабших ланок штангових свердловинних насосних установок (ШСНУ). Саме насосні штанги різко обмежують їх надійність і довговічність. Це пов’язано із надзвичайно важкими умовами роботи насосних штанг. Змінні навантаження розтягу та згину, вплив корозійно-активного середовища, тертя до колони насосно-компресорних труб (особливо в похилоспрямованих свердловинах), відкладення асфальто-смоляно-парафінових речовин та інші експлуатаційні фактори призводять до появи та інтенсивного розвитку корозійно-втомних тріщин і, як наслідок, до руйнування колони штанг. Такі аварії пов’язані з великими матеріальними затратами на ремонт і відновлення експлуатації свердловин. Близько 70% нафтових свердловин в Україні експлуатується штанговими свердловинними насосними установками (ШСНУ). Однією з основних проблем, пов'язаних з експлуатацією обладнаних ШСНУ свердловин, є частий вихід з ладу насосних штанг (НШ). Проведений аналіз існуючих способів ремонту насосних штанг дасть можливість визначити ефективний метод їх ремонту. Запропоновано комбінований метод ремонту штанг обробкою металевими щітками та нанесенням модифікованого поліуретанового покриття. Проведені експерименти відрізків натурних штанг показують, що металеві щітки є ефективним засобом очищення і зміцнення штанг, особливо тих, які вже були в експлуатації. Встановлено, що метод комбінованого зміцнення обробкою щітками та нанесенням поліуретанового покриття додатково підвищує величину G-критерію на 20%. Модифіковане поліуретанове покриття дасть змогу підвищити стійкість штанги до стирання при терті до колони насосно-компресорних труб, з однієї сторони, та попередити відкладання асфальто-смоляно-парафінових речовин на тілі штанг, з іншої.

У статті порушено проблему розроблення методичного базису психологічного забезпечення соціального прогнозування як науково-теоретичної та предметно-практичної діяльності. Її актуальність зумовлена запитом на підготовку психологічно обґрунтованих стратегій і технологій антикризового управління, що передбачає застосування психологічно обґрунтованих підходів у прогнозуванні соціальних процесів і явищ. Мета статті полягає у визначенні прогностичного потенціалу соціально-психологічних досліджень, а також окресленні перспективи переходу від теоретичного до практичного соціально-психологічного забезпечення соціального прогнозування. Для цього запропоновано низку теоретичних положень, що обґрунтовують науково-методичні засади психологічного забезпечення соціального прогнозування. В їх основу покладено визначення предмета соціально-психологічної науки, яким задаються основні параметри соціально-психологічного ракурсу в прогнозуванні соціальних процесів і явищ. Відповідно до кожного з визначених теоретичних положень запропоновано принципи психологічного забезпечення соціального прогнозування. Змісту першого теоретичного положення, що визначається змістовими координатами методологічного простору соціально-психологічного теоретизування (за М. Слюсаревським), відповідає принцип онтологічної рівноцінності індивідуальних та надіндивідуальних форм психіки. Змісту другого теоретичного положення, що стосується онтології психічного в усій різноманітності його соціальних виявів (згідно з концепцією соціально-психологічного мислення М. Слюсаревського), відповідає принцип історико-культурної контекстуальності. З огляду на згадані теоретичні положення та відповідні принципи розглянуто три теоретичні моделі як приклади застосування соціально-психологічних підходів для цілей соціального прогнозування, а саме: теоретичну модель типології та актуалізації соціально-психологічних проблем у межах культурно-історичного циклу (М. Слюсаревський), синтетичну модель «універсального епохального циклу» (Е. Афонін), багатофакторну модель соцієтальної кризи (О. Суший). Визначено, що чим вищим є рівень теоретичного узагальнення проблем суспільного розвитку на конкретному відрізку соціально-історичного часу, тим менш значущим може видаватися завдання як розроблення психологічно обґрунтованих підходів до здійснення соціального прогнозування, так і розроблення психологічно обґрунтованих стратегій і технологій антикризового управління. Проведене дослідження дало підставизробити низку висновків, що визначають перспективу подальшого теоретичного обґрунтовування науково-методичних засад та практичного соціально-психологічного забезпечення соціального прогнозування. По-перше, стверджується, що прогноз може виконувати як попереджувальну, так і мотиваційну функцію. Відповідно, обґрунтовується необхідність застосування альтернативного (відмінного від екстраполяції) алгоритму прогнозування, що враховуватиме мотиваційну та попереджувальну функції в прогнозуванні соціальних процесів, дозволятиме визначати бажаний (або небажаний) майбутній стан системи/об’єкта та обирати способи його досягнення (чи уникнення). По-друге, визнається, що, розробляючи психологічно обґрунтований соціальний прогноз, слід враховувати як ситуаційні, так і середовищні чинники суспільного розвитку, тобто слід зважати не тільки (і не стільки) на особистісні диспозиції, сформовані на основі попереднього життєвого досвіду,а й на особливості ситуації, в якій перебувають у цей момент люди, та відповідний (характерний для ситуації) психологічний стан соціальних груп і спільнот. Зрештою, по-третє, підсумовується, що переліченим вимогам відповідає ретродуктивний підхід, відповідно до якого пояснення досягається шляхом встановлення реальної засадничої структури або механізму (наприклад, соціально-психологічного), що відповідає за створення закономірності, яка спостерігається. Отже, на основі ретродуктивної логіки можна (а) уявляти образ бажаного майбутнього, (б) орієнтуватися на вже відомі приклади, що задаватимуть напрям руху в потрібному напрямі, і на підставі цього (в) розробляти відповідні стратегії з огляду на ті реалії, які вже є.

Вовк О. Й. Закони про стани як джерело міськогоправа Російської імперії ХІХ ст. – Стаття.У дослідженні проаналізовано джерело місько-го права – Закони про стани, постанови яких булизосередженів ІХ томі Зводу законів Російської імперіїдругої третини XІХ ст. – початку ХХ ст. Визначено їхправовий вплив на розвиток міського самоврядуванняв містах держави зазначеного історичного періоду.В середині ХІХ ст. на території європейської части-ни та Сибіру Російської імперії налічувалося близько730 міст із правом самоврядування та органами управ-ління різного державного становища (губернські,повітові, штатні тощо). Міське право в усіх містахРосійської імперії загалом та в українських зокремана початку ХІХ ст. було не стандартним, а відрізня-лося в деяких із них своїми джерелами. Тобто на тойчас ще не була сформована єдина система міськогозаконодавства.Кодифікація загальноросійського законодавства,зокрема і міського, була започаткована 31 січня1826 р. виданням іменного указу «Про скасування Ко-місії складання законів і про заснування при Особистіййого імператорської величності канцелярії особливо-го Відділення для здійснення Уложення вітчизнянихзаконів». Нормативні акти про правове становищеокремих станів були зосереджені у томі ІХ Зводу зако-нів Російської імперії 1833 р. під назвою «Звід Законівпро стан людей у державі», що складався з двох книг,поділених на відповідні розділи та статті. Перевидан-ня Зводу законів Російської імперії здійснювалосявпродовж 1834–1915 рр. п’ять разів. У 1915 р. буловидане останнє за часів монархії об’єднане тритомневидання Зводу законів Російської імперії, у ІІ томі яко-го були зосереджені саме норми міського права.Основна увага в статті присвячена постановамІХ тому «Законів про стани» Зводу законів Російськоїімперії 1857 р., адже вони стали головною правовоюосновою під час підготовки нового збірника міськогосамоврядного законодавства та залишалися чиннимиу період проведення реформ органів міського самовря-дування.Правовими джерелами під час підготовки ІХ тому«Законів про стани», а саме: Книги І Розділу ІІІ «Проміських обивателів» та Книги другої Розділу ІІ Главитретьої «Про акти стану міських обивателів» Зводу1857 р., для укладачів стали: Інструкція магістратам1724 р.; Грамота на права та вигоди містам Російськоїімперії 1785 р.; Маніфест про встановлення нового ста-ну почесних громадян 1832 р.; Статути першої полови-ни ХІХ ст. (Статут про податки, Статут торговий, Ста-тут про міське господарство); іменні та сенатські укази,інструкції, положення, маніфести тощо.Структурно Розділ ІІІ «Про міських обивателів»Книги І тому ІХ «Законів про стани» Зводу 1857 р. скла-дався з п’яти глав, поділених на відділення та статті.Характеризуючи основні положення Розділу ІІІ «Проміських обивателів» ІХ тому «Законів про стани» Зво-ду 1857 р., потрібно вказати на важливість визначенняукладачами поняття «міський обиватель» у двох фор-мулюваннях: «загалом» та «в особливості». У відповід-них главах Законів про стани були розміщені норми, щовизначали докази міського стану, права міського станув складі міських громад, перехід із міського стану таприпинення його прав, надбання і зарахування статусупочесного громадянина та його права і переваги. Окре-мо Закони про стани вміщували норми про акти стануміських обивателів. Норми положень Законів про ста-ни впродовж ХІХ ст. були належним засобом правовогорегулювання суспільних відносин у містах Російськоїімперії у сфері міського самоврядування.

Кроскультурна комунікація стосується певного конкретного феномена в двох або більше культурах і має додаткове значення у порівнянні комунікативної компетенції представників різних культур. Реалізація здатності розвитку комунікативної компетентності є культурно зумовленою, окрім цього, вона спричинена й унікальним індивідуальним досвідом кожної людини. При комунікації, що є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення змісту, оскільки він не збігається навіть у людей, що володіють однією мовою й виступають представниками однієї культури. Відповідно, за наявності різних культур та мов комунікація ускладнюється. Питання дослідження комунікативних процесів увійшли до найбільш актуальних проблем людства в сучасному суспільстві. Саме вивчення питань міжкультурної комунікації останнім часом набувають все більшого значення у зв’язку з процесами глобалізації. Особливості міжкультурної комунікації вивчаються в межах таких наук, як філософія, лінгвістика, культурологія, психологія, соціологія, антропологія, етнологія, кібернетика, а також на міждисциплінарному рівні. Міжкультурна комунікація як суспільний феномен була покликана практичними потребами післявоєнного світу, що підкріплювався ідеологічним інтересом, який з початку ХХ століття формувався в науковому середовищі, а також у суспільній свідомості стосовно різноманітних культур і мов. Вивчення міжкультурної комунікації відбувається внаслідок бурхливого економічного розвитку багатьох країн та регіонів, революційних змін у технології, пов’язаній із цим глобалізації економічної діяльності. У площині історико­еволюційного підходу до розвитку складних систем феномен толерантності в жодному разі не варто зводити чи редукціонувати до повсякденного розуміння її лише як терпимості. Толерантність функціонує як норма культури, як цивілізаційна норма, що реалізовує свої функції. Ключовою функцією толерантності, а також поліетнічності та полікультурності виступає підтримка різноманіття складних систем. Толерантність також забезпечує право кожної індивідуальної особистості бути іншою, несхожою. Поняття толерантності розуміється як норма, що забезпечує баланс протидіючих сторін, а також можливість діалогу та накопичення згоди різноманітних світобачень, релігій, культур. Теза про те, що кожна особистість є індивідуально неповторною та несхожою на інших, характеризується відмінними проявами власної індивідуальності, є підґрунтям для становлення толерантності як позитивного та шанобливого ставлення. У сукупності окреслені елементи культури формують крос­культурну комунікацію, головною особливістю якої є здатність побачити спільне в культурах країн, а також той відрізок, на якому відбувається непорозуміння або конфлікт культур, виникають суперечності між їхніми представниками. Крос­культурна компетентність визначається як інтегральна якість особистості, до складу якої входять знання про особливості іншої культури, уміння інтерпретувати іншокультурну інформацію, досвід комунікативної діяльності. У межах окреслених проблем крос­культурна комунікація визначається як сукупність аналітичних і стратегічних здібностей, що збільшують інтерпретаційне поле суб’єкта під час міжкультурного спілкування.

У статті досліджено сучасні міжнародно-правові аспекти ефективності застосування економічних санкцій.Зазначено, що питання введення міжнародних економічних санкцій займають найважливіше місце в процесіздійснення санкційного режиму. Констатовано, що підтримка миру й безпеки значною мірою залежить від наяв-ності загального розуміння того, коли застосування економічних санкцій легітимне, а його відсутність завждизагрожує ослабленням міжнародного правопорядку. Наголошено, що у зв’язку із цим під час прийняття рішенняпро введення міжнародних економічних санкцій необхідно виходити насамперед із того, щоб економічні санкціїсприяли підтримці міжнародного миру й безпеки й були легітимними з боку положень Статуту ООН та іншихнорм міжнародного права. Зазначено, що істотною властивістю, що визначає зміст економічних санкцій і відріз-няє їх від інших, передбачених Статутом ООН примусових заходів, є досягнення цілей їх введення за допомогоюнадання впливу на економіку об’єкта санкцій, який може мати як всеосяжний, так і спрямований характер, стри-муючи потенційні можливості об’єктів санкцій із розвитку певних галузей виробництва, економічної інфраструк-тури, обмежуючи товарообіг конкретних груп товарів та інвестиційний режим.Констатовано, що міжнародні економічні санкції розглядаються в міжнародній доктрині й практиці як обста-вини, що виключають відповідальність суб’єктів міжнародного права, які їх застосовують, незважаючи на те, щоїх здійснення може вилитися в недотримання міжнародних зобов’язань щодо держави-правопорушника й запо-діяти їй шкоду.Визначено, що санкційні повноваження Ради Безпеки ООН і Генеральної Асамблеї ООН взаємодоповнюютьодин одного та є складовими частинами санкційної компетенції ООН у цілому за явної переваги санкційних повно-важень Ради Безпеки. Наголошено, що негативна тенденція, простежувана нині, полягає в невисокій оцінці санк-ційних режимів, і у зв’язку із цим ставиться під сумнів ефективність самого інструменту міжнародних санкцій.Досліджено питання реформування як Ради Безпеки ООН, так і ООН у цілому. Зазначено, що необхідність самогопроцесу реформування викликана значними змінами ситуації у світі в плані глобальної безпеки. Констатовано,що рушійною силою відповідних реформ повинні стати потреби реального світу. Визначено, що основним кри-терієм оцінки ефективності економічних санкцій визначаються співвідношення між дійсним результатом і тієюметою, для досягнення якої вони були здійснені. Обґрунтовано, що підвищення ефективності економічних санк-цій неможливе без реформування процесу введення, здійснення та закінчення санкційних режимів.

Постановка проблеми. У підготовці майбутніх фахівців в області математики курс чисельних методів відіграє значну роль, оскільки при його вивченні студенти опановують способи і засоби розв’язування тих математичних задач, що виникають на практиці і непідвласні строгим методам чистої математики.Курс чисельних методів можна розглядати як своєрідний “місток” між логічно вивіреними математичними теоріями і реальністю. Аналізуючи чисельні методи, легко помітити, що вони часто являють собою прямий наслідок з теорем чистої математики, їхню проекцію на практичні задачі. Серед них є методи настільки прості й очевидні, що їх можна вивести не з теоретичних посилок, а попросту спираючись на здоровий глузд чи геометричну інтерпретацію задачі. Однак, є і такі методи, що вражають уяву оригінальністю і своєрідністю ідеї, нестандартністю підходу до розв’язування задачі.Постановка курсу чисельних методів являє собою досить складну проблему. Це зумовлено низкою факторів, з яких наведемо основні.Теоретична частина курсу досить важка для сприйняття студентами, оскільки обґрунтування чисельного методу, з одного боку, вимагає широкого залучення апарату чистої математики з різних її областей; з іншого боку, математична основа чисельних методів ґрунтується на оцінках, що не завжди виглядають досить переконливими. Більш того, багато з них студент повинен прийняти на віру, тому що їхнє послідовне виведення виходить за межі навчального курсу і найчастіше навіть не наводиться в підручниках.Усе сказане вище ускладнюється ще і тією обставиною, що поряд з теоретично встановленими нормами застосування того чи іншого методу існують і практичні правила – “неписані закони”, що не мають строгого обґрунтування, але якими проте зручно і доцільно керуватися на практиці. Згідно з цими правилами встановлюється реальна сфера дії чисельного методу, що звичайно виходить за рамки тієї, котра визначена теорією; умови застосовності методу одержують конкретизацію з врахуванням реальних технічних можливостей, а для контролю обчислювального процесу й оцінювання досягнутої точності рішення задачі пропонуються досить прості прийоми і співвідношення.Використання практичних правил дозволяє додати процедурі застосування чисельного методу технологічність. Разом з тим, недоведеність практичних правил залишає деякий сумнів у їхній правомірності, усунути який дозволяє лише досвід багаторазового контрольованого застосування чисельного методу – той самий досвід, що і породив ці правила.Слід зазначити також, що світ чисельних методів надзвичайно різноманітний, кожен з них має свою специфіку, свою область ефективного застосування, тому основною задачею обчислювача є правильний вибір методу, найбільш придатного для розв’язування поставленої конкретної задачі, вміле сполучення різних методів на різних етапах її розв’язування, для чого вимагаються не тільки і не стільки теоретичні знання в галузі чисельних методів, скільки інтуїція, що здобувається в міру нагромадження знову ж такі особистого досвіду застосування цих методів.Таким чином, курс чисельних методів, у силу свого явно вираженого практичного характеру, з необхідністю має спиратися на лабораторний практикум, якість постановки якого значною мірою визначає результати навчання за курсом у цілому.Метою даної роботи є висвітлення цілей, способу і результатів реалізації навчально-дослідницького лабораторного практикуму з чисельних методів.У стандартній постановці лабораторний практикум з чисельних методів зводиться до виконання розрахунків, необхідних для розв’язування задачі за відомим алгоритмом. Використання засобів обчислювальної техніки дозволяє цю роботу полегшити або автоматизувати, однак, у будь-якому випадку, коли це використання здійснюється на рівнях, що не виходять за рамки виконання обчислень або програмування, діяльність студента зводиться до відтворення алгоритму методу і кропіткої роботи з числами, що фактично призводить до заміщення змістовної задачі рутинною роботою.У такому режимі за час, що відводиться на вивчення курсу, вдається лише випробувати окремі методи на прикладі розв’язування якої-небудь однієї задачі. У такому усіченому і, можна сказати, збитковому виді курс чисельних методів утрачає свою привабливість і внутрішню красу і, цілком природно, виявляється нудним і нецікавим для студентів.Наше глибоке переконання полягає в тому, що істотних змін у постановці курсу чисельних методів і, як наслідок, у математичній підготовці студентів, можна досягти лише перетворенням лабораторного практикуму на цикл навчальних досліджень. При цьому дуже істотними є дві обставини: навчальні дослідження не вкрапляються окремими епізодами в тканину практикуму, а складають сутність кожної лабораторної роботи; використання обчислювальної техніки здійснюється на рівні середовища підтримки професійної математичної діяльності.Перша обставина змушує переглянути весь курс, надавши лекціям характеру тематичних оглядів, а практикуму – систематичності, що є необхідною умовою для поетапного розвитку, поглиблення й ускладнення навчальних досліджень студентів з опорою на набутий досвід такої діяльності та дослідницькі уміння і навички, які формуються.Необхідно відзначити, що епізодичне використання навчальних досліджень у лабораторному практикумі за принципом "час від часу" недоцільно. Практика показала, що в такому випадку студенти не усвідомлюють суті запропонованих їм завдань, а недостатній рівень дослідницьких умінь привносить у їхню діяльність елементи хаотичності і безсистемності. В решті більш привабливою формою проведення практикуму для більшості студентів виявляється звична робота за інструкціями.Що стосується другої обставини, то орієнтація вузівського навчального процесу на використання сучасного професійного комп’ютерного інструментарію, а не на навчальні пакети, представляється найбільш доцільної. Така орієнтація, з одного боку, сприяє формуванню в студентів стійких навичок використання комп'ютера в професійних цілях, з іншого боку – визначає досить високий рівень постановки навчальних досліджень, відразу відтинаючи рутинну роботу.Професійні пакети підтримки математичної діяльності, що одержали широке поширення, не розраховані на застосування в навчанні. Вони забезпечують розв’язання широкого кола стандартних математичних задач, залишаючи схованими від користувача використані для розв’язання методи. Разом з тим, такі пакети оснащені досить потужними і зручними вбудованими засобами, що дозволяють розширити функції пакета, у тому числі і такі, котрі пристосовують його для використання з метою навчання.Для постановки навчально-дослідницьких робіт з курсу чисельних методів нами був узятий за основу пакет MathCAD, засобами якого був розроблений комплект динамічних опорних конспектів (ДОК’ів), що підтримують виконання таких робіт із усіх тем курсу. Таким чином, фактично студенту була надана віртуальна лабораторія для проведення обчислювальних експериментів.Вибір пакета MathCAD зумовлений тим, що він широко застосовується для розв’язування прикладних задач математики і разом з тим йому притаманні такі якості, що дозволяють використовувати його в навчанні: можливість створення динамічної екранної сторінки, вільне переміщення курсору по екрану, досить розвинена вбудована мова і т.д. Створення ДОК’а в середовищі MathCAD зводиться до розробки програми, що реалізує алгоритм відповідного чисельного методу, і інтерфейсу, зручного для введення даних задачі і відображення на екрані процесу і результатів роботи алгоритму. Математичні можливості пакета були використані для оцінювання якості отриманих результатів.Кожен ДОК орієнтований на роботу з одним з чисельних методів і надає можливість багаторазових випробувань цього методу на різних задачах з виведенням на екран результатів у числовій і графічній формі. Проводячи навчальне дослідження, студент здійснює серію таких випробувань і на підставі спостереження за обчислювальним процесом, шляхом аналізу його характеристичних показників робить висновки.Необхідно відзначити, що задачі, розв'язувані студентом у ході навчального дослідження, істотно відрізняються від тих, котрі складають суть традиційної лабораторної роботи. Так, наприклад, при дослідженні чисельних методів розв’язування рівнянь студенту пропонується встановити, який критерій варто обрати для оцінки близькості знайденого наближення до шуканого значення кореня рівняння – точність, з якою це наближення задовольняє рівняння, чи точність, з якою це наближення повторює попереднє. У кожному дослідженні студенту пропонується вирішити такі задачі: експериментально оцінити порядок і швидкість збіжності методу; виділити основні фактори, що впливають на ці характеристики; встановити область ефективного застосування методу.При дослідженні, наприклад, інтерполяційних формул, де, на перший погляд, усе ясно – чим більше вузлів інтерполяції, тим вище ступінь полінома, точніше наближення, – студент має переконатися в тому, що далеко не завжди це й справді так. Для досягнення потрібної точності іноді доцільно змінити тактику: замість нарощування вузлів використовувати дроблення проміжку інтерполяції. Студенту пропонується побудувати найкраще можливе наближення функції на відрізку по заданій на ньому обмеженій кількості її значень. Як варто розпорядитися цими даними? Який спосіб інтерполяції дасть найбільш надійний результат? Вивчаючи питання про точність відновлення значення функції в проміжній точці таблиці за інтерполяційними формулами, студент експериментально встановлює правило для вибору тих табличних значень, на які варто спиратися для мінімізації похибки і т.д.Для того, щоб діяльність студента була осмисленої, націленою і забезпечувала досягнення прогнозованого навчального ефекту, нами було розроблено методичну підтримку практикуму у виді планів-звітів з кожної лабораторної роботи.Плани-звіти виконані за єдиною схемою і складаються з двох частин – інформативної й інструктивної. В інформативній частині повідомляється тема роботи, її ціль, програмне забезпечення роботи, наводиться характеристика вхідних і вихідних числових і графічних даних.Інструктивна частина містить порядок виконання роботи, де позначені і зафіксовані її ключові моменти. Для орієнтації студента на виконання дослідження йому спочатку пропонується ланцюжок відповідним чином підібраних питань. Деякі з них адресовані до інтуїтивних уявлень студента про досліджуваний метод, інші – на те, щоб наштовхнути його на думку про можливу помилковість таких уявлень. У ході обмірковування запропонованих питань студент одержує можливість зорієнтуватися в проблемі, усвідомити її та вибудувати робочу гіпотезу дослідження.Уся наступна – основна – робота студента спрямована на перевірку, уточнення, конкретизацію гіпотези. Ця робота виконується за запропонованим планом, що визначає окремі етапи дослідження, задачі, що розв’язуються на кожному етапі, експериментальний матеріал, який потрібно отримати, форму його подання і т.д. У міру просування практикуму інструкції студенту все менш деталізуються, здобуваючи характер рекомендацій. Деякі експерименти він повинний продумати, поставити і здійснити самостійно.Для виконання кожної з лабораторних робіт підібрані індивідуальні варіанти комплектів задач, на яких пропонується випробувати метод для отримання експериментального матеріалу, що відповідає меті роботи. При бажанні студент може доповнити ці комплекти задачами за власним вибором.Завершальним етапом дослідження є підведення його підсумків. Це пропонується зробити у вигляді висновків, контури яких з більшим чи меншим ступенем виразності намічені в плані-звіті. Підказки допомагають студенту зафіксувати результати роботи, структурувати їх, дозволяють звернути увагу на ті моменти дослідження, що можуть залишитися непоміченими.Виконання запланованого дослідження дає студенту досить глибоке розуміння властивостей і специфіки застосування досліджуваного методу, і це повинно знайти відображення в "творі на вільну тему": придумати таку практичну задачу, для якої найбільш ефективним інструментом рішення є саме досліджуваний метод.Зазначимо, що плани-звіти надаються студентам як у друкованому виді, так і в електронній формі. Остання використовується паралельно з ДОК’ом під час проведення лабораторної роботи, що зручно для перенесення експериментальних даних з ДОК’а в заготовлені таблиці, для підготовки звітних матеріалів.Висновки. Досвід впровадження описаного практикуму в навчальний процес на фізико-математичному факультеті Харківського національного педагогічного університету дозволяє зробити наступні висновки. Курс чисельних методів набув більшої значимості у формуванні математичної культури студентів, було істотно розширено коло апробованих методів і коло розглянутих задач. Навчальні дослідження, при наявності відповідного програмного і методичного забезпечення, а також при певній наполегливості викладача виявилися цілком посильною і результативною формою навчальної роботи студентів.

Підручник, залишаючись основним дидактичним засобом навчання у школі та вузі, відіграє важливу роль у навчальному процесі. Він окреслює предметний зміст освіти та визначає види діяльності, призначені програмою для обов’язкового засвоєння. Одним із напрямів побудови підручника є цілеспрямоване формування усіма доступними засобами системи дидактичних функцій підручника та їх реалізація в його структурі.Засновником теорії підручника став чеський педагог Ян Амос Коменський, який не тільки створив перший ілюстрований підручник «Світ чуттєвих речей у картинках», що на сторіччя визначив шлях розвитку учбової книги, а і зафіксував теоретичні принципи побудови підручника, багато з яких зберігають свою цінність до теперішнього часу. У своїх наукових працях Я. А. Коменський чітко сформулював положення про научність (зміст повинен бути повним, ґрунтовно продуманим) та доступність (ясна чітка побудова, доступна для учня) підручника; про місце підручника в структурі навчання та його форму (невеликий за обсягом).Вітчизняна наука розглядає підручник як основний інструмент вчителя в процесі викладання учбових дисциплін. Теорія підручника постійно розробляється та вдосконалюється провідними вченими. Вона будується на основних принципах дидактики, враховує положення науки та теорії навчального предмета. Дидактичні основи шкільного підручника розробляли В. П. Беспалько, М. І. Бурда, Г. П. Бевз, Л. Я. Зоріна, В. В. Краєвський, І. Я. Лернер, Н. Ф. Тализіна та інші. Так, І. Я. Лернер визначає підручник, виходячи із уявлення про зміст освіти, як матеріалізовано зафіксований обсяг соціального досвіду. що потребує обов’язкового засвоєння [2]. В. П. Беспалько розуміє під підручником комплексну інформаційну модель, яка відображає основні елементи педагогічної системи – цілі навчання, зміст навчання, вибір та розробку дидактичних процесів, орієнтацію на організаційні форми навчання і яка дозволяє відтворити їх на практиці [1]. Історичні аспекти видання навчальної літератури взагалі та для вищої школи зокрема, розглянуто в дослідженнях В. Г. Бейлінсона, Д. Д. Зуєва, Т. Г. Купріянової. Втім, аналіз наукової літератури та існуючих підручників засвідчив недостатню розробку науково-педагогічних основ підготовки вузівського підручника, як інформаційно-методичного засобу забезпечення якості освіти для окремих категорій студентів. Деякі підручники були позбавлені науково обґрунтованих узагальнень і досягнень дидактики, психології, логіки, книгознавства. В кінцевому підсумку користувачі підручника зустрічалися з відсутністю обґрунтованих вимог до підготовки та використання цих досить важливих учбових книг. Разом з тим, учбова книга, що створена як базовий інструмент педагогічної діяльності в процесі навчання, може бути спроектована тільки на основі чіткого уявлення про цілі, форми і методи навчання і виховання конкретної групи людей. Тому перше, що необхідно визначити, – це місце підручника в системі наук.Створення якісного підручника для студентів-іноземців в сучасних умовах залежить від багатьох чинників. Будучи засобом навчання, підручник з одного боку, є важливим джерелом знань, носієм змісту освіти для значної маси студентів, в ньому формулюються і розкриваються основні наукові поняття, що передбачені програмою, визначається обсяг основ навчального матеріалу. З другого боку, підручник – це засіб навчання і як засіб навчання він покликаний допомогти студенту засвоїти навчальний матеріал в строго обумовлений програмою обсяг знань. Більше того, підручник повинен сприяти засвоєнню конкретних знань, напрацюванню студентами в процесі навчання умінь та навичок, досвіду самостійної творчої діяльності, вмінню орієнтуватися в навчальному предметі, шукати та знаходити необхідну інформацію. Він повинен сприяти накопиченню соціального досвіду студентів-іноземців, формуванню уміння оцінювати явища та події оточуючого середовища.Основою дослідницького підходу до найважливіших проблем підручника є діалектична єдність змісту та форми. Важко перелічити всі проблеми, що входять до дидактичної концепції підручника, але про їх актуальність свідчить необхідність визначення обсягу предметних знань, умінь та навичок, що повинні знайти відображення в кожному підручнику. Необхідно науково обґрунтоване дозування матеріалу, призначеного на кожну учбову годину з урахуванням специфіки предмету, принципу доступності, рівня розвитку студента, а також загального обсягу знань, що він повинен засвоїти у відповідний відрізок часу.Головною методичною умовою написання підручника для іноземних студентів є те, що матеріал з предмету має бути поданим російською або українською мовою як іноземною з урахуванням рівня володіння студентами цією мовою на кожному конкретному етапі навчання.Теорія підручника спирається на вікову психологію, широко використовує досягнення психологічної науки. Безумовним є, наприклад, зв’язок теорії підручника з психологією сприйняття та розуміння навчального матеріалу (читання та розуміння змісту тексту, сприйняття ілюстрованого матеріалу тощо ).Відповідно до вимог сучасної дидактики потрібно покращувати структуру підручника, кожного його компонента, виявляючи внутрішні резерви, за допомогою яких може бути активізовано процес навчання. В той самий час підручник не є єдиним засобом навчання, але, як і раніше, займає центральне місце в навчальному процесі.Матеріал багатьох посібників з математики, хімії, біології для іноземних студентів підготовчих відділень розподілений по заняттях, кожне з яких має таку структуру:– полімовний словник основних термінів теми та граматичні конструкції, за допомогою яких подається текстовий матеріал;– текст заняття, що містить основні положення теми;– питання до тексту, що передбачають пошук інформації, її трансформацію, а також практичні завдання, що формують навички використання теоретичного матеріалу для розв’язування різного типу задач [5].Навчально-методичний комплекс містить в собі велику кількість компонентів, що доповнюють підручник:– дидактичні матеріали;– словники;– довідники;– науково-популярна література,– інформаційно-комп’ютерні засоби навчання.Дидактичні функції підручника – це цілеспрямовано сформовані його властивості (якості) як носія змісту освіти і базового книжкового засобу навчання, що найбільш повно відповідає цільовому призначенню підручника в процесі реалізації змісту освіти в умовах розвиваючого та виховуючого навчання.Аналізуючи цілі та зміст навчання, враховуючи закономірності процесу засвоєння та індивідуальні особливості студентів-іноземців, можна виділити такі дидактичні функції підручника :– інформаційна;– трансформаційна;– систематизуюча;– закріплення, самоконтроль та самоосвіта;– інтегруюча;– координуюча;– розвиваюче-виховна;– діагностична.Даний перелік дидактичних функцій є, безумовно, відкритою системою що не претендує на закінченість, а, скоріше за все, є відправним для подальшого дослідження.Переваги наведеної системи дидактичних функцій полягають, на наш погляд, в тому, що вона, по-перше, спирається на системний підхід, відображає реальні вимоги реалізації змісту освіти. По-друге, конкретизує їх стосовно головного засобу навчання, яким є підручник. Можна стверджувати, що ні одна з перелічених дидактичних функцій підручника не протирічить загальним принципам та функціям навчання.Зупинимося конкретніше на перелічених функціях.Інформаційна функція.Поряд зі словом вчителя підручник є основним джерелом обов’язкової для засвоєння інформації. Підручник розкриває основний зміст освіти, інформує про нього іноземного студента підготовчого відділення. Сьогодні актуальним є питання дидактичного обґрунтування змісту освіти – обґрунтування того конкретного мінімуму знань про сучасний світ, який повинен бути сформованим в процесі пізнання, та тих засобів, які повинні забезпечити засвоєння змісту освіти, необхідний рівень розвитку та виховання студентів. Саме цьому цей мінімум має бути включеним до підручника, також має бути визначеним обов’язковий для засвоєння обсяг інформації. Формування інформаційної функції підручника має на увазі в першу чергу високу якість учбового матеріалу, його високий науковий рівень. Відбір текстів в посібниках з природничо-математичного циклу для іноземних студентів підготовчих відділень здійснюється за такими критеріями: короткі, змістовні тексти, насичені актуальною інформацією і дією; урахування майбутньої спеціальності студента та професійного інтересу; наявність набору термінів і слів (лексичного мінімуму).Трансформаційна функція.Підручник включає в себе перероблені, перетворені основи знань. Це перетворення відбувається на основі дидактичних принципів і правил для того, щоб зміст освіти був найкращим чином засвоєний студентом. Основним напрямком трансформації змісту предмета при переказі на рівень учбового матеріалу є:– забезпечення доступності освіти – дидактична переробка навчального матеріалу;– установлення значущих для певної категорії студентів зв’язків виучуваного матеріалу з життєвою практико;– оптимальна активізація навчання студентів шляхом введення елементів проблемного навчання, посилення його переконливості та емоційної виразності.Характерною рисою посібника для іноземних студентів підготовчих відділень є трансформація знань, символіки, логічних структур, отриманих іноземним студентом раніше з підручників в країні попереднього навчання в норми підручників вітчизняної освіти.Проблема дидактичної переробки вихідного матеріалу підручників з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень для іноземних громадян досліджується багато років поспіль. Вона полягає в тому, щоб забезпечити належну комунікацію між підручником та студентом. До засобів забезпечення розуміння навчального матеріалу відносяться:– урахування базових знань студента;– опора на актуалізацію цих знань, встановлення між ними та новими знаннями міцних логічних зв’язків;– строга регламентація кількості пізнавальних задач, їх постановка в доступній для певного рівня підготовки вербальній формі.Забезпечення доступності, вміла дидактична обробка вихідного матеріалу є важливою складовою трансформаційної функції підручника. Трансформуючи науковий матеріал в навчальний, викладачі-методисти повинні дати в руки студентів інструмент практичного пізнання та впливу на світ і оточуючу реальність.Систематизуюча функція.В кожному підручнику повинно бути забезпечене строго послідовне подання інформації, яка є змістом навчального курсу, а сам підручник повинен навчати студента прийомам та методам наукової систематизації. Подача інформації іноземним студентам на підготовчому відділенні здійснюється за принципом поступового збільшення словникового запасу студентів. Реалізація систематизуючої функції є необхідною передумовою існування інших функцій підручника, що забезпечує цілісне уявлення про навколишній світ. Вона також повинна активізувати процес оволодіння студентами учбовим матеріалом на нерідній для них мові, допомогти викладачеві в управлінні процесом навчання.Функція закріплення та самоконтролю. Функція самоосвіти.Будучи носієм певного учбового матеріалу, підручник має полегшити студенту засвоєння та закріплення цього матеріалу, допомогти йому самостійно заповнити прогалини в знаннях та уміннях. Повна реалізація функцій закріплення знань і самоконтролю також, як і функція самоосвіти безпосередньо пов’язана з тими компонентами підручника, які мають забезпечити послідовне формування умінь працювати з навчальною книгою.Навчати студента – це, передусім, викликати в нього бажання вчитися і навчити його вчитися самостійно, при цьому вчитися активно, творчо, а не тільки копіювати та наслідувати. Підручник – це важливий інструмент в руках викладача, який має допомогти йому сформувати у студента потребу оволодіти не тільки конкретним змістом предмета, певним обсягом інформації, але і уміти узагальнювати вивчене, перевіряти вірогідність знань, застосовувати їх в тій чи іншій конкретній ситуації.Інтегруюча функція.Засоби масової інформації, технічні засоби навчання та інформаційно-комп’ютерні технології мають велику цінність для загальної освіти іноземного студента, але охоплюють (іноді дуже глибоко) якусь конкретну частину змісту освіти і така інформація залишається по своїй суті фрагментарною. В підручнику цілеспрямовано відібрано головне, він має дати цілісне уявлення про предмет навчання, а в кінцевому результаті в ньому повинні бути відпрацьовані в системі фундаментального знання. Розраховані на постійне та повсякденне користування протягом тривалого часу, підручники з дисциплін природничо-математичного циклу передусім інтегрують знання і уміння, набуті студентами-іноземцями в рамках учбової програми країн їх попереднього навчання, в різних видах діяльності та з різних навчальних джерел. Такі підручники володіють реальною можливістю для того, щоб послідовно формувати методи наукового мислення, виховувати у студентів уміння самостійно та вірно оцінювати факти мовою, яка не є для них рідною, переробляти всю ту масу інформації, яка поступає. Інтегруюча функція підручника служить, таким чином, певним каркасом, що з’єднує внутрішню структуру підручника і систему навчальних посібників, в яких закладені знання та уміння, що є опорними при вивченні матеріалу.Слід зазначити, що з усіх засобів навчання, що є в розпорядженні викладача, тільки підручник має інтегруючу функцію, тільки він здатен забезпечити внутрішній взаємозв’язок компонентів системи навчання з опорою на міжпредметні зв’язки.Координуюча функція.Принципова особливість підручника для студентів-іноземців полягає в тому, що він є ядром, навколо якого групуються всі інші засоби навчання. Підручник координує функціональне застосування всіх засобів навчання, а також використання відповідних змісту освіти відомостей, які несуть засоби масової інформації та інформаційно-комп’ютерні технології навчання. Координаційна функція підручника має максимально забезпечити викладачу диференційований підхід до навчання, виробити у студентів вміння орієнтуватися в потоці інформації, поглиблювати отримані знання, виробити вміння застосовувати ці знання в процесі практичної діяльності.Розвиваюче-виховна функція.Активна розвиваюче-виховна функція підручника визначається у великій мірі науковістю змісту освіти. У самих основах наук завдяки зв’язку навчання й життя закладені великі можливості формування світогляду особистості. Напрямки виховної функції є багатовекторними: виховується працелюбність, відповідальність, зосередженість, набувається системний підхід до розв’язання не тільки учбових, але і життєвих проблем.Підручникам з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень, що рекомендуються студентам-іноземцям, вважаємо за необхідне додати діагностичну функцію з метою виявлення відповідності учбових програм з математики країн попереднього навчання студентів з вітчизняними навчальними програмами.

Високі темпи оновлення техніки і технологій, які перевищують сьогодні темпи зміни поколінь людей, зумовлюють зміни в системі професійної освіти. Вона відрізняється від традиційної освіти, перш за все, своїм технологічним забезпеченням, оскільки не може функціонувати на базі традиційних освітніх технологій [1].Технологічність неперервної професійної освіти означає таке:– збільшення часових термінів і значущості етапів самоосвіти;–підвищення ролі засобів навчання, розроблених на основі сучасних інформаційних технологій;–підвищення значущості принципу індивідуалізації навчання.З розвитком інформаційних технологій все більшого поширення набувають автоматизовані навчальні системи, які мають реалізувати наведені вище принципи. У даній статті розглядатиметься модель представлення предметних знань у одній з таких навчальних систем, яка у свою чергу призначена для вивчення графічних САПР .Розглянемо структурування навчального матеріалу спочатку з найзагальніших позицій. Навчальний матеріал завжди являє собою систему, що має ту чи іншу структуру. Виділяють глобальну і локальну структуру навчального матеріалу. До глобальної структури відносять більш чи менш об’ємні частини навчального матеріалу, до локальної структури – систему внутрішніх зв’язків між поняттями, що входять у дану частину матеріалу.Моделювання навчальної предметної області істотно відрізняється від моделювання інших предметних областей. Цілі моделювання навчальних і не навчальних предметних областей є різними. Так відбувається тому, що будь-яка діяльність здійснюється шляхом розв’язання власних, специфічних задач. Але у ненавчальній діяльності розв’язання задач і є ціллю, тоді як для навчальної діяльності розв’язання задач – це не ціль, а засіб досягнення цілі (маються на увазі цілі навчання). Інакше кажучи, власне результат вирішення задач не настільки важливий, як сам факт його правильності чи неправильності. Важливий процес їх вирішення, так як саме під час процесу вирішення задач у учня формується спосіб дій.Для того, щоб навчити людину певній діяльності, необхідно виділити усі дії, які належать до цього виду діяльності, а у кожній дії – усі операції, що забезпечують успіх цієї дії.У відповідності до класифікації (рис. 1), існує розподіл предметних знань на декларативні і процедурні [2]. Рис. 1. Класифікація предметних знань При побудові моделі предметної області (ПО) її об’єкти та поняття вивчаються з точки зору структури чи зовнішніх форм (синтаксична модель ПО), властивостей та відношень між ними (семантична модель), методів та алгоритмів функціонування (прагматична модель ПО).Одним з актуальних підходів до побудови такої моделі знань є онтологічний аналіз, яки включає побудову словника понять і термінів для опису ПО та набір логічних висловлювань, які формулюють обмеження, що існують у предметній області.Онтологія визначає загальний словник для спеціалістів, яким необхідно разом використовувати інформацію у предметній області. Звичайно онтологія включає структури даних, які містять усі релевантні класи об’єктів, їх зв’язки і правила (теореми, обмеження), прийняті у цій області. Чому виникає потреба у розробці онтології? Ось деякі причини:– для спільного використання людьми чи програмними агентами, загального розуміння структури інформації;– для можливості повторного використання знань у предметній області;– для відділення знань у предметній області від оперативних знань;– для аналізу знань у предметній області.Онтологія предметної області сама по собі не є метою дослідження. Розробка онтології подібна до визначення набору даних і їх структури для використання іншими програмами.В основі онтологій лежать класи, об’єкти, їх властивості та обмеження, що реалізують представлення про об’єкти як про множину сутностей, які характеризуються певним набором властивостей. Ці сутності знаходяться у певних відношеннях між собою і за певними ознаками (властивостями та обмеженнями) об’єднуються у групи (класи). В результаті повного опису об’єктів та їх властивостей предметна область буде представлена як складана база знань, для якої можна здійснювати інтелектуальні операції, такі як семантичний пошук і визначення цілісності та достовірності даних.В рамках навчальних процесів застосування онтологій дозволить визначити основні компоненти навчальних дисциплін – лекції, практичні та лабораторні заняття, навчальні матеріали, що використовуються. Роль навчальних систем у такому випадку буде зводитися до ролі інтелектуальних агентів, які будуть здійснювати вибірки з бази знань у залежності від контексту навчання. Іншою досить важливою особливістю такої системи буде можливість збудувати тестуючу програмну систему, яка генеруватиме набори контрольних завдань виходячи з семантики описаних онтологій конкретних навчальних курсів.В основу онтології «Навчальна дисципліна» (рис. 2) покладено основні принципи, які використовуються для структуризації лекцій, практичних занять і т.д. в «звичайному» навчальному процесі. У відповідності до цих принципів було сформовано структуру і виділено основні компоненти навчальних курсів.Даний спосіб являє собою шаблон, що описує структуру електронних матеріалів навчального курсу. Іншими словами, було створено онтологію, що визначає структуру і поняття, характерні для більшості навчальних курсів.Предметною областю тут є вся термінологія, що використовується для організації навчального курсу: тема, лекція, практичне заняття, лабораторна робота, контрольні запитання, приклади, списки додаткової літератури, а також усі більш дрібні компоненти кожного з об’єктів [3].У цій статті онтологія – формальний явний опис понять розглянутої предметної області (класів), властивостей кожного поняття (слотів, атрибутів) та обмежень, накладених на слоти (інколи їх називають обмеженнями ролей). Онтологія разом з набором індивідуальних екземплярів класів утворює базу знань.Якщо ж ми будемо за допомогою онтологій описувати предметну область «графічна САПР», то вона виглядатиме дещо інакше. У центрі онтології знаходяться класи, що описують поняття предметної області. Наприклад, клас «Інструменти створення зображення» представляє всі засоби, якими можна скористатися для створення графічного зображення.Конкретні інструменти, такі як «Точка», «Відрізок», «Коло» – екземпляри цього класу.Деякі класи мають підкласи, які представляють більш конкретні поняття, ніж надклас. Наприклад, можна розділити клас усіх інструментів оформлення на розміри, умовні позначення, інструменти вставки текстів і таблиць. Рис. 2. Онтологічне подання змісту навчальної дисципліни В результаті вивчення було виявлено наступні види зв’язків в онтології (табл. 1):Таблиця 1Типи зв’язків у онтології Тип зв’язкуЗначення зв’язкуПриклад застосування у предметній області «Навчання»Приклад застосування у предметній області «Графічні системи»Таксономія («kind-of», «is-a»)Відношення приналежності до певного класу чи категоріїКонтрольні запитання, контрольні завдання, тести належать до категорії «Засоби контролю знань»Наприклад, інструменти «Колонна», «Балка», «Ферма» належать до більш загальної категорії «Несучі конструкції». Інструменти «Стіна», «Перегородка» належать до категорії «Огороджуючі конструкції»Партономія («part-of», «consists», «has part»)Відношення «частина-ціле», складова частина, компонентЛекції, практичні завдання, тести є складовими частинами навчального курсу. У свою чергу вони також поділяються на частини: тести складаються з запитань, лекції – з певних інформаційних блоків тощоКреслення може містити такі складові, як графічна частина, елементи оформлення, атрибути або метадані. У свою чергу графічна частина складається с шарів, шари з макрооб’єктів, макрооб’єкти з елементарних об’єктівГенеалогіяВідношення «предок-нащадок»На рис. 2 є наступний приклад такого відношення: класи «Електронна література» та «Друкована література» є нащадками класу «Література» «if-then»Причинно-наслідковий зв’язокПрикладом причинно-наслідкового зв’язку у навчальному процесі може бути адаптація навчального курсу у відповідності до результатів попередніх тестувань особи, що навчається.Прикладом причинно-наслідкового зв’язку може бути зміна розмірного напису при зміні геометричних характеристик об’єкту, перебудова зображення при зміні масштабу і т.д.Атрибутивний зв’язокСутність є одночасно атрибутом іншої сутностіНа рис.2 представлено сутність «Вид діяльності», атрибутами якої є «Теоретичні відомості», «Приклади», «Вправи», «Контроль», «Література». В той же час вони є окремими сутностями і мають власні атрибути. Існує декілька можливих підходів для розробки ієрархії класів: низхідний, висхідний та комбінований. Для даної розробки був обраний висхідний підхід, який починається з визначення найбільш конкретних класів, листків ієрархії, з наступним групуванням цих класів у більш загальні поняття. Наприклад, спочатку ми визначаємо класи для інструментів «Стіна», «Колона» й «Вікно». Потім ми створюємо загальний надклас для цих трьох класів «Інтелектуальні інструменти», який, у свою чергу, є підкласом для «Інструментів створення зображення».Класи самі по собі не містять достатньої інформації про об’єкти предметної області, після визначення ієрархії класів необхідно описати внутрішню структуру понять, тобто їхні властивості та обмеження.У процесі навчання системою фіксуються стійкі послідовності чи комбінації об’єктів (т.зв. патерни проектування) та понять, вони класифікуються і формуються у асоціативні ланцюги та метапоняття. Ланцюги операцій об’єднуються в операції більш високого рівня, в результаті на моделі ПО будується ієрархія операцій.Висновки. У даній статті описано процес розробки онтології інструментальних засобів для створення проектної документації з використанням графічних САПР. Детально розглянуто усі кроки створення онтології, питання визначення ієрархій класів та властивостей класів і екземплярів.

Вступ. Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві на протязі останніх років проводить атестацію інженерних кадрів будівельної галузі. Наразі проходять атестацію інженери-проектувальники. Виникає проблема автоматизованої оцінки рівня знань та тренування навичок володіння програмними продуктами систем автоматизованого проектування (САПР), зокрема, таких як BudCAD, AutoCAD, AllPlan, Revit. Результатом цієї публікації є презентація навчально-тестової Web-системи для оцінки рівня знань та вдосконалення володіння програмними продуктами САПР в частині 2D-проектування.Структура навчально-тестової Web-системиНавчально-тестова Web-система для оцінки рівня знань та вдосконалення володіння програмними продуктами систем автоматизованого проектування в частині 2D-проектування (TestCAD-2d) являє собою комплекс програм, який умовно можна розділити на декілька частин:програми взаємодії між базою даних, розміщеній на сервері, і клієнтами;плагін для інтерфейсу з вихідними файлами формату DXF (AutoCAD 2004 ASCII (dxf)), що містять інформацію про креслення, виконані за допомогою САПР (BudCAD, AutoCAD, AllPlan, Revit), та для взаємодії з сервером;власне САПР;файли креслень у форматі DXF.Вище згадані САПР можуть використовуватися самі по собі, як повні редактори креслень. Проте в деяких програмах, наприклад, в представленій в цій публікації Web-системі тестування, виникає необхідність аналізувати креслення, створені таким системами за допомогою інших програм.База даних креслень САПР зберігається в дуже стислому форматі DWG (Drawing), тому програмами користувача безпосередньо прочитати цю інформацію важко. Крім того, різні машинні реалізації САПР можуть використовувати різні внутрішні формати для бази даних, дібрані для отримання максимальної продуктивності обчислювальної машини, на якій функціонує САПР. Для забезпечення можливості обміну файлами креслень між різними машинними реалізаціями САПР, а також між САПР та іншими програмами був визначений формат файлу обміну кресленнями DXF (Drawing eXchange Format).Даний формат сприймається усіма машинними реалізаціями вищезгаданих САПР, і існує можливість його перетворення як в їх внутрішній файл креслення, так і навпаки. Саме цей формат і був вибраний для реалізації комплексу TestCAD-2d.Інтерфейс зв’язку комплексу TestCAD-2d з файлами формату DXF аналізує інформацію двох типів. До першого типу відноситься інформація про об’єкти із секції ENTITIES. Цей тип відрізняється хорошою сумісністю з програмами, для яких DXF не є рідним форматом. Другий тип використовує набагато більш складний синтаксис і читає інформацію (вірніше, деяку частину інформації) про об’єкти із секції BLOCKS.DXF – відкритий формат файлів для обміну графічною інформацією між застосуваннями САПР. Був створений фірмою Autodesk для системи AutoCAD. Підтримується практично всіма CAD-системами на платформі PC [1]. DXF був вперше представлений в грудні 1982 року як частина AutoCAD 1.0, в якості обмінного формату даних, що надає ту ж інформацію, що і закритий внутрішній формат AutoCAD – DWG, специфікація на який ніколи не надавалася. В даний час на сайті Autodesk можна знайти специфікації всіх версій DXF, починаючи з AutoCAD Release 13 (листопад 1994) по AutoCAD 2012. Починаючи з AutoCAD Release 10 (жовтень 1988 р.), крім текстового варіанта DXF, підтримується також і двійкова версія – DXB.Не зважаючи на те, що нові об’єкти в специфікації формату DXF з часом описувалися не повністю або не описувалися зовсім, формат DXF залишився де-факто одним з двох стандартів для векторних зображень у відкритих операційних системах та застосуваннях (інший стандарт – SVG). Опис формату DXF доступний на сайті розробника [2].Відомі також методи тестування, що використовують відкритий формат XML, зокрема, наприклад, система IMS QTI (Instructional Management Systems Question and Test Interoperability), заснована на IMS –одному з ключових стандартів у галузі e-Learning, яка підтримується консорціумом IMS Global Learning Consortium [3]. Ці системи набули розповсюдження для різних видів тестування [4], зокрема, математичного тестування [5] та інших застосувань, але не досліджені у сфері графічних програмних засобів.Види тестових завданьРозглянемо варіант тестового завдання, наведеного на рис. 1, яке виконане у першій вітчизняній системі автоматизованого проектування BudCAD (розробник – Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві). Скриншот результуючого вікна системи TestCAD-2d, суміщеного з вікном BudCAD, наведений нижче. Рис. 1 Тестова робота для проектувальника полягає у виконанні креслення в пакеті САПР визначених завданням примітивів та виконанні кількох операцій по їх редагуванню (перетин, масштабування, обрізання тощо, прив’язка).Результат виконаної роботи зберігається у файлі DXF (використана версія 2004) засобами самого пакету БудКАД.Особливість цього тесту в тому, що він є навчальним, оскільки видає «протокол» (лог-файл) дій учасника тестування, який порівнюється з відповідним протоколом дій викладача. Складність оцінки правильності виконання завдання полягає в тому, що викладач і учень можуть виконувати елементи креслення різними способами, навіть в рамках заданої інструкції. Наприклад, трикутник може бути накреслений з використанням методів ВІДРІЗОК або ПОЛІЛІНІЯ з операцією ЗАМКНУТИ або без неї.Тепер розглянемо завдання, наведене на рис. 2, яке виконане в інтегрованій системі будівельного проектування Allplan (Nemetschek, Німеччина).Рис. 2 Результат збережено у форматі DXF версії 2002. Слід відмітити, що штриховка, виконана в AllPlan, не прив’язана до об’єкту ПРЯМОКУТНИК, на відміну від BudCAD.Ще один приклад демонструє вміння суб’єкта тестування створювати блоки та вставляти їх в креслення. Результат виконання такого типу тестового завдання наведений на рис. 3. Рис. 3 Тести для оцінки знань відмінні від навчальних тестів лише відсутністю протоколу дій учасника тестування.Програмні аспекти системи тестуванняПлагін для тестування навиків володіння САПР має наступну структуру вхідних параметрів:<OBJECT classid="clsid:F1687401-5C57-476D-BD6F-B57994DE87F1" tabindex="1" codebase="http://bil.gov.ua/ActiveBudCADProj1.ocx"><param NAME="CAD" VALUE="BudCAD"><param NAME="TestNum" VALUE="107"><param NAME="CorrectAnswer" VALUE="CIRCLE: 5,55,0;45.3$LINE: 10,10,0;10,100,0$LINE: 10,10,0;50,50,0$ LINE: 10,100,0;50,50,0"></OBJECT>Відмітимо, що тут наведено «миттєвий знімок» HTML-коду завдання, представленого на рис. 1, оскільки значення параметрів CAD, TestNum і CorrectAnswer формуються «на льоту» за допомогою програмного забезпечення, розміщеного на сервері. Крім цього, цей плагін має ще одну можливість – він відсилає варіант відповіді на сервер.ВисновокВ статті розглянуті питання розробки навчально-тестових Web-систем для оцінки рівня кваліфікації та навчання спеціалістів будівельної галузі з використанням Web-технологій. Розглянуто ряд типів тестових завдань для тестування роботи в САПР в частині 2d-проектування, як простих, так і більш складних.

Розроблено та обґрунтовано цільову функцію спільної оптимізації сумарної величини капітальних і експлуатаційних витрат на тепловий захист приміщень і кліматичне енергозберігаюче обладнання протягом терміну їх експлуатації. Наведена цільова функція є різницею початкових додаткових інвестицій в енергозберігаюче обладнання і додатковий тепловий захист та економії за 7 років експлуатації, отриманої від цього обладнання і посилення теплового захисту. Для практичного рішення задачі оптимізації в обчислювальному середовищі Mathcad розроблено програму математичного моделювання кліматичного режиму об'єкта, яка дозволяє за короткий відрізок часу при невеликих витратах отримати значення цільової функції для варіантів комплектів обладнання спільно з варіантами теплового опору огороджень за час нормативного терміну експлуатації. В результаті були отримані терміни окупності варіантів енергозберігаючого обладнання і величини економії, отриманої після досягнення моменту окупності до закінчення нормативного терміну. За результатами додаткового математичного моделювання, з урахуванням фактичних витрат енергії за перший рік роботи, можуть бути прийняті рекомендації, наприклад, щодо встановлення додаткового енергозберігаючого обладнання, посилення теплоізоляції огороджень, скорочення періоду між чистками фільтра та інш.

Досліджено асимптотичну складність найбільш поширених алгоритмів наближення функції на відрізку. Під час дослідження алгоритмізовано та програмно реалізовано чотири методи наближення функції за допомогою мови програмування Python. Проведено серію обчислювальних експериментів, виконано порівняльний аналіз результатів роботи алгоритмів на конкретному прикладі, надано науково-методичні рекомендації щодо підвищення точності наближення.

Анотація. Реалізація комунікаційної стратегії потребує значних фінансових витрат та людського капіталу. Комунікаційна стратегія дасть змогу установі розширити свою діяльність. Мета дослідження: формування комунікаційної стратегії органу місцевого самоврядування на базі Зимноводівської ТГ. Маркетингова комунікація – це підтримання постійного зв’язку з клієнтом, постійне налагодження контакту та формування позитивного іміджу. Комунікаційна стратегія – це план на певний відрізок часу, яким керується компанія при комунікації із різними цільовими аудиторіями. Проблеми більшості територіальних громад у тому, що у них відсутній відділ маркетингу, який повинен бути одним з ключових в установі. Було визначено переваги органу місцевого самоврядування на базі Зимноводівської ТГ з метою залучення потенційних інвесторів та визначено шляхи покращення комунікацій ТГ. Комплексна комунікаційна стратегія має включати як зовнішні комунікації, а саме зв`язки органу місцевого самоврядування із середовищем за рамками установи: різноманітними цільовими групами, засобами масової інформації, представниками інших ТГ, регіональної та національної влади тощо; так і внутрішні комунікації. Завдання нової стратегії повинні включати в себе основні аспекти сфер комунікації. Тому, на основі усіх наявних даних Зимноводівської ТГ було розроблено та проаналізовано основні цілі та завдання стратегії розвитку територіальної громади. Для побудови успішної комунікаційної стратегії потрібен алгоритм. Алгоритм, на основі якого буде побудовано нову комунікаційну стратегію Зимноводівської ТГ. Одним з базових інструментів зовнішньої комунікації рекомендується проведення аналізу Зимноводівської ТГ, результати якого можуть бути цікавими для потенційних інвесторів. Визначено роль так званого «будинку повідомлень» – шаблону, який має на меті допомогти сформувати структуру комунікацій від основних повідомлень до їх втілення. Ключові слова: комунікаційна стратегія, маркетингові комунікації, орган місцевого самоврядування, Зимноводівська ТГ.

Мета – зробити короткий огляд розвитку і трансформації рефлексотерапії в біорезонансну діагностику і терапію в умовах районної поліклініки. На конкретному прикладі показати окремі діагностичні і терапевтичні можливості вегетативного резонансного тесту (ВРТ), використовуючи оптимальний алгоритм діагностики і методику підбору частотних характеристик інформаційних копій гомеопатичних препаратів.Матеріал і методи. Діагностику і терапію проводили на апаратно-програмному комплексі «ИМЕДИС-ЭКСПЕРТ». Використовували програмне забезпечення Імедіс-Експерт, версія 6.30, апарат «МИНИ-ЭКСПЕРТ ДТ», апарат «МИНИ-ЭКСПЕРТ Д+», електронний медикаментозний селектор (версія 25 і вище) , апарат для адаптивної біорезонансної терапії «ИМЕДИС-БРТ», матеріали конференцій і з’їздів.Для пошуку ефективних резонансних препаратів для лікування була використана ідея С. Ганемана про міазми, яка характеризує основні закономірності розвитку і перебігу хронічних захворювань. З сучасних позицій міазм можна уявити як чітко детерміновану програму, за якою прогресивно набуває розвитку патологічний процес, незалежно від етіологічного фактора. Вся багатоманітність цієї програми проявляється в конкретних конституційних типах, закладених в патогенез гомеопатичних препаратів. Всі патологічні коливання, виявлені у конкретного хворого, відповідають неоптимальному рівню тієї чи іншої системи органів, тканин, міжкапілярної і міжклітинної рідин, крові, лімфи, клітини, видів обміну, біохімічних показників та інших процесів. Ця неоптимальність характеризує і неоптимальні міазми в даний конкретний відрізок часу. Використовуючи такий підхід через неоптимальні міазми можна підібрати максимально ефективний препарат для конкретного міазму, поступово нівелюючи всі виявлені неоптимальні параметри, і тим самим повернути організм до фізіологічної норми.Результати. Позитивний результат лікування конкретного пацієнта на основі діагностичних даних, отриманих методом ВРТ, а також результати лікування хворих з іншою патологією підтверджують необхідність ширшого використання методу в клінічній практиці.Висновки. Метод біорезонансної діагностики і терапії заслуговує на більш широке використання лікарями різних спеціальностей як експрес-метод діагностики. Терапія інформаційними копіями гомеопатичних препаратів дає прогнозовані позитивні результати при вмілому користуванні.

Як один з елементів комплексного соціокультурного дослідження викорстано критичний дискурс-аналіз (КДА), оскільки визначення специфічних факторів, що опосередковують взаємодію на рівні поколінних мереж, вимагає детального вивчення соціуму і культури часопростору. Описано побудову процедури реалізації КДА на основі розроблених E. G. Guba, Y. S. Lincoln, J. A. Maxwell концепцій якості досліджень і тривимірної моделі N. Fairclough. Для досягнення цілісності інтерпретації даних запропоновано покрокову процедуру КДА: (1) формування кейсів проблемних сфер, що виникають у процесі взаємодії поколінь; (2) визначення в кейсах дискурсивних особливостей модальностей і модусів поколінь; (3) здійснення порівняльного аналізу та узагальнення цих кейсів. Описано алгоритм конкретизації сфер-кейсів першого кроку КДА, необхідного для подальшого опрацювання дискурсивних матеріалів. Обґрунтовано як доречний засіб опрацювання кейсів за допомогою системи лінгвістичного та інтертекстуального аналізу N. Fairclough на другому кроці. Для виокремлення утворених поколіннями смислів лінгвістичну форму КДА доповнено соціолінгвістичним ресурсом – аналізом продуктів текст/контекстуальних зв’язків. За маркери дискурсивної мобільності (відмінностей у часі і просторі) у поколінних взаємодіях взято мовні індекси та порядки індексацій. Визначено, що артикуляція модальностей і модусів поколінь сприяє означенню соціально-психологічних особливостей перебігу взаємодій. Як третій крок КДА запропоновано конструювання особливостей взаємодії поколінь за допомогою порівняння дискурсивних шаблонів. Означено умови узагальнення отриманих даних: 1) використання перехресного підтвердження даних «альтернативними джерелами»; 2) визначення міри частотності виокремлених дискурсивних конструкцій; 3) конкретизація тематичної специфіки їх контекстуального використання. Зроблено висновок, що опис процедури КДА сприяв оптимізації методології аналізу соціокультурного стилю життєдіяльності, що не обмежується лише часовим відрізком життєдіяльності конкретного покоління.