Готові списки джерел за темами / Вбрання / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Вбрання.

Статті в журналах з теми "Вбрання"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-41 статей у журналах для дослідження на тему "Вбрання".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Литвиненко, Наталія Миколаївна, Олександра Петрівна Пенчук, Ольга Олександрівна Лавренюк та Анастасія Василівна Морозова. "ВЕСІЛЬНЕ ЖІНОЧЕ ВБРАННЯ У ТРАДИЦІЇ ТА СЬОГОДЕННІ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 241–48. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247402.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета статті — виявити особливості весільного жіночого вбрання на основі досліджень трансформації модних тенденцій жіночого одягу 1920-х років і сьогодення з урахуванням національних особливостей, притаманних українському вбранню та сучасному трендоутворенню в дизайні одягу й аксесуарів. Подано весільне вбрання, що синтезує сучасні тенденції прямого силуету, оверсайзу та варіативні етноелементи, що акцентують увагу на ментальній індивідуальності нареченої, що живе в сьогоденні, але виявляє шану й повагу до національного характеру, відчуває свою приналежність до традицій України. Методологія дослідження. Комплексний метод історико-культурного та стилістичного аналізу використано для осмислення традицій, культурних засад і методології змін весільної моди. Метод хронологічного аналізу та синтезу — для узагальнення історико-культурних завдань і мистецьких трансформацій моди 1920-х та їх впливу на сьогодення. Аналітично-систематичний метод — для систематизації результатів дослідження проблеми та формулювання провідних напрямів трансформацій весільної моди. Наукова новизна полягає у виявленні особливостей весільного жіночого образу й розширенні науково-теоретичного світогляду еволюції нових технік у крої та модних тенденцій від сучасних дизайнерів весільного вбрання. Запропоновано авторський проєкт весільної колекції вбрання з урахуванням етноспецифіки декорування та екологічних тенденцій в модній індустрії. Висновки. На основі аналізування трендів 1920-х років і сьогодення спроєктовано весільну колекцію з округлою формою, м’якими лініями для підкреслення жіночності та прямокутником — символом мужності та незламності духу української жінки. Фольклорний стиль окреслено як основу для проєктування весільних колекцій, що поєднує й інтерпретує мегатренд екологічності та використання натуральних тканин, перероблення старого текстилю в нові текстури й полотна.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Стельмащук, Г. "Традиційне вбрання українців". Народне мистецтво, № 3/4 (51/52), квартальник, 3 частина (2010): 46–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Репан, О. "Скидаючи чуже вбрання". Український тиждень, № 39 (411), 2-8.10.2015 р. (2015): 30–32.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Кучер, С. Л. "Композиція українського народного одягу як джерело вивчення основ етнодизайну". Освітній вимір 36 (13 вересня 2012): 153–60. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3405.

Повний текст джерела
Анотація:
Кучер С. Л. Композиція українського народного одягу як джерело вивчення основ етнодизайну. У статті розкрито питання ознайомлення майбутніх учителів технології з особливими рисами національного етнодизайну. Одну із сторін етнодизайну, що пов’язана із творенням одягу, пропонується вивчати у три етапи: 1) ознайомлення з композицією національного костюму; 2) виготовлення традиційного вбрання на основі багатовікової технології; 3) трансформація ідей українського народного одягу в дизайні сучасного вбрання та аксесуарів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

КУДРЯ, Оксана. "ФОРМУВАННЯ В СТУДЕНТІВ ЗНАНЬ З ЕТНОДИЗАЙНУ В ПРОЦЕСІ ОПАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “TЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ”". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 291–99. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-291-299.

Повний текст джерела
Анотація:
АНОТАЦІЯ У статті доводиться актуальність проблеми формування в студентів уявлення про національну неповторність українського етнодизайну при вивченні аплікації як одного з видів декоративно-прикладного мистецтва. Залучення студентської молоді до вивчення різних форм українського народного мистецтва є важливим питанням технологічної освіти. Аплікація займає належне місце серед багатьох інших видів декоративно-прикладного мистецтва. Автентичним є використання аплікації для декоративного оздоблення українського народного одягу. Аплікація кравецька має давню історію і є предметом вивчення етнографами. Проведений аналіз етнографічних джерел з історії українського костюму показав, що аплікація є оздобленням, яке пришивалося на окремі елементи вже зшитого одягу. Декорування вбрання аплікацією – важлива частина прикладного мистецтва та етнодизайну. Визначено можливості введення в зміст навчальної дисципліни «Технологічний практикум» відомостей про аплікацію як вид декоративного оздоблення українського народного одягу. Це сприятиме реалізації завдань формування в студентської молоді уявлення про національну неповторність українського етнодизайну в сфері декорування одягу, розвитку їх творчих здібностей. Доцільно ознайомити студентів з традиційними матеріалами та техніками виконання оздоблень, особливостями їх розміщення на одязі, своєрідністю колориту, які є характерними для аплікацій на вбранні різних етнографічних районів України. Це матиме вплив на формування творчої особистості майбутніх фахівців. Зроблено висновок стосовно ефективності використання інформаційно-комунікаційних технологій з метою унаочнення освітнього процесу та вивчення студентами особливостей декорування українського народного вбрання. Мереживний ресурс “Кровець” (віртуальна етнографічна колекція) дає можливість розглянути український народний одяг та ознайомитися з видами його декорування, із асортиментом використовуваних матеріалів, орнаментальними композиціями та колористикою аплікацій, особливостями їх розміщення та способами кріплення. Ключові слова: навчальний процес, технологічний практикум, український етнодизайн, декоративно-прикладне мистецтво, аплікація.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Гопкало, О. В. "Чоловіче та жіноче черняхівське вбрання". Археологія, № 2 (2011): 17–34.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Тарасевіч, Вікторыя. "ГІСТОРЫЯ ВЫВУЧЭННЯ ЖАНОЧАГА СТРОЮ КУЛЬТУРЫ СМАЛЕНСКА-ПОЛАЦКІХ ДОЎГІХ КУРГАНОЎ: ВЫНІКІ І СУЧАСНЫ СТАН". City History, Culture, Society, № 11 (4) (10 лютого 2021): 37–56. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.11.037.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено історії вивчення, а також аналізу ступеня вивченості жіночого металевого вбрання (костюма) культури смоленсько-полоцьких довгих курганів, яку прийнято ототожнювати з літописними кривичами. Автор проаналізував низку наукових публікацій, на основі яких було зроблено висновок про те, що цілеспрямоване вивчення цього питання почалось з 1960-х р. У вивченні жіночого ювелірного убору кривичів можна виокремити три періоди. Перший період (1960-ті – початок 1990-х рр.) характеризується поступовим відходом від сприйняття жіночого убору «культури довгих курганів» тільки як джерела: убір став предметом дослідження. Другий період (1990-ті – 2017 рр.) характеризується цілеспрямованим вивченням жіночого убору в рамках поняття культури смоленсько-полоцьких довгих курганів (КСПДК). У цей час виникають досить детальні типології окремих елементів жіночого убору КСПДК. З 2017 р. починається третій період (2017 рік – наш час). Він виділений на основі виявлених безкурганних поховань КСПДК, у яких трапляються нові «нетипові» жіночі прикраси. Це спонукало дослідників до переосмислення традицій поховального обряду та характерних елементів жіночого убору кривичів. Серед основних дослідників можна назвати імена Є. А. Шмідта, В. В. Сєдова, В. В. Єнукова, В. С. Нєфьодова. За результатами багаторічних досліджень було виділено речі, які виступають як «культурні маркери», запропоновано типології та хронологію окремих елементів жіночого металевого вбрання: скроневих кілець, головних вінець, тримачів. Встановлено, що при дослідженні жіночого ювелірного вбрання культури смоленсько-полоцьких довгих курганів переважає «мікрорегіональний підхід»: типології інвентарю переважно базуються на матеріалах смоленської частини ареалу культури. Отже, існує «розрив» у рівні вивченості жіночого металевого вбрання між російськими та білоруськими дослідниками: на території Білорусі вивчення його локальних особливостей та хронології тільки почалось.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Тарасевіч, Вікторыя. "ГІСТОРЫЯ ВЫВУЧЭННЯ ЖАНОЧАГА СТРОЮ КУЛЬТУРЫ СМАЛЕНСКА-ПОЛАЦКІХ ДОЎГІХ КУРГАНОЎ: ВЫНІКІ І СУЧАСНЫ СТАН". City History, Culture, Society, № 11 (4) (10 лютого 2021): 37–56. http://dx.doi.org/10.15407/10.15407/mics2020.11.037.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено історії вивчення, а також аналізу ступеня вивченості жіночого металевого вбрання (костюма) культури смоленсько-полоцьких довгих курганів, яку прийнято ототожнювати з літописними кривичами. Автор проаналізував низку наукових публікацій, на основі яких було зроблено висновок про те, що цілеспрямоване вивчення цього питання почалось з 1960-х р. У вивченні жіночого ювелірного убору кривичів можна виокремити три періоди. Перший період (1960-ті – початок 1990-х рр.) характеризується поступовим відходом від сприйняття жіночого убору «культури довгих курганів» тільки як джерела: убір став предметом дослідження. Другий період (1990-ті – 2017 рр.) характеризується цілеспрямованим вивченням жіночого убору в рамках поняття культури смоленсько-полоцьких довгих курганів (КСПДК). У цей час виникають досить детальні типології окремих елементів жіночого убору КСПДК. З 2017 р. починається третій період (2017 рік – наш час). Він виділений на основі виявлених безкурганних поховань КСПДК, у яких трапляються нові «нетипові» жіночі прикраси. Це спонукало дослідників до переосмислення традицій поховального обряду та характерних елементів жіночого убору кривичів. Серед основних дослідників можна назвати імена Є. А. Шмідта, В. В. Сєдова, В. В. Єнукова, В. С. Нєфьодова. За результатами багаторічних досліджень було виділено речі, які виступають як «культурні маркери», запропоновано типології та хронологію окремих елементів жіночого металевого вбрання: скроневих кілець, головних вінець, тримачів. Встановлено, що при дослідженні жіночого ювелірного вбрання культури смоленсько-полоцьких довгих курганів переважає «мікрорегіональний підхід»: типології інвентарю переважно базуються на матеріалах смоленської частини ареалу культури. Отже, існує «розрив» у рівні вивченості жіночого металевого вбрання між російськими та білоруськими дослідниками: на території Білорусі вивчення його локальних особливостей та хронології тільки почалось.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Куцир, Т. В. "ДЕКОР НАРОДНОГО ВБРАННЯ ОПІЛЛЯ: ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ". Art and Design, № 4 (4 березня 2019): 72–82. http://dx.doi.org/10.30857/2617-0272.2018.4.7.

Повний текст джерела
Анотація:
In the paper décor creation techniques of Opillia folk costume of the last third of the XIX – the first half of the XX centuries based on items from Ukrainian and foreign museums, literary, achieve and field sources are analyzed. A systematic approach to the chosen object, formal and art methods of analysis are used. It is permit the most fully to reveal the décor features created by different techniques.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Klochko, Liubov. "Декоративні елементи вбрання населення Степового Побужжя". Eminak, № 1(33) (31 березня 2021): 281–307. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2021.1(33).508.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті йдеться про особливості іконографії та семантики образів, зображення яких вміщено на золотих ювелірних виробах – прикрасах костюмів соціальної верхівки суспільства. Розглянуто знакові функції головного убору модія, а також знімних прикрас у вбранні скіфів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Рибалко, С. Б. "Японське традиційне вбрання в контексті писемної культури". Східний світ, № 3 (2006): 131–38.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Пономар, Л. "Особливості Західнополіського народного вбрання та його назв". Етнічна історія народів Європи, Вип. 4 (2000): 117–20.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Селевко, В. Б. "Конфліктогенність мусульманського вбрання в європейському культурному просторі". Культура і сучасність, № 1 (2011): 118–22.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Косміна, О. "Регіональна символіка традиційного вбрання українців (до проблем класифікації)". Етнічна історія народів Європи, Вип. 23 (2007): 18–23.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Косміна, О. "Передумови формування символіки традиційного українського вбрання: давньоруські прикраси". Народознавчі зошити, № 5 (125), вересень - жовтень (2015): 1144–52.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Іваневич, Л. "Народне вбрання українців Поділля в дослідженнях Костя Широцького". Народна творчість та етнологія, № 4 (362), липень - серпень (2016): 54–59.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Savelieva, Kateryna. "Теракотові статуетки із зображенням «п’яних Гераклів» з Північного Причорномор’я". Eminak, № 1(33) (31 березня 2021): 230–43. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2021.1(33).504.

Повний текст джерела
Анотація:
На античних пам’ятках Північного Причорномор’я у 1868 і 1988 рр. були виявлені теракотові статуетки із зображенням п’яного чоловіка, що сидить на скелі. Цей тип теракот є відомим у літературі під назвою «п’яний Геракл». У статті розглянуті різні варіанти інтерпретації цих статуеток. Акцентується увага на деяких деталях вбрання, які дозволяють стверджувати, що теракоти представляють зображення акторів давньої або середньої аттичної комедії. Запропоновано новий погляд на їхню інтерпретацію.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Галич, Артем Олександрович. "Лаконічний портрет у мемуарному та біографічному текстах як складова ескізного опису зовнішності героя". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 5 (25 червня 2015): 5–15. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v5i0.1212.

Повний текст джерела
Анотація:
У документальному творі лаконічний портрет є складовою ескізного опису зовнішності реальної історичної особистості, тому що на короткому текстовому просторі лише за рахунок стислого вираження думки автор не має можливості для створення повноцінного портрету. Проте і в такому випадку проглядається певна, хоча й редукована типізація та індивідуалізація героя через розкриття окремих деталей зовнішності (обличчя, вбрання, пози, жестів, погляду), манери поведінки, динаміки мовлення, етнічної та соціальної приналежності, статі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Martynchuk, Inna. "Народне вбрання Карпатської України як відображення етнічної спільності європейських народів." Історичні і політологічні дослідження, № 2 (2019): 82–95. http://dx.doi.org/10.31558/2079-1828.2019.2.8.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Козакевич, О. Р. "МЕРЕЖИВО І В’ЯЗАННЯ У ДЕКОРІ ЛЕМКІВСЬКОГО ВБРАННЯ: ЕТНОЛОКАЛЬНІ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ". Art and Design, № 1 (3 червня 2020): 115–28. http://dx.doi.org/10.30857/2617-0272.2020.1.9.

Повний текст джерела
Анотація:
Local and art features of Lemko`s region traditional clothing décor are studied. The attention is given to lace and knit décor, which gave the clothing components a unique and often was the artistic accent in Lemko clothing complexes. Methodology. The methodological basis of the study is the principle of systematic approach and comprehensive research. The comparative-historical and typological methods was used for study the research subject. The analysis of lace and knit décor was done using the art study method. Results. The main typological groups and items` types formed under the influence of ethno-cultural and historical factors were determined based on artifacts from museum collections, field studios and scientific sources. The décor made textile techniques and technological methods are outlined, with pointed of common and distinctive features in comparison with folk clothing of the Carpathian region`s other ethnographic groups. Artistic and stylistic characteristics of knitting and lace are analyzed, taking into account the interplay of neighbouring ethnicities cultures and border features. It is studied out that the lace was common infemale clothing in the production of the headwear, the waist wear and shirts. Knitting items in male clothing mainly in the south-western Lemko`s territories were used. There were naracvytsias, mittens, socks, locally were used knitting hats “megerka” and scarves. In the creation of lace and knit items they used common techniques and technical methods peculiar to Hutsul`s and Boiko`s regions: knitting, crocheting gloves “on the laba”, “on the board”. Instead, the embroidery methods called “English hapt” with “cut out’ was typical only for the Lemko`s, mainly central-western, territories. Scientific novelty consists in the introduction into the scientific circulation of materials about Lemko folk clothing. The focus is on the lace and knit décor that reveals the artistic diversity of Lemko`s region clothing art. Practical significance. The study allows expanding the knowledge of Lemko traditional clothing and textile production, in particular, about the centers of made some types of clothing with openwork and knitting. This contributes to use the receives information in the further study of Lemko`s region traditional clothing.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Іваневич, Л. "Історико-географічні та історико-етнографічні межі дослідження народного вбрання українців Поділля". Народна творчість та етнологія, № 5 (345), вересень - жовтень (2013): 88–100.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Коцан, В. "Особливості традиційного народного вбрання лемків Закарпаття (XIX - перша половина XX століття)". Народна творчість та етнологія, № 5 (369), вересень - жовтень (2017): 18–24.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Козакевич, О. Р. "Мереживо і в'язання у декорі бойківського вбрання: Етнолокальні та художні особливості". Art and Design, № 4 (15 лютого 2021): 101–13. http://dx.doi.org/10.30857/2617-0272.2020.4.8.

Повний текст джерела
Анотація:
Local and artistic features of Boiko`s region traditional clothing décor are studied. The attention is given to lace and knit decor, which gave the clothing components a unique and often was the artistic accent in Boiko`s clothing complexes. The methodological basis of the study is the principle of systematic approach and comprehensive research. The comparative-historical and typological methods were used for the study research subject. The analysis of lace and knit décor was done using the art study method. The main typological groups and items` types formed under the influence of ethno-cultural and historical factors were determined in the Boiko`s region based on artifacts from museum collections, field studios and scientific sources. The décor manufacturing textile techniques and technological methods are outlined, with pointed of common and distinctive features in comparison with folk clothing of the Carpathian region`s other ethnographic groups. Artistic and stylistic characteristics of knitting and lace are analyzed, taking into account the interplay of neighboring ethnicities cultures and border features. It is studied out that the lace décor was mostly common in female headwear, the waist wear and shirts. Sprang, lace, crocheting weaving techniques as well as other technological methods were used in the manufacturing lace adornments. Knitting, crocheting and weaving “on the laba” were used for gloves, “narakvytsias”, and socks-stockings manufacturing. In folk clothing Boikos applied weaving belts which were made in technique “on the wall”. This kind of belts also were used in Hutsul`s region – mainly on the Hutsul-Pokuttia border and were not common in Boikos. According to the artistic and stylistic features, it is possible to single out female coifs with lace bottoms, openwork ornaments on female shirts of Transcarpathian Boiko`s region, decoration low edges of aprons (“zapaskas”) with fringes using macramé. However, the ethno-local and artistic characteristic of lace and knitting within single centers were differed in their unique features. Scientific novelty consists in the introduction into the scientific circulation of materials about Boiko`s folk clothing. The focus is on the lace and knit décor that reveals the artistic diversity of Boiko`s region clothing art. The study allows expanding the knowledge of Boiko`s traditional garment and textile production, in particular, about the centers of manufacturing some types of clothing with openwork and knitting. This contributes to use the receives information in the further study of Boiko`s region traditional clothing.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Маслійчук, В. "Спостереження про вбрання підлітка в Харківському намісництві (1780-ті - 1790-ті рр.)". Київська старовина, № 5 (345) (2010): 29–34.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Іваневич, Л. "Матеріали для виготовлення й декорування народного вбрання українців Поділля: класифікація та особливості". Народна творчість та етнологія, № 6 (352), листопад - грудень (2014): 42–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Сухарєва, Свiтлана. "Культурологiчнi елементи твору «Пан Тадеуш» А. Мiцкевича та їх iнтепретацiя в перекладi М. Рильського". Мови та літератури світу, № 1 (10 лютого 2022): 112–26. http://dx.doi.org/10.31812/wll.4736.

Повний текст джерела
Анотація:
У статтi представлено культурологiчнi елементи, якi використав А. Мiцкевич у вiршованому романi «Пан Тадеуш» iз метою вiдображення традицiй i побуту польського народу в ХIХ ст. Проведено паралелi з перекладом М. Рильського, який застосував метод синонiмiї та лексичної трансформацiї щодо польських реалiй, зберiгши мелодику тексту, однак запропонувавши українському читачевi версiю, наближену до рiдної культури. У цьому ключi перекладацька iнтерпретацiя може бути лише принагiдним iнструментом у процесi вiдтворення польських культурологiчних елементiв на основi творчостi А. Мiцкевича. Головним у поемi став образ польської шляхти, яка внесла в народний побут сарматськi традицiї. Деталi шляхетського бенкету, полювання, сватання та весiлля, мiжусобних воєн, грибозбору, локальних вiче, мiсцевого художнього мистецтва зi слов’янофiльськими мотивами, народних танцiв, польського народного вбрання згiдно з сарматською традицiєю — це тi маркери, якими визначено польську культуру в розумiннi визначного польського поета епохи романтизму.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Куцир, Т. "Компоненти народного жіночого вбрання Опілля: матеріали, техніки, конструктивні вирішення (кінця XIX - першої пол. XX ст.)". Народознавчі зошити, № 6 (138), листопад - грудень (2017): 1394–409.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

VARYVONCHYK, Anastasia. "УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА В ОДЯЗІ 70-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ". ART-platFORM 3, № 1 (27 травня 2021): 325–45. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.325-345.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена малодослідженій проблемі у вітчизняній науці, пов’язаній із промисловим виробництвом одягу та застосуванням української вишивки. Значний внесок у розвиток традиційного українського одягу та декорування вносили художники-модельєри Київського Будинку моделей одягу, якій розпочав свою діяльність у 1944 р. Завдяки художникам у важких умовах розроблялися сучасні на той час моделі за мотивами українського традиційного одягу. Вбрання створювалося на виробництвах легкої промисловості та «Укрхудожпрому». Зазначається, що українська вишивка була невід'ємною частиною українського одягу, а згодом, і промисловості. У Києві в червні 1970 р. Всесоюзним інститутом асортименту виробів Міністерства легкої промисловості УРСР було проведено художньо-технічну раду для огляду виробів, що презентували молодіжну моду. Учасники художньо-технічної ради розглянули моделі, запропоновані 34 швейними підприємствами та 6 Будинками моделей України. Проведення цього заходу надало можливість впровадити модні тенденції десятиріччя у життя. Художники Київського Будинку моделей одягу (КБМО) активно запроваджували та використовували традиційні національні елементи вбрання, поєднуючи тенденції сучасної моди того часу. Аналізуючи стан використання вишивки традиційного українського крою в сучасному одязі 70-х рр. ХХ ст. у КБМО, можемо відзначити, що в молодіжному одязі художники-модельєри застосовували традиційний крій, вишивку, декор, за мотивами національного костюму усіх регіонів України. Змінювалися моделі подовжених жіночих суконь із вовняних тканин, у дівочих комплектах із бязі переважав сорочечний крій із комірцем «стійка» та короткими рукавами. Підтримувалися напрямки крою у довжині блуз до талії, із вживанням народних мотивів української вишивки. Прямі й розширені спідниці донизу підкреслювали талію і призбирувалися на гумці чи поясі. Пальта створювалися на основі крою української свитки за прямим силуетом, втачними рукавами, каптур переходив у комір із китицями та так само оздоблювався за мотивами елементів народної української вишивки, що виконувалася тамбурним швом чорними, червоними, жовтими й зеленими кольорами. Високий рівень моделювання одягу демонстрували промислові виробництва. Джерелом натхнення для фахівців українських виробництв легкої промисловості та «Укрхудожпрому» слуговали покази мод, що влаштовувалися Будинками моделей двічі на рік. Виконання виробництвами тематичних і композиційно довершених творчих проектів спрямовувало й узгоджувало діяльність швейної, текстильної, трикотажної промисловості. Організація праці на усіх етапах виробництва підкреслює актуальність означенної проблеми, що обумовленна потребою збереження української автентичності, дослідження та висвітлення особливостей створення сучасних виробів із напрямку художніх промислів, таких як художня вишивка, яка є одним із найдавніших різновидів народної творчості.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Oliynyk, Maryna. "Socio-Economic and Religious-Ceremonial Factors of Ukrainian Folk Attire Extension in Context of Kyiv’s Urban Realities (Second Half of the XIXth to Early XXth Centuries)." Folk art and ethnology, no. 6 (December 30, 2017): 39–44. http://dx.doi.org/10.15407/nte2017.06.039.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Олійник, М. "Соціально-економічний та релігійно-обрядовий фактори розповсюдження українського традиційного вбрання в міських реаліях Києва (друга половина XIX початок XX століття)". Народна творчість та етнологія, № 6 (370), листопад - грудень (2017): 39–44.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Коваленко, Оксана. "РОДИННИЙ НЕКРОПОЛЬ БОРОХОВИЧІВ У МІСТЕЧКУ ЛЮТЕНЬКА ГАДЯЦЬКОГО ПОЛКУ". City History, Culture, Society, № 11 (4) (10 лютого 2021): 183–207. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.11.183.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті аналізуються матеріали археологічних досліджень цвинтаря XVII-XVIII ст. та залишків Свято-Успенської церкви в с. Лютенька (Полтавщина). Лютенька була заснована як слобода у 30-х рр. XVII ст.. До 1646 р. була у власності Конєцпольських. У 1648-1782 рр. Лютенька функціонувла, як сотенне містечко у складі Гадяцького, Полтавського, Зіньківського полків. Найтісніше її історія пов’язана із родиною Бороховичів, зокрема із Михайлом Андрійовичем, який у 1672-1687 рр., із незначними перервами, був гадяцьким полковим обозним, а 1687 – 1704 р. – полковником. У статті розглянута родина Михайла та його другої дружини Олени Іванівни. Взаємовідносини останньої та дітей Максима, Федора, Івана, Феодосії і Марії, після смерті батька. Більшість членів родини знайшли свій спочинок на цвинтарі спеціально збудованої у 1687 р., як родинна усипальниця, Успенської церкви. Звели її в центрі лютенської фортеці на місці старої дерев’яної церкви першої чверті XVII ст. Новозведена церква була мурованою, дев'ятидільною, хрещатою, п'ятибанною. Проіснувала вона до 1985 р. Навколо неї у 2009-2010 рр. досліджена ділянка ґрунтового цвинтаря XVII-XVIII ст., всього близько 300 поховань. Вони розміщені у широтному напрямку, із тяжінням до стін храму, часто на місці раніше існуючих могил. Впродовж кінця XVII – першої чверті XVIII ст. Бороховичи здійснювали поховання членів своєї родини в підземному просторі центральної частини та обабіч церкви у склепових похованнях. Археологічно вивчено 13 склепів, унікального стану збереженості, які є у фокусі цієї розвідки. Знайдені та атрибутовані поховання самого Михайла Бороховича, його дружини Олени та, вірогідно синів. Поданий детальний опис конструкцій склепів, поховального вбрання, розміщення, супровідних обрядових речей: ікон, хрестів тощо. Матеріали кінця XVII-XVIII ст., розширюють наші уявлення та знання про різні аспекти здійснення поховань, поховальну обрядовість козацької старшини та, назагал, сприяють уточненню уявлень про смерть в часи Гетьманщини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Нукало, Надія. "ВИШИВКА БІСЕРОМ З МОНАСТИРІВ ТА ХРАМІВ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ( XVIII-XX ст.)". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 182–94. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-182-194.

Повний текст джерела
Анотація:
Основним завданням підготовки даної роботи є висвітлення особливостей вишивки бісером та декоративного гаптування на прикладі робіт чернігівського майстринь монастирського осередку Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. У підготованому матеріалі проаналізовано особливості поширення ікон та речей церковного вжитку вишитих бісером, на прикладі робіт майстринь чернігівського мистецького осередку у другій половині ХVІІ – поч. ХХ ст. В цей час Чернігів став визначним центром вишивки та гаптування. Саме декоративна вишивка з використанням бісеру в той час стала тією базою, на якій сформувалось і набуло розвитку образотворче шитво наступних століть. Видатні витвори чернігівських майстринь – це вагомий внесок до скарбниці українського мистецтва. Розглядаються призначення та функції виробів, виконаних у тогочасному Чернігові, їх поширення, матеріали та техніка їх виготовлення. Аналізуються окремі витвори, проводиться зіставлення їх з тогочасними зразками української графіки й живопису, показано вплив традиції старовірів, котрі якраз в цей час активно переселяються на територію монастирських володінь Чернігівщини. У другій половині ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Чернігів став визначним центром вишивки та гаптування в тому числі і з використанням бісеру. Видатні витвори чернігівських майстринь – це вагомий внесок до скарбниці українського мистецтва. Про поширеність бісерного шитва в другій половині ХVІІ – на початку ХХ ст. свідчать заповіти, описи майна, ікони, елементи одягу, а також речі побутового призначення. В таких витворах гарно виглядали поєднання жовтого та чорного а також червоного та чорного кольорів. Про популярність і поширеність вишивки бісером та гаптування у другій половині ХVІІ – початку ХVІІІ ст. свідчать ікони, зображення представників козацько еліти, різні варіанти народної картини із зображенням козака Мамая та тогочасні літературні творі чернігівських авторів. Варто згадати і опис вбрання чернігівського полковника Мартина Небаби, а також зміст описів майна і духовних заповітів козацької старшини. Ми розглядаємо вишивку шовком на прикладі творів із зібрання Чернігівського історичного музею імені В. Тарновського, пов’язаних з Черніговом.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Khmelnytska, Lyиdmуla. "WOMEN'S APPARATUS AND METHODS OF USE OF THEIR USE IN THE TRADITIONAL UKRAINE RECEIVING OF THE XIX th TO THE BEGINNING OF XX CENTURIES: AUTHENTIC AND INTERRELATION." Scientific notes on Ukrainian history, no. 44 (November 30, 2018): 31–39. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2018-44-31-39.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Хмельницька, Л. "Жіночі прикраси та способи їх використання в традиційному вбранні українок XIX - початку XX ст.: автентика та взаємовпливи". Наукові записки з української історії, Вип. 44 (2018): 31–39.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Хмельницька, Л. "Жіночі прикраси та способи їх використання в традиційному вбранні українок XIX - початку XX ст.: автентика та взаємовпливи". Наукові записки з української історії, Вип. 44 (2018): 31–39.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Хмельницька, Л. "Жіночі прикраси та способи їх використання в традиційному вбранні українок XIX - початку XX ст.: автентика та взаємовпливи". Наукові записки з української історії, Вип. 44 (2018): 31–39.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Собора, Ю. Б. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОНЦЕПТУ «СМЕРТЬ» В УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЯХ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 215–20. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-31.

Повний текст джерела
Анотація:
Фольклорний концепт як стійка одиниця «ментальних і психологічних ресурсів фольклорної свідомості» (О. Кузьменко) часто стає предметом дослідження, водночас із позиції фольклористики питання артикуляції концепту «смерть» в українських пареміях залишається відкритим і вимагає широкого вивчення, тому метою статті є вивчення специфіки інтерпретації концепту «смерть» у творах малих жанрів українського фольклору, зокрема прислів’їв і приказок, що входять до різних виданих зібрань, які містять записи прислів’їв і приказок, зроблені в різних регіонах України впродовж другої половини XIX–XX ст. Аналіз творів малих фольклорних жанрів дає змогу стверджувати, що паремії надають амбівалентні характеристики смерті, фіксуючи її протиставлення життю, неминучість, закономірність, постійну близькість як загрозу та нагадування про майбутнє кожного, несподіваність смерті або відхід як результат тривалої важкої хвороби. Ставлення до неї також неоднозначне: з одного боку, смерть є дуже сумним і жахливим явищем, але з іншого – іноді пов’язана зі звільненням після довгого тяжкого життєвого шляху. У прислів’ях фіксуються різночасові уявлення про смерть як про антропоморфну істоту з вираженими гендерними ознаками (стара кістлява жінка в чорному або білому вбранні); як про дорогу, з якої немає вороття; про зв’язок смерті з народженням і весіллям як з обов’язковими ланками життєвої програми; думки про перехід, під час якого душа покидає тіло; про інобуття, яке залежить від того, як пройшло земне життя; про рай і пекло як нагороду або покарання. У творах малих фольклорних жанрів смерть асоціюється з дією або процесом (умирати, умерти, іти, гаснути, гинути тощо), предметами та явищами (земля, могила, яма, дошка, лопата, похорон, ладан, свічка тощо), з потойбіччям (пекло, рай, інший світ), інобуттям (тіло без тіні, тіло без душі) тощо.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Осіпенко, Н. С. "ОБРАЗ ЖІНКИ-РУКОДІЛЬНИЦІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ (ЗА ТВОРАМИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА», Т. ШЕВЧЕНКА «НАЗАР СТОДОЛЯ», О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ»)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 253–58. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-35.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена аналізу образу жінки-рукодільниці у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля». Розглядаються людські якості, які уособлюють найкращі риси жіночого характеру: доброту, сердечність і хазяйновитість. Особлива увага приділяється праці, що увиразнює людські чесноти та вдачу. У статті акцентовано увагу на жіночих образах літератури ХІХ століття, які різняться рівнем життя та поглядами. Як і в реальному світі, так і на сторінках художніх творів кожна героїня має свою долю. Відповідно до мети статті здійснено аналіз образу жінки-рукодільниці, яку розуміємо як жінку, що займається рукоділлям, у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля». У досліджені наведено приклади з художніх творів про життя і побут українських героїнь, описи дівчат-красунь у вишитому вбранні; сімейні звичаї і обряди, що супроводжуються використанням вишитих рушників, виготовлених самими дівчатами та жінками; охарактеризовано техніки шиття та процес вишивання. У результаті дослідження образів жінок-рукодільниць у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля» з’ясовано, що кожна героїня славилася високими естетичними вподобаннями, розвиненими трудовими навичками, опануванням технології виготовлення й оздоблення речей побуту, одягу. Усі ці якості позитивно впливали на їхній авторитет у суспільстві та протилежної статі. Статус «жінка-рукодільниця» додавав особистості поваги (подекуди навіть спостерігалося поклоніння таланту та трудолюбству), допомагав людині жити, виконувати складну справу життя, ушляхетнював душу, підіймав над посередністю, поліпшував емоційний стан, робив дівчину витонченою, був ознакою готовності до подружнього життя, моральної краси і досконалості. Аналіз жіночих образів у вищезазначених художніх творах дозволяє зробити висновок, що ідеалом для українських письменників була жінка- рукодільниця, берегиня, у якій гармонійно поєднуються працелюбність, зовнішня і внутрішня краса, високорозвинений естетичний смак.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Admink, Admink. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОРОЧКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ТРАДИЦІЙНОГО СТРОЮ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВЦІВ (ДРУГА ПОЛ. ХІХ СТ. – 80-ті РОКИ ХХ СТ.)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 30 (9 березня 2020). http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi30.189.

Повний текст джерела
Анотація:
Виявлено ступінь дослідженості української традиційної сорочки як важливого елементу народного строю у наукових працях вітчизняних науковців. Проаналізовану академічну літературу розглянуто у межах двох хронологічних періодів: 1) друга половина ХІХ ст. – 1922 рік, коли вивчення духовної та матеріальної культури українців сформувалось і розвинулось в окремий напрям наукового (переважно етнографічного) студіювання; 2) 1923–1990 рр. (доба СРСР), коли вивчення народного вбрання українців виділилося у додатковий етномистецтвознавчий напрям досліджень.Ключові слова: українська сорочка, етномистецтвознавство, українська культура, традиційне натільне вбрання, особливості декорування, колористика. The article reveals the degree of knowledge of the Ukrainian traditional shirt as an important element of the national system in the scientific works of domestic scientists. The academic literature analyzed in the publication was considered in two chronological periods: 1) the second half of XIX – 1922, when the study of the spiritual and material culture of Ukrainians formed and developed in a separate direction of scientific (mainly ethnographic) activity; 2) 1923–1990 (the period of the USSR), when the study of the folk costume of the Ukrainians stood out in a separate ethno-artistic direction.Key words: Ukrainian shirt, ethnic art history, Ukrainian culture, traditional underwear, decoration features, colorist.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Admink, Admink. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОРОЧКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ТРАДИЦІЙНОГО СТРОЮ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВЦІВ (ДРУГА ПОЛ. ХІХ СТ. – 80-ті РОКИ ХХ СТ.)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 30 (9 березня 2020). http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi30.190.

Повний текст джерела
Анотація:
Виявлено ступінь дослідженості української традиційної сорочки як важливого елементу народного строю у наукових працях вітчизняних науковців. Проаналізовану академічну літературу розглянуто у межах двох хронологічних періодів: 1) друга половина ХІХ ст. – 1922 рік, коли вивчення духовної та матеріальної культури українців сформувалось і розвинулось в окремий напрям наукового (переважно етнографічного) студіювання; 2) 1923–1990 рр. (доба СРСР), коли вивчення народного вбрання українців виділилося у додатковий етномистецтвознавчий напрям досліджень.Ключові слова: українська сорочка, етномистецтвознавство, українська культура, традиційне натільне вбрання, особливості декорування, колористика. The article reveals the degree of knowledge of the Ukrainian traditional shirt as an important element of the national system in the scientific works of domestic scientists. The academic literature analyzed in the publication was considered in two chronological periods: 1) the second half of XIX – 1922, when the study of the spiritual and material culture of Ukrainians formed and developed in a separate direction of scientific (mainly ethnographic) activity; 2) 1923–1990 (the period of the USSR), when the study of the folk costume of the Ukrainians stood out in a separate ethno-artistic direction.Key words: Ukrainian shirt, ethnic art history, Ukrainian culture, traditional underwear, decoration features, colorist.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Admink, Admink. "МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ СОРОЧКИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 32 (4 квітня 2020). http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi32.272.

Повний текст джерела
Анотація:
Узагальнено відомості щодо можливостей дослідження специфіки декорування традиційної української сорочки на основі вивчення колекцій вітчизняних музеїв. Етномистецтвознавчий аналіз артефактів, збережених у фондах музеїв України, із залученням культурологічної методології (зокрема, синхронного та діахронного методів) дозволяє проводити науково достовірні дослідження українських сорочок. Вивчення музейнихколекцій одягу надає можливість скласти безпосереднє уявлення про особливості регіонального побутування української сорочки, дозволяє систематизувати та класифікувати типи натільного вбрання за манерою крою, виявити специфіку його оздоблення відповідно до характерних ознак регіональних одягових комплексів. Представлена наукова розвідка доводить, що регіональний ракурс проведення дослідження етномистецькихособливостей українських сорочок за музейними колекціями є найбільш обґрунтованим.Ключові слова: етномистецтвознавство, українська сорочка, українська культура, декорування, музейна спадщина. The article summarizes information about the possibilities of investigating the specifics of decorating a traditional Ukrainian shirt based on the study of collections of domestic museums. Ethno-art analysis of artifacts stored in the holdings of museums of Ukraine, with the use of cultural methodology (including synchronous and diachronous methods) allows to ,conduct scientifically reliable research of Ukrainian shirts. The study of museum collections of clothes provides a rare ,opportunity to make a direct understanding of the features of regional life of the Ukrainian shirt, allows to systematize and ,classify types of undergarments according to the cut style, to identify the specifics of its decoration according to the ,characteristic features of regional clothing complexes. The presented scientific research proves that the regional perspective of the study of the ethno-artistic features of the Ukrainian shirts in the museum collections is the most reasonable.Key words: ethno-art, Ukrainian shirt, Ukrainian culture, decoration, museum heritage.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії