Статті в журналах з теми "Виробнича собівартість продукції"

Мета – узагальнення вихідних даних та науково-прикладне визначення технологічних факторів, які обумовлюють концептуальний підхід до поліпшення економічних результатів процесів видобування корисної копалини та її збагачення, а в підсумку ефективність виробничої діяльності гірничо-збагачувального підприємства.Методика полягає в обґрунтуванні факторів технологічного й економічного підходів до оцінювання виробничих процесів видобування й збагачення марганцеворудної сировини, що визначають собівартість концентрату, втрати запасів рудної сировини та металу у відходах збагачення, а також обсяг розкривних порід, які треба розробити для виготовлення заданого обсягу концентрату.Результати. Визначена невідповідність технологічної схеми гірничих робіт на марганцевих кар'єрах ПГЗК вимогам виробництва конкурентного концентрату у разі зниженого попиту, а також напрям її реконструкції. Обґрунтований вплив якості рудо-потоку на економічні результати гірничо-збагачувального виробництва й визначено раціональні умови усереднення якості рудної сировини різних кар’єрів. Розроблений науково-прикладний підхід до визначення раціонального обсягу розкривних порід, який забезпечує розкриття рудного пласта в обсязі, що дозволяє мінімізувати витрати кар’єру на розкривні роботи.Наукова новизна. Визначений принцип удосконалення технологічної схеми видобування горизонтального рудного пласта при зниженому попиті на продукцію. Узагальнений методичний підхід до оцінювання ефективності виробничої діяльності гірничо-збагачувального підприємства, ураховуючи собівартість концентрату, втрати запасів рудної сировини та металу у відходах збагачення, а також обсяг розкривних порід, що задовольняє ринковий попит на концентрат. Встановлена певна непрямолінійна залежність між якістю марганцевої руди та ступенем вилучення металу в концентрат, яку слід оцінювати при формуванні рудо-потоку, що збагачується.Практичне значущість. Оцінена технологія гірничих робіт на кар’єрах ПГЗК за собівартістю концентрату, що відображає їх адаптацію до ринкових умов господарювання. Визначений статистичний взаємозв’язок між технолого-економічними умовами видобування рудної сировини та якістю рудо-потоку (за вмістом металу). Запропонований методичний підхід до усереднення марганцевої руди по двох групах кар’єрів, що забезпечує найбільший обсяг вилученого металу та мінімізує витрати підприємства на розкривні роботи.

Основною метою статті є дослідження наявних підходів до калькулювання собівартості продукції гірничозбагачувального підприємства в розрізі виробничих процесів і вдосконалення його методики на основі використання методу цільового калькулювання та принципів процесноорієнтованого управління.Як один із ефективних шляхів удосконалення методики калькулювання собівартості продукції гірничозбагачувальних підприємств, авторами передбачається поєднання чинних вітчизняних систем калькулювання (нормативний та попроцесний методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції) і зарубіжних систем обліку і калькулювання (кайзен-костинг і діяльність за процесами). Механізм зниження собівартості продукції (робіт, послуг) охоплює стадії планування (бюджетування, нормування) безпосереднього виробництва, обліку та калькулювання собівартості продукції, ухвалення рішень і контролю їх виконання.У науковому дослідженні з комбінованої методики цільового калькулювання та процесної організації виробництва виділено такі етапи: розрахунок цільової собівартості продукції гірничозбагачувального підприємства на стадії розроблення проєктного завдання. На цьому етапі важливим є розподіл планової (нормативної) собівартості продукції за окремими статями калькуляції кожного виробничого процесу; визначення нормативної собівартості продукції, враховуючи кайзен-завдання, шляхом послідовного зменшення можливих витрат до базового рівня.Базовою величиною собівартості є цільова собівартість продукції, розрахована як різниця між вартістю випуску продукції за ринковими цінами та очікуваним розміром прибутку. Цільова собівартість продукції за кожною статтею витрат розраховуються як добуток коефіцієнта зниження собівартості продукції та нормативної величини витрат цієї ж статті. При цьому коефіцієнт цільового зниження витрат розраховують як відношення цільової собівартості продукції до нормативного показника.Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні та теоретичному обґрунтуванні вдосконаленої методики цільового калькулювання собівартості продукції гірничозбагачувальних підприємств за виробничими процесами в контексті застосування концепції процесноорієнтованого управління.Практичне значення отриманих результатів полягає в розробленні пропозицій щодо вдосконалення методики цільового калькулювання собівартості продукції за процесами гірничозбагачувальних підприємств.

Мета наукових досліджень – оцінка зернової про- дуктивності ячменю ярого сортів Совіра й Ілот в умо- вах Півдня України під впливом передпосівної іноку- ляції насіння мікробними фосфатмобілізувальними препаратами альбобактерином, поліміксобактерином, проведення порівняльного аналізу економічної ефек- тивності досліджуваних технологічних заходів. Методи. Дослідження елементів агротехніки ячменю ярого вико- нували у 2016–2018 роках із дотриманням загальнови- знаних методик. До схеми двофакторного досліду було включено сорти Совіра й Ілот та три градації передпо- сівної інокуляції насіння біопрепаратами: без інокуляції (контроль), обробка препаратами альбобактерином і поліміксобактерином. Для оцінки варіантів досліду й обґрунтування вибору агротехнічних заходів прове- дено розрахунки показників економічної ефективності. Результати. Вартість виробленої продукції колива- лась у діапазоні від 16 620 до 20 280 гривень на гек- тар, виробничі витрати – від 14 719 до 16 112 гривень на гектар. Собівартість виробництва одиниці продукції ячменю ярого змінювалась залежно від взаємодії дослі- джуваних параметрів технологічних заходів від 4 767 до 5 314 гривень на тонну, чистий прибуток – від 1 901 до 4 168 гривень на гектар, рівень рентабельності – від 12,9 до 25,9%. Економічні показники вирощування ячменю ярого в досліді варіювали залежно від взаємо- дії елементів технології, що вивчались, та пов’язаних із ними додаткових витрат і змін урожайності. Висновки. Ефективні з економічного погляду під час вирощування ячменю ярого такі елементи посівного модуля: сорт Ілот, обробка насіння біопрепаратом поліміксобакте- рином. Виробничі витрати були найвищими в досліді, що зумовлено додатковими витратами на придбання мікробного препарату та проведення інокуляції насіння, а також збирання і доробку найбільшого врожаю зерна, але його величина у грошовому виразі компенсувала вкладені кошти та забезпечила їх раціональне викори- стання. У даному варіанті собівартість була мінімаль- ною в досліді (4 767 гривень за тонну), чистий прибуток досягав максимального значення (4 168 гривень на гек- тар), рівень рентабельності був найвищим (25,9%).

В статті охарактеризовано значення маржинального аналізу при прийнятті управлінських рішень. Обгруновано, що витрати та маржинальний прибуток є ключовими показниками при прийнятті управлінських рішень. Встановлено, що витрати для аналізу беззбитковості поділяються на змінні і постійні, при цьому, ціна повинна покрити повну собівартість, яка визначається виключно для потреб управлінського обліку. Методика розрахунку собівартості в управлінському обліку має певні особливості, зокрема для потреб управління визначають різні види собівартості. Розглянуто методику формування собівартості виготовленої і реалізованої продукції за змінними і постійними виробничими витратами. Обґрунтовано необхідність розрахунку собівартості продукції за методом «директ-кост» для маржинального аналізу. Розглянуто методику маржинального аналізу та розрахунку точки беззбитковості. Запропоновано для потреб управлінського обліку та управління витратами, деталізувати і визначати маржинальний прибуток за джерелами його отримання: від реалізації продукції та загальний маржинальний прибуток. Для прийняття управлінських рішень рекомендовано здійснювати розрахунок точки беззбитковості послідовно за етапами та видами маржинального прибутку: розрахунок точки беззбитковості на основі постійних виробничих витрат і маржинального прибутку від реалізації продукції; розрахунок точки беззбитковості на основі загальних постійних витрат, загальних змінних витрат та маржинального прибутку підприємства. Це дозволить визначати верхню і нижню межу величини точки беззбитковості, ціни та обсягів реалізації продукції для покриття постійних витрат і не отримання збитків. Для більш детального маржинального аналізу та визначення прибутку за видами діяльності слід визначати маржинальний прибуток і за видами діяльності, при цьому розподіливши доходи, змінні і постійні витрати в розрізі видів діяльності.

Для забезпечення національних потреб та нарощування експорту зерна кукурудзи перед сучасним рослинництвом постає завдання суттєвого підвищення врожайності цієї культури. Не потребує доведення такий факт, що бур’яни – це той об’єкт, який негативно впливає на врожайність куль-турних рослин, якість отриманої продукції, сприяє поширенню шкідників та хвороб і врешті-решт підвищує собівартість продукції рослинництва. Тому актуальними є питання вивчення і впрова-дження ефективних заходів зменшення рівня забур’яненості посівів кукурудзи на зерно. Метою на-ших досліджень було встановити ефективність післясходових гербіцидів у посівах кукурудзи на зер-но. Для цього впродовж 2018–2020 рр. було закладено дослід у виробничих умовах із п’яти варіантів: Контроль (без гербіцидів і ручних прополювань); Пік, 20 г/га; Мілагро, 0,2 л/га; Елюміс, 2 л/га; Пріма Форте, 0,5 л/га. Обприскування посівів гербіцидами проводили у фазі 3-х листків у рослин кукурудзи. Програма досліджень передбачала розв’язати такі завдання: визначити видовий склад бур’янів, встановити вплив гербіцидів на чисельність бур’янів, провести підрахунок густоти рослин кукурудзи залежно від варіантів досліду, визначити вплив заходів боротьби з бур’янами на рівень урожайності зерна кукурудзи та встановити економічну ефективність застосування післясходових гербіцидів у посівах кукурудзи. За результатами експериментальних досліджень встановлено, що лише деяка ча-стина гербіцидів ефективно діє на однодольні та дводольні види бур’янів. Втрати врожаю кукуру-дзи від дії бур’янів можуть становити понад 50 %. Серед досліджуваних препаратів до злакових бур’янів були ефективні тільки Мілагро та Елюміс. До препаратів Пік та Пріма Форте бур’яни ро-дини злакових виявилися стійкими. Загибель дводольних бур’янів була найвища після застосування препарату Пріма Форте. Найкращу біологічну та економічну ефективність у системі захисту посі-вів кукурудзи від бур’янів було отримано від застосування препарату Елюміс. Тому для виробничих умов рекомендовано в технології вирощування кукурудзи на зерно використовувати хімічний метод регулювання чисельності бур’янів із застосуванням препарату Елюміс у нормі 2 л/га, за умови зміша-ного типу забур’яненості поля.

У роботі висвітлено актуальність проблеми підви-щення рівня окупності витрат у процесі виробниц-тва молока та можливі шляхи її вирішення. З вико-ристанням методу групувань визначено ступіньвпливу ціни реалізації та собівартості одиниці про-дукції на рівень окупності витрат у сільськогоспо-дарських підприємствах України, які у 2010 р. виро-бляли і реалізовували молоко. Підтверджено існу-вання тісного зворотнього зв’язку між показника-ми «продуктивність корів» та «собівартість оди-ниці продукції», виявлено в 2010 р. існування за-лежності між рівнем цін і продуктивності корів,які змінюються в одному напрямку – зростають. The actuality of the problem of increasing the expenditure coverlevel during the process of milk production and the possible ways tosolve it have been elucidated in the work. The influence level ofsale price and cost priceof a production item on the level ofexpenditure cover at Ukrainian agricultural enterprises whichproduced and sold milk in 2010 has been determined by usinggrouping methods. The existence of a close feedback betweenindicators of cows productivity and the unit cost of production hasbeen proved. Existence of dependence in 2010 between the priceand cows productivity, which vary in the same direction-areincreasing.

Зростання динамічних властивостей автотранспортних засобів є об'єктивним і безперервним процесом. Запас потужності, потрібний для створення необхідного прискорення, повинен закладатися в конструкцію при проектуванні автомобіля. Для інтенсивного розгону автотранспортного засобу від мінімальної швидкості або з місця, а також для обгону транспорту, що йде попереду зі зниженою швидкістю, автотранспортному засобу, що виконує обгін дуже важливо підвищити свою швидкість за максимально короткий час з тим, щоб обійти цей транспорт по найкоротшому шляху. Слід зазначити також, що обгін необхідно забезпечити при мінімальному збільшенні потужності двигуна, оскільки резерв потужності двигуна, який закладається при проектуванні, обмежений такими факторами, як собівартість виробництва, собівартість транспортної роботи, запас паливних резервів і т.д. Правильний вибір значень динамічних властивостей сприяє підвищенню конкурентоспроможності автотранспортних засобів на світовому ринку. Слід зазначити, що той виробник, який здатний прогнозувати розвиток вимог суспільства до того чи іншого показника динамічних властивостей, має високі шанси на успіх. Тому, створюючи новий автотранспортний засіб, конструктори повинні враховувати експлуатаційні, споживчі та властивості безпеки, які будуть затребувані суспільством. Необхідно мати математичний апарат, який дозволяє на стадії проектування здійснювати раціональний вибір питомої потужності двигуна за умовою забезпечення необхідних динамічних характеристик автотранспортних засобів і від часу початку проектування продукції, і конкурентоспроможності його на ринку. Отримані залежності дозволяють здійснювати на стадії проектування раціональний вибір потужності двигуна за умовою забезпечення необхідних динамічних характеристик автотранспортного засобу. Для реалізації потенційних можливостей автотранспортних засобів необхідно встановлювати двигуни, потужність яких значно перевищує ті, що реально використовуються. Реалізація запропонованих рекомендацій забезпечить високий технічний рівень і конкурентоспроможність перспективних автотранспортних засобів на світовому ринку. Отримані результати можуть бути рекомендовані фахівцям для використання при проектуванні, виробництві, сертифікації та експлуатації автотранспортних засобів.

Мета – визначити економічну та енергетичну ефек- тивність вирощування насіння гороху посівного залежно від сортового складу, інокулянтів та захисту рослин у неполивних умовах Південного Степу України. Методи. Польовий, економічний, енергетичний. Результати. Встановлено, що вартість валової продукції при вирощу- ванні насіння гороху посівного зросла до 33,3 тис. грн/ га у сорту Дарунок Степу, а на інших сортах зафіксували її зменшення, в середньому, на 5,1-24,6%. Собівартість виробництва насіння досліджуваної культури максималь- ного рівня набула у сорту Світ – 7,5 тис. грн/т. У варіанті без захисту рослин зафіксували зростання цього показ- ника, а за хімічного захисту він збільшився на 23,4%, а за біологічного – на 19,7%. Умовний чистий прибуток найбільшого рівня сягнув у варіанті з сортом Царевич, де він склав, у середньому, 21,8 тис. грн/га. а у сортів Оплот та Світ він істотно зменшився на 44,3-52,4%. Біологічний захист рослин обумовив зростання рентабельності до 147,2%, а хімічного – до 153,8%. Мінімальне над- ходження енергії з врожаєм насіння гороху посівного було у сортів Оплот (35,6 ГДж/га) та Світ (36,7 ГДж/га). Застосування біологічної системи захисту сприяло істот- ному зростанню даного показник, у середньому, на 61,5%, а за хімічного – на 82,7%. Висновки. Виробничі витрати мали тенденцію до зростання у сортів Отаман, Дарунок Степу та Царевич, а мінімальний показник – 12,8 тис. грн/ га, отримано у варіанті з сортом Оплот. Використання інокулянтів не мало впливу на даний показник. За хіміч- ного захисту одержали максимальний рівень виробни- чих витрат – 13,7 тис. грн/га. Хімічний захист рослин сприяв одержанню найбільшого прибутку (21,1 тис. грн/ га), що більше за контроль на 64,8%. Біологічний захист також був високоефективним і перевищував контроль на 50,8%. Максимальний рівень рентабельності вирощу- вання насіння гороху, в середньому, 163,9 і 153,4% забез- печили сорти Царевич і Дарунок Степу. Використання інокулянтів АКМ і Біогель сприяло зростанню цього показника на 18,6-33,3%. Приріст сягнув максимальних значень, у середньому, 23,8 і 25,8 ГДж/га за вирощування сортів Дарунок Степу та Царевич. Коефіцієнт енергетич- ної ефективності мав максимальних значень 2,18-2,28 за вирощування сортів Дарунок Степу й Царевич.

УДК 658.18; JEL Classification: M21 Мета дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо моделювання бізнес-процесів впровадження концепції загального догляду за обладнанням на виробничому підприємстві, так як ефективність роботи підприємства залежить від ефективності роботи обладнання, як ключового елемента виробництва. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування; методологія “ощадливого виробництва”, методики візуалізації бізнес-процесів, методи моделювання бізнес-процесів за допомогою AllFusion Process Modeler. Результати дослідження. У статті проведений аналіз наукової літератури щодо особливостей методики «ощадливого виробництва». Досліджено особливості концепції загального догляду за обладнанням (Total Productive Maintenance). Проведено моделювання бізнес-процесів впровадження на виробничому підприємстві концепції TPM. Кожен виділений процес на підприємстві необхідно описати, щоб чітко уявляти порядок його здійснення і можливості оптимізації. Для найбільш детального і повного опису процесу розробки і впровадження концепції ТРМ на виробничому підприємстві було розроблено модель даного процесу на ЕОМ з використанням методології IDEF0 в програмі AllFusion Process Modeler. Процес «Впровадження концепції ТРМ на машинобудівному підприємстві» представлено одним з методів опису за допомогою паспорта процесу. Розроблено детальний алгоритм дій розглянутого процесу. Декомпозиція процесу «Впровадження концепції ТРМ на машинобудівному підприємстві» складається з наступних етапів: створити систему планово-попереджувальних робіт, відпрацювати акти на нове обладнання, організувати робоче місце. Моделювання бізнес-процесів впровадження концепції TPM є досить важливим, бо послідовне і ретельно продумане впровадження системи дозволить реалізувати весь потенціал обладнання та значно підвищити ефективність його роботи, так як ідеально працююче обладнання, яке ремонтується ще до того, як зламалося, економить час, знижує собівартість і мотивує робітників. Наукова новизна. З метою підвищення ефективності виробничої діяльності машинобудівного підприємства запропоновано моделювання процесу впровадження концепції загального догляду за обладнанням на ЕОМ з використанням методології IDEF0 в програмі AllFusion Process Modeler. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що впровадження концепції TPM на виробничому підприємстві значно полегшиться за допомогою запропонованої моделі та дозволить вже через рік підвищити якість продукції на 20-25%; скоротити скарги від споживачів; зменшити витрати на технічне обслуговування верстатів на 10-50%; збільшити продуктивність обладнання; скоротити позаплановий ремонт; зменшити час простою; збільшити потужності заводу; знизити собівартість виробництва; зменшити запаси продукції на складах; знизити аварійність на виробництві.

Мета – встановити економічну оцінку вирощуванняліній –батьківських компонентів та гібридів кукурудзирізних груп ФАО, визначити показники економічноїефективність у гібридів та ліній –батьківських компонентів залежно від густоти посіву та обробітку вітчизнянимибіопрепаратами. Методи. Дослідження проводилисьпротягом 2018–2020 рр. на дослідному полі Інститутузрошуваного землеробства НААН, що розташованев зоні Інгулецького зрошуваного масиву. Фактор А –різні за групами стиглості лінії–батьківські компонентита гібриди різних груп ФАО, Фактор В – густота рослин. Фактор С – обробка біологічними препаратами.Результати. Найбільша вартість валової продукції з 1 габула одержана на посівах лінії –батьківського компоненту ДК 445 за густоти 70 тис. рослин/га та обробіткупрепаратом Helafit®-combi – 182,70 т/га. У цьому варіантітакож була встановлена найменша собівартість однієїтонни зерна. Вартість валової продукції з 1 га за різнійгустоти та обробітку препаратами була максимальноюу ліній-батьківського компоненту ДК 445 і склала за варіантами досліду від 119,19 до 182,70 тис. грн/га, дещоменшою у батьківського компоненту у батьківськогокомпоненту ДК 247 – 122,96 – 141,81 тис. грн/га, меншеу батьківського ДК 411 – 114,55 – 133,11 тис. грн/га,найменшою вартість валової продукції була у лінії ДК281 – 102,08 – 121,22 тис. грн/га. Вартість валової продукції гібридів культури коливалась в дуже широкому діапазоні: від 83,28 тис. грн/га у гібриду Степовий наконтрольному варіанті без обробки препаратами загустоти рослин 70 тис. рослин/га до 141,20 тис. грн/гау гібриду Арабат за використання препарату Helafit®-combi та густоти рослин 70 тис. рослин/га. Висновки.Ураховуючи виробничі витрати на вирощування кукурудзи, слід відмітити, що найбільше прибутковим та найменше затратним агрозаходом виявився такий фактор,як густота рослин. За рахунок підвищення врожайностізерна кукурудзи і зниження технологічних витрат чистийприбуток складає 61,86 – 138,19 тис. гривень з гектара.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу батьківського компоненту ДК 281 за густоти рослин90 тис./га та обробки Helafit®-combi – 79,83 тис. грн/га та 193% відповідно. Найбільший умовно чистийприбуток та рентабельність у батьківського компоненту ДК 247 за густоти рослин 80 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 99,56 тис. грн/га та 236% відповідно.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу лінії ДК 411 був за густоти рослин 70 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 91,70 тис. грн/га та 212% відповідно.Найбільший умовно чистий прибуток та рентабельністьу лінії ДК 445 за густоти рослин 70 тис./га та обробкиHelafit®-combi – 138,19 тис.грн/га та 310% відповідно.За густоти 70 тис. рослин/га та обробітку препаратомHelafit®-combi на середньопізніх гібридах показникрівня рентабельності був максимальний – 373–375%.

Розроблено методику дослідження експлуатаційно-економічних показників та показників якості роботи для існую-чих та проектованих машинних агрегатів при виконанні механізованих технологічних операцій в реальних природно-клі-матичних умовах. Сучасні дослідження показують, що на сьогодні фактично вичерпаний потенціал землі і сортів сільськогосподарсь-ких культур (крім генномодифакованих, а вони заборонені на сьогодні у Європі) у зростанні врожаю і сьогодні людство повинно боротись за збільшення врожайності за рахунок забезпечення потреб рослин – якості виконання технологічних операцій. Якість виконання технологічної операції – це до 30% формування врожаю. Якість кожної технологічної операції формує загальну якість технологічного процесу та впливає на кінцевий результат – на якість, кількість і собівартість продукції. Неякісно виконану технологічну операцію неможливо ні переробити, ні компенсувати, надолужити високою які-стю послідуючих технологічних операцій. Сучасні методи інформаційних технологій дозволяють значно спростити та здешевити результати оцінки ро-боти машинних агрегатів. Визначальним в цій ситуації є інструмент, завдяки якому отримуються данні для обробки, аналізу та прийняття рішення. Мова йде про методику, яка використовується для отримання інформації. Результат розрахунку, отриманий у лабораторних умовах, повинен відповідати результату хронометражних спостережень у виробничих умовах. Саме такою є розроблена нами математична модель і комп’ютерна програма «Машинний агрегат», алгоритм якої реалізований в середовищі Microsoft Office Excel. Дана програму проходить польові випробування спільно з ЛКМЗ та Елворти. Основною умовою для проведення розрахунків повинна бути достовірна база даних. Розроблена методика дозволяє виконати глибокий аналіз експлуатаційно-економічних та якісних показників вико-ристання машинного агрегату в будь-яких природно-кліматичних умовах як для існуючих так і проектованих агрегатів.

Вступ. Бурхливий розвиток світового транспорту завдає непоправної шкоди довкіллю всього людства земної кулі. Морський і річковий транспорт робить свій внесок у питанні карбонізації до 18% від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Мета. Основна мета науково-дослідної роботи авторів статті підпорядкована зниженню шкідливих викидів в атмосферу суден морського та річкового транспорту. Використана методика розкриття мети заснована на аналітичній і практичній дослідницькій роботі. Результати. У статті проведено аналітику кращих світових технологій щодо зниження шкідливих викидів у випускних газах в атмосферу суднових дизелів, проведено аналіз науково-дослідної роботи Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» та НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна. Протягом останніх 6 років на суднах Українського дунайського пароплавства проведено випробування паливних каталізаторів різних модифікацій, продукції НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна з контролем Українського аудитора «Науково-дослідного інституту «Охорони навколишнього середовища та економії палива», м. Київ. Отриманий матеріал досліджень на суднах пароплавства дав позитивні результати й показав зниження оксиду азоту NOx на 38%, оксиду вуглецю СОх до 50%, діоксиду вуглецю 7%, викиди сажі за показаннями димомеру знизилися на 55%, економія палива становила до 10%. Сам паливний каталізатор касетного типу є досить складною конструкцією. У металеву оболонку паливного каталізатора вмонтовано хімічні реагенти різних оксидів металів, що реструктурують дизельне паливо на молекулярному рівні. Каталізатор установлюється на гнучких звʼязках перед насосом високого тиску, ресурс каталізатора 500 т палива до заміни в ньому хімічних реагентів. Відпускна ціна каталізатора залежить від потужності двигуна, на який він планується до встановлення та знаходиться в діапазоні від 400 у.о. (автомобільний транспорт), 10 000 у.о. (суднові двигуни потужністю до 3 тис. кВт). Розглянуто технології використання у двигунах внутрішнього згоряння автомобільного, залізничного, річкового й морського транспорту палива рослинного походження. Наведено аналіз можливого використання газового палива на суднах річкового флоту Українського дунайського пароплавства. Більш детально розглянуто питання виробництва водню з використанням останніх інноваційних технологій, розроблених у створенні ядерних реакторів останнього покоління, які успішно інтегровані у виробничі хімічні модулі, що дають змогу отримувати гідроплазму в перегрітій водяній парі до 8000 С з отриманням водню й кисню. Собівартість одного літра водню із застосуванням цієї технології не перевищує 1,6 у.о., що дає повний пріоритет виробництва водню в промислових обсягах. Незважаючи на успіх виробництва водню за новою технологією, авторами статті розкрито серйозні недоліки при спалюванні водню в теплових машинах (двигунах внутрішнього згоряння, газових турбінах і котлах). Основний недолік спалювання водню – це наявність закису азоту N20 у випускних газах теплових машин, який є парниковим газом із високим ступенем згубного впливу на довкілля. Висновки. Отриманий дослідницький матеріал спільної роботи Дунайського інституту НУ «ОМА» із НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна отримав своє схвалення на внутрішніх водних шляхах Європи. Паливні каталізатори почали купувати Індія, Туреччина, Казахстан. У статті зроблено конкретні пропозиції щодо локалізації закису азоту при згорянні водню. Узагальнено досвід використання авангардних технологій щодо використання ядерних інтегрованих сольових реакторів для отримання промислового водню.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

Стаття присвячена актуальним напрямам вдосконалення виробництва та переробки продукції АПК на біопаливо. Обґрунтовано необхідність виробництва альтернативних джерел енергії з продукції агропромислового сектору як засобу досягнення енергетичної незалежності України. Досліджено стан використання відходів від виробництва продукції АПК як сировини для переробки на біопаливо. Запропоновані напрями розвитку виробництва твердого біопалива особистими селянськими господарствами з відходів виробництва продукції рослинництва. Обґрунтована необхідність модернізації цукрових заводів з їх орієнтацією створення виробничих кластерів. Визначена необхідність переорієнтації приватизованих спиртових заводів на виробництво біоетанолу. Доведена перспективність використання дигестату в сільському господарстві для забезпечення підвищення врожайності сільськогосподарських культур та зменшить собівартість їх вирощування. Аргументована необхідність реалізації запропонованих заходів, що дасть можливість підвищити рівень конкурентоспроможності продукції АПК та слугуватиме доповненням до Енергетичну стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність».

Стаття присвячена актуальним питанням формування обліково-аналітичного забезпечення управління відходами виробництва борошномельної галузі. Відходи утворюються у процесі виробництва чи споживання. Вони повністю або частково втратили свої початкові споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення. Як правило, власник позбувається або має намір чи повинен позбутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Борошномельна галузь належить до числа галузей, у яких технологія виробництва передбачає як вихід основної продукції, так і утворення достатньої питомої ваги побічної продукції та виробничих відходів. У статті проаналізовано основні підходи та напрями дослідження в сфері зернопереробного виробництва. Визначено особливості класифікації відходів виробництва. Досліджено та згруповано принципи обліку відходів при виробництві продукції борошномельними підприємствами. Важливим питанням є визначення впливу величини виробничих відходів на собівартість виготовленої продукції. Важливою умовою ефективного використання відходів виробництва є їх обов’язкове оприбуткування, оскільки це впливає на зниження собівартості виробленої продукції. Розкрито питання синтетичного обліку відходів, які утворюються на зернопереробних підприємствах. Обгрунтовано необхідність формування інформації про кількість і вартість відходів та їх види у розрізі місць виникнення відходів. Крім того, увагу приділено питанню формування інформації про види сировини, з якої отримані відходи. Для цього потрібен документ, який повністю забезпечує менеджмент підприємства інформацією про відходи, тобто забезпечує більш детальний аналітичний облік. Для обліку руху виробничих відходів пропонується спеціальна відомість, яка представляє собою кількісний та вартісний баланс відходів борошномельного виробництва. Цей баланс містить інформацію про назву відходів, їх залишки на початок та кінець звітного періоду. Баланс також містить дані щодо кількості та вартості відходів, які були оприбутковані та використані для потреб виробництва основної продукції, та про відходи, які використані в якості пального та для інших власних потреб, або були втрачені при зберіганні чи реалізовані. Важливим питанням є оцінка виробничих відходів, при цьому вид оцінки залежить від часу здійснення цього процесу. Можна виділити такі види оцінок: оцінка при оприбуткуванні з виробництва; оцінка при відпуску у подальшу переробку на самому підприємстві; оцінка виробничих відходів при реалізації.

Стаття присвячена актуальним питанням розробки моделей маркетингу взаємодії сільськогосподарських підприємств з виробництва біопалива. Обґрунтовано необхідність виробництва біопалив з продукції аграрного сектору як засобу досягнення енергетичної незалежності України. Досліджено стан сприйняття можливості створення біопаливних виробництв на базі існуючих аграрних господарств. Запропоновані напрями розвитку виробництва твердого біопалива сільськогосподарськими підприємствами з відходів виробництва продукції рослинництва. Обґрунтована необхідність формування моделі маркетингу взаємодії сільськогосподарських підприємств з виробництва біопалива. Визначена необхідність налагодження державно-приватного партнерства як складової формування моделі маркетингу взаємодії з метою поглиблених наукових досліджень в галузі виробництва альтернативних джерел енергії. Доведена доцільність використання дигестату в сільському господарстві для забезпечення підвищення врожайності сільськогосподарських культур та зменшить собівартість виробничої діяльності. Аргументована необхідність реалізації запропонованих заходів, що дасть можливість підвищити рівень конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та слугуватиме напрямом забезпечення енергетичної незалежності сільського господарства.