Статті в журналах: "Бінарна опозиція"

1

Іщенко, Т. В. "Бінарна опозиція "свій - чужий" у дискредитивній стратегії політичного дискурсу". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 57 (2016): 165–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Вардеванян, С. "Бінарна опозиція Каїн–Авель як невротичний пошук гармонійного світу у Володимира Сосюри". Мандрівець, № 4 (112), липень - серпень (2014): 44–48.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

ГУЦУЛЯК, Світлана. "БІНАРНА ОПОЗИЦІЯ «КАТ – ЖЕРТВА» В РОМАНІ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА «КРОВ ЛЮДСЬКА – НЕ ВОДИЦЯ»". Humanities science current issues 2, № 27 (21 травня 2020): 47–51. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/27.203520.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Буслаєва, К. "Космологічні міфомотиви: бінарна опозиція "Вода"/ "Вогонь" як вияв пантеїстичності світовідчуття у творчості Наталени Королевої". Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, Вип. 11 (2007): 49–53.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Белякова, Е. А. "Деконструкция бинарной оппозиции категорий человека и культуры как заключительный этап их постнеклассической концептуализации". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 26 (1 березня 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.898.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблена спроба завершити концептуалізацію феноменів людини і культури в якості протилежних моментів суперечливої основи феномена соціальності. Завданням статті є деконструкція бінарної опозиції «людина» – «культура» і перетворення її в суперечливу основу тернарной композиції антропосоціокультурной тотальності. Концептуалізація понять людини і культури є синтетичною науковою задачею і передбачає категоріальне відтворення процесу виникнення і безперервного перевиникнення найскладніших з усіх існуючих об'єктів, оскільки вони «знімають» в собі всі інші еволюційні процеси, що вивчаються космологією, еволюційної біологією укупі з палеонтологією і археологією, описовою та теоретичною соціогуманітаристикою, що включає етнографію, культурну та соціальну антропологію і соціологію культури. Завершуючи перелік наукових дисциплін, автор цього дослідження спирається на останні досягнення, теоретичної філософії з діалектикою, що історично сформувалася як загальна теорія розвитку, філософською антропологією, філософією історії та філософією культури. Виток традиції раціонального осмислення людини і культури лежить в античній філософії, що вважала людину не просто частиною, а аналогом Макрокосму (з чим охоче погоджується сучасна космологія з її антропним принципом). У антропоцентричній філософії Відродження ми знаходимо ідею незавершеності самотворення людини, і через століття цю думку Мірандолла по-своєму повторить Ніцше в своєму «Заратустрі». Думка просвітителя Гердера про необхідно зумовлену будовою Сонячної системи появу людини на одній з її планет перегукується з тейярдістскім уявленням про природу феномена людини і центральними ідеями т.зв. «Великої» або «Універсальної» історії. Ми не могли залишити без уваги зусилля не тільки класичної, але також некласичної і постнекласичної філософії, що деконструює бінарну опозицію класичних і некласичних підходів в тернарну композицію постнекласичної соціогуманітаристики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Ярмоленко, Н. "Бінарні опозиції в українському героїчному епосі". Вісник Черкаського університету. Філологічні науки, Вип. 118 (2007): 121–26.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Ярмоленко, Н. "Бінарні опозиції в міфології та українському фольклорі". Літературознавство. Фольклористика. Культурологія, Вип. 21/22 (2015): 365–76.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Огар, Анна Осипівна. "Вербалізація опозиційних компонентів концепту земля (на матеріалі українського поетичного дискурсу другої половини ХХ століття)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 641–47. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.859.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено особливості мовного втілення та семантичного наповнення тих компонентів концепту земля, які формують бінарні протиставлення. Одинадцять пар семантичних опозицій ілюструють дуальну природу концепту, його суперечливість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Smolnytska, Olga. "Архетипне дно вибраної лірики українських неокласиків". Філологічний дискурс, № 8 (27 вересня 2018): 107–18. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті пропонується спроба дослідити архетипне дно вибраних віршів українських неокласиків. До уваги беруться бінарні опозиції, свідоме і несвідоме. Застосовується компаративний аналіз. Дослідниця продовжує юнґіанський дискурс Ніли Зборовської. Стаття базована на здобутках літературознавства, міфологічної школи, психоаналізу, філософії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Лисюченко, М. К. "Бінарні опозиції як мовний прийом міфологізації у французькому політичному дискурсі". Studia linguistica, Вип. 6, ч. 2 (2012): 314–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Гончарук, Т. "Об"єктивація бінарної опозиції верх/низ у фольклорних текстах". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 29 (2014): 209–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Bogun, Kseniya. "Онтологія жахливого та антифобіальні практики в літературних казках К. Чуковського". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 149–59. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснено філософсько-естетичну реконструкцію розуміння феномена жахливого в літературних казках К. Чуковського. Виділено декілька типів антифобіальних дискурсів – філософічного змісту підтекстів автора щодо дійсної природи жахливого та святкових практик з елементами профанації сакралізованої історії боротьби зі злом. Розкрито сенс іронії К. Чуковського, спрямованої проти тоталітарних практик як псевдо-антифобіальних. Виявлено подвійну бінарну опозицію авторських та тоталітарних антифобіальних практик у площині літературної казки і в контексті дискусії К. Чуковського з представниками радянської педології. Підкреслено момент духовної інтуїції поета в розкритті динаміки жахливого на матеріалі тоталітарних практик.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Казакова, Т. В. "Бінарні опозиції в античній протожурналістиці як засіб оцінки: на матеріалі ораторської прози". Наукові записки Інституту журналістики 20 (2005): 110–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Микитюк, Оксана. "Персономен Шевченко як маркер бінарних опозицій у творах Дмитра Донцова". Лінгвістичні студії, № 41 (2021): 301–9. http://dx.doi.org/10.31558/1815-3070.2021.41.30.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Шарманова, Наталя Миколаївна. "Духовний код як лінгвокультурний еталон нації (на матеріалі паремійних кліше)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 81–104. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.169.

Повний текст джерела

Анотація:

Духовні цінності відіграють роль соціокультурних векторів і становлять духовно-етичне ядро нації. Кодування сакральної сфери належить до еталонних виявів світоглядної системи. Духовний код є аксіологізованим кодом, що відображає комплекс моральних цінностей, ідеалів, категорій та еталонів. Лінгвальне вираження духовного коду українства репрезентовано паремійним простором мови. Паремійні кліше як семіотичні знаки транслюють соціокультурні вектори, де сконцентровано прагматичні установки щодо активного світобуття і втілено морально-етичні пріоритети національного світогляду. Пареміологія побудована на бінарних опозиціях задля номінування категорійних протиставлень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Бежук, О. "Перша світова війна в системі бінарних опозицій жіночого та чоловічого досвідів". Народознавчі зошити, № 6 (132), листопад - грудень (2016): 1294–302.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Хавкіна, Л. М. "Бінарні опозиції як структуротворчий і семантикотворчий чинник у рекламному міфі (на матеріалі комерційної реклами)". Наукові записки Інституту журналістики 41, жовтень - грудень (2010): 33–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Кицак, Л. "Бінарні опозиції детективних персонажів (на основі роману О. Винокурова "Під одним дахом зі смертю")". Літературознавчі студії, Вип. 5 (2011): 61–68.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Подсєвак, К. С. "Чуттєво-поняттєвий складник концептуальної бінарної опозиції ЛЮДИНА - ТЕХНІКА у творчості Рея Бредбері". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов", вип. 90 (2019): 48–53.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Юрчук, Олена. "«Для того, щоб дістатися світла, потрібно пройти темряву». Прикмети антиутопії у романі Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 11 (19 вересня 2018): 230–40. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v11i0.2074.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зосереджено увагу на романі Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм», котрий має виразні прикмети антиутопії. Автор моделює державу в далекому майбутньому, що вирізняється неогуманізмом. На позір ідеальне суспільство виявляється тоталітарним соціумом, у якому люди володіють людиноподібними істотами – сторами. Роман Ярослава Мельника, як і більшість антиутопій, актуалізує питання про людську свободу й кастовий поділ. Своєрідність «Маші, або Постфашизму» в тому, що питання свободи й поділу вирішується не в межах бінарної опозиції «людина – людина», а «людина – тварина». Конфлікт людини й держави зумовлює не страх людини перед системою чи відчуття своєї вторинності, радше втому від перенасичення в задоволенні власних потреб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Мазепова, О. В. "Концептуалізація бінарної опозиції ПРАВДА-НЕПРАВДА у перській мовній свідомості (за результатами психолінгвістичного експерименту)". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 1 (52) (2015): 446–68.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Українська, Є. В. "ТРАНСФОРМАЦІЯ БІНАРНОЇ ОПОЗИЦІЇ «МАГІЯ :: РЕАЛЬНІСТЬ»: ВЕКТОР КОМІЧНОГО (на матеріалі англомовних творів гумористичного фентезі)". Науковий вісник ДДПУ імені Івана Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 14 (19 січня 2021): 177–82. http://dx.doi.org/10.24919/2663-6042.14.2020.223490.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Легерко, Тетяна. "КОНЦЕПТОСФЕРА ЖИТТЯ/СМЕРТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ РОСЛИННОЇ МЕТАФОРИКИ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ)". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 82–85. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню особливостей розуміння, реалізації та сприйняття концептів життя і смерті у поетичній творчості Лесі Українки за посередництвом флористичних метафор, що надає можливість розширити значимість флористичного аспекту у ліриці мисткині. Було з’ясовано на конкретних прикладах, що попри традиційне розуміння явищ у віршованих творах авторки вони існують не лише як бінарні опозиції, а й нерозривно, циклічно. Фізична смерть не сприймається ліричною героїнею як кінець, а як проміжний етап, натомість творче життя і творчість загалом усвідомлюється як життя вічне. Флористичні метафори відіграють важливу роль у розкритті специфіки концептосфери життя/смерть, бо в рослинні образи окремо вкладено часто символічний зміст, виходячи з якого відкриваються нові обшири для дослідження творчості Лесі Українки. Під час наукової розвідки до уваги був взятий біографічний фактор, що допомогло детальніше розкрити сенси вживаних авторкою метафоричних образів, які прямо чи опосередковано стосуються понять життя і смерті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Радчук, Ольга Вячеславовна. "ВІДСУТНІСТЬ: ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОНЯТТЯ ДЛЯ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, № 69 (2019): 19–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття «відсутність» як важливе та необхідне поняття розумової діяльності людини, що усвідомлюється нею протягом усього життя. Поняття «відсутність» належить до таких базових абстрактних понять, що відіграють значну роль в концептуальній системі мови і мають важливе соціально-культурне значення. Концептуальна система будь-якого індивіда формується на основі сприйняття навколишнього світу й передбачає осягнення ним реалій цього світу в опозиції наявність vs відсутність. Оволодіння мовою, в основі якої також закаладені бінарні опозиції, дозволяє людині номінувати абстрактні поняття. Апперцепція як розумова операція, в процесі якої відбувається закріплене досвідом вторинне сприйняття, впливає на появу нових вербальних реалізацій вже сформованого поняття. Показано, що репрезентації поняття «відсутність» з’являються як наслідок розширення значень слів, метафоризації, виникнення граматичних форм, зміни або трансформації їх лексичного вираження. Автором цієї публікації обґрунтовується можливість лінгвокогнітивного осмислення та опису вербальних засобів вираження поняття «відсутність» з опорою на теорію прототипів американського психолога Елеонори Рош. Використання метода інтерпретації розширює потенціал когнітивного аналізу мовних репрезентацій поняття «відсутність». У статті робиться акцент на те, що відображене у свідомості людини уявлення про поняття «відсутність» має лексичну та граматичну об’єктивацію, яка є вторинною по відношенню до прототипу і представлена ізоморфними засобами мови. Незважаючи на те, що проблема вивчення абстрактних понять, до яких належить і поняття «відсутність», не є новою в лінгвістиці, тенденції сучасного мовознавства дозволять представити систему мову в координатах наявність vs відсутність як когнитивно обумовлених. Теоретичне осмислення поняття «відсутність» у цьому аспекті має велику перспективу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Зубик, Любомир. "Роль «забав при мерці» в ритуальному процесі похорону у гуцулів". Старожитності Лукомор'я, № 5 (3 листопада 2021): 24–31. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.5.108.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті, на основі етнографічних описів кінця ХІХ – першої половини XX ст. та наявної історіографії, проаналізовано значення «забав при мерці» у контексті ритуального процесу зміни статусу індивідуума під час поховального обряду. Спираючись на структурно-семантичний, семіотичний і типологічний підходи, автор окреслив причини побутування уявлень про необхідність здійснення «забав при мерці» у системі ритуальної зміни стану людини. Встановлено, що це дійство було основним елементом ритуальної драми, що базується на бінарній опозиції космос/хаос (тут і там). Забави при мерці демонстрували лімінальність осіб, які брали участь у поховальному обряді, а також - проникнення «хаосу» до звичного для людей світу. Окрім того, описано та схарактеризовано основні види ігор, що здійснювалися під час похоронів, виділено їх типологічний поділ відносно семантичного навантаження, проаналізовано основні маркери локусу та дійових осіб ритуального процесу: нічна пора доби, перебування в окремих приміщеннях, антиповедінка, травестія, побиття, сліпота.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Венгринюк, Х. Ю. "Межа як складова бінарної опозиції центральне / маргінальне в новелі Ольги Кобилянської "За готар" та оповіданні Наталени Королевої "Подорожній"". Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Серія "Філологічні науки (літературознавство)", вип. 4.13 (104) (2014): 45–48.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Пасічник, Г. П. "Актуалізація бінарної опозиції "світло" і "темрява" у гіперконцепті ПЕЙЗАЖ ( на матеріалі англомовного художнього дискурсу XIX- початку XX століть". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 43, ч. 3 (2013): 210–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Dobrovolska, Viktoriia, та Svitlana Misievych. "Проблема ксенофобії в історико-філософському дискурсі". Grani 24, № 4 (18 серпня 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.15421/172141.

Повний текст джерела

Анотація:

В даній роботі розглядається проблема ксенофобії в історико-філософському дискурсі. Автори наголошують, що останнім часом досить актуальним питанням, яке потребує нагального вирішення, є проблема ксенофобії. Певні явища, а саме: нетерпимість, дискримінація, ворожість, інтолерантність, що є проявами ксенофобії, зараз є досить поширеними у суспільстві. Автори також не залишились байдужими до цієї проблеми, бо це є деструктивним проявом діяльності суспільства, певних груп, людини тощо. Основною метою дослідження постало здійснення аналізу осмислення проблеми ксенофобії та її складових у античній та середньовічній філософській спадщині. Автори наголошують, що в структурі категорій «ксенофобія» та «толерантність» лежить бінарна опозиційна система розрізнення «свій-чужий». Дослідники прийшли до висновку, що єдиного визначення поняття «ксенофобія» у сучасній науці не існує. Виходячи з сучасних трактувань даного явища, згідно з його ознаками, автори скорелювали категорії проблеми ксенофобії з феноменом «чужого», проблемою феноменології, яка стала предметом роздумів багатьох філософів. Проаналізувавши певний етап історії людства, зазначили, що проблема відношення до «іншого», «чужого» турбувала людей завжди. У роботі розглянуто формування та сутність цієї опозиції на прикладі середньовічної філософії та філософії епохи Відродження. Зроблено висновок, що поняття ксенофобії є достатньо складним, багаторівневим та не має уніфікованого підходу в сучасному науковому дискурсі щодо його визначення. Крім того, питання ксенофобії, її критерії та способи подолання дійсно є проблемою не лише у науковому дискурсі, але й постає як загроза у соціокультурному бутті сучасної людини. Толерантність, інтолерантність, терпимість – це ті дефініції, які зараз вживаються разом з поняттям ксенофобії у сучасній науці. Важливим результатом дослідження є те, що зазначена проблема в античній та середньовічній філософії є латентною, та має вигляд трактування відношення та співіснування категорій «я» – «інший» або «свій» – «чужий», запровадження «міри», як межі дотичності системи поглядів, цінностей тощо. Ґенеза осмислення проблеми ксенофобії сягає й далі та має перспективи подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Svyatnenko, I. O. "Гендерна культура фемінізму в соціологічному дискурсі". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 11(139) (10 жовтня 2016): 58. http://dx.doi.org/10.15421/1716122.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі визначення концептуальних засад гендерної культури фемінізму в соціологічному дискурсі. Автором зроблено висновок про те, що в феміністичному дискурсі традиційні уявлення про суб’єкта і про сутність людини інтерпретуються як взасадничуючі щодо есенціалістської теорії статі. Есенціалістська теорія статі передбачає наявність преформістських соціогендерних уявлень, через які відбувається конструювання основних диспозицій особистості. Соціогендерний преформізм за умови розуміння суб’єкта в сексуалізованих денотаціях дозволяє вести мову про чоловіків і жінок як різні соціогедерні класи диспозиції яких відповідають системі гендерного панування. Зазначені диспозиції визначають як фізіологічно-тілесні складники, так і психічні особливості та соціо-культурні репертуари поведінки чоловіків та жінок. Таким чином, маскулінність і фемінність набувають форми конструюючих конструктів, а також виявляються конституюючими для гендерної культури. Крім того, в контексті такого зв’язку виявляється цілком релевантним застосування соціосистемологічного підходу.Популярність есенціалістських постулатів в інтерпретації статі поєднується з непопулярністю її щодо інтерпретації людини як такої. Есенціалістські інтерпретації в термінах існування дозволяють перевести маскулінність у площину недосяжної трансценденції, зводячи жіночність (фемінність) до набору цілком прогнозованих рис і тривіальностей. В аспекті соціокультурної реалізації це відповідає чоловічому началу як трансцендуючому та вертикалізуючому щодо культурної системи та жіночого начала як горизонталізуючого та іманентизуючого з більш розгорнутою системою бінарних опозицій (відцентровий рух - жіноче, доцентровий рух-чоловіче; конструювання - чоловіче, пристосування (адаптація)-жіноче тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

ТКАЧЕНКО, ОЛЕКСАНДР. "Несамодостатність права як фундаментально-онтологічна основа правового порівняння". Право України, № 2019/03 (2019): 77. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-077.

Повний текст джерела

Анотація:

Правове порівняння стоїть перед необхідністю знаходження свого власного місця в мережі дискурсів, сформованих постметафізичною раціональністю сучасності. Для продукування власних філософсько-методологічних смислів інтелектуальна територія правового порівняння має охоплювати бінарну опозицію парадигм, протистояння яких дає змогу ставити і вирішувати основоположні для правового мислення питання. Існуюче протистояння між універсалістським і сингулярним підходами неспроможне вирішити це завдання, оскільки між ними наявна принципова єдність. Останню можна сформулювати як парадигму само достатності права. Тому головним питанням порівняльно-правового дискурсу є конституювання опозиційної парадигми несамодостатності права. Метою статті є експлікація фундаментально-онтологічних підвалин ідеї несамодостатності права як необхідної передумови концептуалізації відповідної парадигми порівняльно-правової раціональності. Парадигма самодостатності права побудована на онтологічному соліпсизмі. В універсалізмі функціоналізму він виявляється у сприйнятті правових відмінностей як свідчення недосконалості права. Звідси відповідне прагнення заміни мови національних правопорядків нейтральною та універсальною мовою функціоналістських понять. Соліпсизм підходу правових відмінностей виявляється у розгляді зарубіжного права як джерела загроз власній ідентичності. Основне призначення порівняльного правознавства вбачається у збереженні історично сформованих культурами дистанцій між правопорядками. Засадничим положенням парадигми самодостатності права є неучасть зарубіжного у бутті власного права. Парадигма несамодостатності права повинна долати соліпсизм універсалізму і сингулярності. Її ідейним підґрунтям може слугувати проект фундаментальної онтології М. Гайдеггера. Звернення до зарубіжного права розглядається як модус існування власного. Простір між правопорядками виступає сферою буття-як-буття. Правове порівняння є процедурою істини власного права, залучаючи до сфери правового дискурсу правове ніщо. Сучасна технологічна цивілізація створює екзистенційну загрозу існуванню права. Штучний інтелект і технологія блокчейн закладають основи якісно іншого функціонування цивілізації. Перспективи й наслідки заміщення дискурсу алгоритмами стають центральною проблемою правового порівняння, надаючи йому самостійного філософсько-методологічного статусу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Osipova, Nina. "„Жили-были старик со старухой…”: архетипическая основа и семантическая трансформация модели в русской волшебной сказке". Slavica Wratislaviensia 163 (17 березня 2017): 35–45. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.163.3.

Повний текст джерела

Анотація:

„Once upon a time there lived an old man and an old woman…”: Archetypical base and its transformationThe article discusses the archetype Wise Old man in the folk world view. It appears in the universal scheme of „Once upon a time there lived an old man and an old woman…” Semantics motif is included in the context of binary field of culture, its archaic system. The representation of the „basic myth” generally reflects the cultural specifics of this model. Drawing on the theory of archetypes Jung, the author analyzes mythopoethic frame „old age”, which includes the main archetype. The rich material of Russian fairy tales shows the transformation of the archetype in the dual model „old men and old woman”, its relationship with the cultural hero Child, its transition to the art space „trickster”, comic old men dell ‘Arte on the one hand, and the wise elders — with another.„Жили-були стаий зi старою…”: архетипная основа i семантична трансформация моделi У статті розглянуті деякі аспекти трансформації архетипу Мудрого Старця уфольклорній картині світу, де він постає в універсальній схемі „Жили-були старий зі старою…”. Семантика мотиву вписується в бінарне поле архаїчної культури з її системою опозицій, репрезентацією „основного міфу” і в цілому відображає таку специфіку представленої моделі, яка породжує певні культурні смисли. З опорою на теорію архетипів К. Юнга аналізується міфопоетична основа культурного фрейма „старість”, що включає основне ядро архетипу. На матеріалі переважно російських казок показана трансформація архетипу в дуальні моделі старого і старої, їх зв’язок з культурним героєм „божественним немовлям” і перехід у художній простір „трикстери”, комічні старі dell’Arte, з одного боку, і мудрі старці — з іншого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

ГАВРИЛЮК, РУСЛАНА. "Зумовленість правової природи медіації буттєвим устроєм людського світу". Право України, № 2018/05 (2018): 181. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-181.

Повний текст джерела

Анотація:

Запровадження в Україні з 2017 р. медіації як обов’язкової процедури під час вирішення цілого ряду типів суспільних конфліктів відбулося під фактичним впливом прогресивного досвіду медіаційних практик у країнах ЄС, США та Канади. Однак правова система України, як і правова ментальність українців, кардинально відрізняються від цих феноменів у зазначених вище країнах. Звідси механічне перенесення в Україну їх досвіду медіації неможливе. Необхідне його глибоке теоретичне осмислення, передусім всебічне вивчення правової природи медіації, без чого неможливе вироблення раціональної правової політики медіації в Україні. Загальну проблематику цієї статті становить пошук детермінант правової природи медіації у буттєвому устрої людського світу. У такій постановці ця проблема в цілому та окремі її аспекти спеціально не досліджувались. Метою статті є дослідження безпосередньої спричиненості правової природи медіації буттєвим устроєм людського світу. Конкретними завданнями статті є опозиційності, аналіз асиметричності людського світу, визначення їх впливу на суспільну природу медіації. Методологічною основою статті є антропосоціокультурний підхід, передусім його світоглядна складова: практична філософія та матеріальна феноменологія. Обґрунтовано, що під поняттям буттєвого устрою людського світу антропосоціокультурна пізнавальна традиція розуміє його фактичну даність, сконструйовану мотиваціями і цінностями життєвих світів індивідів. Доведено, що ця даність охоплює все те, що не стосується виокремлених суб’єктів соціальної взаємодії і відзначається інтерсуб’єктивним характером, детермінує соціальний світ. Найадекватніше вона проявляється у людських правах, які разом із принципами, правилами та законами соціального співбуття індивідів є конституентами буттєвого устрою людського світу. Доведено, що основоположним принципом буттєвого устрою людського світу є його тотальна фактична суперечливість. Вона виявляється у формі бінарних опозицій, симетрій та асиметрій, їх природа різна. Показано, що ця суперечливість дана передусім у фундаментальних суперечливостях людських статусів, людських потреб, функціональних соціальних ролей індивідів тощо. Ці суперечливості за їх природою є базовими конструктивними властивостями людського світу. Водночас вони є основоположним способом співбуття індивідів між собою, тобто є їх правом. Саме тому тотальна фактична суперечливість буттєвого устрою людського світу є другою онтологічно укоріненою причиною

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Андрущенко, Тетяна, та Валерія Мельник. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕПРЕСИВНОГО СТРАХУ САМОТНОСТІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 30 червня 2021, 5–12. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.14(59).01.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті акцентується увага на власне депресивному страху самотності, який не виступає в понятійно-категоріальному вигляді як екзистенціал, оскільки існували одинокі, усамітнені люди, які відчували психологічний стан самотності (й супутні стани суму, депресії, меланхолії, відчаю), знаходилися в ізоляції (покинутість, вигнання), проте, власне самотності в сучасному смислі як смисложиттєвій основі не мали. Визначено наукові підходи та проаналізовано стан страху самотності в соціокультурному контексті; обґрунтовано, що самотність виступає одним із базових людських екзистенціалів, її онтологічною основою є повне або часткове відчуження людиною власної сутності. В статті розглядається страх духовної та душевної самотності як психологічного феномена й як суб’єктивне почуття людини, пов’язане з тим, що вона або не отримує позитивних емоцій від контакту з іншими людьми, або перебуває в певній ізоляції. Самотня людина не обов’язково не має рідних чи друзів, зазвичай у неї є різні стосунки, але вони можуть бути формальними й не задовольняти її потреби. Страх самотності розглянуто як підсвідому емоцію, необхідну для уникнення небезпек. Він репрезентований як результат безпосереднього соматичного подразнення, біологічних реакцій усередині людського тіла у відповідь на зовнішнє подразнення (реальне або уявне). Важливою в психологічних трактуваннях страху самотності є фіксація на тому, що страх не пригнічує людину, а, навпаки, допомагає їй відчувати себе людиною. І це притаманно лише людині. Внаслідок вивчення мотиваційної значущості бінарної опозиції метафізичного та соціального модусів страху з’ясовано, що страх самотності – трансцендентний феномен, екзистенціал і спосіб розуміння смислу буття свідомості. Адже страх самотності виявляється найбільш здатним до утворення деякої соціальної основи для експлікації цілісності свідомості, до виявлення безпосередності усвідомлення людиною самої себе. Цей страх не здійснює вихідної цілісності свідомості, а навпаки – роздрібнює її на величезну кількість метаморфоз, із-поміж яких «розколота» свідомість виступає як маніпульована і катастрофічна. Література Арапко, А.С. (н.д.). Страх одиночества и страх слияния: Где баланс? Режим доступа: https://www.familyland.ru/library/diplom/diplom_7.html Кьеркегор, С. (2007). Страх и трепет. Москва : Изд-во: Иностранка. Корчак, А. (2006). Философия Другого Я: история и современность. Москва : URSS; Ленанд. Мовчан, М. (2009). Самотність як феномен буття особистості. (Монографія). Полтава : РВВ ПУСКУ. Олефир, В.О., Куфлієвський, А.С., Фурманець, Б.І., Рютін, В.В., Гура, С.О., Назаров, О.О., та ін. (2009). Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. В.Б. Шапарь (Ред.). Харків : Прапор. Рикёр, П. (2002). «Я сам как другой» Санкт-Петербург : Алетейя. Рубинштейн, С.Л. (1958). О мышлении и путях его исследования. Москва: Наука. Слинин, Я. (2004). Феноменология интерсубъективности. (Монография). Санкт-Петербург : Наука. Хамітов, Н. (2000). Самотність у людському бутті. Досвід метаантропології. Київ : Гранослов. Ялом, И. (2008). Вглядываясь в солнце. Жизнь без страха смерти. (А. Петренко, пер. с англ.). Москва : Эксмо. Ясперс, К. (1991). Смысл и назначение истории. Москва : Политиздат.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Бінарна опозиція"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями