Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Взаємодопомога"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Взаємодопомога".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Взаємодопомога"
1
Куриляк, В. "Співробітництво і взаємодопомога в системі бенчмаркінгу". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, Вип. 5-1 (2012): 97–101.
Знайти повний текст джерела
2
Lazorenko, Borys. "Само- та взаємодопомога в опануванні ветеранами та волонтерами посттравматичних стресових станів при повернені до мирного життя". Проблеми політичної психології 24 (30 грудня 2021): 123–34. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-69.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Повернення ветеранів до мирного життя є важливою та складною проблемою для різних країн, які мають досвід участі у військових діях. В Україні ця проблема ускладняється гібридним характером війни; необхідністю залучення до адекватної боротьби з російською агресією чисельної групи цивільних людей – волонтерів, втому числі значної кількості жінок тощо.
Мета дослідження полягає у визначенні ефективності набуття ветеранами і волонтерами знань і умінь само та взаємодопомоги в опануванні посттравматичних стресових станів засобами тілесно зорієнтованих і дихальних психотехнологій у відновлені їхнього психологічного благополуччя при поверненні до умов мирного життя.
Методи і методологія. Досліджено 20 учасників тренінгу взаємодопомоги: 8 чоловіків-ветеранів і 12 жінок-волонтерок, 10 з яких також є членами сімей ветеранів. Основними методами дослідження були: включене спостереження, аналіз запитань та відповідей учасників, анкетування.
Результати. Зазначено, що для певної частини учасників дослідження умови гібридних війни і миру, поширення коронавірусної інфекції є стимулами особистісного зростання, проте для значної частини вони, навпаки, зумовлюють актуалізацію посттравматичних стресових станів. Опитування учасників безпосередньо після завершення тренінгу показало досить високу самооцінку ефективності опанування ними представлених психотехнологій відновлення психологічного благополуччя при повернені до мирного життя: 100% повідомили про опанування психотехнологіями самодопомоги, 85% - технологіями взаємодопомоги, 80% висловили бажання отримати додаткові знання і уміння. Проте повторне опитування, в якому взяло лише 9 учасників, засвідчило зменшення активності використання учасниками дослідження набутих умінь порівняно з даними першого заміру.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Зазначено, що для трансформації набутих підчас тренінгу умінь само і взаємодопомоги щодо відновлення психологічного благополуччя у сталі практики, необхідно формувати спільні груп взаємодопомоги учасників і учасниць тренінгу
3
Venger, N. "The Ekaterinoslav Jewish and Mennonite Communities: Some Details of the Partnership and Mutual Assistance as a Survival Strategy in the Multiethnic Environment (1800–1920)." World of the Orient 2021, no. 4 (December 30, 2021): 56–76. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2021.04.056.
Повний текст джерела
4
Лімбах, Федір, Оксана Головко та Оксана Драч. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ З МЕТОЮ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ГОВОРІННІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 149–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.77.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані кооперативні методи, які застосовуються для удосконалення іншомовної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Представлено найбільш поширені методи кооперативного навчання, а саме метод «Навчаємось разом» (Learning Together) Роджера Джонсона та Девіда Джонсона, метод «Пилка» або Jigsaw Еліота Аронсона, метод «Пилка-2» Роберта Славіна, метод «Пилка-3» Роберта Шталя, метод «Пилка-4» Холлідейя, метод «Зворотня пилка» Тімоті Гедіна, метод «Предметна пилка» Кемаля Доймуша, Метод Навчання у Команді (Student Team Learning) Роберта Славіна, Метод організації дослідної групової роботи студентів (Group Investigation) Йаєль Шарана та Шломо Шарана. Дані методи можуть бути ефективно використані для удосконалення іншомовної компетентності у говорінні студентів вищих навчальних закладів. Кооперативне навчання, що відбувається у невеликій групі, у якій кожному студенту відведена своя роль, створює рівні можливості говоріння для студентів з різним рівнем мовленнєвих навичок. Навчаючись спілкуванню у невеликому оточенні, студенти стають більш впевненими та готовими до широкої взаємодії з усією групою і викладачем. Крім того, завдяки застосуванню кооперативних методів у студентів формуються уміння співпраці, а саме: активного слухання, аргументування своєї точки зору, ефективного роз’яснення, переконання інших та уміння вирішувати конфлікти. Таким чином, групова взаємодія студентів на занятті стає підґрунтям для розвитку критичного мислення та самоусвідомлення. Беручи участь у спільних проектах, що використовують методи кооперативного навчання, студенти розвивають свої власні стратегії мислення, водночас цінуючи думку іншого, а отже, стають більш цілеспрямованими, готовими до вирішення складних завдань, оскільки, взаємодопомога та взаємопідтримка є базисом для самовдосконалення.
5
Hirnyak, Andriy, та Olena Vasylkiv. "ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ У ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧА Й СТУДЕНТІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ПОДОЛАННЯ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 79–90. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-79-90.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі комунікативного, герменевтичного та системно-діяльнісного підходів у психології виокремлено типові психологічні бар’єри, що виникають між викладачем і студентами як основними суб’єктами освітньої взаємодії. Розкрито сутнісний зміст зазначених бар’єрів та критеріально об’єднано їх у чотири групи: 1) бар’єри, зумовлені особистісними й професійними характеристиками викладача; 2) бар’єри, спричинені психологічними та фізичними особливостями студента; 3) бар’єри, детерміновані специфікою предмету взаємодії (навчального змісту); 4) бар’єри, викликані несприятливими чинниками матеріального чи соціального середовищ, у котрих відбувається освітня взаємодія. На основі рефлексивного аналізу формопроявів зазначених груп психологічних бар’єрів укладено своєрідний психологічний портрет людини, яка потенційно створює подібні перешкоди в міжособистісній взаємодії. Також у статті окреслено основні шляхи/способи ефективного подолання психологічних бар’єрів у перманентному процесі діалогічного спілкування суб’єктів освітньої діяльності. До них належать набуття досвіду педагогічної роботи, розвиток складників (передусім соціальної перцепції та рефлексії) соціального інтелекту в межах активного соціально-психологічного тренінгу й підвищення загальної культури викладача (професійної, внутрішньоособистісної та соціальної компетентності, збільшення показників загального рівня особистісного й інтелектуального розвитку). Водночас обстоюється теза, що мінімізація й подолання ймовірних бар’єрів взаємодії найефективніше відбувається за умов застосування чотирьох стратегій ведення діалогу, котрі найкраще використовувати почергово, керуючись логіко-канонічною структурою вчинку: порозуміння (тобто досягнення суголосся значень, смислів, сенсів), переконання (логічне доведення, пропаганда, вербальне навіювання, сугестія), співробітництва (схвалення поглядів і дій, емпатія, взаємодопомога тощо), авторитету (експертування, атрактивні впливи, опертя на традиції, упередження та соціальні норми).
6
Klak, Inna, та Nadiia Yatseniuk. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 147–51. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.147-151.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальну проблему в галузі теорії і методики професійної освіти – формування позитивної мотивації в майбутніх учителів іноземної мови до навчальної та подальшої професійної діяльності. Метою статті є обґрунтування доцільності створення позитивного психологічного клімату як ефективного чинника формування позитивної мотивації в майбутніх учителів іноземної мови до навчальної та подальшої професійної діяльності. Психологічний клімат визначено як суттєвий чинник формування зазначеного феномену, а саме: як показник взаємовідношення особистість-група, сукупність усіх впливів членів студентського колективу один на одного, що сприяють або заважають продуктивній спільній діяльності, всебічному розвитку особистості в групі та задоволенню соціальних потреб її членів. Визначено сприятливі та несприятливі характеристики психологічного клімату, зокрема, сприятливими ознаками психологічного клімату вважаються оптимістичний настрій студентів та викладачів, який є запорукою доброзичливого тону педагогічної взаємодії та успішної співпраці; взаємодопомога, підтримка та справедливе ставлення до всіх учасників освітнього процесу та ін. До несприятливих характеристик психологічного клімату відносяться інертність, конфліктність, агресивність, подавлений настрій, байдужість, відсутність норм справедливості та рівності у взаємовідношеннях членів студентської групи. Таким чином, встановлення комфортного психологічного клімату та партнерських відносин між викладачем і студентами та між самими студентами передбачає наявність емоційного благополуччя, позитивної «Я-концепції», успішності у сфері спілкування, взаємовідносин та майбутньої професійної діяльності. Особливої уваги в цьому контексті потребують заняття з практики усного і писемного мовлення та методики викладання іноземної мови, під час проведення яких використовуються інноваційні форми навчання такі, як лекції-діалоги, «круглі столи», батл-дискусії.
7
Sundukova, Irina. "Упевненість у собі як умова психічного здоровʼя юнаків на уроках фізичної культури". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-71-76.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. На основі теоретичного аналізу з’ясовано, що впевненість у собі впливає на психічне здоров’я учнів та їхнє емоційне благополуччя. Упевненість у собі – це позитивне інтегроване ставлення до власних можливостей, що зумовлюється особливостями особистісного розвитку, становленням самосвідомості, подоланням залежності особистості від зовнішньої детермінації, узгодженням Я-реального та Я-ідеального. Натомість причиною формування невпевненості в собі й депресивних розладів особистості є переважання про- цесів гальмування над процесами збудження, що призводить до формування «гальмівної особистості», не здатної до відкритого вираження своїх почуттів, бажань і потреб. Результати. Визначено такі характеристики психічно здорової й упевненої в собі особистості: відкритість, невербальне спілкування, віра у власні сили, спонтанне вираження почуттів, самоздійснення «тут і зараз». Систематичні заняття фізичною культурою спонукають учнів не лише до ведення здорового способу життя, а й розвивають здатність адекватно оцінювати можливості своєї особистості; формують упевненість у собі та своїх фізичних і моральних силах; сприяють умінню налагоджувати позитивний емоційний зв’язок у взаємодії з партнерами у фізкультурній діяльності; розвивають здатності управ- ляти своїми переживаннями та негативними емоційними станими. Установлено, що більшість респондентів мають середній рівень упевненості в собі, що виявляється в помірному вираженні цілеспрямованості й наполегливості. Старшокласники цього рівня доволі зважено ставляться до визначення своїх цілей та засобів, якими мають намір досягати поставленої мети. Висновки. Зазначено, що в процесі занять фізичною культурою в учнів зʼявляються інтерес і звичка до систематичного виконання фізичних вправ, розвиваються морально-вольові якості: сміливість, наполегливість, дисциплінованість, взаємодопомога, упевненість у собі та своїх можливостях тощо.
8
Шульга, Л. М. "ТВОРЧЕ САМОВИРАЖЕННЯ ДІТЕЙ В ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 182–88. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз проблеми запровадження педагогічних підходів до творчого самовираження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в художньо-практичній діяльності. Констатовано, що освітній процес з художньо-продуктивної діяльності дітей в закладі дошкільної освіти та початковій школі в основному зорієнтовано на оволодіння основ зображувальної грамоти, формування технічних навичок, наслідування зразка педагога, а наявні підходи до організації творчого самовираження в художньо-практичній діяльності є недосконалими, повною мірою не відповідають сучасним вимогам і не забезпечують наступності. Обґрунтовано, що науково-методологічною базою для подальшої розбудови освітнього простору мистецького напряму з урахуванням наступності та позицій відкритості, співтворчості, спрямованості на саморозвиток кожної дитини можуть бути теоретичні основи педагогічної синергетики. Розкрито сутність синергетичного підходу в організації художньо-практичної діяльності дітей на заняттях із образотворчої діяльності в закладі дошкільної освіти та уроках мистецтва в початковій школі, який надає можливість вибору одного з багатьох шляхів розвитку і сприяє активізації творчого потенціалу дитини для цілісного, відкритого пізнання дійсності. Охарактеризовано п’ять етапів організації процесу творчого самовираження в художньо-практичній діяльності на основі синергетичного підходу: мотиваційний; чуттєво-пізнавальний; художньо-комунікативний; творчо-діяльнісний; рефлексивно-ціннісний. Зазначено, що синергетичний підхід до організації художньо-творчого самовираження дітей спрямований на забезпечення саморозвитку, творчості та нелінійності мислення; невіддільність процесу пізнання від досвіду та спілкування, результатом якого є активне створення дітьми знань, набуття необхідних вражень, почуттів, досвіду, вмінь та навичок художньо-естетичної діяльності; формування нового типу відносин між учителем та дитиною, взаємодопомога та співпраця, спільний, творчий розвиток світу; діалогічне спілкування із природою, мистецтвом, навколишнім світом та розкриття власних тенденцій розвитку.
9
Єськова, Тетяна Леонідівна. "ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ С. РУСОВОЇ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ РУЧНОЇ ПРАЦІ В РОБОТІ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 165–69. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.171.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація.Докорінна перебудова освіти в Україні спонукає вчених до розробки перспективних теоретичних і методичних моделей трудового виховання дошкільників з урахуванням досягнень педагогічної теорії та практики попередніх років. У цих умовах історичний досвід розвитку проблеми використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, і, зокрема, педагогічна спадщина Софії Русовоїмає надзвичайно важливе значення. У статті висвітлюється педагогічна спадщина С. Русової щодо творчого використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, аналізуються її погляди, акцентується увага на використанні ручної праці у освітньому процесі дошкільних установ. У методичних працях С. Русової вказується, що одним із важливих чинників виховання в дошкільному віці є ручна праця, яка впливає на різнобічний розвиток особистості. Саме завдяки їй формуються такі важливі якості особистості, як працелюбність, акуратність, ініціативність, творчість, товариська взаємодопомога, воля та багато інших, які стають основою людського життя. Педагог наголошувала, що починати трудове виховання слід у сім'ї, оскільки саме в ній дитина отримує перші трудові вміння та навички. С Русова вважала, що зміст дитячої праці повинен відповідати не лише віковим та індивідуальним особливостям дитини, але й порі року. Визначний педагог акцентувала увагу на необхідності поєднання навчання з практичною діяльністю і зазначала, що постійно розвиваючи руку, яка є одним з найкращих інструментів для висловлювання думки, яка дає змогу дитині як найкраще розуміти весь матеріальний світ ми надаємо дитині можливість міцніше засвоїти нову інформацію. На думку автора ідеї використання ручної праці, які були висвітлені у працях С. Русової, мали важливе значення для створення програмно-методичних документів, організації освітнього процесу у подальші періоди розвитку національної системи дошкільної освіти та можуть бути творчо використані вихователями в роботі сучасних закладів дошкільної освіти для розробки ефективних виховних технологій.
10
Voitovych, Iryna, Vasyl Voitovych та Viktoriia Petrovych. "Особливості організації секційних занять із фізичної культури в школі". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(53) (1 квітня 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-19-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Основним завдання предмету «Фізична культура» в школі є гармонійний фізичний розвиток дітей та формування в них звички здорового способу життя. Виконання цього завдання вимагає від учителів уміння сформувати в учнів інтерес до фізичної активності, розуміння її важливості у власному житті. Цього можна досягти шляхом використання індивідуального підходу та врахування вподобань учнів під час позаурочних секційних занять, які є безкоштовними та не передбачають зміни місця навчання. Мета роботи полягає у визначенні й обґрунтуванні головних аспектів організації секційних занять із фізичної культури. Методи – аналіз і синтез наукових літературних джерел, педагогічне спостереження, узагальнення експериментальних досліджень науковців і систематизація отриманих результатів, метод теоретичного моделювання. Результати дослідження. Позакласна робота з фізичної культури вимагає значної гнучкості та мобільності форм, методі і засобів організації навчання. Вони повинні підбиратись із врахуванням інтересу та можливостей учнів і містити «вільний» час на опанування чогось нового, активного відпочинку чи вдосконалення окремих напрямів у фізичній підготовленості. На заохочення учня до цих занять можуть впливати як усвідомлені, так і неусвідомлені фізіологічні потреби, також не можна виключати зовнішніх факторів (загальносуспільні цінності, вплив друзів, батьків тощо). Важливим завданням секційної роботи є розвиток морально-вольових якостей школярів (цілеспрямованість, рішучість, сміливість, наполегливість, взаємодопомога, довіра тощо). Крім того, позаурочні заняття потрібно розглядати як засіб психологічного розвантаження, переключення уваги з буденних справ на улюблену фізичну активність, яка повинна здійснюватися якнайбільше на відкритому повітрі під керівництвом кваліфікованого педагога. Висновки. Визначено основні фактори планування та організації різних видів секційних занять; розроблено схему їх взаємодії, що формується навколо особистості учня, з урахуванням його життєвої мети та мотивації, адекватному та оптимальному підборі методів і засобів фізичного виховання.
Дисертації з теми "Взаємодопомога"
1
Маліков, Василь Володимирович. "Патронатні відносини українських селян другої половини ХІХ – початку ХХ століть". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/6177.
Повний текст джерела
2
Кошева, А. В. "Інтернет-портал материнської взаємодопомоги". Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/23627.
Повний текст джерелаАнотація:
Кошева, А. В. Інтернет-портал материнської взаємодопомоги : випускна кваліфікаційна робота : 123 "Комп’ютерна інженерія" / А. В. Кошева ; керівник роботи С. С. Стасюк ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра інформаційних та комп’ютерних систем. – Чернігів, 2020. – 58 с.Розроблено інтернет-портал материнської взаємодопомоги. Web-сайт підтримує використання звуку, графічних вставок. Для відвідувачів сайту створений форум, в якому користувачі можуть задавати свої питання і отримувати на них відповіді в найкоротші терміни.