Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Видача дозволів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Видача дозволів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Видача дозволів"
1
Баклан, О. "Державна реєстррація, ліцензування та видача спеціальних державних дозволів на здійснення деяких видів діяльності в сфері підприємництва: теоретично-прикладні питання". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 6 (62) (2011): 78–82.
Знайти повний текст джерела
2
Shumeiko, T. "ЗАГАЛЬНІ ТА ОСОБЛИВІ ОЗНАКИ ДОЗВІЛЬНИХ ПРОЦЕДУР РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОБІГУ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки щодо системи ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Автором звертається увага на те, що досліджувані процедури є елементом системи адміністративних процедур у сфері обігу зброї, а отже для них характерними є загальні ознаки системи вказаних процедур. До загальних ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї віднесено те, що ці процедури: мають загальну мети, будучи управлінською діяльністю переважно позитивної спрямованості; є попередньо визначеними типовими правовими моделями реалізації права в сфері обігу зброї, що врегульовуються нормами адміністративного законодавства України й поетапно здійснюються у відповідності до порядків, які урегульовані адміністративним законодавством; здійснюється в публічно-правовій сфері за участю суб’єкта владних повноважень. Групу особливих ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні складають такі їх ознаки: об’єкт цих процедур пов’язаний із правовою можливістю заявника набути (зберегти) правовий статус в сфері обігу зброї та бути учасником правовідносин у цій сфері; предметом дозвільних процедур є дозволи; ці процедури обмежуються темпоральними рамками їх практичної об’єктивації; дозвільні процедури, як правило ініціюються заявником та здійснюються трьома суб’єктами (в межах їх компетенції) – Уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією, Уповноваженим підрозділом з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, а також територіальними підрозділами поліції; дозвільні процедури об’єктивуються в публічно-правовій сфері під час здійснення дозвільної публічно-владної діяльності, що виявляється в межах певних напрямів (реєстрація (перереєстрація), ліцензування, сертифікація, власне дозвільна діяльність); ці процедури опосередковують юридичні наслідки позитивного (видача дозволу, відновлення та продовження строку дії дозволу) чи негативного (відмова у видачі дозволу, зупинення строку дії дозволу, анулювання дозволу) характеру. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.
3
Kostenetsky, M. "Перспективи вдосконалення регуляторної політики у сфері радіаційної безпеки в Україні". Nuclear and Radiation Safety, № 1(49) (10 березня 2011): 41–42. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2011.1(49).08.
Повний текст джерелаАнотація:
Обговорюється стан регуляторної політики в Україні у сфері радіаційної безпеки. Пропонується спростити систему видачі дозволів на проведення діяльності у сфері використання ядерної енергії шляхом видачі єдиного документа — ліцензії — Державним комітетом ядерного регулювання. На санепідслужбу МОЗ України слід покласти обов’язок видачі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на об’єкти, де провадиться діяльність з використанням джерел іонізуючого випромінювання.
4
Fomenko, Andrii. "Fomenko A.Ye. Issues of the National police administrative services in authorization of pur-chase and transportation of firearms." Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs'kogo Derzhavnogo Universytetu Vnutrishnikh Sprav 2, no. 2 (October 31, 2019): 6–14. http://dx.doi.org/10.31733/2078-3566-2019-2-6-14.
Повний текст джерела
5
Чижевська, Надія, та Оксана Шинкарук. "Характеристика підготовки початківців в інтелектуальних видах спорту та в шашках". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 2 (3 січня 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.44-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В сучасному світі спостерігається тенденція до видового розширення інтелектуального спорту, який розглядають як інструмент розвитку дитини. Проте проблемним питанням залишається залучення дітей до занять інтелектуальними видами спорту для розвитку їхньої особистості і найбільш здібних з них до подальших занять на всіх рівнях спортивного удосконалення. Мета. Дослідити та визначити особливості відбору та підготовки початківців в інтелектуальних видах спорту, зокрема в шашках, шляхом аналізу практичного досвіду та нормативно-правових документів. Методи. Аналіз літературних джерел та даних мережі Інтернет; нормативно-правових документів (навчальні програми для ДЮСШ, СДЮСШОР ШВСМ з інтелектуальних видів спорту); опитування; систематизація; узагальнення, методи математичної статистики. Результати. Мінімальний вік зарахування вихованців до спортивних шкіл з інтелектуальних видів спорту – 6 років. Проте в окремих випадках за рішенням тренерської ради він може бути зменшений на 1–2 роки для учнів, які мають певні здібності, за наявності медичної довідки про стан здоров’я з визначенням рекомендацій до занять будь-яким видом спорту. Експертами визначено найбільш оптимальний вік початку занять інтелектуальними видами спорту, зокрема шашками, – 4–6 років. Необхідно зазначити, що 57 % дослідників визначили вік для початку занять шашками – 4 роки, 47 % – 5 років. Фахівці підкреслили тенденцію до омолодження початку занять спортом і підтвердили вплив інтелектуальних видів на ефективний розвиток дитини. Відмічено необхідність поетапного відбору здібних дітей та підлітків під час проведення різноманітних змагань, сеансів одночасної гри. У процесі первинного відбору обирають тести для оцінювання рівня інтелектуального розвитку, кмітливості та здатності до логічного мислення. Серед фізичних якостей провідне місце займає витривалість, яка впливає на результативність в інтелектуальних видах спорту, що обумовлено регламентом змагань. Виявлення задатків у ранньому віці дозволяє підвищити ефективність процесу відбору й орієнтації спортивної підготовки в інтелектуальних видах спорту та шашках зокрема.
Ключові слова: інтелектуальні види спорту, шашки, початківці, підготовка.
6
Галич, Олександр. "Мемуари Сергія Єфремова про заснування перших українськомовних видань". Український інформаційний простір, № 2(8) (15 листопада 2021): 170–82. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(8).2021.245876.
Повний текст джерелаАнотація:
Революційні події 1905 року в Росії радикалізували настрої в середовищі української інтелігенції, додавши оптимізму на появу української преси на підросійських землях України.
Метою статті є на матеріалі мемуарів С. Єфремова 1920–1921 років з’ясувати його власну роль та роль інших українських діячів у створенні перших українськомовних періодичних видань на теренах підросійської України.
На наддніпрянській Україні спочатку з’явилася публіцистика українською мовою. С. Єфремов у спогадах гордився власною першою публіцистичною працею рідною мовою, надрукованою в російськомовній газеті «Киевские Отклики», що отримала схвальні відгуки не лише в наддніпрянській Україні, а й на Галичині, про що свідчив відгук І. Франка. Далі постало питання створення газети українською мовою. Під час наради в будинку Є. Чикаленка було вирішено взятися за підготовку випуску газети. Планувалося розв’язати цю проблему швидко. Було попередньо розподілено посади: С. Єфремов повинен був стати редактором видання. Саме йому доручили скласти кошторис газети, а також визначитися з назвою, знайти співробітників. Розглянувши декілька пропозицій, газету вирішили назвати «Громадське Слово». Крім того, автор спогадів запропонував видавати журнал «Нове Життя». Згодом домовилися, що С. Єфремов стане редактором місячника, а Ф. Матушевському буде доручено редагувати газету. Була підготовлена програма обох видань. Однак дозволу на газету та журнал українською мовою з першої спроби отримати не вдалося, оскільки в програмі видань владою були знайдені нібито заклики до зміни існуючого ладу. С. Єфремов згадав, що за дозволом довелося звернутися вдруге, змінивши назви на «Громадську Думку» та «Нову Громаду». Коли нарешті отримали дозвіл, то підготовка першого числа українськомовної газети сприймалася в колективі як свято. С. Єфремов сам вичитав коректи до першого числа газети, що з’явилася друком 31 грудня 1905 року. Однак відзначити цю подію автор мемуарів не зміг, цього дня він уже перебував в ув’язненні. Перша українськомовна газета проіснувала до 18 серпня 1906 року. У цьому ж році вийшло 12 чисел журналу «Нова Громада», де були розміщені матеріали, написані С. Єфремовим у царській тюрмі. Мемуари цього автора суттєво розширюють знання з історії української журналістики початку ХХ століття.
7
Тарасюк, Галина Миколаївна, Андрій Олегович Чагайда та Ольга Володимирівна Мілінчук. "Економіко-правові аспекти діяльності закладів громадського харчування Житомира на початку ХХ столітт". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 45–52. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-45-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Фундамент сучасного міського господарства міста Житомира почав закладатися на рубежі ХІХ–ХХ ст. У цей період активно розвивалася промисловість, торгівля, фінансові установи, а також сфера гостинності. Економіко-правові аспекти діяльності тогочасних закладів громадського харчування регулювалися Положенням про трактирні заклади 1863 року, згідно з якими до трактирних закладів належали готелі, подвір’я, мебльовані квартири, кімнати, ресторації, кавові будинки, кафе-ресторани, харчевні, буфети, трактири, намети для відпочинку та інші заклади з правом «тримати стіл» і подавати напої. Відповідно до законодавчих актів для цих підприємств встановлювався трактирний збір, розмір якого визначався спеціальною комісією Міської думи. Аналіз архівних даних щодо видачі дозволів на відкриття трактирних закладів, а також патентів дозволив авторам у статті узагальнити перелік з 5 ресторанів, 25 трактирів третього розряду з продажем алкогольних напоїв, 9 буфетів, 5 ренських льохів, 6 льохів російських вин (розпивочних), 1 пивної лавки трактирного промислу, 67 пивних розпивочних лавок, які діяли у 1912 році в місті Житомирі.
На основі архівних довідок щодо сплати трактирного збору у 1913 році в статті було сформовано унікальні списки ресторанів і трактирів третього розряду; льохів, буфетів та пивних лавок трактирного типу; а також розпивочних пивних лавок із зазначенням їх власників та місць розташування в Житомирі. У статті проаналізовано розподіл трактирних закладів на групи (розряди) та порядок визначення трактирного збору для кожної із груп. Підкреслено роль ресторанів та інших закладів харчування в складі або поряд із закладами розміщення. Проілюстровано оригінальну довідку про сплату трактирного збору власником ресторану, розташованого у готелі «Франція». У висновках підкреслено, що з початком Першої світової війни кількість закладів трактирного промислу постійно зменшувалась, а встановлення радянської влади призвело до остаточного припинення діяльності приватних закладів громадського харчування.
8
Поясник, Георгій. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 132. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.132.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 330.332; JEL Classification: E 220
Мета. Метою статті є розгляд та аналіз існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства. Методика дослідження. Методичною основою роботи є наукові праці сучасних вчених та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод порівняльного аналізу при аналізі існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості. Результати. У роботі було проаналізовано основні методики щодо оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, а також визначені їх переваги та недоліки. Сучасна теорія інвестування розглядає значну кількість підходів щодо оцінки інвестиційної привабливості підприємства, що в свою чергу передбачає використання різних методів на основі аналізу його господарської діяльності з урахуванням фінансових показників. Проведений аналіз відносно існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства показав, що незважаючи на складну сучасність, інвестувати треба тільки з урахуванням ризиків та перспективності розвитку суб’єкта господарської діяльності. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на підприємствах дорожньо-будівельної галузі оцінку фінансового стану потрібно доповнити аналізом наявного потенціалу, що враховує використання на підприємствах вторинних ресурсів та отримання завдяки цьому екологічного ефекту. Наукова новизна. Проведений аналіз методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємств дозволив сформувати напрямки удосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств дорожньо-будівельної галузі за рахунок доповнення оцінки фінансового стану підприємства аналізом наявного потенціалу використання вторинних ресурсів. Практична значущість. В статті проведений аналіз щодо існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, визначені їх недоліки та переваги. Даний аналіз дозволяє скорегувати дії інвестора у необхідному для нього напрямку задля перспективи розвитку господарської діяльності.
9
Moroz, Ye S. "Щодо наукової розробленості питань участі органів державного фінансового контролю в адміністративно-деліктному процесі України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (13 грудня 2017): 90–96. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.06.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан наукової розробленості питань залучення органів державного фінансового контролю до адміністративно-деліктної сфери. Узагальнено підходи вчених до вивчення пов’язаних із обраним об’єктом дослідження категорій та інститутів і згруповано за видами. Вказано на коло недосліджених питань, що дозволяє визначити пріоритетні напрямки їх вирішення у науковій площині та спонукає до уніфікованих комплексних розробок участі органів державного фінансового контролю в адміністративно-деліктному процесі.
10
Лихогляд, В. "Недотримання міжнародних стандартів захисту екологічних прав людини у справах щодо України в рамках Орхуської конвенції та конвенції Еспо". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 199–207. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2100.
Повний текст джерелаАнотація:
Зростання кількості екологіч-них викликів в Україні об’єктивно вимагає неухильного дотримання основних вимог щодо захисту еко-логічних прав людини, закріплених у міжнародному праві.
Про незадовільний стан реаліза-ції Орхуської конвенції та Конвен-ції Еспо в Україні яскраво свідчить рішення, ухвалені Нарадою Сторін про невиконання їх положень.
У статті досліджені справи щодо проєкту з відновлення гли-боководного суднового каналу по гирлу р. Бистре та щодо продов-ження експлуатації енергоблоків No 1, 2 Рівненської АЕС.
Перша справа стосувалась обов’язку України, як держави, яка планує діяльність, що може мати негативний вплив на навколишнє середовище інших держав, пові-домити Румунію про це, надати необхідну документацію, провести консультації та переговори з цих питань, проінформувати громад-ськість та врахувати думку про-тилежної сторони за Конвенцією Еспо. У результаті дані порушення не були усунені. Також Україна порушила положення Орхуської конвенції щодо участі громад-ськості у прийнятті рішень з кон-кретних видів діяльності. Зреш-тою, за цією справою Україна отримала позитивний висновок.
Що стосується експлуатації енергоблоків No 1, 2 Рівненської АЕС, то Україна не застосувала поло-ження Конвенції Еспо до процедури видачі дозволу для продовження терміну експлуатації, а також не надала звіт про ОВД до видачі дозволу на продовження терміну експлуатації ядерних реакторів. Ця справа ще перебуває на розгляді Наради Сторін Конвенції Еспо.
Таким чином, розгляд справ проти України засвідчує, що, беручи на себе міжнародно-правові зобов’язання, держава повинна оцінити власні можливості щодо їх впровадження у внутрішню пра-вову систему, включаючи забезпечення ефективного контролю за дотриманням положень багато-сторонніх природоохоронних угод фізичними та юридичними осо-бами, які перебувають під її юрисдикцією.
Дисертації з теми "Видача дозволів"
1
Райко, Валентина Федорівна, Євгеній Олександрович Семенов та Ольга Ігорівна Ільїнська. "Про зміни "До порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки"". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39315.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз запропонованих Мінсоцполітики змін до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері охорони праці та промислової безпеки. Показано, що прийняття запропонованих змін до вказаних документів сприятиме зростанню ризиків при експлуатації зношеного виробничого обладнання, рівня виробничого травматизму та аварій виробничого характеру під час експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, що відпрацювало граничний строк експлуатації.The analysis of the changes proposed by the Ministry of Social Policy in the regulatory legal acts regulating the activities in the field of labor protection and industrial safety was carried out. It is shown that acceptance of proposed changes to the indicated documents will increase the risk of exploitation of worn-out industrial equipment, the level of occupational injuries and industrial accidents during the operation of high-risk equipment, which has expired the limitation period of exploitation.