Увійти

Готові списки джерел за темами / Боротьба визвольна / Статті в журналах

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Боротьба визвольна.

Статті в журналах з теми "Боротьба визвольна"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Боротьба визвольна".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Гонюкова, Л. В., та В. В. Пержун. "Управлінська культура періоду пошуку української державності". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (6 червня 2021): 44–58. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.44-58.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропонована стаття присвячена аналізу ролі і значення управлінської культури у процесі утвердження української державності від доби козацтва до початку ХХ ст. Важливе місце у творенні української державності посіла національно-визвольна боротьба під проводом Б. Хмельницького. В управлінській культурі з’являються нові вартості, що виокремлюють такі ознаки, як: розуміння й усвідомлення необхідності української держави; формування й становлення українців як соціальної спільноти куди входили різні верстви населення; законодавче оформлення основ державотворчих пошуків, що декларуються у таких історичних писемних джерелах – Конституція Пилипа Орлика, літопис Самійла Величка, «Дійствія презільної брані» Григорія Граб’янки.Історичний період кінця ХІХ - 20-х років ХХ століття – це епоха визвольних змагань, коли свою наукову й громадсько-політичну діяльність розпочали видатні українські діячі: М. Костомаров, М. Драгоманов, М. Міхновський, М. Грушевський, В. Липинський, Д. Донцов та ін. Погляди цих науковців і громадських діячів, а також основні управлінські ідеї періоду визвольних змагань залишаються актуальними і сьогодні, а теоретико-практичні напрацювання у галузі управлінської культури малодослідженими і потребують уваги й аналізу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Пархоменко, В. "Українська революція та визвольна боротьба 1918-1919 рр. у мемуарній спадщині Євгена Коновальця". Емінак, № 1 (13), т. 2, січень - березень (2016): 106–10.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Пархоменко, В. "Українська революція та визвольна боротьба 1918-1919 рр. у мемуарній спадщині Євгена Коновальця". Емінак, № 1 (13), т. 2, січень - березень (2016): 106–10.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Щур, Ю. "Національно-визвольна боротьба на Наддніпрянщині у 1929-1939 рр. (роздуми на тлі проблеми)". Визвольний шлях, Кн. 2 (2007): 61–78.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

ГАЙ-НИЖНИК, Павло. "ОУН(Р-Б) У 1970 – 1980-ті рр.: БАЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО УСТРОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 178–93. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253727.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є аналіз і висвітлення програмових та ідеологічних засад українського націоналізму Організацією Українських Націоналістів (революціонерів-бандерівців) у 1970 – 1980-х рр., її бачення суспільно-політичного і соціально-економічного ладу в майбутній Українській Державі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, критичного аналітизму, системності. Під час дослідницької роботи використовувалися як загальнонаукові (аналізу і синтезу, систематизації та узагальнення), так і спеціально-наукові методи: проблемно-тематичний, хронологічний, а також системно-структурний. Наукова новизна статті полягає у розкритті маловідомих сторінок історії Організації Українських Націоналістів (революціонерів-бандерівців) загалом й місця і ролі у її керівництві в 70 – 80-х рр. ХХ ст. Ярослава Стецька, Василя Олеськіва та Слави (Ярослави) Стецько. Безпосередньо йдеться про зміни й уточнення програмових та ідейно-політичних засад Організації в її концепції побудови Української Самостійної Соборної Держави, основ її соціально-економічного ладу тощо, проєкту відродження ролі у національно-визвольному русі Українського Державного Правління та наростання і загострення кризових явищ в ідейно-політичному житті ОУН, зумовлених відходом з життя старшого покоління, стагнацією політичної програми Організації, її відірваності в умовах діаспори від тодішньої дійсності в Україні тощо. Висновки. Було встановлено, що тривале перебування в умовах емігрантсько-діаспорного політичного життя в умовах “залізної” завіси та Холодної війни зумовили застійні явища в ідеологічно-політичній еволюції світоглядних бачень та концепції державного устрою майбутньої України в керівних органах ОУН(р-б) наприкінці ХХ ст., а також призвело до її поступового організаційного занепаду, що спричинило кризові явища в цій політичній силі та її неготовності потужно й впливово влитися у політичні й державотворчі процеси в Україні зі здобуттям нею державної незалежності. Ключові слова: ОУН, Стецько, національно-визвольна боротьба, Українське державне Правління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Дрогобицька, Оксана. "ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ПІД ЧАС ЗЕЛЕНИХ СВЯТ У ГАЛИЧИНІ (20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 175–85. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.175-185.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі широкого кола джерел проаналізовано процес вшанування пам’яті героїв національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. під час Зелених свят (Трійці) у Галичині (20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.). Поминальні заходи включали урочисті богослужіння за участю членів усіх громадських това- риств, щорічні походи до місць бойової слави (г. Маківка, г. Лисоня), встановлення пам’ятників та меморіальних таблиць. У міжвоєнний період масового характеру набуло також насипання символічних могил на честь полеглих бійців. Відзначено, що такі акції впливали на формування національної свідо- мості, викликали патріотичне піднесення і сприяли гуртуванню молоді навколо ідеї національно- визвольної боротьби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

СОФ’ЯК, Наталія. "ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ПОДІЛЛІ В 1863–1864 рр." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 87–97. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.87-97.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються причини поразки Січневого польського повстання 1863–1864 рр. на Поділлі та ставлення до нього місцевого населення. Незважаючи на спроби повстанців поширити визвольний рух у Подільській губернії, їхні плани не мали шансів реалізуватися. Розглянуто заходи подільського губернатора для придушення повстання з метою залучити українських селян на бік російського царизму. Проаналізовано “Золоту грамоту” 1863 р., видану організаторами повстання для втягнення селянства до визвольної боротьби поляків, а також протистояння місцевого українського селянства і польських повстанців. Російський уряд видав низку законодавчих актів, щоб придушити Січневе повстання. Одним з найважливішим заходів було створення сільських караулів для протидії польській збройній боротьбі. Вони виявилися досить ефективною силою через критичне ставлення до польських великодержавних ідей, спроб відновлення колишньої Речі Посполитої, в кордонах до 1772 р. Ключові слова: польське повстання, Поділля, польська шляхта, російський царизм, поміщики, поляки, подільський губернатор.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Бондарчук, Микола. "КРИМІНОГЕННА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД НЕП у". Молодий вчений, № 9 (97) (30 вересня 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-25.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є комплексний аналіз заходів, здійснюваних відповідними органами радянської влади на території УСРР періоду нової економічної політики (НЕП) з метою ліквідації проявів організованої злочинності. Завдання дослідження: визначити основні причини розвитку бандитизму та його прояви в Радянській Україні в умовах НЕПу; дослідити способи і методи боротьби радянської влади з ним. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові (логічний, порівняльний), спеціальні історичні методи (проблемно-хронологічний). Вони дозволили визначитися з даним періодом, у якому проблема організованої злочинності досліджується конкретно, у хронологічній та логічній послідовності. Щодо вивчення окремих явищ цього процесу застосовувався порівняльний аналіз. Дослідження базується також на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз проблеми проявів вказаної проблематики у цьому регіоні в 1921-1928 рр. та способів боротьби з ними. Введено у науковий обіг нові архівні документи з даної проблеми і матеріали періодики тих років. Зроблено спробу дати об’єктивну, неупереджену оцінку цих явищ і дій радянської влади у вказані роки. Нова економічна політика радянської держави впродовж 1920-х рр. реалізовувалася на фоні посилення проявів різного роду соціальних аномалій. Боротьба з ними відбувалася на тлі важкого соціально-економічного становища, у якому опинилося суспільство після Першої світової війни. Як показує аналіз архівних джерел, радянська влада надавала цим заходам, а насамперед їх припиненню важливе значення. Проблеми ці були викликані різними чинниками, однак в першу чергу – руйнівними процесами у самому суспільстві і боротьбою більшовиків за утвердження своєї влади. Також це стосується і подій і недавньої на той час Громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії та державно-визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Однією з головних причин росту організованої злочинності була складна економічна ситуація, яка була викликана наслідками воєнного комунізму. У досліджуваний нами період, а саме в першій половині 20-х рр. відбувався процес становлення правоохоронної системи радянської влади. Основний тягар відповідальності за стан криміногенної ситуації в країні покладався на місцеві органи міліції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Млиновецький, Р. "Початки визвольної боротьби українського народу". Універсум, № 3/6 (2002): 32–36.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Хома, Іван. "УЧАСТЬ СТАРШИН АРМІЇ УНР У ВІДРОДЖЕННІ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЛЬВОВА (серпень 1920 – вересень 1921 рр.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 133–48. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240969.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. На кінець липня 1920 р. декілька осередків старшин армії УНР та УГА, які перебували в Празі, не покладали надій, що союзні польсько-українські війська здобудуть перемогу проти Червоної армії та відвоюють частину території УНР. Ці питання були предметом обговорення в Празі наприкінці липня 1920 р. на засіданні Стрілецької ради та 2–3 серпня «З՚їзду відпоручників українських військових частин і організацій за кордоном». За результатом цих зустрічей січові стрільці Армії УНР, що координувався Стрілецькою радою, прийняв рішення повертатися до Галичини і там облаштовувати організаційні засади для продовження боротьби за відродження української державності. Вже в середині серпня 1920 р. до Львова з Праги приїхала група старшин січових стрільців. Серед них у подальшому ключовими постатями стали М. Матчак, В. Кучабський та Я. Чиж. Після повернення до Львова їм не вдалося відразу організувати підпільну військову організацію. Розібравшись з громадсько-політичними настроями, сконцентрували свою публічну діяльність на боротьбі за право українців вчитися в університеті без національного приниження та відкриття українського університету у Львові. Цей напрям став добрим прикриттям для підпільної роботи зі створення військової організації. За декілька місяців вони відновили діяльність «Українського студентського союзу», «Академічної громади» та інших студентських товариств. Упродовж року організовані цими товариствами різні заходи стали головними громадсько-політичними подіями українського населення міста, які привернули увагу польської влади. Методологічною основою статті є принципи історизму, об՚єктивності та критичного підходу. Наукова новизна. Уперше акцентовано увагу на тому, що відроджений український студентський рух, як і загалом громадсько-політичне життя у Львова після поразки визвольних змагань, це результат діяльності старшин українських армій. До наукового обігу введено низку невідомих та маловідомих фактів. Висновки. Український студентський рух за право навчатись у Польщі без національного приниження і боротьба за відкриття українського університету у Львові організували й очолювали старшини Армії УНР. Події, пов՚язані з цим рухом, стали головними ознаками відродження українського громадсько-політичного життя в окупованому поляками Львові з осені 1920 р. і до вересня 1921 р.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Кость, С. "С. Петлюра як ідеолог визвольної боротьби". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія журналістика, Вип. 31 (2007): 85–102.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Бондар, Ярослав. "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ В ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ ДІЯЧІВ МЕЛЬНИКІВСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 86–91. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено вивчення змісту творчої спадщини діячів мельниківського середовища за період початку 1950-х – кінця 1960-х рр. (З. Книша (член ОУН(м), обіймав різні посади в ОУН)), Д. Андрієвського (член ОУН(м)), О. Бойдуника (член ПУН(м)), Я. Гайваса (член ОУН(м)). Дослідження показало, що їхнє бачення засад української революції та подальшого державотворення має поміркований, ліберальний, консервативно-конструктивний характер. Доведено, що у своїх історичних, політичних, геополітичних творах ці автори порушують важливі проблеми розвитку українського визвольного руху, демонструють актуальну потребу завчасного створення про- грамних засад розвитку незалежної, самостійної, соборної України. Визначено, що їхні підходи вирізняються критичністю, раціоналізмом, вони об’єктивно оцінюють важливий недолік українського визвольного руху, пов’язаний із відсутністю єдності в здійсненні звільнення від імперського російського впливу. Встановлено, що найбільш раціональні підходи представлено в працях З. Книша, який, на відміну від бандерівського крила українських націоналістів, які дотримувались ірраціоналістичних підходів, оцінював участь українського виз- вольного руху в боротьбі проти більшовиків із позицій доцільності. Показано, що автор вважав, що до почат- ку реальних військових подій проти СРСР потрібно вести підготовчу фазу боротьби, готувати український народ до спротиву і вступати у війну з підготовленими силами, щоб країни Заходу всерйоз сприймали Україну як рівноправного прихильника у військовому конфлікті. Виявлено, що в працях Д. Андрівського подана об’єктивна оцінка міжнародної ситуації періоду 1955–1965 рр., на особливу увагу заслуговують сформовані автором характеристики геополітичної картини світу. Зазначається, що О. Бойдуник вагому увагу приділяє подолан- ню внутрішніх ідеологічних, організаційних проблем у середовищі українських націоналістів, доводить потре- бу покращення партнерства із Заходом. Доведено, що Я. Гайвас присвятив значну увагу розвитку Україною відносин на міжнародній арені. У більшості з цих дослідників, як і у представників бандерівського крила, важливе місце у творчості посідає проблема боротьби з проявами імперського російського впливу та окупацією України. Ця проблема залишається актуальною для України, як і багатьох країн колишнього СРСР і в ХХІ ст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Doiar, L. V. "Маловідомий наратив української політичної еміграції в Чехословаччині: оцінка революційного досвіду та концептуація визвольної боротьби". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 5(145) (13 липня 2017): 61. http://dx.doi.org/10.15421/171776.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті піднято проблему визвольної боротьби українського народу під час революційних подій 1917-1921 рр. та на етапі вироблення постреволюційної програми боротьби за незалежну Україну. Тему розглянуто у контексті аналізу наративних джерел української політичної еміграції 1920 рр., які дотепер залишаються маловідомими і не фігурують в активному науковому обігу. Автором опрацьовано матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, а саме: джерела з особистих фондів учасників української революції та політичної еміграції у Празі М. Шаповала, М. Балаша, М. Тимченка; документи з фондів празького гуртка Української партії соціалістів-революціонерів, Комітету по вшануванню пам’яті М.Ю. Шаповала, Українського інституту громадознавства (Українського соціологічного інституту), Українського вільного університету, Української господарської академії, що діяли на території Чехословаччини. Результатом дослідження стали констатації емігрантських оцінок щодо набутого революційного досвіду та культурної парадигми визвольної боротьби українського народу, сформульованої М.Ю. Шаповалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Гриник, Лілія. "ЗАХОДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ НА ПРИКАРПАТТІ 1940–1950-х рр. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГДА СБУ): ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 243–72. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.242267.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета статті полягає у комплексному висвітленні проблеми здорового способу життя українських підпільників на Прикарпатті під час національно-визвольних змагань (1940–1950-х рр.). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності та логічності. Використовуються загальнонаукові методи: аналіз, порівняння, узагальнення та спеціально-історичні: періодизація, історико-порівняльний та ін., а також методи критики джерел: зовнішні та внутрішні). Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено спробу комплексного висвітлення основ здорового способу життя українських підпільників Прикарпаття на основі невідомих та маловідомих архівних матеріалів. Висновки. Здоровий спосіб життя в підпільних умовах розглядався одним зі шляхів досягнення поставленої мети – боротьби за УССД. Керівництво ОУН та УПА відповідально поставилось до обґрунтування його основ та належного поширення цих норм серед вояків. Інструктивні та вишкольні матеріали цілісно висвітлювали основні принципи та чітко розподіляли обов’язки щодо їх реалізації і належного дотримання. Режим дня, харчування, фізична активність, боротьба зі шкідливими звичками – ключові моменти, яким приділялась велика увага. Порівнюючи їх із сучасними рекомендаціями, можна стверджувати про високий та належний рівень розроблених матеріалів, які відповідали і відповідають нормам охорони здоров’я вояків. Однак через умови підпільної боротьби, військові дії, які відбувались на Прикарпатті у 1940–1950 рр., підтримувати та забезпечувати тут належний рівень харчування чи гігієни було складно і не завжди вдавалось. Не менш важливим чинником була відсутність власної держави, а отже, існування та забезпечення армії – виклик не лише для вояків, а й для усього суспільства. У таких несприятливих умовах, досягнені результати є демонстрацією феноменальних зусиль.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Караулов, Олександр, та Людмила Бабенко. "РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В ЕМІГРАЦІЇ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (20 січня 2022): 572–76. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.110.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню суспільно-політичних настроїв еміграційної спільноти після поразки Української революції 1917–1921 рр. Показано процес осмислення поразки національно-визвольних змагань та шляхів подальшої боротьби за відродження українсько\ державності. Звертається увага на погляди українських діячів, близькі до європейського розуміння демократії, та засудження більшовицького режиму. Акцентована увага на тлумаченнях ролі держави….публіцистичних

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Спицький, В. Є. "Студентство України у визвольній боротьбі самодержавства в період столипінської реакції". Вісник Київського університету. Історичні науки, вип. 29 (1987): 78–83.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Карпенко, З. С. "Аксіопсихологічна реконструкція національно-визвольної боротьби у поетичній творчості Тараса Шевченка". Психологія і суспільство, Спец. вип. (2014): 136–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Ярошинський, О. "Населення Волині в національно-визвольній боротьбі (кін. 1648 - 1649 рр.)". Військово-історичний альманах, Число 1 (2001): 21–33.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Гудзь, В. "Правда про Голодомор в контексті національно-визвольної боротьби: історіографія замовчування". Дрогобицький краєзнавчий збірник, Спецвипуск 2 (2015): 155–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Карпенко, З. С. "Аксіопсихологічна реконструкція національно-визвольної боротьби у поетичній творчості Тараса Шевченка". Психологія і суспільство, Спец. вип. (2014): 136–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Peleshko, A., and Ye Chernukhin. "THE REPRESENTATIVES OF THE ORTHODOX PRIESTHOOD IN THE HISTORY OF THE GREEKS’ STRUGGLE FOR INDEPENDENCE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 135 (2017): 47–54. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2017.135.4.11.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Кужільна, О. "Ідея української державності в процесі створення Товариства "Музей визвольної боротьби України"". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 5 (118) (2013): 36–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Пархоменко, Владислав. "Мемуари В. Галана в якості джерела з історії Галицької армії". Старожитності Лукомор'я, № 5 (3 листопада 2021): 51–59. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.5.111.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу спогадів Володимира Галана (1893-1978) в якості джерела з історії Галицької армії 1918-1920 рр., її участі у визвольній боротьбі та причинах невдач. Увага звертається на особистісний контекст формування мемуарних свідчень, з’ясовується ступінь їх об’єктивності, важливість наведеного фактичного матеріалу, корисність цієї інформації для відображення державотворчих процесів доби Української революції. Наголошено, що активне залучення спогадів сприятиме формуванню доволі об’єктивної картини перебігу історичних подій, активізуватиме вивчення державотворчих процесів початку ХХ ст. вітчизняною історіографією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Холодницький, Н. "Боротьба з корупцією у Наддніпрянській Україні в роки національно-визвольних змагань (1917-1921)". Вісник прокуратури, № 10 (2016): 28–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Дрогобицький, Ігор, та Роман Романів. "ГЕРОЇКА НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1918–1919 рр. У ФОРМУВАННІ ІДЕЙНОГО ПІДҐРУНТЯ ЗБРОЙНОГО ЧИНУ ОУН (б) У ГАЛИЧИНІ (друга половина 1943 р. – початок 1944 р.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 186–92. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.186-192.

Повний текст джерела

Анотація:

У матеріалах статті йдеться про тяглість традиції національної державотворчої боротьби у 20–40-х рр. ХХ ст. Представлено окремі аспекти використання етосу визвольних змагань українських збройних формацій 1917–1921 р. Організацією українських націоналістів (бандерівців) у Галичині в період Другої світової війни. Окреслено особливості вжитку керівництвом націоналістичного крила вітчизняного національно-визвольного руху Опору героїки військового чину національних мілітарних формацій періоду Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки для створення ідеологічного підґрунтя процесу розгортання власних збройних сил – Української Народної Самооборони та Української Повстанської Армії. Простежено паралелі у означенні кінцевої мети збройної боротьби нації. Вказано також на відмінності у концепції та тактичних засобах осягнення національного суверенітету. Відзначено, що дослідження представленої теми уможливлюють глибше сприйняття загалом вітчизняного соціуму процесу відстоювання національних прав, а, зокрема, державної незалежності. У ході висвітлення теми зроблено акцент на використанні матеріалів підпілля та джерел мемуаристичного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Rohozha, Maria. "Іпостась генерала О.О. Загродського (за матеріалами мемуарної літератури)". Eminak, № 2(30) (26 червня 2020): 97–105. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).410.

Повний текст джерела

Анотація:

Генерал Армії УНР О.О. Загродський у період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. виявив себе професійним військовим. Отримав належне сімейне виховання та визначивши особисті пріоритети у житті, він вибрав військову службу, розпочав її рядовим солдатом. До жовтневого перевороту 1917 р. устиг взяти учать у боях Першої світової війни, отримати досвід керівництва військовими підрозділами та чин штабс-капітана. У непростому політичному житті 1917 р. прийняв свідоме рішення, перейшов на службу до українського війська. Подальша участь у збройній боротьбі за українську державність остаточно сформувала його іпостась вояка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Кужільна, О. О. "Ідеї української державності в історичних працях членів товариства "Музей визвольної боротьби України"". Гілея, Вип. 80 (№ 1) (2014): 70–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

СВЯТОЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР, та ІГОР БОЙКО. "Витоки, етапи становлення та розвиток української державності". Право України, № 2020/01 (2020): 17. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-017.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню витоків, етапів становлення і розвитку української державності. Зазначено, що державність є результатом матеріального і духовного розвитку цілої нації. З’ясовано, що зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям “держава”. Державність має своїм результатом створення держави як підсумок розвитку української нації. Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, зі свого боку, є однією зі складових – своєрідним вінцем державності. Ознаки державності: 1) реалізація права нації на політичне само визначення, державну незалежність, що є першим кроком на шляху до створення власної держави; 2) наявність органів публічної влади, яка виступає у двох формах: а) державна влада, до якої належать: глава держави; органи законодавчої, виконавчої та судової влади; правоохоронні органи (поліція, органи держбезпеки, прокуратури, збройні сили тощо); б) муніципальна влада, до якої належать представницькі та виконавчі органи влади, органи місцевого самоврядування; 3) державний суверенітет, який передбачає верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах; 4) система правових норм (закони та підзаконні акти), які регулюють відповідні суспільні відносини; 5) міжнародне визнання держави та, як наслідок, її міжнародна правова ідентифікація; 6) державні символи – це закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які символізують суверенітет держави. Для української нації становлення національної державності відбувалося досить складно й упродовж тривалого часу. Творцем української державності була українська нація як конкретно-історична форма соціальності українців, яка об’єднана єдиною мовою, територією, історією, культурою, релігією, правом, глибинними економічними зв’язками, певними рисами культури та характеру. Українська нація упродовж багатьох віків проживає на території сучасної України, понад 1 000 років тому почала створювати свою державність у надзвичайно складних умовах, зокрема тому, що не мала захищених природою кордонів, зате мала агресивних ближчих і дальших сусідів. Історія української державності – це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на визволення українського народу з-під іноземного панування та здобуття національної державної незалежності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Шологон, Лілія. "НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ РУХ УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. НА СТОРІНКАХ ТОГОЧАСНИХ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ПРАЦЬ". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 34 (10 грудня 2021): 222–33. http://dx.doi.org/10.15330/gal.34.222-233.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано публіцистичні праці другої половини ХІХ – початку ХХ ст., присвячені найважливішим проблемам національно-культурного руху українців Галичини. Метою статті є розкрити погляди переважно лідерів цього руху на найбільш актуальні питання українського культурного життя краю та прослідкувати за трансформацією національно-культурного руху українців Галичини у національно-визвольний. За допомогою джерелознавчої критики ми спробували з’ясувати об’єктивно-суб’єктивний інформаційний потенціал публіцистичних праць українських, польських та російських громадсько-культурних діячів та політиків, що дозволило зробити реконструкцію різних аспектів національно-культурного руху українців Галичини впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Герменевтика, як мистецтво правильно розуміти мову іншої людини, зокрема писемний текст, мала також важливе значення для аналізу творів учасників національно-культурного руху. Нам вдалося встановити, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. простежується стійка тенденція до політизації українського національно-культурного руху та трансформації його у національно-визвольний. Це позначилася на творах громадських діячів цього часу (Юліана Бачинського, Леона Василевського, Станіслава Людкевича, Івана Труша, Івана Франка та інших), де акцентується на тому, що тільки політична самостійність українців може стати передумовою до вирішення найнагальніших проблем, у тому числі культурного характеру. Такий світоглядний підхід має важливе суспільне значення в умовах сучасної гібридної російсько-української війни, коли боротьба за українську державність триває. Ключові слова: Галичина, національно-культурний рух, публіцистичні праці, громадське товариство, політична самостійність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Тригуб, О. "Боротьба за українізацію православ"я у Херсонсько-Одеській єпархії часів національно-визвольних змагань (1917-1920 pp.]". Емінак, № 3 (19), липень - вересень, т. 1 (2017): 24–29.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Стасюк, О. Й. "Міжнародна наукова конференція "Українська повстанська армія в контексті національно-визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи"". Український історичний журнал, № 2 (509), березень - квітень (2013): 226–29.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Галів, М. "Спалення села Орихівчик на Львівщині як метод боротьби з українським визвольним рухом (1944 р.): документальне свідчення". Соціум. Документ. Комунікація. Серія "Історичні науки", вип. 9 (2020): 27–47.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Сурнін, В. Б. "Участь Російсько-Німецького добровольчого легіону у визвольній боротьбі європейських країн проти Наполеона в 1812-1815 рр." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, вип. 1 (36) (2017): 71–75.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Рубель, В. А. "Персоніфікація полководців антиколоніальної національно-визвольної боротьби корейського народу як віддзеркалення державної ідеології південнокорейської республіки Техан Мінгук". Східний світ, № 1 (2010): 61–70.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Ільницький, В. "Основні напрямки співпраці різних репресивно-каральних органів у боротьбі з визвольним рухом у Карпатському краї ОУН". Літопис Бойківщини, Ч. 2/89 (100) (2015): 50–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Ухач, В. "Державотворча діяльність УГВР - всеукраїнського верховного органу національно-визвольної боротьби 40-50 років XX століття (історіографічний дискурс)". Актуальні проблеми правознавства, Вип. 4 (8) (2016): 15–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Галів, Микола, та Анна Огар. "СПАЛЕННЯ СЕЛА ОРИХІВЧИК НА ЛЬВІВЩИНІ ЯК МЕТОД БОРОТЬБИ З УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ (1944 р.): ДОКУМЕНТАЛЬНЕ СВІДЧЕННЯ". Society. Document. Communication, № 9 (1 вересня 2020): 27–47. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-27-47.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – проаналізувати та опублікувати документ під назвою «Доповідна записка про результати розслідування підпалу села Орихівчик Підкаменського району». Він датований 15 листопада 1944 р. Автором документа був заступник начальника Управління НКВС у Львівській області майор міліції Тукалов. Доповідна записка призначалася для начальника Управління НКВС у Львівській області Є. Грушка. Документ зберігається у Галузевому державному архіві Служби безпеки України і вперше вводиться до наукового обігу. У документі представлені початкові результати розслідування у справі підпалу радянськими службовцями с. Орихівчик на Львівщині 30 жовтня 1944 р. Розслідування здійснювали майором Тукалов, заступник прокурора Львівської області Коваленко та заступник начальника Управління Народного комісаріату юстиції Львівської області Депутат. Доповідна записка складається з двох частин: а) повідомлення про обставини підпалу села; б) короткої характеристики Орихівчика. Документ виявляє обставини справи, прізвища ініціаторів каральної операції та, що найважливіше, їхні мотиви. На основі логіко-семантичного аналізу джерела встановлено, що у доповідній записці помітна спроба пом’якшити провину радянських функціонерів, до певної міри виправдати їх за вчинений злочин. Вважаємо «Доповідну записку…» важливим і репрезентативним історичним джерелом до історії діяльності радянської репресивної системи в західних областях України, а також до історії села Орихівчик середини ХХ ст. Документ публікується мовою оригіналу (російською) з дотриманням необхідних археографічних вимог. Водночас у статті окреслено тенденцію використання радянськими владними органами спалення сіл або окремих господарств як метод боротьби з українським визвольним рухом. Наведено факти застосування цього методу у західних областях України. Відзначено, що найчастіше до спалення сіл радянські власті вдавалися наприкінці 1944 – початку 1945 рр.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Слюсаренко, Андрій Віталійович, та Дмитро Валерійович Вєдєнєєв. "ТВОРЕННЯ МОДЕЛЕЙ АСИМЕТРИЧНОГО («ГІБРИДНОГО») ПРОТИБОРСТВА ОСНОВНИМИ УЧАСНИКАМИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939–1945 РР.)". Військово-науковий вісник, № 35 (9 липня 2021): 206–25. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.206-225.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу документальних джерел та спеціальної літератури здійснено виявлення, систематизація та аналіз провідних організаційно-функціональних компонентів систем асиметричного протиборства, створених державами – основними учасниками Другої світової війни (СРСР, Німеччиною, Великою Британією, США) як історичних передумов виникнення воєнно-політичного явища «гібридної війни». Асиметричні дії перетворюються у достатньо самостійну та результативну (аж до стратегічного рівня) форму боротьби. На якісно новий рівень піднялося мистецтво не тільки розвідувальної роботи, але й спеціальних операцій із зміни політичної ситуації, зафронтової розвідувально-диверсійної діяльності. Спеціальні операції почали узгоджуватися зі стратегічними планами ведення бойових кампаній. Спецслужби набули істотного досвіду творення партизансько-підпільного руху як важливого чинника дестабілізації тилів та виснаження противника, створення та управління діяльністю іррегулярних збройних формувань. Набуло розвитку використання із підривною метою етноконфесійного фактора, національно-визвольних та антиколоніальних рухів. Було створено війська спеціального призначення з більшістю сучасних організаційно-тактичних рис та бойових можливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Палієнко, М. "Слідами пам"яті (про роботу міжнародної наукової конференції "музей визвольної боротьби України в празі: втрати і знахідки")". Архівознавство. Археографія. Джерелознавство, № 8 (2006): 282–92.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Yuga, Oleksandr. "The attitude of the lithuanian elite to deploying of the national liberation struggle in Ukraine in the first part of 1648: formulation of the problem." Ukraina Lithuanica. Studìï z ìstorìï Velikogo knâzìvstva Litovsʹkogo 2015, no. 3 (September 8, 2015): 126–34. http://dx.doi.org/10.15407/ul2015.03.126.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Левіна, Ю. "Інформаційно-пропагандистські методи боротьби радянської влади з українським національно-визвольним рухом у західних областях УРСР у пооєнний період". Питання історії України 19 (2017): 50–57.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Ситник, О. "Парадигма української націоналістичної ідеології в контексті національно-визвольної боротьби першої половини XX-го та початку XXI-го століть". Дрогобицький краєзнавчий збірник, Спецвипуск 2 (2015): 348–57.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Рева, Л. "Вплив Національно-визвольної боротьби українського народу, очолюваної козацтвом, на розвиток культури в Галичині в першій половині XIX ст." Нові дослідження пам"яток козацької доби в Україні, Вип. 22, ч. 2 (2013): 126–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Кравчук, В. "Історико-правові аспекти конституційних основ правового статусу суддів у період національно-визвольної боротьби на початку ХХ століття (1917-1921 роки)". Історико-правовий часопис, № 2 (8) (2016): 33–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Пінчук, Людмила. "АГЕНТУРНА МЕРЕЖА ЯК СКЛАДНИК ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ І РАДЯНСЬКИМИ КАРАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ НА ТЕРИТОРІЇ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО РАЙОНУ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.04.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі опрацьованих джерел та літератури автор досліджує формування та діяльність радянської та націоналістичної агентурної мережі на території Камінь-Каширського району після його звільнення від німецької окупації. Проаналізовано методи вербування агентів, інформаторів та розвідників радянськими силовими органами НКВС (МВС) і НКДБ (МДБ) та Службою безпеки ОУН, а також звернено увагу на джерела формування агентурної мережі. Акцентовано увагу на використанні радянськими каральними органами в агентурних цілях діючих та колишніх повстанців, проаналізовано методи радянських спецслужб стосовно компрометації керівного складу національно- визвольного руху. Опосередковано автор торкається проблеми залучення у радянські спецгрупи представників так званих «диких груп» та кримінального елементу для боротьби з членами підпілля. Прослідковано процес використання підпіллям членів винищувальних груп та батальйонів в агентурних цілях проти радянських силових структур. Проаналізовано роль місцевого населення в розвідувальній та агентурній діяльності націоналістичного підпілля. Окрім того, порушено питання про агентів та інформаторів підпілля в радянських адміністративних (включаючи сільську партійну номенклатуру) та освітніх структурах. Зосереджено увагу на основних напрямах роботи агентурної мережі протиборчих сторін та її ефективності. Простежуються негативні тенденції діяльності агентури та її вплив на психологічний стан місцевого населення, яке опинилося в епіцентрі конфлікту двох протиборчих сил і було вимушене балансувати між ними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Старжець, Володимир. "МОЛОДІЖНІ НАЦІОНАЛІСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ВОЛИНІ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД 1944–1953 РР. У РАДЯНСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються методологічні засади радянської та української історіографії щодо діяльності націоналістичних молодіжних організацій на Волині у 1944–1953 роках. Метою статті є визначення особли- востей участі місцевого юнацтва в антирадянській діяльності на основі здобутків радянської та української історіографії. Дослідження, що порівнюються, демонструють роль молодіжного руху та освіти в ідеологічному протистоянні радянської влади та українського націоналістичного підпілля. Ключовим елементом радянської історичної науки було висвітлення переваг соціалістичного способу життя та його прославляння серед юнацтва через систему освіти. Про факти інтелектуального опору більшовицькій владі школярів та студентів на теренах Волині зовсім не згадувалось. Праці радянських істориків мали вигляд пропагандистських видань, були ідеологізованими та упередженими. З проголошенням незалежності в дослідженнях, позбавлених державної цензури, детально аналізуються економічні, політичні, соціальні та культурні процеси, що мали місце в Україні у 1944–1953 роках. Затребуваними в суспільстві виявились регіональні дослідження, в яких за допомогою широкої джерельної бази висвітлювались різні аспекти соціально-політичного та духовного життя Волинського регіону. Обґрунтовано, що проблема дослідження місця та ролі молоді в протиборчих планах українського підпілля та радянської влади на теренах західноукраїнського регіону оформилася ще за радянських часів, базуючись на партійно-класовому підході. За часів же української незалежності більш актуалізувалося всебічне та детальне вивчення різних аспектів визвольної боротьби, в тому числі більш ґрунтовне дослідження молодіжного руху опо- ру в його регіональних особливостях, зокрема на Волині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Lutsyshyn, H. I. "Державна політика історичної пам’яті як чинник консолідації українського суспільства". Grani 18, № 8 (13 червня 2015): 33–38. http://dx.doi.org/10.15421/1715152.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості реалізації державної політики історичної пам’яті як чинника консолідації українського суспільства. В Україні акцентування на розбіжностях у ставленні до трагічних сторінок минулого (голодомор, український визвольний рух) призвело до загострення суспільних конфліктів, поглибило лінії розколів та протистоянь у суспільстві. Наголошується, що політичний контекст національної пам’яті не є лише контекстом внутрішньополітичної боротьби, він поширюється на міждержавні відносини, впливає на прикордонну співпрацю. Доведено, що політика пам’яті має бути скерована на збереження суспільної стабільності, повинна сприяти пошуку інтегративних компонентів суспільного розвитку, знімати з порядку денного надмірну політизацію історичних подій та попереджати загострення суспільних протиріч, узгоджувати регіональне бачення історичного минулого із загальнонаціональним. Із розвитком інформаційних та комунікативних технологій «управління історичною пам’яттю» стає невід’ємною складовою політичного менеджменту, потужним засобом впливу на масову свідомість, інструментом легітимізації державних та наддержавних утворень. Зазначається, що ставлення суспільства до подій та постатей минулого часто змінюється, найчастіше спільноти коригують своє ставлення для того, щоб мати можливість опертися на нього у вирішенні актуальних завдань сьогодення або реалізації проектів на майбутнє. Колективні уявлення про ключові історичні події слугують основою групової ідентичності і дозволяють членам цієї групи відрізняти себе від інших, позиціонувати себе за принципом «свій/чужий». Наголошується на важливій ролі та функціях політики пам’яті, яка здатна як сприяти консолідації суспільства навколо загальнозначущих історичних подій, так і збільшити розкол суспільства. Визначаються недоліки та перспективи покращення державного управління у цій сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Костишин, Роман Степанович. "ВОЛОДИМИР КОХАН – ВІЙСЬКОВИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ПОЛІТИК (1920 – 1930-ті рр.)". Військово-науковий вісник, № 35 (11 травня 2021): 31–43. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.31-43.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано основні напрями військової та громадсько-політичної діяльності Володимира Кохана в 1920–1930-х роках крізь призму суспільно-політичних процесів у регіоні. Акцентовано увагу на особливостях формування його світогляду, зокрема показано, що підґрунтя виразної національно-патріо-тичної свідомості Володимира Кохана заклали родинні цінності, а також просвітні, громадські установи Галичини, які вели активну освідомлювальну роботу серед українського населення регіону. Розглянуто внесок політика в діяльність Української військової організації (УВО), виокремлено коло його однодумців, серед яких – майбутні лідери національно-державницьких партій Галичини, національно-культурних організацій краю. Відзначено, що, пере-буваючи в УВО в період національно-визвольних змагань, польсько-української війни 1918–1919 рр., він доклав чимало зусиль для захисту національно-культурних, соціально-політичних прав українців Галичини. З’ясовано, що в середині 1920-х років, будучи членом Української партії національної роботи (УПНР), він виступив одним з активних прихильників утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). Схарактеризовано організаційно-політичну працю відомого політика, на конкретних прикладах проілюстровано боротьбу одного з лідерів української націонал-демократії за піднесення національної свідомості українців Галичини. Крізь призму політичної біографії В. Кохана показано складне переплетення політичних, соціальних і національ-них аспектів українського суспільно-політичного руху в досліджуваний період.У загальних рисах схарактеризовано парламентську працю В. Кохана у вищому законодавчому органі Польщі. Доведено, що починаючи із 1928 р., партійна діяльність для одного з лідерів націонал-демократів відійшла на другий план, поступаючись парламентській роботі. Акцентовано вагу на організаційних здобутках у Фронті національної єдності (ФНЄ).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Батюк, Тарас. "НАУКОВО-ПОПУЛЯРИЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИРОНА КОРДУБИ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 118–32. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.242266.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні форм та змісту науково-популяризаційної діяльності М. Кордуби в роки Першої світової війни. Методологія дослідження спирається на традиційне для історіографічних праць поєднання принципів (історизму й об’єктивності) і методів (загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції творчості Кордуби-популяризатора в період Першої світової війни. Висновки. У підсумку визначено провідні ідеї науково-популярного дискурсу М. Кордуби. Перша – ідея українського народу як однієї з найбільших європейських етнічних спільнот, що неприхильною волею історії була поділена більш організованими сусідами. Другою, в розумінні історика, стала ідея території, котру цей народ здобув колонізаційною енергією в доісторичні часи, а потім вклав у її розвиток і захист свої таланти та мужність. Третя – ідея української соборності, зрозумілої як культурна єдність й спільність історичної долі мешканців всіх регіонів від Холмщини і до Криму. Органічним синтезом цих ідей стала максима відродження української державності, що мала підсумувати тривалу боротьбу народу за право бути господарем на власній землі. Ці ідеї, викладені в доступній формі й узасаднені значною кількістю різнопланового матеріалу (фрагменти із джерел, матеріали статистики, географічні карти), справили очікуваний М. Кордубою ефект на читачів його науково-популярних праць. Вони змушували пересічного українця замислитися над своїм місцем у тогочасних подіях, допомагаючи зрозуміти власний інтерес у протистоянні військових блоків, що полягав у здобутті національної держави. Також ці праці відіграли поважну освідомлюючу роль для європейської громадськості, що подекуди саме з них уперше пізнавала українські незалежницькі прагнення. Дієвість науково-популяризаторської праці М. Кордуби довели наступні події Визвольних змагань, коли більшість його ідей стали політичними вимогами пробудженого українства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Фігурний, Ю. С. "Державотворча діяльність Євгена Коновальця в українознавчому вимірі у добу соціальної революції та національно-визвольної боротьби українського народу у 1917-1921 рр. ( до 70-річчя його трагічної загибелі )". Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 22 (2008): 173–87.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!