Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Виховання полікультурне.
Статті в журналах з теми "Виховання полікультурне"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-20 статей у журналах для дослідження на тему "Виховання полікультурне".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Чаговець, А. І., та О. О. Курганнікова. "ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 255–64. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-255-264.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність і особливості полікультурного виховання дітей дошкільного віку в умовах сучасного світу; визначені задачі, що постають перед полікультурним вихованням; обґрунтовано завдання виховання духовності та високих моральних почуттів дошкільника на заняттях з іноземної мови. Проведено аналіз понять «духовність» і «полікультурне виховання». Розкрито шляхи виховання духовності дітей дошкільного віку. Показано, що духовність, людяність, толерантність, товариськість, повага до людей різних національностей та інші високоморальні якості не передаються у спадок, а їх потрібно виховувати у кожному поколінні починаючи з дошкільного віку. Виховання розуміється як процес духовної взаємодії закладу дошкільної освіти, родини і дитини, як глибоке спілкування педагога з вихованцем у процесі ігрової діяльності на заняттях з іноземної мови.
Знайомство дошкільників з різноманітністю культур, можливість їх самореалізації в полікультурному світі при збереженні взаємозв’язку з рідною мовою, традиціями та культурою сприяє, на наш погляд, безконфліктній ідентифікації особистості у багатокультурному суспільстві та їх інтеграції до полікультурного світового простору. Полікультурна спрямованість іншомовного спілкування дошкільників на заняттях з іноземної мови стає невід’ємним фактором формування толерантної свідомості та високоморальних людських якостей.
Метою статті є розкриття проблеми полікультурного виховання дітей дошкільного віку у сучасних умовах розвитку полікультурного суспільства.
2
Мичковська, Ванда. "ДО ПРОБЛЕМИ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 248–60. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.84.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз сучасних підходів до таких понять, як полікультурність, мультикультурна освіта, полікультурне виховання, полікультурна освіта, національна свідомість.
Проблеми полікультурного виховання молоді, формування людської та національної самосвідомості, громадянської позиції, активного й відповідального ставлення до життя є одними з пріоритетних у процесі гуманізації людського суспільства.
Полікультурне виховання – це процес входження людини в Іншу культуру, занурення в культурну своєрідність через розвиток особистої культури. У ньому відбивається різноманітність світу, воно допомагає зрозуміти його багатогранно-складну картину, а значить, сприяє адекватному сприйняттю молоддю мінливих умов життя. Полікультурне виховання допомагає адаптації як різних культурних груп, так, власне, і кожної окремої людини, включеної у взаємодію та спілкування. Воно орієнтоване на виховання таких якостей особистості, які б сприяли розвитку здатності долати конфліктність, засновану на відмінностях.
Таким чином, полікультурне виховання являє собою адекватну відповідь педагогіки на такі явища сучасного світу, як процеси інтеграції та глобалізації більшості сфер життєдіяльності людини, зростання міжетнічної напруги та конфліктів, поширення деструктивної агресії в міжособистісних стосунках.
Національна самосвідомість – це різновид свідомості соціальної спільноти, заснованої на уявленнях про соціальні цінності і норми, які визначають належність особистості до нації, етнічної спільності. Яскравим прикладом такого зростання є факт, що кількість народів в Україні.
Полікультурна освіта – це залучення до етнічної, загальнонаціональної та світової культури, формування вміння і готовності жити в багатокультурному поліетнічному середовищі; формує відкритість особистості до розуміння і вивчення інших ціннісних основ, формує індивіда, що зберігає свою соціально-культурну ідентичність і прагне до розуміння інших культур.
Мультикультурна освіта - це збереження і розвиток різноманіття культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності, що існують в даному суспільстві.
3
Чaйка, O. І. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 220–31. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-220-231.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено теоретичні основи виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов. Обґрунтовано значення педагогічних умов, які у створеному полікультурному та полілінгвальному середовищі закладу вищої освіти забезпечують формування полікультурної особистості викладача іноземних мов на основі соціокультурної ідентифікації особистості, освоєння студентами системи знань, понять і уявлень про полікультурність, полікультурне середовище, розвиток навичок соціального спілкування і позитивного ставлення до різноманіття культур. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов, що сприяють вихованню полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов: побудова процесу навчання іноземним мовам на принципі інтеграції навчальних дисциплін з наявністю полікультурного компонента у відповідності із завданнями і основними компонентами полікультурності; застосування інтерактивних технологій для формування соціокультурної і полікультурної компетенції, яка передбачає білінгвізм, полілінгвізм (дидактичні умови); створення полікультурного освітнього середовища ЗВО; діалогічна взаємодія в процесі соціокультурної діяльності (виховні); мотивування та установка на полікультурний і полілінгвальний саморозвиток, готовність до опанування кількома мовами; застосування і коуч-технологій до розвитку саморефлексії набутих знань та саморегуляції вчинків з позицій норм і правил міжкультурної взаємодії (акмеологічні умови). Зроблено висновок, що для формування конкурентоспроможного фахівця, комунікабельної позитивної особистості, здатної до активної і ефективної життєдіяльності в полікультурному середовищі, що володіє розвиненим розумінням і почуттям поваги інших культур, умінням жити в мирі та злагоді, необхідно розвивати перш за все якості полікультурної особистості.
4
Atroshchenko,, Tetiana. "Полікультурне виховання особистості крізь призму праць М. Г. Стельмаховича". Освітній простір України, № 13 (28 вересня 2018): 7–12. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.7-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито проблему полікультурного виховання особистості з урахуванням основоположних ідей наукової спадщини М. Стельмаховича. Схарактери-зовано поняття “полікультурне виховання”. Проаналізовано науковий погляд М.Стель-маховича щодо виховання особистості, міжетнічних стосунків, провідної ролі родини у формуванні високоморального толерантного громадянина, здатного цінувати культурні надбання як власного, так й інших народів. Розкрито поняття етнізації через концепцію М.Стельмаховича, в яке науковець вкладає поняття соціалізації особи на основі родинного, економічного, духовно-культурного життя й історичного досвіду свого народу, нації.
5
Петренко, Оксана Борисівна. "АКТИВНІ Й ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 17–24. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.258.
Повний текст джерелаАнотація:
Полікультурне виховання розглядається як процес цілеспрямованої соціалізації учнів, що передбачає оволодіння системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних та загальнокультурних емпатійних умінь, що дають учням можливість здійснювати міжкультурну взаємодію і виявляти розуміння інших культур, а також толерантність щодо їх носіїв.
Обґрунтовано доцільність використання педагогами у процесі полікультурного виховання активних й інтерактивних методів, які сприяють ефективній взаємодії в класі з представниками різних культур. Схарактеризовано окремі активні й інтерактивні методи полікультурного виховання відповідно до вікових груп учнів.
З’ясовано, що найбільш ефективними методами організації полікультурного виховання у початковій школі є ті, які побудовані на інтеракціях, іграх, формують комунікативні навички, як-то: бесіди, діалоги/обговорення, руханки, рольові ігри/інсценування, аналіз історій, малювання з обговоренням, переконування і т. п.
Найбільш ефективними активними й інтерактивними методами полікультурного виховання з підлітками визначено діалог, дискусію, роботу в парах і групах, мозковий штурм, рольові ігри, контент-аналіз текстів та інших джерел культурної інформації, інтерв’ювання, опитування, метод моделювання конкретних ситуацій, метод кейсів, «криголами», обговорення в колі, виготовлення флаєрів, континуум, оцінку й самооцінку й т. п.
Найбільш ефективними активними й інтерактивними методами полікультурного виховання старшокласників є: дебати, метод проєктів, кооперативне навчання, складання культурологічної автобіографії, рольові та ділові ігри, проведення «круглих столів», етнографічні дослідження, крос-культурні моделювання й т. ін.
Доведено, що використання активних й інтерактивних методів у полікультурному вихованні дає змогу досягти поставлених завдань і сприяє особистісному зростанню як учнів, так і педагогів.
6
Кірсанова, Світлана. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 86–97. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.86-97.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті обґрунтовано педагогічні умови формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в умовах полікультурного середовища педагогічного університету як сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів освітнього процесу, від реалізації яких залежить рівень сформованості готовності здобувачів вищої освіти до означеного процесу. Розвиток українського полікультурного соціуму пов’язаний із етнонаціональною політикою України. Полікультурна освіта в сучасних соціокультурних умовах претендує на статус нової освітньої парадигми, яка передбачає реалізацію моделі освітнього процесу в закладі вищої освіти з урахуванням багатокультурності (етнічної, релігійної, мовної, соціальної тощо). Мета статті полягає в обґрунтуванні педагогічних умов формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Першою умовою автором визначено організацію освітнього процесу з урахуванням досвіду та цінностей студентів. Друга умова, гуманітаризація освітнього процесу, спрямована на формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Гуманітарні знання є основою виховання гуманістичних переконань, які знайдуть їхню реалізацію у майбутній педагогічній практиці. Третьою умовою формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету є гуманістична взаємодія викладачів педагогічного університету. Процес формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету слід вибудовувати з використанням міжпредметних зв’язків суміжних курсів. Результати наукового пошуку дали можливість стверджувати значущість і результативність обґрунтованих педагогічних умов.
Ключові слова: міжособистісна взаємодія, педагогічні умови, полікультурне середовище, освітній процес, заклад вищої освіти.
7
Ананьян, Е. "Полікультурне виховання учнів вітчизняної гімназії через вивчення нових іноземних мов. (друга половина ХIХ - початок ХХ ст.)". Рідна школа, № 10 (958) (2009): 45–49.
Знайти повний текст джерела
8
Аветісова, І. С. "РОЛЬ ПОЛІКУЛЬТУРНИХ ЄВРОКЛУБІВ У АНГЛОМОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 6–15. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-6-15.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні трансформується сфера освіти. Неабиякого значення набуває проблема інтеграції вищої освіти в європейське і світове співтовариство. Сучасному світу властиві тенденції інтенсивної міжкультурної комунікації, глобалізації. Україна, проголосивши європейський вибір, потребує виховання молоді, здатної самореалізуватися в полікультурному суспільстві, а іноземна мова стає одним з джерел знань про країни та світ.
Саме тому особливої актуальності набуває роль громадських об’єднань, таких як полікультурні Євроклуби, що є дієвими осередками полікультурного виховання. У представленому дослідженні полікультурний Євроклуб розглядається як різновид студентського громадського об’єднання, спрямованого на пізнання та прийняття особистістю цінностей різних культур світу, діяльність його ґрунтується на принципах добровільності та особистої орієнтації, толерантності, взаєморозумінні та взаємоповазі, здійснюється як в навчальний так і поза навчальний час. Через це автор акцентує увагу на тому, що сучасний навчальний процес має стати таким процесом, в якому відбувається соціалізація індивіда, його входження в європейську соціокультуру.
У статті надано аналіз діяльності полікультурних Євроклубів у закладах вищої освіти, зокрема у Донецькому національному медичному університеті, яка спрямована на виховання взаємоповаги до міжнародної спільноти, дає змогу правильно поводитися у конкретних ситуаціях, використовувати словниковий запас, розуміти значення слів у контексті обраної спеціальності, вибирати відповідну форму соціального етикету.
Доведено вплив на організацію та роботу полікультурних Євроклубів викладачів, які сприяють полікультурному діалогу, зануренню в різні культури, зосередженні на досягненнях в медичній галузі, проведенні спільних наукових досліджень, створенні спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами вищої освіти, науковими установами.
9
Yankovych, Oleksandra, Kateryna Binytska та Larysa Zdanevich. "Психолінгвістичні особливості навчання дітей дошкільного віку іноземних мов: аналіз польського досвіду". Педагогічний дискурс, № 27 (18 жовтня 2019): 35–42. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.27.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано організацію іншомовної освіти дітей в закладах дошкільної освіти Польщі. Висвітлено законодавчі підстави для обов’язкового вивчення іноземних мов дошкільниками, зокрема, розпорядження Міністерства народної освіти Польщі від 30 травня 2014 року, згідно з яким було внесено зміни до Програми дошкільного виховання. Акцентовано увагу, що Польща є однією з трьох європейських держав, що першими запровадили в дошкільній освіті як обов’язковий компонент вивчення іноземних мов.
Показано, що запровадження в закладах дошкільної освіти Польщі обов’язкового вивчення іноземної мови супроводжується науковими дослідженнями у галузі теоретико-методичних засад ранньої іншомовної підготовки дітей. Доцільність раннього старту іноземної мови обґрунтована на основі розвитку органів чуттів, психічних функцій, зокрема пам’яті, мислення, здатності дитини концентрувати увагу (до 30 хв.), розрізняти звуки, слова рідної й іноземної мов, засвоювати інтонацію.
Визначено особливості ранньої іншомовної освіти в Польщі, метою якої є не тільки формування комунікативно-мовленнєвих компетентностей, а й полікультурне виховання, індивідуальний розвиток дітей, а також формування мотивації до студіювання іноземних мов у майбутньому.
З’ясовано вимоги до занять: відповідність психічному, емоційному, фізичному розвитку дітей, забезпечення креативного характеру й сприятливого емоційного клімату. Показано досягнення у розвитку польської іншомовної освіти: ґрунтовна розробка навчально-методичного забезпечення: програм, підручників для три-чотири-п’ятирічних дітей, методичних рекомендацій для педагогів, які мають змогу удосконалювати кваліфікацію: відвідувати курси, стажуватися у закладах дошкільної освіти зарубіжних держав.
Визначено напрями реалізації ідей польського досвіду в закладах дошкільної освіти України: розробка авторських методик спілкування іноземною мовою; оцінювання навчальних досягнень дітей, при якому провідна роль відводиться визнанню успіхів дитини; проведення наукових досліджень щодо доцільності використання певних форм, методів, засобів навчання на кожному з етапів розвитку дітей дошкільного віку.
10
КРУГЛЕНКО, Л. В. "ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ІДЕЙ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ (к. ХХ – п. ХХІ ст.)". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором визначено, що серед пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної системи освіти сучасна педагогічна наука визнає полікультурний вектор як такий, що забезпечує виконання двох завдань: входження України до євро- пейського освітнього простору та розв’язання питань внутрішнього існування полікультурного суспільства. Озна- чена проблема, як констатує автор, в історико-педагогічному дискурсі розглядається передусім у компаративному аспекті, натомість вітчизняний досвід «полікультурності» опинився на узбіччі наукового пошуку. Утім автор вважає, що таке дослідження дозволяє з’ясувати динаміку розвитку ідей полікультурної освіти у вітчизняній педагогічній думці кінця ХХ – початку ХХІ ст., встановити головні тенденції цього процесу та визначити проблеми, які необ- хідно вирішувати саме сьогодні. Спираючись на думки вітчизняних вчених щодо важливості застосування методу періодизації в історико-педагогічному дослідженні, автором представлено власну періодизацію розвитку ідей полі- культурності у вітчизняному педагогічному дискурсі. На основі визначених чинників (особливості політико-еконо- мічного та соціокультурного життя України у визначених хронологічних межах та актуалізація проблеми в освітніх регуляторних документах; наявність / відсутність наукових публікацій із визначеної теми в тогочасному педагогіч- ному дискурсі; напрями, тенденції розвитку проблеми та практичний доробок вітчизняних вчених і педагогів-прак- тиків тощо) розроблено таку періодизацію розвитку ідей полікультурної освіти у вітчизняній педагогічній думці: І-й період – теоретико-накопичувальний (кінець 80-х рр. ХХ ст. – перше десятиліття ХХІ ст.); ІІ-й період – практико- зорієнтований (друге десятиліття ХХІ ст. – триває нині); визначеним хронологічним періодам передував підготовчий етап (60–70-ті рр. ХХ ст.), на якому (в межах концепції інтернаціонального виховання) формувалися зародки ідей полікультурності. Утім у межах концепції пролетарського / соціалістичного інтернаціоналізму зародки ідей полі- культурності (солідарність, рівність, братерство) були суттєво обмежені класовим принципом. Доведено, що українські вчені мають створити таку модель полікультурної освіти, яка б відображала особли- вості державного розвитку України, її багатонаціонального складу, проте відображала б загальні тенденції євро- пейського співтовариства у їхньому прагненні до соціокультурного діалогу. Такий підхід буде продуктивним лише за умови врахування власного позитивного педагогічного минулого.
11
Марченко, Олена. "РОЗВИТОК ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ПРО ОСОБИСТІСНО-СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ". New pedagogical thought 99, № 3 (11 лютого 2020): 58–61. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-58-61.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто перспективні напрями впровадження ключових ідей виховної концепції В. О. Сухомлинського у процес формування полікультурної компетентності педагогів. Розкрито системні зв’язки ідеї В. О. Сухомлинського про особистісно-соціальне виховання з провідними положеннями проєкту «Майбутнє освіти та вмінь. Освіта 2030» Організації економічного співробітництва та розвитку, шляхи реалізації суспільного запиту на агентність та інновації в освіті у контексті формування полікультурної компетентності вчителів математики.
12
L.V., Kruhlenko. "MULTICULTURAL EDUCATION: WORLD AND DOMESTIC ARTICULATION OF THE PROBLEM." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання особливостей формування предметного поля вивчення педагогічно-го явища– полікультурної освіти у світовому та вітчизняному науковому дискурсі. Констатовано, що полікультурна освіта як педагогічне явище у вітчизняному культурно-політичному просторі пов’язане із «національним питанням», яке завжди мало державне значення. Наголошено, що формування ідей полікультурності в освіті викликано загостренням суспільних проблем, пов’язаних із необхідністю інтегрування представників різних етнічних груп до єдиного соціокультурного простору. На подолан-ня зазначеної проблеми має бути спрямована полікультурна освіта, яка загалом забезпечує стабіль-ний розвиток соціуму. На підставі звернення автора до напрацювань вітчизняних учених із проблеми полікультурності в освіті виявлено суттєву відмінність зарубіжного та вітчизняного напрямів вивчення проблеми. Акцентовано увагу на тому, що в світовому дискурсі полікультурна освіта представлена різ-номанітними концепціями, покликаними сприяти культурній адаптації людини, яка є носієм етнічної культури, до спільного простору в межах певного державного утворення. У вітчизняному варіанті полі-культурна освіта– шлях інтегрування людини до світового культурного простору, тому значна увага вчених в освітньому ракурсі переважно прикута до питань мовної підготовки. Відзначено позитивні тенденції в розвитку вітчизняної полікультурної освіти, які спрямовані на широке розуміння полікуль-турності (виховання толерантності, подолання/запобігання дискримінаційних практик в освіті, спри-яння всебічному розвитку людини з урахуванням культурних надбань етнічної групи, до якої вона себе відносить). Доведено, що наявні концепції мають свою національну специфіку, тож «запропоновані» світовою спільнотою варіанти розв’язання проблеми не можуть бути повністю експлікованими на вітчизняний ґрунт. Зроблено висновок про те, що українські вчені мають запропонувати «свій варіант» як полікультурності, так і полікультурної освіти, яка б відображала особливості державного розвитку України, її багатонаціонального складу, проте відображала б загальні тенденції європейського спів- товариства у їхньому прагненні до соціокультурного діалогу. The article considers the formation peculiarities of the subject field in studying the pedagogical phenomenon – multicultural education in the world and domestic scientific discourse. It is stated that multicultural education as a pedagogical phenomenon in the domestic cultural and political space is associated with the “national question”, which has always had state significance. It is emphasized that formation of multicultural ideas in education is caused by social problems aggravation related to the necessity of integration of different ethnic groups representatives into a single socio-cultural space. Multicultural education, which generally ensures the stable society development, should be aimed at overcoming the above-mentioned problem. Based on the author’s appeal to the domestic scientists works on multiculturalism in education problem, a significant difference between foreign and domestic directions of the problem studying is identified. It is emphasized that in the world discourse multicultural education is represented by various concepts designed to promote the cultural adaptation of a person as a carrier of ethnic culture to a common space within a certain state formation. In the domestic version, multicultural education is a way of integrating people into the world cultural space, so much attention of scientists in the educational perspective is mainly focused on language training. Positive trends in domestic multicultural education development are aimed at broad understanding of multiculturalism (education of tolerance, overcoming/preventing discriminatory practices in education, promoting comprehensive human development, taking into account the cultural heritage of the ethnic group, to which it belongs) are noted. It is proved that the existing concepts have their own national specifics, so the “proposed” by the world community options for solving the problem cannot be fully explained on domestic soil. It is concluded that Ukrainian scholars should offer “their version” of both polycultural and multicultural education, which would reflect the peculiarities of Ukrainian state development, it’s multinational composition, and reflect the general trends of the European community in their interest for sociocultural dialogue.
13
Войтенко, К. І. "Виховання студентів як полікультурних мовних особистостей на заняттях з іноземної мови". Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка, № 1 (31) (2011): 123–27.
Знайти повний текст джерела
14
Tanko, Tetiana. "Духовно-моральні цінності як ознака професіоналізму вихователя сучасного закладу дошкільної освіти". Освітній простір України, № 13 (28 вересня 2018): 126–32. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.126-132.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізується проблема духовно-моральних цінностей майбутніх вихователів ЗДО, розкривається їх зміст, узаємозв’язок і взаємодія, розглядається нова модель їхньої професійної підготовки, що спрямована на створення умов саморозвитку, самореалізації, становлення духовності особистості. Наголошується, що майбутнє суспільства багато в чому залежить саме від того, з якими духовно-моральними ідеалами й цінностями ввійдуть наші діти сьогодні. Становлення особистості, становлення ціннісних орієнтирів формування і розвиток дитини в сучасному соціопросторі, обумовлені соціальними впливами, характером суспільства, у якому вона живе, атмосферою сім’ї, навчально-виховним середовищем дошкільного освітнього закладу, світом її розваг, інтересів, звичаїв і традицій. Підкреслюється, що основним завданням дошкільної освіти, зокрема вихователя дітей дошкільного віку є озброєння дитини не стільки системою галузевих знань, скільки наукою життя, створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності ціннісного ставлення до Природи, Культури, Людей, Самого Себе. Зосереджується увага на тому, що виховання духовно-моральних цінностей у майбутніх вихователів має бути спрямоване на вирішення однієї з найактуальніших проблем сучасності – виховання живої чистої душі дитини через духовне наставництво, духовну взаємодію, через організований полікультурний простір, який сприяє гармонізації дитячого серця, формуванню внутрішнього світу підростаючої людини. У зв’язку з цим постає надзвичайно важливе завдання – виховання духовно-морального ідеалу майбутнього вихователя під час навчання в педагогічному ЗВО.
15
Чайка, О. І. "ПРОЄКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 358–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-358-370.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються теоретичні основи проєктування процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, в основу якого покладено науковий метод моделювання; обґрунтовано технологію виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, складовими якої є структурно, змістовно та функціонально пов’язані між собою усі компоненти полікультурності особистості: лінгвокультурологічні знання; полілінгвальна мовна свідомість; інтерсоціальні цінності; соціокультурна толерантність по відношенню до представників іншої культури; емоційна саморегуляція; міжкультурна комунікативна компетентність; культуротворча діяльність.
Теоретично обґрунтована структурно-змістовна модель процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов має такі блоки: цільовий, представлений соціальним замовленням, метою і завданнями; концептуальний, представлений науковими підходами, закономірностями і принципами; змістовно-технологічний, представлений змістом освітнього процесу, формами, методами, технологіями, етапами та засобами; критеріально-результативний, що містить компоненти, критерії, показники та рівні сформованості.
Структура полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов представлена когнітивним, аксіологічним, комунікативним, саморегуляційним та культуротворчим компонентами та відповідними критеріями з показниками: світоглядно-пізнавальний (система лінгвокультурологічних знань; полілінгвальна свідомість; рівень володіння рідною та іноземними мовами); емоційно-ціннісний (система ціннісних орієнтацій; толерантність як прийняття цінностей іншої людини, іншої культури; налаштованість на діалог і співпрацю; емоційна саморегуляція в процесі міжкультурної комунікації); мотиваційно-комунікативний (позитивна мотивація до полікультурного розвитку; здатність до міжкультурного спілкування; уміння обирати стиль мовної поведінки в полілінгвальному середовищі; діяльнісно-рефлексивний (здатність до використання технологій полікультурного виховання; здатність до професійної та особистої рефлексії, прагнення до самоосвіти, прагнення до професійного мовленнєвого та культурного саморозвитку); мовно-естетичний (сформованість естетичних почуттів та інтересу до вітчизняної та світової культури, художньо-естетична толерантність; уміння аналізувати художньо-естетичні цінності, дати художньо-естетичну оцінку літературним іншомовним текстам). На основі визначених критеріїв та аналізу наукових підходів схарактеризовано три рівні полікультурної вихованості майбутніх викладачів іноземних мов: високий (креативний), середній (репродуктивний), низький (адаптивний).
16
ДИЧКІВСЬКА, ІЛОНА. "ФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 189–97. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-189-197.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються поняття “толерантність” як складна інтегративна якість особистості, психологічні та соціальні аспекти осмислення і розуміння цього феномену. Схарактеризовано поняття “міжетнічна толерантність” як здатність людини налагоджувати позитивні взаємини з іншими та світом у цілому, формувати власний позитивний образ. Обґрунтовано власне бачення поняття “міжетнічна толерантність” як сприйняття інших такими, якими вони є, поряд із готовністю взаємодіяти з ними. Доведено, що успішне формування міжетнічної толерантності у студентів – майбутніх вихователів дітей дошкільного віку залежить від створення певних педагогічних умов, а саме: забезпечення співпраці з різними соціокультурними інститутами регіону; конкретизації змістовного компонента професійної підготовки майбутнього вихователя дошкільної освіти з урахуванням специфіки діяльності в полікультурному середовищі через запровадження трансдисциплінарного, компетентнісного та ситуативного підходів (розробка спецкурсів полікультурного спрямування); створення єдиного толерантного простору закладів вищої освіти; формування установки на толерантність, що передбачає готовність і здатність керівників закладів вищої освіти, педагогів та студентства до рівноправного діалогу через синергетичну взаємодію; варіативне використання методів навчання і виховання, що активізують розвиток толерантності студентів; формування навичок комунікативної толерантності всіх учасників освітнього процесу; реалізація програм підвищення психолого-педагогічної компетентності педагогів; забезпечення особистісно-орієнтованої взаємодії педагогів і студентів у навчальному та виховному процесі та у позанавчальній діяльності, завдяки якій реалізуються навички комунікативної толерантності, виникають передумови для успішного розвитку толерантних якостей. Ключові слова: толерантність, інтолерантність, міжетнічна толерантність, полікультурна освіта, соціокультурна толерантність, етнос, майбутні вихователі дошкільної освіти.
17
Тишакова, Л. Т., та Н. Ф. Хайруліна. "ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАВООХОРОНЦІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАЧА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 221–26. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню процесу оновлення вимог до викладача закладу вищої освіти та його ролі у професійній підготовці майбутніх правоохоронців у навчальному середовищі університету. Проаналізовано проблему формування полікультурної компетентності майбутнього фахівця, яка пов’язана із формуванням особистості педагога, його загальної культури, педагогічної майстерності. У публікації визначено, що у педагогіці сукупність професійно-зумовлених вимог до педагога визначається готовністю до педагогічної діяльності. Ознаками готовності викладача закладу вищої освіти до педагогічної діяльності, на нашу думку, є: педагогічна самосвідомість; емоційне позитивне ставлення до суб’єкта (курсанта), об’єкта (педагогічного процесу) і засобу діяльності (виховання та навчання); знання про структуру особистості курсанта, його вікові зміни, цілі й засоби педагогічного впливу в процесі її формування та розвитку; педагогічні уміння щодо організації і здійснення навчального та виховного впливів на особистість; прагнення спілкуватися зі слухачами, передаючи їм свої досвід та знання, відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей. Доведено, що інноваційна діяльність викладача закладу вищої освіти передбачає: впровадження інноваційних технологій навчання, спрямованих на удосконалення цілісного навчально-виховного процесу ЗВО; стимулювання інноваційної, пошукової, творчої професійної діяльності; створення інноваційно-творчої атмосфери взаємодії між учасниками процесу навчання; формування інноваційних здібностей, а саме інноваційного мислення, уяви тощо. Виявлено, що сучасні освітні процеси у правоохоронній галузі зумовлюють нагальну потребу створення цілісної педагогічної системи, що передбачає оптимальне поєднання традиційних і новаторських підходів педагогів до проблеми формування професійної компетентності майбутніх працівників правоохоронних органів, використання інноваційного досвіду наукових досліджень такої проблеми. Авторами визначено, що сучасна професійна підготовка майбутніх працівників правоохоронних органів має орієнтуватись на перспективи міжнародної співпраці, забезпечення мобільності як науковців, викладачів, так і курсантів у межах глобального освітнього і наукового просторів.
18
Antypin, Eugen, and Nataliia Lomachenko. "MULTICULTURAL EDUCATION OF PRESCHOOLERS IN THE ORGANIZED ENVIRONMENT OF THE PRESCHOOL EDUCATION INSTITUTION." Young Scientist 10, no. 74 (October 2019). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2019-10-74-110.
Повний текст джерела
19
Чайка, Оксана. "ПОЛІЛІНГВАЛЬНЕ І ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ СУЧАСНОГО ЗВО ЯК УМОВА ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Молодь і ринок, № 10/196 (23 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.248537.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються питання, присвячені вивченню полікультурності / мультикультурності та полілінгвальності як в Україні, так і у цілому світі. Відзначається проблематика поєднання лінгвістичної, психологічної та педагогічної складових щодо висвітлення понять “середовище”, “освітнє середовище”, “полілінгвальне середовище” та “полі / багатокультурне середовище” як нерозривне ціле. З цієї точки зору, розуміння “полілінгвального освітнього середовища” та “полі- / мультикультурного освітнього середовища” в їхній комбінаційній складності може слугувати хорошим ґрунтом для встановлення підвищених стандартів і цінностей вищої освіти у світлі міжкультурної комунікації, розширення педагогічних кругозорів у вищій школі, особливо коли мова йде про викладання іноземної мови та навчання / вивчення мов для спеціальних цілей (фахових мов, мов за професійним спрямуванням), зокрема, у багатонаціональних класах у вищій школі.
20
Лучанінова, Ольга, та Світлана Рашидова. "Виховні аспекти формування сучасного студента як професіонала та особистості". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 10, № 19 (27 листопада 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-10(19)-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті визначено виховні аспекти формування сучасного студента як професіонала та особистості у закладі вищої освіти, здійснено аналіз сучасних виховних аспектів в освітньому просторі закладу вищої освіти, уточнено дефініцію «аспект», «виховний аспект», подано приклади умов, за яких цей виховний процес стає ефективнішим.
Авторами подано багатство смислів виховних аспектів щодо сучасної людини, а саме студента, у дослідженнях науковців, уточнено визначення терміну «аспект» як кута зору, міркування, висловлення позиції на явище чи процес, у контексті статті – виховний процес. Підкреслено потенційні можливості культури для утвердження світогляду здобувача вищої освіти. Прослідковано розуміння виховних аспектів через різні підходи (аксіологічний, полікультурний, діяльнісний, гуманістичний). Визначено, що освітній простір закладу вищої освіти – місце, де й має відбуватися процес навчання, виховання й соціалізації студентів. Автори звертаються до різних наукових розвідок і досліджень щодо виховних аспектів у навчанні й формуванні здобувача вищої освіти як професіонала й особистості.
Акцентується, що форми реалізації виховної роботи не завжди враховують особливості формування якостей сучасних студентів як професіоналів та особистостей. Пропонується застосовувати в освітньому процесі програму виховання майбутнього фахівця як професіонала й особистості. Виявлено, що виховний аспект має передбачати певні принципи: освітнє середовище (простір) – місце для розвитку загальнолюдських духовних цінностей здобувачів вищої освіти; освіту як важливу цінність, яка є пріоритетною у становленні особистості студента; освіту через все життя, в тому числі «навчаюче виховання» через все життя. Наголошено на особистості викладача в нових умовах, його ролі як акме-особистості й професіонала у формуванні особистості студента, аксіологічному потенціалі професійно-трудової діяльності викладача. Наведено уривки із програми виховання, яка направлена на реалізацію умов формування студента як фахівця-професіонала й особистості.
Ключові слова: виховні аспекти, професіонал, особистість, підходи, пріоритет, освітній простір.