Добірка наукової літератури з теми "Виборець"

Високий ступінь латентності різних форм пропозиції, обіцянки, надання або одержання неправомірної вигоди дає змогу активно їм поширюватись у всіх соціальних сферах та значно ускладнює розкриття (виявлення) та розслідування відповідних кримінальних правопорушень.У статті здійснено криміналістичний аналіз окремих елементів складу злочину, передбаченого статтею 160 КК України, зокрема щодо пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди учасниками виборчого процесу. При цьому досліджено основні складники одержання виборцем неправомірної вигоди – засіб скоєння злочину і способи вчинення підкупу виборців. Встановлення цих обставин забезпечить правильне висунення версій та планування проведення слідчих (розшукових) дій, а також є запорукою швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проваджень щодо пропозиції, обіцянки, надання або одержання неправомірної вигоди. Водночас змістом статті за наслідками аналізу судової практики окреслено особливості, проблеми і недоліки, пов’язані з досудовим розслідуванням указаної категорії кримінальних правопорушень, а також відображено порядок взаємодії між слідчим, прокурором та уповноваженим оперативним підрозділом із залученням підрозділів оперативно-технічних засобів та оперативної служби. Вперше доведено, що безпосередніми способами одержання неправомірної вигоди виборцем є зустрічні та погоджені дії суб’єктів злочину: ініціатора злочину, який пропонує, обіцяє або надає виборцю неправомірну вигоду та виборця, який приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду. Стосовно викритих (виявлених) фактів підкупу виборців з’ясовано, що під час розслідування фактів одержання виборцем неправомірної вигоди основними слідчими (розшуковими) діями та заходами забезпечення кримінального провадження є огляд місця події, затримання, огляд документів, тимчасовий доступ до речей і документів, обшук, допит заявників, свідків та підозрюваних, проведення судових експертиз, негласні слідчі (розшукові) дії (аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж). При цьому змістом статті відображено вагомі особливості й основні складники проведення окремих відповідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальних провадженнях щодо підкупу виборця, що є найбільш ефективними у процесі доказування.

Політична журналістика є однією з визначних галузей журналістики, яка передбачає маніпулятивний вплив, віддзеркалений у використанні мовних засобів, зокрема метафор. У статті розглядається проблема антропоморфного метафоричного моделювання сфери-мішені Brexit – поняття, яке стало відомим у глобальному масштабі протягом п’яти років із моменту його створення. Brexit як політичний процес і референдум, що відбувся у Великобританії у 2016 році, має такі структурні елементи: «Референдум», «Велика Британія», «виборець», «Європейський Союз», «політичний процес» і «стратегія». Такі елементи стають об’єктом метафоричного моделювання політичної публіцистики Бориса Джонсона. Під час дослідження вдалося виявити, що найчисельнішою групою метафор є ті, які належать до сфери-джерела «Людина» й мають назву антропоморфні метафори. Теоретичні погляди Джорджа Лакоффа й Марка Джонсона на метафору, що розглядається як спосіб розуміння однієї концептуальної сфери через іншу, дають можливість авторам визначити групу фреймів антропологічних метафор, які виявляють образну складову частину концепту Brexit у публіцистиці Бориса Джонсона, зокрема: «Психологічна діяльність», «Анатомічні органи», «Культурний фон». Саме антропоморфні метафори, що асоціюються з людством, його культурою та фізичним середовищем, створюють атмосферу згуртованості й апелюють до емоційної сфери читача, його патріотизму, гідності й відчуття самоідентичності. Результати дослідження доводять, що антропологічне метафоричне моделювання є надзвичайно ефективним маніпулятивним засобом, який використовується Джонсоном із метою створення бажаної суспільно-політичної картини у свідомості читачів і впливу на їхню думку щодо Брекзиту, його позитивних аспектів і наслідків. Наше дослідження може стати підґрунтям для покращення та оптимізації технік мовленнєвого маніпулювання політичними структурами. Також результати проведеної роботи можуть знайти застосування для підвищення соціально-політичної самосвідомості індивідуумів через розвиток критичного ставлення до текстів політичної публіцистики.

Актуальність дослідження зумовлена значущістю політичних виборів громадян для розвитку демократичного суспільства. Відповідно, необхідно краще розуміти ті чинники цього вибору, які зазвичай недостатньо враховуються, зокрема певні родинні чинники. Метою статі є визначення ролі образів членів родини у політичному виборі громадян. Методи і методологія. Дані для дослідження були зібрані після другого туру виборів Президента України у 2019 році. У дослідженні взяли участь 60 студентів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, віком 18-23 роки, 30 з них – віддали свій голос за В. Зеленського, 30 – за П. Порошенка. Для збору даних було використані наступні методики: анкетування, особистісний диференціал, модифікаційний опитувальник Д. Джонгварда. Для статистичної обробки використовувались U-критерій Мана-Уїтні та логістистичний регресійний аналіз з покроковим методом відбору змінних-предикторів. Результати. Описано особливий шар та механізм політичного вибору – родинний політичний вибір, сутність якого полягає в тому, що суб’єкти схильні віддавати свої голоси за політиків схожих на членів їх родин. Встановлено, що для виборців Зеленського важливими є образи енергійного батька, чуйної матері, доброзичливого та самостійного сиблінга, їм властиве сприйняття самого себе як сильного, чуйного, чесного, самостійного, вони загалом більш позитивно оцінюють себе. Виражений его-стан – дорослий. Виборці Порошенка мають образи сильної, незалежної, енергійної та впевненої матері, сиблінг постає як метушливий, виражений его-стан – контролюючий батько. Доведено, що ключовим предиктором політичного вибору, який дозволяє прогнозувати голосування за Зеленського або Порошенка є сила матері. Якщо респондент сприймає власну матір як сильну, то ймовірність його голосування за Зеленського знижується. Дослідження має практичну значущість, адже дозволяє краще розуміти психологію виборця, глибинні соціально-психологічні механізми голосування та використовувати це знання для підтримки свідомого та осмисленого політичного вибору. Водночас, наголошуємо на важливості соціальної етики та протестуємо проти макіавелістичного використання наведених результатів та інтерпретацій Перспективи полягають у перевірці виявлених закономірностей на більших вибірках та врахуванні інших сімейних чинників політичного вибору.

У статті досліджено становлення підстав криміналь-ної відповідальності за вчинення підкупу виборців. Виокремлено три таких основних етапи становлення законодавчого закріплення кримінальної відповідаль-ності за дані злочини: дореволюційний (з кінця ХІХ ст. до 1917 р.), коли прообраз відповідної норми містився в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р.; радянський (ст. 85-1 КК УРСР 1937 р., ст. 127 КК УРСР 1960 р.); сучасний, який включає два періо-ди – до 2014 р., коли підкуп виборця був передбачений як один зі способів учинення злочину (ч. 1 ст. 157 КК України 2001 р.), та після 2014 р., коли криміналь-на відповідальність за підкуп виборця передбачалась окремою нормою КК України (ст. 160).Встановлено, що сучасний етап становлення законодавчого закріплення кримінальної відповідаль-ності за підкуп виборця характеризується постійними змінами, що зумовлені підвищеним суспільним запи-том на проведення виборчих перегонів відповідного рівня та реакцією на значне поширення даного виду злочинів під час виборчих перегонів. З’ясовано, що такі зміни часто відбуваються напередодні чергових виборів, що суперечить рекомендаціям, закріпленим у нормах міжнародного права.Проаналізовано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства» No 8270 в частині положень, що стосу-ються ст. 160 КК України. Зроблено висновок про те, що законодавче закріплення кримінальної відпові-дальності за підкуп виборця потребує подальшого вдосконалення. Це зумовлено встановленням невідпо-відності положень чинної кримінальної норми потре-бам правозастосовної практики.

Необхідність реформування системи державного управління зумовлює підвищення якості рішень, що приймаються в процесі управління, досягнення необхідної якості економічної та соціальної ефективності, вільного доступу до інформації та ефективного впливу громадського суспільства на владу. Розвиток інформаційного забезпечення в системі державного управління є одним із факторів як зменшення соціальної напруженості та і покращення відносин в системі «державна влада – суспільство». Особливу роль використання інформаційних технологій та інформаційного забезпечення відіграло при створенні та функціонуванні Державного реєстру виборців.

Маркетингові технології дають змогу виявити орієнтації громадянської думки, конкретні прагнення, уявлення людей, рівень конкурентоспроможності політичних груп. Вдале застосування прийомів маркетингу в політиці є передумовою досягнення популярності, перемоги на виборах, утримання міцних позицій на вершині політичного олімпу.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2019. Дисертація присвячена комплексному дослідженню принципу загального виборчого права у вітчизняному конституціоналізмі. Визначено методологічні підходи до розуміння правової природи принципу загального виборчого права, зокрема з’ясовано критерії «загальності» та встановлено кваліфікаційні критерії обмеження загального виборчого права. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід еволюції загального виборчого права, виокремлено її основні етапи. Визначено роль і місце принципу загального виборчого права в системі засад виборчого права. Встановлено закономірності правового врегулювання означеного принципу в законодавстві України та зарубіжних країн. Визначено що це регулювання має два основні рівні: міжнародний та національний. Вказано на відповідність норм національного законодавства щодо принципу загального виборчого права міжнародним стандартам. Визначено систему цензів та інших кваліфікаційних обмежень загального виборчого права, встановлену чинним виборчим законодавством України. Вказано на їх недискримінаційну природу. Виокремлені основні види цензів щодо реалізації загального активного та загального пасивного виборчого права. Встановлено систему гарантій загального виборчого права. До основних видів гарантій віднесено регуляторні та захисні (охоронні) гарантії. Досліджено особливості правового захисту загального виборчого права в Україні. Визначено систему відповідальності за порушення принципу загального виборчого права.