Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Відносини ринкові.
Статті в журналах з теми "Відносини ринкові"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Відносини ринкові".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Коваль, П. М. "Ринкові відносини в освітній сфері". Фінанси України, № 8 (2004): 76–78.
Знайти повний текст джерела
2
Дудка, В. В. "Державне управління та ринкові відносини в здоровоохоронній сфері України". Економіка та держава, № 3 (2012): 109–12.
Знайти повний текст джерела
3
Tkhorzhevska, Tetiana, та Yulia Bohuslavska. "Глобальний капіталізм vs традиційна культура: гроші у дискурсі зарубіжної культурної антропології". Eminak, № 2(30) (26 червня 2020): 248–58. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).430.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано огляд теорій зарубіжних антропологів щодо місця праці та грошей у трансформаційних суспільних процесах. Простежено переважання уявлень про гроші як руйнівну силу, що нищить традиційні культури та ринкові відносини, які повністю змінюють ставлення до праці та грошей, підміняючи моральні норми утилітарною користю. Зазначено наявність альтернативних точок зору на мотивацію праці та можливість мирного співіснування глобального та традиційного у ставленні до грошей. Підкреслюється, що у сучасних дослідженнях співіснують обидва підходи.
4
Порайко, Устим. "СПІВПРАЦЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ДЕРЖАВАМИ-КАНДИДАТИМИ НА ЧЛЕНСТВО В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 185–96. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-185-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджуються питання формування механізмів та інструмен- тів державної політики в сфері співпраці країн, де формуються розвинені ринкові відносини з міжнародними фінансовими інституціями, розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги на етапах приєднання до ЄС.
Розкрито шляхи та методи державного управління формування сфери розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні в умовах глобалізації.
Доведено, що державне управління та його складова державне регулю- вання в сфері формування зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні — одна з найважливіших проблем публічного управління та адміні- стрування в національній господарській системі.
На основі систематизування зовнішніх факторів формування та реа- лізації публічної політики в сфері запозичень визначено, що глобалізація є складним процесом, який має різні аспекти впливу як на державу, так і на різні економіко-управлінські процеси в системі господарювання. Да- не явище звичайно має багато й позитивних аспектів, зокрема, є фактором успішного господарського розвитку, також підвищує рівень інтелектуальної та політичної свободи людини, створює підґрунтя для технологічних ін- новацій, розширює масштаби інформованості суспільства та дає нові мож- ливості для розвитку в міжнародному середовищі. Проте в таких умовах розвитку виникає новий світовий порядок, який передбачає формування нових режимів, норм і постійних міжнародних зобов’язань, домінування сві- тових інтересів над національними. Таким чином, відбувається зменшення ролі державного суверенітету, більше того — його існування стоїть під за- грозою.
Визначено, що необхідність дослідження формування механізмів та ін- струментів державної політики в сфері співпраці країн, де формуються роз- винені ринкові відносини з міжнародними фінансовими інституціями ви- кликана комплексною важливістю як одного з провідних напрямів сталого розвитку національної економіки та ефективного шляху державотворення в Україні. Загалом недостатня науково-теоретична розробка управлінських аспектів формування державної політики, механізмів, інструментів (мето- дів) у сфері та реалізації формування державних кроків у сфері співпраці країн, де формуються розвинені ринкові відносини з міжнародними фінан- совими інституціями обумовили вибір теми статті та сформували напрями подальших досліджень цієї проблематики за умов глобалізації.
Проаналізовано та визначено, що конкретними дослідженнями системи управління в сфері формування та реалізації зовнішніх запозичень і фінан- сової допомоги Україні наука державне управління майже не займалась. Деякі науково-теоретичні розробки цієї проблеми можливо знайти в дослі- дженнях фахівців, які прийшли до державного управління з економіки.
5
Dyndyn, M., та О. Tokarchuk. "ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІВЧАРСТВА І КОЗІВНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (3 вересня 2016): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6909.
Повний текст джерелаАнотація:
Історично вівчарство є традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва в Україні. У процесі розвитку вівчарства і козівництва створено галузь з багатим генофондом. Однак з переходом на ринкові відносини нагромаджений потенціал галузі почав руйнуватися. Наразі гострою вбачається необхідність відродження вівчарства і козівництва у сільськогосподарських підприємствах, що вимагає розширення наукових досліджень щодо забезпечення ефективного ведення галузі, формування конкурентоспроможної продукції вівчарства і козівництва. Обґрунтування напрямів успішного вирішення цього завдання можливе лише за умови об’єктивної всебічної оцінки стану розвитку вівчарства і козівництва в сільськогосподарських підприємствах та рівня ефективності виробництва продукції галузі. Розглянуто теоретичні основи ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва в ринкових умовах господарювання. Проаналізовано існуючі на сьогодні визначення категорії «ефективність». Висвітлено концепції аналізу ефективності підприємницької діяльності та рівень економічної ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва. Визначено показники ефективного виробництва у вівчарстві та козівництві. Відображено фактори формування ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва. Розкрито поняття «ефективність» різними економістами–аграрниками у науковій літературі. Проілюстровано систему чинників зростання ефективності виробництва продукції вівчарства і козівництва у сільськогосподарських підприємствах.
6
Yemets, O. I., та N. V. Biloshkurska. "ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.67-76.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є проаналізувати стан ДПП в Україні, виявити політекономічні особливості, переваги, недоліки та ризики для стейкхолдерів, визначити блоки бар’єрів, що перешкоджають ДПП в ринковій економічній системі. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: аналізу, синтезу та порівняння щодо особливостей державно-приватного партнерства для стейкхолдерів.
Успішною платформою для розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) є взаємовигідні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Державний менеджмент часто визначає вектори розвитку галузей, сфер та регіонів для ефективної інвестиційної діяльності з врахуванням стратегії розвитку. Варто зазначити, що до переваг ДПП слід віднести те, що підвищується ефективність управління об'єктами як державної так і комунальної власності; якість надання державних послуг населенню та суб’єктам господарювання; створюються умови для використання сучасних досягнень науки і техніки, впроваджуються інновації; зменшується навантаження на державний бюджет та оптимізуються видатки на надання державних послуг.
Поряд з перевагами, виявлено ряд недоліків ДПП, що пов’язані з реалізацією проектів. До них можна віднести: окремі труднощі, що пов’язані з отриманням дозвільних документів та погодження; процедура складності в переоформленні права користування землею на приватного партнера; недостатня мотивація та відсутність фахової підготовки посадових осіб, наявність корупційних проявів.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано політекономічні особливості державно-приватного партнерства, які в ринковій економіці яскраво проявляються через відносини, що складаються між зацікавленими сторонами – стейкхолдерами.
Розвиток державно-приватного партнерства досяг ключових змін та має позитивну динаміку: оновлена законодавча база з ДПП та концесій, відкриття зовнішніх пропозицій для ініціювання потенційними партнерами національних або регіональних проектів ДПП, дороги ДПП.
Проведено SWOT аналіз інфраструктури доріг, що дало можливість виявити сильні і слабкі сторони, загрози та можливості.
Нами виокремлено три блоки недоліків державно-приватного партнерства в інфраструктурних проектах: 1) складність та високі витрати, 2) ринкові та фінансові ризики, 3) політичні і соціальні ризики.
Висновки та рекомендації мають практичну значущість для регіональних та місцевих органів влади та приватного сектору, адже політекономічні особливості ДПП нададуть можливість розкрити взаємовигідність для стейкхолдерів, які полягають у налагодженні комунікацій, вдосконаленні інфраструктури та оптимізації розподілу інвестицій та ризиків.
7
Харченко, Т. О. "ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 142–52. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз міжнародних практик державного регулювання розвитку аграрного сектору. Встановлено динаміку форм та методів регулювання, цільовий вплив яких спрямовується на доходи суб’єктів господарювання, ринкові відносини, безпосередньо сільськогосподарське виробництво, міжгалузеві зв'язки тощо. Державне регулювання розвитку аграрного сектору в Україні реалізується через механізми прямої бюджетної підтримки шляхом субсидіювання та дотування, податкових пільг та регулювання ціноутворення. Серед означених механізмів основним, починаючи з 1998 р., були податкові пільги, при цьому до 2017 р. діяв ще спеціальний режим оподаткування ПДВ у сільському господарстві. Визначено, що безпосередній вплив на результативність державного регулювання розвитку аграрного сектору здійснює стан розвитку економіки, можливості бюджетів, стан законодавчого забезпечення, рівень сформованості пріоритетів галузевого та територіального розвитку. Встановлено, що для України доцільним є часткове використання інструментів різних підходів для формування комплексної моделі, орієнтованої на розширення страхових та фінансово-кредитних інструментів, поглиблення рівня інноваційності виробництва, сталий розвиток сільських територій тощо. Визначено, що за показником PSE (%) найбільший рівень державної підтримки виробників у Японії. Однак рівень державної підтримки зменшився в 2020 р. порівняно з 2000 р. на 26,6%. Аналогічною є тенденція і щодо зменшення рівня державної підтримки виробників аграрного сектору в 2020 р. порівняно з 2000 р. у країнах Європейського Союзу на 36,3%. У межах оцінки рівня державної підтримки виробників аграрного сектору в США підтверджено узагальнену тенденцію щодо скорочення обсягів підтримки в 2020 р. порівняно з 2000 р. майже вдвічі. За результатами оцінки встановлено, що державна підтримка виробників аграрного сектору в Україні є найменшою, характеризується наявністю від’ємних значень протягом досліджуваного періоду та відсутністю сталої тенденції. Підтверджено, що інструменти державного регулювання аграрного сектору економіки України є зіставними з міжнародною практикою регуляторної політики.
8
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Корпоративні відносини, що виникають у процесі створення професійних учасників ринків небанківських фінансових послуг". Право України, № 2021/06 (2021): 183. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-183.
Повний текст джерелаАнотація:
Незначна кількість теоретичних досліджень і, як наслідок, недостатня розробленість проблематики корпоративних відносин, що можуть виникати у процесі створення професійних учасників ринків небанківських фінансових послуг (НФП), зумовлюють актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз існуючих у господарсько-правовій доктрині позицій щодо правової природи і поняття корпоративних відносин, організаційно-правових форм функціонування суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із надання НФП, а також корпоративних відносини, що можуть виникати у процесі їх створення. На підставі виділених ознак запропонувати визначення професійного учасника ринків НФП. Більшість професійних учасників ринків НФП є юридичними особами, що створюються у формі господарських товариств, а отже, можуть бути суб’єктами корпоративних відносин. Після набуття професійним учасником ринків НФП статусу юридичної особи визначеної корпоративної організаційно-правової форми у складі корпоративних відносин можуть виникати організаційно-господарські (щодо управління цим суб’єктом) і майново-господарські відносини (щодо розподілу прибутку й одержання його частини (дивідендів), відчуження часток у статутному капіталі, цінних паперів тощо). У результаті проведеного дослідження авторка зробила висновок, що професійні учасники ринків НФП є учасниками господарських відносин, зокрема й корпоративних, виключним видом господарської діяльності яких є діяльність із надання НФП (професійна фінансова діяльність), реалізують при цьому господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків, закріплених у відповідних нормативно-правових актах, що регулюють певний вид професійної фінансової діяльності), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Про-понується в ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, поряд із видом фінансової послуги, зазначати відповідного професійного учасника, який може її надавати, оскільки запропоновані зміни покращать процес сприйняття та застосування положень цього Закону.
9
Губицький, Любомир Володимирович, та Ганна Мирославівна Мельник. "ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА (1991–2021 РР.)". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 99–118. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249028.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз еволюції торговельної політики України та Польщі від періоду переходу до ринкової економіки та в умовах функціонування ринкових законів. Серед методів використано системний для вивчення польської політичної опінії щодо вигідності та перспективності взаємовигідної торгівлі, компаративний аналіз результатів української та польської зовнішньоекономічної діяльності з врахуванням вимог польського (як складового загальноєвропейського), українського законодавства. ПроаналізованопозиціюПольщіщодозміннапрямуукраїнськогостратегічногоспівробітництва (багатовекторності). Доведено, що для України Польща є країною великих очікувань. Офіційний Київ прагне відчутної допомоги від Польщі у протистоянні з Росією. Перемога України означатиме для Польщі покращення безпекової та зовнішньоекономічної ситуації. Наразі саме український кордон є рубежем від експансії Російської Федерації, тому оптимальним для Польщі стане розширення Європейського Союзу та НАТО на Схід задля здобуття нових ринків збуту та джерел сировини.
Зроблено висновок, що у польських політиків є розуміння, що просування польської продукції в Україну означатиме зростання м’якої сили на стан прихильності українського суспільства. Зроблено рекомендації, що активні кроки офіційної Варшави щодо зростаючої інвестиційної зацікавленості на українському ринку призвели б до практичного втілення важливих польських національних інтересів. Виділено, що реалізація української експортної політики залежить від стратегій гравців європейського та польського ринків.
В умовах російсько-українського конфлікту та анексії Криму польська політика активного торговельного співробітництва сприймається українськими можновладцями як проамериканська, тому офіційний Київ прагне залучити Польщу до вирішення ситуації щодо Північного потоку-2. Отож, Україна та Польща здатні самостійно створити нову якість безпекових та торговельних відносин в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні, з метою перетворитися на найпотужніших гравців.
10
Чижов, Д. А. "ПОЗИТИВНИЙ ТА НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ЦИФРОВОЇ ЕПОХИ НА РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (29 травня 2020): 61–65. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).490.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті особливості впливу цифрової економіки та епохи цифрового інформаційного суспільства на трудові правовідносини і ринок праці України. Визначено наслідки цифровізації та діджиталізації трудових відносин для зайнятості українського населення.
Стаття присвячена впливу цифрової економіки та епохи цифрового інформаційного суспільства на трудові відносини та ринок праці України.
Розробки та інновації у сфері інформаційних технологій у поєднанні з автоматизацією, комп’ютеризацією і роботизацією зумовлюють безпрецедентні технічні та соціально-економічні зміни, наслідком яких є трансформація й трудових відносин. Дистанційні відносини між працівниками та роботодавцями, формування гнучкого віртуального ринку, децентралізація трудової діяльності в часі та просторі, нові форми співробітництва – все це може вивести правові відносини за межі правового регулювання в тих країнах, котрі не в змозі вчасно адаптувати своє законодавство для нових бізнес-стратегій, для яких відсутнє поняття територіальних меж і переважно ціняться затребувані таланти для ефективного виконання поставлених завдань.
Визначено глибину та наслідки впливу цифрової революції, визначено позитивні та негативні наслідки такого впливу на світовий та український ринки праці. У статті окреслені наслідки розподілу продуктивності праці для зайнятості населення України. Також згадуються сучасні виклики, що стоять перед українським ринком праці, та найбільш перспективні шляхи їх регулювання. Простежується тенденція, що цифрова економіка стає все більшою частиною повсякденного життя і змінює набір постулатів і підходів до організації роботи людей.
Зазначено, що цифровізація має як позитивні наслідки для ринку праці, такі як ширші можливості для самореалізації особистості, здатність керувати власним часом і працею, кар’єрним зростанням тощо, так і негативні: збільшення безробіття, зростаюча соціальна нерівність, труднощі фінансового регулювання такої праці. Цифровізація трудових відносин дає більші можливості для самоактуалізації, оскільки працівник самостійно обирає об’єм роботи та частоту прийняття замовлень.
Стаття містить рекомендації щодо всебічного розвитку та реалізації національного трудового потенціалу як невіддільної вимоги стратегічної конкурентоспроможності країни в умовах глобалізації ринків праці, товарів, послуг та капіталів.
11
Павленко, В. Я. "СЕРТИФІКАЦІЙНІ ВИПРОБУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 10 (30 грудня 2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано класифікацію сертифікаційних випробувань як важливого етапу підтвердження відповідності продукції стандартам якості, а також основні роботи, що виконуються у процесі сертифікації. Розгляд та аналізування підвищення якості продукції, що виготовляється вітчизняними виробниками, – далеко не нове питання. Поступовий перехід до ринкової економіки у сфері виробництва призвів до стрімкого зростання кількості самостійних виробництв, ослаблення державного контролю за якістю та безпечністю товарів та зростання ризиків виготовлення неякісної продукції. У сучасних умовах процес підвищення якості стає набагато складнішим та таким, що може потребувати значних зусиль. Саме тому у сьогоденній ринковій конкуренції широкого поширення набуває послуга сертифікаційних випробувань товарів та послуг. Особливої актуальності в умовах ринкових відносин, коли вітчизняним підприємствам та організаціям різних форм власності надане право самостійного виходу на зовнішній ринок, набуває проблема оцінювання якості та надійності своєї продукції. Для вироблення високоякісної продукції на всіх стадіях її життєвого циклу необхідно визначити точний механізм незалежного підтвердження якості та безпечності продукції, процесу або послуги. Тому разом із традиційними методами та засобами забезпечення якості та безпечності продукції найбільш ефективним способом гарантування якості продукції і послуг та відповідності їх установленим вимогам є сертифікація – оцінювання третьою стороною. Для досягнення своїх цілей учасники ринкових відносин, а саме виробник та споживач, можуть використовувати як закономірні розбіжності результатів сертифікаційних випробувань, так і більш вигідні певній стороні процедури оцінки відповідності. Тільки за допомогою сертифікації можна надати письмову гарантію, що продукція, послуга чи процес відповідають указаним вимогам. Основним завданням сертифікаційних випробувань є можливість визначити здатність продукції виконувати очікувані функції в певних умовах шляхом отримання її якісних або кількісних характеристик дослідницькими методами.
12
Красовська, О. Ю. "ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ФІРМ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (29 грудня 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено необхідність застосування міжнародного маркетингу підприємствами у зв’язку зі зростаючою відкритістю країн стосовно зовнішніх ринків та необхідністю удосконалювати відносини підприємств із цими ринками. Проведено аналіз визначень поняття національного маркетингу як основи для уточнення поняття міжнародного маркетингу. Виділено у структурі міжнародного маркетингу його типи, а саме: каскадний та глобальний. Зазначено, що в основі виділення типів маркетингу лежить або необхідність ураховувати в товарі чи послузі особливості зовнішніх ринків (адаптація товарів до умов зовнішнього ринку), або можливість реалізовувати їх у стандартному виконанні для всіх ринків (стандартизація товарів та послуг). Запропоновано авторський підхід, в основу якого покладено гіпотезу про те, що всі ринки доцільно оцінювати за двома критеріями: глобальних сил, що сприяють стандартизації маркетингових зусиль, та локальних сил, які змушують підприємства адаптуватися до ринкових умов окремих країн. Відповідно до вибраних критеріїв і рівня їх вимірювання, виділено чотири різновиди зовнішнього середовища: глобальне (універсальне), множинне національне (мультинаціональне), нейтральне та транснаціональне (міжнаціональне). Визначено особливості та негативні наслідки етноцентризму, які можуть виражатися як у повному ігноруванні відмінностей між внутрішнім та зовнішнім ринком, так і в розумінні необхідності враховувати специфіку міжнародних ринків, але з домінуванням національних пріоритетів та недооцінкою складності створення комплексу маркетингу для окремих країн. Досліджено визначення та зміст поняття маркетингових досліджень. Доведено, що найважливішим у системі маркетингових досліджень є інформація. Виходячи з положень сучасного маркетингу, визначено, що для кожного товару може бути побудована як трирівнева, так і дворівнева концепція його створення.
13
Hrymak, A. V. "Економічна оцінка стану та тенденцій розвитку м’ясного скотарства Львівської області". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 43–46. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7609.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведені у статті результати дослідження містять інформацію про ситуацію на ринку продукції м’ясного скотарства, а також фактори, які стимулюють або стримують розвиток галузі. Виявлено окремі невідповідності при заготівлях, переробці, формуванні ціни, попиті на продукцію галузі, поведінці споживача, усунення яких сприятиме поліпшенню фактичного стану та стабілізації розвитку м’ясного скотарства. В свою чергу і зміни у нормативно-правовому забезпеченні ще не в повній мірі проявились на завершенні формування ринкового середовища м’ясного скотарства. Невід’ємною умовою ефективного господарювання в галузі м’ясного скотарства є активне використання переваг ринкових відносин. Виробничо-економічні зв'язки у м’ясному підкомплексі АПК повинні базуватись на взаємопогодженій співпраці на стадіях виробництва сировини, її переробки та споживання готової м’ясної продукції, а також створенні інтегрованих виробничих формувань. Одним із вирішальних факторів поступального розвитку галузі м’ясного скотарства є кормова база та нарощування селекційного ядра. Відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробними підприємствами повинні базуватись на об'єктивно-обґрунтованій ціновій політиці, яка виключала б ціновий диспаритет у відносинах учасників м'ясного підкомплексу АПК.
14
Смирнова, Т. А. "ОЦІНКА ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ДІЄВІСТЬ ЦИФРОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 56–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній ринковій економіці комунікації підприємства є основою стійких трансакційних відносин. Визначення факторів, що впливають на дієвість інтернет-комунікацій, і ефективне управління ними можуть створити умови для максимально ефективного використання інформації, що перебуває в розпорядженні підприємства, для досягнення його стратегії і поточних цілей, підвищення ринкової вартості підприємства й отримання конкурентних переваг в умовах динамічного ринкової середовища. У статті проаналізовано сучасний стан світових тенденцій у розвитку й використанні засобів інтернет-комунікацій у діяльності підприємств, а також виявлено фактори й показники, що впливають на дієвість інтернет-комунікацій за впливом на його джерела, та класифіковано інструменти інтернет-комунікацій за типом впливу на потенційного клієнта.
15
Cherkaska, Valeryi. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ВНУТРІШНІХ РИНКІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 178–91. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.11.
Повний текст джерелаАнотація:
В статі зазначено, що в аграрній політиці країн з розвиненою ринковою економікою однією з ключових завдань була і залишається підтримка сільських товаровиробників. Вона здійснюється різними способами, в тому числі: заходами прямої підтримки сільського господарства за допомогою цінової, кредитної, податкової, митної політики, що сприяють зростанню доходів селян і забезпечують їм ведення розширеного відтворення в умовах ринкових відносин. Визначено, що зовнішньоторговельна політика формує об'єктивні умови переваги вітчизняної продукції для споживачів. Разом з тим вона не повинна обмежувати можливості задоволення широкого споживчого попиту. Запропоновано до числа інструментів віднести виплати платежів натурою за кожен виведений з сільгоспобороту гектар невиробничої продукції комбіноване поєднання програм страхування та кредитування з квотуванням виробництва, фіксовані виплати в залежності від попередньої динаміки виробництва в обмін на поставлені умови щодо обмеження виробництва і дотримання вимог екології, обов'язкового страхування і надання щорічних звітів про свою діяльність. Важливу роль на цьому етапі грають заходи державного регулювання, що перешкоджають монополізації ринкової діяльності та сприяють рівноправності між дрібними і великими суб'єктами ринку.
16
Колянко, О. В. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 25–29. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розглядає особливості державного регулювання корпоративних відносин з точки зору створення організаційних засад функціонування підприємств корпоративної форми власності в умовах ринко-вих відносин. Інституційні процеси, що мають місце сьогодні у національній економіці України, багато в чому пов’язані з формуванням механізму державного управління корпоративними відносинами з урахуванням сучас-ного типу трансформаційної ринкової економіки. Одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища корпоративного управління є державне регулювання корпоративного сектора. У цілому державне регулювання як один із напрямків корпоративного управління виходить за межі безпосереднього управління державними підприємствами та господарськими товариствами корпоративного виду. Створюючи цілісну організаційно-правову базу функціонування економіки, держава так чи інакше регулює різні сторони діяльності корпоратив-них підприємств. Регулювання здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції. Такий підхід хара-ктерний для всіх країн і означає, що на рівні законодавчих органів видаються нормативні акти, які мають чинність закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. Дослідженням встановлено, що організаційно-правове регулювання функціонування корпоративних структур визначило на-ступні тенденції розвитку корпоративного управління: посилення вимог до розкриття інформації, підвищення ролі контролю власників за органами управління, посилення державного контролю за діяльністю корпорацій, розвиток законодавства щодо захисту прав дрібних акціонерів і кредиторів корпорації, посилення регламента-ції випуску акцій, змін статутного капіталу, підвищення уваги до питань реорганізації корпорацій. При цьому за період незалежного розвитку економіки України державне врегулювання корпоративних відносин стосува-лося питань внутрішньої побудови та функціонування корпоративних структур, взаємодії з іншими підприєм-ницькими структурами та органами державної влади, формування засад функціонування ринку цінних паперів.
17
Морозова, О. Г. "ОСНОВНІ НАПРЯМКИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 71–76. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості ринкової модифікації підприємств і низку практичних рекомендацій щодо зростання ефективності їх функціонування на всіх рівнях господарювання. Головною метою дослідження є виявлення напрямків модифікації управління підприємством; визначення принципів, які є основою підприємства; системне узагальнення типових напрямків пристосування підприємства до економічного простору та його взаємодія з іншими суб’єктами в умовах економіки інверсійного типу. Визначено роль інформації як джерел зростання ефективності управління підприємством на всіх рівнях функціонування у бізнесі. Запропоновано теоретичні підходи до особливостей ринкової модифікації управління підприємством. Доведено, що зростання ефективності управління підприємством, вихід із системної кризи економіки залежить від раціональних відносин організацій, держави та світового співтовариства. В умовах економіки перехідного типу, де домінуючою є рекомбінована форма власності, цей принцип не реалізується. На сучасному етапі держава не може встановити контроль над фірмою, а фірма не має реальної економічної автономії. Перехід до інноваційної моделі взаємовідносин між підприємством і державою включає: створення алгоритму виведення підприємств із традиційного, застарілого економічного процесу; створення обмежених умов, які будуть спонукати до створення підприємств нового типу, а також усунення регламентацій, що заважають цьому процесу; скасування державних пільг для певних галузей; підвищення прозорості інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренції на окремих ринках державної діяльності та викриття зловживання ринком; поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за здійсненням цих дій. Запропоновані теоретичні підходи до особливостей модифікації управління підприємств в економіці перехідного типу може бути покладено в основу рекомендованого алгоритму щодо налагодження їх ефективного функціонування на всіх рівнях функціонування.
18
Glebova, N. I. "Формування культури суспільної довіри: освітній вимір". Grani 19, № 1 (25 грудня 2015): 92–98. http://dx.doi.org/10.15421/1716017.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається соціокультурна місія освіти як чинника формування суспільної злагоди, громадянської консолідації українського суспільства в контексті неоднозначних впливів ринкових відносин на світоглядні і життєві орієнтації сучасної людини. Аналізуються сучасні теоретичні концепти суспільної довіри як моделі раціоналізації людських взаємин, соціальної поведінки, досягнення соціальної спільності суб’єктів соціального розвитку та досягнення сталого соціального порядку. Обґрунтовується роль освіти як інтегруючої компоненти духовної культури сучасного суспільства та засобу реалізації потенціалу особистості на засадах суспільної взаємодопомоги. Відстежуються соціально-історична специфіка міждисциплінарних моделей застосування освітніх засобів уникнення надлишкової соціальної напруги та відтворення культури суспільної довіри в умовах ціннісних трансформацій сучасного українського соціуму і ризиків, пов’язаних з дефіцитом ринкової культури, що торкаються всіх рівнів людської свідомості: знань, практичного досвіду, навичок, умінь. Обґрунтовується необхідність залучення педагогічних практик до формування соціальної довіри, як визначеної системи соціальних взаємин, що дозволяє встановлювати і забезпечувати якість соціальних зв’язків з опорою на ефективне використання соціального капіталу, яким є освіта. Визначаються освітні чинники формування атмосфери довіри в суспільстві як засобу розширення можливостей розвитку здібностей особистості, її повноцінної адаптації до правил ринкових взаємин і формування ринкової культури особистості, як запобіжника розбалансування суспільної довіри в українському соціумі. Розглядаються засадничі принципи функціонування інституту освіти в якості навчально-практичної суспільної лабораторії з формування, закріплення, відтворення і регулювання продуктивних форм відносин між членами суспільства шляхом вироблення ефективних зразків, еталонів, моделей суспільної поведінки та його впливи на механізми формування рольової структури індивіда в соціумі на засадах забезпечення згуртованості, взаємозалежності та взаємовідповідності членів оновлюваного українського суспільства.
19
Колянко, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-08.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах перманентної політичної та економічної кризи в Україні, непередбачуваних викликів внутрішнього та зовнішнього середовища актуальним є обгрунтування детермінант управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях та стимулювання соціально-економічного розвитку. Україна потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної еко-номіки. Обґрунтувано рубрикатори ефективності управління інвестиціями та можливі напрями її підвищення в умовах нестабільного середовища. Досліджено прагматику економічної ситуації України, проаналізовано напрацювання відомих наукових економічних шкіл у питаннях управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях. Обгрунтовані теоретико-методичні засади оцінювання ефективності управління інве-стиціями. Оскільки йдеться про перехід до регульованої ринкової економіки, можна передбачити, що методо-логічно і практично постає досить складне питання взаємодії процесу планування інвестицій із ринковим ме-ханізмом, якому не притаманний плановий диктат. Тому роль планування має бути докорінно змінена таким чином, щоб воно не тиснуло і не заважало розвиткові ринкових відносин в інвестиційному комплексі. Запропо-новано напрями підвищення результативності використання важелів управління інвестиціями в умовах не-стабільного середовища. Зроблено висновок, що важелі стабілізаційної політики працюють не тільки в періоди кризи, а й у випадках необхідності закріплення досягнутого рівня розвитку, підтримки загальної еко-номічної рівноваги за повної зайнятості, стійкого зростання економіки, стабільного рівня цін і збалансованого платіжного балансу, запобігання небажаного виходу параметрів економіки за допустимі межі через вплив на сукупний попит чи сукупну продукцію. Зокрема, підвищення результативності управління економічної політики має проводитися в розрізі цільового, функціонального та ресурсного підходів.
20
Аранчій, В. І., та І. В. Перетятько. "ЗОВНІШНЬОЕКОНЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇОМІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2012): 150–61. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.02.31.
Повний текст джерелаАнотація:
Утвердження ринкових відносин у зовнішньоеко-номічному секторі економіки України після 1991 р.зумовило суттєве підвищення інтересу науковцівдо проблеми зовнішньоекономічної безпеки Украї-ни. У даній статті розглянуто основні тенденціїрозвитку зовнішньоекономічного сектора України,її відносини з основними зовнішньоторговельнимипартнерами. Досліджено зовнішньоекономічнубезпеку як комплексну інтегральну величину, якаскладається з експортної, імпортної, валютної,боргової та інвестиційної безпеки.
Adoption of market relations in the external economic sector ofeconomy of Ukraine after 1991 stipulated the substantial increaseof interest of researchers to the problem of external economicsafety of Ukraine. In this article basic progress ofexternal economic sector of Ukraine trends, its relationshipswith basic foreign trade partners are considered. External economic safety as a complex of integral size which consists of export, import, currency, promissory and investment safety isprobed.
21
Ясинська, Д. В., та О. В. Добровольська. "АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО- ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 111–15. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі аналізуються норми чинного законодавства, а також міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють виникнення, зміну та припинення суспільних відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Оскільки в Україні одним із пріоритетних напрямків вбачається забезпечення нормального функціонування управління фінансово-економічною безпекою – важливим є не лише дотримання господарюючим суб’єктам норм чинного законодавства, а і, перш за все, гідне нормативно-правове регулювання питань що стосуються ефективного забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Так, з метою нівелювання ризиків загроз управління фінансово-економічною безпекою суб’єкта господарювання – необхідно вжити заходів щодо затвердження відповідальності за недотримання нормального рівня фінансово-економічної безпеки на виробництві. В статті наведено порівняльну характеристику міжнародних нормативно – правових актів, що застосовують в своїх текстах поняття забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства, прямо або опосередковано, а також проведено аналіз чинного законодавства, що реалізують політику у сфері фінансово-економічної безпеки. Зосереджено увагу на регулюванні чинного законодавства щодо питань фінансово-економічної безпеки, а також на динамічному розвитку суспільних відносин у даній сфері, наголошено на досягненнях серед яких прийняття проекту закону, який регламентуватиме перш за все, суспільні відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою; у якому буде закріплено засади щодо її забезпечення, а також який буде регламентувати роботу центрального органу виконавчої влади, що здійснюватиме контроль за дотриманням фінансово-економічної безпеки та недопущенням кризового стану у господарській діяльності підприємства. Також запропоновано систематично здійснювати розрахунок фінансово-економічної безпеки згідно Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
22
Polska, L. "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 224–32. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто шляхи вдосконалення системи управління земельними відносинами, а саме реформування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), шляхом передачі частини повноважень органам місцевого самоврядування, створення Державної агенції земельних ресурсів та розвитку сільських територій і Державного земельного фонду, для здійснення державного контролю використання та охорони земель, а також здійснення державного нагляду (контролю) за ринком земель сільськогосподарського призначення, для унеможливлення всілякого роду корупційних та спекулятивних дій.
23
Fufalko, I. Yu. "ІНТЕРЕСИ СУБ’ЄКТІВ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ТА ЇХ УЗГОДЖЕННЯ В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 116–27. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.116-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню сутності та взаємозв’язку інтересів суб’єктів суспільних відносин представлених на відповідній території, серед яких основними є приватні інтереси населення, суб’єктів господарювання та держави, а також національні (суспільні) інтереси країни в цілому.Першочергово в статті здійснено визначення сутності суспільних інтересів, їх класифікації, визначення носіїв, суб’єктів вираження та представників визначено, що інтереси різних суб’єктів суспільних відносин дуже часто є суперечливими, що вимагає визначення підходів до їх узгодження та координації. В процесі проведення дослідження запропоновано класифікувати приватні інтереси суб’єктів на конструктивні та деструктивні, що систематизувати та узгодити наявні підходи до класифікації різного роду інтересів, гармонізувати їх кореляцію відносно загальних суспільних інтересів народу та визначити роль кожного з них для забезпечення економічного розвитку території.Визначено, що в умовах ринкової економіки саме конструктивні приватні інтереси є основоположними та визначають напрям розвитку суспільства, а узгодження інтересів повинно відбуватись через їх координацію та прийнятність для всіх учасників суспільних відносин, що дозволить досягти особливого синергетичного ефекту та забезпечити максимізацію добробуту суспільства в цілому.
24
Кнір, Марія, та Ігор Ковальчук. "ЕМІСІЙНА ПОЛІТИКА КОРПОРАЦІЙ". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 118–22. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається місце емісійної політики у системі фінансово-економічного забезпечення корпоративного управління. Представлено механізм фінансово-економічної підтримки корпоративного управління. Розглянуто механізм формування емісійної політики компанії, а також особливості реалізації емісійних заходів на кожному з її етапів. Проаналізовано активність корпорацій у збільшенні статутного капіталу на фондовому ринку та відстежено механізм реалізації фінансових інструментів, що використовуються при реалізації заходів емісійної політики, а також цілей, які акціонерне товариство переслідує при їх реалізації. описано. Розвиток ринкових відносин у компанії призвів до появи низки нових економічних об'єктів обліку та аналізу. Одним з них є капітал компанії як найважливіша економічна категорія і особливо власний капітал. Фінансова політика компанії є ключовим моментом для збільшення темпів її економічного потенціалу в умовах ринкової економіки з її жорсткою конкуренцією.
25
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Концептуальні зміни цільової спрямованості новітнього законодавства про банкрутство". Право України, № 2019/08 (2019): 107. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-107.
Повний текст джерелаАнотація:
На розвиток правового регулювання відносин банкрутства впливають, як правило, не лише політичні, а й переважно соціально-економічні фактори. Тому завжди актуальною є проблема, пов’язана з вирішенням питання, наскільки національна система банкрутства відповідає рівню соціально-економічного розвитку нашої країни, який нині характеризується довготривалим перехідним періодом до розвинутих ринкових відносин. Такі внутрішні обставини ство рюють сприятливе середовище для перерозподілу власності та масових банкрутств. При цьому ущемляються інтереси не лише тих чи інших учасників відносин банкрутства, а й інтереси держави як регулятора ринку. Досягнення балансу інтересів сторін та учасників відносин банкрутства задля ефективного, оптимального їх правового регулювання є основною метою, досягнути яку прагнуть законодавці всіх сучасних країн світу. Метою статті є дослідження норм новітнього законодавства про банкрутство, зміст яких дасть змогу визначити, до якої з систем банкрутства воно належить, а отже, з’ясувати надійність правової захищеності головних діючих осіб відносин банкрутства; викладення власного бачення щодо напрямів вдосконалення відповідних норм вітчизняного законодавства про банкрутство, що буде сприяти подоланню проблем, які можуть виникнути при реалізації його норм на практиці. Встановлено, що з прийняттям новітнього законодавства про банкрутство правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством боржника вступила в нову фазу свого розвитку. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання: яка цільова спрямованість новітнього законодавства про банкрутство України, чи міститься у його нормах достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблем, які виникають при перерозподілі прав сторін та учасників відносин банкрутства? Перерозподіл прав сторін та учасників відносин банкрутства, ступінь захищеності їхніх інтересів, збалансований розподіл втрат між ними стають найважливішими питаннями в системі національного правового регулювання відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю та банкрутством. Саме тому ці питання потребують подальшого дослідження. Авторка доходить висновку, що процеси, які відбуваються у соціальноекономічному середовищі провідних країн світу, обумовлюють зміну норм, що регламентують відносини неплатоспроможності боржника та його банкрутства (неспроможності). Нині захист прав кредиторів – хоча й основне завдання унормування названих відносин, але не єдине, адже норми законодавства про банкрутство (неспроможність) покликані збалансовано захищати інтереси сторін, учасників цих відносин: працівників боржника, інвесторів, засновників (учасників) боржника та інших, а також сприяти збереженню сталості національної економіки.
26
Соломатіна, Т. В. "Модель ринкової системи земельних відносин". Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Економічні науки, № 33/45 (2004): 265–69.
Знайти повний текст джерела
27
Плєхов, Д. О. "До питання правового регулювання дистанційної роботи в Україні: сучасний стан". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3218.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню нормативно-правового регулювання дистанційної роботи. Зазначено, що пандемія коронавірусу (COVID-19) позначила не тільки системні проблеми трудової сфери в Україні, пов’язані з масовим вивільненням працівників на період запровадженого урядом карантину й недотриманням мінімальних соціально-трудових стандартів, а й потребу негайного реформування трудового законодавства, пристосування його до викликів сучасності. Запровадження карантину та надзвичайної ситуації внаслідок поширення COVID-19 привернули особливу увагу до необхідності дистанційної роботи, масштаби і темп поширення якої в розвинених країнах дуже високі.
Проаналізовано законодавчі акти в розглядуваній царині, виокремлено як позитивні моменти, так і негативні. Зокрема, неврегульованими залишаються питання щодо захисту конфіденційної інформації (комерційної таємниці); безпеки працівника та ввіреного йому обладнання (шкідливе випромінення, втручання дітей, домашніх тварин, сторонніх осіб); обліку робочого часу та часу відпочинку працівника (наприклад, застосування заходів дисциплінарної відповідальності за прогул) та інших важливих аспектів.
Зроблено висновок, що дистанційна робота працівників є надзвичайно потрібною формою трудових відносин в умовах ринкової економіки. Дистанційна робота несе собою позитивні зміни як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки, підвищує рівень життя населення. Водночас даний вид зайнятості потребує подальшого законодавчого врегулювання. Потрібно забезпечити належні умови захисту прав та свобод сторін віддалених правовідносин шляхом оперативного реагування законодавців на потреби сучасних ринкових відносин, що зростають, та виклики епідемічного або надзвичайного характеру.
28
Zolotarova, M. "ҐЕНЕЗА ДЕРЖАВНИХ ПОДАТКОВИХ ІНСПЕКЦІЙ В УКРАЇНІ ЯК МІСЦЕВИХ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 79–90. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що розбудова державності у поєднанні зі стратегією розвитку України, що ґрунтується на засадах запровадження ринкових відносин, передбачає відмову держави від прямого втручання у сферу дії об’єктивних законів функціонування системи господарювання. Важливою складовою у становленні ринкової економіки є податкова система. Від її обґрунтованості та відповідності об’єктивним умовам певною мірою залежать можливості та пріоритети економічного та соціального розвитку суспільства. Істотним елементом податкової системи є її контрольний механізм у складі державного апарату, що формує податкову дисципліну, забезпечує збір податків та інших обов’язкових платежів, проводить відповідну профілактичну та попереджувальну діяльність. Зроблено висновок, що історичний розвиток оподаткування, який характеризувався підвищенням ролі податків у формуванні доходної частини державного бюджету, удосконалення податкових механізмів одночасно зі зміною форми державного устрою, політичного режиму та відповідно організації державного управління, є тими критеріями, що обумовлюють можливість умовного виділення в історичному аспекті чотирьох етапів становлення місцевих податкових органів. Перший етап пов'язаний із формуванням фіскальних органів в Україні, другий – з діяльністю місцевих податкових органів у радянський період, третій – з побудовою єдиної вертикальної структури державної податкової служби сучасної України, у складі якої починають функціонувати власне державні податкові інспекції як контролюючі органи та органи стягнення, а четвертий – характеризується звуження функцій державних податкових інспекцій до здійснення виключно сервісного обслуговування платників податків та ведення відповідних державних реєстрів. Таким чином, зазначимо, що становлення державних податкових інспекцій в історичному аспекті обумовлено побудовою та вдосконаленням системи оподаткування з розвитком державного фінансового контролю. При цьому відбувалось спочатку поступове виокремлення місцевих податкових органів як відносно самостійних спеціалізованих державних інститутів з окресленням їх правового статусу, у подальшому ж відбулось обмеження функцій державних податкових інспекцій до виключно сервісних.
29
Троян, В. М. "Ціни в системі формування ринкових відносин". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 2 (2003): 183–87.
Знайти повний текст джерела
30
Федоров, М. М. "Трансформація земельних відносин до ринкових умов". Економіка АПК, № 3 (173) (2009): 4–18.
Знайти повний текст джерела
31
Павленко, А. В. "Монополістичні структури в системі ринкових відносин". Економіка та держава, № 7 (2011): 64–66.
Знайти повний текст джерела
32
Крушельницька, О. В. "Мотивація праці як складова ринкових відносин". Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Технічні науки, № 17 (2001): 209–13.
Знайти повний текст джерела
33
Галиця, І. "Державне регулювання в умовах ринкових відносин". Економіка України, № 6 (2002): 52–58.
Знайти повний текст джерела
34
Панасюк, Б. Я. "Державне управління в умовах ринкових відносин". Економічний часопис - 21, № 3/4 (2010): 15–19.
Знайти повний текст джерела
35
Бочковий, О. В. "Вплив глобального капіталізму на протидію злочинності в умовах відкритого суспільства". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 3, № 87 (27 вересня 2019): 208–20. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.87.208-220.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описується залежність внутрішньодержавних процесів, у тому числі й протидії злочинності, від глобальних ринкових відносин. При цьому, якщо в розвинених країнах така залежність нормативно врегульована та носить конструктивний характер через високу міру відкритості суспільства, то в Україні подібні процеси носять дестабілізуючий характер. Автор намагається привернути увагу до проблеми залежності законотворчого процесу від глобальних ринкових відносин та невідповідності чинного нормативно- правового регулювання протидії злочинності сучасному рівню розвитку суспільства та його відкритості.
36
Мединская, Татьяна. "ЗНАЧЕНИЕ БРЕНДИНГА ТНК СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ ДЛЯ ВЛИЯНИЯ НА МИРОВЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ". Modern engineering and innovative technologies, № 10-02 (31 грудня 2018): 72–78. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-10-02-048.
Повний текст джерелаАнотація:
Aнотація. У сучасному суспільстві кардинально змінюються взаємовідносини суб'єктів ринку. Посилюється роль споживачів в системі ринкових відносин і активізувалося тиск з боку приватних марок торгових посередників. Домінування споживачів в системі ринкових
37
ЩЕРБИНА, ВАЛЕНТИН. "Господарсько-правова відповідальність у доктрині господарського права України та її законодавче закріплення". Право України, № 2019/08 (2019): 81. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-081.
Повний текст джерелаАнотація:
Інститут юридичної відповідальності є наріжним каменем будьякої галузі права. Не виняток і господарсько-правова відповідальність як інститут господарського права, який, незважаючи на своє значення у сфері захисту прав та інтересів учасників господарських відносин, не набув належного висвітлення у наукових дослідженнях. Метою статті є розкриття особливостей господарсько-правової відповідальності й застосування господарських, оперативно-господарських та адміністративногосподарських санкцій до учасників господарських відносин. Розкриваються особливості господарсько-правової відповідальності, головною з яких є сфера застосування, що зумовлює як підставу застосування заходів зазначеної відповідальності (господарське правопорушення), так і коло суб’єктів господарсько-правової відповідальності, якими є учасники відносин у сфері господарювання. Відмінними ознаками господарсько-правової відповідальності є: потерпання учасника господарських відносин від несприятливих економічних наслідків не лише майнового, а й організаційного характеру; застосування до правопорушника, крім гос подарських, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій, а також можливість визначення розміру штрафних санкцій у внутрішньогосподарських відносинах; встановлення видів та розмірів (у випадку їхнього визначення) гос подарських, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій переважно (а щодо останніх – виключно) законом; позасудовий порядок (процедура) реалізації окремих видів господарсько-правової відповідальності. Зроблено висновок, що норми Господарського кодексу України (ГК України) загалом відображають особливості господарсько-правової відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності та особливості застосування таких заходів господарсько-правової відповідальності, як оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції, а також визнання боржника банкрутом. Водночас підкреслюється, що ГК України в частині регулювання відносин господарсько-правової відповідальності потребує певних змін і пропонуються основні з них. Зазначається, що проблеми господарсько-правової відповідальності потре бують подальших наукових досліджень із тим, щоб на основі кращих напрацювань вітчизняної та зарубіжної юридичної науки і практики створити сучасну теорію господарсько-правової відповідальності, адекватну існуючим умовам ринкової економіки.
38
Брадов, В. В. "Трансформація медіасистеми як фактор зародження ринкових відносин". Психолінгвістика, № 13 (2013): 163–77.
Знайти повний текст джерела
39
Чмуленко, Н. І. "Трансформація земельних відносин до ринкових умов господарювання". Формування ринкових відносин в Україні, № 2 (105) (2010): 153–58.
Знайти повний текст джерела
40
Новосельська, Л. І. "Формування ринкових відносин у сфері рекреаційного природокористування". Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, Вип. 16.2 (2006): 327–31.
Знайти повний текст джерела
41
Артус, М. "Державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин". Світ фінансів, Вип. 4 (21) (2009): 128–34.
Знайти повний текст джерела
42
БЕЛЯНЕВИЧ, ОЛЕНА. "Мета сучасного господарського процесуального права: доктринальний погляд". Право України, № 2020/07 (2020): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-013.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблення мети господарського процесуального права має забезпечити наукове підґрунтя збереження і поглиблення спеціалізації господарського процесу на противагу неадекватним відносинам у сфері господарювання та суцільної уніфікації процесуального права України. Запропоновано доктринальний аналіз мети господарського процесуального права в контексті господарського права, досягнення його цілей і реалізації вихідних норм, а також з урахуванням здобутків теорії господарського права. Звертається увага на тісний взаємозв’язок господарського права з процесом, що має відбиватися в особливостях порядку здійснення господарського судочинства. Ускладнення відносин у сфері господарювання та їхнього нормативного регулювання зумовлює складність правничих конфліктів між учасниками відносин у сфері господарювання. Суб’єкти господарювання перебувають між собою у правових зв’язках, і тому порушення одного з них негативно впливає на решту. З огляду на це обґрунтовано, що в умовах ринкової соціально-орієнтованої економіки, ускладнення відносин у сфері господарювання мета господарського процесуального права має полягати не тільки в ефективному захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів окремих фізичних та юридичних осіб, держави, а й у забезпеченні правового господарського порядку як складової суспільного господарського порядку. Основними елементами концепції мети господарського судочинства є: застосування економіко-правового підходу як методології судового пізнання та ухваленнярішення у справі господарської юрисдикції, що дає можливість прогнозувати вплив судового рішення на сферу господарювання; розвиток принципу пропорційності у господарському судочинстві (визначених законом критеріїв суддівського керівництва процесом у взаємозв’язку з диспозитивністю сторін); концентрація справу господарській юрисдикції (зосередження у господарській юрисдикції комплексу всіх взаємопов’язаних правових конфліктів, зокрема й за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування).
43
Стахів, О. О. "Сфера соціально-трудових відносин як об'єкт адміністративно-правового регулювання". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, № 96 (23 грудня 2021): 151–61. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.96.151-161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено концептуальні підходи до визначення сутності соціально-трудових відносин, установлено причини, що актуалізують необхідність їх вивчення в сучасних соціально-політичних умовах розвитку суспільства. Виокремлено та проаналізовано особливості сфери соціально-трудових відносин як об'єкту адміністративно-правового регулювання. Розглянуто чинники формування сфери соціально-трудових відносин, шляхи їх розвитку, напрями активізації функцій держави щодо приведення змісту цих відносин у відповідність з вимогами ринкової економіки. Обґрунтовано, що умовою і базою для ефективного функціонування системи адміністративно-правового регулювання сфери соціально-трудових відносин є її інформаційне забезпечення. Доведено необхідність підвищення демократизації сфери соціально-трудових відносин на основі оптимального співвідношення їх адміністративно-правового регулювання і саморегулювання.
44
Гражевська, А. О. "Еволюція наукових підходів до трактування рентних відносин у ринковій економіці". Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Серія : Економіка 22, № 10/1 (2014): 162–68.
Знайти повний текст джерела
45
Pavlov, Konstyantyn, Olena Pavlova та Volodymyr Kupchak. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (11 березня 2019): 14–20. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-14-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що на сьогодні конкурентна політика держави базується на вузькозмістовних принципах, що є недостатнім для її результативності. Як слідство, взагалі не досліджено конкурентну політику держави в розрізі її макроекономічних показників, має місце лише дослідження окремих релевантних ринків. Актуальним є приділення уваги питанням, що стосуються світового досвіду щодо боротьби з явищем монополізації влади з метою їх подальшого застосування на прикладі України. Оскільки за відсутності регульованого конкурентного середовища та без створення прийнятних умов для співіснування суб’єктів ринку її економіка не зможе ефективно функціонувати. В результаті проведеного авторами дослідження пріоритетних напрямів забезпечення державних регуляторних процесів відносно конкурентних відносин як в нашій державі так і в провідних країнах світу дозволило дійти висновку, що в більшості країн, забезпечення прозорих конкурентних умов ринкового співфункціонування знаходиться на особливому рівні контролю; в окремих державах антимонопольний контроль та його реалізацію здійснює відповідна установа антимонопольного регулювання
46
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
47
Chervyakova, Olga. "Державне регулювання в контексті зовнішніх впливів: економічні аспекти розвитку країни". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 122–27. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано фактори зовнішніх впливів на економічні аспекти розвитку країни, серед яких, зокрема: перехід від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства, в якому базовим ресурсом є інформація; суттєве збільшення кількості країн, які застосовують ринкову модель економіки; посилення глобалізаційних та інтернаціоналізаційних процесів в економіці; втрата державою контролю за внутрішніми процесами в економіці; збільшення кількості інституцій, здатних впливати на регулювання економіки; збільшення розмірів і масштабів впливу інтеграційних міждержавних об’єднань, що призводить до деформації територіальних та/або економічних меж окремих країн; розширення переліку суб’єктів міжнародних економічних відносин, здатних впливати на державну політику щодо регулювання національної економіки; суттєве обмеження монополії держави на реалізацію регуляторної функції; взаємозв’язки держави та недержавних інституцій глобального масштабу.
Встановлено, що фактори зовнішнього впливу на державне регулювання економіки мають як позитивні, так і негативні наслідки. Одним з найбільш суттєвих негативних наслідків є загострення проблем в сфері державних фінансів. В останні десятиріччя чітко простежується тенденція до розбалансованості національних бюджетів, причому це стосується, як країн, економіка яких лише переходить до ринкової, так і високорозвинених країн. В результаті виявляється зростання державного боргу та часткова втрата суверенітету щодо здійснення державного регулювання національної економіки, адже кредитори отримують додаткові важелі впливу на внутрішньоекономічні процеси всередині країни.
В статті запропоновано науково-обґрунтовані підходи щодо державного регулювання економічною сферою, які дають можливість інтегруватись у сучасних світовий простір без додаткових ризиків.
48
Живко, З. Б. "Управління економічною безпекою підприємства в умовах ринкових відносин". Актуальні проблеми економіки, № 10 (148) (2013): 128–45.
Знайти повний текст джерела
49
Живко, З. Б. "Управління економічною безпекою підприємства в умовах ринкових відносин". Актуальні проблеми економіки, № 10 (148) (2013): 128–45.
Знайти повний текст джерела
50
Баранник, Л. Б. "Розвиток соціальних відносин в суспільстві з ринковою економікою". Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. Економічні науки, № 1 (2006): 5–10.
Знайти повний текст джерела