Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Бюджетна ефективність.
Статті в журналах з теми "Бюджетна ефективність"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Бюджетна ефективність".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Гнатенко, Валерій. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЦЕСУ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 113–17. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Бюджетна політика є одним із вагомих інструментів державного регулювання економіки. Від ефективності бюджетного процесу, формування бюджетної політики залежить успішність реалізації регулюючої функції держави, забезпечення економічного зростання. У статті розглянуті та проаналізовані чинне законодавство та теоретичні підходи щодо тлумачення бюджетного процесу, його регулювання. Наголошено на законодавчому закріпленні терміна «бюджетний процес» і проаналізовано позиції науковців стосовно його змісту та характерних рис та стадій. Усі стадії бюджетного процесу регламентовані процесуальними нормами бюджетного права та засновуються на правових засадах, які мають гарантувати чітке пла- нування, дотримання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видів бюджетів. Виокремлено проблеми бюджетного процесу в Україні, що полягають у несвоєчасності його прийнятті, відсутності стратегії щодо планування бюджету, контролю і відповідальності за виконанням бюджету. Зазна- чено, що проблемні аспекти організації бюджетного процесу в Україні вимагають негайного вирішення на кожній його стадії, що в перспективі дасть змогу забезпечити ефективне управління державними фінансовими ресурсами, підвищити результативність, ефективність і прозорість використання бюджетних коштів, уник- нути зриву бюджетного процесу через політичні події, підвищити якість головного фінансового документа дер- жави та стане міцним підґрунтям для забезпечення соціально-економічного розвитку України.
2
Stashchuk, Olena. "БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, № 25 (28 березня 2021): 98–104. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-98-104.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено науково-теоретичні підходи до визначення понять ефективність і децентралізація. Акцентовано увагу на проблемних аспектах формування і використання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. На основі дедуктивного методу наукових досліджень та з урахуванням власного розуміння економічного змісту категорії “ефективність”, обґрунтовано визначення поняття бюджетної ефективності територій в умовах децентралізації та запропоновано механізм її забезпечення. До такого механізму рекомендовано внести напрями забезпечення ефективності доходів територіальних громад, організаційно-інституційне підґрунтя, напрями забезпечення ефективності видатків територіальних громад. Проаналізовано вплив дохідної бази територіальних громад на їх бюджетну ефективність. Обґрунтовано, що передумовою забезпечення бюджетної ефективності територій є фінансова незалежність органів місцевого самоврядування від дій і рішень державної влади у сфері фінансів.
3
Борзенкова, О. Д. "Бюджетна ефективність податку на прибуток в Україні". Формування ринкових відносин в Україні, № 1 (128) (2012): 30–36.
Знайти повний текст джерела
4
Glushchenko, Yu A. "Доходи місцевих бюджетів як джерело фінансового забезпечення на місцевому локальному рівні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (15 листопада 2019): 52–61. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретичні основи формування доходів місцевих бюджетів та визначено їх роль у процесі фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. З`ясовано, що в процесі реформування системи місцевого самоврядування значну частку в доходах місцевих бюджетів займають міжбюджетні трансферти, що сприяє розвитку споживацьких тенденцій. Запропоновано формування бюджетної політики держави в напрямку забезпечення рівня самостійності місцевих бюджетів, зменшення обсягів міжбюджетних трансфертів та зміцнення їх фінансової спроможності за рахунок неподаткових джерел.
Метою статті є дослідження теоретичних основ та практики формування доходів місцевих бюджетів в Україні, з`ясування проблемних аспектів міжбюджетного їх розподілу та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення в контексті реформування та бюджетної децентралізації.
Наукова новизна полягає у дослідженні теоретичних основ формування місцевих бюджетів, зокрема їх важливої складової – дохідної частини. Розглянуто структуру доходів місцевих бюджетів, значна увага приділена дослідженню стану неподаткових надходжень та трансфертних платежів. За результатами дослідження запропоновано напрямки підвищення рівня самостійності місцевих бюджетів шляхом їх стимулювання, зменшення обсягів та видів міжбюджетних трансфертів та зміцнення фінансової їх спроможності частково за рахунок розвитку фіскальної політики в напрямку мобілізації неподаткових надходжень.
Висновки. Важливим інструментом регулювання суспільно-економічних процесів, розмежування фінансових ресурсів між групами населення, галузями і територіями є доходи бюджету.
Виконання функцій органами місцевого самоврядування потребує належної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів).
Міжбюджетні трансферти, що є кладовою доходів місцевих бюджетів, займають значну частку, що породжує утриманські тенденції та дестимулює місцеву владу до нарощення податкового потенціалу. Розширення географії дотаційних бюджетів перетворило трансферти із засобу фінансової допомоги на інструмент для здійснення перерозподільчих процесів, що знижує ефективність використання бюджетних коштів.
Неподаткові надходження займають незначну частку в структурі доходів місцевих бюджетів, проте виконують важливу роль щодо їх збалансування. Тож перспективними напрямками їх зростання має бути проведення місцевої економічної політики щодо підвищення прибутковості суб’єктів господарювання з частково державною формою власності; розширення географії місцевих платних послуг; об’єктів щодо сплати державного мита; удосконалення організації процесу рейтингування та пропонування об’єктів оренди державної й комунальної форм власності; забезпечення дієвих стимулів в організації бюджетного процесу на місцевому локальному рівні щодо створення резервів власних надходжень.
Підсумовуючи дослідження, констатуємо, що бюджетна політика держави має бути націлена на підвищення рівня самостійності місцевих бюджетів шляхом їх стимулювання, зменшення обсягів та видів міжбюджетних трансфертів та зміцнення фінансової їх спроможності частково за рахунок розвитку фіскальної політики в напрямку мобілізації неподаткових надходжень.
5
Недопад Г.В. "ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ БЮДЖЕТНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОТГ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 83–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито передумови вдосконалення системи аналізу бюджетної ефективності місцевих бюджетів. На основі аналізу наукових підходів розроблено методичні положення комплексного аналізу бюджетної ефективності місцевих бюджетів, що передбачають розрахунок інтегрального показника за блоками бюджетної результативності, бюджетної самодостатності та бюджетної відкритості. Наведено результати апробації запропонованого підходу до аналізу на прикладі бюджетів об’єднаних територіальних громад Волинської області.
Дослідження бюджетної результативності грунтуватиметься на оцінці рівня виконання видатків місцевих бюджетів ОТГ за функціональною класифікацією.
Загальновідомим є факт, що самодостатні територіальні громади є основою місцевого і регіонального розвитку будь-якої держави. Це також є ознакою ефективності місцевого самоврядування. До індикаторів, що визначатимуть бюджетну самодостатність нами віднесено: доходи загального фонду на 1-ного мешканця, питому вагу управлінських витрат у власних доходах, капітальні видатки на 1-ну особу, рівень дотаційності бюджетів ОТГ Волинської області, видатки загального фонду на одного мешканця, питому вага капітальних видатків у загальній сумі видатків, питому вагу ЗП з нарахуваннями у видатках загального фонду, видатки на утримання апарату управління на 1-го мешканця, обсяг надходжень до бюджету ОТГ від сплати ПДФО на 1-го мешканця, обсяг надходжень до бюджету ОТГ від плати за землю на 1-го мешканця, обсяг надходжень до бюджету ОТГ від сплати єдиного податку на 1-го мешканця, обсяг надходжень до бюджету ОТГ від сплати акцизного податку на 1-го мешканця, обсяг надходжень до бюджету ОТГ від сплати податку на нерухоме майно на 1-го мешканця.
Аналіз рівня інформаційної відкритості органів управління ОТГ проведено на основі дослідження фіційних сайтів об’єднаних громад Волинської області та визначено його вплив на формування бюджетної ефективності території. За допомогою офіційних сайтів об’єднаних громад промоніторено взаємозв’язок між представленим на ньому контентом та бюджетною ефективністю окремо взятої ОТГ.
6
Дем"янишин, В. "Бюджетна політика держави: концептуальні засади, ефективність, розвиток стратегії і тактики". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, Вип. 2 (2011): 7–20.
Знайти повний текст джерела
7
NYKYFOROV, Anatolii. "Budget efficiency of tax incentives for innovative activity." Fìnansi Ukraïni 2021, no. 5 (June 24, 2021): 97–110. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2021.05.097.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to the topical issues of determining the budget effectiveness of the use of tax incentives for innovation. The conceptual difference between “budgetary effect” and “budget efficiency” has been defined. A reasonable criterion of the budgetary effect, which is proposed to calculate as the difference between financial results of innovation and expenditures (temporary budget losses) to stimulate innovation. The method of justifying the budgetary effect of tax incentives for innovation by applying an increased standard of write-offs on the cost of spending on scientific and scientific and technical works has been proposed. The proposed methodology uses a recursive model for calculating tax revenues starting with the development of innovative products, which occurs as a result of the reinvestment by the subject of innovation in the first stage – savings from tax cuts, in the second and subsequent stages – the said savings and part of the increase in profits. The increments of investment resources of the subject of innovation and budget revenues are determined taking into account the factor of time of their receipt by the method of discounting. The budgetary effect is proposed to assess during the regulatory period of return on investment. The article contains a logical illustration of the recursive model of tax revenues and the calculation formula. Based on the data of the innovative enterprise, the indicators of the budget effect, the internal rate of budget revenue and the payback period of its losses, which arise due to the introduction of an increased rate of write-off for the cost of scientific and scientific-technical works have been calculated . It is recommended when making decisions on the feasibility of tax incentives for innovation to take into account the stimulating function of taxes, which is manifested in increased motivation of entrepreneurs to innovate. Keywords: taxes, tax policy, innovation, budget efficiency.
8
Kozmenko, Serhiy, та Svitlana Kachula. "СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ОЦІНКА ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 74–87. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-74-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні засади соціальних бюджетних програм як інструменту бюджетної політики забезпечення людського розвитку. Показано, що останні роки програмно-цільовий метод став невід’ємною складовою бюджетного процесу в Україні. Здійснено загальний аналіз видатків державного бюджету за програмною класифікацією видатків у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів на розвиток освіти, охорони здоров’я, соціального захисту. Більш детально проаналізовано ефективність бюджетних програм, де головним розпорядником виступає Міністерство соціальної політики України. Узагальнено проблемні аспекти оцінки ефективності реалізації бюджетних програм та окреслено заходи оптимізації видатків бюджету відповідно до сучасних потреб суспільства
9
Ліснічук, О. А., та В. М. Дудченко. "Особливості формування обласного бюджету в умовах децентралізації". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (7 червня 2021): 156–68. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.156-168.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто формування доходів областного бюджету Чернігівської області в умовах децентралізації. Окреслено принципи формування місцевих бюджетів в Україні. Вивчено питання, щодо реформування місцевого самоврядування та вплив бюджетної децентралізації на ефективність бюджету. Досліджено джерела наповнення місцевого бюджету. Проаналізовано динаміку надходжень та видатків обласного бюджету в умовах децентралізації 2015-2020 роки. На базі проведеного дослідження було визначено як позитивні риси децентралізації, так і негативні для даної області.
10
Рожко, О. "Бюджетні інвестиції та ефективність бюджетних програм". Світ фінансів, Вип. 4 (2013): 80–88.
Знайти повний текст джерела
11
Чернецький, С., А. Чечель, Н. Діденко, Д. Грицишен та К. Малишев. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238799.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Визначено, що важливим напрямом реалізації сталого розвитку та реформи публічного управління є ефективний процес електронного урядування, який має бути забезпечений відповідним фінансуванням. Мета статті — визначення подальших можливостей фінансування електронного урядування України в рамках реалізації проєктів та реформи публічного управління з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу для реалізації цілей сталого розвитку та цифровізації країни. Методичною базою дослідження є аналітичні дані ПРООН України, Національного агентства з питань державної служби України, Європейської Комісії, дослідження цифрового уряду Організації економічного співробітництва та розвитку. Визначено ключові фактори держави в напрямі цифрового суспільства і сталого демократичного урядування (права людини, прозорість і доброчесність, парламентська реформа, громадянське суспільство та робота з молоддю, реформа охорони здоров’я та підтримка державних закупівель, цифрова трансформація). Проаналізовано особливості фінансування Стратегії реформування державного управління України, найбільшу частку фінансування якої становить бюджетна програма «Підтримка реалізації комплексної реформи державного управління» і бюджетна підтримка ЄС. Визначено особливості фінансування електронного урядування у країнах ЄС. Обґрунтовано необхідність зовнішніх джерел фінансування цифрових проєктів в Україні через недостатнє їхнє фінансування. Визначено найбільші країни — донори з фінансування проєктів електронного урядування в Україні (Данія, Естонія, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Німеччина і Польща). На основі дослідження європейського досвіду моделей фінансування проєктів розвитку електронного урядування визначено чинні інструменти фінансування для України (кошти спільної міждержавної стратегії розвитку, гранти, благодійність, державно-приватне партнерство) і перспективні інструменти фінансування, використання яких дозволить підвищити відкритість, прозорість та ефективність роботи державних органів і забезпечити розвиток відкритих даних. Ключові слова: електронне урядування, фінансування проєктів, цифрова трансформація, реформа публічного управління. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 14.
12
Slyusarchuk , O. P., N. S. Kryshtof та I. I. Doronina . "Фінансова децентралізація у контексті реформування міжбюджетних відносин: кількісні виміри та індикатори". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 143–54. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним проблемам розвитку процесів фінансової децентралізації в Україні та оцінці автономії місцевих бюджетів. Перед органами місцевого самоврядування постає питання щодо формування стійкої фінансової бази для забезпечення покладених на них функцій із задоволення потреб суспільства. Вирішення зазначеного питання можливо лише за умов утворення ефективної системи управління фінансовими ресурсами, яка би враховувала успішний досвід фінансової децентралізації зарубіжних країн. Визначено, що місцеві бюджети відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку.Метою статті є характеристика сутності та призначення фінансової децентралізації, оцінка ступеню її розвитку за допомогою кількісних індикаторів, аналіз джерел формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в умовах децентралізації та надання загальної оцінки місцевих бюджетів.Наукова новизна полягає у визначенні стану фінансової децентралізації та виявленні зростання фінансової автономії місцевих бюджетів в Україні за період 2017–2019 рр. Зростання показника трансфертів з місцевих бюджетів до Державного (реверсна дотація) свідчить про зростання дохідної спроможності місцевих бюджетів, а зменшення показника трансфертів з Державного бюджету до місцевих (базова дотація та субвенції) вказує на підвищення їх самостійності. Висновки. Децентралізація владних та фінансових повноважень держави на користь місцевого самоврядування є однією з найбільш визначальних реформ з часів української незалежності. Результатом реформи стало підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів, пошук резервів їх наповнення, покращення ефективності адміністрування податків і зборів.Держава визначає модель взаємодії центральних і місцевих органів влади. Оптимальною вважається модель міжбюджетних відносин, що передбачає рівень фіскальної незалежності органів місцевого самоврядування за умови збереження бюджетної класифікації та порядку виконання. В державі відбувається процес пошуку ефективних форм взаємодії державних та місцевих фінансів, при яких буде гарантовано фінансову незалежність місцевих рад та ефективність використання фінансів. Визначено моделі фінансового забезпечення місцевого самоврядування. З’ясовано, що за показником співвідношення місцевих податків до ВВП в Україні діє ганноверська модель, де місцеві податки складають 1–2 % ВВП і близько 4–5 % усіх податків.Проаналізовано фінансову децентралізацію (як процес) за допомогою показників та індикаторів, а саме: частку місцевих видатків у видатках зведеного бюджету; частку місцевих доходів у доходах зведеного бюджету; співвідношення видатків місцевого бюджету до ВВП; частку доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету; частку міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів; співвідношення місцевих податків до ВВП.Для успішного здійснення реформи міжбюджетних відносин у контексті децентралізації, насамперед, потрібно забезпечити внутрішню політичну стабільність, враховувати об’єктивні закони суспільного розвитку та глобальні тенденції у світі.
13
Кравченко, Юлія Петрівна. "ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ – АТРИБУТ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНОЮ УСТАНОВОЮ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 101–9. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-101-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із завдань сталого розвитку суспільства є децентралізація управління в державному секторі, тобто делегування повноважень щодо прийняття управлінських рішень центральними органами виконавчої влади на місця. Реалізація децентралізованого управління можлива завдяки належним чином організованому внутрішньому контролі. Адже, зазначений контроль надає впевненість головним розпорядникам бюджетних коштів, що всі прийняті управлінські рішення на місцях є обґрунтованими та виваженими. Крім того, в сучасних умовах функціонування бюджетних установ з обмеженими ресурсами постає важливе завдання з пошуку можливих шляхів заощадження таких ресурсів та ефективного їх використання.
У статті відзначено, що організація системи внутрішнього контролю в бюджетній установі сприятиме прийняттю економічно обґрунтованих, результативних, ефективних управлінських рішень з дотриманням вимог чинного законодавства щодо використання матеріальних, фінансових чи інших ресурсів бюджетної установи, які є обмеженими. Автором досліджено походження терміну «внутрішній контроль» та наявні у міжнародній практиці моделі внутрішнього контролю. Порівняння моделей COSO та COSO ERМ зображено графічно. Стаття відображає коротку історію запровадження системи внутрішнього контролю у нормативно-правових актах України. Також даний науковий доробок містить розкриті питання організації внутрішнього контрою безпосередньо в бюджетній установі з особливим місцем ідентифікації та оцінки ризиків в даному процесі. Зазначено важливість організації та забезпечення належного рівня функціонування внутрішнього контролю бюджетними установами системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, адже на них покладено функції з питань цивільного захисту. Вплив внутрішнього контролю на ефективність управління бюджетною установою проілюстровано в статті графічно.
14
Bedrinets, M. D., and K. O. Ugriumova. "The Achievements of the Decentralization Reform and its Budget Efficiency on the Example of the Pavlivska AH, Volyn Region." Business Inform 11, no. 526 (2021): 84–89. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-11-84-89.
Повний текст джерелаАнотація:
The article discusses the topical issue of the present day: decentralization and its budget efficiency (on the example of the Pavlivska amalgamated hromada in the Volyn region). A significant feature of decentralization today is voluntary association with other territories in order to improve living conditions and development of the area. Decentralization facilitates the improvement of investment climate, forms an efficient environment for attracting investments and financing the activities of Ukrainian regions. That is why decentralization allows amalgamated hromadas to reveal their internal potentials. The result of local self-government depends on the appropriate use of financial resources, independent resolution of regional issues. The publication uses indicators of budget self-sufficiency, budget effectiveness, budget transparency to analyze the budget efficiency of the territorial community, based on an assessment of the level of implementation of the distribution and redistribution of the local budget of the amalgamated hromada. Budget self-sufficiency demonstrates how the territorial community can develop itself, budget effectiveness is responsible for the expenditure part and the result of these costs, and budget transparency — for insightfulness and openness of information for citizens. The introduction of decentralization aims to improve the system of management of territorial communities and the system of administrative and territorial structure of the country, with the improvement of the state of residence and development of citizens regardless of their place of residence. With the help of decentralization, the investment climate of the country is improving and an efficient environment is being formed to attract foreign and domestic investors. Financing of territories allows opening up new opportunities for the evolvement of amalgamated hromadas.
15
Лопушинський, Іван, та Роман Биков. "ҐЕНДЕРНО ОРІЄНТОВАНЕ БЮДЖЕТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОСЯГНЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 133–44. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-133-144.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується проблематика ґендерно орієнтованого бюдже- тування як інструменту ґендерно чутливої політики, що дає можливість забезпечити ґендерну рівність, підвищити ефективність використання бю- джетних коштів та досягти справедливого розподілу бюджетних видатків за статевою ознакою. Проаналізовано національну законодавчу базу забез- печення ґендерно орієнтованого бюджетування. Визначено, що ґендерний аналіз є інструментом для вивчення соціально-економічних відмінностей між жінками та чоловіками, дівчатами і хлопцями. Зазначено основні кро- ки проведення ґендерного бюджетного аналізу. Обґрунтовано, що ґендерно орієнтоване бюджетування як інструмент управлінської технології дозво- ляє оцінити, як і якою мірою державна політика у сфері розподілу видат- ків бюджету впливає на чоловіків і жінок (дівчат і хлопців) як споживачів послуг, користувачів інфраструктури та платників податків. Установлено, що ґендерне бюджетування стосується як дохідної, так і видаткової частини бюджету; означає бюджетування, у центрі якого люди за їхньою статевою належністю (як дорослі, так і діти), що спонукає до більш ретельного ви- вчення результатів виконання бюджету; закликає до участі ширше коло за- цікавлених осіб, а також укорінює демократичні процеси. Отже, виділяючи кошти на заклади охорони здоров’я, освіти, спорту, соціальної політики, слід урахувати ґендерний аспект і пам’ятати, що потреби жінок і чоловіків, дівчат і хлопців є різними. Доведено, що суть ґендерно орієнтованого бюджетуван- ня — цього нового для України інструменту — планування дохідної та ви- даткової частини державного і місцевого бюджетів з огляду на те, хто буде кінцевим споживачем тих послуг, що фінансуються відповідним бюджетом. Тобто загальна мета ґендерно орієнтованого бюджетування — підвищення економічної ефективності та прозорості видатків бюджету з урахуванням потреб жінок і чоловіків, дівчат і хлопців.
16
Роменська, Катерина. "СТРАТЕГІЧНІ ТА СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ ТА СПРЯМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ У БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 120–23. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито особливості управління фінансовими потоками державного та місцевих бюджетів, спрямованого на забезпечення учасниками бюджетного процесу досягнення стратегічних та середньострокових цілей, завдань, результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного й цільового використання бюджетних коштів. Визначено, що умовою забезпечення якості і ефективності управління фінансовими потоками в бюджетному процесі є ступінь обґрунтованості та відповідність отриманих результатів від їх протікання принципам бюджетної системи. Орієнтованість управління фінансовими потоками в бюджетному процесі на якість та ефективність отриманих результатів, дозволяє у повній мірі й своєчасно забезпечувати виконання повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування та процеси соціального розвитку у стратегічній та середньостроковій перспективі.
17
Stasiuk, B. B. "ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІСЬКИХ РІШЕНЬ ПРИ ВИБОРІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ, ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 95 (25 вересня 2021): 131. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202112.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито суть та значення обґрунтування інвестицій у великі соціально-екологічні проєкти та проблеми оцінки ефективності таких проєктів. Різні інвестиційні проєкти, що фінансуються за рахунок коштів бюджету всіх рівнів підлягають державній експертизі, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади. Інвестиційні проєкти незалежно від джерел фінансування і форм власності об’єктів капітальних вкладень підлягають експертизі до їх затвердження, зокрема екологічній експертизі. Рішення щодо оцінки інвестиційного проєкту полягає у визначенні різних видів ефективності інвестиційного проєкту: суспільної, комерційної ефективності участі в проєкті. Ефективність участі в проєкті включає: ефективність для підприємствучасників, ефективність для акціонерів підприємств-учасників, бюджетну ефективність. При цьому, під «ефективністю» мається на увазі те,наскільки реалізація даного проєкту відповідає меті і інтересам його учасників, а також тих, кого безпосередньо стосується процес реалізації. Отож, необхідно підібрати критерії оцінки інвестиційних проєктів, які будуть основою для прийняття управлінських рішень. Обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проєкту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і фінансових результатів реалізації проєкту. Витрати і інші результатипроєкту в розрахунках економічної ефективності виражаються у вигляді грошового потоку. Проаналізовано основні методи оцінки інвестиційних проєктів їх суть, переваги і недоліки. Для визначення ціни ризику рекомендується використовувати показники, які враховують як можливість настання несприятливої події, так і величину збитку від нього. Такими показниками можуть бути дисперсія, середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Для можливості економічного тлумачення і порівняльного аналізу цих показників рекомендується переводити їх в грошовий формат. Запропоновано комплекс показників для оцінки інвестиційних проєктів з мінімізацією ризиків.
18
Жибер, Т. В., та Т. В. Солопенко. "СУТНІСНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДОВИХ ПОКАЗНИКА ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНОЇ ПРОГРАМИ НА ПРИКЛАДІ ФІНАНСУВАННЯ ВТОРИННОЇ ЛАНКИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 5 (4 липня 2020): 88–97. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.5.2020.88-97.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню досягнення ефективності програмно-цільового бюджетування виходячи з вимог чинного Бюджетного кодексу України. Виокремлено складники ефективності, які, у свою чергу, згруповані за операційною та економічною ефективністю. На прикладі бюджетної програми надання державних медичних гарантій 2020 року за кошти державного бюджету запропонований аналіз за складниками паспорту бюджетної програми аспектів ефективності та сфер відповідальності щодо діяльності відповідального виконавця та ГРК. Зроблено висновки про необхідність додаткового узгодження аспектів ефективності у паспорті бюджетної програми для забезпечення повної доступності медичних послуг.
19
Синютка, Наталія, Оксана Курило та Святослав Москалюк. "ЕВОЛЮЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 314–18. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-67.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто ринок публічних закупівель, його структуру та динаміку, проаналізовано вплив електронної системи державних закупівель «Prozorro» на рівень заощадження бюджетних коштів у державному секторі економіки України в умовах глобальної діджиталізації. Об'єктом дослідження є структура ринку державних закупівель, еволюція розвитку сектору публічних закупівель, суми заощаджень при публічних закупівлях через електронну систему закупівель «ProZorro» в Україні. Авторами означено можливості моніторингу електронної системи публічних закупівель як окремого інструменту бюджетної політики. Зокрема, розглянуто напрямки впливу діджиталізації на ефективність ринку державних закупівель та досліджено розвиток державної системи електронних закупівель «ProZorro» в Україні в умовах прозорості та діджиталізації сектору публічних закупівель.
20
Красножон, Неоніла. "ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ЛАТВІЇ У 1991-2021 РОКАХ". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 69–88. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-69-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює особливості реформ децентралізації в Україні та Латвії, втілення їх у життя та аспекти, які є визначальними в реалізації їх успішного проведення: на латвійському прикладі для України.
У публікації визначено, що в Україні децентралізація розпочалась, як і в Латвії, із низового адміністративно-територіального рівня та є глобальною перебудовою моделі управління в державі, створення ефективної системи територіальної організації влади відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування, але відсутній дієвий механізм, який би забезпечив практичну реалізацію права громади на прямі практичні дії реалізації ряду поточних питань громади. А децентралізації в Латвії, так само, як і в Україні, усі роки розбудови відновленої незалежності, включала декілька окремих реформ, які проходили не синхронно, через що виникало багато труднощів і проблем. Так, бюджетна децентралізація передувала реформам рад та адмінустрою. Реформа місцевого самоврядування розпочалася раніше і саме самоврядуванню закон дав більше повноважень, але громади не могли реалізувати ці повноваження, бо були неукрупнені, невеличкі за розмірами і недостатньо спроможними діяти самостійно.
У статті визначено ряд рекомендацій, які вартують їх дотримання при подальшій реформі децентралізації в Україні: не відкладати заходи по введенню фінансової і адміністративної автономії, інакше буде більше супротиву, чим підтримки; сприяти не лише об´єднанням, але паралельно розвивати і співробітництво; по мірі можливостей сприяти створенню і укріпленню єдиної асоціації самоуправлінь, проводячи із нею консультації при кожному кроці реформ4; консультуватися із кожним самоуправлінням і компенсовувати та допомагати тим, хто може опинитись на околиці; децентралізовувати окремі функції разом із реформами.
В дослідженні зроблені висновки, що долаючи довгий шлях реформ в умовах нестабільності політичної і економічної, ефективність децентралізації в Україні залежить від того, наскільки спроможними стануть громади, які об´єднались і наскільки дієвим інструментом із наданню послуг населенню вони будуть. Формування громад в Україні сьогодні відбувається в умовах світової пандемії, складних геополітичних трансформацій, економічної кризи і потребує як подальших досліджень проблеми, вивчення зарубіжного досвіду, так і зусиль всіх, без винятку: і законодавця, і керівників громад, і обраних, делегованих від народу представників ОТГ, і від кожного пересічного громадянина. Тільки згуртована командна робота, спрямована на позитивний, чітко визначений у стратегічних цілях громади, результат; сумлінна сплата податків; прозорий розподіл та вдала реалізація і освоєння коштів; життєздатна інвестиційна політика, - зможуть гарантувати бажаний позитивний результат і комфортне життя для населення в об’єднаній територіальній громаді.
21
Вірченко, А. "Макроекономічна ефективність елементів трансмісійного механізму бюджетно-податкової політики". Наука молода, Вип. 18 (2012): 75–79.
Знайти повний текст джерела
22
Вірченко, А. "Макроекономічна ефективність елементів трансмісійного механізму бюджетно-податкової політики". Наука молода, Вип. 18 (2012): 75–79.
Знайти повний текст джерела
23
Мамонова, Г. В., та Л. О. Попович. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 181–92. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.181-192.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено ефективність фінансування закладів вищої освіти. На основі даних, що відображені у звітах ректорів закладів вищої освіти, проаналізовано динаміку показників функціонування освітньої сфери України протягом 2015-2017 рр.. Запропоновано формулу розрахунку порівняльного коефіцієнта ефективності витрачання бюджетних коштів закладами вищої освіти.
24
Сідельникова, Л. П. "Ефективність податкових джерел формування бюджетних ресурсів держави". Фінанси України, № 9 (238) (2015): 45–60.
Знайти повний текст джерела
25
Сідельникова, Л. П. "Ефективність податкових джерел формування бюджетних ресурсів держави". Фінанси України, № 9 (238) (2015): 45–60.
Знайти повний текст джерела
26
Сідельникова, Л. П. "Ефективність податкових джерел формування бюджетних ресурсів держави". Фінанси України, № 9 (238) (2015): 45–60.
Знайти повний текст джерела
27
Огонь, Ц. Г. "Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм". Фінанси України, № 7 (164) (2009): 20–29.
Знайти повний текст джерела
28
Лупенко, Ю., Т. Вяткіна, Л. Гордієнко, Ю. Пасічник та М. Гжебик. "ВПЛИВ ОКРЕМИХ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ НА ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ В ЄС І УКРАЇНІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 218–25. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3564.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Визначено, що підвищення рівня життя населення є важливим соціальним критерієм, тому уряди всіх країн постійно намагаються підвищити цей рівень, використовуючи відповідні ресурси. Підтверджуючи особливу актуальність цієї теми, дослідження і практичний досвід показали, що одним із таких ресурсів є бюджетні видатки, зокрема на освіту та науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Обґрунтовано, що ефективність управління цими видатками є важливим напрямом державної фінансової політики. Основною метою дослідження є визначення впливу цих видатків бюджету на зростання доходів населення та оцінка ефективності управління цими фінансовими ресурсами. Методологічною основою дослідження було використання системного підходу, кореляційно-регресійного моделювання та аналізу панельних даних, де за допомогою відповідних статистичних тестів, а також зарубіжного і вітчизняного наукового доробку учених визначено значущість впливу цих видатків на доходи населення. Для проєктування та оцінки моделей використовувалися програмні засоби Stata. У дослідженні проаналізовано витрати на освіту та НДДКР між окремими країнами ЄС та Україною протягом 2010—2019 років із застосуванням науково обґрунтованої методології, зокрема розробленої методики взаємозв’язку фінансових ресурсів освіти, НДДКР та доходів населення із розрахунком відповідних коефіцієнтів. Визначено також щільність взаємозв’язку між цими фінансовими ресурсами і динаміку зростання цих доходів. За отриманими результатами виявлено, що найбільш динамічно зростають доходи населення в Німеччині та Франції з відповідною синхронізацією видатків на освіту та НДДКР. За результатами зроблено висновок, що найефективніше управління цими бюджетними видатками здійснюють уряди Німеччини і Франції. Практична цінність цього наукового дослідження полягає в теоретичному висновку щодо здатності використовувати досвід аналізованих країн для забезпечення добробуту громадян інших країн ЄС. Обґрунтовано, що в Україні проблематично забезпечити синхронізацію видатків на освіту та НДДКР з відповідним формуванням умов для суттєвого підвищення рівня доходів населення за теперішніх обсягів бюджетних ресурсів. Ключові слова: уряди, населення, фактори, фінансові ресурси, добробут. Формул: 2; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 18.
29
Жук О.М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 147–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим аспектом функціонування системи соціального захисту і соціального забезпечення в Україні на сучасному етапі є організація державного нагляду і контролю. Стаття присвячена аналізу організаційно-правового регулювання контролю в системі соціального захисту в Україні на сучасному етапі, в умовах реалізації Міністерством соціальної політики з 2017 року проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у зазначеній сфері схвалено Концепцією реалізації державної політики щодо соціального захисту населення та захисту прав дітей, прийнятою Кабінетом Міністрів України у 2020 році.
У статті розкрито поняття, види та завдання державного контролю у сфері соціального захисту. Охарактеризовано суб’єкти та об’єкти контролю у сфері соціального захисту та соціального забезпечення та їх функції. Головними контролюючими органами у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики на Національна соціальна сервісна служба та Головні управління Національної соціальної сервісної служби у кожній області. Визначено принципи здійснення державного контролю: адресність, ефективність та законність. Встановлено, що інструментами контролю та забезпечення належного функціонування системи соціального захисту є: моніторинг, контроль (нагляд), верифікація, аудит, інспектування, оцінювання якості та ефективності надання соціальних послуг.
Охарактеризовано контролю: за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, соціальні послуги); за використанням коштів державного бюджету, виділених для надання соціальної підтримки; за дотриманням прав дітей; контроль за виплатою соціальних допомог, а також контроль за наданням соціальних послуг; за часом проведення – превентивний, поточний та ретроспективний.
Подано основні нормативні документи, які регулюють контроль за якістю надання соціальних послуг, а також за адресністю державних виплат та ефективністю використання бюджетних коштів. Встановлено, що одним із головних завдань для ефективного здійснення державного контролю у сфері соціального забезпечення стане створення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою забезпечення максимальної інтеграції з державними реєстрами та базами даних
Зроблено висновок, що проведення моніторингу та оцінювання якості надання соціальних послуг, здійснення державного контролю за нарахуваннями та виплатами соціальних допомог є одним з ключових напрямків удосконалення системи соціального захисту в Україні на сучасному етапі.
30
V. Sandul, Ye Naidon,. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 48–55. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що за роки державної незалежності в Україні сформовано основні інституційні складові сучасного демократичного суспільства. До останніх відноситься державний фінансовий контроль – система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати відповідні функції. Державний фінансовий контроль є невід’ємною складовою частиною системи управління державними фінансами. Масовість фінансових порушень в Україні спричинена не відсутністю інституціональної структури державного фінансового контролю, а слабкістю його теоретичної та методичної бази, недоліками в організації контрольного процесу. Метою статті є дослідження окремих аспектів діяльності органів державного фінансового контролю. У статті автором розкрито структуру системи органів державного фінансового контролю в Україні. На основі діючого законодавства визначено основні їх функції та завдання. Охарактеризовано специфіку діяльності органів державного фінансового контролю. Сформульовано висновки, щодо необхідності чіткого розмежування функцій органів державного фінансового контролю. Визначено, що основними завданнями стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2021 рр. є впровадження стратегічного планування і середньострокового бюджетного планування та дієвої системи планування і оцінювання виконання державного бюджету за результатами. Також, це підвищення ефективності державних видатків – перехід від утримання установ до надання якісних державних послуг, якість та ефективність адміністрування податків і зборів та рівня дотримання податкового законодавства. Крім того, підтримати процес бюджетної децентралізації шляхом забезпечення чіткого розподілу відповідних повноважень і ресурсів, а також забезпечення підзвітності місцевих бюджетів. Зроблено висновок, що важливою вимогою якісного проведення державного фінансового контролю є функціонування єдиної системи органів, які повинні здійснювати контроль на основі чіткої взаємодії і координації всіх зусиль для вирішення поставлених на них завдань. Динамічність, стійкість, безперервність функціонування системи в цілому і кожного окремого її органу обумовлюється єдністю й оптимальним рівнем централізації і організаційної структури.
31
Loiko, Valeriia, Kateryna Pozdieieva та Maxim Zhiltsov. "НОВІ ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (31 грудня 2019): 80–89. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0208.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено розвиток нових організаційно-правових форм функціонування закладів загальної середньої освіти як основи удосконалення економічного механізму розвитку системи загальної середньої освіти. Виявлено, що за ознаками автономії та правочинності фінансово-економічної діяльності усі школи у даний час можна розподілити на школи комунальної та приватної форм власності. Визначено види закладів загальної середньої освіти, які фінансуються з державного бюджету: спеціальні школи-інтернати для обдарованих дітей, школи соціальної реабілітації, в яких утримуються неповнолітні правопорушники віком 11-14 років; з обласних бюджетів фінансуються: спеціальні школи, школи-інтернати для дітей з вадами розвитку; загальноосвітні школи-інтернати; дитячі будинки; підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; з районних бюджетів фінансуються: загальноосвітні школи, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії тощо, загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки. Наведено переваги та недоліки функціонування закладів загальної середньої освіти у різних організаційно-правових формах. Доведено ефективність застосування організаційно-правової форми функціонування закладу загальної середньої освіти у рамках здійснення державно-приватного партнерства. Виділено способи фінансування, які обґрунтовані у «Концепції нової української школи» щодо децентралізації фінансового забезпечення закладів загальної середньої освіти. Визнано, що в ідеалі потрібна система цільового фінансування кожної конкретної дитини, коли ресурси, що виділяються, будуть необхідні і достатні для того, щоб повністю реалізувати потенціал кожного учня.
32
Голинський, Ю. О. "Ефективність контролю органами казначейства за використанням бюджетних коштів". Економіка. Фінанси. Право, № 8 (2013): 37–40.
Знайти повний текст джерела
33
Голинський, Ю. О. "Ефективність контролю органами казначейства за використанням бюджетних коштів". Економіка. Фінанси. Право, № 8 (2013): 37–40.
Знайти повний текст джерела
34
Голинський, Ю. О. "Ефективність контролю органами казначейства за використанням бюджетних коштів". Економіка. Фінанси. Право, № 8 (2013): 37–40.
Знайти повний текст джерела
35
Подзізей О.О. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОТГ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 72–77. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливості сучасного етапу реформування системи місцевого самоврядування, а також, пов’язаної з цим трансформації принципів економічної політики та бюджетної децентралізації, що відбувається в Україні, потребують перегляду усіх системних факторів, які визначають особливості функціонування низової ланки адміністративно-економічного устрою держави. В даному аспекті принципово новим, а також базовим елементом такої системи стають об’єднані територіальні громади (ОТГ), які формуються в процесі реалізації нової державної політики – децентралізації органів місцевого самоврядування та підвищення ролі місцевих громад в забезпеченні потреб їх соціально-економічного розвитку.
В статті розглянуто сучасні особливості формування та забезпечення ефективності функціонування системи об’єднаних територіальних громад, як нових суб’єктів регіонального управління в системі ринкових відносин. Визначено, що проблема забезпечення ефективності діяльності ОТГ значною мірою залежить від рівня їх конкурентоспроможності. При цьому найголовнішими елементами, які визначають конкурентоспроможність територіальної громади, є забезпеченість ресурсами, інвестиційний клімат та фінансова стійкість територіальних громад. Досліджено, що реалізація завдань адміністративної та бюджетної децентралізації, що проходить в Україні, неможлива без формування насправді дієвих та ефективних територіальних громад Визначено ефективність застосування інтегрованої схеми формування конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад, яка включає не лише формування системи надходжень до бюджетів ОТГ, але й забезпечує розвиток головних напрямків інвестування цих ресурсів – інновацій, системи комунікацій, людського капіталу, інфраструктури. Запропоновано авторський підхід до трактування поняття конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад з точки зору системного підходу до врахування усіх ключових складових та елементів її забезпечення.
36
Goncharenko M. та Chysnevych T. . "ВПЛИВ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ НА ОСВІТУ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 155–62. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто окремі аспекти реформування системи управління освітою в умовах децентралізації. Підкреслено роль органів місцевого самоврядування в упровадженні нових підходів до механізму фінансового забезпечення освіти. Приділено увагу питанню ефективності державних видатків на освіту, а також інституціональному забезпеченню системи контролю якості освіти. На прикладі освітньої субвенції розглянуто трансформацію фінансового механізму освіти в умовах децентралізації. Проаналізовано динаміку основних показників ефективності видатків на освіту на прикладі Харківської області. Доведено безпосередній вплив реформи децентралізації на сферу освіти. Визначено низку проблем сучасного етапу реформування системи публічного управління освітньою діяльністю, наведено пропозиції щодо вирішення їх.
37
Піхоцький, В. Ф. "Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України". Фінанси України, № 3 (172) (2010): 30–37.
Знайти повний текст джерела
38
Титарчук, І. М. "Ефективність бюджетної підтримки сільського господарства та шляхи її підвищення". Науковий вісник Національного аграрного університету, № 120 (2008): 192–98.
Знайти повний текст джерела
39
Піхоцький, В. Ф. "Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України". Фінанси України, № 3 (172) (2010): 30–37.
Знайти повний текст джерела
40
Титарчук, І. М. "Ефективність бюджетної підтримки сільського господарства та шляхи її підвищення". Науковий вісник Національного аграрного університету, № 120 (2008): 192–98.
Знайти повний текст джерела
41
Титарчук, І. М. "Ефективність бюджетної підтримки сільського господарства та шляхи її підвищення". Науковий вісник Національного аграрного університету, № 120 (2008): 192–98.
Знайти повний текст джерела
42
Піхоцький, В. Ф. "Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України". Фінанси України, № 3 (172) (2010): 30–37.
Знайти повний текст джерела
43
Solodzhuk, T. V. "ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 78–87. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.78-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті із застосуванням системного підходу досліджено сутність поняття “фінансові ресурси соціального страхування”, проведено аналіз формування фінансових ресурсів соціального страхування України та вплив їх структури на ефективність бюджетів цільових фондів соціального страхування, проведено оцінку ефективності бюджетів страхових фондів.Одержали подальшого розвитку методичний інструментарій щодо оцінки ефективності функціонування системи соціального страхування України та наукові положення щодо підвищення його ефективності.
44
Кушнір, І. В. "Видатки бюджету на підтримку аграрного сектору та їх ефективність". Економіка АПК, № 5 (199) (2011): 98–101.
Знайти повний текст джерела
45
Бадовська, І. С. "Ефективність розподілу бюджетних соціальних видатків у світлі євроінтеграційних прагнень України". Економіка і прогнозування, № 3 (2014): 57–68.
Знайти повний текст джерела
46
Бадовська, І. С. "Ефективність розподілу бюджетних соціальних видатків у світлі євроінтеграційних прагнень України". Економіка і прогнозування, № 3 (2014): 57–68.
Знайти повний текст джерела
47
Бадовська, І. С. "Ефективність розподілу бюджетних соціальних видатків у світлі євроінтеграційних прагнень України". Економіка і прогнозування, № 3 (2014): 57–68.
Знайти повний текст джерела
48
Підлипна, Р. П. "Загострення соціальних ризиків в Україні в контексті пандемії COVID-19". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.36930/40310209.
Повний текст джерелаАнотація:
Систематизовано передумови виникнення соціальних ризиків в Україні, охарактеризовано основні проблеми перерозподілу ресурсів. Показано, що недостатність нормативно-правового регулювання якості надання соціальних послуг ускладнює контроль за ефективністю видатків на соціальні заходи. Виявлено, що нестабільність економічної ситуації в Україні, підсилена впливом пандемії Covid-19, призвела до зростання ризиків смерті значної частини українських громадян, інвалідізації чи довготривалої втрати працездатності, значного зростання матеріальних затрат на лікування, зростання рівня безробіття (у т.ч. прихованого) та погіршення соціально-економічного забезпечення працівників. Проаналізовано загальну і структурну динаміку видатків Державного бюджету, відзначено зростання видатків на соціальний захист населення та охорону здоров'я. Показано, що аналогічна тенденція структурної динаміки витрат соціального спрямування зумовлена намаганням інституційної підтримки населення в умовах пандемії. Водночас, виявлено зміни в програмах соціального захисту населення, які свідчать про зменшення фінансування окремих соціальних програм та додаткову бюджетну підтримку Пенсійного фонду України. Критично проаналізовано доцільність витрат коштів Фонду боротьби з Сovid-19, виявлено понад 37 % нецільового спрямування коштів. З огляду на загрозливу динаміку третьої хвилі пандемії, що проявилась стрімким зростанням добової кількості інфікованих і померлих внаслідок захворювання Covid-19 та тенденцією до зменшення віку нових хворих, досліджено можливості і перспективи імунізації населення як основного інструменту боротьби із пандемією, доведено, що недостатність коштів можна було компенсувати шляхом ефективнішого спрямування витрат Фонду. Окреслено інші соціальні ризики, зокрема проаналізовано тенденції зростання безробіття в умовах карантинних обмежень.
49
Чуй, І. Р., та Н. І. Власюк. "СИСТЕМА МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДОХОДНО-ПРИБУТКОВИХ ПОДАТКІВ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 103–8. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті характеризується система методичного забезпечення оцінювання фіскальної результативності доходно-прибуткових податків в Україні, проводиться аналіз методик оцінювання його економічної ефективності, а також визначається інтегральний показник результативності для визначення напрямів його реформування з метою нарощування фіскальної результативності. До доходно-прибуткових податків в Україні відносяться податок та збір з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, єдиний податок із суб’єктів малого підприємництва. Фіскальна результативність доходно-прибуткового оподаткування визначається ефективністю механізму справляння кожного податку окремо чи системи прямого оподаткування в цілому. Складовими фіскальної результативності є фіскальна значимість, фіскальна ефективність, постійність і рівномірність надходжень, соціальна справедливість. Окремими характеристиками фіскальної результативності є обсяги надходжень, частка податку у загальній структурі доходів бюджету та у ВВП, рівень ефективної ставки податку, рівень виконання планових податкових надходжень тощо. З метою вдосконалення механізму справляння доходно-прибуткових податків в Україні визначено факторні залежності фіскальної результативності доходно-прибуткових податків в Україні за період 2014-2018 рр. від рівня фіскальної значимості, рівня виконання планових надходжень, витратомісткості оподаткування, навантаження працівників органів державної податкової служби, ефективності та нерівномірності податкових надходжень. На основі проведених розрахунків визначаються основні пропозиції та рекомендації щодо пошуку шляхів зміцнення фіскально-регулюючих засад доходно-прибуткового оподаткування, які дадуть змогу у майбутньому вивести податкову систему на якісно новий рівень.
50
Чуй, І. Р., С. М. Голдак та О. І. Дума. "ПОДАТКОВА БЕЗПЕКА ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 151–60. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті характеризується система забезпечення податкової безпеки держави, проводиться оцінювання загроз, ризиків та індикаторів для визначення її стану. Окремими характеристиками безпеки є моніторинг загроз, оцінювання вразливості податкової системи до цих загроз, аналіз індикаторів податкової безпеки держави, зокрема обсягів податкових надходжень Зведеного бюджету України за 2016-2020 рр., фіскальної значимості податків у структурі доходів бюджету та у ВВП, рівня ухилення від оподаткування та тіньової економіки, рівня виконання плану надходжень, ефективності адміністрування та дієвості податкового контролю, навантаження працівників органів державної податкової служби. Оцінювання стану податкової безпеки в Україні виявило посилення податкового навантаження, передусім за рахунок зростання податкового навантаження на працю і прибуток підприємств. Зростання витрат на утримання фіскальних органів та адміністрування податків не варіює зі зростанням величини податкового боргу та станом у сфері ухилення від оподаткування. Про низьку ефективність адміністрування податків свідчить зростання податкового боргу і значний рівень списання безнадійної податкової заборгованості. Заходи, проведені органами ДФС і ДПС щодо погашення та упередження зростання податкового боргу, виявилися неефективними. Рівень стягнення податків, донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи, дуже низький і варіює в межах 20-30 %. Найбільшими схемами зловживань у сфері оподаткування в 2020 р. були: зарплата “у конвертах”, порушення митних правил, контрабанда та корупція на кордоні. Додаткові виклики, зумовлені наслідками світової пандемії Covid-19, погіршують стан податкової безпеки, це стосується зокрема стабільності і достатності податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, а також вразливості платників до нових карантинних умов. Доповнюють негативний вплив на стан податкової безпеки зволікання з ліквідацією неефективної податкової міліції, низька розслідуваність податкових злочинів, кадрова турбулентність у фіскальних органах, запізнілий старт Бюро економічної безпеки України. Для посилення податкової безпеки держави необхідним є завершення інституційної реформи митної служби, підвищення ефективності та дієвості податкового контролю, посилення відповідальності платників податків за уникнення від оподаткування.