Статті в журналах: "Біохімічний процес"

1

Смоляр, Н. І., та М. Ю. Лесіцький. "ОСОБЛИВОСТІ ФОСФОРНО- КАЛЬЦІЄВОГО ОБМІНУ В РОТОВІЙ РІДИНІ ДІТЕЙ З РІЗНИМИ РІВНЯМИ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ЕМАЛІ ТА ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 88–94. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.16.

Повний текст джерела

Анотація:

вивчення стану емалі є мінералізувальна, оскільки вона забезпечує вторинну мінералізацію зубів після їх прорізування шляхом підтримання гомеостазу порожнини рота. Відомо, що вирішальне значення у підтриманні стану карієсрезистентності мають процеси мінералізації емалі, які здійснюються за умови збереження оптимального електролітного балансу в ротовій рідині. На процеси формування резистентності емалі впливають ряд чинників, як місцевих, так і загальних, які також залежать від різних функціональних станів порожнини рота. Тому, особливої уваги заслуговують біохімічні дослідження ротової рідини у дітей із різними рівнями резистентності емалі на тлі зубощелепних аномалій. Мета дослідження – оцінка біохімічних властивостей ротової рідини у дітей із різними рівнями резистентності емалі та зубощелепними аномаліями. Методи дослідження. Дослідження концентрації основних неорганічних компонентів ротової рідини (загального кальцію, неорганічного фосфору та магнію) проведено у 88 дітей 12 та 15 років із ЗЩА. Біохімічні дослідження ротової рідини проводились в клінічно-біохімічній лабораторії на базі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено показники фосфорно-кальцієвого обміну в ротовій рідині дітей із різними рівнями резистентності емалі та ЗЩА. У осіб 12 років із аномаліями окремих зубів виявлена висока концентрація кальцію, у дітей цього ж віку з аномаліями зубних рядів та аномаліями прикусу встановлено знижений вміст кальцію. Вміст неорганічного фосфору значно найвищим виявлено у дітей із аномаліями прикусу, а у осіб з аномаліями окремих зубів значно зниженим. Установлено виражені відмінності у концентрації даних елементів у ротовій рідині між КР та УР-КС дітьми 15 років із ЗЩА. У дітей з КР емаллю та аномаліями окремих зубів, зубних рядів та прикусу вміст кальцію у рото- вій рідині вищий, а фосфору – нижчий, порівняно із дітьми з цією ж ортодонтичною патологією, але емаллю, сприйнятливою до каріозного процесу. Висновки. Отримані результати дослідження свідчать, що у дітей з аномаліями окремих зубів виявлено вищий вміст кальцію та нижчий вміст неорганічного фосфору ротовій рідині порівняно із дітьми з аномаліями прикусу. Встановлено вищий вміст кальцію, магнію та знижений вміст неорганічного фосфору у ротовій рідині дітей із ЗЩА та КР емаллю порівняно з дітьми з УР-КС емаллю. Оскільки даний віковий період дитини співпадає із пубертатним періодом розвитку та періодом третинної мінералізації постійних зубів, дані зміни гомеостазу ротової рідини слід враховувати при плануванні профілактики карієсу зубів у цієї категорії пацієнтів, особливо з емаллю, сприйнятливою до каріозного процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Непорожня, В. М. "ТРОМБОЦИТИ І ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ЗАГОЄННЯ РАН М’ЯКИХ ТКАНИН ОБЛИЧЧЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 39–42. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Здатність до регенерації притаманна кожній тканині людського організму. Проблема патологічного загоєння ран залишається актуальною через зростаючі естетичні вимоги пацієнтів. Регенераційна здатність пошкоджених тканин забезпечує відновлення функції. Мета дослідження. Проаналізувати деякі біохімічні показники крові у пацієнтів з різними результатами загоєння ран м’яких тканин обличчя. Матеріал та методи досліджень. На основі результатів проведених досліджень було вивчено регенераційну здатність пошкоджених тканин. Під час госпіталізації було проведено загальноклінічні дослідження. Проведена серія лабораторних досліджень (загальний та біохімічний аналіз крові) у пацієнтів основної і контрольної групи (з ускладненнями і без ускладнень відповідно). Проведено комплексне дослідження перебігу ранівного процесу у 30 пацієнтів із ранами шкіри та підшкірної клітковини. Вік пацієнтів – від 18 до 69 років. Середній вік пацієнтів – 43,5 років. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми Microsoft Excel. Результати та їх обговорення. Отримані результати статистичного аналізу Р<0,01 свідчать про достовірну різницю біохімічних показників у пацієнтів із розходженням швів і без ускладнень ранового загоєння. Висновки. На основі проведених досліджень рівень загального білка крові і кількість тромбоцитів є важливими складовими частинами регенераційного потенціалу організму, оскільки відображають готовність організму до відновлення ушкоджених тканин. Суттєве зниження рівня загального білка крові і кількість тромбоцитів може бути фактором ризику розвитку післяопераційних ускладнень загоєння ран. Аналіз показників лабораторних досліджень будує важливий фундамент для прогнозування можливих ускладнень, складання плану лікування та корекції наявних соматичних захворювань. На думку автора, важливим є проведення повторних досліджень, що дає змогу визначити перебіг інфекційного процесу та ефективність лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Мажак, К. Д., та О. А. Ткач. "Прогностично значущі чинники ефективності лікування хіміорезистентного туберкульозу". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 17. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-14.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Складність трактування змін біохімічних показників зумовлена їхніми різними захисними функціями, мобілізація котрих залежить від вираженості відповіді на інтенсивність агресії, що визначається біологічними властивостями мікобактерій туберкульозу (МБТ) й адекватністю реакції організму. Вивчення особливостей зрушень із боку ключових ланок біохімічних процесів у хворих на туберкульоз (ТБ) з різним клінічним перебігом, профілем хіміорезистентності МБТ дасть можливість науково обґрунтувати оптимальні моделі застосування індивідуальної пацієнт-орієнтованої корекції ведення випадку, що сприятиме інтенсивнішому відновленню реактивності організму, підвищенню результативності стаціонарного лікування та запобігатиме розвитку рецидиву. Матеріали та методи. З цією метою вивчено особливості змін низки ключових біохімічних показників у крові 126 хворих на хіміорезистентний ТБ (ХРТБ) з різною ефективністю лікування до, під час (3,5-4 місяці), після курсу інтенсивної хіміотерапії (ХТ), що дало змогу визначити величину впливу ХТ і виявити прогностичні маркери сприятливого чи несприятливого перебігу специфічного процесу. Залежно від результативності лікування хворих розподілили на три групи: І група – 44 особи з позитивною клініко- рентгенологічною динамікою та БК- (ХТ ефективна); ІІ група – 42 особи з незначною позитивною рентгенологічною динамікою або її відсутністю та БК- (ХТ малоефективна); ІІІ група – 40 хворих із негативною рентгенологічною динамікою, збереженим бактеріовиділенням або його реверсією (ХТ неефективна). Результати та їх обговорення. У хворих на вперше діагностований ХРТБ легень незалежно від тяжкості процесу зростають рівні глікопротеїнів, фібрину, α1-антитрипсину, γ-глобулінів, молекул середньої маси (МСМ), знижується вміст альбуміну. При тяжчому перебігу захворювання (поширений легеневий процес із деструкціями, масивне бактеріовиділення, виражена імуносупресія) суттєво зростають рівні С-реактивного білка, аденозиндезамінази (АДА), загальної оксидантної активності (ЗОА), перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), гаптоглобіну (Нр) і, відповідно, МСМ. За наявності вираженого синдрому системної запальної відповіді поглиблюється диспротеїнемія та вдвічі відносно норми зростають рівні МСМ. Прогностично значущими чинниками недостатньої ефективності ХТ є: надмірно виражена гострофазова мобілізація захисних сил організму, що супроводжується виснаженням резервів детоксикації; підвищення АДА, Нр, коефіцієнту De-Ritisa, високий рівень інтоксикації (МСМ >0,38 ум. од.), дефіцит антиоксидантного, антипротеолітичного потенціалів. Встановлено максимально допустиму прогностичну межу параметрів окремих біохімічних показників для прогнозу ефективності ХТ («успішна» чи «неуспішна») у хворих на ХРТБ легень: у разі успішної ХТ АДА <18,0 од. акт., МСМ <0,30 ум. од., ЗОА <15,0 %, ПГЕ <14,5 %, Нр <2,0 г/л. У хворих із несприятливим прогнозом лікування зазначені показники вищі (р <0,01). Проведений кореляційний аналіз між досліджуваними біохімічними показниками свідчить про предикторну інформативність більшості з них (системи перекисного окислення ліпідів – антиоксидантного захисту, протеїнази – інгібітори протеїназ, МСМ – АДА, Нр, α1-антитрипсин – АДА) стосовно вираженості деструктивних змін у легеневій тканині, рівня ендогенної інтоксикації та стану мембранозалежних процесів, а отже, ефективності лікування. Визначення цих показників є інформативним лабораторним доповненням до загальноприйнятих методів обстеження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Блятон, Артем, та Ірина Мазуркевич. "НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОДУКЦІЇ З МОЛОКА". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 6 (6 жовтня 2019): 38–40. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.06.00.009.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто біохімічні та фізико-хімічні процеси, які проходять під час проведення процесу новітніх технологій нагрівання з витягуванням продукту з молока , а саме м’якого сиру. Стаття ставить проблеми необхідних умов для досягнення оптимального витягування згустку та інноваційних технологічних процесів, що призводять до фізико-хімічних змін продуктів з молока.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Grycyk, R. A., I. V. Kireev, О. А. Struk та V. M. Ivanochko. "ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ТА ГЕПАТОПРОТЕКТОРНОЇ АКТИВНОСТІ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ ПОЛИНУ ГІРКОГО ТА ПОЛИНУ ЗВИЧАЙНОГО". Фармацевтичний часопис, № 2 (23 червня 2019): 67–75. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10247.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідження гострої токсичності та гепатопротекторної активності трави полину гіркого та полину звичайного. Матеріали і методи. Для визначення гострої токсичності використовували методику доклінічного вивчення безпечності лікарських засобів. Вивчення гепатозахисної активності екстрактів полину гіркого та полину звичайного проводили на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту. Як препарат порівняння використовували гепатопротектор вітчизняного виробництва таблетки «Силібор». Результати й обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що внутрішньошлункове введення екстрактів трави полину гіркого та полину звичайного у дозі 6000 мг/кг не призводить до загибелі тварин, змін зі сторони інтегральних, гематологічних, біохімічних показників та морфологічної структури внутрішніх органів піддослідних тварин не виникає, що вказує на відсутність токсичної дії екстрактів в даній дозі, та характеризує їх як практично нетоксичні (V клас токсичності, LD50 > 5000 мг/кг) відповідно до класифікації речовин за токсичністю. При гострому токсичному уражені печінки екстракти полину гіркого та полину звичайного проявляють виразну гепатопротекторну активність, пригнічуючи перекисні деструктивні процеси та зменшуючи розвиток синдрому цитолізу і практично не поступаються препарату порівняння «Силібор». Висновки. Вивчення гострої токсичності після внутрішньошлункового введення екстрактів трави полину гіркого та полину звичайного у дозі 6000 мг/кг не призводило до загибелі тварин, вони були охайними, мали задовільний апетит, нормально реагували на звукові і світлові подразники, процеси сечовиділення і дефекації були у нормі, порушення дихання та судом не спостерігали. Досліджувані екстракти полину гіркого та полину звичайного проявляють при гострому токсичному ураженні печінки гепатопротекторну активність, про що свідчить зниження інтенсивності процесу перекисного окислення ліпідів та зменшення токсичності дії тетрахлорметану, доводячи біохімічні показники крові та гомогенату печінки тварин до рівня інтактних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Білик, Л. В., О. А. Снісар та К. О. Ліфер. "РОЛЬ І МІСЦЕ БІОЛОГІЧНОЇ ХІМІЇ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 101–6. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано роль і місце біологічної хімії як дисципліни медико- біологічного циклу в процесі підготовки фахівців з медичної реабілітації. Оскільки в Україні є багато людей, які перенесли захворювання, після яких необхідна тривала реабілітація (Covid-19, захворювання серцево-судинної та нервової систем, опорно-рухового апарату, поранення під час бойових дій на Сході України), питання розбудови та реформування системи реабілітації у сфері охорони здоров’я є надзвичайно актуальним. Вивчено сучасне законодавство України про реабілітацію у сфері охорони здоров’я. Охарактеризовано систему підготовки фахівців з реабілітації та визначено основні завдання біологічної хімії для формування спеціаліста з глибоким розумінням біохімічних процесів людського організму при різних формах патології, готового використовувати результати біохімічних досліджень для контролю стану пацієнта, реакцій його організму на проведені реабілітаційні заходи. Наведено основні компетентності майбутніх фахівців з медичної реабілітації, формування яких забезпечує вивчення біологічної хімії. До таких компетентностей належить здатність аналізувати результати біохімічних досліджень, які застосовуються для діагностики найбільш розповсюджених захворювань людини, розуміння діагностичних можливостей сучасних лабораторій, уміння використовувати біохімічні методики для контролю ефективності заходів з медичної реабілітації. Акцентовано увагу на основних біохімічних маркерах найбільш поширених захворювань, які потребують реабілітації. Оскільки кінезіотерапія займає важливе місце у реабілітаційних планах, особливу увагу приділено питанням біохімії м’язів, м’язового скорочення, відновлення м’язової діяльності. Зроблено висновок про те, що біологічна хімія є однією з фундаментальних дисциплін у підготовці майбутніх фахівців з медичної реабілітації та забезпечує ґрунтовне розуміння процесів в організмі при різних формах патології. Це важливо для розробки плану реабілітації та контролю ефективності заходів під час усіх реабілітаційних періодів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Vusyk, D. O. "Зміни гематологічних та біохімічних показників крові кішок за піометри до і після лікування". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (26 лютого 2018): 40–43. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8308.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед акушерських та гінекологічних захворювань одні з перших місць займають ендометрит та піометра. Для постановки діагнозу і в якості контролю лікування широко використовують клінічний і біохімічний аналізи крові. У кішок діагностика піометри частіше базується на клінічних ознаках тому, що лабораторні методи діагностики не достатньо обґрунтовані. Дослідження проводились на кафедрі хірургії Сумського національного аграрного університету та в центрі ветеринарної медицини «Хелс» міста Суми. У роботі викладені матеріали власних досліджень авторів щодо визначення морфологічного складу крові та біохімічних показників у здорових тварин та кішок за піометри. Дослідження проводили до і після проведення терапії. Визначали діагноз загальноклінічними методами результати яких підтверджували лабораторними та спеціальними методами досліджень. Для консервативного лікування кішок за піометри використовували комбінацію препаратів алізін 10 мг/кг та галапан 0,001–0,002 мг/кг в поєднанні з кобактаном. Під час морфологічного дослідження крові визначали такі показники: кількість еритроцитів, концентрацію гемоглобіну, кількість лейкоцитів, лімфоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), лейкограму. Біохімічні дослідження крові проводили фотометричним способом на біохімічному аналізаторі-напівавтоматі StatFax 1804. Загальний білок, сечовину, креатинін, АЛТ, АСТ, діастазу, йодну пробу, глюкозу визначали за загальноприйнятою методикою. У статті описані зміни морфологічного складу крові в різні періоди прояву піометри. Встановлено, що підвищення рівня лейкоцитів не є обов’язковою ознакою при піометрі, а навпаки, при розвитку патологічного процесу рівень лейкоцитів знижується. Виражений лейкоцитоз (21,6 ± 1,12 Г/л) спостерігався лише в перші доби прояву піометри. Аналіз даних проведеного нами дослідження показало, що у кішок за піометри, на відміну від здорових самок, відбувається збільшення показників сечовини, креатиніну, АЛТ і АСТ, діастази. Йодна проба позитивна і спостерігається явище гіперглікемії. Консервативне лікування тварин за піометри сприяло зниженню лейкоцитозу, ШОЕ, нормалізації кількості паличкоядерних, сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів та лімфоцитів. Після терапії кішок за піометри показники креатиніну, сечовини, АЛТ, АСТ, діастази та глюкози поступово нормалізувались.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Киричко, Б. П., та В. В. Семіренко. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО-ГНІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ КІНЦІВОК У СВИНЕЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 204–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Матеріали статті присвячені розробці ефективних, науково обґрунтованих схем лікування запа-льно-гнійних процесів дистального відділу кінцівок у свиней. Її мета – вивчити класичну й експериме-нтальну схеми лікування окремих нозологічних форм дистального відділу кінцівок у свиней у порівня-льному аспекті, визначити особливості дії лікарських засобів на показники крові хворих свиней. За-вдання: провести апробацію схем лікування свиней, хворих на гнійно-запальні процеси дистальноговідділу кінцівок; визначити окремі морфологічні, біохімічні, імунологічні показники крові до та у про-цесі лікування. В ході реалізації мети і завдань роботи використані клінічні, гематологічні, імуноло-гічні та біохімічні методи. В результаті встановлено, що у хворих свиней відбувається підвищеннякількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів. Також виявлено зниження показників акти-вності імунітету у хворих свиней. У хворих на запально-гнійні процеси свиней зареєстровано збіль-шення рівня гексоз, глікозаміногліканів, глікопротеїдів та концентрації сіалових кислот, що вказує навтягування у запальний процес структурних елементів сполучної тканини опорно-рухового апарату.Результати проведених досліджень свідчать, що у хворих тварин відбувається підвищення вмістумалонового діальдегіду та активності каталази, що обумовлене активацією антиоксидантної сис-теми. Також помічено дефіцит кальцію, фосфору, вітаміну А і β-каротину. Зважаючи на отриманірезультати лабораторних досліджень крові хворих тварин, нами була запропонована схема ліку-вання, що передбачала застосування лікарських засобів патогенетичного спрямування. Порівнюючикласичну й експериментальну схеми лікування, встановлено особливості дії лікарських засобів на по-казники крові хворих свиней. Зокрема встановлено, що препарат «Трифузол 1 %» підвищує кількістьспецифічних компонентів імунної системи (Т- і В-лімфоцити, популяція Т-клітин, NK-клітини), сти-мулює метаболізм сполучної тканини і антиоксидантної системи організму. Також нормалізуютьсяморфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові, прискорюється одужання свиней, хворих нагнійно-запальні процеси дистального відділу кінцівок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Sybil, Maria, Khrystyna Shavel, Maryana Chekhovska, Liubov Chekhovska та Alla Khokhla. "Оцінка стану здоров’я студентів-реабілітологів за даними біохімічного авто моніторингу". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 73–78. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-73-78.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Проблема здоров’я осіб молодого віку названа одним із пріоритетних напрямів діяльності ВООЗ у ХХІ ст. та є вкрай актуальною для України. Перспективним напрямом є розширення знань про здоров’язберігальну компетенцію за допомогою формування вмінь і навичок у процесі індивідуального моніторингу стану здоров’я за окремими біохімічними показниками, самостійно отриманими в процесі проходження практикуму з біохімії рухової активності та клінічної біохімії. Мета – оцінити стан здоров’я студентів-реабілітологів за даними біохімічного автомоніторингу. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел, біохімічні – екскреція вітаміну С, активність ферменту каталази крові, уміст гемоглобіну в крові, екскреція білка, цукру, кетонів та значення рН за експрес-методикою «Penta-PHAN» («Lachema», Чехія), велоергометрична проба «Vita maxima», математична обробка даних за критерієм Стьюдента. Обстежено 50 студентів 3-го курсу віком 19–20 років зі спеціальності «Фізіо- та ерготерапія» Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (ЛДУФК). Результати дослідження. У дівчат екскреція вітаміну С становить 18,04 ± 0,522 мг/добу, у хлопців – 27,24 ± 0,746 мг/добу (р<0,05), каталазне число – 9,4 ± 0,27, тобто відповідає нормі. Уміст гемоглобіну в дівчат був 120 ± 1,32 г/л, у хлопців – 130 ± 1,9 г/л (р<0,05). У 4 % студентів виявили сліди білка в сечі. Інші патологічні елементи були відсутні. Значення pH сечі – 5,2, що є нормою. Результати проби «Vita maxima» свідчать, що показники дівчат були 150 Вт, що становить 75 % норми дорослих жінок; хлопців – 200 Вт, або 80 % дорослих чоловіків. Висновки. Біохімічні показники студентів перебувають близько межі вікової норми, патологічних показників сечі не виявлено, крім слідів білка. Тест «Vita maxima» декларує резерв для досягнення зрілості. Занижені біохімічні показники спонукають індивідуально коректувати харчовий раціон і перманентний автомоніторинг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Hryniuk, V. I. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ САМООЧИЩЕННЯ ПРАВИХ ПРИТОК РІЧКИ СВІЧІ БАСЕЙНУ ДНІСТРА". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 77–82. http://dx.doi.org/10.15421/40280316.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати досліджень процесу розбавлення стічних вод, які надходять до правих приток річки Свічі басейну Дністра. Описано проблеми забруднення малих річок у межах впливу нафтогазової промисловості. Визначено чинники впливу на природний процес самоочищення річок. Обґрунтовано методику визначення кратності та інтенсивності процесу розбавлення стічних вод у річках Тур'янка, Саджава та Лущава. Проаналізовано статистичні дані екологічного моніторингу Долинського підприємства нафтогазової промисловості за період 2007–2016 рр. На основі щоквартальних даних відбору проб води обчислено середнє значення концентрацій хімічних елементів за рік у місці скиду стічних вод, 500 м вище та 500 м нижче випусків № 1, 2, 3, 4 Долинського підприємства нафтогазового комплексу. Внаслідок виявлено перевищення гранично допустимої концентрації за такими забруднювальними речовинами: хлориди, амоній сольовий, нітрити, азот амонійний та біохімічне споживання кисню (БСК5), за якими здійснено подальший розрахунок показника інтенсивності розбавлення стічних вод у річках Тур'янка, Саджава та Лущава. Зображено та проаналізовано динаміку зміни біохімічного споживання кисню на ділянці 500 м вище та 500 м нижче від місця чотирьох випусків стічних вод. Проведені розрахунки підтверджують закономірність: із збільшенням швидкості течії річки підвищується кратність розбавлення, а також свідчать про забруднення правих приток річки Свічі, природний процес самоочищення яких відбувається дуже повільно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Леонтьєва, І. О., та В. А. Хобін. "ПРОЦЕС ВИСТОЮВАННЯ ТІСТОВИХ ЗАГОТОВОК ЯК ОБЄ’КТ УПРАВЛІННЯ". Automation of technological and business processes 10, № 3 (13 листопада 2018): 19–22. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i3.1085.

Повний текст джерела

Анотація:

Процес вистоювання тістових заготовок складається з багатьох фізико-механічних та біохімічних процесів, що ускладнює управління та отримання оптимальних показників якості на виході готового продукту. Велика кількість регульованих змінних та інформаційних потоків впливає на хід протікання процесу дозрівання тіста. У шафах (камерах вистоювання) підтримується строгий температуро-вологісний режим. Важливо не тільки з високою точністю підтримувати температуру в межах 35-40 ° С, а вологість 75-85%, але і регулювати ці параметри для оптимізації процесу вистоювання в залежності від виду виробів, які виготовляються. Під впливом температури в шафі вологість з поверхні виробу випаровується одночасно з процесом розпушення тіста в обсязі під впливом СО2 в результаті спиртового бродіння. В даній статті розглядаються способи прискорення дозрівання тіста та пропонується введення додаткового каналу управління, який відображатиме інтенсивність газоутворення під час спиртового бродіння, а саме визначатиме приріст об’єму тістової заготовки на етапі вистоювання з метою підвищення якості хлібобулочних виробів. Завдяки камерам відеоспостереження додатково контролюватиметься об’єм тістової заготовки. Саме це дозволить встановити оптимальний час вистоювання для того чи іншого виду хлібобулочних виробів. Камери відеоспостереження зможуть ідентифікувати в першу чергу приріст висоти тістової заготовки. Отримана інформація по даному каналу буде передаватися до лабораторії з метою швидкого реагування, використовуючи найоптимальніший варіант прискорення процесу дозрівання тіста.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Kryzhska, T. "Дослідження ефективності використання бактеріальних препаратів на якісні характеристики делікатесних виробів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (4 лютого 2017): 76–80. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7515.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено упродовж визрівання фізико-хімічні, біохімічні та мікробіологічні характеристики делікатесного продукту з м’яса птиці, виготовленого зі застосуванням бактеріального препарату та нетрадиційних інгредієнтів рецептури. У статті показано, що корисна мікрофлора бактеріального препарату, який містить композицію бактеріальних штамів, позитивно впливає на сировину – філе курчат-бройлерів, в якому відбувається зміна не лише фізико-хімічних, а головне – біохімічних показників. Перетворення вільних амінокислот і летких жирних кислот не тільки характеризує біологічну цінність продукту, а насамперед, обумовлює його смак і аромат. Доказом, є більш високий (до 30%) вміст вільних амінокислот як в якісному, так і в кількісному складі, порівняно з контролем. Показано, що в продукті з бактеріальним препаратом на кінцеву добу ферментування вміст летких жирних кислот на 11,6% був вищим, ніж у контролі. Ефективність використання у продукті бактеріального препарату підтверджена і результатами мікробіологічних досліджень, за яких дослідний продукт був готовий на 3 доби раніше, ніж контроль. Отже, доведено, що використання бактеріального препарату змінює інтенсивність та спрямованість процесу визрівання продукту, надає та формує специфічні смако-ароматичні властивості та забезпечує продукту гарантовану якість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Драндар, А. В., І. О. Леонтьєва та В. А. Хобін. "МОДЕЛЮВАННЯ СЕРЕДОВИЩА ВИСТОЮВАННЯ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ ЯК ОБ’ЄКТА КЕРУВАННЯ". Automation of technological and business processes 11, № 2 (26 червня 2019): 16–23. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v11i2.1371.

Повний текст джерела

Анотація:

Процес вистоювання тістових заготовок складається з багатьох фізико-механічних та біохімічних процесів, що ускладнює управління та отримання оптимальних показників якості на виході готового продукту.Велика кількість регульованих змінних та інформаційних потоків впливає на хід протікання процесу дозрівання тіста. У шафах (камерах вистоювання) підтримується строгий температуро-вологісний режим. Дотримання регламенту технологічного процесу можливе лише за його автоматизації. Питання автоматизації технологічнихпроцесів все більше постає перед сучасними підприємствами. Огляд існуючих розробок показує наявність суттєвих недоліків. На кафедрі АТП і РС розроблено новий підхід до автоматизації одного з процесів виробництва хліба – вистоювання заготовок з тіста. Було розкрито мету технологічного процесу вистоювання тіста та виділено основні технологічні параметри, на які необхідно накласти регламент, для того щоб якість вихідної продукції була відповідною. Враховано можливість реалізації керуючих дій та отримання інформації про фактичні значення технологічних параметрів виходячи з можливостей сучасних технічних засобів автоматизації. Метою роботи єрозробка найбільш близької до процесу вистоювання тіста моделі, яка б описувала його основні властивості з можливістю їх відображення та дослідження. Модель розроблена таким чином, щоб в подальшому її можна було б використати як основу при синтезі моделі системи автоматичного регулювання. Складено структурну схему моделі об’єкта керування. Вагомі вхідні «прямі» та «перехресні» дії математично описані статичними аперіодичними ланками другого порядку. Важливо відмітити, що розроблено модель id-діаграми вологого повітря та доведено її достовірність. Представлена повна математична модель об’єкту керування і зроблено висновок про можливість її використання у подальших розробках.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Боднар, П. Я., І. М. Кліщ, Я. Я. Боднар, Т. В. Боднар та Ю. В. Сорока. "СТАН ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕОПЛАСТИЧНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12234.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Актуальним є питання дослідження дисбалансу між процесами пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Такий дисбаланс викликає порушення метаболізму, утворення пероксидів, кетонів, альдегідів, його вважають основою механізму розвитку ендогенної інтоксикації. Мета дослідження – вивчити ступінь активації пероксидного окиснення ліпідів і стан антиоксидантного захисту при синдромі неопластичної інтоксикації. Методи дослідження. Використано фармакологічні, морфологічні методи і методи математичної статистики. Експериментальне фармакологічне дослідження виконано на білих щурах масою 170–180 г у Центральній науково-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (свідоцтво про атестацію № 023/13 від 05.03.2020 р.) згідно з методичними рекомендаціями Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дослідження враховували такі біохімічні показники крові: активність дієнових і трієнових кон’югатів, середньомолекулярних пептидів (при довжині хвилі 254 та 280 нм), активних продуктів тіобарбітурової кислоти, супероксиддисмутази і каталази. Тварин, яких включили в дослідження, поділили на 2 групи: 1-ша – контрольна; 2-га – позитивна патологія; дослідження тривало 30 днів. Моделювали патологічні процеси та виводили щурів з експерименту, дотримуючись вимог біоетики, правил належної лабораторної практики, і згідно з етичними нормами Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Результати й обговорення. Під час дослідження було встановлено зростання біохімічних показників – дієнових і трієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти, що вказувало на активацію процесу пероксидного окиснення ліпідів. Активність супероксиддисмутази мала коливальний характер і до кінця експерименту зменшилась на 16,5 %. Активність каталази під час експерименту збільшилась. Показники МСМ254 і МСМ280 підвищились, що свідчило про наростання проявів ендогенної інтоксикації. Висновок. При синдромі неопластичної інтоксикації у крові спостерігають поступове надмірне утворення продуктів вільнорадикального окиснення в поєднанні з компенсаторною активацією ензимних ланок антиоксидантної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Лецин, Д. В. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ СИНДРОМУ ГІПЕРСТИМУЛЯЦІЇ ЯЄЧНИКІВ ТЯЖКОГО СТУПЕНЯ В РАННЬОМУ ТЕРМІНІ ВАГІТНОСТІ (ІСТОРІЯ ХВОРОБИ)". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 87–92. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12361.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – опис клінічного випадку з використанням різних методів обстеження та лікування синдрому гіперстимуляції яєчників у ранньому терміні вагітності. Матеріали та методи. Описано клінічний випадок синдрому гіперстимуляції яєчників, який виник у пацієнтки З., 34 роки, в ранньому терміні вагітності в результаті екстракорпорального запліднення. У роботі використано загальноклінічні (клінічний аналіз крові та сечі), біохімічні (біохімічний аналіз крові) та інструментальні методи дослідження (ультразвукове обстеження органів грудної та черевної порожнин). Терапію проводили з урахуванням принципів лікування відповідно до чинних нормативних документів МОЗ України. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами аналізу даних по клінічному випадку слід сказати, що у пацієнтки синдром гіперстимуляції яєчників виник у пізні терміни з моменту проведення трансвагінальної пункції фолікулів, а клінічна картина синдрому гіперстимуляції яєчників у хворої типова для ІІІ ступеня тяжкості. Висновки. Застосування комплексного підходу в діагностиці та лікуванні синдрому гіперстимуляції яєчників дозволяє простежити динаміку патологічного процесу під впливом вагітності в ранньому терміні та призначених лікувальних заходів. Таким чином, синдром гіперстимуляції яєчників є важливим фактором ризику ускладненого перебігу вагітності, індукованої в програмі екстракорпорального запліднення та репродуктивних втрат у І триместрі. Тому до кожної конкретної пацієнтки повинен бути індивідуальний підхід при виборі протоколів екстракорпорального запліднення, враховуючи ступінь ризику виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників у жінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Havryltsiv, S. T., Yu V. Vovk та O. I. Hrushka. "ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТІ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ В НИЖНІХ ЩЕЛЕПАХ, УРАЖЕНИХ РАДИКУЛЯРНИМИ КІСТАМИ, У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10017.

Повний текст джерела

Анотація:

У відповідь на підвищення компресії обсягу, що зростає збоку радикулярних кіст на прилеглу кісткову тканину щелеп, у ній відбувається компенсаторна перебудова морфологічної структури губчастої речовини – її ущільнення, що є морфологічним проявом місцевої адаптаційної реакції організму. Однак при порушенні мінерального обміну (остеопорозі) в кістковій тканині відбуваються морфологічні зміни. В жінок у післяменопаузальному періоді на тлі дефіциту естрогену зменшується експресія лужної фосфатази, знижується інгібуюча активність цього гормону на остеокласти, що супроводжується зростанням активності кислої фосфатази і, як наслідок, збільшення резорбції кістки. Мета дослідження – провести порівняльну оцінку активності біохімічних показників кісткового метаболізму в ділянках нижніх щелеп, уражених радикулярними кістами, у хворих із різним станом мінерального обміну. Матеріали і методи. Усіх пацієнтів із радикулярними кістами нижньої щелепи залежно від стану мінерального обміну було поділено на дві клінічні групи: у першу клінічну групу увійшли 21 хворий (13 чоловіків та 8 жінок), в яких не було виявлено вікових порушень збоку мінерального обміну; в другу клінічну групу увійшло 19 хворих (14 жінок та 5 чоловіків), в яких виявлено вікові порушення мінерального обміну – остеопороз. У хворих визначали мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою кісткової ультразвукової денситометрії. На ортопантомограмах лицевого скелета виявляли локалізацію та розміри радикулярних кіст. Стан мінерального обміну в нижніх щелепах оцінювали на рентгенограмах за мандибулярно-кортикальним індексом (MCI) за Е. Klemetti et al. Матеріали для біохімічного дослідження (визначення активності лужної і кислої фосфатаз, індексу мінералізації) отримували шляхом забору фрагментів кісткової тканини із ділянок, прилеглих до оболонок радикулярних кіст нижніх щелеп під час операцій цистектомій. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих, в яких не виявлено порушень мінерального обміну, в кісткових біоптатах, взятих із ділянок, уражених радикулярними кістами нижніх щелеп, встановлено статистично значуще (р<0,05) зростання активності лужної фосфатази (ЛФ), що прямо корелювало із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень. Також виявлено статистично значуще зростання активності кислої фосфатази (КФ) в цих ділянках. При радикулярних кістах великих розмірів активність КФ була найбільшою – (0,82±0,09) МО/г (р<0,005). Однак процес остеогенезу переважав над резорбцією кістки. Індекс мінералізації у ділянках щелеп, які зазнавали хронічної компресії збоку пухлиноподібних новоутворень, зростав порівняно із інтактною кісткою. У хворих із остеопорозом в нижніх щелепах переважали процеси резорбції над остеогенезом. В уражених ділянках нижніх щелеп спостерігали статистично значуще зростання активності КФ. У кісткових тканинах, які зазнавали впливу радикулярних кіст великих розмірів, активність цього ферменту зростала в 2,4 раза порівняно з інтактними кістками – (1,27±0,13) МО/г (р<0,001). Активність ЛФ також збільшувалась, але менш інтенсивно порівняно з аналогічними клінічними випадками у хворих без порушень мінерального обміну. Індекс мінералізації кісткової тканини зростав лише в ділянках нижніх щелеп, прилеглих до радикулярних кіст малих розмірів. У кісткових тканинах, прилеглих до одонтогенних кіст середніх та великих розмірів, цей показник прогресивно зменшувався від (14,60±1,33) у.о. до (11,84±1,27) у.о., що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень адаптаційного потенціалу в щелепних кістках хворих із порушеним мінеральним обміном. Висновки. У хворих без порушень мінерального обміну в кісткових тканинах нижніх щелеп у відповідь на деструктивний вплив радикулярних кіст переважають процеси активації остеогенезу (статистично значуще зростання активності лужної фосфатази), що є місцевим проявом адаптаційної реакції організму при цьому захворюванні. У хворих на тлі остеопорозу в щелепних кістках відбувається зниження процесу остеогенезу, під впливом радикулярних кіст прогресують резорбційні процеси, статистично значуще зростає активність кислої фосфатази, що прямо корелює із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Vlasenko, V. V., та S. V. Kryzhak. "БІОХІМІЧНІ ЗМІНИ В М’ЯСНОМУ ФАРШІ НА ЕТАПІ ПОСОЛУ З ВИКОРИСТАННЯМ КУЛЬТУР РЦІ-47 ТА СБІ-05". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (8 вересня 2016): 139–42. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6828.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі досліджено доцільність використання мікроорганізмів що надають м’ясному фаршу характеристик, які покращують мікробіологічні та органолептичні показники готового продукту. До таких культур відносяться мікроорганізми з пробіотичними властивостями як правило це біфідобактерії, лактобацили та пропіоновокислі мікроорганізми. Молочнокислі бактерії володіють антагоністичною активністю, завдяки збродженню вуглеводів до молочної кислоти, здатністю руйнувати токсичні метаболіти, рости в анаеробних умовах, накопичувати ароматичні з’єднання, редукуючі речовини. При виробництві ковбас важливу роль мають біохімічні процеси на першому етапі виробництва, тобто посолі сировини, в залежності від того як швидко почнуть розвиватися молочнокислі мікроорганізми, забезпечується виготовлення якісної продукції. Вплив різних стартових культур, особливо двох- та трьохштамових на гідролітичні зміни м’язових білків та активність катепсинів, вологозв’язуючу здатність м’ясного фаршу процес, який потребує досконалого вивчення. З метою доцільності використання стартових культур було вивчено їх вплив на білки м’яса під час посолу. Внесення бактеріальних культур РЦІ-47(Lactobacillus lactis + Bifidobacterium longum) та СБІ-05(Lactobacillus maltaromicus + Bifidobacterium laсtis) (фірма «Тестмейкерс» Німеччина) дає можливість гарантовано отримати необхідний рівень розщеплення білків на стадії посолу, скоротити час посолу і отримати після термічної обробки продукт з високими органолептичними, мікробіологічними та технологічними показниками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Туркіна, В. А., Н. Ф. Лукасевич, О. С. Корчинська та С. Ш. Жук. "ОЦІНКА БІОЛОГІЧНИХ ЕФЕКТІВ ІНГАЛЯЦІЙНОГО ВПЛИВУ ЛИМОННОЇ КИСЛОТИ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДАНІ)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 125–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11687.

Повний текст джерела

Анотація:

Незважаючи на широке та багатотонажне застосування лимонної кислоти і, відповідно, активний виробничий контакт з нею працівників, зайнятих на виробництві, даних літератури щодо біологічних ефектів аерозолю порошку лимонної кислоти за інгаляційного впливу вкрай мало. Мета – дослідити біологічні ефекти лимонної кислоти за однократного та багаторазового інгаляційного надходження з подальшим встановленням безпечних рівнів впливу. Матеріал і методи. Експериментальне дослідження виконано на нелінійних білих щурах. Досліджуваний препарат вводили однократно інтраназально у дозах, що відповідають концентраціям 100 мг/м3, 200 мг/м3, 400 мг/ м3, та упродовж 6-ти місяців у дозах, що відповідають концентраціям 30 мг/м3, 10 мг/м3, 3 мг/м3. Критеріями для визначення токсичної дії на організм тварин у експерименті були загальний стан тварин, морфологічні показники органів, гематологічні та біохімічні показники крові, показники перикисного окиснення ліпідів. Процеси оксидативного стресу оцінювали за показниками перекисного окиснення ліпідів. Вплив на глибокі дихальні шляхи оцінювали за цитологічним складом рідини бронхоальвеолярного лаважу. Результати. Як свідчать результати досліджень, лимонна кислота при одноразовому та хронічному інгаляційному надходженні викликала одночасно порушення як функціонального стану дихальної системи, так і показників гемостазу, її можна віднести до речовин із неспецифічною подразнювальною дією. Результати біохімічних досліджень свідчать про виражений вплив лимонної кислоти на перебіг фізіолого-біохімічних процесів в організмі тварин у концентраціях 400 мг/м3 при однократному впливі та 30 мг/м3 при багаторазовому інгаляційному надходженні, які супроводжуються підвищенням активності сироваткових трансаміназ, вмісту загального білка і зниженням креатиніну. Також ці концентрації викликали зниження числа еритроцитів, рівня гематокриту та кількості ретикулоцитів. У бронхоальвеолярній рідині найвищі випробувані концентрації лимонної кислоти викликали зниження відсоткового вмісту макрофагів та підвищення лімфоцитів. Висновки. Враховуючи встановлені параметри токсичності лимонної кислоти, величину порогу гострої інгаляційної дії встановлено на рівні 200 мг/м3, хронічної інгаляційної дії – 30 мг/м3. Характер токсичного ураження органів організмів піддослідних тварин при інгаляційному надходженні лимонної кислоти дозволяє віднести сполуку до речовин із неспецифічною подразнювальною дією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Demkovych, A. Ye. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАРОДОНТИТІ БАКТЕРІАЛЬНО-ІМУННОГО ГЕНЕЗУ ТА ВПЛИВ НА НИХ КВЕРЦЕТИНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (17 вересня 2020): 34–38. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11263.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Активація пероксидного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної активності порушують динамічну стабільність мембран еритроцитів і сприяють розвитку патологічного процесу в пародонтальному комплексі. Багатофакторний патогенез генералізованого пародонтиту передбачає адекватний вибір та призначення лікарських препаратів. Особливу увагу заслуговують деякі флавоноїди рослиного походження, зокрема кверцетин. Антиоксидантна активність препарату пов’язана з його здатністю пригнічувати пероксидне окиснення ліпідів, знижувати концентрацію вільних радикалів і токсичних продуктів пероксидації, стимулювати каталазну і супероксиддисмутазну активність організму. Мета дослідження – з’ясувати вплив флавонолу кверцетину на показники ліпопероксидації у сироватці крові при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного генезу. Матеріали і методи. Проведені біохімічні дослідження показників активності вільнорадикальних процесів у сироватці крові, які оцінювали за вмістом дієнових (ДК) і трієнових кон’югатів (ТК) на 14-ту добу дослідження при розвитку експериментального пародонтиту як до, так і після використання водорозчинної форми флавонолу кверцетину – препарату «Корвітин», який вводили дослідним тваринам внутрішньом’язово у дозі 100 мг/кг маси тварини упродовж 7-ми діб (з 7-ї до 14-ї доби). Результати. У даній статті висвітлюється вивчення особливостей процесів ліпопероксидації в білих щурів у різні періоди розвитку експериментального пародонтиту. В процесі формування експериментального бактеріально-імунного запального процесу в пародонтальному комплексі, який включав відрізок часу з 1-ї до 14-ї доби експериментального спостереження, відбувалося надмірне накопичення в сироватці крові продуктів ліпопероксидації, про що свідчило зростання концентрації вмісту в сироватці крові дієнових і трієнових кон’югатів. Застосування антиоксиданту флавоноїдного походження кверцетину приводило до зниження вмісту продуктів ліпопероксидації у сироватці крові тварин. Висновки. При експериментальному пародонтиті нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів, що впливає на характер перебігу і завершення запального процесу. Значне збільшення вмісту ДК і ТК вказує на роль активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у розвитку запалення в механізмах формування його бактеріального та імунного компонентів. Флавонол кверцетин стабілізує прооксидантну систему в процесі перебігу експериментального бактеріально-імунного пародонтиту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Голубцова, М. В. "Динаміка біохімічних показників крові курей за асоціативних інвазій". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (28 березня 2013): 174–77. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.43.

Повний текст джерела

Анотація:

У процесі життєдіяльності білки крові курей відіграють важливу фізіологічну роль у складних процесах обміну речовин. Зміни біохімічного складу крові курей за експериментальної інвазії відображають розвиток патологічних та імунних процесів і свідчать про стресовий стан організму, що дає змогу об’єктивно оцінити вплив різноманітних факторів на організм інвазованих курей. Зміни біохімічних показників крові супроводжувалися гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, гіперглобулінемією, диспротеїнемією. During the life blood of birds proteins play very important physiological role in the complex metabolic processes. Changes of biochemical composition of chickens blood by experimental infestation reflects the development of pathological and immune processes and demonstrate the stress state of the organism, which allows to objectively assess the impact of various factors on the body of infested chickens. Changes of biochemical parameters in blood were accompanied by hypoproteinemia, hypoalbuminemia, hiperhlobulinemia, dysproteinemia.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Заіменко, Наталія, Наталія Павлюченко, Наталія Дідик, Наталія Елланська та Олена Юношева. "ЗАСТОСУВАННЯ КРЕМНІЙВМІСНОГО МІНЕРАЛУ АНАЛЬЦИМУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНИХ, АЛЕЛОПАТИЧНИХ ТА МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СИСТЕМИ РОСЛИНА—ҐРУНТ". Science and Innovation 18, № 1 (14 лютого 2022): 44–55. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.044.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Глобальні кліматичні зміни спричинюють нерівномірність опадів, що погіршує водно-фізичні властивості ґрунту та порушує мікробіологічні процеси. Як наслідок може виникати алелопатична ґрунтовтома.Проблематика. Пошук й розроблення нових ефективних та безпечних заходів регулювання фізіолого-біохімічного, алелопатичного й мікробіологічного стану системи рослина–ґрунт є нагальною необхідністю за умов нестабільноїекологічної ситуації.Мета. Оптимізувати фізіолого-біохімічні, алелопатичні й мікробіологічні характеристики системи рослина–ґрунт за умов недостатнього вологозабезпечення та ґрунтовтоми шляхом застосування кремнійвмісного мінералу анальциму.Матеріали й методи. У модельних вегетаційних дослідах вивчали вплив кремнійвмісного мінералу анальцимуу концентрації 0, 100, 200 та 300 мг на 200 мл ґрунтового субстрату на показники росту, водного режиму рослин пшениці та кукурудзи за різних умов зволоження (20, 40 та 60% повної вологоємкості) та типу ґрунтового субстрату. У польовому експерименті анальцим вносили в ґрунтовий субстрат перед посадкою насіння під рослини цукрового буряку у нормі 50 кг/га. У модельних та польових дослідах аналізували перебіг редокс-процесів, вміст фенолів та мікробіологічні показники ґрунту.Результати. Використання анальциму оптимізувало показники росту, водного режиму рослин, а також алелопатичні характеристики системи рослина–ґрунт шляхом зниження вмісту вільних фенолів, активізації розвитку мікробних ценозів й редокс-процесів. При цьому відмічено відсутність фітотоксичного прояву анальциму,Висновки. Запропоновано застосування анальциму для покращення фізіолого-біохімічних, алелопатичних й мікробіологічних властивостей системи рослина–ґрунт. Окреслено перспективи використання мінералу для підвищення адаптаційної здатності рослин за умов посухи та для подолання наслідків ґрунтовтоми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Глазунов, О. А., та А. О. Груздева. "ТЕХНОГЕННІ ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОРОЖНИНУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (22 вересня 2021): 2–5. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Різні техногенні фактори мають негативний вплив на стоматологічний статус робітників, які пра- цюють у шкідливих умовах. Результати численних досліджень свідчать про поступовий зріст розпо- всюдженості захворювань порожнини рота зі збіль- шенням робочого стажу. Вивчення розповсюдже- ності та факторів ризику формування різних форм патології серед професійних груп, які зайняті на підприємствах залізорудного виробництва, є акту- альним. Мета дослідження – оцінити стан гігі- єни порожнини рота та активність біохімічних маркерів ротової рідини у робочих залізорудного виробництва, виявити Їх взаємозв’язок зі ступенем впливу шкідливих чинників виробництва. Матері- али та методи дослідження. Обстежено 256 робо- чих промислових залізорудних підприємств у віці від 20 до 60 лет, стаж роботи складав 5–20 років. Стан гігієни порожнини рота оцінювали згідно гігієнічного індексу Ю.А. Федорова та В.В. Володкиної (1971), индексів Stallard (1969) та J. Silness(1964), H. Loe (1967). У ротовій рідині оцінювалися біохімічні мар- кери – активність каталази (маркер стану антиок- сидантної системи) і лізоциму (рівень неспецифічної резистентності). Результати дослідження та їх обговорення. Рівень гігієни ротової порожнини серед робітників промис- лових підприємств був значно гірший, ніж у группі порівняння. У ротовій рідині відзначається істотне зменшення з віком гірників активності ферменту каталази, що є маркером антиоксидантної системи і лізоциму, що відображає рівень неспецифічної резис- тентності, що свідчить про ослаблення захисних сил організму і формування умов для зростання патології органів і тканин порожнини рота.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ніколаєва, О. Д. "Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 21. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз. Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки. Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR. Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Honchar, A. "ВПЛИВ СТИМУЛЯЦІЇ ОХОТИ ТА СИНХРОНІЗАЦІЇ ОВУЛЯЦІЇ НА МОРФО-БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ ГОЛШТИНСЬКИХ КОРІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 40–46. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містить результати досліджень на предмет змін гематологічних та біохімічних показників крові до та після екзогенної гормональної стимуляції репродуктивної функції голштинських корів різного рівня продуктивності на промисловому комплексі у порівнянні із референтною нормою. Морфо-біохімічні показники крові визначались спочатку перед початком схеми стимуляції охоти і синхронізації овуляції «Ovsynch», а потім після неї. Формування дослідних груп проводили залежно від рівня їх добового надою: I група – 25-28 кг, II група (контрольна) – 30-35 кг, III – 40-45 кг. Відбір зразків крові проводили з підхвостової вени у здорових корів через 15 діб після отелення (перед гормональною стимуляцією) та на 80 добу після отелення, – коли тварини вже отримали ін’єкції гормоноподібних стимулюючих препаратів. Встановлено, що кількість еритроцитів у крові корів усіх піддослідних груп в період підготовчого періоду досліджень (до гормонального обробітку тварин) збільшується прямо пропорційно рівню їх молочної продуктивності. При чому, показник рівня гемоглобіну тварин в усіх піддослідних групах відповідав фізіологічній нормі. Екзогенне введення в організм голштинських корів гонадотропних речовин на ранній стадії післяродового періоду (10-14 доба після отелення) не призводить до змін рівня їх морфологічних показників крові. Встановлено, що найвищий рівень кількості еритроцитів (8,10 Т/л) та лейкоцитів (9,0 г/л) у крові тварин IIІ групи тварин, які мали добовий удій на рівні 41,0 кг молока. Кількісний вміст загального білку крові у тварин всіх піддослідних груп знаходився в межах фізіологічної норми, але найбільша його кількість (95,2 г/л) відмічена у зразках крові IIІ групи тварин після гормональної стимуляції еструсу. В цей же час, рівень гемоглобіну у цих корів дорівнював 125,4 г/л, при вмісті загального білка крові – 95,2 г/л. Показники мінерального обміну у корів ІІІ групи вказують на вміст кальцію та фосфору на рівні 3,24 ммоль/л і 1,28 ммоль/л відповідно. Фізіолого-біохімічні процеси в організмі тварин всіх груп як до так і після стимуляції охоти і синхронізації овуляції в умовах промислового комплексу проходять без порушень, про що свідчить референтний рівень АЛТ і АСТ, а найвищий вміст трансаміназ відмічено у корів IIІ групи після гормональної стимуляції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Pohranychna, Kh R., R. Z. Ohonovskyi та Yu B. Pasternak. "Комплексна діагностика ушкодження хрящової тканини при захворюваннях скронево-нижньощелепного суглоба травматичного характеру". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 24–33. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11218.

Повний текст джерела

Анотація:

Протягом останніх десятиліть спектр діагностики уражених суглобових хрящів надає безліч варіантів розпізнавання, візуалізації, кількісної оцінки та аналізу, пов’язаних із прогресуванням від осередкового ушкодження хряща до розвитку загального захворювання. Точна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів, особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології. Мета дослідження – запропонувати оновлення та розуміння діагностики суглобових хрящів для клінічних та дослідних цілей, від раннього ураження матриксу та дегенерації до генералізованого внутрішньосуглобового процесу, акцентуючи увагу на надійності, клінічній цінності, поточному стані та можливим застосуванням. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної літератури з порівнянням усіх можливих способів дослідження скронево-нижньощелепних суглобів, у т. ч. клінічні ознаки та симптоми, рентгенографічні дослідження, артроскопію та магнітно-резонансну томографію (МРТ), ультразвукове дослідження, біохімічні показники тощо. Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльний аналіз інструментальних та лабораторних показників довів доцільність застосування найновіший методів діагностики деструкції суглобової хрящової тканини, такі, як уповільнена гадолінієва МРТ хряща, оптична когерентна томографія та генетичне профілювання, що стосуються різних аспектів морфології та функціонування хряща. А можливість визначення маркерів ушкодження хрящової тканини та їх кореляція з іншими показниками дозволяє з аргументованою впевненістю діагностувати усі скронево-нижньощелепні розлади та планувати адекватне лікування. Висновки. Різноманітні методи діагностики захворювань скронево-нижньощелепного суглоба засновані на візуалізації, біохімічних та біомеханічних характеристиках суглобового хряща. Очікується, що технічне удосконалення та розширення знань про початок та динаміку захворювання позитивно впливатимуть на сучасні тенденції у діагностиці методики та стануть надійною основою для розробки нових лікувальних методик.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Shevchenko, T. S. "Зміни біохімічних показників крові хворої на трихуроз великої рогатої худоби в процесі лікування". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 138–46. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед основних галузей, що забезпечують населення м’ясними та молочними продуктами, значна частка припадає на скотарство. Перешкодою для успішного виробництва продукції цієї галузі є інвазійні захворювання великої рогатої худоби. Одним з таких захворювань є трихуроз великої рогатої худоби. Це захворювання спричиняється круглими гельмінтами роду Trichuris, які локалізуються у товстому відділі кишечника і призводять до анемії, виснаження, а інколи і до загибелі тварин. Тому детальне вивчення цього захворювання сприятиме розвитку молочного та м'ясного виробництва. Дослідження проведені на теличках 6-12-ти місячного віку, хворих на трихуроз. У тварин досліджували зміни біохімічних показників сироватки крові у процесі застосування лікарських засобів. Телиці були розділені на 5 груп: 4 дослідні і 5-та – контрольна. Тваринам 1-ї та 2-ї групи застосовували препарат промектин 1% ін'єкційний, першій групі одноразово, другій – дворазово, з інтервалом 24 години. 3-й та 4-й групі застосовували препарат альбентабс-360, внутрішньо. Третій групі – одноразово, четвертій – дворазово, з інтервалом 24 години. Кров відбирали до задавання препаратів на 5-й та 10-й день після останньої дачі препарату. До задавання лікарських засобів у сироватці крові хворих тварин відмічали зниження вмісту загального білку, альбумінів, азоту, сечовини, креатиніну, глюкози, кальцію, ліпопротеїдів та каротину. Також відмічалося підвищення активності АсАт. Встановлено, що на 5 добу після останнього застосування препаратів у сироватці крові дослідних тварин вміст загального білку, альбумінів, креатиніну, кальцію, фосфору, ліпопротеїдів та каротину збільшився. Водночас спостерігалося зниження активності АсАт та АлАт у 1-й, 2-й та 4-й групах тварин, а у 3-й групі активність ферментів зросла. На 10-й день після лікування, у 1-й, 2-й та 4-й групах відмічали подальші зміни біохімічних показників у сторону збільшення. Показники в цих групах досягли рівня фізіологічних меж. У 3-й групі, за одноразового застосування альбентабсу 360, відмічали зниження вмісту загального білку, альбумінів, глобулінів, креатиніну, неорганічного фосфору, ліпопротеїдів та активності лужної фосфатази. Активність АсАт та АлАт знизилася у 1-й та 3-й групах, а у 2-й та 4-й – зросла.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Tretyak, Platon, та Jurij Chernevyy. "Матеріально-енергетичний вплив лісової рослинності на довкілля". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 21 (28 грудня 2020): 11–21. http://dx.doi.org/10.15421/412021.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснена спроба теоретичного опрацювання проблеми оцінювання матеріально-енергетичного впливу на приземну атмосферу приросту фітомаси лісів України, порівняно з іншими типами рослинності, стосовно депонування вуглецю, продукуванню кисню, транспірації і збагачення атмосфери вологою, а також споживання енергії з навколишнього середовища. Теоретична концепція побудована на основі відомих біохімічних і фізичних закономірностей. Це матеріально-енергетичні пропорції фотосинтезу та супроводжуючої його транспірації, а також охолоджуючого повітря ефекту. Отримані аналітичні матеріали підтверджують істотний вплив процесів фотосинтезу і супутньої йому транспірації на газовий склад та енергетичний потенціал приземного шару повітря. Ліси України загалом щорічно здатні депонувати 3 т∙га-1 вуглецю, продукувати 8 т∙га-1 кисню та збагачувати повітря вологою в обсязі 3600 т∙га-1. Ці процеси вимагають відповідного споживання енергії, що призводить до охолодження 30-метрового приземного шару повітря у середньому впродовж року на 2,4°С. Такі екологічні функції виконують також лучна рослинність та агрокультури. Однак, цей процес відбувається лише під час відносно короткого періоду фотосинтезу. За показниками інтенсивності фотосинтезу і транспірації, екологічні функції лісів утричі перевищують відповідні властивості лучної рослинності. У випадку вирощування високопродуктивних лісів, річний приріст стовбурового запасу яких сягав би 10 м3∙га-1, збагачення приземного шару атмосфери киснем було б удвічі більшим, ніж за теперішнього середнього приросту 5 м3∙га-1, а водяною парою – у три-чотири рази більше. Відповідно, у три-чотири рази більшим було б і споживання теплової енергії з навколишнього природного середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Шнайдер, С. А., та А. Ю. Салех. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОТОВОЇ РІДИНИ, ЯК КРИТЕРІЙ ОЦІНКИ СТАНУ АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНИХ СИСТЕМ У ДІТЕЙ З ПРОЯВАМИ ГЕРХ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 96–101. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-96-101.

Повний текст джерела

Анотація:

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найпоширеніших, потенційно небезпечних гас-троентерологічних захворювань, яке, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вважається хворобою ХХІ століття. Згідно даним Міністерства охорони здоров’я України, захворюван-ня органів шлунково-кишкового тракту посідають одне з перших місць у структурі дитячої соматичної патології та мають тенденцію до зростання. Серед клінічних проявів ГЕРХ у дітей, так само як і у дорос-лих, виділяють езофагеальні та екстраезофагеальні симптоми. Порожнина рота є початком травного тракту, а її слизова оболонка – важливою інтеграль-ною складовою системи анатомо-фізіологічних зв’язків органів ШКТ. Слина є однією з найважливі-ших елементів, які відповідають за гомеостаз рото-вої порожнини та шлунково-кишкового тракту. Змі-ни у співвідношенні факторів місцевого імунітету порожнини рота, у дітей на тлі ГЕРХ, у порівнянні зі здоровими дітьми відіграє роль у виникненні та гене-ралізації запального процесу у пародонті. Жоден за-пальний процес не проходить без розвитку ендоток-сикозу та оксидативного стресу, тому дослідження маркерів антиоксидантного захисту є вкрай актуа-льним.Було досліджено динаміку основних маркерів запа-лення у ротовій порожнині, зокрема: активність ела-стази, каталази та вміст кінцевого продукту пере-кисного окислення ліпідів (ПОЛ) – малонового діаль-дегіду (МДА) у 45 дітей віком 12-16 років, які мали прояви ГЕРХ. Дітям основної групи (25 чоловік) було призначено запропонований лікувально-профілактичний комплекс, який включав застосуван-ня препаратів з протизапальною та антиоксидант-ною дією сприяв підвищенню адаптогенних можливо-стей організму та мав дезінтоксикаційну власти-вість. В результаті аналізу отриманих результатів був зроблений висновок про ефективність лікувально-профілактичного комплексу, який підтверджувався наступним: зниження активності еластази (на 82,4 %) та вмісту МДА (вдвічі), що свідчить про позитив-ний протизапальний ефект на препаратів та підви-щення активності каталази (на 55,5 %) та зниження показника АПІ (у 5 разів), маркерів антиоксидантно-го захисту, що свідчить про антиоксидантну дію лі-кувально-профілактичного комплексу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Мельничук, В. В., О. С. Назаренко та С. І. Назаренко. "Біохімічні зміни в сироватці крові свиней хворих на трихуроз". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (26 червня 2015): 124–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.1-2.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведені результати гематологічних дослідженьщодо визначення впливу збудника трихурозу свинейна біохімічні показники сироватки крові інвазованихтварин. Встановлено, що паразитування трихурисівв організмі поросят призводить до достовірногозниження вмісту загального білка, альбумінів і зрос-тання вмісту загального білірубіну, непрямого біліру-біну й активності ферментів у сироватці крові.Отримані дані свідчать про залучення у патологіч-ний процес паренхіми печінки, серцевого м'яза і гла-денької мускулатури кишечника. The results of hematological studies to determine the impact of the pathogen of trichurosis of pigs on blood serum biochemical parameters infested animals are presented. We established that trichurises’ parasites in the body of pigs leads to a significant reduction of total protein, albumin and increase of total bilirubin, indirect bilirubin and enzyme activity in blood serum. These data suggest about involvement of liver parenchyma in the pathological process, cardiac muscle and smooth muscles of the intestine.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Блінова, Н. К., та В. І. Мохонько. "Особливості технології очистки поверхневих стічних вод з територій підприємств азотної промисловості". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 7(255) (17 грудня 2019): 14–19. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2019-255-7-14-19.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі експериментальних досліджень визначені особливості процесу кінетики осадження завислих речовин реальних поверхневих стічних вод підприємств, що виробляють продукцію з використанням Нітрогену. На модельній суміші в статичних умовах досліджено біохімічну трансформацію сполук Нітрогену в стічних водах. Запропоновані технологічні підходи та оптимальні технологічні параметри для вилучення основних забруднюючих компонентів з поверхневих стічних вод територій підприємств азотної промисловості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Shevchenko, A. "БІОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ В ТІСТІ ДЛЯ ДІАБЕТИЧНИХ БУЛОЧНИХ ВИРОБІВ, ЗБАГАЧЕНИХ БІЛКАМИ ТА ХАРЧОВИМИ ВОЛОКНАМИ". Scientific Works of National University of Food Technologies 24, № 2 (лютий 2018): 187–94. http://dx.doi.org/10.24263/2225-2924-2018-24-2-22.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Рогова, Н. В., та О. В. Володько. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ПРОЦЕСУ ФЕРМЕНТУВАННЯ НАТУРАЛЬНИХ СОКІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (28 грудня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження параметрів процесу ферментування березового соку для отримання на його основі нових видів натуральних купажованих соків. Наведено загальну характеристику та доцільність вживання натуральних соків. Зазначено, що соки містять у незмінному вигляді та в оптимальній кількості корисні для організму речовини (вітаміни, легкозасвоювані органічні мінерали, мікроелементи, ензими, природні цукри, лужні метали, натуральні лікарські речовини, рослинні гормони, антибіотики тощо). Зокрема, березовий сік завдяки багатому складу макро- і мікроелементів є ефективним засобом від багатьох хвороб та корисним вітамінним напоєм для зміцнення імунітету й нервової системи, що особливо актуально під час пандемії COVID-19. Висвітлено результати експериментального визначення титрованої кислотності ферментованого березового соку. Розрахунки титрованої кислотності проведено за рівнянням кінетики з урахуванням визначених за експериментальними даними кінетичних коефіцієнтів. Результати показали гарну наближеність до експериментальних значень. Величина порівняної похибки дорівнює 0,24–9,45%, що цілком прийнятно для математичного опису біохімічних процесів. Визначено лінійний прямо пропорційний характер залежності титрованої кислотності ферментованого березового соку від початкової концентрації цукрів: швидкість накопичування молочної кислоти під час ферментування дуже низька на початку процесу, більша – в середній стадії та досягає найбільших значень наприкінці ферментування. Враховуючи описаний характер закономірностей кінетики накопичування молочної кислоти, рекомендована раціональна тривалість процесу ферментування впродовж 4 діб, що дозволяє досягти досить високого ступеня накопичення молочної кислоти. Подальше ж збільшення тривалості призводить до значного уповільнення процесу ферментації. Відзначено, що навіть після термічної обробки та зберігання розроблені види соків мають значну мікробоцидну активність, знижуючи кількість мікроорганізмів досліджуваних штамів у понад 30 разів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Komisarenko, S. V., V. M. Vasylevska, S. P. Ivonin, O. O. Lisakovska, D. O. Labudzinskyi, I. O. Shymanskyi, A. O. Mazanova, D. M. Volochnyuk та M. M. Veliky. "ПОЄДНАНА ДІЯ ПІРАЗОЛОВМІСНИХ БІСФОСФОНАТІВ І ВІТАМІНУ D3 У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ ЗА АЛІМЕНТАРНОГО ОСТЕОПОРОЗУ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (24 листопада 2020): 5–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11513.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. За даними ВООЗ, остеопороз займає чільне місце серед усіх відомих захворювань як причина передчасної інвалідності та смертності у світі, а тому розробка ефективної стратегії лікування цього захворювання є одним із пріоритетних напрямків досліджень для наукових та медичних інституцій. До таких підходів належать розробка нових сучасних нітрогеновмісних бісфосфонатів та дослідження їх терапевтичних ефектів на тваринних моделях. Мета дослідження – вивчити ефективність поєднаної дії синтезованих нітрогеновмісних бісфосфонатів (піразоловмісних аналогів), які пригнічують активність остеокластів та зменшують резорбцію кісткової тканини, і вітаміну D3, що є основним регулятором процесу ремоделювання кісткової тканини й активатором остеогенезу, в корекції порушень мінерального обміну за остеопорозу. Методи дослідження. Біологічну ефективність синтезованих піразоловмісних бісфосфонатів досліджували на щурах-самицях лінії Вістар (вік – 1 місяць, вихідна маса – (90±5) г). Аліментарний остеопороз викликали шляхом утримування тварин протягом 30-ти діб на D-гіповітамінозному раціоні відповідно до ДСТУ 11222-65, збалансованому за вмістом кальцію та фосфору. Як коригувальні сполуки використовували per os піразоловмісні бісфосфонати (1,7 мг/кг) та холекальциферол (400 МО/кг маси тіла). 25-Гідроксивітамін D у сироватці крові досліджували методом ELISA. Кількісний аналіз компонентів мінерального обміну в сироватці крові та кістковій тканині проводили за допомогою загальноприйнятих біохімічних методів. Результати й обговорення. Досліджувані піразоловмісні бісфосфонати з різною ефективністю гальмували процес демінералізації (резорбції) кісткової тканини та посилювали мінеральний обмін у щурів з аліментарною формою остеопорозу. За дії препаратів зростав вміст кальцію, неорганічного фосфату і знижувалась активність лужної фосфатази та її ізоензимів у сироватці крові. Підвищувались зольність і вміст кальцію та фосфору в золі великогомілкової кістки. Найефективнішим у корекції порушень мінерального обміну за остеопорозу виявилось поєднання піразоловмісних бісфосфонатів і вітаміну D3, який нормалізує вміст 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові та забезпечує синтез біологічно активних, гідроксильованих форм холекальциферолу. Висновок. Перспективним для подальших досліджень є вивчення сумісної дії вітаміну D3 і бісфосфонату І-12 як препарату з найвищою біологічною ефективністю щодо посилення процесу ремоделювання кісткової тканини завдяки поєднанню процесів резорбції та формування кістки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Stravskyy, Y. S., L. Ya Fedoniuk, O. M. Yarema, E. І. Skyba та L. S. Reznichenko. "ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАНОЧАСТИНОК ФЕРУМУ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11732.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Доклінічне вивчення лікарських препаратів – невід’ємна частина процесу створення лікарського засобу. Доклінічне дослідження є найбільш тривалим та відповідальним етапом розробки лікарського засобу, який вимагає особливих підходів до планування і забезпечення якості при плануванні вимірювальних експериментів, проведенні випробування та оцінки його результатів. Мета дослідження – визначити біобезпечність, гостру токсичність, протимікробну та фунгіцидну дії наночастинок Феруму. Методи дослідження. Біобезпечність синтезованої субстанції наночастинок у тестах in vitro визначали з використанням показників цитотоксичності, мутагенності, молекулярно-генетичного (показник генотоксичності), фізіологічного (стан мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини) та біохімічних (ATФ-aзна і лактатдегідрогеназна активність) маркерів. Протимікробну дію нуль-валентного Феруму (Fe0NP) щодо тест-штамів мікроорганізмів визначали методом серійних розведень у бульйоні відповідно до Методичних вказівок 4.2.1890-04, 2004. Використовували такі тест-штами мікроорганізмів, як Salmonella typhimurium, Shigella sonnei, Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Candida albicans, із колекції Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів. Результати й обговорення. Синтезовані наночастинки є частинками Fe0NP. Взаємодія синтезованих наночастинок Феруму з тестовими еукаріотичними клітинами не призводила до появи первинних ДНК‑ушкоджень порівняно з впливом N-нітрозометилсечовини, яка є відомим генотоксикантом. Синтезовані наночастинки характеризувались як біобезпечні у тестах на мутагенність з використанням поліхроматофільних еритроцитів кісткового мозку тварин. Аналіз показав, що експериментальна субстанція Fe0NP у досліджуваному концентраційному діапазоні проявила помірну протимікробну активність у тестах in vitro відносно як грамнегативних (S. typhimurium, S. sonnei, P. aeruginosa, P. vulgaris, P. mirabilis), так і грампозитивних (S. aureus) мікроорганізмів. Однак гриби Candida albicans виявилися нечутливими до наночастинок Феруму в досліджуваних концентраціях. Висновки. Фізико-хімічна характеристика й оцінка критеріїв біобезпечності в тестах in vitro та in vivo свідчать про те, що синтезованим сферичним наночастинкам нуль-валентного Феруму властивий низький рівень потенційної небезпеки: виявлено відсутність генотоксичної, цитотоксичної, мутагенної дій, негативного впливу на ключові біохімічні параметри і загальний фізіологічний стан живого організму. Це дозволяє рекомендувати синтезовану субстанцію наночастинок Феруму для подальших досліджень з метою їх застосування як потенційної біологічно активної субстанції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Babinets, L. S., та Z. Ya Onufryk. "ВПЛИВ КУРІННЯ НА ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПАРАМЕТРИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11753.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Хронічний панкреатит (ХП) у курців спостерігається в 2 рази частіше, ніж у некурців, а ризик розвитку захворювання зростає залежно від кількості викурених сигарет. Мета – дослідити вплив куріння на основні загальноклінічні та біохімічні параметри та показники ендотоксикозу в пацієнтів із хронічним панкреатитом. Матеріал і методи. Обстежено 64 амбулаторних пацієнти поза загостренням: 21 – з ізольованим ХП і 43 – із ХП на тлі супутнього куріння. Діагноз встановлювали за загальноприйнятим методом, анамнез куріння розраховували в одиницях «пачки-роки» (одна пачка складала 20 цигарок). Параметри загальноклінічного і біохімічного аналізу крові визначали за загальноприйнятими у клініці методиками. Оцінку ендогенної інтоксикації (ЕІ) проводили за рівнями молекул середньої маси (МСМ1 і МСМ2), рівнем ЕІ (РЕІ), а також вмістом циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові. Результати. Куріння негативно впливало на клінічний перебіг хронічного панкреатиту поза загостренням за рахунок наявності проявів диспепсичного (на 14,4 %), больового (на 7,5 %) і астено-невротичного (на 31,1 %) синдромів у більшої кількості пацієнтів-курців, порівняно некурцями (p<0,05). Поєднання ХП і куріння сприяло поглибленню анемічного синдрому (наявність анемії 88,37 % у групі курців проти 71,42 % у групі некурців; латентної анемії – відповідно 34,88 % проти 23,80 %; легкого ступеня – 41,86 % проти 47,61 %; середнього ступеня – 11,63 % у групі курців при відсутності такої у групі некурців) і виснаженню вісцерального пулу білка за показником загального білка, а також більшій інтенсивності запального процесу у ПЗ за вмістом амілази у крові, порівняно з аналогічними параметрами пацієнтів-некурців. Висновки. Встановили вірогідно вищий рівень ендогенної інтоксикації пацієнтів з хронічним панкреатитом стосовно групи контролю (на 60,71 % – у некурців і на 102,19 % – у курців), вищий вміст МСМ1 стосовно групи здорових у групі курців проти такого у некурців – на 42,46 % проти 30,20 %, а також вищий рівень циркулюючих імунних комплексів у групі курців проти такого у некурців (р<0,05). Це довело ускладнювальний вплив куріння на перебіг хронічного панкреатиту, а також глибину загальноклінічних і біохімічних лабораторних параметрів і показників ендотоксикозу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Prots, G. B. "Біохімічні маркери кісткового ремоделювання в прогнозуванні результатів дентальної імплантації". Терапевтика 2, № 1 (30 липня 2021): 22–26. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Подано результати дослідження маркерів кісткового ремоделювання у 240 хворих, яким проводилась дентальна імплантація, і відображено їх роль у прогнозуванні результатів цього лікування. Виявлено, що 46,6% хворим дентальна імплантація проводилась на тлі низької мінеральної щільності кісткової тканини. Доведено, що показники біохімічних маркерів більш динамічно відображають зміни метаболізму кісткової тканини порівняноз денситометрією і дають можливість прогнозувати результати дентальної імплантації. Встановлено, що ризик периімплантитів спостерігається у хворих із низькою щільністю кісткової тканини і підтверджується розбалансуванням процесів ремоделювання (у хворих з остеопорозом маркер резорбції кісткової тканини значно і достовірно збільшується (15,48±1,23 н/моль) на тлі незначного зменшення вмісту маркера формування кістковоїтканини (18,32±2,08 нг/мл)), що, у свою чергу, призводить до дезінтеграції імплантатів у 9,28% хворих цієї групи. У таких пацієнтів доцільне призначення остеотропних препаратів із метою профілактики остеодеструктивних процесів коміркової кістки і для зменшення та попередження ускладнень, які виникають у процесі оперативного втручання та подальшого лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Яров, Ю. Ю. "Динаміка біохімічних та мікробіологічних параметрів при моделюванні різної реактивності організму". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.12042.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Захворювання тканин пародонта за соціально-економічним значенням відносяться до числа найбільш складних проблем у сучасній стоматології. Актуальними залишаються питання уточнення ключових механізмів розвитку і перебігу запально-деструктивного ураження тканин пародонта залежно від стану реактивності організму та можливість управління цими процесами. Мета дослідження – вивчити динаміку біохімічних та мікробіологічних показників в умовах експерименту з моделюванням крайніх станів гіпер- і гіпореактивності організму. Матеріали і методи. Досліди виконано на 24 дорослих безпородних собаках масою 8–12 кг зі спотанним пародонтитом. Тварин поділили на три рівні групи, в яких моделювали стани нормо-, гіпер- та гіпореактивності організму. В сироватці крові й тканинах ясен оцінювали динаміку біохімічних параметрів, а також частоту виділення і рівень заселення мікрофлори дентальної біоплівки при різній реактивності організму. Результати досліджень та їх обговорення. При гіпер- та гіпореактивності організму відбувається виснаження резервних можливостей антиокисної системи (АОС), про що свідчить достовірне зниження активності основного ферменту антирадикальної ланки АОС – супероксиддисмутази (СОД) – в сироватці крові й біоптаті ясен, відповідно в 1,41 і 2,84 раза (р<0,05). При цьому вібувається достовірне підвищення активності ферменту фосфоліпази А2 в сироватці крові й тканинах ясен (р<0,05). Аналіз частоти виділення і рівня заселення мікрофлори дентальної біоплівки у тварин зі спонтанним пародонтитом на тлі порушеної реактивності організму свідчить про збільшення виявлення факультативних та облігатних анаеробів. Висновки. Моделювання порушеної (гіпер- і гіпо-) реактивності організму призводить до дисбалансу регуляторних систем, що проявляється вираженою деструкцією тканин пародонта та відповідною динамікою біохімічних і мікробіологічних параметрів. Тому перспективним вважаємо подальше вивчення можливості впливу на показники реактивності організму з наближенням їх до значень при нормореакції організму, що забезпечить оптимальний перебіг патологічного процесу в пародонті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Мальцев, Дмитро. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОХІМІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Результати останніх мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень вказують на асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу з розладами спектру аутизму у дітей.Мета дослідження: вивчення біохімічних порушень у дітей з генетичним дефіцитом фолатного циклу, асоційованим з розладами спектру аутизму, длярозуміння механізму формування енцефалопатії й імунодефіциту, а також – пошуку біомаркерів моніторингу стану та мішеней подальших терапевтичних втручань з попередження і/або зменшення нейротоксичності та імуносупресії.Матеріали і методи. Досліджувану групу (ДГ) склали 138 дітей з діагнозом розладів спектру аутизму (DSM-IV-TR та ICD-10), у яких відзначався ге-нетичний дефіцит фолатного циклу (MTHFR C677T + MTHFR A1298C і/або MTR A2756G і/або MTRR A66G; ПЛР). Контрольна група (КГ) включала 51 здорову дитину відповідного вікового і гендерного розподілу. Аналізували показники біохімічного профілю, зокрема сироваткову концентрацію гомоцистеїну, вітамінів В6, В12, D3, фолієвої кислоти, креатиніну, креатин-фосфокінази (КФК) та лактатдегідрогенази (ЛДГ).Результати та їх обговорення. Для пацієнтів ДГ характерний специфічний патерн біохімічних порушень (р˂0,05; Z˂Z0,05). Відзначаються гіпергомоцистеїнемія, дефіцит деяких вітамінів групи В, вітаміну D3 та ознаки мітохондріальної дисфункції. Підвищення концентрації гомоцистеїну в сироватці крові дітей ДГ на момент обстеження мало місце у 88 %, знижен-ня сироваткової концентрації вітаміну В6 – в 76 %, вітаміну В12 – в 79 %, вітаміну D3 – в 72 %, фолієвої кислоти – в 69 %, гіперкреатинінемія – в 65 %, підвищення сироваткових концентрації КФК – в 57 % таЛДГ – в 79 % випадків. Розрахунки відношення шансів (OR) та 95 % довірчого інтервалу (95 % СІ) вказують, що всі досліджувані генотипи асоційовані з характерним патерном біохімічних змін. Очікувана частота тих чи інших біохімічних порушень при наявності певного генотипу збільшується від 2 до 7 разів, залежно від виду біохімічного показника, типу, композиції та кількості патогенних поліморфних варіантів генів ензимів циклу фолієвої кислоти з феноменом генотип-асоційованих патернів та кумулятивним ефектом.Висновки. Для генетичного дефіциту фолатного циклу, асоційованого з розладами спектру аутизму у дітей, характерний специфічний патерн біохімічних змін, що не є типовим для здорових дітей, і може бути залученим до патогенезу імунодефіциту та енцефалопатії. Це може бути використано в діагностичному процесі при скринінгу генетичного дефіциту фолатного циклу, оцінці важкості стану й проведенні клінічного моніторингу дітей з розладами спектру аутизму. Зазначені порушення можуть бути об’єктом терапевтичних втручань з метою корекції біохімічного статусу пацієнта та послаблення проявів імуносупресії та психічних порушень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Сорокова, Наталія Миколаївна, та В. В. Дідур. "Математичне моделювання динаміки тепломасопереносу в процесі жаріння олійної сировини". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 141–46. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1432.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблено математичну модель і чисельний метод розрахунку динаміки тепломасопереносу та фазових перетворень в процесі волого-теплової обробки подрібненої олійної сировини (м’ятки) в багаточанній жаровні циліндричної конфігурації при кондуктивному підведенні теплоти. Волого-теплова обробка м’ятки є складовим процесом в технології виготовлення рослинної олії. Вона супроводжується певними біохімічними і структурними змінами матеріалу, спрямованими на підвищення виходу та якісних показників олії. Основною умовою досягнення необхідних якісних змін є дотримання заданого температурно-вологістного стану м’ятки при обробці. Математична модель будувалась на базі диференціального рівняння переносу субстанції (енергії, маси, імпульсу) в системах, що деформуються. Вона включає рівняння переносу енергії та рівняння масопереносу рідкої, парової і повітряної фаз в дисперсній колоїдній капілярно-пористій системі. Сформульовано крайові умови. Розроблено чисельний метод розрахунку. Проведено розрахунок динаміки і кінетики жаріння рецинової мезги та верифікацію отриманих результатів, що свідчить про адекватність математичної моделі, ефективність чисельного методу та доцільність їх використання при розробці та оптимізації режимів жаріння у відповідних умовах різних видів насіння олійних культур.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Musiienko, А. M., O. V. Denefil, Z. M. Nebesnaya та S. B. Kramar. "БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН У МІОКАРДІ ЩУРІВ ПРИ ЙОГО АДРЕНАЛІНОВО-КАЛЬЦІЄВОМУ УШКОДЖЕННІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 76–83. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9569.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Інфаркт міокарда є динамічним процесом, що супроводжується переходом оборотних змін до необоротного ішемічного ушкодження і завершується заміною зменшеної частини міокарда фіброзним рубцем. Метадослідження – визначити взаємозв’язок між змінами продуктів пероксидного окиснення ліпідів, окисної модифікації білків (ОМБ), нітрит-аніона та морфологічними порушеннями в серці тварин з адреналіново-кальцієвою моделлю його ушкодження і при корекції патологічного процесу кверцетином. Методи дослідження. Досліди виконано на 195 щурах-самцях лінії Вістар віком 5–6 місяців. Тваринам вводили адреналіну гідротартрат і глюконат кальцію, для корекції – кверцетин. У серці визначали концентрацію дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, ОМБ, нітрит-аніона. Гістологічні препарати вивчали при забарвленні гематоксиліном і еозином, за Гейденгайном, а також розглядали їх у поляризованому світлі. Результати й обговорення. При адреналіново-кальцієвій моделі ушкодження серця найбільше зростання концентрації дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів спостерігали через 7 та 14 діб, ОМБ – через 24 год, через 3 доби (максимум), через 7 діб. Концентрація нітрит-аніона була високою в проміжку від 24 год до 21 доби (через 3 і 14 діб відмічено максимуми). Кверцетин сприяв зменшенню вмісту продуктів ОМБ через 7, 14 і 28 діб, дієнових кон’югатів – через 7, 14 і 21 доби, ТБК-активних продуктів, нітрит-аніона – в усі терміни дослідження. При морфологічному дослідженні виявлено порушення тинкторіальних властивостей, виникнення некрозів, контрактур. Зміни наростали зі збільшенням терміну дослідження та відповідали за часом відхиленням біохімічних показників. Кверцетин попереджував виникнення ушкоджень. Висновки. Виявлені морфологічні зміни підтверджували дані біохімічних показників. Морфологічні зміни наростали зі збільшенням терміну дослідження та відповідали відхиленням біохімічних показників. Кверцетин зменшував виникнення ушкоджень серця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Деркач, І. М. "ВПЛИВ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) НА ДИНАМІКУ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ПОРОСЯТ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 186–93. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.23.

Повний текст джерела

Анотація:

В усьому світі найбільш поширеним видом анемій у тварин є ферумдефіцитна анемія, яка вини-кає, відповідно за умови дефіциту Феруму в організмі та у разі впливу інших чинників. Хвороба хара-ктеризується високим показником летальності серед молодняку, особливо свиней. Найбільш часто на неї хворіють поросята-сисуни у віці 5‒10 діб. Відомо, що патогенез ферумдефіцитної анемії складають послідовні взаємопов’язані процеси, основними з яких є порушення синтезу гемоглобіну та оксигенова гіпоксія. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну за умови їх застосування поросним свиноматкам на біохімічні показники сироватки крові поросят, які є основними маркерами ферумдефіциту в організмі. У статті представлено ре-зультати наших клінічних досліджень Феруму в новій рідкісній валентності – IV та у формі клат-рохелату, зокрема його протианемічної ефективності. Для виконання поставленої мети було сфор-мовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, народжені від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутріш-ньом’язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумде-кстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених дослі-джень таких показників, як вмісту Феруму, еритропоетину, феритину, трансферину, відсотку насичення трансферину в сироватці крові та ферумзв’язувальної здатності сироватки крові підтве-рджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії – на основі застосування клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну поросним свиноматкам – виявилась ефективною, причому в разі відсутності народження мертвих плодів та клінічних ознак анемії в поросят.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Філоненко, Валерій Вікторович. "Коалювання як новий механізм захисту організму від оксидативного стресу". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 1 (29 січня 2022): 30–37. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.01.030.

Повний текст джерела

Анотація:

У доповіді наведено результати співпраці вчених Інституту молекулярної біології і генетики НАН України та лабораторії клітинної регуляції Університетського коледжу Лондона зі з’ясування механізму біосинтезу та визначення нових функцій коензиму А (КоА), який відіграє ключову роль у багатьох біохімічних клітинних реакціях. Уперше у світі було ідентифіковано ензим КоА-синтазу, який відповідає за два останні етапи біосинтезу КоА, а також визначено всі ензими, задіяні в цьому процесі. Встановлено новий тип посттрансляційної модифікації білків — коалювання, який виявився поширеним і універсальним механізмом антиоксидантного захисту протеїнів клітин та організму в цілому від оксидативного стресу. Наголошено на перспективності подальшого вивчення ролі коалювання в патогенезі нейродегенеративних захворювань з метою розроблення сучасних підходів до їх лікування та профілактики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Pidhirnyi, B. Ya. "Роль мікротромбування органів у хворих із гострим панкреатитом у формуванні поліорганної дисфункції". EMERGENCY MEDICINE, № 3.66 (4 червня 2015): 95–97. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.66.2015.79376.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті за даними 32 патологоанатомічних протоколів у пацієнтів із гострим панкреатитом проаналізовано частоту виявлення мікротромбування в різних органах та зіставлено з їх дисфункціями, що були діагностовані під час життя в клініці. Метою даного дослідження є ретроспективний аналіз даних патологоанатомічних досліджень померлих із тяжкими формами гострого панкреатиту, причин летальності та частоти виявлення мікротромбування в різних органах. За даними патологоанатомічних протоколів, у 81 % хворих визначається тромбування мікроциркуляторного русла. Майже у 85 % випадків цей процес визначався в різних органах, і лише у 15 % порушення мікроциркуляції виявлено в одному органі. Мікротромбування, що було виявлене в деяких органах (у першу чергу в печінці та нирках) за даними патологоанатомічних протоколів, не завжди корелювало з проявами дисфункцій даних органів, оцінених за клінічними та біохімічними показниками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Grushko, V. С. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПІСЛЯ ЗМАГАЛЬНОГО ПЕРІОДУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (18 жовтня 2018): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9450.

Повний текст джерела

Анотація:

У процесі інтенсивної м’язової діяльності й адаптації до неї виникає перебудова в роботі усіх систем і органів, а також організму в цілому. Адаптація до фізичних навантажень визначається різноманітними функціями печінки, які забезпечують і дотримують високу працездатність спортсменів вищої професійної майстерності. Мета дослідження – вивчити стан печінкового метаболізму в спортсменів високої професійної майстерності у період максимальних фізичних навантажень. Матеріали і методи. З дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі фізкультурного диспансеру було обстежено 32 практично здорових осіб і 34 спортсменів-біатлоністів високої професійної майстерності. При дослідженні використали наступні методи діагностики: імунотурбідиметричний, колориметричний ферментний, непрямий 2-ступеневий хемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA), проточну цитофлуориметрію і моноклональні антитіла. Результати досліджень та їх обговорення. Визначені біохімічні показники функції печінки у спортсменів вищої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень. Висновки. Отримані дані свідчать про негативний вплив надмірних фізичних навантажень на функцію печінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Драпак, І. В., Н. М. Серединська, О. Р. Піняжко, О. В. Чубучна, С. М. Голота та І. О. Нєктєгаєв. "Синтез і кардіотропна дія [3-алліл-4-(41-метоксифеніл)-3Н-тіазол-2-іліден](32-трифлуорометилфеніл)аміну гідроброміду в білих щурів". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 4 (22 листопада 2019): 255–62. http://dx.doi.org/10.33250/13.04.255.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі наведено результати експериментального дослідження, присвяченого синтезу та вивченню кардіотропних властивостей оригінального похідного тіазолу – [3-алліл-4-(41-мето ксифеніл)-3Н-тіазол-2-іліден]-(32-трифлуорометилфеніл)аміну гідроброміду з умовною назвою Кардіазол, як перспективного вітчизняного кардіопротекторного лікарського засобу. Запропоновано зручний та ефективний метод отримання субстанції Кардіазолу, який придатний для промислових масштабів. У серії in vitro дослідів встановлено, що Кардіазол характеризується виразною кардіотропною дією, співмірною з мілдронатом. Встановлено, що за внутрішньоочеревинного введення білим щурам у дозі 7 мг/кг Кардіазол спричиняє гіпотензивний ефект і призводить до зниження артеріального тиску на 12,8 % і 16,7 % через 60 хв і 180 хв після введення, не впливає на частоту та ритм серцевих скорочень. Встановлено, що застосування Кардіазолу викликає кардіопротекторний ефект і спричиняє зниження рівня летальності білих щурів за адреналінової моделі інфаркту міокарда, покращує біохімічний профіль маркерів патологічного процесу (АСТ, ЛДГ, МВ-КФК) і нормалізує зміни на електрокардіограмі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Dorosh, O. I., I. P. Tsymbalyuk-Voloshyn, R. S. Polishchuk, L. Ya Dubey, O. I. Vorobel, O. I. Kozlova, O. O. Troyanovska та ін. "Гістіоцитоз із клітин Лангерганса: особливості клініко-лабораторних проявів та перебігу хвороби". CHILD`S HEALTH, № 5.56 (11 вересня 2014): 40–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.56.2014.76242.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження. Уточнити особливості клінічних симптомів, перебігу захворювання та ефективності лікування гістіоцитозу з клітин Лангерганса (ГКЛ) у дітей. Методи дослідження. Клінічний, гематологічний, біохімічний, гістологічний, імуногістохімічний, радіологічний. Результати дослідження. Проведено аналіз 25 випадків ГКЛ у дітей. Моносистемна форма ГКЛ найчастіше уражає кісткову систему. Мультисистемний ГКЛ характеризується розмаїттям клінічних проявів, значно тяжчим перебігом та високим ризиком смерті. Третину хворих із мультисистемною формою ГКЛ становлять діти першого року життя. Діти з моносистемною формою ГКЛ характеризуються повною клінічною відповіддю на терапію першої лінії. У той же час у дітей із мультисистемною формою повна відповідь на поліхіміотерапію спостерігається лише в 30,0 %. Прогноз перебігу хвороби залежить від ініціального ураження органів ризику (кісткового мозку, печінки, легень, селезінки), порушення їх функції та віку дитини на час встановлення діагнозу. Реактивація процесу в дітей із мультисистемною формою ГКЛ відбувається в перші 12 міс. із часу дебюту хвороби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Levytska, L. V. "КОНСТЕЛЯЦІЯ БІОХІМІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ МАРКЕРІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА З РІВНЯМИ СИСТОЛІЧНОГО І ДІАСТОЛІЧНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (16 квітня 2019): 92–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10013.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Надання повноцінної медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ) з коморбідною патологією (КП) на фоні артеріальної гіпертензії залишається складною медичною проблемою, якої на сьогодні не вирішено. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу інфаркту міокарда з коморбідною патологією залежно від рівнів систолічного та діастолічного артеріального тиску, виявити ранні маркерні й лімітуючі параметри функціональних показників організму та стратифікаційні ризики для контролю за ефективністю реабілітаційного процесу в цієї категорії пацієнтів. Методи дослідження. Обстежено 371 хворого на інфаркт міокарда віком (66,2±10,4) року. В 93,8 % обстежених було виявлено супутню патологію. Вивчено основні функціональні показники стану організму хворого на ІМ з КП та їх зв’язок із систолічним (САТ) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ), а також з показниками толерантності до фізичного навантаження. Результати й обговорення. Було встановлено пряму кореляцію між рівнями САТ у гострий період ІМ та тривалістю анамнезу артеріальної гіпертензії (r=0,130; P=0,040), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,189; P<0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,275; P<0,0001) і розміром аорти (r=0,228; P<0,0001). Існував також достовірий прямий зв’язок між рівнями ДАТ і товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,130; P=0,022), розміром аорти (r=0,172; P=0,002), розміром лівого передсердя (r=0,188; P=0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,210; P<0,001), а також рівнями креатиніну крові (r=0,119; P=0,023). Виявлений достовірний обернений зв’язок між рівнями САТ/ДАТ і пароксизмом фібриляції передсердь, кардіогенним шоком, набряком легень та аневризмою лівого шлуночка може свідчити про виснаження гемодинамічних резервів, знижених внаслідок гострого ішемічного ушкодження міокарда. Висновки. Показники САТ/ДАТ у гострий період ІМ є ранніми прогностичними маркерами біохімічних, морфологічних та гемодинамічних змін у хворих на ІМ з КП, адекватно відображають загальний функціональний стан пацієнта і серцево-судинні ризики, тому їх необхідно моніторувати в процесі реабілітації. Рівень креатиніну в таких пацієнтів має достовірний прямий зв’язок з показниками ДАТ у гострий період ІМ та морфологічними змінами серцевого м’яза, тому його можна успішно використовувати як маркер системного гемодинамічного контролю на етапах кардіореабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Horodetskyy, O. T., та M. S. Regeda. "ВМІСТ ПРОДУКТІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АКТИВНІСТЬ ЕНЗИМІВ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В МІОКАРДІ У ДИНАМІЦІ ФОРМУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПАРОДОНТИТУ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (10 липня 2019): 44–48. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10292.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Розвиток пародонтиту супроводжується змінами маркерів вільнорадикального окиснення та антиоксидантної системи в міокарді, які поступово запускають процеси пероксидного окиснення ліпідів і компенсаторно стимулюють активність досліджуваних ензимів з наступною депресією антиоксидантного захисту. Ці порушення проявляються різною мірою і мають неоднакову спрямованість, що свідчить про різноманітні механізми розвитку запального процесу в пародонті. Мета дослідження – визначити вміст продуктів ліпопероксидації та активність ензимів антиоксидантної системи в міокарді у динаміці формування експериментального пародонтиту. Методи дослідження. Досліди проведено на 45 нелінійних білих щурах-самцях масою 0,17–0,21 кг, яких поділили на п’ять груп (по 9 тварин у кожній): 1-ша – контрольна; 2-га, 3-тя, 4-та і 5-та – тварини з експериментальним пародонтитом, відповідно, на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Результати й обговорення. Результати біохімічних досліджень свідчать про те, що на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби формування експериментального пародонтиту збільшувався вміст у міокарді дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду, що вказувало на активацію процесів вільнорадикального окиснення. Крім порушень прооксидантної системи, досліджували особливості змін антиоксидантного захисту за показниками активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту церулоплазміну в міокарді у динаміці формування експериментального пародонтиту. Встановлено, що на 1-шу добу експерименту ці показники підвищувалися, на 7-му – не змінювалися, на 10-ту і 17-ту доби – знижувалися в динаміці формування пародонтиту. Висновок. Визначення маркерів вільнорадикального окиснення (дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду) та антиоксидантної системи (супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну) в міокарді показало поступову стимуляцію процесів пероксидного окиснення ліпідів і компенсаторне підвищення активності досліджуваних ензимів з наступною депресією антиоксидантного захисту, особливо на 10-ту і 17-ту доби формування пародонтиту, що вказує на розвиток оксидативного стресу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Levchuk, N. I. "Біохімічні і молекулярні механізми розвитку інсулінорезистентності в клітинах жирової тканини". Endokrynologia 25, № 3 (6 жовтня 2020): 243–50. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-3.243.

Повний текст джерела

Анотація:

Інсулінорезистентність (ІР) тісно пов’язана з ожирінням і є ключовою ланкою в патогенезі цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та низки супутніх захворювань. Споживання надмірної кількості висококалорійної їжі та недостатня фізична активність призводить до накопичення жирової тканини переважно в абдомінально-вісцеральній області. Вісцеральний жир є метаболічно активним. Його клітини виробляють низку біологічно-активних речовин і є місцем синтезу ферментів стероїдних гормонів. Висока метаболічна активність вісцеральної жирової тканини також пов’язана з наявністю в адипоцитах високої щільності β3-адренорецепторів, кортикостероїдних і андрогенних рецепторів та відносно низької щільності α2-адренорецепторів і рецепторів до інсуліну. Збільшення об’єму вісцеральної жирової тканини призводить до активного ліполізу, що супроводжується утворенням великої кількості вільних жирних кислот (ВЖК), синтезу прозапальних цитокінів (інтерлейкін-6 (IЛ-6), інтерлейкін-1бета (IЛ-1β) і фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-α)) та розвитку хронічного системного запалення. Всі ці події призводять до розвитку ІР – стану, що характеризується зниженням чутливості периферичних тканин організму до дії інсуліну. Результати ґрунтовного аналізу наукової літератури дають змогу стверджувати, що вивчення молекулярних механізмів розвитку ІР має важливе практичне значення для удосконалення і розробки нових методів діагностики та лікування осіб із надмірною масою жирової тканини. У даному огляді літератури розглянуто біохімічні і морфологічні особливості структури жирової тканини, її метаболічну активність, а також механізми формування стану клітинної ІР на рецепторному і пострецепторному рівнях. Наведено дані про участь запального процесу в розвитку ІР.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Samogalska, O. E., та Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами. Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби. Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер. Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Біохімічний процес"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями