Статті в журналах: "Вологість речовини"

1

Кирпа, М. Я., О. Ф. Стасів, Т. М. Лук’яненко та Т. Ю. Марченко. "Якість насіння гібридів кукурудзи залежно від збиральної вологості і умов дозрівання". Аграрні інновації, № 4 (26 березня 2021): 115–19. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.4.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Встановлення закономірностей формування якості насіння гібридів кукурудзи залежно від їх зби- ральної вологості, сортових особливостей та умов дозрівання. Методи. Лабораторні з визначення показ- ників якості (вологості, маси 1 000 насінин і сухої речо- вини, схожості); польові з виявлення схожості і врожай- ності гібридів кукурудзи; математично статистичні для обрахунку достовірності отриманих даних. Для дослі- дів відбирали типові качани через рівні проміжки часу (8–10 діб), негайно визначали вологість зерна, а після підсушування – інші показники якості. Масу 1 000 насі- нин визначали як фактичну, так і перераховану на суху речовину. Результати. Отримано дані, які характери- зують якість насіння гібридів кукурудзи при збиранні з вологістю зерна 18–50%. Виявлено в процесі дозрі- вання залежності між вологістю, масою 1 000 насінин і вмістом сухої речовини, встановлено, що у разі осо- бливих гідротермічних умов (опади, високі темпера- тури повітря) показники маси можуть зменшуватись на 3–15%. В лабораторних і польових дослідах визна- чено схожість і продуктивність насіння, що складається залежно від збиральної вологості і сортових особли- востей гібридів. Висновки. В технологіях збирання насіннєвої кукурудзи необхідно враховувати ряд зако- номірностей: кількість сухої речовини в насінні досягає максимуму за вологості 28–30%; лабораторна схожість вже є високою за вологості 38–40%, сила росту – за вологості 28–30%; насіння стає господарськопридатним починаючи зі збирання при вологості 38–40% і нижче. Якщо випадають опади і триває висока температура повітря, небажаним є перестій кукурудзи з вологістю 17–22%. Для прогнозування строків дозрівання та зби- рання пропонуються показники середньодобової воло- говіддачі зерна в межах 0,89–0,94%, 0,67–0,89 і 0,53– 0,73 – для гібридів ранньостиглої, середньоранньої і середньостиглої групи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Івченко, Т. В., та О. С. Лялюк. "Оцінка ефективності короткострокового зберігання спаржі зеленої". Аграрні інновації, № 11 (3 травня 2022): 32–39. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.11.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета досліджень – дослідити ефективності короткострокового зберігання спаржі зеленої у холодильнійкамері залежно від виду пакування, та визначити економічну ефективність розробленого способу.Методи досліджень: візуальний – для веденняфенологічних досліджень; вимірювально-ваговий –для визначення зміни кількісних показників продукції;хімічний – для визначення якісних показників продукції; статистичний – для оцінки даних; розрахунковий – для встановлення ефективних пакувальних матеріалів. Результати. Молодий спис Asparagus officinalis L.є активно зростаючою частиною рослини який продовжує свій рост і розвиток навіть після збору врожаю, томучерез високу інтенсивність дихання має дуже короткийтермін зберігання за стандартних температур. Для уповільнення цього процесу досліджували вплив 13 варіантів пакування спаржі зеленої на природні втрати маси,збереженість і динаміку зміни біохімічних компонентів(сухої речовини, загальних і моноцукрів, аскорбіновоїкислоти) при короткостроковому зберігання в холодильній камері за температури від 2 до 4 ºС і відносній вологість повітря > 95%. За рахунок зниження швидкостідихання та протікання метаболічних процесів у запакованій продукції збільшено тривалість зберігання спаржізеленої з 5 діб (контроль, зберігання без пакування) до28 діб. Застосування пакування сприяло покращеннюгазообміну продукції, контролюванню рівня СО2 сприяло зниженню фізіологічних розладів – тіпроту, щоМета досліджень – дослідити ефективності короткострокового зберігання спаржі зеленої у холодильнійкамері залежно від виду пакування, та визначити економічну ефективність розробленого способу.Методи досліджень: візуальний – для веденняфенологічних досліджень; вимірювально-ваговий –для визначення зміни кількісних показників продукції;хімічний – для визначення якісних показників продукції; статистичний – для оцінки даних; розрахунковий – для встановлення ефективних пакувальних матеріалів. Результати. Молодий спис Asparagus officinalis L.є активно зростаючою частиною рослини який продовжує свій рост і розвиток навіть після збору врожаю, томучерез високу інтенсивність дихання має дуже короткийтермін зберігання за стандартних температур. Для уповільнення цього процесу досліджували вплив 13 варіантів пакування спаржі зеленої на природні втрати маси,збереженість і динаміку зміни біохімічних компонентів(сухої речовини, загальних і моноцукрів, аскорбіновоїкислоти) при короткостроковому зберігання в холодильній камері за температури від 2 до 4 ºС і відносній вологість повітря > 95%. За рахунок зниження швидкостідихання та протікання метаболічних процесів у запакованій продукції збільшено тривалість зберігання спаржізеленої з 5 діб (контроль, зберігання без пакування) до28 діб. Застосування пакування сприяло покращеннюгазообміну продукції, контролюванню рівня СО2 сприяло зниженню фізіологічних розладів – тіпроту, що позитивно вплинуло на якість і збереженість продукції.Висновки. Максимальну тривалість зберігання продукції високої якості (перший ґатунок), забезпечило використання ізраїльських пакетів 885-В1. Виявлені тісні кореляційні зв’язки між збереженістю маси списів і вмістомзагальних і моноцукрів (r = 1,00), та між збереженістюмаси списів та вмістом аскорбінової кислоти (r = 0,99)дозволяють прогнозувати максимальну тривалість зберігання продукції високої якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Mykolenko, Svitlana, та Andrey Zaharenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ АМАРАНТОВОГО ТА ЛЬНЯНОГО БОРОШНА НА ЯКІСТЬ ПЕЧИВА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 228–40. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-228-240.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Печиво є популярним харчовим продуктом, проте більшість затяжного, цукрового, здобного печива має знижену біологічну цінність, тому актуальною є розробка печива з використанням біологічно цінної сировини. Постановка проблеми. Борошно є основою рецептури печива, тому застосування амарантового і льняного борошна, багатого на біологічно активні речовини, буде позначатися на споживчих якостях виробів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування амарантового і льняного борошна для виробництва хлібних, борошняних кондитерських виробів, зокрема печива, досить обмежене через погіршення якості продукції. Це унеможливлює достатнє збагачення виробів біологічно активними речовинами, поліпшення їх амінокислотного складу. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутні дослідження сумісного використання амарантового і льняного борошна у виробництві печива з урахуванням особливостей її хімічного складу й технології отримання. Метою роботи є дослідження впливу амарантового і льняного борошна різної якості на споживчі характеристики й біологічну цінність затяжного, цукрового і здобного печива. Виклад основного матеріалу. Амарантове і льняне борошно відрізняються від пшеничного зниженою вологістю, вищою водопоглинальною здатністю і вмістом поживних речовин. Технологія переробки зерна суттєво позначається на вмісті білку, жиру, білості й запаху борошна. Незначне зниження намочуваності печива і поліпшення органолептичних властивостей, амінокислотного складу вказують на доцільність застосування амарантового борошна, особливо тонкодисперсного помелу, для виробництва цукрового і здобного печива при співвідношенні амарантового борошна до пшеничного як 1:1 і 3:5 відповідно. Використання 5 % попередньо гідратованого льняного борошна до маси пшеничного борошна поліпшує якість цукрового і здобного печива на амарантово-пшеничному борошні. Висновки відповідно до статті. Використання амарантового та льняного борошна з прийнятними функціонально-технологічними властивостями позитивно впливає на якість цукрового і здобного печива на розробленій композиційній суміші, підвищує його біологічну цінність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Osadchuk, L. S. "МАСА ТА ВОЛОГІСТЬ ХВОЇ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У ДЕРЕВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ СМОЛОПРОДУКТИВНОСТІ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 9–14. http://dx.doi.org/10.15421/40250901.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати дослідження особливостей нагромадження маси та вологості хвої для визначення репрезентативних показників високосмолопродуктивних форм сосни звичайної (Pinus sylvestris L.). Встановлено, що дерева з високою смолопродуктивністю за абсолютно сухою масою хвоїнки перевищують дерева з низькою продуктивністю. Водночас, вологість хвоїнок високосмолопродуктивних дерев є істотно нижчою відносно дерев із низькою продуктивністю. Виявлено значний кореляційний зв'язок смолопродуктивності з масою хвоїнок у низькосмолопродуктивних дерев. Знижена вологість хвої у високосмолопродуктивних дерев свідчить, що у них значно активніше відбувається вуглеводнева спрямованість обміну речовин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Безусов, Анатолій Тимофійович, Наталія Вікторівна Доценко, Тетяна Миколаївна Афанасьєва та ГАННА ІГОРІВНА ПАЛВАШОВА. "РОЗРОБКА БІОТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН З КЛІТИННИХ СТІНОК LAC. PLANTARUM". Scientific Works 2, № 85 (19 березня 2022): 120–27. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2248.

Повний текст джерела

Анотація:

підтримуючи на певному рівні, що важливо при виробництві варених ковбас. Вміст вологи є важливим показником, тому що волога є чинником розвитку мікрофлори, а також вона обмежена ДСТУ. Що стосується зміни вологи, можна зробити висновки, що вологість фаршу змінюється в залежності від залишкової мікрофлори. Спочатку мікроорганізми споживають вологу і тому її кількість зменшується, а далі при приготуванні ковбасних виробів – збільшується, так як були зруйновані зв’язки між самими клітинами і, крім цього, додаткова волога могла потрапити із холодильника. Далі йде процес усушки і кількість вологи знову зменшується.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Корінчевська, Тетяна Володимирівна, та Вячеслав Аврамович Михайлик. "Термічна деструкція гранульованого палива з міскантуса". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 10–15. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1862.

Повний текст джерела

Анотація:

Плантації енергетичних культур (верба, тополя, міскантус та ін.) забезпечують виробництво не тільки ефективного біопалива, а й поліпшують екологічний стан довкілля за рахунок інтенсивного поглинання вуглекислого газу з атмосфери. Ефективною сировиною для виробництва твердого біопалива є міскантус. В статті представлені результати термічного аналізу біопалива з міскантуса та дослідження щодо впливу на термічну деструкцію гранульованого палива фракційного складу сировини, температури і тиску гранулювання. В роботі використані зразки гранул, отримані при холодному пресуванні, механоактивації та термічній активації сировини. Методами термогравіметрії та диференційного термічного аналізу визначено температурні інтервали зневоднення, термічного розкладання органічних і мінеральних речовин, середні швидкості термічного розкладання органічних сполук, вологість та зольність зразків біопалива. Для всіх зразків гранульованого палива з міскантуса характерні стадії зневоднення, термічного розкладання органічних сполук, що супроводжується видаленням газоподібних продуктів, та розкладання мінеральних речовин. Найбільша швидкість виходу газоподібних речовин спостерігалась у гранул з механоактивованої та термічно активованої сировини, найменша – у гранули з полідисперсної фракції після холодного пресування. Було встановлено, що механоактивація і термічна активація сировини впливають на процес термічної деструкції – збільшується інтенсивність розкладання органічних речовин. Виявлено, що механоактивація сировини є найбільш суттєвим фактором впливу на кінетику термодеструкції. Під час термічного розкладання гранул, переважно з термічною активацією матеріалу в процесі гранулювання, у високотемпературному періоді розкладання спостерігалися мікровибухи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Антощенко, М. І., Є. С. Руднєв, Е. М. Філатьєва, І. В. Мелконова та Г. Л. Мелконов. "Про вибір показників ступеня метаморфізму вугілля для прогнозу небезпечних властивостей шахтопласту". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 5 (269) (10 вересня 2021): 47–60. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-269-5-47-60.

Повний текст джерела

Анотація:

Ідея роботи полягає у вивченні статистичних моделей окремих показників пилоутворювальної здатності вугільних шахтопластів, відомих з нормативно-довідкових даних за якістю і властивостями викопного вугілля. Зокрема в посібнику [4] наведені дані (каталог) про пилоутворювальні здатності більш ніж для двох тисяч шахтопластів. Чинниками першого блоку, що визначають склад і властивості вугілля є вихід летких речовин при термічному розкладанні вугілля без доступу повітря (Vdaf), вологість вугілля (Wt), вміст пилу в відбитому вугіллі (N) і питоме пиловиділення (q). Крім цих показників першого блоку, при визначенні груп пластів за пиловим фактором враховувалися фактори другого блоку - потужність пласта (m) та кут його падіння (α) з градацією відповідно до 35° і більше 35° [4]. По своїй суті значення застосовуваних показників першого блоку (Vdaf, W, N, q) є наслідком впливу метаморфічних процесів перетворення вугільних шахтопластів, а другого (α, m) - відносяться до гірничо-геологічними умовами залягання пластів. Статистичні моделі розподілу цих факторів дозволяють встановити зв'язки між ними і можливість їх використання для вдосконалення прогнозу пилоутворення та інших небезпечних властивостей шахтопластів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Довбненко, О. Ф. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧИХ ВИПРОБУВАНЬ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕНННЯ МІКРОКЛІМАТУ В ПРИМІЩЕННІ ДЛЯ УТРИМАННЯ КРОЛІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 5 (2 травня 2020): 51–64. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.51-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано переваги застосування УФБ ламп низького тиску для очищення повітря тваринницьких приміщень від шкідливих домішок. Установки на основі УФБ ламп здатні очистити повітря від вірусів та мікробів до 99,9%, а озон ефективно знешкоджує патогенну мікрофлору, аміак (NH3), сірководень (H2S), метан (CH4), вуглекислий газ (CO2), знижує вологість повітря. Застосування УФБ установок забезпечує скорочення повітрообміну із зовнішнім середовищем, що призводить до зменшення втрат теплоти з викидним вентиляційним повітрям, зменшення об’ємів вентиляції та підвищує ефективність рекуперації теплоти. Обґрунтована необхідність застосування припливно – витяжних установок рекуперативного типу, в яких за рахунок теплоти викидного повітря відбувається сухий підігрів припливного повітря без змішування потоків. В тваринницьких приміщеннях доцільно застосовувати теплоутилізатори на основі полімерних матеріалів, стійких до агресивного повітряного середовища тваринницьких приміщеннях. Обґрунтована функціональна схема системи технічних засобів для створення енергоощадного мікроклімату тваринницьких приміщень, яка складається з літньої вентиляції, припливно-витяжних установок з утилізацією теплоти вентиляційних викидів та УФБ установок для очищення повітря від шкідливих домішок. Приведені технічні характеристики експериментальних зразків енергоефективного обладнання для забезпечення мікроклімату: припливно – витяжної установки з рекуперацією теплоти РТВ-2,5, УФБ рециркулятора РПБ 1,8-6/30 та пристрою для скорочення емісії шкідливих речовин на основі люмінесцентних УФБ ламп низького тиску. Приведено результати виробничих випробування УФБ установок енергоефективної системи забезпечення мікроклімату в приміщенні для утримання кролів. За результатами випробувань встановлено: Припливно-витяжна система вентиляції приміщення на базі рекуперативного теплоутилізатора забезпечує повітрообмін кролеферми до 2500 м3/год та скорочення витрат енергоресурсів на підігрів припливного повітря в опалювальний період 42 ...45 %. Рециркулятор – очищувач повітряного середовища тваринницьких приміщень забезпечує обробку від патогенної мікрофлори та шкідливих домішок до 1800 м3/год повітря з ефективністю очищення від аміаку 44,8%. Пристрій для скорочення емісії шкідливих речовин в зоні накопичення біологічних відходів забезпечує скорочення емісії аміаку до 59,6%. Очікуване скорочення витрат енергоресурсів за опалювальний сезон при застосуванні енергоефективної системи - до 80%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Тищенко, А. В., О. Д. Тищенко, Г. М. Куц, О. О. Пілярська, Ю. О. Люта та Н. М. Гальченко. "Насіннєва продуктивність люцерни першого року життя залежно від заходів боротьби зі шкідниками". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 69–81. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було виявити ефективність різ- них інсектицидів проти шкідників на насінницьких посівах люцерни першого року життя травостою. Методи дослі- джень. Дослідження проводили протягом 2016–2018 рр. на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН. У ґрунтово-кліматичному відношенні розташоване в степовій зоні, на Інгулецькому зрошуваному масиві. Метод закладки польового досліду – розщеплені ділянки. Видовий склад шкідливих комах виявляли за проведення обстежень, чисельність їх і співвідношення різних стадій пов’язували з фазами розвитку рослин і погодними умо- вами (температура, вологість повітря та опадами) за допо- могою ентомологічного сачка (10 помахів). Оцінку ефек- тивності термінів та кратності хімічних обробок визначали за методикою С.О. Трибеля та з врахуванням економічних порогів шкідливості. Статистичну обробку експерименталь- них даних проводили AgroSTAT, XLSTAT, Statistica (v. 13). Результати досліджень. Найефективнішим у боротьбі зі шкідниками (за винятком люцернової попелиці) виявився препарат з діючими речовинами Хлорпірифос, 500 г/л й Циперметрин, 50 г/л та нормою витрати 1,00 л/га. Він знижував чисельність шкідників: люцернового клопа – на 85,5%, люцернової попелиці – 92,7, гусениці лучного мете- лика – 93,0, люцернового насіннєїду – 85,7 та люцерно- вої товстоніжки – на 94,0%, відповідно й зменшувалося пошкодження генеративних органів та насіння. Висновки. Найефективнішим у боротьбі зі шкідниками (за винятком люцернової попелиці) виявився препарат з діючими речо- винами Хлорпірифос, 500 г/л й Циперметрин, 50 г/л та нор- мою витрати 1,00 л/га). Але наявність у даного препарату фумігаційної дії негативно позначилась на чисельності комах-запилювачів, що зменшило утворення бобів і насіння в них та в подальшому вплинуло на продуктивність рослин. Найбільшу врожайність насіння отримали на варіанті при застосуванні суміші інсектицидів з діючими речовинами Хлорантраніліпрол, 200 г/л й Лямбда-цигалотрин, 50 г/л.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Соколик, Сергей. "Дослідження впливу системи точного висіву «precision planting delta force» на якісні показники посіву та врожайність культур". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 22 (7 грудня 2020): 123–28. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.123-128.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснюючи вибір типу посівних машин та їхніх параметрів, слід зважати на цілий комплекс чинників, зокрема, глибину посіву, тип ґрунту, вологість, наявність рослинних решток, особливості сорту тощо, а також слід враховувати неоднорідність ґрунтових умов в межах одного поля. Аналіз експериментальних даних дав можливість визначити оптимальні параметри швидкості руху посівного агрегату при яких можливо виконати технологічний процес сівби соняшника та кукурудзи на зерно з забезпеченням максимальних значень якісних показників. При роботі посівних агрегатів досліджено рівномірність глибини сівби насіння при трьох різних швидкостях з використанням системи Delta Force і без неї. Для сівби використовували сівалку точного висіву John Deere 24 Row Planter. Вимірювання показників проводили при робочих швидкостях 6 – 7 км/год., 8 – 9 км/год. та 9 – 12 км/год. Так нами було визначено, що найбільш оптимальним діапазоном робочих швидкостей посівного агрегату є 8 – 9 км/год. При використанні системи Delta Force, вдається забезпечити збільшення значень якісних показників роботи агрегату. При порівнянні врожайності на досліджуваних ділянках, кращі результати зафіксовано також на ділянці, де посів виконувався з використанням системи Delta Force. Беручи до уваги те, що кліматичні умови, забезпечення вологою та поживними речовинами на обох ділянках для кожної культури були однаковими, можна зробити висновок, що саме більш якісний посів соняшнику та кукурудзи з використанням системи Delta Force дозволив досягнути підвищення врожайності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Корінчевська, Тетяна Володимирівна, Вячеслав Аврамович Михайлик та Дмитро Михайлович Корінчук. "Термічне розкладання гранульованої деревини в умовах змінної газової атмосфери". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1416.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогодні актуальним є широке використання відновлюваних джерел енергії і, зокрема, біопалива. Для визначення придатності біомаси як палива важливо вивчити процес її термічного розкладання. Поширеним видом біомаси є деревина. Матеріалом для досліджень слугувала тирса деревини сосни. Використовували як дисперговану сировину, так і зразки в вигляді пресованих гранул. В роботі представлені результати дослідження дериватографічним методом термічних властивостей деревини. Для вивчення поведінки зразків в різних умовах дослідження проводилися зі зміною якості атмосфери в зоні термічного розкладання. Досліджена поведінка зразків у власній, збагаченій киснем, інертній та киснево-дефіцитній газовій атмосфері. Визначені температурні інтервали зневоднення та термічного розкладання органічних сполук; середні швидкості термічного розкладання органічних сполук; вологість, вміст органічних сполук та зольність біопалива. Показано, що для гранули палива, порівняно з диспергованим паливом, характерне зміщення температури максимумів швидкості видалення води та теплопоглинання в сторону більш низьких температур та виявлено, що процес його термічного розкладання проходить швидше і в більш вузькому інтервалі температур. Встановлено, що газова атмосфера суттєво впливає на кінетику та хід термічного розкладання органічних речовин деревини. При розкладанні деревини у власній газовій атмосфері в інтервалі між максимумами тепловиділення виявлений ендотермічний ефект, який супроводжує видалення газоподібних продуктів. Показано, що збагачення зони розкладання киснем викликає інтенсивний перебіг процесів розкладання, що призводить до зростання швидкості реакцій та звуження інтервалу температур термічного розкладання біопалива. Визначено, що інертна або киснево-дефіцитна атмосфера в зоні розкладання суттєво знижує інтенсивність його процесів і відповідно розширює температурний інтервал розкладання. З’ясовано, що в інертній та киснево-дефіцитній атмосфері термічне розкладання проходить по схемі піролізу деревини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Дмитрев, Василий. "Система експрес-діагностики якості паливо-мастильних матеріалів". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 22 (7 грудня 2020): 27–36. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.27-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Вологість паливо-мастильних матеріалів є одним з визначальних показників їх якості. Присутність вологи в матеріалі впливає на їх фізико-хімічні і електричні властивості. Вода характеризується високою діелектричною проникністю і здатністю легко взаємодіяти з іншими речовинами. Розроблення системи контролю вологості паливо-мастильних матеріалів у процесі експлуатації машини є невід’ємною частиною інформаційно-вимірювальних і керувальних систем сучасної мобільної техніки, і зокрема техніки спеціального призначення. Ємнісні сенсори вологості є розприділеними структурами і у вимірювальних системах параметрами вимірювання є як ємність, так і опір й індуктивність. Для реалізації ємнісного вимірювача з лінійною калібрувальною характеристикою, враховано що вимірювальне середовище є з великими змінними активними втратами, якими є оливи і палива двигунів внутрішнього згоряння. Для компенсування активних втрат застосовано схему з окремим вимірюванням реактивної складової повного опору діелькометричного первинного перетворювача на основі модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Параметри такої схеми обирано так, щоб при вимкненій модуляційній ємності повна провідність схеми мала індуктивний характер. За міру якості перетворення вимірювальної схеми сенсора прийнято диференціальну чутливість, яка характеризує відношення відносних приростів вихідного (повної провідності) й вхідного (реактивної провідності) параметрів. Розроблений автоматичний одночастотний вимірювач з ємнісним сенсором, виконаним у вигляді електродів розсіяного поля, покритих шаром ізоляції, в якому використано метод модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Для перевірки теоретичних досліджень проведений повний факторний експеримент на трьох рівнях при двох факторах – вологості досліджуваного середовища і частота напруги живлення вимірювального контуру. Працездатність вимірювальної схеми ємнісного перетворювача зберігається у всьому діапазоні вимірювань, якщо добротність ємнісного вимірювального перетворювача в матеріалі більша одиниці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Гамаюнова, В. В., та А. О. Кувшинова. "Особливості водоспоживання ячменю озимого залежно від сорту і оптимізації живлення в умовах Південного Степу України". Аграрні інновації, № 4 (26 березня 2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.4.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою досліджень передбачено розробка захо- дів ресурсозберігаючого живлення ячменю озимого шляхом використання для його оптимізації сучасних біопрепаратів і рістрегуляторів. Визначення водо- споживання різних за біологією сортів ячменю ози- мого та зміни його за впливу оптимізації живлення. Методика досліджень. Вологість у шарі ґрунту 0–100 см визначали термостатно-ваговим методом, сумарне водоспоживання методом водного балансу, а коефіцієнт водоспоживання за відношенням вели- чини сумарного водоспоживання до рівня врожайно- сті зерна. Агротехніка вирощування ячменю озимого була загальноприйнятою для зони Степу України окрім факторів, що взяті на вивчення. Результати досліджень. У статті проаналізовано значення куль- тури ячменю озимого для зони Степу України, зміни сумарного водоспоживання досліджуваних сортів у роки вирощування під впливом оптимізації жив- лення шляхом використання біопрепаратів. Головна увага приділена особливостям витрат вологи росли- нами ячменю озимого на формування одиниці вро- жаю і змінам цього показника під впливом ресурсоз- берігаючого живлення. Висновки. Встановлено, що незалежно від погодних умов років вирощування, застосування сучасних біопрепаратів для позакоре- невих підживлень в основні періоди вегетації, сприяє економнішому використанню рослинами ґрунтової вологи та опадів, що випали впродовж вегетації. Так, коефіцієнт водоспоживання ячменю озимого залежно від сортових особливостей, року вирощу- вання і варіанту живлення знижується від 10,8 до 30,1%, порівняно з посівами неудобреного контролю. Визначена доцільність проведення обробки посіву рослин ячменю озимого в основні періоди вегетації біопрепаратами та рістрегулюючими речовинами, що посилює їх стійкість до умов середовища і при- зводить до підвищення ефективності використання запасів вологи та опадів на формування врожаю, попереджуючи при цьому непродуктивні їх втрати на випаровування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

КРОВЯКОВ, С. О., та А. В. МІШУТІН. "ПІДВИЩЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ ЛЕГКИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ БЕТОНІВ ДЛЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ І ТРАНСПОРТНИХ СПОРУД ШЛЯХОМ ОБРОБЛЕННЯ ПОВЕРХНІ ПОРИСТОГО ЗАПОВНЮВАЧА". Наука та будівництво 13, № 3 (10 травня 2019): 50–58. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v13i3.89.

Повний текст джерела

Анотація:

Для гідротехнічних і транспортних споруд ефективним є використання бетонів на легких пористих заповнювачах. Зокрема, легкі бетони широко використовують для плавучихзалізобетонних споруд, таких як нафтовидобувні платформи, плавучі доки, готелі та будинки. Україна є однією з небагатьох країн, що володіють технологією залізобетонного суднобудування.Проаналізовано поводження пористого заповнювача в структурі бетону. Відомо, що при твердінні бетону відбувається активний обмін речовиною між заповнювачем і матрицею. Крім того, на властивості бетону впливає адгезія матриці до заповнювача і усадка-набухання заповнювача. При твердінні бетону в його структурі утворюються тріщини і внутрішні поверхні поділу. По цих тріщинах, поверхнях поділу і порам у матриці та заповнювачі передаються рідина і газ. Відповідно, для підвищення довговічності бетону гідротехнічних і транспортних споруди необхідно зменшити його проникність.Запропоновано два методи оброблювання поверхні пористого заповнювача. Перший – гідрофобізація поверхні кремнійорганічною рідиною оптимальної концентрації. Недолікомцього методу є необхідність виконання додаткової технологічної операції. Було встановлено оптимальну концентрацію кремнійорганічної складової в емульсії. Другий метод – оброблення поверхні заповнювача цементною суспензією. Цей метод простіше першого, тому що оброблення здійснюють безпосередньо під час приготування бетонної суміші. Обидва методи знижують проникність структури, за рахунок чого підвищують міцність та довговічність бетону. Перший метод більш ефективний для керамзитобетонів плаву чих та інших гідротехнічних споруд, для яких важлива експлуатаційна вологість бетону. Другий метод більш ефективний для бетонів на природних пористих заповнювачах, тому що підвищує однорідність бетону.У цілому, завдання підвищення довговічності бетонів на пористих заповнювачах має вирішуватися комплексно. Крім оброблення заповнювача необхідно застосовувати хімічні добавки, зокрема комплексні модифікатори, що включають суперпластифікатор і кольматуючу добавку або суперпластифікатор і мікрокремнезем. Отримано модифіковані бетони на легких заповнювачах з водонепроникністю до W14.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Іскакова, О. Ш. "Застосування біопрепаратів у живленні картоплі в умовах Півдня України на краплинному зрошенні". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета – дослідити можливість застосування змен- шених доз мінеральних добрив за рахунок локального способу їх внесення та за сумісного використання із сучасними біопрепаратами у вирощуванні сортів кар- топлі літнього садіння на краплинному зрошенні в умо- вах Півдня України. Методи. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі в Навчальному нау- ково-практичному центрі Миколаївського НАУ впро- довж 2012–2014 рр. та 2016–2018 рр. Погодні умови у роки досліджень дещо різнились, проте загалом були характерними для зони Південного Степу України. Попередник – чорний пар. У ІІІ декаді червня проводили культивацію та нарізали гребені комбінованим агрега- том з дисковими підгортачами. Свіжозібрані оброблені бульби висаджували у гребені, площа живлення стано- вила 70×15–20 см. У шарі ґрунту 0–20 см до появи на бульбах ростків вологість підтримували на рівні 70–75% НВ, а у подальший період вегетації – 80–85% НВ за допомогою краплинного зрошення. Дослідження прово- дили з районованими сортами картоплі за прийнятими схемами. Повторність дослідів 4-разова, площа посівної ділянки – 90 м2, облікової –50 м2. Мінеральні добрива вносили у вигляді нітроамофоски, аміачної селітри (33% N), суперфосфату гранульованого та застосову- вали для підживлення низку біопрепаратів. З огляду на високу вартість мінеральних добрив та схему садіння картоплі в одному з дослідів їх вносили локально у гре- бені. Результати. Дослідженнями встановлено, що вплив локального внесення добрив на фізіологічні процеси рослин та продуктивність бульб усіх сортів картоплі, що взято на вивчення, практично був аналогічним порівняно із застосуванням удвічі більшої їх дози. Використання біопрепаратів для підживлення рослин картоплі по фону мінеральних добрив у середньому за всі роки вирощу- вання та по досліджуваних сортах сприяло збільшенню врожайності бульб порівняно не лише з контрольним варіантом, а й відносно фонів удобрення. Прирости від цього заходу сягали до 15,6%. Висновки. Результатами досліджень визначено, що за оптимізації живлення вро- жайність бульб зростає у всі роки вирощування та в роз- різі взятих на вивчення сортів. Максимально вона підви- щується за сумісного використання мінеральних добрив із сучасними рістрегулюючими речовинами чи біопрепа- ратами, до складу яких входять мікроелементи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Іскакова, О. Ш. "Застосування біопрепаратів у живленні картоплі в умовах Півдня України на краплинному зрошенні". Аграрні інновації, № 7 (24 вересня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.7.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити можливість застосування змен- шених доз мінеральних добрив завдяки локальному способу їх внесення та за сумісного використання із сучасними біопрепаратами у вирощуванні сортів кар- топлі літнього садіння на краплинному зрошенні в умо- вах Півдня України. Методи. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі в Навчально-науково- практичному центрі Миколаївського національного аграрного університету впродовж 2012–2014 та 2016– 2018 років. Погодні умови в роки досліджень дещо різ- нились, проте загалом були характерними для зони Південного Степу України. Попередник – чорний пар. У ІІІ декаді червня проводили культивацію та нарізали гребені комбінованим агрегатом із дисковими підгор- тачами. Свіжозібрані оброблені бульби висаджували у гребені, площа живлення становила 70 × 15–20 сан- тиметрів. У шарі ґрунту 0–20 сантиметрів до появи на бульбах ростків вологість підтримували на рівні 70–75% НВ, у подальший період вегетації – 80–85% НВ, за допо- могою краплинного зрошення. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі за прийнятими схе- мами. 4-разова повторність дослідів, площа посівної ділянки – 90 квадратних метрів, облікової – 50 квадрат- них метрів. Мінеральні добрива вносили у вигляді нітро- амофоски, аміачної селітри (33% N), суперфосфату гранульованого, застосовували для підживлення низку біопрепаратів. З огляду на високу вартість мінеральних добрив та схему садіння картоплі, в одному з дослідів їх вносили локально у гребені. Результати. Дослідженнями встановлено, що вплив локального внесення добрив на фізіологічні процеси рослин та продуктивність бульб усіх сортів картоплі, що взято на вивчення, практично був аналогічним порівняно із застосуванням удвічі більшої їх дози. Використання біопрепаратів для підживлення рослин картоплі на фоні мінеральних добрив у серед- ньому за всі роки вирощування та за досліджуваними сортами сприяло збільшенню врожайності бульб не лише порівняно з контрольними варіантом, а й щодо фонів удобрення. Прирости від цього заходу сягали до 15,6%. Висновки. Результатами досліджень визначено, за оптимізації живлення врожайність бульб зростає в усі роки вирощування та в розрізі взятих на вивчення сор- тів. Максимально вона підвищується за сумісного вико- ристання мінеральних добрив із сучасними рістрегулю- ючими речовинами чи біопрепаратами, до складу яких входять мікроелементи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Trofymenko, P. I., та N. V. Trofymenko. "Інтенсивність емісії со2 з ґрунтів Полісся під час вегетації культур та домінантність зумовлюючих її чинників". Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Меліорація і водне господарство" 1, № 107 (1) (2 грудня 2018). http://dx.doi.org/10.31073/mivg201801-120.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі представлені результати досліджень інтенсивності емісії СО2 з ґрунтів різного гранулометричного складу та ступеня гідроморфності Полісся України під час вегетації культур та домінантності зумовлюючих її чинників. Встановлено величини середньої за період спостережень величини емісії СО2 з ґрунтів, кг/га/год: торфувато-болотний карбонатний осушений, 14,3 > чорноземно-лучний карбонатний пилувато-легкосуглинковий, 9,8 > ясно-сірий опідзолений глеюватий супіщаний, 8,9 > сірий опідзолений глеюватий легкосуглинковий, 8,8 > темно-сірий опідзолений глейовий легкосуглинковий, 8,2 > дерново-середньопідзолистий глеюватий супіщаний, 6,9 > дерново-середньопідзолистий глеюватий легкосуглинковий, 6,3. Виявлено, що обсяги емісії СО2 з ґрунтів залежать від типу ґрунту, його характеристик та комплексного впливу абіотичних чинників. Коефіцієнти парної кореляції (r) між значеннями середньої інтенсивності емісії в досліджуваних ґрунтах та величинами: дрібного пилу (частки 0,005-0,001, мм), вуглецю органічної речовини, лужногідролізуємого азоту, температури земної поверхні та вологості відповідно становлять 0,90, 0,92, 0,90, -0,93, 0,86. Доведено, що значення ЕСО2 в ґрунтах на 94,7% зумовлені сумісним впливом декількох чинників, в тому числі: вмістом дрібного пилу (43,7%), вмістом вуглецю органічної речовини (24,0%), вологістю (20,0%) та температурою земної поверхні (7,0%).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

ЛАКІЗА, О. В., К. П. МАСЛІКОВА та М. В. ІЩЕНКО. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВИСОКОБІЛКОВИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ У ВИРОБНИЦТВІ БУЛОЧОК". Grain Products and Mixed Fodder’s 18, № 2 (9 липня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v18i2.951.

Повний текст джерела

Анотація:

Хлібобулочні вироби є важливим продуктом харчування для більшості населення України. Потреба в хлібобулоч-них виробах притаманна людям будь-якого віку, соціального статусу і рівня доходів. Хлібопекарська галузь покликана забезпечувати споживачів країни цими життєво значущими продуктами харчування в необхідних обсягах, асортименті таякості. В даний час в світі велика увага приділяється збагаченню хлібобулочних виробів різними корисними речовинами, що додають їм лікувальні та профілактичні властивості. Лікувальний і профілактичний ефект від вживання дієтичних хлібобулочних виробів забезпечується або введенням в рецептуру необхідних додаткових компонентів, або вилученням небажаних, або зміною технології їх приготування. Однією з ключових умов сучасного виробництва функціональних хлібобулочних виробів є пошук і використання нових компонентів рецептурного складу. Функціональні продукти - це харчові продукти, що є частиною звичайного раціону, які крім поживних властивостей мають здатність позитивно впливати на тічи інші функції організму людини. У статті розглянуто сучасні напрями розширення асортименту хлібобулочних виробів з оздоровчими властивос-тями. З метою урізноманітнення продукції хлібопекарського виробництва функціонального призначення було запропоновано введення в рецептуру булочок високобілкових функціональних продуктів, а саме льняного шроту та шроту з насіння гарбуза. Відомо, що насіння льону та гарбуза містить у своєму складі всі ессенціальні амінокислоти. На основі експериментальних досліджень розроблено рецептури булочок з додаванням лляного і гарбузового шроту, які дають змогу одержати збагачені білком булочки відповідної якості. Проведено органолептичну оцінку якості булочок з різним вмістом шротів, побудовано профілограми на основі бальної оцінки. Зроблено висновок стосовно впливу концентрації шротів на пористість та вологість готових виробів. Обрано оптимальну концентрацію льняного шроту ташроту з насіння гарбуза в рецептурі булочок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Овсянникова, Л. К. "ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ДРІБНОНАСІННЄВИХ КУЛЬТУР". ЗЕРНОВІ ПРОДУКТИ І КОМБІКОРМИ 17, № 3 (22 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v17i3.656.

Повний текст джерела

Анотація:

Виробники зернопереробної галузі все частіше стали звертати увагу на дрібнонасіннєві культури такі як сорго, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та ін. Оскільки виробництво дрібнонасіннєвих культур зростає, то для визначення ефективних режимів їх післязбиральної обробки та зберігання необхідне проведення широкомасштабних досліджень. В статті наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень тепломасообмінних процесів. Отримані значення теплофізичних характеристик в залежності від вологості зерна та запропоновані формули для їх розрахунку, які можуть бути використані при виборі раціональних режимів сушіння, активного вентилювання та зберігання зернових і олійних дрібнонасіннєвих культур. Визначено питомі витрати повітря для активного вентилювання дрібнонасіннєвих культур. Важливою стадією процесу післязбиральної обробки насіння є сушіння складна і енергозатратна операція. Своєчасне і правильно проведене сушіння не тільки підвищує його стійкість під час зберігання, а й поліпшує якість насіння, тому проведено дослідження кінетики конвективного сушіння дрібнонасіннєвих культур в залежності від параметрів зерна і режимів сушіння. Нами був обґрунтований і рекомендований для використання на підприємствах двостадійний спосіб сушіння зерна. При запропонованому способі сушіння на 20…30 % підвищується продуктивність зерносушарок, на 15…25 % знижуються витрати палива, істотно поліпшується якість зерна (за рахунок зниження на 3…5 % кількості битих і розтріснутих зерен). У зв’язку з тим, що дрібнонасіннєві культури через їх розміри мають більший аеродинамічний опір в порівнянні з іншими культурами, товщину шару насіння при активному вентилюванні необхідно зменшувати. Дрібнонасіннєві культури, особливо олійні, можна вентилювати підігрітим повітрям (до 55 °С). Підвищення температури повітря прискорює процес сушіння, проте супроводжується зростанням нерівномірності знімання вологи по товщині шару з пересушуванням нижніх шарів і зволоженням верхніх шарів. Для надійного зберігання культур потрібно забезпечити ряд умов: на сито-повітряних або аеродинамічних сепараторах довести вміст домішок до рівня не більше 2 %, шляхом сушіння або активного вентилювання знизити вологість насіння до 6...8 %, засобами активного вентилювання знизити температуру насіння до 5...10 °С. Ці умови забезпечать довгострокове збереження якості дрібнонасіннєвих культур до їх відвантаження або переробки. Крім того, досліджено інтенсивність дихання зерна в залежності від його вологості і температури. Показано, що при збільшенні вологості з 7 до 11 % інтенсивність дихання дрібнонасіннєвих культур підвищується в 4,9...16,5 рази, а при збільшенні температури від 5 до 25 °С в 1,1…1,6 рази. Наслідком такого зростання інтенсивності дихання є підвищене тепловиділення, яке може приводити до самозігрівання насіння і їх псування. При інтенсивному диханні збільшуються також природні втрати насіння при зберіганні через витрачання на дихання власних сухих речовин. Для тривалого зберігання дрібнонасіннєві культури необхідно розміщувати в складах підлогового типу, які забезпечують хороший доступ повітря при порівняно невеликій висоті насипу дрібнонасіннєвих культур. Для короткочасного зберігання можна використовувати склади силосного типу. На підставі результатів проведених досліджень була удосконалена схема технологічного процесу зернозаготівельного підприємства, яка дозволяє підвищити ефективність використання основного обладнання підприємства, розширити їх функції і дозволяє формувати партії зерна різного цільового призначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Вологість речовини"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями