Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Виробництво електроенергії в Україні.
Статті в журналах з теми "Виробництво електроенергії в Україні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Виробництво електроенергії в Україні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Khaustova, Viktoriia, та Oleksіy Lelyuk. "АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ У ВИРОБНИЦТВІ ТА СПОЖИВАННІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 91–105. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-91-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу структурних зрушень у виробництві та споживанні електроенергії в Україні. Досліджено загальну динаміку потужностей, виробництва та споживання (нетто) електроенергії в Україні у 2000–2017 рр. Розглянуто класифікацію потужностей та виробництва видів генерації електроенергії за маневреністю в Україні. Запропоновано методичний підхід до аналізу структурних зрушень в енергетиці України, за допомогою якого досліджено структурні зрушення у виробництві та споживанні електроенергії в Україні у 2000–2017 рр. Виявлено, що структурні зрушення в енергетичній сфері України відбулися на фоні незначного скорочення кінцевого споживання електричної енергії, скорочення її виробництва при відносно стабільній величині встановленої потужності генерації.
2
Kudria, S., B. Tuchynskyi та I. Ivanchenko. "АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ОНОВЛЕНИХ ОЦІНОК ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ". Vidnovluvana energetika, № 3(58) (25 вересня 2019): 42–47. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).42-47.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – визначення сучасних тенденцій і перспектив розвитку вітроенергетики. Дослідження виконано шляхом аналізу статистичних даних і прогнозних оцінок, опублікованих в звітах високопрофесійних міжнародних організацій – Міжнародного енергетичного агентства (IEA), Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA) і Європейської вітроенергетичної асоціації (EWEA), американської Національної лабораторії відновлюваної енергетики (NREL). Ці об’єктивні дані свідчать про надвисокі темпи розвитку вітроенергетики в країнах ЄС. За прогнозом, в Євросоюзі виробництво електроенергії ВЕС перевищить виробництво електроенергії ТЕС на вугіллі – в 2020 р., ГЕС – в 2025 р., АЕС – в 2028 р., ТЕС на газі – в 2035 р. Представлено нові уточнені оцінки вітропотенціалу України. Виходячи з розподілу швидкостей вітру і територіальних обмежень, в Україні можливо створити економічно ефективних ВЕС: оншорних – потужністю 320 ГВт і офшорних мілководних – потужністю 146 ГВт. Загальний потенціал річного виробітку електроенергії цих ВЕС становить близько 1.5 млн ГВт∙год, що майже в 10 раз перевищує поточне річне споживання. Українська держава має зобов’язання перед міжнародною спільнотою щодо переходу до низьковуглецевої енергетики і, з цією метою, прискорення розвитку відновлюваної енергетики. Класифіковано вигоди розвитку вітроенергетики для українського суспільства. Виявлено, що Україна, маючи найкращі умови для розвитку вітроенергетики і найвищі вигоди від цього, планує найнижчі в південно-східній Європі показники цього процесу. Визначено роль української держави у прибиранні бар’єрів розвитку вітроенергетики і виведенні її на європейську траєкторію. Бібл. 6, табл. 2, рис. 1.
3
Kyrnas, L., V. Pundiev, V. Shevchuk, V. Rieztsov, T. Surzhyk та I. Sheiko. "ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ПЛОЩАДОК ДЛЯ РОЗМІЩЕННЯ ФОТОЕЛЕКТРИЧНИХ СТАНЦІЙ В УКРАЇНІ". Vidnovluvana energetika, № 2(57) (2 вересня 2019): 13–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є систематизація та впорядкування дій та основних положень з урахуванням діючих нормативних документів, які необхідно виконувати за умови проектування та будівництва фотоелектричних станцій в Україні, починаючи з вибору площадки для їх розміщення та закінчуючи отриманням ліцензії на виробництво і договору на продаж отриманої електроенергії.
В роботі описано розроблення методики визначення техніко-економічної доцільності розміщення площадок фотоелектричних станцій та їх потужностей з урахуванням екологічних аспектів по регіонах України. Ця методика є результатом системного наукового аналізу покрокових дій за умови проектування, будівництва та введення в експлуатацію фотоелектричної станції в Україні з урахуванням та дотриманням всіх законодавчих та технічних вимог, що діють на даний час в нашій країні, починаючи з вибору площадки під будівництво ФЕС і закінчуючи отриманням ліцензії на виробництво і договору на продаж отриманої електроенергії. Методика для зручності користування виконана у вигляді таблиці, де в логічній послідовності розташовано пункти дій (робіт), які необхідно виконати, з поясненнями та посиланнями на діючі законодавчі та нормативні документи та отриманими результатами за кожним із пунктів.
В роботі описано алгоритм створення карт-схем для кожної із областей України з відображенням на них перспективних ділянок під будівництво фотоелектростанцій з короткою їх характеристикою та можливістю приєднання до електричної мережі. Розробленню карт-схем передує аналіз стану електроенергетичної інфраструктури в районі поблизу наміченої до використання під розміщення фотоелектростанції земельної ділянки, який необхідний також крім усього і для визначення оптимального розташування генеруючих потужностей виробництва електричної енергії. Розроблені карти-схеми дають наглядне уявлення щодо запропонованих площадок під будівництво фотоелектростанцій та щодо можливостей їх приєднання до електричної мережі. Бібл. 9, табл.1, рис. 1.
4
Костюченко, Валентина, та Олександра Рудченко. "РОЗВИТОК «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ» У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ОБЛІКОВИЙ ВИМІР". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 202–6. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні напрями реалізації концепції «зеленої економіки» в країнах Європейського Союзу, досліджено тенденції її розвитку та результативність впровадження в деяких країнах з позиції облікового виміру. Проаналізовано показники вимірювання тенденцій розвитку та ефективності зростання «зеленої економіки» у тих країнах, які є лідерами в досягненні цілей сталого розвитку. Зазначено позитивні тенденції впровадження «зеленої економіки» в Україні, зокрема зростання впровадження інновацій підприємствами та виробництво електроенергії з відновлюваних джерел. Проведено порівняльний аналіз окремих аспектів та досягнень переходу до «зеленої економіки» між Україною та окремими країнами Європейського Союзу. Визначено, що темпи зростання «зеленої економіки» в країні є надто низькими, і подальше впровадження концепції повинно враховувати досвід європейської спільноти.
5
Бриль, А. О., П. Ф. Васько та А. В. Мороз. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗВОРОТНИХ ВОД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЗА «ЗЕЛЕНИМ» ТАРИФОМ НА ГЕНЕРОВАНУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ". Vidnovluvana energetika, № 1(64) (30 березня 2021): 59–69. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.1(64).59-69.
Повний текст джерелаАнотація:
Гідроенергетичний потенціал малих річок України, з урахуванням природоохоронних обмежень на використання води стоку річки для виробництва електроенергії та використання територій для спорудження малих ГЕС, сягає рівня 375 МВт з річним обсягом виробництва електроенергії близько 1270 млн кВт·год/рік. Існують додаткові можливості збільшення потенціалу малої гідроенергетики в результаті використання скидного потенціалу зворотних вод технологічних процесів (водопостачання питної води, водовідведення, зворотні води гірничо-збагачувальних комбінатів, очисних споруд міст та підприємств). При цьому генерування електроенергії здійснюється за відсутності негативного впливу на флору і фауну, оскільки у зворотних водах відсутня риба, річкові тварини, рідкісні птахи, немає потреби в побудові греблі, нового водосховища, не затоплюються навколишні території. Будівництво малих ГЕС на введених в дію спорудах водопостачання та водовідведення сприяє модернізації існуючого об’єкта (ремонт або заміна окремих елементів) та підвищенню його надійності в результаті встановлення сучасної автоматизованої системи управління та моніторингу. Але в переважній більшості випадків, за винятком водопостачання питної води, зворотні води містять значну кількість домішок і хімічних сполук, що значно збільшує питомі витрати на обладнання. Експлуатація обладнання в агресивному середовищі зменшує рентабельність цих проєктів. Тому отримання «зеленого» тарифу на вироблену електроенергію такими малими ГЕС слугує майже єдиною мотивацією для приватних інвесторів. Проте в чинних нормативно-правових актах відсутнє однозначне трактування умов установлення «зеленого» тарифу для ГЕС на зворотних водах. У статті визначено нормативно-правові аспекти для встановлення «зеленого» тарифу на генеровану електроенергію при використанні гідроенергетичного потенціалу зворотних вод технологічних процесів. Наведено короткий опис реалізованого пілотного проєкту малої ГЕС на стічних водах міських очисних споруд на території України, для якої встановлено «зелений» тариф на вироблену електроенергію. Бібл. 17, табл. 2, рис. 1.
6
Derkach, Tatyana. "РОЛЬ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 21 (30 березня 2020): 49–63. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-49-63.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлено результати дослідження розвитку хімічної промисловості та її роль в національному господарстві України. Визначена тенденція змінювання виручки від реалізації та питомої ваги хімічного виробництва в промисловості країни. Охарактеризований вплив хімічної галузі на ринок праці та рівень заробітної плати в галузі. Темпи зростання заробітної плати співставленні з індексом споживчих цін. Проаналізована частка витрат на охорону навколишнього середовища серед галузей переробної промисловості. З урахуванням того, що енергоресурси та їх вартість – одна з найгостріших проблем вітчизняної економіки, визначена динаміка використання теплової та електроенергії в хімічному виробництві. Розглянута структура капітальних інвестиції в галузях переробної промисловості Україні та динаміка капітальних витрат в хімічному виробництві. Представлений кореляційний та регресійний аналіз динаміки капітальних вкладень в галузь та динаміки обсягів реалізації. Проаналізовані основні показники, що характеризують інноваційну активність в хімічній промисловості.
7
Vlasenko, M., O. Godun та V. Kyrianchuk. "Оцінка сценаріїв розвитку ядерної генерації України після 2030 року". Nuclear and Radiation Safety, № 1(61) (17 березня 2014): 8–13. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.1(61).02.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі прогнозних даних з виробництва та споживання електроенергії в Україні та з використанням наданого у рамках співробітництва з МАГАТЕ коду моделювання MESSAGE проведено оцінки структури виробництва електроенергії для різних сценаріїв розвитку ядерної генерації України до 2100 року. Виконано оцінки перспектив подальшого розвитку ядерної генерації на основі відкритого ядерно-паливного циклу (ЯПЦ) та удосконалених легководних реакторних установок (РУ), проведено аналіз можливого розвитку ядерної генерації у разі впровадження частково-замкненого та замкненого ЯПЦ з введенням в експлуатацію важководних РУ типу CANDU та реакторів на швидких нейтронах. Для різних варіантів ЯПЦ отримано прогнозні оцінки з динаміки введення в експлуатацію нових потужностей РУ, накопичення відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) та продуктів його переробки. Виконано порівняльний аналіз перспектив розвитку до 2100 року відкритого ядерно-паливного циклу України у разі накопичення (концепція «відкладеного рішення») та переробки ВЯП. Розроблено модель енергетичної системи України для коду МАГАТЕ MESSAGE.
8
Editor, Editor. "РИНОК ЗОЛЬНИХ МІКРОСФЕР УКРАЇНИ". Товарознавчий вісник 1, № 12 (29 листопада 2019): 212–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз сучасного стану ринку зольних мікросфер в Україні, дослідженняосновних тенденцій та перспектив його розвитку.Методика. Під час проведення досліджень використано аналітичні та статистичніметоди обробки даних.Результати. Досліджено сучасний стан ринку зольних мікросфер в Україні.Встановлено, що широке використання золошлакових відходів сприяє використаннюмікросфер в усіх сферах промисловості, зокрема в будівництві. Визначено, що натериторії України функціонує 15 ТЕС та основними вітчизняними виробниками зольнихмікросфер є Бурштинська, Придніпровська, Трипільська, Криворізька та Чернігівська ТЕС.У 2017 р. обсяг реалізації золошлакових матеріалів становив 408,3 тис. т, а прибуток відпродажу – 6,2 млн дол. США. Основними країнами-імпортерами зольних мікросфер у 2018р. в Україну є Російська Федерація, Кувейт, США, Південноафриканська Республіка, Індія.Протягом 2014-2018 рр. відмічено зростання імпорту, що пояснюється постачаннямвугілля з США та Південноафриканської Республіки, що може спричинити негативнінаслідки для вугільної промисловості України і зумовить підвищення середніх цін навартість електроенергії. Встановлено, що експорт переважає над імпортом. Зольнімікросфери в Україні поки що залишаються не затребуваними кінцевими споживачами,оскільки відсутні підприємства, що широко використовують їх у своєму виробництві.Зольні мікросфери експортуються до Німеччини, Італії, Словаччини, Казахстану,Республіки Корея, Нідерландів, Білорусі, Республіки Молдова, Румунії та Туреччини.Найбільшу частку в експорті в 2018 р. займала Німеччина. У країни Близького Сходу зольнімікросфери з України експортуються здебільшого для потреб нафтогазової галузі, а вєвропейські країни – для будівельної галузі та виготовлення вогнетривів. Відмічено, щоУкраїна володіє потужними ресурсами сектору, обумовлюючи перспективи використаннязольних мікросфер у різних галузях, зокрема, виробництві будівельних матеріалів тавиробів, вогнетривкої цегли, теплоізоляційних і звукозахисних матеріалів.Наукова новизна. Проаналізовано стан ринку зольних мікросфер в Україні здетальним дослідженням виробництва, експортно-імпортних операцій, основних країнконтрагентів.Практична значимість. Результати досліджень є відображенням сучасноїкон’юнктури ринку зольних мікросфер України, що може бути використано при подальших дослідженнях.
9
Стрелкова, Г. Г. "Виробництво електроенергії сонячними електростанціями: світові тенденції і стан в України". Енергетика: економіка, технології, екологія, № 2 (40) (2015): 78–86.
Знайти повний текст джерела
10
Geletukha, G. G., T. A. Zheliezna та A. I. Bashtovyi. "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ З ТВЕРДОЇ БІОМАСИ. ЧАСТИНА 1". Industrial Heat Engineering 39, № 1 (20 лютого 2017): 58–64. http://dx.doi.org/10.31472/ihe.1.2017.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку виробництва електроенергії з біомаси в Україні. Розглянуто підходи до вибору парових турбін для проектів ТЕЦ на біомасі в комунальному теплопостачанні. Представлено результати енергетичного аналізу життєвого циклу комбінованого виробництва теплової та електричної енергії з твердої біомаси.
11
Romanchukevych, V. V. "ЕКОНОМІЧНІ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 112–18. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.112-118.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на виявлення економічних напрямів модернізації державної фінансової політики сталого розвитку України. Досліджено п’ять основних вимірів формування сталого розвитку: енергетична безпека, інтеграція внутрішнього енергетичного ринку, економічний союз, прогресивна політика для використання глобалізації, правосуддя та основні права громадян. Встановлено, що міграція покращує процес, що сприяє сталому розвитку. Міграційна політика повинна будуватися на солідарності та відповідальності та матиме додаткову перевагу – зробити цінний внесок у економічний розвиток і ефективність у довгостроковій перспективі. Виходячи із досліджень п’яти основних вимірів, що стимулює розвиток економіки сформовано основні напрями покращення державної фінансової політики сталого розвитку: покращення інвестиційного клімату, формування єдиного цифрового ринку, входження в структуру Європейського енергетичного союзу. Автором сформовано основні індикатори економічного напряму фінансової політики сталого розвитку: ВВП на душу населення; видобуток енергетичної сировини; видобуток неметалевих та будівельних матеріалів; видобуток рудної сировини; частка невідновлюваної енергії у валовому внутрішньому енергоспоживанні; внесок електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії; виробництво електроенергії джерелами та паливом; енергоємність економіки; кінцеве споживання палива та енергії в галузях економіки, а також електроенергії в галузях економіки; виробництво радіоактивних відходів; продуктивність вантажів; продуктивність пасажирських перевезень; розрахунок проїзду відстані на душу населення громадським транспортом. Встановлено, що індикатори економічного напряму фінансової політики сталого розвитку націлені на покращення економічного стану країни, оскільки саме кожен із вказаних індикаторів вказує на зростання/зменшення рівня економічного стану.
12
Лисак, О. В. "АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ЗА ВИКОРИСТАННЯ СЕЗОННОГО ГЕОТЕРМАЛЬНОГО АКУМУЛЮВАННЯ В КОМБІНАЦІЇ З СИСТЕМОЮ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ ВОДНЮ". Vidnovluvana energetika, № 3(62) (28 вересня 2020): 70–88. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.3(62).70-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз застосування системи центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання в комбінації з системою виробництва та споживання водню в загальному комплексі забезпечення енергетичних потреб будівель та супутньої інфраструктури переважно завдяки відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ). Щодо частки в теплозабезпеченні, то система з використанням сезонного геотермального акумулювання слугує основним джерелом теплопостачання, а система з застосуванням водню є допоміжним джерелом енергії, призначеним для забезпечення теплоспоживання в період «пікового» навантаження. В даній роботі увагу до використання водню привернуто через необхідність відмови від традиційних джерел енергії, зокрема природного газу, як пікового та резервного джерела енергії в системі комбінованого центрального теплопостачання.
Хоча основна частина статті присвячена проблематиці систем центрального теплопостачання, робота також розглядає інші елементи енергозабезпечення житлових будівель та супутньої інфраструктури. Зокрема, увагу приділено ВДЕ, які характеризуються змінним характером генерації електроенергії та теплоти у часі, та їх зв’язку з загальною енергомережею. Також показано, як надлишок електроенергії від ВДЕ слугує джерелом для генерації водню. Отриманий водень й використовуватиметься як для системи водневого теплопостачання, так і для потенційного забезпечення паливом водневого транспорту. Оскільки в процесі генерації теплоти від утилізації водню застосовуються паливні елементи, то окрім теплоти, такі системи здатні виробляти й електроенергію.
В роботі надана класифікація систем сезонного геотермального акумулювання, проаналізовано схеми та принцип їх роботи, а також наведено їх порівняння.
Було проведено попередній аналіз економічної доцільності систем центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання в Україні. Для цього було виконано порівняння дійсної вартості центрального теплопостачання в Україні (яке здійснюється переважно за рахунок природного газу) з номінальною вартістю центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання. Економічний аналіз показав, що у випадку України нормована вартість системи центрального теплопостачання до складу якої входить сезонний геотермальний акумулятор, в якому застосовано технологію свердловин, є вищою на 80…200 % за вартість центрального теплопостачання від традиційних джерел енергії. Водночас, системи з застосуванням штучних озер можуть бути дешевшими на 20 %, але їх встановлення потребуватиме значних початкових інвестицій. Бібл. 50, табл. 3, рис. 4.
13
Петренко, К. В., І. В. Іванченко та О. О. Кармазін. "АНАЛІЗ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА «ЗЕЛЕНОГО» ВОДНЮ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).19-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – аналіз водних ресурсів України та з’ясування можливості їх використання для отримання «зеленого» водню. Розгортання сучасних водневих технологій для потреб енергетики України стає важливим напрямком. Застосування водню дасть значні переваги для енергетичної системи України, навколишнього середовища та бізнесу. Потенційно можливий обсяг виробництва «зеленого» водню в Україні за допомогою електролізу розраховано за результатами проведених наукових досліджень потенціалу генерації електроенергії вітро- та фотоелектричними станціями. Для розрахунку потенційно можливого обсягу виробництва «зеленого» водню за допомогою електролізу передбачено питоме споживання електроенергії 4,5 кВт∙год / нм3 Н2. Потенціал середньорічного виробітку «зеленого» водню на території України становить 505 132 млн нм3. Електроліз води на даний момент вважається найоптимальнішою технологією для отримання стійкого водню. Для виробництва 1 нм3 Н2 використовується 1,5–2,0 л води, тобто для використання середньорічного потенціалу «зеленого» водню (505 132 млн нм3) потрібно 757,7 млн м3 води. Прогнозоване до 2030 року зменшення втрат води за рахунок удосконалення технологічних процесів підйому, виробництва й транспортування води в результаті впровадження енергоефективних технологій, дозволяє на 70 % задовольнити потребу у воді для використання всього наявного середньорічного потенціалу виробництва «зеленого» водню (518 млн м3). Аналіз запасів нормативно очищених та нормативно чистих без очистки стічних вод (4 473 млн м3) показав перевищення в 6 разів потреби у воді для реалізації всього потенціалу «зеленого» водню. Для виробництва водню також може бути використана морська вода. Отже, наявні водні ресурси України є цілком достатніми для повної реалізації потенціалу виробництва «зеленого» водню без збільшення водозабору. Бібл. 18, табл. 1, рис. 5.
14
Конеченков, А. Є., та К. О. Книш. "ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СЕКТОРА НА РИНКОВИХ УМОВАХ". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 50–59. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).50-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Вітроенергетичні технології відіграють одну з ключових ролей в глобальному «зеленому» енергетичному переході й боротьбі зі змінами клімату, а віднедавна, ще й виступають дієвим інструментом подолання економічних наслідків пандемії COVID-19. Виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань і досягнення національних цілей з розвитку відновлюваних джерел енергії неможливе без структурованої державницької позиції та ефективних механізмів стимулювання проєктів ВДЕ. Сучасними світовими політичними інструментами підтримки відновлюваних джерел енергії загалом та вітрової енергетики зокрема є регуляторна політика, податкові стимули та державна підтримка. Всі ці інструменти на практиці реалізуються у вигляді окремих механізмів підтримки, які використовуються країнами відповідно до їх енергетичної спроможності, політичної зрілості та економічної розвиненості. Згідно з чинним законодавством України нові вітроенергетичні проєкти, введені в експлуатацію після 2022 року, не зможуть отримати «зелений» тариф. Саме тому перехід від «зеленого» тарифу до альтернативних механізмів підтримки є логічним наступним кроком у розвитку національного вітроенергетичного сектора та розбудови безвуглецевої економіки України. Враховуючи український контекст, розглядається потенціал запровадження одного або комплексу таких альтернативних систем підтримки сектору ВДЕ як, зокрема, «зелені» сертифікати, «зелені» надбавки (англ. Feed-in premiums), контракти на різницю (англ. Contract for difference), аукціони, прямі договори купівлі-продажу електроенергії (англ. Corporate PPAs) та гарантії походження електроенергії. Так, першим кроком до оновлення системи підтримки ВДЕ в Україні стало представлення Міністерством енергетики України в серпні 2021 року законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах , який пропонує новий механізм підтримки виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії за моделлю Feed-in-Premium (або контракт на різницю). Окрім альтернативних систем підтримки, гравці ринку також досліджують потенціал розвитку офшорної вітроенергетики та виробництва “зеленого” водню, які стануть невід’ємною частиною не лише розвитку ринку ВДЕ на ринкових механізмах, але й створення нових робочих місць, розвитку національного виробництва та розвитку “зеленої” економіки. Бібл. 3, табл. 2.
15
Трипольська, Г. С. "Ефективність державної політики у сфері сприяння виробництву "зеленої" електроенергії в Україні". Актуальні проблеми економіки, № 11 (125) (2011): 98–107.
Знайти повний текст джерела
16
Zavgorodnia, S. P. "Трансформування системи державної допомоги у сфері енергетики в Україні: існуючі механізми та пріоритети їх удосконалення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 87–98. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконання зобов’язань Україною як члена Енергетичного Співтовариства передбачає зменшення державного втручання, одночасно із забезпеченням доступу до надійних, стійких, сучасних джерел енергії. Положеннями Третього та Четвертого енергетичних пакетів визначено ряд заходів державної допомоги (чи державної підтримки), серед яких: підтримка у питаннях підвищення енергоефективності; заборона відключення вразливих споживачів від електроенергії у критичні моменти; стимулювання до інвестування у нові види виробництва енергії, що походить з відновлюваних джерел; залучення кінцевих споживачів повноцінно брати участь у енергетичному ринку й управляти власним енергоспоживанням.
Метою статті є аналіз існуючих механізмів державної допомоги в Україні у різних секторах енергетики і визначення на цій основі шляхів зменшення державного втручання в умовах трансформування системи управління енергетичним сектором.
Науковою новизною є сформовані за результатами дослідження пропозиції для створення правових умов розвитку ринкових механізмів з одночасним зменшенням державного втручання у різних секторах енергетики.
Висновок. Трансформування системи управління енергетичним сектором в Україні супроводжується зменшенням державної допомоги в окремих секторах енергетики одночасно із фрагментарним впровадженням ринкових механізмів. У результаті аналізу існуючих механізмів державної підтримки в Україні у різних секторах енергетики з’ясовано проблемні питання їх функціонування і визначено пріоритети зменшення державного втручання у зазначену сферу. Можна стверджувати, що задля усунення прогалин функціонування механізмів державної допомоги в різних секторах енергетики для України актуальними є: впровадження енергоефективних заходів на промислових і комунальних підприємствах, запровадження державного стимулювання побутових споживачів до виробництва енергії з відновлюваних джерел; розширення можливостей споживача впливати на власне енергоспоживання; надійний захист вразливих споживачів енергоресурсів через посилення адресності соціальної підтримки.
17
Чала, Ніна Дмитрівна, Андрій Сергійович Китаєв та Єгор Вадимович Андросов. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.
18
Khilko, V. "ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЗМЕНШЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ШЛЯХОМ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ". Vidnovluvana energetika, № 4(59) (26 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).15-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної роботи є визначення шляхів зменшення викидів парникових газів. Парникові гази змінюють клімат планети, викликаючи так зване глобальне потепління. Відбувається антропогенний вплив на природу, загроза вимирання біологічних видів та продовольчій безпеці. В роботі розглянуто ринковий механізм кліматичної політики, за допомогою якого можна змінити світовий енергетичний баланс. Сектор енергетики в світі буде в значній мірі екологічно чистим за рахунок широкомасштабного використання відновлюваних джерел енергії. Ринковий механізм – один з основних інструментів кліматичної політики, за допомогою якого держави і компанії можуть продавати або купувати квоти на викиди парникових газів на регіональному, національному або міжнародному ринках. Законом України від 13.07.2016 р. №0105 ратифіковано Паризьку угоду щодо боротьби зі зміною клімату. Окрім міжнародних зобов’язань, запровадження ринку квот на викиди парникових газів передбачені й внутрішніми стратегічними документами України. Згідно з оновленою Енергетичною стратегією України на період до 2035 року оптимізацію структури енергетичного сектора національної економіки доцільно провадити шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю, збільшення обсягу використання відновлюваних джерел енергії. Виробництво електроенергії відновлюваними джерелами енергії прогнозується збільшити з доведенням її частки у загальному первинному постачання енергії у 2035 р. до 25 %, у порівнянні з показником 2015 р. — 4%. Технічно-досяжний електроенергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України достатній для покриття значної кількості споживання електроенергії в країні. Бібл. 7, табл. 1, рис. 1.
19
Кузьменко, О. В., та В. Г. Чорна. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (21 квітня 2020): 116–19. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).446.
Повний текст джерелаАнотація:
Передбачаються роботи в таких напрямах: 1) передача сучасних будівельних технологій у сфе-рі житлового та промислового будівництва; 2) участь у модернізації залізниці та суднобудівної галузі Чор-ногорії, постачання рухомого складу та локомотивів; 3) постачання до Чорногорії міських і міжміських автобусів; 4) експорт продуктів харчування й орга-нізація їх виробництва в Чорногорії; 5) розширення військово-технічного співробітництва; 6) постачання сучасних енергозберігаючих технологій для житлово-го та промислового будівництва, зокрема для готелів; 7) створення виробництва сонячних радіаторів для про-мислових і приватних будинків; 8) активізація інвес-тиційної діяльності; 9) будівництво експлуатація елек-тростанцій та виробництво електроенергії.
Підбиваючи підсумок викладеному, уважає-мо, що сьогодні Чорногорія чітко визначила вектор розвитку зовнішньої і внутрішньої політики. Вона є не тільки кандидатом на вступ до Європейського Союзу, а й членом НАТО, що демонструє відсутність альтернативного шляху в бік євразійських партне-рів. До того ж Чорногорія цілком підтримує політи-ку Брюсселя, що проявляється в діях уряду, як-от приєднання до європейських санкцій, накладених на Росію у 2014 році. Тут же має сенс уточнити, що Чорногорія більшою мірою задовольняє вимоги Єв-ропейського Союзу для прийняття її повноцінним членом. Так, згідно зі звітами, Європейський Союз позитивно оцінює виконання Чорногорією відпо-відних вимог, що наближує її вступ до цього Союзу у 2025 році. Саме тому, оцінюючи сучасну чорногор-ську політику, треба зауважити, що вона всеохоплю-ючі спрямована на реалізацію вимог Європейського Союзу, що не дозволяє державі вести більш багато-векторну політику, незважаючи на зростання запиту з боку громадськості.
20
Гбур, Зоряна, та Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
21
Ващишак, І. Р. "Проєктування гравітаційно-коловоротних гес для малих річок Прикарпаття". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 93–97. http://dx.doi.org/10.36930/40310215.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто ефективність використання малої гідроенергетики у світі та перспективи її розвитку в Україні. Зазначено, що гідропотенціал великої частини річок Прикарпаття через незначні напори вздовж їх русел для виробництва електроенергії використовують рідко. Для генерації електроенергії малими річками Прикарпаття пропонуємо застосувати гравітаційно-коловоротну ГЕС, яка працює за допомогою водяного виру. Така ГЕС може генерувати електроенергію значної потужності на ділянках річки з незначними напорами. Перевагами гравітаційно-коловоротних ГЕС також є їх мінімальний вплив на живі організми річки через низьку частоту обертів турбін і відсутність замерзання води взимку. Обґрунтовано вибір оптимального способу розміщення гідротурбіни у вирі гравітаційно-коловоротної ГЕС, шляхом встановлення колеса гідротурбіни в нижній частині виру. Електрогенератор і редуктор розміщуються на зовнішній поверхні ГЕС і з'єднуються з гідротурбіною за допомогою валу. Перевагою цього способу встановлення гідротурбіни є те, що вона практично не впливає на формування виру. За таких умов вся енергія виру використовується для обертання гідротурбіни, бо практично весь об'єм води контактує з її лопатками. Запропонований спосіб дає змогу зменшити до мінімуму розміри робочого колеса гідротурбіни та отримати високий ККД. Наведено методику розрахунку гідравлічних характеристик гравітаційно-коловоротної ГЕС для отримання електричних (потужність, частота) параметрів її генератора відповідно до заданих витрати та напору водяного потоку ділянки річки. Наведено умови для утворення виру. Для зменшення негативного впливу на стік річки запропоновано використовувати для роботи малої ГЕС не більше 25 % її середнього багаторічного стоку. За наведеною методикою розраховано каскад з 5-ти малих ГЕС для ділянки річки Бистриця Надвірнянська (м. Івано-Франківськ). Розраховано ступінь редукції редукторів для генераторів ГЕС. Місця для встановлення ГЕС вибирали з найбільшим перепадом висот вздовж русла річки та в місцях зливання русла з меншими річками. Довжина ділянки ріки для розміщення цих ГЕС становить 6 км. Підібрано гідротурбіни з генераторами та системами автоматики для використання їх у складі розрахованих малих гравітаційно-коловоротних ГЕС. Об'єднання гравітаційно-коловоротних ГЕС у загальну енергетичну систему дасть змогу отримати значну електричну генерацію з ділянок річок, гідроенергетичний потенціал яких раніше не використовувався.
22
Ivanenko, N. P., and P. V. Tarasenko. "Cost of hydrogen production with using the share of electricity from a wind power plant in Ukraine." Problems of General Energy 2021, no. 1 (March 24, 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.15407/pge2021.01.045.
Повний текст джерелаАнотація:
To ensure the balance reliability of regimes of UES functioning, it was necessary to apply restrictions on generation from renewable energy sources (RES). In this regard, a number of amendments was made in 2020 to the Law of Ukraine "On the Electricity Market" dated April 13, 2017 No. 2019-VIII, which provide for reduction of the rates of the "green" tariff for renewable energy projects. CJSC NEC "Ukrenergo" predicts limitation of electricity production from renewable sources against the background of their growing capacity and falling consumption – up to 1 billion kW∙h. The total volume of electricity production from renewable energy sources in 2019 was about 4.5 billion kW∙h. One of the most efficient ways to use excessive electricity is producing hydrogen. Hydrogen has been successfully used as a raw material for many years. The total estimated value of the hydrogen feedstock market is $ 115 billion, and it is expected only to grow, reaching $ 155 billion by 2022. Hydrogen is widely used at present in various industries and sectors. It should be noted separately that the use of hydrogen instead of natural gas does not lead to increasing greenhouse gas emissions and favors the decarbonization of economy. In addition, the by-product of electrolysis is purified oxygen, which is currently relevant. The cost of hydrogen generated with the use of renewable electricity is typically $ 2.5–6.6 / kg of hydrogen. The most well-known technological options for producing hydrogen from RES are water electrolysis and steam reforming of biomethane / biogas with or without carbon capture and use / storage. The purpose of this paper was to estimate the weighted average cost of hydrogen in Ukraine at the expense of RES electricity, in particular, produced by a wind power plant with using water electrolysis. We developed an algorithm for calculating the weighted average cost of hydrogen production using wind power plants for the conditions of Ukraine, taking into account the determination of installed capacities of the battery, electrolyzer, and distiller. According to the calculation results, the weighted average cost of hydrogen production was about US $ 5.1 / kg of hydrogen. Keywords: hydrogen production, renewable energy sources, wind farm, weighted average cost. mathematical model, storage, electrolyzer
23
Тучинський, Б. Г., С. О. Кудря, І. В. Іванченко та В. Ю. Іванчук. "НЕВІДВОРОТНІСТЬ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ". Vidnovluvana energetika, № 4(63) (27 грудня 2020): 6–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).6-21.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто суттєві проблеми сучасної української електроенергетики. Зношеність енергетичного обладнання ТЕС і АЕС перевищує допустимі проектні ліміти, що зменшує стійкість постачання електроенергії споживачам, збільшує обсяги локальних і глобальних шкідливих викидів, збільшує питомі витрати палива на ТЕС і АЕС, а з цим – збільшує собівартість і ціну продажу електроенергії. Ще одним з викликів для електроенергетики України є залежність від імпорту палива. Пріоритетний розвиток виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії, обраний європейськими країнами, дозволив подолати проблеми фізичного і морального зносу обладнання, доступу до енергоносіїв, екологічної чистоти роботи електростанцій, ефективності виробництва електроенергії для інвесторів і для держави. Для України є дуже важливим цей позитивний європейський досвід подолання кризи в електроенергетиці.
За даними International Energy Agency в період 2014-2035 рр. інвестиції у відновлювані технології виробництва електроенергії в країнах ЄС перевищать інвестиції в галузі традиційної енергетики (ТЕС і АЕС) разом взяті, більше ніж у три рази.
Результати функціонування європейської електроенергетики за новим “низьковуглецевим” курсом засвідчують, що стратегічні рішення в європейській електроенергетиці були вдалими – країни Європи подолали всі перешкоди розвитку.
Зважаючи на подібність багатьох нагальних проблем української і європейської електроенергетики, а також на значний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України, зокрема енергії сонця та вітру — 2273 млрд кВт∙год у рік, стратегічні рішення для української електроенергетики мають враховувати відповідний європейський досвід пріоритетного розвитку виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Крім того, проведений аналіз дає обґрунтований висновок, що відновлювані технології виробництва електроенергії найбільш привабливі для інвесторів.
Бібл. 19, табл. 8, рис. 12.
24
Mogilnayа, O. M., V. P. Rud, O. V. Khareba, T. K. Horova, O. V. Kuts, L. A. Terokhina та V. V. Sydora. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МАЛОПОШИРЕНИХ ВИДІВ ОВОЧЕВИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ". Vegetable and Melon Growing, № 64 (6 січня 2019): 75–88. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2018-64-75-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у вивченні стану виробництва малопоширених видів овочів, обґрунтуванні сучасних проблем та шляхів ефективного розвитку цього сегменту ринку овочів на перспективу. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва малопоширених і зеленних овочевих культур в Україні. Установлено частку кожної культури у загальних посівних площах і валовому виробництві. Наведено дані щодо розміщення виробництва малопоширених і пряносмакових культур за категоріями господарств. Представлено рекомендовані норми споживання малопоширених видів овочів за їх основними групами на душу населення. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: високі ціни на природний газ та електроенергію, застосування застарілих технологій та відсутність інновацій, відсутність необхідних потужностей для доробки і зберігання, відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики, невідповідність вітчизняної овочевої продукції європейським стандартам. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрямки наукового забезпечення виробництва малопоширених видів овочів на перспективу. Висновки. З підвищенням матеріального добробуту населення змінюються загальні стандарти, зокрема структура продовольчого кошика. Дослідження соціологів і дієтологів доводять, що за цих умов у структурі харчування зменшується частка споживання хліба, картоплі та цукру, й натомість збільшується частка овочів, особливо малопоширених та пряно-смакових культур. Цим орієнтиром, поряд з доцільністю максимального використання наявного природно-економічного потенціалу для виробництва малопоширених видів, й потрібно керуватися, обґрунтовуючи розвиток галузі овочівництва в Україні на перспективу
25
Євдокимова, Валентина. "АРХЕТИПНІ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КРАЇН: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 201–13. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-201-213.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні ознаки збалансованого підходу до задово- лення власних потреб з точки зору “сталого розвитку”. Наголошено, що ор- ганізація надання комунальних послуг є базовою потребою кожного грома- дянина і, за концепцією раціональної бюрократії М. Вебера, має працювати на забезпечення потреб кожного громадянина. Підкреслено, що розвинені європейські країни значну увагу приділяють якості життя населення.
Так, місто Відень (Австрія) десятий рік поспіль займає першу позицію у рейтингу якості життя. Стисло розглянуто архетипний вимір формуван- ня якісної складової постачання комунальних послуг у розвинених країнах Європи. Серед них Німеччина, яка до 2006 р. сформувала сучасний ринок надання якісних комунальних послуг на основі вільної конкуренції. Однією з особливостей організації ринку постачання житлово-комунальних послуг у Німеччині виявлено простоту переходу від одного надавача послуги до більш прийнятного. Виокремлено досвід Німеччини в облаштуванні й переоснащенні старих будинків “хрущовського” типу в Східному Берліні на престиж- ні та елітні.
Сучасні підходи німецької якості розраховані на те, що з 2020 р. Німеч- чина стане країною без “шкідливої енергії”, тобто перейде на нові технології енергозбереження, що доступні людям середнього класу. Також теоретично досліджено ринок організації надання комунальних послуг в Австрії та Поль- щі. Схарактеризовано архетипний вимір організації надання житлово-кому- нальних послуг в Україні.
На основі проведеного теоретичного дослідження та практичного досві- ду доведено, що архетипні підходи щодо організації надання житлово-кому- нальних послуг в Україні кардинально відрізняються від європейських країн. В Україні до 2014 р. законодавчо закріпився порядок формування цін і та- рифів на електроенергію, газопостачання та інші комунальні послуги. Вста- новлення граничних рівнів цін в Україні на електроенергію, природний газ для населення, бюджетних організацій і установ, підприємств комунальної теплоенергетики, тарифів на комунальні послуги здійснює Національна ко- місія з питань регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
НКРЕКП діє на підставі Закону України “Про природні монополії”, де “природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внас- лідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним змен- шенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послу- гами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)”.
Доведено, що вертикальний механізм формування ринку житлово-кому- нальних послуг є неконкурентноспроможним. Висока якість надання жит- лово-комунальних послуг може бути досягнута лише за умови вільної кон- куренції.
26
Бірюков, Є. І. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ РЕАЛІЯХ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 88–92. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено інституціональні засади функціонування підприємств електроенергетики в сучасних інтеграційних реаліях. Встановлено, що, відповідно до класифікації видів економічної діяльності, підприємства електроенергетики належать до секції D «постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря». Цей вид економічної діяльності включає різні групи, серед яких слід назвати групу «виробництво, передача та розподілення електроенергії». Ця група підприємств об’єднує такі класи за класифікацією видів економічної діяльності, як виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії та торгівля електроенергією. Діяльність підприємств електроенергетики безпосередньо пов’язана з електроенергетичною системою, частиною якої вона є. Обґрунтовано, що у дефініційному значенні синонімічними є поняття «енергетичне господарство», «єдина енергетична система», «енергосистема національного господарства», «енергетичний комплекс», які застосовуються в енергетиці у значенні системної єдності виробництва, перетворення, транспортування, передачі різних видів енергії, їх розподілення, збуту та споживання. Встановлено, що об’єднує окреслені поняття застосування теорії систем щодо енергетики. Функціонування підприємств електроенергетики багато в чому залежить від управління енергетичною системою на державному рівні, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів. Встановлено, що підвищення ефективності функціонування енергетичної системи є можливим тільки за умов досягнення консенсусу між усіма його учасниками, дотримання балансу інтересів між виробниками та споживачами електроенергії. Обґрунтовано, що функціонування енергетичних підприємств багато в чому залежить від створених інституціональних умов розвитку всієї енергетичної системи держави, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів.
27
Ляшенко, С., А. Фесенко, В. Юрченко та О. Кись. "Оптимізація екологічних та якісних показників роботи цукрових заводів шляхом удосконалення математичного забезпечення АСУТП цукрового виробництва". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (23 грудня 2020): 128–36. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).128-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є оптимізація екологічних показників і показників енергоефективності цукрового виробництва при забезпеченні випуску продукції високої якості в процесі випарювання соку у багатокорпусній випарній установці цукрового заводу за рахунок удосконалення та впровадження математичного забезпечення в АСУТП.На основі даних про споживання енергії та пари проведено аналіз ефективності цукрового виробництва в цілому і по кожній виробничій ділянці окремо. Розрахунковими методами на основі нормативних інструментів для розрахунку базових, проектних викидів в результаті різних процесів визначено вплив найбільш енерговитратних ділянок цукрового заводу, що впливають на стан довкілля. Шляхом диференціювання якісної моделі у розрахунку матеріального балансу виробничого процесу встановлено вплив впровадження удосконаленого математичного забезпечення АСУТП, в якому враховуються показники якості соку і екологічності, на енергоефективність процесу випарювання.Встановлено що основними складовими впливу на довкілля підприємств цукрової галузі є викиди в атмосферу. Викиди цукрових заводів містять як токсичні речовини (монооксид Карбону, оксиди Нітрогену, Сульфуру та тверді частки), так і парникові гази, що спричинюють зміни клімату (вуглекислий газ, монооксид Нітрогену і метан). Скиди цукрових заводів у водні об’єкти небезпечні високим вмістом органіки (за БПК) і можуть спричиняти евтрофікацію водойм. З метою екологічного обґрунтування застосування обраних показників у математичному забезпеченні автоматизованих систем управління цукрового виробництва проведено визначення обсягів утворення парникових газів у результаті використання електроенергії, виробленої єдиною енергосистемою України, природного газу, декарбонізації вапняку та зберігання жому. Визначено, що впровадження ефективних систем автоматизації технологічних процесів цукрового виробництва здатне скоротити споживання природного газу (до 17%) та електроенергії (близько 4%). Визначено вплив застосування показників якості у математичному забезпеченні АСУТП на оптимізацію процесу випарювання.Наслідками досліджень є розробка математичної моделі технологічного процесу випарювання цукрового соку, яка б доповнювала рівняння матеріального балансу врахуванням показника кольоровості соку. Іншим наслідком оптимізації процесу випарювання є зменшення витрати енергоносіїв, що покращує екологічні показники роботи цукрового заводу. Практична цінність дослідження полягає у вирішенні як нагальних проблем економії енергоносіїв в умовах постійного зростання їхньої вартості, так і забезпечення отримання якісної продукції та виконання екологічних вимог як в межах України, так і міжнародних зобов’язань країни. Застосовано нові підходи до розробки математичного забезпечення АСУТП випарного відділення цукрового заводу на основі нейромережевого підходу з урахуванням якості соку для зниження енергоємності процесу і мінімізації викидів парникових газів.
28
Kudria, S., О. Riepkin, L. Yatsenko, L. Shynkarenko та M. Tkalenko. "КОНЦЕПЦІЯ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2035 РОКУ". Vidnovluvana energetika, № 4(59) (26 грудня 2019): 22–28. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).22-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлені основні положення концепції Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України на період до 2035 року щодо забезпечення використання водню у якості екологічно чистого енергоносія. Проблематика, на розв’язання якої спрямована Дорожня карта розвитку водневої енергетики України полягає у необхідності створення ефективних систем виробництва, акумулювання, зберігання, транспортування та перетворення водню в енергію необхідної якості із використанням у якості первинного енергоресурсу відновлюваних джерел енергії. Розроблення та реалізація завдань і заходів Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України забезпечить зміну структури паливно-енергетичного комплексу України шляхом збільшення в ньому частки відновлюваних джерел енергії, підвищення стабільності роботи енергетичного обладнання, ефективності та надійності електропостачання, а також зменшення антропогенного та техногенного навантаження на довкілля.
Розв’язання поставлених завдань відповідає пріоритетам державної політики – розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії, які можуть забезпечити у 2035 році збільшення частки ВДЕ у паливно-енергетичному балансі України до 25 %.
Оптимальний варіант досягнення мети Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України передбачає розроблення і виконання заходів на період 2020-2035рр., направлених в першу чергу на створення ефективної та економічної інфраструктури постачання споживачів воднем, що використовується в якості енергоносія, та розробку і впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері водневої енергетики. Це дасть можливість створити умови для підвищення рівня освоєння енергії відновлюваних джерел, підвищення стабільності у сфері енергопостачання за рахунок накопичення та використання пікової електроенергії, а також забезпечити впровадження новітніх технологій на основі водню у транспортній галузі України. Бібл. 10.
29
Вахович І.М., Камінська І.М., Волинчук Ю.В. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 1 (10 лютого 2020): 20–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблеми та перспективи розвитку автомобілебудування в Україні. Проаналізовано динаміку виробництва автомобілебудівної продукції за сегментами ринку (виробництво легкових автомобілів, виробництво комерційних автотранспортних засобів, виробництво автобусів) та за автомобілебудівними підприємствами в Україні у 2014–2018 роках. Визначено роль та внесок вітчизняних виробників автотранспортних засобів у виробництво легкових автомобілів, комерційних автотранспортних засобів та автобусів. Систематизовано сильні та слабкі сторони, а також можливості та загрози розвитку вітчизняного автомобілебудування у кореляційній матриці SWOT-аналізу.
30
Гончарук, А. "Про ефективність розподілу електроенергії в Україні". Економіка України, № 4 (2007): 28–35.
Знайти повний текст джерела
31
Budko, V., S. Kudria, M. Budko та V. Ivanchuk. "ВИКОРИСТАННЯ ВІТРОЕЛЕКТРИЧНИХ УСТАНОВОК ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ВОДНЮ В СКЛАДІ АВТОНОМНИХ ЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ НА ПАЛИВНИХ ЕЛЕМЕНТАХ". Vidnovluvana energetika, № 2(57) (2 вересня 2019): 40–46. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).40-46.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано існуючі варіанти застосування відновлюваних джерел енергії до технологій виробництва водню та встановлено, що для умов України електроліз води із застосування енергії вітру та Сонця дозволить збільшити використання енергопотенціалу даних джерел за умови розвитку електричного транспорту на паливних елементах. З двох найбільш широко використовуваних комерційно електролізних технологій виробництва водню, а саме лужного та протонообмінного електролізу, для поєднання з вітроелектричним та фотоелектричними установками найбільш підходить друга, що пояснюється кращими маневровими режимами роботи, які виникатимуть в наслідок стохастичного характеру виробітку електроенергії. В результаті аналізу вітчизняного та закордонного досвіду реалізації комплексів виробництва водню з використанням відновлюваних джерел запропоновано схему автономної заправної станції електромобілів на паливних елементах в якій первинним генератором електричної енергії виступає вітроелектрична установка. Запропонована схема при правильному виборі генеруючих потужностей та акумулюючих ємностей (буферного акумулятору та системи зберігання водню) дозволяє реалізовувати гарантовану заправку електромобілів на паливних елементах в межах року не зважаючи, як на добові, так і на сезонні коливання енергії вітру. Відмічена необхідність розроблення математичного опису системи «вітроелектрична установка – електролізер – буферний акумулятор енергії» для оцінки ефективності роботи запропонованої схеми на основі експериментальних даних швидкості вітру. Бібл. 6, табл.1, рис. 2.
32
Мельник, В. О. "Органічне виробництво сільськогосподарської продукції в Україні". Часопис Київського університету права, № 3 (2017): 238–41.
Знайти повний текст джерела
33
Хілько, В. А. "ЗАХОДИ ПІДТРИМКИ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Vidnovluvana energetika, № 3(66) (30 вересня 2021): 6–17. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).6-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – визначення заходів зі сприяння розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Надано послідовність створення пільгових ставок тарифів на електроенергію ВДЕ відповідно до законодавства України. Необхідно прийняти до уваги, що Закон України «Про альтернативні джерела енергії» є базовим механізмом підтримки системи «зелених» тарифів. Держава зобов’язується викуповувати всю вироблену за проєктами ВДЕ електроенергію за фіксованим тарифом, яка в Україні до того ж прив’язана до євро. Отже, інвестор у відновлюваній енергетиці може побудувати надійну фінансову модель проєкту й бути впевненим у поверненні своїх інвестицій упродовж тривалого строку діяльності. В статті обґрунтовано впровадження системи «зелених» аукціонів як державної схеми підтримки проєктів ВДЕ замість донедавніх «зелених» тарифів. Аукціони дозволяють залучати приватні інвестиції (вітчизняні та іноземні) за допомогою чітких та прозорих процесів. Визначено функції державного підприємства для виконання гарантованої закупівлі електроенергії з ВДЕ згідно з ринковими умовами в Україні. Надано основні організаційні переваги участі інвесторів у системі «зелених» аукціонів. Напрямком прийнятого у 2020 році Закону України N 810-IX є зменшення ставок «зелених» тарифів, що ставить під загрозу перехід країни до сталого розвитку та виконання нею своїх міжнародних зобов’язань. Дія зазначеного Закону призводить до відтермінування будівництва за багатьма новими проєктами. Незважаючи на це, системи «зелених» тарифів та «зелених» аукціонів залишаються в країні основною формою державної підтримки відновлюваної енергетики. Наразі, за результатами державної підтримки, встановлена потужність об’єктів генерації на відновлюваних джерелах енергії становить близько 8700 МВт. Ними за квітень 2021 року вироблено 1020 млн кВт-г електроенергії, що складає 8,3 % обсягу споживання електроенергії в Україні. В українській енергосистемі вже зафіксовані випадки, коли за добу з відновлюваних джерел (включно із великими ГЕС) було вироблено більше електричної енергії, ніж усіма тепловими електростанціями і теплоелектроцентралями України разом узятими. Бібл. 11, табл. 1, рис. 5.
34
Петриченко, О. А. "Регіональне виробництво і споживання молока в Україні". Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка, Вип. 28 (2018): 251–63.
Знайти повний текст джерела
35
Полікевич, Н. "Ринок електроенергії в Україні: проблеми та перспективи реформування". Наука молода, Вип. 18 (2012): 160–65.
Знайти повний текст джерела
36
Колосов, І. П. "Фінансування Світовим банком проекту передачі електроенергії в Україні". Наукові праці НДФІ, Вип. 4 (77) (2016): 82–93.
Знайти повний текст джерела
37
Будько, В. І., та Я. В. Вайнштейн. "ПЕРЕКРИТТЯ НЕБАЛАНСІВ ЗГЕНЕРОВАНОЇ ТА ПРОГНОЗОВАНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ СОНЯЧНОЮ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЄЮ ЗА РАХУНОК СИСТЕМИ АКУМУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).25-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Сонячна фотоенергетика розвивається швидкими темпами, що приводить до появи нових важливих інженерно-технічних та науково-прикладних задач, вирішення яких є ключовим фактором стабільного розвитку не тільки даного сектору відновлюваної енергетики, а й всієї електромережі України. Однією з таких задач є підвищення показника надійності виробітку електричної енергії фотоелектростанцією та її видачі в мережу відповідно до наданого прогнозу на добу та окремо на дві години наперед. Питання стабільного виробітку актуально не лише для мережевих фотоелектростанцій, а й для фотоелектростанцій, що працюють на часткове покриття власного споживання, коли важливо відповідати графіку споживання, аби не порушувати технологічні процеси у виробництві. Одним із варіантів розв’язання цієї задачі є інтеграція різних систем акумулювання електричної енергії до складу фотоелектростанції в тому числі й електрохімічних акумуляторних батарей, що і було досліджено в даній роботі. На основі аналізу реальних даних виробітку електричної енергії протягом березня 2020 року мережевими фотоелектростанціями, що розташовані в Херсонській області, визначені межі невідповідності виробленої електроенергії заявленому прогнозу. Встановлені відносні значення необхідної ємності електрохімічних акумуляторних батарей для забезпечення максимальної відповідності виробітку заявленому прогнозу. Розрахунок базувався на методі пошуку невідповідностей між апроксимованою моделлю та реальними даними, з подальшим обрахуванням відхилення для кожної часової точки.
Отримані графічні залежності відносного значення ємності системи акумуляторів від потужності станції, а також графіки швидкості зміни відносного значення ємності системи та потужності станції.
В подальшому матеріали дано. Бібл. 6, табл. 2, рис. 4.
38
Vlasenko, M., O. Godun та V. Kyrianchuk. "Порівняльна оцінка інноваційних варіантів відкритого ядерно-паливного циклу в Україні". Nuclear and Radiation Safety, № 3(63) (1 вересня 2014): 10–13. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.3(63).02.
Повний текст джерелаАнотація:
У рамках участі України в міжнародному проекті МАГАТЕ з інноваційних реакторних установок та ядерно-паливних циклів INPRO виконано порівняльну оцінку варіантів конфігурацій ЯПЦ на основі перспективних реакторних установок III+ та IV поколінь. Критеріями оцінки є зведена вартість виробленої електроенергії, споживання природного урану та накопичення відпрацьованого ядерного палива. Оцінки виконано з урахуванням прогнозної динаміки споживання електроенергіїв Україні до 2100 року та з використанням розробленої у рамках співпраці з МАГАТЕ моделі енергетичної системи України для коду MESSAGE. Показано можливість перспективного розвитку ядерної генерації України на основі інноваційних реакторних установок на воді з надкритичними параметрами з одночасним скороченням об’ємів накопичення відпрацьованого ядерного палива та зниженням зведеної вартості виробленої АЕС електроенергії.
39
Миськів, Л. П. "Розвиток та виробництво альтернативних видів палива в Україні". Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України, Вип. 141 (2009): 234–39.
Знайти повний текст джерела
40
Славгородська, Ю. В. "Виробництво органічної продукції в Україні: стан та перспективи". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (29 грудня 2016): 49–54. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.04.09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасний стан виробництва органічної продукції в Україні. Проаналізовано розподіл органічних операторів за областями країни. Окреслено перспективи розвитку органічного виробництва, доцільність збільшення його масштабів за зростаючого попиту. Виявлено стримуючі фактори розвитку виробництва органічних продуктів. Запропоновано заходи державного стимулювання виробництва органічної продукції.
The article reviews the current state of organic products in Ukraine. We analyzed the distribution of organic operators for areas of the country. As a result, we considered prospects of development of organic production and feasibility of increasing its scope for increasing demand. We discovered constraints of the development in production of organic products. The measures of stimulation of production of organic products are offered.
41
Московчук А.Т. та Ліщук В.І., Ліщук М.Є. "РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ: СТАН, РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Економічний форум 1, № 3 (16 грудня 2019): 19–25. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему реформування електроенергетичного ринку України та перспективи його інтегрування у європейський енергетичний простір. Здійснено аналіз етапів реформування ринків електроенергії країн Європейського Союзу з точки зору завдань і проблем, що виникали. Охарактеризовано стан реформування ринку в Україні та основні ризики. Окреслено основні заходи, що сприятимуть підвищенню ефективності реформ.
42
Хілько, В. А., та В. Ю. Іванчук. "ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ". Vidnovluvana energetika, № 3(62) (28 вересня 2020): 8–15. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.3(62).8-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – визначення шляхів зменшення викидів парникових газів, які суттєво вливають на тепловий баланс землі. Доповідь 2019 року про розрив в рівнях викидів, яка підготовлена Програмою ООН з навколишнього середовища, свідчить, що заходи по поточній політиці скорочення шкідливих викидів, явно недостатні. В світі спостерігається постійний зростаючий інтерес до відновлюваних джерел енергії, викликаний екологічними міркуваннями: зміна клімату і збільшення вмісту в атмосфері парникових газів. В Україні стрімким темпом розвивається використання відновлюваних джерел енергії, зокрема вітряної та сонячної енергії. Разом з тим при вводі нових потужностей об’єктів на базі ВДЕ існують проблеми мережевого та системного характеру. Тому збільшення потужностей ВДЕ потребує створення в Україні більш гнучкої енергосистеми, в тому числі вирішення питання з резервними і балансуючими потужностями. В статті обґрунтовано використання електричних станцій на базі відновлюваних джерел енергії, які оснащені системами акумулювання електроенергії на основі водню, в якості балансуючих потужностей оператора системи накопичення енергії. Зазначена система накопичення електричної енергії дозволяє перенесення енергії з періоду її «профіциту» в період її «дефіциту». Особливість водневої технології полягає в тому, що забезпечується найбільш економічний варіант зберігання електроенергії і подальше використання цієї запасеної енергії при тривалості розряду до кількох діб. Надано відомості про реальний пілотний проект впровадження накопичення енергії з ВДЕ за водневою технологією, який впроваджується в Європейському Союзі за програмою «Horizon 2020». Гібридні станції на ВДЕ, які оснащені водневими технологіями, можуть забезпечити балансування електроенергії в реальному часі. Технічно-досяжний потенціал ВДЕ в країні перевищує поточне річне споживання електроенергії України. Використання «зеленого» водню, виробленого без викидів в атмосферу CO2, сприяє вирішуванню екологічної проблеми з глобального потепління. Бібл. 9, табл. 1, рис. 3.
43
Evdokimov, V. A. "Formulation of the Problem of Constructing a Multia-Gent Simulation Model of Pricing Processes in the Electricity Market." Èlektronnoe modelirovanie 43, no. 3 (June 4, 2021): 47–63. http://dx.doi.org/10.15407/emodel.43.03.047.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі проведеного аналізу літературних джерел визначено ключові науково-прак-тичні задачі вдосконалення і розвитку системи ціноутворення діючої в Україні моделі ринку електроенергії «Конкуренція на всіх рівнях». Розглянуто формулювання задачі побудови мультиагентної імітаційної моделі процесу ціноутворення на ринку електро-енергії як складної динамічної системи децентралізованої взаємодії між агентами-вироб-никами, оптовими і роздрібними постачальниками, енерготрейдерами і агрегованими споживачами електроенергії.
44
Білявська, Л. Г., та Ю. В. Білявський. "СУЧАСНИЙ СТАН НАСІННИЦТВА ЖИТА ОЗИМОГО В УКРАЇНІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 67–73. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати аналізу сучасного стану виробництва посівного матеріалу жита озимого посівного [озимого] (Secale cereale L.). Найбільшими 10-ма виробниками насіння жита озимого у світі є Німеччина, Росія, Польща, Білорусь, Данія, КНР, Україна, Туреччина, Іспанія, Австрія. Наведена середня врожайність жита озимого у країнах за 2017–2019 рр. Так, в Україні площі під житом становили 2004 р. – 740 тис. га, 2018 р. – 150 тис. га. За останні 12 років відбулося динамічне оновлення сортового складу. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік міститься 40 сортів жита озимого, з яких 21 сорт української селекції та 19 сортів іноземної селекції, на 2021 рік – вже 56 сортів та гібридів. Відмічена чітка тенденція до збільшення сортів іноземної селекції – від 6 % до 47 %. Водночас конкуренто-спроможність сортів української селекції переважає. Лідерами з вирощування жита озимого в Україні є Житомирська, Волинська, Чернігівська, Рівненська, Київська, Сумська, Хмельницька та інші області. Найважливішими умовами зростання врожайності культури є широке впровадження у виробництво найкращих сортів і поліпшення якості посівного матеріалу в обсягах, потрібних для регіонів. Виробництво високоякісного насіння жита базується на врахуванні генно-біологічних та господарсько-цінних особливостей сорту, ґрунтово-кліматичних умов вирощування та інших факторів. Насінництво жита озимого передбачає концентрацію виробничих процесів у паспортизованих насінницьких господарствах, кількість яких в Україні поступово зменшується. Ці господарства здійснюють виробництво кондиційного насіння для забезпечення повної потреби в ньому сільськогосподарських виробників товарного зерна. Для суб’єктів насінництва в нашій країні створено модель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх компаній-виробників (національних й іноземних), що гарантує їм статус виробника комерційного продукту. Аналіз сортового складу насінницьких посівів жита озимого свідчить про переважання сортів української селекції – понад 80%, але їхня частка неухильно зменшується. Використання репродукційного насіння в насіннєвих господарствах сприяє погіршенню отриманої продукції під впливом біологічного та механічного засмічення, пошкодження хворобами, шкідниками, низького рівня агротехніки. Шляхом добре організованого насінництва можна уповільнити цей процес, але зупинити його досить важко.
45
Гармаш, Олександр Іванович. "СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ПРОБЛЕМИ ВЛАШТУВАННЯ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ". Building production, № 65 (15 травня 2019): 3. http://dx.doi.org/10.36750/2524-2555.65.3-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено аналіз світового досвіду влаштування гідроізоляції підземних частин будівель і споруд. Успіх у комерційних фірм проявляється тільки тоді, коли в одному підприємстві зосереджуються наукові дослідження, виробництво гідроізоляційного матеріалу, його застосування. Вирішення проблеми гідроізоляції в Україні - забезпечення комплексу умов пристрою надійної гідроізоляції.
46
Muniv, R. M., та I. V. Voronuy. "Особливості розвитку м’ясного птахівництва в сільськогосподарських підприємствах України". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 77–81. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7615.
Повний текст джерелаАнотація:
За останні роки в сільськогосподарських підприємствах галузі птахівництва спостерігається зростання поголів’я птиці й виробництва м’яса бройлерів. Головною причиною цього розвитку є швидке виробництво і добра його окупність. В Україні щорічно вводяться у дію або реконструюються птахофабрики на найвищому технологічному рівні, що забезпечує постійне зростання поголів’я птиці, яке у 2016 р. склало 112008,7 тис голів. За січень-жовтень 2016 року в Україні було вироблено 1846,7 тис. тонн м'яса всіх видів (у забійній вазі) всіма категоріями господарств. Щодо показника минулого року виробництво підвищилося на 0,8% (+14,1 тис. тонн). Сільгосппідприємства виробили 1236,8 тис.тонн, що вище показника за аналогічний період 2015 року на 2,8% (+34,0 тис.тонн). Виробництво м’яса птиці 2016 року складе 1,165 млн тонн у забійній вазі. Це на 3% більше, ніж минулого. 920 тис. тонн із цього об’єму вироблять промислові підприємства. За січень-жовтень 2016 рору сільськогосподарськими підприємствами України було реалізовано на забій 1084,3 тис. тонн (живої ваги) м'яса птиці всіх видів. З неї реалізовано бройлерів 1030,0 тис.тонн, що на 2,6% (+25,8 тис.тонн) вище показника минулого року. Середні ціни реалізації 1 ц живої маси птиці впродовж 2016 р. коливалися і значною мірою залежали від строків продажу та каналів реалізації. Різниця між максимальною (травень – 39,27 грн/кг) і мінімальною (лютий – 30,07 грн/кг); середньою за 2016 рік ціною одиниці живої маси птиці в Україні становила 4,79 грн/кг. Стан розвитку галузі птахівництва в Україні свідчить про те, що в результаті інвестування відбулося швидке збільшення обсягів виробництва м’яса птиці і при збереженні темпів зростання об’ємів виробництва в найближчі роки буде повністю насичений внутрішній ринок і з’явиться можливість експортування продукції птахівництва в інші країни.
47
Дударь, Тарас, та Владимир Дударь. "ТРЕНДЫ МЕДОВОГО БИЗНЕСА И СТРАТЕГИЧЕСКИЕ ОРИЕНТИРЫ МАРКЕТИНГОВОЙ КООПЕРАЦИИ В ПЧЕЛОВОДСТВЕ УКРАИНЫ". SWorldJournal, № 04-03 (30 червня 2018): 12–21. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-04-03-005.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено системний аналіз динаміки виробництва і реалізації меду як основного продукту галузі бджільництва в Україні. Зазначено, що виробництво меду, яке здійснюється в основному в особистих селянських господарствах пасічниками-аматорами орієнтоване на з
48
Дударь, Тарас, та Владимир Дударь. "ТРЕНДЫ МЕДОВОГО БИЗНЕСА И СТРАТЕГИЧЕСКИЕ ОРИЕНТИРЫ МАРКЕТИНГОВОЙ КООПЕРАЦИИ В ПЧЕЛОВОДСТВЕ УКРАИНЫ". SWorldJournal, № 04-03 (30 червня 2018): 12–21. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-04-03-005.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено системний аналіз динаміки виробництва і реалізації меду як основного продукту галузі бджільництва в Україні. Зазначено, що виробництво меду, яке здійснюється в основному в особистих селянських господарствах пасічниками-аматорами орієнтоване на з
49
Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір та Г. С. Шунько. "ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Для підприємств ресторанного господарства України суттєвою проблемою є висока енергоєм-ність технологічних процесів та неефективне використання ресурсів. Метою роботи є проведення аналізу енергозберігаючих технологій у ресторанному господарстві на прикладі діючого підприємства харчування. В статті розглянуто методику впровадження ресурсоефективних та більш чистих технологій на підприємст-вах харчування. Основні напрямки стосуються підбору енергозберігаючого обладнання для виробничих цехів ресторану та правильного його експлуатування. Також наведено рекомендації щодо зниження витрат на кон-диціювання повітря, забезпечення ефективної роботи холодильного обладнання, зниження витрати енергії на водоспоживання й освітлення ресторанів. Створення підприємства ресторанного господарства з викорис-танням нових технологій виробництва кулінарної продукції та енергоефективного обладнання дає суттєві переваги: зменшується площа, яку займає обладнання, знижується споживання електроенергії, кількість ви-робничого персоналу, зменшуються втрати маси продукту, кулінарного жиру та води для миття обладнання. Було проведено енергетичний аудит для існуючого ресторану. Проаналізовано розподіл вартості основної си-ровини та допоміжних матеріалів популярних страв, розподіл споживання енергоносіїв на підприємстві. Ана-ліз ефективності використання ресурсів для загальних потреб підприємства було проведено за наступними напрямками: системи охолодження; приготування їжі; освітлення; вентиляція; опалення; водовикористання; утворення відходів та поводження з ними. Згідно з отриманими даними було розроблено рекомендації щодо удосконалення кожного з напрямків. Всі наведені рекомендації дозволять підвищити енергетичну ефектив-ність підприємства та підвищити конкурентоспроможність ресторану при незначних фінансових витратах.
50
Харук, Андрій Іванович. "ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ ДВИГУНІВ ДЛЯ БОЙОВОЇ АВІАЦІЇ: РАННІЙ ЕТАП". Військово-науковий вісник, № 28 (20 листопада 2017): 250–58. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.28.2017.250-258.
Повний текст джерела