Статті в журналах з теми "Біоцид"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Біоцид.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-34 статей у журналах для дослідження на тему "Біоцид".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Salmanov, A. G. "Резистентність до антибіотиків та біоцидів". International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, № 2 (20 грудня 2017): 92–125. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Резистентність бактеріальної патогенної мікрофлори до антибіотиків збільшується, що призводить до терапевтичних невдач при лікуванні інфекційних захворювань людини і тварин. Це спостерігається в усіх країнах. Бактерії здатні швидко адаптуватися до нових умов довкілля та виживають при впливі протимікробних засобів завдяки розвитку різних механізмів резистентності. Резистентність бактерій до дії протимікробних засобів зростає пропорційно збільшенню застосування засобів протимікробної дії. На відміну від проблеми резистентності до антибіотиків, актуальність проблеми стійкості бактерій до біоцидів встановлено відносно недавно.
Деякі механізми резистентності до біоцидів та антибіотиків є спільними. Результати бактеріологічних, біохімічних та генетичних досліджень свідчать про те, що застосування активних молекул у продуктах біоцидної дії може призвести до збільшення кількості штамів бактерій, резистентних до антибіотиків. Селективний стрес, спричинений впливом біоцидів, може зумовлювати виникнення нових механізмів резистентності бактерій та їх поширення. Деяким біоцидам притаманна властивість сприяти збереженню мобільних генетичних елементів, носіїв генів, які кодують перехресну резистентність до біоцидів та антибіотиків. Поширення цих мобільних елементів, їх генетична організація та здатність до накопичення в біоплівках забезпечують умови, в яких підвищується потенційний ризик розвитку перехресної резистентності до антибіотиків та біоцидів.
Через недостатність точних даних, зокрема щодо кількості антибіотиків та біоцидів, які використа- но, неможливо визначити, які саме біоциди найбільше підвищують ризик виникнення резистентності до антибіотиків. Припускають, що механізм розвитку резистентності бактерій запускається завдяки горизонтальній передачі генів та паралельному каскаду регулюючих сигналів, стимульованих впливом хімічних сполук, які діють як біоциди. Необхідно провести додаткові дослідження для визначення механізмів розвитку перехресної резистентності, виникнення резистентних до антибіотиків бактерій під впливом біоцидів у різних галузях їх застосування (наприклад, у медицині, ветеринарії, харчовій промисловості, при виготовленні косметичної продукції та інших споживчих товарів).
2
Чечет, О. М. "ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ У ПТАХІВНИЦТВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.
3
В’юнник, В. О., та Д. В. Леонтьєв. "БІОРІЗНОМАНІТТЯ ТА ЕКОЛОГІЯ МІКСОМІЦЕТІВ БОТАНІЧНОГО ЗАКАЗНИКА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ «ШАРІВСЬКИЙ» (ХАРКІВСЬКА ОБЛ., УКРАЇНА)". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, № 22 (2020): 24–29. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2020.22.2.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження біоти міксоміцетів ботанічного заказника місцевого значення «Шарівський», проведене у період 26 серпня – 15 листопада 2020 р. дозволило виявити 35 видів, що відносяться до 18 родів, 8 родин, 7 порядків та 2 підкласів класу Myxomycetes. Індекс різноманіття Маргалєфа для дослідженої біоти склав 18.6 (використовували десятковий логарифм), а індекс Менхініка – 4.1, що свідчить про відносно високий рівень різноманіття. Індекс Шеннона склав 1.4, індекс Сімпсона – 0.04, а індекс Пілоу ‒ 0.3, що вказує на високий рівень вирівненості видового спектру досліджуваної біоти. Розподіл виявлених видів за підкласами є майже однаковим, по 18 і 17 видів у двох підкласах, Lucisporomycetidae та Columellomycetidae відповідно. Найбільша кількість видів відноситься до порядків Stemonitidales та Physarales (по 8 видів), Trichiales (7). Серед родин провідне становище займає Physaraceae (8), Trichiaceae (7) та Amaurochaetaceae (6). Серед родів Cribraria Pers. (5), Arcyria F.H. Wigg., Trichia Haller та Physarum Pers. по 3 види. Більшість видів відносяться до ксилофільної екологічної групи (31; 88.6%), 3 види (8.6%) до кортикофільної і лише 1 вид (2.9%) до бріофільної, а Arcyria pomiformis продемонструвала змішану екологічну стратегію. Ці дані дають змогу охарактеризувати біоту міксоміцетів заказника як ксилофільну, що є звичайним для лісостепу. Серед субстратоутворюючих видів рослин, найбільше видів міксоміцетів було виявлено на Pinus sylvestris (24), всі інші субстратоутворюючі види значно поступаються за цим показником Quercus robur (7), Populus tremula та Fraxinus excelsior по 4 види. Досліджувана територія раніше не була об’єктом дослідження біоти міксоміцетів, тому всі виявленні види є новими для неї. Один з виявлених видів, Cribraria persoonii Nann.-Bremek вперше наводиться для лісостепової зони України та українського Лівобережжя, знайдена на мертвій деревині P. sylvestris.
4
Загороднюк, І. "Криптичне різноманіття біоти, види-двійники та дослідницький дальтонізм". Вісник Львівського університету. Серія біологічна, вип. 71 (2016): 3–30.
Знайти повний текст джерела
5
Polishuk, V. P., I. Yu Kostikov, N. Yu Taran, V. M. Voitsitsky, I. G. Budzanivska, S. V. Khyzhnyak, and V. M. Trokhymets. "The complex studying of Antarctic biota." Ukrainian Antarctic Journal, no. 8 (2009): 284–92. http://dx.doi.org/10.33275/1727-7485.8.2009.455.
Повний текст джерела
6
Кочергіна, А. В. "ПЕРШІ ЗНАХІДКИ МІКСОМІЦЕТІВ НА ТЕРИТОРІЇ СЕЙМСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, № 22 (2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2020.22.2.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У результаті польового дослідження, проведеного у серпні 2019 р., на території Сеймського регіонального ландшафтного парку виявлено 25 видів міксоміцетів, що відносяться до 17 родів, 7 родин, 6 порядків та 2 підкласів класу Myxomycetes. Згідно з оцінкою за скорегованим критерієм Chao1, виявлений перелік складає 77.6% видового складу біоти. Індекс різноманіття Маргалєфа для дослідженої біоти склав 13.7, індекс Шеннона ‒ 1.32, індекс Сімпсона – 0.06, а індекс Пілоу ‒ 0.28. Усі виявлені види є новими для української частини Середньоруських лісів. Один з виявлених видів, Comatricha anomala, є новим для України. Цей вид знайдено на мертвій деревині Betula pendula. Серед субстратних груп міксоміцетів у Сеймському РЛП переважають ксилофіли (18 видів, 65.4 %) та кортикофіли (8; 31%). Arcyria cinerea (Bull.) Pers. та Stemonitis pallida Wing, продемонстрували мішану екологічну стратегію. Серед субстратоутворючих рослин найбільше різноманіття міксоміцетів спостерігалося на субстратах, утворених відносно нечисленними видами: P. tremula (13 видів, 50.0%), Q. robur (11; 42.3%) та B. pendula (8 видів; 30.8%), у той час як на панівному у дослідженій частині парку P. sylvestris було виявлено лише 6 видів міксоміцетів (23,1%). Серед порядків за кількістю видів переважають Stemonitidales (11 видів; 42.3%) та Trichiales (8 видів; 30.8%), серед родин – Amaurochaetaceae (6; 23,1%) та Trichiaceae (8; 30.8%), серед родів – Arcyria (4; 15,4%), Lycogala, Stemonitis, Stemonitopsis та Comatricha (по 2 види; 7,7%). На субстратах, утворених різними видами рослин, таксономічна структура біоти міксоміцетів суттєво різниться. За співвідношенням між видами Trichiales та Stemonitidales субстратоутворюючі рослини утворюють такий ряд: P. sylvestris, B.pendula, P.tremula,R. pseudoacacia та Q. robur утворюють ряд 3.0 → 1.5 →1.5 →0.5 → 0.25.
7
Ключевич, М. М., С. Г. Столяр, О. Ю. Гриценко та Л. В. Білоцерківська. "ФОРМУВАННЯ ШКІДЛИВОЇ БІОТИ В АГРОЦЕНОЗАХ ЖИТА ОЗИМОГО В ПОЛІССІ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Зернове господарство є основною галуззю рослинництва, що забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, індустріальну промисловість – сировиною. Однією з найбільш поширених зернових культур є жито озиме, яке характеризується високими харчовими та кормови-ми якостями. Культура має високу потенційну продуктивність, однак останніми роками спостері-гається значне зниження її урожайності. Одержання високих урожаїв лімітується поширенням та розвитком у агроценозах жита озимого шкідливих організмів. В умовах Полісся України впродовж 2016–2019 рр. проведено обстеження агроценозів жита озимого та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено видовий склад збудників грибних хвороб та фітофагів культури. Досліджено, що основну частку у структурі мікозів культури в Поліссі склали: Puccinia recondite Dietel & Holw. (35 %), Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker (23 %) та гриби роду Fusarium spp. (20 %). Поширення грибних хвороб в агроценозі варіювало в межах від 27,5 до 65,6 %. Найбільше розповсюдженими були бура листова іржа (65,6 %), звичайна коренева гниль (58,7 %) та септоріоз (38,4 %), а найменше – борошниста роса (27,5 %) і фузаріозна коренева гниль (32,8 %). Рівень розвитку мікозів був у межах 4,2–20,3 %. Найвищий ступінь ураження рослин відмічено бурою листовою іржею (20,3 %) та зви-чайною кореневою гниллю (15,7 %), а найнижчий – борошнистою росою (4,2 %) і септоріозом (7,5 %). Відзначимо, що за умови суттєвої зміни клімату в агроценозах упродовж останніх років спостерігається масове розмноження, інтенсивна міграція й розповсюдження комах. Заселеність агроценозів шкідниками варіювала від 8,7 до 21,8 %. Найбільше заселено посівів було смугастою хлі-бною блішкою (21,8 %) та шведською мухою (15,7 %), а найменше – цикадками (8,7 %). Досліджено поширення та рівень розвитку мікозів, заселеність шкідниками та забур’яненість посівів, що сприя-тиме розробці й обґрунтуванню екологічно безпечних систем захисту, які забезпечать отримання високих врожаїв безпечної зернової продукції та зменшення пестицидного навантаження на агроеко-системи.
8
Никифорова, О. А., С. В. Дігтяр та О. А. Смотрицький. "ПОПЕРЕДНІ РЕЗУЛЬТАТИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ БІОТИ НА ТЕРИТОРІЇ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМСТВ ГРУПИ ФЕРРЕКСПО". International scientific-practical conference «Ideas of academician Vernadskyi and problems of sustainable development of education and science» 19 (10 вересня 2021): 48. http://dx.doi.org/10.30929/2079.vern.2021.48.
Повний текст джерела
9
Dykyy, I., Y. Tsaryk, I. Shydlovskyy, V. Trokhymets, and O. Holovachov. "Cenotic connection land biota Islands Western Antarctic." Ukrainian Antarctic Journal, no. 10-11 (2012): 239–56. http://dx.doi.org/10.33275/1727-7485.10-11.2012.304.
Повний текст джерела
10
Bobryk, M., та V. Reznichenko. "Актуальні діагностичні рішення клінічного завдання «Оцінка рівня йодного насичення організму»". Endokrynologia 24, № 3 (20 вересня 2019): 259–63. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-3.259.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено актуальні алгоритми ведення пацієнтів із йододефіцитом, у тому числі оптимальний комплекс лабораторної оцінки тиреоїдного статусу перед призначенням терапії — визначення рівнів ТТГ, вільн. Т4 (та вільн. Т3), АТПО (та АТТГ), при підозрі на гіпертиреоз — визначення антитіл до рецептора ТТГ стимулюючих, за наявності додаткового утворення в ділянці щитоподібної залози — визначення рівнів паратгормону, кальцію іонізованого, 25-гідроксивітаміну D, кальцитоніну. Обґрунтовано необхідність ураховування інтерферуючих факторів, які впливають на результати досліджень (супутні стани у пацієнта, приймання препаратів, дотримання пацієнтом умов преаналітичного етапу), у тому числі можливість отримання хибних результатів, якщо пацієнт приймає препарати біотину та лабораторне до- слідження проводилося за біотин-залежною методикою імуноаналізу.
11
Mazur, Iryna. "Екологічна оцінка фіторізноманіття плавневих біотопів степових річок межиріччя Тилігулу-Південного Бугу". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (24 січня 2019): 47–53. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-47-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено екологічну оцінку фіторізноманіття плавневих бітопів степових річок межиріччя Тилігулу-Південного Бугу з використанням аналітично-статистичних методів, а саме інформаційно-статистичних індексів флористичного багатства – індексу різноманіття Шенона (1949) та домінантності фітоугруповань (за індексами Сімпсона (1949) та Бергера-Паркера (1970)). Аналітичний аналіз засвідчив, що найбільше різноманіття біоти характерне для прибережно-водної рослинності плавнів. Флористично «збідненими» є ценози остепнених та засолених луків із нерівномірним розподілом рясності видів відповідних угруповань або високим ступенем домінантності.
12
Bojko, T. Gh, M. M. Paslavskyi та M. V. Ruda. "Стійкість складних ландшафтних комплексів: формалізація моделі". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 108–13. http://dx.doi.org/10.15421/40290323.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено поняття "стійкості" для складного ландшафтного комплексу. Описано логічною послідовністю процес розвитку небезпеки у складному ландшафтному комплексі. Розроблено систему критеріїв, в основі якої, є зведення в чотири впорядкованих групи великої кількості антропогенних впливів на біоту. Антропогенні впливи поділяють відповідно з чотирма рівнями порушень біоти. Більшість традиційних токсичних ефектів (збільшення смертності, порушення онтогенезу та патології органів і т.ін.) потрапляє в групу, відповідну до рівня індивідуальних і популяційних відгуків (рівень 1). Ще одна група порушень та змін таких параметрів, як зміна первинної продуктивності; зміна агрегованих показників біомаси; зміна концентрації хлорофілу у лісовій екосистемі, інші системні порушення пов'язані з накопиченням важких металів та радіонуклідів (рівень 2). Дуже важливі і поки недостатньо охарактеризовані порушення відносяться до рівня стійкості та цілісності екосистем (рівень 3). Завершує цю систему група порушень вкладу екосистем в біосферні процеси (рівень 4), зокрема і в біогеохімічні потоки елементів. Розроблений підхід корисний під час розроблення максимально адекватної системи критеріїв і пріоритетів для оцінки і класифікації екологічної небезпеки антропогенних впливів зокрема екологічної небезпеки забруднювальних речовин. У запропонованій системі аналізу екологічної небезпеки належне місце займає небезпека впливу на стійкість і цілісність екосистеми, прикладом якої може слугувати небезпека ослаблення зв'язку між біотичними компонентами складного ландшафтного комплексу та абіотичними чинниками навколишнього середовища. Наведено опис лісової екосистеми враховуючи концепцію рівнеблокового підходу до аналізу екологічних небезпек антропогенного порушення біоти.
13
Мєнасова, А. Ш. "Значення Вендської біоти опорного розрізу Поділля для розробки загальної шкали розчленування венду". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, Вип. 33 (2005): 41–43.
Знайти повний текст джерела
14
Гродзинський, Д. М. "Радіобіологічні наслідки хронічного опромінення біоти в зоні впливу Чорнобильської катастрофи як відображення загальнобіологічних процесів". Екологія довкілля та безпека життєдіяльності, № 5 (2006): 6–17.
Знайти повний текст джерела
15
Саржевський, С. В. "ДОПОВНЕННЯ ДО ВИДОВОГО СКЛАДУ МІКСОМІЦЕТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «СВЯТІ ГОРИ»". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 1, № 23 (2021): 13–21. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.1.02.
Повний текст джерелаАнотація:
В ході польового дослідження біоти міксоміцетів національного природного парку «Святі Гори», що проводилося влітку 2018 та 2019 рр., було виявлено 28 видів (32 внутрішньовидових таксонів) міксоміцетів, що відносяться до 16 родів, 7 родин, 5 порядків, 3 надпорядків (а також Columellomycetidae inserte sedis) та 2 підкласів класу Myxomycetes. Серед виявлених видів 16 були зареєстровані у «Святих горах» раніше, а 12 є новими для території парку, серед них 10 є новими для Донецького злаково-лучного степу, і один, Diderma crustaceum Peck., є новим для українського лісостепу. У таксономічному спектрі міксоміцетів національного природного парку «Святі гори», розрахованому з урахуванням попередніх даних, підклас Lucisporomycetideae представлений 27 видами (52.9%) а Columellomycetidae – 24 (47.0%). Серед надпорядків найбільшою кількістю видів представлені Stemonitidia – 26 (50.9%) та Trichiida – 19 видів (37.2%); Cribrariidia представлені 5 видами (9.8%), а Columellomycetidea inserte sedis – одним видом (1.9%). Серед порядків за кількістю видів переважають Physarales (17; 33.3%), Trichiales (14; 27.4%) та Stemonitidales (9; 17.6%); Cribrariales та Reticulariales представлені 5 видами кожен (по 9.8%). Cеред родин лідирують Trichiaceae (14, 27.4%), Physaraceae (13, 25.4%) та Stemonitidaceae (6, 11.7%); серед родів – Arcyria F. H. Wigg. (8, 15.6%), Physarum Pers. (7, 13.7%) та Cribraria Pers. (5, 9.8%). З 60 зібраних зразків, 45 (75.0%) були знайдені на мертвій деревині, 8 (13.3%) – на опалому листі, 4 (6.6%) на мохоподібних, 2 (3.3%) на живій деревині і 1 (1.6%), Diachea leucopodia (Bull.) Rostaf. – на живій папороті, тож біоту міксоміцетів НПП «Святі Гори» можна охарактеризувати як ксилофільну. Індекси видового багатства для досліджуваної біоти склали: Маргалефа – 15.81 (застосовувалися варіанти індексів з десятковим логарифмами), Менхініка – 3.77, U Макінтоша – 13.30. Індекси різноманіття мають такі значення: Сімпсона – 0.05, Бергера-Паркера – 0.24, Шеннона – 1.37, Чао-Шена – 4.75, Пілоу – 0.28, а D Макінтоша – 0.96. Порівняння значень індексів Сімпсон, Шеннона та Пілоу для досліджуваної території з відповідними показниками для інших резерватів України показало, що досліджувана біота демонструє середній рівень домінування. Порівняння регіональних біот міксоміцетів з досліджуваною біотою за допомогою індексів Кульчинського, СьоренсенаЧекановського та Жаккара дало такі результати: Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» – 0.36, 0.32, 0,19; Заказник місцевого значення «Шарівський» – 0.51, 0.49, 0.32; Національний природний парк «Гомільшанські ліси» – 0.62, 0.44, 0.28; Національний природний парк «Шацький» – 0.46, 0.46, 30; Національний природний парк «Синевір» – 0.36, 0.36, 0.22; Національний природний парк «Олешківські піски» – 0.55, 0.41, 0.26; ці показники частково узгоджуються з географічною відстанню між порівнюваними резерватами. Продемонстрована ненадійність прогнозування загальної кількості видів для великих гетерогенних територій на основі разових досліджень за допомогою коефіцієнту Чао1. Зроблено висновки щодо необхідності застосування методу вологої камери на досліджуваній території для одержання релевантних висновків про таксономічну структури біоти міксоміцетів цієї території.
16
Hrytsyniak, I., and N. Kolesnyk. "BIOLOGICAL IMPORTANCE AND TOXICITY OF HEAVY METALS FOR BIOTA OF FRESHWATER BODIES (REVIEW)." Ribogospodarsʹka nauka Ukraïni, no. 2(28) (June 6, 2014): 31–45. http://dx.doi.org/10.15407/fsu2014.02.03.
Повний текст джерела
17
Пісковий, М. Б., та А. В. Пилипченко. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ БІОТИ ҐРУНТУ В ПОСІВАХ КОНОПЕЛЬ ЗА ТЕХНОЛОГІЯМИ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 35–42. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У будь-якому сільськогосподарському виробництві при зміні виду діяльності чи зміні технологій вирощування постає низка проблем, які призводять до величезних фінансових і екологічних втрат та навіть до припинення виробництва. Група компаній «Арніка», поставивши стратегічне завдання щодо переводу всього сільськогосподарського виробництва за технологіями органічного землеробст-ва, наштовхнулася на певні проблеми, одна з них – стабілізація продуктивності оброблюваних площ через покращення біологічної активності ґрунту, тобто активізації роботи зообіоти ґрунту та мі-кробного ценозу. За умови, що відсутність внесення мінеральних добрив призведе до зниження родю-чості ґрунту в органічному землеробстві, шляхами забезпечення конопель макро- й мікроелементами крім органічних добрив та сидеральних культур необхідно виявити елементи технології, які б давали можливість активізувати роботу зообіоти ґрунту та мікробного ценозу. Порівняно з класичною технологією вирощування конопель органічна система з одного боку позбувається стресових ситуа-цій (вплив міндобрив та засобів захисту рослин), а з іншого збільшення кількості культивацій покра-щує повітряний баланс ґрунту, що сприяє розмноженню та розвитку ґрунтової біоти. Дослідження, що проводяться у підприємствах групи компаній «Арніка» м. Глобине Полтавської області, започа-тковані 2015 року. Отримані експериментальні дані дали змогу внести зміни в елементи технології органічного вирощування конопель посівних і таким чином стабілізувати кількісний склад дощових черв'яків, кліщів, ногохвісток та мікробного ценозу. У статті представлено результати досліджень кількісного, якісного складу та активності функціонування біорізноманітності природних та сільсь-когосподарських ґрунтових екосистем при вирощуванні конопель посівних за технологіями органічно-го землеробства. Дослідження свідчать, що, незважаючи на високу пристосованість ґрунтової біо-ти до постійних змін навколишнього середовища, рівновага ценозів ґрунту порушується внаслідок антропогенного та техногенного впливу. Застосування технологій органічного землеробства дають змогу зообіоті та мікрофлорі ґрунту уникати стресових навантажень від впливу мінеральних доб-рив та засобів захисту рослин. Водночас дослідження зміни продуктивності конопель посівних при переході технологій вирощування від класичної до органічної системи землеробства свідчить, що є свої особливості, які ми маємо виявити у процесі подальших досліджень.
18
Гуменна, Р. О., М. І. Шкільна, О. Л. Івахів, І. С. Іщук, Н. Ю. Вишневська, М. М. Корда та І. М. Кліщ. "ВИЯВЛЕННЯ СЕРОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 74–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12802.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Мета – з’ясувати спектр серологічних маркерів збудників інфекційних хвороб у пацієнтів із ураженням ССС, використавши імуноферментний аналіз (ІФА) та метод мультиплексної НІФ у модифікації БІОЧИП.
Матеріал і методи. Обстежено 69 пацієнтів із ураженням серцево-судинної системи віком від 18 до 69 років, які лікувалися амбулаторно і стаціонарно в ТОР КНП «Тернопільська університетська лікарня» з приводу патології ССС. Чоловіків було 41 (59,4 %), жінок – 28 (40,6 %).
Для етіологічного розшифрування ЛБ застосували метод ІФА. Визначали антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi sensu lato (s. l.) у сироватках крові методом ELISA з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували згідно з рекомендаціями виробника.
У 20 пацієнтів із 69 обстежених використавши метод мультиплексної НІФ виявляли специфічні антитіла класів IgM та IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які можуть бути причиною захворювань ССС. Застосовували тест-системи «Mosaic: Міокардитичний профіль 1 (IgM/IgG)», EUROIMMUN, Німеччина, які містили мічені флуоресцеїном антигени збудників таких інфекційних хвороб: епідемічний паротит, грип, парагрип, мікоплазмова, цитомегаловірусна, Коксакі та ентеровірусна інфекції, ЛБ і хламідіоз. Цей метод діагностики у пацієнтів з ураженням ССС у Тернополі застосований вперше.
Результати визначення антитіл до збудників зазначених вище інфекційних хвороб оцінювали в полі зору флуоресцентного мікроскопа (Olympus IX70, ок ×10, об ×20;40) за яскраво-зеленим світінням імунного комплексу антиген-антитіло, міченого флуоресцеїном, яке було специфічним для кожного із вказаних збудників.
Результати. При аналізі результатів серологічного дослідження сироваток крові пацієнтів із ураженням ССС за допомогою ІФА на виявлення специфічних антитіл класів IgM та IgG до комплексу B. burgdorferi s. l. встановлено, що позитивні і проміжні результати наявності антитіл хоча б одного класу були у 34 (49,3 %) осіб із 69 обстежених. Одночасно специфічні антитіла обох класів (результати позитивний/позитивний і проміжний/проміжний) знаходили у сироватках крові 36 (52,2 %) осіб.
Загалом позитивні результати наявності антитіл класу IgM до борелій отримано у 17 (24,6 %) пацієнтів, проміжні – у 6 (8,7 %), негативні – у 46 (66,7 %). Водночас позитивні результати виявлення специфічних антитіл класу IgG були у 19 (27,5 %) осіб, проміжні – у 5 (7,2 %), негативні – у 45 (65,3 %).
Методом мультиплексної НІФ у 10 пацієнтів визначали специфічні антитіла класу IgМ та у 10 – класу IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які здебільшого можуть уражати ССС. Проведений аналіз отриманих результатів виявив таке: специфічні антитіла класу IgM знайдено лише до 6 із 16 зазначених вище збудників інфекційних хвороб.
Висновок. Метод мультиплексної непрямої імунофлуоресценції з використанням технології БІОЧИП є високоінформативним, оскільки в осіб із серцево-судинними захворюваннями дозволив одночасно виявити специфічні IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, а специфічні IgM – до 6, здебільшого у різних поєднаннях.
У хворих із ураженням серцево-судинної системи застосування реакції мультиплексної НІФ доповнило результати ІФА – традиційного методу серологічної діагностики Лайм-бореліозу, дозволивши одночасно визначати у них антитіла до борелій трьох генотипів комплексу B. burgdorferi s. l. (B. burgdorferi s. s., B. afzelii, B.garinii).
19
Rizun, Volodymyr, and Taras Scherbachenko. "The use of aggregated maps on the web portal Data Centre “Biodiversity of Ukraine” in spatial distribution analysis of the biota." GEO&BIO 2019, no. 18 (December 27, 2019): 164–72. http://dx.doi.org/10.15407/gb1814.
Повний текст джерела
20
Йоркіна, Н. В., та А. К. Умерова. "ОСОБЛИВОСТІ БІОТОПІЧНОГО РОЗПОДІЛУ ОКРЕМИХ ВИДІВ НАЗЕМНИХ МО-ЛЮСКІВ У РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗОНАХ УРБОЕКОСИСТЕМИ МЕЛІТО-ПОЛЯ". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 21 (14 квітня 2021): 441–43. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/73.
Повний текст джерелаАнотація:
У повідомленні представлені результати досліджень наземної малакофауни, які проводилися протягом двох років (весна 2017 р. – весна 2019 р.) в різних функціональних зонах урбоекосистеми Мелітополя (транспортна магістраль, терито-рія промислового об'єкта, зони житлового масиву та рекреаційна). У досліджуваних біотопах було виявлено 5 видів сухопутних молюсків: Xeropicta derbentina (Krynicki 1836), Brephulopsis cylindrica (Menke, 1828), Monacha fruticola (Krynicki, 1833), Helix albescens (Rossmässler, 1839), Xeropicta krynickii (Krynicki 1833). Більшість представників малакофауни вивчалася в польових умовах.Виявлено, що сухопутні молюски можуть розглядатися в якості перспективних об'єк-тів біодіагностики екологічного стану ґрунтів антропогенно трансформованих урбоекосис-тем, а також виступати важливими агентами зміни клімату. Крім того, важливо оцінити нас-лідки колонізації адвентивних видів сухопутних молюсків та їх впливу на аборигенні біоце-нози.Встановлено, що сухопутна малакофауна урбоекосистеми Мелітополя характеризу-ється високою чисельністю і невеликою різноманітністю. Переважають адвентивні види – X. derbentina, B. cylindrica, M. fruticola. Незважаючи на те, що останній вид вважається крим-ським ендеміком, він добре адаптувався в урбанізованих біотопах на півдні Запорізької обла-сті. Визначено, що для біодіагностики стану антропогенно порушених біотопів доцільно ви-користовувати закономірності просторово-часової динаміки поширення угруповань назем-них молюсків.
21
Євтушенко, Едуард О., та Василь М. Савосько. "МІЖНАРОДНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОЕКТИ КАФЕДРИ БОТАНІКИ ТА ЕКОЛОГІЇ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 60–77. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4354.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи проаналізувати результати участі викладачів і співробітників кафедри ботаніки та екології Криворізького державного педагогічного університету у міжнародних екологічних проектах, які були реалізовані у ХХІ ст. Міжнародний науковий проект «Територія кар'єру як депозитарій для рідкісних рослин і основа для екологічної освіти» був виконаний в рамках програми The Quarry Life Award 2014 (організатор – «HeidelbergCement»). Під час реалізації проекту його команда (основу якої складали викладачі і співробітники кафедри ботаніки та екології) на Жовтокам'янському кар'єрі здійснила наступне: 1) провела еколого-ландшафтний аналіз території, 2) дослідила фіторізноманіття, 3) створила депозитарій «Рослини Червоної книги», 4) розробила екологічну стежку «Зелений шлях», 5) запропонувала напрямки подальшого розвитку проекту.
Реалізація міжнародного наукового проекту «Створення чагарникових угруповань як нового місця існування для біоти кар’єру» в рамках програми The Quarry Life Award 2018 (організатор – «HeidelbergCement») дозволила колективу дослідників: 1) створити окремі біогрупи з 8 гарно квітучих ранньовесняних чагарників, в тому числі хвойних, на 5 ділянках; 2) результати проекту внести до навчально-методичних матеріалів дисципліни «Біорізноманіття і стратегія сталого розвитку»; 3) провести семінари зі збереження біорізноманіття з вчителями біології та екології, учнями та студентами закладів середньої і професійно-технічної освіти; 4) рекомендувати види для фітомеліорації інших кар’єрів компанії ХайдельбергЦемент.
22
Bordunova, Olga, Evgeniya Samokhina, Leontiy Khmelnychyi, Mykola Povod, Victoria Vechorka та Vyacheslav Popsuy. "БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУЮВАННЯ «GREEN ARTICLE» ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ БІОКЕРАМІЧНОГО ЗАХИСНОГО ШАРУ ШКАРАЛУПИ ЯЄЦЬ КУРЕЙ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ІНКУБАЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторами теоретично обґрунтована та практично доведена ефективність застосування розробленого способу передінкубаційної обробки яєць з використанням біоміметичної технології «штучна кутикула» «ARTICLE» («ARTIficial cutiCLE») «GREEN ARTICLE» для поліпшення структурних і фізіологічних характеристик шкаралупи як біокерамічного захисного шару інкубаційних яєць, котра полягає в утворенні на поверхні яйця захисної плівки з суміші штучних і природних матеріалів, що регулює рівень газопроникності шкаралупи пташиного яйця. Захисна плівка являє собою полікомпонентне покриття для відновлення та посилення бар’єрних властивостей біокерамічних структур шкаралупи і шкаралупних мембран, якому притаманна біоцидна (антибактеріальна та антивірусна) активність, а також здатність оптимізувати газообмін ембріонів протягом інкубації та поліпшувати процеси обміну речовин ембріона і якість молодняка птиці. Метою нашої роботи була розробка технології передінкубаційної обробки курячих яєць «GREEN ARTICLE» з використанням захисних нанокомпозитних покриттів «Штучна кутикула», що були створені за біоміметичним принципом, для зниження контамінації патогенною мікрофлорою та підвищення виводимості яєць. Для проведення досліду було сформовано три партії яєць, котрі були отримані від курей-несучок Легорн білий, по 540 штук в кожній групі. В кожній партії був контроль і дослідна група. Інкубацію проводили в інкубаторі «Універсал» протягом 21 доби згідно методики. Першу групу яєць перед закладкою на інкубацію обробляли кислото розчинним хітозаном, другу – водорозчинним хітозаном, третю – водорозчинним хітозаном сукцинат. Рахували відсоток браку інкубації, вивід та виводимість курчат. Перед закладкою на інкубацію, а також на сьому та вісімнадцяту добу інкубації, перед перенесенням яєць у вивідну шафу, брали змиви з поверхні шкаралупи і досліджували їх на наявність мікробної контамінації. Доведено, що використання для передінкубаційної дезінфекції курячих яєць композиції на основі кислоторозчинного хітозана з додаванням надоцтової кислоти, пероксиду водню (H2O2) та наночасток металів (нанодисперсного діоксиду титану TiO2, оксиду заліза Fе2O3 та сульфату міді CuSO4), стимулює розвиток ембріонів та забезпечує підвищення виводимості яєць на 7,7 % відносно контролю. Технологія «GREEN ARTICLE» для передінкубаційної обробки яєць з використанням препарату «Штучна кутикула» призводить до значного зниження кількості патогенних мікроорганізмів на поверхні шкаралупи, що призводить до підвищення виводимості яєць.
23
КРАМАРЕНКО, Алла. "ВПЛИВ БІО(ЕКО)ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА НА ОЦІНКУ ВЛАСНОЇ ПОВЕДІНКИ: ПРАКТИЧНІ ОРІЄНТИРИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 322–29. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-322-329.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначається, що біологічна етика сприяє досягненню важливої практичної мети: зберегти життя на планеті Земля в чистоті і цілісності, забезпечити оптимальне відродження життєвих ресурсів. Сьогодні людство повинно сформувати нові етичні принципи, правила поведінки у біосфері, які б сприяли глобальним інтересам існування біоти на планеті. Саме тому особлива роль закладів освіти полягає у формуванні біостичної свідомості, яка потребує створення нової парадигми біологічної освіти та виховання. У роботі пропонується авторський курс “Біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи та практичного психолога” й практичні завдання до них. Предметом вивчення дисципліни є методичні засади формування готовності магістрантів до впровадження у цілісний освітній процес ЗВО технології біо(еко)етичної діяльності. Зазначається, що під час передачі і засвоєння біо(еко)етичних знань та відповідних переконань у. процесі навчальних занять з природознавства доцільно впливати на мотиваційну сферу молодших школярів (викликати співпереживання, без яких не може формуватись переконання), наводити необхідні аргументи, враховувати психічний стан молодших школярів. Вирішуючи виховні завдання, використовувати весь арсенал методичних прийомів і засобів, різні типи і види уроків. При цьому пріоритет повинен бути відданий проблемним урокам. Автор підкреслює, що необхідно допомогти учням з боку вчителів початкової школи та практичних психологів глибоко осмислити отримані знання, систематизувати їх, співвіднести з особистим досвідом, перетворивши їх в спонукальний мотив до дії, тобто набути статус переконань, оскільки мотиви забезпечують єдність свідомості та поведінки учнів. Ключові слова: біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи, біо(еко)етика, майбутні фахівці початкової освіти, молодші школярі, практичний психолог, поведінка молодшого школяра.
24
ШАХМАН, Ірина. "ІНТЕГРАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ СТУПЕНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОНИЗЗЯ РІЧКИ ДНІСТЕР". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 3 (18 листопада 2021): 63–69. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Поверхневі прісні водні ресурси забезпечують життєдіяльність суспільства і біоти та є обмеженими й ураз- ливими до антропогенного впливу. Інтенсивне використання річкових водних ресурсів для потреб суспільства призводить до зміни гідроекологічного стану водних об’єктів, тому актуальним залишається моніторинг ступе- ня забруднення водного середовища. Сучасне водокористування в басейні р. Дністер демонструє різне поєднання зміни обсягів водозабору та обсягів скидів забруднених вод у часі. Нагальною є проблема погіршення якості води після виходу р. Дністер із території Республіки Молдова. Метою роботи стало проведення інтегрального оцінювання ступеня забруднення водного середовища пониз- зя річки Дністер упродовж 2011–2020 рр. У статті наведено часову динаміку зміни ступеня забруднення водного середовища у створі р. Дністер – с. Маяки (16 км від гирла) за гідрохімічними показниками. За спостереженнями впродовж 2011–2020 рр. відбува- ється стійке зменшення середньорічних концентрацій хлоридів, сульфатів та завислих речовин. У 2020 р. фіксу- ється перевищення щомісячних концентрацій загального азоту та збільшення гранично допустимих концентра- цій нітритів. Здійснено інтегральне оцінювання ступеня забруднення водного середовища пониззя р. Дністер за 2011–2020 рр., відповідно до нормативів якості поверхневих водних об’єктів, призначених для рибогосподарських потреб, за коефіцієнтом забруднення вод, який враховує ефект сумації забруднювальних речовин. Акцентовано увагу на прямо пропорційній залежності коефіцієнта забруднення вод від обсягу зворотних забруднених вод, що відводяться у поверхневі водні об’єкти (2017–2019 рр.). Доведено необхідність вживання суб’єктами господарювання природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення надходження у поверхневі води пониззя р. Дністер забруднених зворотних вод із вмістом речовин, які мають ефект сумації.
25
Prodanchuk, M. G., M. V. Velychko та Ya M. Honcharuk. "Створення національного банку генофонду біорізноманіття України — важливого елементу системи біологічної безпеки та біологічного захисту держави: аспекти управління та економіки". One Health and Nutrition Problems of Ukraine 53, № 2 (10 листопада 2020): 17–28. http://dx.doi.org/10.33273/2663-9726-2020-53-2-17-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити доцільність створення національного банку генофонду біорізноманіття держави як окремого елементу системи біобезпеки та біозахисту у контексті протидії загрозам біологічного характеру національній безпеці України. Матеріали і методи. Міжнародне та вітчизняне законодавство, наукові публікації, матеріали науково-практичних конференцій стосовно збереження генофонду біорізноманіття ‒опрацювання цих документів і дописів стали підгрунтям дослідження. Були використані наступні методи: герменевтичний для аналізу цитованих наукових праць, наведених законодавчих актів, пояснення понять і термінів стосовно генетичних ресурсів біорізноманіття; системного аналізу джерел фінансування при створенні банку збереження генофонду біорізноманіття як елементу біобезпеки та біозахисту в системі національної безпеки України та системи методів державного управління збереження біорізноманіття, а також логічний та формально-економічний методи. Результати та обговорення. У статті досліджено питання про доцільність створення національного банку генофонду біорізноманіття держави як окремого елементу системи біобезпеки та біозахисту у контексті протидії загрозам біологічного характеру національній безпеці України. Зазначено, що створення Національного банку генофонду біорізноманіття України надасть можливість ефективно, безпечно та економічно грамотно управляти генетичними ресурсами біорізноманіття як на внутрішньодержавному рівні, так і міжнародному відповідно до Нагойського протоколу регулювання доступу до генетичних ресурсів та спільного використання переваг, зокрема фінансових. Розглянуто основні інноваційні інструменти збереження біорізноманіття держави. Досліджено можливості запровадження інноваційних інструментів збереження біорізноманіття та імплементації кращого закордонного досвіду в Україні. Висновки. Доцільно створити Національний банк генофонду біорізноманіття держави як окремого елементу системи біобезпеки та біозахисту у контексті протидії загрозам біологічного характеру національній безпеці України. Запропоновано законодавчо закріпити його створення шляхом включення до проекту Закону України «Про біологічну безпеку та біологічний захист». Ключові слова: національний банк генофонду біоти, біорізноманіття, біологічні загрози, біоризики, біологічна безпека, біологічний захист, державне управління, фінансування.
26
Вожегова, Р. А., А. В. Дробітько, С. В. Коковіхін, О. О. Пілярська, О. О. Казанок та В. Г. Федорчук. "Напрями ефективного використання агроекологічного потенціалу зони Степу України та адаптування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін". Аграрні інновації, № 7 (24 вересня 2021): 92–98. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.7.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Агроекологічний потенціал є однією зі складових природно-ресурсного й економічного потенціалу. Він визначається як здатність ґрунтів, атмосфери, гідрос- фери й біоти регіону давати певну господарську про- дукцію у конкретних соціально- економічних умовах використання земель, засновану на біологічній продук- тивності, без приведення системи природних ресурсів до необоротного руйнування й різкого погіршення її динамічних якостей. Метою досліджень було науково обґрунтувати напрями ефективного використання агро- екологічного потенціалу зони Степу України та адап- тування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін. Методи. Польові досліди проведено згідно з методикою дослідної справи та спеціальних методик зі встановлення агроекологічного потенціалу. Результати. Визначено, що ефективність реаліза- ції високого природно-кліматичного потенціалу зони Степу України обмежується підвищенням посушли- вості клімату. В зв’язку з цим, стратегічні завдання аграрного сектору економіки повинні бути спрямова- ними на збільшення продуктивності ріллі, економію енергетичних ресурсів, покращення родючості ґрунтів, зменшення антропогенного навантаження на навко- лишнє середовище з метою забезпечення збалансо- ваного природокористування. Висновки. За резуль- татами узагальнення багаторічних даних вставлено, що максимальна врожайність зерна гібридів кукуру- дзи різних груп стиглості формується у вологі роки, а найменша – у сухі, причому рослини найкраще вико- ристовують теплоенергетичний потенціал зони півдня України у вологі та середньовологі роки, що поясню- ється найвищою інтенсивністю продукційних проце- сів. За допомогою одержаних рівнянь регресії можна проводити вибір найбільш оптимального гібридного складу для регіональних та локальних агрокліматич- них умов Південного Степу України. За результатами досліджень встановлено різні ступені мінливості мете- орологічних та агрономічних показників. Використання статистичних методів дозволило провести оцінку років досліджень за індексом сприятливості агрометеороло- гічних умов та встановити регресійні рівняння продук- тивності рослин.
27
І.О. ДУДЛА, Г.І. ГОЛОДЮК та Н.М. ГУРГУЛА. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ОСНОВІ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ НА МІЦНІСТЬ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (19 лютого 2022): 176–83. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Пошук і створення ефективних теплоізоляційних матеріалів на основі рослинної сировини та отримання пластинчастого теплоізоляційного матеріалу з високими фізико-механічними властивостями, що має біоцидні властивості, на основі природного рослинного матеріалу та відходів рослинництва.
Методика. Основні фізико-механічні властивості теплоізоляційних плит - щільність, міцність на стиск при 10% деформації були визначені відповідно до ДСТУ Б В.2.7-38-95 «Матеріали і вироби теплоізоляційні. Методи випробувань».
Результат. Випробування на міцність при 10% деформації проводили на зразках теплоізоляційних матеріалів розміром 100×100×100 мм, змінюючи компоненти та кількість заповнювача. Отримані дані дозволяють встановити, що для всіх композицій міцність зразків із суміші моху та соломи більша, ніж для зразків моху та очерету. На зразках-кубах із суміші моху та очерету зафіксовані ті самі недоліки, що й у плит на однокомпонентному заповнювачі: пухка моховидна волокниста структура, відсутність когерентної маси очерету, деформації усадки після сушіння. Слід також зазначити, що при однаковій кількості в’яжучого, збільшення кількості подрібненого очерету або соломи в загальній масі заповнювача призводить до збільшення міцності зразків, а також встановили, що для всіх композицій міцність зразків із суміші моху та соломи більша, ніж для зразків моху та очерету. Збільшення витрати заповнювача та рідкого скла натрію призводить до збільшення щільності ізоляційних матеріалів, що містять мох, у 1,3 - 1,4 рази, збільшення міцності на стиск при 10% деформації в 1,9 - 4,2 рази. З метою усунення недоліків, властивих матеріалу, на однокомпонентному заповнювачі вводили очеретяну звичайну або житню солому. Наявність соломи в композиції з мохом збільшує міцність при 10% деформації в 1,5-3 рази, міцність на вигин у 2-3,2 і дозволяє усунути деформації усадки з незначним збільшенням коефіцієнта теплопровідності.
Наукова новизна. Отримання пластинчастого теплоізоляційного матеріалу з високими фізико-механічними властивостями, що володіє біоцидними властивостями на основі природного рослинного матеріалу та відходів рослинництва.
Практична значимість. Пошук і створення ефективних теплоізоляційних матеріалів на основі дешевої сировини продовжує залишатися викликом. При цьому велике значення має критерій економії паливно-енергетичних ресурсів при виробництві теплоізоляційних матеріалів. Залежно від складу речовин, з яких виготовлені теплоізоляційні матеріали, вони за певних умов можуть впливати на утеплені поверхні, навколишнє середовище та організм людини чи тварини.
28
Мостов’як, С. М., та І. І. Мостов’як. "ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИЙ ЗАХИСТ СМОРОДИНИ ЧОРНОЇ (RIBES NIGRUM L.) ВІД СИСНИХ ШКІДНИКІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 53–63. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Для захисту смородини чорної від шкідників найчастіше застосовують хімічні засоби захисту, однак існує низка обмежень застосування пестицидів на ягідниках. Альтернативою хімічним засобам захисту рослин є застосування біологічних препаратів на основі мікроорганізмів і біоцидних речовин рослин. Встановлено можливість зниження чисельності сисних комах-шкідників із родини листокрутки Tortricidae і попелиці Aphidinea на рослинах смородини чорної (Ribes nigrum L.) за умови використання препаратів біологічного походження на основі комплексу природних авермектинів Актоверм, КЕ і біоцидних речовин настоянки петунії (Petunia hubrіda Holt.). Обприскування кущів смородини чорної настоянкою петунії стримувало заселення рослин попелицями на рівні з хімічним інсектицидом Актелік 500 ЕС, к.е. На розвиток і розмноження листокруток біоцидні сполуки петунії не мали значного впливу і заселеність гусенями листокрутки була на рівні 1,8–2,0 екз./рослину. Обприскування рослин смородини біологічним препаратом Актоверм, КЕ було більш ефективним щодо контролю чисельності шкідників, ніж застосування настоянки петунії, та дало змогу знизити чисельність листовійок у 3,33,5 раза порівняно з контролем. Технічна ефективність застосування настоянки петунії проти листокруток становила 4647 %, препарату Актоверм, КЕ – 70–71 %, хімічного інсектициду Актелік 500 ЕС, к.е. – 89–91 %. Технічна ефективність усіх досліджуваних препаратів проти попелиць була на одному рівні і становила 60–62 %. Встановлено позитивний вплив біологічних засобів захисту від шкідників на показники активності перебігу фізіолого-біохімічних процесів у рослинах смородини. Зокрема, фіксували підвищення вмісту хлорофілу і цукрів у листках смородини на 4548 % і 37–41 % за умови застосування настоянки петунії та на 4853 % і 44–49 % у разі застосування біопрепарату Актоверм, КЕ. Підвищення вмісту фенольних сполук за умови застосування настоянки з петунії та біопрепарату було незначним (9–10 %). Трикратне обприскування рослин смородини чорної впродовж вегетації забезпечило підвищення врожайності ягід на 4450 % порівняно з контролем та отримання приросту врожаю у середньому 2,052,26 т/га з поліпшеними показниками якості (уміст аскорбінової кислоти – 189,6–191,3 мг%, цукрів 7,487,52 %, загальна кислотність 1,931,96 %). Застосування настоянки петунії забезпечило отримання врожайності ягід на рівні 6,166,39 т/га із високим умістом аскорбінової кислоти (на рівні 196 мг%), цукрів (7,297,38 %) та низьким рівнем загальної кислотності (1,891,91%).
29
Prykladivska, Tetyana. "Види рослин і лишайників Кий-острова в Гербарії Національного лісотехнічного університету України (LWFU)". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 26–32. http://dx.doi.org/10.15421/412002.
Повний текст джерелаАнотація:
Кий-острів, що розташований в Онезькій затоці Білого моря (географічні координати 64°00′ п. ш., 37°53′ с. д.) – це виступ гранітної плити, яка залягає на незначній глибині і виходить на поверхню моря у вигляді скель. Геоморфологічні та кліматичні особливості острова, близькість до Північного полярного кола та Арктичної області, зумовили формування на ньому своєрідних природних комплексів, де переважають соснові ліси. Виконані в липні 1984 р. серії описів лісових біоценозів острова дали змогу встановити як основні типи цих лісів (сосняк лишайниковый скальный, сосняк лишайниковый каменистый, сосняк лишайниковый багульниково-вересковый на вершинах сельг [Kucherov, Zverev, 2012; Rupestrian landscapes…, 2008; Rysin, 1975]), так і відповідні їм типи асоціацій (Pinetum cladinosum petraeum, Myrtillus-Calluna-Cladina-Typ, Pinetum uliginosi-vaccinioso-ledosum). Наведений перелік домінантних видів рослин і лишайників нижніх ярусів лісових біоценозів демонструє наявність у їх складі характерних представників бореальної та гіпоарктичної флори. Найбільша частина з них – це класичні бореальні види: Andromeda polifolia L., Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng., Chamaedaphne calyculata (L.) Moench, Ledum palustre L., Linnaea borealis L., Nardus stricta L. та інші. На другій позиції знаходяться гіпоарктичні види, серед яких Betula nana L., Rubus arcticus L., Rubus chamaemorus L., Cornus suecica L. На поверхнях скель високу частку складають представники відділу Lichenomycota – характерні елементи північних та південних лишайникових тундр, а саме: Cladonia stellaris (Opiz) Pouzar & Vězda, Cladonia sylvatica (L.) Hoffm., Cladonia rangiferina (L.) Weber ex F.H.Wigg., Cetraria islandica (L.) Ach., Peltigera aphthosa (L.) Willd.
Зібраний гербарний матеріал (45 зразків 16-ти таксонів) достатньою мірою відображає найбільш характерні риси біоти скельних сосняків Кий-острова та являє собою єдину колекцію видів з північної тайги європейської частини Росії в Гербарії Національного лісотехнічного університету України, який офіційно зареєстрований в міжнародних базах даних під акронімом LWFU.
30
Ляшенко, В. А. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОД р. ВОРСКЛА ЗА ОРГАНІЗМАМИ МАКРОЗООБЕНТОСУ У МЕЖАХ ГЕТЬМАНСЬКОГО НПП". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, № 22 (2020): 53–59. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2020.22.2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто результати польового дослідження структурних характеристик макрозообентосу р. Ворскла у межах Гетьманського національного природного парку на десяти станціях спостереження, проведеного вперше в червні 2020 р. На цій природоохоронній території виявлено представників 36 нижчих ідентифікованих таксонів донних макробезхребетних. У складі дослідженої біоти за видовим багатством та чисельністю переважали клас Gastropoda (7 видів) та ряд Odonata (6 видів). Представники двох провідних таксономічних груп складають 36% від загальної кількості видів та 56% від загальної чисельності на усіх станціях спостереження. Варто відмітити присутність на усіх досліджених ділянках р. Ворскла виду Anax parthenope – звичного на півдні України виду бабок, який поступово з’являється у північних регіонах. На основі показників видового багатства та видового різноманіття проведено біологічну індикацію якості поверхневих вод. Розраховано такі широковживані біотичні індекси: Trent Biotic Index, Belgian Biotic Index, Biological Monitoring Working Party Index. Для оцінки рівня органічного забруднення розраховано індекс сапробності Зелінки — Марвана. Видове різноманіття донних безхребетних оцінювали за індексом Шеннона, а схожість видового складу оцінювали за індексом Жаккара з проведенням подальшого кластерного аналізу. На більшості станцій спостереження біотичні показники вказують на високу якість вод р. Ворскла – класи якості вод характеризуються переважно як «добрий» та «відмінний». Найгіршими результатами за усіма показниками характеризується станція 8, розташована поблизу населеного пункту Лутище. Найгірші значення за розрахунками індексів Шеннона та Жаккара також зареєстровано на цій станції. Також варто відмітити зниження видового багатства між станціями 9 та 10, розділеними греблею через р. Ворскла. Припускаємо, що зниження видового багатства вищезазначених ділянок ріки спричинене антропогенним впливом. Розраховані значення індексу сапробності Зелінки — Марвана вказують на низький рівень забруднення вод р. Ворскла органічними речовинами. На усіх станціях спостереження встановлено переваження оліготрофних (за чисельністю) α-олігосапробних та β'-мезосапробних вод.
31
Mykytyuk, O. M., R. T. Konechna, O. V. Shved, V. G. Chervetsova, A. S. Krvavych, G. P. Nykytyuk та V. P. Novikov. "АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАДЗЕМНОЇ ЧАСТИНИ ПАХУЧКИ ЗВИЧАЙНОЇ (Clinopodium vulgare L., Lamiaceae Martinov)". Фармацевтичний часопис, № 2 (13 липня 2020): 16–24. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11255.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Провести анатомо-морфологічне дослідження надземної частини пахучки звичайної (Сlinopodium vulgare L.) з родини Глухокропивові ( Lamiaceae Martinov) та встановити її діагностичні ознаки.
Матеріали і методи. Препарати для мікроскопічного дослідження виготовляли з фрагментів трави пахучки звичайної, заготовленої у період цвітіння, і обробляли у суміші етиловий спирт: гліцерин: вода у співвідношенні 1:1:1 впродовж трьох діб. Окрім того, у ході експерименту використовували тимчасові препарати трави рослини, які фіксували у розчині хлоралгідрату. При проведенні макроскопічного аналізу користувались діючою нормативною документацією «Трави» ДФУ. Підготовлені для аналізу фрагменти трави поміщали на скляну пластину або предметні скельця, ретельно їх розправляли і розглядали спочатку неозброєним оком, а потім з допомогою лупи (10х) та мікроскопа «Біомед 6» (10х, 40х, 100х). Використовували не менше ніж 15 зразків кожної серії трави рослини, заготовлених у двох областях України - Львівській та Івано-Франківській.
Результати й обговорення. На основі проведеного морфолого-анатомічного дослідження фрагментів листків, стебел та квіток Сlinopodium vulgare встановлено наявність специфічних трихом епідерми, особливості локалізації ефірних олій та характерні ознаки поперечних зрізів стебел і листків та забарвлення віночка квіток. Діагностичними мікроскопічними ознаками трави рослини можна вважати трихоми епідерми, які представлені простими дво- і триклітинними волосками, а також залозистими волосками, що мають двоклітинну головку; присутні також ефіроолійні залозки. Характерною ознакою є те, що по краю листкової пластинки зустрічаються прості одно- та двоклітинні волоски. Листок рослини амфістоматичного типу; клітини нижньої епідерми мають дещо менші розміри, ніж верхньої; продихи у верхній епідермі зустрічаються поодиноко, у той час як у нижній – у значній кількості. Ефіроолійні залозки зосереджені переважно у нижній епідермі листка. Стебло рослини пряме, короткоопушене, чотиригранне. Листки дрібні, яйцеподібні або видовжено яйцеподібні, довжиною 2-5 см, по краю дрібнорубчасто-пильчасті, волохато-волосисті від опушення, знизу – світло-зелені; листорозміщення супротивне. Листки, стебла і генеративні органи густо вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками. Квітки неправильні, дрібні, щетиновидно-лінійні, з густовійчастими приквітками, в 15-40-квіткових кільцях, що утворюють півкулясті суцвіття. Чашечка трубчаста, з багатьма жилками, густо опушена, з шиловидними зубцями. Віночок двогубий, різних відтінків фіолетово-пурпурового кольору, до 15 мм завдовжки, удвічі довший, ніж чашечка. Забарвлення віночка квіток при зростанні рослини у Львівській обл. варіює від світло-пурпурового до фіолетово-пурпурового, у Івано-Франківській обл. він завжди фіолетово-пурпуровий. Верхня губа віночка коротка, дволопатева, нижня – трилопатева. Андроцей двосильний, складається з чотирьох тичинок, що приростають до трубки віночка. Біля основи зав’язі є нектароносний диск.
При проведенні якісної реакції на вміст ефірних олій з використанням Судану III їх максимальну локалізацію зафіксовано у ефіроолійних залозках нижньої епідерми листка.
Висновки. Таким чином, встановлено характерні морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки листків, стебел та квіток пахучки звичайної з родини Глухокропивові як лікарської рослини народної медицини, яка поширена в Львівській та Івано-Франківській областях України в дикорослому стані та є перспективною для подальшого вивчення та використання у фармації.
32
Євтушенко, Едуард О. "ІСТОРІЯ ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ БОТАНІКИ ТА ЕКОЛОГІЇ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 13–30. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4351.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – проаналізувати основні напрямки науково-дослідницької діяльності кафедри ботаніки та екології в історичній ретроспективі. Кафедра впродовж свого існування якісно і ефективно виконувала навчально-виховні завдання з підготовки висококваліфікованих вчителів біології для освітянської галузі міста, Дніпропетровської області, України. Розташування в центрі гірничо-видобувної та металургійної промисловості Придніпров’я зумовило наукову відповідальність кафедри за розвиток озеленення території міста, фіторекультивації порушених земель (відвалів, кар’єрів та хвосто- шламосховищ), інвентаризації зелених насаджень промислових підприємств міста.
У 50-60-их рр. ХХ ст. професором кафедри І.А. Добровольським були розпочаті практичні роботи з формування системи озеленення міста на основі науково обґрунтованих підходів і розуміння ролі зеленої рослини у формування якості життя людини. Ці роботи знайшли своє продовження у реалізації науково-дослідних тем з фіторекультивації порушених територій. У 70-80-их рр. ХХ ст. професором кафедри В.І. Шандою були розроблені науково-обґрунтовані основи фіторекультивації антропогенно порушених земель Криворіжжя, екологічні підходи до боротьби з бур’яновою рослинністю.
У 2011 р. продовжено сучасний етап практичної науково-дослідної роботи кафедри з участі у Міжнародному проекті «Повернути ріку людям Партнерство на користь відновлення р. Саксагань в Кривому Розі як механізм підтримки міжсекторального діалогу». Цей проект був реалізований проекту «Нова Гута-Кривий Ріг. Партнерство у промислових регіонах» за участю Fundacja Miejsc I Ludzi Aktywnych (фундація MILA, (Польща). У цьому проекті кафедру представляв доцент Е.О. Євтушенко
У подальшому були реалізовані міжнародні проекти зі збереження біорізноманіття на території Жовтокам’янського кар’єру підприємства Хайдельбергцемент Україна. У 2014 під керівництвом доцента кафедри В.М. Савосько був виконаний проект «Територія кар’єру як депозитарій для рідкісних рослин і основа для екологічної освіти». У 2018 р. під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка був виконаний проект «Створення чагарникових угруповань як нового місця існування для біоти кар’єру».
Розширення тематики науково-дослідних тем пов’язано з фіторекультивацією порушених земель та інвентаризацією зелених насаджень, яка була визначена конкретними потребами підприємств. Під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка булі виконані: інвентаризація зелених насаджень промислових майданчиків (2016 рік – ПрАТ Центральний ГЗК, 2018 рік – ПрАТ Південний ГЗК) та фіторекультиваційні дослідження (2018 р. – промислові територій ПАТ Інгулецький ГЗК, 2018 р. – міські території).
У 2019 р. розпочата реалізація науково-дослідної теми «Виконання післяпроектного моніторингу впливу планованої діяльності видобування вапняків та глини, придатних для використання у якості цементної сировини, Жовтокам’янського родовища (ділянка №3), розташованого в Апостолівському районі Дніпропетровської області, на стан флори і фауни протягом 3 років (керівник - доцент кафедри Євтушенко Е.О.).
Активні фіторекультиваційні дослідження та проектна діяльність кафедри ботаніки та екології мають багату історію та є фундаментом якісної підготовки фахівців з біології та екології.
33
Miniaylo, A. A., N. V. Miniaylo, and V. M. Chayka. "Main environmental factors identification of disappearance of biota species in Ukraine." Naukovì dopovìdì Nacìonalʹnogo unìversitetu bìoresursiv ì prirodokoristuvannâ Ukraïni, no. 3(85) (August 5, 2020). http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2020.03.004.
Повний текст джерела
34
Pakholchuk, O. P. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ВОДНЕВОГО ДИХАЛЬНОГО ТЕСТУ В ДІТЕЙ ІЗ ХАРЧОВОЮ АЛЕРГІЄЮ ТА РОТАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (17 липня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2015.1.4676.
Повний текст джерелаАнотація:
<p> Беручи до уваги патогенетичні особливості синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР), була сформована гіпотеза про можливу схожість наслідків змін біоплівки кишечника при харчовій алергії<br />(ХА) та ротавірусній інфекції (РВІ) у дітей. Метою роботи було провести порівняльний аналіз результатів водневого дихального тесту (ВДТ) з глюкозою у дітей з ХА і РВІ. У дослідження було включено 37 пацієнтів віком від 1 міс. до 11 років з проявами ХА на шкірі, ІІ групу склали 28 дітей віком 2-10 років з РВІ. СНБР було виявлено у 43,4 % дітей з ХА та у всіх дітей з РВІ у перші дні захворювання (1-4 дні). Концентрація Н2 у видихуваному повітрі на 15, 30, 45 та 60 хв у дітей з РВІ достовірно перевищувала його рівень у дітей з ХА (р<0,05) та корелювала як з днем захворювання<br />(г=-0,41, р<0,05), так і днем лікування (г=-0,43, р<0,05). Максимальна різниця результатів тесту (А) не була пов'язана з днем хвороби, але залежала від лікування антибактеріальними препаратами (г=-0,38, р<0,05). Позитивний результат<br />тесту в дітей з ХА статистично достовірно корелював з тяжкістю симптомів ХА (г=0,37, р<0,05). ВДТ може бути<br />використаний для оцінки ефективності лікування РВІ (г=-0,43, р<0,05), тривалості захворювання (г=-0,41, р<0,05),<br />але не має зв'язку з тяжкістю симптомів. При ХА результати ВДТ з глюкозою, навпаки, мають прямий зв'язок з тяжкістю<br />та поширеністю симптомів на шкірі, загальною сухістю (г=0,36, г=0,37, г=0,67 відповідно, р<0,05). Похвилинний приріст<br />Н2 у всіх дітей дозволяє вказати на рівномірність розподілення пулу біоти по тонкій кишці в обох групах дослідження.<br /><br /></p>