Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Бойова ефективність.
Статті в журналах з теми "Бойова ефективність"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Бойова ефективність".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Semenenko, Oleg, Ruslan Boiko, Liliya Semenenko та Igor Moskalenko. "Методичний підхід до оцінювання ефективності бойової підготовки на основі застосування s-подібних функцій з урахуванням впливу фактору достатності фінансування". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 4 (31 серпня 2020): 110–19. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.4.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні керівництво Збройних Сил України та держави в цілому достатньо часто акцентує свою увагу на необхідності удосконалення існуючої системи підготовки Збройних Сил України як шляхом підвищення пріоритетності фінансування заходів підготовки в планах та програмах розвитку Збройних Сил України, так і шляхом зміни підходів до оцінювання ефективності їх реалізації за звітній період. У статті авторами наведено методичний підхід до оцінювання ефективності бойової підготовки на основі застосування s-подібних функцій з урахуванням впливу фактору достатності фінансування на показники рівня навченості особового складу військових частин, а також перелік основних рекомендацій щодо послідовності дій спеціалістів із планування заходів бойової підготовки в штабах, службах видів Збройних Сил України та Збройних Сил в цілому з урахуванням застосування такого підходу. В основу запропонованого методичного підходу до оцінювання ефективності виконання заходів бойової підготовки Збройних Сил України з урахуванням змін достатності їх фінансування покладені моделі, які використовуються для опису функціонування складних систем в системотехніці. Застосування теорії s-подібних функцій під час оптимізації показників ефективності виконання програм розвитку ЗС України за напрямом “Бойова підготовка” з урахуванням рівня достатності прогнозованого фінансування, дозволить забезпечити оптимальність планування строків виконання планових заходів бойової підготовки та максимізувати отриманий ефект від запланованих заходів, що підвищить ефективність проведення бойової підготовки в Збройних Силах України, а також достовірність очікуваних результатів виконання запланованих заходів з урахуванням обсягів виділених фінансових ресурсів. Головне практичне значення запропонованого підходу полягає в тому, що він дає попереднє кількісне уявлення про очікувані результати виконання заходів бойової підготовки з урахуванням впливу фактору достатності фінансування цих заходів, які будуть характеризуватися рівнем навченості особового складу, з урахуванням ситуації щодо їх фінансування та рівня відповідності його існуючим вимогам.
2
Сівак, Вадим, Олександр Мацько та Дмитро Марченко. "АНАЛІЗ НЕГАТИВНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОКАЗНИКИ ЖИВУЧОСТІ СИСТЕМИ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ, ТА ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 272–87. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.815.
Повний текст джерелаАнотація:
Завдання підвищення рівня живучості системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій в сучасних умовах стає все більш актуальним. Це пов’язано з тим, що успіх бойових дій досягається головним чином шляхом ураження військових об’єктів, до яких належать: особовий склад, пункти управління, бойова і транспортна техніка, запаси матеріальних засобів та інші об’єкти логістики. Крім того, наявністю у складі ЗС України досить великої кількості об’єктів логістичного забезпечення, рівень живучості яких не відповідає рівню розвитку і можливостям сучасних засобів ураження противника. З метою розв'язання цих проблем визначені чинники, які суттєво впливають на рівень живучості та ефективне функціонування системи логістичного забезпечення. Проведений аналіз чинників, що пов’язані з вірогідністю ураження об’єктів логістики та чинників, що безпосередньо впливають на рівень живучості логістичного об'єкта. Проаналізовано математичні складові цих чинників для того, щоб визначити шляхи їх нейтралізації та послаблення негативного впливу. Визначено, що суттєвий вплив на нейтралізацію приведених чинників та підвищення живучості об’єктів логістики мають заходи зі створення хибних об’єктів. Обґрунтовано суб’єктивні показники, які необхідно змінювати для підвищення рівня живучості. Пропонується підвищити живучість шляхом розосередження та взаємо віддаленням об’єктів логістичного забезпечення, що виключає можливість поразки одним боєприпасом більше одного об’єкту чи його елементу. Приведено необхідні математичні рівняння. Визначена невідповідність між рівнем розвитку сучасних засобів ураження і рівнем живучості об’єктів логістичного забезпечення. Водночас на практиці створюється тенденція щодо підвищення ролі важливості об’єктів логістики в забезпеченні загальної динаміки функціонування військ (сил), які є першочерговими цілями для вогневого ураження ракетами та артилерією противника та його диверсійно розвідувальними групами.Ці недоліки свідчать про т е, що в раніше виконаних дослідженнях вплив живучості об’єктів логістики на ефективність логістичного забезпечення не достатньо розглядався в теорії. Тому далі у дослідженнях необхідно проаналізувати наявні наукові підходи щодо оцінювання живучості системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій з метою визначення шляхів їх удосконалення.
3
Леонтьєв, О. Б., та М. В. Науменко. "Методика прогнозування вартості життєвого циклу парків альтернативних типів нових багатоцільових літаків, як основних носіїв бойових спроможностей тактичної авіації". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(68) (21 квітня 2021): 16–25. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.68.02.
Повний текст джерелаАнотація:
При формуванні довгострокових програм розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, що має здійснюватися на основі формалізованих критеріїв типу “ефективність – вартість – час”, однією із важливих складових є прогнозування фінансових витрат на закупівлю та постачання у війська необхідної кількості багатоцільових літаків тактичної авіації, а також витрат на забезпечення відповідним озброєнням, на утримання відповідної інфраструктури на всьому періоді їх експлуатації та на здійснення заходів інженерно-авіаційного забезпечення. Представлена методика прогнозування вартості життєвого циклу парків багатоцільових літаків спрямована на забезпечення коректного формування системи обмежень у математичній задачі оптимізації для синтезу раціональної програми розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Розроблена методика прогнозування вартості життєвого циклу парків багатоцільових літаків, які розглядаються як основні носії бойових спроможностей тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, ґрунтується на використанні залежності ціни серійних тактичних літаків на світовому ринку озброєнь від значень узагальнених показників їх бойових властивостей. Особливістю методики, що пропонується, є врахування вартості життєвого циклу парків альтернативних типів багатоцільових літаків тактичної авіації в залежності від того, чи є літаки, що плануються до постачання у бойові частини розробленими та виробленими всередині країни, або будуть закуплені за імпортом. Це вносить відмінності у типовий розподіл вартості по стадіях та етапах життєвого циклу бойової авіаційної техніки, які повинні бути врахованими. Також представленою методикою передбачено врахування зміни витрат на експлуатацію бойових літаків, термін експлуатації яких перевищуватиме 15 років.
4
Шейгас, О. К., М. П. Долина, С. Ю. Вусатий, Т. В. Іванова та Ю. В. Мевша. "Запобігання зіткнення парашутистів з бойовою технікою на ділянці зниження". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(39), (7 травня 2020): 62–69. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.39.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективність і безпека виконання задач одночасного десантування повітряного десанту та бойової техніки суттєво залежить від рівня фахової підготовки та надійної роботи екіпажів транспортної авіації і керівника десантування на майданчику приземлення. Актуальним є питання аналізу та оцінки параметрів визначення безпечних інтервалу відстані між літаками в обраному бойовому порядку, суворого витримування в ньому місця, що виключить зіткнення парашутистів з бойовою технікою на ділянці зниження. На підставі цього доцільно обґрунтувати методичні рекомендації посадовим особам штурманської служби щодо запобігання зіткнення парашутистів з бойовою технікою.
5
Боровик, М. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАННЯХ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ ООС". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 112–19. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова праця є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підвищення рівня стресостійкості поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС, за допомогою засобів фізичної підготовки. Надано загальну характеристику поліцейських функцій в зоні проведення ООС, наведено правові підстави їх виконання, розглянуто нормативно- правові акти щодо їх реалізації. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, а саме опанування психологічної підготовки правоохоронців, що виконують службово-бойові завдання в районах активних бойових дій, був розглянутий зарубіжний досвід провідних країн світу, зокрема США, Великобританії, ФРН, виокремлені базові постулати психологічної підготовки правоохоронців. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття психологічної підготовки поліцейських дало можливість дійти висновку, що така підготовка – це цілісний і організований процес формування у поліцейських психічної стійкості і психологічної готовності до дій у бою, в складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час. Розкрито завдання, засоби та способи психологічної підготовки в бойових умовах. З урахуванням вимог нормативно-правової бази, концептуальних засад методологічних підходів були розроблені авторські комплекси фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС на другій лінії оборони. Реалізація запропонованих комплексів фізичних вправ відбувалась під час проведення педагогічного експерименту, до участі в якому були залучені поліцейські полку поліції особливого призначення, що виконували службово-бойові завдання для стримування агресії Російської Федерації в Донецькій області. На формувальному етапі дослідження в експерименті взяло участь 60 осіб, з яких 30 осіб склало експериментальну групу, 30 – контрольну групу. Формами реалізації педагогічного експерименту були індивідуальні заняття (5 тренувань), групові заняття (15 тренувань) самостійні заняття (5 тренувань). Ефективність змістовно розроблених та експериментально впроваджених комплексів фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, була доведена на контрольному етапі експериментальної роботи.
6
ЄРЬОМЕНКО, Едуард. "АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ВИХОВАНОСТІ У СТУДЕНТІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я В ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ БОЙОВИМ ХОРТИНГОМ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 270–83. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-270-283.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті визначено науково-педагогічні засоби і зміст виховання фізичної культури та основ здоров’я студентів у процесі занять бойовим хортингом, розкрито методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу з бойового хортингу в закладах вищої освіти та формування здорового способу життя. Проведено теоретичний аналіз проблеми формування здорового способу життя студентів та умови застосування оздоровчих фізичних вправ бойового хортингу. Реалізація змісту виховання фізичної культури та основ здоров’я студентів у процесі занять бойовим хортингом забезпечується адекватними до фізичних навантажень студентів методами побудови тренувальних занять. Виклад основного матеріалу оснований на положеннях Національної стратегії розвитку освіти в Україні, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, інших керівних державних документів щодо викладання дисципліни «Фізичне виховання». Це вимагає нових поглядів на планування та здійснення сучасного освітнього процесу з бойового хортингу та оздоровлення студентів закладів вищої освіти. Ключові слова: бойовий хортинг, виховання, науково-педагогічні засоби, фізична культура, основи здоров’я, здоровий спосіб життя, студенти, позааудиторні заняття, педагогічні умови, ефективність, заклади вищої освіти, формування, фізична вправа.
7
Кириченко, Іван. "НАЗЕМНІ РОБОТИЗОВАНІ КОМПЛЕКСИ: ОСНОВИ ТА МАЙБУТНЄ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття досліджує передумови активізації процесу розробки мобільних роботів напочатку XXI сторіччя. Наведено перелік факторів, що безпосередньо впливають на інтенсифікацію розвитку робототехніки. Процес зростання кількості розробок в цьому секторі обумовлює необхідність їх чіткої класифікації. Автором запропоновано систему класифікації бойових наземних роботизованих комплексів в розрізі масо-габаритних характеристик та ступеню їх автономності. Сформована класифікаційна таблиця, де наведено типові приклади роботизованих комплексів відповідно до різних квадрантів. Таблиця побудована виходячи з п’яти масо-габаритних груп наземних роботизованих комплексів та чотирьох рівнів автономності. Окремо по кожному квадранту таблиці надані головні тактико-технічні характеристики роботизованих комплексів, що заявлені розробниками та безпосередньо впливають на ефективність зразків. Такі показники як радіус телекерування роботом з боку оператора, швидкість пересування, тривалість роботи на одній зарядці, можливість додаткового корисного навантаження або бойові можливості наведені для всіх зразків. В наступній таблиці проаналізовані тактико-технічні характеристики та переваги різних роботизованих комплексів для висвітлення їх ефективності та зручності під час експлуатації. Серед провідних факторів, що безпосередньо впливають на ефективність зразків автор відокремив наступні: тип приводу, наявність легкозаймистих речовин на борту, легкість старту роботи роботизованого комплексу в складних метеорологічних умовах, акустична, термічна та візуальна непомітність, наявність власного повноцінного бойового модуля та вбудованої системи автономного руху. Наприкінці статті згадується про потужний рух проти роботів-вбивць (Campaign to Stop Killer Robots) та його відомих адептів з усього світу. Наведено визначення автономної зброї та її відмінності від зброї, керованої оператором. Вказано на головні загрози, пов’язані із автономною зброєю. Запропоновано також думку автора щодо перспектив руху “Campaign to Stop Killer Robots” в умовах поглиблення конфліктів по всьому світу.
8
Казєв, О. В., М. М. Овчар та І. В. Кошельник. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 93–103. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-93-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу питань вищої військової освіти. У цій загальній проблемі виділено питання загальновійськової підготовки майбутніх фахівців прикордонного відомства. Завдання щодо захисту та охорони державного кордону в українському суспільстві покладені на прикордонне відомство. Зазначена відомча структура має тривалу історію розвитку, і має можливість здійснювати підготовку власних офіцерських кадрів в єдиному вищому військовому навчальному закладі прикордонної служби – Національній академії. Мета загальновійськової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників полягає у створенні системних знань, умінь та навичок щодо вимог та потенціалу застосування бойової/спеціальної техніки; ведення бойових дій, виконання професійних завдань у мирний час та особливий період; щодо порядку дій у зоні різного виду зараження.
Основними завданнями загальновійськової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників є розуміння загальної характеристики сучасного бою. Пріоритетність цього завдання полягає в тому, що сучасній історичній епосі притаманна поява безлічі несистемних явищ та процесів, а це напряму вплинуло на загальні риси сучасного бою: висока напруженість; маневреність; короткочасність; максимальна швидкість; нові способи ведення бойових дій тощо. Виділено такі інноваційні технології, що варто застосовувати у загальновійськовій підготовці курсантів-прикордонників та які дають змогу виділити більше часу саме для практики: технології імітаційного моделювання; проектні технології, технології тренінгу та workshop, технологія індивідуального навчання, коучінг. Ефективність підготовки не матиме позитивної динаміки, якщо науково-педагогічні працівники будуть категоричними по відношенню до певної технології, методики, прийому або засобу.
9
Nakonechnyi, O. "АНАЛІЗ УМОВ ТА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЛОГІСТИКИ СИЛ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 55 (21 червня 2019): 48–57. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.3.048.
Повний текст джерелаАнотація:
Досвід історії війн і воєнних конфліктів показує, що у кожній успішно проведеній воєнній компанії, операції, бою, як і у кожній поразці, необхідно, поряд з іншими причинами, шукати позитивні та негативні сторони у роботі органів матеріально-технічного забезпечення, їх організації, можливостях і способах забезпечення. Розвиток системи логістичного забезпечення завжди здійснювався паралельно з розвитком збройних сил і способів ведення війни, операції і бою. Нові види озброєння, бойової техніки, способи ведення бойових дій висували свої вимоги до системи логістичного забезпечення, змушували виробляти більш сучасні форми організації системи логістичного забезпечення і способи забезпечення. В ході проведеного автором статті дослідження встановлено, що на даний час детальний аналіз умов та факторів, що впливають на якість функціонування системи логістичного забезпечення проведений недостатньо повно. Саме тому, автором зазначеної статті проведено детальний аналіз умов та факторів, що впливають на якість функціонування системи логістичного забезпечення. В ході дослідження були детально розглянуті системи логістичного забезпечення Збройних Сил Сполучених штатів Америки, Збройних Сил Російської Федерації, Збройних Сил Федеративної республіки Німеччини, Збройних Сил Туреччини, Сил оборони Держави Ізраїль, Збройних Сил Франції та Збройних Сил України. В процесі проведеного дослідження автором використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження: семантичний – для розвитку сутнісної частини дефініцій категорійного апарату військової логістики; методи економічного аналізу – для оцінювання тенденцій у військовому забезпеченні Збройних Сил України; методи системного аналізу – для оцінювання передумов та інтеграції цілей у процесі формування військової логістичної системи; методи економіко-математичного моделювання – для оптимізації структури та внутрішніх процесів військової логістичної системи. За результатами проведеного аналізу автором було визначені основні недосконалості системи логістичного забезпечення Збройних Сил України та проведено обґрунтування шляхів удосконалення системи логістичного забезпечення Збройних Сил України.
10
Сенаторов, Микола Володимирович, Володимир Миколайович Cенаторов, Андрій Володимирович Кучинський та Ігор Іванович Деркач. "Вплив людського фактору на бойову ефективність стрільби зі стрілецької зброї з оптичним прицілом". Озброєння та військова техніка 25, № 1 (15 лютого 2022): 19–23. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2020.1(25).19-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто замкнений контур виконання бойової задачі із застосуванням стрілецької зброї з оптичним прицілом. Показано, що ймовірність виконання бойової задачі залежить не тільки від технічних характеристик зброї, боєприпасів тафоноцільової обстановки, але й від людського фактору. Оцінено ймовірність її виконання, враховуючи достовірність підготовки даних стрільби, виявлення, розпізнавання та ідентифікації цілі, вірного прицілювання і влучання при стрільбі.Для зменшення похибок стрільця при підготовці даних стрільби доцільно використовувати високоточні прилади вимірювання дальності і метеорологічну станцію. Похибки стрільця при прицілюванні суттєво зменшуються при систематичному тренуванні на спеціальному стенді з електронною мішенню. Для скорочення часу при пошуку цілі на великій відстані доцільно використовувати телескопічний приціл. Для підвищення ймовірності розпізнавання та ідентифікації цілі доцільні тренування на спеціальному стенді, на якому імітується різноманітна фоноцільова обстановка.
11
Олексієнко, Борис. "РЕАДАПТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 204–18. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.147.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні підходи до організації процесу адаптації учасників бойових дій та членів їхніх родин до умов мирного життя. Наголошується на тому, що система реадаптації має будуватися із врахуванням потреб як самого учасника операції Об’єднаних сил, так і його найближчого оціального оточення. Вона має здійснюватися разом із заходами з психологічної реабілітації. Психологічна реадаптація має в своїй основі передбачати комплекс заходів, який повинен надати підтримку колишнім учасникам бойових дій як у сфері соціально-правових відносин, так і у сфері соціальної психології і морально-етичних відносин. Вона має на меті здійснення інтеграції комбатанта у громадянське суспільство з тим, щоб повернути його з пограничної ситуації до соціальної норми, стабілізувати соціальний статус, спрямувати особистісні ресурси на активну побудову соціальної реальності, в якій він опинився після виконання завдань у зоні ООС, бути спроможним реалізувати особисті, майнові, політичні права, соціальні інтереси, отримати необхідні освітні, соціальні та житлові послуги, психологічну підтримку. Ця робота містить такі рівні, як: соціально-психологічна компенсація кризового стану демобілізованих комбатантів чи тих військовослужбовців, хто повернувся виконання завдань у зоні ООС до місць постійної дислокації своїх частин; корекція ціннісно-нормативних засад поведінки; формування оптимальних поведінкових стратегій. Ефективність психологічного забезпечення цього процесу оцінюється через досягнення необхідного стану психологічного ресурсу комбатанта, який має бути готовий як діяти за необхідності у бойовій обстановці, так і нормально жити у мирний час після курсу психологічної реабілітації і реадаптації.
12
Наконечний, О. В. "Методика оцінювання ефективності функціонування системи логістичного забезпечення сил оборони держави". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(38), (23 березня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.38.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток системи логістичного забезпечення завжди здійснювався паралельно з розвитком збройних сил і способів ведення війни, операції (бою). Нові види озброєння та військової техніки, способи ведення бойових дій висували свої вимоги до системи логістичного забезпечення, змушували виробляти більш сучасні форми організації системи логістичного забезпечення і способи забезпечення військ. В ході проведеного автором статті дослідження розроблено методику оцінювання ефективності функціонування системи логістичного забезпечення сил оборони держави. Зазначена методика дозволяє оцінити ефективність функціонування системи логістичного забезпечення сил оборони держави та визначити її вплив на ефективність функціонування бойових підрозділів сил оборони держави за кожним з напрямків забезпечення та завданням, що необхідно виконати; враховує важливість кожного з показників ефективності функціонування системи логістичного забезпечення сил оборони держави. За результатами проведеного дослідження автором було поставлено завдання на оцінку ефективності функціонування системи логістичного забезпечення сил оборони держави.
13
Вязьмітінова, С. О. "Ефективність санаторно-курортного лікування розладів адаптації у демобілізованих учасників бойових дій". Медична психологія 13, № 4 (52) (2018): 86–89.
Знайти повний текст джерела
14
Вязьмітінова, С. О. "Ефективність санаторно-курортного лікування розладів адаптації у демобілізованих учасників бойових дій". Медична психологія 13, № 4 (52) (2018): 86–89.
Знайти повний текст джерела
15
Вязьмітінова, С. О. "Ефективність санаторно-курортного лікування розладів адаптації у демобілізованих учасників бойових дій". Медична психологія 13, № 4 (52) (2018): 86–89.
Знайти повний текст джерела
16
Korshniak, V. O., та O. V. Korshniak. "АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ОБҐРУНТОВАНІСТЬ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ІЗ ЗАКРИТОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ, ЗУМОВЛЕНОЮ ДІЄЮ ВИБУХОВОЇ ХВИЛІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 80–85. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10053.
Повний текст джерелаАнотація:
Пошкодження центральної нервової системи в учасників бойових дій на Сході України займають друге місце після кульових і осколкових поранень тулуба та кінцівок. Вибухові пошкодження за патогенезом та клініко-морфологічними проявами істотно відрізняються від звичайних механічних закритих черепно-мозкових травм. Цілком очевидно, що проблема віддалених наслідків, їх діагностики, адекватної клініко-патофізіологічної оцінки, лікування, реабілітації в цілому має важливе загальномедичне та соціально-економічне значення.
Мета – вивчення віддалених наслідків бойової черепно-мозкової травми для подальшої обґрунтованості вибору методів терапії та реабілітації.
Матеріал і методи. Обстежено 97 військових із даною нозологією. Патогенез ураження нервової системи при травматичній хворобі головного мозку зумовлений, головним чином, обмінними, токсичними, судинними і рефлекторними розладами. Зсув гомеостазу, як внутрішній стрес-чинник, запускає каскад патологічних механізмів.
Результати. Аналіз динаміки патологічного процесу показав, що не всі його ланки рівнозначні. Окремі ланки є визначальними для подальшого розвитку патологічних процесів. У динаміці хвороби роль окремих ланок, навіть основного патологічного процесу, часто змінюється, а значить, і основна ланка не завжди є постійною впродовж захворювання. На кожному з етапів розвитку хвороби можливі свої основні ланки патогенезу.
Висновки. Передбачаючи структурно-функціональні перебудови структур мозку, можна забезпечувати можливість керування процесами життєдіяльності. Апробовано й доведено результативність і ефективність нейропсихологічних та фізіотерапевтичних заходів реабілітації хворих.
17
Приходько, Ігор, Олександр Колесніченко та Яна Мацегора. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 266–87. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.151.
Повний текст джерелаАнотація:
Тривале виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах значно знижує психологічну безпеку та витривалість військовослужбовців. Для її відновлення військовослужбовцям потрібними стають стороння допомога, штучне створення умов спокою і безпеки та усвідомлення набутого досвіду. Таке усвідомлення досвіду стає ключовим моментом у її коригуванні. Корекція набутих навичок є важливим аспектом збереження психологічної надійності фахівців, оскільки невдачі, які повторюються, ведуть до зниження професійної самооцінки, мотивації і, як наслідок, до відмови від виконання поставленого завдання чи звільнення зі служби. Етап психологічної допомоги є вкрай важливим для зниження рівня психогенних втрат особового складу при виконанні службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах, а також для відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовця.Надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в екстреальних умовах виконання службово-бойових завдань здійснюється на трьох рівнях: перший рівень – співслужбовець постраждалого, другий рівень – безпосередній командир, третій рівень – психолог військової частини. Перша (екстрена) психологічна допомога на першому рівні передбачає виконання таких дій: убезпечити постраждалого, за потреби надати необхіду першу медичну допомогу; оцінити психічний стан постраждалого, визначити його найбільш суттєві ознаки, тип та реалізувати дії, що припиняють розгортання цього стану; задовольнити першочергові фізіологічні потреби; емоційно, соціально підтримати, вислухати, за можливості покликати близького товариша; передати контроль над собою самому постраждалому; зберегти гідність постраждалого; організувати подальшу допомогу. По-перше, співслужбовець має доповісти безпосередньому командиру про негативний стан постраждалого. По-друге, за умов близькості знаходження психолога частини, пункту психологічної допомоги, мобільного пункту психологічної допомоги забезпечити надходження від них кваліфікованої допомоги постраждалому. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на другому рівні є безпосередній командир постраждалого. Роль командира при наданні першої психологічної допомоги полягає у такому: оцінити стан постраждалого; прийняти рішення про необхідність зміни обсягу службового навантаження, про зміни харчового, речового та іншого забезпечення постраждалого військовослужбовця; про переміщення військовослужбовця далі – в місце тимчасової та постійної дислокації частини і у зворотному напрямку; організувати надходження кваліфікованої психологічної допомоги. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на третьому рівні є психолог військової частини. Основним завданням є навчити військовослужбовців і командирів усіх рівнів розпізнавати негативні психічні реакції та стани, а також натренувати військовослужбовців виконувати заходи першої (екстреної) психологічної допомоги в ході занять з психологічної підготовки та спеціальної психологічної підготовки до участі в бойових діях.Психолог також надає командиру підрозділу висновки щодо психічного стану військовослужбовця та рекомендації щодо його індивідуально-психологічних особливостей, які потенційно можуть знижувати ефективність службово-бойової діяльності, обмежувати залучення військовослужбовця до виконання певних завдань тощо. Отримані наукові результати щодо організації та надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в ході виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах відповідають структурі психологічної служби НГУ, її нормативно-правовій базі, завданням психологічної роботи.
18
Деменко, М. П., О. В. Кулешов та О. С. Петренко. "Пропозиції щодо визначення поняття бойової готовності військових частин (підрозділів) зенітних ракетних військ та військ протиповітряної оборони Сухопутних військ для оцінки її впливу на ефективність бойових дій". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(56) (22 травня 2018): 14–21. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2018.56.02.
Повний текст джерела
19
БАРАНОВ, Юрій, Андрій БАРАНОВ, Володимир СПІЛЬНИК та Дмитро ДАНИЛОВ. "ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ В ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 302–15. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.478.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з дослідженням впливу процесів технічного обслуговування та відновлення на ефективність управління технічним станом військової техніки. Проблема підтримання технічного стану військової техніки на належному рівні та за необхідністю своєчасне її відновлення одна з найбільш важливих. Тому пошук шляхів удосконалення процесу управління технічним станом і відновленням військової техніки забезпечить в подальшому ефективне її використання за призначенням, як в мирний час ,так і в бойових умовах.
В ЗС України знаходиться досить велика кількості військової техніки, до якої відносять всі технічні засоби, які призначені для забезпечення бойових дій, навчання військ (сил). Також до військової техніки належать машини, обладнання, прилади, у тому числі техніка тилу, засоби евакуації, технічного обслуговування та ремонту, вимірювальна техніка військового призначення тощо. Крім того, як показав досвід проведення антитерористичної операції, із забезпеченням працездатного технічного стану військової техніки та своєчасним її відновлення в умовах ведення бойових дій були дуже серйозні недоліки.
Таким чином, основними недоліками управління технічним станом військової техніки теперішній час є недосконалість процесів технічного обслуговування та відновлення військової техніки, що його забезпечують, а саме наступні: низька ефективність профілактичних робіт, завищені кількість, обсяг, трудомісткість технічного обслуговування та неврахування технічного стану конкретного зразка на момент проведення технічного обслуговування в умовах бойових дій; неврахування структури і, як наслідок, неоптимальність і неузгодженість режимів обслуговування різних функціонально пов’язаних підсистем, що входять в один зразок військової техніки; значні невиробничі втрати часу і ресурсів в ремонтно-відновлювальних підрозділах тактичного рівня через нераціональний склад та спосіб їх застосування; низькі показники технічного обслуговування та відновлення через не достатньо обґрунтований склад сил та засобів відновлення під час виконання завдань в оперативній ланці; складнощі, які виникають під час проведення за необхідністю корегування періодичності технічного обслуговування та визначення резервів часу для відновлення військової техніки в ситуаціях співпадання за часом проведення цих заходів з інтенсивним веденням бойових дій і необхідністю задоволення потреби у використанні за призначенням максимальної кількості зразків військової техніки.
20
Нікіфоров, І. А., та Є. С. Гатченко. "Організація протиповітряної оборони під час проведення Київської стратегічної оборонної операції 1941 року". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 1(67), (21 січня 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.67.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті особливості організації ППО під час проведення Київської стратегічної оборонної операції, порядок дій німецької авіації по об’єктах міста Києва, Київському укріпленому району та сухопутних військах, які обороняли ці об’єкти. Проаналізовані проблемні питання, які негативно вплинули на ефективність ППО. Визначено нові форми та способи ведення бойових дій частинами та підрозділами, що виконували завдання ППО в Київській стратегічній оборонній операції.
21
Христук, Оксана. "ТЕХНІКИ ВІДНОВЛЕННЯ НА ЕТАПІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 317–29. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.233.
Повний текст джерелаАнотація:
Зроблено спробу теоретично обґрунтувати вивчення проблеми технік психологічного відновлення для осіб, які пережили психотравмуючі події. Зокрема, теоретично обґрунтовано використання технік відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано поняття психологічної реабілітації учасників бойових дій. Виокремлено етапи психологічної реабілітації учасників бойових дій. Обґрунтовано ефективність технік психологічного відновлення, що базуються на тоді когнітивно-поведінкової психотерапії. Охарактеризовано особливості проведення програми навичок психологічного відновлення (НПВ), що складається з п’яти окремих технік. Подано особливості проведення кожної техніки психологічного відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано техніку формування на вички вирішення проблем, техніку заохочення позитивної діяльності, техніку управління реакціями, техніку розвитку конструктивного мислення; техніку відновлення здорових соціальних зв’язків. Подано психоедукативне пояснення кожної техніки для роботи психолога з учасниками бойових дій в процесі їх психологічної реабілітації. Сформульовано чіткий алгоритм проведення технік психологічн ого відновлення у роботі психолога з учасниками бойових дій.Результати досліджень проблеми показують, що програма навичок психологічного відновлення (НПВ) – це тренінг технік психологічного відновлення, що можна застосовувати у роботі психолога з учасниками бойових дій в процесі психологічної реабілітації. Тренінг навичок (технік) сприяє більшій самоефективності, супроводжує стани після пережитої психотравми, відновлює почуття контролю та компетентності учасників бойових дій, має доказову наукову базу, є доступним у застосуванні в будь-яких місцях їх перебування, зокрема, у військових медичних клінічних центрах.
22
Batulenko, V. I., Ya S. Glynianiy, T. O. Shitikov та T. H. Bakaliuk. "АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НАСЛІДКІВ БОЙОВОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ В УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ". Медсестринство, № 3 (12 січня 2021): 44–46. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.3.11685.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано результати застосування програм реабілітації з включенням мануальної терапії та рефлексотерапії у пацієнтів із наслідками черепно-мозкової травми. Підтверджено ефективність і безпечність мануальних маніпуляцій на хребцевих сегментах краніовертебрального переходу та багатоголкової терапії в даної групи пацієнтів.
23
Майстренко, А. Л., В. І. Кущ, В. Г. Кулич, О. В. Нешпор та С. П. Бісик. "Підвищення захисту бойових броньованих машин від ураження 12,7-мм кулями Б-32". Озброєння та військова техніка 13, № 1 (28 березня 2017): 18–23. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2017.1(13).18-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Надані результати числового моделювання процесу пробиття захисних керамічних елементів з різною конструкцією. Розроблені конструкції двох типів, що були виготовлені й пройшли натурні балістичні випробування 12,7-мм кулями Б-32: блок з керамічними циліндричними елементами типу «сфера-сфера» на полімерній зв’язці та мозаїчний блок, який складається з плоских керамічних елементів. Балістичні випробування підтвердили ефективність розроблених захисних керамічних елементів для захисту бойових броньованих машин від 12,7-мм куль Б-32.
24
БАРАНОВ, Андрій, Юрій БАРАНОВ, Віталій ІВАНСЬКИЙ та Валерій МАЛЮК. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТУ МАШИН ІНЖЕНЕРНОГО ОЗБРОЄННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 281–90. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.476.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з підвищенням ефективності функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння. Проблема підтримання технічного стану машин інженерного озброєння на належному рівні та за необхідністю своєчасне її відновлення одна з найбільш важливих. Тому пошук шляхів підвищення ефективності функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння забезпечить в подальшому ефективне її використання за призначенням, як в мирний час ,так і в бойових умовах.
На даний час проблема наявності запасних частин в ремонтних підрозділах – одна з найбільш важливих, оскільки своєчасне забезпечення або наявність необхідної кількості та номенклатури запасних частин дає ремонтним підрозділам можливість швидкого проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння та, відповідно, забезпечення їх ефективного використання за призначенням, як в мирний час так і в бойових умовах
Метою статті є проведення аналізу факторів, які впливають на ефективність функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння.
Фактором називають обставини, що визначають причинно-наслідкові зв’язки в процесі який розглядається. Фактори які впливають на технічний стан машин інженерного озброєння у ході використання їх за призначенням, відповідним чином впливають і на саму систему технічного обслуговування і ремонту. Умовно їх можливо поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів, які впливають на функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння належать: особливості застосування машин інженерного озброєння при виконанні задач інженерного забезпечення бою в сучасних умовах; можливості противника щодо ураження як машин інженерного озброєння, так і сил та засобів технічного обслуговування і ремонту; фізико-географічні та кліматичні умови району виконання бойових задач.
Таким чином, всі вище перераховані фактори, в більшій чи меншій ступені, впливають на необхідність розробки організаційних та технічних заходів щодо підвищення ефективності функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння. Ці заходи можуть оцінюватися тривалістю проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння, яка в свою чергу є оціночними показниками функціонування системи технічного обслуговування і ремонту машин інженерного озброєння.
25
Онипченко, П. М., О. О. Казіміров та С. В. Атрашонок. "Аналіз досвіду сумісного застосування пілотованої та безпілотної авіації збройними силами іноземних держав". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(69) (22 липня 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.69.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведений аналіз досвіду сумісного застосування пілотованої та безпілотної авіації збройними силами іноземних держав. За поглядами іноземних військових фахівців, оптимальне сполучення пілотованої та безпілотної авіації дозволяє збільшити ефективність виконання бойових завдань, зменшити кількість втрат вартісної пілотованої авіаційної техніки та екіпажів, а також скоротити матеріальні витрати. Однак, сумісне застосування пілотованої авіації і БПЛА – це складна задача, вирішення якої можливе лише на базі високотехнологічного технічного розвитку. У ході проведеного аналізу визначена сукупність факторів, що визначають характер і напрямки сумісного застосування літаків і БПЛА в сучасних бойових діях, наведені основні варіанти спільного застосуванні літаків і БПЛА з досвіду виконання завдань авіацією в останніх збройних конфліктах та локальних війнах, окреслені завдання, які доцільно покласти на підрозділи безпілотних літальних апаратів при їх сумісному застосуванні із частинами (підрозділами) пілотованої авіації.
26
Байдаченко, Вадим. "Бойові дії шаблістів високої кваліфікації в умовах змінених правил змагань". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (20 травня 2021): 3–6. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.4.3-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Розглянуто показники змагальної діяльності та техніко-тактичний арсенал фехтувальників. Для аналізу змагальних дій спортсменів використано відеозаписи фінальних двобоїв із фехтування на шаблях Кубка світу 2016 р. та Кубка світу 2017 р. Перед проведенням фіналу Кубка світу 2016 р. до правил змагань було внесено зміни, а саме: змінено час блокування уколу (удару) із 125 мс на 175 мс, а також вкорочено стартову дистанцію з 4 м до 3 м. По завершенні тримісячного тестового періоду у правилах змагань знову відбулися зміни. Було залишено без змін час блокування уколу (удару) – 175 мс, але повернуто попередню дистанцію початку бою – 4 м. У статті представлені результати порівняльного аналізу груп та різновидів дій фехтувальників-шаблістів у фінальних поєдинках, які проводили до і після тестових змін у правилах змагань. Мета. Вивчити змагальну діяльність фехтувальників в умовах змінених правил змагань. Методи. Аналіз та узагальнення, методи математичної статистики. Результати. Дослідження показали, що із поверненням дистанції початку поєдинку до 4 м обсяги застосування окремих груп дій практично не зазнали змін. У змаганнях шаблістів найбільш застосованими залишались атаки, обсяг захисних дій був значно менший, а зустрічних нападів був ще менший. У групі атакуючих дій виявлено зменшення як ефективності, так і результативності. При їх зниженні зросли ефективність та результативність захисних дій. Встановлено, що, незважаючи на великий арсенал атакуючих дій у фехтувальників високої кваліфікації, найбільш застосовуваними є прості атаки. У зв’язку з великим ризиком отримати випереджаючий удар фехтувальники використовували переважно прості атаки, які є більш швидкісними порівняно зі складними атаками і менш ризикованими відносно контратак на випередження. Зроблено припущення, що основний перерозподіл співвідношення між атакуючими і захисними діями обумовлений зміною часу блокування уколу (удару), а не зміною дистанції початку бою.
Ключові слова: фехтування на шаблях, правила змагань, час темпу (блокування удару), стартова дистанція, обопільні атаки.
27
Мітягін, Олег. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ТИЛУ ДІЮЧОЇ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ У 1941–1945 рр. ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ УМОВ І МОЖЛИВОСТЕЙ У ХОДІ ВІЙНИ". Воєнно-історичний вісник 40, № 2 (21 червня 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-72-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто структуру, функції та завдання військових формувань Народного комісаріату Внутрішніх справ (далі — НКВС)з охорони тилу Червоної армії у період Другої світової війни. Проаналізовано зміст та спрямованість реорганізаційних кроків, визначено результати та ефективність службово-бойової діяльності їх частин і підрозділів упро- довж 1941–1944 рр., зокрема на теренах України. Стратегічні завдання та тактика дій радянських військових охоронних сил у ході війни визначались воєнно-стратегічною ситуацією на фронтах та оперативною обстановкою на театрах воєнних дій, їх організаційно-штатною побудовою, нормативно-правовим забезпеченням функціонування та досвідом службово-бойової діяльності. Розглянуто також роль допоміжних військових формувань — винищувальних батальйонів й груп сприяння їм як приклад народного патріотизму.
Ключові слова: прикордонні застави, війська по охороні тилу діючої Червоної армії, внутрішні війська, винищувальні батальйони, загороджувальні загони, застави, комендатури, контрольно-пропускні, фільтраційні пункти.
28
БАРАНОВ, Юрій, та Андрій БАРАНОВ. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ ІНЖЕНЕРНОЇ ТЕХНІКИ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 258–69. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.474.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблемам розробки, розвитку та підтримання справного технічного стану зразків інженерної техніки в умовах ведення бойових дій приділялась та приділяється значна увага. Це пов’язано в першу чергу з широким використанням інженерних частин та підрозділів в умовах ведення бойових дій.
У роботі проведено дослідження та моделювання процесу управління технічним станом інженерної техніки за допомогою існуючої моделі статистичного прогнозування динаміки змін технічного стану інженерної техніки з використанням запропонованого науково-методичного апарату управління технічним станом інженерної техніки в умовах ведення бойових дій.
Для оцінки ефективності управління технічним станом інженерної техніки було взято інтегральний показник, що складається з часткових показників готовності і технічного використання інженерної техніки і визначаються відповідно коефіцієнтами готовності та технічного використання, а також для узагальненої оцінки результатів процесу відновлення інженерної техніки використовувався мінімаксний критерій.
Для оцінки ефективності управління технічним станом інженерної техніки взятий інтегральний показник, що складається з часткових показників готовності і технічного використання інженерної техніки і визначаються відповідно коефіцієнтами готовності та технічного використання, а також для узагальненої оцінки результатів процесу відновлення інженерної техніки використовується мінімаксний критерій.
Таким чином, за рахунок методики корегування періодичності проведення технічного обслуговування в умовах бойових дій за рахунок визначених резервів часу, що пов’язані з нерівномірністю інтенсивності використання інженерної техніки в умовах ведення бойових дій значення комплексного показника надійності підвищується і приймає постійне значення на протязі ведення бойових дій, через те, що в ці терміни технічне обслуговування не проводиться, а ефективність управління технічним станом за умови використання запропонованого науково-методичного апарату за мінімаксним критерієм підвищується на третю добу ведення бойових і зі збільшенням терміну їх ведення постійно збільшується.
29
Романюк, Віктор, Сергій Стародубцев та Анатолій Лазутський. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З УПРАВЛІННЯ ПОВСЯКДЕННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 295–308. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.48.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні значно зростає роль правильно та чітко організованого управління військами як основи підтримки їх постійної бойової готовності. Оскільки відповідальність за ухвалення правильного і обґрунтованого рішення несе командир, безумовно, зростають вимоги до рівня його підготовки. Стан боєздатності підрозділу переважно залежить від особистих якостей командира, тобто від того, наскільки швидко він, приступаючи до виконання службових обов’язків, виробить систему власної організаторської діяльності.У той же час система військової освіти ще повільно адаптується до сучасних вимог, програми підготовки у військових навчальних закладах не охоплюють усього комплексу питань, з якими доводиться стикатися командирові в повсякденній практиці. Не допустити зниження бойової готовності, допомогти керівникам з найбільшою ефективністю організувати свою роботу і роботу підпорядкованих підрозділів покликана добре налагоджена система управління повсякденною діяльністю військ.
30
Шишанов, Михайло Олексійович, Андрій Олександрович Веретнов, Ольга Леонідівна Чеченкова та Світлана Валентинівна Глазкова. "Методичні основи обґрунтування рішень при управлінні системою відновлення озброєння та військової техніки". Озброєння та військова техніка 31, № 3 (3 лютого 2022): 106–10. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2021.3(31).106-110.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показано, що науковість управління на сучасному етапі залежить від ступеня обліку великої кількості факторів, що визначають якість та ефективність функціонування об’єкта або організації (системи об’єктів або організацій). На теперішній час у складних умовах ведення бойових дій збільшений обсяг інформації, що надходить та прагнення до об’єктивності рішень, що приймаються, створили передумови для виникнення і розвитку теорії щодо процесу прийняття рішень, яка отримала назву «теорія прийняття рішень». Крім цього, розглянуто питання щодо необхідності використання критерію недостатньої основи – критерію Фішберна – для військових організаційно-технічних систем при прийнятті рішень.
31
Nevolnichenko, Anatoly, Ruslan Boiko та Anatolii Loishyn. "Ітераційний метод “динамічної ефективності” при багатомірній задачі лінійного програмування для підвищення ефективності ресурсного забезпечення". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (19 жовтня 2021): 33–41. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Типова задача оптимального розподілу ресурсів відома у дослідженні операцій як задача лінійного програмування з багатомірним аргументом, виникає при прийнятті рішень щодо управління “складною ергатичною бойовою системою (БС)” при її створенні («тендерна» задача) і застосуванні («транспортна» задача). “Тендерна” задача полягає у пошуку оптимального плану замовлень і постачань різнорідних ресурсів для створення елементів (об’єктів) структури БС, який максимізує ефективність використання бюджетних засобів (видатків). “Транспортна” задача полягає у пошуку оптимального плану замовлень і постачань різнорідних витратних ресурсів для відновлення боєздатності елементів (об’єктів) структури БС, яка підвищує ефективність використання витрат на ресурсне забезпечення. Якщо в тендерній задачі видатки є вартістю ресурсу і вартістю його постачання, то у транспортній задачі витрати є тільки “транспортними” (на постачання). В основу запропонованого методичного підходу пропонується універсальна постановка задач даного класу і універсальний ітераційний метод “динамічної ефективності” їх вирішення, що є розвитком методів теорії оптимальних рішень у воєнній кібернетиці. Головне практичне значення запропонованого підходу полягає в тому, що він дозволить вирішити даного класу задачі при незбалансованості постачання ресурсів.
32
Vus, Viktor. "Терапевтичний потенціал малих груп у збереженні психічного здоров’я учасників бойових дій на сході України". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 95–106. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).28.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження зумовлена гострою потребою у підвищенні ефективності соціально-психологічної реабілітації постраждалих від воєнного конфлікту, особливо в умовах досить високого рівня недовіри суспільства до урядових та громадських ініціатив. Мета статті полягає у визначенні соціально-психологічних (групових, сімейних) ресурсів збереження психічного здоров’я учасників бойових дій та їхніх родин. Організація емпіричного дослідження в методологічному плані здійснювалася за двома напрямами: визначення “терапевтичного потенціалу” та ролі членів малих груп – родин – у процесі реабілітації; визначення аксіологічних “маркерів” підвищення ефективності реабілітаційних програм та програм особистісного розвитку. У результаті аналізу виявлено: проблемна ситуація характеризується актуалізацією родинних труднощів, що зумовлює зміни в сімейній самоідентифікації; погіршення самопочуття зумовлюють такі чинники, як когнітивний дисонанс у системі “Я – Інші”, розбіжність ціннісних орієнтацій особистості та соціуму. Визначено специфіку аксіосфери учасників бойових дій – протиставлення “мирному” суспільству як пошук нових значень, нових форм реалізації соціальної діяльності, як специфічно яскраве емоційне сприйняття життєвої діяльності, життєвих подій. Рекомендованими напрямами психологічного супроводу сімей постраждалих військовослужбовців є групові консультації для дружин з метою формування усвідомленості зав’язків “особистість – ситуація − проблема”; групові сімейні консультації для взаємоактуалізації адаптивних можливостей членів подружжя, переживання нового соціального досвіду. Також рекомендовані напрями розроблення аксіологічних засад реабілітаційних програм для військових – учасників бойових дій: якість сімейних стосунків та батьківські цінності є механізмами абілітації у військових – учасників бойових дій – культури перцепції соціальної взаємодії; гуртування учасників за аксіологічними позиціями дає змогу суттєво підвищити ефективність реабілітаційних впливів.
33
Голушко, Сергій, Сергій Позігун, Назар Маліновський та Олександр Прищепа. "ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МІНУВАННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 139–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.808.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливістю сучасних бойових дій, завдяки високій мобільності військ, є стрімкі висування із глибини, можливість створювання в короткий час переваги на необхідних напрямках, підтримання постійної напруги під час ведення різних бойових дій та зберігання ініціативи, здійснення необхідних та своєчасних маневрів силами та засобами, проведення глибоких ударів і рейдових дій, організація осередків бойових дій у глибині бойових порядків противника, швидкій перехід до надійної оборони із забезпеченням її високої стійкості та активності. Для обмеження здійснення маневру військ противника, порушення запланованої діяльності його об’єктів, нанесення йому втрат мінно-вибуховими загородженнями й створення сприятливих для його ефективного ураження іншими вогневими засобами застосовується дистанційне мінування. Дистанційне мінування, здійснюючи моральний та психологічний вплив на противника, сприяє сковуванню його дій, нанесенню втрат у живій силі та військовій техніці, а при кількаразовому застосуванні по одному й тому же об’єкту чи підрозділах противника може призвести до його виснаження і відмови від задуму дій. Висока ефективність дистанційного мінування досягається всебічною розвідкою противника і місцевості, вибором найбільш доцільного типу мін, часу і місця встановлення мінних полів, управлінням режимами мінуванням, швидким доведенням завдань до виконавців та організацією тісної взаємодії з підрозділами, в інтересах яких застосовується дистанційне мінування. Дистанційне встановлення мінних полів здійснюється з використанням різноманітних прийомів та способів мінування, які залежать від тактики дій частин та підрозділів авіації ракетних військ і артилерії та підрозділів інженерних військ при виконанні ними бойових завдань. У статті описано роботу системи управління мінування, яка буде використовуватися на мінних загороджувачах вітчизняних зразків, та спосіб покращення управління мінування. Результатами цієї роботи буде використання комп’ютерних систем в управлінні та контролі дистанційного мінування.
34
Полуйко, О. М., П. М. Онипченко, О. О. Казіміров, В. П. Невзоров та Ю. І. Тригуб. "Вибір напрямків атак і обґрунтування оптимальної послідовності дій тактичних груп (літаків) тактичної авіації при нанесенні удару". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 74–80. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вибір найбільш доцільних способів і тактичних прийомів подолання сучасної ППО противника при нанесенні ударів по його наземним об’єктам є актуальним завданням під час бойового застосування авіації в сучасних умовах. У статті, одним із шляхів вирішення даного завдання, пропонується автоматизація розрахунку і вибору найвигіднішого маршруту подолання ППО противника. Це дозволить із урахуванням багатьох факторів, які впливають на ефективність подолання ППО противника, в короткий термін знайти такий варіант польоту літального апарату за маршрутом, при якому протидія наземних зенітно-ракетних комплексів противника буде мінімальною. Використання запропонованої методики дозволить підвищити якість прийняття рішень командирами при відпрацюванні оптимального варіанту дій авіаційних частин (підрозділів) при виконанні бойових завдань.
35
Макаров, C. А., О. М. Чекунова та С. П. Бєляк. "Методика оцінки завадостійкості системи зв’язку Повітряних Сил". Системи озброєння і військова техніка, № 1(61), (14 травня 2020): 128–37. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.61.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в результаті проведеного аналізу встановлено, що складовою системи управління є система зв'язку, ефективність функціонування якої з урахуванням досвіду ведення бойових дій на сході України істотно залежить від впливу сучасних засобів радіоелектронного подавлення Збройних сил Російської Федерації. Визначені показники ефективності системи зв’язку, правильна оцінка яких дозволить забезпечення якісного управління частинами та підрозділами Повітряних Сил. Обґрунтована доцільність використання єдиного пiдходу щодо оцінки завадостійкості системи зв’язку в мережах Повітряних Сил. На основі існуючих методик оцінки якості функціонування систем зв’язку, радіотехнічного забезпечення та інформаційних систем запропоновано узагальнену удосконалену методику оцінки завадостійкості системи зв’язку, яка враховує показник ймовірності постановки противником навмисних завад та оцінку показника електромагнітної сумісності як одного із складових.
36
Кочубинська, Тамара. "ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПРОЯВІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Psychological Prospects Journal, № 37 (15 червня 2021): 111–27. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-111-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – теоретичне конструювання та апробація авторської методики психокорекції проявів соціально-психологічної дезадаптації учасників операції Об’єднаних сил.
Методи. Для досягнення мети дослідження були застосовані такі методи дослідження: теоретичні: філософсько-психологічний аналіз дослідження, узагальнення теоретико-методологічних підходів, моделювання та конструювання; емпіричні: формувальний експеримент з використанням психодіагностичного комплексу методик; методи математичної обробки даних: порівняльний аналіз за t-критерієм Стьюдента.
Реалізація програми психокорекції відбувалася відповідно до 5 етапів: діагностичного, інформаційно-просвітницького, індивідуальної психокорекції, групової психокорекції, оцінки ефективності.
Участь у запропонованій програмі психокорекції взяли 38 учасників ООС. Для встановлення достовірності психокорекційної програми, а саме виключення вірогідності вікових динамічних змін, експериментальне дослідження проводилося з 40 учасниками ООС, які не брали участь у програмі психокорекції.
Результати. В запропонованій програмі представлені засоби психокорекційного впливу: виокремлено просвітницький блок (лекції, навчальні семінари, програми соціально-психологічного супроводу) та блок психокорекційної роботи (індивідуальна та групова психокорекція), що впливали на прояви соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС та сприяли виникненню конструктивних особистісних змін.
Основним завданням програми психокорекції є особистісні зміни учасників ООС: гармонізація Я-концепції; емоційна складова: підвищення рівня прояву емоційного комфорту, зниження рівня прояву негативних емоцій: тривожності, агресивності, депресивності; комунікативна складова: підвищення комунікативного потенціалу та конструктивних способів взаємодії; поведінкова складова: вироблення конструктивних поведінкових стратегій; мотиваційно-ціннісна складова: гармонізація екстернальності та інтернальності, підвищення мотивації долання перешкод, конструктивні ціннісні орієнтації.
За результатами порівняльного дослідження за t-критерієм Стьюдента для залежних вибірок встановлені якісні відмінності в показниках соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС до та після участі у психокорекційній програмі: знизилися прояви показників по шкалах Я-фізичне і Я-сімейне; знизилися прояви агресивності, зокрема переживання образи, фізичної; особистісної тривожності; дезадаптації; неприйняття себе; емоційний дискомфорт; внутрішній контроль.
Висновки. Результати формувального дослідження підтверджують ефективність пропонованої програми психокорекції.
37
Сиводєд, І. С. "Криміналістична класифікація вбивств військовослужбовців під час особливого періоду". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.703.
Повний текст джерелаАнотація:
Із 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період. За обставин особливого періоду значно зросла кількість військових і загально-кримінальних злочинів, які почали набувати поширення у військовому середовищі. Це підриває дисципліну, моральний дух військовослужбовців, негативно впливає на боєздатність і боєготовність Збройних Сил України, унеможливлює ефективне виконання завдань за призначенням.
Одним із небезпечних злочинів вважається умисне протиправне позбавлення життя іншої люди-ни-військовослужбовця, яке відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікується як умисне вбивство. Вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за нього передбачено покарання від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі з можливою конфіскацією майна. Розслідування злочинів цієї категорії порівняно з іншими відрізняється своєю складністю, важливістю та відповідальністю.
Ефективність протидії таким злочинам є запорукою забезпечення постійної бойової готовності ЗСУ, їх можливості своєчасно здійснювати відповідні заходи для подолання будь-яких загроз, у тому числі незалежності та територіальної цілісності України. Вбивства військовослужбовців від цивільних осіб завжди відрізнялися своєю специфікою, розкриття яких залежно від обставин та особливостей потребувало застосування відповідних криміналістичних методів. Своєчасне не проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій перешкоджає ефективності розслідування, ускладнює його розкриття. При вбивствах військовослужбовців у бойовій обстановці уповноважена особа, яка має проводити невідкладні слідчі (розшукові) дії перебуває в режимі обмеженого часу, сил і засобів, повинна спланувати їх завчасно, вжити додаткових заходів для забезпечення їх проведення.
Ідея цієї статті полягає у розробленні криміналістичної класифікації вбивств військовослужбовців під час особливого періоду, тобто створення системи супідрядних понять щодо розподілу вбивств військовослужбовців за групами (класами) згідно заздалегідь визначених ознак. На підставі криміналістичної класифікації злочину можливо зробити його криміналістичну характеристику та побудувати систему криміналістичних рекомендацій, спрямованих на його розкриття. Існування такої класифікації дасть можливість виділити схожі проблеми при розслідуванні убивств військовослужбовців в особливий період, запропонувати шляхи їх вирішення, виокремити низку невідкладних заходів, які слід застосовувати в тих чи інших умовах.
38
Petruk, Andriy, Serhiy Romanchuk, Orest Lesko, Andriy Demkiv, Serhiy Homaniuk та Oleksandr Vorontsov. "Динаміка методичної підготовленості курсантів у процесі оптимізації фізичної підготовки". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-64-70.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У процесі фізичного вдосконалення військовослужбовців бере участь велика кількість фахівців, але провідне місце в цьому належить командирам підрозділів. Їх підготовка до виконання обов’язків керівників форм фізичної підготовки розпочинається в стінах вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) у процесі фізичної підготовки. Формування методичної майстерності випускників ВВНЗ – це прямий внесок у методичне забезпечення фізичної підготовки у військах, необхідна передумова відмінної фізичної підготовки, яка є складовою частиною бойової. У наукових працях О. М. Лойка (2000, 2012), О. М. Ольхового (2005-2014), Є. Д. Анохіна (2010), С. В. Романчука (2015) та інших відзначено, що процес фізичної підготовки курсантів у ВВНЗ зводиться тільки до формування фізичних якостей. Завдання роботи – експериментально перевірити ефективність авторської програми методичної складової навчальної дисципліни «Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка» курсантів ВВНЗ у формуванні методичних умінь та навичок у майбутніх командирів військових підрозділів. Методологія проведення роботи – організований чотирирічний формувальний педагогічний експеримент. У ньому брали участь 60 курсантів (експериментальна група, n=30; контрольна група, n=30). Ефективність експериментальної концепції визначили, використовуючи зміни показників методичної та теоретичної підготовленості курсантів. Результати роботи. Розглянуто результати педагогічного формувального експерименту, які доводять ефективність авторської програми методичної підготовки. Установлено, що в курсантів контрольної групи протягом навчання у вищому військовому навчальному закладі в процесі дослідження за результатами динаміки середнього рівня методичної підготовленості покращилася на 0,3 бала (від 3,7 до 4,0 бала), при цьому достовірних змін не відбулось (t=1,28; р>0,05). Доведено, що по закінченню експерименту в курсантів-випускників експериментальної групи різниця рівня методичної підготовленості складає 1,0 бала, порівняно з вихідним рівнем (від 3,6 до 4,6 бала), що є статистично достовірно (t=4,38; р<0,001). Висновки. Програму вдосконалення методичної підготовленості в процесі фізичної підготовки у ВВНЗ рекомендуємо використовувати під час підготовки курсантів ВВНЗ.
39
Кушнір, Вікторія Олександрівна, та Ірина Володимирівна Іжутова. "ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ". Військово-науковий вісник, № 35 (11 травня 2021): 3–17. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.3-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено історико-ретроспективний аналіз формування та розвитку системи стратегічних комунікацій у секторі безпеки і оборони України та запро-поновано напрямки розвитку державного механізму стратегічних комунікацій (далі – СК) на основі унікального досвіду, отриманого під час роботи у районі бойових дій в ході Антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил та досвіду держав – членів НАТО. Проаналізовано специфіку й ефективність найпоширеніших форм комунікацій у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, обґрунтовано шляхи удосконалення державного механізму СК у секторі безпеки і оборони України. Особливістю війни гібридного типу є те, що вона добре замаскована і націлена не на фізичне захоплення усієї країни, а на отримання контролю над державою, який досягається через вплив на населення, політиків, бізнес, силові структури. Тому протидія гібридним загрозам вимагає уваги до підвищення стійкості всього суспільства. Базою джерел дослідження стали наукові праці щодо СК, нормативно-правова база та досвід роботи за напрямом СК.Ключові слова: система стратегічних комунікацій, сектор безпеки і оборони України, історія розвитку стратегічних комунікацій в Україні.
40
Oliinyk, Volodymyr. "Удосконалена методика визначення ймовірності вогневого ураження об’єкту противника з урахуванням його протидії". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 225–31. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Технологічний розвиток протиборчих сторін, впровадження нових форм і способів збройної боротьби, тенденції переходу до мережецентричної війни обумовлює необхідність пошуку нових підходів до оцінки ефективності виконання бойових завдань підрозділами. Ефективність виконання бойового завдання значною мірою буде залежати від детальної оцінки можливостей наявного озброєння протиборчих сторін. Тому в основу удосконаленої методики визначення ймовірності вогневого ураження підрозділом покладено найбільш прийнятний алгоритм, заснований на теорії ймовірностей. Запропонована часткова методика, ґрунтуючись на відомих методиках визначення ймовірності вогневого ураження, кількості зразків озброєння та їх тактико-технічних характеристиках, дозволяє визначити кількість зроблених успішних пострілів протиборчими сторонами в ході ведення бою. З урахуванням зазначених в удосконаленій методиці умов визначається ймовірність вогневого ураження підрозділом об’єкту противника з урахуванням його протидії. Практичне значення удосконаленої методики полягає у наданні можливості командиру підрозділу корегувати своє рішення з урахуванням оцінки ефективності засобів вогневого ураження, які є у його розпорядженні. Поряд з цим удосконалена методика може бути складовою математичної моделі цілерозподілу підрозділів по об’єктам противника, яка базується на методі двох функцій.
41
Horishnia, Kateryna. "Способи діагностування особливостей професійного самовизначення ветеранів". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 166–72. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).36.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дизайну психодіагностичного дослідження чинників професійного самовизначення ветеранів АТО. Дослідження спрямоване на конструювання та апробацію батареї психодіагностичних методик з метою підтвердження або спростування дослідницьких гіпотез щодо доцільності використання дібраного інструментарію в масштабному емпіричному дослідженні. У дослідженні взяли участь демобілізовані учасники бойових дій, які виявили готовність до професійної переорієнтації та більш повної самореалізації. Емпіричну апробацію пройшли такі методики: “Тест-опитувальник вимірювання мотивації досягнення” А. Мехрабіана (модифікація М. Магомед-Емінова), “Визначення толерантності до невизначеності” С. Баднера (модифікація Г. Солдатової), “Опитувальник поcттравматичного зростання” Р. Тедеші та Л. Калхун (адаптація М. Магомед-Емінова), “Тест смисложиттєвих орієнтацій” Д. Леонтьєва. Емпірично підтвердили свою ефективність та в подальшому будуть використані в масштабному дослідженні такі методики: “Визначення толерантності до невизначеності” С. Баднера (модифікація Г. Солдатової), “Опитувальник поcттравматичного зростання” Р. Тедеші та Л. Калхун (адаптація М. Магомед-Емінова), “Тест смисложиттєвих орієнтацій” Д. Леонтьєва. Виявлено, що на професійне самовизначення демобілізованого військовослужбовця значною мірою впливають соціально-психологічні чинники, зокрема толерантність до невизначеності, посттравматичне зростання та смисложиттєві орієнтації. Не підтверджено доцільність використання методики “Тест-опитувальник вимірювання мотивації досягнення” А. Мехрабіана (модифікація М. Магомед-Емінова). Дослідження має пошуковий характер і спрямоване на виокремлення та ретельний розгляд вагомих соціально-психологічних особливостей професійного самовизначення, які в подальшому доцільно враховувати в програмах соціально-психологічної адаптації демобілізованих учасників бойових дій для оптимізації процесу повернення їх до мирної праці та реадаптації. Дослідження являє собою оригінальний погляд на проблематику професійного самовизначення дорослої людини з урахуванням набутого травматичного досвіду та змін у світогляді.
42
Гризо, А. А., І. М. Невмержицький, О. М. Додух та Є. В. Сапегін. "Пропозиції щодо модернізації пристрою захисту від активних шумових перешкод РЛС П-18 Малахіт". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі захисту модернізованої РЛС П-18 Малахіт від активних шумових перешкод. Актуальність статті обумовлена тим, що в цілях ефективного подолання системи ППО і подальшого нанесення ударів по важливим об‘єктам противник буде вести радіоелектронну боротьбу, невід’ємною частиною якої є радіоелектронне придушення радіоелектронних засобів системи протиповітряної оборони. В даний час на озброєнні радіотехнічних військ знаходиться сучасна РЛС П-18 Малахіт, метрового діапазону хвиль, що відноситься до станції чергового режиму, але за своїми точнісними характеристиками (за площинними координатами) наближається до РЛС бойового режиму. Фактично, за умови відсутності прийнятої на озброєння сучасної трикоординатної РЛС метрового (дециметрового) діапазону хвиль, зараз до РЛС П-18 Малахіт висувається вимога забезпечити видачу інформації з якістю, наближеною до бойової (за площинними координатами) в умовах дій активних шумових перешкод. У статті надані пропозиції щодо варіанту модернізації комплекту автокомпенсатора перешкод АКАП4-02. Пропонується, за умови включення пристрою до складу РЛС у якості її системи виконувати операції придушення активних шумових перешкод у цифровій формі, в якості автокомпенсатора перешкод доцільно використати автокомпенсатор з прямим обчисленням керуючого коефіцієнту. Ефективність запропонованих рішень підтверджено шляхом імітаційного моделювання.
43
Майстренко, Олександр Васильович, Роман Володимирович Бубенщиков та Станіслав Васильович Стеців. "ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ'ЯЗКІВ". Information Technologies and Learning Tools 75, № 1 (24 лютого 2020): 186–201. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.2676.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування засобів імітаційного моделювання як інформаційно-комунікаційної технології під час підготовки майбутніх офіцерів Збройних Сил України є нагальною потребою. Адже це дозволяє суттєво зекономити ресурси, підвищити оперативність підготовки до занять і збільшити кількість тих, хто навчається. Однак відсутність науково обґрунтованих підходів до визначення обсягів, черговості та спрямування занять із застосуванням засобів імітаційного моделювання призводить до недоцільного використання цих засобів.
Основною ідеєю проведення цього дослідження є те, що формування навичок у курсантів закладів вищої освіти Збройних Сил України повинно відбуватись у чіткій послідовності з максимально можливою ефективністю. Для цього авторами розроблено методику визначення доцільного процентного співвідношення занять із застосуванням засобів імітаційного моделювання та практичних занять в реальних умовах. Також визначено доцільний порядок набуття навичок, зокрема чотири основних етапи: особистісний з обмеженою кількістю дій; особистісний з розширеною (комплексною різноплановою) кількістю дій; взаємодія з колективом без умови обмеження часу (до початку бойових дій); взаємодія з колективом в умовах обмеження часу (під час бойових дій). Зазначені положення отримані на підставі аналізу існуючих засобів імітаційного моделювання, визначення і класифікації основних чинників, що впливають на процес формування навичок у курсантів.
У дослідженні визначено та обґрунтовано доцільне процентне співвідношення занять із застосуванням засобів імітаційного моделювання і практичних занять у реальних умовах, яке становить 30/70%. Причому доцільна черговість проведення таких занять є поетапною та становить у середньому 40 год. Подальші дослідження пропонується присвятити розробці науково-методичного апарату формування навичок у офіцерів Збройних Сил України оперативно-тактичного рівня.
44
Tytarenko, Tetiana Mychaylivna. "Технології відновлення психологічного здоров’я Особистості в умовах війни". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 54–62. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).24.
Повний текст джерелаАнотація:
Завданнями роботи були розроблення методологічних засад відновлення психологічного здоров’я особистості, опрацьовування технологій соціально-психологічної реабілітації та визначення ресурсних модусів, що підвищують ефективність реабілітаційних впливів. Використовувалися метод феноменологічного аналізу індивідуальних та групових консультаційних інтервенцій, методи опитування, глибинного та контекстуального інтерв’ю, кейс-стаді. У результаті дослідження готовність особистості до творчого конструювання власного життя визначено як головну умову відновлення психологічного здоров’я. Як засіб відновлення розглянуто спрямований на активізацію життєтворення реабілітаційний процес. Показано, що ефективність відновлення забезпечується завдяки врахуванню індикаторів, критеріїв, векторів, змістових мішеней реабілітаційних інтервенцій, їх поетапній специфікації, можливостям цільового долучення спільнот до системної підтримки своїх членів, командному підходу з боку спеціалістів різного профілю. Визначено способи залучення проблемної молоді до відновлення (готовність орієнтуватися на позитивний досвід побратимів, підтримка ветеранської і релігійної громади) та заходи профілактики рецидивів асоціальної поведінки. Увагу зосереджено на гострому переживанні учасниками бойових дій та внутрішньо переміщеними особами втрат, а також на стані відчуження демобілізованих від суспільства, інших людей, роботи. Апробовано технології відновлення самоефективності та життєвої неперервності особистості, її конструктивного діалогу зі світом, життям, собою, сенсом. Визначено ресурсні модуси, що сприяють відновленню психологічного здоров’я особистості: базовий (підвищення життєздатності особистості); інструментальний (використання мобільних застосунків як психологічного супроводу) та буферний (участь у плейбек-дійстві, що забезпечує групове відновлення). Отримані результати можуть бути використані для підвищення соціально-адаптивних можливостей людини, здатності відновлюватися після травматизації. Напрям подальших досліджень – соціально-психологічний супровід особистості при переході від війни до миру. Практичне значення роботи визначається розробленням засад оптимізації міжвідомчої взаємодії на державному і міждисциплінарному рівнях, способів координації активності спільнот та організацій для забезпечення комплексного підходу до реабілітації постраждалих. Соціальне значення роботи полягає у визначенні цілей реабілітаційних впливів, фаз, етапів, форм, технологій і технік реабілітації; розробленні напрямів самодопомоги та практик сприяння посттравматичному зростанню. Цінність роботи – у впровадженні комплексного підходу до соціально-психологічної реабілітації постраждалих.
45
БАРАНОВ, Юрій, Андрій БАРАНОВ та Андрій КУЗЬМИЧЕВ. "ВИБІР ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 291–301. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.477.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з підвищенням ефективності функціонування системи логістичного забезпечення. З метою досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань, визначених Стратегічним оборонним бюлетенем України та Державною програмою розвитку Збройних Сил України продовжується планова поетапна робота щодо впровадження реформ, спрямованих на розвиток єдиної ефективної системи логістики за стандартами НАТО, спроможної надати ефективну підтримку усім складовим сил оборони, які встановленим порядком і на умовах, що визначені законодавством України, залучаються до виконання завдання з оборони держави у складі сил оборони.
Метою статті є вибір та обґрунтування показників оцінки ефективності функціонування системи логістичного забезпечення.
Для проведення подальшого дослідження щодо оцінки ефективності функціонування системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій необхідно вибрати і обґрунтувати відповідні показники, що характеризують ті принципи, які найбільш впливають на наш погляд на ефективність функціонування системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій. Так стійкість логістичного забезпечення припускає здатність системи і органів управління виконувати свої функції в будь-якій обстановці. Тому, під час визначення результуючого показника живучості системи доцільно будувати цей показник з двох частин: перша частина має бути показником ступеня збереження функцій підсистеми військової логістики під час дій супротивника, наприклад, ймовірністю збереження функцій цієї підсистеми, тобто ймовірністю збереження готовності, тобто коефіцієнта готовності підсистеми під час дії супротивника; друга частина показника живучості має (у разі незбереження функцій підсистеми військової логістики під час дій супротивника) бути показником ступеня відновлення функцій підсистеми військової логістики, наприклад, у вигляді показника перевищення ймовірності перебування підсистеми у стані повної готовності до ймовірності перебування цієї підсистеми у неготовому стані.
Таким чином, перша складова показника живучості – має сенс показника стійкості під час дії противника, а друга – показника ефективності відновлення, у разі пошкодження противником будь-яких складових з функцій логістичної підсистеми.
Цей узагальнений показник є основою для побудови в подальшому критерію з метою оцінювання рівня досягнення мети збереження живучості підсистеми забезпечення військ протягом операції.
46
ГАВРИЛЮК, Віталій, Тарас СУСЛОВ та Максим ТОКАРЧУК. "ДИСТАНЦІЙНІ ОСВІТНІ ЗАХОДИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ОСНОВ БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.614.
Повний текст джерелаАнотація:
У зв’язку з необхідністю вирішення нагальних проблем освітньої діяльності, спричинених протиепідемічними та санітарно-гігієнічними заходами боротьби з коронавірусною інфекцією, вищі військові навчальні заклади (у тому числі й заклад вищої освіти Державної прикордонної служби України) перейшли на змішану форму проведення занять з усіма категоріями тих, хто навчається. Оптимізовані науково-педагогічним складом методики використання різноманітних платформ як Інтернету, так і внутрішніх мереж дозволяють достатньо ефективно забезпечувати опанування майбутніми офіцерами-прикордонниками військово-професійних компетентностей, визначених робочими програмами навчальних дисциплін й іншими нормативними документами, але таким чином характеризується навчальний процес переважно під час опрацювання курсантами та слухачами теоретичних аспектів матеріалу, що викладається. Контрольні заходи, спрямовані на перевірку якості засвоєння зазначених компетентностей, також можуть організовуватися й здійснюватися аналогічним чином – шляхом вирішення майбутніми офіцерами-прикордонниками тестових завдань різної складності.
Обставини реалізації практично-прикладної складової освітнього процесу є кардинально іншими: під час практичних занять з військово-спеціальних дисциплін передбачено використання курсантами за призначенням навчально-матеріальних засобів. За таких особливостей керівник заняття з числа науково-педагогічного складу повинен особисто та із залученням помічників і технічного персоналу контролювати дотримання заходів безпеки, а також порядку використання зброї та військової техніки, засобів індивідуального та колективного захисту, носимого та возимого шанцевого інструменту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, засобів спостереження та зв’язку, імітаційних і бойових вибухових речовин тощо. Ці заняття характеризуються й наявністю тактичної обстановки, розробленої з метою створення ситуацій невизначеності, швидкоплинності, раптовості, максимального наближення до реальних умов бойових дій окремих військовослужбовців і підрозділу в цілому.
Таким чином, дистанційні освітні заходи в контексті різних видів практичних занять з навчальної дисципліни «Основи бойового забезпечення» мають низьку ефективність, а також дуже складні як для педагогів, так і для курсантів. Проведення переважної більшості таких занять без контактної участі науково-педагогічного складу є взагалі неможливою.
47
Kriukov, O., and R. Melnikov. "MATHEMATICAL MODELING OF THE SHOT PROCESS TAKING INTO ACCOUNT THE BARREL BULGE OF A FIREARM AS A MEANS OF INFLUENCING THE EFFICIENCY OF PERFORMANCE OF SERVICE AND COMBAT MISSIONS OF SECURITY FORCES." Scientific journal of the National Academy of National Guard "Honor and Law" 2, no. 73 (2020): 61–73. http://dx.doi.org/10.33405/2078-7480/2020/2/73/207146.
Повний текст джерела
48
Fedorovych, Oksana, та Alina Perederiy. "Динаміка показників активності повсякденного життя осіб із травмами хребта та спинного мозку під впливом таборів активної реабілітації". Physical education, sports and health culture in modern society, № 4(44) (29 грудня 2018): 46–54. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-04-46-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Нині до осіб, які отримують травми хребта та спинного мозку в побутових умовах чи під час дорожньо-транспортних пригод, додаються й військові, які постраждали внаслідок бойових дій. Інвалідизація таких людей полягає у втраті можливості самостійно пересуватися чи виконувати побутові дії. У цій статті описано вплив таборів активної реабілітації (ТАР) на покращення рівня самообслуговування в повсякденному житті осіб з ураженням хребта й спинного мозку. Мета дослідження – визначити ефективність застосування програми ТАР для осіб з ураженням хребта та спинного мозку. Аналіз ефективності застосування програми ТАР здійснено за допомогою індексу активності повсякденного життя Бартела (Barthel Activities of Daily Living (ADL) Index) за два етапи, протягом 2004–2009 і 2013–2017 рр. Дослідженням охоплено 204 особи, із яких 84 – з ураженням шийного відділу хребта й спинного мозку, 62 – з ураженням грудного відділу хребта й спинного мозку та 58 – поперекового відділу хребта й спинного мозку. Установлено, що програма ТАР має в більшості показників повсякденного життя приріст у межах 25 %. Найкращі результати пов’язані з переміщенням власного тіла в просторі, освоєнням навичок одягання, долання архітектурних перепон. Найважче учасникам ТАР було освоїти долання сходових маршів, прийняти ванну й самостійно виконати акт дефекації. Установлено, що приріст показників активності життя залежить від рівня ураження, що зумовило розподіл учасників експерименту на рівноцінні за ураженням групи.
49
Іванченко Є.А. та Маслій О. М. "Групові заняття для майбутніх офіцерів забезпечення військ (сил) в освітньому середовищі вищого військового навчального закладу". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто нагальне питання модернізації професійної підготовки майбутніх офіцерів у напрямі надання курсантам більшої самостійності мислення, творчості, пошуку нетривіальних рішень, креативності, адже під час ведення бойових дій командир приймає рішення, покладаючись виключно на власну інтуїцію. Забезпечення таких змін автори пов’язують із змінами освітнього середовища вищого військового навчального закладу. Результатом теоретичного дослідження стало формулювання визначення поняття «освітнє середовище вищого військового навчального закладу», під яким автори розуміють системне утворення, корельоване з єдиним інформаційно-освітнім простором, системнотвірним чинником якого є наперед задана мета ‒ підготовка якісного військового фахівця (конкретна спеціальність), ядром ‒ спеціально створені умови впливу на формування особистості майбутнього офіцера (конкретної спеціальності), що реалізуються на засадах розумних інновацій; забезпечує потреби «замовника» та «споживача» освітніх послуг ВВНЗ, надаючи свободу творчості тим, хто ці послуги надає; продукує навчальний та науково-методичний контент.В статті наголошується, що освітнє середовище військового вишу має бути інноваційним та інформаційним, із урахуванням особливостей організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі. Однією з таких особливостей є проведення групових занять для майбутніх офіцерів, зокрема, курсантів спеціальності «Забезпечення військ (сил)». Метою проведення групових занять є відпрацювання основних навичок, що забезпечують формування визначених професійним стандартом компетенцій. Також наголошується на оптимальній тривалості групового заняття, місцях проведення, методах навчання, використання наочних матеріалів та особливостях підготовки викладачів до групового заняття, що забезпечує його ефективність.
50
Сінкевич, Сергій, та Віталій Гаврилюк. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ВЕДЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ ТА ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ (СПОСТЕРЕЖЕННЯ) З ВИКОРИСТАННЯМ ТРЕНАЖЕРІВ І ШТАТНИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 385–94. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.712.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати експериментальної перевірки ефективності методики підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до ведення радіаційної та хімічної розвідки (спостереження) з використанням тренажерів та штатних технічних засобів. Запропоновано інноваційні методичні підходи до використання технічних засобів радіаційної та хімічної розвідки. Експериментально встановлено, що ефективність спеціальної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників з використанням тренажерів автоматичних газоаналізаторів не знижується за умов проведення індивідуальних та групових консультацій щодо роботи з бойовими приладами напередодні комплексних практичних занять. З’ясовано, що постійне оновлення навчально-методичних матеріалів відповідно до новітніх вітчизняних та закордонних технічних розробок засобів радіаційного, хімічного, біологічного захисту, а також і навчально-матеріального забезпечення із залученням тих, хто навчається, значно посилює мотиваційну складову професійної підготовки курсантів. Алгоритмом спеціальної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до ведення радіаційної та хімічної розвідки визначається послідовне та логічно пов’язане викладення й опрацювання навчального матеріалу щодо своєчасного та вмілого використання засобів індивідуального та колективного захисту (у мирний час та під час ведення бойових дій); захисту від уражаючих факторів зброї масового ураження (тих, що виникають унаслідок аварій і руйнувань об’єктів атомної енергетики та хімічної промисловості); використання приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю; організації заходів радіаційного, хімічного, біологічного захисту (виявлення й оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, підтримання живучості, ліквідація радіаційного, хімічного, біологічного зараження, маскування дій та об’єктів димами й аерозолями, нанесення втрат противнику вогнеметною зброєю).