Статті в журналах з теми "Використання музичних інструментів"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Використання музичних інструментів.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-22 статей у журналах для дослідження на тему "Використання музичних інструментів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Корякін, Олексій Олексійович. "ПРИЙОМИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОЇ РЕВЕРБЕРАЦІЇ У СУЧАСНІЙ ЗВУКОРЕЖИСУРІ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 93–99. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247373.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в систематизації основних сучасних прийомів використання реверберації у звукорежисурі. Для реалізації мети використано методи: системно-аналітичний, мистецтвознавчий та порівняльно-історичний. Наукова новизна полягає в уточненні класифікації та систематизації основних сучасних прийомів використання штучної реверберації, а також опануванні методичних засад штучної реверберації в процесі професійної підготовки. Основні результати і висновки дослідження. Еволюція цифрових технологій у галузі звукорежисури, запровадження ревербераційних алгоритмів сприяли активному використанню штучної реверберації, зокрема «згорткової» реверберації із найсучаснішим ревербераційним алгоритмом. У статті розглянуто прийоми штучної реверберації для створення звукової перспективи; для оброблення back-вокалу та дилею; для «пом’якшення» звучання певних партій музичних інструментів; для опрацювання різних однотипних сигналів; для оброблення партії соло з двома ефектами реверберації. Певні різновиди штучної реверберації використовувалися на різних етапах розвитку музичної індустрії. Сучасний стан розвитку програмного забезпечення дає змогу використовувати відразу декілька алгоритмів реверберації і створювати оригінальне звучання. Засвоєння здобувачами вищої освіти прийомів штучної реверберації доцільно розпочати з найпростіших ефектів із незначним варіюванням лише певних параметрів. Подальше опанування штучної реверберації варто здійснювати засобами програмного забезпечення (зокрема, з допомогою безплатних VST-плагінів) для цифрових звукових робочих станцій.
2
Hromchenko, V. V., та I. M. Makarenko. "ТВОРЧІСТЬ ЕЖЕНА БОЦЦА У КОНТЕКСТІ ДУХОВОГО АКАДЕМІЧНОГО МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОГО МИСТЕЦТВА". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 14 (21 січня 2019): 133–47. http://dx.doi.org/10.15421/221828.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – розкриття творчого феномену Ежена Боцца у сучасному духовому академічному музично-виконавському мистецтві. Ціллю публікації також постає виявлення найбільш характерних для творів композитора жанрів, художньо-образних сфер, відповідних образів змістовного насичення музичних композицій французького майстра. Методологія дослідження зумовлюється застосуванням структурно-історичного методу, який дозволяє означити певні етапи творчості митця. Аксіологічний метод створює можливість виявлення художньо-ціннісних критеріїв відомих духових творів композитора. Методи аналізу і синтезу дозволяють кристалізувати фрагментарно-часткові риси композиторського стилю майстра та усвідомити їх як цілісно-художнє явище авторського почерку митця. Порівняльний метод постає в основі вияву причинно-наслідкових зв’язків щодо відповідних характерологічних ознак творчості композитора. Висновки дослідження формуються у результаті використання структурно-аналітичного методу. Новизна пропонованої теми обумовлюється надзвичайно малою кількістю наукових робіт, присвячених творчості Е. Боцца у світлі духового академічного музично-виконавського мистецтва. Духові композиції французького майстра розглядаються як у їх відповідності творчим періодам митця, так і у зіставленні духових композицій з певними культурно-творчими звершеннями у житті композитора. Висновки. Написання творів для духових академічних інструментів утворює постійний композиційно-творчий процес протягом усього життєвого шляху майстра, який відбувається на тлі виняткової активності використання композитором широкої палітри музичних жанрів ХХ століття. Своєрідна жанрова строкатість музичного доробку Е. Боцца в усі періоди творчості майстра завжди позначається наявністю духових мініатюр, художньо самобутніх програмних п’єс, як правило, з узагальненим типом програмності.
3
Kilivnik, V. S., V. L. Smirnova та N. Ya Panchyshyn. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА КРЕАТИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ДЛЯ НАВЧАННЯ ІНТЕРНІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (1 лютого 2020): 65–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10613.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Проаналізувати сучасний стан та можливості удосконалення навчального процесу при підготовці інтернів та обґрунтувати застосування інформаційних технологій та креативних середовищ в умовах санаторію та кафедри медичної реабілітації і медико-соціальної експертизи медичного університету.
Матеріали і методи. У дослідженні застосовано інформаціологічний, бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати й обговорення. У Немирові, що на Поділлі, створено 10 музеїв та одну картинну галерею. Серед них: музей народних музичних інструментів (в районному будинку культури); музеї Марка Вовчка, М. Трублаїні (у школі № 2); музей «Літературна Немирівщина»; краєзнавчий музей (в жіночому Свято-Троїцькому ставропігійному монастирі); старовинний палац та парк, музеї княгині М. Г. Щербатової, етнографічний, історії медицини та фармації, музичних інструментів, радіоелектроніки, бібліотека стародруків та картинна галерея сучасних українських художників (у клінічному санаторії «Авангард»). Музеї знайомлять із культурою минулого та сучасності. Вони стали ефективними засобами навчання, розвитку та виховання. Це підтверджено позитивними результатами опитування у 96,5 % випадків слухачів-інтернів та курсантів-лікарів, яких ми опитали протягом 2013–2019 рр. Інтеграція активних видів навчання, підвищення творчого потенціалу та адаптація технологій навчання до індивідуальних особливостей інтернів, упровадження нових технологій навчання сприяють активації їх пізнавальної діяльності, підвищують мотивацію до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності.
Висновки. Розширення освітньо-культурного середовища для підготовки інтернів за рахунок ресурсів музеїв сприятиме євроцентричній трансформації української освіти. Музеї та картинна галерея санаторію «Авангард» створені з урахуванням можливості виконання не тільки навчальних, а й реабілітаційних програм. Застосування інформаційних технологій навчання допомагає інтенсифікувати усі рівні навчально-виховного процесу, підвищити його ефективність та якість. Вітчизняний та наш власний досвід свідчать про доцільність застосування запропонованих підходів щодо організації освітнього процесу в навчальних закладах країни.
4
Kshyvetskyy, B. Ya, H. M. Datskiv та Yo V. Andrashek. "Загальні відомості про клеї, склеювання та термічно модифіковану деревину". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 81–84. http://dx.doi.org/10.15421/40290317.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено аналіз клеїв, які використовують для склеювання деревини у деревообробному і меблевому виробництвах, зважаючи на їх екологічність, токсичність, походження, економічність, способи виробництва і сфери застосування. Особливу увагу приділено термопластичним полівінілацетатним клеям, які є одними з найперспективніших на сьогодні для склеювання як звичайної, так і термічно модифікованої деревини. В умовах зростання вимог до екологізації промисловості та обмежень використання матеріалів, що містять шкідливі хімічні компоненти, виникла потреба у розробленні нових методів модифікування деревини, які базувались би на принципах екологічності та ресурсоощадності. Показано, що за дії на деревину температури 180–240 °С в її біологічному складі відбуваються незворотні зміни, які впливають на властивості кінцевого продукту, зокрема: покращена формостійкість та стійкість до високих температур, абсолютна стійкість до біологічних уражень, висока вологостійкість (адсорбційні властивості у 3–5 разів нижчі, ніж у звичайної деревини), однорідність кольору за глибиною, довговічність, екологічність тощо. Усі зазначені вище властивості термічно модифікованої деревини зумовлюють універсальність її використання: як конструкційного матеріалу, стійкого до атмосферних впливів (вуличні конструкції, ландшафтний дизайн, будівництво мостів, причалів, облицювання водних каналів), для зовнішнього та внутрішнього оздоблення фасадів та житлових приміщень, виготовлення меблів, підлогового покриття, музичних інструментів тощо. Сфера застосування термодеревини така ж широка, як і сфера застосування звичайної деревини. Зокрема, з термічно модифікованої деревини можна виготовляти малі архітектурні форми, садово-паркові конструкції. Одним з пріоритетних напрямів наукових досліджень є вивчення термодеревини, що може використовуватися як матеріал для несних конструкцій. Зокрема, у вигляді композитного клеєного бруса ("клеєний термобрус"), що об'єднує ламелі з модифікованої та звичайної деревини. Наведено аналіз впливу зміни фізико-механічних властивостей термічно модифікованої деревини на міцність та довговічність клейових з'єднань.
5
Musiiachenko, O. S. "Українська художня література як джерело дослідження місця музики у повсякденному житті киян другої половини ХІХ – початку ХХ ст." Grani 19, № 3 (19 лютого 2016): 112–18. http://dx.doi.org/10.15421/1716050.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано аспекти музичного повсякдення та місце музики у повсякденному житті різних прошарків киян другої половини ХІХ - початку ХХ ст. на прикладах фрагментів творів української художньої літератури – «Кайдашева сім’я», «Київські прохачі», «Вечір на Владимирській горі» Івана Нечуя-Левицького, «За двома зайцями» Михайла Старицького, «Голосні струни» Лесі Українки. В цих працях досліджено стан музичної освіти інтелігенції, її гру на музичних інструментах, пісенний репертуар, ставлення до музики, музичні смаки, музичні вечори, моду на концерти у саду Купецького зібрання. Розглянуто епізоди із життя київських робітників та колишніх селян, які приїхали на заробітки до Києва: вечірні гуляння у центрі та співи, можливість послухати здалека концерти в саду Купецького зібрання. Охарактеризовано сприйняття музики гостями міста: вплив на прийшлих прочан церковного співу у Києво-Печерській Лаврі. Проаналізовано місце музики в житті київської бідноти. Визначено особливості використання української художньої літератури як історичного джерела та ступінь висвіт- лення даного питання у наукових публікаціях. Звернено увагу на доцільність використання отриманих результатів на заняттях з нової історії України.
6
Громченко, В. В. "Духове соло в музиці романтизму". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 13 (15 серпня 2018): 105–17. http://dx.doi.org/10.15421/221810.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є визначення ряду причин, мотивів щодо наслідків зменшення концертно-творчої активності, мистецького функціонування духового соло у сфері академічного інструментального виконавства часів музичного романтизму. Методологія розробки проблеми складається з низки теоретичного та емпіричного науково-дослідного інструментарію. Історичний метод дозволяє виділити конкретний культурно-історичний період для вивчення означеного питання. Опрацювання та усвідомлення характерних складових духового соло здійснюється на основі використання системно-комплексного методу. Практичні висновки дослідження ґрунтуються на використанні методу узагальнення. Ціннісний фактор добору композицій духового соло, як музичного матеріалу пропонованого дослідження, стверджує використання в означеній науковій статті аксіологічного підходу. Наукова новизна роботи зумовлюється зверненням автора до найменш досліджуваного явища в духовому академічному музично-виконавському мистецтві, а саме феномену сценічно-одноосібної художньої духової практики соло у період музичного романтизму. Висновки. Духове соло у часи музичного романтизму характеризується вагомим зменшенням творчої активності. Серед максимально значимих мотивів, причин вище окресленого мистецького становища відзначимо наближення духового соло до аматорського музикування, активізацію процесів опанування технікою гри на духових академічних інструментах серед представників когорти музикантів-аматорів, суттєве конструкційне відставання духового інструментарію від інших представників сфери професійного інструментального музикування, зокрема струнно-смичкових інструментів та, безперечно, фортепіано, а також стрімке еволюціонування ансамблево-оркестрового виконавства, в якому духові академічні інструменти мали першорядне художнє, естетико-оновлююче значення.
7
Петренко Г. О. "МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В УЧИТЕЛЬСЬКІХ СЕМІНАРІЯХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX– ПОЧАТКУ XX СТ. (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНСЬКОЇ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 263–70. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.284.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується проблема музичного виховання майбутніх педагогічних кадрів на Півдні України у другій половині XIX – на початку XX століття, розкриті передумови та історія виникнення учительських семінарій. Зазначено, що основним завданням цих закладів було заповнити нестачу педагогічних кадрів для закладів середньої освіти. Наведено перелік документів, що регламентували їхню діяльність.Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми з акцентом на праці вчених, які розробляли питання трасформації та розвитку музичного виховання (І. Авескулова, С.Волкова, Т. Гризоглазова, Т. Грищенко, В. Гуріна, М. Данілюк, А. Желан, Л. Коваль, Г. Падалка, О. Ростовський, Л. Сбітнєва та інші).Звернено увагу на те, як реформи 60-70-х років XIX століття Російської імперії в галузі освіти вплинули на особливості становлення та розвитку освітньої системи Півдня України, зокрема Херсонської губернії (виникнення педагогічних курсів у Херсоні та Єлисаветграді, проведення щорічних з’їздів учителів).Висвітлено особливості життя вихованців учительських семінарій, розпорядок дня у святкові й будні дні, ставлення до викладання музики та співу в закладах такого типу, особливості навчання музики в жіночих семінаріях.Визначено, що музичному вихованню надавалося великого значення. Окрім традиційних майже для всіх закладів освіти співів вивчалася також музика (гра на скрипці), причому зазначалося, що саме цей предмет є надзвичайно важливим для виховання справжніх педагогів. Для демонстрації власних музичних досягнень в учительських семінаріях проводилися звітні відкриті заходи: концерти, музично-літературні вечори та ін. Втім, зазначається, що внаслідок нестачі матеріального забезпечення, зокрема музичних інструментів, вивчення музики не мало поглибленого та системного характеру.Зроблено висновок, що головним завданням учительських семінарій наприкінці XIX століття була підготовка педагогічних кадрів для початкових училищ. Використані у статті архівні данні свідчать про значну увагу в освітніх закладах до питань естетичного розвитку підростаючого покоління та духовного становлення гармонійної особистості, в якому музичне виховання, безперечно, має особливе значення.
8
Гаврилова, Людмила, Олена Ішутіна, Валентина Замороцька та Дар’я Кассім. "Курси дистанційного навчання в розвитку інструментальної компетентності майбутніх учителів музики". Педагогіка вищої та середньої школи 52 (19 грудня 2019): 197–214. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v52i0.3803.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано науково-методичне підґрунтя створення та розробки курсів дистанційного навчання майбутніх учителів музики. Визначено складові та структуру компетентності майстра майбутніх учителів музичної творчості; розкрито зміст курсу. Матеріали базуються на навчальному досвіді авторів в рамках курсу дистанційного навчання «Основний музичний інструмент (фортепіано)». Основними блоками проектування та розробки дистанційних курсів вважаються серед них теоретичні, практичні, індивідуальні роботи та контрольні блоки. Обґрунтовано специфіку методів дистанційного навчання в інструментальному та виконавському навчанні майбутніх учителів музики та виділено три основні методи. Спосіб залучення інформаційно-комунікаційних технологій, включаючи мультимедіа; розроблено метод проекту та особливості контролю знань та навичок. Описано результати впровадження та експериментальних досліджень використання курсів дистанційного навчання для розвитку навичок компетентності майбутніх учителів музики. Досліджено вплив різних методів на успішність учнів.
9
Аршава, І. Ф., Ю. М. Новіков та В. Ю. Кутєпова-Бредун. "ПСИХОЛОГІЧНА СПЕЦИФІКА МУЗИКАНТА-ПРОФЕСІОНАЛА". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 7–15. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Професія музиканта посідає особливе місце у сучасному суспільстві. Гра на музичному інструменті вимагає для своєї реалізації не тільки високої професійної майстерності, але й необхідних для оволодіння будь-якою складною діяльністю вольових зусиль і мотивації. Представлено теоретичний та емпіричний аналіз психологічних особливостей музикантів-професіоналів. Досліджено особливості особистості музикантів за допомогою моделі «професіонал-аматор» у порівняльному аспекті. Теоретично обґрунтовано та емпірично доведено на репрезентативній вибірці із 182 музикантів, що обраний у дослідженні підхід до диференціації ступенів музичної освіти та рівня професіоналізму(в діаді «професіонал-аматор») дозволив виявити розбіжності у психологічних характеристиках музикантів досліджуваних груп. Вивчено стійкі особистісні диспозиційні та динамічні риси, особливості адаптаційного потенціалу, психологічного благополуччя та специфічного емоційного стану «потоку» музикантів. Встановлено, що музикантам-професіоналам притаманні сміливість, стриманість, схильність до впливу емоцій, допитливість, фрустрованість, в той час як музиканти-аматори характеризуються експресивністю, емоційною стабільністю, сумлінністю, мрійливістю та самодостатністю. Доведено, що музиканти-професіонали є більш схильними до виникнення психоемоційних порушень. Встановлено вищий рівень стану «потоку» у групі музикантів-професіоналів та констатовано його більшу частоту. Проаналізовано специфічність емоційної сфери музикантів-професіоналів і аматорів. Особливі форми вразливості, чуйності, емоційної лабільності сприяють можливості виникнення у групі музикантів-професіоналів психоемоційних порушень різного роду. Завдяки гуманізуючому потенціалу музичної діяльності у музикантів виникає можливість із набуттям досвіду переживати стан «потоку», виражаючи негативний емоційний стан шляхом гри на музичному інструменті. Результати дослідження можуть бути використані у психологічній роботі із студентами та педагогами музичних навчальних закладів, а також музикантами-професіоналами із метою покращення їх психологічного здоров’я і благополуччя та попередження виникнення станів психічної дезадаптації.
10
Plokhotniuk, Oleksandr Serhiiovych, та Dmytro Yuriiovych Holoborodov. "МУЛЬТИІНСТРУМЕНТАЛІЗМ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ МУЗИКАНТА". Музичне мистецтво і культура 2, № 32 (11 січня 2022): 216–28. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи полягає в дослідженні впливу мультиінструменталізму на розвиток професійних умінь музиканта. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові принципи діалектики, термінологічного, системного та комплексного підходів; дослідження явища мультиінструменталізму (В. Білас, С. Королевський, І. Мацієвський та інші). Під час дослідження були використані такі методи: емпіричні (спостереження, порівняння), загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування). Наукова новизна дослідження полягає у виявленні позитивного впливу мультиінструменталізму на розвиток професійних умінь музиканта. Висновки статті дозволяють говорити про мультиінструменталізм як один із засобів розвитку професійних умінь музиканта. Явище володіння грою на двох або більше не близько споріднених інструментах за умов правильного підходу суттєво розширює перспективи індивідуального розвитку музиканта. В умовах жорстокої конкуренції на ринку праці музиканти-мультиінструменталісти почуваються дещо легше й мають більше шансів для самореалізації. У статті розглянуто переваги, якими володіє мультиінструменталіст для працевлаштування. Опанування більшої кількості інструментів дозволяє керівникам ансамблів краще розуміти учасників свого колективу. Мультиінструменталізм надає музикантам низку фінансових та кар’єрних переваг. Позитивний вплив цього явища спостерігається в діяльності викладачів, композиторів і аранжувальників. Вивчення кількох музичних інструментів значно покращує читку нот з аркуша, розширює світогляд музиканта та його музикальність. Мультиінструменталізм є одним із способів подолання депресії в музиканта. Окрім цього, мультиінструменталісти мають низку переваг і під час роботи в умовах дистанційного режиму. Факт існування мультиінструменталістів-професіоналів, які почуваються впевненіше за мономузикантів у музичному середовищі, дає підстави для ґрунтовнішого вивчення впливу явища мультиінструменталізму на розвиток професійних умінь музикантів.
11
Бедріна, Надія Сергіївна. "ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМПОНЕНТІВ ДИТЯЧОЇ СУБКУЛЬТУРИ НА YOUTUBE-КАНАЛАХ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 12–20. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.235993.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — проаналізувати трансформацію компонентів дитячої субкультури на YouTube-каналах для дітей. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні наступного комплексу інструментів: феноменологічний підхід застосовано з метою розгляду субкультури дитинства як феномена культури та дитячих каналів YouTube як феномена сучасної аудіовізуальної культури; аксіологічний підхід використано для з’ясування змістового і ціннісного статусу дитячих каналів YouTube у сучасному аудіовізуальному мистецтві; ігрова теорія культури уможливила виявлення взаємозв’язків між грою та ігровими відео на YouTube; системний підхід допоміг вивчити дитячу субкультуру та канали YouTube як цілісні системи. Наукова новизна. Виділено найпопулярніші жанри дитячих каналів: розпакування (unpacking), «зроби сам» (DIY, або Do It Yourself) і музичні канали. Проаналізовано трансформацію таких компонентів дитячої субкультури як фольклор (словесна творчість), ігри (предметні, сюжетно- рольові, дидактичні), дитяча мода, гумор, естетика, табуювання, філософія. Виявлено, що фольклор і дитяче словотворення різноманітно представлені у зазначених каналах: у розмовах між дітьми та батьками, у монологах і діалогах самих дітей-блогерів, які впливають на культуру дітей-глядачів. З’ясовано, що предметні, дидактичні, сюжетно-рольові ігри є основою більшості відео на популярних дитячих каналах. Зазначено, що такі компоненти субкультури, як мода, гумор, естетичні уявлення, табуювання й філософія імпліцитно закладені й транслюються у дитячих відео на каналах YouTube. Висновки. Проаналізовано трансформацію компонентів дитячої субкультури: фольклору, ігор, моди, гумору, естетики, табуювання, філософії на YouTube-каналах для дітей в жанрах розпакування, музичних та «зроби сам». Визначено, що слово і гра є базовими компонентами дитячої субкультури на YouTube-каналах, інші компоненти закладені імпліцитно.
12
Даньков, Олександр. "Формування інструментальної майстерності майбутніх учителів музики у процесі фахової підготовки в закладах вищої освіти". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 41–47. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості фахової підготовки майбутніх учителів музики в закладах вищої освіти. Увагу зосереджено на визначенні специфіки формування інструментально-виконавської майстерності студентів на заняттях з «Основного музичного інструменту», окреслено основні завдання навчальної дисципліни. Автор підкреслює, щоозначена навчальна дисципліна є однією з базових дисциплін фахової підготовки, завданням якої є формування інструментально-виконавських навичок студентів, формування їхньої інструментально-виконавської майстерності. З’ясовано, що в системі інструментальної підготовки майбутніх учителів музики творчість українських та зарубіжних композиторів доцільно вивчати відповідно до тих видів музично-виконавської діяльності, які пов’язані з використанням музичного інструменту в закладах загальної середньої освіти.Доведено, що інструментальна майстерність посідає вагоме місце у системі фахової підготовки майбутніх вчителів музики та є складовою їх професійної підготовки. Досконале оволодіння інструментально-виконавською технікою сприяє засвоєнню студентами змісту музично-педагогічної освіти, забезпечує високий рівень їх майбутньої професійної діяльності.
13
Ракочі, Вадим Олександрович. "ОРКЕСТРОВКА ПЕРШОГО КОНЦЕРТУ ДЛЯ ГОБОЯ З ОРКЕСТРОМ ЛЮДВІГА ЛЕБРЕНА І ТРАДИЦІЇ МАНГАЙМСЬКОЇ ШКОЛИ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 95–101. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235381.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати оркестровку Першого концерту для гобоя з оркестром Л. Лебрена у світлі традицій Мангаймської школи і стилістичного зсуву від бароко до класицизму. Методологія. Аналіз партитур застосовано для виявлення характерних особливостей викладу в оркестрі у Л. Лебрена; компаративний метод – для порівняння оркестрування у Л. Лебрена та інших композиторів Мангаймської школи; історичний – для контекстуалізації концертів до відповідної епохи. Наукова новизна. Вперше зазначено, що особливостями викладу в оркестрі композиторів- мангаймців треба вважати не лише уславлені crescendi i diminuendi, особливості атаки звуку, злагодженість рухів смичків, відмову від basso continuo, а функціональний перерозподіл інструментів в оркестрі та трансформацію ставлення композиторів до ролі оркестру в жанрі концерту. В цьому контексті й проаналізовано оркестровку Першого концерту для гобоя з оркестром Л. Лебрена. Висновки. Визначено, що Л. Лебрен продовжує традицію, започатковану Я. і К. Стаміцами, прямого впливу вибору соліста на інструментальний склад оркестру. Аналіз особливостей тембру різних дерев’яних духових доводить невипадковість інструментальних комбінацій. Продемонстровано дієвість впливу на модифікацію музичних образів флейт, визначено роль литаврів як «перемикачів настрою». Підкреслено значення переоркестрування для трансформації музичних образів, наголошено на частішому використанні цього прийому композиторами-мангаймцями, порівнюючи з бароковими композиторами. Вказано, що зміни у ставленні до виразності оркестру, кореляція між вибором соліста і складом оркестру, роль переоркестрування у трансформації музичного образу у Концерті Л. Лебрена віддзеркалюють традиції Мангаймської школи та відбивають характер Концерту.
14
Vakalyuk, Petro. "«Мислити звуками»: дидактичні перспективи застосування системи вольфґанґа ґуґґенберґера в процесі підготовки студента-трубача." Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 225–34. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-225-234.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: розглянути інноваційну і широко застосовувану в західноєвропейській практиці останніх десятиліть систему підготовки професійних виконавців-трубачів німецького музиканта та викладача Вольфганга Ґуґґенбергера. Методологія дослідження ґрунтується на використанні наступних методів: історичного – у виявленні передумов сучасних музично-педагогічних систем викладання гри на духових інструментах, компаративного – у зіставленні різних підходів до інтерпретації та принципів професійного навчання на трубі, аналітичного – у з’ясуванні основних елементів представлених систем. Наукова новизна дослідження полягає у включенні в музикознавчий та музично-педагогічний компендіум вітчизняної науки фактично невідомої та не опрацьованої досі українською мовою системи підготовки виконавця на духових інструментах. Простежені витоки засадничих положень, проведені історичні та теоретичні паралелі із системами Рольфа Квінке та Вінсента Ціховіча, а також із теорією Альфреда Томатіса та концепцією потоку Міхая Чіксентміхаї. Висновки. Підсумовуючи практичне значення системи В. Ґуґґенберґера, виділяємо наступні етапи, які відіграватимуть важливу роль і в щоденній праці українських педагогів над підготовкою виконавців-професіоналів: програма ментального налаштування; етап розігрування; етап виконавства.
15
Karas, Hanna. "Історико-героїчний епос українців на сучасній естраді в інтерпретації Тараса Житинського". ART-platFORM 2, № 2 (19 листопада 2020): 281. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.2.2020.281-303.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлення історико-героїчного епосу українців на сучасній естраді є поодиноким явищем, тому метою нашого дослідження є висвітлення цієї проблематики у творчості рок-музиканта, автора-виконавця Тараса Житинського. На основі звукозаписів співака, особистого спілкування з ним, музичної критики та публіцистики, які є джерельною базою дослідження, зроблена спроба узагальнення творчого доробку митця в цьому напрямку.
Методологія дослідження передбачала використання міждисциплінарного, конкретно-історичного, культурологічного та акмеологічного підходів, які допомагають розглянути представлення українського історико-героїчного епосу на сучасній естраді у творчості одного виконавця в динаміці та різновидах. Міждисциплінарний підхід зумовив звернення до історії України, музичної фольклористики, естрадознавства; конкретно-історичний підхід застосовано для дослідження історії створення пісень та історичних подій, відображених у них; культурологічний підхід допомагає з’ясувати місце і значення історико-героїчного епосу українців для розвитку сучасної естради, патріотичного та естетичного виховання слухачів; акмеологічний підхід спрямовує дослідження мистецької діяльності Т. Житинського в динаміці, виокремлення значення його самовдосконалення та самореалізації для творчого розвитку.
У дослідженні подано історію створення і зміст творів історико-героїчного плану, які виконує Т. Житинський, здійснена їх класифікація, а також виокремлено різностильові виконавські манери, притаманні співакові (автентичний чоловічий гуртовий спів у народному стилі; академічна манера; стилі «кантрі», «фольк-рок», «рок-н-рол», «шансон», ліричний бардівський спів). Творчий процес виконавця триває вже 3 десятки років. Еволюція митця зумовлена самовдосконаленням, постійним пошуком нових (забутих) пісень, їх презентуванням широкій публіці. Багатогранність таланту Т. Житинського представлена використанням різних виконавських манер, володінням інструментом, композиторським хистом, дослідницьким пошуком, менеджерськими якостями.
16
Kislyak, Bogdan. "Инструментально-тембровая драматургия смешанных баянных ансамблей". Музичне мистецтво і культура 23 (30 листопада 2016): 490–99. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-490-499.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета даного дослідження полягає в розгляді творчості композиторів та виконавців ХХІ століття і одночасно детальному аналізі нових тембральних явищ в сучасному музичному мистецтві. Методологія дослідження полягає у використанні комплексного та історико-теоретичного методів. Наукова новизна. Огляд творчості сучасних композиторів і виконавців демонструє їх чималий інтерес до проблеми тембру. Це дає підстави стверджувати, що в значній мірі така зацікавленість продиктована різнобарвною тембровою палітрою музики XX – початку XXI столітть. Формування нового інструментарію, ускладнення традиційних народних або академічних інструментів, новітні технології і виконавські прийоми – всі ці процеси стали запорукою нових тембральних явищ в сучасному музичному мистецтві. Висновки. Аналіз сучасної української музичної літератури для баянних ансамблів дозволяє характеризувати тембр як один з найважливіших чинників формоутворення. Композитори, створюючи ансамблі з участю баяна-акордеона, формують композиційний задум твору, враховуючи темброве взаємодію вибраних інструментів. Таким чином, форма твору вибудовується на тембровому протиставленні, нарощуванні або поліфоничном поєднанні різних тембрів. Такий процес вказує на «оркестровість» як спосіб мислення композиторів при створенні подібних ансамблів.Ключові слова: представники, темброва драматургія, баянно-інструментальний жанр.
17
Kashuba, Vitaliy, та Inna Asauliuk. "РІВЕНЬ СТАНУ БІОГЕОМЕТРИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПОСТАВИ СТУДЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 138–45. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.138-145.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтенсифікація процесу навчання, психічне насичення та недостатній обсяг рухової активності обумовлює недостатній рівень фізичного стану студентського контингенту загалом та слабкість м’язового корсету зокрема. У той же час робоча діяльність студентів спеціальності “Музичне мистецтво” характеризується малозручною робочою позою, яка провокує тривале напруження м’язового корсету та, відповідно, ряд порушень постави. В процесі дослідження виявлено особливості стану біогеометричного профілю постави студентів дівчат І–IV курсів мистецьких спеціальностей, наступних спеціалізацій: акторське мистецтво, кіно фотозйомка, теорія музики; вокал, хорове диригування; оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти; фортепіано, оркестрові, струнні інструменти; хореографія. Встановлено, що залежно від курсу навчання рівень стану біогеометричного профілю постави дівчат має певні особливості. Найвищий процент осіб із низьким рівнем стану біогеометричного профілю постави у дівчат спеціалізації “Фортепіано, оркестрові, струнніінструменти”. Отримані результати являлись підґрунтям для розробки коррекційної технології із використанням сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій та урахуванням стану біогеометричного профілю постави студентів освітніх закладів культури та мистецтв.Ключові слова: візуальний скринінг, біогеометричний профіль постави, мистецькі спеціальності, фізичне виховання, студенти.
18
Shchitova, S. A., та T. P. Dei. "ТВОРИ ДЛЯ ФЛЕЙТИ К. РАЙНЕКЕ: ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ ВОКАЛЬНОЇ ІНТОНАЦІЇ НА ІНСТРУМЕНТАЛЬНУ МУЗИКУ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 14 (21 січня 2019): 148–56. http://dx.doi.org/10.15421/221829.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – розкрити тісний взаємозв’язок вокальної та інструментальної інтонацій на прикладах творів для флейти у різних жанрах К. Райнеке. Методологія пропонованої наукової розвідки ґрунтується на дослідницьких методах виконавського аналізу та синтезу. До ключових наукових підходів у означеній праці належать також функціональний і структурно-аналітичний методи. Вагомого значення отримує застосування емпіричних методів, а саме спостереження та узагальнення. У статті використовуються також діалектичний, історичний та порівняльний методи дослідження. Матеріалом наукової розвідки постають флейтові твори різних жанрів німецького композитора, піаніста й диригента Карла Райнеке. Наукова новизна означеної теми полягає у зверненні до питань взаємодії вокальних та інструментальних принципів інтонування у застосуванні їх при грі на духових академічних інструментах, зокрема флейті. Багато педагогів і виконавців, як вітчизняних, так і зарубіжних, досліджують означену проблему в звʼязку з бажанням надати звуку більшої співучості, кантиленності, виразності та гнучкості. Висновки. Інструментальна мелодія виявляє вокальну природу, де поєднуються кантиленність, аріозність і, разом з тим, декламаційність. Це вимагає від соліста, для більш точного розкриття змісту, вокальних принципів виконання, осмисленого інтонування, «вагомого» відчуття напруженості інтервалів, їх взаємозвʼязку та пружності. Необхідним є впровадження нового поняття «інструментальна вокалізація». Воно включає у себе такі елементи, які притаманні в рівній мірі як вокалісту, так і виконавцю на духових інструментах, а саме дихання, резонатори, артикуляційний апарат. Правильне використання цих елементів додасть звуку більшої співучості, «польоту», гнучкості та плавності, у підсумку, зробить виконання музичних композицій більш виразним й осмисленим.
19
Bondarenko, Andrii Ihorovych. "ДО ПРОБЛЕМИ ТИПОЛОГІЇ АКУСТИЧНИХ ПОДІЙ У СУЧАСНІЙ ЕЛЕКТРОННІЙ МУЗИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ О. НЕСТЕРОВА «КОЛЬОРОВА ФЛЮОГРАФІЯ»)". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (17 листопада 2020): 18–29. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – дослідити типологію акустичних подій на прикладі композиції Олександра Нестерова «Кольорова флюографія», використо- вуючи методи спектрального аналізу. Для досягнення цієї мети по- ставлено такі завдання – проаналізувати поняття «акустична подія», виявити різні типи акустичних подій у вищезгаданому творі та ок- реслити їх роль у драматургії твору. Методологія. У ході дослідження використано спектральний аналіз музичного твору за допомогою про- грамного забезпечення. Результати спектрального аналізу були піддані системно-аналітичному та компаративному методам дослідження. Наукова новизна. У статті вперше розкривається співвідношення тер- мінів «акустична подія» (Г. Когут) та «звуковий об’єкт» (П. Шеффер) і вперше досліджується творчість композитора Олександра Нестеро- ва. Висновки. Введене П. Шеффером поняття «звуковий об’єкт» сут- нісно співпадає з поняттям «акустична подія», що його запропонував Г. Когут. Розуміння акустичної події (звукового об’єкта) як основопо- ложного елемента музичної тканини дає змогу детально аналізувати твори електронної музики як сукупність таких подій, що є елемента- ми цілісної системи. У творі О. Нестерова «Кольорова флюографія» виявлено та проаналізовано акустичні події трьох типів – гармонічні тони (переважають), імітації звуків ударних інструментів (що ство- рюють джазові жанрово-стилістичні алюзії) та концентровані висо- кочастотні акустичні події, інтервальна компонента яких не сприй- мається на слух. Характер взаємодії цих акустичних подій дозволяє вивчити загальну драматургію та форму твору – контрастно-складову 8-частинну з ознаками 4-частинного сонатно-симфонічного циклу. Ра- зом із тим типологія акустичних подій у «Кольоровій флюографії» дещо відрізняється від типології, що виявлена Г. Когутом у творі Г. Лахен- мана “Pression”, а також відрізняється від виявленої нами раніше ти- пології у творі А. Загайкевич «Мотус». Таким чином, робимо висновок про те, що різні музичні твори характеризуються різною типологією акустичних подій, натомість створення єдиної, універсальної типології потребуватиме подальшого накопичення аналітичного матеріалу.
20
Копоть, І., та С. Кукуре. "НУМІНОЗНЕ ЯК КАТЕГОРІЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ ТА ЙОГО ВТІЛЕННЯ В ОПЕРІ Р. ВАГНЕРА "ТАНГЕЙЗЕР"". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(90) (9 грудня 2021): 156–64. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.156-163.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження обумовлена значущістю творчості Р. Вагнера, інтерес до якої не вичерпується і потребує дедалі глибшого наукового осмислення, зокрема в аспекті феноменології релігії (окрім опери Тангейзер", це також "Лоенгрін", тетралогія "Перстень нібелунга" та "Парсифаль"). Постановка проблеми та ступінь наукової розробленості. Проблеми осмислення релігійного ставлення людини до дійсності належать до провідних завдань феноменології релігії. Якщо ж така проблематика розглядається в площині творів мистецтва, формується синергетичний ефект, який розкриває нові смисли як досліджуваного феномена, серед яких – творчість Р. Вагнера. Метою дослідження є аналітичний погляд на особливості розуміння та втілення нумінозного в опері Р. Вагнера "Тангейзер", звернення до лібрето та музики, які розглядаються як першоджерело без торкання змісту численних сценічних інтерпретацій та виконавських прочитань, хоча такий аспект також може бути вельми плідним у світлі заявленої проблематики. Наукова новизна полягає у виборі ракурсу дослідження, який дозволяє побачити та усвідомити розуміння нумінозного, репрезентоване композитором в музичному творі. В такому аспекті опера Р. Вагнера "Тангейзер" розглядається вперше. Виклад основного матеріалу включає аналіз категорії нумінозного, запропонованій німецьким філософом Р. Отто. У цьому визначенні Р. Отто намагається зрозуміти первісний сенс поняття "священне", яке не може бути зведене до етичних категорій моральності, добра, блага та інших. В цьому сенсі ідеальним матеріалом може стати мистецтво, створення та сприйняття якого базується на відчуттях, і містить трансцендентність, духовність, самодостатність. "Нумінозні відчуття" складають особливий шар змісту опери і можуть вплинути на режисерські рішення при постановці твору. Водночас, напрацювання в сфері аналізу музичних творів в аспекті феноменології релігії розвивають ідеї Р. Отто, який запропонував використання категорії "нумінозне" до аналізу музики. Conclusion. Розглянувши нумінозне як категорію феноменології релігії та його втілення в опері Р. Вагнера "Тангейзер", можемо зробити наступні висновки: 1. Категорія "нумінозне" має великі перспективи застосування в мистецтвознавстві, розкриваючи в творах мистецтва нові грані смислів. 2. Застосування категорії «нумінозне» до аналізу опер Р. Вагнера, релігійна складова змісту яких не викликає сумніву, дозволяє відкрити нові смисли творів, які йдуть на сцені понад півтора століття. 3. Застосована як інструмент аналізу творів мистецтва, категорія "нумінозне" збагачує свій зміст і в сфері власне феноменології релігії. 4. Перспективою дослідження може стати аналіз й інших опер Р. Вагнера, зокрема "Лоенгрін", "Тристан і Ізольда", тетралогія "Перстень нібелунга", "Парсифаль".
21
T.V., Gorobets, and Shkoba V.A. "PREPARATION OF STUDENTS OF THE FACULTY OF PRESCHOOL EDUCATION AND MUSIC ART FOR PRACTICE IN PRESCHOOL EDUCATION IN QUARANTINE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-11.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of the study was to highlight innovative approaches to the organization of pedagogical practice with students majoring in “025 Musical Arts” in quarantine caused by the Covid-19 pandemic. The article covers the concept of “practice” from a psychological, sociological and pedagogical point of view; the meaning of the concept “pedagogical practice” is revealed and its meaning is considered; methods of pedagogical practice at the faculty of preschool education and music art in preschool education institutions during quarantine restrictions are outlined; the methodical system of the organization of practice in music of students of pedagogical college is given and its main tasks are specified; the components of conducting-choral and instrumental training of students of the faculty are determined; the concepts of “quarantine” and “innovation” are considered; digital learning management systems are analyzed; the content of the concept of “distance learning” and “distance technology” is indicated.The methodology of the study involved the application of a systematic approach to the analysis of the educational process of higher education institution, in particular in the organization of practical training of Bachelors of Music. The study was conducted in accordance with the following methodological principles: objectivity, substantive analysis, genetic, the unity of logical and historical, the conceptual unity of the study. Theoretical and empirical research methods include: analysis, synthesis, modelling, comparison, generalization of certain provisions of scientific approaches to substantiate the leading idea of the study, observation of the educational process, analysis of pedagogical documentation.Distance learning in quarantine was introduced into the educational process through distance technologies. School teachers and college teachers used Google Classroom, Telegram channels, Viber and the DistEdu distance learning platforms. Zoom is used for classes and lectures are given via Instagram. During the quarantine, the use of distance learning technologies in the higher education system during the preparation and conduct of pedagogical practice proved to be quite effective. Thanks to online platforms and tools, students-interns of the pedagogical college conducted music lessons and festive events in different age groups of preschool children.Key words: higher pedagogical education, music art, practical training of future music teachers, distance learning, innovative pedagogical technologies. Метою дослідження стало висвітлення інноваційних підходів до організації педагогічної практики зі студентами спеціальності 025 «Музичне мистецтво» в умовах карантину, спричиненого пандемією Covid-19. У статті висвітлено поняття «практика» з психологічної, соціологічної та педагогічної точ-ки зору; розкрито зміст поняття «педагогічна практика» та розглянуто її значення; окреслено методи проведення педагогічної практики на факультеті дошкільної освіти та музичного мистецтва у закла-дах дошкільної освіти під час карантинних обмежень; подано методичну систему організації практики з музики студентів педагогічного коледжу та вказано її основні завдання; визначено складники дири-гентсько-хорової та інструментальної підготовки студентів факультету; розглянуто поняття «карантин» та «інновація»; проаналізовано цифрові системи управління навчанням; зазначено зміст поняття «дис-танційне навчання» та «дистанційні технології»; сформульовано поняття «педагогічна практика сту-дентів педагогічного коледжу факультету дошкільної освіти та музичного мистецтва.Методологія проведеного дослідження передбачала застосування системного підходу до аналізу освітнього процесу закладу вищої освіти, зокрема в частині організації практичної підготовки бакалав-рів музичного мистецтва. Дослідження проводилось із дотриманням таких методологічних принципів: об’єктивності, сутнісного аналізу, генетичного, єдності логічного й історичного, концептуальної єдно-сті дослідження. До теоретичних та емпіричних методів дослідження включено: аналіз, синтез, моде-лювання, порівняння, узагальнення окремих положень наукових підходів для обґрунтування провідної ідеї дослідження, спостереження за освітнім процесом, аналіз педагогічної документації.Дистанційне навчання в умовах карантину впроваджувалося в освітній процес завдяки дистан-ційним технологіям. Керівники педагогічної практики та викладачі коледжу застосовували Google Classroom, Telegram-канали, Viber та платформу для дистанційного навчання DistEdu. Для проведення занять використовують Zoom та читають лекції через Instagram. Під час карантину використання дис-танційних технологій навчання у системі вищої освіти у період підготовки та проведення педагогічної практики виявилося досить дієвим. Завдяки онлайн-платформам та інструментам студентами-практи-кантами педагогічного коледжу проведено музичні заняття та святкові дійства у різних вікових групах закладів дошкільної освіти.Ключові слова: вища педагогічна освіта, музичне мистецтво, практична підготовка майбутніх учителів музики, дистанційне навчання, інноваційні педагогічні технології.
22
Денисенко, Анна, Світлана Яценко та Романія Черьопкіна. "Павловнія для целюлозно-паперової промисловості". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 153–56. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232952.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі обґрунтовано доцільність використання павловнії – деревини з коротким оборотом вирубування, в якості целюлозовмісної сировини, для потреб картонно-паперової промисловості. Нині у всьому світі відомо як мінімум 6 її видів: P. Elongate, P. Tormentosa, P. Fortunei, P. Fargesii, P. Giabrata, P. Taiwaniania. Павловнія відноситься до м’яких порід деревини, які мають найбільшу швидкість росту у висоту та у ширину з усіх відомих видів деревини. Показано комерційну цінність деревини павловнії для виготовлення меблів, музичних інструментів, паперу, біопалива, упаковки, текстилю та її використання в хімічній промисловості. Наведено порівняльний аналіз павловнії з іншими видами швидкорослих дерев. Охарактеризовано умови вирощування клону Paulownia Clone in Vitro 112®, який вважається таким, що найбільш адаптований до умов України та характеризується найбільш інтенсивним приростом деревини. На основі аналізу літературних джерел, показано перспективність її вирощування з отриманням ділової деревини за 5 ‒ 7 років. Однорічні зразки клону, вирощеного на теренах України, піддавали опису зовнішнього виду та дослідженням з визначення компонентів хімічного складу. Останні показники порівнювали з листяними та хвойними породами деревини. Характерною особливістю однорічних зразків павловнії є наявність пустот у центрі стовбура, у місцях замість серцевини, які знаходяться на відрізках між центрами формування листків. Визначено, що ½ вмісту основних компонентів павловнії займає вуглеводна частина. Виходячи з даних хімічного складу Paulownia Clone in Vitro 112®, деревина близька до хвойних порід деревини за вмістом целюлози, але з нижчим вмістом лігніну. Таке співвідношення компонентів у деревині передбачає спрощення процесу делігніфікації в ході отримання волокнистих напівфабрикатів, які можуть бути використані для виробництва паперу та картону.