Добірка наукової літератури з теми "Біографістика вчених"

У статті розглянуто передумови, динаміку, тенденції, інституційну базу розвитку сучасної педагогічної біографії в Україні. Підкреслено, що на кінець 80-х років XX ст. – початок XXI ст. припадає зростання інтересу науковців до педагогічної біографії, а історіографія в цьому аспекті набуває актуальності. Акцентовано увагу на значному обсязі та різноманітності історіографічних матеріалів. За результатами аналітичного огляду встановлено, що досліджувані матеріали, представлені в трьох категоріях, презентують спробу персоніфікації розвитку української педагогічної думки та вивчення діяльності педагогічної спільноти України за межами держави. Доведено актуальність наукового дослідження життя і спадщини видатних українських педагогів, які визначали освітню політику та розвивали наукову педагогічну думку в різні історичні періоди державотворення. Зазначено, що бібліографія, і як галузевий ресурс, і як пошукова інфраструктура, зумовлює доцільність створення цифрової бібліографії, інших цифрових ресурсів як інноваційних інструментів пошуку біографічних відомостей про видатних українських педагогів та вчених світового рівня. Ефективність зазначеного підтверджена потужною системою біографістики зарубіжних країн, представленою в сучасному цифровому середовищі – Інтернеті. Підкреслено, що в більшості випадків автори наукових досліджень обмежуються стислим поданням біографії видатних педагогів відповідно до предмету конкретного дослідження. Уточнено, що в сучасній українській історико-педагогічній науці сформувався окремий міждисциплінарний дослідницько-персоніфікований напрям – педагогічна біографістика, яка в силу невпинного зростання масиву наукової, навчальної, науково-популярної, довідкової літератури та інших інформаційних джерел про педагогічні персоналії, безсумнівно, потребує відтворення, зберігання і використання саме в цифровому форматі. Отже, на часі персоніфікація історії освіти і педагогічної думки в Україні в інноваційному форматі цифрової інфраструктури, що не лише забезпечить сучасні форми партнерства і співробітництва вітчизняних дослідників персоналій із світовою спільнотою науковців, але й сприятиме подальшому науковому розвитку української педагогічної біографістики.

У статті представлено синтезований аналіз дефініції «педагогічна персоналістика», з’ясовано її сутність, зміст та доцільність використання у предметному полі педагогічної науки. Відзначено, що в процесі нагромадження масиву літератури про життєдіяльність педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці сформувався міждисциплінарний науково-дослідницький напрям, який подекуди йменують як «педагогічна персоналістика». Крізь призму наукового дискурсу проаналізовано сутність понять «персоналія», «педагогічна персоналія», «персоналістика». Доведено, що використання терміна «педагогічна персоналістика» через формальну прив’язку до поняття «педагогічна персоналія» є алогізмом, тому невиправдано ні з наукової, ні з філологічної позицій. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої замість поняття «педагогічна персоналістика» на позначення окремого напряму української історико-педагогічної науки, що вивчає життєдіяльність персоналій, доречно використовувати термін «педагогічна біографістика». Наведено аргументи на її користь, згідно з якими: 1) поняття «педагогічна біографістика» відповідає загальній традиції світової та української гуманітаристики, адже її основні наукові галузі (філософія, психологія, соціологія, історія тощо) позначають свої окремі наукові напрями, що вивчають діячів (персоналій), які зробили вагомий внесок у їхній розвиток, як «біографічні»; 2) термін «біографія» відповідає українській біографічній традиції; 3) українські вчені нагромадили значний масив знань для обґрунтування дефініції «педагогічна біографістика» та визначення її предмета, завдань, інших параметрів як окремої субдисципліни (галузі, наукового напряму) української педагогічної науки.

Анотація. Мета дослідження – показати здобутки сучасної української історіографії у вивченні форм і методів терору сталінського режиму щодо західноукраїнської інтелігенції у 1939–1953 рр., персоніфікувати науковий доробок українських учених, передбачити перспективи подальших наукових пошуків. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об՚єктивності, а також на методи історіографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола історіографічних джерел, створених сучасними українськими дослідниками, простежено процес нагромадження історичних знань про перебіг і наслідки протистояння західноукраїнської інтелігенції радянському авторитаризму протягом 1939–1953 рр. Висновки. Сучасні вітчизняні дослідники на багатому ілюстративному матеріалі показали хід, складові і масштаби сталінських репресій щодо західноукраїнської інтелігенції у 1939–1953 рр. Автори сходяться на думці, що саме проти національно свідомих українців, чий опір утвердженню тоталітарного режиму на західних землях України набув у повоєнні роки масового і організованого характеру, спрямовувався головний удар з боку влади. Остання використовувала всі можливості для ідейного та інституційного тиску на творчу інтелігенцію, насадження нового історичного наративу, дискредитації українського національно-визвольного руху, а кожний вияв невдоволення такою політикою неодмінно розцінювався як прояв «українського буржуазного націоналізму» з усіма наслідками, що випливали з цього. Водночас аналізована проблема має перспективу розвитку. Зокрема, додаткових знань потребують ідеологічні чистки вчених природничих наук, морально-психологічний стан інтелігенції у контексті повсякденної локальної історії, формування інтелігенцією стандартів самопрезентації в умовах політики державного терору. Ця наукова проблема має перспективу дослідження крізь призму біографістики.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2014. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням, присвяченим висвітленню основних етапів наукової діяльності дніпропетровської гідробіологічної школи: дослідження техногенно-трансформованих прісноводних екосистем впродовж 1930–1990 рр. Показано процес формування наукового колективу, який першим у межах Радянського Союзу та одним з перших у світі розпочав дослідження трансформації прісноводних екосистем, що є актуальним у сучасних умовах стрімкого погіршення стану водних екосистем. Вперше запропонована періодизація становлення і розвитку дніпропетровської гідробіологічної школи, виділено чотири основні періоди. Виявлено, що різні періоди розвитку лідерами дніпропетровської гідробіологічної школи були такі видатні вчені, як Д. О. Свіренко (1927–1941 рр.), Г. Б. Мельников (1944–1973 рр.), А. І. Дворецький (з 1976 р.). Показано, що початковий період наукової діяльності видатного вченого-гідробіолога, полярника, академіка П. П. Ширшова мав вагомий вплив на становлення наукового світогляду вченого в майбутньому. Окреслено основні теоретичні й практичні надбання вчених, одержані при дослідженні Каховського і Дніпродзержинського водосховищ на Дніпрі, річок Донбасу і Приазов’я, водоакумулюючих водосховищ Криму, водних екосистем Придніпров’я. Окреслені новаторські напрями наукових досліджень, започатковані науковцями гідробіологічної школи, зокрема, дослідження розвитку технічної, космічної гідробіології та прісноводної радіоекології в Україні.
Thesis for the degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.07-History of Science and Technology. - National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv,2014. The thesis is a complex research, devoted to coverage of the main stages of scientific Dnepropetrovsk hydrobiological school: a study of man-caused transformed freshwater ecosystems throughout the 1930 – 1990s. The work reflects the process of the research team formation. For the first time the periodization of formation and development of the Dnepropetrovsk hydrobiological school is proposed and four main periods are highlighted. It is revealed that such recognized scholars as D.A. Svirenko (1927–1941), G.B. Melnikov (1944–1973) A.I. Dvoretsky (from 1976) were leaders of Dnepropetrovsk hydrobiological school at different periods of its development. It is shown that the initial period of the scientific work of the famous scientisthydrobiologist, polar, academician P.P. Shirshov had a significant influence on the formation of a scientific outlook of the scientist in the future. The basic theoretical and practical achievements received by scientists in the study of Kakhovskoe and Dniprodzerghinskoe reservoirs located upon the Dnieper river; rivers of Donbass and Pryazov’ye, water-accumulating reservoirs of the Crimea, water ecosystems of Prydnieprov’ye are outlined. Innovative areas of research, started by scientists from the hydrobiological school, in particular, the study of technical, space hydrobiology and freshwater radioecology in Ukraine are designated.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2014. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням, присвяченим висвітленню основних етапів наукової діяльності дніпропетровської гідробіологічної школи: дослідження техногенно-трансформованих прісноводних екосистем впродовж 1930–1990 рр. Показано процес формування наукового колективу, який першим у межах Радянського Союзу та одним з перших у світі розпочав дослідження трансформації прісноводних екосистем, що є актуальним у сучасних умовах стрімкого погіршення стану водних екосистем. Вперше запропонована періодизація становлення і розвитку дніпропетровської гідробіологічної школи, виділено чотири основні періоди. Виявлено, що різні періоди розвитку лідерами дніпропетровської гідробіологічної школи були такі видатні вчені, як Д. О. Свіренко (1927–1941 рр.), Г. Б. Мельников (1944–1973 рр.), А. І. Дворецький (з 1976 р.). Показано, що початковий період наукової діяльності видатного вченого-гідробіолога, полярника, академіка П. П. Ширшова мав вагомий вплив на становлення наукового світогляду вченого в майбутньому. Окреслено основні теоретичні й практичні надбання вчених, одержані при дослідженні Каховського і Дніпродзержинського водосховищ на Дніпрі, річок Донбасу і Приазов’я, водоакумулюючих водосховищ Криму, водних екосистем Придніпров’я. Окреслені новаторські напрями наукових досліджень, започатковані науковцями гідробіологічної школи, зокрема, дослідження розвитку технічної, космічної гідробіології та прісноводної радіоекології в Україні.
Thesis for the degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.07-History of Science and Technology. - National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv,2014. The thesis is a complex research, devoted to coverage of the main stages of scientific Dnepropetrovsk hydrobiological school: a study of man-caused transformed freshwater ecosystems throughout the 1930 – 1990s. The work reflects the process of the research team formation. For the first time the periodization of formation and development of the Dnepropetrovsk hydrobiological school is proposed and four main periods are highlighted. It is revealed that such recognized scholars as D.A. Svirenko (1927–1941), G.B. Melnikov (1944–1973) A.I. Dvoretsky (from 1976) were leaders of Dnepropetrovsk hydrobiological school at different periods of its development. It is shown that the initial period of the scientific work of the famous scientisthydrobiologist, polar, academician P.P. Shirshov had a significant influence on the formation of a scientific outlook of the scientist in the future. The basic theoretical and practical achievements received by scientists in the study of Kakhovskoe and Dniprodzerghinskoe reservoirs located upon the Dnieper river; rivers of Donbass and Pryazov’ye, water-accumulating reservoirs of the Crimea, water ecosystems of Prydnieprov’ye are outlined. Innovative areas of research, started by scientists from the hydrobiological school, in particular, the study of technical, space hydrobiology and freshwater radioecology in Ukraine are designated.