Статті в журналах з теми "Ансамблева модель"

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ансамблева модель.

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Ансамблева модель".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Sukhanova, Hanna. "Флейта в камерно-ансамблевой музыке французских композиторов первой половины ХХ века." Музичне мистецтво і культура, № 20 (17 грудня 2014): 525–32. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-20-525-532.

Повний текст джерела
Анотація:
Статья посвящена жанровой специфике флейтовой камерно-ансамблевой музыки французских композиторов первой половины ХХ века. Рассматриваются различные принципы и модели ансамблевого взаимодействия флейты в сочинениях французских композиторов.Ключевые слова: флейтовая музыка, камерный ансамбль, жанр, стиль, ансамблевое взаимодействие.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Соловьёв, А. М., Е. Г. Кабулова та М. Е. Семёнов. "Модель динамики биологической нейронной сети с гистерезисными связями". Вестник ВГУ. Серия: Системный анализ и информационные технологии, № 1 (12 березня 2018): 133–41. http://dx.doi.org/10.17308/sait.2018.1/1201.

Повний текст джерела
Анотація:
Проведено исследование динамики биологической нейронной сети, построенной на основе модифицированной математической модели С.А. Кащенко – В.В. Майорова. Выполнено моделирование запуска эндогенных процессов, образования спайка в синапсе нейрона, а также синхронизации нейронных ансамблей под воздействием метаботропного рецептивного кластера с учетом гистерезисных связей и типа воздействия (химического или электрического). Для описания гистерезисных зависимостей, возникающих в процессе работы нейросети, используется феноменологическая модель Боука-Вена.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Kudryavtseva, Наталия, та Lyubov Kubetskaya. "Метод исторической реконструкции в исследовании эволюции градостроительной структуры поселения. Часть 1". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 4 (24 грудня 2019): 42–51. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2019-4-42-51.

Повний текст джерела
Анотація:
В статье приводится анализ градостроительной структуры в планировочном и композиционном аспектах в последовательном сравнении эволюционных этапов развития пространственной системы и территории, изменения границ и возникновения новых частей. Анализ местоположений церквей на фоне формирующихся во времени планировочных образований обнаруживает своеобразные принципы расстановки храмовых ансамблей в структуре и неразрывную взаимосвязь с посадами, слободами, торгами, монастырями; метод реализуется на основе сопоставления разновременных планов, а также посредством графического воспроизведения архивных сведений и описаний писцовых книг и др. источников. На этой основе проводится изучение градостроительной эволюции и генезиса, которые позволяют описать модель структуры поселения, состоящей из разновременных частей, возникших с древнейших времён до настоящего времени. Исследование обнаружило разнообразие генетических моделей, что связано с географическими фактора­ми, административной, культурной, религиозной ролью города; изучение процесса эволюции даёт знание о закономерностях формирования градостроительной структуры, на основе кото­рой должно проводиться восстановление как первоначальных качеств и параметров ансамблей, так и границ генетических частей, даже утраченных, составляющих подлинную целостную историко-генетическую модель поселения как объекта охраны. Метод исторической реконструкции должен стать основой зони­рования по генетическому признаку при разработке правил пла­нировки и застройки и прогнозирования будущих форм развития.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Kudryavtseva, Natalia, та Lyubov Kudryavtseva. "Метод исторической реконструкции в исследовании эволюции градостроительной структуры поселения. Часть 2". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 1 (24 березня 2020): 68–77. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2020-1-68-77.

Повний текст джерела
Анотація:
В статье приводится анализ градостроительной структуры в планировочном и композиционном аспектах в последовательном сравнении эволюционных этапов развития пространственной системы и территории, изменения границ и возникновения новых частей. Анализ местоположений церквей на фоне формирующихся во времени планировочных образований обнаруживает своеобразные принципы расстановки храмовых ансамблей в структуре и неразрывную взаимосвязь с посадами, слободами, торгами, монастырями; метод реализуется на основе сопоставления разновременных планов, а также посредством графического воспроизведения архивных сведений и описаний писцовых книг и др. источников. На этой основе проводится изучение градостроительной эволюции и генезиса, которые позволяют описать модель структуры поселения, состоящей из разновременных частей, возникших с древнейших времён до настоящего времени. Исследование обнаружило разнообразие генетических моделей, что связано с географическими фактора­ми, административной, культурной, религиозной ролью города; изучение процесса эволюции даёт знание о закономерностях формирования градостроительной структуры, на основе кото­рой должно проводиться восстановление как первоначальных качеств и параметров ансамблей, так и границ генетических частей, даже утраченных, составляющих подлинную целостную историко-генетическую модель поселения как объекта охраны. Метод исторической реконструкции должен стать основой зони­рования по генетическому признаку при разработке правил пла­нировки и застройки и прогнозирования будущих форм развития.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Хонконен, Ю., Juha Honkonen, Марина Владимировна Комарова, Marina Vladimirovna Komarova, Юрий Георгиевич Молотков, Yurii Georgievich Molotkov, Михаил Юрьевич Налимов та Mikhail Yur'evich Nalimov. "Кинетическая теория бозонного газа". Teoreticheskaya i Matematicheskaya Fizika 200, № 3 (29 серпня 2019): 507–21. http://dx.doi.org/10.4213/tmf9675.

Повний текст джерела
Анотація:
Квантовая кинетическая теория бозонного газа со слабым взаимодействием построена с использованием усреднения произведений гaйзенберговских операторов поля в большом каноническом ансамбле. Теория возмущений для производящего функционала временны́х функций Грина при конечной температуре построена с помощью функционального представления теорем Вика для хронологических произведений. Отмечены проблемы построения представления в форме функционального интеграла. Обсуждаются обнаруженные необычные расходимости в теории возмущений. Предложена регуляризация этих расходимостей при помощи затухающих пропагаторов. С помощью линейного преобразования полей к переменным с хорошо определенными скейлинговыми размерностями построена инфракрасно эффективная теория поля. Показано, что структура регуляризованной модели воспроизводится ренормировкой. Предложена мультипликативно ренормируемая инфракрасно эффективная модель квантовой динамики бозонного газа.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Алтоиз, Б. А., та В. Н. Бондарев. "Квазимакроскопические приграничные структуры в непростых " жидкостях: эксперимент и модель". Журнал технической физики 90, № 5 (2020): 725. http://dx.doi.org/10.21883/jtf.2020.05.49171.329-18.

Повний текст джерела
Анотація:
Как показывают эксперименты, вблизи границы "непростой" жидкости (например, нитробензола) с твердой подложкой может существовать протяженная --- так называемая, эпитропная --- фаза с признаками упорядоченного (по типу нематического жидкого кристалла) расположения молекул. Приведены новые результаты по измерению температурной зависимости толщины этой фазы в нитробензоле на металлической подложке. Эти (и полученные ранее для системы нитробензол/кварц) результаты интерпретируются в рамках модифицированной теоретической модели эпитропной фазы как "ворса" олигомеров, сцепленных с подложкой силами адсорбции. Эффект упорядочения существенно определен "боковыми" взаимодействиями в ансамбле адсорбированных олигомеров. Обсуждена возможность существования приграничной фазы перегретого кристалла (в частности, нитробензола), стабилизированного абсорбционными силами со стороны подложки. Ключевые слова: эпитропная фаза, органические жидкости, поверхностные силы, приграничный перегретый кристалл, статистическая модель.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Воробьев, Александр Викторович. "Метод выбора модели машинного обучения на основе устойчивости предикторов с применением значения Шепли". Экономика. Информатика 48, № 2 (30 червня 2021): 350–59. http://dx.doi.org/10.52575/2687-0932-2021-48-2-350-359.

Повний текст джерела
Анотація:
В статье рассмотрено использование вектора Шепли в регрессионном анализе как метода, снижающего дестабилизирующие воздействие мультиколлинеарности предикторов, а также его применение в интерпретации машинного обучения. Определены ограничения его применения. На основе значений Шепли предложен метод выбора стабильной модели, позволяющий стабилизировать показатели точности моделей при искажении предикторов и шумов, повышать показатели точности при снижении набора данных на классических и модернизированных ансамблевых алгоритмах. Испытания разработанного алгоритма проводились как на синтезированных, так и на общедоступных популярных DataSet для машинного обучения, с различной размерностью по количеству атрибутов и периодам наблюдений. В экспериментах наблюдался устойчивый положительный эффект, выраженный в сокращении взвешенной абсолютной процентной ошибки прогнозирования и рост данного эффекта при увеличении атрибутной размерности выборки. Предложенный алгоритм может выступать в качестве инструмента повышения эффективности ансамблевых алгоритмов машинного обучения, в том числе в высокоэффективных и высокоскоростных.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Корсакова, С. П., П. Б. Корсаков та НА Багрикова. "Климатогенные изменения и прогноз сроков пыления Junipenis deltoides (Cupressaceae), "Наука Юга России"". Science in the South of Russia, № 3 (2020): 40–52. http://dx.doi.org/10.7868/s25000640200305.

Повний текст джерела
Анотація:
Проведено исследование климатогенных изменений сезонных ритмов пыления Juniperus deltoides R.P. Adams на северной границе ареала и построены прогнозные фенологические модели для определения даты начала массового рассеивания пыльцы. Фенологические наблюдения выполнены в 1974-2020 гг. на территории природного заповедника «Мыс Мартьян» (44°30'-44°31' с.ш., 34°15'-34°16' в.д.), расположенного в приморской зоне южного макросклона Крымских гор. Анализ данных показал, что при повышении среднемесячной температуры воздуха в марте на 1 °С отрицательное смещение фенодат начала пыления J. deltoides составляет 4 суток. Наибольшее влияние (24 %) на продолжительность лёта пыльцы при совокупном воздействии всех факторов среды оказывает сумма осадков, выпавших во время пыления. При среднемноголетней скорости смещения на 2 суток за 10 лет установлено статистически значимое (р < 0,001) ускорение темпов смещения начала и массового пыления за период с 2001 по 2020 г. на более ранние сроки, до 8-9 суток, вследствие роста температур в зимне-весенние месяцы. Выявлена высокая фенологическая пластичность J. deltoides, позволяющая приспособиться к условиям современных климатических изменений. Протестировано 7 фенологических моделей. При высокой их адекватности (75-83 % вариации переменной) лучшие результаты прогнозирования показала ансамблевая модель. По результатам модельных расчетов воспроизведены даты начала массового пыления J. deltoides за исторический период 1930-1973 гг., а также получены количественные оценки возможного изменения их динамики по климатическим сценариям RCP2.6, RCP4.5 и RCP8.5 на 2021-2099 гг. Установлено, что в ближайшие 20-40 лет ожидаемая величина отрицательного смещения сроков массового лёта пыльцы не превысит 4-5 суток. В ближайшие десятилетия не предполагается ухудшений термических условий в период пыления J. deltoides, однако существует вероятность усиления лимитирующего значения влажности воздуха для процесса опыления.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Степанян, Н. Э., та А. П. Жук. "СПОСОБ ПОВЫШЕНИЯ СТРУКТУРНОЙ СКРЫТНОСТИ В СИСТЕМАХ С КОДОВЫМ РАЗДЕЛЕНИЕМ КАНАЛОВ ЗА СЧЁТ РАСШИРЕНИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ ВОЗМОЖНОСТЕЙ". II Всероссийской научно-практической конференции «Digital Era», № 2 (25 березня 2022): 54–58. http://dx.doi.org/10.36684/59-2022-2-54-58.

Повний текст джерела
Анотація:
В статье приводится способ формирования расширенного набора ансамблей стохастических ортогональных кодов, которые используются для передачи данных в системах передачи информации. Данный способ позволяет повысить структурную скрытность передаваемой информации и отличается тем, что для формирования ансамблей стохастических ортогональных кодов в рамках выбранной модели используются не только положительные, но и отрицательные псевдослучайные числа.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Пучков, Е. В., E. V. Puchkov, С. Терехов та Terekhov S. "Разработка системы хранения ансамблей нейросетевых моделей". Международный журнал "Программные продукты и системы" 23 (13 березня 2017): 12–20. http://dx.doi.org/10.15827/0236-235x.117.012-020.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Кубецкая, Любовь, та Наталия Кудрявцева. "Формирование системы ансамблей площадей и градостроительный код исторического развития Турина". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 1 (30 березня 2022): 82–93. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2022-1-82-93.

Повний текст джерела
Анотація:
Статья содержит результаты исследования процесса формирования системы площадей Турина, начиная с 1565 года – года получения городом статуса столицы Савойскогокоролевства, – и до наших дней, проведённого на фоне историко-генетического анализа сложения разновременных частей и зон в соответствии с этапами эволюции (Римский лагерь, крепость-фортификация, «зона командо», бурги). Территория исследования – историческое ядро города. Полученные данные позволили представить историко-генетическую модель города и проследить генетический код развития; выявить принципы расположения площадей, дворцов, соборов, их пространственные взаимосвязи; разнообразие характеристик и параметров площадей, особенности внутреннего зонирования; обнаружены формы органической реконструкции стихийно сформировавшейся градостроительной структуры – от средневекового города к представительным ансамблям площадей столичного облика. Результаты исследования обогащают методическую основу градостроительных решений и поддержания исторического статуса городов.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Шерстюк, Володимир, Ігор Сокол, Віктор Гусєв та Руслан Левківський. "МОДЕЛЬ СЦЕНАРНО-ПРЕЦЕДЕНТНОГО КЕРУВАННЯ СПІЛЬНИМ РУХОМ ВЕЛИКИХ ГЕТЕРОГЕННИХ АНСАМБЛІВ БЕЗПІЛОТНИХ АПАРАТІВ У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ". Problems of information technologies, № 25 (2019): 4–17. http://dx.doi.org/10.35546/2313-0687.2019.25.4-17.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Ростилов, Д. А., М. Н. Кауркин, and Р. А. Ибраев. "Comparison of data assimilation methods based on the classical, ensemble and local Kalman filter by the example of the advection equation and Lorenz system." Numerical Methods and Programming (Vychislitel'nye Metody i Programmirovanie), no. 4 (December 18, 2018): 507–15. http://dx.doi.org/10.26089/nummet.v19r445.

Повний текст джерела
Анотація:
Статья посвящена сравнению трех методов усвоения данных наблюденй: фильтр Калмана (Kalman Filter, KF), ансамблевый фильтр Калмана (Ensemble Kalman Filter, EnKF) и локальный фильтр Калмана (Local Kalman Filter, LKF). Выполнены численные эксперименты по усвоению синтетических данных этими методами в двух разных моделях, описываемых системами дифференциальных уравнений. Первая описывается одномерным линейным уравнением адвекции, а вторая - системой Лоренца. Проведено сравнение средних ошибок и времени исполнения этих методов при различных размерах модели, которые согласуются с теоретическим оценками. Показано, что вычислительная сложность ансамблевого и локального фильтров Калмана растет линейно с увеличением размера модели, в то время как у первого метода эта сложность растет со скоростью куба. Рассмотрена эффективность одной из возможных параллельных реализаций локального фильтра Калмана. The paper is devoted to the comparison of three data assimilation methods: the Kalman Filter (Kalman Filter, KF), the ensemble Kalman Filter (EnKF), and the local Kalman Filter (LKF). A number of numerical experiments on data assimilation by these methods are performed on two different models described by systems of differential equations. The first one is a simple one-dimensional linear equation of advection and the second one is the Lorenz system. The mean errors and the execution time of these assimilation methods are compared for different model sizes. The numerical results are consistent with the theoretical estimates. It is shown that the computational complexity of local and ensemble Kalman filters grows linearly with the size of the model, whereas in the classical Kalman Filter this complexity increases according to the cubic law. The efficiency of parallel implementation of the local Kalman filter is considered.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Аржанов, А. И., А. О. Савостьянов, К. А. Магарян, К. Р. Каримуллин та А. В. Наумов. "Фотоника полупроводниковых квантовых точек: фундаментальные аспекты". PHOTONICS Russia 15, № 9 (15 грудня 2021): 622–41. http://dx.doi.org/10.22184/1993-7296.fros.2021.15.8.622.641.

Повний текст джерела
Анотація:
В статье приведен краткий обзор работ, посвященных синтезу, исследованию фотофизических и спектральных свой­ств и анализу применений полупроводниковых нанокристаллов – ​квантовых точек (КТ). Обсуждаются фундаментальные закономерности, связывающие морфологию КТ с их оптико-спектральными характеристиками, а также некоторые теоретические модели, позволяющие описать различные эффекты и процессы: квантово-­размерный эффект, электрон-­фононное взаимодействие, эффекты локального поля, мерцание фотолюминесценции одиночных КТ. Приводятся результаты оригинальных экспериментальных и теоретических исследований температурных зависимостей спектров коллоидных КТ с излучающим ядром CdSe, позволивших прояснить природу формирования спектров одиночных КТ и их ансамблей.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Кауркин, М. Н., Р. А. Ибраев та К. П. Беляев. "Усвоение данных АРГО в модель динамики океана с высоким разрешением по методу ансамблевой оптимальной интерполяции (EnOI)". Океанология 56, № 6 (2016): 852–60. http://dx.doi.org/10.7868/s0030157416060058.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

(Mikhail V. Timoshevskiy), Тимошевский Михаил Викторович, Первунин Константин Сергеевич (Konstantin S. Pervunin) та Маркович Дмитрий Маркович (Dmitriy M. Markovich). "КАВИТАЦИЯ НА РИФЛЕНОМ ДВУМЕРНОМ ГИДРОКРЫЛЕ ПРИ МАЛОМ УГЛЕ АТАКИ". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 329, № 11 (11 квітня 2019): 25–36. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2018/11/206.

Повний текст джерела
Анотація:
Кавитация представляет собой один из основных источников неустойчивостей течения, возникающих при эксплуатации гидравлического оборудования, а также является причиной эрозионного износа его рабочих элементов. В этой связи разработка и развитие различных методов управления кавитационными течениями является актуальной задачей для задержки развития кавитации и снижения ее негативного влияния. Одним из таких методов является модификация поверхности гидрокрыла. Цель работы: экспериментальное исследование кавитационного обтекания рифленого гидрокрыла с продольными бороздками полукруглого профиля на поверхности (НЛ2), представляющего собой уменьшенную модель направляющей лопатки высоконапорной гидротурбины, в сравнении с моделью оригинальной направляющей лопатки (НЛ1). Методы. Для анализа пространственной структуры и временной эволюции паровых каверн и оценки их интегральных характеристик была применена высокоскоростная визуализация. Скорость течения над гидрокрыльями и в их следе измерялась с помощью метода PIV, на основе измеренных ансамблей полей мгновенной скорости были получены распределения средних и турбулентных характеристик течения. Результаты. На лопатке с модифицированной поверхностью (НЛ2) кавитация зарождается в виде одиночных изолированных пузырей в канавках, которые при уменьшении числа кавитации переходят в кавитирующие стрики. Пока стрики локализованы в канавках и не взаимодействуют друг с другом, режим обтекания остается стационарным. Однако когда их размер становится больше диаметра желобков, они выходят за пределы этих углублений, взаимодействуют и образуют единую каверну, которая теряет устойчивость и начинает пульсировать. В целом бороздки на поверхности гидрокрыла позволяют в некоторой степени задержать развитие кавитации и воспрепятствовать переходу к нестационарным режимам обтекания. На нестационарном режиме динамика каверн на оригинальном гидрокрыле (НЛ1) и НЛ2 сильно отличается. Так, на НЛ1 в отличие от НЛ2 каверна никогда не исчезает полностью, каверна на НЛ1 в среднем оказывается длиннее и пульсирует с большей частотой (St=0,09) по сравнению с НЛ2 (St=0,06). Кроме того, поведение каверны в течение одного периода пульсаций оказалось довольно необычным для обеих моделей: сначала она увеличивается до максимального размера, затем несколько уменьшается и снова вырастает до максимума, после чего возвращается в исходное состояние. Причина такой динамики пока остается невыясненной. На переходном режиме обтекания, когда внутри бороздок формируются кавитирующие стрики, интенсивность турбулентных флуктуаций скорости над поверхностью НЛ2 снижается по сравнению с режимом пузырьковой кавитации. Это происходит потому, что изолированные каверны в желобках как бы восстанавливают форму модифицированного гидрокрыла, делая геометрию его поверхности более приближенной к оригинальной (НЛ1). Таким образом, профиль НЛ2 становится более заполненным благодаря локальной кавитации в бороздках. Вместе с тем наличие канавок на поверхности НЛ2 приводит к дополнительной турбулизации течения вблизи поверхности лопатки для всех рассматриваемых режимов течения, что, вероятно, и является причиной задержки развития кавитации на гидрокрыле с бороздками.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Погодаев, Николай Ильич, Nikolai Ilich Pogodaev, Максим Владимирович Старицын та Maxim Vladimirovich Staritsyn. "Нелокальные уравнения баланса с параметром в пространстве знакопеременных мер". Математический сборник 213, № 1 (27 грудня 2021): 69–94. http://dx.doi.org/10.4213/sm9516.

Повний текст джерела
Анотація:
Изучается параметрическое семейство нелокальных уравнений баланса в пространстве знакопеременных мер. В предположениях, охватывающих ряд известных содержательных моделей, доказана теорема о существовании, единственности и непрерывной зависимости решения от параметра и начального распределения. Обсуждаются некоторые следствия данной теоремы, полезные для теории управления, в том числе предел в среднем поле системы обыкновенных дифференицальных уравнений, существование оптимального управления ансамблем траекторий, формула Троттера для произведения полугрупп соответствующих операторов, а также существование решения дифференциального включения в пространстве знакопеременных мер. Библиография: 33 названия.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Жарикова, Е. П., Я. Ю. Григорьев, and А. Л. Григорьева. "Application of neural networks for water area analysis." MORSKIE INTELLEKTUAL`NYE TEHNOLOGII), no. 2(52) (June 20, 2021): 129–33. http://dx.doi.org/10.37220/mit.2021.52.2.063.

Повний текст джерела
Анотація:
Современные задачи, связанные с эксплуатацией морских судов, транспортировкой нефтепродуктов различными способами в морских акваториях связаны с необходимостью контроля мониторинга возможности загрязнения нефтепродуктами вод мирового океана. В статье предлагается подход к решению задач оценки состояния акваторий на основе методов искусственного интеллекта. В исследовании рассматривается модель анализа состояния водной поверхности, основанная на расчете коэффициентов, определяемых отношением значений спектральных каналов. Применение метода обладает рядом недостатков, состоящих в необходимости постоянной экспертной оценки, а результаты имеют значительные погрешности в виду слабой устойчивости к шумам. В качестве альтернативы предлагаются решения вышеуказанной проблемы посредством применения моделей искусственного интеллекта: полносвязные многослойные нейронные сети и ансамблевые методы. Для анализа используется спектральные снимки с видимыми загрязнениями. Сравнение полученных результатов производится общеприменимыми метриками. Modern tasks associated with the operation of sea vessels, transportation of oil products in various ways in sea areas are associated with the need to monitor the monitoring of the possibility of oil pollution in the waters of the oceans. The article proposes an approach to solving the problems of assessing the state of water areas based on artificial intelligence methods. The study considers a model for analyzing the state of the water surface, based on the calculation of the coefficients determined by the ratio of the values of the spectral channels. The application of the method has a number of drawbacks, consisting in the need for constant expert assessment, and the results have significant errors due to the weak resistance to noise. As an alternative, solutions to the above problem are proposed through the use of artificial intelligence models: fully connected multilayer perceptrons and ensemble methods. For the analysis, spectral images of fresh and sea water with visible pollution are used. Comparison of the results obtained is made using generally applicable metrics.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Кауркин, М. Н., Р. А. Ибраев та К. П. Беляев. "УСВОЕНИЕ ДАННЫХ АЛЬТИМЕТРИИ В МОДЕЛИ ДИНАМИКИ ОКЕАНА МЕТОДОМ АНСАМБЛЕВОЙ ИНТЕРПОЛЯЦИИ, "Известия Российской академии наук. Физика атмосферы и океана"". Известия Российской академии наук. Физика атмосферы и океана, № 1 (2018): 64–72. http://dx.doi.org/10.7868/s0003351518010075.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Zaharchenko, Mikola, Matin Hadzhyiev, Nariman Salmanov, Denis Golev, and Natalya Shvets. "INFORMATION PARAMETERS OF CODES THAT ARE SYNTHESIZED ON THE BASIS OF ONE MODULE." Cybersecurity: Education, Science, Technique 3, no. 7 (2020): 95–102. http://dx.doi.org/10.28925/2663-4023.2020.7.95102.

Повний текст джерела
Анотація:
The advantages of digital methods of processing, displaying, storing and transmitting information. Currently, various conversion methods and efficient coding methods are used to increase the speed of information transfer, maintain high accuracy and provide the required latent accuracy. In particular, timer (temporary) signal constructions, which, in comparison with other coding methods, for example, positional (bitwise) coding, can reduce costs by more than two times. In the work, the information parameters of the code ensembles synthesized at a constant duration "m" are evaluated. Determined the conditions for the formation of a code ensemble and calculate the number of code dictionary implementations on a segment of a nyquist elements.In order to use the communication channel efficiently, the proposed increase in the entropy of the transmitted ensemble is due to the use of code sets with different number of information segments and at a constant length of the code word. A significant increase in the weight of the synthesized ensemble ensured an increase in the value of the module А0 =19 integer times K є 8:18 .The maximum values of the module are calculated in which the greatest number of code words is synthesized: At: КА0 =13, Np=8; КА0 =14, Np=10 КА0 =15, Np=15; КА0 =17, Np=16 КА0 =18, Np=10; КА0 =19, Np=6 КА0 =20, Np=1 For these КА0 values, the entropy value is H=3.269, which is less than the entropy of the Russian text H=4.35. In accordance with code words that satisfy the conditions of the quality equation. The methods and algorithms of reliable reception of code words under the influence of interference in the channel used were analyzed.Studies and calculations have shown that the use of temporary signal structures synthesized on the basis of a onemodule can significantly reduce the value of entropy for the transmission of Russian text.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Chernyshova, G. Yu, and N. D. Rasskazkin. "Software implementation of ensemble models for the analysis of regional socio-economic development indicators." Izvestiya of Saratov University. New Series. Series: Mathematics. Mechanics. Informatics 22, no. 1 (March 22, 2022): 130–37. http://dx.doi.org/10.18500/1816-9791-2022-22-1-130-137.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Елисеев, А. В., О. В. Кибанова, И. И. Мохов та В. Ч. Хон. "Изменения продолжительности навигационного периода Северного морского пути в XXI веке по расчетам с ансамблем климатических моделей: байесовские оценки". Доклады Академии Наук 481, № 1 (липень 2018): 89–94. http://dx.doi.org/10.31857/s086956520000847-4.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Safaraliev, Murodbek, Pavel Matrenin, Stepan Dmitriev, Javod Ahyoev, and Sergey Kokin. "Adaptive Ensemble Models for Medium-Term Forecasting of Power Generation by Hydropower Plants in Isolated Power Systems Taking into Account Temperature Changes." Electrotechnical Systems and Complexes, no. 1(54) (March 28, 2022): 38–45. http://dx.doi.org/10.18503/2311-8318-2022-1(54)-38-45.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Клименко, Ю. Г. "THE ROLE OF A FLAT "ITALIAN" ROOF IN THE ARCHITECTURE OF FRENCH CLASSICISM." ВОПРОСЫ ВСЕОБЩЕЙ ИСТОРИИ АРХИТЕКТУРЫ, no. 1(12) (February 17, 2020): 204–35. http://dx.doi.org/10.25995/niitiag.2019.12.1.010.

Повний текст джерела
Анотація:
Статья посвящена изучению эволюции кровельного искусства в архитектуре Франции XVII - начала XIX в. При всеобщем интересе к истории возникновения и расцвета французского классицизма, оказавшего существенное влияние на культуру всех стран, вопрос о роли новой формы кровли, причинах ее появления обычно остается за границами внимания исследователей. Переход от мансарды к плоской кровле, которую французские мастера называли «итальянской», сопровождался значительными конструктивными и инженерными новшествами. С целью их изучения в статье особое внимание было уделено анализу архитектурных увражей, многочисленных строительных трактатов, практических руководств, отражающих внимание архитекторов к развитию новой формы завершения зданий. Поиски новой модели идеальной кровли рассматриваются на конкретных архитектурных примерах Франции. К исследованию были привлечены не только реализованные постройки, но и проекты, оставшиеся неосуществленными, а также учебные проекты, исполненные в Королевской Академии архитектуры Парижа и в других образовательных центрах. Подобный подход позволяет учитывать процессы, разворачивавшиеся в официальных органах и в частных программах заказчиков разного уровня. Таким образом, наряду с конкретными вопросами, касающимися устройства плоской кровли, в статье затрагивается широкий круг общих проблем архитектуры французского классицизма и принципов его атрибуции, что представляется на редкость существенным. В работе последовательно прослеживается, каким образом эволюция формы кровли изменяла облик отдельных построек, архитектурных ансамблей и городского пространства. Широкое распространение строительного опыта французских кровельщиков при переносе знаний в другие страны претерпевало существенные метаморфозы. Это отражено в серии попыток реализовать проекты французского классицизма в России местными мастерами. Совершенно очевидно, что игнорирование особенностей кровли приводит к грубым ошибкам при современной реставрации памятников, а недооценка роли подлинных конструктивных элементов заканчивается их сносом или заменой. The article is devoted to the study of the evolution of roofing art in French architecture of the 17th - early 19th centuries. With general interest in the history of the origin and rise of the French classicism that much influenced the culture of all countries, the issue on the role of the new roof shape and the reasons for its appearance is usually not considered by researchers. Starting from the 17th century orientation to the Italian architecture resulted in the idea to reproduce flat roof - terraces. The refusal to use the mansards and the construction of a new type of roof, which the French masters called “Italian”, was accompanied by significant design and engineering innovations, taking into account local climate features. With the aim of studying the technological discoveries, this paper paid special attention to the analyses of illustrated architectural editions, numerous construction essays and practical manuals reflecting the attention of architects to the development of a new form of building completion. Actually the difficulty in constructing a false ‘flat’ roof with numerous slopes hidden behind the attic allows us to call it the ‘fifth façade’. The search for a new model of an ideal roof is examined with specific architectural examples from the era of classicism and neo-classicism in France. At the same time, not only realized constructions were involved in the research, but also inсomplete projects, as well as class designs executed at the Royal Academy of Architecture in Paris and other study centres. Such an approach allows us to take into account the processes unfolding within official bodies and in private programmes of numerous customers at different levels. In that way, along with specific issues relating to the construction of the flat roof, the paper addresses a wide range of general problems of the architecture of the French classicism, and the principles of its attribution. The paper consistently traces how the evolution of the roof shape has changed the appearance of individual buildings, architectural ensembles and urban space. When spreading the building experience of the French roofers in other countries, of particular interest are issues related to the attempts to reproduce the flat type of roof during the projects’ implementation in Russia, executed by Parisian architects, who have not travelled outside of France (J.-F. Blondel, Ch.-L. Clérisseau, Ch. de Wailly, L.J. Desprez, J.-J. Guerne, Cl.-N. Ledoux and many others). Often it was exactly the lack of feasibility of the repetition of complex structures that caused stylistic metamorphoses in the Russian buildings. It is this analysis which reveals the route through which the construction school principles spread and allows tracing the peculiarities of the French classicism infiltration into the architectural culture of numerous countries (like neighboring countries Austria, Belgium, Germany, Poland and many others), both neighbouring and very distant ones (USA, Russia and many others). Studying the technology of construction of a new roof, invented in France, was necessary as a form of introduction to the achievements of the European culture of the Age of Enlightenment. However, nowadays, ignoring research on the features of roofing art results in blunders during the restoration and reconstruction of historical monuments, and underestimating the role of genuine structural elements ends with their demolition or replacement.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Shiryaev, A. P., A. R. Fedorov, P. A. Fedorov, L. G. Gagarina, and E. M. Portnov. "Problems of Algorithms Development to Determine Quality of Topic Models Ensembles for Make Rubricators." Information and Innovations, 2018, 53–58. http://dx.doi.org/10.31432/1994-2443-2018-13-3-53-58.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

"Оптимизация режимов эпитаксиального синтеза структур с квантовыми точками для фотоприемников и солнечных элементов". Тезисы докладов Российской конференции и школы молодых ученых по актуальным проблемам полупроводниковой фотоэлектроники «ФОТОНИКА-2019», 24 травня 2019, 107. http://dx.doi.org/10.34077/rcsp2019-107.

Повний текст джерела
Анотація:
Одним из самых перспективных путей увеличения эффективности солнечных элементов является использование германиевых квантовых точек на кремниевых подложках. В таких структурах формируется так называемая промежуточная зона – область разрешенных состояний в запрещенной зоне кремния. Поэтому становится возможным двухступенчатый переход носителей из валентной зоны в зону проводимости через промежуточную зону, вызванный поглощением низкоэнергетических фотонов. В результате наблюдается продление спектра чувствительности солнечного элемента в длинноволновую область и соответствующее увеличение эффективности преобразования солнечной энергии. Кроме того, достоинством структур с квантовыми точками Ge/Si (гетероструктур II типа) является большое время жизни носителей, обусловленное непрямыми оптическими переходами и пространственным разделением электронов и дырок [1, 2]. Фотодетекторы с квантовыми точками германия в кремнии также привлекают большое внимание исследователей благодаря совместимости с хорошо развитой кремниевой технологией, работе в диапазоне длин волн прозрачности атмосферы, а также потенциально высокой чувствительности. Однако для реализации всех потенциальных возможностей фотодетекторов и солнечных элементов на основе наноструктур с квантовыми точками германия в кремнии необходима тщательная отработка технологии их синтеза [3, 4]. В данной работе проводится анализ перспектив дальнейшего использования наногетероструктур с квантовыми точками германия на кремнии в различных оптоэлектронных устройствах, таких как, например, солнечные элементы и фотоприемники видимого и инфракрасного диапазонов. С использованием комплексной математической модели, позволяющей рассчитать зависимости параметров выращиваемых методом молекулярно-лучевой эпитаксии массивов самоформирующихся наноостровков германия-кремния от условий роста, потоков осаждаемых материалов, состояния подложки теоретически оценены ростовые параметры, необходимые для синтеза таких приборноориентированных гетероструктур. Произведен расчет темнового тока и обнаружительной способности для реальных фоточувствительных структур с квантовыми точками германия на кремнии. Оценены темновые токи в таких структурах, вызванные тепловой эмиссией и барьерным туннелированием носителей, а также обнаружительная способность фотоприемника в приближении ограничений генерационно-рекомбинационными шумами. Показано, что при выборе для параметров модели (в том числе расстояния между энергетическими уровнями и дисперсии этих расстояний от точки к точке, определяемой разбросом островков в массиве по размерам) значений, соответствующих экспериментальным исследованиям морфологии и энергетической структуры рассматриваемых образцов, результаты моделирования хорошо соответствуют экспериментальным данным. Особое внимание также уделяется теоретической оценке режимов роста для создания ансамблей островков требуемого размера и высокой плотности, с заданными положениями дискретных энергетических уровней и промежуточной зоны для создания солнечных элементов на их основе
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Redya, Valentyna. "Philosophy of music analysis or a constantly receding horizon." National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, no. 1 (April 20, 2021). http://dx.doi.org/10.32461/2226-3209.1.2021.229608.

Повний текст джерела
Анотація:
Кожне покоління дослідників прагне розширити обрії методологічного дискурсу тієї чи іншої галузі наукового знання. Науковці, які займаються проблемами музичного мистецтва, спрямовуються, як правило, на більш глибоке розуміння як класичної спадщини, так і процесів, що відбуваються у сучасній музичній творчості, намагаючись, по можливості, уникнути «уторованих шляхів» (особливо якщо це стосується вже опрацьованого в цілому матеріалу). Анастасія Кравченко успішно вписується в означену тенденцію, відкриваючи нове для об’єкта вивчення дослідницьке поле, що і стає у її монографії джерелом нових сенсів камерно-інструментальної музики вітчизняних композиторів постмодерної доби та площиною перехрещення наукових рефлексій щодо аналітичних підходів до явищ, які існують «тут і зараз». Представлений ракурс дослідження – семіологічний аналіз сучасного камерно-інструментального мистецтва України (у сферах композиторської та виконавської творчості) – безперечне надбання авторки, тож актуальність праці А. Кравченко базується на перетині матеріалу дослідження та обраного аналітичного підходу до нього. Звернення до камерної інструментальної творчості вітчизняних митців видається цілком слушним, адже саме ця жанрова сфера ще на початку ХХ століття стала полем інтенсивних новаторських шукань європейських композиторів. У специфічний спосіб ця тенденція реалізується і в нашу «добу синтезів», позначену (подібно до перших десятиліть минулого століття) вищою мірою інтегративності – відтак, цілком логічно рух дослідницької думки спрямований у монографії в інтермедіальну площину. Зауважимо принагідно, що праці з інтермедіальної проблематики складають сьогодні значний пласт досліджень у галузі гуманітаристики – не в останню чергу це пояснюється полівалентністю самого поняття «інтермедіальність», його співвіднесеністю з різними сферами гуманітарного знання (що, власне, й дало підстави Микиті Ісагулову охарактеризувати дефініцію інтермедіальність як «зонтичний термін» [2]). Смисловим ядром дослідження Анастасії Кравченко є «прочитання» і спроба розгадки феномену інтермедіальності крізь призму семіологічного аналізу, головним методом і предметом якого Олександра Самойленко вважає діалог [4, 7]. Тож абсолютно логічно основна ідея дослідниці «розгортається» радіусами діалогічних смислів, простеженням крізь призму семіології діалогічних співвідношень таких понять, як інтертекстуальність – інтермедіальність, синтез мистецтв – інтермедіальність, інтермедіальність – медіальна синергія, – що і стає «визначальним фактором актуалізації макродіалогу семіотико-культурних шарів музичного тексту в горизонтальних і вертикальних проекціях інтертекстуальних та інтермедіальних зв’язків» [3, 7]. Поставивши за мету «семіологічне осмислення специфіки функціонування історико-культурних, інтертекстуальних, інтермедіальних вимірів камерно-інструментального мистецтва України в контексті універсалістичної парадигми постсучасної музичної культури кінця ХХ – початку ХХІ століть» [3, 6-7], Анастасія Кравченко прагне до максимального охоплення у проблемному полі свого дослідження матеріалу, пов'язаного з його темою. У тому чи іншому аспекті до аналітичних спостережень залучено близько двохсот творів понад п’ятдесяти українських композиторів – представників різних поколінь, шкіл, напрямів. Задіяний творчий доробок декількох десятків камерно-інструментальних колективів, розглянуті численні мистецькі форми побутування сучасної камерно-інструментальної музики. Структура монографії концептуально спрямована й відображає динамічний рух авторки до реалізації поставленої мети: від обґрунтування своєї власної позиції щодо досліджуваної проблеми – через різнорівневу аналітику – до узагальнення основних ідей та висновків. «Дослідницька тональність» книги задана вже у Передмові, де констатовано «фрагментарність у дослідженнях українського камерно-інструментального мистецтва в сучасний період його розвитку» [3, 5] та заявлено про намір «проведення комплексного аналізу камерно-інструментального мистецтва України межі ХХ–ХХІ століть із застосуванням інтегративних підходів семіології мистецтва та музичної культурології» [3, 6]. У кожному з чотирьох розділів монографії Анастасія Кравченко демонструє широкий діапазон задіяної спеціальної літератури, постійно перебуваючи в діалозі зі своїми попередниками – авторами наукових праць з питань, дотичних до основної проблематики дослідження. Численні доцільні посилання на фундаментальні філософські, культурологічні, літературознавчі, мистецтвознавчі, музикознавчі праці (список літератури налічує 365 позицій, включаючи близько 40 іноземними мовами) надають теоретичним положенням і висновкам монографії ґрунтовності та достатньої переконливості. Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження камерно-інструментальної музики України в контексті семіології мистецтва та музичної культурології» традиційно присвячений аналітичному «огляду літератури» та висвітленню термінологічних аспектів проблеми. У другому розділі («Феномен камерно-інструментального мистецтва на зламі тисячоліть: семіологічні виміри») починають звучати «живі голоси» творців феномена, що вивчається – «дійових осіб» сучасного музичного процесу. Звернення до матеріалів з мистецьких веб-порталів та авторських інтернет-блогів, цитати з діалогів М. Нестьєвої з В. Сильвестровим, А. Луніної з Г. Гаврилець, Л. Грабовським, В. Степурком, З. Алмаші, О. Найдюк з Н. Сікорською, Ю. Погорецьким та ін., фрагменти власних бесід А. Кравченко з композиторами та виконавцями (Ю. Гомельська, К. Цепколенко, С. Азарова, В. Ларчіков, О. Веселіна) – створюють «ефект присутності», причетності до сучасного музичного процесу, який демонструє, за словами Ніни Герасимової-Персидської, «надзвичайне розширення самого поняття музика» [1, 5]1. Як результат, через узагальнення солідного масиву наукової інформації, доповненої власними умовиводами на основі емпіричних спостережень та теоретичних міркувань Анастасія Кравченко обґрунтовує авторський підхід до розробки типології інтермедіальності в музиці2, виявляючи «три базових рівня медіальної взаємодії за принципами: медіального синтезу, медіальної транспозиції та медіальної синергії» [3, 90]. Презентована типологічна класифікація інтермедіальних зв’язків музики включає взаємодію кодів і текстів культури, належних до мистецької та позамистецької концептуальних сфер. Фактично кожне теоретичне положення роботи підтверджується у третьому («Сучасна українська камерно-інструментальна музика: жанрово-стильові та міжвидові інтерференції») та четвертому («Естетика ансамблевого виконавства в культурному контексті України на порубіжжі ХХ–ХХІ століть») розділах монографії посиланнями на конкретні артефакти композиторської та виконавської творчості, події концертного життя тощо (при такій насиченості тексту іменами, назвами – творів, фестивалів, ансамблів – значною підмогою для читача міг би стати довідковий «навігатор» у вигляді іменного та інших покажчиків). Цінною рисою є залучення різних контекстних аспектів досліджуваної проблематики. Насамперед, це історична палітра європейської та традиції вітчизняної камерно-інструментальної творчості, панорама розвитку українського камерно-інструментального ансамблю (включаючи композиторів та виконавців діаспори) у суто мистецькому та в соціокультурному вимірах, з акцентом на динаміці тематичної, образно-смислової, жанрово-стильової сфер камерної інструментальної музики «від класики до авангарду» [3, 55], з виходом в інтертекст сучасної української та ширше, європейської художньої культури. Предмет дослідження набуває, таким чином, стереоскопічного виміру. В результаті камерно-інструментальне мистецтво України постмодерної доби постає як певна цілісність, всередині якої відбуваються різновекторні процеси оновлення у композиторській (жанри, стиль, форми, специфіка музичної мови і засобів виразності, семіотика сучасної нотної графіки) та у виконавській (інтерпретаційна багатоликість, режисерські ініціативи, введення поліхудожніх ефектів тощо) творчості. На прикладах творчої співпраці композиторів (Є. Станкович, В. Сильвестров, В. Рунчак, А. Загайкевич, Л. Юріна, А. Томльонова, А. Шмурак та ін.) і виконавців (дуети «Kiev Рiano Duo», «Duo Violoncellissimo», «Senza Sforzando», ансамблі «Київські солісти», «Нова музика в Україні», «MusClub», «Artehatta», «Ensemble Nostri Temporis», «Electroacoustic’s ensemble», Ансамбль нової музики «Рикошет» та ін.) дослідниця доводить, що смислове призначення (семантична наповненість) камерно-інструментальної творчості урізноманітнюється впливом нових музичних технологій, оновленням музичної програмності за рахунок зростання виконавсько-театральних ефектів, ігровою організацією концертного простору та ін. – саме так репрезентовано у книзі новий «образ» вітчизняного камерно-інструментального мистецтва. Важливими є й ретельно розглянуті на сторінках монографії (розділ 4) деталі сучасного музичного життя (зокрема, не відомі широкому загалу подробиці організації мистецьких фестивалів, реалізації поліхудожніх проєктів, факти креативного використання концертних майданчиків, створення «синестетичного» діалогічно-комунікативного простору, ігрові стратегії тощо), урахування яких дає можливість презентації «цілісних семіотичних комплексів у сумісній дії музики, живопису, відео-арту, балет-пластики, різноманітних відео-проекцій <…>, веде до створення нових культурних контекстів та активізує міжвидовий діалог у інтеракціональному, інтермедіальному просторі нової музики» [3, 259. Курсив автора. – В. Р.]. Користуючись словами Юрія Чекана, йдеться про «ознаки нової парадигми історичного музикознавства, що відходить від “опусоцентризму” та наївної описової емпірики та орієнтується на гуманітаристику й концептуальність» [5, 283]. Підсумовуючи проведене дослідження, Анастасія Кравченко доводить на прикладі камерно-інструментального мистецтва важливість інтермедіальних стратегій композиторського і виконавського мислення як провідних у художній творчості кінця ХХ – початку ХХІ століть, і, відповідно, – значення «культурсеміологічної концептосфери сучасного музикознавства» [3, 260], що «окреслює нові семіологічні напрями і критерії дослідження музичних артефактів <…> й висвітлює медіальні перспективи мовно-знакової еволюції музики в цілому» [3, 262]. Актуальність появи дослідження, наукове значення якого полягає у розширенні концептуального діапазону семіотичних підходів у вивченні музики як специфічної моделі світу, як «філософії, що звучить» (О. Клюєв), не викликає сумніву. Запропоновані Анастасією Кравченко параметри аналізу явищ музичного мистецтва можуть розглядатися як нові дискурси сучасного мистецтвознавчого та культурологічного пізнання. Природно, що складність поставлених у монографії завдань провокує певні дискусійні моменти. Так, викликає подив «відмова» сучасним мистецтвознавцям (в тому числі музикознавцям) у причетності до розробки інтермедіальної проблематики. В той же час, на сторінках книги відчутно бракує, на нашу думку, присутності імені Світлани Маценки – літературознавиці й філологині, яка протягом останніх років активно займається проблемами інтермедіальності, концентруючи увагу саме на інтегративному потенціалі музичного мистецтва3. У списку використаних джерел відсутні, на жаль, праці Олександри Самойленко, у яких викладені основоположні методологічні орієнтири сучасного музикознавства: монографія «Музыковедение и методология гуманитарного знания. Проблема диалога» (Одеса, 2002) та «Лекции по музыкальной семиологии» [4]. Прикрасою бібліографії рецензованого дослідження могли б стати і статті музикознавців Олени Зінькевич, Марини Черкашиної-Губаренко, Лариси Неболюбової, Юрія Чекана та ін.4, у яких автори безпосередньо торкаються проблем інтермедіальних зв’язків музики, по суті, інтегруючи парадигму синтезу мистецтв до більш широкої концепції інтермедіальності. Важко погодитись із тим, що для вітчизняного музикознавства проблема інтермедіальності поки що ледь не terra incognita (саме так сприймаються твердження на сторінках 65, 67, 68-69 і далі, аж до Післямови – с. 261). Розуміючи неможливість «осягнути неосяжне», вважаю все ж таки, що праці названих авторів потребують обов’язкового осмислення і ніяк не можуть ігноруватися дослідником, який займається проблемою інтермедіальних зв’язків музичного мистецтва. Книга Анастасії Кравченко написана «дисертаційним» стилем: текст наповнений (а місцями переобтяжений) складною науковою термінологією – час від часу доводиться повертатися до окремих речень і абзаців, щоб осягнути («розкодувати») сенс прочитаного (адресація «широкому колу читачів», як зазначено в анотації, безумовно, є перебільшенням). Прикро, що до тексту книги вкралися окремі вади термінологічного та стилістичного характеру. Зокрема, маємо на увазі «неологізми» на кшталт неотрадиція (с. 133), недоречне використання терміну камералістика (с. 17), а також некоректність визначень біобібліографічний (біобібліографічний рівень вивчення – с. 14; біобібліографічне дослідження – с. 17, 23, 25; біобібліографічна розвідка – с. 16; біобібліографічна праця – с. 20 тощо) та органологічний (нормативні органологічні параметри жанру – с. 30; органологія кількісних і якісних параметрів жанрів камерно-інструментальної музики – с. 93; органологія жанрових моделей – с. 139; органологія камерного жанру – с. 147 тощо). Збивають з толку, порушуючи логіку викладення, безособові речення, які починаються словами «Тобто…», «Адже…», «Оскільки…», «А саме…» і мали б бути підрядними синтаксичними конструкціями. Наявна в тексті й традиційна калька з російської: майже на кожній сторінці зустрічаємо «даний твір», «дана монографія», «дані тенденції» і т.д. Подібні недоліки, звичайно, не рідкість на сторінках сучасних наукових видань, але звикнути до них або їх «не помітити» – неможливо… У цілому вважаємо рецензоване дослідження достойним синтезуючим результатом наукової та творчої діяльності його авторки. Монографія Анастасії Кравченко – серйозна, інформативно насичена інтердисциплінарна праця, яка має безперечну наукову цінність, оскільки виводить проблему аналізу музики на новий культурологічно-філософський рівень, що цілком резонує з актуальними запитами сучасності. Семіологічний аналіз камерно-інструментального мистецтва України на межі ХХ–ХХІ століть переконливо демонструє безмежність горизонтів, що їх відкриває досліднику музика – мистецтво глибинних смислів, закодованих у звуках-знаках.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії