Добірка наукової літератури з теми "Врегулювання конфлікту"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Врегулювання конфлікту".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Врегулювання конфлікту"
1
Черненко, Н. І. "УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 153–60. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто зони конфлікту в динаміці, що передбачає виокремлення стадій конфлікту, а також розуміння й усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації. Оскільки для того, щоб конфлікт став реальним, учасники мають усвідомити сформовану ситуацію як конфліктну. Саме сприйняття та розуміння реальності як конфліктної породжує конфліктну поведінку. Тож конфлікт не є безумовно негативним та небажаним, він дає змогу виявити проблеми пов’язані з позиції керування конфліктом. Привернуто увагу на комунікаційному просторі, що є складовою поняття комунікація, яку у цьому контексті розуміємо як процес встановлення та підтримання контактів між членами соціальної групи на основі духовного, ідейного або іншого єднання. Виявлено, що саме комунікативні конфлікти руйнують взаєморозуміння, роблять співпрацю неможливою. Визначено стратегії розв’язання конфліктних ситуацій. Розкрито змістовне наповнення інструментарію врегулювання комунікаційних конфліктів. Зосереджено увагу на соціально-психологічних дослідженнях, спрямованих на пошуки шляхів усунення конфлікту із внутрішньо особистісної сфери, сфери міжособистісних, внутрішньо групових та міжгрупових відносин. З’ясовано, що комунікаційний конфлікт відіграє не лише негативну роль й деструктивну функцію. Розширюючи комунікаційний простір, соціальний конфлікт, будучи сам по собі одним з найбільш яскравих проявів протиріччя, внутрішньо суперечливий, виконує ще й конструктивну функцію. Зазначено практичну користь розуміння основних аспектів конфлікту: типології, структури, динаміки, функцій, що полягає у практичному ставленні до наявності конфлікту у комунікаційному просторі. В межах розуміння конфлікту, можна визначити напрями його ослаблення, а надалі, шляхи його розв’язання.
2
Пінчук, Віталій. "РЕАЛЬНИЙ І ПОТЕНЦІЙНИЙ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ: ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ВРЕГУЛЮВАННЯ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 149–52. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.26.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій статті досліджено та проаналізовано явище конфлікту інтересів на державній службі та запропоновано можливі варіанти превентивних заходів та розробки механізмів щодо недопущення конфлікту інтересів. У процесі вдосконалення законодавства відбулося розмежування понять «потенційний конфлікт інтересів» і «реальний конфлікт інтересів» залежно від стадії впливу суперечності, що виникла у прийнятті рішень чи вчиненні дій поса- довцем. Таке розмежування в рамках загального поняття цілком узгоджується з підходом, що існує в міжнародній практиці. Очевидний (реальний) конфлікт інтересів стосується ситуацій, коли існує особистий інтерес, який може обґрунтовано вважатися таким, що впливає на виконання посадовцем своїх обов’язків, навіть якщо такий негатив- ний вплив фактично відсутній. Проте неврегульованість законодавства, відсутність цілісної стратегії та чіткого алгоритму дій щодо конфлікту інтересів, недостатність санкцій та непрагнення до діяльності контролюючих органів не дають змоги не тільки розв’язати наявні, але й попередити потенційні конфлікти інтересів. Природа представницької функції держаного службовця вже передбачає наявність певних конфліктів інтересів. У дослідженні детально розглянуто сутність конфлікту інтересів та сформульовано висновок, що майже всі корупційні злочи- ни відбуваються під дією конфлікту інтересів, тобто через владні повноваження задоволення особистих потреб, незаконного збагачення та отримання неправомірних благ. Для вчинення злочину, пов’язаного з корупцією, конфлікт інтересів і є передумовою. Найдієвішими нині методами недопущення надалі конфлікту інтересів у кримінальному діянні є саме превентивні методи. Попередження виникнення конфлікту інтересів та викладення в методичних рекомендаціях Національного агентства з питань запобігання корупції норм мають характер лише рекомендацій, а не наказів. Надзвичайно важливо вживати заходів попередження конфлікту інтересів, законодавчо чітко забез- печити невідворотність покарання за порушення реального конфлікту інтересів відповідно до чинних норм та роз- робити чітку стратегію стосовно роботи близьких осіб в одному органі.
3
Лікарчук, Дар’я Сергіївна. "МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ ВРЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 50–61. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249009.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується політичний конфлікт – зіткнення й протиборство різних соціально-політичних сил і суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати свої цілі та інтереси, пов’язані, насамперед, із боротьбою за здобуття влади, перерозподіл та зміну свого політичного статусу. Відзначається, що правління політичним конфліктом – це діяльність визначених суб’єктів щодо врегулювання конфлікту, або гармонізації його ходу для раціонального досягнення цілей учасників поточного політичного процесу. Досліджено специфіку й розкрито аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. В основу статті покладено ціль дослідити специфіку й аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. Політична медіація – форма опосередкування явищ політичного життя – солідарний компонент взаємодії владних структур і громадських сил, що сприяє вирішенню протиріч на користь позитивного розвитку держави та суспільства, міждержавних відносин. Завдання медіаторів не в тому, щоб ухвалити рішення третейського суду або вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення, що оптимально відповідає їхнім інтересам. У результаті досягнутої домовленості мають виграти усі. У статті встановлено, що розглядаючи історію становлення медіації як ефективну технологію регулювання політичних конфліктів, можна дати наступне визначення: медіація – це ефективний метод регулювання політичних конфліктів з участю третьої (нейтральної) сторони, яка є зацікавленою лише в тому, щоб сторони вирішили свій конфлікт.
4
Завгородня, Юлія, Артем Кройтор та Алевтина Пехник. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ (НА ПРИКЛАДІ МОЛДОВИ, ГРУЗІЇ, УКРАЇНИ)". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 93–117. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.190.
Повний текст джерелаАнотація:
Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють його від інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подолання конфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичному рівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завжди використовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулювання конфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протиріч на невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії та України демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, які виникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребують уваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій, а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішення конфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб’єкти політичного конфлікту доходять до критичної точки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктному напрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежних пострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складно переходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку. Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий та необачний.
5
Лікарчук, Наталія Василівна, Дар’я Сергіївна Лікарчук та Інна Петрівна Шевель. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233220.
Повний текст джерелаАнотація:
Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
6
Несправа, Микола. "Ефективність взаємодії педагогічного працівника з колективом та керівництвом закладу вищої освіти: аналіз, методи та шляхи досягнення". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 34–50. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-34-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Вища школа як один з найважливіших соціокультурних інститутів суспільства зобов’язана підготувати нове покоління до активної участі в усіх суспільних процесах. Перед викладачами закладів вищої освіти постає надзвичайно відповідальне завдання: взяти юнаків і дівчат з їхніми задатками, інтересами, особливостями пізнавальних та емоційно-вольових процесів і підготувати їх до рівня висококваліфікованих фахівців, здатних реалізувати набуті знання, практичні уміння, знайти своє місце у професії.Розглянуто питання взаємовідносин педагогічного працівника зі співробітниками та керівництвом закладу вищої освіти. На основі зібраних даних щодо виникнення та подолання конфліктних ситуацій на рівні «викладач», створено базу даних для дослідження системи міжособистісних конфліктів у закладі вищої школи. Використовуючи метод статистичного аналізу й метод аналітико-синтетичної обробки інформації, охарактеризовано та наведено найбільш типові конфлікти, визначаючи об’єкт і особливості протидіючих сторін, узагальнено характер і причини їх появи. Наголошено, що конфлікт, це явище суспільного життя, суть виникнення та вирішення якого залежить від множинності факторів нашого існування. За своєю природою конфлікти в освітніх організаціях є переважно міжособистісними. Основою таких конфліктів може бути, зазвичай, матеріальне або ціннісне протиріччя. Підсумовано, що частину конфліктів можна ефективно вирішити, налагодивши попереджувальні заходи або зробивши все для швидкого розв’язання конфліктної ситуації. Однак тривалі нерозв’язані конфлікти здатні дуже негативно впливати на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у колективі, емоційні стани і настрій. Визначивши, що найкращим методом налагодження ефективної взаємодії педагогічного працівника з колективом та керівництвом закладу вищої освіти є уникнення конфліктів, сформульовано шляхи забезпечення запобігання, виявлення та врегулювання конфліктних ситуацій. Запропоновано також методи їх попередження та вирішення. Зазначено, що такі напрацювання в перспективі можуть теоретичним підґрунтям для формування внутрішньо-інституційного нормативного документа. Ключові слова: конфліктна ситуація, конфлікт, педагог, керівник, заклад вищої освіти, причина конфлікту, об’єкт конфлікту, методи вирішення.
7
Vonsovych, O. S. "Перспективи врегулювання конфлікту у Сирії в контексті загострення російсько-американських відносин". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 66. http://dx.doi.org/10.15421/1716107.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню перспектив врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин. Визначено, що конфлікт в Сирії, який почався навесні 2011 р. громадянською війною між Сирійською діючою армією, формуваннями «поміркованої» сирійської опозиції, курдськими регіоналістами, а також різного роду ісламістськими терористичними угрупованнями (ІДІЛ, Фронт ан-Нусра та ін.) достатньо швидко переріс у багатосторонній збройний конфлікт із іноземним втручанням. З’ясовано, що після втручання у конфлікт Росії та США він набув ще більшої складності, суперечності та гостроти; результатом цього стало також і безпосереднє загострення відносин між ними, яке, на сьогоднішній день, призвело до відновлення силового протистояння. Встановлено, що перспективи врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин є важко прогнозованими та суперечливими. Обґрунтовано тезу про те, що позитивне врегулювання конфлікту залежатиме від того, наскільки безпосередні сторони конфлікту та зовнішні учасники будуть зацікавлені у стабілізації ситуації в близькосхідному регіоні і від того, наскільки вони будуть практично активними щодо виконання тих пропозицій, які надходять від міжнародних організацій та країн.
8
КОРИНЕВИЧ, АНТОН, та ТИМУР КОРОТКИЙ. "Перехідне правосуддя для України: Per Aspĕra ad Astra". Право України, № 2020/12 (2020): 129. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-129.
Повний текст джерелаАнотація:
Міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (РФ) проти України призвів до значної кількості викликів суверенітету, територіальній цілісності, національній безпеці України, та спричинив появу потреби у здійсненні відповіді агресору, включаючи питання деокупації, реінтеграції тимчасово окупованих територій України та постконфліктного регулювання. Визначено, що однією з таких особливостей є застосування перехідного правосуддя як інструменту постконфліктного регулювання. Адже перехідне правосуддя – досить поширена форма постконфліктного регулювання, яка завдяки чіткому набору своїх основних елементів і принципів в останні десятиліття досить гнучко застосовувалася в різних постконфліктних та (або) поставторитарних суспільствах. Мета статті – окреслити загальні рамки можливості й доцільності застосування концепції перехідного правосуддя в Україні – не лише як механізму, який сприяє постконфліктному врегулюванню, а й який спрямований на припинення міжнародного збройного конфлікту. Перехідне правосуддя розглядається як комплексний механізм, що включає чотири основних елементи: реалізацію права знати правду про перебіг подій зброй ного конфлікту; інституційні реформи як гарантію неповторення збройного конфлікту; заходи з відшкодування шкоди потерпілим від збройного конфлікту; притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні найтяжчих злочинів (зокре ма, злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів). Відзначено, що кожен із цих елементів перехідного правосуддя деякою мірою реалізується в Україні вже зараз, коли продовжує тривати міжнародний збройний конфлікт, викликаний агресією РФ, а також тимчасова окупація Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, частин Донецької та Луганської областей. Визначено, що в Україні нині відсутнє концептуальне закріплення перехідного правосуддя у нормативно-правовому акті; також визначальним є суспільний консенсус щодо окремих аспектів запровадження перехідного правосуддя в Україні, а його реалізація в нормативному акті – лише результат суспільного консенсусу. Проте альтернативи запровадженню перехідного правосуддя в Україні немає. Це – напрацьований світовий досвід; вивірені практикою декількох десятків збройних конфліктів і постконфліктного врегулювання принципи; захист жертв конфлікту, сучасні підходи до впровадження стандартів прав людини у постконфліктний період; подолання безкарності та баланс між невідворотною кримінальною відповідальністю за грубі порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності та іншими формами відповідальності, амністією за менш тяжкі злочини; встановлення істини про причини та події збройного конфлікту, формування спільного бачення історії, документування злочинів та пам’ять про жертв конфлікту; гарантії неповторення конфлікту в майбутньому.
9
Мітрофанова, Оксана Олександрівна. "ПОЛЬЩА ТА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 55–66. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233231.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою є аналіз позиції Польщі щодо російсько-українського конфлікту, анексії Криму та врегулювання ситуації в Донбасі. Серед методів було застосовано системний для вивчення сприйняття польськими політиками окупації Донбасу та анексії Криму, компаративний аналіз позицій європейських та польських діячів стосовно гіпотетичної участі Польщі у нормандському або іншому форматі з урегулювання російсько-українського конфлікту. Проаналізовано офіційну позицію Польщі щодо російсько-українського конфлікту 2014–2020 рр.Доведено, що для Польщі Україна є зоною особливих інтересів. Офіційна Варшава прагне відігравати значну роль у врегулюванні російсько-українського конфлікту, тому що провал України означатиме для Польщі погіршення власної безпекової ситуації. Наразі польський кордон з Україною є рубежем ЄС та НАТО, тому оптимальним для Польщі було б пересунення меж цих організацій у майбутньому на Схід України, тому Польща наполегливо обстоює євроінтеграційні та євроатлантичні амбіції України.Зроблено висновок, що у польських політиків є розуміння, що перетворення конфлікту на Донбасі на заморожений означатиме наявність постійної вибухонебезпечної ситуації. Зроблено рекомендації, що чіткі сигнали офіційній Варшаві з боку офіційного Києва з приводу зацікавленості у практичному втіленні польсько-українського стратегічного партнерства були б важливими та далекоглядними. Виділено, що реалізація польської політики щодо російсько-українського конфлікту залежить від стратегій основних гравців європейського стратегічного простору. Польська політика сприймається як проамериканська французькими та німецькими можновладцями, тому офіційний Париж і Бонн уникають залучення Польщі до перемовин щодо ситуації на Донбасі. Втім, самостійно Польща не здатна впливати на врегулювання російсько-українського конфлікту, Варшава має діяти спільно з найпотужнішими гравцями.
10
Дудник, B. М., та C. В. Дяченко. "МЕДІАЦІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.868.
Повний текст джерелаАнотація:
Дудник В. М., Дяченко С. В. Медіація в цивільному судочинстві. - Стаття.
Стаття присвячена дослідженню та порівнянню інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді. Питання розмежування медіації як альтернативного способу розв’язання конфліктів і врегулювання спору за участі судді стае все більше актуальним. Як свідчить судова практика, окрім судового розгляду справи як традиційного способу розв’язання конфлікту існують інші способи врегулювання спірних відносин між сторонами, зокрема це медіація, яка мае позитивну тенденцію застосування в цивільному судочинстві. Проте натепер інститут медіації знаходиться на стадії становлення, а його застосування в спорах не мае повноцінного нормативного регулювання. У статті по- рушуеться проблема відсутності законодавчого акта, який чітко визначить основні положення, що стосуються здійснення медіації. Хоча розвиток і поширення медіації вплине на процес урегулювання спорів, тому що мае низку переваг перед судовим розглядом справи. Також це сприяе зменшенню навантаження на судові органи, забезпечить ефективність судового розгляду справ, швидкість врегулювання спору. Також проаналізовано погляди вчених щодо впровадження медіації в систему способів розв’язання спорів. Схожою за правовою природою з медіаціею е така процедура, як врегулювання спору за участю судді, через що такі процедури досить часто помилково ототожнюють, тому в статті наведено основні відмінності обох способів розв’язання конфліктів. На підставі аналізу судової практики застосування інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді доведено, що інститут медіації е повністю самостійною та незалежною при- мирювальною процедурою. Сформульовано висновки, в яких зазначено, що для повного відмежування від інших способів здійснення правосуддя та врегулювання конфліктів процедуру медіації необхідно унормувати в законодавстві України, що сприятиме ефективному розвитку й збільшення тенденції застосування.
Дисертації з теми "Врегулювання конфлікту"
1
Мальчевський, Ілля Сергійович. "Політична медіація як спосіб врегулювання політичних конфліктів". Bachelor's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/43095.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі визначені поняття «воєнний конфлікт» та «політична медіація», також окреслені їх особливості. Проаналізована політична медіація у воєнних конфліктах: палестино-ізраїльському грузино-абхазькому та карабаському, освітлені сильні та слабкі сторони політичної медіації у кожному конкретному кейсі. Розібрані передумови та чинники початку конфлікту на Сході України. Описані особливості політичної медіації у кейсі України. Надані рекомендації щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході України.The concepts and features of "military conflict" and "political mediation" are defined in the work. Political mediation in such military conflicts was analyzed: Palestinian-Israeli, Georgian-Abkhazian and Karabakh. Strengths and weaknesses of political mediation in each case were outlined. The preconditions and factors of the beginning of the conflict in the East of Ukraine were analyzed. Features of political mediation in the case of Ukraine were described. Recommendations for a peaceful settlement of the conflict in eastern Ukraine were provided.
2
Потарська, Ніна Миколаївна. "Трансформація повсякденності під час конфлікту: жіночий погляд". Master's thesis, Київ, 2018. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/27446.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація присвячена дослідженню зміни основних сфер повсякденності і тенденцій її трансформацій під час збройного конфлікту на сході України через призму жіночих наративів. Робота ґрунтується на парадигмі жіночої суб'єктивності. В дисертації проаналізовані соціологічні концептуалізації феномену повсякденності, сутнісні характеристики повсякденної реальності: просторово-часові підстави, раціоналізм та ірраціоналізм буттєвості, виявлено основні сфери, функції і характеристики повсякденного буття людини та особливості жіночого досвіду під час війни на основі вивчення регіонального комплексу наративних джерел.The dissertation is devoted to the study of the change of the basic spheres of everyday life and tendencies of its transformations during the armed conflict in eastern Ukraine through the prism of female narratives. The work is based on the paradigm of female subjectivity. The dissertation analyzes the sociological conceptualizations of the phenomenon of everyday life, the essential characteristics of everyday reality: space-time grounds, rationalism and irrationalism of futurity, reveals the main spheres, functions and characteristics of everyday life and the peculiarities of women's experience during the war on the basis of the study of the regional complex of narrative sources.
3
Зоріна, Альона Юріївна. "Постконфліктне урегулювання збройного протистояння в Боснії та Герцеговині: імплементація досвіду в Україні". Master's thesis, Київ, 2018. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/27259.
Повний текст джерелаАнотація:
Магістерська дисертація присвячена проблемам децентралізаційного процесу в Україні, а саме першому його етапу – процесу об’єднання територіальних громад. Окрема увага приділена питанням загальнонаціональних досліджень громадської думки жителів України з питань об’єднань територіальних громад, оцінці цього процесу. У магістерській дисертації проведено порівняльний аналіз результатів досліджень жителів територіальних громад, які пройшли процес об’єднання та тих, які ще такого процесу не проходили.The master's dissertation is concerned with the problems of decentralization process in Ukraine, namely its first stage - the process of unification of local communities. Much attention is given to the issues of nationwide public opinion polls of Ukrainian citizens on issues of territorial communities, evaluation of this process. The comparative analysis of results of researches of inhabitants of territorial communities that have passed the process of association and those who have not yet passed such a process was conducted in the master’s dissertation.
4
Кузнік, Андрій Юрійович. "Врегулювання конфліктів інтересів на державній службі". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/51472.
Повний текст джерелаАнотація:
1. Посібник ОЕСP з питань вpегулювання конфліктів інтеpесів на деpжавній службі [Електpонний pесуpс] // ОЕСP. – 2003. – Pежим доступу: http://www.acrc.org.ua
2. Закон Укpаїни «Пpо Національне антикоpупційне бюpо Укpаїни» [Електpонний pесуpс]. – Pежим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/1698-18
3. Грущинська Н.М.Управління та економіка освіти в сучасних умовах розвитку суспільства Матеріали 1 міжнародного експертного форуму – Україна – Європа: між політичними деклараціями та експертними оцінками.13 вересня 2019 р. – м.Львів – С.10-12На сьогодні в Укpаїні таке поняття, як конфлікт інтеpесів та пpоцедуpа його вpегулювання є доволі нове та, в зв’язку з цим, повною міpою не досліджене. Потpібно знаxодити шляxи запобігання і наявності конфлікту інтеpесів, пpоводити дослідження заxодів щодо виpішення конфліктниx ситуацій, вдосконалювати ноpмативно-пpавові акти щодо вpегулювання конфлікту інтеpесів. У Законі Укpаїни «Пpо запобігання коpупції» у вітчизняному пpавовому полі запpоваджений новий, у минулому незнаний теpмін – конфлікт інтеpесів. І xоч як явище, конфлікт інтеpесів набув вже загpозливиx масштабів і став чи не найбільшим джеpелом генеpування неспpаведливості і міцною основою для фоpмування коpупційної культуpи у суспільстві, лише нещодавно, в нашій деpжаві спpомоглися визнати факт існування конфлікту інтеpесів і на законодавчому pівні запpовадити меxанізми його пpевенції, а також встановити відповідальність як кpимінальну так і адміністpативну за пpавопоpушення, вчинені в стані конфлікту інтеpесів
5
Давиденко, І. В. "Наукові засади врегулювання економічних конфліктів у підприємництві". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/70960.
Повний текст джерелаАнотація:
Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають між окремими економічними суб’єктами і країнами в умовах обмеженості ресурсів.
Завдання дослідження:
- дослідити економіко-соціальне підґрунтя виникнення і протікання сучасних економічних конфліктів у глобальній економіці;
- дослідити науково-методичні підходи до типології МЕК у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- визначити основні типи (види) економічних конфліктів;
- провести критичний аналіз і виявити основні соціально-економічні ефекти для підприємств та країн у межах МЕК;
- виявити конфліктогенність сучасних ресурсних протиріч у глобальній економіці на прикладі екологічних конфліктів;
- визначити ключові ефективні методи врегулювання МЕК.
У першому розділі роботи «Теоретико-методичні аспекти міжнародних економічних конфліктів» аналізується сутність міжнародних економічних конфліктів їх характер і направленість у різні періоди часу.
У другому розділі «Сучасна парадигма й економіко-організаційні форми міжнародних економічних конфліктів зовнішньоекономічної діяльності підприємств» аналізуються мотиви і ризики виникнення МЕК, торгівельні війни, як один із способів вираження МЕК.
У третьому розділі «Дослідження ресурсного базису міжнародних економічних конфліктів у сфері використання природних ресурсів» дослідження конфліктів ресурсного характеру та способи їх врегулювання.
6
Резніченко, ВІталій Іванович. "Роль міжнародних та регіональних організацій по врегулюванню ірако-кувейтського конфлікту". Дис. канд. іст. наук, КУ, 1996.
Знайти повний текст джерела
7
Прудник, М. М. "Сучасні інформаційні конфлікти: сутність, причини та способи врегулювання (2001-2009 рр.)". Дис. канд. політ. наук, КНУТШ, 2009.
Знайти повний текст джерела
8
Безрученко, В. І. "Політика міжнародного співтовариства по врегулюванню конфлікту в Боснії і Герцеговині (1992-1995 рр.)". Дис. канд. політ. наук, КНУТШ, 2005.
Знайти повний текст джерела
9
Гуменюк, Алла Германівна. "Роль ООН у врегулюванні конфліктів на терені колишньої Югославії (перша половина 90-х рр.)". Дис. канд. політ. наук, КУ ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин., 2000.
Знайти повний текст джерела
10
Матвєєва, Юлiя Тагiбекiвна, Юлия Тагибековна Матвеева та Yuliia Tahibekivna Matvieieva. "Урегулювання конфліктів в системі соціо-еколого-економічного розвитку адміністративної території". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/47864.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано метод урегулювання конфліктів в системі соціо-еколого-економічного розвитку адміністративної території, який базується на виявленні диспропорцій у розвитку соціальної, екологічної та економічної сфер діяльності та спрямуванні фінансових ресурсів першочергово у ті сфери, що забезпечують підтримання траєкторії збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. На прикладі Сумської області розраховано пропорції розподілу фінансових ресурсів між соціо-еколого-економічними складовими. Визначено основні елементи фінансового механізму еколого-орієнтованої системи адміністративно-територіального управління.
Книги з теми "Врегулювання конфлікту"
1
Сенюшкіна, Т. О. Попередження та врегулювання етнічних конфліктів: державно-управлінський вимір. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005.
Знайти повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Врегулювання конфлікту"
1
Самойленко, Юлія, та Ольга Маклюк. "ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ ЮГОСЛАВСЬКОГО КОНФЛІКТУ (1992-1993 РР.)". У GRUNDLAGEN DER MODERNEN WISSENSCHAFTLICHEN FORSCHUNG. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-10.09.2021.15.
Повний текст джерела
2
vus, viktor. "CTSSC Proceedings." In КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ. Institute for Social and Political Psychology, 2019. http://dx.doi.org/10.33120/ctsscprocedings-2019.
Повний текст джерела