Статті в журналах з теми "Аспекти стратегічного управління"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Аспекти стратегічного управління.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Аспекти стратегічного управління".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Николаєва, Валентина Іванівна, та Лариса Олександрівна Погребняк. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ МІСТОМ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 20–25. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено аспекти стратегічного управління соціально-економічним та екологічним розвитком міста (зокрема, на прикладі Стратегії розвитку м. Маріуполя) з визначенням низки недоліків у декларованій владою відкритості процесу стратегічного управління; проаналізовано літературні джерела, присвячені визначенню поняття стратегічного управління, його головних функцій, зокрема, планування та прогнозування; виділено етапи стратегічного управління, починаючи із аналізу його стану, з використанням SWOT- і PESTEL – аналізу, слабких та сильних якостей, можливостей та ймовірних загроз у розвитку. Підкреслено, що проведення цього етапу дозволяє перейти до стратегічного планування розвитку міста, визначення його політики та розробки необхідних програм, проектів та кроків для досягнення стратегічної мети. Окремим етапом стратегічного управління слід виділити її перманентний PR супровід з максимальним використанням можливостей засобів масової інформації. Перехід до етапу реалізації стратегії розвитку повинен супроводжуватися моніторингом досягнення поставлених цілей та завдань з їх постійним коригуванням. У роботі зазначено, що систематизоване стратегічне управління перш за все повинне надавати відповіді на питання щодо місії, профілю міста, стратегічних цілей його розвитку і переліку завдань, які стоять перед місцевою владою, для виконання стратегії і досягнення поставлених цілей, для чого необхідно застосовувати комплексний, інтегрований інструментарій. Складовими такого інтегрованого підходу визначено: збирання і аналіз необхідної інформації; формування цілей розвитку; визначення меж розвитку; аналіз наявних ресурсів; розробку альтернативних варіантів стратегії; вибір оптимальної стратегії. У якості прикладу практичного застосування вищезгаданого інструментарію наведено досвід розробки та прийняття Стратегії розвитку м. Маріуполь до 2030 року. Місією Маріуполя в Україні заявлено стати візією українського Приазов’я, хабом динамічного розвитку Сходу України, його економічним, соціальним і мультикультурним центром, одним із символів незалежної і розвинутої європейської країни.
2
Kryukova, Iryna, та Svitlana Stoyanova-Koval. "Концептуальні засади стратегічного управління розвитком молокопереробних підприємств". University Economic Bulletin, № 39 (27 грудня 2018): 13–22. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2018-39-13-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Предмет, мета роботи. У статті здійснено дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління молокопереробними підприємствами. Здійснена оцінка сучасного стану розвитку підприємств молокопереробної галузі. Проведено порівняння методичних засад оперативного і стратегічного менеджменту бізнес-суб’єктів галузі. Обґрунтовано складові процесу стратегічного управління молокопереробних компаній. Метод або методологія проведення роботи. При здійсненні наукових досліджень було використано сукупність наступних методів і прийомів наукового пізнання: абстрактно-логічний (при формуванні логіко-структурної схеми процесу стратегічного управління), монографічний та економіко-статистичний (при оцінці сучасного стану розвитку молокопереробної галузі), методи аналізу і синтезу (при формалізації та оцінці дії факторів на процес стратегічного управління), метод наукового порівняння. Результат роботи. За результатами дослідження встановлено, що в умовах загострення конкуренції та посилення ризиків економічного середовища процес менеджменту підприємств молокопереробної галузі має орієнтуватись на стратегічну перспективу. Систематизація наукових підходів до стратегічного управління дозволила визначити, що його слід трактувати у тісному зв’язку із потенціалом компанії, факторами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупністю функціональних цілей бізнес-суб’єкта. Аналіз сучасного стану розвитку молокопереробної галузі України показав наявність значного потенціалу виробництва поряд із існуючим дисбалансом внутрішніх тенденцій функціонування галузі. Разом з тим, досягнення значних успіхів на ринку молокопродуктів сьогодні виявляється неможливим без імплементації засад стратегічного управління у діяльність молокопереробних компаній. За дослідженнями системних переваг стратегічно орієнтованих бізнес-структур обґрунтовано етапність та основні складові процесу стратегічного управління сучасних молокопереробних підприємств. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації стратегічних засад управління підприємств молокопереробної сфери АПВ. Висновки. Наявні методичні підходи до сутності стратегічного управління сьогодні демонструють відсутність єдиної концепції до обґрунтування процесу стратегічного управління бізнес-суб’єктами. Разом з тим, систематизація наукових поглядів дозволяє виділити ключові аспекти такої концепції, на засадах яких має ґрунтуватись стратегічне управління: оригінальність та диверсифікація пропозиції на ринку; максимізація ринкової вартості бізнесу; забезпечення синергійного ефекту менеджменту; адаптивність та результативність управлінського процесу. Порівняння оперативного і стратегічного управління свідчить про значний потенціал підвищення результативності менеджменту за умов імплементації стратегічних підходів до управлінського процесу молокопереробних підприємств.
3
Яремчук, А. "Теоретичні аспекти стратегічного управління підприємством". Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. № 2 (27) (2015): 54–55.
Знайти повний текст джерела
4
Пономаренко, В. С. "Методологічні аспекти стратегічного управління інвестиційними процесами". Фінанси України, № 10 (2002): 3–8.
Знайти повний текст джерела
5
Мізюк, Б. М. "СТРАТЕГІЧНИЙ РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР У ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 57–60. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання появи та становлення корпоративних відносин займають важливе місце в роботах вітчизняних науковців у всіх сферах економічної науки. Однак процеси, що відбувається в стратегічному, го-тельному та ресторанному бізнесі, є досить специфічними і потребують глибокого вивчення. У статті розглянуто теоретичні аспекти стратегічного управління в готельному та ресторанному бізнесі. Корпора-тивний сегмент туристичного і готельно-ресторанного бізнесу на даний час представлений у вигляді біль-шості підприємств, які діють у формі акціонерних товариств або у вигляді об’єднання підприємств і меншою мірою представлений транснаціональними компаніями, які діють у формі франчайзингових мереж та кон-трактного управління. В результаті аналізу та узагальнення праць вітчизняних та зарубіжних учених прове-дено дослідження витоків системи стратегічного управління. Визначено сутність та особливості впро-вадження стратегічного управління туристичним та готельним бізнесом. Встановлено переваги та труднощі розробки стратегій. Зазначено рівень впровадження запропонованих стратегій у діяльність туристичних та готельних підприємств. Запропоновано передумови дослідження можливостей і перспектив впровадження стратегічного типу управління в туристичному і готельно-ресторанному бізнесі. Обґрунтовано доцільність застосування різних стратегій у туристичному бізнесі, визначено можливі напрями їх реалізації та очікувані результати. Зроблено висновок, що впровадження і використання стратегічного типу управління сприятиме подальшому розвитку готельно-ресторанний бізнесу в Україні. Це дасть можливість використати специфічні особливості наявного туристичного потенціалу України до залучення в міжнародний туристичний та готель-но-ресторанний бізнес і тим самим прискорити вихід на передові економічні позиції.
6
Фатенок-Ткачук, Алла, та Андріана Плоскіна. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 215–19. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано теоретичні аспекти обліково-аналітичного забезпечення стратегічного планування. На основі стратегічного планування проаналізовано динаміку кількості підприємств, які впроваджують інноваційну діяльність. Досліджено положення нормативно-правових актів щодо забезпечення стратегічного планування. Проведено аналіз останніх досліджень та публікацій вчених стосовно цієї теми та на їх основі виокремлено основні підходи до трактування сутності процесу обліково-аналітичного забезпечення стратегічного планування. Систематизовано основні етапи процесу стратегічного планування. Виділено чинники, що впливають на місію підприємства та сформовано їх основні об’єкти обліку, а саме: рівень сукупної пропозиції, рівень сукупного попиту, наявність товарів-аналогів (замінників), управлінський досвід керівників, платоспроможність населення, податкова політика, субсидії та дотації підприємства, дивідендна політика тощо. Розроблено пріоритетні напрямки вдосконалення щодо здійснення стратегічного планування та управління.
7
Lipych, Lubov. "РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, № 29 (1 квітня 2022): 6–12. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2022-01-6-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовано, що впровадження інформаційних системи пов’язане зі складністю робіт зконфігурації, налаштування та оновлення, складністю їх реалізації, часто вимушеною зміною способуфункціонування через технічні, ІТ, культурні, реструктуризаційні та організаційні аспекти та особливостіведення підприємницької діяльності. Запропоновано класифікацію інформаційних систем, що підтримуютьстратегічний вибір на підприємстві. Поділ враховує характер процесу стратегічного вибору та можливий обсягінформаційного забезпечення інформаційними системами управління і може використовуватисяпідприємствами для визначення можливостей майбутнього розвитку. Встановлено, зміни, що відбуваються усприйнятті стратегічної орієнтації підприємств та ІТ-систем для потреб управління. Доведено, що оцінюванняперспектив впровадження інформаційних технологій дозволяє формувати правильну реальну оцінку новихможливостей організації з метою підвищення її конкурентоспроможності.
8
Гриб, Д. А., Б. О. Демідов, О. О. Хмелевська та С. І. Хмелевський. "Методичні і організаційні аспекти програмно-ситуаційного управління розвитком системи озброєння збройних сил". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(42,) (21 січня 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблемні питання, що пов'язані з використанням принципів і положень програмно-ситуаційного підходу до вирішення задач управління розвитком системи озброєння збройних сил держави у програмному періоді часу. Основна увага приділяється скоординованому використанню стратегічного програмно-цільового планування і програмно-ситуаційного підходу до оперативного управління вирішенням проблемних ситуацій в умовах невизначеності і недостатності вихідних даних, що необхідні для адекватного і адаптивного реагування на зміни зовнішнього середовища (оперативно-стратегічної, воєнно-економічної, виробничо-технологічної та іншої обстановки). Аналізуються відмінності програмно-ситуаційного і програмно-цільового підходу для оперативного планування заходів з протидії негативним тенденціям розвитку системи озброєння. Указується на доцільність використання орієнтованих графів для створення моделей проблемних ситуацій розвитку системи озброєння та окремих її складових на довгостроковий період.
9
Лебідь, О. В. "Деякі аспекти стратегічного управління загальноосвітнім навчальним закладом в Україні". Bulletin of Alfred Nobel University. Series "Pedagogy and Psychology", № 11 (2016): 398–402. http://dx.doi.org/10.32342/2522-4115-2016-0-11-398-402.
Повний текст джерела
10
Маховка, В. М. "Теоретичні аспекти стратегічного антикризового управління підприємствами в сучасних умовах". Економіка і регіон, № 2 (63) (2017): 68–71.
Знайти повний текст джерела
11
Radionova, N. Y. "Теоретико-методичні аспекти розроблення стратегії управління затратами на промисловому підприємстві". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 1-2 (20 березня 2018): 182–87. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні стратегічні завдання, які стоять перед промисло- вим підприємством. Представлено схему зв’язків між цілями і базовими компонентами розроблення стратегії управління затратами на підприємстві. Показано залежності між затратами та випуском продукції і прибутковістю. Розглянуто вплив співвідно- шення між постійними і змінними затратами на положення точки беззбитковості. Показано механізм розрахунку прибутковості одиниці продукції. Наочно представлено систему стратегічного управління затратами промислового підприємства.
12
Usachenko, Oleksandr. "Сучасні аспекти державного стратегічного планування і державних політик в Україні". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 62–72. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.08.
Повний текст джерела
13
Turlenko, N. "Формування механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 73–77. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.14.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджуються основні складові процесу формування механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону. Обґрунтовано структуру механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону. Викладено аспекти методики аналізу й оцінювання рівня ризику інвестиційних проектів аграрних підприємств регіону. Визначено проблеми використання сучасних механізмів та інструментів стратегічного управління у агросфері регіону.
14
Obolentseva, Larysa, and Olena Voronina. "THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS OF TOURISM INDUSTRY ENTERPRISES STRATEGIC MANAGEMENT." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-76-81.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розвинуто теоретико-методичні аспекти стратегічного управління підприємствами туристичної індустрії в умовах економічних змін, пов’язаних із пандемією COVID-19. Зазначено, що під час коронавірусної кризи індустрія туризму постраждала найбільш всього. Встановлено, що стратегічне управління туристичним підприємством має певні специфічні особливості, які пов’язані із тим, що всі управлінські рішення повинні прийматися, орієнтуючись на потреби ринку, які можуть миттєво змінитися. Тобто стратегія і тактика управління туристичним підприємством принципово залежить від певної ситуації, на яку господарюючий суб’єкт не завжди може вплинути. Зроблено висновок, що в умовах пандемії COVID-19 найбільш раціональним для господарюючих суб’єктів є обрання «стратегії змін», яка дозволить поступово адаптуватися до існуючих сьогодні умов зовнішнього середовища та залишатися конкурентоспроможними.
15
Деркач, О. "Практичні аспекти стратегічного управління маркетинговою діяльністю підприємств на ринку селекційного насіння". Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 41 (2019): 158–67.
Знайти повний текст джерела
16
Милько І.П. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 4 (30 листопада 2019): 90–97. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто загальні аспекти розробки стратегії розвитку готельно-ресторанного комплексу України. Розглянуто готельно-ресторанний комплекс як важливий елемент сфери послуг. Пояснено співвідношення індустрії туризму та індустрії гостинності. Запропоновано схему основних складових управління підприємствами готельно-ресторанного комплексу. Запропоновано визначення управління підприємствами готельно-ресторанного комплексу. Розглянуто сучасні тенденції розвитку всесвітнього готельно-ресторанного комплексу. Сформовано місію готельно-ресторанного комплексу країни, уточнено цілі, пріоритети і завдання діяльності. Визначено поняття «стратегія» розвитку готельно-ресторанного комплексу. У статті побудована SWOT-матрицю підприємств готельно-ресторанного комплексу країни. Визначено принципи стратегічного планування. Запропоновано структуру стратегії розвитку готельно-ресторанного комплекса країни.
17
Marusynets, Mariana, та Tetiana Palko. "ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.20-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено рефлексивно-аналітичний аналіз діяльності закладів дошкільної освіти в умовах соціальних змін, вказано на можливі аспекти розвитку та ефективності процесу управління. Закцентовано увагу на тому, що стратегічною метою системи освіти є якісні зміни, зумовлені соціальними та інформаційними запитами, які потребують впровадження компетентнісного підходу в процес управління як на рівні керівника, так і всього педагогічного персоналу. Такі зміни спонукають керівника до особистого цілепокладання, креативності та критичності, самоорганізації та самовдосконалення щодо управління персоналом та закладом загалом. Визначено труднощі, які виникають у відмінностях між новітніми моделями управління і стереотипами, що сформувались упродовж десятиліть і є традицією.За традиційного підходу основною метою освіти є формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та фізичну досконалість. Компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію на створення умов для задоволення потреб у якісній освіті громадян, суспільства та ринку праці з метою оновлення структури та змісту освіти, формування системи неперервної освіти, освіти впродовж життя. Здійснено пілотне дослідження з оцінювання якості діяльності закладів освіти за критеріями: санітарно-гігієнічні умови, безпека життя, зміст стратегічного планування діяльності закладу дошкільної освіти, професійне зростання педагога, підвищення кваліфікації, надання допомоги педагогу керівником та вихователем-методистом, методична робота тощо. Констатовано, що керівництву закладу дошкільної освіти необхідно звернути увагу на матеріально-технічне оснащення закладу; зміст стратегічного планування діяльності ЗДО, оскільки не завжди приймаються колегіальні рішення спільно з педагогічним колективом з цього питання; можливість професійного зростання педагога, постійного підвищення кваліфікації, чергової та позачергової атестації; надання допомоги педагогу керівником та вихователем-методистом.Зроблено висновки, що управлінська діяльність керівника на засадах компетентнісного підходу потребує створення умов для неперервного розвитку професійної компетентності педагогів з урахуванням їх особистісних потреб, державних вимог та суспільного запиту; створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери творчої співпраці в педагогічному колективі; обговорення з колективом необхідності розроблення та впровадження системи управління якістю у закладі, що має починатися із визначення компонентів, за якими здійснюватиметься процес безперервного вдосконалення якості освітньої діяльності.
18
V., Fomishyna, Rybchuk A., Zazulia L. та Honcharenko N. "МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВАННЯМ І ЗАОЩАДЖЕННЯМ В НАЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЯХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 40 (24 грудня 2020): 82–88. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2020-40-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вдосконалено методологічні засади та методичні підходи до визначення джерел економічного зростання країн світу в концепціях техногенного розвитку, сталого розвитку. Розглянуто механізм управління споживанням і заощадженням в сучасних економіках. На основі трактування людини як системоутворюючого ядра сучасного економічного простору в концепції людського розвитку доведено, що важливими об’єктами державного управління розвитком у країнах світу є споживання і заощадження. Єдиним джерелом збереження і примноження основних складових національного багатств, яке є узагальненим показником стратегічного розвитку країн світу, є внутрішні заощадження, доповнені потоком зовнішніх заощаджень. Водночас в сучасних економіках світу, з огляду на гуманістичну спрямованість їх розвитку, особливого значення набуває споживання як мета і джерело розвитку. Встановлено, що головним суб’єктом управління стратегічним розвитком національних економік, відповідальним за забезпечення прогресу і людського розвитку, є уряди країн: саме їх діями визначаються стратегічні і поточні завдання економічного прогресу, вибір макроекономічної і мікроекономічної політики, управління джерелами економічного розвитку і іншу визначальні елементи економічних умов. Обгрунтовано основні за-вдання стратегічного управління споживанням і заощадженнями: управління заощаджувально-інвестиційним потенціалом країни; сприяння ефективному використанню мобілізованих заощаджувально-інвестиційних ресурсів; створення передумов для масового залучення широких верств населення із низькими та середніми доходами до заощаджувально-інвестиційних процесів; забезпечення обсягів і структури кінцевого споживання, сприятливих для економічного зростання; скорочення неофіційного сектору економіки, у якому зосереджені великі потенційні фінансові ресурси розвитку. Таке макроекономічне регулювання має забезпечити оптимальне співвідношення між приватними заощадженнями, котрі складають основу по-повнення інвестиційних ресурсів, і споживчими витратами, що складають основу сукупного попиту і людського розвитку в країнах світової економіки.Ключові слова: споживання, заощадження, управління, глобальний розвиток, національні економіки. The article examines the evolution of approaches to understanding the sources of economic development of countries of the world economy in the concepts of man-made development, sustainable development, and human development. Based on the interpretation of man as the systemic core of the world economic space, the concept of human development has proved that consumption and savings are important objects of development management in the countries of the world. The main objectives of the strategic management of consumption and savings are identified, the implementation of which will ensure the optimal balance between private savings, which form the basis of replenishment of investment resources, and consumer expenditures, which form the basis of aggregate demand and human development in countries integrated into the world economic system. The realization of these objectives forms the basis for so-cio-economic progress at the global level.Key words: сonsumption, savings, managenent, global development, national economies.
19
Отенко, В. І., О. В. Птащенко, К. Ю. Корсунова та Д. М. Карталія. "Вплив експортної переорієнтації України на діяльність підприємств: маркетингові та управлінські аспекти". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 121–24. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-121-124.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено основні проблеми управління акціонерним товариством України в умовах розгортання кризи, спричиненої пандемією Covid-19, та окреслено напрями їхнього подальшого розвитку за умови проєвропейського вектору руху економіки України. Серед основних проблем, висвітлених у статті, – недостатнє фінансування державою та місцевою владою провідних промислових підприємств та відсутність актуальних європейських партнерів. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів управління підприємствами в умовах експортної переорієнтації України з 2013 року, необхідно констатувати, що й досі основними ринками збуту для промислових підприємств є країни-члени СНД. Тобто, за 7 років переорієнтації зі Сходу на Захід, на західну та Південну Європу, структура експорту України змінилась не суттєво. Встановлено, що на сучасному етапі потребує подальшого вдосконалення основний закон щодо експортної діяльності – Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який саме і регламентує умови постачання українських товарів за кордон.
Процес ринкової трансформації національної економіки України свідчить про те, що держава повинна приймати довгострокові, стратегічні рішення в умовах економічної нестабільності та відсутності належного фінансування. На сьогодні, під тиском деяких визначальних факторів відбувається комунікаційний процес щодо стратегічного партнерства з ЄС і послаблення торгівельного зв'язку з країнами СНД та ЄЕС (Євразійський економічний союз).
20
V. Sandul, Ye Naidon,. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 48–55. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що за роки державної незалежності в Україні сформовано основні інституційні складові сучасного демократичного суспільства. До останніх відноситься державний фінансовий контроль – система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати відповідні функції. Державний фінансовий контроль є невід’ємною складовою частиною системи управління державними фінансами. Масовість фінансових порушень в Україні спричинена не відсутністю інституціональної структури державного фінансового контролю, а слабкістю його теоретичної та методичної бази, недоліками в організації контрольного процесу. Метою статті є дослідження окремих аспектів діяльності органів державного фінансового контролю. У статті автором розкрито структуру системи органів державного фінансового контролю в Україні. На основі діючого законодавства визначено основні їх функції та завдання. Охарактеризовано специфіку діяльності органів державного фінансового контролю. Сформульовано висновки, щодо необхідності чіткого розмежування функцій органів державного фінансового контролю. Визначено, що основними завданнями стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2021 рр. є впровадження стратегічного планування і середньострокового бюджетного планування та дієвої системи планування і оцінювання виконання державного бюджету за результатами. Також, це підвищення ефективності державних видатків – перехід від утримання установ до надання якісних державних послуг, якість та ефективність адміністрування податків і зборів та рівня дотримання податкового законодавства. Крім того, підтримати процес бюджетної децентралізації шляхом забезпечення чіткого розподілу відповідних повноважень і ресурсів, а також забезпечення підзвітності місцевих бюджетів. Зроблено висновок, що важливою вимогою якісного проведення державного фінансового контролю є функціонування єдиної системи органів, які повинні здійснювати контроль на основі чіткої взаємодії і координації всіх зусиль для вирішення поставлених на них завдань. Динамічність, стійкість, безперервність функціонування системи в цілому і кожного окремого її органу обумовлюється єдністю й оптимальним рівнем централізації і організаційної структури.
21
Юхно, Ірина Валеріївна. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 108–12. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню процесу конституційного реформування шляхом аналізу організаційного впливу результатів реформування публічно-управлінської системи. Досліджено методологічні засади та теоретичні аспекти ініціювання, становлення та формалізованого закріплення конституційних змін в публічно-управлінській діяльності. Охарактеризовано загальний процес формування спеціальних механізмів реформування публічного управління, впливу на такий процес системних конституційних реформ. Доведено, що загальний алгоритм конституційних змін потребує стратегічного розуміння наслідків конституційного реформування, урахування зовнішніх чинників впливу на процес реформування, збереження наріжних конституційних принципів, дотримання загальносвітових трендів на пріоритетність забезпечення громадських, політичних, економічних і соціальних прав людини. Базовими засадами конституційних змін визначено вдосконалення національного законодавства, забезпечення громадсько-політичного схвалення конституційних реформ. Встановлено, що раціональний зміст конституційного реформування потребує відповідного юридичного наповнення, трансформації системи органів державної влади та місцевого самоврядування, раціоналізації механізму державно-приватного партнерства, а також політико-ідеологічного наповнення змісту реформування. Обґрунтовано, що потребує власного методологічного наповнення реформування державного управління в контексті зарубіжного досвіду організації системи публічного управління. Із цією метою визначено головні тенденції конституювання механізмів публічного управління на центральному та регіональному рівнях в умовах інтеграційних процесів, розроблено власну методологічну модель оцінки результатів реформування. Рекомендації та пропозиції, сформульовані у статті, можуть бути використані у проведенні досліджень проблем упровадження конституційних змін як на державному, так і на регіональному рівнях, мають практичний інтерес для управлінців, науковців та публічних службовців.
22
Goncharenko, Tatiana Petrivna. "СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА БАНКУ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 190–98. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-190-198.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Внутрішнє середовище банку є важливим елементом стратегічного управління, що визначає його конкурентоспроможність на ринку та ефективність прийняття управлінських рішень. Постановка проблеми. Численні дослідження розглядають окремі аспекти внутрішнього середовища, що формує фрагментоване уявлення про нього. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження внутрішнього середовища та його окремих складових присвячено праці таких науковців, як Богацької Н. М., Віханського О., Грішнової О. А., Зверякова М. І. Лунякова О. В., Науменко А. В., Оборської С. В., Паладія М. В., Стефанової Н. А., Ткачука В. О., Шпига Ф. І. тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на численні дослідження в цій сфері, в умовах трансформації економіки систематизація внутрішніх факторів банку, а особливо визначення його фінансового стану потребує більш поглибленого вивчення. Постановка завдання. Дослідження основних складових внутрішнього середовища банку та формування підходу до оцінки фінансового стану банку за допомогою поєднання коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Викладення основного матеріалу. У роботі запропоновано виділяти такі складові в структурі внутрішнього середовища банку: організаційний, кадровий, інформаційно-технологічний, маркетингововиробничий та фінансовий. Автор пропонує за наведеними структурними рівнями проаналізувати АТ КБ «ПриватБанк» та оцінити його фінансовий стан за допомогою коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Висновки. На основі оцінки фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності банку за 2002-2018 роки було виявлено незадовільний стан (за запропонованою шкалою до 2016 року – «з деякими ознаками проблемності» та після 2016 – нестійкий (передкризовий) фінансовий стан»). Запропонований аналіз внутрішнього середовища повинен бути покладений в основу стратегічного управління банку задля вибору найкращої стратегії та прийняття ефективних управлінських рішень.
23
Божанова, В. Ю., та О. Є. Кононова. "ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ КРАЇН ЄВРОПИ ДО УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 10 (30 грудня 2019): 17–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Оптимізація стратегічного управління будівельної галузі через використання зарубіжного досвіду, зокрема стратегій розвитку провідних країн Європи, є важливою сферою вдосконалення. Ця сфера передбачає використання низки напрямів щодо поліпшення, які передбачають упровадження складних технологічних, економічних інновацій у досліджуваній галузі. Ефективна реалізація вказаних напрямів розвитку можлива за певних умов функціонування вітчизняного середовища (або приведення стану функціонування будівельної галузі України до необхідних характеристик). Для найбільш оптимального використання зарубіжного досвіду потрібно оцінити всі можливі проблеми, що пов’язані з адаптацією найкращих стратегій розвитку. У статті проведено аналіз проблем адаптації в Україні стратегії коопетиції (стратегії розвитку організованого інституційного багаторівневого господарства (будівельної галузі), керованого із застосуванням ринкових методів). Також установлено, що стратегія коопетиції отримала впровадження в Польщі, деяких країнах ЄС (зокрема, Латвії, частково – у Німеччині). Розглянуто основні проблемні аспекти впровадження стратегії коопетиції в сучасних умовах функціонування будівельної галузі України для кожної зі стратегічних груп.
24
Куцик, П. О., та О. І. Ковтун. "СТРАТЕГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ВИХОДУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ТА АЛЬТЕРНАТИВИ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 7–12. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-01.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються альтернативні заходи із забезпечення конкурентоспроможності підприємства на зовнішніх ринках відповідно до специфіки ситуації та її можливого розвитку на основі декомпонування стратегії за допомогою дерева структури стратегічних альтернатив. Аналізуються різноманітні типові ситуації розвитку бізнесу на зовнішніх ринках і відповідні їм стратегічні альтернативи конкурентної поведінки підприємства (стратегічні заходи, рішення, дії), спрямовані на забезпечення (підтримку або розвиток) його конкурентоспроможності в умовах глобалізації. Стратегія виходу та діяльності на зовнішніх ринках трактується як логіка поведінки підприємства щодо ключових аспектів формування, функціонування та розвитку його бізнесу в умовах глобалізації. Типовий стратегічний “патерн” підприємств, які здійснюють чи мають намір вийти на зовнішні ринки та конкурентно вести там свій бізнес, сформовано в контексті питань, які стосуються способів виходу, розвитку та діяльності підприємств на зовнішніх ринках. Зроблено висновок, що проблеми у бізнесі є насамперед наслідком неефективного управління через відсутність системного стратегічного підходу щодо вирішення проблем управління підприємством, зокрема в питаннях його виходу на зовнішні ринки та конкурентної діяльності на них, а не відсутності автоматизованого обліку та інформаційних систем на підприємстві і поза ним. Запропонована уніфікована модель дерева структури і альтернатив стратегічних рішень, представлена у вигляді метафрейма, допомагатиме у здійсненні відбору оптимальних варіантів рішень щодо ключових питань, пов’язаних із виходом та діяльністю вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках в умовах глобалізації.
25
Vdovychenko, L. Y., and M. V. Volosiuk. "The Theoretical and Methodological Aspects of the Formation of the Mechanism of Strategic Management of the Economic Security of Enterprise." Business Inform 10, no. 513 (2020): 469–77. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-10-469-477.
Повний текст джерелаАнотація:
In today’s conditions, the enterprises of Ukraine face the issue of ensuring economic security by introducing an appropriate mechanism of strategic management and effective application of its components. The article focuses on the actual problem of ensuring economic security of enterprises and justifies the inter-sectoral nature of the problem studied. To effectively ensure the economic security of enterprise, a mechanism of strategic management of its economic security is needed, which represents a set of directed actions to achieve the goals of the enterprise by creating favorable conditions for the efficient use of resources. The article is aimed at highlighting the theoretical and methodological aspects of the formation of such a mechanism. On the basis of the use of methods of analysis and synthesis, scientific abstraction and logical generalization, through the prism of researching the approaches of scholars to the interpretation of the essence of economic security of enterprise, both the concept of economic security of enterprise and the system of economic security of enterprise are generalized; the principles of the mechanism of strategic management of economic security of enterprises are substantiated; the essence of the definition of the «mechanism of strategic management of the economic security of enterprise» is determined and the methodological aspects of its formation are specified. With applying the analytical modeling method, the structure of the mechanism of strategic management of the economic security of enterprise is proposed. This topic has the prospect of researching the applied aspects of the application of the mechanism of strategic management of the economic security of enterprise in specific industries using the peculiarities and directions of their development.
26
Harasymiv, Taras. "Theoretical and legal aspects of strategic planning in the field of integrated border management of Ukraine." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 8, no. 32 (December 24, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.23939/law2021.32.007.
Повний текст джерела
27
Hirnyak, K. "Теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 31–34. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7606.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що на виробництві персонал в наш час став ресурсом, який є ключовим у капіталі сучасної організації, від якого залежить успішність і процвітання підприємства. Зазначенно, що трудові ресурси характеризують чисельністю працездатного населення і є важливим елементом економічного потенціалу України. Ефективність функціонування системи управління трудовими ресурсами підприємства розглянуто як частину ефективності діяльності підприємства загалом. Подано мету статті, яка є узагальненням теоретичних підходів до розуміння управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що управління трудовими ресурсами – дії, що спрямовані на формування та ефективне всебічне їх використання в різних галузях економіки з метою поліпшення економічного та соціального становища країни. Управління трудовими ресурсами націлено функціонувати на рівні держави, яка в свою чергу розробляє комплекс нормативних документів з метою покращення розподілу та використання трудових ресурсів. Запропоновано та розглянуто сучасні поняття «трудовий ресурс», «трудовий потенціал» та «персонал», з подальшим переходом у визначення поняття «управління трудовими ресурсами». Подано управління трудовими ресурсами як діяльність, спрямовану на розвиток здібностей працівників з метою їх постійного росту і прогресу. В теорії і практиці сучасного управління показано докорінну зміну уявлень щодо ролі трудового чинника в функціонуванні економічної системи. Запропоновано під управлінням трудових ресурсів розуміти політику суб’єкту господарювання, яка спрямована на розвиток людського потенціалу організації, досягнення стратегічної мети бізнесу та отримання високого економічного результату діяльності організації.
28
Казюка, Н. П. "СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 246–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.246-253.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено узагальнення підходів щодо визначення поняття стратегічного менеджменту підприємств туріндустрії. Проведено аналіз основних процесів у циклі стратегічного менеджменту на практиці функціонування підприємств туристичної індустрії, розглянуто етапи стратегічного планування як базової платформи стратегічного менеджменту, виокремлено специфічні ознаки стратегічного менеджменту туристичного підприємства. Виокремлено чинники побудови та реалізації ефективної стратегії розвитку туристичного підприємства в умовах глобальної інтеграції в світову індустрію турбізнесу.
Узагальнено визначення стратегічного управління та стратегічного планування, виокремлено їх специфіку для підприємств туристичного бізнесу. Наведено особливості функціонування сфери туризму в контексті формування стратегії туристичних підприємств. Здійснено узагальнення аспектів стратегічного планування як основи стратегічного менеджменту. Розглянуто стадії стратегічного планування, а також виокремлено його переваги.
У статті обґрунтовано, що стратегічний менеджмент охоплює широке коло організаційних рішень з приводу ситуацій, орієнтованих на майбутній розвиток, які пов’язані із генеральними цілями турфірми і знаходяться під дією неконтрольованого зовнішнього середовища.
Визначено напрями розвитку стратегічного менеджменту як елементи забезпечення управління стратегічними можливостями фірми. Доведено, що туризм є тією галуззю, що характеризується високим рівнем невизначеності через вплив на її розвиток політичних, економіко-правових, соціально-економічних факторів; ефективний розвиток системи туріндустрії неможливий без продуманого стратегічного планування, особливо на етапі створення та виходу на ринок підприємства туристичного бізнесу.
Доведено, що керівництво туристичного підприємства повинно визначати бачення перспектив розвитку шляхом розробки та майбутньої реалізації стратегії, місії та цілей фірми, а розвиток туризму в Україні повинен відбуватися у відповідності до світових туристичних тенденцій та трендів. Виокремлено фактори, які гальмують розвиток ринку туристичних послуг в Україні, а також стратегічні орієнтири в управлінні туризмом.
29
Гриб, Д. А., Б. О. Демідов, К. К. Кулагін та О. О. Хмелевська. "Проблемні аспекти науково-технічного супроводження процесу управління повним життєвим циклом складних зразків озброєння та військової техніки". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 129–40. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті у систематизованому вигляді подані основні проблемні аспекти, що вирішують у провідних країнах світу, при науково-технічному супроводженні процесу управління повним життєвим циклом (ЖЦ) складних зразків озброєння і військової техніки (ОВТ). Розглянуті особливості побудови системи управління повним ЖЦ. Виділені такі важливі властивості системи і її процесу управління як можливість простежування стану зразка ОВТ на усіх стадіях його ЖЦ та ощадливості усіх стадій ЖЦ в цілому. Поданні деякі доцільні підходи до послаблення негативного впливу факторів ризику, що виникають як на стратегічному, так і на оперативному рівнях управління. Позначено, що розробка і використання автоматизованих систем управління повним ЖЦ зразків ОВТ можуть бути визнані перспективним напрямком оптимізації витрат ресурсів на підтримку необхідного рівня якості системи озброєння збройних сил держави у цілому і її основних підсистем. Доведена необхідність оперативного реагування на ситуації, що виникають, і підтримання при цьому стратегічної спрямованості управління повного ЖЦ зразків ОВТ, що потребує узгодженого програмно-цільового і ситуаційного управління ЖЦ у межах єдиного програмно-ситуаційного підходу до управління, разом із створенням інформаційного середовища повного ЖЦ і міжвідомчих нормативних документів (стандартів), що визначають концептуальну, функціональну і інформаційну моделі системи управління ПЖЦ. Управлінські рішення щодо формування змісту і тривалості ЖЦ і переходу до наступних його стадій мають забезпечувати ощадливість ЖЦ систем озброєння збройних сил в цілому.
30
Демідов, Б., М. Луханін, О. Величко, Д. Гриб та О. Хмелевська. "Проблематика теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах обстановки, що динамічно змінюється в районі бойових дій". Озброєння та військова техніка 23, № 3 (26 вересня 2019): 26–39. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.3(23).26-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблемні системно-концептуальні аспекти планування і ведення об'єднаних (міжвидових) операцій угрупованнями збройних сил і оперативного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної і оперативно-тактичної обстановки на театрі військових дій (в районі бойових дій). Виділяються основні елементи, проблеми і напрямки діяльності інноваційного характеру, що охоплюються проблематикою теорії і практики управління складними багатоструктурними системами військового призначення. Аналізуються фактори, що обумовлюють необхідність розвитку теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення. Серед проблем, що пов'язані з цим управлінням, виділяються такі актуальні проблеми, як: забезпечення ефективного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни обстановки на полі бою в умовах активного антагоністичного протистояння противника; автоматизації та інформатизації оперативного управління операціями (що виконуються угрупованнями збройних сил в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки на театрі воєнних дій (в районі бойових дій); інші проблеми, від якості результатів і повноти вирішення яких, зазвичай, буде залежити практична реалізація ефективного управління операціями (бойовими діями) об'єднаних (міжвидових) угруповань збройних сил у динаміці ведення збройної боротьби з угрупованнями військ противника. Значна увага приділяється науково-методичним питанням дослідження процесів управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення і створення інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень, а також адаптивної трансформації організаційної структури даних систем до умов динамічної зміни обстановки в районі ведення бойових дій.
31
Самойленко, Лариса Яківна, та Ірина Василівна Драган. "Основи модернізації публічного управління: регіональний аспект". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 86–90. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-86-90.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приділено увагу державному програмно-цільовому стратегічному управлінню регіональним розвитком, яке запропоновано розглядати у вигляді управлінського циклу, що забезпечує послідовну взаємодію програми розвитку, метою якої є якісні перетворення у соціально-економічній системі, та програмно-цільового бюджетування, орієнтованого на адаптацію суб’єкта публічного управління – виконавчої гілки влади – до цих перетворень. Послідовно розкрито положення, що за допомогою такої взаємодії реалізується дуже важлива інституційна функція програми регіонального розвитку, що полягає не тільки в досягненні, але і в подальшому регулярному відтворенні її результатів. Обґрунтовано, що податкова децентралізація є невід’ємною умовою створення платформи для ефективного забезпечення платоспроможності регіонів і місцевого самоврядування, стійкого економічного та соціального розвитку територіальних громад, якісного та ефективного надання публічних послуг їхнім мешканцям.
32
Пастухова, В. В. "Аналіз системи стратегічного управління підприємством: методологічний аспект". Фінанси України, № 10 (2000): 69–74.
Знайти повний текст джерела
33
Пастухова, В. В. "Аналіз системи стратегічного управління підприємством: методологічний аспект". Фінанси України, № 10 (2000): 69–74.
Знайти повний текст джерела
34
Гринь, В. П. "СТРАТЕГІЧНА ПОЛІТИКА ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-06.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогоднішній день облік це постійний об'єкт для вдосконалення, що обґрунтовується розвитком системи управління бізнесом в контексті посилення їх організаційної структури та міжфірмових відносин, що посилює динамізм конкурентного середовища. Доведено актуальність дослідження теоретичних аспектів та практичних механізмів реалізації стратегічних коригувань облікової та звітної політики підприємства. Роз- крито концепцію стратегічного коригування політики звітності підпри- ємства. Проаналізовано роль теорії бухгалтерського обліку у формуванні теоретичних основ стратегічної облікової політики підприємства. Визна- чено роль та призначення стратегічної додаткової звітності у досягненні стратегічних цілей підприємства. Розкрито причинно-наслідкові зв'язки розуміння інформації про облікову політику як джерела формування бух- галтерських сигналів для зовнішніх користувачів. Концепція додаткового розкриття бухгалтерської інформації підприємства як передача інформа- ції через додаткові форми звітності, що виходить за рамки чинних нор- мативних вимог або стандартів бухгалтерського обліку, встановлених регуляторами національної системи бухгалтерського обліку. Необхідність формування стратегічної облікової політики в контексті звітності на основі стратегічних цілей, визначених на підприємстві. Обґрунтовано залежність досягнення стратегічних цілей підприємства від розкриття перспективної бухгалтерської інформації та від додаткової детальної або більш повної інформації про його поточну та минулу діяльність.
35
Мартыненко, Марина, та Оксана Гаврыш. "РОЛЬ СТРАТЕГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ В ОРГАНИЗАЦИИ: ИННОВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ". Научный взгляд в будущее, № 18-02 (1 січня 2018): 24–29. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2020-18-02-014.
Повний текст джерелаАнотація:
Функціонування як роздрібної, так і оптової торгівлі передбачає використання інструментарію стратегічного розвитку. У статті представлений авторський погляд на систему організації управління торгового підприємства. Торгові підприємства, реагуючи на зміни
36
Піріашвілі, О. Б. "Формування системи регіонального стратегічного управління: теоретико-методичний аспект". Формування ринкових відносин в Україні, № 7/8 (134/135) (2012): 155–62.
Знайти повний текст джерела
37
Пастух, Катерина. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ: ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (31 березня 2022): 186–206. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-186-206.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто публічне управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Зазначено, що наразі актуалізується значимість публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій внаслідок актуалізації підготовки, прийняття та реалізації ефективних та якісних управлінських рішень у зв’язку із сучасними змінами та пов’язаними з ними соціально-економічними й екологічними проблемами. З`ясовано, що незважаючи на значну увагу науковців до розв’язання проблем публічного управління та адміністрування, актуальним постає визначення напрямів їх удосконалення в контексті забезпечення сталого розвитку територій. Проаналізовано наукові напрацювання з дослідження публічного управління та адміністрування, визначено їх принципи, функції, методи, механізми. Визначено напрями удосконалення публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, до яких належать: удосконалення нормативно-правового й організаційного забезпечення, надання публічних послуг; своєчасне реагування органів публічної влади та управління на соціально-економічні й екологічні проблеми; забезпечення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства; удосконалення підготовки прогнозно-програмних документів й проведення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування; упровадження найкращих практик публічного управління та адміністрування, збалансування соціально-економічних та екологічних інтересів суб’єктів політики розвитку територій; удосконалення кадрового забезпечення, підготовки фахівців з публічного управління та адміністрування. Зазначено, що започатковані реформи, які стосуються усіх сфер життєдіяльності, висувають нові вимоги до здійснення публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Наголошено, що їх модернізація можлива за умов забезпечення ефективного функціонування їх механізмів. Виявлено, що в умовах глобальних викликів в Україні все більше уваги має приділятися забезпеченню сталого розвитку територій. Підкреслено, що публічне управління та адміністрування в Україні має здійснюватися з урахуванням сучасних тенденцій розвитку територій, їх потенціалу, та має бути стратегічно-орієнтованим на сталий їх розвиток. Зазначено, що має бути використано зарубіжний досвід публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, що потребує подальших досліджень.
38
Михайловська, Олена. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В НАУЦІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 32–37. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено актуальні підходи до розуміння комунікації, розкрито розуміння комунікаційної взаємодії в системі публічного управління. Наголошено на необхідності розроблення в Україні стратегічної програми комунікаційної взаємодії влади й громадськості. Схарактеризовано рівні комунікативної взаємодії та основні моделі комунікаційної політики. Підкреслено, що комунікаційна взаємодія в системі публічного управління за умови її координації дозволить мобілізувати соціальні ресурси задля формування, нагромадження та реалізації наявного потенціалу.
39
Науменко, Костянтин. "МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 219–29. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-219-229.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості методів державного управління, які використовуються у суспільному середовищі. Досліджено міжнародний досвід нормативно-правового регулювання суспільної діяльності. Встанов- лено залежність між суспільними явищами та особливостями державного управління в історичному, правовому, соціальному та економічному аспек- тах. Досліджено ефективність вітчизняних методів на основі міжнародного досвіду. Представлено власну класифікацію методів державного управління громадянським суспільством. Надано визначення поняття громадянського суспільства як феномену з розвиненими економічними, культурними, право- вими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, який взаємодіє з ним. Методологія теоретико-правового аналізу громадян- ського суспільства охоплює такі процеси, як досягнення свободи, рівності, справедливості та інших людських цінностей.
Зазначено, що наявність проблем у державному управлінні України, зо- крема неефективна діяльність інститутів державної влади та органів місцевого самоврядування, корупція, відсутність ефективної взаємодії між дер- жавою та інститутами громадянського суспільства є наслідком ігнорування об'єктивних наукових підходів до формування цілісної та логічно правильно вибудованої системи управління суспільством; відсутністю стратегічного ба- чення удосконалення та розвитку держави та її інститутів на довготривалу і середньотривалу перспективу; відсутністю методології адаптації та впрова- дження передового зарубіжного досвіду державного управління, насамперед, країн – членів Європейського Союзу. Вирішення даної проблеми на шляху реформи державного управління може бути реалізовано через реформу полі- тичного керівництва.
40
Atamanenko, I. B. "Культурні засади стратегічного управління бізнес-організацією". Grani 18, № 7 (6 травня 2015): 20–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715130.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнесорганізації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнесорганізацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнесорганізації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнесорганізації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнесорганізацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнесорганізації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.
41
Kostieva, Tetiana, та Olena Faichuk. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК КРОК ДО РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (на прикладі Миколаївського району)". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 57–76. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти діяльності органів місцевого самоврядування у сучасний період розвитку українського суспільства, розкрито сутність та значення соціальної відповідальності в управлінні на місцях, а також значення головних аспектів у становленні та розвитку громадянського суспільства.
Зазначено практику розвинених країн світу, що дає змогу побачити значну різноманітність способів організації місцевого самоврядування. Визначено особливості соціальної відповідальності у період децентралізації.
На основі аналізу практичної діяльності органів місцевого самоврядування Миколаївського району з’ясовано низький рівень становлення інституту соціальної відповідальності, що не виправдовує стратегічного плану щодо розвитку європейських цінностей у побудові громадянського суспільства через призму взаємодії громади та місцевої влади.
Авторами вказується на необхідності використовувати досвід сільських рад, ОТГ, які мають яскравий приклад всезадоволеності громади розвитком сіл, загальним благоустроєм та орієнтацією на кожну особистість. Наголошено що спецiальнi принципи спiвпрацi мiж Україною та ЄС покликанi на регулювання вiдносин в межах рiзних галузей.
Обґрунтовано завдання щодо становлення та розвитку громадянського суспільства через призму чіткої соціальної відповідальності органів місцевого самоврядування перед громадою та суспільства в цілому.
42
Герега, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 84–92. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.
43
Torkhova, Nadiia. "Система зв’язків з громадськістю в органах публічного управління (на прикладі органів правосуддя)". Public Administration and Regional Development, № 12 (24 травня 2021): 512–37. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.12.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано зв’язки з громадськістю (паблік рілейшнз) як систему взаємопов’язаних елементів, яка є складовою частиною стратегічного менеджменту в органі публічного управління. Проаналізовано особливості найбільш значущих елементів системи паблік рілейшнз та їхньої ролі у процесі організації діалогічних відносин органів публічного управління з громадськістю. Особливу увагу приділено аналізу понять «громадськість», «громадська думка», «інструменти зв’язків з громадськістю та ЗМІ». На прикладі органів правосуддя розглянуто застосування окремих прямих інструментів зв’язків з громадськістю (програм охоплення). Визначено, що однією із фундаментальних засад управління зв’язками з громадськістю є участь органу публічного управління у житті громади, яку можна забезпечити з допомогою програм охоплення, структурованих відповідно до певних категорій громадян та їхніх потреб. Автор визначає властивість програм охоплення для формування відносин органу публічного управління з громадськістю у векторі партнерства. У статті охарактеризовано прямі зв’язки з громадськістю як нову інтерактивну модель комунікації, що має актуалізувати комунікативний аспект та максимально наблизити органи влади до суспільства. Наголошено, що реалізація прямих ініціатив забезпечує формування позитивного іміджу органів державної влади, сприяє просвітницькій діяльності й вихованню правової культури, позитивно впливає на правильне сприйняття громадянами функцій органів публічного управління. У статті визначено важливість складання «профілю» (характеристики) цінностей кожної із груп цільової аудиторії, який включає у себе комплекс ознак – опорних пунктів у процесі стратегічного планування комунікативної діяльності установи. Автор обґрунтовує, що першим кроком до актуалізації програм охоплення має стати закріплення їх у комунікативних стратегіях та планах комунікативних заходів органів публічного управління. При цьому слід ураховувати постійний розвиток і зміну медіапростору та зважати на те, що традиційні методи комунікації мають слабкий вплив на молоде покоління.
44
Litvinenko, N. V. "Філософська предметність маркетингового управління в освіті". Grani 18, № 2 (10 грудня 2014): 42–47. http://dx.doi.org/10.15421/1715037.
Повний текст джерелаАнотація:
Найбільше значення для філософського розгляду проблем освіти має привнесення у межах філософських засад маркетингового управління методології системного розгляду освітньої діяльності як соціального суб’єктоб’єктного процесу, в основі якого лежить задоволення потреб. Філософія освіти в особі філософії маркетингу та філософії управління отримала хорошу теоретикометодологічну базу як для синтезу ринкових інтерпретацій освітнього розвитку, так і розробки фундаментальних проблем щодо ролі освіти у постіндустріальному суспільстві як генератора соціального розвитку. Основним аспектом маркетингового регулювання освітньої царини з боку державних інститутів на сьогодні є підвищення якості освіти як основа росту людського потенціалу. При визначенні напрямів філософськоосвітнього аналізу маркетингового управління в освіті мають бути взяті до уваги і загальнометодологічні інтегративні зв’язки філософії, філософії освіти, філософії управління та філософії маркетингу, а також предметні особливості маркетингового управління, визначені соціокультурною специфікою розвитку освітньої сфери. Парадигмальний статус філософії освіти стосовно маркетингового управління в освіті проявляється в програмуванні нею форм соціальної діяльності, через які реалізуються освітні трансформації, і в визначенні парадигмальних основ стратегічного управління освітою, і в багатьох інших детермінуючих впливах.
45
Д’яченко, Ю. Ю., та А. В. Огар. "Особливості управління інноваційними процесами на підприємствах готельно – ресторанного господарства". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 53–57. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-53-57.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню особливостей управління інноваційними процесами на підприємствах готельно-ресторанного господарства, визначено основні поняття та елементи управління інноваційними технологіями. Розвиток інноваційних процесів у закладах готельно-ресторанного бізнесу є дуже актуальним, тому стає необхідним сформувати основні засади управління інноваційними процесами на таких підприємствах.
У статті визначено основні функції та напрями управління інноваційними процесами у закладах готельно-ресторанного господарства та розглянуто елементи стратегічного і оперативного управління інноваціями з подальшим розглядом їх основних аспектів. Визначено основні підсистеми підприємств готельно-ресторанного господарства, які беруть участь у розробці й реалізації інноваційної діяльності й безпосередньо впливають на неї. Попри складну економічну ситуацію в Україні, в сучасних умовах інноваційні процеси стають основним чинником розвитку закладів готельно-ресторанного бізнесу і дають змогу підвищити рівень конкурентоспроможності та якості обслуговування споживачів. Тільки при активному впровадженні науково-технічних досягнень, а також готовності закладів сфери гостинності до нововведень, можливо вижити в умовах світової конкуренції та постійних економічних перетворень.
46
Стецевич, А. І. "ЗНАЧЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ В ОПТИМІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 127–32. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є виявлення формування теоретико-методичних уявлень про поняття “ефек-тивність” та “оптимальність” в аспекті окреслення їх тотожностей та відмінностей. Аргументовано твердження, що оптимізація операційної діяльності полягає у виявленні сильних та слабких сторін діяльності підприємства, поточних ризиків та існуючих контрольних заходів, проявляється у визначенні такого обсягу виробництва, що зумовить можливості для підвищення операційної ефективності та зниження рівня витрат. У матеріалах дослідження виявлено особливості стратегічного управління діяльністю підприємств, що ба-зується на застосуванні логістичних концепцій. Окреслено цілі логістичної діяльності підприємства. До-сліджено особливості, прикладні засади та стратегічні пріоритети логістичних концепцій у сучасному еко-номічному середовищі, аргументовано доцільність їх використання при реалізації мети та цілей діяльності підприємства. Зазначено, що концепції кінця двадцятого століття базувалися на можливостях та потребах перегрупування затрат та скорочення запасів, що у повній мірі обумовлює виробничу маркетингову концепцію. Проаналізовано, що наступні концепції базуються на управлінні якістю, на визначенні та прогнозуванні попи-ту та забезпеченні скорочення запасів. Така концептуальна відмінність визначається видозміною підходів до організації виробництва та стратегії розвитку компанії. Серед методів наукового дослідження у статті використано метод експертних оцінок при побудові структурної форми логістичних концепцій, методи аналізу та синтезу при проведенні порівняльної характеристики понять “ефективність” та “оптималь-ність”, метод діалектики – при виявленні зв’язків між ефективністю операційної діяльності підприємства та оптимізацією товарно-матеріальних та грошових потоків.
47
Гончаренко, Г. А. "Компетенція Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки: адміністративно-правові аспекти". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (12 серпня 2020): 49–55. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1824.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються адміністративно-правові аспекти реалізації компетенції Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки. Встановлено, що компетенція Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки, включає повноваження і предмети відання та просторові межі його діяльності. ЇЇ структурними елементами є повноваження, відповідальність, правові засоби, форми та методи реалізації прав і виконання обов'язків в управлінні сектором безпеки. Звернуто увагу на те, що компетенція Верховної Ради України встановлює обсяг і зміст її діяльності з одночасним розмежуванням її функцій і функцій інших суб'єктів як за вертикаллю, так і за горизонталлю управлінської системи сектору безпеки.
Визначено, що Верховна Рада України має повноваження щодо призначення на посади (або надання згоди) чи на звільнення з посад окремих службових осіб сектору безпеки (наприклад, Голови Служби безпеки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Встановлено, що Верховна Рада України має повноваження стосовно прийняття законів, що регламентують діяльність органів сектору безпеки, було прийнято Закони: «Про національну безпеку України»; «Про Раду національної безпеки і оборони України»; «Про Службу безпеки України» та ін. Аргументовано, що Верховна Рада України має повноваження щодо затвердження загальної структури, чисельності, та визначення функцій Служби безпеки України, а також Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, Верховна Рада України надає законом згоду на обов'язковість міжнародних договорів та денонсацію міжнародних договорів України; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; здійснює реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та в НАТО; здійснює контроль за сектором безпеки; затверджує Державний бюджет, в тому числі і виділення коштів на розвиток сектору безпеки. Зроблено висновок, що у деяких випадках повноваження Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки досить докладно визначені в законодавстві, однак окремі з них фрагментарно, що вимагає вдосконалення його адміністративно-правового регулювання.
48
Diachenko, O. P., та O. G. Gab. "Методичний інструментарій стратегічного розвитку та нарощення конкурентоздатності морських портів України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню питань методичного інструментарію стратегічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності морських портів України. Державна політика розвитку морських портів має сприяти розвитку морської транспортної інфраструктури України та підвищенню конкурентоспроможності українських морських портів.Метою статті є дослідження та застосування методичного інструментарію стратегічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності морських портів України.Наукова новизна. Пошук методичного інструментарію діагностики та ідентифікації конститутивних факторів стратегічного розвитку морських портів України обтяжується певними характерологічними аспектами, що викликає потребу в удосконаленні методичного інструментарію ідентифікації конструктивних і деструктивних факторів стратегічного розвитку морських портів України. Здійснено SWOT-аналіз стратегічного розвитку морських портів України. Визначено фактори конструктивного та деструктивного характеру розвитку морських портів. Проаналізовано показники конкурентоспроможності країни в цілому та окремих її структур. Методом кореляційно-регресійного аналізу визначено вплив окремих факторів, таких як експорт, імпорт, транзит, вантажообіг на рівень конкурентоспроможності морської інфраструктури.Висновки. Розвиток транзитного потенціалу України має бути одним з найважливіших елементів стратегії сталого економічного зростання. За умов ефективного управління внутрішніми сполученнями та транзитними можливостями підвищення конкурентоспроможності держави можливе. У цьому зв’язку морська інфраструктура України має потужний потенціал, який повинен в подальшому використовуватися в повному обсязі для підвищення рівня національної економіки.При розрахунку індексу конкурентоспроможності стратегічного розвитку морських портів України необхідно враховувати кількість та обсяг товарних потоків, що в змозі обробляти порти тієї чи іншої держави з урахуванням географічних умов її розміщення. За допомогою кореляційного і графічного методу були встановлені не тільки рівень щільності зв’язків зазначених факторів, а й форми, які мають гетерогенний характер і спонукають для угруповання факторів відповідно до типів регресійних форм їх впливу на результативний показник.
49
Прокопенко, Жанна Володимирівна, та Ірина Миколаївна Мельник. "Механізм формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-69-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах розвитку лісового господарства є потреба в постійній оцінці ефективності системи управління. Це обумовлено тим, що лісогосподарські підприємства є суб’єктами господарювання, діяльність яких направлена на використання, зберігання та примноження стратегічного природного ресурсу України. Мета статті полягає в дослідженні механізму формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств. У процесі дослідження було встановлено, що економічний аналіз є особливою функціональною економічною наукою, яка проявляє себе як сукупність нових знань і на рівні наукових досліджень, і на рівні практики застосування його інструментарію. Встановлено, що отримані в результаті аналітичного інструментарію інформаційні ресурси перетворюються в систему спеціальних знань, що визначає тенденції розвитку економічних систем різних рівнів. Визначено, що економічний аналіз як науку та практичну діяльність можна розглядати з декількох аспектів: економічний аналіз як система генерування нових спеціальних знань, що в результаті визначають тенденції розвитку економічної науки; економічний аналіз як система генерування основного ресурсу постіндустріальної економіки інформації; економічний аналіз як засіб прийняття ефективних управлінських рішень в умовах динамічного розвитку зовнішнього середовища та жорстокої конкуренції. Економічний аналіз дозволяє ідентифікувати напрями розвитку підприємства для забезпечення його стійкого розвитку в умовах невизначеності.
50
Voronova, L. A. "ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СЕРЕД СТАРШИХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (16 вересня 2020): 27–33. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11379.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Нагальна необхідність реформування системи охорони здоров’я України потребує якісно нового підходу до управління як на державному рівні, так і на рівні закладу охорони здоров’я.
Мета дослідження – проаналізувати контингент старших медичних сестер з точки зору оцінки лідерських якостей та підготовленості в питаннях організації та управління в системі охорони здоров’я.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 25 старших медичних сестер комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини імені проф. М. Ф. Руднєва» Дніпропетровської обласної ради», які відповіли на запитання розробленого нами опитувальника.
Результати. При максимально можливій сумі балів, що дорівнює 250, сумарний середній бал був 180,32±4,06, що свідчить про необхідність більш ґрунтовної підготовки реальних і потенційних керівників із різних аспектів менеджменту. Їх позиції є досить сильними у відносинах із вищим керівництвом у питаннях стратегічного управління, в цілому позитивній оцінці інновацій, у глибоких знаннях професійних питань, а також в тому, що вони високо цінують колективи, в яких працюють. У той же час не завжди у них є досить чіткі критерії для оцінки якостей конкретних співробітників; вони явно не повністю довіряють і не завжди радяться з колективом, з одного боку, і, з іншого, недостатньо чітко контролюють його роботу.
Висновки. Розвиток лідерських якостей старших медичних сестер є запорукою підвищення ефективності управління сестринським персоналом.