Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Внутрішні ресурси підприємств.
Статті в журналах з теми "Внутрішні ресурси підприємств"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Внутрішні ресурси підприємств".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
2
Маматова, Л. Ш. "РОЛЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 44–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто необхідність бізнес-планування для суб’єктів господарювання та роль бізнес-плану. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх чинників впливу процес бізнес-планування. Бізнес-планування для підприємства є методом залучення фінансово-інвестиційних ресурсів та для інвесторів – підтвердженням цільового використання коштів та результативності проєкту. Зазначено, що бізнес-планування вирішує основне питання економіки у виборі успішного методу співвідношення факторів виробництва з вирішенням проблем у вичерпності ресурсів для задоволення потреб суспільства. Узагальнено цілі, яким підпорядковується розроблення бізнес-плану підприємством, та завдання бізнес-планування. За рахунок відповідності та збалансованості цілей і вигід внутрішніх та зовнішніх користувачів визначено результати, які повинно включати в себе бізнес-планування задля ефективного впровадження в діяльність підприємств. Бізнес-планування відіграє важливу роль в управлінні та формуванні стратегії розвитку підприємства, а отже, це дало можливість визначити для кожного учасника процесу бізнес-планування результативність в ефективній діяльності підприємства. Бізнес-план виконує зовнішню функцію для інвесторів та внутрішню – для бізнес-одиниці, а саме є інструментом бізнес-планування та механізмом контролю і реалізації бізнес-стратегії на підприємстві. Бізнес-планування дає змогу здійснити кількісне й якісне обґрунтування оптимального управлінського рішення, систематизувати та конкретизувати відповідності цілей і результату стратегії, визначити джерела інформації та достовірність відповідно до ситуації на підприємстві. Визначено, що ефективна структура бізнес-плану має включати в себе кількісні й якісні характеристики проєкту відповідно до вибраного результату задля його впровадження та вирішити цілу низку завдань. Роль бізнес-планування у розвитку діяльності підприємств зводиться до можливості концентрації усіх видів наявних та потенційних ресурсів для визначення системи поточних та майбутніх напрямів розвитку суб’єкта господарювання з метою створення інноваційної продукції та використання інноваційних технологій, задоволення потреб споживачів та отримання фінансових результатів.
3
Кирчата, Ірина, та Олена Шершенюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 56. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.56.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета – визначення та обґрунтування шляхів удосконалення і застосування нових методів, технічних засобів та організаційних заходів в системі збуту, а також оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання управління збутом, збутовою діяльністю підприємств та оцінкою потенціалу в умовах мінливого зовнішнього середовища. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконаленню ефективності збутової системи торговельних підприємств на засадах оцінки збутового потенціалу з метою набуття довгострокових переваг та забезпечення сталого розвитку. Збутовий потенціал торговельного підприємства – це внутрішні ресурсні можливості торговельного підприємства реалізувати товари за рахунок наявних кадрових компетенцій в сфері формування асортименту, технологічної та передпродажної підготовки, мерчандайзингу та сервісної підтримки. З метою забезпечення своєчасного виявлення невикористаних резервів та збутових можливостей, а також уникнення ризикових подій торговельним підприємствам доцільно проводити діагностику збутового потенціалу, що уможливить ефективне управління збутовою діяльністю та активізує збутовий процес як такий. Завдяки правильно обраній збутовій політиці та оптимізованим збутовим процесам підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність проведення діагностики та оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства, як інструмента ефективної системи управління збутом для набуття підприємством нових конкурентних переваг. Практична значущість. Практичне використання, а саме виявлення резервів та розвиток збутового потенціалу торговельного підприємства, які ґрунтуються на результатах його діагностичної оцінки, дозволять надалі розробити систему заходів і розрахунку показників конкурентної стійкості, що можуть бути використані в подальшому для забезпечення стійкого функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності.
4
Susidenko, Valentin, та Julia Susidenko. "РЕАЛІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 183–93. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0217.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.
5
Дашко, І. М. "ІНВЕСТИЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 93–97. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження процесів інвестування як невід’ємної частини внутрішніх економічних процесів підприємств щодо забезпечення конкурентоспроможності. Під час оцінювання стану інвестиційного потенціалу підприємства щодо забезпечення конкурентоспроможності основними напрямами дослідження на вітчизняному підприємстві повинні бути проєктний, функціональний, ресурсний, організаційний та управлінський блоки. На основі визначених пріоритетних напрямів забезпечення конкурентоспроможності доцільно скласти програму інвестиційної діяльності, тобто провести аналіз і вибір оптимальних варіантів інвестиційних проєктів, сформувати портфель інвестиційних проєктів підприємства. Складність і багатовекторність процесу інвестування на підприємстві може бути визначено як певний інструмент забезпечення конкурентоспроможності.
6
Нестеренко, Валентина, Інна Осьмірко та Тетяна Синиця. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 79. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.79.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 658.15; JEL Classification: M 40
Мета. Формування підходу до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства на основі визначення факторів впливу та відповідних груп аналітичних показників. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Аналізуючи погляди дослідників на визначення сутності фінансової діяльності підприємства, можна виокремити наступні погляди: це діяльність підприємства, спрямована на формування і розподіл фінансових ресурсів; діяльність з фінансового посередництва; діяльність з організації використання фінансових інструментів в умовах підприємства; діяльність по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами; діяльність по мобілізації фінансових ресурсів підприємства задля досягнення визначених власником цілей економічного розвитку підприємства, тощо. Відповідно до сутності фінансово-економічної діяльність підприємства всі фактори впливу на неї можна розділити на наступні види: внутрішні - організаційно-правова форма підприємства, рівень забезпечення сировиною, ефективність системи управління підприємством, ефективність управління ресурсами підприємства, стан матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства, технологічний рівень виробництва, та зовнішні - загально ринкова кон’юнктура, соціально-політичні фактори, природі фактори, вплив податкової системи, рівень інвестиційної привабливості галузі, фінансово-кредитна політика держави. Відповідно до факторів впливу, перелік показників, за допомогою яких має реалізовуватися процес аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства має бути наступним: показники ефективності використання основних засобів: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; показники ефективності використання матеріальних ресурсів: рентабельність продажів, рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій; показники ефективності використання трудових ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, виробіток; показники ефективності використання фінансових ресурсів: показники ділової активності, показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники фінансової рентабельності. Наукова новизна. Сформовано узагальнений підхід до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства відповідно до факторів впливу на неї та обґрунтовано перелік показників її оцінювання. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при формуванні ефективної системи аналізу господарської діяльності підприємства.
7
Забедюк М.С., к.е.н., доцент. "СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики.
Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень.
Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку.
Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу.
З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики.
В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів).
Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.
8
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (28 лютого 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
9
Grymak, О. Y., та І. Y. Burda. "КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ − ЗАПОРУКА КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (9 вересня 2016): 41–47. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6907.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано концептуальні засади забезпечення кадрової безпеки підприємств. Окреслено і виокремлено значення, суть та функції основних термінінів та понять, що використовуються для характеристики кадрового потенціалу підприємств. «Робоча сила», «людські ресурси», «людські фактори», «людський капітал», «людський потенціал», «трудовий потенціал», «кадровий потенціал», «кадри», «персонал» − терміни, що мають різний зміст і суттєве навантаження, але є взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та із різних сторін характеризують їх носія – людину. Узагальнено доробку вітчизняних та закордонних науковців, і визначено перелік суттєвих відмінностей щодо поняття людських ресурсів від усіх інших (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.). Послідовна характеристика термінів (людський потенціал, кадровий потенціал, індивідуальний потенціал) дозволила висловити міркування щодо існування ієрархічного взаємозв’язку між ними, який представлено у графічному виді. Визначено, що поняття «кадри» та «персонал» теоретично тотожні, відрізняються історією використання та інтенсивністю наукових досліджень, і для потреб кадрової безпеки можуть застосовуватись одночасно. Обґрунтовано, що формуючи кадровий потенціал підприємства, основне це визначити головну мету, яку ставить перед собою підприємство, та обрати стратегію її досягнення. Показано, що структура кадрового потенціалу з позиції формування його безпеки має відповідний вигляд. Підкреслено, що особливу увагу при формуванні кадрового потенціалу підприємств слід приділити потенційним претендентам на робочі місця. Створення переліку осіб–претендентів на робочі місця дозволяє значно підвищити ефективність процесу формування кадрового потенціалу через зменшення витрат на підготовку кадрів, втрат від зниження професійно–кваліфікаційного рівня та нейтралізації частини відповідних зовнішніх і внутрішніх загроз. Наголошено, що формування кадрового потенціалу – це важлива функція роботи будь–якого підприємства, яка в сучасних умовах господарювання у найбільшій мірі впливає як на ефективність його діяльності, так і забезпечує саме існування. У відповідності до цього, особливо важливим є розроблення концепції управління персоналом, яка б включала планомірне та обґрунтоване формування кадрового потенціалу із врахуванням пріоритетних завдань кадрової безпеки підприємства.
10
Решетник, Н. І., Н. В. Шульпіна та О. А. Решетник. "ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 63–67. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній методиці управління бізнес-процесами особливої актуальності набуває проблема підбору показників фінансового та антикризового управління, яка забезпечить підприємству здійснення поточної діяльності у запланованих межах, дасть змогу швидко адаптуватися до змін в умовах ризику та кризових явищ, сформує бачення перспективи розвитку підприємства. Фінансове та антикризове управління є основою для забезпечення життєстійкості підприємства в умовах глобальної економічної кризи. Життєстійкість передбачає здатність підприємства протистояти загрозам і швидко відновлюватися у разі якщо ці загрози стали реальністю і завдали відчутної шкоди. Здійснюючи ефективне управління бізнес-процесами, підприємство здатне ставити адекватні цілі та їх реалізувати, своєчасно забезпечувати свою діяльність зовнішніми та внутрішніми ресурсами, ефективно управляти ризиками.
11
Ніколаєва А.М. та Демчук В.В. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПРИВАТНИХ ФІРМ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-11.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджено економічну сутність дефініції «фінансове забезпечення підприємства». Обґрунтовано, що фінансове забезпечення підприємства розглядається науковцями переважно в контексті складових (методів, функцій) фінансового (фінансово-кредитного) механізму, і пов’язане з мобілізацією та використанням підприємством фінансових ресурсів, які формуються у вигляді грошових фондів чи в не фондовій формі. Авторами узагальнено власне бачення сутності даної дефініції, як діяльності суб’єкта господарювання, пов’язаної з мобілізацією фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, їх розподілом та ефективним використанням на забезпечення безперебійної поточної роботи підприємства та фінансування його розвитку. Виділено фактори впливу на фінансове забезпечення діяльності та розвитку малих підприємств, з урахуванням специфіки їх діяльності, які згруповано у шість груп: масштаби діяльності; виробничий процес; активи, менеджмент; персонал; стійкість.
Основними формами фінансового забезпечення суб’єктів бізнесу в сучасних умовах господарювання виокремлено самофінансування, банківське кредитування, лізингове фінансування, інвестування, бюджетне фінансування, фінансування з різноманітних грошових фондів.
Встановлено, що основними джерелами фінансування діяльності малих приватних транспортних фірм є власні кошти, зокрема нерозподілений прибуток та поточні зобов’язання і забезпечення. Позиковий капітал таких фірм переважно носить короткостроковий характер і складається з кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань, які можна віднести до стійких пасивів.
Проаналізовано сучасні умови фінансового забезпечення розвитку малих приватних транспортних підприємств в Україні. Визначено критерії для прийняття фінансових рішень, а також переваги і недоліки застосування різних форм фінансування оновлення основного капіталу приватних транспортних фірм.
12
Скорик, М. О., С. Ю. Горбань та О. Ю. Скрицька. "СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СКЛАДНИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано та відображено думки вчених, які зробили вагомий внесок у дослідження категорії «економічна безпека підприємства». Систематизовано та виявлено особливості наявних підходів до визначення поняття економічної безпеки підприємства на сучасному етапі розвитку, таких як: ресурсно-функціональний, гармонізаційний, захисний, конкурентний, інформаційний, фінансовий та економіко-правовий підходи, підхід, спрямований на забезпечення стійкості і розвитку підприємства. Уточнена сутність економічної безпеки підприємства з метою створення передумов реалізації та забезпечення економічної безпеки у практиці роботи вітчизняних підприємств. Запропоновано визначення сутності економічної безпеки підприємства, яка розглядається як механізм захищеності та контролю за процесом розвитку всіх сфер діяльності, захисту інтересів підприємств від негативної дії зовнішніх та внутрішніх чинників.
13
Klymova, T. V. "Алгоритм формування портфеля інноваційних проектів підприємства". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 78. http://dx.doi.org/10.15421/191608.
Повний текст джерелаАнотація:
Взаємозв’язок стратегії підприємства і факторів успішного впровадження проектів на підприємстві та в першу чергу сумісності параметрів проектів із внутрішнім середовищем підприємства апріорі необхідні. Процес формування портфеля проектів досить складний, тому доцільно розглянути загальну математичну постановку задачі формування портфеля проектів і визначити основні концепції, у межах яких слід виконувати основне завдання даного дослідження.Метою дослідження є отримання загальнодоступного алгоритму оптимального відбору проектів у портфель підприємства, які будуть задовольняти його загальну стратегію розвитку і не конфліктувати з тим набором ресурсів, який уже існує. У ході виконання поставлених завдань застосовано наукові методи: порівняння, узагальнення, математичного та системного аналізу, математичної подібності й моделювання. Інформаційною основою дослідження стали авторські доробки, що стосуються портфельного аналізу.Проаналізовано стан інструментів і механізмів стратегічного управління на виробництві в умовах конкурентної боротьби і розвитку підприємства. Виявлено, що на сьогоднішній день існує безліч методів відбору проектів, але, з одного боку, всі вони неповні, з іншого – мають досить складний математичний апарат, що робить його не доступним для широкого застосування, тому отримання простого підходу вкрай необхідне.Запропоновано алгоритм аналізу потенційних проектів з метою їх відбору у портфель підприємства і подальшої реалізації. Запропоновано враховувати існуючі ресурси підприємства і його поточні стратегії.Застосування даного алгоритму дозволяє послідовно аналізувати проекти із метою виявити можливості їх реалізації на конкретному підприємстві з урахуванням стану ресурсів підприємства, погоджувати план реалізації портфеля проектів із планами підприємства на різних рівнях планування, відбирати найперспективніші проекти для реалізації відповідно до певної стратегії розвитку.Новизна досліджень полягає в спробі розширити коло параметрів підприємства, які повинні бути включені у вимоги щодо відбору проектів і дозволять максимально точно відобразити початковий стан підприємства. На основі запропонованого алгоритму в подальшому заплановано розробити математичну модель формування портфеля, у якій будуть виділені основні параметри, необхідні для проведення комплексного аналізу та оцінки портфеля підприємства. Запропоновано параметри стратегії підприємства, які дозволяють системно оцінити можливість реалізації його портфеля. Із застосуванням даних показників оцінено реалізацію портфеля проектів на рівні планування діяльності функціональних підрозділів.
14
Кулініч, Тетяна, та Юрій Тимчина. "РОЗРОБКА УСПІШНОЇ БІЗНЕС-СТРАТЕГІЇ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ: БАЗОВІ ЕЛЕМЕНТИ, ДОРОГОВКАЗИ І ОБМЕЖЕННЯ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 7 (5 листопада 2019): 11–14. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.07.00.002.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті внутрішні і зовнішні обмеження і дороговкази, які будуть характерними і доцільними для розробки і реалізації успішної бізнес-стратегії комерційного підприємства, пов’язані з наявними в нього ресурсами, з підказками і лімітами, заданими оточенням. Виділені базові елементи бізнес-стратегії для підприємств вказаної сфери діяльності. Висновки і пропозиції авторів спираються на теорію системних обмежень, метод lean-систем, основи формування конкурентної стратегії «блакитного океану».
15
Вініченко, І. І. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(59) (9 жовтня 2020): 5–9. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/59-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено, що важливість підвищення рівня економічної безпеки молокопереробних підприємств визначається необхідністю інтенсифікації використання ресурсів на основі раціоналізації бізнес-процесів. Протягом останніх років спостерігається позитивна динаміка показників їх рентабельності, що характеризують кінцеві результати господарювання підприємства. Доведено, що оцінка економічної безпеки молокопереробних підприємств проводиться фрагментарно з неможливістю ідентифікації проблемних складових та виявлення пріоритетних напрямків стратегічного планування. Обґрунтована необхідність розробки об’єктивної системи показників, яка б враховувала всі складові, від яких залежить економічна безпека молокопереробних підприємств. Встановлено, що економічна безпека молокопереробних підприємств залежить від результативності господарюючих суб'єктів та вміння вирішувати поставлені цілі. Складна функціональна структура внутрішнього середовища виробників молочної продукції зумовлює важливість кожного з внутрішніх факторів у формуванні економічної безпеки як інструменту реалізації головної стратегії розвитку підприємства. Для подальшого удосконалення методичного забезпечення аналізу стану економічної безпеки молокопереробних підприємств запропоновано систему відносних показників оцінки тенденцій економічної безпеки у порівнянні з нормативними або сприятливими за певними критеріями значеннями.
16
Sas, L. S. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ ВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 130–36. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.130-136.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність здійснення технологічного оновлення виробництва у сільськогосподарських підприємствах з огляду на його ефективність. З’ясовано сутність поняття ефективності. Розглянуто ефективність технологічного оновлення виробництва сільськогосподарських підприємств як комплексне поняття.
Визначено й аргументовано аспекти розгляду ефективності щодо процесу технологічного оновлення виробництва у сільськогосподарських підприємствах, зокрема: з точки зору співвідношення ефекту та витрат; з огляду на досягнення мети; з точки зору зацікавлених сторін; як зовнішнє і внутрішнє поняття; з позиції результативності та мінімізації витрат; як максимально можливий результат при заданому наборі ресурсів; як якісний, кількісний та вартісний показник виробництва; як багаторівневе поняття; як комплексне поняття.
,,,
17
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir та Anna Mokhniuk. "ЕВОЛЮЦІЯ РОЛІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ В УПРАВЛІННІ БІЗНЕС-СТРУКТУРАМИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 18 (3 червня 2019): 37–43. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-37-43.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовано, що зі зміною особливостей розвитку виробництва та суспільства, змінювалася праця, а відповідно і вклад людських ресурсів. Криза «етики праці» зумовила перехід до концепції управління «людськими ресурсами». Сучасні форми управління людськими ресурсами бізнес-структур трактують працівників як вартість, здатну до швидкого і багатогранного розвитку, тобто відбувся перехід до управління людським капіталом, яке виходить за рамки конкретного підприємства і спонукає перетворенню традиційного суб'єкта господарювання у складну організаційну структуру. Організаційні зв'язки цієї структури визначають методи контактів персоналу бізнес-структури з внутрішнім і зовнішнім середовищем, а також можливості внутрішньої міграції працівників. Доведено, що в цьому процесі вплив на людей як капітал трансформується в нову цінність – управління капіталом знань бізнес-структури.
18
Лагодієнко, Н. В., І. О. Шаповалова та С. В. Рибалко. "Фінансове забезпечення інноваційної діяльності в системі підвищення конкурентоспроможності переробних підприємств АПК". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 1 (30 вересня 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано роль інновацій в підвищенні конкурентоспроможності підприємств переробної промисловості АПК в Україні. Визначено, що реалізація ключових напрямів інноваційної діяльності підприємств переробної промисловості АПК потребує створення ефективної системи фінансового забезпечення та залучення значних обсягів фінансових ресурсів як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Розглянуто динаміку обсягів та структури фінансування інноваційної діяльності переробних підприємств АПК. Проаналізовано переваги та обмеження основних джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності в контексті забезпечення конкурентних переваг підприємств. Обґрунтовано можливості розширення можливостей фінансування інновацій через активізацію використання нетрадиційних джерел фінансових ресурсів. З метою забезпечення конкурентоспроможності переробних підприємств АПК обґрунтовано необхідність дотримання ними основних принципів формування системи фінансування інноваційної діяльності: пріоритетності, плановості, безперервності, множинності, результативності, адаптивності та цільового використання ресурсів.
19
Levytska, S. О. "НЕФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ РИНКУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 152. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202015.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.
20
Korol’, V. S. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 91–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.91-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін.
Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівноваженого стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпеченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності.
Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного використання всіх видів природних ресурсів.
Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром національної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріоритетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика.
Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище.
Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати принаймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисловими і непромисловими викидами.
21
Z., Zhang, та Maslak N. "ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ КИТАЙСЬКИХ СІЛЬСЬКОГОС-ПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 44 (20 грудня 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-44-2.
Повний текст джерелаАнотація:
With the global trend of foreign direct investment, Chinese agricultural enterprises have also increased the pace of for-eign direct investment. At present, Chinese agricultural enterprises have invested in development in more than 30 countries, including Southeast Asia, Africa and Latin America. Ocean fisheries development is underway in the high seas of the Pacific, Atlantic, and Indian oceans. There are also planting and forestry bases in the Russian Far East and Central Asian countries. The benefits of Chinese agricultural enterprises' overseas investment are obvious. It is not only conducive to Chinese enter-prises to use foreign resources, funds and technology, but also to avoid various barriers and increase the international market share. However, while encouraging China's agricultural enterprises to go global, we should also be clearly aware that the overseas direct investment of China's agricultural enterprises is still in the primary stage. The level of agricultural enterprises is still relatively low, and overseas direct investment faces a variety of risks. Analysis and studying these risks will help Chinese agricultural enterprises to effectively prevent and control them in foreign direct investment. By taking into account the integrity and dynamics of the overseas direct investment environment, the risk evaluation index system of foreign investment projects of Chinese agricultural enterprises is constructed. Representative items were selected for risk evaluation using hierarchical analysis and entropy weight coefficient method. The results show that there are prominent risk factors such as international agricultural market risk, political and legal risks of host countries, domestic institutional barriers and enterprise own technical restrictions. In order to prevent and reduce investment risks, the government should increase policy support and set up special agricultural overseas investment service institutions. Enterprises should establish an effective risk evaluation mechanism to promote the research and development and promotion of agricultural technology.Keywords: agribusiness, direct investment, risk assessment, comprehensive environment. З глобальною тенденцією прямих іноземних інвестицій, китайські сільськогосподарські підприємства також збільшили темпи прямих іноземних інвестицій. В даний час китайські сільськогосподарські підприємства інвестували у розвиток більш ніж 30 країн, включаючи ПівденноСхідну Азію, Африку та Латинську Америку. Розвиток океанічного рибальства ведеться у відкритому морі Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. На російському Далекому Сході та країнах Центральної Азії також є бази з рослинництва і лісівництва. Переваги зарубіжних інвестицій китайських сільськогосподар-ських підприємств є очевидними. Це не тільки сприяє використанню китайськими підприємствами іноземних ресурсів, засобів та технологій, а й дозволяє уникнути різних бар'єрів та збільшити частку на міжнародному ринку. Однак, заохочуючи китайські сільськогосподарські підприємства до виходу на міжнародний ринок, потрібно чітко усвідомлювати, що прямі закордонні інвестиції китайських сільськогосподарських підприємств усе ще перебувають на початковій стадії. Рівень сільськогосподарських підприємств ще відносно низький, і прямі закордонні інвестиції стикаються з різними ризиками. Аналіз та вивчення цих ризиків допоможе китайським сільськогосподарським підприємствам ефективно запобігати та контролювати їх при здійсненні прямих зарубіжних інвестицій. Зважаючи на цілісність та динаміку середовища прямих зарубіжних інвестицій, побудовано систему показників оцінки ризику зарубіжних інвестиційних проектів китайських сіль-ськогосподарських підприємств. Для оцінки ризиків було відібрано репрезентативні пункти за допомогою ієрархічного аналізу та методу вагового коефіцієнта ентропії. Результати показують, що існують значні фактори ризику, такі як ризик міжнародного сільськогосподарського ринку, політичні та правові ризики приймаючих країн, внутрішні інституційні бар'єри та власні технічні обмеження підприємств. Для запобігання та зниження інвестиційних ризиків уряд має посилити політичну підтримку та створити спеціальні установи з обслуговування сільськогосподарських інвестицій за кордоном. Підприємства мають створити ефективний механізм оцінки ризиків для сприяння дослідженням, розробкам та просуванню сільськогосподарських технологій.Ключові слова: агробізнес, прямі інвестиції, оцінка ризиків, комплексне середовище
22
Тюріна, Ніла, Тетяна Назарчук та Тетяна Мудрицька. "ПЛАНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ У БІЗНЕС-ПЛАНІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 83–91. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні розкрито актуальність проблеми розробки «Фінансового плану» бізнес-плану та зокрема формування методики планування показників фінансово-економічної ефективності підприємницького бізнес-проекту. Розроблено методику аналізування фінансово-економічних показників реалізації бізнес-плану. Визначено внутрішню конфігурацію подання даних у «Фінансовому плані» бізнес-плану. Розроблено календарний план-графік реалізації проекту створення нового структурного підрозділу підприємства (супермаркету роздрібної торгівлі). Здійснено розрахунки руху грошових коштів у першому, а також другому і третьому роках реалізації бізнес-проекту створення нового структурного підрозділу підприємства. Обґрунтовано методику перевірки «Фінансового плану» в аспектах реалізації продукції; доступу до товарних запасів; забезпеченості підприємства (проекту) кадровими ресурсами; витрат, пов’язаних з реалізацією підприємницького проекту суб’єкта господарювання. Розроблено методику здійснення експертизи бізнес-проекту підприємства.
23
Chemerus, V., V. Dushka та V. Maksym. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 169–75. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6933.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою складовою у забезпечені продовольчої безпеки України є розвиток інтенсивної аквакультури. У статті представлені результати дослідження стану та основних перспектив розвитку галузі рибництва. За результатами дослідження встановлено, що рибна галузь в Україні перебуває у кризовому стані. За 2013 – 2015 рр. обсяг вилову риби через негативні економічні процеси, які пов’язані із втратою значної частини риболовецького флоту та морського шельфу, скоротився у 2 рази. Частка імпортної продукції у структурі фонду споживання риби за 2015 рік становила близько 80% на суму понад 290 млн. дол. США. Україна володіє достатнім ресурсним потенціалом для розвитку аквакультури, на базі якого необхідно збільшувати обсяги вирощування та вилову товарної риби з метою забезпечення потреб споживачів продукцією вітчизняного виробництва. Для розвитку аквакультури в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо відновлення ресурсного та виробничого потенціалу рибної галузі. Створення сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у впровадження новітніх інноваційних технологій інтенсивного вирощування риби у ставах, річках, басейнах та садках. Наявність зростаючого споживчого попиту на прісноводні види риб, на вирощуванні яких в основному ґрунтується не розкритий потенціал аквакультури у внутрішніх водоймах. Розвиток збутової інфраструктури, забезпечення пільгового цільового кредитування підприємств рибної галузі на оновлення основних виробничих засобів та відновлення водних об’єктів придатних для вирощування риби. Сприяння встановленню інтеграційних процесів між підприємствами рибної галузі та господарствами галузей рослинництва, тваринництва, харчової промисловості, які забезпечують сировинними ресурсами розвиток аквакультури в Україні. Надання державних замовлень машинобудівним підприємствам для забезпечення основних засобів виробництва за доступними цінами та на умовах лізингу. Підготовка у профільних ВНЗ висококваліфікованих спеціалістів із знанням технології та економіки ведення ефективного рибництва. Реалізація запропонованих заходів сприятиме розвитку виробництва продукції рибництва в Україні, підвищенню конкурентоспроможності рибних господарств та зниженню залежності від імпорту продовольчого сектору економіки.
24
Данілова, Е. І. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 23–28. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є формування концептуального підходу до оцінювання економічної безпеки підприємства, який, на відміну від наявних, базується на ідентифікації трьох складових частин економічної безпеки, а саме економічної безпеки використання потенціалу, економічної безпеки реалізації системи відносин з усіма зацікавленими особами та економічної безпеки умов діяльності; ідентифікації об’єктів оцінювання в кожній зі складових частин; виборі підходу до оцінювання об’єктів складових частин; забезпеченні відповідності задач методу оцінювання. Запропонований концептуальний підхід забезпечує систему управління інформацією про можливі напрями управління економічної безпекою на основі розрахунку узгодженості фактичного та ідеального показника рівня економічної безпеки. Реалізація запропонованої концептуальної моделі оцінювання економічної безпеки підприємства формує практичний інструментарій для оцінювання трьох рівнів небезпек та ризиків, а саме ризиків, обумовлених результатами використання ресурсів; ризиків, обумовлених результатами реалізації системи взаємовідносин, які реалізуються в процесі виконання функцій; ризиків, не залежних від результатів діяльності підприємства (зовнішніх та внутрішніх неконтрольованих ризиків). Узагальнено об’єкти та мету оцінювання відповідно до сутності поняття «економічна безпека». Сформовано та розкрито змістовну сутність принципів оцінювання економічної безпеки підприємства. Визначено задачі оцінювання економічної безпеки складових частин економічної безпеки.
25
Танасієва, Марина Миколаївна, та Ірина Іванівна Никифорак. "Ризики як об’єкт внутрішнього контролю: виявлення та оцінка". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-30-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлення та оцінка підприємницького ризику, визначення рівня його суттєвості та впливу на функціонування суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм і форм власності можливе за належно організованої системи внутрішнього контролю. Основною метою внутрішнього контролю є забезпечення своєчасного виявлення та аналіз підприємницького ризику, достовірність релевантної інформації, цілісність активів, дотримання нормативно-правових засад, внутрішніх політик і процедур, виконання планів та ефективне використання ресурсів. Визначено особливості методологічного інструментарію внутрішнього контролю виявлення та оцінки ризиків відповідно до характеру й структури процесів підприємницької діяльності, на основі чого сформовано зміст показників: ймовірність появи ризиків та величина можливих втрат. Встановлено, що підприємницький ризик слід розглядати як інтегрований ризик, який має об’єктивно враховувати три основні категорії ризику – кредитний, операційний та ринковий ризик (ризик ліквідності), що дасть змогу охопити не тільки фінансово-економічні аспекти функціонування суб’єктів господарювання, а й соціальні та екологічні. На основі моделювання даних системи бухгалтерського обліку із одночасним зіставленням виробничих балансів, які відображають структуру та аспекти різних господарських процесів підприємства, запропоновано обліково-аналітичне забезпечення внутрішнього контролю економіко-екологічного ризику із урахуванням трьох видів ризиків та рівнем впливу системи внутрішнього контролю на ризик. Таке забезпечення має універсальний характер та дозволить певною мірою відчути вплив сукупного підприємницького ризику та на основі мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів створити й регулювати суб’єктами внутрішнього контролю резервної системи підприємства як основного інструменту нейтралізації рівня і ступеня сукупного підприємницького ризику.
26
Zhezhkun, I. M. "Встановлення ринкових цін на необроблену деревину". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 63–68. http://dx.doi.org/10.15421/40280411.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні обсяги використання деревного ресурсу щорічно збільшуються, частину якого на суму понад 1 млрд дол. США експортують за кордон. Вигідність експортування круглого лісу зумовлена ціновою різницею на 30–40 % на внутрішньому та зовнішньому ринках. На сучасному етапі розвитку країни не вдалось реалізувати напрями державної цінової політики зі забезпечення збалансованості ринку необробленої деревини та запобігання зловживанню монопольним становищем у сфері ціноутворення на лісові ресурси. Для відродження вітчизняної деревообробної промисловості та стабілізації поставок деревної сировини на внутрішній ринок в Україні з 2017 р. строком на 10 років заборонено експорт необробленої деревини та дров паливних, завдовжки понад 2 м. В Україні тривають суперечки між лісогосподарської галуззю та галузями лісопромислового комплексу (ЛПК) щодо встановлення справедливого ринкового механізму ціноутворення та динаміки відпускних цін на необроблену деревину. Останніми роками загострились суперечності між великим і дрібним вітчизняним бізнесом деревообробної галузі щодо рівних можливостей закупівель необхідних обсягів деревної сировини та встановлення прийнятних ринкових цін. Дискусійним залишається й питання економічної доцільності та правомірності фактичного керування з боку Держлісагентства України та регіональних органів управління лісогосподарської галуззю процесом встановлення цін на деревну сировину підвідомчих лісогосподарських підприємств. Наведено результати та доведено економічну ефективність для постійних лісокористувачів електронних дистанційних аукціонів з продажу необробленої деревини, проведених упродовж 2017 – І кварталу 2018 рр., порівняно з очними торгами. Визначено основні недоліки та проблеми ціноутворення на продукцію необробленої деревини, що виникають за умов її реалізації на усних аукціонах. Встановлено недосконалість дієвого в Україні механізму організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини. Запропоновано заходи з поліпшення механізму проведення аукціонів та підходів до ціноутворення на продукцію необробленої деревини.
27
Мельник, Тетяна Юріївна, та Світлана Володимирівна Свірко. "Теоретико-методичні основи оцінювання майнового стану підприємства". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 8–16. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-8-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сутності поняття «майновий стан підприємства» та обґрунтуванню організаційних аспектів і методичного інструментарію його оцінювання. З’ясовано, що в економічній літературі існують різні підходи як до визначення самого поняття «майновий стан», так і до методів його оцінки. На підставі вивчення існуючих підходів запропоновано визначати майновий стан підприємства як одну із ключових характеристик фінансового стану суб’єкта господарювання, що відображає розміщення, склад, структуру, динаміку і стан майна (активів) та капіталу (пасивів) підприємства, і змінюється з часом за рахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. Встановлено, що технологія організації процесу оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання передбачає виокремлення та послідовне виконання основних його етапів. Враховуючи зазначене, обґрунтовано алгоритм типової процедури оцінювання майнового стану підприємства на основі реалізації послідовних етапів: організаційно-підготовчого, основного (аналітичного) та заключного. Наведено перелік аналітичних робіт, притаманних кожному з етапів, послідовне виконання яких дозволить створити інформаційний ресурс (результативну інформацію), а саме сукупність якісних і кількісних показників, які характеризують майновий стан суб’єкта підприємницької діяльності. Одним із найважливіших питань під час здійснення оцінювання є обґрунтування методичного інструментарію аналізу майна підприємства та джерел його формування (капіталу). Узагальнення підходів науковців до методології оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання дозволило вирізнити окремі напрями та обґрунтувати відповідні методичні способи й прийоми, комплексне використання яких дасть можливість створити якісне та об’єктивне інформаційне забезпечення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо виявлення резервів і покращення фінансово-майнового стану підприємства.
28
Кушніренко, Надія Михайлівна, Анна Станиславовна Паламарчук, Сергій Дмитрович Патюков та Олег Анатолійович Глушков. "ВИКОРИСТАННЯ ВТОРИННИХ РИБНИХ РЕСУРСІВ З РИБ ВНУТРІШНІХ ВОДОЙМ ПРИ РОЗРОБЦІ ТЕХНОЛОГІЇ ГЕЛЕПОДІБНИХ ЗАЛИВОК". Scientific Works 84, № 2 (27 грудня 2020): 49–56. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i2.1889.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема збереження здоров’я населення України в даний час тісно пов'язана з необхідністю виробництва та наукового обґрунтування розробки повноцінних харчових продуктів загального та спеціального призначення, тому особлива увага приділяється розробці і впровадженню технологій продуктів харчування, що відрізняються високою якістю, безпекою на основі комплексного використання рибної сировини.
Вітчизняні вчені сформулювали теоретичні основи ресурсозберігаючих технологій з урахуванням основних принципів функціонального харчування. Одним з актуальних напрямків у цій галузі є удосконалення та розробка технологій продуктів харчування масового споживання, особливе місце серед яких займають консерви.
У зв'язку з цим зберігається тенденція збільшення обсягу виробництва консервів в заливках, також є важливим розширення їх асортименту, підвищення харчової та біологічної цінності, створення технологій і рецептур багатокомпонентних продуктів. Комбінуючи білки гідробіонтів з легкозасвоюваними вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами овочів можна отримати вироби збалансованого складу, що забезпечують вимоги функціонального харчування людей.
В останні роки увага приділяється збільшенню частки споживання колагенвмісних продуктів, що пов'язано із загостренням у людей ряду захворювань опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, тощо.
Раціональне поєднання різних видів колагену яке міститься в сировині, залучення в виробництво ресурсів, які не використовуються, дозволяє підвищити харчову цінність продуктів, що представляє великий інтерес для наукових досліджень і практичної діяльності промислових підприємств.
Споживання в їжу нових видів продуктів, які містять високу кількість сполучнотканинних білків, може спонукати до вирішення проблеми забезпечення населення продуктами харчування, які мають в своєму складі харчові волокна і біологічно активні добавки хондропротекторного типу.
29
Карпачова, Ольга. "ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ ПРОЦЕДУР ПРИ АУДИТІ МСФЗ ЗВІТНОСТІ". Вісник Університету банківської справи, № 3(42) (23 грудня 2021): 75–80. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253528.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою статті є дослідження практичного застосування аналітичних процедур при аудитіМСФЗ звітності підприємств. Досліджено актуальність застосування аналітичних процедур при аудитіфінансової звітності за вимогами МСФЗ. Сформовано основні джерела отримання інформації для про-ведення аналітичних процедур. Проаналізовано методи здійснення аналітичних процедур. Установлено,що застосування аналітичних процедур доцільно наприкінці аудиту. Виконуються як загальний оглядфінансової звітності наприкінці аудиту, щоб оцінити, чи відповідають вони аудиторському розуміннюпідприємства. Тобто аналітичні процедури на завершальному етапі потрібні аудиторові для остаточ-ного оцінювання суттєвих викривлень і допомагають йому здійснити узагальнювальний «об’єктивнийпогляд» на фінансову звітність. Важливим фактором для виконання аналітичних процедур наприкінціаудиту є те, що під час аудиту аудитор надає рекомендації управлінському персоналові щодо виправлен-ня помилок і викривлень у фінансовій звітності. Тому якщо управлінський персонал виправляє ці по-милки, то фінансова звітність буде вже іншою, тобто матиме правильну фінансову інформацію. Дове-дено, що аналітичні процедури наприкінці аудиту допомагають оцінити заяву управлінського персо-налу щодо здатності здійснювати діяльність свого підприємства на безперервній основі. Застосуванняаналітичних процедур при плануванні допомагає аудитові зрозуміти внутрішнє і зовнішнє середовищепідприємства, оцінити попередні ризики, визначити показники фінансової звітності для аудиторськогопідходу, спланувати бюджет і кількість потрібних ресурсів для здійснення аудиту. Застосування аналі-тичних процедур при виконанні аудиту допомагає аудиторові зібрати обґрунтовану доказову базу. Вониможуть застосовуватись як додатково до тестів деталей, так і як окремі аналітичні процедури по суті.Метою здійснення аналітичних процедур наприкінці аудиту є узагальнення висновків, сформованиху ході проведення аудиту фінансової звітності за МСФЗ.Ключові слова: аудит, аналітичні процедури, МСА, МСФЗ, виконання аудиту, аудиторські процедури,аудит МСФЗ звітності.Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 12.
30
Кришталь, Г. О., Г. А. Дмитренко та І. І. Каліна. "ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ ДЕРЖАВИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 2 (61) (30 вересня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/61-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті інвестиції розглянуто як фактор економічного зростання. Подано аналіз переваг залучення інвестицій в економку України та проблеми, які виникають в ході тих чи інших дій інвесторів. Розглянуто прямі іноземні інвестиції, які є важливим джерелом приватного зовнішнього фінансування для країн, що розвиваються. Прямі іноземні інвестиції не тільки можуть сприяти дослідженню ресурсів та формуванню капіталу, але й, що ще важливіше, є засобом передачі виробничих технологій, навичок, інноваційного потенціалу та організаційних і управлінських практик між місцезнаходженнями, а також доступу до міжнародного маркетингу мережі. Розглянуто стимулювання інвестицій, заохочення інвестицій, послуги після інвестування, покращення зручностей та заходи, що зменшують витрати на ведення бізнесу. Проаналізовано інвестиційні процеси, на які впливають такі зовнішні та внутрішні фактори, як значні розміри державного боргу, підвищена обережність банків у кредитуванні реальних секторів економіки, низький рівень реальних наявних доходів більшості груп населення та значна заборгованість підприємств.
31
Shapoval, Bohdan. "КОМУНІКАЦІЇ ПРИ ЕКСПОРТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У В2В ТА В2С СЕКТОРАХ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 146–55. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0213.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є ознайомлення з чинниками що сприяють експорту продукції з країни, процесами підготовки виробників харчової продукції до експорту та продажами в секторах В2В та В2С, різницею між ними та необхідними маркетинговими заходим для різних секторів. В процесі аналізу було виявлено товарні позиції харчових продуктів що найбільше експортувались в 2019 році. Дослідження було проведене за методикою збору наукової інформації про маркетингові комунікації в В2В та В2С секторах, їх порівняння та аналізу. В процесі дослідження було досліджено мотиви виробників харчових продуктів що спонукають їх до експорту, необхідні для експорту кроки та процедури, різні типи співпраці з іноземними та внутрішніми покупця та різницю між ними. А також різницю між співпрацею з покупцями з сектору Бізнес до Бізнесу та Бізнес до Споживача. Означено необхідність постійної комунікації з обома секторами та доцільність використання інтернет ресурсів для забезпечення якісної комунікації. Досліджено різницю в маркетингових комунікаціях в вищезгаданих секторах, та особливості вибору кожного з потенційних клієнтів. В статті також описано розбіжності у роботі та маркетингових комунікаціях в секторах Бізнес до Бізнесу та Бізнес до Споживача. Надані у статті рекомендації сприяють ознайомленню виробників харчових продуктів з процедурою експорту харчових продуктів, необхідною підготовкою підприємств до експорту та взаємодії з різними типами клієнтів. Стаття також включає в себе ключові чинники що спонукають представників обох секторів до покупки та потенційні ризики у роботі з ними для виробників харчових продуктів. Надано рекомендації для виробників харчових продуктів з документації та сертифікації продукції та підприємства необхідних для початку експорту та пошуку потенційних клієнтів в іншій країні.
32
Falkiewicz, S., Veit Wohlgemuth та Yevgen Bogodistov. "Підприємництво: суспільство і керування ресурсами. Огляд сучасних наукових тенденцій". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 3. http://dx.doi.org/10.15421/191601.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є частиною більшого аналізу наукової літератури на тему підприємництва та пов’язаних із ним тенденцій наукових досліджень.
Основною метою написання даної статті є огляд сучасної міжнародної наукової літератури з питань підприємництва з акцентом на гранях особистості й суспільства і керування ресурсами. Для комплексного огляду відсортовано 100 актуальних наукових статей за такими категоріями: індивід, економіка, теорії, налагодження зв’язків, помилки, можливості, внутрішнє підприємництво, стратегія, керування ресурсами та сімейні фірми.
Стаття зосереджена на актуальному визначенні підприємництва та на його аспектах, а саме «індивід і суспільство» і «керування ресурсами». Проаналізовані відомості надають матеріал для майбутніх досліджень. Наведено пропозиції щодо цікавих тем для подальших наукових досліджень. Доведено, що загальноприйнята концепція підприємництва «підприємцем народжуються, а не стають…» помилкова. Незважаючи на те що термін «підприємець» існує вже понад 200 років, радикальний розвиток концепції останнім часом є очевидний. Підприємництво сьогодні займає центральну позицію в економіці, а кожна економіка зростає завдяки малим і середнім підприємствам та їх інноваційності. Приділено особливу увагу сучасній інтерпретації підприємництва в наукових журналах. Запропоновано огляд актуальних наукових тенденцій через призму концепцій «індивід і суспільство» і «керування ресурсами».
33
ДЗЮБИНСЬКИЙ, А. В., О. В. ДЗЮБИНСЬКА та О. Б. ПОДОДВОРНИЙ. "МИТНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РИНОК ЦУКРУ В УКРАЇНІ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (10 березня 2021): 18–25. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити стан та перспективи вітчизняних цукрових виробників як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, а також значення митної політики в розвитку галузі.
Методика. Методологічною базою роботи стали наукові доробки українських та іноземних фахівців у галузі виробництва та державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції. Враховуючи його динамічність та появу великої кількості нової інформації, автори основну увагу приділили обробці матеріалів наукових збірників та журналів, а також даних Інтернет ресурсів, в яких подана статистична інформація, думки провідних фахівців-практиків. При написанні статті були використані такі методи дослідження, як логічне узагальнення, системний підхід та теоретичний пошук, що ґрунтуються на пошуку на обробці інформації.
Результати. Зовнішньоекономічна діяльність має орієнтуватися на перспективну вигоду і актуальною є для тих виробництв, що мають можливість виробляти понад внутрішню потребу. До таких можна віднести і цукрову галузь. Однак необхідно пам’ятати, що процес освоєння іноземних ринків не можливий без послідовної державної підтримки (зваженої митної політики, встановлення мінімальних цін та квот) та пропозиції конкурентоспроможного продукту.
Головні зовнішньоторговельні цілі лідерів цукрового ринку і світі передбачають врахування можливостей і загроз, а також переваг та недоліків розвитку національних галузей з метою формування експортних мотивів. Таким чином має використовуватися диверсифікована стратегія, метою якої є експансія. Адаптація ж вітчизняної галузі до світових умов потребує оптимізацію механізму державного контролю за ринком, зокрема: забезпечення захисту вітчизняних підприємств; активізації роботи по пошуку нових ринків збуту; стимулювання підвищення якості та конкурентоспроможності; пришвидшення впровадження нових, гармонізованих зі світовими, стандартів; активізації співпраці з країнами, що не мають власного виробництва.
Практична значимість. Отримані результати можуть бути використані в роботі вітчизняних підприємств, а також органів, що здійснюють регуляторну політику на ринку цукру.
34
Кліпкова, О. І., та В. Ю. Боруцька. "УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНІСТЮ КОМАНД В АСПЕКТІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є виявлення особливостей створення ефективної креативної команди в органі-зації, дослідження впливу інноваційної культури на досягнення цілей управління. Актуальність теми дослі-дження визначається постійним зростанням важливості ролі та характеристик персоналу в досягненні цілей підприємства. У статті проведено аналіз причин нестачі творчого мислення серед працівників, можливих шляхів його розвитку шляхом використання спектра методологій та підходів. Відображено загрози креатив-ності команд, зокрема феномен соціальної ліні та як його уникнути. Зазначено, що ефективне управління ко-мандами є ключовим чинником досягнення успіху організації завдяки грамотній мотивації працівників, правиль-ному відбору учасників до команди, наданню можливості вільного висловлення та представлення своїх ідей чи аргументів. Зосереджено увагу на інструментарії впровадження інноваційної культури та умінні створити команду. Такі заходи чинять неймовірно потужний та корисний вплив не лише на працівників, але й на їхню здатність робити все необхідне для досягнення успіху організації. Акцентовано увагу на складових та критері-ях оцінки інноваційної культури підприємства. Виокремлено компоненти оцінки креативних ресурсів працівни-ка підприємства та визначено напрями їх розвитку для формування лояльності працівників до місця їхньої пра-ці. Наведено види та способи використання внутрішньої мотивації з метою формування позитивного впливу на продуктивність праці груп у команді. У статті зауважено, що фактична продуктивність команди зале-жить від трьох факторів: потенційної продуктивності управлінської команди, синергії та загроз. Зазначено, що учасники згуртованої команди здатні модифікувати поведінку, якщо з’являється якийсь внутрішній тиск, на користь групових норм. У матеріалах статті акцентовано увагу на ефекті соціальної ліні команди як на груповому ефекті у соціальній психології, одному з механізмів функціонування команди, який відкрив Максимі-ліан Рінгельман. Дослідник визначив, що продуктивність групи не перевищує половини суми продуктивності її членів. Наведено перелік рекомендацій щодо покращення групової динаміки в боротьбі з соціальною лінню. При написанні статті використано спектр емпіричних методів досліджень з метою формування теоретичної конструкції креативної команди.
35
Tuboltsev, Leonid, та Anatoliy Grinev. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ". Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, № 1 (30 березня 2020): 47–56. http://dx.doi.org/10.34185/0543-5749.2020-1-47-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є виявлення позитивних моментів розвитку чорної металургії України в сучасних умовах нової промислової революції. Відзначено, що чорна металургія і сьогодні визначає економіку промислово розвинених країн як базова галузь. Україна має всі можливості для розвитку металургії, володіє сировинним, промисловим і трудовим потенціалом, проте в останні роки галузь втрачає свої позиції. Для аналізу стану чорної металургії в роботі використано найважливіші параметри, що характеризують її роботу, зокрема, обсяги та структура виробництва металопродукції, обсяги і структура експорту і імпорту, цінова політика в галузі, використання інвестиційних ресурсів. Наведено основні характеристики доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва. Відзначено, що приватизація підприємств металургійної промисловості свого часу стабілізувала їх роботу, однак y даний час державі слід відродити свій вплив на формування промислової політики в промисловості, і в металургійній галузі зокрема. Наведено аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на розвиток металургійної галузі в довгостроковій перспективі. Відзначено, що промислово розвинені країни знижують свій імпортний потенціал за рахунок розвитку власної металургії, що зменшує можливості для експорту металопродукції з інших країн, у т.ч. і з України. Наведено основні завдання, що стоять перед металургією України в сучасних умовах. Відзначено об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на роботу металургії. Наведено дані, що характеризують інвестиційні процеси в Україні і РФ в різні роки. Відзначено перспективи розвитку металургійних технологій в Україні. Для вирішення перспективних завдань галузі доцільно розробити Стратегію розвитку промисловості і ширше використовувати науково-технічний потенціал вітчизняних науково-дослідних інститутів, в т.ч. НАН України.
36
Гбур, Зоряна, та Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
37
Колещук, Орест, та Мирослав Гарматій. "Аспекти інноваційної сприйнятливості підприємств: дефініції та складові". Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, № 20 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Однією з ключових проблем низької конкурентоспроможності українських підприємств є, зокрема, технічне та технологічне відставання від країн-лідерів глобального інноваційного рейтингу. Високі рівні морального та фізичного старіння основних виробничих засобів, низька результативність впровадження продуктів науково-дослідних робіт та незадовільна комерціалізація інноваційних розробок, зумовлюють повільну трансформацію сировинної економіки в економіку знань. Проте, використання інноваційних ідей, трансфер технологій, ефективна інноваційна політика, ресурсозберігаючі технології спроможні покращити результати діяльності підприємств. При цьому не враховуються можливості підприємства до сприйняття та готовності використання новітніх технологій та управлінських змін.
Розвиток підприємства вимагає впровадження сукупності економічних, організаційних, кадрових, інформаційних заходів, механізмів і методів управління націлених на зростання інноваційної сприйнятливості.
В статті узагальнено основи формування інноваційної сприйнятливості підприємств, розглянуто чинники впливу на зростання інноваційної сприйнятливості, а саме зовнішні фактори (політична і економічна ситуація, тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державно-монополістичного регулювання); внутрішні фактори (наявність лідера-підприємця та команди підтримки, фінансові і матеріально-технічні ресурси, технології, що застосовуються, розміри, організаційна структура, внутрішня культура організації, зв'язки із зовнішнім середовищем) та специфіка самого процесу інноваційної сприйнятливості як об'єкту стратегічного управління. У статті визначено наслідки зростання інноваційної сприйнятливості для підприємства.
Авторами статті розкрито основні дефініції та складові інноваційної сприйнятливості сучасних підприємств.
Ключові слова: інновації, сприйнятливість, підприємства, зростання, конкурентоспроможність, розвиток.
38
"Коверза В.С., Гейєр Е.С., Нєізвєстна О.В., Шендригоренко М.Т., Іванова Н.С. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". TRADE AND MARKET OF UKRAINE, № 48 (2) 2020 (23 грудня 2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2020-48-2-43-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті — дослідити роль і значення фінансового потенціалу в діяльності підприємства та провести системний аналіз дефініції «фінансовий потенціал». Методи. Теоретичною базою дослідження виступають здобутки зарубіжних та вітчизняних науковців. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження: теоретичне узагальнення, порівняння і групування — для визначення сутності поняття «фінансовий потенціал»; аналіз і синтез — при ідентифікації структурних елементів фінансового потенціалу підприємства; індукція та дедукція — при визначенні внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на фінансовий потенціал підприємства та на його оцінку. Результати. У статті розглянуто та проаналізовано наукові підходи до трактування економічної категорії «фінансовий потенціал». Виходячи з системного аналізу розглянутих понять, запропоновано авторське тлумачення зазначеного визначення, в якому знайшли відображення основні сутнісні ознаки (об’єкти, прямий результат, кінцева мета). Охарактеризовано три рівні підходів до розуміння фінансового потенціалу підприємств (результат минулого нагромадження системою сукупних властивостей; реалізація наявних та нереалізованих можливостей; елемент майбутнього розвитку). Встановлено відмінності у дефініціях: фінансовий потенціал та фінансові ресурси, що мають принциповий характер. Визначено внутрішні і зовнішні фактори впливу на фінансовий потенціал підприємства та на його оцінку. Ідентифіковано структурні елементи фінансового потенціалу підприємства. Ключові слова: фінансовий потенціал, фінансові ресурси, підприємства, фінанси, фінансовий стан, фактори випливу, фінансовий аналіз, доходи.
39
Алхімова, Віолета. "ВПЛИВ ФАКТОРІВ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ВИБІР ЕФЕКТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ КОМПАНІЙ". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто вплив факторів внутрішнього середовища на вибір ефективної стратегії розвитку телекомунікаційних компаній. Внутрішній стан підприємства є важливим чинником ефективної роботи підрозділів, аналіз його діяльності допомагає виявити напрямок подальшого розвитку, оцінити стан підприємства, корегувати обрану стратегію та розробити рекомендації, щодо подальшого ефективного розвитку підприємства. Завдяки застосуванню методу SNW виявлено відповідність між стратегічним планом та внутрішніми можливостями та ресурсами телекомунікаційних компаній. Аналіз наукової літератури та практики проведення кількісної оцінки внутрішніх чинників та SNW-аналізу свідчить про значну ефективність застосування даного методу оцінки, який спрямовано не тільки на поліпшення внутрішнього стану підприємства, а і є одним із основних факторів впливу вибору ефективної стратегії компанії.
40
Поворознюк, Інна. "ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID-19". Економіка та суспільство, № 29 (27 липня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-29-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню актуальним питанням антикризового управління на підприємствах індустрії гостинності в період пандемії COVID-19. У статті розкриваються проблеми розвитку підприємств індустрії гостинності, як у світі так і в Україні в період пандемії COVID-19, описуються особливості формування та реалізації антикризового управління відомих світових готельних мереж. Аналізуються основні стратегічні підходи антикризового управління, доведено, що COVID-19 підштовхує компанії до швидких змін в організації та плануванні роботи і ставить під загрозу стійкі системи управління. Визначено, що керівники підприємств індустрії гостинності повинні забезпечити такі умови організації, щоб їхні підприємства могли продовжувати працювати через безпрецедентний зрив та швидко вирішувати питання стабільності важливих бізнес-процесів. Обгрунтовано, що визначальними елементами антикризової стратегії є рішення про використання ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація, створення тривалих конкурентних переваг.
41
Чернишов, Володимир. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Економіка та суспільство, № 24 (23 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-24-50.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено та узагальнено трактування науковців і практиків щодо таких категорій, як економічна безпека, економічна безпека підприємства, фінансова безпека підприємства та зовнішньоекономічна безпека підприємства з метою системного розуміння сутності та визначення відповідних без пекових характеристик. Актуалізовано роль саме зовнішньоекономічної складової в діяльності підприємств, адже вони підлягають під вплив широкого кола факторів в силу розвитку процесів інтернаціоналізації та глобалізації. Враховуючи динамізм розвитку економічної системи, економічна безпека зовнішньоекономічної діяльності підприємства є стан захищеності від загроз, як внутрішніх, так і зовнішніх, що забезпечує стабільне функціонування та розвиток підприємства шляхом ефективного використання фінансових ресурсів. Виділено фактори впливу на економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, які на відміну від існуючих є системою стратегічних напрямів стимулювання іноземних інвестицій як ефективного управління на всіх рівнях організації зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновано стратегічні напрями економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
42
Fedirko, G. A. "КОНКУРЕНТНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ І ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (29 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.241087.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено, що існують різні трактування щодо визначення сутності поняття конкурентної стратегії підприємства. Доведено, що зміст положень вказаних формулювань можна класифікувати за різними ознаками і виокремити відповідні наукові підходи. Виділено наступні наукові підходи щодо даної проблематики: 1) підхід, оснований на ознаці планування заходів конкурентного розвитку, способів та механізму управління ресурсами, процесами, ознаці цільових орієнтирів діяльності (планово-цільовий підхід); 2) науковий підхід, пов'язаний із визначенням даного поняття через призму ознаки створення конкурентних переваг або ознаки відмінностей за результатами від конкурентів (підхід конкурентних переваг) (мається на увазі, що реалізація даної стратегії забезпечує появу визначених конкурентних переваг на ринку); 3) науковий підхід, який характеризує дане поняття в контексті орієнтиру на ознаку ефективності розвитку (результативний підхід). Запропоноване універсальний підхід до визначення зазначеного феномену, який враховує ознаки трьох підходів. Визначено, що конкурентна стратегія підприємства є динамічний довгостроковий цілеспрямований плановий комплекс взаємопов’язаних заходів, підпорядкованих загальній меті підприємства, що ґрунтуються на внутрішніх можливостях підприємства, спрямовані на досягнення й утримання бажаного рівня конкурентоспроможності, конкурентних переваг, стійкої конкурентної позиції, високих фінансово-економічних результатів підприємства і здатні нейтралізувати вплив конкурентних сил. Доведено, що найбільш оптимальним для формування конкурентної стратегії є комплексний підхід, який оснований на: позиціонуванні конкурентної стратегії в загальній стратегії розвитку (якщо підприємство орієнтовано на зростання, стабілізацію або скорочення діяльності конкурентна стратегія повинна бути створення з огляду на дані позиції); формуванні всіх параметрів її впровадження на показниках внутрішніх можливостей, перспектив та зовнішніх факторів впливу; ринковій кон’юнктурі, встановленій на прогнозний період. Сформульовано авторський підхід до схеми можливостей вибору конкурентних стратегій, оснований на положеннях теорії розвитку підприємств, ознак локальності та комплексності стратегій, їх інноваційності. Встановлено, що представлена схема можливостей вибору конкурентних стратегій підприємств залежно від теорії розвитку має практичну цінність, оскільки може бути використана на практиці при здійснення даної процедури залежно від стану розвитку суб’єктів.
43
Євтушевська, О. О., та К. І. Чернов. "Теоретичні аспекти власного капіталу підприємства: сутність та структура". Food Industry Economics 12, № 3 (14 жовтня 2020). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v12i3.1812.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено дефініції поняття «власний капітал» із точки зору різних науковців. Проана-лізовано найбільш розповсюджені трактування поняття «власний капітал» та визначено найбільш точ-ні з них на погляд авторів. Розкрито сутність, формування, функціонування та відтворення підприєм-ницького капіталу. Досліджено складові власного капіталу та можливості оцінки впливу фінансовоїструктури капіталу на рентабельність підприємства. Запропоновано згруповану структуру власногокапіталу. Розкрито значення облікової інформації про власний капітал підприємства для внутрішніх ізовнішніх користувачів. Розглянуто джерела формування власного капіталу на підприємстві. Розкритоособливості формування окремих складових власного капіталу. Досліджено природу власного капіта-лу через функції, які він виконує на підприємстві. Узагальнено теоретичні засади формування власнихфінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його майбутній розвиток. Виявлено проблемиформування власного капіталу на підприємстві та надано пропозиції щодо їх удосконалення.
44
Царьова, Т. О., О. В. Зозульов та О. В. Черненко. "ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (27 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.240888.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню питання технологічного прогнозування на промислових підприємствах. Зазначено наріжну роль, яку відіграє технологія у формування конкурентоспроможності промислового підприємства, і, відповідно, необхідність врахування перспектив її розвитку під час стратегічного планування. Зазначено, що роль технологічного прогнозування останнім часом значно зросла з огляду на інноваційний характер конкуренції на багатьох промислових ринках. З’ясовано, що технологічне прогнозування на сьогодні набуває найбільш популярної форми форсайт-методу, що передбачає залучення значної кількості ресурсів, учасників, вимагає збору великого масиву даних, що виконується переважно великими компаніями-технологічними лідерами, або на рівні держави чи окремих ділових угрупувань. Для компаній невеликого розміру такий метод прогнозування є занадто складним та дорогим, вони потребують менш масштабних інструментів. Визначення необхідного набору засобів прогнозування вимагає уточнення об’єкту дослідження: що саме підлягатиме аналізу. Технологія, к об’єкт дослідження, є складною системою, що взаємодіє із зовнішнім та внутрішнім середовищем підприємства, окрім того, вона має власні специфічні особливості, як наприклад, ефект синергії, життєвий цикл, тощо. Отже, аналіз має йти у трьох напрямках: 1) прогнозування стану зовнішнього середовища, що охоплює класичні фактори маркетингового середовища, на макро- (політико-правове, економічне, демографічне, соціокультурне, науково-технічне середовище) та мікрорівні (конкуренти, постачальники тощо); 2) прогнозування потенційних змін самої технології, із урахуванням її особливостей: нелінійності її розвитку, ефектів синергії, особливостей життєвого циклу; 3) прогнозування сфери впливу технології: товару, його особливостей, його життєвого циклу, стану ресурсів, особливостей організації підприємств, технологій управління, можливостей використання нових ресурсів та модернізації існуючих. Поєднання аналізу щодо цих трьох складових дає комплексне бачення технологічного розвитку, що може бути покладене в основу стратегічного корпоративного планування підприємства.
45
Безугла, Юлія, та Марина Бондаренко. "Управління фінансово-економічною безпекою підприємств: структурно-функціональний аспект". Adaptive Management Theory and Practice Economics 9, № 18 (1 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-9(18)-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Процеси, що відбуваються в даний час в Україні, умови діяльності, що змінилися, потребують переорієнтації принципів роботи промислових підприємств на аналіз і оцінку багатообразних зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на ефективність їх діяльності. Визначені обставини обумовлюють потребу в формуванні нових структурно-функціональних підходів до управління підприємствами, які дозволять вирішити економічні проблеми, що стоять перед ними. Сучасне підприємство потребує такої системи управління, яка забезпечить йому конкурентоспроможність і стійкість положення на ринку, а також допоможе модернізувати організаційну та інформаційну структуру так, щоб вирішувалися базові проблеми його розвитку, що зумовлюють стабільні економічні результати. Позитивними характеристиками структурно-функціональної моделі є можливість наочно ілюструвати порядок дій при управлінні фінансово-економічною безпекою й оцінки якості формування й реалізації фінансової стратегії. Оскільки метою моделювання управління фінансово-економічною безпекою є одержання відповідей на певну сукупність питань про побудову послідовності дій для формування адаптивної стратегії. Авторами на базі програмного продукту BPwіn у стандарті ІDEF0 була розроблена структурно-функціональна модель управління фінансово-економічною безпекою. Визначена структурно-функціональна модель дозволяє формалізувати послідовність процесу розробки адаптивно-корпоративної стратегії та спостерігати її проміжні результати. Описана технологія побудови структурно-функціональної моделі дозволяє послідовно виконувати етапи формування стратегії, за допомогою якої керівництво підприємства зможе підвищити ефективність виробництва, а також проводити оцінку якості формування та реалізації визначеної стратегії, упорядковувати дії, реалізувати структурний підхід до оцінки використання економічних ресурсів, постійно поновлювати інформаційну базу.
Ключові слова: фінансово-економічна безпека, структура, управління, розвиток, стратегія.
46
Головко, М. П., Т. М. Головко та Л. О. Крикуненко. "ЩОДО ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕЧНОСТІ РИБНИХ РЕСУРСІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА". Food Science and Technology 10, № 3 (8 вересня 2016). http://dx.doi.org/10.15673/fst.v10i3.184.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані щодо актуальності проведення наукових досліджень рибних ресурсів Кременчуцького водосховища. Проведений аналіз споживання та вилову рибної продукції в Україні. Встановлено, що підвищення рівня забезпечення населення України рибою та рибною продукцією можливе за рахунок раціонального використання потенціалу всіх внутрішніх прісноводних водосховищ, зокрема Кременчуцького. Проаналізовано зростання рівня вилову судака, сома, товстолоба, окуня. Це вимагає розробки заходів з формування якості продукції з цієї риби. Протягом останніх років є стабільним рівень вилову коропу, ляща, судака та інших видів прісноводних риб. Це дає підставу підприємствам харчової промисловості, торгівлі та науковим колам акцентувати увагу на ці види риб саме з метою розширення асортименту рибної продукції. Наведено дані щодо екологічної ситуації водосховища в межах міста Черкаси та Черкаської області, як одного із чинників впливу на якість та безпечність рибних ресурсів. Встановлена відсутність явищ техногенного забруднення водосховища, що дозволяє без обмежень використовувати рибу з цього водоймища на харчові цілі. Ключові слова: продовольча безпека, водосховище, рибні ресурси, динаміка вилову та споживання.
47
Крижанівська, Марія, та Алла Степанова. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню теоретичних основ управління інвестиційною діяльністю підприємства. Оскільки в сучасних умовах спостерігається підвищення рівня конкуренції як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, саме інвестиції стають важливою умовою економічного зростання підприємства. Проаналізовано основні підходи до визначення сутності інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства. За допомогою використання інвестицій підприємства отримують можливість здобути лідерські позиції на ринку. Проте досягнення цієї мети можливе тільки за умови формування чіткої, досконалої та адаптивної системи управління інвестиційним розвитком. Наведено класифікацію інвестицій за їх основними ознаками. Розглянуто основні етапи проведення аналізу інвестиційної діяльності, а також визначено внутрішні та зовнішні джерела інвестиційних ресурсів.
48
Гавриш, Олег, Олександр Зозульов та Юлія Гавриш. "АЛЬТЕРНАТИВНІ ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ: МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Економіка та суспільство, № 35 (25 січня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано роль та значення підприємств малого і середнього бізнесу (МСБ) в соціальному, економічному та інноваційному розвитку держави. Встановлено, що головною проблемою сектора МСБ є проблема його фінансового забезпечення. Зазначається, що МСБ має значно менше внутрішніх можливостей для розширеного зростання, порівняно з великими підприємствами, більш обмежений доступ до традиційних джерел поповнення капіталу та державних програм підтримки. На основі цього обґрунтовано необхідність пошуку і залучення альтернативних форм фінансування. Визначено переваги та перспективи використання таких прогресивних форм фінансування бізнесів й проектів, як краундфандинг, лізинг і фінансові ресурси бізнес-ангелів. На основі проведеного аналізу та з урахуванням наявних проблем, запропоновано комплекс заходів посилення позитивного впливу альтернативних джерел фінансування бізнесу на процеси реальних перетворень в Україні.
49
Дуднєва, Юлія, Тетяна Обидєннова та Галина Єльникова. "Інноваційний потенціал підприємств малого бізнесу". Adaptive Management Theory and Practice Economics 13, № 26 (10 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-13(26)-06.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто проблематику розвитку інноваційного потенціалу суб’єктів малого підприємництва на підставі вивчення особливостей малого бізнесу, його сильних та слабких сторін та проблем функціонування. Доведено, що закономірності функціонування сектора малого підприємництва та зростання його ролі в інноваційній економіці зумовлені його перевагами порівняно з іншими формами господарської діяльності, в основі яких лежать соціальні, економічні та технологічні фактори. Характер і динаміка інноваційних змін економіки багато в чому залежить як від розмірів фірм, і від структури ринків. Автори розглянули підхід, який базується на роботах А. Сміта та А. Маршалла, та погляди Й. Шумпетера щодо ролі конкуренції та монополії у розвитку інновацій. Емпіричні дослідження підтверджують значний потенціал малого бізнесу щодо впровадження інновацій, зокрема більшу віддачу від витрачених фінансових ресурсів на інноваційні витрати у вигляді кількості патентів. Роль сектора малого підприємництва у здійсненні соціально-економічної трансформації інноваційного характеру може бути виражена у ефектах інноваційних змін, а саме економічних та соціальних ефектах. Авторами визначено, що державне регулювання сектора малого підприємництва слід розглядати як креативно-інтелектуальний процес, під час якого держава, бізнес та суспільство розпізнають та визначають основні можливості та витрати розвитку малого підприємництва та залучаються до стратегічної взаємодії, що формує своєрідну процедуру відкриття та забезпечує адаптацію малого підприємництва до бізнес-середовища, яке постійно змінюється. В процесі формування механізмів інноваційного розвитку малих фірм потрібно усвідомлення нових викликів конкурентного середовища та недостатності технологічних інновацій, необхідності трансформації регулюючих структур та бізнес-середовища під ринки, що змінюються в стратегічній перспективі. Інноваційний розвиток сектора малого підприємництва залежить від стану бізнес-середовища та його здатності долати внутрішні та зовнішні бар'єри, які пов'язані з недоліками у структурі управління, кадровому потенціалі, обмеженістю фінансових та тимчасових ресурсів тощо.
50
Блохін, Павло. "МАКРОЕКОНОМІЧНІ ІНДИКАТОРИ АКТИВІЗАЦІЇ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ МИРОБУДІВНИЦТВА І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Економіка та суспільство, № 23 (26 січня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-23-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено та проаналізовано вплив основних макроекономічних показників на економічну безпеку країни під час ведення бойових дій на сході України. Проведене аналітичне дослідження висвітлює передумови негативного впливу конфлікту на Сході України на системи економіки миробудівництва та економічної безпеки країни. Дослідження показує, безпосередні втрати частини економічного потенціалу країни у процесі зростання гібридних конфліктних дій з боку Російської Федерації та зміни вектору зовнішньої торгівлі в цілому. Визначено, що повномасштабне миробудівництво можливе по завершенню воєнного конфлікту та деокупації територій. Запропоновано сучасні напрями активізації гібридних загроз миробудівництва і забезпечення економічної безпеки України. Під час аналізу виявлено, що внаслідок прямого воєнного вторгнення вітчизняна економіка втратила близького четверті свого промислового потенціалу. Крім того, на непідконтрольних територіях країни залишилися значні поклади корисних копалин, особливо кам’яного вугілля, – стратегічного ресурсу з позиції функціонування паливно-енергетичного комплексу економіки; відрізаними від загальної системи – важливі транспортні та логістичні коридори; втрачено низку стратегічних коопераційних зв’язків та відносин з-поміж підприємств і виробничо-господарських комплексів з різних регіонів країни; держава не в змозі використовувати цілий комплекс інтелектуально-кадрових, матеріально-технічних, техніко-технологічних, інноваційно-технологічних та інших ресурсів. Гібридна агресія, фінансово-економічні кризи, внутрішня політико-економічна нестабільність та глобалізаційні процеси позначилися й на тенденціях вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Досліджена динаміка індексу реального ВВП в Україні та країнах Центральної Європи. Зазначена головна причина в цьому – низька економічна продуктивність, коли обсяги виробництва товарів та послуг на одиницю населення суттєво не відповідають промисловому, інноваційно-технологічному, інтелектуально-кадровому та особливо ресурсному потенціалу національного господарства України.