Статті в журналах з теми "Атипова форма"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Атипова форма.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-18 статей у журналах для дослідження на тему "Атипова форма".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кузнецова, М. "Актуальні питання укладення трудового договору з працівником під час виконання роботи дистанційно". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1720.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальним питанням укладення трудового договору з працівниками, що виконують роботу дистанційно. Автор указує на актуальність вибраної теми дослідження, оскільки дистанційна робота є прийнятною для працівника і для роботодавця як за звичайних обставин, так і в умовах певних кризових чи нетипових ситуаціях (наприклад, в умовах уведення карантинних обмежень на території України у зв'язку з пандемією СОУЮ-19). Передумовою формування атипових відносин зайнятості між працівником та роботодавцем, на думку автора, слід уважати вираження волі обох щодо укладення трудового договору про виконання роботи дистанційно (на дому).
У ході дослідження доктриналь-них підходів до визначення форми трудового договору автор звертає увагу на те, що деякі науковці визначають можливість вибору електронної форми укладення трудового договору з працівниками, що працюють дистанційно. Автор погоджується, що електронна форма трудового договору нарівні з письмовою має право на існування та її відповідне закріплення у трудовому законодавстві, у тому числі вона може бути застосована по відношенню до закріплення трудових відносин надомних працівників.
Автором проаналізовано чинне трудове законодавство, що визначає поняття та форму трудового договору під час дистанційної роботи, особливості визначення його умов, що дало змогу зробити висновки щодо того, що правове регулювання дистанційної роботи загалом та порядку укладення трудових договорів із працівниками, котрі виконують роботу дистанційно, є звуженим та потребує подальшого вдосконалення. Невідповідність трудового законодавства в частині укладення трудових договорів із працівникам, що виконують роботу дистанційно, трансформаційним процесам, які відбуваються у суспільстві, є не лише проблемою для як для працівника та роботодавця, так і для держави у цілому, оскільки потенційно впливає на її економічний та соціальний розвиток.
2
Макарук, Лариса. "СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІЙНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ДУЖОК ТА ЦИФР У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МАСМЕДІЙНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 141–50. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проаналізовано дужки та цифри як невербальні елементи, що є складниками однієї з груп, які загалом охоплюють невербальні та паравербальні компоненти, які функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. До аналізованої нами групи «Непіктографічні та нефотографічні елементи» входять знаки пунктуації; діакритичні знаки; типографічні й інші допоміжні знаки; цифри (числа); математичні символи; абревіатури. У цій розвідці докладно висвітлено специфіку дужок та цифр як інтегральних модусів масмедійного середовища. Окреслено їх семантичні та структурні особливості, ідентифіковано функційне навантаження, обґрунтовано їх роль та призначення у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. Крім традиційного використання круглих дужок як знаків пунктуації у складі тексту, які додатково пояснюють зміст, уточнюють сказане поза текстом в дужках, активно залучають квадратні, фігурні, атипові видозмінені (контекстуально залежні). Окрім типових функцій, дужки виконують й низку атипових будучи різними за розмірами, формою та кількісним складом, зокрема: уточнювальну, лаконічну, дейктичну, змістово-розгалужувальну, атрактивну, змістовидільну, акцентування уваги, змістотворчу, структурувальну, компресивну, а також указують на ініціальну та фінальну частини тексту. Встановлено, що в англомовному масмедійному комунікативному просторі цифри використовують замість лексем, графем і морфем. Переважно, вони компресують кількість традиційних графічних елементів, що входять до складу однієї лексеми. Трапляються випадки, коли замість словесного модусу використовують цифровий, який виконує роль лексеми. Цифрові модуси також бувають різних форм та розмірів й мають різне кольорове забарвлення. Виявлено, що найпоширенішим є залучення цифр чотири та два, які заміщують різні лексеми (for, four, two, to тощо).
3
Oksak, G. A. "ТЕЛЕМЕДИЦИНА ЯК ФОРМА ЯКІСНОГО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 115–19. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10492.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: вивчити використання телемедицини як форми якісного надання медичних послуг в Україні та, зокрема, Полтавській області.
Матеріали і методи. Чинні законодавчі та галузеві нормативні матеріали проаналізовано за принципом бібліосемантичного та структурно-логічного аналізу.
Результати. У статті висвітлено значимість мережі віддаленого/дистанційного зв’язку (телекомунікації) для надання медичних послуг в Україні та, зокрема, Полтавській області. Доведено, що розвиток телемедицини особливо важливий в кардіології, оскільки небезпека серцево-судинних захворювань полягає в тому, що вони часто мають гострий несподіваний початок й атипову клінічну картину. Це не дозволяє самим пацієнтам, а часто і дільничним лікарям поліклінік, швидко й правильно оцінити ситуацію, що, у свою чергу, може призвести до смерті пацієнта. Широкого розвитку набула система дистанційної цілодобової невідкладної консультативної кардіологічної допомоги з можливістю безпосереднього передавання ЕКГ по телефонних лініях. Це дозволяє в 3–9 разів скоротити час із моменту появи перших симптомів захворювання до надання кваліфікованої медичної допомоги в повному обсязі, що в багатьох випадках допомагає зберегти життя й здоровʼя пацієнтів. Відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації «Про взаємодію лікувальних закладів Полтавської області при наданні ургентної кардіологічної допомоги при гострих коронарних синдромах (ГКС)» прийнято рішення про надання медичної допомоги із застосуванням телемедичного (дистанційного) консультування з метою розмежування функцій між дистанційно-діагностичним (телемедичним) центром КУ «Полтавський обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф» і телемедичним центром Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру на догоспітальному етапі ургентним хворим на ГКС та інші невідкладні стани.
Висновки. Завдяки впровадженню телемедицини переваги отримують насамперед пацієнти. Ці переваги полягають в підвищенні ефективності та якості лікування; прискоренні передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без транспортування хворого (особливо у критичних випадках); проведенні дистанційних (телемедичних) консультацій вузькими спеціалістами у територіально віддалених медичних установах; проведенні лікарських консиліумів (телеконференцій) з фахівцями лікувальних закладів незалежно від місця їх розташування; уникненні помилок через нерозбірливий почерк лікарів; зменшенні термінів обстеження пацієнтів.
4
Таможанський, О. В. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГНУЧКИХ ФОРМ ПРАЦІ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 557–64. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.62.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що під впливом посилення гнучкості у правовому регулюванні трудових правовідносин, роботодавець зацікавлений у встановленні атипових трудових правовідносин; в результаті чого працівники знаходяться у менш вигідному становищі, ніж працівники, які здійснюють свою трудову функцію за безстроковими договорами. Метою статті є аналіз правового регулювання запровадження гнучких форм організації праці у таких зарубіжних країнах, як Бельгія, Франція, Великобританія. Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду запровадження новітніх форм організації праці. Зазначається, що для вдосконалення вітчизняного правового регулювання з цих питань видається цікавим досвід економічно розвинених країн із правового регулювання запровадження гнучких форм організації праці Зокрема, автором досліджено першоджерела з цих питань таких країн як Бельгія, Франція, Великобританія. Зроблено висновок, що дистанційна робота в Бельгії – це специфічна умова, яка стосується лише працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, та яка є скоріш винятком, аніж загальним правилом. Дистанційна робота визначається як форма організації та виконання роботи з використанням інформаційних технологій на підставі трудового договору, внаслідок чого діяльність, яка може виконуватися в місцезнаходженні роботодавців, виконується за межами місцезнаходження регулярно або періодично. Для дистанційних працівників роботодавець повинен надати належні інструменти для виконання своєї роботи та вберегти працівника від соціальної ізоляції, дозволивши йому зустрічатися з колегами, отримувати таку ж інформацію, що і працівники на місці роботи. Починаючи з 2000-х років у французькій системі трудового права дедалі частіше починає обговорюватися гнучкість організації праці. Це свідчило про те, що Франція, яку часто розглядають як країну з жорстким 35-годинним робочим тижнем, зазнала значних змін у регулюванні робочого часу в останні десятиліття, включаючи поступове скасування 35-годинних законів про робочий тиждень. У Великобританії не передбачено право працівника в односторонньому порядку змінити або скоротити свій робочий час через причини балансу між роботою та сім›єю; однак є право вимагати внесення змін до графіку роботи за умови отримання певної кваліфікації.
5
Naumova, L. O. "Гормональні порушення як вагомий патогенетичний чинник виникнення вугрової хвороби в жінок". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 5.61 (25 вересня 2014): 48–51. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.61.2014.76854.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити особливості гормональних порушень у жінок із вугровою хворобою. Матеріали і методи. Обстежено 126 жінок із вугровою хворобою віком від 19 до 43 років, середній вік 32,23 ± 0,81 року. У плазмі венозної крові визначали тестостерон, дигідротестостерон, дегідроепіандростерона сульфат, 17-оксипрогестерон, антимюллеровий фактор, тиреотропін, глікований гемоглобін. Виконувалася сонографія органів малого таза і щитоподібної залози. Результати. Встановлено, що вугрова хвороба в жінок проходить на тлі синдрому полікістозних яєчників — 27,77 %, атипової форми вродженої дисфункції надниркових залоз — 22,12 %, синдрому гіперпролактинемії — 15,01 %, гіпотиреозу — 6,32 %, цукрового діабету 2-го типу — 6,32 %. Висновки. Гормональні обстеження жінок із вугровою хворобою повинні включати оцінку функції яєчників, наднирників, щитоподібної залози, визначення рівня пролактину в плазмі крові та глікованого гемоглобіну. Лікування повинно бути спрямоване на усунення гормональних і метаболічних розладів і місцеве лікування вугрів. До 30-річного віку важливо діагностувати синдром полікістозних яєчників і пізні форми вродженої дисфункції надниркових залоз, після 30 — синдром гіперпролактинемії, гіпотиреоз, цукровий діабет 2-го типу, а після 40 років вугрова хвороба найчастіше маніфестує на тлі згасання функції яєчників.
6
Klymniuk, S. I., V. P. Borak, L. B. Romanyuk, N. Ya Kravets, V. T. Borak, N. I. Tkachuk, H. R. Malyarchuk, N. M. Oliynik та I. M. Halabitska. "ВАРІАНТИ ПЕРЕБІГУ ХЛАМІДІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ПРАКТИЦІ ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (23 січня 2019): 89–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9741.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проблеми хламідіозів на сьогодні надзвичайно велика – у зв’язку зі значним поширенням хвороби та різноманітністю клінічних проявів. Хламідії спричиняють полісистемні та поліорганні ураження, що знаходить відображення у відповідних діагнозах. За клініко-епідеміологічними характеристиками проблема хламідіозів знаходиться у зоні професійних інтересів інфекціоністів, урологів, окулістів, акушерів-гінекологів, ревматологів. Необізнаність про них (особливо щодо атипових форм) не тільки лікарів первинної ланки обслуговування, а й фахівців інших спеціальностей, призводить до несвоєчасної діагностики та верифікації діагнозу і, відповідно, відсутності адекватного лікування.
Метою нашого дослідження було дослідити частоту виникнення атипових форм хламідіозу у пацієнтів, що звертаються до лікарів різних спеціальностей.
Матеріал і методи. Нами обстежено 17 пацієнтів із синдромом Рейтера хламідійного ґенезу, чоловіків було 15, жінок – 2, що збігається з даними літератури. Основним методом верифікації діагнозу був імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення специфічних IgM і G.
Результати. Хворі, що були включені у дослідження, зі скаргами зверталися до різних спеціалістів (ревматолога, інфекціоніста, уролога, гінеколога, офтальмолога і сімейного лікаря). Найчастіше було діагностовано уретрит, дизуричні розлади, реактивний артрит, кератокон'юнктивіт, увеїт, кератит. Проте синдром Рейтера при першій консультації було встановлено лише 5 пацієнтам (29,41 %), що свідчить про низьку настороженість щодо цього захворювання і вибір помилкової тактики лікування, яка не враховує етіологічну першопричину виникнення цього синдрому. Синдром Рейтера при другому зверненні було виявлено у 7 хворих (41,78 %), а решті хворих (29,41 %) діагноз було встановлено лише після консультації із суміжними спеціалістами.
Висновки. Отже, сидром Рейтера на сьогоднішній день є поширеним захворюванням, що трапляється у практиці різних спеціалістів. Цей синдром потребує подальшого вивчення для полегшення верифікації діагнозу і вибору правильної тактики лікування, що враховує етіологічну причину розвитку даного захворювання та чутливість збудника до сучасних антибактеріальних засобів, що і буде метою наших подальших досліджень.
7
Москалюк, В. Д., С. С. Кривецька, І. В. Баланюк та І. В. Рудан. "РЕАКТИВНА ВІДПОВІДЬ НЕЙТРОФІЛЬНИХ ГРАНУЛОЦИТІВ І НЕСПЕЦИФІЧНОГО ІМУННОГО ПРОТИІНФЕКЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА COVID-19". Інфекційні хвороби, № 4 (11 квітня 2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.4.12834.
Повний текст джерелаАнотація:
Коронавірусна хвороба (КВХ) – це гостра респіраторна вірусна інфекція з повітряно-крапельним механізмом передачі, спричинена новим коронавірусом (SARS-CoV-2), що вражає людей різного віку і перебігає у вигляді безсимптомних, легких та тяжких форм з розвитком атипової пневмонії, тяжкого гострого респіраторного синдрому, при якому можливий летальний вислід.
Метою дослідження було встановити рівень неспецифічної реакції загального характеру та рівень реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові, неспецифічного імунного протиінфекційного захисту організму хворих на КВХ при ушпиталенні.
Неспецифічні фактори і механізми протиінфекційного захисту беруть участь у формуванні адаптивного імунітету на усіх стадіях, що підвищує їх роль у протиінфекційному захисті. Тому встановлення рівня неспецифічної реакції загального характеру неспецифічного протиінфекційного захисту організму хворих на КВХ та реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів є доволі актуальним.
8
Lilevska, A. A., V. K. Sierkova, L. O. Romanova та O. O. Savytska. "КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10483.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: вивчити клініко-функціональні особливості ішемічної хвороби серця при коморбідній кардіореспіраторній патології і виявити її найбільш інформативні діагностичні критерії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень.
Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнти, у тому числі 44 зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), 53 з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і 56 хворих із поєднанням ХОЗЛ та стабільної ІХС на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова.
Результати. На сьогодні ХОЗЛ в Україні характеризується високим рівнем захворюваності, смертності та інвалідності, що призводить до значних економічних затрат для суспільства, втрати працездатності населення і суттєвого зниження якості життя. У хворих на ХОЗЛ основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання (ССЗ), тому набуває актуальності рання діагностика ішемічної хвороби серця, яку найчастіше спостерігають у хворих.
У хворих на ХОЗЛ виявлено такі особливості перебігу ІХС: атипові прояви стенокардії, велика частота безбольової форми ішемії міокарда і порушень серцевого ритму за даними добового (холтерівського) моніторування електрокардіограми (ЕКГ), збільшення частоти і ступеня задишки, яке достовірно відрізняється від інших груп, ремоделювання лівих відділів серця, що асоціюється зі ступенем бронхіальної обструкції.
Висновки. Приєднання ІХС до ХОЗЛ обтяжує перебіг і модифікує клінічну картину, ускладнюючи діагностику захворювань, що зумовлює необхідність проведення добового моніторування ЕКГ і ехокардіографічного обстеження у хворих на ХОЗЛ.
9
Tkachyshyn, V. S. "Інтоксикація бензолом". EMERGENCY MEDICINE 17, № 7 (5 січня 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.7.2021.244587.
Повний текст джерелаАнотація:
Бензол є представником групи ароматичних вуглеводнів і належить до групи кров’яних отрут, що викликають пригнічення кістковомозкового кровотворення з розвитком гіпопластичної або апластичної анемії. При впливі бензолу можуть розвиватися гострі та хронічні інтоксикації. У виробничих умовах проникнення бензолу і його гомологів в організм людини можливе через легені і неушкоджену шкіру. Симптоматика змін нервової системи і кістковомозкового кровотворення при гострому і хронічному впливі бензолу розрізняється. Гостра інтоксикація проявляється симптоматикою ураження центральної нервової системи із явищами загальних мозкових порушень, аналогічних до отруєння речовинами, що мають наркотичні властивості. Хронічна інтоксикація розвивається повільно, непомітно для хворого і характеризується ураженням кісткового мозку з порушенням процесів утворення клітин крові. Атиповою формою хронічної бензольної інтоксикації є розвиток бензольного лейкозу. Тому бензол відноситься до групи промислових канцерогенів. Типові форми гострої і хронічної бензольної інтоксикації неважко розпізнати. Для встановлення діагнозу бензольної інтоксикації насамперед необхідно мати дані, що підтверджують контакт хворого з бензолом. Важливе значення мають повторні дослідження периферичної крові, пункція кісткового мозку. Специфічних антидотів при бензольній інтоксикації немає. Проводиться симптоматичне лікування. Тому важливе значення має профілактика розвитку бензольної інтоксикації на виробництві до стадії виникнення глибоких необоротних порушень.
10
Antonenko, L. P., O. A. Atamanenko, L. V. Kushnir, S. L. Kushnir, O. Ye Zaiceva, M. V. Neborachko, A. G. Pkhakadze та B. B. Guda. "Ектопічне розташування тиреоїдної тканини: огляд даних літератури та аналіз клінічного випадку струми кореня язика". Endokrynologia 25, № 3 (6 жовтня 2020): 267–75. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-3.267.
Повний текст джерелаАнотація:
Атипове розташування будь-яких органів та тканин організму людини являє собою не лише цікаву тему для спостережень за казуїстичними випадками та їх порівняння, а й значну медичну проблему, коли виникає необхідність диференціювати причини виникнення симптомокомплексів на межі різних спеціальностей. Як правило, історія таких пацієнтів досить типова — тривалі спостереження в різних спеціалістів до моменту виявлення дистопії. Особливо важливо пам’ятати про такі випадки, коли йде мова про ендокринні органи і тканини, ектопічне розташування яких поєднується з гормональним дисбалансом. Відносно непогано вивчено ектопію β-клітин підшлункової залози, що супроводжується гіпоглікемічним симптомокомплексом внаслідок надмірного синтезу такими клітинами інсуліну. Ектопія тканини щитоподібної залози (ЩЗ) зустрічається рідко, отже, й вивчено її не в повній мірі. За 100 років в англомовній літературі було опубліковано повідомлення лише про близько 500 випадків тиреоїдної ектопії, з них 373 випадки струми кореня язика. На жаль, досі не існує об’єднаних електронних регістрів таких рідкісних станів, що дозволило б їх набагато краще дослідити та проаналізувати. Асимптомні форми ектопованої ЩЗ, що не супроводжуються гормональним дисбалансом, зазвичай не потребують спеціального лікування, але підлягають спостереженню для уточнення змін їх розмірів та структури в динаміці. Лікування хворих із симптомами, що виникають внаслідок механічних чинників та/або порушень тиреоїдного статусу, залежить від розмірів ектопованої ЩЗ, її локалізації, домінантних симптомів і даних щодо морфологічної структури вузла. За будь-якої локалізації така ектопія може бути єдиною тире-оїдною тканиною (ТТ) в організмі або існувати одночасно з нормальною ЩЗ і мати підвищену схильність до пухлинного переродження. Наявність двох і більше фокусів (осередків) ектопованої ТТ є ще більш рідкісною аномалією. Стаття містить огляд поширення, етіології, діагностики та лікування ектопічно розташованого зоба, а також наводиться опис клінічного випадку діагностики та лікування струми кореня язика.
11
Спєсівцев, Д. С. "Проблема numerus clausus способів судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (23 вересня 2020): 217–22. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2447.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду проблеми застосування судом способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду зі здійснення правосуддя.
Аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, автор звертається до проблеми numerus clausus (закритого списку) способів захисту суб'єктивних цивільних прав взагалі і суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно зокрема й осмислює її в контексті змін, внесених до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. Автор зазначає, що діяльність суду зі здійснення правосуддя підпадає під спеціально-дозвільний тип правового регулювання, який дозволяє суду здійснювати лише ту юридичну поведінку, яка прямо визначена положеннями чинного цивільного законодавства України. У зв'язку з цим право суду визначати спосіб захисту цивільних прав, що не встановлений договором або законом, значно розширює межі судового розсуду.
Водночас відповідний підхід виправданий в тих випадках, коли встановлені законом способи захисту не охоплюють всі можливі форми порушень суб'єктивних цивільних прав. При цьому суд відрізняється від інших суб'єктів правозастосування, зокрема, у зв'язку з тим, що має справу з випадками порушення суб'єктивних цивільних прав, що виходять за межі регулятивних моделей суспільних відносин. Порушення якраз і полягає в тому, що певною мірою воно має атиповий характер, не вкладається в запроваджену модель, є відхиленням від неї. Однак це не повинно бути перешкодою у захисті порушених прав.Висловлюється висновок, що внесення змін до абз. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України не спричинило абсолютного відходу від принципу numerus clausus способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, а лише надало суду можливість застосування для захисту прав спосіб захисту, який не суперечить закону, в умовах коли закон або договір взагалі не встановлюють ефективного способу захисту відповідних цивільних прав. При цьому через спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності суду малоймовірним у відповідній ситуації є визначення судом способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, що взагалі не передбачений положеннями чинного цивільного законодавства України.
12
Dziubanovsky, O. I. "КЛІНІЧНІ ФОРМИ ХОЛЕДОХОЛІТІАЗУ". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7569.
Повний текст джерелаАнотація:
Недивлячись на досягнення сучасних інноваційних технологій, верифікація холедохолітіазу на доопераційному періоді дуже часто не діагностується, що приводить до розвитку резидуального холедохолітіазу і повторних операційних втручаньМета дослідження – вивчити клінічні форми холедохолітіазу та їх діагностичні критерії.Матеріали і методи. Проведено порівняння клінічних форм холедохолітіазу та чутливості різних методів інструментальних досліджень (ультразвукове дослідження (УЗД), фіброезофагогастродуоденоскопію (ФЕГДС), ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ), магніторезонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ)) при діагностичному виборі на основі ретроспективного аналізу лікування 177 пацієнтів.Результати досліджень та їх обговорення. Статистичний аналіз діагностичної цінності симптомів дозволив нам виділити 4 клінічні форми холедохолітіазу з високою специфічністю та чутливістю клінічних симптомів при жовтяничній формі й недостатньою інформативністю при атиповій і безжовтяничній (асимптомній) формах. Ретроградна холангіопанкреатографія, магніторезонансна холангіопанкреатографія з високим ступенем достовірності дозволяє діагностувати конкременти в загальній жовчній протоці при атиповій і безжовтяничній формах холедохолітіазу.
13
Yusupov, Sh A., Z. B. Kurbaniyazov, S. S. Davlatov, K. E. Rakhmanov та F. A. Daminov. "ОТДАЛЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ ОПЕРАТИВНОГО ЛЕЧЕНИЯ УЗЛОВЫХ ОБРАЗОВАНИЙ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (13 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7565.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – покращення результатів хірургічного лікування хворих з вузловим зобом.Матеріал і методи. У дослідження був включений 281 пацієнт із захворюваннями щитоподібної залози, госпіталізований у відділення хірургії Самаркандського державного медичного інституту для проведення оперативного лікування протягом 2009–2016 рр.Результати. Рецидив вузлового зоба спостерігався у 9 випадках (4,7 % хворих) у часовому проміжку від 2 до 6 років. Наслідки оперативного втручання були благополучними, у 30 % пацієнтів були виявлені атипові клітини у протилежній частці щитоподібної залози, хоча клінічно вонавиглядала інтактною.Висновки. На основі вивчення віддалених результатів хірургічного лікування визначено оптимальний об’єм хірургічного втручання при різних морфологічних формах вузлового зоба. Адекватними об’ємами оперативного втручання визначено геміструмектомію, максимально субтотальну резекцію щитоподібної залози та тиреоїдектомію. При проведенні адекватної замісної терапії різко знижується число рецидивів після проведених оперативних втручань. Найбільший відсоток (4,7 %) рецидивів, не залежно від морфологічної форми вузлового зоба, зафіксовано при проведенні економної резекції та енуклеації вузла щитоподібної залози.
14
"Досвід використання фототерапії при лікуванні атипових форм червоного плоского лишаю". Ukrainian Medical Journal 146 (15 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.32471/umj.1680-3051.146.220491.
Повний текст джерела
15
Venger, O. P., та L. V. Shkrobot. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ЕМІГРАНТІВ ТА РЕЕМІГРАНТІВ, ХВОРИХ НА ДЕПРЕСИВНІ РОЗЛАДИ ПСИХОГЕННОГО, ЕНДОГЕННОГО ТА ОРГАНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7155.
Повний текст джерелаАнотація:
У даному розділі наведено результати аналізу клініко-психопатологічних особливостей депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів, хворих на депресивні розлади психогенного, ендогенного та органічного характеру, з використанням даних клінічного (основна та додаткова симптоматика депресивного розладу відповідно до критеріїв МКХ-10, типологія провідного афекту, синдромологічна структура) та психометричного обстежень. Були використані шкала депресії M. Hamilton (HRDS), шкала тривоги M. Hamilton (HARS), опитувальник Symptom Check List-90-Revised – SCL-90-R. Порівняльний аналіз довів значущість розбіжностей між групами емігрантів та реемігрантів з переважанням у емігрантів проявів тривоги, страху, ажитації, а у реемігрантів – ангедонії, нездатності концентруватися і приймати рішення, поширеності думок про смерть та самогубство та явищ астенізації. Аналіз домінуючого типу афекту виявив статистично значуще переважання у емігрантів тривожно-депресивного, а у реемігрантів – тоскного й апатичного типів афекту. В синдромологічній структурі у емігрантів значуще частіше виявлялися атипові афективні синдроми, в т. ч. прояви ажитації, тривоги та соматовегетативні розлади, тоді як у реемігрантів – типові афективні синдроми (вітальна, апатична та анестетична депресія). Психометричне дослідження проявів депресії та тривоги виявило значуще більшу поширеність серед емігрантів тривожно-депресивних розладів, ажитованої депресії та депресії зі страхом, психічної та соматичної тривоги, тоді як у реемігрантів переважали адинамічна та недиференційована форми депресії. Порівняння психопатологічної структури виявило переважання у емігрантів тривожності, соматизації, обсесивно-компульсивної симптоматики, а у реемігрантів – депресії та міжособистісної сензитивності. Таким чином, основними клініко-психопатологічними закономірностями депресивних розладів у емігрантів є більша поширеність тривожно-депресивних та вегетосоматизованих форм депресії, а у реемігрантів – переважання астено-депресивних та адинамічних форм депресивних розладів.
16
Kohutych, A. I., та A. A. Halamba. "СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ГЕПАТИТУ А У ЖИТЕЛІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Інфекційні хвороби, № 2 (2 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2017.2.7995.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – встановити реальну поширеність серопозитивності ГА методом виявлення anti-HAV IgG та співвідношення жовтяничних форм захворювання до стертих, атипових, безжовтяничних у жителів Закарпатської області.Пацієнти і методи. Дослідження наявності anti-HAV ІgG проводилось у 262 дорослих осіб, пацієнтів обласних лікувальних закладів. Цілеспрямоване опитування на наявність в анамнезі захворювання з ознаками жовтяниці проведено у 203 хворих Обласної клінічної інфекційної лікарні.Результати. Антитіла IgG до вірусу гепатиту А виявлено у 77,48 % обстежених. Частота знаходження їх залежала від віку та місця проживання і не залежала від статі: найменшою була у віці від 18 до 29 років і найбільшою у віці 60 років і більше (р<0,001); у жителів м. Ужгорода вірогідно меншою за жителів інших міст, сільських населених пунктів і жителів Закарпатської області в цілому (р<0,01-0,001). Висновки. Отримані результати свідчать про значну серопозитивність гепатиту А серед жителів Закарпатській області. Офіційно реєструється менше десятої частини хворих, які перенесли дане захворювання. Серед дорослого населення переважають безжовтяничні форми гепатиту А. Частота виявлення анамнестичних антитіл до гепатиту А залежить від віку та місця проживання обстежених.
17
Венгер, О. П. "КЛІНІКО-СИНДРОМОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ЕМІГРАНТІВ ТА РЕЕМІГРАНТІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 22, № 1 (5 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v22.i1.4212.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>РЕЗЮМЕ. Проведене клінічне обстеження 196 емігрантів, 191 реемігрантів у порівнянні з 198 неемігрантами, хворими<br />на різні форми депресивних розладів, встановило більшу ураженість емігрантів та реемігрантів проявами депресі.<br />При цьому у реемігрантів значуще частіше виявлялися прояви ізольовано депресі , а також апаті , а с те н і,<br />психосоматичних проявів та суцидальних тенденцій. В якості провідного типу афекту у реемігрантів найчастіше<br />виявляється тоскний та апатичний. Натомість, емігрантам більшою мірою притаманні атипові форми депресій,<br />насамперед, тривожно-депресивні. Пояснення цих закономірностей можливе з урахуванням ді об ’єктивних соціально-<br />психологічних факторів:у реемігрантів найбільш виражені фрустраційні тенденці, пов’язані з усвідомленням невдалого<br />досвіду перебування за кордоном і необхідності адаптаці до реалій сучасного укра нського суспільства з гіршими<br />соціально-економічними та суспільно-політичними умовами, що призводить до більшо виразності апатичних та<br />ізольованих депресивних проявів. Натомість, у емігрантів мобілізуючим фактором є усвідомлення необхідності<br />повернення за кордон, що водночас асоціюється із тривогою і побоюваннями, пов’язаними із стресогенною ситуацію,<br />ускладненою депресивним розладом, що певною мірою трансформує клінічну картину депресивних розладів у<br />емігрантів, зокрема, щодо ангедоністичних проявів, суцидальних тенденцій та когнітивних порушень. У цілому емігрантам<br />та реемігрантам притаманні різноманітні й складні зміни у афективній сфері, що потребує внесення відповідних<br />коректив у лікувально-діагностичні та лікувально-профілактичні підходи при депресивних розладах.<br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: емігранти, реемігранти, депресивні розлади.<br />Вступ. Проблема еміграці та рееміграці в<br />Укра ні є однією з найактуальніших державних та<br />суспільних проблем. За оцінками експертів,<br />чисельність укра нських мігрантів складає близько<br />6,5-7 млн осіб (близько 15 % постійного населення),<br />і має стійку тенденцію до зростання [1, 2].<br />Рееміграція в Укра ну становить самостійну соціальну,<br />медико-психологічну та психіатричну проблему.<br />Значний обсяг зворотного руху емігрантів є<br />джерелом психологічних та психіатричних проблем,<br />пов’язаних з необхідністю реадаптаці та<br />пристосування до умов життя у суспільстві, яке<br />етнокультурально та за рівнем життя відрізняється<br />від суспільства кра ни-реципієнта, і яке зазнало<br />певних змін за час відсутності емігранта.<br />Однак, незважаючи на вагому клінічну та соціальну<br />значущість проблеми депресивних розладів<br />у емігрантів та реемігрантів в Укра ні, практично<br />відсутні комплексні наукові дослідження, що спрямовані<br />на вивчення різних форм депресій у<br />емігрантів та реемігрантів.<br />Відповідно до сучасних наукових поглядів,<br />міграція розглядається як важливий фактор, що<br />впливає на стан психічного здоров’я населення:<br />він провокує трансформацію особистісного реагування<br />та дезадаптацію особистості, а також розглядається<br />як фактор, що провокує маніфестацію або<br />екзацербацію ендогенних психічних захворювань<br />[З, 4, 5 ]. Контингент мігрантів відрізняється певними<br />змінами у психоемоційній сфері: емоційною нестійкістю,<br />тривожністю, соціальною інтроверсією,<br />конформністю на поведінковому рівні, підозрілістю,<br />слабкою інтеграцією особистісних рис у вигляді<br />емотивності та фрустрованості</p>
18
Andreychyn, S. M., N. A. Bilkevych, T. Yu Chernets, N. Ya Vereshchagina, N. A. Kavetska, М. М. Ruda, N. Z. Yarema, I. I. Hanberher та S. V. Kucher. "ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ НЕГОСПІТАЛЬНІЙ ПНЕВМОНІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8154.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Синдром ендогенної інтоксикації (EI) на сьогодні залишається провідним у клінічній картині негоспітальної пневмонії (НП), його вираженість співвідноситься з тяжкістю захворювання. Зміна клінічної картини пневмонії, висока частота виникнення її атипових форм, значний рівень смертності зумовлюють необхідність виявлення чітких критеріїв оцінки тяжкості патологічного процесу. В якості таких критеріїв можуть бути використані лабораторні маркери ЕІ, але вивчення їх діагностичного значення триває.Метою дослідження стало визначення змін лабораторних показників ЕІ у хворих на НП залежно від тяжкості захворювання.Матеріал і методи. Обстежено 175 хворих на НП, яких поділили на 3 групи за тяжкістю перебігу захворювання згідно зі шкалою Pneumonia PORT. У розпал захворювання визначали наступні маркери ЕІ: молекули середньої маси сироватки крові фракцій MСM254 та MСM280, лейкоцитарний індекс інтоксикації, токсичність сироватки крові та інтерстиціальної рідини за сім’яним тестом.Результати. У групах пацієнтів з НП II і III класів за шкалою Pneumonia PORT було встановлено, що розвиток запалення в легенях супроводжується токсемією: значення досліджуваних параметрів у групах обстежуваних зростали пропорційно до тяжкості захворювання. Тяжкий перебіг пневмонії (IV клас) супроводжувався значним накопиченням токсинів в інтерстиції, помітним підвищенням МСМ280, а у деяких пацієнтів – парадоксальним зниженням лейкоцитарного індексу інтоксикації. Ці дані вказують на перенапруження систем детоксикації, які характерні для ендотоксикозу.Висновок. Лабораторні маркери ендогенної інтоксикації можуть бути використані як критерії тяжкості негоспітальної пневмонії, але їх дослідження має бути комплексним, щоб характеризувати як токсемію, так і ендотоксикоз.