Статті в журналах з теми "Ведення збройної боротьби"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ведення збройної боротьби.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Ведення збройної боротьби".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Репіло, Юрій, Олег Головченко та Олексій Іщенко. "КОНТЕНТ-АНАЛІЗ УРОКІВ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В НАГІРНОМУ КАРАБАСІ ЩОДО ВОГНЕВОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ АЗЕРБАЙДЖАНУ В НАСТУПАЛЬНИХ ДІЯХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 86–99. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.805.
Повний текст джерелаАнотація:
Здобуті уроки застосування військ (сил) у збройних конфліктах останнього десятиріччя показують, що актуальним науковим завданням воєнної науки в цілому та військового управління зокрема є дослідження ведення наступальних дій у сучасних умовах ведення збройної боротьби. Водночас контент-аналіз ведення збройної боротьби протиборчими сторонами в ході збройного конфлікту в Нагірному Карабасі восени 2020 року показав, що вирішальним чинником виконання завдань загальновійськовими формуваннями в наступальних діях залишається ретельно спланована та вчасно реалізована їх вогнева підтримка. Метою статті є висвітлення результатів контент-аналізу змісту джерел із пошукової системи “Google” здобутих уроків збройного конфлікту в Нагірному Карабасі щодо вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в наступальних діях. Результати аналізу ведення контрнаступальної операції “Залізний кулак” показали, що головним засобом вогневої підтримки загальновійськових формувань Азербайджану в наступальних діях були безпілотні літальні апарати та артилерійські підрозділи. Обсяг завдань вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в таких діях, що був покладений на артилерійські підрозділи, становив 35…45 % від загального. Передусім це пов’язано з тим, що для досягнення мети вогневої підтримки разом з артилерією застосовувалися боєприпаси, що баражують, та безпілотні літальні апарати. Одночасно, попри кількісну та якісну перевагу в силах і засобах вогневої підтримки, темп наступу протягом перших п’яти – шести діб становив 1…1,5 км на добу. Живучості артилерії як основного засобу вогневої підтримки під час атаки (прориву) позицій (оборонних рубежів) було досягнуто завдяки постійному маневруванню з метою зміни вогневих позицій. Тобто уроки збройного конфлікту в Нагірному Карабасі свідчать, що наступ залишається основним видом воєнних дій для досягнення мети збройної боротьби. Артилерійські підрозділи залишаються головними військовими формуваннями, які здатні забезпечити цілодобову результативну вогневу підтримку військових формувань у наступальних діях. Виконання завдання завоювання та утримання вогневої переваги може здійснюватися протягом декількох днів, а прорив оборонних рубежів у сучасних збройних конфліктах триватиме декілька тижнів.
2
Фтемов, Ю. О. "Обґрунтування складу комплекту технічних засобів інженерної розвідки шляхів руху військ (сил)". Системи озброєння і військова техніка, № 3(67) (24 вересня 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.67.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз способів ведення інженерної розвідки шляхів руху військ (сил) із урахуванням досвіду окремих етапів планування притаманних збройним силам країн-членів НАТО, а також особливостей їх застосування, інженерно-розвідувальними органами підрозділів Збройних Сил (ЗС) України під час проведення антитерористичної операції (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС). Враховуючи сучасний характер ведення збройної боротьби, що виокремлюється широкими можливостями впливу протиборчих сторін на мобільність військ (сил), шляхом руйнування (знищення) важливих об’єктів дорожньої інфраструктури запропоновано: етапність організаційно-підготовчих заходів (визначення: живучості шляхів пересування, темпу ведення розвідки та ін.), порядок вибору способу виконання завдань, а також обґрунтовано основні тенденції розвитку технічних засобів розвідки.
3
Бокачов, Сергій Вікторович, Валерій Ілліч Мокоївець та Олександр Юрійович Федоров. "РОЗВИТОК ДИВЕРСІЙНОЇ БОРОТЬБИ У ХХ СТОРІЧЧІ ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Військово-науковий вісник, № 36 (16 листопада 2021): 273–84. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.273-284.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються воєнно-історичні аспекти виникнення і розвитку теорії та практики ведення диверсійної боротьби в ході світових війн різних історичних етапів. Акцентується увага на диверсійній діяльності, розгорнутій Російською Федерацією під час підготовки та у ході здійснення агресії проти України. Зазначається небезпека диверсійної діяльності противника: навіть поодинокий диверсійний акт може завдати серйозної шкоди економіці держави, порушити ритмічність роботи окремої галузі народного господарства або сповільнити темпи розбудови економіки країни в цілому, завдати моральної шкоди населенню країни. Воєнна наука має постійно вивчати та оперативно реагувати на зміни особливостей ведення бойових дій в сучасній та у майбутній війні, всебічно аналізувати зміни, які відбуваються в умовах ведення збройної боротьби та враховувати чинники, які на них впливають, а також перспективні тенденцій розвитку воєнної науки. Виходячи з оцінювання тенденцій розвитку способів ведення війни можна стверджувати, що диверсійні дії будуть і надалі відігравати значну роль у способах ведення збройної боротьби усіма протидіючими сторонами. Зазначається, що протидія їм вимагає завчасного опрацювання питань організації і ведення диверсійної боротьби, обліку та вивчення усіх даних, які стосуються дій противника, відповідного планування, грамотного визначення задач і раціонального розподілу їх між силами і засобами, які залучаються. Не менш важливим є питання наявності в секторі оборони і безпеки держави необхідних військових формувань, укомплектованих навченим особовим складом і необхідними зразками озброєння, військової і спеціальної техніки, які б забезпечили якісне виконання визначених для них спеціальних та специфічних завдань.
4
Стасюк, С. "Зародження та розвиток військово-гуманітарної традиції ведення збройної боротьби". Віче, № 22 (283) (2010): 29–32.
Знайти повний текст джерела
5
Шамко, Є. В., О. М. Жарик та В. В. Коваль. "Основні особливості застосування Повітряних Сил в сучасних умовах ведення збройної боротьби". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(27) (25 квітня 2017): 15–18. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2017.27.02.
Повний текст джерела
6
Головченко, Олег. "ТЕНДЕНЦІЇ ВЕДЕННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ АРМІЄЮ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ – ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (3 вересня 2021): 122–24. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.020.
Повний текст джерела
7
Шамко, В. Є., О. М. Жарик та В. В. Коваль. "Розвиток форм і способів застосування Повітряних Сил Збройних Сил України в сучасних умовах ведення збройної боротьби". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(31) (27 квітня 2018): 9–15. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2018.31.01.
Повний текст джерела
8
Неїжпапа, О. Л., А. А. Тарасов та С. В. Яким’як. "Проблемні питання та перспективи розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України". Наука і оборона, № 3 (12 листопада 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-16-3-36-40.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах значного розширення обсягів гібридних дій Російської Федерації в Чорному та Азовському морях суттєво зросла важливість ефективного виконання завдань із забезпечення національної безпеки України та міжнародної безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні. У статті на підставі аналізу досвіду ведення бойової діяльності на морі в умовах триваючих гібридних дій визначені принципи сучасної збройної боротьби на морі, наведений перелік основних завдань Військово-Морських Сил Збройних Сил України в сучасних умовах, накреслені основні напрями й заходи розвитку родів сил і військ, зокрема надводних сил, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських військ, морської піхоти, та визначений доцільний порядок нарощування спроможностей сил (військ) з урахуванням військової допомоги країн – партнерів України для забезпечення національної безпеки на морі, відсічі та стримування агресивних дій Росії з морських напрямків, забезпечення безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні.
9
Малюга, В. Г. "Комплексна методика адаптації системи управління Повітряних Сил в сучасних умовах ведення збройної боротьби". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(27) (25 квітня 2017): 31–35. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2017.27.05.
Повний текст джерела
10
Демідов, Б., М. Луханін, О. Величко, Д. Гриб та О. Хмелевська. "Проблематика теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах обстановки, що динамічно змінюється в районі бойових дій". Озброєння та військова техніка 23, № 3 (26 вересня 2019): 26–39. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.3(23).26-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблемні системно-концептуальні аспекти планування і ведення об'єднаних (міжвидових) операцій угрупованнями збройних сил і оперативного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної і оперативно-тактичної обстановки на театрі військових дій (в районі бойових дій). Виділяються основні елементи, проблеми і напрямки діяльності інноваційного характеру, що охоплюються проблематикою теорії і практики управління складними багатоструктурними системами військового призначення. Аналізуються фактори, що обумовлюють необхідність розвитку теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення. Серед проблем, що пов'язані з цим управлінням, виділяються такі актуальні проблеми, як: забезпечення ефективного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни обстановки на полі бою в умовах активного антагоністичного протистояння противника; автоматизації та інформатизації оперативного управління операціями (що виконуються угрупованнями збройних сил в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки на театрі воєнних дій (в районі бойових дій); інші проблеми, від якості результатів і повноти вирішення яких, зазвичай, буде залежити практична реалізація ефективного управління операціями (бойовими діями) об'єднаних (міжвидових) угруповань збройних сил у динаміці ведення збройної боротьби з угрупованнями військ противника. Значна увага приділяється науково-методичним питанням дослідження процесів управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення і створення інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень, а також адаптивної трансформації організаційної структури даних систем до умов динамічної зміни обстановки в районі ведення бойових дій.
11
Вдовенко, Сергій, Микола Гульков, Сергій Сидоров та Володимир Джола. "ЗАСОБИ КРИПТОГРАФІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ СРСР ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (10 липня 2021): 97–113. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-97-113.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються шляхи створення й розвитку техніки криптографічного захисту інформації СРСР на передодні та в період Другої Світової Війни та їх вплив на систему управління військами. Теорія «глибокої операції», фактично — воєнна стратегія СРСР того часу, внаслідок технічного прогресу засобів збройної боротьби, зокрема засобів зв’язку, зміни поглядів на організацію військ, їх оперативну побудову, просторовочасові характеристики операцій вимагала докорінних змін в управлінні військами та організації взаємодії міжвидових угруповань. Одним зі шляхів досягнення цієї мети була автоматизація процесів шифрування інформації. Науково-технічний прогрес у всі часи впливає на форми і способи ведення бойових дій. Розвиток систем зв’язку та інформатизації, технічної розвідки, криптоаналізу вимагають впровадження в сучасних умовах новітніх засобів озброєння та військової техніки, форм і способів їх застосування. На основі досвіду, набутого Радянським Союзом, досліджуються вимоги, які необхідно врахувати для підвищення скритності та оперативності управління військами під час підготовки та в ході ведення операцій, в т.ч. — операції Об’єднаних сил. Ключові слова: конфіденційність, криптографічний захист інформації, оперативність, скрите управління військами, скритність, шифрувальна машина, шифрувальний орган, шифрувальна техніка.
12
Гриб, Д. А., Б. О. Демідов, Ю. Ф. Кучеренко, А. М. Ткачов та Т. В. Кулєшова. "Принципи, методи і технології ведення збройної боротьби, управління силами і засобами в умовах активного інформаційного протиборства конфліктуючих сторін". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(34) (25 січня 2019): 12–22. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2019.34.02.
Повний текст джерела
13
Горбачов, Костянтин. "Удосконалена методика та алгоритм оцінювання ефективності функціонування системи протиповітряної оборони тактичного рівня". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-17-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміни способів ведення збройної боротьби, що відбуваються внаслідок стрімкого розвитку засобів повітряного нападу, в тому числі безпілотних, а також авіаційних засобів ураження, обумовлюють зростання вимог до систем протиповітряної оборони. Особливо це стосується військових формувань тактичного рівня, які складають основу для створення угруповань військ та виконання завдань ведення загальновійськового бою. Тобто, на успіх виконання військовими формуваннями тактичного рівня завдань загальновійськового бою буде суттєво впливати ефективність функціонування їх системи протиповітряної оборони. Але, на даний час, питання забезпечення відповідності результатів прогнозування реальним умовам обстановки залишається відкритими. Насамперед тому, що методики, які використовуються для оцінювання ефективності функціонування системи протиповітряної оборони військових формувань тактичного рівня не є досконалими. Так, результати аналізу положень існуючих методик оцінювання вказують на те, що вони не в повній мірі не призначені для тактичного рівня або не враховують особливостей підготовки і ведення загальновійськового бою, а також не охоплюють зміни у концепціях застосування засобів повітряного нападу, що відбулись за останній час. Тому, зважаючи на триваючу воєнну агресію проти нашої держави, вирішення наукового завдання щодо удосконалення методики оцінювання ефективності функціонування системи протиповітряної оборони військових формувань тактичного рівня у загальновійськовому бою, є досить актуальним. У статті представлені загальні положення удосконаленої методики, що були визначені в результаті проведеного, з використанням методів системного аналізу та аналітико-стохастичного моделювання, дослідження процесу виконання військовими формуваннями тактичного рівня завдань загальновійськового бою. Забезпечення чутливості запропонованої методики до умов функціонування системи протиповітряної оборони в загальновійськовому бою, на відміну від існуючих, дозволить, в подальшому, на основі результатів проведення розрахунків, виробити обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності її функціонування.
14
Oliinyk, Volodymyr. "Удосконалена методика визначення ймовірності вогневого ураження об’єкту противника з урахуванням його протидії". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 225–31. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Технологічний розвиток протиборчих сторін, впровадження нових форм і способів збройної боротьби, тенденції переходу до мережецентричної війни обумовлює необхідність пошуку нових підходів до оцінки ефективності виконання бойових завдань підрозділами. Ефективність виконання бойового завдання значною мірою буде залежати від детальної оцінки можливостей наявного озброєння протиборчих сторін. Тому в основу удосконаленої методики визначення ймовірності вогневого ураження підрозділом покладено найбільш прийнятний алгоритм, заснований на теорії ймовірностей. Запропонована часткова методика, ґрунтуючись на відомих методиках визначення ймовірності вогневого ураження, кількості зразків озброєння та їх тактико-технічних характеристиках, дозволяє визначити кількість зроблених успішних пострілів протиборчими сторонами в ході ведення бою. З урахуванням зазначених в удосконаленій методиці умов визначається ймовірність вогневого ураження підрозділом об’єкту противника з урахуванням його протидії. Практичне значення удосконаленої методики полягає у наданні можливості командиру підрозділу корегувати своє рішення з урахуванням оцінки ефективності засобів вогневого ураження, які є у його розпорядженні. Поряд з цим удосконалена методика може бути складовою математичної моделі цілерозподілу підрозділів по об’єктам противника, яка базується на методі двох функцій.
15
Тіхонов, Григорій, Сергій Шолохов, Богдан Ніколаєнко та Валерій Тютюнник. "Постановка задачі оптимального розподілу ресурсу неоднорідних засобів диструктивного впливу на елементи платформи національної телекомунікаційної мережі в особливий період". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 41, № 2 (30 вересня 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-41-2-11-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Завадозахист системи зв’язку є актуальним та важливим напрямом дослідження, методологія оцінки впливу на нього засобів радіо та електромагнітного подавлення, на сьогоднішній день, досить розвинута та відома. Національна телекомунікаційної мережа, як сукупність систем і мереж зв’язку, в умовах ведення гібридної війни проти України потребує вдосконалення способів її захисту від деструктивного впливу противника, що має на озброєнні новітні засоби радіо подавлення та електромагнітного впливу. Незахищена Національна телекомунікаційної мережа не зможе виконати основну свою функцію, а саме обіг (передавання, приймання, створення, оброблення, зберігання) та захисту національних інформаційних ресурсів, забезпечення захищених електронних комунікацій, надання спектра сучасних захищених інформаційно-комунікаційних (мультисервісних) послуг в інтересах здійснення управління державою у мирний час, в умовах надзвичайного стану та в особливий період, та яка є мережею (системою) подвійного призначення з використанням частини її ресурсу для надання послуг, зокрема з кіберзахисту, іншим споживачам. Якісна розробка способів та методів забезпечення завадостійкості елементів Національної телекомунікаційної мережі неможлива без прогнозування можливих сценаріїв дій противника та завадової обстановки, що може скластися. Теперішній момент часу характеризується принциповими змінами у умовах застосування транспортної платформи Національної телекомунікаційної мережі в умовах ведення гібридної війни Російської Федерації проти України. Проведений аналіз показав, що у випадку загострення ситуації на фронті, переходу противника до широкомасштабної збройної агресії або терористичних дій ресурс транспортної платформи Національної телекомунікаційної мережі є одним з першочергових об’єктів впливу новітніх засобів радіоелектронного та електромагнітного подавлення частин (підрозділів) РЕБ російсько-терористичних військ. Проведено постановку задачі раціонального розподілу ресурсу неоднорідних засобів радіоелектронної боротьби противника по елементах транспортної платформи Національної телекомунікаційної мережі для подальшої розробки методики визначення способів її радіоелектронного подавлення та створення моделі радіоелектронної обстановки в умовах ведення гібридних, бойових та терористичних дій противником проти України.
16
Zatserkovnyi, Vitalii, Pavlo Savkov, Igor Pampukha та Iryna Syniavska. "ОЦІНКА ПЕРЕВАГ МЕРЕЖЕЦЕНТРИЗМУ ТА МЕРЕЖЕЦЕНТРИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(21) (2020): 163–84. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-163-184.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Зважаючи на зміни характеру ведення сучасних війн і шляхи досягнення ін-формаційної переваги над супротивником, дослідження мережецентричних технологій є надзвичайно актуальним. Підвищення маневреності підрозділів, їхньої здатності до виконання бойових завдань на підставі безперервного інформаційного супроводження дає можливість отримати значну перевагу над противником, попереджувати, запобігати та знешкоджувати реальні та потенційні загрози національній безпеці. Постановка проблеми. Сучасний рівень автоматизації, інформатизації та системи управління Збройних сил України за сукупністю значень характеристик своїх основних складових частин не відповідає сучасним вимогам Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглянуто проблематику зовнішніх інформаційних впливів та інформаційних аспектів забезпечення національної безпеки держави, концептуальні проблеми війни й миру та проблему мережецентричних війн. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Основною проблемою застосування принципів мереже-центризму під час організації сучасного бою є недостатньо ефективні та неадаптовані до сучасних вимог інформаційні системи. Постановка завдання. Першочерговим завданням є формування ефективної інформаційної системи на основі мережецентричних технологій, що дозволить скоротити час на прийняття рішення та прогнозувати можливі варіанти розвитку ситуацій та запобігати можливим наслідкам. Виклад основного матеріалу. Завдяки прогресу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’явились нові зразки високоточної зброї, сучасні засоби розвідки, автоматичні і автоматизовані системи управління (АСУ) військами та зброєю. Комп'ютерні технології дали можливість керувати зброєю на відстані в кілька тисяч кілометрів, формувати високоточні точкові удари, корегувати дії військових підрозділів, здійснювати дії військових формувань відразу в декількох напрямках з метою знищення об’єктів супротивника або захоплення його території, досягати результату за короткий проміжок часу тощо. Необхідність максимального використання можливостей всіх наявних засобів розвідки і бойових платформ спричинила перехід від платформоцентричної моделі управління військами і зброєю, де основний акцент робився на кількість озброєння та військової техніки, до мережецентричної. Висновки відповідно до статті. Визначена роль мережецентричних війн та їхній вплив на розвиток збройних сил передових в економічному сенсі країн. Застосування мережецентричних підходів спричинило появу чималих нових нетрадиційних форм і способів збройної боротьби, таких як «спеціальна операція», «тривимірна повітряно-наземна форма удару по супротивнику», «далекій вогневий бій» тощо, під час яких кораблі і підводні човни, літаки, космічні апарати, безпілотні літальні апарати (БПЛА), танки, польові радіостанції і портативні комп’ютери тощо спільно використовували інформацію за допомогою єдиних інтерфейсів, стандартів і протоколів. Визначені складові високої ефективності мережецентричних війн.
17
Kosaretsky, Yevhenii, Anatoliy Pavlikovsky, Kostiantyn Hunbin, Oleh Bondarenko та Michael Lavruk. "Щодо управління спроможностями забезпечення потреб збройних сил боєприпасами". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (20 червня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Метою дослідження є аналіз відповідності між завданнями, що вирішують Збройні Сили України, та запасами боєприпасів, що призначені для забезпечення військ під час виконання ними завдань. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення Збройних Сил України боєприпасами з’ясовано, що за будь-яких умов обстановки Збройні Сили повинні забезпечити стримування збройної агресії проти України та надати їй відсіч, здійснювати охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законодавством України, а також брати участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали аналіз, синтез, декомпозиція, досвід ведення бойових дій на Сході України. У дослідженні розглянуті процеси набуття потрібних спроможностей забезпечення боєприпасами Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Запропоновані показники та критерії оцінки ефективності спроможностей забезпечення потреб Збройних Сил боєприпасами. Запропонована інформаційно-логічна модель процесу забезпечення Збройних Сил боєприпасами в мирний час і в воєнний час, яка дає наглядне уявлення співвідношення завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Модель доцільно застосовувати у підтримці прийняття рішень під час організації заходів забезпечення Збройних Сил боєприпасами. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають проблематику всебічного забезпечення боєприпасами Збройних Сил України під час проведення ними операцій зі стримування збройної агресії.
18
Feshchenko, Igor. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ЯК ОРГАНІЧНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 1 (24 липня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.15421/352111.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об’єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров’я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб’єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки.
19
Молодцов, Віктор, Анатолій Писарєв, Ігор Радченко та Олександр Лисенко. "ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ США В АСИМЕТРИЧНИХ ДІЯХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ СЕТЕЦЕНТРИЧНОЇ ВІЙНИ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 128–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто особливості сучасних поглядів військового керівництва збройних сил США на сутність та роль радіоелектронної боротьби в асиметричних діях сучасної повномасштабної мережецентричної війни, відображені в офіційних документах міністерства оборони, комітету начальників штабів, а також у відкритих вітчизняних та зарубіжних джерелах. Показано сучасну термінологію радіоелектронної боротьби, прийняту в збройних силах США, враховано досвід застосування систем радіоелектронної боротьби у військових конфліктах початку XXI століття. Головна увага авторів приділена: основним причинам підвищення ролі радіоелектронної боротьби у сучасній мережецентричній війні; основним тенденціям розвитку радіоелектронної боротьби у збройних силах США та НАТО до 2025 р.; цілям радіоелектронної боротьби в операціях нового типу; основним принципам та завданням ведення радіоелектронної боротьби; сутності радіоелектронної атаки, радіоелектронного захисту, радіоелектронного забезпечення та радіоелектронного маскування.
20
Псьол, Сергій. "ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ В ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 291–304. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.87.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості реалізації загальнодержавних і відомчих вимог щодо підготовки офіцерського складу Державної прикордонної служби України. Встановлено, що для забезпечення належного кваліфікаційного рівня керівної ланки доцільним є поєднання здобуття бакалаврського або магістерського рівня вищої освіти із здобуттям тактичного, оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівня вищої військової освіти. Здобуттю кожного наступного рівня освіти обов’язково передує період практичного виконання посадових обов’язків в підрозділах та органах охорони кордону. Ці періоди професійної діяльності потребують освітнього супроводу у формі проходження курсів підвищення кваліфікації.
Визначено, що зміст підготовки офіцерів тактичного, оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівня Державної прикордонної служби України повинен враховувати завдання і повноваження Служби, які стосуються організації охорони державного кордону на суші і на водоймах; організації прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів та вантажів; забезпечення суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; організації розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності; участі у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції на державному кордоні; участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом; координації діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов’язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України; ведення прикордонно-представницької роботи та іншими специфічними функціями, притаманними лише Державній прикордонній службі України. У зв’язку із цим зміст підготовки офіцерів-прикордонників суттєво відрізняється від змісту підготовки офіцерів взаємодіючих структур, наприклад Збройних Сил України та Національної Гвардії України, і повинен здійснюватись у відомчому вищому військовому навчальному закладі Державної прикордонної служби України.
21
Слюсаренко, Андрій Віталійович, та Дмитро Валерійович Вєдєнєєв. "ТВОРЕННЯ МОДЕЛЕЙ АСИМЕТРИЧНОГО («ГІБРИДНОГО») ПРОТИБОРСТВА ОСНОВНИМИ УЧАСНИКАМИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939–1945 РР.)". Військово-науковий вісник, № 35 (9 липня 2021): 206–25. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.206-225.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу документальних джерел та спеціальної літератури здійснено виявлення, систематизація та аналіз провідних організаційно-функціональних компонентів систем асиметричного протиборства, створених державами – основними учасниками Другої світової війни (СРСР, Німеччиною, Великою Британією, США) як історичних передумов виникнення воєнно-політичного явища «гібридної війни». Асиметричні дії перетворюються у достатньо самостійну та результативну (аж до стратегічного рівня) форму боротьби. На якісно новий рівень піднялося мистецтво не тільки розвідувальної роботи, але й спеціальних операцій із зміни політичної ситуації, зафронтової розвідувально-диверсійної діяльності. Спеціальні операції почали узгоджуватися зі стратегічними планами ведення бойових кампаній. Спецслужби набули істотного досвіду творення партизансько-підпільного руху як важливого чинника дестабілізації тилів та виснаження противника, створення та управління діяльністю іррегулярних збройних формувань. Набуло розвитку використання із підривною метою етноконфесійного фактора, національно-визвольних та антиколоніальних рухів. Було створено війська спеціального призначення з більшістю сучасних організаційно-тактичних рис та бойових можливостей.
22
ВЄДЄНЄЄВ, Дмитро, та Андрій СЛЮСАРЕНКО. "ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД І АРСЕНАЛУ АСИМЕТРИЧНОГО (“ГІБРИДНОГО”) ПРОТИБОРСТВА У ПЕРІОД МІЖБЛОКОВОГО ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ У СВІТІ (1946–1990)". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 172–87. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246908.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у виявленні формування в період “холодної війни”, глобального протистояння у світі та розпаду світової колоніальної системи комплексу концептуальних засад, відповідних воєнно-політичних структур, а також специфічної стратегії, форм і методів військової та спеціальної діяльності, що лягли в основу доктрин й арсеналу сучасної асиметричної (“гібридної”, неконвенційної) конфліктності. Методологічну основу праці становлять методи класифікації, типології, структурно-системний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, методи військово-спеціальної науки, безпекознавства, політичної конфліктології. Наукова новизна полягає у спробі авторів впорядковано дослідити на історичному матеріалі часів “холодної війни” формування доктринальних передумов й стратегії, комплексу спеціальних структур та методів деструктивної діяльності, котрі знайшли своє структуроване втілення у “гібридних” конфліктах початку ХХІ ст. Висновки. У період “ІІІ світової”, або “холодної війни” (1946–1990) нечуваного розвитку сягнули парадигми, форми і методи гібридного протиборства, його доктринальні й концептуальні засади, відповідні теоретико-методологічні, науково-практичні та технологічні засади. Спеціальні служби, афільовані з ними “неурядові організації” та парамілітарні (іррегулярні) структури, профільні аналітико-прогностичні та науково-дослідні центри, медіа-структури стали здатні цілеспрямовано впливати на зміну політичної реальності в національному, міждержавному і транснаціональному вимірах.
Відбулося якісне удосконалення військ спеціального призначення, котрі перетворилися на важливий (інколи – вирішальний) фактор ведення локальних війн і збройних конфліктів, участі у комплексних спеціальних операціях, розгортання керованих іррегулярних збройних формувань. Розпочинається новий якісний етап в організації “елітних військ” – їх реорганізація в сили спеціальних операцій як автономний компонент збройних сил. У складі ССО подальшого серйозного розвитку набули підрозділи (структури) інформаційно-психологічної боротьби та роботи із цивільним населенням.
У період міжблокового протистояння у повоєнному світі, стрижнем якого виступала саме війна психологічна, суттєвого й зростаючого значення набули методи (механізми) впливу на сферу управління колективною діяльністю людей, переформатування масової свідомості та світогляду за рахунок маніпулювання свідомістю людини і створення віртуальної реальності через застосування сучасних інформаційних та соціально-культурних технологій.
На основі потужної спадщини планетарного протистояння суспільних систем та міжблокової конфронтації 1946–1990 рр. склалися численні стратегічні, тактико-технологічні й інформаційно-когнітивні передумови для формування нового якісного типу конфліктності – “гібридної”, у розумінні синтезування різноманітних новітніх форм і методів деструктивної діяльності та їх комплексного, скоординованого застосування.
Набули розвитку такі сутнісні ознаки “гібридного” протистояння, як відсутність оформлення відповідно до міжнародного права війни, використання антиурядових організацій та рухів, незаконних збройних формувань, течій сепаратистського характеру, екстремістських угруповань, деструктивних спільнот тощо, пріоритетна роль спеціальних служб, сил спецоперацій, застосування інших методів невійськового тиску на державу-жертву, включаючи дипломатичні, фінансово-економічні, гуманітарні та інші. Основними рушійними силами асиметричної стратегії ставали неурядові організації, повстанські й “опозиційні” рухи, сили спецоперацій, сили і засоби психологічних операцій, а наголос у стратегії змішувався на користь спецоперацій та конфліктів малої інтенсивності.
23
Городнов, Вячеслав, та Сергій Лазебник. "МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ВІДНОСНОЇ КІЛЬКОСТІ ВАЖЛИВИХ ДЕРЖАВНИХ ОБ’ЄКТІВ, УРАЖЕННЯ ЯКИХ МОЖЕ БУТИ ВІДВЕРНЕНЕ ЗА РАХУНОК ЗАСТОСУВАННЯ СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (21 лютого 2020): 19–32. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.94.
Повний текст джерелаАнотація:
У методиці при оцінці відносної кількості важливих державних об’єктів, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об’єктів. Наведені практичні результати розрахунків, виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття у системі ППО країни.У початковий період оборонних військових дій задача угруповань військ і сил може включати відмобілізування, розгортання і створення на основних напрямках дій противника таких угруповань військ, які виявляться здатними зірвати просування противника вглиб території країни, а також захоплення їм стратегічної ініціативи у війні. Для протидії виконанню цих завдань противник може застосувати масовані удари з повітря по військах і об’єктах і використовувати пілотовані та безпілотні засоби повітряного нападу. У системі ППО для знищення ЗПН створюються підсистеми ЗРВ і ВА, а також підсистеми радіолокаційної розвідки і радіоелектронної боротьби. Такі підсистеми повинні забезпечити захист ВДО і Збройних Сил у місцях їх дислокації та розгортання, а також оперативне створення угруповань військ і сил на основних напрямках дій противника.Надійність виконання завдань системою ППО залежить від її складу, організаційної структури, дислокації, вогневої та інформаційної взаємодії елементів її підсистем, від умов пори року, доби і від погодних умов, а також від складу і дислокації об’єктів і угруповань військ, які прикриваються, і від параметрів дій повітряного противника. Частина ЗПН противника в ході ударів мають своєю метою випереджаюче ураження елементів системи ППО. Отже, система ППО захист від ударів з повітря виконує, однак гарантувати своєчасне знищення всіх ЗПН не може. Частина ЗПН противника може подолати зони дії засобів системи ППО і виконати удари по угрупованнях військ і ВДО, які прикриваються, що визначає необхідність оцінки можливих наслідків таких ударів.У методиці, поданій у статті, при оцінці відносної кількості ВДО, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об’єктів. Практичні результати розрахунків, що виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття в системі ППО держави.
24
Богданович, В., O. Ільяшов, В. Комаров та В. Олексіюк. "Підхід до оцінювання безпекового середовища в сучасних умовах ведення збройної боротьби". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 24 листопада 2021, 33–39. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-2-72/33-39.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з особливостей розвитку безпекового середовища на початку ХХІ століття є перенесення акцентів у збройних конфліктах на асиметричне застосування військової сили. Усе частіше акцент методів протиборства зміщується у бік комплексного використання політичних, економічних, інформаційно-психологічних, гуманітарних та інших невійськових заходів, що принципово змінює характер збройної боротьби та ставить більш високі вимоги до системи забезпечення воєнної безпеки.
За таких умов важливим для національної безпеки є питання своєчасного виявлення викликів і загроз воєнній безпеці держави, яке здійснюється за результатами аналізу безпекового середовища, а також оцінювання їх характеру, рівня, масштабу та прогнозування можливого збитку у разі їх реалізації.
У статті викладені результати досліджень щодо оцінювання безпекового середовища в сучасних умовах ведення збройної боротьби. Запропонований підхід є практичною реалізацією методики оцінювання безпекового середовища. В його основу покладено Модель застосування військової сили проти України. Вона побудована як система координат з відповідними вісями, на яких відображені: Модель гібридної війни РФ (за етапами виникнення, нарощування і реалізації воєнної загрози для нашої держави), ознакове поле та сфери прояву моніторингових ознак.
Використання розробленої Моделі застосування військової сили проти України, як практичної реалізації методики оцінювання зовнішнього безпекового середовища, дає змогу: виявляти ознаки підготовки до застосування військової сили проти України з боку іноземних країн (воєнно-політичних блоків) у прихованій та відкритій формах у всіх сферах на основі проявлення відповідних моніторингових ознак; у поточному режимі оцінювати рівень воєнної загрози; відстежувати глобальні та локальні процеси, тенденції розвитку обстановки в окремих регіонах та у світі в цілому; виявляти явища і чинники, які ускладнюють або роблять неможливою реалізацію національних інтересів у певних сферах національної безпеки держави; прогнозувати сценарії реалізації виявлених викликів та загроз.