Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Аудиторський контроль.
Статті в журналах з теми "Аудиторський контроль"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-43 статей у журналах для дослідження на тему "Аудиторський контроль".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Мельник, О. П., та О. О. Маричева. "Аудиторська діяльність та аудит за новим законодавством і напрями їхнього вдосконалення". Ірпінський юридичний часопис, № 1 (10 квітня 2019): 115–22. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.115-122.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається співвідношення понять «аудиторська діяльність», «аудиторські послуги», «неаудиторські послуги». Звертається увага, що новий Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» чітко не закріплює перелік аудиторських та неаудиторських послуг. При цьому аудиторська діяльність виступає узагальнюючим поняттям для здійснення послуг в її рамках. Зосереджується увага на новому порядку атестації аудиторів, що здійснюється незалежними центрами оцінювання знань, акредитованими Комісією з атестації та порядок дій існуючих аудиторів для включення їх у новий Реєстр. Розкриваються нові вимоги до осіб, що претендують стати аудитором, у тому числі наявність обов’язкового працевлаштування/ стажування у суб’єкта аудиторської діяльності не менше трьох років. Звертається увага на питанні регулювання діяльності аудиторів з боку держави і суб’єкта самоорганізації та, відповідно, посиленні контролю за здійсненням аудиторської діяльності з боку спеціально створеного Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, а не лише Аудиторською палатою України. Розглядаються критерії вибору суб’єкта аудиторської діяльності та можливості поєднання аудиту з наданням інших аудиторських послуг. Розкриваються основні проблеми аудиторської діяльності та напрями їхнього вирішення.
2
Миронишена, А. "ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНИХ АУДИТОРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 257–65. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2291.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор досліджує публічно значимі функції аудитора, які він виконує під час здійснення аудиторської діяльності; доводить, що відносини, опосередковані проведенням аудиту фінансової звітності, можуть будуватися на основі принципу обов’язковості; контрольний характер діяльності аудиторів та аудиторських фірм; доводить, що аудит як вид фінансового контролю є самостійним правовим інститутом; прояв у фінансово-правових відносинах під час здійснення аудиту фінансової звітності владно-публічного характеру. Аудит фінансової звітності спрямовано досягнення у суспільстві соціально значимих цілей, що виникають у процесі здійснення обов’язкового аудиту фінансової звітності, суспільні відносини за своєю юридичною сутністю містять всі необхідні елементи фінансово-контрольних правовідносин, отже, охоплюються предметом регулювання фінансового права. Відносини, що виникають у ході обов’язкового аудиту фінансової звітності, спрямовані на захист публічних інтересів та за своєю юридичною сутністю містять усі необхідні елементи фінансово-правових відносин. Фінансово-правове регулювання у сфері обов’язкового аудиту фінансової звітності обумовлено тим, що саме держава в законодавчому порядку встановлює випадки та умови проведення обов’язкового аудиту фінансової, визначає права та обов’язки учасників таких відносин; фіксує види відповідальності суб’єктів аудиторської діяльності перед споживачами наданих ними аудиторських послуг; здійснює контроль за виконанням вимог закону; регулює відносини щодо обов’язкового аудиту з використанням імперативного методу, що є характерним для методу фінансового права. Контрольне повноваження в аудиті реалізується у процесі узагальнення результатів перевірки, виявлення та вивчення причин конкретних недоліків та порушень, умов, що їх викликали, розробки та реалізація запобіжних заходів, надання рекомендацій та вказівок імперативного характеру щодо застосування відповідних превентивних заходів. Запропоновано внести зміни до закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21 грудня 2017 року № 2258-VIII, відповідно до яких слід зобов’язати аудиторів та аудиторські фірми здійснювати страхування своєї професійної діяльності на весь період їх членства в Аудиторській палаті України, тим самим забезпечивши відшкодування збитків, заподіяних майновим інтересам третіх осіб внаслідок ненавмисних помилок та (або) недоглядів, допущених під час надання аудиторських послуг за договором страхування аудиторської відповідальності.
3
Ліпський, В. В. "Аудиторський контроль як складова фінансового контролю у сфері сплати обов"язкових платежів". Публічне право, № 2 (26) (2017): 122–28.
Знайти повний текст джерела
4
Семенець, А. "ЯКІСТЬ АУДИТУ: ДО ПРОБЛЕМИ УТОЧНЕННЯ ПОНЯТТЯ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 156–66. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241304.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою статті є систематизація та узагальнення наявних підходів до трактування поняття якості аудиту і деяких практичних аспектів його застосування. Однією з важливих тенденцій, яка чітко проявилася в останній час, є найсуворіша вимога до високої якості аудиту. Подальший розвиток аудиту на всіх рівнях нерозривно пов’язаний із підвищенням його якості. Аудиторська інформація є першоосновою для ухвалення управлінських рішень, тому підвищення якості аудиторської інформації і як наслідок якості аудиту сприятиме підвищенню якості управлінських рішень, що звичайно позначиться на економічному та фінансовому стані на всіх рівнях управління, а також сприятиме зниженню інформаційного ризику під час ухвалення рішень усіма користувачами фінансової інформації. Розглянуто значення якості аудиторської інформації в сучасних економічних процесах. Вивчено питання впливу аудиту на розвиток економічних процесів на мікро- і макрорівні. Досліджено теоретичні розробки в напрямі визначення якості аудиту, що має визначальне значення на методологію проведення аудиту, оцінку його якості, достовірність аудиторської інформації, її значення для всіх користувачів фінансової інформації. Ці теоретичні розробки мають також суттєвий вплив на практичну аудиторську діяльність, достовірність наданої інформації, її якісні показники та інші фактори, важливі для користувачів аудиторської інформації. Доведено, що основним критерієм якості аудиторської інформації є її достовірність і відповідність фактичному стану об’єкта аудиту. Дослідження причин глобальної економічної кризи, що розгорнулася 2008 року, із усією гостротою виявило спектр проблем, викликаних рішеннями, які ухвалювалися на підставі аудитованої фінансової звітності. Серед основних причин цієї фінансової кризи, крім загальноекономічних, є якість бухгалтерського обліку і якість проведеного аудиту, які визначально вплинули на банкрутство ключових фінансових установ, що згодом призвело до кризи, а також недостатній контроль для запобігання шахрайським діям підприємств, які перевіряють аудиторські фірми, що є наслідком аудиту низької якості. Дано нове визначення якості аудиту, яке істотно відрізняється від більшої частини чинних на нинішній день. Це, у свою чергу, дає можливість більш точно і правильно визначити напрями, методи, принципи та інші складові аудиторських перевірок, суттєво підвищивши їхню якість. У перспективі підвищення якості аудиту має суттєво скоротити ризики кризових явищ у реальному секторі економіки. Ключові слова: якість аудиту, аудит, аудиторські послуги, оцінка, контроль, достовірність, фактичний стан, об’єкт аудиту. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 2; бібл.: 31.
5
Honcharuk, Svitlana. "СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 222–29. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-222-229.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність підвищення якості аудиторських послуг за допомогою створення системи громадського нагляду за аудиторською професію, що є вирішальним елементом у підтримці й підсиленні довіри до діяльності аудиторів з боку громадськості, особливо для суб’єктів суспільного інтересу, відповідно до Директив ЄС. Нагляд за аудиторською діяльністю має бути організований на основі принципу, який має забезпечити підвищення якості аудиту фінансової звітності в інтересах суспільства, що організована у спосіб, який забезпечує її незалежність від суб’єктів, що контролюються. В Україні доцільно застосувати досвід європейських країн щодо посилення контролю за якістю проведеного аудиту. Зовнішні перевірки систем контролю якості аудиторських послуг надають практичну допомогу суб’єктам аудиторської діяльності у створенні та подальшому розвитку власних систем контролю якості та запобіганні ризиків визнання їх такими, що не пройшли перевірку системи контролю якості аудиторських послуг.
6
Бессонова, С. І., та О. В. Кленін. "РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 15–19. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито контрольну функцію державного фінансового контролю, визначено основні завдання аудиту, такі як: відповідність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності на основі національних стандартів державного сектору; контроль над використанням бюджетних коштів згідно з кошторисом та нормативно-законодавчою базою; перевірка держзакупівель; перевірка доцільності використання матеріальних ресурсів бюджетного закладу; виявлення фактів неефективного витрачання ресурсів та нецільового їх використання; визначення ефективності управління внутрішнім фінансовим контролем. Проаналізовано діяльність Державної фінансової служби аудиту за останні п’ять років. Спостерігається поступове зниження тиску на розпорядників бюджетних коштів. Перевірки державного фінансового контролю замінюють аудитом, який спрямований на попередження порушень та їх недопущення у діяльності бюджетної установи, надання рекомендацій щодо організації ефективного внутрішньогосподарського контролю. Зростання правопорушень також може свідчити про різне трактування та нечітке розуміння нормативних документів, тому саме вдосконалення законодавчої бази державної аудиторської служби, розвиток методичного інструментарію, стандартизація державного фінансового аудиту повинні сприяти усуненню цих недоліків. Для оцінки ефективності фінансово-бюджетного контролю може бути використано низку показників ефективності роботи інспекторського складу органу фінансово-бюджетного контролю. Вирішення основних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії вдосконалення, яка має відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Необхідність упровадження норм міжнародних стандартів у національні стандарти зумовлена необхідністю підвищення ефективності діяльності державного фінансового аудиту, підвищення його результативності, прозорості, формування довіри суб’єктів аудиторської перевірки. Особливо це стає актуальним в умовах реформування місцевого самоврядування та територіальних органів виконавчої влади. Фінансовий контроль бюджетної сфери, що здійснюється державою, служить інструментом виявлення неефективного використання нефінансових та фінансових ресурсів бюджетної організації, недотримання або неправильного трактування законодавчої бази, нецільового використання грошових коштів.
7
Antoniuk, O. R. "РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ТА АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 14. http://dx.doi.org/10.31713/ve220202.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено науковій проблематиці формування аудиторських послуг (відмінних від аудиту та завдань з надання впевненості) в Україні, що особливо актуалізується в період кризи, за впливу зовнішніх чинників, таких як пандемія. У статті розглядається надійність та якість роботи аудиторських фірм в умовах кризи для задоволення вимог клієнтів. Розглянуто питання якості надання аудиторських послуг. Дослідженням встановлено наступні проблемні питання у розвитку аудиторських послуг: 1) неоднозначність термінологічного апарату; 2) наявність різних підходів до оцінки результуючих показників аудиторської послуги; 3) наявність можливої необізнаності представника клієнта з результатами виконання послуги, що вимагатиме від аудитора прийняття власних рішень (суджень) та ініціатив з ідентифікації результуючих показників; 4) визначення вимог до аудиторської послуги передбачає участь певних користувачів, що може супроводжуватись низьким рівнем обізнаності та компетентності з боку користувача (замовника); 5) ускладнення процесу ідентифікації предмету аудиторської послуги, що збільшує ймовірність відмови від завдання у зв’язку з підвищеним ризиком її неякісного виконання; 6) значний обсяг застосування професійного судження аудитора в процесі виконання аудиторської послуги.При цьому аудитору потрібно визначати критерії з врахуванням різних точок зору науковців, теоретиків та практиків, особливо при виконанні таких аудиторських послуг, щодо яких відсутні орієнтири у нормативних документах. Посилаючись на матеріали попередніх досліджень, автор робить висновки, що характеристики деяких послуг взаємодіють один з одним, що додатково підтверджує гіпотезу про можливість узагальнення певних характеристик на рівні певних завдань та їх подання в стандартах або інших документах. Пропонується встановити критерії на рівні стандартизації для оцінки надійності та якості виконання аудиторських послуг. Надання гарантій якості супутніх та інших аудиторських послуг має ґрунтуватися на концепції, яка визначатиме теоретичне забезпечення контролю якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) при виконанні супутніх та інших послуг професійної аудиторської діяльності для теоретичної підтримку і практичну реалізацію. Матеріал статті допомагає визначити вектори розвитку нормативно-правової бази аудиторських послуг на національному рівні.
8
Лісовий, А. В. "УНІФІКАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 1 (25 травня 2017): 85–91. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.1.2017.85-91.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є удосконалення системи державного фінансового аудиту в контексті досягнення найбільш ефективного результату здійснення державного фінансового контролю в Україні. У роботі з’ясовано сутність понять «контроль», «фінансовий контроль», «державний фінансовий контроль» та «державний фінансовий аудит», запропоновано розширення поняття «державний фінансовий аудит» до форми державного фінансового контролю всієї сукупності операцій з державними фінансами, тобто пропонується включити в нього, крім бюджетного аудиту (який здійснюватиме Державна аудиторська служба України), ще й податковий та митний аудит, які проводитиме Державна фіскальна служба України.
9
Криничко, Лілія, Владислав Савіцький, Андрій Ватанов та Володимир Цепенда. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТУ ЯК ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 128–37. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізоване теоретичне підґрунтя наукових досліджень за економічними спеціальностями. Уточнено питання еволюції розвитку аудиту як професійної та господарської діяльності, що актуалізується сьогодні з позиції ідентифікації його властивостей, що проявлялися на відповідному етапі розвитку суспільства. Проведено аналіз сучасного етапу розвитку аудиторської діяльності у світі, що вказує на відсутність єдиних світових підходів до регулювання аудиту. Кожна країна розробляє власні підходи до інструкційного забезпечення регулювання аудиту та встановлює специфічні вимоги до діяльності аудиторської фірми. Зауважено, що основ- ною характеристикою сучасного аудиту є встановлення вимог власне до кадрового потенціалу аудиторської фірми. Виділено три основоположні етапи розвитку аудиту в контексті його теорій та завдань. Доведено, що економічні відносини, що характеризують той чи інший період суспільного розвитку, визначали основну мету аудиту й відповідні методологічні положення. Виокремлено що витоки аудиту як виду фінансового контролю сягають стародавніх часів. Перші прояви контрольної діяльності можна прослідкувати в країнах стародавньо- го світу – Індії, Єгипті, Вавилоні, Китаї. Уточнено, що історія аудиту як економічного явища сягає корінням у глибину століть. Елементи контролю застосовувалися в Стародавньому Вавилоні, де приблизно 5000 років тому використовувалися глиняні дощечки, які являли собою підтверджені аудитором звіти. Охарактеризова- но, що сучасний стан аудиту як виду незалежного фінансового контролю та як виду господарської діяльності в різних країнах світу характеризується певним станом соціально-економічних відносин. Вивчаючи сучасний стан розвитку аудиту та діяльності аудиторських фірм у країнах світу, насамперед варто наголосити на тенденції до уніфікації процесу регулювання аудиту та аудиторської діяльності.
10
БОБИЛЬ, В. В., та О. А. ТОПОРКОВА. "ГНУЧКЕ ПЛАНУВАННЯ У ВНУТРІШНЬОМУ АУДИТІ ЯК СПОСІБ РЕАГУВАННЯ НА НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ РИЗИКИ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 116–24. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243649.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Робота присвячена огляду підходів до визначення простору аудиторської перевірки із застосуванням ризик-орієнтованого та ковзного планування. Методика. Для вирішення задач такого класу в роботі запропоновано застосувати системний підхід, узагальнення та порівняння. Результати. У роботі наведено аналіз діючої нормативної бази щодо організації внутрішнього аудиту. Узагальнено досвід вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо можливості гнучкого корегування аудиторського завдання та реагування на непередбачувані ризики. Визначено роль внутрішнього аудиту для системи управління суб’єктом господарювання, системи внутрішнього контролю та політики управління ризиками. Встановлено, що наявність постійної комунікації з менеджментом суб’єкта господарювання є запорукою швидкого реагування на виклики. Оцінка ризиків за участю менеджменту дозволить зосередитися на тих бізнес-сегментах (процесах), які потребують нагальних аудиторських перевірок. Наукова новизна. Інтерпретовано цикл управління ризиками, який застосовується в практиці управління проектами, для потреб планування у внутрішньому аудиті. Визначено порядок формування аудиторського периметру на підставі результатів ризик-орієнтованого відбору об’єктів аудиту. Практична значимість. Впровадження циклу управління ризиками в практику внутрішнього аудиту дозволить забезпечити якісне планування аудиторського завдання та включення до аудиторського периметру саме тих об’єктів (напрямів), за якими ідентифіковано найбільші загрози та ризики.
11
КОСТЕНКО, ОКСАНА, та АРТЕМ ЯРОШЕНКО. "Здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель". Право України, № 2020/10 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-171.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині у нашій державі продовжується формування та вдосконалення системи публічних закупівель. За останні п’ять років відбулися суттєві перетворення у законодавчому забезпеченні суспільних відносин, що пов’язані зі здійсненням закупівель товарів, робіт і послуг. Була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнятий Закон України “Про публічні закупівлі”, вагомі зміни до якого набули чинності 19 квітня 2020 р. Проте, незважаючи на зазначені вище законодавчі зміни, аналіз стану публіч них закупівель в Україні, проведений Рахунковою палатою за останні роки, засвідчив, що правовідносини у цій сфері не відповідали принципам конкурентності та прозорості. У звіті за 2018 р. зазначено, що у 2017 р. система закупівель харак теризувалась як непродуктивна та нерезультативна. У 2019 р. також були виявлені суттєві недоліки системи публічних закупівель, зокрема щодо функціонування електронної система закупівель “ПРОЗОРРО” та низка інших. Метою статті є вдосконалення положень щодо класифікації та визначення сутності державного контролю у сфері публічних закупівель. За результатами дослідження пропонується розглядати контроль у сфері публічних закупівель як сукупність способів і методів організації впливу органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, банків, міжнародних організацій на правовідносини, які виникають між замовни ком та учасниками під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що здійснюється з метою досягнення економії та ефективності витрачання коштів, а також запобігання вчиненню корупційних діянь і зловживань, за допомогою забезпечення дотримання законодавчих норм. У висновках наводиться класифікація контролю в сфері публічних закупівель залежно від ролі та повноважень суб’єкта контролю (контролюючого суб’єкта). Спеціальний контроль здійснюють органи, для яких цей вид діяльності є основним. До таких органів варто віднести – Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України, Рахункову палату, Державну казначейську службу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальний контроль здійснюють суб’єкти, для яких сфера публічних закупівель не є основною, проте вони справляють суттєвий вплив на зазначені правовідносини. Суб’єктами є – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, органи прокуратури та правоохоронні органи. Опосередкований контроль здійснюється судом, громадськістю та Радою асоціації. Також надано класифікацію контролюючих органів у публічно-закупівельній сфері залежно від стадії, на якій відбувається контроль.
12
Dorosh, N. I., та M. O. Fesai. "Методологічні аспекти оцінки аудитором внутрішнього контролю на підприємстві". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 1-2 (20 березня 2018): 68–76. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито методологічні аспекти оцінювання аудитором внутрішнього контролю на підприємстві за стадіями аудиторського процесу. Висвітлено методику аудиту та адекватності розробки ефективності функціонування внутрішнього контролю на підприємстві за окремими бізнес-процесами. Розкрито значення внутрішнього контролю окремих бізнес-процесів підприємства. Показано вплив оцінки внутрішнього контролю на підприємстві на планування наступних аудиторських процедур по суті.
13
Василюк, М. М. "Організаційне забезпечення контролю якості аудиту та аудиторських послуг". Бізнес Інформ, № 1 (2017): 262–67.
Знайти повний текст джерела
14
Щур, Р. І. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 295–307. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.295-307.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено систему здійснення контролюючими органами державного фінансового контролю за діяльністю об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано практику здійснення фінансового контролю виконання бюджетів об’єднаних територіальних громад Державною аудиторською службою України. Розглянуто проблемні аспекти внутрішнього фінансового контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів об’єднаних територіальних громад.
15
Коваль, С. В. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ТОВАРІВ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 4 (16 грудня 2020): 169–76. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організаційно-методичні засади здійснення аудиту товарів і то- варних запасів на аграрних підприємствах. Обґрунтовано основні етапи, процедури і ме- тоди його проведення, первинні й звітні облікові документи щодо руху товарів і товарних запасів. Виявлено види ризиків на рівні зловживань та недостатньої фаховості аудиту. Установлено, що методика та організація аудиту товарів здійснюється за загальними методами проведення аудиторської перевірки будь-якого виду діяльності підприємства. Визначено, що програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередині аудиторської групи і для контролю над ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми. Обґрунтовано моменти стосовно дій аудитора з перевірки обліково-фінансової звітності, що несе інформацію про операції з товарами. Перспективи вдосконалення аудиту товарів пов'язані з дотриманням Націо- нальних нормативів, залученням експертів, використанням програмного забезпечення.
16
Goncharenko, M. V. "Напрямки розвитку системи зовнішнього державного фінансового контролю в умовах реформи децентралізації". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 135–42. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню основних тенденцій розвитку системи зовнішнього державного фінансового контролю в умовах поширення децентралізаційних процесів в Україні. Систематизовано основні ризики, спричинені децентралізацією, які актуалізують необхідність реформування системи державного фінансового контролю. Досліджено поняття «ревізія», «інспектування», «аудит», та роль цих інструментів у сучасній системі державного фінансового контролю за місцевими бюджетами. Проаналізовано результати діяльності Державної аудиторської служби України у сфері державного фінансового контролю за використаннм коштів місцевих бюджетів. Доведено необхідність реформування системи державного фінансового контролю у напрямку ширшого застосування фінансових аудитів місцевих бюджетів, які є засобами превентивного впливу на здійснення бюджетних правопорушень та зловживань.
17
Білобровенко, Т. В. "ПЕРЕВІРКА ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЯК ЕФЕКТИВНА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 2 (27 лютого 2018): 21–29. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.21-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено характеристику однієї з форм державного фінансового контролю, яку здійснює Державна аудиторська служба України, досліджено ефективність цієї форми контролю за останні роки. Серед основних форм контролю, таких як державний фінансовий аудит, інспектування, перевірка державних закупівель та моніторинг державних закупівель, особливе місце належить перевірці державних закупівель, яка на сьогодні є самостійним контрольним заходом, а також може включатися в програму державного фінансового аудиту та інспектування. Вона здійснюється після моніторингу державних закупівель і є наступною формою контролю.
18
Головач, В. В. "Проблемні питання суспільного нагляду та контролю за аудиторською діяльністю". Економіка. Фінанси. Право, № 4 (2012): 33–36.
Знайти повний текст джерела
19
Antoniuk, Olena. "INTERNAL QUALITY CONTROL OF AUDIT SERVICES." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 7(35) (December 2, 2017): 78–83. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2017-7(35)-78-83.
Повний текст джерела
20
Воленко, В. Г. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 6 (12 січня 2021): 29–39. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.6.2020.29-39.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах проведення бюджетної децентралізації, а також реформування органів державного фінансового контролю особливої актуальності набуває питання оцінки ефективності проведених контрольних заходів на місцевому рівні. Аналіз критеріїв оцінки ефективності державного фінансового контролю за місцевими бюджетами дозволив виділити окремі коефіцієнти ефективності ДФК, а також представити авторське бачення загального показника ефективності державного фінансового контролю. На основі фактичних показників діяльності Державної аудиторської служби України проведено оцінку ефективності ДФК на місцевому рівні за розробленою методикою, а також зроблено висновки щодо потреби у запровадженні єдиної методики оцінки ефективності як на державному, так і на місцевому рівнях.
21
Лубенченко, О. Е. "Внутрішньофірмовий стандарт "Політика та процедури системи внутрішнього контролю якості аудиторських послуг"". Статистика України, № 3 (86) (2019): 107–15.
Знайти повний текст джерела
22
Проскуріна, Н. М. "Методологічні підходи до формування аудиторських процедур у системі незалежного фінансового контролю". Економіка та держава, № 1 (2011): 41–45.
Знайти повний текст джерела
23
Чубай, Володимир, та Ольга Грицеляк. "ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВА В ПРОЦЕСІ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ: МЕХАНІЗМ, КРИТЕРІЇ, ПРОБЛЕМИ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ". Молодий вчений, № 9 (97) (30 вересня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається механізм оцінювання системи внутрішнього контролю підприємства під час аудиту його фінансової звітності, а також аналізуються проблеми, пов’язані з процесом оцінювання. Досліджено методи оцінювання системи внутрішнього контролю, які грунтуються на використанні як кількісних, так і якісних показників. Розглянуто переваги та недоліки методів оцінювання системи внутрішнього контролю, а також наведено критерії, які доцільно застосовувати під час оцінювання. Узагальнено етапи оцінювання системи внутрішнього контролю підприємства під час аудиту фінансової звітності, а також структуровано елементи цієї системи для комплексного оцінювання. Крім того досліджено зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на оптимальність організування системи внутрішнього контролю підприємства, а також на ефективність та надійність її функціонування. Запропоновано способи усунення низки проблем, що існують на сьогодні в процесі оцінювання системи внутрішнього контролю під час аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств.
24
Moroz, Ye S. "Процесуальний статус органів державного фінансового контролю в адміністративно-деліктному провадженні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (3 вересня 2018): 42–50. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.04.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано нормативно-правове закріплення процесуального статусу органів державного фінансового контролю (до яких віднесено Рахункову палату і центральний орган виконавчої влади, уповноважений на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю – Державну аудиторську службу та її міжрегіональні територіальні підрозділи) у справах про адміністративні правопорушення. Узагальнено права і обов’язки таких органів як суб’єктів, що здійснюють владні повноваження з виявлення ознак адміністративних правопорушень і розгляду та вирішення справ в адміністративно-деліктному провадженні. Вказано на можливість органів державного фінансового контролю бути потерпілими і особами, які притягаються до адміністративної відповідальності. Висловлено авторське бачення напрямів удосконалення процесуального статусу цих органів в справах про адміністративні правопорушення.
25
Galushchak, I. Ye. "ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ЗАПАСІВ". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (25 квітня 2017): 171–75. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.171-175.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організацію і методологію обліку та аудиту товарних запасів на підприємствах. Пропозиції щодо удосконалення обліку дають можливість підняти на якісно вищий рівень обробку та представлення економічної інформації для обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Зазначено проблеми теорії та практики аудиту запасів. Окреслено основні напрямки вдосконалення при проведенні аудиту запасів. Аудитор має змогу сформувати думку про стан господарських операцій з обліку товарів, встановити недоліки в його організації та можливі напрямки ліквідації порушень і зловживань. Програма аудиторської перевірки обліку операцій із запасами суб’єкта господарювання повинна включати дослідження стану збереження матеріальних цінностей, нормування витрат та оприбуткування, правильність оцінювання покупних матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві. При здійсненні аудиту товарів доцільно застосовувати такі прийоми і способи перевірки, як інвентаризація, контрольне порівняння, зіставлення документальних даних, зустрічна перевірка, арифметична перевірка тощо.
26
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
27
Пантелеєв, В. "М. Пауер "Аудиторський вибух": критичний погляд фахівця на проблеми контролю та аудиту та кардинальні пропозиції щодо їх вирішення або із історії сучасного аудиту". Бухгалтерський облік і аудит, № 3 (2018): 13–26.
Знайти повний текст джерела
28
Пантелеєв, В. "М. Пауер "Аудиторський вибух": критичний погляд фахівця на проблеми контролю та аудиту та кардинальні пропозиції щодо їх вирішення або із історії сучасного аудиту". Бухгалтерський облік і аудит, № 3 (2018): 13–26.
Знайти повний текст джерела
29
Рудницький, В., С. Свірко, Л. Гордієнко, А. Поплюйко та В. Паршаков. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 167–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241305.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. На розбудову тезаурусу стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів запропоновано визначення останнього, під яким пропонуємо розуміти важливий елемент системи їхнього стратегічного управління, що покликаний забезпечити реалізацію загальних стратегічних цілей, стратегічних планів розвитку їхньої економічної діяльності в розрізі її функціональних видів, стратегічних рішень у межах останніх через сукупність специфічних методів і прийомів оціночно-діагностичного та аналітично-підтверджувального характеру. З метою формування концептуальних засад стратегічного аудиту: предметом стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо вважати їхню економічну діяльність у динаміці в часі та просторі в певних умовах, репрезентовану через сукупність планових, прогнозних і фактичних показників у відповідних вимірниках; об’єктами стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів вважати: а) функціонально — види бізнес-процесів у межах діяльності у їхньому стратегічному розвитку; б) процесно- стратегічне планування і прогнозування, стратегічний облік, стратегічний аналіз, стратегічний контроль діяльності вказаних суб’єктів господарювання; в) векторно-стратегічне зовнішнє середовище, стратегія розвитку, стратегічні прогалини; метою стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо обрати опрацювання положень стратегічного економічного розвитку вказаних суб’єктів через застосування сукупності аудиторських методів і процедур задля визначення їхніх слабких сторін та послідовному створенні інформаційного забезпечення ухвалення управлінських рішень щодо усунення або подолання останніх на забезпечення підвищення конкурентоздатності, адаптації до мінливих зовнішніх умов функціонування і довгострокового розвитку. Запропоновано сукупність специфічних функцій і завдань, а також принципів методики та організації стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів. На розбудову базових положень організаційної площини стратегічного аудиту запропоновано систему ранжування ступеня об’єктного охоплення стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів, а також розроблено інтегрований бальний підхід щодо останнього. Ключові слова: стратегічний аудит, економічні суб’єкти, мета, предмет, об’єкти, функції, принципи. Формул: 1; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 26.
30
Шестопалов, Роман Миколайович. "ОРГАНИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО КЛАСИФІКАЦІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ". New Ukrainian Law, № 1 (31 березня 2022): 114–18. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті робиться аналіз основних підходів до класифікації органів правоохоронних органів, а також виділення в окрему категорії органів адміністративно-правової охорони. Аргументується, що останнім часом у нашій державі дедалі гостріше постає питання про реформування правоохоронних органів, без вирішення якого неможлива ефективна діяльність цих державних інституцій. Однак, незважаючи на дослідження особливостей діяльності правоохоронної системи України та її правового статусу в роботах сучасних науковців, це питання не можна віднести до вирішених на теоретично-методологічному рівні, адже більшість із них аналізує загалом правоохоронні органи, наводить певну класифікаційну модель, не розглядаючи особливі різновиди правоохоронних органів, зокрема органів адміністративно-правової охорони, чим і зумовлена актуальність дослідження. Робляться висновки, що до органів адміністративно-правової охорони варто зараховувати ті органи, які виконують безпосередньо правоохоронні функції, контрольно-наглядові функції в різних сферах суспільних відносин, не беручи до уваги наявність у них повноважень щодо застосування державного примусу, з чого випливає, що до такої категорії можливо відносити значну кількість органів публічної влади. У зв’язку із цим можемо вказати на такі органи, як Державна митна служба України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна аудиторська служба України, Державна служба фінансового моніторингу, Антимонопольний комітет України, Національне агентство з питань запобігання корупції тощо. Перспективами подальшого дослідження окресленої проблематики варто вважати можливість виокремлення в межах категорії «органи адміністративно-правової охорони» різновидів таких органів за критерієм сфери суспільних відносин.
31
Korobka, S. V. "КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 80–83. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6915.
Повний текст джерелаАнотація:
Корпорації, на сучасному етапі розвитку нашої країни, можуть стати одним із потужних і ефективних інструментів управління сучасними бізнес процесами. Запорукою не тільки інвестиційної привабливості компанії, ай гарантією ефективного функціонування підприємств в умовах зростаючої конкурентної боротьби, є ефективність корпоративного управління, і тому проблема поліпшення корпоративного управління викликає підвищений інтерес не тільки з боку вітчизняного бізнесу, законодавчої і виконавчої влади, але й вітчизняної економічної науки.
Проведені дослідження підтверджують факт, що корпоративне управління, це складний процес, який поєднує в собі організаційно–правові, економічні, мотиваційні, соціально–психологічні та інші механізми. Ефективне управління корпораціями дає можливість по новому займатися підприємницькою діяльністю, шляхом поліпшення фінансових результатів компанії за рахунок більш високої продуктивності (рентабельності), інвестиційного капіталу, мобілізація капіталу для швидшого виконання проектів, ніж конкуренти. Критерії ефективного корпоративного управління можна розглядами двома загальним складовими: значна частка нематеріальних активів, що призводить до зростанні вартості та інвестиційної привабливості на ринку; наявність гарантованого дисциплінарного контролю за роботою топ–менеджерів.
Процес корпоративного управління охоплює всіх учасників зацікавлених в розвитку корпорації, кожна з яких має свої інтереси. Вдосконалення системи корпоративного управління сприяє підвищенню ефективності організацій та розширенню їх доступу до зовнішніх джерел фінансування, що є однією з умов стійкого зростання економіки. Удосконалення системи корпоративного управління залишається одним із пріоритетних завдань, як на загальнодержавному рівні так і на міжнародному, проте вони мають бути розроблені з врахуванням інтересів всіх учасників.
Крім вище перерахованих напрямів вирішення проблем корпоративного управління подальшого дослідження заслуговують такі його аспекти, як: посилення впливу держави на процеси корпоративного управління; збільшення відповідальності вищого керівництва перед усіма акціонерами; посилення ролі аудиторської діяльності управлінських органів корпорації; формування системи управління ризиками та ціла низка інших актуальних проблеми.
32
Соф’їн, М. І. "НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (27 січня 2020): 152–56. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).207.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу норм чинного законо-давства України визначено та охарактеризовано ключові напрями вдосконалення діяльності держав-них органів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Метою статті є визначення ключових на-прямів вдосконалення діяльності державних орга-нів у сфері реалізації фіскальної політики в Україні. Визначено, що кроки, спрямовані на реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом її поділу на наведені вище центральні органи виконав-чої влади, в цілому слід розцінювати як позитивні, оскільки одне відомство не може в ефективний спосіб виконувати таку значну кількість завдань і функ-цій у сфері реалізації фіскальної політики в Украї-ні. Проте, на нашу думку, правові засади діяльності Державної податкової служби України та Державної митної служби України повинні бути закріпленими не на підзаконному нормативно-правовому рівні, а на рівні окремих законів України, як це здійснено щодо цілого ряду центральних органів виконавчої влади. З’ясовано, що правовий статус центрального органу виконавчої влади, відповідального за забезпечення формування та реалізацію діяльності в сфері здійс-нення фінансового контролю, на нормативно-право-вому рівні врегульовано із значними недоліками. Такі недоліки знаходять свій прояв як у значній кількості нормативно-правових актів, на рівні яких закріплено правовий статус даного органу державної влади, так і в назві самого органу, що не відповідає ані його функ-ціональному призначенню, ані змісту його діяльності. Зроблено висновок, що першорядними проблемами функціонування органів державної влади в сфері реа-лізації фіскальної політики в Україні, які потребують свого негайного вирішення, є необхідність врегулю-вання правого статусу таких органів. Сьогодні сво-го перегляду потребують нормативно-правові акти, на рівні яких закріплено правовий статус основних центральних органів виконавчої влади, які реалізу-ють фіскальну політику за відповідними напрямами. Йдеться, зокрема, про Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі Украї-ни, Державну аудиторську службу України, Держав-ну податкову службу України та Державну митну службу України. Свого реформування потребує й сек-тор правоохоронного забезпечення реалізації фіскаль-ної політики в Україні.
33
Ткачук, Г. О., Л. В. Іванченкова, Л. Б. Скляр та Т. М. Ступницька. "Процедури аудиторського підтвердження достовірності фінансової звітності: вирішення проблемних питань". Food Industry Economics 13, № 2 (21 липня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v13i2.2045.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність напряму даного наукового дослідження обґрунтовується потребою у вдоскона-ленні теоретико-методологічного базису забезпечення достовірності фінансової звітності для прийн-яття рішень в системі управління. Узагальнено основні критерії аудиторської оцінки фінансової звітно-сті. Авторами виділено проблемні питання управління підприємством, які вирішуються шляхом прове-дення незалежного аудиту або застосуванням аудиторських процедур в системі внутрішнього контро-лю. Досліджена категорія «суттєвість» в аудиті фінансової звітності, визначено її сутність та зміст законкретними видами відповідно до вимог МСА. Надана характеристика чинників суттєвості на рівніконкретних класів операцій. Виділено аудиторські процедури для застосовування з метою забезпе-чення достовірності результатів аудиту фінансової звітності. Представлена класифікація напряміввдосконалення аудиту фінансової звітності відповідно до рівня їх реалізації. Запропоновано заходи зметою вдосконалення порядку організації та проведення аудиту фінансової звітності.
34
Kyriy S.L. "Публічний контроль як об’єктивне управлінське явище". State Formation 1, № 30 (3 червня 2021). http://dx.doi.org/10.34213/db.21.01.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено взаємозв’язок трансформаційних процесів, які відбуваються в публічному управлінні та реформою системи контролю в Україні – перехід від системи пострадянського державного управління, заснованого на домінуванні державної власності та недемократичних методів управління до системи демократичного публічного управління спричинило зростання ролі громадського контролю та аудиторських форм державного контролю. Виявлено сутнісні ознаки та характерні риси публічного контролю як об’єктивного управлінського явища, що проявляється як функція управління та процес її реалізації в суспільстві. Поняття «публічний контроль» розглянуто з позицій суб’єкт-об’єктних відносин та констатовано, що він як функція управління здійснюється органами державного управління та органами місцевого самоврядування щодо дотримання норм і правил прийнятих в суспільстві. Запропоновано ієрархічну модель суспільного контролю, основними формами якого є публічний контроль як державний та муніципальний, громадський і міжнародний.
35
Lutsik, Julia, Sergey Mazka, Vitaliy Begma, Vladimir Mirnenko, Kostyantin Ulianov та Nadiia Yurkiv. "Підвищення ефективності державного фінансового контролю за рахунок впровадження системи ризик-орієнтованого планування". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, № 4 (25 серпня 2019). http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією із важливих міжнародних практик внутрішнього аудиту є застосування ризик-орієнтованого планування при виборі об’єктів та суб’єктів аудиту. В процесі дослідження проаналізовано відповідність діяльності з внутрішнього аудиту національним стандартам з одночасною імплементацією міжнародних стандартів професійної практики на основі ризик-орієнтованого планування.
В статті узагальнено наукові дискусії з питання приведення внутрішнього аудиту у відповідності до міжнародних стандартів, оцінки ризиків в процесі здійснення ризик-орієнтованого планування аудиторської діяльності та вивчення практичного ефекту від впровадження системи ризик-орієнтованого планування.
Доведено, що станом на сьогодні, сил підрозділів служби внутрішнього аудиту є недостатньо для проведення суцільної перевірки всіх військових частин, установ, організацій Міністерства оборони України. Сформульована необхідність у якісному плануванні заходів аудиторських перевірок з метою охоплення саме таких об’єктів, в яких ідентифіковано найбільші загрози та ризики.
Питання ризик-орієнтованого планування внутрішнього аудиту розкрито в наступній логічній послідовності: визначено загальну регламентацію зазначеного процесу, проведено аналіз складових ризик-орієнтованого планування та запропоновано методику розробки плану на підставі ризик-орієнтованого відбору об’єктів аудиту. Зокрема, детально розглянуто питання стосовно визначення ризиків, проведення оцінки ризиків за відповідними критеріями, визначення ризиків за допомогою балів.
В ході проведеного дослідження емпірично підтверджено та теоретично доведено, що ризик-орієнтоване планування є невід’ємною і важливою складовою аудиторської діяльності. Доведено важливість даного напрямку в контексті отриманого економічного ефекту від превентивних заходів.
На основі зробленого аналізу, виявлено наявні проблеми і обґрунтовано комплекс теоретичних і практичних рекомендації з метою удосконалення зазначеного процесу в Міністерстві оборони України та практичного застосування розроблених методичних підходів із ризик-орієнтовного планування.
Результати проведеного дослідження можуть бути корисними в процесі планування аудиторської діяльності на відповідний період.
36
Loishyn, Anatolii, Oleksandr Shpytal та Ivan Tkach. "Обгрунтування доцільності розробки індикаторів внутрішнього контролю в Міністерстві оборони України та Збройних силах України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 8, № 6 (14 січня 2019). http://dx.doi.org/10.33445/sds.2018.8.6.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття може викликати цікавість у представників аудиторської служби, учасників внутрішнього контролю та керівників усіх рівнів у системі Міністерства оборони України та Збройних Сил України. В процесі дослідження проводиться частковий аналіз керівних документів, що регламентують питання організації та функціонування систем внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю в оборонному відомстві. Визначено взаємозв’язок вказаних систем. Встановлено, що внутрішній аудит є елементом вітчизняної системи державного внутрішнього фінансового контролю, яка розглядається як трирівнева модель. Проведений у статті аналіз доводить, що аудит не бере участі у прийнятті управлінських рішень щодо управління фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами і не несе відповідальності за внутрішній контроль, а здійснює оцінку ефективності функціонування систем внутрішнього контролю, запроваджених керівниками організацій. У статті підкреслюється важливість застосування в оборонному відомстві моделі “Трьох ліній оборони”. Незалежна функція внутрішнього аудиту за допомогою ризик-орієнтованого підходу до її виконання має забезпечити достатню впевненість (гарантії) для вищого керівництва. В процесі дослідження проведено не лише аналіз нормативно-правових актів, які регламентують його діяльність, а й аналіз результативних показників діяльності підрозділів внутрішнього аудиту. Доводиться висока ефективність та результативність діяльності підрозділів внутрішнього аудиту. У статті проаналізовано підходи до організації та функціонування внутрішнього контролю в оборонному відомстві. Визначено основні елементи внутрішнього контролю та його учасників. Встановлено відсутність у учасників внутрішнього контролю відповідних компетентностей, здатності до розуміння процесів, що можуть призвести до порушення функціонування системи суб’єкту внутрішнього контролю якими володіють представники аудиторської служби. Вироблено рішення стосовно розроблення певних рекомендацій учасникам внутрішнього контролю у вигляді розробки певної системи індикаторів, які можуть сигналізувати та попереджувати про збій у функціонуванні системи стосовно управління фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами.
37
Гавриличенко, Євгенія. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ МАТЕРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА". Економіка та суспільство, № 27 (25 травня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває методичні аспекти організації та проведення внутрішнього аудиту матеріально-виробничих запасів підприємства. Визначено мету, завдання, а також основні етапи проведення внутрішнього аудиту запасів на основі ризик-орієнтованого підходу. Особлива увагу сконцентровано на процесі аналізу ризиків обліку і контролю матеріально-виробничих запасів підприємства. Сформульовані ознаки ефективної системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку запасів, визначені процедури перевірки по суті у відповідності до факторів ризику. Розкрито методи внутрішнього аудиту для отримання аудиторських доказів при проведенні внутрішнього аудиту запасів. Узагальнено перелік можливих помилок та порушень обліку і контролю матеріально-виробничих запасів, який класифіковано в залежності від підпроцесів обліку запасів.
38
Єдинак, Тетяна, та Аліна Здорик. "ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ І АУДИТ У СФЕРІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ". Економіка та суспільство, № 35 (25 січня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено трактування науковців щодо змісту і ролі державного контролю. Досліджені аспекти контролю аграрної галузі та визначено коло контролюючих суб'єктів. Визначено, що заходи державного контролю сільськогосподарських підприємств спрямовані на створення конкурентного середовища та розвиток підприємництва у цій сфері, а з іншого боку, на забезпечення соціального захисту населення. Розкрито зміст повноважень та завдань контролю з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, Державної податкової служби, Державної аудиторської служби України. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинної системи контролю сільськогосподарських підприємств в напрямках формування єдиного регламенту проведення державного контролю, систематизації діяльності органів виконавчої влади з метою уникнення дублювання або конфлікту повноважень та визначення допустимими форм державного контролю сільськогосподарських підприємств.
39
Krynychko, L. R., V. V. Savitskyi, and A. R. Vatanov. "ECONOMIC ACTIVITY OF AUDITING FIRMS AS A SUBJECT OF INDEPENDENT CONTROL." Economic scope, 2020. http://dx.doi.org/10.32782/2224-6282/164-8.
Повний текст джерелаАнотація:
The article proves that the determining component of the study of economic activity of audit firms as an object of economic analysis is the formation of the properties of its components. It is analyzed that the economic activity of audit firms differs significantly from other activities in the field of consulting, because it is the audit firm that acts in two manifestations: as a subject of independent financial control and as a subject of economic activity. It is characterized that in this context the issues of formation of resources for auditing activities are actualized; efficient use of resources in the context of managing the economic potential of the audit firm; dependence of the efficiency of economic activity of the audit firm on the client and reputational capital; the process of implementation of audit and related services by the audit firm and the effectiveness of audit firms. It is proved that the economic activity of an audit firm as well as any enterprise of another branch of the national economy, including consulting, requires the involvement of appropriate economic resources. It is outlined that the formation of these resources occurs both from own sources – equity and profits aimed at increasing the components of equity, and from borrowed sources long-term and short-term liabilities of audit firms. It is proved that depending on the combination of components of economic resources of audit firms and sources of their formation determine the main directions of economic analysis, namely the economic potential, the components of which are: financial potential, human resources, material potential. It is outlined that such types of capital as client and reputational capital depend on the efficiency of using the resource potentials of the audit firm. The place of resources of the audit company in the general classification of economic resources of the enterprise is defined.
40
Bugay, Nadia. "MODERN ASPECTS AND OBJECTIVE CRITERIA OF AUDIT QUALITY CONTROL." International scientific journal "Internauka". Series: "Economic Sciences", no. 12(32) (2016). http://dx.doi.org/10.25313/2520-2294-2019-12-5500.
Повний текст джерела
41
Krot, Yliya, and Natali Braziliy. "MODERN SYSTEM OF SUPERVISION AND QUALITY CONTROL OF AUDIENCE SERVICES IN UKRAINE." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 28 (2019). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2019-28-32.
Повний текст джерела
42
Сілівончик, Олена, та Маргарита Скрипник. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ". Економіка та суспільство, № 29 (27 липня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-29-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів організації та забезпечення обліку, а також методики планування етапів аудиторської перевірки грошових коштів на підприємстві. В статті розглянуто різні підходи науковців, до визначення поняття організації обліку та методів аудиту грошових коштів, також розглянуто підходи до суті поняття «грошові кошти». Визначено суть недосконалості та проблематику існуючих підходів при застосуванні у поточній господарській діяльності підприємства та зазначено головний недолік, що не дає можливості їх ефективного застосування. Наведено зразок тесту внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій, програми аудиту готівково-розрахункових операцій з (виділенням методичних прийомів проведення і організації), визначено типову класифікацію коштів підприємства та головні джерела інформації під час їх обліку та аудиту, запропоновано типові для використання робочі документи аудитора, що максимально враховують всі можливі аспекти.
43
Бондаренко, Ольга, Ольга Матвєєва та Олексій Звірюк. "OСOБЛИВOСТI ПРOВЕДЕННЯ АУДИТУ НЕМАТЕРIАЛЬНИХ АКТИВIВ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-48.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі встановлення ринкових відносин в Україні нематеріальні активи становлять все більшу частку корпоративних активів. Сьогодні важливо створити умови, які залучають великі обсяги інвестицій, з метою підвищення прибутковості підприємств. З цією метою інвестори повинні бути впевнені, що вкладені ними кошти дійсно можуть принести очікувані вигоди. Тому керівники повинні приділяти особливу увагу моніторингу ефективності діяльності підприємства, особливо вирішального фактора розвитку підприємства – нематеріальних активів, щоб мати можливість знаходити проблеми підприємства та створювати умови для їх вирішення. Це допоможе зробити компанію конкурентоспроможною в сучасних ринкових умовах. Оскільки нематеріальні активи впливають на конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість підприємств, виникає проблема контролю за їх використанням. Сьогодні розвиток використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та розробка класифікації об’єктів, а також недосконалість методів оцінки зумовлюють необхідність вдосконалення його обліку та аудиту. Дедалі більше інформації, що відображається у фінансовій звітності, вимагає незалежної оцінки, щоб переконати користувачів у фінансовому стані суб'єкта господарювання. Для надання такого підтвердження необхідний незалежний огляд. З огляду на все більше використання нематеріальних активів, особливу увагу слід приділити методам, що використовуються при зовнішньому огляді таких конкретних об'єктів. Ця стаття присвячена аналізу поточних питань незалежного аудиту нематеріальних активів з метою розробки вдосконалених методів з урахуванням конкретних деталей цього об'єкта. Дослідження підтвердило необхідність систематичного підходу до аудиту, включаючи впровадження аналітичних процедур для підвищення об'єктивності аудиторських звітів. Бухгалтерські помилки нематеріальних активів, виявлені в процесі дослідження, вважаються основою для формулювання рекомендацій щодо процедури аудиту.