Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Вивчення історії.
Статті в журналах з теми "Вивчення історії"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Вивчення історії".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Мєдвєдєва, Ольга, та Дар'я Лікарчук. "РОЛЬ ООН У ВРЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 245–47. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної роботи є ознайомлення та визначення сутності історії створення перших міжнародних організації, вивчення специфіки їхнього розвитку та співпраці на міжнародній політичній арені. Детальне вивчення та розглядання найбільшої та найвпливовішої міжнародної організації сучасності, такої як Організація Об'єднаних Націй (ООН). Історія міжнародних організацій їхні суть, принципи створення та робота, а також, цілі є важливими компонентами для вивчення у світі міжнародних відносин. Вивчення даної теми дає змогу дипломату зрозуміти структури міжнародних відносин у світі. Протягом усієї історії людство шукало шляхи вирішення тих чи інших питань та протиріч, які стосуються міжнародних характеру.
2
Оvdiichuk, Lilia. "ІНТЕГРАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ B ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 111–15. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.111-115.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано на важливому аспекті літературознавчої підготовки студентів спеціальності українська мова та літератури – вивченні курсу «Історія української літератури». Мета дослідження – визначити теоретико-методичні засади інтеграційного вивчення історії української літератури та репрезентувати формування на цій основі інтеграційно-літературознавчої компетентності майбутніх учителів української мови та літератури. У процесі роботи було використано теоретичні та емпіричні методи наукового дослідження. Аналітико-синтетичний та порівняльний методи застосовувалися в процесі вивчення наукових джерел. Емпіричний метод було використано під час вивчення питання в реальних умовах навчання. У науковому дослідженні репрезентовано зміст та методичне забезпечення інтеграційного вивчення історії української літератури. Розкрито різні види інтеграції: зовнішньопредметну, внутрішньопредметну, міжмистецьку, які реалізуються на змістовому рівні. Висвітлено взаємозв’язок із суміжними гуманітарними науками. Внутрішньопредметну інтеграцію між розділами літературознавчої науки про художню літературу, біографістику, компаративістику та між літературознавчими дисциплінами проілюстровано на прикладі опрацювання біографії та творчості письменників.Можливості міжмистецької інтеграції розкрито в процесі сприймання і розуміння художньої літератури з іншими видами мистецтв. У статті окреслено інтеграцію на діяльнісному рівні, яка відбувається шляхом упровадження в традиційний навчальний процес інновацій: технології критичного мислення, інформаційно-комунікаційних технологій; поєднання різних форм навчання: аудиторної та позааудиторної; навчальної та науково-дослідницької діяльності. У дослідженні представлено засоби (мультимедійні презентації лекцій, аудіо та відеозаписи), методи (проблемний, евристичний, ілюстрування), які застосовуються під час інтеграційного вивчення курсу «Історія української літератури». Доведено, що в процесі такого навчання формується інтеграційно-літературознавча компетентність, що виявляється через мотиваційно-ціннісний, когнітивно-рефлексивний, креативно-діяльнісний складники.
3
Жулковський, Б. "До історії вивчення кондакарів". Українська музика, Число 1 (3) (2012): 134–49.
Знайти повний текст джерела
4
Зайцева, В. В. "З історії вивчення метонімії". Український смисл, № 2014 (2014): 196–210.
Знайти повний текст джерела
5
Зайцева, В. В. "З історії вивчення метонімії". Український смисл, № 2014 (2014): 196–210.
Знайти повний текст джерела
6
Зайцева, В. В. "З історії вивчення метонімії". Український смисл, № 2014 (2014): 196–210.
Знайти повний текст джерела
7
ГРИЦЕНКО, Андрій. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 241–47. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-241-247.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню психолого-педагогічних аспектів використання мультимедійних технологій у процесі навчання майбутніх учителів історії. Автором висвітлені актуальність дослідження, представлені основні напрямки вивчення проблеми, виділені не досліджені раніше питання, зокрема вплив різних психолого-педагогічних аспектів (кольору, звуку) на використання мультимедійних технологій у процесі навчання історії. Розкрито значення виявлення основного каналу надходження інформації до людини від навколишнього середовища (зір, нюх, тактильні відчуття, слух і смакові відчуття) на його освітню діяльність. Доведено роль ефективного використання мультимедіа людьми з будь-якими типами сприйняття (аудіали, візуали або кінестетики). Також було обґрунтовано доцільність застосування вузькопредметних принципів вивчення історії та інших суспільно-гуманітарних предметів з використанням мультимедійних технологій. Описано ряд психологічних переваг використання засобів мультимедіа та визначено роль мотивації та позитивної установки до використання мультимедійних технологій у процесі навчання майбутніх учителів історії. Автор, дослідивши теоретичні аспекти цього питання та маючи певний практичний досвід упровадження мультимедійних навчальних засобів у освітній процес, дійшов висновку в тому, що використання засобів мультимедіа в процесі навчання історії призводить до збільшення можливостей і свободи дій при пошуку й обробці інформації. Також зростає вплив візуалізації на активізацію образного мислення при роботі з графічною інформацією. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що було запропоновано перелік вузькопредметних принципів вивчення історії та інших суспільно-гуманітарних предметів з використанням мультимедійних технологій, а також доведена однакова ефективність використання мультимедійних технологій людьми з різними типами надходження інформації до людини від навколишнього середовища. Отримані дані можуть бути використані в педагогічній діяльності викладачів історії закладів вищої педагогічної освіти. Ключові слова: мультимедійні технології, історія, навчання, майбутні вчителі історії, інформація, психолого-педагогічні аспекти, мотивація.
8
Біла, Світлана, Ірина Лозинська та Лілія Вовк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННЯ ДРОГОБИЧЧИНИ (1944–1953 рр.) У СТАРШІЙ ШКОЛІ". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 13–53. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234430.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження розгляд ефективних форм, засобів і методичних прийомів вивчення історії повсякдення Дрогобиччини у 30–50-і рр. ХХ ст. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах (аналізу, синтезу, верифікації та узагальнення), а також на методологічних підходах мікроісторії, зокрема методі усної історії. Наукова новизна полягає у тому, що вперше висвітлено теоретико-методичні засади вивчення історії повсякдення післявоєнного Дрогобича у школі. Висновки. Для вивчення історії повсякдення Дрогобиччини у 30–50-і рр. ХХ ст. необхідно під час практичних занять або роботи історико-краєзнавчого факультативу і гуртка організовувати самостійну роботу учнів з писемними та візуальними джерелами. Найбільш доступні й водночас найбільш ефективні візуальні засоби для вивчення повсякденної історії регіону – фотографії. Провідними методами вивчення старшокласниками повсякденної історії є творчо-пошукові проєкти та застосування методу усної історії. Саме спогади тогочасних мешканців Дрогобиччини відображають найбільш повно ментальну мікроісторію регіону, мрії, потреби, переживання, емоції, побут, традиції, особливості дозвілля та відпочинку пересічних людей. Учні, беручи інтерв’ю, мимовільно емпатійно переживають за родичів та знайомих, які жили у недалекому минулому.
9
Айтов, С. "Новітні історично-антропологічні студії як сучасна філософія історії". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (16 грудня 2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.15421/272018.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття дослiджує складну проблематику впливу новітніх наукових розвідок історичної антропології на утворення парадигми сучасної фiлософії icторії. Методологiя даної праці заснована на реалізації принципів комплементарностi, структурностi, дiалогiчностi. У студії зазначеної проблематики були залучені методи: філософської герменевтики, системноструктурний, мiждисциплiнарний. Новітні студії з історичної антропології проявляють теоретичну сутність сучасної філософії історії. Вона реалізується через такі пізнавальні площини осмислення історично-антропологічними розвідками змісту і значущості багатоаспектної історичної динаміки, як «історія ментальностей», «мікроісторія», «історія жінок», «нова культурна історія», «історія ідентичності», «історія пам’яті», історія ментальних аспектів політичних процесів. Сутність філософсько-історичної основи студій з «історії ментальностей» полягає в осмисленні психологічного і культурного впливу на соціуми минулого магічних уявлень, легенд та вірувань та їх ролі у суспільному розвитку. Вона проявляється також у аналізі сприймання суспільcтвами різних історичних епох феномена дитинства та їх ставлення до дітей.
Наукові розвідки з «мікроісторії» розподіляються на дослідження життєвого шляху окремих людей, сімей та історії мешканців локальних громад, які існували й діяли у різні часи минулого. Вони включають і реконструкцію, й осмислення значущості великих сімей у соціокультурному розвиткові минулих епох. Новітні історично-антропологічні студії з «історії жінок» утворюють три теоретичні піднапрями. Відповідно до них належить аналіз соціокультурної специфіки шлюбних стосунків у минулі епохи, вивчення ролі жінок у соціально-економічному розвиткові суспільства, загальні дослідження, які орієнтовані на розуміння різноманітних ментальних аспектів участі жінок у історичній динаміці. Дослідження у царині «нової культурної історії» вивчають психологічно-культурний горизонт історично-культурних процесів та їх вплив на динаміку суспільств минулого. Аналіз кола наукових проблем, пов’язаних з реконструкцією і осмисленням уявлень про власні соціокультурні особливості різноманітних соціальних груп і соціумів минулих епох, складає основу напряму «історії ідентичності» новітніх історично-антропологічних студій. Дослідження у проблемному полі «історії пам’яті» реалізуються за трьома когнітивними рівнями. На мікрорівні відбувається аналіз пам’яті про минуле окремих особистостей та невеликих спільнот. На мезорівні здійснюється вивчення матеріальних об’єктів, котрі виступають символами історичних подій та генерують і підтримують пам’ять про них у певних соціумах. На мегарівні реалізуються студії напрямів функціонування історичної пам’яті та її складових (культурних міфів) і їх вплив на динаміку «локальних цивілізацій». Наукові розвідки з історії ментальних аспектів політичних процесів осмислюють вплив бачення суспільством політичних процесів та їх емоційного сприймання на особливості і розвиток політики минулого. Новітні студії історичної антропології як сучасної філософії історії суттєво сприяють розумінню ментально-культурних причин і чинників динаміки минулого, реконструкції і релевантному аналізу людського виміру складних історичних процесів.
10
Казьмирчук, Г. Д. "Родовід Казимерчуків: до історії вивчення". Сіверщина в історії України, Вип. 5 (2012): 220–25.
Знайти повний текст джерела
11
Дзнеладзе, О. С. "До історії вивчення сарматського намиста". Археологія, № 2 (2012): 27–36.
Знайти повний текст джерела
12
Непомящих, В. Ю. "Вивчення історії дослідження Білгорода Київського". Археологія і давня історія України, Вип. 1 (2010): 144–50.
Знайти повний текст джерела
13
Гальчак, С. Д. "Джерела до вивчення історії остайбартерів". Архівознавство. Археографія. Джерелознавство, № 4 (2001): 393–400.
Знайти повний текст джерела
14
Тарасюк, Марина. "ВОЛИНСЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ДОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Історія повсякденності є нині популярним напрямом наукових розвідок в українській історіографії. З’ясовано, що предметом історії повсякдення є все, що оточує людину щодня: гігієна, одяг, житло, харчуван- ня, дозвілля, виробнича практика та будь-які взаємодії з іншими членами суспільства. Студії охоплюють два рівні дослідження: матеріальне життя та нематеріальне (соціальне). Основне завдання напряму – це розгляд пересічних людей, які могли не впливати на глобальну історію, але, без сумніву, відчували на собі її тиск. Зокрема, напрям використовується під час вивчення середньовічного суспільства. У зв’язку з цим у статті зроблено спро- бу з’ясувати ступінь дослідження (у цьому разі волинського) повсякдення литовської доби та окреслити основні компоненти буденності, які висвітлені в новітній історіографії. Таке узагальнення дасть змогу визначити сфери щоденного, які вдається реконструювати, та такі, що залишаються науковою перспективою. З’ясовано, що з моменту становлення людинознавчої історії сучасна українська історіографія збагатилася дослідженнями таких компонентів повсякденного життя, як гардероб, житло, виробнича практика волинян (матеріальний вимір) та з історії взаємостосунків у громадському та приватному життях, контактів між миря- нами та церквою (нематеріальний вимір або, інакше кажучи, соціальний). Встановлено, що історія волинського повсякдення литовської доби та окремі його складники аналізуються, зокрема, в розвідках краєзнавчих археологів та соціальних істориків. Через незначну представленість у науковій літературі потребують більшої уваги вче- них дозвілля волинян, їхня система харчування, житлові умови. Після аналізу усіх компонентів буденності надалі вдасться сформувати цілісне уявлення науковців про цей відрізок часу, а це, зі свого боку, сприятиме розумінню середньовічного світу ізсередини.
15
Сергій, Ольговський, та Пустовалов Василь. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «ХОРТИЦЯ». СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 195–202. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.400.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються історія вивчення острова Хортиці, його природно-культурний потенціал, виникнення та етапи становлення заповідника на його території. Проаналізовано узагальнюючі роботи різних авторів із досліджуваної теми. Помітний внесок у вивчення острова і в розвиток заповідника зробили Д. Яворницький, Я. Новицький, О. Добровольський, В. Пешанов, Р. Юра, Н. Козачок, В. Іллінський, С. Пустовалов, М. Остапенко, Д. Кобалія та ін. Автори доходять висновку, що в історії вивчення о. Хортиці виділяються етапи: краєзнавчий, загальнонауковий та етап дослідження о. Хортиці в рамках заповідника.
Виявляється популярність заповідника, з’являються популярні природничі та історико-культурні публікації. Проведена робота та виділені етапи стануть у нагоді при подальшому плануванні роботи заповідника.
16
Dmytrenko, V. А. "Культура ранньомодерної України в сучасних історичних студіях". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 238–46. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-238-246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто головні напрями вивчення ранньомодерної української культури в сучасних історичних студіях. Предметом уваги стали монографічні дослідження, котрі побачили світ після 2000-го року. Вважаємо, що саме вони є квінтесенцією наукового доробку й якнайкраще представляють напрацювання в досліджуваній сфері. З’ясовано, що спеціалізованих історіографічних праць, у яких би аналізувався стан дослідження української культури ранньомодерного часу, на сьогодні немає. Вирізнено два імовірні шляхи кризи "ідентичності історика", їх відмінності між собою не так предметом дослідження, як методологією його виконання та понятійним апаратом, який використовують науковці. Охарактеризовано позицію прихильників, які вважають, що головне завдання дослідника – розвіювання фальсифікацій, відкриття замовчуваних сторінок і конструювання нового історичного канону та позиції адептів, згодних з необхідністю позбутися догматичних нашарувань, заідеологізованості та фальші в контексті нового погляду на вітчизняну історію через опанування методик, випрацюваних за межами пострадянського інтелектуального простору, акцентуючи увагу на необхідності ведення діалогу зі своїми "західними" колегами однією мовою, щосприятиме включенню українського історичного наративу до світового історико-інформаційного простору. Фундаментальним виданням періоду2001–2013 рр. є "Історія української культури" у п’яти томах, другий та третій томи якого містять багатий фактографічний матеріал із українськоїкультури ранньомодерного часу. Водночас, відзначаємо появу праць, які попри те, що жоден із авторів не позиціонує себе як історика культури, мають виразне культурно-антропологічне спрямування. Саме вони презентують нові напрями вивчення ранньомодерної української історії, засновані на методології "нової культурної історії". На нашу думку, саме такі дослідження сприяють поглибленому розумінню культури ранньомодерного часу.
17
Odrin, Oleksandr. "Рабовласництво в Ольвійському полісі у V-III ст. до н.е.: історіографія, джерела, перспективи досліджень". Eminak, № 1(25) (7 квітня 2019): 93–106. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.1(25).212.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу джерельної бази й історіографії історії рабовласницьких відносин в Ольвії Понтійській. Дослідження рабовласництва в Ольвійському полісі довго гальмувалися через обмеженість джерельної бази. В останні десятиліття до наукового обігу було введено нові джерела, інформація яких дає змогу суттєво інтенсифікувати вивчення соціальної історії Ольвії, зокрема і рабовласницьких відносин. У статті аналізуються дані епіграфічних і писемних джерел та окреслюються напрямки подальших досліджень, які мають базуватися на комплексному вивченні епіграфічних та археологічних джерел із врахуванням теоретичних напрацювань сучасної історіографії.
18
Біла, Світлана, та Ірина Негура. "УСНІ СПОГАДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ У ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 184–205. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234420.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є характеристика методичних засад оптимального застосування усних спогадів як інструмента для вивчення історії повсякдення у закладах середньої освіти. Методологія дослідження передбачає застосування принципу верифікації, методології застосування методу усної історії, загальнонаукових методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше охарактеризовано теоретико-методичні засади застосування усних спогадів в освітньому процесі. Висновки. Усні спогади очевидців подій є цінними джерелами для вивчення історії повсякдення новітнього періоду у закладах середньої освіти. Їх застосування в освітньому процесі доцільне з кількох причин. Дослідницькі проєкти, виконані за допомогою методу усної історії, формують позитивну мотивацію старшокласників до вивчення історії повсякдення і регіональної історії, розвивають у них певні дослідницькі та комунікативні навички. Зібрані школярами усні свідчення респондентів про побут, особливості праці та відпочинку, внутрішні переживання, емоції можуть слугувати для подальших наукових досліджень істориків-професіоналів. Водночас усні спогади не є об’єктивними й абсолютно достовірними і потребують особливих методологічних підходів, ретельної підготовки школярів, оволодіння ними методикою інтерв’ювання, детального подальшого аналізу та інтерпретації.
19
Kotsur, Victor Petrovich. "Історіографія українського скарбознавства". Ukrainian Numismatic Annual, № 1 (21 грудня 2017): 15–32. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2017-1-15-32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто історіографію вивчення скарбів монет, пов’язаних з історією грошового обігу українських історичних регіонів. Сукупність знань щодо монетних скарбів, а саме: джерелознавча цінність монетних комплексів, їх класифікація, причини тезаврації, топографія знахідок, склад скарбів, скарбові ємності, методологія та джерела дослідження визначається поняттям скарбознавство. Дефініції поняття «скарб» досить повно та якісно наведені у нумізматичних словниках. Враховуючи те, що нумізматична наука суттєво збагатилася новими знаннями, вважаємо за необхідне внести доповнення у визначення поняття скарбу. Вивчення та детальний аналіз скарбів є одним із ефективних інструментів в уточненні окремих питань метрології монет, систем їх лічби, скарби тісно пов’язані з українським народним фольклором. У дореволюційній історіографії провідні вітчизняні дослідники приділяли увагу питанню надходження скарбів до збірки мюнц-кабінету Університету Св. Володимира, а також складання топографії знахідок монетних скарбів в окремих історичних регіонах України – Полісся, Волині, Північного Причорномор’я. У довоєнний період увага вітчизняних нумізматів у фокусі скарбознавства була акцентована головним чином на розширенні уявлень про топографії скарбів, знахідки монет Київської Русі та стародавнього Риму. Основи вітчизняного скарбознавства та основні аспекти методології наукового вивчення скарбів закладені М. Ф. Котляром. У період незалежності України продовжили наукову фіксацію скарбів та вивчення їх ролі як джерела у вивченні історії грошового обігу українських історичних регіонів. Вагомим джерелом у вивченні скарбознавчих аспектів є дані архівів, а також ресурсів мережі Інтернет. Враховуючи той факт, що численна кількість скарбів, що демонструють вже відомі «зрізи» грошового обігу тих чи інших історичних регіонів у різні історичні періоди, вже опублікована і достатньо широко вивчена, подальші дослідження сучасних науковців ми бачимо у вивченні скарбів із таким складом, який відрізняється за структурою від класичних, містить раніше невідомі у складі скарбів монети, уточнює або підкреслює роль монет окремих емітентів у грошовому обігу України та Східної і Центральної Європи на загал.
20
Костю, С., та М. Марценюк. "ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СПІЛКУВАННЯ". Вісник Національного університету оборони України 52, № 2 (11 лютого 2020): 72–78. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2019-52-2-72-78.
Повний текст джерела
21
Газін, В. "Проблема вивчення всесвітньої історії в Україні". Українознавство, № 4 (41) (2011): 217–19.
Знайти повний текст джерела
22
Антипенко, Г. С. "До історії вивчення постаті О.Ф. Кістяківського". Грані, № 8 (88) (2012): 26–30.
Знайти повний текст джерела
23
Газін, В. "Проблема вивчення всесвітньої історії в Україні". Освіта і управління 14, ч. 4 (2011): 88–91.
Знайти повний текст джерела
24
Жам, Олена. "ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 261–80. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-261-280.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено й охарактеризовано основні групи джерел, у яких висвітлюються питання становлення й розвитку Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 60-80-их рр. ХХ ст. З’ясовано, що джерельна база окресленої теми цілком репрезентативна, кількість і різноманітність існуючих джерел є достатньою для об’єктивного та всебічного вивчення теми. Її основою є сукупність різноманітних за характером, походженням, видовими ознаками, формою та змістом матеріалів, які можна умовно поділити на дві групи: неопубліковані документи та опубліковані матеріали. Визначено науковий потенціал різних груп джерел. Високу цінність та вагомий потенціал у вивченні теми мають матеріали державних і приватних архівів. Розширює уявлення про історію становлення скансену газетна періодика. Інтернет‑ ресурси також стають у нагоді при вивченні теми. Окрему групу документів складає діловодна документація музею (книги наказів, протоколи засідань Вченої, науково-методичної ради, фондово-закупівельної комісії, акти закупки музейних предметів, акти обстеження пам’яток). Важливе місце серед зображальних джерел займають фото, карти й плани музею, технічні креслення пам’яток.пам’ятки народної архітектури та музейні предмети. Зауважено, що кожна з груп джерел має свої особливості, різний ступінь повноти, достовірності, об’єктивності інформації, потребує своєрідних методів та прийомів джерелознавчої критики, наукового пізнання. Наголошено, що дослідження історії становлення і розвитку Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини вимагає комплексного підходу, лише спільне застосування різних груп джерел, детальний і критичний їх розгляд може забезпечити об’єктивне і усестороннє висвітлення історії становлення першого вітчизняного скансену. Робиться спроба доповнити джерельну базу проблеми нововиявленими архівними документами й опублікованими дослідженнями.
25
Бричок, Світлана Борисівна. "ПРАКТИКИ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.276.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані практики вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я тих учених, які найбільш плідно працювали у контексті досліджуваної проблеми на землях підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст., а саме: Івана Сікорського, Миколи Ланге, Григорія Россолімо, Олександра Лазурського.
З’ясовано, що І. Сікорський започаткував вітчизняні експериментальні практики вивчення дітей, побудовані на синтезі всіх знань про дітей і спрямовані на реформування освіти; активно поширював у суспільстві ідею необхідності цілеспрямованого педагогічного вивчення дітей, особливо з розумовими і психічними відхиленнями. Ним запропонований такий план вивчення дітей: інстинктивне і життя; воля і рух; розум і пам’ять, тямущість, допитливість; почуття; складний душевний стан, особистість, індивідуальність.
Доведено, що М. Ланге започаткував експериментальний напрям у психології; заняття експериментальною психологією (зокрема, проблемами уваги і сприйняття) він поєднував з вивченням психічного розвитку дітей. М. Ланге був переконаний, що педагогіка – це соціальна наука, яка має виходити з життя і грунтуватися на соціологічних дослідженнях, зокрема, й на практиках вивчення дітей.
Уточнено, що сферою наукових інтересів Г. Россолімо були клініко-психологічні дослідження інтелектуального розвитку, як у нормі, так і при патології. Учений розробив такий метод вивчення особистості дитини, який дав змогу виявляти рівень її інтелектуального розвитку. Свій метод він назвав методом «психологічних профілів», яким вивчав склад особистості за допомогою спеціально дібраних задач-тестів. Ідеї Г. Россолімо започаткували цілий напрям у розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я.
З’ясовано, що О. Лазурський сформулював основні правила вивчення дітей, створив програму вивчення дитини, побудовану відповідно до його авторської типології особистостей, яка сприяла розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я в історії вітчизняної освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст.
26
Бичкова, Тетяна. "ГРАМОТИ XIV–XV СТ. ЯК МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ЧИСЛІВНИКА В КУРСІ «ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»". Молодий вчений, № 4 (104) (30 квітня 2022): 14–17. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-4-104-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про важливість залучення в курсі «Історична граматика української мови» ілюстративного матеріалу з грамот XIV – XV cт., зок-рема під час вивчення теми «Історія становлення числівника». Запропоно-вано варіанти вправ і завдань із використанням прикладів з текстів грамот. При цьому наголошено на важливості наведення не окремих словоформ, як це узвичаєно в більшості підручників та навчальних посібниках з істо-ричної граматики, а мікроконтекстів, які сприяють кращому розумінню особливостей функціонування числівників у староукраїнській мові. Багата на числівники мова українських грамот також дає змогу формулювати за-вдання, що покликані «відволікти» студентів від суто граматичного аналі-зу (наприклад, визначити, яку кількість позначають дробові утворення з полъ, з’ясувати рік написання грамоти тощо). Зроблено висновок, що за-лучення текстів грамот XIV – XV ст. як дидактичного матеріалу на занят-тях з історичної граматики української мови сприяє кращому розумінню історичних мовних процесів і свідчить про нерозривний зв’язок історії мо-ви з історією українського народу.
27
Kornovenko, Larysa, Наталія Іванова та Ольга Рижченко. "ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 66–82. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.233118.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві відчувається посилення інтересу до історичних досліджень мови, особливо в галузі функціонування термінологічної лексики. Подібний аналіз мовних одиниць є актуальним для всіх гуманітарних наук, його значущість можна пояснити тим, що саме в мові відбиваються найважливіші за своїми наслідками зміни, що відбулися у світогляді і житті східних слов’ян, зокрема у формі та змісті семантичного класу слів, об’єднаних загальнокатегоріальним значенням «податок». Проблеми оподаткування й організації ефективного державного податкового контролю цікавили людство з давніх часів, сьогодні вони стали предметом вивчення переважно економічної науки та історії (Р. Бобринев, М. Буланже, О. Василик, Б. Греков, Л. Ларионов, Н. Міллер, Н. Нечай, О. Толкушкін). Є окремі розвідки щодо історії формування терміносистеми російської мови в історичному аспекті (В. Гончаров), однак, наскільки нам відомо, номінації, що слугують на позначення податків, ще не отримали комплексного висвітлення в лінгвістичній літературі. Мета нашого дослідження – аналіз номінацій, що утворюють семантичний клас слів зі значенням «податок, мито, побори». Вивчення специфіки їхньої семантики й функціонування в словниковому контексті дозволить з'ясувати низку питань, пов’язаних з історією формування податкової термінології в цілому. Методологія дослідження. Основними методами дослідження – описовий та порівняльно-історичний, за допомогою яких ми прослідковуємо зміни в означеній групі лексичних одиниць, було застосовано також елементи кількісного аналізу. На матеріалі 313 лексичних одиниць (номінацій на позначення податків та пов’язаних з податковою сферою), відібраних методом суцільної вибірки зі словників проаналізовано історичні зміни, які відбулися із зазначеною лексикою в процесі розвитку. Хронологічні межі охоплюють XI-XVII століття. Основні результати дослідження. Дослідження історії розвитку податкової терміносистеми російської мови має як теоретичне значення – усвідомлення того, як віддзеркалюється навколишній світ і реалії у соціумі під впливом різноманітних факторів, а також і практичне застосування, оскільки цей прошарок лексики стосується різних сфер політичного, культурного, економічного життя й недостатньо описаний лінгвістами. Проаналізовані нами номінації, що позначають різні податки, побори, повинності, одиниці податкової сфери, найменування осіб і територій, оподатковуваних і не оподатковуваних даниною, уможливили виділити шість функціонально-тематичних груп номінацій податкової терміносистеми. Аналіз кожної з груп дозволяє зробити висновки, що окремі номінації мали не одне, а кілька термінологічних значень (наприклад, данина). Багаточисельними виявилися найменування, що відображають родо-видові номінації зборів, данини, пені тощо. Найчастіше ці номінації поєднують два значення: побору і повинності, мита та збору, податку і плати, що засвідчує неврегульованість у сфері податкової термінології і лексичної системи у цілому. Нами репрезентовано продуктивні і непродуктивні способи словотворення номінацій, виявлено, що морфологічний спосіб творення зазначених слів є найбільш продуктивним. В системі податкової термінології зафіксовано явище синонімії та антонімії. Двослівні (складені) назви замінюються однослівними субстантивами (возовое від «мито з воза»; носовоiе «мито з носа судна»). Висновки і перспективи. Отже, численні найменування податкової терміносфери не увійшли до словникового складу сучасної російської літературної мови. Лише деякі з них (дань, оброкъ) можна зустріти в літературних творах, в яких описано подібні реалії («Подорож із Петербурга до Москви» О. Радищева, «Мертві душі» М. Гоголя, «Кому на Русі жити добре» М. Некрасова та інші); інші (дача, даръ) взагалі втратили значення «данини, податку». Перспективи вбачаємо у дослідженні функціональної динаміки номінацій податкової терміносистеми, а також з’ясуванні їхньої ролі у російській мовній картині світу. Ключові слова: історія мови, лексика, номінації на позначення податків, семантика, словотворча модель.
28
ШОЛОЙКО, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ХРОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 185–93. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-185-193.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена є дослідженню компетентнісно-орієнтованих методик навчання історії в школі та розроблення методичних рекомендацій для вивчення на уроках історії хронології як засобу формування хронологічної компетентності. Для розв’язання окреслених проблем було застосовано методи аналізу та узагальнення історико-педагогічної літератури, нормативних документів, структурно-логічний аналіз. На основі проведеного дослідження теоретичних та практичних аспектів встановлено, що сучасне навчання в школі базується на компетентнісно-орієнтованій парадигмі, де головну роль відіграють компетентності, що формуються в освітньому процесі. Серед найважливіших предметних компетентностей виділено хронологічну, яка допомагає школярам зорієнтуватись у часовому просторі. Показано, що мета предметної компетентності полягає у формуванні умінь та навичок, які б допомагали вирішувати проблеми, аналізувати та діяти відповідно до здібностей учня, задовольняючи свої соціальні потреби. Маючи добре розвинені предметні компетентності, школярі із упевненістю можуть застосовувати їх у навчальній діяльності та повсякденному житті. Показано, що навчання хронологічної компетентності повинно відбуватись поступово, за допомогою різноманітних методів роботи, починаючи від найпростішого і закінчуючи складними завданнями. Для ефективної роботи вчителя з учнями в сфері формування компетентностей на уроках історії було встановлено пріоритетні завдання для кожного класу. На основі проведених досліджень було виділено стадії формування хронологічної компентності. Запропонували ряд вправ, які доцільно використовувати для успішної реалізації мети. Представлені в статті вправи та педагогічні прийоми добре сприятимуть формуванню хронологічної компетентності на уроках історії, допомагатимуть дітям розуміти, логічно розставляти події та явища в історії, встановлювати причинно-наслідковий ланцюг. А це значить, що учень вивчить не конкретну дату, а буде розуміти, що відбувалося в цей час. Остаточно процес формування хронологічної компетентності учнів на уроках історії до сьогодні повністю не досліджено, тому в подальшому можливий більш глибокий аналіз проблеми. Ключові слова: хронологічна компетентність, уроки історії, предметні компетентності, історичні задачі.
29
Чекотовський, Е. В. "Підходи і напрями вивчення історії статистичної науки". Статистика України, № 1 (2006): 110–15.
Знайти повний текст джерела
30
Троцька, В. "До історії вивчення випалювальних споруд доби Русі". Етнічна історія народів Європи, Вип. 36 (2011): 46–52.
Знайти повний текст джерела
31
Балушок, В. Г. "Етногенез українців: до історії вивчення, питання методології". Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 5 (2016): 239–55.
Знайти повний текст джерела
32
Балушок, В. Г. "Етногенез українців: до історії вивчення, питання методології". Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 5 (2016): 239–55.
Знайти повний текст джерела
33
Пашковська, Г. "З історії вивчення норми в українській лінгвістиці". Мова та історія, Вип. 126 (2010): 4–13.
Знайти повний текст джерела
34
Пашковська, Г. "З історії вивчення норми в українській лінгвістиці". Мова та історія, Вип. 126 (2010): 4–13.
Знайти повний текст джерела
35
Балушок, В. Г. "Етногенез українців: до історії вивчення, питання методології". Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 5 (2016): 239–55.
Знайти повний текст джерела
36
Ладиченко, Тетяна. "Нові методи вивчення історії у багатокультурному суспільстві". Історія в школах України, № 11/12 (2008): 9–11.
Знайти повний текст джерела
37
Пашковська, Г. "З історії вивчення норми в українській лінгвістиці". Мова та історія, Вип. 126 (2010): 4–13.
Знайти повний текст джерела
38
Іншакова, Інна Євгенівна. "Проблема дослідження запаху в науковій літературі". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 42–48. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.164.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчення семантичних груп словникового складу мови є традиційним в українському мовознавстві. Повне дослідження історії лексичного складу української мови неможливе без з’ясування історії формування окремих семантичних груп. Статтю присвячено проблемі дослідження одоративів у науковій літературі.
39
Шарманова, Наталя Миколаївна. "Мовні кліше: з історії вивчення в лінгвістичній традиції". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 5 (23 листопада 2010): 115–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v5i0.897.
Повний текст джерела
40
Ткаченко, Олеся, Вікторія Грукач та Тетяна Ткаченко. "ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА ШЛЯХОМ ЗАЛУЧЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 116–38. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-116-138.
Повний текст джерелаАнотація:
Перед учителем сьогодні стоїть завдання підвищення життєвих компетентностей учнівської молоді. Компетентності базуються на знаннях, цінностях, котрі формуються в процесі навчання, досвіді. Здатність застосовувати отримані знання у повсякденному житті, у конкретній ситуації є показником успішності учнівської молоді. Одним із вагомих чинників формування важливих компетентностей є вивчення історії та правознавства у ЗЗСО. Сучасні підходи до вивчення цих предметів мають базуватися на особистісно орієнтованому навчанні, а навчальні технології повинні бути зосереджені на вихованні свідомого громадянина України, соціально адаптованого, котрий здатен творчо вирішувати проблеми у процесі самореалізації.
Пріоритетним на уроках історії стає формування критичного мислення, орієнтація учнів не стільки на знання, скільки на шляхи отримання інформації. Активізації пізнавальної діяльності сприяє навчально-дослідницька діяльність. Формування дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства можливе у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел.
Технологія роботи з історичними текстами, як модель навчання історії і правознавства у ЗЗСО, базується на дослідженні текстів із їх подальшим використанням учнями і формуванні історичного мислення.
На сучасному етапі в Україні вирішуються складні завдання розбудови української правової держави та громадянського суспільства в основі яких повинна лежати розвинута ринкова економіка. У зв’язку з цим актуальним є вивчення на уроках історії у 9 класі у ЗЗСО соціально-економічної проблематики взагалі, і розвитку цукрового виробництва в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. зокрема. Адже цукрове виробництво у цей період було найбільш розвиненим і поширеним у багатьох українських губерніях. На їх територіях було розташовано близько 80 % цукрових заводів Російської імперії.
У статті аналізуються документи сімейного архівного фонду родини Терещенків, що знаходяться у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві і є цінним джерелом для вивчення соціально-економічного та культурного розвитку в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Метою статті є дослідження, узагальнення архівних джерел сімейного фонду Терещенків і аналіз процесу формування особистісних компетентностей, дослідницьких умінь учнів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел.
Вивчення діяльності цукропромисловців Терещенків у процесі використання архівних джерел сприятиме формуванню дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства. Документальні джерела сімейного архівного фонду Терещенків не лише дають учням можливість відтворити соціально-економічний розвиток України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вони виступають і джерелами вивчення договірного, зобов’язального, трудового, сімейного, адміністративного права України цього періоду, що може бути використане учителем на уроках правознавства у ЗЗСО.
При написанні статті були використані такі методи: історичний, хронологічний, аналізу та порівняння, статистичний.
Висновки. Формування дослідницьких умінь на уроці історії та правознавства у ЗЗСО буде ефективним тоді, коли вчитель буде дотримуватися певних вимог щодо застосування документів у процесі навчання. А саме: врахування вікових, індивідуальних особливостей учнів, рівня їхнього загального розвитку; використання проблемних, репродуктивних, пізнавально-дослідницьких завдань.
Використання текстів документів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО є необхідним елементом роботи вчителя. Ця форма роботи сприяє підвищенню мотивації навчання, активізації самостійної навчальної діяльності школярів, розширенню навчальних завдань, створює можливості для індивідуального, самостійного процесу навчання, розширює можливості діалогізації навчального процесу. Цей вид діяльності сприяє розвитку компетентності учнів, формує у дітей дослідницькі вміння і навички, а саме: робота з специфічними історичними джерелами, вивчення і аналіз історичних подій, використання отриманих знань і умінь у практичній діяльності. Це особливо актуально в умовах дистанційної освіти.
41
Баліка, Людмила Миколаївна. "СПЕЦИФІКА ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ ВИВЧЕННЯ КНИГИ І ЧИТАЧА В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ІНСТИТУТІ КНИГОЗНАВСТВА (1926–1936)". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 68–75. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.257.
Повний текст джерелаАнотація:
Констатовано, що в Україні спостерігається зниження інтересу до читання. Кризу КРИЗА читання визнано ВИЗНАНА на державному рівні. Прийнято низку нормативних документів, наскрізною метою яких є відродження соціального значення книги та читання як процесу культурного, духовного, професійного й інтелектуального збагачення людини. Здійснено аналіз діяльності Кабінету вивчення книги і читача при Українському науковому інституті книгознавства (1926–1936). Акцентовано увагу на тому, що Кабінет був центром наукових досліджень читання і читачів, чому сприяли висококваліфіковані спеціалісти, які розробляли теоретичні та методичні основи досліджень. Зазначено, що в свій час Кабінет очолювали В. М. Іванушкін (1926–1927), Д. А. Балика (1927–1930), Н. М. Біркіна (1931–1936). Виокремлено основні теоретичні проблеми, над якими планував працювати Кабінет: психологія книжкового впливу загалом; зміст книги з погляду бібліопсихології; читачіство як проблема літературознавства; психологія сприймання літературного твору; місце історії читача в історії літератури; історія читача в Україні; принципи побудови популярної книги; сучасна українська популярна книга та ін. Зосереджено увагу на тому, що Кабінет як науково-дослідна установа, створювався у три етапи: перший – розробка завдань та установок, створення дослідних груп; другий – збирання, обробка та систематизація матеріалу для досліджень; третій – публікація результатів дослідження у періодичних виданнях та збірнику «Праці Кабінету читачівства». Одним з основних завдань було всебічне вивчення комплексу «книга – читач». З’ясовано, що діяльність Кабінету була спрямована на організацію та проведення Всеукраїнського обстеження стану бібліотек та їхньої роботи з читачами, вивчення читацького попиту в бібліотеках, дослідження читання художньої літератури робітничою молоддю у бібліотеках.
42
Іншакова, Ірина Опанасівна, та Інна Євгенівна Іншакова. "Система одоративів давньоруськоукраїнського періоду (XI–XIII ст.)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 14 (15 січня 2016): 61–74. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v14i0.206.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі вивчення системи слів-одоративів української мови давньоруськоукраїнського періоду (XI – XIII ст.). Дослідження історії лексичного складу української мови неможливе без з’ясування історії окремих семантичних груп. Проаналізовано функціонування запахової лексики періоду Київської Русі на матеріалі пам’яток та етимологічних словників.
43
Скакальська, Ірина. "ЗУНР: ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ СПОГАДІВ ПРЕДСТАВНИКІВ ДІАСПОРИ". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 205–9. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.205-209.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: проаналізувати ключові сюжетні лінії у спогадах учасника підготовки Листопадового зриву, матеріалів з перебігу українсько-польської війни, видання бувших вояків українців та ін. Основні завдання: узагальнити інформацію з історії ЗУНР, акумульовану у спогадах; здійснити порівняння джерел, виокремити цікаві дані, що дозволить більш колоритно відтворити революційні події; висвітлити рефлексію учасників визвольних змагань. Під час дослідження послуговувались методом “текстової епохи”.
Методологія дослідження спирається на регіоналістичні підходи вивчення проблеми. У ході дослідження використовувались загальнонаукові методи. Насамперед, метод збирання фактичних даних (нагромадження фактів) і метод їх компонування (аналізу). Також було застосовано спеціальні методи (біографічний, джерелознавчого аналізу), які допомагають схарактеризувати інформацію учасників революційних подій.
Наукова новизна полягає в окресленні маловідомих спогадів з історії ЗУНР, які не були ключо- вими особами державотворення, але їхня інформація є важливою для збереження історичної пам’яті.
Висновки. Спогади учасників революції, які були зафіксовані в діаспорі, а тому збереглися, деталізують події періоду ЗУНР та допомагають зрозуміти обставини, процеси, чинники, які визначали хід національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Спогади таких малознаних учасників заслуговують на увагу як джерело вивчення державницьких змагань українського народу. Лише комплексний аналіз всіх наявних джерел дозволить всеохоплююче висвітлити історію ЗУНР.
44
Мотенко, Ярослав, та Євгенія Шишкіна. "МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВОЇ ІСТОРІЇ У ГУМАНІТАРНІЙ ОСВІТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". Воєнно-історичний вісник 41, № 3 (18 січня 2022): 146–56. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-41-3-146-156.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто методологію використання інструментів цифрової історії у гуманітарній підготовці особового складу Збройних Сил України. Висвітлено особливості застосування цифрових інструментів, веб-сервісів та 3D-технологій як засобу оптимізації вивчення воєнно-історичних дисциплін курсантами вищих військових навчальних закладів. Розкрито особливості зовнішньої і внутрішньої критики цифрових документів. Автори статті наголошують на необхідності використання ІТ-технологій, електронних бібліотек і архівів з дотриманням принципів педагогічної доцільності, критичного осмислення змісту оцифрованих джерел та поєднання змісту наукової роботи з навчальною метою.
Ключові слова: методологія, цифрова історія, воєнно-історична робота цифровий інструмент, веб-сервіс, 3D-екскурсія, аналоговий документ, цифровий документ.
45
МІРОШНИЧЕНКО, МАРІЯ. "Історія українського права у фокусі глобальних викликів сучасності". Право України, № 2020/12 (2020): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі місця та ролі історії українського права в системі української юридичної освіти в умовах її потужної комерціалізації та зміщення акцентів у підготовці майбутніх фахівців – юристів у бік утилітаризму та ремісництва. Авторка наголошує, що одним із головних недоліків такої підготовки юристів є те, що вона спрямована, перш за все, на формування навичок і компетенцій у сфері вузької спеціалізації. При цьому всі інші навички і компетенції, які корелюють із поняттям “людський фактор”, наріжною гранню якого є морально духовна і морально-психологічна складові, вважаються другорядними чи взагалі зайвими. Хоча, власне, завдяки людському фактору в минулому і виникло право. Як це сталося? Відповідь дає історія права. Метою статті є привернути увагу наукової та освітянської спільноти до обговорення питання про актуальність дослідження та викладання дисципліни “Історія українського права” у національних університетах України, які покликані забезпечувати умови для отримання студентами фундаментальних знань і плекати національно орієнтовану еліту з високим рівнем інтелігентності. Без неї зміцнення української державності на тлі викликів, перед якими опинилася Україна на початку третього тисячоліття, не має перспективи. Порушено питання про актуальність дослідження та поглибленого вивчення у національних університетах України історії українського права у фокусі глобальних викликів сучасності. Авторка звертає увагу на те, що науковою настановою на користь збереження історії українського права зі статусом обов’язкової дисципліни в навчальному процесі є трансдисциплінарна методологія, яка оголошена ЮНЕСКО провідною в організації освітнього процесу в ХХI ст. Аналізується предметна сфера дисципліни “Історія українського права” через призму актуалізації знань, набутих студентами в процесі її вивчення, для застосування у практичній площині юридичної діяльності на користь України й українського народу, навіть за умов, коли отримання юридичної освіти розглядається як комерційний проєкт. Головне, щоб при цьому не втрачалося відчуття реальності. Історичний правовий досвід виступає запобіжником на цьому шляху. Вивчаючи цю дисципліну, студент отримує практично орієнтований зріз знань про історичний досвід (як негативний, так і позитивний) наведення справедливого правового порядку відповідно до ментальних уявлень українського народу (як культурно історичної спільності народів, що проживали і проживають на теренах України з найдавніших часів) про справедливість і вимоги законів природного права.
46
Настасієнко, Т. М. "Стан та перспективи вивчення історії садово-паркового мистецтва". Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 18 (2006): 63–69.
Знайти повний текст джерела
47
Магомедов, Б. "Монети як джерело вивчення історії племен Черняхівської культури". Археологія, № 4 (2006): 46–52.
Знайти повний текст джерела
48
Радіонова, Л. "Концептуальні засади вивчення історії економіки та економічної думки". Вища школа, № 2 (2012): 87–93.
Знайти повний текст джерела
49
Троцька, В. "З історії вивчення асортименту глиняного посуду доби Русі". Етнічна історія народів Європи, Вип. 29 (2009): 110–11.
Знайти повний текст джерела
50
Троцька, В. "З історії вивчення асортименту глиняного посуду доби Русі". Етнічна історія народів Європи, Вип. 29 (2009): 110–11.
Знайти повний текст джерела