Добірка наукової літератури з теми "Антиміф"

Purpose. The purpose of the article is to study forms and functions of intertextuality in Michel Tournier’s novels and to determine the connection of this aspect of the author’s poetics with the genre specificity of his works and the influence of a certain type of intertextuality on the formation of genre strategies.Methods. The following research methods are used in the study: genre approach, intertextual analysis, myth criticism, comparative-typological analysis.Results. A review of modern research of the works of Michel Tournier by foreign and domestic scholars is done, and the lack of studies of the author’s intertextual strategies is revealed. The ideological and philosophical character of the writer’s orientation to different sources of intertextual borrowings is emphasized. Forms and types of intertextuality in Tournier’s novels are classified by origin (literary, legendary apocryphal) and by the mode of the author’s attitude to the precedent texts (according to Ya. Polishchuk: mythologization, remythologization, demythologization). The main functions of the intertextuality in the writer’s novels are determined: accumulative-mnemonic (condensation of cultural memory) and generative (embodiment of the author’s fictional concept of the world and man, formation of the genre strategy of the works). The genre features of Tournier’s novels on the basis of the dominant type of intertextuality are revealed. In the novel «Vendredi ou les Limbes du Pacifique», due to the deconstruction (demythologization) of the Enlightenment myth about the predominance of culture over nature, the leading tendency is creation such a specific genre phenomenon as the anti-myth novel. The novel “Gaspard, Melchior Et Balthazar” is characterized by a type of remythologization based on a free but undistorted interpretation of the gospel story of the worship of the Magi. It causes the genre specification of the work as a novel-apocrypha. In the novel “Le Roi des Aulnes”, Tournier uses a number of precedent texts to create a novel-myth about the phenomenon of fascism-“cannibalism” and the idea of phoria (carrying) as a mission to save child in the apocalyptic world.Conclusions. Michel Tournier’s novels are thoroughly intertextual. The author turns to precedent texts of different origins and sources, using them in accordance with his own worldview and philosophical beliefs, creative ideas and genre strategies. Depending on the priority type of intertextuality, specific genre dominants have been identified in the writer’s works. They fit into the general tendency to mythologization (novel-myth, novel-antimyth, novel-apocrypha) and intellectualization of the genre of novel. This trend is determinative both for the work of Michel Tournier and for all the world literature of the XX and XXI centuries.Key words: intertextuality, precedent text, mythologization, mythopoetics, genre, intellectual novel. Мета – визначити форми і функції інтертекстуальності в романах Мішеля Турньє, зв’язок даного аспекту поетики автора з жанровою специфікою творів, вплив певного типу інтертекстуальності на формування жанрової стратегії.Методи дослідження: генологічний підхід, інтертекстуальний аналіз, міфокритичний метод, порівняльно-типологіч-ний аналіз.Результати. Здійснено огляд сучасних досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячених творчості Мішеля Турньє, і встановлено брак студій інтертекстуальних стратегій автора. Акцентовано світоглядно-філософський характер орі-єнтації письменника на різні за походженням джерела інтертекстуальних запозичень. Класифіковано форми і типи інтер-текстуальності в романах Турньє за походженням (літературні, легендарні апокрифічні), за модусом авторського ставлення до прецедентного тексту (згідно з Я. Поліщуком: міфологізація, реміфологізація, деміфологізація). Визначено основні функ-ції інтертексту в романах письменника: акумулятивно-мнемонічну (конденсація культурної пам’яті) і генеративну (втілення авторської художньої концепції світу і людини, формування жанрової стратегії твору). Виявлено жанрові особливості романів Турньє на основі домінантного типу інтертекстуальності. У романі «П’ятниця, або Тихоокеанський лімб» внаслідок деконструкції (деміфологізації) просвітницького міфу про превалювання культури над природою провідною є тенденція до створення такого специфічного жанрового феномену, як роман-антиміф. Для роману «Ґаспар, Мельхіор і Вальтасар» характерний тип реміфологізації, побудований на вільній, але не викривленій інтерпретації євангельського сюжету поклоніння волхвів, що спричиняє жанрову специфікацію твору як роману-апокрифу. У романі «Вільшаний король» Турньє використовує цілу низку прецедентних текстів з метою створення роману-міфу про феномен фашизму-«людожерства» і ствердження ідеї форії (носін-ня) як місії рятування дитини в апокаліптичному світі.Висновки. Романи Мішеля Турньє є наскрізно інтертекстуальними. Автор звертається до різних за походженням та джерелами прецедентних текстів, використовуючи їх відповідно до власних світоглядно-філософських переконань, митецького задуму та жанрової стратегії. Залежно від пріоритетного типу інтертексту у творах письменника виявлено специфічні жанрові домінанти, які вписуються в загальну тенденцію до міфологізування (роман-міф, роман-антиміф, роман-апокриф) та інтелек-туалізації романного жанру. Окреслена тенденція є визначальною як для творчості Мішеля Турньє, так і для всієї новітньої світової літератури.Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентний текст, міфологізація, міфопоетика, жанр, інтелектуальний роман.

Розвиток розробки та виробництва терапевтичних моноклональних антитіл набирає значних обертів завдяки високим показникам безпечності та ефективності. В даній сфері відбувається стрімкий ріст на світовому ринку на рівні 150 млрд доларів у 2019 році, і десятки нових препаратів вже пройшли етап розробки та активно проходять клінічні дослідження. У статті проведено аналітичний огляд базових технологій отримання терапевтичних моноклональних антитіл з оцінкою переваг та недоліків. Розглядаються технології починаючи з “традиційної” гібридомної технології з високою імуногенністю отримуваних препаратів, до повністю людських моноклональних антитіл. Також у статті проаналізовано критичні етапи виробництва, що включають отримання клону-продуцента, культивування, виділення та очистку антитіл. Ключові слова: терапевтичні моноклональні антитіла, гуманізовані та химерні антитіла, рекомбінантні білки, гібридомна технологія, фаговий дисплей, виробництво

Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.

З метою пошуку нових маркерів тяжкості перебігу розсіяного склерозу було проведено порівняльний аналіз вмісту у сироватці крові хворих на розсіяний склероз IgG-антитіл, специфічних щодо гістону-Н1 та основного білка мієліну (ОБМ). Для аналізу було використано 55 зразків сироватки крові пацієнтів чоловічої та жіночої статі різного віку, з різним перебігом захворювання. Вміст антигістон-Н1- і анти-ОБМ-IgG-антитіл оцінювали за допомогою імуноензимного аналізу. Було встановлено, що сироватки крові хворих на розсіяний склероз суттєво відрізняються за вмістом антигістон-Н1- та анти-ОБМ-антитіл і рівень цих IgG-антитіл залежить від клінічних характеристик захворювання.

У статті розглянуто тенденції з використання методу флуоресціюючих антитіл як методу лабораторної діагностики заразних захворювань та інструменту наукових досліджень. Детально висвітлено принципи і суть, основні недоліки та переваги усіх варіантів методу флуоресціюючих антитіл.Проаналізовано основні причини, що негативно вплинули на застосування реакції імунофлуоресцен-ції для діагностики інфекційних хвороб. Встановлено об’єктивні (були пов’язані з недостатнім забезпеченням люмінесцентними мікроскопами та імунофлуоресцентними діагностикумами) і суб’єктивні причини (неба-жання фахівців діагностичних і наукових установ впроваджувати метод флуоресціюючих антитіл як високо специфічний і об’єктивно точний метод лабораторної діагностики).Наведено докази діагностичної ефективності методу флуоресціюючих антитіл за діагностики низки захворювань, де цей метод був розроблений або став еталонним, як у випадку діагностики сказу.Висвітлено певні перспективні наукові напрями МФА.Подальші дослідження стосуватимуться розробки процедур валідації та верифікації методу флуо-ресціюючих антитіл.

У статті наведено аналіз наявності антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при різних формах хронічного панкреатиту. У всіх хворих на хронічний панкреатит виявлено високий рівень циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази, показники яких є найвищими при хронічному псевдотуморозному та калькульозному панкреатиті. Наявність циркулюючих автоантитіл до антигенів острівцевих клітин спостерігається в усіх групах хворих, однак найвищі показники виявлено при хронічному паренхіматозному та калькульозному панкреатиті. У 70 % хворих на хронічний панкреатит виявляють антитіла до еластази. При хронічному псевдотуморозному панкреатиті з порушенням екс- та інкреторної функції підшлункової залози виявлено значне збільшення антитіл до еластази. Підвищення рівня антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті може свідчити про напруження імунної системи, що потрібно враховувати при лікуванні.

Дослідження присвячене сучасним проблемам імунопрофілактики керованих інфекцій. Висвітлені актуальні питання індивідуальної вакцинації, оцінки її доцільності, а також профілактика тяжких поствакцинних ускладнень. Наведені дані (з урахуванням рекомендацій ВООЗ) про індивідуальні захисні рівні специфічних антитіл у сироватці крові людини відносно конкретних керованих інфекцій. Висвітлені проблеми уніфікації, стандартизації та міжнародних стандартів показників захисного рівня антитіл, визначених за різними методами дослідження. Описані показники колективного імунітету та їх співвідношення з рівнями індивідуального захисного рівня антитіл. Наведені дані, які базуються на визначенні рівня специфічних захисних антитіл, та обґрунтовують регламент оцінки доцільності, необхідності та небезпеки проведення індивідуальної імунопрофілактики для конкретної керованої інфекції у конкретного пацієнта. Обґрунтована можливість прогнозування тяжких алергічних поствакцинних реакцій з використанням «старих» та невиправдано забутих способів і методів оцінки. Запропоновано відновлення та методологію застосування реакції імунолейкоцитолізу з вакцинними антигенами сучасних вакцин. Об’єктивно обґрунтована необхідність практичної реалізації саме індивідуальних програм вакцинації та ревакцинації. Запропонований наступний алгоритм індивідуальної імунопрофілактики інфекцій: спочатку – оцінка необхідності у конкретній вакцинації, яка визначається за рівнем специфічних захисних антитіл (з урахуванням рекомендацій ВООЗ); на другому етапі – оцінка доцільності вакцинації; на третьому етапі, за необхідності та/або доцільності її проведення – всебічна оцінка можливості специфічної імунопрофілактики з урахуванням клінічних протипоказань, а також індивідуальних ризиків, побічних ефектів та небезпеки розвитку алергічних реакцій негайного типу при використанні конкретної вакцини у конкретного пацієнта. Запропонований алгоритм та використання методів прогнозування імунопатологічних реакцій на вакцини не дає 100 % гарантії безпеки, але безумовно зводить небезпеку імунопрофілактики до досяжного на сьогодні можливого мінімуму і, найголовніше, – дає можливість пацієнту усвідомлено разом із клініцистом ухвалювати рішення про застосування конкретної вакцини, а в разі розвитку можливих, але не прогнозованих, ускладнень вакцинації усуне проблеми юридичної відповідальності клініциста. Рекомендоване обов’язкове створення відповідних нормативних документів, у яких замість бездумного «протоколу» буде детально відображений алгоритм індивідуальної імунопрофілактики з використанням сучасних методів достовірного прогнозування ризиків і небезпеки вакцинації.

Акутальність. Вагому роль у розвитку безпліддя відіграють автоімунні процеси, серед яких й ут-ворення аутоантитіл до яєчників. Мета роботи. Дослідити рівень антиоваріальних антитіл у жінок з безпліддям. Матеріали та методи. Нами було обстежено 30 жінок, які ми розділили на 2 групи. Першу гру¬пу склали жінки з безпліддям трубного поход¬ження в кількості 20 осіб. Другу групу склали здорові жінки зі збереженою репродуктивною функцією в кількості 10 осіб. Середній вік жінок основної групи не відрізнявся від віку пацієнток контрольної групи. Значне переважання (у 6 разів) кількості жінок, які хворіли хронічним сальпінгоофоритом в основній групі, свідчило про можливість виникнення автоімунного сальпінгоофориту в даної групи пацієнток. Результати дослідження. При дослідженні було виявлено, що рівень антиоваріальних антитіл був 7,1±0,9, а в основній групі - 4,1±0,5, що в 1,7 раза менше, ніж в контрольній групі. Висновки. Проаналізувавши рівень антиоварі-альних антитіл у обстежених пацієнток основної групи, нами було виявлено, що підвищення рівня відмічалось у пацієнток із вторинним безпліддям, які не вагітніли більше 5 років, у яких були проведені наступні операції: тубектомія, кістектомія, аднексектомія. Навпаки, знижений рівень антиоваріальних антитіл спостерігався в пацієнток з первинним безпліддям, у яких вагітність не наступала до 5 років, а також у яких були аномалії розвитку матки та міоми матки.
Кафедра акушерства та гінекології

Метою нашої роботи був ретельний аналіз поширення ВІЛ-інфекції серед контингенту донорів крові за період з 1 січня 2001р, по 2007р. включно. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5143