Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Вирішення бойових завдань.
Статті в журналах з теми "Вирішення бойових завдань"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-44 статей у журналах для дослідження на тему "Вирішення бойових завдань".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Лещенко, С. П., О. М. Колеснік, С. В. Денісенко та М. В. Пилипенко. "Обґрунтування показників якості вирішення завдань для порівняльної оцінки ефективності підрозділів радіотехнічних військ". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(68) (21 квітня 2021): 63–71. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.68.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті, на основі аналізу наукових праць та досвіду локальних військових конфліктів, обрані показники та критерій ефективності вирішення завдань системою розвідки повітряного противника, яку створюють радіотехнічні війська, як функціонал від узагальнених показників якості виконання поставлених завдань. Запропоновані узагальнені показники простороих бойових можливостей угруповання підрозділів радіотехнічних військ, а саме, коефіцієнти реалізації потрібних рубежів видачі бойової інформації підрозділам ЗРВ та винищувальної авіації. В якості комплексного показника просторових бойових можливостей угруповання ППО, який забезпечує порівняльну оцінку ефективності варіантів побудови бойового порядку угруповання РТВ, запропоновано використовувати коефіцієнт прикриття об’єкту. Нормоване значення комплексного показника – коефіцієнту прикриття об’єкту залежить від значень узагальнених просторових показників бойових можливостей угруповання підрозділів РТВ та у вигляді логічної суми коефіцієнтів прикриття об’єкту підрозділами ЗРВ та ВА дозволяє оцінити результат взаємодії ЗРВ та ВА, при виконанні загальної задачі з прикриття визначеного важливого об’єкту. Використання наведених узагальнених просторових показників бойових можливостей підрозділів РТВ та комплексного показника ефективності угруповання ППО може дати можливість підвищити об’єктивність та інформативність результату порівняльної оцінки варіантів побудови бойового порядку угруповання РТВ. Використання запропонованих показників для порівняльного оцінювання ефективності не протирічить існуючим науковим підходам і, водночас, дозволяє формалізувати методику вибору позицій для підрозділів угруповання РТВ.
2
Корнієнко, Д. М. "ҐЕНЕЗА ПРОБЛЕМИ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ У НАУЦІ ТА ПРАКТИЦІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 145–48. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті встановлено, що нині теорія службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку України є досить молодою наукою, а отже, в ній ще не на достатньому рівні опрацьовано основоположні категорії. Не є винятком службово-бойова діяльність Національної гвардії України, теорія та практика застосування якої потребує розвитку та формування адміністративно-правового та методологічного обґрунтування. Таким чином, нині проблемні питання службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку у науці та практиці Національної гвардії України набувають особливої актуальності. Метою статті є здійснення аналізу сутності службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку у науці та практиці Національної гвардії України. Визначено, що в умовах численних кризових ситуацій на території України особливого значення набуває Національна гвардія України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями. Службово-бойова діяльність Національної гвардії України – це загальна назва, що відображає характер її діяльності, на відміну від бойової діяльності військових формувань та службової діяльності правоохоронних органів спеціального призначення. Національна гвардія України основними силами у мирний час виконує службово-бойові завдання у плановому, регулярному порядку і посилює службово-бойову діяльність за надзвичайних обставин.
Доведено, що нині ще не проведено пошуку нових та вдосконалювання наявних видів службово-бойової діяльності, а також форм і способів виконання службово-бойових завдань, не зібрано досвіду діяльності Національної гвардії України у різних умовах оперативної обстановки та діями за різними кризовими ситуаціями. Точне визначення основоположних категорійних понять, установлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними є необхідним для вирішення головних проблемних питань службово-бойової діяльності Національної гвардії України.
Напрями подальших наукових розвідок будуть спрямовані на дослідження проблемних питань адміністративно-правового забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України.
3
ОСТАШЕВСЬКИЙ, Сергій, Валерій БАЛАШОВ, Андрій БАШИНСЬКИЙ та Михайло ПЕСТЕРЕВ. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ВИМОГ ДО ТРЕНАЖЕРА БОЙОВОЇ ГУСЕНІЧНОЇ МАШИНИ ЯК ЕЛЕМЕНТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ТРЕНАЖЕРНОЇ СИСТЕМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 256–69. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.543.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні автором проведено аналіз системи підготовки механіків-водіїв бойових гусеничних машин у Збройних Силах України. Визначено параметри, за якими доцільно здійснювати оцінку професійної придатності механіка водія. До таких параметрів віднесено: воля, зібраність, сміливість, рішучість, кмітливість, швидкість реакції. Проведено аналіз дієздатності сучасної системи підготовки механіків-водіїв гусеничних машин та багатовісних шасі.Визначено місце тренажерної підготовки у загальній системі підготовки водійського складу та запропоновано можливі шляхи вирішення проблеми інтенсифікації підготовки екіпажів бойових гусеничних машин. Сформовано загальні вимоги до сучасного тренажера бойової гусеничної машини. Визначено напрямок подальшого розвитку тренажеребудування та концептуальні підходи до побудови інтелектуальної тренажерної системи підготовки екіпажу бойової гусеничної машини. Встановлено, що вдосконалення основних науково-методичних положень з модернізації як тренажерів, так і тренажерних систем та методів їх використання в процесі підготовки механіків-водіїв бойових гусеничних машин повинна бути спрямована на інтелектуалізацію тренажерів та тренажерних систем. Встановлено, що успішність у формуванні навичок керування бойовою гусеничною машиною залежить від можливостей тренажерів, тренажерних комплексів або систем у забезпеченні необхідних умов для послідовної реалізації умов необхідних для формування таких навичок та можливостей забезпечення поступового ускладнення завдань, які повинен виконувати навчаємий, а також рівня врахування структури та закономірностей формування навичок під час навчання.
4
Онипченко, П. М., О. О. Казіміров та С. В. Атрашонок. "Аналіз досвіду сумісного застосування пілотованої та безпілотної авіації збройними силами іноземних держав". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(69) (22 липня 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.69.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведений аналіз досвіду сумісного застосування пілотованої та безпілотної авіації збройними силами іноземних держав. За поглядами іноземних військових фахівців, оптимальне сполучення пілотованої та безпілотної авіації дозволяє збільшити ефективність виконання бойових завдань, зменшити кількість втрат вартісної пілотованої авіаційної техніки та екіпажів, а також скоротити матеріальні витрати. Однак, сумісне застосування пілотованої авіації і БПЛА – це складна задача, вирішення якої можливе лише на базі високотехнологічного технічного розвитку. У ході проведеного аналізу визначена сукупність факторів, що визначають характер і напрямки сумісного застосування літаків і БПЛА в сучасних бойових діях, наведені основні варіанти спільного застосуванні літаків і БПЛА з досвіду виконання завдань авіацією в останніх збройних конфліктах та локальних війнах, окреслені завдання, які доцільно покласти на підрозділи безпілотних літальних апаратів при їх сумісному застосуванні із частинами (підрозділами) пілотованої авіації.
5
Романюк, А. О., П. Г. Берднік, О. В. Першин та В. М. Павленко. "Метод побудови моделей діяльності бойових обслуг автоматизованих командних пунктів за рахунок оптимального поєднання методів аналізу і моделювання діяльності операторів автоматизованих систем управління". Системи озброєння і військова техніка, № 1(65), (17 березня 2021): 42–50. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.65.06.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою вирішення дослідницьких, інформаційних та тренажних завдань для уніфікації моделей діяльності бойових обслуг, необхідним є врахування вимог наочності і доступності при збереженні можливості проведення аналітичних і експериментальних досліджень. Для визначення ступеня відповідності зазначеним вимогам різних поєднань методів побудови моделей, визначені можливі варіанти групування методів. На основі морфологічного аналізу варіантів поєднань методів моделювання діяльності обслуг автоматизованого командного пункту показано, що для комплексного вирішення поставлених завдань раціональним є доповнення існуючої методики методом структурно-алгоритмічного аналізу та методом узагальнених мережевих моделей діяльності.
6
Artyushin, Leonid, Volodymyr Herasymenko та Volodymyr Koval. "Синтез раціональних структур бойових порядків спільних авіаційних груп". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (30 червня 2021): 209–20. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Існуюча стратегія управління бойовим порядком, в основу якої покладено спосіб управління по ведучому або головному, природно, не могла стимулювати залучення апарату структурного аналізу для вирішення управлінських завдань. Майстерність пілотажу у складу групи зводиться до рівня підготовки льотчиків, можливості яких щодо контролю свого місця в бойовому порядку обмежені і укладаються в схему: ведучий – ведений. Орієнтація на автоматизацію управління спільними бойовими порядками пілотованої та безпілотної авіації, при відсутності пілота на борту безпілотного літального апарату, виводить проблему за межі моделювання (імітації) дій льотчика при виконанні групового польоту і передбачає постановку завдань структурної та параметричної оптимізації строю пілотованих та безпілотних літальних апаратів в межах бойового порядку. Сутність проблеми полягає у істотному підвищенні ефективності існуючих принципів управління та реалізації принципово нових способів управління бойовими порядками, що спираються, у тому числі, і на все зростаючі можливості засобів міжлітакової навігації та контролю місця літака в бойовому порядку. Один із шляхів досягнення зазначених цілей вбачається в розробці методів пошуку стійких і добре керованих структур.
7
Полуйко, О. М., П. М. Онипченко, О. О. Казіміров, В. П. Невзоров та Ю. І. Тригуб. "Вибір напрямків атак і обґрунтування оптимальної послідовності дій тактичних груп (літаків) тактичної авіації при нанесенні удару". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 74–80. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вибір найбільш доцільних способів і тактичних прийомів подолання сучасної ППО противника при нанесенні ударів по його наземним об’єктам є актуальним завданням під час бойового застосування авіації в сучасних умовах. У статті, одним із шляхів вирішення даного завдання, пропонується автоматизація розрахунку і вибору найвигіднішого маршруту подолання ППО противника. Це дозволить із урахуванням багатьох факторів, які впливають на ефективність подолання ППО противника, в короткий термін знайти такий варіант польоту літального апарату за маршрутом, при якому протидія наземних зенітно-ракетних комплексів противника буде мінімальною. Використання запропонованої методики дозволить підвищити якість прийняття рішень командирами при відпрацюванні оптимального варіанту дій авіаційних частин (підрозділів) при виконанні бойових завдань.
8
Романюк, А. О., О. І. Тимочко та Ю. М. Марченко. "Розробка показників для оцінки якості моделей діяльності операторів автоматизованих командних пунктів". Системи озброєння і військова техніка, № 1(61), (14 травня 2020): 60–66. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.61.07.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою вирішення дослідницьких, інформаційних та тренажних завдань для уніфікації моделей діяльності бойових обслуг, необхідним є врахування вимог наочності і доступності при збереженні можливості проведення аналітичних і експериментальних досліджень. Для визначення ступеня відповідності зазначеним вимогам різних поєднань методів побудови моделей, визначені можливі варіанти групування методів. На основі морфологічного аналізу різних варіантів поєднань методів моделювання діяльності обслуг автоматизованого командного пункту показано, що для комплексного вирішення поставлених завдань раціональним є доповнення існуючої методики методом структурно-алгоритмічного аналізу та методом узагальнених мережевих моделей діяльності. Виходячи з аналізу застосовності відомих характеристик діяльності операторів для моделей діяльності зі змінною структурою в якості основних показників для порівняльної оцінки моделей обрані число операційних і вирішальних елементів алгоритму, сумарна динамічна інтенсивність дій, нормовані коефіцієнти стереотипності, логічної складності, очікувань, часові та імовірнісні показники і ступінь їх відхилення від початкових значень.
9
Таран, М. В., та В. В. Шулежко. "Визначення способів протидії та зниження ефективності застосування безпілотних авіаційних комплексів із врахуванням аналізу локальних війн і збройних конфліктів сучасності". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 1(67), (21 січня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.67.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз локальних війн та збройних конфліктів сучасності свідчить про збільшення інтенсивності масованого застосування безпілотних авіаційних комплексів для вирішення бойових завдань тактичного, оперативного та стратегічного рівнів. У даній статті розкрито тенденції бойового застосування безпілотних авіаційних комплексів в локальних війнах та збройних конфліктах сучасності, починаючи з війни в Югославії і закінчуючи війною у Нагірному Карабасі. На основі проведеного аналізу визначені можливі способи та прийоми застосування засобів ППО для протидії та зниження ефективності застосування БПАК.
10
Дроздов, С. С., О. Б. Леонтьєв та М. В. Науменко. "Методика кількісного обґрунтування динаміки необхідного рівня бойових спроможностей Повітряних Сил на середньостроковій та довгостроковій перспективі". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 11–18. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано удосконалену методику кількісного обґрунтування необхідного рівня бойових спроможностей Повітряних Сил Збройних Сил України з урахуванням динаміки кількісно-якісного складу повітряного противника на середньостроковій та довгостроковій перспективі розвитку його системи озброєння. Методика призначена для використання в системі довгострокового та середньострокового оборонного планування на основі спроможностей для обґрунтування програм та планів розвитку системи озброєння та військової техніки зенітних ракетних військ та тактичної авіації. На відміну від відомих методичних підходів, дана методика враховує вплив на зміну необхідного рівня спроможностей максимально можливих темпів постачання у війська повітряного противника новітнього озброєння та військової техніки, що обмежується не тільки факторами обсягів фінансування ним програм та планів розвитку своїх сил, а й максимальними виробничо-технологічними можливостями промисловості противника щодо темпів серійного виробництва новітніх високотехнологічних зразків. Це дозволяє більш ґрунтовно та адекватно визначати терміни своєчасного реагування державою на зростання воєнної загрози, визначати пріоритети та раціональніше розподіляти видатки за часом на потреби оборони. Методичною основою кількісного оцінювання можливого темпу серійного виробництва новітнього високотехнологічного озброєння та військової техніки повітряного противника є використання сукупності математичних моделей, що побудовані на обробці статистичної науково-технічної інформації світового рівня та являють собою формалізований зв'язок значення максимального можливого темпу серійного виробництва багатоцільових винищувачів від узагальнених показників їх бойових властивостей, а також залежності цих показників від ряду тактико-технічних характеристик, що визначають бойові властивості зразка щодо вирішення бойових завдань за призначенням. Необхідний рівень спроможностей пропонується визначати на основі використання методу бойових потенціалів, шляхом встановлення відповідності частки бойового потенціалу зенітних ракетних військ та тактичної авіації, що може бути реалізованою в кожному визначеному сценарії застосування повітряної компоненти об’єднаних сил по кожному оперативному (бойовому) завданню, потрібному рівню нанесення противнику неприйнятного збитку. Результатом практичного застосування запропонованої методики є залежності кількісних оцінок рівня необхідних спроможностей від часу на всій глибині довгострокового оборонного планування.
11
Годзь, С. В., та В. М. Можаровський. "Математична модель визначення загального обсягу навчальних годин комплексної програми бойової підготовки військового формування типу з’єднання (частина) будь-якого ступеня готовності". Системи обробки інформації, № 2(161), (15 червня 2020): 47–58. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2020.161.06.
Повний текст джерелаАнотація:
На думку авторів статті, одним із можливих шляхів підвищення ефективності планування бойової підготовки (БП) та досягнення потрібного рівня навченості військових формувань є розроблення та запровадження в практику їх БП принципово нового нормативного документа – Комплексної програми бойової підготовки з’єднання (частини) (КПБП). На відміну від існуючих програм БП, КПБП має забезпечити можливість визначення оптимальної кількості навчальних годин та їх раціональний (оптимальний) розподіл між спеціалістами (підрозділами) та періодами підготовки для досягнення заданого рівня навченості з’єднання (частини) Збройних Сил України в цілому, а також його готовності до взаємодії з іншими військовими формуваннями сил оборони під час спільного виконання бойових завдань. Встановлено, що в існуючих методиках оцінювання ефективності БП військових формувань, у тому числі її планування, використовуються зовсім різні методи (шляхи, способи) дослідження процесу розподілу рівня їх навченості в часі. Як стверджують автори, на сьогодні відсутня загальна методологія комплексного вирішення подібних завдань. Враховуючи це, у статті викладено суть та основний зміст Математичної моделі визначення загального обсягу навчальних годин КПБП військового формування типу з’єднання (частина) будь-якого ступеня готовності. Ця модель є основою Методу визначення оптимальної кількості навчальних годин БП спеціалістів (підрозділів) військового формування типу з’єднання (частина) для досягнення заданого рівня їх навченості за критерієм мінімальних фінансових затрат (лінійний варіант оптимізації). Стаття є логічним продовженням попередніх публікацій даного напряму дослідження.
12
Ostaschenko, T. M., V. O. Zhakhovsky та V. G. Livinskyi. "Сучасні підходи до управління Медичними силами Збройних Сил України". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-014.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань.
Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період.
Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний.
Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України.
Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).
13
Semenenkо, Oleh, Stanislav Trehubenko, Konstantin Kharitonov, Liliia Semenenko, Vladimir Musienko та Oleh Tarasov. "Аналіз теорії і практики оцінювання впливу результатів модернізації озброєння і військової техніки на бойові можливості військових формувань Збройних сил України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (28 червня 2021): 116–29. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Суттєві зміни у воєнно-політичному, соціально-економічному та демографічному стані України, що сталися в останні роки, викликали необхідність розроблення нових підходів до питань забезпечення її національної безпеки, у тому числі визначення та уточнення: задач Збройних Сил, їх ролі та місця у структурі сектору безпеки та оборони України; науково обґрунтованих цілей реформування Збройних Сил; складу та структури видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ, що оптимально забезпечуватимуть збройний захист національних інтересів, територіальної цілісності України; вартісної оцінки витрат, необхідних для реалізації планів реформування Збройних Сил та їх підтримання на потрібному рівні бойової і мобілізаційної готовності; економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб Збройних Сил, які обумовлені необхідністю рішення покладених на них завдань тощо. Одним із основних питань подальшого розвитку Збройних Сил України є сьогодні якість та повнота вирішення питань воєнно-технічної політики. Ступінь реалізації якої безпосередньо впливає на стан та технічне оснащення Збройних Сил та залежить від багатьох складових, що створюють як позитивний, так і негативний вплив на стан та подальший розвиток Збройних Сил. Найголовнішу роль у цьому процесі відіграє фінансування потреб Збройних Сил України у необхідному обсязі, а також наукове обґрунтування середньострокових та довгострокових планів розвитку озброєння та військової техніки. Під час їх розроблення необхідно ґрунтуватись на потребах забезпечення необхідного рівня обороноздатності шляхом пошуку оптимального балансу між оборонними потребами й економічними можливостями держави, з одного боку, та бойовими й технічними характеристиками зразків озброєння і військової техніки, з другого боку. Саме від стану фінансування оборонних потреб й залежить ступінь виконання завдань із оснащення Збройних Сил України новітніми або модернізованими зразками озброєння і військової техніки. При цьому виникає задача пошуку найбільш оптимального (доцільного), з воєнної та економічної точки зору, шляху забезпечення Збройних Сил України зразками озброєння і військової техніки. Авторами у статті наведені результати аналізу теорії і практики оцінювання впливу результатів модернізації озброєння і військової техніки на бойові можливості військових формувань та факторів, які на них впливають за напрямами: аналіз та оцінка впливу модернізації на рівень бойових можливостей військового формування; аналіз стану модернізації Збройних Сил України; аналіз існуючого методичного апарату визначення вимог до кількісних і якісних характеристик під час модернізації озброєння та військової техніки. На основі отриманих результатів авторами запропоновано ряд рекомендацій щодо проведення подальших досліджень з питань підвищення бойових можливостей Збройних Сил України з урахуванням результатів модернізації озброєння і військової техніки під час формування середньострокових та довгострокових програм розвитку.
14
Сафін, Олександр. "РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА РЕАДАПТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 244–63. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.178.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовуються психологічні засади створення у державі системи реадаптації та реабілітації осіб, що брали участь в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) на Сході України. При цьому основний наголос робиться на тому, що стан адаптації комбатанта у післяекстремальних умовах більшою мірою пов’язаний з особливостями мотиваційно-с мислової сфери його особистості. За результатами аналізу наукової літератури й описів практичного досвіду роботи структур по роботі з особовим складом виявлено, що робота психологів та інших фахівців спрямована, перш за все, на подолання симптомів, інколи – наслідків, рідше – причин посттравматичного стресового розладу, про що зазначалося вище. При цьому основну увагу фахівці приділяють, як правило, минулому комбатанта, що не може вважатися ефективним. Пошуки “ліків” від незрозумілої хвороби, яка псує психосоматичне самопочуття комбатанта, не даючи побудувати своє подальше життя, подальший розвиток посттравматичного стресового розладу повинні будуватись на нелегких шляхах особистісного зростання. Система реадаптації ветеранів анти-терористичної операції (операції Об’єднаних сил) має здійснюватись разом із заходами з психологічної реабілітації i базуватися на двох основних підходах.Згідно з першим підходом реабілітація та реадаптація розуміються як відновлення цільового психологічного ресурсу учасників бойових дій. Одним із важливих завдань роботи на стратегічному рівні вирішення завдань психологічного забезпечення є розгортання системи психологічної реабілітації та соціально-психологічної реадаптації, яка передбачає урахування прогнозних обсягів психотравматизації учасників бойових дій і потреби у їхній психологічній корекції. На оперативному рівні найбільш важливою є реалізація першого етапу соціально-психологічної реадаптації ветеранів війни. При цьому реадаптація та реабілітація містять такі елементи: “психологічний карантин” (залишення учасників бойових дій певний час у військовому колективі підрозділу з поступовим допуском до них інших осіб); створення реадаптуючого оціального середовища у державі, пунктах постійної дислокації, у їхніх сім’ях; здійснення психореабілітаційних заходів із військовослужбовцями, які зазнали психотравматизації; психологічний моніторинг станів військовослужбовців, які повернулись із зони антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил). Згідно з другим підходом реабілітація i реадаптація розуміються як відновлення соціального та психічного статусів комбатанта, a також підвищенняйого адаптивних можливостей у мирний час.
15
Мосов, Сергій, та Вадим Нероба. "НАПРЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗПІЛОТНОЇ АВІАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ РОЗМІНУВАННЯ: СВІТОВИЙ ДОСВІД". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (21 лютого 2020): 172–85. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.105.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасного досвіду іноземних країн у розв’язанні питань застосування безпілотної авіації для вирішення завдань розвідки мінної обстановки, виявлення та дистанційного знищення мін як під час бойових дій, так і в прифронтовій смузі та на державному кордоні. Акцентовано увагу на складному стані питання, пов’язаного з мінною ситуацією у світі у зв’язку з використанням сторонами збройних і прикордонних конфліктів протипіхотних вибухових пристроїв. Наведено статистику щодо фактів підриву на протипіхотних мінах, що залишаються після збройних конфліктів (протистоянь на кордоні), законослухняних мирних громадян, серед яких значну кількість складають підриви на мінах дітей. Проаналізовано ситуацію щодо розвитку напряму, пов’язаного зі створенням мобільних робототехнічних комплексів для розмінування місцевості. Розглянуті новітні підходи щодо використання безпілотної авіації для вирішення завдань розмінування. Одним з напрямів вказано підхід, що базується на використанні міношукачів, які встановлюються як корисне навантаження на безпілотник. Іншій підхід базується на застосуванні багатоспектральної апаратури, що встановлюється на безпілотник, для ведення розвідки мінної обстановки й виявлення мін. Ще одним з підходів є застосування інфрачервоної апаратури, що встановлюється на безпілотник і реагує на різницю температур між міною та поверхнею місцевості. Розглянута можливість дистанційного знищення мін з використанням безпілотного літального апарата. Зроблені висновки про існування світової проблеми розмінування територій, що потрапляють у зону збройного конфлікту; наявність великої кількості замінованих територій по всьому світу; потребу оперативного розмінування з ви користанням новітніх досягнень науково-технічного прогресу; перспективне застосування безпілотної авіації для розв’язання питань розмінування. Зазначені напрями подальших досліджень: розробка мінних сигнатур; розробка методів декомпозиції мінної обстановки; розробка технічних вимог для створення мобільних роботизованих комплексів на базі БПЛА для ведення розвідки мінної обстановки, виявлення мін і дистанційного їх знищення.
16
Badiuk, M. I., V. V. Solarik, T. V. Yarosh та O. S. Falshtynsky. "Удосконалення лікувально-евакуаційних заходів у Десантно-штурмових військах Збройних Сил України в умовах збройного конфлікту". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 3 (1 жовтня 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.3(1)-029.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Наукове обґрунтування удосконалення системи ЛЕЗ у ДШВ ЗС України через приведення організаційно-штатної структури медичних підрозділів частин ДШВ у відповідність до специфічних умов діяльності цього роду військ в умовах збройного конфлікту.
Методи дослідження. Проаналізований розподіл локалізації поранень у тактичних підрозділах СВ ЗС України в зоні проведення АТО/ООС протягом 2017-2018 рр. На підставі звітів та заповнених польових медичних карток (ПМК) Ф-300 (n=114), була зібрана та проаналізована інформація щодо локалізації поранень у військовослужбовців ДШВ ЗС України (79 і 95 Окремі десантно-штурмові бригади та 25 Окрема повітряно-десантна бригада) в зоні проведення АТО/ООС за той же період, а також у підрозділах ДШВ, що приймали участь у рейдових діях протягом 2014 р. Методологія дослідження базувалася на системному підході. Для вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи: системного аналізу (системно-історичний, системно-структурний, системно-комунікативний) та методи статистичного аналізу. При обробці результатів досліджень використовувалися методика φ – Фішера, критерії χ² – Пірсона і t – Стьюдента.
Результати. При порівняльному аналізі розподілу локалізації поранень під час проведення рейдових дій підрозділами ДШВ, з’ясувалось, що він відрізняється від такого розподілу у тактичних підрозділах СВ і ДШВ в зоні проведення АТО/ООС із статистично значущим (рα (t, df)≤0,05) переважанням поранень голови і кінцівок, причому шанс отримати поранення голови (при розрахунку відношення шансів) у цього контингенту за таких умов збільшується у 1,3 рази, що викликано принципово іншою бойовою обстановкою, способами і методами ведення бойових дій. Це акцентує увагу на необхідності наявності хірургічної та анестезіологічної компоненти при наданні медичної допомоги в підрозділах і частинах ДШВ при виконанні специфічних завдань в умовах ізоляції та автономного функціонування.
Висновки. Необхідною умовою для успішного виконання завдань, притаманних ДШВ ЗС України (десантно-рейдові, десантно-ударні, десантно-штурмові дії, дії в умовах десантування) є удосконалення системи ЛЕЗ шляхом приведення організаційно-штатної структури медичних підрозділів частин цього роду військ у відповідність до специфічних умов діяльності, шляхом підсилення їх лікарями-спеціалістами, які можуть повноцінно надавати первинну та елементи вторинної медичної допомоги. Ця ідея в ході виконання роботи була реалізована в практичну площину, шляхом розробки і затвердження відповідної Директиви ГШ ЗС України (2018 р.), з введенням в штати медичних рот частин ДШВ лікарів-хірургів і лікарів-анестезіологів, що є особливо актуальним в умовах ізоляції та автономного функціонування підрозділів ДШВ при виконанні специфічних бойових завдань.
17
Мордвинов, С. Л., М. В. Адаменко та О. В. Іванов. "Аналіз досвіду проведення заходів з десантування вантажів парашутним способом в антитерористичній операції". Наука і оборона, № 4 (4 березня 2021): 27–31. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2020-13-4-27-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Пріоритетним способом доставки органів розвідки в тил противника та підтримання (забезпечення) їхніх подальших дій є парашутне десантування. Останнім часом цей напрям стрімко розвивається в провідних країнах світу та набуває широкого застосування під час проведення спеціальних і загальновійськових операцій у локальних конфліктах. З огляду на це важливим є поглиблений аналіз власного досвіду та оцінювання наявних сил та засобів доставки повітряних десантів. Стаття містить загальний опис проблем, виявлених у процесі виконання практичних завдань з десантування вантажів під час ведення бойових дій на сході України. За результатами проведеного аналізу запропоновані шляхи вирішення висвітлених проблемних питань, надані пропозиції до проектів керівних документів, методичних рекомендацій. Висвітлені нові перспективні способи застосування повітрянодесантної техніки, що може сприяти підвищенню ефективності застосування повітряного десантування розвідувальних органів.
18
Sorokina, О. Yu, О. P. Berezniuk, О. L. Karlovych та V. A. Hanzha. "Деякі аспекти проведення професійного психологічного відбору". Health of Society 10, № 5 (7 березня 2022): 146–50. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.5.2021.276.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Підготовка офіцерів медичної служби запасу є одним з пріоритетних завдань, що стоїть перед вищими військовими навчальними закладами та профільними кафедрами медичних закладів вищої освіти (ЗВО) України. Актуальність теми дослідження обумовлена соціальним замовленням суспільства на підготовку лікарів, здатних професійно надавати допомогу в бойових та екстремальних ситуаціях та підвищенням ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на військових кафедрах. Професійно-психологічний відбір (ППВ) є одним з пріоритетних напрямків психологічного забезпечення підготовки офіцерів запасу в медичних ЗВО, який дозволяє прогнозувати успішність навчання і регулювати відповідність кандидатів на навчання вимогам військової підготовки і служби, підвищити прогностичний рівень оцінки їх професійної придатності на етапі ППВ, використовувати отримані при проведенні ППВ кандидатів характеристики в навчально-виховній роботі для їх подальшого формування і розвитку. Мета дослідження: дослідити та проаналізувати проблеми підвищення ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини за програмою підготовки офіцерів медичної служби запасу. Матеріали та методи. Нормативно-правові документи України, результати соціологічних досліджень та методики оцінки військово-мотиваційної спрямованості особистості, рівня нервово-психічної стійкості, професійної придатності до успішного навчання у військовому навчальному підрозділі ЗВО. Результати. Авторами проаналізовано результати власних досліджень а саме рівень адаптивних здібностей кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини, рівень розвитку якостей кандидатів на навчання та відсоткова шкала ступеня розвитку інтелекту. Висновки. Професійна підготовка офіцера медичної служби запасу – це складний і багатоплановий процес, який багато в чому визначає якість медичного забезпечення військ у мирний і воєнний час, підвищення ефективності якого – одна з найбільш актуальних проблем військово-медичної освіти. Одними з елементів для вирішення цього завдання є якісне проведення професійного психологічного відбору кандидатів для вступу на військові кафедри та високий рівень професійної компетентності офіцера-викладача. Це стане запорукою подальшого розвитку студента як майбутнього військового фахівця, готового до виконання завдань у реальних бойових умовах служби в армії, формування моральної і психологічної готовності до захисту Батьківщини, вміння підтримувати військову дисципліну, навчати і виховувати підлеглих.
19
Kosaretsky, Yevhenii, Anatoliy Pavlikovsky, Kostiantyn Hunbin, Oleh Bondarenko та Michael Lavruk. "Щодо управління спроможностями забезпечення потреб збройних сил боєприпасами". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (20 червня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Метою дослідження є аналіз відповідності між завданнями, що вирішують Збройні Сили України, та запасами боєприпасів, що призначені для забезпечення військ під час виконання ними завдань. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення Збройних Сил України боєприпасами з’ясовано, що за будь-яких умов обстановки Збройні Сили повинні забезпечити стримування збройної агресії проти України та надати їй відсіч, здійснювати охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законодавством України, а також брати участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали аналіз, синтез, декомпозиція, досвід ведення бойових дій на Сході України. У дослідженні розглянуті процеси набуття потрібних спроможностей забезпечення боєприпасами Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Запропоновані показники та критерії оцінки ефективності спроможностей забезпечення потреб Збройних Сил боєприпасами. Запропонована інформаційно-логічна модель процесу забезпечення Збройних Сил боєприпасами в мирний час і в воєнний час, яка дає наглядне уявлення співвідношення завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Модель доцільно застосовувати у підтримці прийняття рішень під час організації заходів забезпечення Збройних Сил боєприпасами. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають проблематику всебічного забезпечення боєприпасами Збройних Сил України під час проведення ними операцій зі стримування збройної агресії.
20
ГАВРИЛЮК, Віталій, Тарас СУСЛОВ та Максим ТОКАРЧУК. "ДИСТАНЦІЙНІ ОСВІТНІ ЗАХОДИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ОСНОВ БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.614.
Повний текст джерелаАнотація:
У зв’язку з необхідністю вирішення нагальних проблем освітньої діяльності, спричинених протиепідемічними та санітарно-гігієнічними заходами боротьби з коронавірусною інфекцією, вищі військові навчальні заклади (у тому числі й заклад вищої освіти Державної прикордонної служби України) перейшли на змішану форму проведення занять з усіма категоріями тих, хто навчається. Оптимізовані науково-педагогічним складом методики використання різноманітних платформ як Інтернету, так і внутрішніх мереж дозволяють достатньо ефективно забезпечувати опанування майбутніми офіцерами-прикордонниками військово-професійних компетентностей, визначених робочими програмами навчальних дисциплін й іншими нормативними документами, але таким чином характеризується навчальний процес переважно під час опрацювання курсантами та слухачами теоретичних аспектів матеріалу, що викладається. Контрольні заходи, спрямовані на перевірку якості засвоєння зазначених компетентностей, також можуть організовуватися й здійснюватися аналогічним чином – шляхом вирішення майбутніми офіцерами-прикордонниками тестових завдань різної складності.
Обставини реалізації практично-прикладної складової освітнього процесу є кардинально іншими: під час практичних занять з військово-спеціальних дисциплін передбачено використання курсантами за призначенням навчально-матеріальних засобів. За таких особливостей керівник заняття з числа науково-педагогічного складу повинен особисто та із залученням помічників і технічного персоналу контролювати дотримання заходів безпеки, а також порядку використання зброї та військової техніки, засобів індивідуального та колективного захисту, носимого та возимого шанцевого інструменту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, засобів спостереження та зв’язку, імітаційних і бойових вибухових речовин тощо. Ці заняття характеризуються й наявністю тактичної обстановки, розробленої з метою створення ситуацій невизначеності, швидкоплинності, раптовості, максимального наближення до реальних умов бойових дій окремих військовослужбовців і підрозділу в цілому.
Таким чином, дистанційні освітні заходи в контексті різних видів практичних занять з навчальної дисципліни «Основи бойового забезпечення» мають низьку ефективність, а також дуже складні як для педагогів, так і для курсантів. Проведення переважної більшості таких занять без контактної участі науково-педагогічного складу є взагалі неможливою.
21
БРАТКО, Артем. "ОСНОВИ ТОПОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИХ ТА ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 7–17. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.434.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено актуальність вивчення дисципліни "Військова топографія" під час підготовки офіцерських кадрів загальновійськових та прикордонних підрозділів. Проаналізовано та надано рекомендації щодо створення навчальних програм, які за своїм змістом відповідають базовому курсу. Наявність теоретичних та практичних питань з військової топографії надасть змогу майбутнім офіцерам уміти швидко і правильно вивчати місцевість, орієнтуватися на ній і визначати рівень її впливу на хід бою. Військова топографія є однією з найважливіших складових бойової підготовки особового складу всіх військових формувань. Вона надає знання про місцевість, способи та засоби вивчення її під час організації та ведення бою; навчає прийомів та способів орієнтування на місцевості, вмілого використання топографічних карт у вирішенні бойових завдань, допомагає оволодіти практичними навичками роботи з картою на місцевості, складання бойових графічних документів та схем місцевості. Питання, що вивчаються військовою топографією, стосуються і практичної діяльності особового складу під час виконання різних бойових завдань. Набуті знання та навички з військової топографії дозволяють краще оцінити обстановку, прийняти найбільш доцільне рішення, краще організувати спостереження, систему вогню і управління підрозділами в ході бою, повною мірою використовувати тактичні і захисні властивості місцевості в інтересах успішного ведення бойових дій, підрозділам у бойовій обстановці успішно застосовувати сучасне високоточне озброєння і бойову техніку на незнайомій, складній для орієнтування місцевості за різної погоди, пори року та часу доби. Уміле використання місцевості значною мірою сприяє підвищенню бойових можливостей своїх військ щодо маневру приховано та несподівано наносити удари по противнику й більш ефективно застосовувати всі види сучасного озброєння та техніки.
22
Badiuk, M. I., V. V. Kovalenko, V. V. Solarik, T. V. Yarosh та T. V. Khersonskaja. "Удосконалення стоматологічної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України у відповідності до вимог стандартів НАТО". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 3 (1 жовтня 2020): 36–44. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.3(1)-036.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Наукове обґрунтування шляхів удосконалення стоматологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України через досягнення сумісності медико-технологічних документів надання стоматологічної допомоги із стандартами НАТО.
Методи дослідження. Методологія дослідження базувалася на системному підході. Для вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи досліджень: системного аналізу (системно-історичний; системно-структурний; системно-елементний; системно-комунікативний) і методи статистичного аналізу.
Результати. У ході дослідження проаналізовані показники роботи стоматологічної служби ЗС України під час виконання миротворчих місій (Ліберія, Конго) та в умовах ведення АТО/ООС. Досліджені стандарти НАТО з організації стоматологічної допомоги в умовах ведення збройного конфлікту та визначені можливі напрямки удосконалення стоматологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України шляхом адаптування вітчизняних стандартів до стандартів НАТО. Матеріали дослідження знайшли своє відображення у розробленому колективом стоматологічної служби ЗС України “Збірнику локальних клінічних протоколів надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям з основними хворобами органів порожнини рота в зоні проведення бойових дій” (2017 р.), які на сьогодні використовуються лікарями-стоматологами ЗС України в практичній діяльності.
Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що наявна організаційно-штатна структура стоматологічної служби ЗС України дозволяє в повному обсязі застосувати стандарти НАТО та адаптувати алгоритми і протоколи надання медичної допомоги військовослужбовцям ЗС України при пораненнях в ЩЛД в умовах ведення збройного конфлікту
23
Кохан, Г. Л. "ПРИВАТНІ ВІЙСЬКОВІ КОМПАНІЇ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 144–50. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес легітимізації наявних явищ, які ще не набули свого офіційно закріпленого міжнародно-правового статусу. Автор вивчає питання легітимності приватних військових компаній (далі - ПВК) як явища, що на теперішній час проходить крізь процес легітимізації ПВК як результат двох процесів: приватизації - коли приватні військові компанії беруть на себе функції зі сфери надання послуг із забезпечення безпеки з метою вирішення завдань, раніше властивих збройним силам держав, так і глобалізації - коли, наприклад, ПВК відстоює інтереси Транс Національних Корпорацій, які не мають чіткої державної приналежності. У зв'язку із тим, що сучасна війна є гібридною, а сучасні конфлікти частіше є асиметричними, відповідно, протиставити їм традиційні військові сили досить важко, у зв'язку із чим на перше місце виходять основні актори подібних військових конфліктів, що носять характер гібридних війн, як ПВК, які на сьогодні мають невизначений статус у міжнародному публічному праві. Поступальний шлях розширення «приватизації застосування сили» на міжнародній арені недержавними суб'єктами стає оптимальною стратегією відповіді на формат гібридних війн. Стаття розглядає критерії, на підставі яких ПВК виступають як актори на міжнародній арені в умовах ведення гідридної війни, які набувають свого поширення у ХХі столітті як війни у поєднанні застосування конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, що обрана для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії. ПВК виконують дуже широкий спектр функцій: від розмінування територій до збройної охорони президентів, важливих вантажів на інше. Це вносить плутанину в те, чи беруть вони участь в бойових діях? І так, і ні одночасно, отже, справжня діяльність ПВК перебуває в «сірій зоні» невизначеності. Автор робить висновок, що на сьогодні існує нагальна потреба чітко визначити ПВК у міжнародному праві і заснувати міжнародний орган, який би встановлював уніфіковані правила та забезпечував контроль за діяльністю ПВК.
24
Радзіковський, Сергій. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ У СУХОПУТНИХ ВІЙСЬКАХ НА ОСНОВІ СТАНДАРТІВ НАТО". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 65–85. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.804.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено погляди на концептуальні засади запровадження сучасної моделі бойової підготовки у військових частинах (підрозділах) Сухопутних військ Збройних Сил України шляхом адаптації стандартів НАТО, які слід вдумливо використовувати в ході підготовки військових формувань до виконання завдань за призначенням. Запропонована модель підготовки передбачає принципово інший підхід як до процесу навчання військ (сил), так і до системи їх оцінювання, що полягає в пріоритетному вирішенні завдань бойової підготовки, їх цільовому фінансуванні та матеріально-технічному забезпеченні. Продумана організація та беззаперечне виконання заходів бойової підготовки у Сухопутних військах повинно стати основним змістом повсякденної життєдіяльності військових колективів. Стаття має на меті обґрунтування необхідності запровадження сучасної моделі бойової підготовки у Сухопутних військах як дієвого та вкрай важливого інструменту стримування противника та відсічі можливій широкомасштабній збройній агресії проти України. Запровадження сучасної моделі бойової підготовки передбачає єдині підходи до основ організації системи підготовки військ (сил), а також вимоги до планування та проведення навчальних заходів. Процес бойового навчання організовується відповідно до визначених військовим частинам (підрозділам) завдань, з урахуванням досягнутого ними рівня навченості та переліків бойових спроможностей для набуття (нарощування, підтримання) протягом періоду навчання і реальних обсягів ресурсного забезпечення, виділеного на проведення заходів підготовки, а також набутого бойового досвіду та досвіду проведення сумісної підготовки з військовими формуваннями країн – членів НАТО. Основною вимогою щодо організації бойової підготовки є творчий підхід, уникнення шаблонності під час навчання форм і способів ведення маневрених бойових дій з урахуванням обстановки та тактики дій противника, спрямування зусиль на поліпшення фахової майстерності особового складу, ефективне використання підлеглими озброєння та військової техніки, досягнення перемоги з найменшими втратами у силах, засобах і ресурсах.
25
Попович, Ігор. "Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 158–73. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця. Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях. Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.
26
Маслій, Олег. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНОЮ-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 279–98. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.705.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми обумовлена задачами, поставленими перед вітчизняною вищою військовою школою в умовах проголошеного стратегічного курсу держави на інтеграцію в ЄС і НАТО, ведення бойових дій на Сході країни щодо організації ефективної підготовки військових фахівців загалом і офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння (РАО) зокрема.У статті проаналізовано методологічні засади підготовки до майбутньої професійної діяльності офіцерів служби РАО в сучасних умовах адаптації до військовоосвітнього простору країн-членів НАТО як комплекс базових наукових підходів, а саме: системного, концептуального, логістичного, особистісно орієнтованого, компетентнісного, синергетичного, акмеологічного і підходу з позицій розвитку лідерства, та відповідних їм принципів організації підготовки.Концептуальний підхід як підхід з позицій Концепції підготовки Збройних Сил України, підготовленої відповідно до Воєнної доктрини-2015, групується на принципах: професійної спрямованості, яка ґрунтується на стандартах НАТО та відповідає критерію високої ефективності за прийнятних витрат; науковості; систематичності і послідовності; комплексності; доступності і наочності; максимального наближення умов навчання до обстановки реальних бойових дій; а також індивідуального підходу до тих, хто навчається.Принципи компетентнісного підходу впливають на організацію підготовки офіцерів РАО таким чином: принцип метазнань та фундаменталізації військової освіти обумовлює введення метапредметів, їх зв’язок із іншими навчальними курсами, поєднання військової та цивільної освіти; принцип професійної мобільності передбачає таку побудову змісту органічно поєднаних військової та цивільної освіти, за якою майбутній офіцер РАО буде здатним опановувати нові спеціальності, підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидкозмінних поколінь військової техніки і нових технологій; принцип адаптованості до вимог і потреб суспільства реалізується через посилення практичної складової підготовки, залучення до викладання й оцінювання результатів навчання фахівців з досвідом АТО і ООС, залучення курсантів до наукової діяльності.За синергетичним підходом, організація підготовки офіцерів РАО полягає у створенні умов, які є необхідними і достатніми для їхнього цілеспрямованого саморозвитку, раніше, аніж під якимось іншим впливом у них сформуються протилежні тенденції. Принципи самоактуалізації, самоорганізації комунікативності, цілісності передбачають посилення самостійної і творчої роботи курсантів, формування в них навиків, потрібних для навчання впродовж всього життя, що реалізується через організацію підготовки на основі інноваційних педагогічних технологій, сумісних із застосовуваними в країнах-членах НАТО, в інтерактивних формах, координацію викладачем їхньої самостійної роботи, а принцип відкритості спрямовує організацію підготовки на залучення кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.Акмеологічний підхід передбачає організацію підготовки офіцерів РАО на пріоритеті та органічному поєднанні принципів професіоналізму, порядності, патріотизму.Логістичний підхід до організації підготовки офіцерів РАО полягає в розробці оптимізаційних методів їх навчання для вирішення ряду практичних завдань на основі принципів: системності, функціональності (домінуючі функції: навчання, виховання, формування і розвиток ключових компетенцій, контроль і оцінка результатів); інтеграції та інтегрального визначення цілей навчання; вирішення інформаційних проблем шляхом стандартизації даних відповідно до стандартів НАТО; пріоритету потреб тих, хто навчається, і потреб ринку праці (в аспекті майбутнього працевлаштування, мобільності на ринку праці, що обумовлює обов’язковість органічного взає280мозв’язку вищої військової і вищої цивільної освіти, відповідно стандартам підготовки офіцерського складу у військовому училищі Вест-Пойнт (США)); взаємодії всіх компонентів системи підготовки і координації дій спеціалістів різних підрозділів ВВНЗ, орієнтації на кінцевий результат, що фіксується в досягненні майбутніми офіцерами РАО заданої якості підготовки і рівня сформованості ключових компетенцій; варіативності стратегій, методів і методик організації підготовки, спрямованих на зазначений кінцевий результат. Принципи “точно в термін” (JIT – just in time) і “джит-надійності” (JIT–reliability) обумовлюють оптимізацію і надійність функціонування системи підготовки шляхом резервування інформації (наявності надлишкової інформації), що треба закладати у зміст і методику навчання.Підхід з позицій розвитку лідерства передбачає організацію і впровадження курсу лідерства, аналогічного прийнятому у навчальних закладах країн-членів НАТО. Даний курс має складатися із теоретичної частини, в якій аналізуються сутність лідерства і сучасні теоретичні концепції та форми (стилі) лідерства, і практичної частини, в якій розробляється методика або алгоритм розвитку лідерства майбутніх офіцерів за етапами навчання у ВВНЗ.На цих засадах уперше розроблено методику розвитку лідерства майбутніх офіцерів РАО у процесі навчання за структурно-логічною схемою їхньої підготовки у ВВНЗ, яка спрямована змістовно та за часом на отримання ними необхідних компетенцій, що мають прив’язку до конкретних посад у військах.
27
Горбачов, К. М. "Часткова методика оцінювання ефективності забезпечення бойових дій підрозділів протиповітряної оборони військових формувань тактичного рівня засобами ураження". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(70) (25 листопада 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.70.02.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті викладено варіант вирішення актуального наукового завдання в теорії підготовки та ведення протиповітряної оборони сухопутних військ щодо удосконалення існуючого науково-методичного апарату оцінювання ефективності технічного забезпечення бойових дій та вирішення практичної задачі визначення потреби підрозділів протиповітряної оборони в зенітних керованих ракетах та боєприпасах до зенітної артилерії для забезпечення потрібного рівня ефективності функціонування системи протиповітряної оборони військових формувань тактичного рівня в загальновійськовому бою. Запропонована часткова методика оцінювання ефективності забезпечення бойових дій підрозділів протиповітряної оборони військових формувань тактичного рівня засобами ураження, загальні положення якої представлені у статті, базується на методах аналітико-стохастичного моделювання наслідків протиповітряного бою й детермінованих моделях тактичних прийомів застосування підрозділів логістичного забезпечення та, на відміну від існуючих, забезпечує опис впливу на розміри запасів зенітних керованих ракетах та боєприпасів до зенітної артилерії вимог до ефективності стрільби і, як наслідок, ефективності функціонування системи протиповітряної оборони.
28
Дєнєжкін, М. М. "Шляхи вирішення проблемних питань планування розвитку спроможностей військових формувань Збройних Сил України". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(42,) (21 січня 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі результатів аналізу керівних документів, що регламентують переведення системи оборонного планування на планування розвитку Збройних Сил України (ЗС України) на основі спроможностей, отриманого досвіду переходу від планування розвитку бойових можливостей, бойового складу та його організаційної структури до планування розвитку їх спроможностей визначені проблемні питання такого переходу. Зроблено висновок про неефективність обраних стратегій такого переходу, недостатність зусиль для здійснення методичного супроводження процесу, його організації, якості отриманих результатів. Запропоновано можливі шляхи вирішення проблемних питань, що виникли в ході переходу на планування розвитку спроможностей військових формувань ЗС України. Визначено, що обрані стратегії використання готової системи планування розвитку спроможностей однієї з країн-членів НАТО, використання фрагментів (окремих процедур) планування спроможностей НАТО для розвитку військових формувань ЗС України не є ефективними та не можуть на сьогодні вирішити завдання такого переходу. На основі аналізу позитивних та негативних рис, можливих наслідків з урахуванням умов України запропонована стратегія, яка інтегрує в собі обидва методи планування розвитку спроможностей військових формувань в НАТО та розвитку бойових можливостей військових формувань ЗС України, включає кращі процедури цього процесу, що використовують країни-члени НАТО, враховує умови і набутий досвід планування ЗС України. Виділені можливі процедури для взаємної інтеграції, на яких доцільно здійснити синтез двох систем планування у єдину для забезпечення її працездатності в умовах ведення бойових дій Україною та обмеженого часу.
29
Шаповал, В. В. "ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ЗСУ»". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 185–92. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття професійної реабілітації учасників бойових дій ЗСУ. Соціально-психологічна реабілітація – процес організованого соціальнопсихологічного впливу, спрямованого на відновлення такого стану психічного здоровʼя воїнів, який знову дозволить їм успішно вирішувати бойові та службові завдання чи бути потрібним в мирному житті. Ця діяльність, спрямована на відновлення психічних функцій й особистісного статусу людини, порушеного внаслідок дії психотравмуючих факторів, з використанням методів і процедури психотерапії. Соціально-реабілітаційні заходи проводяться, як правило, в системі реабілітаційних програм, що допускає не тільки спеціалізовану медичну і психологічну допомогу, але і створення необхідних соціальних умов. З’ясовано, що для забезпечення результативності процесу комплексної реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій необхідно розробити й адаптувати реабілітаційні технології, котрі допоможуть здійснити широкий спектр соціально-економічних та медико-соціальних заходів. У статті представлено різноманітні реабілітаційні технології, які можна використовувати у роботі з військовослужбовцями-учасниками бойових дій, а саме: соціальні технології, котрі безпосередньо спрямовані на вирішення загальнолюдських проблем, що пов’язані з оцінкою не тільки внутрішніх, але й світових тенденцій розвитку, зв’язку суспільства з природою. Їх впровадження пов’язано з життям людей, їх життєдіяльністю та соціальною захищеністю; інноваційні соціальні технології, які зосереджені на створенні та матеріалізації нововведень у суспільстві, реалізації таких ініціатив, котрі викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя, призводять до раціонального використання матеріальних та інших ресурсів у суспільстві; регіональні, що передбачають вивчення й реалізацію закономірностей територіальної організації соціального життя та його планомірних змін; інформаційні – охоплюють засоби, прийоми, оптимізацію інформаційного процесу, його відтворення; інтелектуальні, котрі спрямовані на стимулювання розумової діяльності людей, розвиток їхніх творчих здібностей.
30
Махортов, Павло. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ НАСЕЛЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 165–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-165-177.
Повний текст джерелаАнотація:
Підкреслено, що в сучасних умовах вибір раціональної держав- ної політики у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важ- ливих об’єктів у надзвичайних ситуаціях передбачає дослідження основних теоретичних і практичних підходів до організації системи державного управ- ління в Україні.
Зазначено, що аналіз й оцінка стану державного управління значно утруд- нені, оскільки вони тісно взаємопов’язані з державно-управлінською й еко- номічною ситуацією в Україні, невизначеністю низки суспільно-політичних та економіко-управлінських проблем, які безпосередньо впливають на всю систему державного управління. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли фактори світового розвитку можуть розглядатись як такі, що гальму- ють розвиток, коли все більше країн замислюються над проблемою захисту національних цінностей (а в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, що хопила весь світ, це стає світовою тенденцією). У зв’язку з цим у держав- ному управлінні велике значення в методологічному аспекті надається саме організаційним методам вирішення проблеми, за допомогою яких досягаєть- ся сформульована мета. Зазначено, що останнім часом значно посилилась увага науковців до питань, пов’язаних із системою організаційних механіз- мів державного управління національною безпекою держави. Серед них варто назвати таких авторів, як Т. Кравцова, Г. Калініченко, В. Воронкова, А. Оболенський, О. Коротич, А. Харчук, Р. Сукач та інші, які присвятили свої дослідження різним аспектам цієї проблематики. Однак сучасні дослідники зосереджують увагу переважно на окремих проблемах, при цьому питан- ня перетворення України на ефективну державу з точки зору забезпечення ефективної політики національної безпеки, особливо в питаннях цивільного захисту населення, ще не стали предметом всебічного науково-практично- го вивчення, що, своєю чергою, потребує системного аналізу ролі та місця цивільного захисту населення в державному управлінні громадською безпе- кою як частини забезпечення національної безпеки. Виходячи з цього, ме- тою статті є аналіз основних наукових підходів щодо організаційних механіз- мів державного управління цивільного захисту населення в державному та регіональному вимірі в перехідний період розвитку. Доведено, що в найза- гальнішому й приблизному вигляді можна вважати, що в сучасний період перед організацією державного управління України об’єктивно стоять такі завдання:
1. Модернізація всієї системи державного управління в Україні, подальша децентралізація державної влади, оптимізація діяльності існуючої системи виконавчої влади.
2. Розгортання й зміцнення суспільних інститутів, що забезпечують стій- кий демократичний розвиток суспільства та держави.
3. Формування й практичне здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки населення і захист критично важливих об’єктів.
4. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суб’єктів державного управління на регіональному рівні, створення сприятливих мирних умов (в умовах ведення бойових дій на частині території України, що особливо акту- ально) для життєдіяльності регіону.
5. Досягнення гармонійного, збалансованого і взаємопов’язаного розвит- ку регіонів у взаємодії з центром на основі поглиблення процесів формуван- ня та функціонування загальнонаціонального ринку.
Питання про зміст і структуру функцій державного управління у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об’єктів поля- гає у визначенні місця і ролі регіональних суб’єктів державного управління у певній сфері життєдіяльності. Саме місце і роль регіону визначають його зміст і форму, а потім функції управління та інші особливості. На основі проведених досліджень визначено структуру та основні напрями діяльно- сті щодо забезпечення системи безпеки, яку слід розглядати як сукупність структур у сфері державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність і беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань забезпечення безпеки у сфе- рі цивільного захисту.
31
Мегельбей, В. В., О. В. Лезік, В. Ю. Бабич та Д. С. Роменський. "Методика оцінювання живучості озброєння зенітного підрозділу (частини)". Системи озброєння і військова техніка, № 1(65), (17 березня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.65.05.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті акцентовано увагу на вирішенні завдання оцінювання живучості озброєння зенітного підрозділу (частини) в ході ведення оборонних дій. Показано шляхи рішення цього завдання за рахунок використання методики, яка враховує чинники, що впливають на живучість систем і комплексів зенітного озброєння. Запропонована методика оцінювання живучості зенітного озброєння враховує динаміку сучасного бою, різні варіанти нанесення ударів противником та вплив можливих заходів щодо підвищення живучості на її рівень, що дає можливість провести порівняльний аналіз пропозицій щодо забезпечення необхідного рівня живучості зенітного озброєння в штабах (органах військового управління) в ході планування та ведення бойових дій.
32
Вановська, І. М. "КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ У 1862 – 1914 РОКАХ". Історія та географія, № 58 (2020): 27–33. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.58.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються основні фактори створення та аналізуються головні етапи становлення та розвитку Київського військового округу протягом 1864-1914 років. Основна увага приділяється вивченню місця та ролі всіх тих процесів, що відбувалися в Київському військовому округу в межах модернізації збройних сил Російської імперії. Результати Кримської війни не залишили в російському суспільстві сумнівів в необхідності проведення військової реформи. У статті аналізується процес створення в країні військово-окружної системи, розглядаються досягнення та недоліки переозброєння армії, вдосконалення систем бойової підготовки військ, реформування комплектування армійських частин, реорганізацію системи військової освіти, шляхи та масштаби підготовки офіцерських кадрів тощо. Доводиться, що армія в Російській імперії займала особливе місце й була уні- версальним механізмом для вирішення як багатьох внутрішніх, так й зовнішньополітичних завдань, постійно вела війни за розширення території імперії.
33
Шишанов, Михайло, Ігор Кондратюк та Андрій Веретнов. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ВИМОГ ДО ВІДНОВЛЮВАЛЬНОСТІ СКЛАДНИХ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 85–94. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-85-94.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті методичні основи комплексного обґрунтування вимог до відновлювальності складних технічних систем військового призначення.
Запропоновано порядок проведення комплексної оцінки можливості відновлення складних технічних систем військового призначення.
Показано, що з метою вирішення цього завдання необхідно вирішити цілий комплекс задач. До основних з яких відносяться:
аналіз виходу з ладу (втрата працездатності) складних технічних систем військового призначення. Для чого необхідно провести декомпозицію;
аналіз ураження складних технічних систем військового призначення при використанні за призначенням в ході ведення бойових дій;
аналіз особливостей відновлювального ремонту та можливостей ремонтних органів;
обґрунтування взаємозв’язку між ураженістю, живучістю складних технічних систем військового призначення та їх відновлюваністю;
обґрунтувати необхідність внесення змін у нормативну документацію при обґрунтуванні вимог до відновлювальності складних технічних систем військового призначення.
Вирішення цих задач, як показано у статті, може бути на основі системного підходу, який і покладений в основу статті, результатами якої є:
запропонована класифікація можливих пошкоджень складних технічних систем військового призначення в процесі експлуатації;
розглянута методика функціонально-морфологічної декомпозиції складних технічних систем військового призначення;
розглянуті основні особливості відновлювального ремонту складних технічних систем військового призначення;
визначено взаємозв’язок відновлювальності та живучості складних технічних систем військового призначення.
Показано, що розглянуті методичні основи являються основою для обґрунтування вимог до ремонтопридатності складних технічних систем військового призначення.
34
Сиводєд, І. С. "Криміналістична класифікація вбивств військовослужбовців під час особливого періоду". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.703.
Повний текст джерелаАнотація:
Із 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період. За обставин особливого періоду значно зросла кількість військових і загально-кримінальних злочинів, які почали набувати поширення у військовому середовищі. Це підриває дисципліну, моральний дух військовослужбовців, негативно впливає на боєздатність і боєготовність Збройних Сил України, унеможливлює ефективне виконання завдань за призначенням.
Одним із небезпечних злочинів вважається умисне протиправне позбавлення життя іншої люди-ни-військовослужбовця, яке відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікується як умисне вбивство. Вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за нього передбачено покарання від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі з можливою конфіскацією майна. Розслідування злочинів цієї категорії порівняно з іншими відрізняється своєю складністю, важливістю та відповідальністю.
Ефективність протидії таким злочинам є запорукою забезпечення постійної бойової готовності ЗСУ, їх можливості своєчасно здійснювати відповідні заходи для подолання будь-яких загроз, у тому числі незалежності та територіальної цілісності України. Вбивства військовослужбовців від цивільних осіб завжди відрізнялися своєю специфікою, розкриття яких залежно від обставин та особливостей потребувало застосування відповідних криміналістичних методів. Своєчасне не проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій перешкоджає ефективності розслідування, ускладнює його розкриття. При вбивствах військовослужбовців у бойовій обстановці уповноважена особа, яка має проводити невідкладні слідчі (розшукові) дії перебуває в режимі обмеженого часу, сил і засобів, повинна спланувати їх завчасно, вжити додаткових заходів для забезпечення їх проведення.
Ідея цієї статті полягає у розробленні криміналістичної класифікації вбивств військовослужбовців під час особливого періоду, тобто створення системи супідрядних понять щодо розподілу вбивств військовослужбовців за групами (класами) згідно заздалегідь визначених ознак. На підставі криміналістичної класифікації злочину можливо зробити його криміналістичну характеристику та побудувати систему криміналістичних рекомендацій, спрямованих на його розкриття. Існування такої класифікації дасть можливість виділити схожі проблеми при розслідуванні убивств військовослужбовців в особливий період, запропонувати шляхи їх вирішення, виокремити низку невідкладних заходів, які слід застосовувати в тих чи інших умовах.
35
Horbachov, Konstiantin. "Удосконалена система індикаторів ефективності функціонування системи протиповітряної оборони військового формування тактичного рівня в наступальному бою". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (22 жовтня 2021): 81–89. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Результати аналізу воєнних конфліктів, що відбулись за останні десятиріччя, особливо досвід проведення Операції об'єднаних сил та антитерористичної операції на території України, вказує, що військові формування тактичного рівня не можуть успішно виконувати бойові завдання в умовах завоювання противником переваги у повітрі.
Зміни способів досягнення мети загальновійськового бою, зокрема наступального, що пов'язані з появою нових засобів повітряного нападу висувають більш жорсткі вимоги до ефективності системи протиповітряної оборони військових формувань.
Зазначене вище, визначає потребу врахування змін якісного складу, масштабу і характеру застосування противником засобів повітряного нападу, зокрема безпілотних, в ході планування наступального бою.
Тому, система індикаторів ефективності функціонування системи протиповітряної оборони, що використовується у військових формуваннях тактичного рівня, потребує удосконалення.
Вирішенню цього актуального наукового завдання й присвячена дана стаття.
36
Міршук, Олексій. "ОБҐРУНТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ЦІЛЬОВОГО КОМПОНЕНТА ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 192–207. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.225.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність та соціальна значущість статті зумовлена посиленням тенденцій щодо вдосконалення вищої військової освіти в Україні, що обумовлено сучасною військово-політичною ситуацією. Це, у свою чергу, підвищило вимоги до випускників вищих військових навчальних закладів і позначило потребу в підготовці компетентних офіцерських кадрів, які будуть якісно виконувати військовий обов’язок на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та інших військових формувань. Безліч авторів слушно зазначають, що формування компетентності є необхідною складовою підготовки офіцерів – випускників вищих військових навчальних закладів у зв’язку з тим, що вони весь час працюють із великими групами військовослужбовців щодо їх навчання у межах бойової та інших видів підготовки, але мотивація до цього виду діяльності потребує наукового обґрунтування. У статті обґрунтовано значущість та необхідність опанування певної компетентності з точки зору мотивації та цілепокладання. Зокрема зроблено акцент на формулювання цілей, як високоавтоматизованої навички та однієї зі специфічних педагогічних компетентностей. Під час вивчення проблеми нами булосфо рмульовано завдання, які будуть вирішені за допомогою реалізації мотиваційно-цільового компонента, а саме: 1. Усвідомлення слухачами магістратури вищих військових навчальних закладів необхідності формування в них спеціальної педагогічної компетентності. 2. Побудова слухачем особистого дерева цілей, пов’язаного з їх подальшими службовими перспективами (проходженням служби у військових підрозділах чи викладанням у вищих військових навчальних закладах). 3. Посилення мотивації до учіння шляхом застосування ефективних форм і методів навчання, оновлення його змісту. 4. Стимулювання слухача магістратури вищого військового навчального закладу до саморозвитку й самовдосконалення. Висвітлення вищезазначених завдань було обґрунтовано, конкретизовано та розкрито в контексті проблематики статті, проаналізованих останніх досліджень і публікацій та відповідно до мети публікації.
37
Шостак, Сергій Леонідович. "МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В РАМКАХ ЄДИНОГО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 96–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У статті обґрунтовано проблемні питання превентивної (профілактичної) медицини у системі медичного забезпечення Збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів здоров’язбережувальної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми, визначено шляхи налагодження співпраці медичної служби ЗСУ та системи охорони здоров’я цивільного населення в рамках єдиного здоров’язбережувального простору. Проведено аналіз досліджень і наукових публікацій з визначенням прогалин змістової сутності державних механізмів формування готовності державних службовців освіти до здоров’язбережувальної діяльності на міждисциплінарному рівні, здібностей до управління інноваційним розвитком медичної системи. Це дозволило зорієнтуватися в цілепокладанні стратегічного планування реабілітаційних процесів (орієнтація на цінності вітчизняної культури здоров’я й облік змін розвитку здоров’язбережувального простору) і тактичних цілей (оновлення змісту медичного забезпечення ЗСУ, реалізації особистісно орієнтованого, аксіологічного та культурологічного підходів і ін.).Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення механізмів державного управління з відпрацюванням певної системи міжвідомчої комунікації для побудови дієздатного та системного підходу до організації проведення реабілітаційних заходів та заходів превентивної медицини у системі медичного забезпечення військ Збройних сил України в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення України під час дії особливого періоду.Для досягнення зазначеної мети виникла необхідність визначення шляхів розв’язання наявної проблеми, що своєю чергою передбачає проведення досліджень з вирішенням таких завдань:– проаналізувати еволюцію заходів щодо організації медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду в контексті реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я, виходячи з комплексного аналізу чинної нормативно-правової бази та наявних літературних джерел;– розкрити сутність і зміст концептуальних засад формування та реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я щодо забезпечення умов ефективної роботи комплексної системи збереження здоров’я військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей за рахунок створення ефективної системи реабілітації та проведення заходів превентивної медицини в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення та медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду;– розробити концепт здоров’язбережувальної моделі провідних напрямів управлінського впливу на ефективну роботу механізмів медичного забезпечення військ щодо збереження здоров’я військовослужбовців та організації дієвої системи реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей;– розкрити сутність та зміст заходів політики на найвищому урядовому рівні в напрямі профілактики та збереження здоров’я з урахуванням соціальних детермінант;– охарактеризувати роль підготовки військових фахівців з питань проведення профілактичних та реабілітаційних заходів як складника цілісної загальнодержавної системи охорони здоров’я;– окреслити рівень діючої системи медичного забезпечення військ щодо проведення заходів превентивної медицини та реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України в контексті впровадження провідної методології НАТО.Методологія. Методологічною основою дослідження стали: законодавча та нормативна база, публікації та дослідження щодо системного підходу, який використовувався для розв’язання більшості завдань механізмів управління вдосконаленням системи охорони здоров’я України у контексті медичного забезпечення Збройних сил України в рамках єдиного здоров’язбережувального простору.Методи. Для вивчення законодавчих актів і нормативних документів застосовувалися системно-аналітичний метод та метод контент-аналізу. Використані у статті методи становлять поєднання наукових принципів, загальнофілософських, загальнонаукових, спеціальних методів і методологічних підходів до обґрунтування управлінських процесів щодо впровадження прогресивних перетворень медичного обслуговування військовослужбовців ЗСУ. У статті дотримані принципи об’єктивності, науковості, плюралізму, системності, послідовності, цілісності, комплексності та конкретності.Наукова новизна. Уточнено механізми впливу державного управління здоров’язбережувальним контентом комплексної реабілітації як організаційною умовою медичного забезпечення збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів превентивної медицини та комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми на державному рівні, визначено шляхи створення системи міжвідомчої комунікації в рамках єдиного здоров’язбережувального простору України для побудови дієздатного та системного підходу до організації ефективної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, залучених до участі в Операції Об’єднаних Сил, та членів їхніх сімей.Об’єкт дослідження – здоров’язбережувальний складник медичного забезпечення військ та система комплексної реабілітації військовослужбовців ЗСУ, які залучені до проведення бойових операцій, і членів їхніх сімей. Предмет дослідження – теоретичні засади механізмів управління медичним забезпеченням ЗСУ щодо створення дієздатної системи комплексної реабілітації та системи збереження здоров’я військовослужбовців.Висновки. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (ВВР), 2021, № 8) визначено багатогранність (медичні, правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі існування. Законодавство України про реабілітацію базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я.
38
Гора, Ірина, та Валерій Колесник. "СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ДНК-ІДЕНТИФІКАЦІЇ В РОЗСЛІДУВАННІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Досудове розслідування злочинів проти життя й здоров’я людини, проти громадської безпеки та багатьох інших злочинів не можна уявити без використання слідчим знань у галузі судової медицини. Вод- ночас установлення тяжкості тілесних ушкоджень та причин настання смерті зумовлює потребу обов’язкового залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судово-медичної експертизи. Об’єктом судово- медичної експертизи часто стають трупи не встановлених осіб, серед яких трапляються тіла у стані виразної гнильної трансформації, обвуглювання, скелетування, розрізнені фрагменти людських тіл тощо. Одним із головних питань, що ставиться експерту – судовому медику на вирішення, є ідентифікація особи, де вели- ке значення для проведення дослідження й отримання правильних результатів має застосування біологічних методів. Певну роль у цьому процесі відіграють інтеграція і диференціація суміжних галузей знань, а саме криміналістики, біології та судової медицини, що в сукупності покликані сприяти об’єктивізації процесу досудового розслідування, підвищенню статусу слідів та окремих об’єктів біологічного походження як необ- хідних елементів доказової бази. Від результатів таких експертиз залежить правильність прийнятих органом досудового розслідування та судом рішень. У кримінальних провадженнях про вбивства, терористичні акти, завдання тілесних ушкоджень та вчинення інших злочинів, пов’язаних із ушкодженням тіла людини пошуки слідчого під час проведення огляду місця події, оглядів предметів, приміщень спрямовані насамперед на виявлення слідів крові та інших слідів біологічного походження, що, як правило, у значній кількості утворюються у певних місцях і на різноманітних об’єктах під час вчинення та приховування таких злочинів. Зазначені сліди можуть бути виявлені на ґрунті, стінах приміщен- ня, меблях та інших предметах, у пазах між дошками чи плитами підлоги, на знаряддях завдання ушкоджень чи травми, на предметах одягу чи взуття тощо. Об’єкти біологічного походження та предмети з їх слідами доволі часто використовуються як джерела орієнтовної та доказової інформації. Вони дають змогу висунути обґрунто- вані версії щодо характеру події, відтворити обстановку, в якій було скоєно злочин, значно звузити коло осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, а в окремих випадках – встановити конкретну особу, яка скоїла злочин, або виключити певну особу з числа підозрюваних. За певних обставин завдяки використанню відомостей про об’єкти біологічного проходження вдається встановити особу потерпілого, якщо вона залишається невідомою на момент початку розслідування. Якщо особу підозрюваного або потерпілого не встановлено, коли справжні відомості про таких осіб при- ховуються або спотворюються навмисно, потужним інструментом отримання важливої доказової інформа- ції може виступати генетична ідентифікація особи. Процедура судово-медичної ідентифікації особи полягає у встановленні тотожності невідомого живого чи померлого індивідууму з конкретною і відомою орга- нам досудового розслідування людиною. Індивідуальність об’єктів матеріального світу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність, об’єктивний характер змін та відносна сталість є передумовами, котрі визначають можливість ідентифікації різних об’єктів матеріального світу загалом і людини зокрема. Задля цього для ідентифікації людини як об’єкта живої природи використовують біологічні методи досліджень, засновані на вивченні довгої полімерної молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) – одного з двох типів при- родних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання й передачу наступним поколінням нащадків генетич- ної програми розвитку та функціонування людини як живої істоти. Розшифровку структури ДНК вчені здій- снили ще у 1953 р., що стало одним з поворотних моментів в історії біології. З часом ці дослідження стали в нагоді криміналістам та судовим медикам, які встановлювали обставини вчинення злочинів та причетних до них осіб. Сучасна технологія криміналістичного ДНК-аналізу дає змогу досліджувати майже всі тканини та біологічні рідини людського організму. Нині досягнуті суттєві результати щодо дослідження біологічних слідів і навіть тих, які зазнали негативного впливу факторів зовнішнього середовища, а саме фізичних, хімічних і біологічних, або піддалися частковій деградації. Застосування молекулярно-генетичних дослі- джень дає змогу швидко та ефективно ідентифікувати постраждалих та провести реконструкцію обста- вин події у разі надзвичайних ситуацій з великою кількістю людських жертв, зокрема нещасних випадків, авіакатастроф, терористичних актів, бойових дій. Знання таких можливостей судово-медичної експертизи слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями, уміння збирати матеріали для проведення експертних досліджень, формулювати запитання експерту та оцінювати отримані ним висновки має велике значення для зби- рання та оцінювання доказів у кримінальному проваджені, а також їх використання в інтересах здійснення справедливого правосуддя.
39
Юденко, Оксана, Олена Омельчук, Сергій Бойченко та Василь Білошицький. "ДІАГНОСТИЧНА КАРТА СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ З УЧАСНИКАМИ БОЙОВИХ ДІЙ І ЧЛЕНАМ ЇХ РОДИН". Військова освіта, 30 грудня 2021, 315–27. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/315-327.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано сучасний стан реалізації Указу Президента України № 342/2020 «Про Національну Стратегію розвитку системи фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни та членів їх сімей, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни». На підставі даних роботи зазначено що надання фізкультурно-спортивних послуг учасникам бойових дій та членам їх родин, реалізація комплексних програм з фізкультурно-спортивної реабілітації є актуальним питанням сьогодення в Україні. Мета: визначення діагностичної карти сформованості професійних компетентностей фахівців з фізичної культури і спорту до реалізації програм фізкультурно-спортивної реабілітації з учасниками бойових дій і членам їх родин. Актуальною є якісна фахова підготовка фахівців в Україні, які вирішуватимуть завдання професійної діяльності, пов’язані із подоланням наслідків бойової травми. Визначено діагностичну карту психо-фізичного стану і соціальної адаптації учасників АТО/ООС (мотиваційно-ціннісний, психо-фізичний та соціально-комунікативний структурний компоненти, передбачено здійснення оцінки за такими рівнями як незадовільний, достатній, оптимальний, комфортний), яку можуть ефективно використовувати в процесі вирішення професійних завдань з подолання наслідків бойової травми фахівці з фізкультурно-спортивної реабілітації. Метою її застосування є оцінювання стану учасників цих програм і контролю ефективності наданих фізкультурно-спортивних послуг. Визначено структурні компоненти сформованості професійних компетентностей фахівців з фізичної культури і спорту до реалізації програм з учасниками бойових дій і членам їх родин (когнітивний, здоров’язбережувальний, мотиваційно-ціннісний, практично-діяльнісний, організаційно-управлінський і комунікативно-рефлексивний структурні компоненти), надано їх ґрунтовну характеристику.
Ключові слова: діагностична карта; компетенції; професійні завдання; фахівці; фізкультурно-спортивна реабілітація; учасники бойових дій; травматичні наслідки війни.
40
Кравченко, Сергій, Микола Ткаченко та Кирило Ткаченко. "ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З БЕСПІЛОТНИМИ ЛІТАЛЬНИМИ АПАРАТАМИ В РАЙОНІ БОЙОВИХ ДІЙ ОПЕРАЦІЙ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". InterConf, 23 січня 2022, 906–14. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.01.2022.099.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначені проблеми, які впливатимуть на виконання завдань блокування повітряного простору і контролю за особливим режимом його застосування, під час ведення протиповітряної оборони (ППО) району бойових дій в операції, а саме на боротьбу із засобами повітряного нападу (ЗПН), які діють на гранично малих висотах–безпілотні літальні апарати (БпЛА), крилаті ракети (КР), штурмовики і бойові вертольоти. Показано, що шляхи вирішення проблем залежать від визначення і проведення раціональних заходів безпосередньої підготовки військових частин і підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ) до бойових дій у операції. Пропонується, для підвищення спроможностей боротьби з БпЛА створити підсистему системи ППО, яка відповідала за отримання своєчасної достовірної інформації про дії БпЛА і повітряного противника, які діють на гранично малих висотах та забезпечувала своєчасне їх знищення.
41
Вітер, Дмитро, Володимир Оліферук та Сергій Горбачевський. "ОЦІНЮВАННЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ВІЙСЬКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР (МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ОГЛЯДУ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ)". Військова освіта, 2 листопада 2021, 56–63. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/56-63.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання методичного забезпечення оцінювання спроможностей військових організаційних структур. Сучасний розвиток Збройних Сил України, пов'язаний з необхідністю відстоювати територіальну цілісність держави, враховуючи реалізацію стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію, кардинально змінив пріоритет побудови ЗС України та базував нові завдання перед офіцерами та військовими спеціалістів. Зміна форм та методів ведення бойових дій, транзит ЗС України до стандартів НАТО, що потребує внесення змін до системи освіти та підготовки офіцерів та військових спеціалістів. Крім того розглянуто перспективи законодавства та нормативного регулювання концепції процесу розвитку військової освіти в Україні. Аргументувалась необхідність внесення змін до чинного законодавства та нормативних актів у рамках нових завдань та закликів, що виникають перед Збройними Силами України, та пріоритетів, які визначаються зовнішньополітичним курсом держави на євроатлантичну інтеграцію. Представлені пропозиції щодо формування концепції розвитку військової освіти в Україні, яка базується на стандартах та підходах, яких досягає держава - член НАТО. Інтереси національної безпеки та оборони, потреби виникнення та розвитку збройних конфліктів на державній території з боку Збройних Сил України постійно забезпечують відповідальність. Обгрунтована відповідь на зміну форм і методів ведення бойових дій, їх характеру, основних принципів та загальних змін у навколишньому середовищі. У цьому контексті важливим науковим завданням є адекватна оцінка відповідальності Збройних Сил України в цілому та відповідальності військових організаційних структур. Вирішення цього потребує в оцінці відповідальності сучасної методичної розробки.
42
Шапталенко, M. "Напрями удосконалення організаційно-штатної структури органів технічного забезпечення підрозділів і частин тактичного рівня у єдиній системі логістики". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 25 листопада 2021, 90–96. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-2-72/90-96.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність удосконалення організаційно-штатної структури органів технічного забезпечення підрозділів, частин і з’єднань тактичного рівня Сухопутних військ Збройних Сил України, враховуючи досвід збройних сил США, ФРН та інших провідних країн НАТО. Запропоновано необхідний апарат для вирішення визначених проблем.
Уже більше шести років ЗС України ведуть бойові дії з відстоювання суверенітету та територіальної цілісності України. За цей час відбулися радикальні зміни в політичному житті, економіці держави і ЗС України.
Постала проблема не повної відповідності можливостей сил і засобів ремонтно-відновлювальних органів підсистеми технічного забезпечення цілям і завданням функціонування системи матеріально-технічного забезпечення Сухопутних військ в єдиній системі логістики. Це, в свою чергу, призводить до того, що підсистема технічного забезпечення не повністю забезпечує своєчасність відновлення та повноту технічного обслуговування озброєння та військової техніки, що вийшли з ладу, як у результаті бойових пошкоджень, так і за технічними причинами.
Найкращі вирішення цих завдань в складних ситуаціях, зазвичай, знаходять шляхом раціональної побудови організаційної структури системи та її окремих ланок, чіткого розподілу функцій між ними в типових ситуаціях роботи, достатнього резервування виробничих потужностей і матеріальних засобів на кожному рівні, а також стійкого управління.
Тому, саме розгляд цієї проблеми на засадах системного підходу дозволив запропонувати шляхи раціональної побудови організаційно-штатної структури як сил і засобів ремонтно-відновлювальних органів тактичного рівня в цілому, так і його окремих ланок, чіткого розподілу функцій між ними в типових ситуаціях роботи, достатнього резервування виробничих потужностей і матеріальних засобів на кожному рівні, а також стійкого управління силами і засобами логістики, зокрема технічного забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України.
43
Височіна, Надія, Василь Білошицький та Ольга Малахова. "ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА І СПОРТ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Військова освіта, 2 листопада 2021, 43–55. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/43-55.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальні проблеми фізичної підготовки і спорту у Збройних Силах України. Проаналізовано причини та фактори, що чинять негативний вплив на ефективність організації та управління процесом фізичної підготовки військовослужбовців. Показано шляхи вирішення проблем. Фізична підготовка військовослужбовців є невід'ємною складовою частиною загальної системи виховання і навчання особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань сектора безпеки і оборони, утворених відповідно до законів України, та спрямована на забезпечення фізичної готовності особового складу до професійної діяльності.У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання ефективної організації централізованої підготовки кадрів з фізичної підготовки і спорту для структур сектору безпеки і оборони України. Для вирішення цієї проблеми Міністерством оборони України проводиться системна робота щодо вдосконалення військової освіти для її адаптації до системи підготовки країн-членів НАТО і ЄС. Вивчення досвіду цих країн свідчить про тенденцію централізації підготовки фахівців у сфері фізичної підготовки і спорту для Збройних Сил, правоохоронних органів і поєднання процесу підготовки кадрів з організацією наукових досліджень. Існуюча система організації фізичної підготовки та спорту у Збройних Силах України не повною мірою забезпечує належний рівень фізичної готовності військовослужбовців до виконання навчально-бойових завдань, недостатньо спонукає військовослужбовців до занять фізичною культурою і спортом, підтримання здорового способу життя, що негативно впливає на якість освітнього процесу підготовки курсантів і слухачів вищих військових навчальних закладів та на ефективність управління процесом фізичного вдосконалення військовослужбовців. Тому, впровадження запропонованих рекомендацій дозволить оптимізувати процес фізичної підготовки військовослужбовців.
44
Пятак, M., I. Трунін, В. Семенок, М. Стариш та Д. Пятак. "Оцінювання тактико-технічних характеристик комплексів (станцій) радіорозвідки Збройних Сил України та передових країн світу". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 22 квітня 2022, 123–28. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/123-128.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан розвитку системи радіоелектронної розвідки Збройних сил України до 2014 року, досить низьке фінансування, застарілість засобів радіорозвідки, що перебувають на озброєнні та збройна агресія Російської Федерації проти України показали вкрай низький рівень готовності до виконання завдань за призначенням по забезпеченню розвідувальною інформацією бойових з’єднань (підрозділів).
Однією з перших розробок у даному напрямку, що був розроблений у відповідності до вимог Збройних Сил України був комплекс РР “Хортиця-М” виробництва науково-виробничого центру “Інфозахист”, який після проведення випробувань був прийнятий на озброєння.
Одним із напрямків вирішення проблеми надання потрібної розвідувальної інформації може бути закупівля комплексів (станцій) радіорозвідки (РР) для забезпечення частин і підрозділів РЕР ЗС України. Основними закордонними аналогами комплексу (станції) РР “Хортиця-М”, є:
комплекс РР ізраїльського виробництва групи “ELTA Systems” компанії “Israel Aerospace Industries” – “ELK-7071”;
комплекс РР американського виробництва корпорації “General Dynamics Corp.” AN/MLQ-44B “Prophet-Enhanced”;
комплекс РР білоруського виробництва “Дозор-3”.
Для прийняття обґрунтованого рішення стосовно закупівлі (продовження закупівлі) комплексів РР закордонного виробництва потрібно оцінити їх тактико-технічні характеристики.
Методом експертних оцінок здійснено розрахунок тактико-технічних характеристик чотирьох станцій (комплексів) РР. Найкращі тактико-технічні характеристики у комплексу РР виробництва української компанії “Інфозахист” – “Хортиця-М”.
В подальшому використання методу експертних оцінок дозволить провести розрахунок та оцінку тактико-технічних характеристик не тільки засобів РР, але й іншого озброєння та військової техніки, що в свою чергу вплине на прийняття обґрунтованих рішень щодо здійснення розробки та закупівлі нових видів озброєння для ЗС України та ефективного використання бюджетних коштів.