Добірка наукової літератури з теми "Біоцид"

Резистентність бактеріальної патогенної мікрофлори до антибіотиків збільшується, що призводить до терапевтичних невдач при лікуванні інфекційних захворювань людини і тварин. Це спостерігається в усіх країнах. Бактерії здатні швидко адаптуватися до нових умов довкілля та виживають при впливі протимікробних засобів завдяки розвитку різних механізмів резистентності. Резистентність бактерій до дії протимікробних засобів зростає пропорційно збільшенню застосування засобів протимікробної дії. На відміну від проблеми резистентності до антибіотиків, актуальність проблеми стійкості бактерій до біоцидів встановлено відносно недавно. Деякі механізми резистентності до біоцидів та антибіотиків є спільними. Результати бактеріологічних, біохімічних та генетичних досліджень свідчать про те, що застосування активних молекул у продуктах біоцидної дії може призвести до збільшення кількості штамів бактерій, резистентних до антибіотиків. Селективний стрес, спричинений впливом біоцидів, може зумовлювати виникнення нових механізмів резистентності бактерій та їх поширення. Деяким біоцидам притаманна властивість сприяти збереженню мобільних генетичних елементів, носіїв генів, які кодують перехресну резистентність до біоцидів та антибіотиків. Поширення цих мобільних елементів, їх генетична організація та здатність до накопичення в біоплівках забезпечують умови, в яких підвищується потенційний ризик розвитку перехресної резистентності до антибіотиків та біоцидів. Через недостатність точних даних, зокрема щодо кількості антибіотиків та біоцидів, які використа- но, неможливо визначити, які саме біоциди найбільше підвищують ризик виникнення резистентності до антибіотиків. Припускають, що механізм розвитку резистентності бактерій запускається завдяки горизонтальній передачі генів та паралельному каскаду регулюючих сигналів, стимульованих впливом хімічних сполук, які діють як біоциди. Необхідно провести додаткові дослідження для визначення механізмів розвитку перехресної резистентності, виникнення резистентних до антибіотиків бактерій під впливом біоцидів у різних галузях їх застосування (наприклад, у медицині, ветеринарії, харчовій промисловості, при виготовленні косметичної продукції та інших споживчих товарів).

Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.

Дослідження біоти міксоміцетів ботанічного заказника місцевого значення «Шарівський», проведене у період 26 серпня – 15 листопада 2020 р. дозволило виявити 35 видів, що відносяться до 18 родів, 8 родин, 7 порядків та 2 підкласів класу Myxomycetes. Індекс різноманіття Маргалєфа для дослідженої біоти склав 18.6 (використовували десятковий логарифм), а індекс Менхініка – 4.1, що свідчить про відносно високий рівень різноманіття. Індекс Шеннона склав 1.4, індекс Сімпсона – 0.04, а індекс Пілоу ‒ 0.3, що вказує на високий рівень вирівненості видового спектру досліджуваної біоти. Розподіл виявлених видів за підкласами є майже однаковим, по 18 і 17 видів у двох підкласах, Lucisporomycetidae та Columellomycetidae відповідно. Найбільша кількість видів відноситься до порядків Stemonitidales та Physarales (по 8 видів), Trichiales (7). Серед родин провідне становище займає Physaraceae (8), Trichiaceae (7) та Amaurochaetaceae (6). Серед родів Cribraria Pers. (5), Arcyria F.H. Wigg., Trichia Haller та Physarum Pers. по 3 види. Більшість видів відносяться до ксилофільної екологічної групи (31; 88.6%), 3 види (8.6%) до кортикофільної і лише 1 вид (2.9%) до бріофільної, а Arcyria pomiformis продемонструвала змішану екологічну стратегію. Ці дані дають змогу охарактеризувати біоту міксоміцетів заказника як ксилофільну, що є звичайним для лісостепу. Серед субстратоутворюючих видів рослин, найбільше видів міксоміцетів було виявлено на Pinus sylvestris (24), всі інші субстратоутворюючі види значно поступаються за цим показником Quercus robur (7), Populus tremula та Fraxinus excelsior по 4 види. Досліджувана територія раніше не була об’єктом дослідження біоти міксоміцетів, тому всі виявленні види є новими для неї. Один з виявлених видів, Cribraria persoonii Nann.-Bremek вперше наводиться для лісостепової зони України та українського Лівобережжя, знайдена на мертвій деревині P. sylvestris.

У результаті польового дослідження, проведеного у серпні 2019 р., на території Сеймського регіонального ландшафтного парку виявлено 25 видів міксоміцетів, що відносяться до 17 родів, 7 родин, 6 порядків та 2 підкласів класу Myxomycetes. Згідно з оцінкою за скорегованим критерієм Chao1, виявлений перелік складає 77.6% видового складу біоти. Індекс різноманіття Маргалєфа для дослідженої біоти склав 13.7, індекс Шеннона ‒ 1.32, індекс Сімпсона – 0.06, а індекс Пілоу ‒ 0.28. Усі виявлені види є новими для української частини Середньоруських лісів. Один з виявлених видів, Comatricha anomala, є новим для України. Цей вид знайдено на мертвій деревині Betula pendula. Серед субстратних груп міксоміцетів у Сеймському РЛП переважають ксилофіли (18 видів, 65.4 %) та кортикофіли (8; 31%). Arcyria cinerea (Bull.) Pers. та Stemonitis pallida Wing, продемонстрували мішану екологічну стратегію. Серед субстратоутворючих рослин найбільше різноманіття міксоміцетів спостерігалося на субстратах, утворених відносно нечисленними видами: P. tremula (13 видів, 50.0%), Q. robur (11; 42.3%) та B. pendula (8 видів; 30.8%), у той час як на панівному у дослідженій частині парку P. sylvestris було виявлено лише 6 видів міксоміцетів (23,1%). Серед порядків за кількістю видів переважають Stemonitidales (11 видів; 42.3%) та Trichiales (8 видів; 30.8%), серед родин – Amaurochaetaceae (6; 23,1%) та Trichiaceae (8; 30.8%), серед родів – Arcyria (4; 15,4%), Lycogala, Stemonitis, Stemonitopsis та Comatricha (по 2 види; 7,7%). На субстратах, утворених різними видами рослин, таксономічна структура біоти міксоміцетів суттєво різниться. За співвідношенням між видами Trichiales та Stemonitidales субстратоутворюючі рослини утворюють такий ряд: P. sylvestris, B.pendula, P.tremula,R. pseudoacacia та Q. robur утворюють ряд 3.0 → 1.5 →1.5 →0.5 → 0.25.

Зернове господарство є основною галуззю рослинництва, що забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, індустріальну промисловість – сировиною. Однією з найбільш поширених зернових культур є жито озиме, яке характеризується високими харчовими та кормови-ми якостями. Культура має високу потенційну продуктивність, однак останніми роками спостері-гається значне зниження її урожайності. Одержання високих урожаїв лімітується поширенням та розвитком у агроценозах жита озимого шкідливих організмів. В умовах Полісся України впродовж 2016–2019 рр. проведено обстеження агроценозів жита озимого та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено видовий склад збудників грибних хвороб та фітофагів культури. Досліджено, що основну частку у структурі мікозів культури в Поліссі склали: Puccinia recondite Dietel & Holw. (35 %), Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker (23 %) та гриби роду Fusarium spp. (20 %). Поширення грибних хвороб в агроценозі варіювало в межах від 27,5 до 65,6 %. Найбільше розповсюдженими були бура листова іржа (65,6 %), звичайна коренева гниль (58,7 %) та септоріоз (38,4 %), а найменше – борошниста роса (27,5 %) і фузаріозна коренева гниль (32,8 %). Рівень розвитку мікозів був у межах 4,2–20,3 %. Найвищий ступінь ураження рослин відмічено бурою листовою іржею (20,3 %) та зви-чайною кореневою гниллю (15,7 %), а найнижчий – борошнистою росою (4,2 %) і септоріозом (7,5 %). Відзначимо, що за умови суттєвої зміни клімату в агроценозах упродовж останніх років спостерігається масове розмноження, інтенсивна міграція й розповсюдження комах. Заселеність агроценозів шкідниками варіювала від 8,7 до 21,8 %. Найбільше заселено посівів було смугастою хлі-бною блішкою (21,8 %) та шведською мухою (15,7 %), а найменше – цикадками (8,7 %). Досліджено поширення та рівень розвитку мікозів, заселеність шкідниками та забур’яненість посівів, що сприя-тиме розробці й обґрунтуванню екологічно безпечних систем захисту, які забезпечать отримання високих врожаїв безпечної зернової продукції та зменшення пестицидного навантаження на агроеко-системи.

У статті наведено актуальні алгоритми ведення пацієнтів із йододефіцитом, у тому числі оптимальний комплекс лабораторної оцінки тиреоїдного статусу перед призначенням терапії — визначення рівнів ТТГ, вільн. Т4 (та вільн. Т3), АТПО (та АТТГ), при підозрі на гіпертиреоз — визначення антитіл до рецептора ТТГ стимулюючих, за наявності додаткового утворення в ділянці щитоподібної залози — визначення рівнів паратгормону, кальцію іонізованого, 25-гідроксивітаміну D, кальцитоніну. Обґрунтовано необхідність ураховування інтерферуючих факторів, які впливають на результати досліджень (супутні стани у пацієнта, приймання препаратів, дотримання пацієнтом умов преаналітичного етапу), у тому числі можливість отримання хибних результатів, якщо пацієнт приймає препарати біотину та лабораторне до- слідження проводилося за біотин-залежною методикою імуноаналізу.

Схильність сировини біогенного походження до дії мікроорганізмів різна і залежить від її хімічного складу, виду мікроорганізмів, температури навколишнього середовища тощо. Для надання шкірам стійкості до дії мікроорганізмів застосовують біоциди – препарати для запобігання біопошкодженню. Цікавим є застосування у виробництві шкіри катіонного поліелектроліту полігексаметиленгуанідин гідрохлориду.

В першому роздірі розглянуті теоретичні аспекти застосування маркетингу на агропромислових підприємствах. В другому розділі проведене аналітичне дослідження ринку садивних матеріалів та діяльності ТзОВ «Біосад». В третьому розділі запропоновані заходи щодо впровадження інструментів агромаркетингу у діяльність ТзОВ «Біосад».

Дисертація присвячена вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми підвищення рівня екологічної безпеки експлуатації підземних нафтогазопроводів, внаслідок зменшення відмов в їх роботі за рахунок розроблення та впровадження в практику переізоляцїї трубопроводів інноваційних біостійких протикорозійних покриттів на проблемних ділянках, де можливий ризик розвитку мікробіологічної корозії під дією корозійнонебезпечних грунтових мікроорганізмів. Проведено аналіз відмов підземних нафтогазопроводів з врахуванням біологічного фактора та їх вплив на довкілля. Науково обгрунтовано вибір інгібіторів корозії (біоцидів) для модифікації праймерів та мастик на бітумно-полімерній основі. Проведено комплексні дослідження по визначенню корозійної активності грунтів на ділянках МГ «Пасічна-Долина», «Пасічна-Тисмениця» та «Роздільна-Ізмаїл». Встановлено закономірності впливу природи інгібітора й складу електроліта на водонасичення базової та модифікованих мастик в довготривалому експерименті. Проведено комплекс досліджень по впливу ЧАС та похідних діоксодекагідроакридину на ріст і ферментну активність бактерій циклу сірки та швидкість корозії сталевих зразків, встановлено механізм блокування гідрогеназної реакції СВБ і ТБ бактерій. Вперше експериментально встановлена біорезистентність інгібіторів корозії «Г» і «К» та дано теоретичну оцінку біорезистентності похідних діоксодекагідроакридину. Вперше одержано біостійкі протикорозійні покриття на бітумно-полімерній основі (патенти №№ 82775, 84769, 89709), які успішно пройшли випробування в умовах УМГ «Прикарпаттрансгаз». Запропоновано інноваційне рішення зняття локалізовано незруйнованої ізоляції та пошкодженого праймера за екобіотехнологією (патент № 18222/ЗА/12).
Диссертация посвящена решению актуальной научно-технологической проблемы повышения уровня экологической безопасности эксплуатации подземных нефтегазопроводов, вследствие уменьшения отказов в их работе, за счет разработки и внедрения в практику переизоляции трубопроводов инновационных биостойких противокоррозионных покрытий на проблемных участках, где возможен риск развития микробиологической коррозии под действием коррозионнопасных почвенных микроорганизмов. Проведен анализ отказов подземных нефтегазопроводов с учетом биологического фактора и их влияния на окружающую среду. Научно обоснован выбор ингибиторов коррозии (биоцидов) для модификации праймеров и мастик на битумно-полимерной основе. Впервые изучено влияние гетеротрофных бактерий, выделенных из поврежденного битумного покрытия МГ, на устойчивость модифицированных битумно-полимерных мастик. Установлены закономерности влияния природы ингибитора и состава электролита на водонасыщение базовой и модифицированных мастик в длительном эксперименте. Полученные количественные зависимости водонасыщения базовой и модифицированных мастик от природы ингибитора и состава электролита приводят к повышению диэлектрических свойств изоляционных покрытий и предотвращают возникновение экологических катастроф при использовании модифицированных мастик в болотных, заиленных грунтах, из-за повреждения металла подземных нефтегазопроводов вследствие развития биокоррозии. Проведен комплекс исследований по воздействию четвертичных азотсодержащих ингибиторов коррозии и производных диоксодекагидроакридина на рост и ферментативную активность бактерий цикла серы и установлен механизм блокировки гидрогеназной реакции коррозионноактивных сульфатредуцирующих бактерий. Впервые установлена биорезистентность ингибиторов коррозии «Г» и «К» в длительном эксперименте, использование модифицированных противокоррозионных покрытий с их участием будет способствовать замедлению деградации изоляционного покрытия в процессе эксплуатации. Впервые дана теоретическая оценка биорезистентности производных диоксодскагидроакридина, исходя из значений энергии химической связи между углеродными атомами фенольного ядра и атомами модифицирующих элементов, что дает основание рассматривать их перспективными составляющими полифункциональных ингибирующих систем. Проведено исследование воздействия производных диоксодскагидроакридина и четвертичных азотсодержащих соединений (ЧАС) на ацидофобные тионовые бактерии Thiobacillus sp, среди которых максимально эффективными по отношению к этой группе микроорганизмов оказались ингибиторы 1/0 среди производных диоксодскагидроакридина и ингибитор «Ж» среди (ЧАС), которые проявили степень блокировки роста 95,8 и 97,1% соответственно и почти на 90% скорость коррозии стальных образцов, комплексное использование которых позволит обеспечить невозможность микробной коллонизации поверхности подземных нефтегазопроводов и повысит уровень экологической безопасности на протяжении длительного времени их эксплуатации. Впервые получены биостойкие противокоррозионные покрытия на битумно-полимерной основе (патенты №№ 82775, 84769, 89709), которые успешно прошли испытания в условиях УМГ «Прикарпаттрансгаз», внедрение которых в практику переизоляции действующих трубопроводов повысит уровень экологической безопасности их эксплуатации. Получило дальнейшее развитие изучение физиолого-биохимических свойств микроорганизмов разных экологотрофических групп, которые были выделены из поврежденных праймеров и битумного покрытия магистральных газопроводов, проложенных в грунтах различной коррозионной активности. Полученные результаты составляют основу для разработки современной зкобиотехнологии защиты от микробной коррозии, внедрение которой повысит одновременно производительность и качество ремонтных операций, что приведет к уменьшению отказов и обеспечит экологическую безопасность трубопроводных систем Украины (патент № 18222/ЗА/12).
The thesis is devoted to the solution of current scientific and applied problem devoted to the increase of ecological safety level of subsurface oil and gas pipelines exploitation by reducing failures in their work due to the development and introduction of pipeline reisolation by biostable innovative anticorrosive coatings on the problem areas, where there is a possible risk of microbiological corrosion development under the influence of soil microorganisms, which may cause corrosion. The analysis has been conducted of the subsurface oil and gas pipeline failures taking into account the biological factor and their influence on environment. The choice of corrosion inhibitors (biocides) applied for the modification of asphalt-polymer based primers and mastic has been scientifically substantiated. Complex research has been carried out to determine the corrosion activity of soils at the sites of Main Gaspipelines "Pasichna-Dolyna", "Pasichna-Tysmenytsia" and "Rozdilna-Izmail". During long-term experiment there has been determined the influence regularities of inhibitor and electrolyte composition nature on water saturation of base and modified mastics. A set of studies have been carried out devoted to the influence of nitrogen-containing corrosive inhibitors on the growth and enzyme activity of sulfur cycle bacteria and corrosion rate of steel samples. The blocking mechanism of hydrogenase reaction of sulfate-reducing and thionic bacteria has been established. It is the first time that bioresistance of corrosion inhibitors “G” and “K” has been proved. Besides, theoretical estimation of bioresistance of dioxodecahydroacridine derivatives has been given. It is also the first time when biostable anticorrosive coatings on the asphalt-polymer basis have been developed (Patents №№ 82775, 84769, 89709). The latter have been successfully tested within the conditions of the Department of Main Gas Pipelines “Prykarpattransgas”. The innovative solution has been proposed of removing locally situated undamaged isolation and damaged primer with the application of ecobiotechnology (Patent № 18222/3 А/12).

Зазначено, що сучасні геохімічні методи дослідження мінеральної сировини, дозволили виявити в текучих і лежалих хвостах гірничозбагачувальних комбінатів басейну промислові та близькі до промислових концентрації золота, срібла, скандію, ванадію та інших благородних, рідкісних і розсіяних металів. Основними їх мінералами-концентраторами є егірин, рибекіт, тетраферрибіфотит, кумінггоніт, біотит, гранат. Технології виділення цих мінералів з хвостів мінералогічно обгрунтовані, досліджені і апробовані в напівпромислових умовах. Охарактеризовано особливості, хвостосховища Кривбасу.

Збірник містить результати теоретичних і прикладних різноспрямованих досліджень біогеоценологічних основ оптимізації степових ландшафтів за такими напрямками: оптимізація техногенних ландшафтів в теорії біогеоценології, лісові культурбіогеоценози природних і антропно трансформованих територій, сучасний стан біоти техногенних ландшафтів, садово-паркові угруповання в оптимізації техно- і урболандшафтів, технотолерантність та фіторізноманіття антропно змінених екосистем, біогеоценологія у фундаментальній фаховій підготовці біологів, географів, природознавців. Наукове видання розраховане на широке коло біологів, екологів, студентів, аспірантів, викладачів, науковців.