Статті в журналах: "Арбітр"

1

Григор"єв, Д. Г. "Поняття: арбітр; арбітраж". Юриспруденція: теорія і практика, № 10 (2005): 56–59.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

СМОКОВИЧ, МИХАЙЛО. "Держава як незалежний арбітр у сфері земельних правовідносин". Право України, № 2020/10 (2020): 155. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-155.

Повний текст джерела

Анотація:

У Верховній Раді України 31 березня 2020 р. зареєстровано проєкт Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості спорів, що виникають у сфері земельних відносин та спорів щодо нерухомого майна” (Законопроєкт № 3296). Предметний аналіз положень цього документа дає підстави вважати, що вони є сумнівними з позицій їхньої відповідності окремим нормам Конституції України. Аналіз досліджень і публікацій показав, що останнім часом різні аспекти земельних правовідносин досить активно вивчаються політиками, науковцями і навіть суб’єктами господарювання і завдяки цьому було предметно висвітлено окремі аспекти теорії та практики цих правовідносин. Проте питання визначення місця і ролі держави у сфері земельних правовідносин крізь призму положень Законопроєкту № 3296 залишилося поза дослідницькою увагою науковців і практиків. Метою статті є здійснення системно-змістовного аналізу цитованих вище положень Законопроєкту № 3296 у поєднанні з нормами чинного законодавства України, з урахуванням вимог міжнародного права та сформованою практикою Європейського суду з прав людини, а також, з огляду на юридичні позиції Конституційного Суду України (КСУ), на предмет їхньої конституційності, тобто відповідності вимогам Конституції України. У процесі дослідження було використано методи аналізу, порівняння, системний метод, прогностичний, а також методи логіки і моделювання. Уперше на основі узагальнення норм Конституції України, юридичних позицій КСУ та інших джерел права сформовано правовий підхід, відповідно до якого встановлено, що положення Законопроєкту № 3296 суперечать низці норм Консти-туції України, оскільки нівелюють публічно-правовий статус України як незалежної, суверенної, демократичної і правової держави, що покладає на неї виконання відповідних конституційних обов’язків, зокрема: забезпечення особливої охорони землі, яка відповідно до ст. 14 Конституції України визнана основним національним багатством, що також вимагає від держави здійснення правового урегулювання земельних відносин, виконання функцій незалежного арбітра у сфері цих правовідносин, збереження основного національного багатства для майбутніх поколінь тощо; повноцінно не забезпечують правовий режим землі, особливість якого полягає у подвійній правовій природі такого об’єкта, в основі якого поєднано публічноправовий і приватноправовий аспекти, а саме: земля є неоціненним об’єктом природи, загальне користування яким Конституцією України (ч. 2 ст. 13) гарантується державою кожному (публічно-правовий аспект правового режиму землі), і водночас земля є об’єктом господарювання, право власності на який може набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України) (приватноправовий аспект правового режиму землі) тощо. У контексті викладу підсумкових узагальнень автором публікації встановлено: 1) положення п. 2 Законопроєкту № 3296, які передбачають розширення юрисдикції господарських судів в аспекті вирішення спорів у сфері земельних відносин, зокрема й тих, які виникають щодо прав на земельну ділянку з суб’єктом владних повноважень, є неконституційними через їхню невідповідність положенням статей 13, 14 і частинам 1, 5 ст. 125 Конституції України; 2) приписи п. 2 Законопроєкту № 3296 порушують конституційний принцип спеціалізації судів, і, по суті, підміняють публічноправові відносини приватноправовими. Такі “законодавчі новели” безпідставно і в неконституційний спосіб звужують предметну компетенцію адміністративних судів в Україні і неправомірно розширюють юрисдикцію господарських судів; 3) публічно-правовий статус держави зобов’язує її бути незалежним арбітром у сфері земельних правовідносин, дбати про збереження землі як основного національного багатства, що має виключно важливу цінність для майбутніх поколінь, натомість практична реалізація приписів п. 2 Законопроєкту № 3296 призведе до незабезпечення виконання державою своїх конституційних обов’язків в аспекті гарантування особливої охорони землі, забезпечення прав людини, що зрештою зумовить підрив авторитету України як самостійної, незалежної і демократичної держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Смокович, М. "Держава як незалежний арбітр у сфері земельних правовідносин". Право України, № 10 (2020): 155–70.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Нагнибіда, В. "Виконуваність рішення міжнародного комерційного арбітражу у світлі теорії та практики правозастосування". Юридичний вісник, № 1 (6 серпня 2020): 246–52. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1618.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження. Зокрема, автором доводиться, що поста-новлення арбітражного рішення у спорі між учасниками міжнародного комерційного обороту є кінцевою метою арбітражного розгляду, як і при вирішенні спорів у судах. Така мета повинна слугувати гарантією подальшого виконання арбітражного рішення. Саме тому після встановлення компетенції на розгляд і вирішення спору арбітр (арбітри) на основі наданих сторонами доказів, фактичних обставин і положень застосовуваного права мають вирішити спір шляхом постановлення вмотивованого рішення, яке б могло бути приведене до виконання стороною, на користь якої воно винесено, у т. ч. у примусовому порядку. З огляду на це видається актуальним завдання наукового осмислення вимог до арбітражних рішень їх виконуваності з погляду перспектив захисту прав та інтересів учасників міжнародного комерційного обороту. Дослідження побудоване через призму вивчення вимог до арбітражних рішень, а саме вимог до змісту, форми та порядку постановлен-ня таких рішень. Досліджуються питання вмотивованості рішень та обов'язку складу арбітражу поста-новлення вмотивованого рішення, а також випадки, коли допускається постановлення рішення без наведення обґрунтування. Окремо досліджуються питання формальних вимог до арбітражних рішень: постановлення у письмовій формі, наявності дати, підпису арбітрів і зазначення місця арбітражу. Окремо звертається увагана питання місця арбітражу. Акцентується увага на тому, що це є юридичний критерій, за яким оцінюється чинність арбітражного рішення. В арбітражному середовищі це право відоме також як lex arbitri. Окремо розглядаються вимоги до порядку постановлення рішень, прийняття їх більшістю від складу арбітражу та направлення сторонам спору. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що склад арбітражу повинен вживати усіх розумних і необхідних заходів, щоб постановити рішення, яке б відповідало вимогам, встановленим правом місця арбітражу, було вмотивованим і виконуваним. Зазначені вимоги до рішення арбітражу у переважній більшості правопорядків та арбітражних Регламентів закріплені нормативно. У статті наводяться норми міжнародних актів і положення актів національного права, які обґрунтовують висновки автора.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Romanuk, Victor, Victoria Petrovich, Vadim Smoluk та Igor Bychuk. "Програма спеціальної фізичної підготовки арбітрів у футболі". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 143–48. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-143-148.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Рівень спеціальної фізичної підготовленості арбітра напряму впливає на кількість і якість помилкових рішень. Тому розроблення й упровадження в процес підготовки арбітрів ефективних тренувальних програм є актуальним. Мета роботи – обґрунтувати ефективність експериментальної програми спеціальної фізичної підготовки арбітрів у футболі. Методи дослідження. Реакцію організму на тренувальне навантаження вивчали за допомогою годинника-пульсометра Polar M200. Середній вік обстежуваних – 30 років. Програму апробовано на 10 арбітрах. Перший етап досліджень передбачав планування, на другому здійснено теоретичну розробку експериментальної програми. Завданням третього етапу було апробувати програму на практиці. На четвертому етапі вивчали її ефективність. Результати роботи. Експериментальна програма складається з одного тренувального мезоциклу, який містить утягувальний, базовий та контрольно-підготовчий мікроцикли. Вони складаються з тренувальних занять, які залежно від дії на організм мають сім напрямів: рівномірне тренування; рівномірне тренування +; рівномірне й базове; рівномірне та темпове; базове тривале; темпове+; темпове й максимальне тренування. Висновки. Апробація експериментальної програми підтвердила її ефективність. Виявлено збільшення темпу долання десятикілометрової дистанції при однаковій середній частоті серцевих скорочень, яке супроводжувалося тенденцією до зменшення енергозатрат. Аналіз індексу бігу засвідчив позитивну динаміку змін спеціальної фізичної підготовки в умовах експериментальної програми в групі досліджуваних загалом і в кожного арбітра зокрема. На початку реалізації програми середньогруповий індекс бігу оцінювали як «середній» і покращився за період реалізації програми до рівня «дуже хороший».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Торбас, О. "Способи реалізації суддівського розсуду в кримінальному процесі України". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 209–12. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).547.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу способів реалізації розсуду суддями на судових стадіях кримінально-го процесу України. У статті автор зазначає, що всі повноваження суду першої інстанції, в яких може бути застосовано розсуд, можна поділити на чотири кате-горії: 1) суддівський розсуд, що стосується порядку дослідження доказів; 2) суддівський розсуд, що стосу-ється порядку реалізації судового слідства; 3) суддів-ський розсуд, що стосується забезпечення руху кри-мінального провадження; 4) суддівський розсуд, що стосується забезпечення здійснення судового розгляду. При цьому автор зазначає, що здебільшого суддівський розсуд стосується або порядку дослідження доказів, або порядку здійснення судового розгляду. Водночас законодавець послідовно реалізує запропоновану ним тезу «суддя – це арбітр», суттєво обмеживши роль суду в процесі формування обсягу доказів та їх досліджен-ні. Дійсно, саме суд визначає обсяг доказів, що будедосліджуватися, проте предметом оцінки можуть бути лише ті докази, які були надані учасниками кримі-нального провадження. Суд не може на власний розсуд розширити таку сукупність, а її звуження потребує досить ґрунтовної аргументації.Також автор зазначає, що у зв’язку з подібністю процедур суддівський розсуд, що застосовується в суді першої інстанції, подібний до суддівського розсуду при перегляді судових рішень в апеляційному та каса-ційному порядку. За таких умов суддівський розсуд найбільш яскраво проявляється в процесі скасування судових рішень судами апеляційної та касаційної ін-станції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримі-нального процесуального закону. Автор зазначає, що для встановлення істотності порушення вимок КПК України суд має: 1) встановити, які саме права мав відповідний учасник кримінального провадження; 2) встановити, чи булі ці права порушені; 3) визначити, чи можна вважати відповідне порушення прав істот-ним порушенням вимог КПК України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Семаніва, Ю. В. "ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МОРСЬКОЇ АРБІТРАЖНОЇ КОМІСІЇ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 12 (6 травня 2019): 339–48. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v12i0.241.

Повний текст джерела

Анотація:

Зазначена стаття досліджує питання внутрішньої організації роботи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Розглянуто основні засади внутрішньої організації роботи Морської арбітражної комісії як автономної структури, яка діє на підставі положення, що є частиною Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». У статті проаналізовано внутрішню організаційну структуру та розглянуто всі її складові. Зокрема проаналізовано повноваження та правовий статус Голови МАК і його заступників, Президії МАК, Секретаріату МАК та арбітрів. Зроблено висновок про те, що МАК за внутрішньою організацією роботи поєднує у собі специфічні ознаки внутрішньої організації роботи громадських організацій та внутрішньої організації роботи державних органів. This article investigate a question concerning an internal organization of the Maritime Arbitration Commission at the Chamber of Commerce in Ukraine. The basic principles of internal organization of the Maritime Arbitration Commission as an autonomous structure, which operates under the provisions of that part of the Law of Ukraine «On International Commercial Arbitration*. The article analyzes the internal organizational structure and describe all of its components. The report analyzes the powers and legal status Chairman and his deputies, the Bureau, Secretariat and arbitrators. It is concluded that the internal organization of Maritime Arbitration Commission combining specific features of the internal organization of the NGOs and the internal organization of the government bodies.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Прилуцька, Аліна Вікторівна. "АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ ПРАВОВИХ СПОРІВ У ФЕДЕРАЛЬНИХ СУДАХ США". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 157–63. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті дається загальна характеристика сучасних окремих альтернативних способів вирішення правових спорів у Сполучених Штатах Америки. Суди в США використовують способи альтернативного вирішення спорів, щоб допомогти державним службовцям та приватним громадянам вирішувати скарги та спори в багатьох сферах, включаючи господарську діяльність. Процедури альтернативного вирішення спо- ру відрізняються залежно від штатів, і це робиться із самого початку запровадження таких способів, тому в статті проаналізовані законодавчі акти США, що першими почали регулю- вати різні форми альтернативних способів вирішення правових спорів, зокрема: Закон про реформу цивільного судочинства 1990 р. (CJRA), що вимагав від усіх дев’яносто чотирьох федеральних окружних судів прийняття відповідних процедур, та Закон про альтернативне вирішення спорів 1998 р., який вимагав наявність АВС в усіх районах. Також слід зазначи- ти, що використання альтернативного врегулювання спору швидко розширилося у 1990-х роках у відповідь на низку законів, які досі керують використанням АВС у федеральних судах Сполучених Штатів. У статті відзначено, що до приватних процедур альтернативних способів урегулювання спорів відносяться ті, які застосовуються виключно на основі добровільного волевиявлення сторін, а саме: переговори, посередництво, арбітраж та інші. Дані способи у своєму регулю- ванні є самостійними і незалежними від судової системи, характеризуються високим ступе- нем диспозитивності з мінімальним втручанням із боку держави. У статті проаналізовано такі форми альтернативного вирішення спору, як арбітраж, оцінка справи, спільна практика співпраці, кооперативна практика, раннє нейтральне оцінювання, фасилітація, медіація, міні-судовий процес, переговори, нейтральне встановлення фактів, омбудсмен, судові розгляди Pro Tem, мирова конференція, спрощений суд присяжних. Оха- рактеризовано кожну з форм альтернативного вирішення спору з наведенням прикладів. Також у статті зазначено відмінність одних форм вирішення спорів від інших, зокрема арбі- тражу від медіації, міні-судового процесу і судового розгляду Pro Tem від спрощеного суду присяжних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Нагнибіда, В. І. "Ефективний захист як ціль правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 223–26. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).550.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються питання ефективності між-народного комерційного арбітражу та ефективного пра-вового захисту. У світлі практики Європейського суду з прав людини автор досліджує сучасні підходи до розу-міння ефективності в праві. Встановлено, що ефектив-ність засобу юридичного захисту зазвичай пов’язуєть-ся з такими його характеристиками, як доступність, достатність, визначеність. При цьому під час оцінки ефективності враховуються також загальний правовий та політичний контексти, в яких вони функціонують, та конкретні обставини справи заявника, незалежність таких заходів захисту від дій держави тощо. На основі аналізу автором зроблено висновок, що міжнародний арбітраж як раз і є тим ефективним засобом правово-го захисту, до якого звертаються сторони, підписую-чи арбітражну угоду. Його ефективність як способу вирішення комерційних спорів та захисту прав учас-ників міжнародних відносин залежить не лише від «ефективного» арбітражного розгляду, який зазвичай врегульовується Регламентом. У розумінні ефектив-ної арбітражної процедури варто виділяти збалансо-ваність і ефективність використовуваного сторонами Регламенту і те, наскільки передбачені ним процедури та процесуальні дії є розумними з позиції їх доступно-сті сторонам, достатні для потреб захисту порушених прав, визначені та ефективні з точки зору витрат часу і коштів сторін. При цьому автором обґрунтовано, що ефективність арбітражу залежить від поведінки самих сторін спору та їх юридичних радників, складу арбіт-ражу, а також характеру і складності самої справи та положень права, застосовуваного до арбітражного розгляду (lex arbitri). Адже, які б ефективні процеду-ри не були закладені в Регламенти, незнання їх Сто-ронами спору та їх представниками, чи небажання їх використовувати з метою затягування процесу, або ж з метою формування доказів для подальших юрисдик-ційних заперечень у судах місця арбітражу, так само як і оцінка складом арбітражу наданих доказів, юрис-дикційних заперечень тощо, можуть суттєво впливати як на швидкість арбітражного розгляду, так і на ефек-тивність захисту стороною своїх прав.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Нагнибіда, В. "Зміст та значення арбітрабільності предмета спору у правозастосовній діяльності арбітражу". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 209–17. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1943.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються питання змісту правової категорії арбітрабільності предмета спору під час розгляду і вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Автор вказує на доктринальне походження терміна арбітрабільності, що із часом поширився й у нормативній площині в межах законодавства окремих юрисдикцій. Наголошується, що об'єктивна арбітрабільність залежно від контексту може відноситись як до характеристики предмета конкретного спору чи категорії спорів, так і визначати допустимий предметний обсяг компетенції арбітражного суду в межах певної правової системи, чому й кореспондує відповідний термін «арбіт-рабільність» в його предметній, об'єктивній складовій. Вивчається значення арбіт-рабільності спору як передумови арбітражного розгляду загалом та передумови здійснення правозасто-совчої діяльності складом арбітражу зокрема. Так, автор стверджує, що належним чином встановлена неарбітрабільність спору (як арбітражем, так і державним судом) залежно від стадії арбітражного розгляду свідчить або про припинення арбітражного процесу у зв'язку з відсутністю у складі арбітражу компетенції на вирішення спору, або про скасування чи неможливість виконання арбітражного рішення у відповідній державі. Зважаючи на це та з огляду на завдання складу арбітражу постановити виконуване рішення, аналіз об'єкта спору на предмет його арбітрабільності є важливою передумовою арбітражного розгляду, однією із гарантій успішного визнання та приведення до виконання постановленого арбітражного рішення. Резюмується, що питання арбітрабільності предмета спору як передумови правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі є багатоаспектним та потребує дослідження у взаємозв'язку таких складових елементів проблематики: 1) категорій спорів, що за законодавствами окремих держав визначаються як арбітрабіль-ні та неарбітрабільні; 2) аспектів визначення застосовного до арбіт-рабільності права; 3) встановлення суб'єктів, компетентних вирішувати питання арбітрабільності на різних стадіях арбітражного розгляду, при визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Кравцов, Сергій Олександрович. "ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД І МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ". Часопис цивілістики, № 44 (27 березня 2022): 51–59. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i44.456.

Повний текст джерела

Анотація:

Арбітраж, можливо, стає найпопулярнішим методом вирішення спорів у бізнес-спільноті. Однією з переваг арбітражу є конфіденційність, високий рівень свободи для сторін ведення справ за своїм бажанням щодо вибору складу арбітрів, норм матеріального права і відповідно вибору виду міжнародного комерційного арбітражу, до якого вони можуть звернутися для врегулювання спору, однак автономія сторін не є абсолютною і може бути обмежена нормами національного або міжнародного законодавства. Належний розгляд справи у міжнародному комерційному арбітражі є запорукою підвищення його ефективності. Ця теза має на меті довести, що ст. 6 (1) Європейської конвенції з прав людини повинна мати місце під час розгляду спорів в міжнародному комерційному арбітражі. Крім того, кінцевою метою є показати, що процесуальні вимоги за ст. 6 (1) ЄКПЛ застосовуються безпосередньо перед арбітрами чи арбітражними судами на основі горизонтального ефекту прав людини. На підтвердження цього у статті проаналізовані численні теоретичні погляди як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, а на прикладі рішень Європейської Комісії з прав людини такі Європейського Суду з прав людини проілюстровано еволюцію застосування ЄКПЛ під час розгляду спорів в арбітражі та національних судах. Саме дотримання таких міжнародних стандартів судочинства, як право на справедливий судовий розгляд неупередженим складом суду, право бути заслуханим у суді стане беззаперечною підставою для підвищення довіри сторін зовнішньоекономічних договорів для обрання саме міжнародного комерційного арбітражу як єдиного органу щодо врегулювання спорів. Крім того, у статті розкривається питання прямого та непрямого застосування ЄКПЛ до арбітражу і відповідальність держав-учасниць за порушення як своїх негативних, так і позитивних зобов’язань. Розкриті питання мають фундаментальне значення не лише для доктрини міжнародного комерційного арбітражу, але й для практичного застосування національними судами у своїй правозастовчій діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

KALINICH, B., A. KROTOV, S. LYNNYK, Oxana Yelisyeyeva, and VASYL Belozertsev. "TRAFFIC ARBITRATION." HERALD OF KHMELNYTSKYI NATIONAL UNIVERSITY 296, no. 4 (June 2021): 84–87. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5740-2021-296-4-13.

Повний текст джерела

Анотація:

In modern conditions, the rapid development of the global information society is being formed and taking place. The colossal level of development of network technologies allows users to earn money on the Internet in different ways. So today, earnings from traffic arbitrage is just one of the most profitable types on the Internet. You can make money on advertising on the Internet, if you can attract visitors to a particular site and consistently redirect them to another network portal. The work of an arbitrator is a daily hard work, you need to be constantly looking for new ideas, analyze successful cases and failures. The first large-scale example of the traffic business was the launch of an affiliate program by Amazon in July 1996. At that time, it was not the first, but certainly the most popular on the Internet. For a long time, this program was considered one of the most convenient “entry points” in the field for beginners. But in April 2020, Amazon reduced its commission payments immediately by 80%, making it much less attractive to webmasters. Today, traffic arbitrage is a very promising area in terms of earnings. This is a risky business, because without a competent approach to the case, without analyzing the market situation and without observing the statistics, you can lose a lot of time and money. Buying traffic is already an expense, and whether there will be income and what size is unknown. Even experienced professionals do not immediately make a profit. The article highlights the specifics of traffic arbitrage, webmaster work, CPA network. The essence of the arbitrator’s work, methods of profit and basic principles of work are revealed. The pros and cons, advantages and risks of arbitration in the field of digital marketing are considered. The main steps from which to start a robot in the traffic business are highlighted step by step. Features of work of the arbitrator and CPA-networks are revealed. The answers of the work for the last years according to the scientometric databases Google Scholar and ResearchGate are analyzed. It is determined that traffic arbitrage is a unique and risky field that requires technical skills and analytical skills from specialists. The main components for successful work with traffic are generalized. Various sources of income and the main search engines from traffic arbitrage are described. Traffic sources are analyzed. the corresponding conclusions are made. Insufficient number of scientific works on current trends in traffic arbitrage has been proved.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Сліпачук, Т. "Морський арбітраж в Англії". Юридичний журнал, № 6 (120) (2012): 120–22.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Зелов, Н. С. "Визитная карточка старого Арбата". Библиография, № 2 (373) (2011): 63–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Волощук, О. "Міжнародний комерційний арбітраж: причини популярності". Юридический вестник, № 4 (2010): 69–74.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Сенюта, І. Я. "Медичний арбітраж (третейство) в Україні". Медичне право, № 2 (22) (2018): 41–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Силард, Лена. "Арбат Андрея Белого". Russian Literature 58, № 1-2 (липень 2005): 277–88. http://dx.doi.org/10.1016/j.ruslit.2005.07.017.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Serhii, Dus, Vozniuk Tetiana, and Seniv Mariana. "Psychophysiological properties of basketball referees." Physical culture, sports and health of the nation 297, no. 7(26) (2019): 175–81. http://dx.doi.org/10.31652/2071-5285-2019-7-26-175-181.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Родзєвіч, П. "Інвестиційний арбітраж у польсько-українських відносинах". Wroclawsko-Lwowskie zeszyty prawnicze, N 3 (2012): 134–45.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Примак, В. "Міжнародний арбітраж і суди: проблеми взаємодії". Юридична Україна, № 10 (142) (2014): 89–90.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Притика, Ю. "Арбітраж у Франції: історія та сучасність". Підприємництво, господарство і право, № 9 (2003): 47–51.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Васькин, А. "Как Александр Пушкин на Арбате поселился..." Москва, № 6 (2013): 224–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Silvestri, E. "ITALY: NO COUNTRY FOR ARBITRATORS?" Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, no. 112 (2020): 49–51. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2195/2020/1.112-9.

Повний текст джерела

Анотація:

The title of my presentation, besides being a play on the title of the Coen brothers film, makes it clear that Italy is not exactly the most hospitable environment when it comes to the popularity of arbitration. It is true that statistical data, when available, concern essentially institutional arbitration (the empirical data are not really updated. The only comprehensive survey of ADR in Italy concerns 2016; in that year the total number of arbitration procedures carried out by private and public institutions was 708 (784 in 2015) and can be considered misleading, at least to a certain degree, since nothing is officially known of the phenomenon of ad hoc arbitration, which, apparently, is very popular but escapes survey. In any event, my purpose here is to sketch out some of the reasons why arbitration is still an elitist method for resolving disputes, in general – as we will see – commercial disputes.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

SENYUTA, I. YA. "Arbitration in Medical Cases in Ukraine." Medicne pravo 2018, no. 2 (October 10, 2018): 42–49. http://dx.doi.org/10.25040/medicallaw2018.02.042.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Tyurin, S. F. "INVESTIGATION OF THE ASYNCRONOUS ARBITER." Vestnik of Ryazan State Radio Engineering University 63 (2018): 77–83. http://dx.doi.org/10.21667/1995-4565-2018-63-1-77-83.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Kashapov, M. M., T. V. Ogorodova, and M. T. Ibragimov. "Professional Development of the Sports Referee Personality." Bulletin of Irkutsk State University. Series Psychology 33 (2020): 15–30. http://dx.doi.org/10.26516/2304-1226.2020.33.15.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Sabrekov, Aleksandr Faritovich. "Kommentarii k diskussii mezhdu A.V. Naumovym i M.V. Glagolevym, razvernutoy v zhurnale «Dinamika okruzhayushchey sredy i global'nye izmeneniya klimata»." Environmental Dynamics and Global Climate Change 5, no. 1 (December 15, 2014): 57–71. http://dx.doi.org/10.17816/edgcc5157-71.

Повний текст джерела

Анотація:

В конце календарного 2013 года мне было предложено выступить в качестве арбитра в научной дискуссии, которая началась между к.б.н. М.В. Глаголевым и д.б.н. А.В. Наумовым в формате «Открытого обращения» последнего и комментариев к нему первого. ...

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Саргсян, Оганес Завенович, Арман Геворкян, Эмма Валерьевна Хачатурова та Барегам Хачикович Мнацаканян. "Психологические факторы, обеспечивающие надежную деятельность футбольного арбитра". Živaâ psihologiâ 2, № 4 (31 грудня 2015): 301. http://dx.doi.org/10.18334/lp.2.4.35131.

Повний текст джерела

Анотація:

В данной работе с помощью общепринятыми в психологии экспериментально-лабораторными и тестовыми методами, и методом наблюдения были выявлены некоторые психологические факторы, которые воздействуют на соревновательный процесс футбольного матча, и в частности на надежную деятельность футбольного арбитра.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Маніло, Ю. В. "Базові моделі підготовленості футбольних арбітрів різної кваліфікації". Фізичне виховання, спорт і культура здоров"я у сучасному суспільстві, № 1 (25) (2014): 71–75.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Петрарка, Петро. "Колискова на Арбаті, або ж Син-індиго". Україна, № 3 (2008): 112.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Koldov, Yehor, та Oleh Koldov. "Право на справедливий судовий розгляд в міжнародному комерційному арбітражі". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 3 (28 червня 2020): 64–74. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Право на справедливий судовий розгляд є актуальним і дискусійним, на сьогоднішній день є різноманітні погляди науковців в рамках правової доктрини і правові позиції Європейського суду з прав людини. Реалізація і застосування такого права є необхідною умовою для становлення демократичної держави. Виходячи із практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення елементів права на справедливий судовий розгляд, можна окреслити, що дане тлумачення здійснюється автономно, динамічно, Суд у певних випадках застосовує принцип пропорційності та розсуду держав. На сьогоднішній момент є різне розуміння співвідношення арбітражної процедури і права на справедливий судовий розгляд, закріплене в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже фактично Міжнародний комерційний арбітраж лише частково регулюється національним законодавством, а більше охоплюється або угодою сторін, або власними нормами. Міжнародний комерційний арбітраж є різновидом alternative dispute resolution (альтернативні способи вирішення спорів), що є актуальним з точки зору дослідження, оскільки підвищення ефективності альтернативних способів є можливістю розвантажити навантаження на національні суди, чим в свою чергу покращити процедуру розгляду, вирішення і виконання судових рішень. Арбітражна процедура відповідає вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод, що засвідчують відповідні правові позиції Європейського суду з прав людини. Тому, обираючи Міжнародний комерційний арбітраж сторони не обмежують себе в праві на справедливий судовий розгляд. Існують дискусійні точки зори з приводу деяких елементів права на справедливий судовий розгляд в рамках Міжнародного комерційного арбітражу. Як раз вимога публічності у науковців викликає різне ставлення, одні вважають, що через загальну вимогу конфіденційності це не відповідає вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції, інші вважають, що така вимога реалізуються в рамках арбітражної процедури, хоча і не в класичному розумінні цього права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Коваленко, Оксана. "Поняття «стейкхолдер» та їх роль у роботі сучасного університету". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 98–105. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Створення єдиного освітнього простору обумовлюється роботою зацікавлених осіб або груп осіб, які безпосередньо зацікавлені в роботі університету. Роль кожного із стейкхолдерів обумовлена роботою університету. Адміністрація університету виконує, як правило, роль арбітра. Вона регулює відносини між науковими працівниками та студентами, між студентами та роботодавцями (через укладання договорів з останніми про надання кваліфікованих працівників у тій чи іншій сфері). Стейкхолдери – зацікавлені сторони, також зацікавлені особи (від англ. stakeholders) – фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес у діяльності університету, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на діяльність. «Стей кхолдер-менеджмент в університеті» (Stakeholder Management) – управління групами осіб, які працюють, навчаються або іншим чином дотичні до роботи університету, оскільки провідними закладами вищої освіти є саме ті, що відповідать європейським стандартам вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Терещенко, Тетяна. "Характеристика загальної фізичної працездатності футбольних арбітрів і спортсменів". Theory and Methods of Physical Education and Sports, № 1 (21 грудня 2014): 130–33. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2015.1.130-133.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Хрімлі, О. "Міжнародний комерційний арбітраж: теоретико-правові питання функціонювання інституту". Юридична Україна, № 7/8 (163/164) (2016): 24–29.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Мамон, Зоя. "Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 3 (53) (2010): 3–9.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Haustov, S. A. "Role of the supreme court in the system of state power USA." MGIMO Review of International Relations, no. 3(12) (June 28, 2010): 179–86. http://dx.doi.org/10.24833/2071-8160-2010-3-12-179-186.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье анализируется статус и деятельность Верховного суда, который занимает важное место в конституционно-правовой системе США и играет существенную роль в их политической жизни. На примере знаковых правовых прецедентов показано, что Верховный суд наделен полномочиями высшего общенационального суда и правового арбитра конституционности. Решения Верховного суда развивают конституционно-правовую доктрину в области прав и свобод личности.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Мельник, Людмила. "Москва. Старий Арбат. Культурний центр України". Українознавство, № 3 (2006): 202–5.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Arkhipova, Elena Afanas'evna, and Lyudmila Pavlovna Grigor'eva. "KONSTANTIN BALMONT AND IVAN ARBITA: ON THE PROBLEM OF SELF-IDENTIFICATION." Philological Sciences. Issues of Theory and Practice, no. 2-1 (February 2018): 12–16. http://dx.doi.org/10.30853/filnauki.2018-2-1.2.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Г.В., Сулайманова, та Донкова Н.В. "МОРФОМЕТРИЯ ГЕПАТОЦИТОВ НА РАЗЛИЧНЫХ ЭТАПАХ РАЗВИТИЯ ЦЫПЛЯТ-БРОЙЛЕРОВ КРОССА АРБОР АЙКРЕЗ". Bulletin of KSAU, № 3 (19 березня 2020): 111–17. http://dx.doi.org/10.36718/1819-4036-2020-3-111-117.

Повний текст джерела

Анотація:

Цель исследования – изучение возрастной динамики морфометрических показателей гепатоцитов цыплят-бройлеров кросса Арбор Айкрез на разных этапах развития. Объектом исследования послужила печень птицы семи возрастных групп с суточного до 42-суточного возраста. Гистологические препараты печени готовили по общепринятым методикам, окрашивали гематоксилином и эозином. Морфометрию гепатоцитов проводили с помощью программы Cito 2.0. У цыплят-бройлеров гепатоциты полигональной формы, ядра окрашиваются ярко базофильно, имеют овальную или округлую форму. По периферии печеночной дольки видны портальные триады, включающие в себя междольковые вену, артерию и желчный проток. В суточном возрасте у цыплят-бройлеров площадь гепатоцитов составила 23,66±1,06 мкм2; площадь ядра – 7,81±0,32; площадь цитоплаз-мы – 15,80±0,81 мкм2. На основании проведенного исследования установлено, что рост и цитодиференцировка гепатоцитов у цыплят-бройлеров кросса Арбор Айкрез за период выращивания с суточного до 42-суточного возраста имеет ряд закономерностей. Наиболее интенсивный рост площади гепатоцитов во всех трех зонах печеночной дольки отмечается до 14-суточного возраста: в первую неделю увеличение площади гепатоцитов составило 33,69 %, во вторую неделю – 37,46 %. В первую неделю жизни наиболее интенсивно увеличивается площадь ядер гепатоцитов и достигает 10,58±0,07 мкм2. Наибольшее снижение ядерно-цитоплазматического отношения, отражающего степень цитодиференцировки гепатоцитов цыплят-бройлеров кросса Арбор Айкрез, отмечалось с 7-е по 14-е сутки развития. Значимых различий в скорости роста площади ядер и цитоплазмы гепатоцитов в различных зонах классической дольки (перивенулярной, интермедиальной, перипортальной) не выявлено.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Nahnybida, V. I. "Арбітраж як суб’єкт правозастосування при вирішенні міжнародних комерційних спорів". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 78–86. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є дослідження механізму встановлення юрисдикції арбітражного суду на вирішення комерційних спорів, аналіз поняття та змісту концепції арбітрабільності. Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей делегування міжнародному комерційному арбітражу правозастосовчих функцій державними судами. Так, стверджується, що, делегуючи такі функції, держава автоматично не виключає вказані категорії спорів з-під юрисдикції судів. Лише при наявності письмової арбітражної угоди, яка відповідатиме вимогам чинності, дійсності та виконуваності, дотримання вимог арбітрабільності спору, а також реалізації однією зі сторін наміру вирішити спір саме в порядку арбітражу шляхом подання звернення в арбітраж (позовної заяви) такий спір виключається з юрисдикції державних судів та розглядається арбітражем. Висновки. Беручи до уваги договірні передумови передачі спору на вирішення міжнародних комерційних арбітражів, арбітрабільність спорів дійсно є критерієм, що окреслює сферу правомочностей сторін спору щодо вибору й передачі на вирішення арбітражу певних, визначених категорій спорів (визначає межі договірної свободи сторін), а з іншого боку – на етапі виникнення спору дозволяє складу арбітражу виявити належність конкретного спору до тих, які можуть бути вирішені арбітражем, відмежовуючи таким чином сферу підвідомчості спорів державним судам. Положення проаналізованих норм свідчать, що на рівні українського законодавства створено відповідний механізм реалізації положень Нью-Йоркської конвенції 1958 р. й учасники, які уклали угоду про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, дійсно мають право скористатися саме таким способом альтернативного вирішення спору з його одночасним вилученням з юрисдикції державних судів, що забезпечується положеннями процесуального кодексу про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Притика, Ю. Д. "Онлайн-арбітраж: поняття, ознаки та перспективи впровадження в Україні". Вісник Національної академії правових наук України 25, № 3 (2018): 186–95.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Шаталюк, А. "Міжнародний арбітраж як дієвий засіб вирішення міжнародних господарських спорів". Актуальні проблеми правознавства, Вип. 2 (18) (2019): 95–99.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Голубенко, І. І. "Проблеми формування арбітражного застереження в законодавстві про міжнародний арбітраж". Студентський бюлетень цивілістики, Вип. 1 (2014): 342–64.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Рощупкина, А. А. "Происхождение и предназначение судей". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 75, № 3 (липень 2021): 95–98. http://dx.doi.org/10.18411/lj-07-2021-99.

Повний текст джерела

Анотація:

В настоящем исследовании автором определены особенности происхождения института судей в Российской Федерации, генезис их правового статуса и предназначения до сегодняшнего момента. Установлено, что основным предназначением судьи является осуществлением правосудия по возникающим в обществе спорам и конфликтам. Судьям предоставлены определенные гарантии действующим законодательством, обеспечена повышенная защита от посягательств на их личность, связанных с осуществлением им профессиональной деятельности, что подтверждает уникальную роль судьи как арбитра в жизни общества и государства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Prytyka, Yu D. "Online-Arbitration: The Concept, Signs And Perspectives Of Implementation In Ukraine." JOURNAL OF THE NATIONAL ACADEMY OF LEGAL SCIENCES OF UKRAINE 25, no. 3 (2018): 186–95. http://dx.doi.org/10.31359/1993-0909-2018-25-3-186.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Нагорна, О. "Поняття "міжнародний арбітраж" у контексті професійної підготовки майбутніх арбітражних юристів". Освітній простір України, Вип. 9 (2017): 107–12.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Дробот, О. О. "Міжнародний комерційний арбітраж: аспекти діяльності в Україні та за кордоном". Вісник Дніпропетровського університету. Правознавство, вип. 5 (1999): 133–55.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Reams, Lester C. "Arbitration vs Litigation – Has the Business Mindset Used the Mandatory Arbitration Clause/Agreement to Compromise the Right to Trial to Resolve Business Disputes in the United States." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration 11, no. 1 (2019): 23–35. http://dx.doi.org/10.17721/2616-9193.2019/11-3/7.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of the article is to reveal whether the business mindset has used the mandatory arbitration clauses/agreements to compromise the US consumer’s right to a trial to resolve business disputes in the United States. Methodology. The results of the study were obtained by the following methods: systematic and comparative methods – to determine the essence and peculiarities of historical business behavior, business ethics and mindset; time, cost and mindset factors in arbitration vs litigation from the businesses’ and consumers’ perspectives; analysis and synthesis methods – to reveal the complex historic factors and interests that pre-determined the formation and application of arbitration. Findings. In accordance with the study objectives, the author: 1) identified that business mindset was focused on making a profit and doing whatever it takes to make that profit and achieve the ambition of the business owner(s); 2) observed that companies’ bend towards arbitration in the US developed as a way to avoid profit loss and avoid obstacles that would impede business for achieving it ambition due to high cost and duration of litigation; 3) revealed that there was concerted effort between business and pro-business supporters to favor the use of mandatory arbitration, which waived the right to trial; 4) discovered that actions to ban mandatory arbitration have been pre-empted by the Federal Arbitration Act; 5) unveiled that during COVID 19, while jury trials are on hold, proceedings whether litigation or arbitration are still taking place remotely; 6) concluded that the business mindset used the mandatory arbitration clause/agreement to compromise the right to trial to resolve business disputes in the United States. Originality. The author offers original insights and interpretation of historic factors leading to the development and transformation of arbitration, as an alternative to litigation, system and procedures. The article contains original analysis of the newest events and practical outcomes of the status-quo of the US Legal System. Practical value. In the light of a growing consumer backlash as result of the abuses occurring in the arbitration process, the article may serve as a methodological and theoretical basis for further development of American business legislation in the part of dispute resolution. The United States Elections of 2020 will be a determinant of the fate of mandatory arbitration and the right to trial.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Meerson, Olga. "Biblical Subtexts as Arbiters for Ambiguous Passages." Dostoevsky and World Culture. Philological journal 2, no. 3 (September 2019): 35–52. http://dx.doi.org/10.22455/2619-0311-2019-3-34-51.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Денисенко, В. В. "Міжнародний арбітраж у зовнішній політиці Риму (III-II ст. до н.е.)". Держава і право, Вип. 40 (2008): 515–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Арбітр"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями