Статті в журналах: "Вагові функції"

1

СПАСІЧЕНКО, Оксана. "ДОСВІД ОПТИМІЗАЦІЇ МАРШРУТНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА ЗА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 13 (4 грудня 2019): 165–72. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i13.100.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі запропоновано для моделювання маршрутної мережі застосовувати метод лінійного програмування (транспортна задача) із критеріями оптимізації показників економіко-екологічної та соціальної оцінки. Особливістю цільової функції є адитивний характер показників економічних витрат, екологічних та соціальних збитків при здійсненні пасажироперевезень з ваговими коефіцієнтами і характеризує витратність логістичної системи. Для кожного маршруту вибирається відповідно вагові коефіцієнти важливості економічного та екологічного показників залежно від особливостей здійснення перевезення, що дозволяє вибрати схему перевезення за інтегральним показником (розраховується план оптимальний за економічними чи екологічними показниками, або компромісний). Розроблений підхід застосовано для удосконалення маршрутної мережі громадського транспорту м. Києва на еколого-економічних засадах. Оптимізація маршрутної мережі тільки для окремих маршрутів дозволила збільшити дохід і зменшити витрати при здійсненні пасажироперевезень з одночасним зменшилися викиді шкідливих речовин.Ключові слова: транспортна система міста, маршрутна мережа, пасажироперевезення, оптимізація, еколого-економічні показники.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Шідловський, В. О., О. В. Шідловський, В. В. Кравців, Г. П. Гаплик та О. Г. Нецюк. "ВПЛИВ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ (огляд літератури та власні дані)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 178–83. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12222.

Повний текст джерела

Анотація:

Зниження гормональної функції ЩЗ – гіпотиреоз – є одним із основних і небезпечних для організму ускладнень автоімунного тиреоїдиту (АІТ). Одним із провідних негативних впливів гіпотиреозу на організм є високий ризик серцево-судинних захворювань. Мета – вивчити вплив АІТ із незміненою функцією ЩЗ та у випадках гіпотиреозу середньої тяжкості на показники артеріального тиску та структуру серця. Матеріал і методи. Обстежено 78 хворих на АІТ та 27 здорових осіб у якості контролю. Вивчали гормональну функцію щитоподібної залози, анатомічні особливості та функцію серцевого м᾽яза за даними ехокардіоскопії та показники артеріального тиску. Результати. У хворих на АІТ визначається діастолічний тиск достовірно вищий, ніж у групі контролю. Встановлені виражені і достовірні зміни структури і функції лівого шлуночка, які, з урахуванням показників артеріального тиску, можна розцінювати як прояви діастолічної гіпертензії. На її прояви вказують збільшення м᾽язової маси та індексу м᾽язової маси лівого шлуночка, товщини міжшлуночкової перегородки. При цьому відмічається зменшення показників фракції викиду. Висновки. У хворих на АІТ, порівняно зі здоровими, структура і функція лівого шлуночка порушені. Ці зміни є достовірними в усіх випадках АІТ, проте більш виражені і вагомі в разі АІТ з гіпотирезом середньої тяжкості. Питання впливу АІТ на серце і ССС до кінця не вивчені. Заслуговують на увагу механізми розвитку діастолічної гіпертензії при АІТ, її запобігання і лікування, особливо у випадках еутиреоїдної функції ЩЗ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Горбань, Ю. С., Ю. А. Андреєва та А. О. Белік. "Єдиність ентропійного розв'язку задачі Діріхле для модельного рівняння з виродженням". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 38, № 1 (27 травня 2021): 33–47. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.38(1).33-47.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботi дослiджується єдиність розв’язку задачi Дiрiхле для модельного нелiнiйного елiптичного рiвняння другого порядку з iзотропними та вироджуваними (за незалежними змiнними) коефiцiєнтами, молодшим членом та L1-правою частиною. Вироджуванiсть за незалежними змiнними характеризується наявнiстю вагової функцiї у головнiй частинi рiвняння. Основним у данiй роботi є результат про єдиність ентропiйного розв’язку розглянутої задачi. Його встановлено за мiнiмальних умов на залучену вагову функцiю. Це – тi припущення вiдносно її iнтегровностi, якi потрiбнi для коректного введення вiдповiдного енергетичного вагового iзотропного простору Соболєва.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Кошарновська, С. Л. "ПРАВОВІ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 33 (2021): 121–33. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета наукової статті полягає в окресленні окремих проблем у визначенні поняття правових форм реалізації соціальної функції держави, оскільки таку діяльність виконують окремі уповноважені державою органи та посадові особи та винятково в спосіб, установлений законом. Зміст державної влади розкривається в її функціях, компетенції суб’єктів, формах і методах реалізації їхніх повноважень. У статті запропоновано визна- чення правових форм здійснення функцій державної влади, зокрема проаналізовано інші форми реалізації соціальної функції, серед яких вагоме місце посідає контрольно-наглядова форма, що передбачає здійснення контролю за діяльністю державних органів у соціальній сфері не тільки парламентом, урядом та іншими органами, що належать до вертикалі державної виконавчої влади, а й органами, що чинять правосуддя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Petryk, Sergiy. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ". Public Administration and Regional Development, № 7 (7 квітня 2020): 309–33. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Роль держави постійно змінюється в системі реалізації проектів державно-приватного партнерства. Функції держави маючи суто теоретичне підґрунтя розвитку державного управління про трансформуються через практичну реалізацію механізмів. Так, формування інноваційних механізмів державного управління в сфері охорони здоров’я вимагає перегляду змісту та форуми реалізації функцій держави. Зміна функцій держави понукає до трансформації системи державного управління, які пов’язують зі зміною геополітичних викликів, що змінюють ідеологічні, соціальні та політичні процеси в державах. Зміст та склад основних функцій держави є мінливим до історичного розвитку суспільства в більшій мірі функції змінюють форми своєї реалізації зі зміною політичних, ідеологічних та економічних умов. Через реалізацію проектів державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я реалізуються сукупність функцій держави, що обумовлено функціональною спрямованістю, об’єктною приналежністю, формою реалізації соціальної функції. В контексті дослідження ролі держави в реалізації проектів державно-приватного партнерства вагоме значення надається трансформації функціональної ролі держави. Для визначення напрямів трансформації функцій держави в статті розглянуто підходи до їх класифікації, в результаті чого виділено пріоритетні функції, до яких віднесено забезпечення національної безпеки в умовах зовнішніх загроз (військових); економічна політика держави в умовах світової фінансової кризи та високого ризику дефолту; реалізація політки сталого розвитку в умовах екологічної кризи; політика щодо біженців, яка характерна для окремих країн Європейського Союзу в умовах напливу біженців з країн Близького Сходу; політика сфері охорони здоров’я в умовах пандемії коронавірусу. Окрім того, визначено функції держави за характером їх реалізації в контексті впровадження механізмів державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Сінькевич, О. В. "ВПЛИВ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ НА ГАЛУЗЕВІ ФУНКЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА: ПОСТАНОВКА ПИТАННЯ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.667.

Повний текст джерела

Анотація:

Розбудова незалежної Української держави привертає увагу до постійного вдосконалення галузі національного конституційного права. Для цього необхідним є постійний і критичний перегляд галузевих функцій. Безперечно, не можна не переоцінити вагомість зарубіжного досвіду в цій сфері, який узагальнено у працях зарубіжних (а часто і українських) фахівців із конституційного права. Однак варто звернути увагу також і на напрацю-вання фахівців із теорії держави та права, причому не тільки щодо функцій права, а також і щодо функцій держави. До числа основних аргументів на підтримку цього твердження належать тісний зв'язок галузі конституційного права з політикою (високий ступінь полі-тизації норм конституційного права) та історичний розвиток галузі в Україні, який ішов у напрямі від державного до конституційного права. Найбільш активно питання функцій держави, зокрема, в контексті їхнього зв'язку з функціями права досліджували такі фахівці з теорії держави і права, як Н. Крестовська, Л. Матвеєва, В. Нерсесянц, О. Петришин, П. Рабінович, М. Цвік, Л. Явич та інші. Варто зазначити, що в конституційному праві відповідні монографічні дослідження відсутні, так само як і системні дослідження з цього питання, є лише поодинокі спроби постановки проблеми. Звертаючись до ретроспективи національної юридичної літератури, варто зауважити, що саме функції держави протягом тривалого періоду домінували, а щодо деяких питань - продовжують домінувати. Метою статті є подальша аргументація тези та формулювання пропозиції щодо того, як же саме функції держави можна врахувати під час формулювання дефініції поняття «функції галузі конституційного права України» та під час виокремлення їхніх видів. Резюмовано, що вагому роль у тому, що під час аналізу функцій галузі конституційного права України слід враховувати напрацювання дослідників щодо функцій держави, відіграє належність галузі до публічного права. Відповідно, функції Української держави слід брати до уваги під час формування переліку загальносоціальних, а не власно-юридичних функцій галузі конституційного права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Колгатін, Олександр Геннадійович, та Лариса Сергіївна Колгатіна. "Умови застосування модифікованих процедур обчислення тестових балів у системах організації самостійної роботи студентів". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 8 (27 листопада 2013): 142–47. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v8i1.210.

Повний текст джерела

Анотація:

Постановка проблеми. Здійснення зворотного зв’язку в системах організації самостійної роботи студентів у значній мірі спирається на застосування тестових технологій педагогічного вимірювання для здійснення поточного контролю і педагогічної діагностики. Під час самостійної роботи студентів комп’ютерно орієнтоване тестування з успіхом застосовується для вирішення таких завдань як актуалізація опорних знань (навчальна, стимулювально-мотиваційна функції та функція контролю), відпрацювання навичок за допомогою тестів-тренажерів (навчальна та стимулювально-мотиваційна функції), організація навчальних змагань (навчальна, виховна та стимулювально-мотиваційна функції). Надійність результатів вимірювання визначає якість управління самостійною роботою і позитивне ставлення студентів до відповідних навчальних засобів. Неперервний розвиток тестових технологій, розробка нових модифікованих процедур тестування та інтерпретації тестових результатів (наприклад, застосування вагових коефіцієнтів, спеціальних алгоритмів подання тестових завдань, врахування вгадування тощо) зумовлює потребу в розвитку методів визначення їх надійності.Мета даної роботи полягає у використанні методу статистичного моделювання для аналізу умов застосування певних процедур інтерпретації тестових балів у системах організації самостійної роботи студентів.Виклад основного матеріалу. Будь-яке порівняння має спиратися на певний критерій якості. Але кожна процедура інтерпретації тестових результатів передбачає оригінальний критерій, і різноманітність критеріїв позбавляє дослідника можливості застосувати їх для порівняння різних процедур. Більш того шкали, за якими визначаються тестові бали є різними в різних процедурах інтерпретації тестових результатів. Так за класичною моделлю маємо лінійну шкалу відносно кількості правильно виконаних завдань; моделі з ваговими коефіцієнтами, що враховують трудність або складність завдань, передбачають певні нелінійні шкали; модель IRT, яку започатковано Г. Рашем, передбачає визначення підготовленості тестованого в логітах. Одним із напрямів вирішення проблеми може бути перетворення тестового балу за процентільною шкалою, яка відображає ранжування тестованих за результатами тестування. Але, на наш погляд, такий підхід пов’язаний з певними проблемами застосування статистичних методів для обчислення надійних інтервалів, оскільки зв’язок між різними шкалами є нелінійним. В такій ситуації пропонуємо здійснювати порівняння на підставі методу статистичних випробувань. Критерієм якості процедури інтерпретації тестових результатів (Q) оберемо різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо ранжування тестованих. Статистичне моделювання процедур тестування та інтерпретації тестових результатів здійснюємо за розробленою нами моделлю [1], яка ґрунтується на апроксимації ймовірності правильної відповіді на завдання за моделлю Г. Раша. В обчислювальних експериментах кількість статистичних випробувань складала 100000, що за наближеними оцінками з імовірністю не менше 95% забезпечувало дві правильні цифри у шуканому значенні критерію Q.Аналіз результатів обчислювальних експериментів, проведений у статті [1] (рис. 1) дає підстави для висновку, що в усіх розглянутих випадках для рейтингової (нормоорієнтованої) інтерпретації тестових результатів саме класична процедура забезпечує найкращі значення запропонованого критерію якості. Проведено зіставлення таких процедур обчислення тестового бала:1. Класична процедура (ряд 1 на рис. 1), що передбачає 1 бал за кожну правильну відповідь і 0 балів в інших випадках.2. Поправка на вгадування (ряд 2 на рис. 1). Вгадування тестованим правильних відповідей призводить до систематичного завищення тестового бала. Для корекції систематичної похибки для випадку тесту з різними за формою завданнями нами на підставі підходу В. В. Кромера [2] було запропоновано процедуру обчислення тестового бала [3] в якій за правильну відповідь тестований отримує 1 бал, за відмову від відповіді – 0 балів, неправильна відповідь оцінюється величиною (–cj)/(1–cj).3. Застосування вагових коефіцієнтів, відповідних до трудності завдань (ряд 3 на рис. 1) – приклади такого підходу досить часто зустрічаються в літературі й автоматизованих системах тестування. Наприклад, вагові коефіцієнти застосовуються в тестах підсумкової державної атестації для завдань середнього і достатнього рівнів.Результати обчислювальних експериментів збігаються з відомими висновками, що класична процедура інтерпретації тестових результатів забезпечує найкраще розділення тестованих, коли їх підготовленість близька до трудності завдань тесту. Але такий тест має вузький робочий діапазон вимірювання и для тестованих з низькою або високою підготовленістю не забезпечує задовільної якості вимірювання. Сучасні педагогічні тести будуються як система завдань зростаючої трудності, що дозволяє суттєво розширити робочий діапазон вимірювання, але чутливість тесту, тобто його здатність розділяти тестованих з невеликою різницею підготовленості зменшується. Відсутні вгадуваннята неуважністьІмовірність угадування 25%, неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування;неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування; ймовірність помилки за неуважністю складає 10%Рис. 1. Вплив вгадування та неуважності на якість інтерпретації тестових результатів за різними процедурами обчислення тестового бала (1 – класична; 2 – з поправкою на вгадування; 3 – з ваговими коефіцієнтами). Критерій Q обчислено для випадку ранжування тестованих з різницею підготовленості (θ2–θ1) = 0,5 і середньою підготовленістю θ = (θ2 + θ1) / 2 в термінах моделі Г. Раша (θ = –2 – погано підготовлені учні; θ = 0 – середньо підготовлені учні; θ = 2 – кращі учні) для тесту, який складається з 31 завдання зростаючої трудності (параметр трудності різних завдань за моделлю Г. Раша від –2 до 2), параметр роздільної здатності за моделлю Г. Раша дорівнює 2. Враховуючі значну різницю в підготовленості тестованих, доцільно застосовувати тести, які побудовані як система завдань зростаючої трудності, що забезпечує найкращу якість тестових результатів у широкому діапазоні, як це показано за результатами обчислювальних експериментів [1].Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів. Це підтверджується теоретичним аналізом процедури визначення підготовленості тестованого за моделлю IRT і проведеними обчислювальними експериментами. В реальному тестуванні, коли параметри завдань невідомі й обчислюються за результатами тестування, звісно, спостерігатимуся розбіжності в ранжуванні, які викликатимуся похибками визначення параметрів тестових завдань за моделлю Г. Раша.В системі організації самостійної роботи студентів розглянута вище рейтингова (нормоорієнтована) інтерпретація тестових результатів доцільна для проведення певних навчальних змагань і при здійснені студентом самоконтролю, щоб надати йому можливість бачити рівень власних навчальних досягнень на фоні групи. За нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів може здійснюватися підсумковий контроль.Під час організації самостійної роботи часто застосовується інтерпретація тестових результатів, що орієнтована на критерії, які задаються навчальним стандартом, викладачем або системою педагогічної діагностики й прогнозування. Так, під час здійснення актуалізації опорних знань на початку вивчення нового матеріалу рейтингова інтерпретація тестових результатів не є можливою, оскільки за умови нормального навчального процесу всі тестовані мають успішно виконати тест. Викладач задає певну межу тестового балу, що відповідає якості опорних знань, яка достатня для продовження навчання. Поточний контроль теж частіше здійснюється на основі критеріїв якості засвоєння. За рекомендаціями різних авторів повнота знань, яка ще дає можливість студенту самостійно ліквідувати прогалини складає близько 0,7. За вимогами «Критерієв оцінювання навчальних досягнень ...» [4] мінімальна позитивна оцінка 4 за 12-бальною шкалою виставляється за умови, що учень знає близько половини навчального матеріалу. Тематичний контроль може здійснюватися за нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів, але для цього потрібно мати стандартизовані тести, створення яких пов’язано з ретельною апробацією цих тестів на великій вибірці з цільової групи. Якщо таких тестів немає, то неможливо перевірити якість засвоєння студентом навчального матеріалу теми через порівняння його навчальних досягнень з досягненнями невеликої і не завжди репрезентативної академічної групи студентів. В такому випадку застосування інтерпретації тестових результатів, що орієнтована на критерії, буде доцільним.Для порівняння якості різних критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів запропонуємо критерії Z, який за аналогією з вище описаним критерієм Q визначатиме різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо перебільшення навчальних досягнень тестованого над певною заданою межею, що встановлена викладачем або освітнім стандартом. Критерії Z є функцією від різниці Δy між навчальними досягненнями та встановленою критеріями межею. Чим більше ця різниця, тим ближче значення критерію до одиниці. Таким чином, під час здійснення аналізу якості процедур тестування й інтерпретації тестових результатів потрібно заздалегідь обрати певну різницю Δy, яка визначатиме частку повноти знань для якій визначатимуся критерій Z. Крім цього, досліджувана процедура тестування й інтерпретації тестових результатів може давати систематичну похибку в бік завищення або заниження вимірюваної повноти знань. Тому потрібно обчислювати значення критерію Z як для випадку перевищення навчальних досягнень над заданою межею, так і для протилежного випадку, коли навчальні досягнення (наприклад, повнота знань) нижче за встановленої межі.Висновки:1. Показано, що під час організації самостійної роботи доцільно застосовувати як нормоорієнтовану, так і критеріально орієнтовану інтерпретацію тестових результатів, у залежності від дидактичних завдань тестування.2. Обчислювальний експеримент підтверджує відомий висновок, що найбільша якість ранжування тестованих забезпечується, якщо тест містить завдання однакової трудності, яка близька до підготовленості тестованих. Але такий тест має вузький діапазон вимірювання.3. Для тестів з нормо-орієнтованою інтерпретацією результатів слід застосовувати класичну процедуру обчислення тестового бала (без корекції вгадування та вагових коефіцієнтів).5. Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів за відсутності похибки визначення параметрів завдань.6. Запропоновано критерій, який дає можливість порівнювати якість критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів, незалежно від застосованої в кожній процедурі шкали вимірювання.Напрями подальших розвідок з проблеми дослідження: доцільно провести порівняльне дослідження якості конкретних процедур тестування та інтерпретації тестових результатів в системах з критеріально орієнтованою інтерпретацією тестових результатів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Стасюк, Юрий, та Марина Резникова. "ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЖЕСТКОСТИ СПЛАВА ТИТАНОВОГО ЭНДОПРОТЕЗА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ". Modern engineering and innovative technologies, № 07-01 (29 квітня 2018): 63–66. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-07-01-061.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні реконструкція переломів нижньої щелепи з використанням ендопротезів має вагоме значення для хірургічної стоматології. Тому існує необхідність в дослідженнях механічних властивостей протезів та здатності забезпечити функції нижньої щелепи. Провед

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Балабаев, Оюм Темиргалиевич, Бахтияр Шарапиденович Аскаров, Гүлнәр Арынғазы, Салауат Еркінбекұлы Қайырбеков та Асанәлі Асхатұлы Ахаев. "АНАЛИЗ ВАГОНОПОТОКОВ НА ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОЙ СТАНЦИИ «ҚАРАҒАНДЫ-СҰРЫПТАУ»". Science and Technology of Kazakhstan, № 2,2021 (29 червня 2021): 183–91. http://dx.doi.org/10.48081/odmu8763.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье представлены результаты научно-исследовательских работ, выполненных в области магистрального железнодорожного транспорта. Исследована работа железнодорожного транспорта в условиях станции «Қарағанды-Сұрыптау». Проведенный анализ основных показателей (вагонооборот, простой транзитного вагона с переработкой, простой транзитного вагона без переработки, простой вагона под грузовыми операциями) работы станции «Қарағанды-Сұрыптау». Анализ проведен с использованием научной методики по прогнозированию изменений основных показателей железнодорожных станций на перспективу. Прогноз осуществлен путем аппроксимации основных показателей в функции времени. По результатам расчета получены аппроксимирующие функции и графики изменений основных показателей работы станции «Қарағанды-Сұрыптау» на перспективу. Рассмотрены основные мероприятия по совершенствованию работы станции «Қарағанды-Сұрыптау».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Амінов, Р. Ф., О. К. Фролов та А. С. Амінова. "Вплив гірудотерапії на репродуктивну функцію лабораторних щурів". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Згідно з останніми даними щодо ветеринарії та сільського господарства одним із важливих чинників зменшення поголів’я у тваринництві є порушення фертильності тварин. Тому актуальним завданням постає пошук різних методів, які сприятимуть зменшенню безпліддя. Особливу увагу привертають природні фактори, до яких належить і гірудотерапія – використання медичних п’явок, біологічно активні речовини яких мають широкий спектр терапевтичних ефектів. Тому метою нашої роботи стало дослідження впливу медичної п’явки на репродуктивну функцію самців щурів, які є загальноприйнятою моделлю в біологічних і доклінічних експериментах. Роботу виконано на 40 нелінійних білих самцях та 40 самицях щурів вагою 250–270 г і віком 6,5–7 місяців та їх новонародженому приплоді. Дослідження проводили на тваринах, які пройшли карантинний режим і не мали зовнішніх проявів захворювання. Для проведення дослідження на самцях було сформовано дві групи тварин – контрольну й експериментальну. Дослідним самцям після їх фіксації робили приставки на куприкову зону медичної п’явки Hirudo verbana із середньою вагою 1,1±0,2 г один раз на тиждень (двічі перед спарюванням і двічі після спарювання з інтактними самицями). Фіксуючі маніпуляції робили також із контрольними самцями, проте без приставок п’явок, після чого їх спарювали з інтактними самицями. Дослід із самцями тривав протягом 1 місяця, із самицями – до народження в них приплоду. У самців досліджували вагу тіла, лімфоїдних органів та надсім’яників, враховували загальну кількість сперматозоїдів і їх фертильність. В інтактних самиць визначали загальну кількість приплоду та їх вагу. Згідно з експериментальними даними в дослідних самців за гірудологічного впливу відбувається збільшення ваги тіла (на 16,8%) та лімфоїдних органів (тимус – на 23,0%, селезінка – на 11,5%) порівняно з контрольною групою тварин (р<0,05). Наші експериментальні дані доводять, що гірудологічний вплив також сприяв позитивній стимуляції показників репродуктивної функції самців: збільшувалася вага надсім’яників, кількість сперматозоїдів в еякуляті з паралельним зниженням морфологічно дефектних гамет серед них порівняно з інтактними тваринами. Стимуляція репродуктивних ознак у дослідної групи самців сприяла підвищенню фертильності в інтактних до гірудологічного впливу самиць, які народжували більший за кількістю й вагою приплід із майже нульовою їх смертністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Kharkevych, Yu A., R. R. Bokotko, A. I. Mazurkevych, O. G. Deryabina, V. V. Kovpak, N. A. Malyuk, L. V. Kladnytska та Yu V. Demyantseva. "Хондрогенне диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кроля, залежно від типу культуральної системи". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 250–60. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.32.

Повний текст джерела

Анотація:

Eкспериментальне вивчення здатності мезенхімальних стовбурових клітин до хондрогенного диференціювання in vitro залежно від типу культуральної системи з метою їх подальшого клінічного застосування у ветеринарній медицині для відновлення втрачених функцій пошкодженого суглобового хряща є одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень. Репаративна здатність хрящової тканини обмежена, оскільки рівень фізіологічної та репаративної регенерації хрящової тканини досить низький. З огляду на це, триває пошук таких терапевтичних засобів та прийомів, які б дозволяли максимально ефективно відновити порушені структуру і функцію тканин суглобового хряща. Особливе місце у цьому пошуку належить біотехнології. Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку – одна з найбільш вивчених мультипотентних популяцій клітин дорослого організму, яка завдяки здатності до проліферації і диференціювання in vitro, має вагоме значення в клінічній ветеринарній практиці у лікуванні тварин з ураженнями суглобового хряща. Встановлено, що за апробованого протоколу хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі більшість культивованих клітин набуває ниткоподібної форми, що призводить до зниження площі їх адгезії до поверхні культурального пластику і, як наслідок, відкріплення у культуральне середовище. Порівняння методів хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі та мікромасі показало, що ефективнішим є метод диференціювання клітин у мікромасі, - вже на 21 добу дослідження виявлялись значно більші відкладання клітинами позаклітинного матриксу, порівняно з методом диференціювання у моношарі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Клен, І. В. "Деякі крайові задачі х k-аналітичних функцій з вагою в крайових умовах". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Математика. Механіка, Вип. 6 (2001): 9–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

О. Т. Балабаев, Б. Ш. Аскаров, Қ. Б. Қоңыртаева, М. Т. Шәкетаева та Ә. М. Сайлау. "АНАЛИЗ РАБОТЫ ПРОМЫШЛЕННОГО ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОГО ТРАНСПОРТА В УСЛОВИЯХ АО «ШУБАРКОЛЬ КОМИР»". Science and Technology of Kazakhstan, № 3.2021 (27 вересня 2021): 139–46. http://dx.doi.org/10.48081/bllw1015.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье представлены результаты научно-исследовательских работ, выполненных в области промышленного железнодорожного транспорта. Исследована работа промышленного железнодорожного транспорта в условиях АО «Шубарколь комир». Проведенный анализ основных показателей (вскрыша, добыча угля, вагонооборот, простой вагона под грузовыми операциями) работы АО «Шубарколь комир». Анализ проведен с использованием научной методики по прогнозированию изменений основных показателей промышленных предприятий на перспективу. Прогноз осуществлен путем аппроксимации основных показателей в функции времени. По результатам расчета получены аппроксимирующие функции и графики изменений основных показателей работы АО «Шубарколь комир» на перспективу. Рассмотрены основные мероприятия по совершенствованию работы промышленного железнодорожного транспорта АО «Шубарколь комир».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Grybynenko, Julia. "Семантико-композиційні функції інструментального тембру у творчості Г. Уствольської (на прикладі композиції № 1)." Музичне мистецтво і культура, № 25 (20 грудня 2017): 19–30. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-19-30.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи стає виявлення специфіки індивідуально-авторського втілення можливостей інструментального тембру в творчості Г. Уствольської, а також розкриття тембрової своєрідності творів композиторки на прикладі Композиції № 1. Методологічною основою даного дослідження є системно-аналітичний та жанрово-стильовий підходи. Залучаються текстологічний та виконавський стилістичний аналізи. Наукова новизна. Представлена в статті сторона інструментального почерку композиторки на сьогоднішній день залишається за рамками авторитетних досліджень, присвячених особливостям стилю Г. Уствольської. Цей дослідницький ракурс допомагає виявити якісно нову, відмінну від інших, сферу образності, що сформувалася в творчості композиторки; розширює уявлення про природу музики Г. Уствольської за рахунок визначення тембрових якостей її творів. Тембровий аспект творів композиторки проявляє себе також в незмінній перевазі певних інструментальних тембрів, серед яких вагому роль відіграє тембр туби, що отримує особливе структурно-семантичне значення в розгортанні драматургії творів Г. Уствольської. Висновки. Авторське трактування тембрів інструментів в Композиції № 1 формується в контексті концентрованого композиторського мислення Г. Уствольської, що не допускає навіть думки не те що про зайві, але й просто про додаткові деталі. Така спрямованість визначає важливе значення особливостей тематизму, ритміки, будови вертикалі і динаміки в вибудовуванні образів інструментальної партитури.Ключові слова: інструментальний тембр, темброва драматургія, інструментальна музика, Композиція, тембр туби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Рамський, А. О., Н. М. Самарук та О. А. Поплавська. "Кратностi ваг незвiдних зображень алгебри Лі sl3". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 39, № 2 (16 листопада 2021): 81–90. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.39(2).81-90.

Повний текст джерела

Анотація:

В даній статті для комплексної алгебри Лі sl3 запропонована явна формула знаходження кратності ваги незвідного зображення Γλ, яке визначається старшою вагою λ = (a,b). Множина всіх ваг Λ такого зображення утворює групове кільце Z[Λ] з мультиплікативним базисом e(μ),μ ∈ Λ. Характер зображення Char Γλ є елементом Z[Λ], коефіцієнти якого і є шуканими кратностями. Головна ідея обчислень полягає у специфікації базису e(μ) = xμ1yμ2 групового кільця Z[Λ]. Це дало можливість представити характер Char Γλ незвідного Γλ зображення як многочлен Шура $s_{a,b}\left(x,\dfrac{y}{x}, \dfrac{1}{y} \right)$ від двох змінних $x,y$ . Як наслідок ми виразити коефіцієнти цього многочлена через прості функції, які легко обчислюються за лінійний час. Ключову роль в обчисленні зіграли знайдені явно коефіцієнти розкладу ряду$$\Delta=\dfrac{1}{\left( {y}^{2}-x \right) \left(1- yx \right) \left( y-{x}^{2} \right)},$$ в термінах функції $$c(n,k)= \left \{\begin{array}{l}\min(n{-}k+2,k) , 1 \leq k \leq n+1, \\\\0, \text{ {\rm в іншому випадку.} }\end{array}\right.$$

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Trishchynska, M. A., та Yu I. Golovchenko. "Поширеність судинних факторів ризику в осіб із початковими проявами ішемії мозку". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 8.70 (23 січня 2015): 31–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.70.2014.80965.

Повний текст джерела

Анотація:

Судинно-мозкова недостатність на початкових, доклінічних стадіях розвитку є найменш вивченим аспектом цереброваскулярної патології.Мета дослідження полягає у виявлені частоти та взаємозв’язків основних судинних факторів ризику й порушення судинорухової функції ендотелію в осіб без клінічно значимих судинних подій (інфаркт міокарда чи інсульт) в анамнезі.Матеріал та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 295 осіб віком від 30 до 65 років, у середньому 50,70 ± 7,76 року (Me = 51, Q1 = 46; Q3 = 57). Серед обстежених хворих було 80 (27,1 %) чоловіків та 215 (72,9 %) жінок. Усім хворим було проведене загальноклінічне, клініко-неврологічне та клініко-інструментальне (у тому числі нейровізуалізація) обстеження з метою встановлення форми та стадії судинно-мозкової патології. У пацієнтів визначалися основні фактори серцево-судинного ризику: артеріальна гіпертензія, паління, дисліпідемія, цукровий діабет або порушення толерантності до глюкози, надмірна вага. Судинорухову функцію ендотелію визначали за концентрацією стійкого метаболіту оксиду азоту — нітриту (мкмоль/л) та ендотеліну-1 (нг/мл). Результати та їх обговорення. Серед обстежених пацієнтів найбільш поширеними факторами ризику серцево-судинних захворювань є артеріальна гіпертензія (65,8 %) та надмірна маса тіла (47,1 %). У результаті дослідження було виявлено, що існує зв’язок між клінічною вираженістю цереброваскулярної патології та факторами ризику (χ2(3) Пірсона; критерій V Крамера): артеріальною гіпертензією (112,612, р < 0,001; 0,618, р < 0,001), цукровим діабетом/порушенням толерантності до глюкози (14,683, р = 0,002; 0,223, р = 0,002;), надмірною вагою (32,881, р < 0,0001; 0,343, р < 0,0001). Зв’язок між діагнозом та фактом паління (6,855, р = 0,077; 0,152, р = 0,077) або дисліпідемією (5,904, р = 0,116; 0,202, р = 0,116) не мав статистичної значимості. З такими факторами ризику, як цукровий діабет та надмірна маса тіла, відзначався зв’язок середнього ступеня, а з артеріальною гіпертензією — дуже сильний зв’язок. Пацієнтів з артеріальною гіпертензією було вірогідно менше серед осіб із вегетосудинною дистонією (5,7 %/53), найбільше їх було серед хворих із дисциркуляторною енцефалопатією ІІ стадії (90,3 %/31). Аналогічна ситуація спостерігалася й за поширеністю надмірної маси тіла (22,6 %/53 та 80,6 %/31 відповідно). Був виявлений зв’язок між кількістю факторів ризику й віком пацієнтів (χ2(10) = 29,226, р = 0,001; V Крамера = 0,223, р = 0,001). Виявлено, що рівень нітриту вірогідно знижувався при прогресуванні захворювання, а рівень ендотеліну-1 — підвищувався. Був виявлений кореляційний зв’язок (за коефіцієнтом Спірмена) між концентрацією нітриту та кількістю факторів ризику (–0,262, р = 0,002); між концентрацію ендотеліну-1 та кількістю факторів ризику (0,288, р = 0,002).Висновки. Встановлені зв’язки між факторами ризику й біохімічними маркерами ендотеліальної судинорухової функції та їх характер свідчать про важлість своєчасного виявлення та корекції судинних факторів ризику з метою профілактики судинних захворювань головного мозку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

О.Т. Балабаев, Б.Ш. Аскаров, А.В. Рожков, Д.К. Саржанов та К.К. Кенжекулов. "Анализ работы станции «Промышленная» ТОО «Степногорск Темір Жолы»". Science and Technology of Kazakhstan, № 4.2021 (27 грудня 2021): 96–104. http://dx.doi.org/10.48081/uuvn9278.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье представлены результаты научно-исследовательских работ, выполненных в области промышленного железнодорожного транспорта. Исследована работа станции «Промышленная» ТОО «Степногорск Темір Жолы». Проведенный анализ основных показателей (вагонооборот, простой вагона под грузовыми операциями) работы станции «Промышленная». Анализ проведен с использованием научной методики по прогнозированию изменений основных показателей железнодорожных станций на перспективу. Прогноз осуществлен путем аппроксимации основных показателей в функции времени. По результатам расчета получены аппроксимирующие функции и графики изменений основных показателей работы станции «Промышленная» на перспективу. Рассмотрены основные мероприятия по совершенствованию работы станции «Промышленная» ТОО «Степногорск Темір Жолы». Внедрение вышеуказанных мероприятий в ТОО «Степногорск Темір Жолы» позволит значительно повысить технико-экономические показатели работы железнодорожной станции «Промышленная».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Nevinhlovska, Yu. "ДОСВІД КРАЇН-УЧАСНИЦЬ ЄС ЩОДО ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено досвід країн-учасниць ЄС щодо публічного адміністрування економічної конкуренції та обмеження монополізму. Важливою запорукою зростання економіки в державі є боротьба з такими негативними проявами, як монополістичне становище. З’ясовано, що Європейський комісар із питань конкуренції має повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. До сфери відповідальності комісара входять: приведення до виконання правил конкуренції для ефективного функціонування внутрішнього ринку; примус до виконання правил конкуренції при злиттях і поглинаннях, субсидуванні (зокрема в галузі транспорту та енергетики); розвиток ринкового моніторингу; просування дотримання антимонопольного законодавства й міжнародної кооперації з антимонопольними органами за межами ЄС. Наголошено, що в Республіці Польша діє Управління із захисту конкуренції та прав споживачів. У Польщі, як власне і в Україні, контрольні функції щодо публічних закупівель мають декілька органів. Насамперед це Агентство публічних замовлень, що існує з 1995 року і має статус окремого центрального органу виконавчої влади, яке координується Міністерством економіки. Вагомі повноваження має Вища палата контролю Польщі (аналог Рахункової Палати України), яка на відміну від України контролює процес використання коштів як державного, так і місцевих бюджетів, а також питання використання державного майна. До ключових органів, що здійснюють нагляд і контроль, необхідно також віднести Апеляційну палату оскаржень (орган оскарження), яка здійснює досудовий розгляд претензій учасників щодо організації замовниками процедур закупівель, і Відомство захисту конкуренції та прав споживачів, яке проводить розслідування щодо наявності змов. В Україні аналогічні функції здійснює Антимонопольний комітет. Виходячи з аналізу європейського досвіду щодо публічного адміністрування економічної конкуренції та обмеження монополізму доходимо висновку, що особливу увагу звернуто на контроль і прозорість інформації в цій сфері, ухвалення ж рішень відбувається колегіально. Україні спільно з Європейським Союзом слід здійснювати ефективний контроль за дотриманням законодавчих норм конкуренції та обмежити монополізм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Petrik, N. I., I. M. Fushtei та G. J. Solonunka. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СКОРОТЛИВОЇ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ПІСЛЯ ТЕРАПІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИМИ ЗАСОБАМИ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТИНАМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10937.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи стало оцінити динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка міокарда, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії (V2) у хворих чоловічої і жіночої статі з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою масою тіла під впливом комбінованої терапії антигіпертензивними препаратами та розувастатином. Матеріал і методи. У 64 пацієнтів, середній вік 59.0 [48.0; 63.0] років, з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою вагою оцінювали динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії під впливом комбінованої терапії (фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів – екватор (амлодипін 5 мг та лізиноприл 10 мг) і валодіп (амлодипін 5 мг та валсартан 80 мг) впродовж 120 діб), до якої входить розувастатин 10 мг на добу. Результати. Усім хворим було проведено загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з метою верифікації діагнозу, визначення ускладнень і супутньої патології. На фоні лікування спостерігаються покращення скоротливості лівого шлуночка, його зворотне ремоделювання і збільшення потужності систолічного викиду. Показники діастолічної функції лівого шлуночка після проведеного лікування свідчать про покращення процесів його релаксації, податливості і скоротливості лівого передсердя на фоні проведеної терапії, про зменшення гіпертрофії лівого шлуночка та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Достовірне зменшення діаметрів обстежених мозкових артерій (ЗагСА, ВСА, ЗовнСА СМА та ХА) на фоні проведеної антигіпертензивної та протиліпідемічної терапії свідчить про зворотне структурно-функціональне ремоделювання судин головного мозку – зменшення товщини та підвищення еластичності судинної стінки. Висновки. Покращення еластичних властивостей СМА в результаті проведеної терапії свідчить про значне зниження серцево-судинного ризику, зокрема ризику виникнення інсульту. Таким чином, спостерігається поліпшення мозкового кровообігу та трофіки головного мозку, що свідчить про адекватність і доцільність підібраної регулярної антигіпертензивної і протиліпідемічної терапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Vakulenko, G. M. "Функціонально-стильові особливості речень з однорідними членами в романах Івана Багряного". Literature and Culture of Polissya 96, № 13f (2 грудня 2019): 214–21. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2019-13f-96-214-221.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто структурно-семантичні особливості однорідних членів речення, ужитих у художньому мовленні романів Івана Багряного. Увага акцентується на тому, що однорідні компоненти використовуються автором як вагомі елементи для створення портретів, змалювання пейзажів. Визначено, що в ідіолекті письменника найтиповішими є дієслівні однорідні ряди, якими автор передає динаміку оповіді, конкретизує, створює описові картини. Активно функціонують прикметникові однорідні ряди, які репрезентують яскраві атрибутивні характеристики осіб, предметів,просторових понять, явищ природи. Менш уживана в аналізованих романах іменникова однорідність, яка підкреслює масштабність зображуваного.Особливої стилістичної виразності така однорідність набуває в ролі метонімії, коли навмисна актуалізація найважливіших, на думку автора, слів, фокусування на них уваги надає контексту живорозмовних інтонацій. Окреслено основні функціонально-стильові вияви речень із одноріднимичленами в досліджуваних текстах. Аналіз показав, що цікавим стилістичним явищем у розглядуваних романах є відокремлення однорідних компонентів, яке привертає увагу, акцентує на ознакових характеристиках особи чи предмета. Виявлено, що парцельовані однорідні присудки виконують емоційно-експресивну функцію, а парцельовані другорядні члени речення доповнюють, уточнюють певну інформацію. Загалом, речення з однорідними членами в ідіолекті Івана Багряного підпорядковані естетичним настановам письменника, постають засобом художньої інтерпретаціїйого ідіостилю, актуалізують інформацію, увиразнюють напружену, високохудожню оповідь, надають їй ознак оригінальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Kарсыбаев, Ержан, Роза Мусалиева та Ардак Рахметжанов. "МЕРОПРИЯТИЯ ПО УЛУЧШЕНИЮ ИНФРАСТРУКТУРЫ ПОГРАНИЧНОГО ПЕРЕХОДА ХОРГОС – АЛТЫНКОЛЬ". Вестник КазАТК 117, № 2 (18 червня 2021): 41–50. http://dx.doi.org/10.52167/1609-1817-2021-117-2-41-50.

Повний текст джерела

Анотація:

В данной статье рассмотрены мероприятия по развитию станции Алтынколь. Для управления процессом перегруза из вагонов 1520 мм ширины колеи в вагоны 1435 мм ширины колеи и обеспечение перегруза подвижного состава на одном межгосударственного стыкового пункта (далее МГСП) необходим единый оператор подвижного состава, в функции которого будут входить подача порожних вагонов на МГСП и его распределение между перегрузочными местами в соответствии с их потребностью. А также предполагается строительство 3 приемо-отправочных путей по колее 1520 мм для увеличения ежесуточного приема поездов на станции. Проектируемая длина путей составит по 1200 метров или 84 условных вагонов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Kарсыбаев, Ержан, Роза Мусалиева та Ардак Рахметжанов. "МЕРОПРИЯТИЯ ПО УЛУЧШЕНИЮ ИНФРАСТРУКТУРЫ ПОГРАНИЧНОГО ПЕРЕХОДА ХОРГОС – АЛТЫНКОЛЬ". Вестник КазАТК 117, № 2 (18 червня 2021): 41–50. http://dx.doi.org/10.52167/1609-1817-2021-117-2-41-50.

Повний текст джерела

Анотація:

В данной статье рассмотрены мероприятия по развитию станции Алтынколь. Для управления процессом перегруза из вагонов 1520 мм ширины колеи в вагоны 1435 мм ширины колеи и обеспечение перегруза подвижного состава на одном межгосударственного стыкового пункта (далее МГСП) необходим единый оператор подвижного состава, в функции которого будут входить подача порожних вагонов на МГСП и его распределение между перегрузочными местами в соответствии с их потребностью. А также предполагается строительство 3 приемо-отправочных путей по колее 1520 мм для увеличения ежесуточного приема поездов на станции. Проектируемая длина путей составит по 1200 метров или 84 условных вагонов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Bilavych, H. V., I. V. Bilavych, M. P. Pantyuk, B. P. Savchuk та N. O. Fedchyshyn. "КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТ ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ (ПОЧАТОК ХХ СТОРІЧЧЯ)". Медична освіта, № 4 (15 лютого 2020): 119–26. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10870.

Повний текст джерела

Анотація:

На початку ХХ ст. у Карпатському регіоні склалася система масового громадського медичного просвітництва, що охоплювало всі напрями системи медичної опіки (санітарно-гігієнічний сегмент, здоров’язбереження та тіловиховання, рух тверезості тощо), яка постійно еволюціонувала та вдосконалювалася. Означені напрями праці були реальним внеском у збереження генофонду українського народу. Створена система лікувально-профілактичних (диспансери, амбулаторії, шпиталі, лабораторії) та консультативних («порадні») закладів засвідчила важливість організації суспільної медичної опіки українців, тут могли отримати безкоштовну (чи за символічну оплату) найменш незахищені (та найбільш вразливі до соціальних катаклізмів) верстви українства (діти, учасники національно-визвольних змагань українців, інваліди, удовиці, сироти, селянство, українське вчительство, студентство та ін.). Складником філософії здоров’язбереження українства була ідея тіловиховання. Ефективним засобом і формою здоров’язбереження в Галичині стало оздоровлення дітей та дорослих за умов гірської місцевості в «оселях», «півоселях», «живцях» та інших суспільних закладах, що виконували оздоровчі й лікувальні функції. Українські громадські (зазвичай станові) товариства вагомо спричинилися до організації відпочинку для своїх членів, а також забезпечення оздоровлення (зазвичай міських дітей) у Карпатах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Drozdovska, Yu B. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ПОРУШЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ В ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ФОНІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ В ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11916.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчити фактори порушення репродуктивної функції у безплідних жінок із лейоміомою матки шляхом аналізу гормонального та імунологічного гомеостазу та в подальшому оптимізації лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали і методи. Рандомізоване проспективне клінічне дослідження проведено серед 175 (29,0 %) жінок репродуктивного віку, в яких діагностовано лейоміому матки, які були поділені на такі групи: основна група – 137 жінок із лейоміомою матки зі запропонованим лікуванням; група порівняння – 38 жінок з лейоміомою матки та загальноприйнятим лікуванням та 32 соматично здорових жінок з нормальною менструальною та репродуктивною функціями (контрольна група). Результати. У результаті проведеного аналізу репродуктивної гормональної панелі в обстежених жінок основної групи на 2–3 дні менструального циклу виявлено зменшення концентрації естрадіолу при незміненому рівні прогестерону (р>0,05) та достовірне зниження прогестерону в жінок основної групи й групи порівняння на 21-й день циклу. У жінок основної групи та групи порівняння спостерігали статистично вагоме зменшення рівня естрадіолу в крові ((60,27±0,004) та (66,69±0,003) нмоль/л). Отримано зниження співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулювального у межах 1,18–1,2 при необхідному фізіологічному балансі (1,5–2,0), що свідчить про відхилення в гормонопродукувальній функції яєчників. Висновки. Виявлені зміни специфічного та неспецифічного імунітету в жінок із безпліддям на фоні лейоміоми матки в програмах допоміжних репродуктивних технологій мають субкомпенсований характер за рахунок зниження потенційної здатності бактерицидної активності фагоцитарних клітин, зниження коефіцієнта активності фагоцитарних клітин на 52,4 %, збільшення імунологічного коефіцієнта та відносної кількості О-лімфоцитів; зменшення на 48,2 % відносної кількості Т-лімфоцитів, лейко-Т-клітинного індексу та імунорегуляторного індексу на фоні збільшення на 50,3 % відносної кількості СD8+ цитолітичних лімфоцитів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

ПАТЕН, Ірина. "«КОВІДНИЙ СИНДРОМ» У МАСМЕДІЙНІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 122–29. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено українські та англійські неофраземи періоду пандемії Covid-19 у масмедійному дискурсі. Мета статті – представити фразеологічні інновації української та англійської мов, пов’язані з пандемією Covid-2019, у масмедійних текстах. Поставлена мета зумовлює виконання таких завдань: окреслити своєрідність масмедійного дискурсу, схарактеризувати роль неофразем у медійних текстах, вивчити особливості їхнього функціонування та вживання. З’ясовано, що медійний дискурс є рушійною силою сучасного суспільства, своєрідним інструментом суспільного контролю, ключовим дискурсом, який формує концептуальну картину світу і спричиняє рух суспільної думки. Тож звернення до масмедійного дискурсу уможливлює детальне вивчення динамічних процесів у сучасних мовах. Особливу увагу дослідники приділяють неологізмам у масмедійних текстах, адже слово у засобах масової комунікації впливає на формування світогляду, уявлень, світосприйняття, почуття та поведінку членів суспільства, формує світоглядну масову аудиторію. Доведено, що фразеологічний фонд української та англійської мов постійно оновлюється, переформатовується під впливом екстра- й інтралінгвальних чинників, що вимагає від мовознавців не лише фіксувати нові одиниці, але й аналізувати їх. Неофраземи, створені під час пандемії коронавірусу, яку вважають світовим лихом, характерні в основному для усного та масмедійного мовлення, мови соцмереж. Імовірномовірно, деякі з них залишаться в нашому мовленні та з іншими відтінками й іншим забарвленням. Важливою функцією фразеологічних одиниць у масмедійних текстах визнано здатність конденсувати інформацію, сприяти стисненню тексту, передавати максимум інформації мінімальними мовними зусиллями. Акцентовано увагу на українських та англійських фраземах – свідках 20-х років ХХІ століття, «реперних точках» пандемії Covid-19: соціальна дистанція; ковідна тисяча // self-quarantine; corona holiday. Обгрунтовано, що «коронавірусні» лексичні інновації миттєво народжуються й посідають вагоме місце в нашому мовленні саме завдяки масмедійним текстам, виконуючи при цьому низку функцій – переконання, впливу, навіть маніпуляції. Встановлено, що частотність використання фразеологічних одиниць у масмедійних текстах зумовлена низкою чинників: яскравою репрезентацією змісту, ефективним впливом на реципієнта, емоційністю висловлення. Перспективою нашого дослідження вбачаємо вивчення «ковідної» фразеології у групі слов’янських мов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Ovsak, O. S., V. M. Vashchenko, A. P. Vid'machenko, Ye A. Loza, Zh I. Patlashenko та B. O. Ovsak. "Метод відновлення параметрів багатомодової аерозольної складової в атмосфері за даними спектральних поляриметричних вимірів". Ukrainian Journal of Physics 66, № 6 (6 липня 2021): 466. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.6.466.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропоновано метод виявлення основних мод аерозолю в атмосферному стовпi й вiдновлення ймовiрних мiкрофiзичних параметрiв його частинок за даними вимiрювань спектральних фазових залежностей ступеня лiнiйної поляризацiї неба. Виконана тестова обробка даних вимiрювань поляризацiї неба над позицiєю ГАО (Київ, Голосiїв, Україна). У мiськiй атмосферi виявлено двi основнi аерозольнi моди: грубодисперсну й дрiбнодисперсну. Вiдновлено мiкрофiзичнi параметри цих мод для нормально-логарифмiчної функцiї розподiлу частинок за розмiрами. У грубодисперсної моди дiйсна частина показника заломлення nr = 1,45 + 0,02/ − 0,01, середньо-геометричний радiус частинок r0 = 6,7 +2,4/−1,4 мкм, дисперсiя q2 = 0,12 +0,01/−0,02, ваговий коефiцiєнт цiєї моди в аерозольнiй сумiшi k1 = 0,22. У дрiбнодисперсної моди nr = 1,45 ±0,01, r0 = 0,11 ± 0,005 мкм i q2 = 0,1 ± 0,05. Спектральнi величини вiдносного внеску газового розсiяння (на дату спостережень): B(578 нм) = 0,45 i B(390 нм) = 0,64.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Moskaliuk, V. D., Iu I. Boiko, Yu O. Randiuk та I. V. Balaniuk. "КОГНІТИВНІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11552.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – встановити частоту та особливості порушень когнітивних функцій у хворих на ВІЛ-інфекцію. Пацієнти і методи. Обстежено 116 хворих на ВІЛ-інфекцію у різних клінічних стадіях недуги. Усім пацієнтам здійснювали нейропсихологічне дослідження, що включало тестування з використанням ряду шкал і тестів. Перед проведенням нейропсихологічного тестування усім досліджуваним пропонувалися опитувачі для оцінки наявності та вираженості депресивних симптомів (шкала депресії Бека – Beck A. T. et al., 1961) і оцінки рівня ситуаційної (реактивної) тривожності (тест Спілбергера-Ханіна, 1976). Акцентуацію характеру визначали за тестом Леонгарда К.; особові особливості – за багатофакторним опитувальником Кеттелла Р.Б. (1949). Групу контролю, цілком порівнювану за віком і статтю з досліджуваною групою, склали 39 практично здорових добровольців. Результати та висновки. Клінічні ознаки ВІЛ-асоційованого ураження ЦНС у вигляді помірного зниження нейрокогнітивних функцій виявляються у 22,4 % хворих на ВІЛ-інфекцію, причому з наростанням ступеня імунодефіциту кількість осіб з легкими когнітивними порушеннями зростає. ВІЛ-інфекція є причиною мінімальної вогнищевої неврологічної симптоматики у вигляді симптомів орального автоматизму і вестибулярно-атактичних розладів (Р<0,05-0,001). Практично у кожного другого пацієнта з легкими когнітивними порушеннями виявляється вестибуло-церебральний синдром, рідше – пірамідний синдром і ще рідше – екстрапірамідний синдром. Порівняно зі здоровими особами різниця у частоті усіх зазначених неврологічних симптомів статистично вагома – Р<0,05-0,001. Оцінка порушень вищих коркових функцій у I-II клінічних стадіях ВІЛ-інфекції засвідчила переважні зміни в соматосенсорному гнозисі, пам’яті, увазі, значущі зміни в динамічному праксисі. ВІЛ-інфіковані у III-IV клінічних стадіях порівняно з контрольною групою практично завжди поступаються у здатності зосереджувати увагу, в зоровому, соматосенсорному, слуховому гнозисі, динамічному праксисі, здатності писати, читати, запам’ятовувати передусім ряди цифр, рахувати, а також в інтелекті (Р<0,05-0,001). У III-IV клінічних стадіях ВІЛ інфекції більшість пацієнтів перебувала у стані субдепресії, що супроводжувалася високим рівнем тривожності (порівняно з умовно здоровими особами Р<0,001).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Немеш, М. І., О. П. Кентеш, О. С. Паламарчук та О. Є. Костенчак-Свистак. "ВЗАЄМОЗВ᾽ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ ТІЛА З ФУНКЦІОНАЛЬНИМ СТАНОМ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК МОЛОДОГО ВІКУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 105–10. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12000.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогоднішній день проблема ожиріння тісно пов᾽язана з ендотеліальною дисфункцією. Ендотеліальна дисфункція характеризується порушенням функціонування ендотелію в бік зниження вазодилатації. В свою чергу, ендотеліальні клітини відіграють важливу роль у мікроциркуляції тканин. Неоваскуляризація залежить від синтезу ендотеліальними клітинами судинного ендотеліального фактора росту. При абдомінальному ожирінні спостерігається підвищений вміст вісцерального жиру, це супроводжується виробленням таких прозапальних адипокінів як вісфатин, фактор некрозу пухлин-альфа (α-ФНП), що впливає на зменшення синтезу оксиду азоту ендотелієм. Мета – знайти взаємозв᾽язок між показниками компонентного складу тіла з функціональним станом ендотеліальної функції у здорових осіб жіночої статті. Матеріал і методи. У дослідженні взяла участь 41 здорова студентка віком 18–25 років. Вимірювання маси тіла, а також визначення таких параметрів як індекс маси тіла (ІМТ, кг/м2), відсотковий вміст загального жиру (ВЗЖ, %), вміст вісцерального жиру (ВВЖ, од.) та вміст безжирової маси (ВБМ, %) проводили з використанням вагів-аналізаторів TANITABC-601 (Японія). Функціональний стан ендотелію досліджували за допомогою проби «реактивна гіперемія» (РГ) з оцінкою ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД). Дослідження проводиль на реографічному комп᾽ютерному приладі «РЕОКОМ» (ХАЇ-Медика). Результати були статистично опрацьовані за допомогою мультифакторного регресійного та кореляційного аналізів. Результати. По-перше, за результатами мультифакторного регресійного аналізу було встановлено, що ВВЖ, як незалежний предиктор, мав статистично достовірний зв᾽язок із показником ендотелійзалежної вазодилатації (ПЕЗВД) (р<0,0008). По-друге, показник ВВЖ мав статистично достовірний позитивний кореляційний зв᾽язок із ПЕЗВД (r=0,4211; p<0,006). Кореляційних зв᾽яків між ПЕЗВД та ВЗЖ, ІМТ та ВБМ знайдено не було (р>0,05). Висновки. Підвищення вмісту вісцерального жиру характеризується спершу підвищеним виробленням оксиду азоту, з метою покращення васкуляризації жирової тканини, а згодом адипокіни зменшуватимуть синтез оксиду азоту, що призведе до втрати еластичної здатності судин, і тим самим сприятиме появі артеріальної гіпертензії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Karpchuk, Nataliia, та Bogdan Yuskiv. "ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 72–82. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-72-82.

Повний текст джерела

Анотація:

Пропаганда була й залишається одним з найефективніших інструментів впливу на внутрішню й зовнішню аудиторію, на тих, хто приймають вагомі державницькі рішення. Зважаючи на це, її методи постійно розширюються й вдосконалюються, а сучасні масмедіа є дієвим каналом поширення пропагандистських повідомлень цільовим аудиторіям. «Найвправнішим» суб’єктом пропаганди є Російська Федерація, яка здійснює пропагандистський вплив через спеціально створені медіа-структури, зокрема медіахолдинг RT. Новизна, правдоподібність, доступність, яскравість, диференційованість відповідно до цільових аудиторій, системність, усеохоплюваність, повторюваність, переконливість – це принципи, на яких ґрунтуються пропагандистські меседжі RT. У статті проаналізовано вплив російської пропаганди на формування іміджу української влади (Президента, Уряду, Верховної ради, Збройних сил). Опрацьовано новинарні статті на сайті RT за темою «Україна» за 2019 р. Проведений контент-аналіз та аналіз метафор дали змогу виснувати, що RT цілеспрямовано формує негативний образ української влади з метою роз’єднання українського суспільства. Іміджологеми, як образи-маркери, прив’язані до подій в Україні й спираються на негативні стереотипи українців стосовно влади. Надмірна емоційність, яка досягається через використання ярликів, пейоративної лексики, оціночних суджень, робить повідомлення яскравим, привабливим, вражаючим. Ярлики й пейоративи «позначають» об’єкти, людей, події і згодом самі перетворюються в «реальність», яка легко запам’ятовується й автоматично відтворюється. Реціпієнт починає виконувати функцію пропагандиста, що, своєю чергою, посилює вплив на цільову аудиторію. Пейоративи й емоційна надмірність слугують засобом критики, глузування, формують образ недолугості, недорозвинененості, недосвідченості і т.п.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Hrabynska, I. V. "ВНЕСОК ВОЛОДИМИРА ТИМОШЕНКА У РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 70–79. http://dx.doi.org/10.15421/40250711.

Повний текст джерела

Анотація:

З'ясовано наявні підходи та труднощі класифікації теорій економічних коливань, а також місце аграрної теорії економічних циклів у загальній архітектурі макроекономічної науки. Досліджено історичні умови зародження, напрямки розвитку аграрної теорії ділових циклів та її вплив на розвиток сучасної макроекономічної теорії. Американський економіст українського походження В. Тимошенко зробив помітний внесок у розвиток цієї теорії. Проаналізовано основні положення теоретичної концепції В. Тимошенка. На основі проведених розрахунків "індексу Тимошенка" для економіки України у 2000-2014 рр., зроблено висновок про те, що основні положення аграрної теорії ділових циклів можуть бути використані у прогнозуванні та аналізі причин і наслідків коливань ділової активності у країнах із великою питомою вагою сільського господарства у галузевій структурі. За таких умов коливання обсягів сільськогосподарського виробництва можуть впливати на виробничу функцію, рівень доходів, обсяг інвестицій, а отже – і на економічне зростання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Trachenko, L. A. "СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ: ОЦІНКА ВІДМІННОСТЕЙ ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ TQM ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 червня 2021): 231. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202121.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто питання щодо забезпечення економічного зростання країни, конкурентних позицій вітчизняних суб’єктів господарювання на міжнародних ринках. Встановлено, що в основі успішного сучасного бізнесу лежить управління якістю як одне з ключових функцій менеджменту, управління бізнесом, основним засобом досягнення та підтримки конкурентоспроможності підприємства будьякої сфери діяльності. Розглянуто переваги та недоліки в управління бізнесом за концепцією TQM (загального управління якістю) та міжнародними стандартами. Визначено основні критерії, за якими розрізняють відмінності у підходах до управління якістю. Здійснено інтегральну оцінку відмінностей в управлінні бізнесом за концепцією TQM та міжнародними стандартами, з використанням 5-бальної шкали та вагових коефіцієнтів. Проведені дослідження та інтегральна оцінка відмінностей за концепцією TQM та міжнародними стандартами ІSО серії 9000 свідчать про пріоритетність останніх. Обґрунтовано, що сучасні підходи і методи щодо управління бізнесом нерозривно пов’язані зі створенням цілісної та дієвої системи управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2015. Це є ефективним засобом гарантування споживачам належної якості товарів, послуг (робіт), підвищення їхньої конкурентоспроможності, досягнення ключових цілей бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Smirnova, Tetiana. "ФОРМАЛІЗАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОДУГОВОГО НАПИЛЕННЯ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЙНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ СИСТЕМИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 104–13. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-104-113.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. У наш час будь-яка галузь виробництва потребує застосування інформаційних технологій. Виготовлення деталей із покриттями, їх зміцнення та відновлення не є винятком. У цій роботі запропонована формалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи, наведена її реалізація. Постановка проблеми. Комбінаторна складність технологічного процесу налічує чотири можливих варіанти. Для такої кількості варіантів, є доцільним проведення оптимізації для чотирьох ланцюгів технологічних операцій, з обранням результату, що матиме кращий результат згідно ваговій функції. Аналізування руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявляє потребу в забезпеченні в інформаційній системі, що є актуальною задачею. Також актуальним є необхідність підтримки в інформаційній системі визначення залежностей між величинами аналітичними методами, таблично, алгоритмічно та за допомогою імітаційних моделей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У теперішній час активно розроблюються інформаційні системи підтримки прийняття рішень для забезпечення оптимізації окремих технологічних процесів. Однак не вистачає систем для вирішення задачі побудови оптимізованого ланцюга технологічного процесу та систем вибору більш оптимального технологічного процесу. Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що питання застосування інформаційних технологій у вигляді відповідних експертних систем в технологічних процесах дуже актуальне. Тому проблема оптимізації ланцюга технологічного процесу в інформаційному забезпеченні експертних систем, актуальна. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Інформаційні одиниці є функціонально різними, деякі величини мають здатність змінювати функціональну здатність переходом від шуканих величин до обмежень на технологічну операцію, що накладає на систему керування змінними додаткові функціональні можливості та універсальність до трансформації моделювання технологічного процесу. Постановкою завдання є формалізація та реалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Виклад основного матеріалу. Зроблено формалізацію технологічного процесу електродугового напилення та запропоновано реалізацію структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявлено потребу в забезпеченні в інформаційній системі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Клен, І. В. "Розв"язання крайових задач p-аналітичних функцій (р=х k, k=соnst>l) з вагою в крайових умовах для нескінченної області". Вісник Київського університету. Серія "Фізико-математичні науки", Вип. 4 (2000): 86–94.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Семерунчик, А. Д. "Зміни вмісту глюкози в сироватці крові корів упродовж вагітності та в післяродовий період". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2013): 185–86. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.03.40.

Повний текст джерела

Анотація:

Біохімічні показники сироватки крові тварин, як показник стану обміну речовин в організмі, мо-жуть слугувати маркерами порушення відтворю-вальної функції у тварин. Наведено динаміку коли-вань рівня глюкози у сироватці крові в період вагі-тності та післяродовий період у корів різного віку. Встановлено підвищення рівня вмісту глюкози від-носно верхньої фізіологічної межі в сироватці крові тільних корів, що обумовлено активуванням енерґетичного обміну організму матері. Зниження глюкози в сироватці крові в післяродовий період до фізіологічних меж вказує повернення тварини до не вагітного стану. Biochemical parameters of blood serum of animals as an indicator of the body's metabolism may serve as markers of reproductive function disorders in animals. A dynamics of fluctuations in the level of glucose in the blood serum during pregnancy and postpartum period in cows of all ages is given. The increasing level of glucose relative to the upper limit of physiological serum of incalvers, due to activation of energy of metabolism of the mother is determined. Reduction of glucose in the blood serum in postnatal period to physiological limits indicates return the animal to the non-pregnant state.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Божук, Людмила. "СУЧАСНІ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Society. Document. Communication, № 8 (6 лютого 2020): 34–54. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-34-54.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито актуальну проблему формування та підтримання позитивного іміджу закладів вищої освіти країни шляхом використання сучасних інтернет-технологій. Процес формування і розвитку сучасного конкурентоспроможного закладу вищої освіти відбувається під впливом низки суб’єктивних і об’єктивних чинників, серед яких позитивний імідж освітньої установи відіграє чи не найважливішу роль. Формування позитивного іміджу ЗВО розглядається автором як системний процес відповідно до суспільних потреб і вимог цифрового суспільства. Здійснюється цей процес шляхом реалізації низки функцій, найбільш актуальною та ефективною із яких в умовах сьогодення є репрезентація діяльності освітньої установи в мережі Інтернет. Серед засобів, завдяки яким відбувається генерування інформації про ЗВО, його позиціонування на ринку науково-освітніх послуг та формування позитивного іміджу, є інтернет-сайт освітньої установи. Роль сучасних інтернет-технологій у формуванні позитивного іміджу ЗВО у статті простежуєтьсяя на конкретних прикладах їх використання менеджментом Національного авіаційного університету. Для отримання конкурентної переваги менеджмент НАУ зосереджує увагу на широкому представленні на сайті тих напрямків діяльності, що мають вагомі багаторічні здобутки (наприклад, Науково-технічна бібліотека Національного авіаційного університету) та значний інноваційний потенціал (підготовчі курси, друга вища освіта, курси з підготовки до ЗНО, англомовний проект, який пропонує вивчення фахових дисциплін англійською мовою, HUB-НАУ – простір неформальної освіти, місце для навчання та саморозвитку поза навчальними заняттями). Важливою для підтримки іміджу установи в зовнішніх і внутрішніх наукових комунікаційних процесах є діяльність Науково-технічної бібліотеки НАУ, яка є своєрідною інформаційна система, що забезпечує вільний доступ як студентської, так і науково-педагогічної громадськості до світових інформаційних ресурсів на принципах рівності та доступності інформації. Отже, сучасні інтернет-технології є визначальними для формування іміджу навчального закладу, оскільки не лише надають практично необмежені можливості використовувати майже всю існуючу у світі інформацію, але й можливість якнайширшого та всебічного самопредставлення ЗВО в мережевому суспільстві. Відтак, щоб зберегти тенденцію зростання власного рейтингу, ЗВО необхідно приділяти постійну увагу упровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних систем та новітніх технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Кравець, Ольга. "Анімалістичні персонажі казок серболужицької письменниці Єви-Марії Чорнакец". Sultanivski Chytannia, № 9 (1 травня 2020): 94–102. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.94-102.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання літератури для дітей та молоді, яка посідає вагоме місце в контексті кожної національної літератури. Щоразу активовується інтерес науковців до дитячої літератури як субсистеми художньої літератури. У корпусі лужицької дитячої літератури анімалістика займає важливе місце. Сучасний лужицький бестіарій презентований казками письменниці Єви-Марії Чорнакец, зокрема українськими перекладами «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока». Метою цього дослідження є на прикладі казок «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока» Єви-Марії Чорнакец показати її творчість як автентичної дитячої письменниці. Єва-Марія Чорнакец – одна з найвідоміших авторок у лужицькій дитячій літературі. Отож, важливо висвітлити казки письменниці як приклад анімалістики сучасної серболужицької дитячої літератури. Дослідницька методика. У статті використовується системний підхід із застосуванням описового методу, методу аналізу, психологічного методу та інтертекстуального аналізу. Ця дослідницька методика сприяла вивченню поняття авторської анімалістичної жанроформи, дозволила проаналізувати зооперсонажі казок Єви-Марії Чорнакец, їхні поведінкові моделі (зміни поведінки та вчинки персонажів). Результати. У дослідженні вивчається концепт функції літератури для дітей та молоді. Формується серболужицька парадигма дитячої літератури, зокрема, лужицький бестіарій як відносно молода постгуманітарна дисципліна. На основі двох прикладів, двох анімалістичних творів – ілюстрованих казок Єви-Марії Чорнакец досліджується казкова матриця, майстерність письменниці впровадити проблеми стосунків та екології в казкову структуру. Наукова новизна. Стаття пропонує вивчення казок «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока» Єви-Марії Чорнакец з погляду літературної анімалістики як відносно молодої дисципліни в дискурсі дитячої літератури з предметом вивчення та інтердисциплінарною методологією. Аналізується поняття справжнього тваринного світу в рамках анімалістичної жанроформи, а також ставлення до природи. Практична вартість. Стаття може використовуватись як матеріал для знайомства із дитячою серболужицькою літературою в Україні. Сучасна дитяча лужицька література представлена, насамперед, казками Єви-Марії Чорнакец. Казкарка є однією із найвідоміших авторок у сучасній лужицькій анімалістичній літературі для дітей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Duda, K. M. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ЛІПОПОЛІСАХАРИДНОМУ ЗАПАЛЕННІ ТКАНИН ПАРОДОНТА". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 89–92. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11587.

Повний текст джерела

Анотація:

Протягом багатьох років генералізований пародонтит є тяжкою та поширеною патологією тканин пародонта. З року в рік це захворювання залишається актуальною проблемою, оскільки через резорбцію кісткової тканини призводить до значного порушення функції зубощелепної системи. Сьогодні доволі вагоме значення надається виявленню механізмів взаємозв’язку між станом імунної системи людини та перебігом генералізованого пародонтиту. Запально-деструктивні явища в тканинах пародонта характеризуються порушеннями у взаємодії факторів неспецифічної резистентності організму та депресією автономної системи місцевого імунітету з дисбалансом показників. Мета – визначити рівень імуноглобулінів у крові при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті. Матеріал і методи. До експерименту залучено 62 піддослідних тварини, яких було поділено на дві групи: І – контрольні тварини; ІІ – тварини з моделлю гострого запалення тканин пародонта. Для моделювання запалення пародонтальних тканин в експериментальних тварин нами було використано ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через день вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 14-у добу від початку досліду. Результати. Результати проведеного обстеження показали, що концентрація IgM у сироватці крові збільшилася в 1,7 раза (p<0,05), порівняно з контролем. Водночас рівень IgА в крові експериментальних тварин був підвищений у 1,4 раза, порівняно зі здоровими тваринами. Варто зазначити, що імуноглобулін G є основним представником антитіл та становить близько 70–80 % всіх імуноглобулінів крові. Результати нашого дослідження показали підвищення рівня IgG (на 58 % p<0,05), порівняно з групою тварин, яким не вводили ліпополісарид. Підвищення їх вмісту при пародонтиті є наслідком активації ефекторної ланки імунітету у відповідь на введення антигену ендотоксину. Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток запалення тканин пародонта супроводжується суттєвими змінами стану гуморальної ланки імунної системи. Дані показники змінюються залежно від ступеня пошкодження пародонта і відображають процеси місцевого запалення та активації імунних механізмів захисту. Гіперпродукція імуноглобулінів у крові свідчить про надлишок токсинів та антигенів при пародонтиті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Бажинов, О., Р. Заверуха та Т. Бажинов. "Інформаційна комплексна система діагностики гібридних і електромобілів". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (1 грудня 2020): 12–18. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).12-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто штучні нейроні мережі в системі управління силовою установкою транспортного засобу з метою зменшення витрати енергії та діагностики off-line технічного стану тягової акумуляторної батареї. Отримано метод діагностики технічного стану силової установки, який використовує штучні нейронні мережі та системи нечіткого висновку для визначення технічного стану ДВЗ та тягової акумуляторної батареї.Метою роботи є підвищення ефективності діагностики функціональних систем гібридного та електромобіля шляхом оперативного синтезу управляючих впливів за енергетичними і якісними критеріями з урахуванням зовнішніх умов експлуатації. Обґрунтування методу діагностики технічного стану силової установки гібридного та електромобіля з використанням штучної нейронної мережі та системи нечіткого висновку. Дати наукове обґрунтування діагностичних параметрів силової установки гібридного автомобіля. В роботі використано штучні нейронні мережі в системі управління силовою установкою транспортного засобу з метою зменшення витрати енергії та діагностики off-line технічного стану тягової акумуляторної батареї. За допомогою симулятора навчається нейромережева модель автомобіля, яка використовує off-line навчання нейроконтролера. Якість навчання нейроконтролера визначається симулятором. При подальшому функціонуванні системи управління параметри нейронних мереж не змінюються. Відсутність адаптації вагових коефіцієнтів при функціюванні системи управління обґрунтовано тим, що це веде до втрати довго часовоїпам’яті системи управління при виникненні кратко часової несправності, а також можливості виникнення біфуркації при адаптації в нелінійних системах наведено на рисунку 1.Цільова функція оптимізації управління має на увазі мінімізацію витрати енергії при збереженні ступеню заряду тягової акумуляторної батареї при обмеженому діапазоні руху транспортного засобу в заданих умовах експлуатації.За результатами випробувань метода нейроуправління отримано, що нейроконтролер забезпечує зменшення витрати палива на 17 % і скорочує діапазон зміни ступеня зарядженості тягової акумуляторної батареї на 35 %, а також забезпечує мінімізацію викидів токсичних речовин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Proshchenko, O. M., I. B. Ventskivska, Ya M. Vitovsky та S. V. Markitanyuk. "УРОГЕНІТАЛЬНІ РОЗЛАДИ У ЖІНОК, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ РАДИКАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ НА МАТЦІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 149–53. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11884.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначення ранніх діагностичних предикторів генітоуринарного синдрому на основі оцінки частоти і структури урогенітальної дисфункції у віддаленому періоді після гістеректомії, виконаної з приводу міоми матки. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням протягом 5 років перебували 100 жінок у віці від 40 до 50 років, які перенесли радикальне оперативне втручання із приводу міоми матки, де у 40 жінок було проведено гістеректомію із трансабдомінальним доступом, у 30 пацієнток – класичну трансвагінальну гістеректомію і у 30 – LAVH. Результати дослідження та їх обговорення. Із 58 пацієнток з урологічними порушеннями у 44,8 % дизуричні прояви були діагностовані у випадку трансабдомінальної гістеректомії, у 27,6 % – у випадку трансвагінальної гістеректомії і у 10,3 % спостережень – у випадку трансвагінальної гістеректомії, асоційованої із лапароскопічним доступом. Слід відмітити, що частка проявів цистуретриту у випадку гістеректомії зростала до п’ятого року після оперативного оздоровлення у 3,0 рази – з 7,0 до 21,0 %, найбільш вагомо у пацієнток після абдомінальної гістеректомії. Такі урологічні прояви, як полакіурія, неповне спорожнення сечового міхура, стресова інконтинентація та імперативне нетримання сечі, продемонстрували найвищий ступінь тяжкості також у пацієнток після трансабдомінальної і класичної трансвагінальної гістеректомії з давністю оперативного лікування 5 років і більше, найменший ступінь було верифіковано у випадку лапароскопічної гістеректомії. Аналогічно, найбільш низькі результати за всіма доменами опитувальника сексуальної дисфункції встановлено у групі з гістеректомією із трансабдомінальним та класичним трансвагінальним доступом, де діагностовано занижену сексуальну функцію порівняно зі здоровою популяцією (< 27 балів у 22,5 та у 36,7 % випадків відповідно). Висновки. Таким чином, кожна третя пацієнтка до п’ятого року моніторингу після гістеректомії відмічала неспроможність тазового дна та ознаки цисто-ректоцеле І–ІІ ступенів, синдром релаксації тазового дна, а ступінь вираження генітоуринарних розладів напряму залежав від оперативних технік, віку, коли було проведено оперативне лікування, та ступеня гіпоестрогенії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Reznichenko, V. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 74–83. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що процеси глобалізаційного характеру, поява новітніх технологій, формування інформаційного суспільства, адаптація пріоритетів сталого розвитку та інші ознаки, які є притаманними сучасній цивілізації – невпинно адаптуються до нашого життя, зумовлюючи, тим самим, регулярний людський розвиток як фундаментального начала сучасного прогресу, а також спрямовують державу та суспільство до вирішення своєї задачі стосовно забезпечення належного пріоритету розвитку освіти і науки через вирішення тих проблем, які мають місце бути в даній сфері. Освіта виступає як основне джерело розвитку людини на протязі усього її життя. Освіта – найміцніший фундамент задля розвитку особистості, тим самим, вона є основою для розвитку суспільства та держави загалом, а також надійною запорукою для процвітаючого майбутнього нашої країни, зокрема. На сьогоднішній день розвиток України як держави характеризується процесами інтеграції, прояв яких відмічається поступовою адаптацією до загальноприйнятих європейських стандартів, в тому числі й у сфері освіти. Передусім, подібна адаптація потребує відповідні європейські підходи щодо стандартів освіти в аспекті її модернізації; забезпечення якості; впровадження новітніх методик тощо. З’ясовано, що під адміністративно-правовим статусом Міністерства освіти і науки України потрібно розуміти його правове становище за системою суспільно-правових відносин у сфері освіти, встановлення якого відбувається шляхом фіксації за нормами адміністративного права його основних завдань, функцій, повноважень, предмету відання та відповідальності. Оперуючи нормативно-правовими актами у контексті висвітлення адміністративно-правового статусу Міністерства освіти і науки України, встановлено, що вагоме значення відводиться аналізу його структурної формації, що свідчить про те, наскільки вона багатофункціональна згідно до законодавчо встановлених завдань та повноважень. Відмічено й те, що більша частина структурних підрозділів Міністерства освіти і науки України характеризується функціональною спрямованістю. Також було висвітлено адміністративно-правовий статус Міністерства освіти і науки України як органу (засновника), який здійснює державне управління вищою освітою, виокремлюючи при цьому відповідні недоліки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Осадча, А. О., та О. А. Макаренко. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ, РОЗРОБЛЕНОГО ДЛЯ ДІТЕЙ- СПОРТСМЕНІВ, НА «ПЕЧІНКОВІ» МАРКЕРИ ТА ПОКАЗНИКИ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У СИРОВАТЦІ КРОВІ, СТАН МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШЕЧНИКУ ТА ВИТРИВАЛІСТЬ ЩУРІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 2–8. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Даними наукової літератури останнього десятиліття доведено, що серед спортсменів здоровими є лише 15–28 % обстежених. Інтенсивні фізичні та психоемоційні навантаження призводять до розвитку синдрому перетренованості через зниження імунологічної реактивності та адаптаційних можливостей організму. Сприяє виникненню стресового імунодефіциту і порушене харчування спортсмена. Отже, існує необхідність розробки комплексних заходів у програмі профілактики загальносоматичної патології, в тому числі і стоматологічних захворювань, з урахуванням особливостей її патогенезу у дітей, що активно займаються спортом. Метою роботи була експериментальна оцінка впливу лікувально-профілактичного комплексу, розробленого для дітей-спортсменів, на «печінкові» маркери, показники ліпідного обміну у сироватці крові, стан мікробіоценозу кишечнику та витривалість щурів в умовах поєднання неправильного харчування та фізичного навантаження. Матеріали і методи. Експеримент проведено на 25 білих щурах, розподілених на 3 рівні групи: 1-а – інтактна; 2-а – неадекватне харчування; 3-тя – неадекватне харчування + лікувально-профілактичний комплекс per os (альбумін яєчний плюс, біотрит-С, бактобліс, пектин яблучний, вітаміно-мінеральний комплекс «Алфавіт»). Щурів всіх груп додатково піддавали фізичному навантаженню шляхом багаторазового пред’явлення плавального навантаження з вагою 10 % від маси тіла. Після закінчення експерименту у сироватці крові щурів визначали «печінкові» маркери, показники ліпідного обміну, вміст малонового діальдегіду; у гомогентатах слизової оболонки тонкої та товстої кишки визначали активність уреази та лізоциму, розраховували ступінь дисбіозу, оцінювали витривалість щурів. Результати дослідження. Проведене експериментальне дослідження дозволяє заключити, що неадекватне харчування на тлі фізичного навантаження призводить до руйнування гепатоцитів та порушення їх функції, сприяє зниженню антимікробного захисту у слизових оболонках тонкого та товстого відділів кишечника і розвитку дисбіозу, призводить до зниження рівня триглицеридів в сироватці крові, а також значно зменшує витривалість щурів при фізичному навантаженні. Показано, що використання запропонованого лікувально- профілактичного комплексу дозволяє запобігти вказаним негативним змінам. Висновок. Результати експериментальних досліджень свідчать про антиоксидантну, антидисбіотичну, певну гепатопротекторну ефективність лікувально-профілактичного комплексу та його здатність підвищувати адаптаційні можливості організму щурів в умовах експериментальної патології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Кубатко, А. І., О. В. Кириченко та С. Г. Луценко. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ХАТХА-ЙОГИ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-05.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді. Наразі вирішення цієї проблеми полягає у регулярних заняттях із фізичного виховання, які у повсякденному житті більшості студентів є єдиним видом рухової активності. Якісним сервісом надання знань, вмінь та навичок здоров’язбереження для молодого покоління у період епідемії коронавірусу є засоби дистанційного навчання як інноваційної програмної технології. Під час занять з фізичного виховання за допомогою засобів дистанційного навчання у студентів має з’явитися бажання та прагнення до фізичного самовдосконалення, систематичних занять фізичними вправами і повинні сформуватися цінності здорового способу життя. У статті розглянуто застосування комплексу хатха-йоги для студентів у карантинних умовах дистанційного навчання на заняттях із фізичного виховання. Дослідження показали, що ефективність експериментальної програми занять із застосуванням комплексу підготовчих вправ (асан) з хатха-йоги проявляється у більш вираженому поліпшенні показників фізичного здоров’я, фізичної працездатності та покращенні емоційного стану студентів. Підвищення ефективності процесу фізичного виховання, мотивації до занять фізичними вправами потребує використання нових нетрадиційних оздоровчих систем. Аналізуючи методики різних оздоровчих систем, ми дійшли висновку, що оптимальними для здобувачів вищої освіти будуть вправи з хатха-йоги для нормалізації функцій організму. Основною метою хатха-йоги є оздоровлення організму загалом, усунення проблем із зайвою вагою, розкриття можливостей тіла, духовний розвиток. Ще одна перевага – доступність хатха-йоги для людей практично всіх вікових категорій, будь-якої статі, оскільки основою кожного комплексу вправ є продуманість, безпека і всебічна розвиненість. Визначено перспективи використання такої оздоровчої технології у процесі фізичного виховання, основними елементами якої є асани (пози) і пранаяма (комплекс дихальних вправ, що спрямовані на активізацію всієї нейрогуморальної системи організму завдяки штучній гіпоксії, створеній у фазі затримки дихання).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Буйницька, Оксана Петрівна, та Анастасія Володимирівна Тютюнник. "МОНІТОРИНГ РЕЙТИНГОВИХ ПОКАЗНИКІВ ВИКЛАДАЧА ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ". Information Technologies and Learning Tools 87, № 1 (1 березня 2022): 336–56. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v87i1.4051.

Повний текст джерела

Анотація:

У забезпеченні якості вищої освіти однією з вирішальних є роль викладача. Відповідно до європейських стандартів, Закону України «Про вищу освіту», рекомендацій Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти система внутрішнього забезпечення якості передбачає наявність розроблених і оприлюднених критеріїв, правил і процедур оцінювання науково-педагогічних, наукових працівників, а також щорічне їх оцінювання. Для формування якісного складу науково-педагогічних працівників у Київському університеті імені Бориса Грінченка розроблена система рейтингів викладачів – «Е-портфоліо», яка є однією із складових інформаційно освітнього середовища. З метою здійснення аналізу діяльності викладачів, структурних підрозділів та університету в цілому в системі «Е-портфоліо» було реалізовано основні типи статистичних звітів: за рейтинговими балами; за структурними підрозділами; за рейтинговими показниками основних видів діяльності; за кожним із вагових показників тощо. Перших декількох років використання вбудованої статистики було достатньо для проведення аналізу діяльності викладача, підрозділу, але виникла потреба у відслідковуванні динаміки показників, тому було розпочато пошук сучасних інструментів бізнес-аналітики для розробки візуалізації рейтингів. Нами було визначено інструмент Power BI, який дозволяє мати повне уявлення про результати діяльності і який орієнтований саме на аналіз даних. Оптимальним для створення звіту було використання моделі даних у вигляді «Схеми Зірка». Організація даних в обраній моделі заснована на логічному поділі їх на два типи, для зберігання яких використовуються таблиці розмірностей і таблиці фактів. За допомогою створених «Мір» та стандартних функцій зведених таблиць були реалізовані візуалізації вхідних даних рейтингу, створені деталізації та фільтри для більш зручного перегляду та аналізу даних. Після завершення всіх налаштувань візуалізації та фільтрів було опубліковано звіт за допомогою серверу звітів Power BI. Використання інструменту Power BI дало змогу топ-менеджерам університету мати цілісну картину результатів діяльності працівників і підрозділів, визначати пріоритети діяльності, приймати справедливі рішення при продовженні контрактів, що, безумовно, сприяє забезпеченню якості вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Ісаєва, Ілона. "ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ФЕДЕРАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ НІМЕЧЧИНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 110–22. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.73.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито результати дослідження особливостей організації, змісту, форм і методів професійної підготовки персоналу Федеральної поліції Німеччини всіх категорій. В ході дослідження з’ясовано, що професійну підготовку поліцейських службовців нижчої ланки забезпечують сім регіональних навчальних центрів ФП; професійну підготовку поліцейських службовців середньої ланки забезпечує Федеральна вища школа державного управління (м. Брюль), по завершенню навчання випускники отримують диплом бакалавра з державного управління; підготовку поліцейських службовців вищої ланки здійснює Вища школа поліції Німеччини (м. Мюнстер), випускники отримують диплом магістра з державного управління. Встановлено, що навчання на кожному рівні організоване за модульною системою. Автор зосереджує увагу на змістовому наповненні навчальних планів та програм і констатує, що зміст професійної підготовки персоналу ФП нижчої ланки повністю відповідає виконуваним ним у майбутньому функціям, розвитку необхідних умінь та навичок; вагому частину програм підготовки займають юридичні дисципліни; крім правничих дисциплін у навчальних планах підготовки поліцейських нижчої ланки передбачено вивчення також теорії управління, психології, особливостей застосування спеціальних технічних засобів, основ медицини та надання першої медичної допомоги, професійної етики; програма підготовки поліцейських середньої ланки, як майбутніх управлінців, передбачає, зокрема, опанування особливостей управління підрозділами та організації взаємодії з іншими структурами в умовах виконання завдань в міжнародних місіях; майбутні керівники вищого рівня (поліцейські вищої ланки) вивчають також особливості планування та проведення поліцейських операцій, організації комунікації в управлінській діяльності, управління поліцейськими підрозділами у великомасштабних операціях (під час проведення демонстрацій та мирних акцій, а також під час масових акцій, що супроводжуються насильницькими діями), особливості роботи із громадськістю та засобами масової інформації, правові норми взаємодії між органами поліції й юстиції в ЄС та правові питання міжнародної взаємодії. Велика увага приділяється розвитку фізичних умінь та навичок майбутніх поліцейських, їх стрілецькій підготовці, розвитку умінь та навичок застосування засобів примусу; 50% всього навчального часу відводиться на проходження слухачами стажування в органах та підрозділах ФП. Виявлено, що в системі професійної підготовки персоналу ФП основними формами організації навчання є лекції, лекції з елементами практичних вправ, семінари з елементами практичних вправ, семінари з елементами тренінгу, практичні вправи, тренінги (тренування), проектне навчання; основними методами підсумкового та поточного оцінювання є контрольна робота, усне опитування, тестування, розв’язання комплексних ситуативних завдань, екзамен.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Stroiev, M. Yu, M. I. Berezka, V. V. Grigoruk, M. Yu Karpinsky та О. V. Yaresko. "Дослідження напружено-деформованого стану моделі гомілки з переломом середньої третини великогомілкової кістки при різних варіантах остеосинтезу в умовах зростаючого стискаючого навантаження на систему «імплантат — кістка»". TRAUMA 23, № 1 (16 травня 2022): 19–29. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.878.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. У загальній структурі травматизму переломи кісток нижніх кінцівок становлять 47,3 %. Із цих переломів перше місце займають діафізарні переломи кісток гомілки — 45–56 %. Перебіг процесу зрощення має певні особливості у третині випадків, що пов’язано з надмірною вагою. Мета: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки під впливом стискаючого навантаження при різних варіантах остеосинтезу та залежно від маси тіла пацієнта. Матеріали та методи. Розроблена базова скінченно-елементна модель гомілки, яка містила великогомілкову й малогомілкову кістки та кістки стопи. У всіх суглобах між кістковими елементами робили прошарок із механічними властивостями хрящової тканини. Моделювали перелом в середній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу за допомогою апарата зовнішньої фіксації, накісткової пластини та інтрамедулярного стрижня. Усі моделі досліджували під впливом вертикального стискаючого навантаження величиною 700 та 1200 Н. Результати. Зміни величин напружень у кістковій тканині залежно від маси тіла пацієнта мають лінійну залежність. Апарат зовнішньої фіксації та інтрамедулярний стрижень забезпечують зниження величин напружень в зоні перелому нижче рівня показників для неушкодженої кістки. Накісткова пластина показує значно гірші показники рівня напружень як в зоні перелому, так і в проксимальному відділі великогомілкової кістки. У дистальному відділі найвищий рівень напружень визначається в моделі з остеосинтезом апаратом зовнішньої фіксації. У металевих конструкціях найбільші напруження виникають в накістковій пластині. Навколо фіксуючих гвинтів та стрижнів найвищі напруження визначаються при використанні апарата на нижньому стрижні. Висновки. Найгірші показники рівня напружень в зоні перелому (від 26,5 до 45,4 МПа) та на металевій конструкції (від 227,5 до 389,9 МПа) визначено при використанні накісткової пластини, що є наслідком виникнення додаткового згинаючого моменту в результаті її однобічного розташування. Остеосинтез за допомогою апарата зовнішньої фіксації забезпечує досить низький рівень напружень (від 0,7 до 1,2 МПа) в зоні перелому, але недоліком є високій рівень напружень на самому апараті (від 133,7 до 229,2 МПа) та в дистальному відділі великогомілкової кістки (від 13,2 до 22,6 МПа), що пов’язане з довжиною важелів, якими є фіксуючі стрижні. Найнижчі показники напружень у всіх елементах моделі визначаються при використанні остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем, що обумовлено центральним розташуванням основної опори за віссю навантаження та короткими важелями, якими є фіксуючі гвинти. Функція залежності величини напружень в елементах моделі є лінійною та прямо пропорційною.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Волкова, Тетяна Василівна. "Оцінка важливості критеріїв системи рейтингового оцінювання діяльності птнз при розв’язуванні задач управління професійно-технічною освітою в регіоні". Theory and methods of e-learning 3 (5 лютого 2014): 64–69. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.318.

Повний текст джерела

Анотація:

Державною цільовою програмою розвитку професійно-технічної освіти (ПТО) на 2011–2015 роки визначено, що її випереджувальний розвиток означає, насамперед, корінні зміни якості професійно-технічної освіти; підвищення її ролі в забезпеченні розвитку економіки. В українській науці та практиці управління досить широко наголошується на необхідності реформування управління розвитком ПТО (Н. Ничкало, В. Радкевич, Л. Петренко, В. Свистун, В. Супрун).Виходячи з розуміння системи управління як триєдності суб’єкта, об’єкта та механізму управління як рухомої ланки управлінського впливу, трансформація суб’єкта управління без модернізації управлінського механізму, що реалізується за допомогою управлінських технологій, на думку вчених (В. Геєць, В. Іванова, Л. Федулова та ін.) є малодієвим процесом, оскільки суперечить принципу комплексності й системності. Відомий вчений у галузі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіту М. Жалдак зазначає, що удосконалення і розвиток сучасних ІКТ як сукупностей методів, засобів і прийомів, використовуваних для збирання, систематизації, зберігання, опрацювання, передавання, подання все можливих повідомлень і даних, суттєво впливають на характер виробництва, наукових досліджень, освіту, культуру, побут, соціальні взаємини і структури [1, 76].Досягнутий нині рівень і проблеми розвитку ІКТ у системі ПТО визначають необхідність переходу від політики, спрямованої на розвиток інформатизації окремих ПТНЗ, до формування єдиного інформаційного простору, розвиток інформаційних ресурсів, баз даних і знань, якими можуть користуватися всі ПТНЗ регіону.Збалансована реалізація програмних заходів на рівні регіону можлива за такими пріоритетними напрямами: підвищення ефективності управління в умовах змін організаційно-правових форм діяльності ПТНЗ, що забезпечить результативність і підсилить їх відповідальність за кінцеві результати діяльності; удосконалення інформаційного обміну; запровадження моніторингу оперативності прийняття управлінських рішень на основі розроблення і впровадження критеріїв ефективної діяльності професійно-технічних навчальних закладів і виявлення їх впливу на якість ПТО. Це зумовлено тим, що особливості управління сучасною системою ПТО визначаються кардинальними змінами в нашому суспільстві, в результаті чого відбувається переусвідомлення цілей, завдань і змісту освіти, здійснюється пошук нових форм, методів і технологій підвищення її якості. За останнє десятиліття кількість ПТНЗ, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, а також обсяги цієї підготовки значно скоротилися. Існує диспропорція в структурі зайнятості населення в реальному секторі економіки і структурі підготовки кадрів у ПТНЗ. Ефективна реалізація регіональної освітньої політики і підтримка конкурентоспроможності ПТНЗ висувають обов’язковою умову створення інформаційної інфраструктури. Для здійснення спостереження, оцінки, аналізу стану, прогнозу розвитку і розробки альтернативних варіантів регулювання діяльності ПТНЗ важливим є набір показників і критеріїв, що адекватно описують стан і розвиток об’єкта дослідження. На виконання Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року № 504 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 22.11.2011 р. № 1336 затверджено критерії системи рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів [2]. Електронну базу даних «Рейтингове оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів» планується запровадити на веб-порталі професійно-технічної освіти www.proftekhosvita.org.ua.У системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ передбачено п’ять груп критеріїв: 1) ефективність навчання і працевлаштування, 2) зміст навчання і навчально-методичне забезпечення, 3) педагогічні працівники, 4) фінансування і матеріально-технічне забезпечення, 5) доступність ПТО та впровадження гендерної рівності та соціальної справедливості (рис. 1). Можна вважати, що дана система відноситься до класу автоматизованих систем обробки даних, оскільки основними процесами, що реалізуються в ній, є транзакційні процеси з базою даних, процеси оперативної аналітичної обробки, процеси формування звіту. Для обчислення інтегрального показника – рейтингу ПТНЗ – слід визначити ступінь участі кожного критерію в системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ. Методика визначення важливості елементів системи полягає в наступному.Оцінка ступеню кожного елемента в групі кожного критерію може бути здійснена за значенням коефіцієнта важливості, що відображає значущість елемента системи [3]. Системне подання об’єкта дає можливість класифікувати різні типи оцінок важливості об’єктів, тобто кожному елементові присвоюється певний ранг важливості відповідно до шкали (табл. 1). Потім складається матриця рангів важливості.Таблиця 1Шкала ранжуванняСтупінь важливостіВизначенняПояснення0об’єкти непорівнянні порівняння об’єктів не має смислу1об’єкти однаково важливіоб’єкти мають однакові інформаційні відношення3об’єкт дещо важливіший іншогоє деяка перевага одного об’єкта перед іншим на певному рівні співставлення5один важливіший іншогоіснують вагомі основи того, що один об’єкт біль важливіший, ніж інший7один явно важливіший іншогоє незаперечні підстави, щоб надати перевагу одному об’єкту іншому9один абсолютно важливіший іншогопереваги одного з об’єктів настільки очевидні, що не може викликати найменшого сумнівуДля того, щоб матриця рангів важливості була врівноваженою, має виконуватися співвідношення:Для прикладу розглянемо матрицю рангів важливості для критерію 1 «Ефективність навчання і працевлаштування». Даний критерій має вісім показників, тому складається матриця з восьми елементів (табл. 2). Виконання співставлення необхідно для того, щоб, визначивши, у скільки разів один об’єкт важливіший від другого, можна було побачити, яку частку важливості складає другий об’єкт від першого.Таблиця 2Ранги важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=351/31/31/51/71/3x71/3=3511/31/31x61/51/3=53131/3x531/51/5=1531x4311/31=531/3x35311/51/5=31x2731/31/31/31/3=3x13131311/3=У результаті обчислень таблиці 2 отримаємо матрицю (табл. 3).Таблиця 3Обчислення рангів важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=350,330,330,200,140,33x70,33=3510,330,331,00x60,200,33=53130,33x530,200,20=1531x4310,331=530,33x35310,200,20=31x2730,330,330,330,33=3,00x13131310,33=Просумувавши значення рангів у кожному рядку, отримаємо наступний набір векторів ώ1=12,33; ώ2=14,33; ώ3=13,4; ώ4=13,67; ώ5=13,4; ώ6=12,87; ώ7=11,0; ώ8=9,34. Пронормувавши ώ за умовою Σώі=1, отримаємо числові значення міри важливості критеріїв, виражених коефіцієнтом важливості (табл. 4).Таблиця 4Значення коефіцієнтів важливості критеріїв (приклад)x1x2x3x4x5x6x7x8Кв0,120,140,130,140,130,130,110,09Пропонована методика оцінки коефіцієнтів важливості критеріїв має бути покладена в основу системи рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ, оскільки знання точних числових значень важливостей критеріїв в кінцевому підсумку сприяє прийняттю обґрунтованих рішень при організації управління ПТНЗ. При цьому значно підвищуються вимоги до кваліфікації та компетентності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ, зорієнтовані на результат. Застосування ІКТ в управлінській діяльності ПТНЗ вимагає підвищення рівня професійних знань і умінь, які педагогічні працівники мають отримати безпосередньо на робочому місці, після закінчення інженерно-педагогічного навчального закладу.Як показав аналіз практики управління ПТНЗ України, матеріалів науково-практичних конференцій прогресивні ІКТ слабо впроваджуються, інформаційна підтримка в системі професійної підготовки та ухвалення рішень є недостатньою, експертні оцінки їх ефективності відсутні. Невідповідність між сучасним рівнем розвитку ІКТ та їхнім застосуванням у практиці управління ПТНЗ стримує процес становлення і розвитку ПТО, перешкоджає формуванню ефективної інфраструктури аналітичного управління. Однією з причин слабкого впровадження ІКТ у практику управління ПТНЗ є недостатня методологічна підтримка процесів інтеграції методів і підходів, розроблених у теорії управління, теорії складних соціальних систем, системному аналізі, теорії автоматизованих інформаційних систем. Ключову роль у прийнятті управлінських рішень незмінно відіграє інформаційний обмін, що формує в конкретному ПТНЗ і регіоні в цілому певний інформаційний простір, у рамках якого всі реальні фігуранти виконують певні інформаційні функції. Удосконалення процесів виконання інформаційних функцій за рахунок впровадження перспективних ІКТ, а також можливість прямої участі в інформаційних процесах безпосередньо керівників, методистів з ІКТ та інформаційно-аналітичної роботи ПТНЗ, будуть визначати основи модернізації системи ПТО України сьогодні й у найближчому майбутньому. Водночас, упровадження передових ІКТ в управління ПТНЗ стримує слабкий рівень організації інформаційних потоків, збирання, обробки, збереження і подання даних, їх аналізу та інтерпретації, ухвалення рішень. Тому зростає роль системи підготовки і підвищення кваліфікації в забезпеченні сучасного рівня знань та інформаційно-аналітичної складової педагогічних працівників ПТНЗ у власній професійній діяльності. Висновок. Проблема автоматизації процесів управління системою ПТО в регіоні може бути вирішена шляхом побудови інформаційно-аналітичної системи управління, в якій, крім обов’язкової мети управління всіма процесами, головною метою є забезпечення функції надання конкретних даних віртуальному суб’єкту, що має право доступу до цих даних і системи. Застосування засобів інформаційно-аналітичної системи управління (ІАСУ) для забезпечення технологізації інформаційно-аналітичної діяльності управління зумовлено тим, що достовірні й повні дані про об’єкт управління разом із швидкою реакцією адекватними рішеннями на постійно змінну ситуацію виступає умовою успіху професійної діяльності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ. Поряд з цим застосування ІАСУ певним чином впливає на технологію управління, що зумовлює відповідні структурні зміни в змісті та організації робіт у цій сфері діяльності. Водночас, поширення та ефективна експлуатація ІАС визначається, насамперед, підготовленістю до сприйняття цієї системи з боку керівників і методистів ПТНЗ, які застосовують комп’ютери та інформаційні системи як своєрідні інструментальні засоби у своїй діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Бокшиц, Олена, та Ірина Каменська. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОЖЕЖНИХ ВЕЖ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВ". Society. Document. Communication, № 11 (3 травня 2021): 246–69. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-246-269.

Повний текст джерела

Анотація:

У реаліях сучасного сьогодення здоров’я – це основна фундаментальна ланка в житті кожної людини, яка безпосередньо відображається на її буття, благополуччя, психічне та емоційне самопочуття. Здоров’я є цінним показником цивілізованості сучасного суспільства, одним із основних складників національного розвитку у цілому світі. У складних умовах пандемії, що відбувається нині у світі, сучасне суспільство все ж потребує компетентних фахівців, які могли б бути конкурентоспроможними на ринку праці, рішуче змінювалися б і організовували активну життєву позицію, які швидко приймали б логічні поставленій меті рішення, уміли раціонально організовувати свою життєдіяльність із позицій збереження, зміцнення здоров’я як свого, так і оточуючих, створювати і забезпечувати безпечні умови життя та праці на виробництві та в побуті, вміти запобігати небезпечним ситуаціям, що загрожують життю людей. Відомо, що пожежна небезпека одна із найстаріших загроз та проблем із якою стикається людство протягом всього земного життя. Вогонь залишив свої сліди в історії всіх епох і народів. Тисячі міст і сіл зникли з лиця Землі в гігантських язиках полум’я. Безцінні витвори розуму і талановитих рук попередніх поколінь перетворилися на порох. Протягом всіх століть вогонь знищував мільйони людських життів. За своїми трагічними наслідками пожежі не поступалися епідеміям, посухам та іншим лихам. Загальна кількість пожеж на нашій планеті досягла 5,5 млн на рік, кожні 5 секунд десь спалахує пожежа. Тому не дивно, що сьогодні пожежі дійсно все частіше стають вагомою проблемою. У нинішніх реаліях ХХІ століття сучасна людина вже озброєна знаннями й найпотужнішою технікою, і вже може на належному рівні конкурувати з вогнем, здобувати та формувати знання про пожежну безпеку, знання, які отримуються у закладах вищої освіти. Саме у закладах вищої освіти відбувається формування знань, підготовка майбутніх фахівців професійного спрямування як пропагандистів і педагогів у боротьбі з пожежами та безпечної організації життєдіяльності. У статті розглядаються історичні моменти виникнення та розвитку на території України архітектурних пам’яток, які в свої часи виконували вагому роль та функцію з безпеки життя українського народу і слугували пожежними вежами (каланчами). Розкривається сутність формування знань з пожежної безпеки виробництв при вивченні історичних аспектів розвитку пожежних веж на території України. Формування знань у студентів закладів вищої освіти з пожежної безпеки виробництв забезпечує розвиток умінь та навичок, здатності (компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління пожежної безпеки на підприємствах (об’єктах господарської, економічної та науково-освітньої діяльності), формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку, розвиток здоров’язберігаючих компетенцій і усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях. Саме навчальні заклади зокрема вищі, незалежно від видів їх спрямованості, є тим центром, де відбувається формування знань, умінь і навичок у студентів при вивченні пожежної безпеки зокрема. Людина з вищою освітою, яка має високий рівень здоров’язберігаючої компетентності, є пропагандистом здорового способу життя та спрямовує свої знання й уміння на безпечні умови праці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Засєкін, Сергій. "Рецензія на книгу". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 2 (28 грудня 2018): 121–23. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.2.sza.

Повний текст джерела

Анотація:

Шмігер Т. (2018). Перекладознавчий аналіз – теоретичні та прикладні аспекти: давня українська література сучасними українською та англійською мовами. Монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка. 510 с. Рецензована монографія увібрала в себе багаторічну й копітку працю Тараса Шмігера – непересічної особистості, глибокого аналітика, талановитого учня відомого українського перекладознавця Роксоляни Петрівни Зорівчак. Актуальність запропонованого дослідження зумовлює нагальна потреба впорядкування в перекладознавстві моделей аналітичного опрацьовування міжмовного та міжкультурного зіставлення текстів, що дасть змогу з’ясувати можливості й обмеження застосування цих моделей. Провідним підходом автор обрав лексикоцентричний, адже «через Слово людина спілкується з Богом, зберігає національну пам’ять, творить багатозначну художню форму, яка живе поза писаним текстом і взаємодіє з музичною культурою, риторичним мистецтвом та історичною наукою» (с. 19). За мету книга має визначити внутрішні та зовнішні чинники еволюції розгляду перекладеного тексту, схарактеризувати перекладознавчий аналіз із перспективи сьогоднішніх можливостей і потреб критиків перекладу, випрацювати й уточнити способи зіставлення давньоукраїнських оригіналів і їхніх перекладів сучасними українською та англійською мовами. Це й загалом визначає й аспекти новизни дослідження, позаяк здійснено спробу розширення розуміння перекладознавчого аналізу від одиночного методу до системи аналітичних засобів для вивчення розмаїття текстових компонентів, властивостей і функцій. Розділ 1 відкриває чітка дефініція терміна «перекладознавчий аналіз», що позначає сукупність критеріїв, які застосовують для визначення відповідності між зіставлюваними текстами. Перекладознавчий аналіз автор потрактовує як систему мово- і літературознавчих методів, які розкривають репрезентацію культурного буття нації у лексиконі її мови, смислову функційність комунікативних структур художнього тексту та інтерпретаційного потенціалу оригіналу з погляду їхнього відтворення засобами цільової мовокультури (с. 165). Вважаючи І. Я. Франка не лише основоположником українського перекладознавства, а й провідником перекладознавчого аналізу, автор фокусує далі увагу на постатях М. Зерова, О. Фінкеля, В. Державина, Г. Майфета, Є. Маланюка, завдяки яким метод розширив свої інструментальні рамки, досягши найбільшої популярності в Україні у другій половині ХХ ст. Сприяли цьому перекладачі, критики й теоретики перекладу – М. Рильський, Г. Кочур, В. Коптілов, Ю. Жлуктенко. Цікавим видається визначення й операціоналізація актуальних для перекладу термінів «точності» й «вірності», увагу яким приділяли багато вчених, серед яких були й Г. Кочур і В. Коптілов. Науковці виходили з того, що в центрі розгляду – «якість перекладів» (Кочур 2008:159:265), що дає підстави доречності послуговування терміном «вірності» перекладу. Потому Тарас Шмігер ставить слушне запитання: Чи може існувати «теорія критики» перекладу? Замість розлогих і складних теоретичних рефлексій автор уводить для розгляду опубліковані на стикові століть 12 монографічних досліджень із критики перекладу та дотичних до неї праць. Наслідком їхнього опрацювання є накреслення основоположних принципів критики перекладу, зокрема: робота з текстами, а не поняттями й явищами; метою є аналіз; периферійність теоретичних висновків; критика перекладу – не дидактика, тому не займається сертифікацією кваліфікації перекладача. Далі висновує, що в контексті прикладного застосування, найважливіші аспекти критичних студій спрямовуватимуться на стандартизацію перекладного процесу та оцінювання серйозності й складності помилок. Звідси випливає те, що серед головних завдань для розвитку критики перекладу постає вироблення семантично-текстових моделей аналізу. Також у цьому розділі згадано внутрішньомовний переклад – геть мало досліджену галузь теорії перекладу. Потреба в ньому зумовлює подальший аналіз релігійних текстів перекладу, ожилих для носіїв мови й культури сьогодення. Чи не вперше згадано в контексті внутрішньомовного перекладу властиве й для міжмовного перекладу явище множинності перекладів, що готує читача до появи в подальшому авторових семіотичних інсайтів. Розділ 2 скеровує читача до нових тенденцій, до яких має «дослухатися» сучасне перекладознавство. Когнітивне осмислення перекладу неможливе без учасника й посередника міжмовної комунікації – перекладача, його когнітивних і емоційних структур. Мета введення когнітивних методів аналізу показує, що в акті перекладу все-таки твориться нова дійсність, породжується «нова інформація» (Лотман, 2004:159), бо неперекладність існує, адже неможливо одну дійсність відобразити засобами іншої дійсності і вважати продукт автентичним. Однак неперекладність існує доти, доки дійсність вихідної мови не стає частиною власного досвіду цільової мови. Природно очікувати від сучасного автора, який має інтенцію достеменно збагнути сутність нового перекладознавчого аналізу, введення когнітивного аспекту в парі з комунікативним. Отож не менш інформаційно насиченим є Розділ 3, що встановлює комунікативні засади аналізу перекладу, докладно з’ясовуючи звучання усталених (із погляду лінгвістики тексту) категорій тексту, а саме інформативності, когерентності, з перспективи перекладознавства сьогодення. Це – функційність тексту, комунікативна ефективність, естетичність, інформативність, етнічність. Ними окреслено континуум сприйняття й інтерпретації давніх текстів, замість обмеження просторово-часовими межами їхнього виникнення. Простежено перехрещення когніції й комунікації, що засвідчує «бажання усвідомити авторові комунікативні цілі й інтенції». Сучасним дослідникам, на мій погляд, імпонуватиме закцентована Тарасом Шмігером головна ідея когнітивного підходу – подібності: ми так часто намагаємося розмежувати, відконтрастувати цільовий і вихідний тексти, що надто захоплюємося пошуком розбіжностей. Натомість, у першому розумінні, перекладознавчий аналіз, пропри його первинне призначення спиратися на відмінності, тяжіє до встановлення подібності функцій мовних знаків у зіставлюваних культурах, даючи простір для вибору перекладацьких рішень. Відтак, як пише автор, «еквівалентність на рівні текстових ознак можна розрахувати на основі культурної подібності, а не тотожності» (с. 304). Нарешті, останній розділ 4 присвячено перекладознавчому аналізу здебільшого релігійного дискурсу в розрізі культури й аксіології. Культурний підхід до перекладу ставить за завдання поєднати культуру, яка є абстракцією над часом і простором, та читача, який є конкретним реципієнтом у своїй системі координат. В оцінці якості перекладу автор апелює до його цінності у вимірі цільової культури, спрямовуючи таким чином розум читача до ідеї семіотичної інтеракції текстів джерела й перекладу. Приділивши питанню цінності й інтертекстуальності вагому частину аналізу релігійної комунікації, читач наприкінці розділу дає собі звіт, що несвідомо став частиною інтеракції Бога й людини, що має за мету їхнє примирення через текст. Відтак і цінність різнокодових текстів, за термінами Ю. Лотмана, можливо, й зумовлює смислопороджувальна структура у творчому акті інтерпретації: перекладач (читач) повторює, або реконструює процес авторового створення тексту у зворотному напрямі – від тексту – до задуму (Лотман, 2004:217). Усередині «думних світів» (Ibid) автора й читача культурна матриця володіє потенціалом визначення вартості чужоземного слова. І, як не парадоксально це звучить, ступінь його цінності зростає зі ступенем неперекладності тексту, що його включає. Ці ціннісні риси вдало втілив автор у монографії, яка, переконаний, стане в пригоді дослідникам у галузі перекладознавства, літературознавства, лінгвістики й поетики дискурсу, релігієзнавства. Висновки засвідчують реальність доволі складного завдання інтегрування трьох груп моделей семантичного аналізу у площині перекладу – когнітивної, комунікативної й культурної. Любов до рідного й чужоземного Слова, близькість до українського культурного контексту – семіотична риса Тараса Шмігера, яка приваблює й налаштовує читача на вкрай позитивне, хоча й подекуди критичне осмислення буденних перекладознавчих феноменів сьогодення. Література References Кочур Г. П. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літ. портрети. Інтерв’ю. У 2-х т. Київ: Смолоскип, 2008. Лотман Ю. Семиосфера. СПб: Искусство-СПБ, 2004. Kochur, H. (2008). Literatura ta Pereklad: Doslidzhennia. Retsenzii. Lit. Portrety. Intervyu. [Literature and Translation. Research. Reviews. Literary Images. Interviews]. Kyiv: Smoloskyp. Lotman, Yu. (2004). Semiosfera [Semiosphere]. S.-Petersburg: Iskusstvo SPB.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

S.V., Skrypnyk. "SCIENTIFIC AND METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF TEACHING THE FUNDAMENTALS OF GENETICS AND CYTOLGY IN INSTITUTIONS OF GENERAL SECONDARY EDUCATION (METHODOLOGICAL ASPECT)." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 114–19. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Provide students with deep, strong and conscious knowledge of the basics of genetics and cytology, to implement educational and developmental functions of the subject can be a teacher who has mastered the basics of biological sciences in the university, fluent in the content of school textbooks. No less important is his training in psychology, pedagogy and, of course, in the field of theory and methods of teaching biology in general.The article considers the system of biological education of modern school, education and development of students in the learning process, methods and techniques of teaching, the main traditional and innovative forms of organization of the educational process, optional and elective classes, forms and types of extracurricular activities, material base of genetics and cytology.To a large extent, success in solving the problems of school biological education in the country is determined by the methods of teaching biology in general. In the near future, teachers of methodology will have to solve a number of problems focused on the development of school biological education.The first task is related to the selection of the content of education and the construction of the logic of the learning process based on the professional qualifications of the teacher of biology and the basics of genetics and cytology in particular.The second is the organization of educational and cognitive activities of schoolchildren. In practice, there is a fact – in the explanatory-illustrative learning cognitive activity of students, despite all attempts to intensify it, mostly remains reproductive. It is necessary to prepare future teachers of the basics of genetics and cytology to work in the system of organization of collective educational and cognitive activities of students.The third problem is related to the availability of computer equipment and the creation of high-quality programs, which, depending on the specific didactic tasks can be control, training, modelling, games, etc.But it should be remembered that at all costs, computer programs are only a means of improving efficiency, a teacher’s assistant, which does not replace the teacher himself.If the methods of teaching the basics of genetics and cytology can successfully cope with these problems, it will be confident that the system of biological education will be at the forefront, to prepare the younger generation with biological thinking and ready for practice.Key words: methodology, basics of genetics and cytology, biological sciences, school, pupils, educational process. Забезпечити учнів глибокими, міцними і усвідомленими знаннями з основ генетики та цитології, реалізувати виховні і розвиваючі функції предмета може той учитель, який добре засвоїв у виші основи біологічних наук, вільно володіє змістом навчального матеріалу шкільних підручників. Не менш ваго-ме значення має і його підготовка в галузі психології, педагогіки і, звичайно, в галузі теорії і методики навчання біології загалом.У статті розглядаються система біологічної освіти сучасної школи, виховання і розвиток учнів у процесі навчання, методи та методичні прийоми навчання, основні традиційні та інноваційні форми організації навчально-виховного процесу, факультативні та елективні заняття, форми і види позакласної роботи, матеріальна база навчання основ генетики та цитології.Значною мірою успіх у вирішенні проблем шкільної біологічної освіти в країні визначається методикою викладання біології загалом. Найближчим часом викладачам методики належить вирішити низку завдань, орієнтованих на розвиток шкільної біологічної освіти.Перше завдання пов’язане з відбором змісту освіти і побудови логіки процесу навчання на основі професійно-кваліфікаційної характеристики вчителя біології та основ генетики та цитології зокрема.Друге – це організація навчально-пізнавальної діяльності школярів. У практичній діяльності має факт – у разі пояснювально-ілюстративного навчання пізнавальна діяльність учнів, незважаючи на всі спроби її активізації, в основному залишається репродуктивною. Слід готувати майбутніх учителів основ генетики та цитології до роботи у системі організації колективної навчально-пізнавальної діяльності школярів.Третя проблема пов’язана з наявністю комп’ютерної техніки і створенням якісних програм, які залежно від конкретних дидактичних завдань можуть бути контролюючими, тренувальними, такими, що моделюють, ігровими та ін.Але слід пам’ятати, що за всіх можливостей комп’ютерні програми є лише засобом підвищення ефективності діяльності, помічником педагога, що не заміняє самого педагога.Якщо методиці викладання основ генетики та цитології вдасться успішно впоратися з вирішенням перерахованих проблем, то з’явиться впевненість, що система біологічної освіти буде на передових позиціях, що дозволяють готувати молоде покоління, що володіє біологічним мисленням і готове до практичної діяльності.Ключові слова: методика, основи генетики та цитології, біологічні науки, школа, учні, навчально-виховний процес.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Шмігер, Taрас. "Рецензія". East European Journal of Psycholinguistics 3, № 2 (22 грудня 2016): 132–35. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.2.shm.

Повний текст джерела

Анотація:

КНИГА З ІСТОРІЇ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА У СЛОВ’ЯНСЬКИХ КРАЇНАХ Translation Theories in the Slavic countries / ed. by A. Ceccherelli, L. Constantino, C. Diddi. – Salerno, 2015. – 231 p. – (Europa Orientalis, vol. 33 (2014)). Перекладознавча історіографія переживає піднесення на початку ХХІ сторіччя. Найцікавіше, що це явище охопило всі найголовніші перекладознавчі школи. Якщо в Україні ці процеси можна пояснити відновленням Незалежности, то у світовому контексті їх, мабуть, можна пов’язати із наслідками глобалізації. Західний світ відкриває решту планети. І саме на останні 20 років припадає створення ключових історіографічних проєктів – від історичного розділу «Енциклопедії перекладознавства» видавництва «Рутледж» (2000 р.) до цілого історичного тому «Міжнародної енциклопедії перекладознавства Ubersetzung-Translation-Traduction» за редакцією Гаральда Кіттеля (2011 р.). Подібне піднесення історія перекладу та її проєкція на теорію перекладу переживала у кінці 1950-х до 1970-х років. Згадаймо тут здобутки чеської школи (монографія та антологія Ї. Левого 1957 р.), російської (антологія Ю. Левина та А. Федорова 1960 р.), польської (антологія Е. Бальцежана 1977 р.). У цьому ж руслі творилися дослідження з літературної історії ізраїльських, нідерландських і бельгійських науковців. Однак, ці праці включали обсяг тільки до середини ХХ сторіччя, коли перекладознавство тільки починало повносило розвиватися як окрема дисципліна у світовому контексті. Саме тому, кілька десятиріч опісля виникла потреба переглянути, осмислити, обґрунтувати й систематизувати історію перекладознавчої думки. Поворот до цієї тематики зумовив поступ самої науки. Незмінним помічником тут є бібліографія. Про перекладознавчу бібліографію написано вкрай мало і почасти поверхнево, хоча і в світовій практиці, і в українській науці є дуже вагомі здобутки. Водночас бібліографію не можна обмежувати лише документаційним характером. Перекладознавча бібліографія – це та ж історія перекладу й перекладознавства, тільки написано її по-особливому. За іменами й роками прочитується складна, багата, часом дуже успішна, а часом не менш закривавлена культурна історія нації. Бібліографія чітко висвітлює, наскільки націо-держава сприяє розвитку науки, коли наукова дисципліна оформлюється у самостійну галузь знань, як геноцид визначає еволюцію ідей. Бібліографія меншою мірою, та все ж показує долі людей, адже повертає їхні імена у національну пам’ять. Після захоплення дослідженням історії цивілізаційного Заходу й Сходу увага науковців повернулася до слов’янського світу. Першим підсумком такого дослідження став збірник «Теорії перекладу у слов’янських країнах», який видано як поконференційний том після міжнародного симпозіуму у травні 2014 р. і як завершальну працю кількарічного проєкту відділу сучасних мов, літератур і культур Болонського університету. Редактори Андреа Чеккереллі та Крістіяно Дідді зазначають, що слов’янські перекладознавчі традиції у певні періоди випереджали світ час, але дуже часто залишалися невідомими закордоном (с. 9). Таке становище стимулювало появу оцього тому, де представлено більшість слов’янських традицій. На жаль, справою майбутнього залишається характеристика розвитку перекладознавства у білорусів, македонців, лужицьких сербів, боснійців і чорногорців. У кількісному представленні найбільше уваги присвячено польській школі перекладознавства – три статті; болгарській та російській школам – по дві статті; словацькій і чеській школам – по одній індивідуальній статті та одна спільна стаття; українській і словенській школам – по одній статті; нарешті хорватській і сербській школам – одна спільна стаття. З методологічного боку, видається, що прийшов час чіткіше проводити межі між національними школами перекладознавства. Наприклад, варто усвідомити глибше, чим відрізнялися чеська та словацька школа. З иншого боку, пора відмовитися від використання поняття «радянської школи перекладу», якщо вона не представляє здобутків більшости республік СРСР, а будується виключно на російських працях. Збірник відкривають і закривають статті італійських дослідників. У своїх Вступних заввагах Лоренцо Константіно пояснює, як світове перекладознавство концентрувалося на Західній традиції, потім зосередилося на Азії і Африці, і тепер повертається до Центрально-Східньої Европи. До статті додано вибіркову бібліографію найвагоміших книг із перекладознавства. Цікаво спостерегти, як ця бібліографія певною мірою представляє хронологію ключових перекладознавчих праць: 1929 р. – перша книга українського перекладознавства, 1947 р. – болгарського, 1955 р. – польського й російського (хоча були й раніші книги російських науковців), 1957 р. – чеського, 1970 р. – словацького, 1978 р. – хорватського (хоча у бібліографії зазначено друге видання 1984 р.), 1981 р. – сербського, 1997 р. – словенського (хоча у Словенії виходили збірники з питань перекладу від 1975 р.). Статтю Лаури Салмон присвячено перекладознавству в Радянському союзі, однак насправді тут відбулася підміна понять, адже йдеться про російське перекладознавства. Автор не розмежовує радянську транслятологію та російську культуру, хоча виклад історії російського перекладознавства від перекладацьких потуг XVIII сторіччя до 1980-х років досить докладний. Висвітлено діяльність найчільніших російських науковців – Корнія Чуковського, Андрія Федорова, Якова Рецкера, Іллі Ревзина, Віктора Розенцвейга (до слова, уродженця Хотина), Степана Бархударова, Олександра Швейцера й Вілена Комісарова. Утім трапляються окремі хиби. Сюди не варто зараховувати харківського дослідника Олександра Фінкеля, або навпаки – подати докладніше пояснення. Свою книгу 1929 р. О. Фінкель видав українською мовою, а тому в англійському тексті її назву належало транслітерувати з української мови, а не створювати якусь мітологічну монографію, якої ніколи не існувало. Тамара Казакова логічно доповнила розвиток попередньої статті, простеживши історію російського перекладознавства від перекладознавчого семінару О. Швейцера до теперішніх днів. Авторка побудувала свій виклад згідно із перекладацькими моделями – імовірнісна модель Раймонда Піотровського (уродженця Рубіжного), метод логічного аналізу Рюрика Міньяра-Білоручева, смисловий підхід Леонори Черняхівської, герменевтичний підхід Юрія Сорокина, принципи репрезентативности Сергія Тюленева та лінгвістичного підходу Надії Рябцевої. Розвідка вкрай вагома тим, що подає синтетичну модель сучасного російського перекладознавства, на основі якого можна робити прогнози про подальші напрямки розвитку російської школи. Українська школа перекладознавства представлена у статті Тараса Шмігера, де автор намагався осмислити теоретичні питання перекладознавчої історіографії, можливість реконструкції перекладацьких поглядів XI-XVIII ст. і систематизація перекладацьких концепцій від ХІХ ст. до початку ХХІ ст. Статті не пощастило з правописного боку: мовний редактор змінив принципи транслітерації, внаслідок якого транслітерована українська мова втратила фонетичні опозиції [г]:[ґ] та [и]:[і]. Українським назвам не пощастило упродовж усієї книги: Україна инколи вживається з означеним артиклем; Харків транскрибовано як «Charkiv» (c. 22, 79, 220) або як «Char'kov» (двічі на с. 34), Львів – «Lviv» (с. 68, 73, ) і «Lvїv» (двічі на с. 127). Гадаємо, що оскільки книгу видано англійською мовою, варто було орієнтуватися на вимову англомовлян і вживати менше діякритичних знаків. Зузана Єттмарова зосередилася на ключових дослідниках Чехії та Словаччини. Називаючи Іржі Левого засновником чеського перекладознавства, авторка посилається на його таки книгу «Чеські теорії перекладу» (Прага, 1957), а отже синтез перекладацької думки від часу Середньовіччя був би дуже бажаний тут. Авторка обґрунтувала ґенезу й суть перекладацького концепції Ї. Левого, пояснила її проєкції на чеський структуралізм, пов’язала її із ґештальт-теорією та теорією інформації. Вона також висвітлила, як ідеї Ї. Левого впливали на погляди Яна Мукаржовського та словацьких науковців Антона Поповича й Франтішка Міко. Утім про словацьких перекладознавців дізнаємося більше із статті Єдити Громової та Ренати Каменарової , які сконцентрувалися на внеску школи Нітри до словацького перекладу, а постаті чеського дослідника Богуслава Ілека присвятила свою статтю Анна Радван. Польське перекладознавство представлено із погляду трьох наукових напрямків. Єва Красковська проаналізувала традиції познанської школи, засновники якої – Єжи Зьомек та Едвард Бальцежан (уродженець Вовчанська) – розвивати історико-літературні аспекти, риторичні та стильові аспекти перекладу, а найвідомішим представником є Станіслав Баранчак. Єлизавета Табаковська заглибилася у когнітивне перекладознавство, над яким активно працює і сама авторка, і ряд молодших колег – Барбара Левандовська-Томащик, Катерина Ващук, Рафал Августин, Олександр Ґомола та ин. До цього почесного списку польських науковців записано й українця, випускника Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника – Сергія Тюпу, який оборонив дисертацію в Ягайлонському університеті Кракова. Натомість Піотр де Бонча Буковський та Маґда Гейдел звернулися до поняття міждисциплінарности, яке вони схильні розглядати від часу публікацій Зенона Клеменсевича та Ольгерда Войтасевича, і яке тепер є багатообіцяючою ділянкою перекладацьких студій. Дослідники південнослов’янських перекладознавчих шкіл зосередилися головно на теоретичних здобутках ХХ сторіччя, хоча перекладна традиція у них довга, й очевидно приховує ще чимало призабутих думок і праць. В оглядовій статті про досягнення болгарських перекладознавців другої половини ХХ ст. Роберто Адинолфі розглядає дослідження над перекладом, які проводили Любомир Огнянов-Різор, Іванка Васева, Анна Лілова, Олександр Людсканов, Сидер Флорин, Сергій Влахов, Генрі Левенсон, Любен Любенов та ин. Серед рясного грона болгарських науковців чільне місце належить О. Людсканову, фахівцю із машинного перекладу, про що докладно написали Ласка Ласкова і Світлана Славкова. Значно скромніші здобутки у Хорватії, Сербії та Словенії. Натка Бадуріна вказує на вирішальну роль Володимира Івіра для хорватського перекладознавства й Ранка Буґарського для сербського, а Мартина Ожбот представляє докладніше історію словенського перекладу й побіжно повідомляє про не дуже рясні найновіші дослідження. Зрозуміло, що автори хотіли показати книжкові дослідження з питань перекладу, але аналіз статей додав би більшої об’ємности їхнім розвідкам. Цікаво, що словенська авторка зараховує до словенського перекладознавства праці каринтійського словенця Ериха Прунча (що є цілком доцільним, враховуючи його етнічну приналежність), але чомусь не знайшлося місця для досліджень Ніке Кочиянчич Покорн. Вагомою є стаття Лоренцо Константіно, де показано як слов’янські перекладознавчі ідеї переходять – прямо чи через посередників – ув італійський контекст. Різні слов’янські традиції у різному об’ємі представлені в працях італійських дослідників і в науковому обігу в Італії. Беззаперечно, що найкраще представлено російське перекладознавства, і це відбулося завдяки російській мові, яку більше вивчають в Італії. Українське перекладознавство належить до тих перекладознавчих традицій, які тільки починають відкривати на Заході. Книга «Теорії перекладу у слов’янських країнах» виконала найголовнішу функцію: представлено різноманіття слов’янських перекладознавчих традицій, які творитимуть подальшу дискусію, чи може існувати «слов’янське перекладознавство» як сутність. Але завдяки редакторам цієї збірки світ однозначно дізнається більше про перекладацьку думку Центрально-Східньої Европи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Вагові функції"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями