Добірка наукової літератури з теми "Борг суспільний"

У статті розглядаються природно-правові моделі легітимності державної влади. Досліджуються дві основні моделі легітимності державної влади: природно-правова модель і модель легітимності представників теорії юридичного позитивізму, детально проаналізовані концепції кожної з цих моделей. З'ясовано, що принципово важливе значення для розвитку теорії правової держави мала творчість І. Канта. Як і багато інших тогочасних мислителів, він вважав, що держава прийшла на зміну природному станові, в якому не було ніякої гарантії законності. Моральний борг, почуття поваги до природного права спонукають людей полишити цей стан і шляхом суспільного договору перейти до життя у громадянському суспільстві, державі. Суспільний договір укладають між собою морально розвинені люди, тому державі забороняється поводитися з ними як з істотами, котрі не знають морального закону і не можуть самі обрати правильну лінію поведінки. Визначено, що висунення й обґрунтування І. Кантом тверджень про те, що кожна людина є абсолютною і самодостатньою цінністю, що індивіди відмовляються від необмеженої та свавільної свободи природного стану на користь справжньої свободи у правовому стані, що призначення держави полягає в досконалому праві, максимальній відповідності державного устрою принципам права тощо дають підстави вважати його одним із творців теорії правової держави. Доходимо висновку, що найповніше проблема легітимності державної влади була висвітлена основоположниками соціологічної школи права. Характерними ознаками концепції легітимності державної влади соціологічної школи права є ототожнення поняття «легітимність» і «легальність»: вважається, що будь-яка легальна влада автоматично є і легітимною; лише легальна, раціональна влада має легітимний характер; влада належить народу, який не лише формує, але і здійснює контроль за публічною владою, влада і народ виступають як єдине політичне ціле. Державна влада не є безумовною й абсолютною, тому, усвідомивши необхідність їй підкорятися, людина одночасно усвідомлює, що органи державної влади зобов'язані у процесі здійснення своїх функцій дотримуватися юридичних норм, які розмежовують інтереси влади й інтереси особи та суспільства.

У статті досліджено теоретичні основи та проблемні аспекти функціонування місцевих бюджетів в умовах проведення бюджетної децентралізації в Україні. З’ясовано сутність та особливості методики визначення фінансової та бюджетної безпеки в процесі фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та сформовано авторське трактування цих категорій. З’ясовано, що в процесі реформування бюджетної системи місцеві бюджети є фінансово залежними від державного бюджету, що підтверджується існуванням в їх доходах значної частки міжбюджетних трансфертів. Запропоновано напрями покращення міжбюджетних взаємовідносин і напрями стабілізації фінансової безпеки в цілому та бюджетної безпеки зокрема. Метою статті є дослідження особливостей функціонування місцевих бюджетів України та рівня їх фінансової захищеності в умовах оцінки динаміки стану фінансової та бюджетної безпеки, розробка практичних рекомендацій щодо досягнення безпечності фінансового розвитку держави на шляху інтеграції до ЄС.Наукова новизна полягає у дослідженні теоретико-методологічних основ формування місцевих бюджетів та фінансової безпеки держави. Проаналізовано динаміку розвитку місцевих бюджетів та зміни індикаторів бюджетної безпеки держави. За результатами дослідження запропоновано проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання та методики визначення стану фінансової і бюджетної безпеки України.Висновки. Як свідчить міжнародний досвід, децентралізація управління має на меті ефективне виконання повноважень органів влади та збалансування якості надання суспільних послуг відповідно до потреб та уподобань громадян. Проте незадовільний стан формування та розвитку місцевих бюджетів, навіть після здійснення фінансової децентралізації, позначається обмеженою часткою доходів, максималізацією трансфертних платежів, зростанням обсягу делегованих повноважень, незабезпечених дохідними джерелами, бюджетним дефіцитом, що свідчить про формальну фінансову їх самостійність. Делегування повноважень на місцевий рівень є доцільним, проте потребує застосовування дієвого механізму бюджетної децентралізації з урахуванням загальнонаціональних інтересів та забезпеченням оптимальних критеріїв індикаторів фінансової безпеки країни. Проведений аналіз можливих загроз і відхилень основних індикаторів бюджетної безпеки від своїх порогових значень дає підстави стверджувати про необхідність проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання, зниження бюджетного дефіциту, здійснення жорсткого контролю за цільовим використання бюджетних коштів, проведення систематичного фінансового моніторингу з метою детінізації доходів, модернізації податкового законодавства з метою уникнення фінансового колапсу в країні. Існуючі ендогенні та екзогенні фактори, зокрема кібер-тероризм, сепаратизм, корупція, бюджетний дефіцит, недосконалість бюджетної та податкової політики, інфляція, зовнішній та внутрішній борг тощо потребують постійного аналізу й удосконалення стратегій розвитку економічної безпеки держави та територій зокрема.

Анотація: Стаття присвячена огляду основних позицій стосовно проблеми ключового дієвця історії. Можна вирізнити дві позиції: уявлення про аперсоналізованого творця історії та уявлення про персоналізованого дієвця історії. Для першої групи характерно вбачати головного творця історії у певних надприродних сутностях, котру людина не може сприймати безпосередньо за допомогою органів чуття або розумом, однак він або вона здатні спостерігати їхній вплив на хід історії. Наприклад, це може бути: Бог у авраамічних релігійних традиціях (іудаїзм, християнство, іслам); доля та боги у давніх греків і римлян; абсолютний дух у філософії Георга Гегеля. До другої позиції відносяться уявлення про персоналізованого дієвця історії: видатної історичної особистості (політик, правитель, релігійний пророк, герой, харизматичний лідер, пасіонарній, ніцшеанська надлюдина, поет або художник), соціальної групи (соціальний клас, суспільна страта правляча еліта, аристократія, творча меншість, технічна інтелігенція, «нова» інтелігенція постіндустріального суспільства, технократи, соціальні рухи), великих колективних спільнот (народу, нації, раси, етносу, культури та/або цивілізації, культурно-історичні типи, натовпу та мас, людство у цілому). Автор показує, що усі розглянуті позиції єднає спільна думка, що людське минуле є результатом системної діяльності багатьох дієвців історії, однак домінуюча прогресивна роль, як правило, віддається лише одному із них. У статті також вводиться нове поняття «дієвець історії» для позначення видатної історичної особистості (соціальної групи чи великої колективної спільноти), котра своїми діями або бездіяльністю творить історію.

На основі дослідження матеріалів кримінального провадження у статті було проаналізовано окремі способи вчинення злочинів у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу. Дослідження складалося із двох частин: у першій частині на основі матеріалів кримінального провадження описано механізм вчинення конкретного злочину у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу, у другій частині надано рекомендації щодо тактики та методики розслідування такої категорії злочинів. бґрунтовується, що за сучасних умов загострення суспільно-політичних конфліктів, нестійкого економічного стану держави, зумовленого збільшенням рівня інфляції та девальвацією національної валюти, а також враховуючи тенденції злочинності (рівень латентності та «ціну» економічної злочинності, складовою частиною якої є злочини у банківській сфері) та вдосконалення механізмів вчинення злочинів, особливо актуальним постає питання протидії та ефективного розслідування злочинів у банківській сфері. У роботі було висвітлено конкретні фінансові операції, що забезпечували формування грошового ресурсу для збільшення статутного фонду банку та субординованого боргу, перелічено основні «суб'єкти схеми» й описано алгоритм їхніх дій, а також проаналізовано бухгалтерські записи, якими забезпечувався рух коштів. Весь механізм руху коштів було розділено на три події (епізоди) та детально описано. На основі здійсненого дослідження авторами запропоновано проєкт переліку питань, на які повинен відповісти експерт (у своєму висновку) при проведенні судово-економічної експертизи. Зазначений запропонований перелік містить тринадцять основних питань, що можуть бути поставлені експертом. Зазначено, що перелік таких питань не є статичним і вичерпним, а повинен бути сформований індивідуально залежно від конкретних обставин вчинення злочину, слідчих ситуацій та основних версій. Цей перелік має виключно рекомендаційний характер. На основі здійсненого дослідження авторами також запропоновано перелік первинних документів, що можуть стати основою в розслідуванні протиправних дії, а також доказами у справі. Зазначений запропонований перелік містить дванадцять основних пунктів. Перелічені документи є підтвердженням фінансово-господарських операцій, якими були завдані збитки. Зазначено, що перелік такої документації не є універсальним для всіх випадків вчинення злочинів у банківській сфері, а повинен бути сформований індивідуально в кожній конкретній окремій ситуації.

Дисертація присвячена дослідженню державного боргу як об’єктивно необхідного елемента системи розширеного відтворення суспільного капіталу в умовах технічного прогресу, за допомогою якого здійснюється перерозподіл та створення додаткового попиту для реалізації відносно надлишкового товарного капіталу. Досліджено зв’язок державного боргу з сучасними грошима та механізмом їх емісії. Визначено, що державний борг переносить суперечність відтворення суспільного капіталу на рівень державних фінансів, виступаючи вже як суперечність між обмеженістю доходів держави і зростаючими потребами в здійсненні державою соціально-економічних функцій. Наведено аргументи, що зростання державного боргу має об’єктивний характер та призводить до порушення принципів кредиту. Показано, що особливою рисою українського державного боргу є висока вартість обслуговування при порівняно невисокому показнику відношення обсягу державного боргу до ВВП. Сформульовано пропозиції щодо зниження боргового навантаження держави.
The dissertation is devoted to the study of public debt as an objectively necessary element of the system of expanded reproduction of social capital under the technical excess commodity capital. To detect the disparity between the volume and structure of society's production and the volume and structure of society's income, it is important to divide capital into fixed and circulating capital. The assumption that the part of capital transits its value to the product which it helps to produce in 2 or more years (which is fair for fixed capital) creates the methodological prerequisites for the study of debt relations in the system of proportions of social capital reproduction. On the one hand, the existence of a debt, on the other hand, the existence of savings are necessary due to the specifics of the reproduction of fixed capital. If there are not enough incomes in the system of proportions of social capital reproduction for the purchase of aggregate commodity capital, they can be created only through redistribution, which in a stateless economy can only be debt. In an economy with a state that performs socio-economic functions, the mechanism of redistribution takes the form of public expenditures, which are financed by taxes and public debt. The inclusion of the public expenditure as a factor of aggregate demand in the study of social production proposed by J. M. Keynes allowed us to transit research to a higher level of ascent from the abstract to the concrete and created the preconditions for the study of public debt as a tool to influence the proportions of social capital reproduction. Public debt acts as a form of export of capital beyond the existing demand volume and structure, as the creation of additional demand and additional opportunities for capital accumulation. The study of the reproduction of social capital has allowed us to detect the necessity for credit relations between the subjects of the reproduction system, which is associated with both the specifics of the fixed capital reproduction and economic inequality, that complicates the realization of social commodity capital. It is determined that public debt and household debt allow increasing the marginal propensity to consume and the investment multiplier. At the same time, the redistribution, which is carried out through debt, is carried out on the principles of payment, term, and repayment. Thus, this redistribution is not a real solution to the contradictions of the social capital reproduction, but only a change of its form. The connection between public debt and modern money and the mechanism of its creation is elaborated. The scientific idea of modern money is improved, which allows us to interpret modern money as a commodity that has universal use-value, which differs from commodities that have particular use-value in the specifics of its production and circulation. The understanding of credit money as a transitional form in the evolution of money form is substantiated. Credit money is genetically related to the process of changing the dominant form of money, the new form of money first emerges as credit money and in the process of evolution replaces the previous form of money. At the same time, existing scientific approaches consider credit money as an essential characteristic of modern money. This is one of the reasons for the existence of a modern mechanism for creating money as debt obligations and the growth of public debt, which is not necessary. The introduction of a non-credit mechanism for money creation is proposed. It is shown that inflation helps to reduce the public debt burden. It is argued that the growth of public debt leads to the violation of the credit principles. On the basis of empirical data and theoretical conclusions, it is argued that public debt is not necessarily a "burden for future generations", because the growth of public debt does not necessarily entail an increase in the tax burden. It is determined that the particularity of Ukrainian public debt is high service costs with a relatively low public debt to GDP ratio. It is shown that the extremely high interest rates may be at least partially explained by ineffective public debt management. It is necessary to prohibit acquiring of income from Ukrainian government bonds by any persons authorized to perform state functions that can influence the monetary and fiscal policy, as well as their family members. To reduce the yield on government domestic bonds, it is proposed to increase the demand for them through the introduction of wide and easy access to the purchase of government bonds by the population through bank branches and mobile banking