Статті в журналах з теми "Ангіографія"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ангіографія.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-26 статей у журналах для дослідження на тему "Ангіографія".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Antoschuk, R. Ya, I. Ya Dziubanovskyi та A. M. Prodan. "АНГІОСОНОГРАФІЧНІ ПАРАЛЕЛІ ДІАГНОСТИКИ УРАЖЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИМИ УСКЛАДНЕННЯМИ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (19 листопада 2020): 6–10. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11416.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. УЗ-доплерографія та ангіографія залишаються найефективними методами діагностики багаторівневого захворювання артеріальної системи нижньої кінцівки.
Мета дослідження – порівняти ефективність методів діагностики артеріальної недостатності у пацієнтів з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи.
Матеріали і методи. Проведений аналіз використання УЗ-доплерографії та субтракційної цифрової ангіографії у 51 пацієнта, якого госпіталізували у хірургічний стаціонар Волинського обласного госпіталю ветеранів війни в період із 2015 до 2019 р. з гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи та з ознаками артеріальної недостатності. Для порівняльної оцінки ефективності кожного методу використано коефіцієнт Каппа – Коена.
Результати. За результатами порівняльного аналізу використання доплерометрії та ангіографії згідно з показниками коефіцієнта Каппа – Коена найбільше співпадання відмічено в аорто-клубовому та клубово-стегновому сегментах, в той час як розбіжність результатів встановлена в діагностиці дистальних сегментів, особливо пацієнтів з ожирінням та вираженими запальними змінами нижньої кінцівки.
Висновки. Обидва методи візуалізації ураження артеріальної системи є ефективними з незначною перевагою ангіографії у діагностиці ураження дистальних відділів артеріального русла за результатами коефіцієнта Каппа – Коена.
2
Гриценко, С. Й. "Роль 3Д-КТ ангіографії в передопераційному аналізі судинної анатомії селезінкового згину ободової кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 91–94. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12724.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: проаналізувати анатомічні варіанти кровопостачання селезінкового кута ободової кишки в пацієнтів із лівобічним раком ободової кишки, котрі, як правило, потрібно обговорити перед операцією мультидисциплінарною командою.
Матеріали і методи. У дослідження включено 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік – 64,2±11,6 року) на колоректальний рак, яким була проведена передопераційна 3Д-КТ ангіографія у Тернопільській університетській лікарні в період між 2016 та 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: дослідити різні артеріальні варіації кровопостачання селезінкового кута ободової кишки за допомогою 3Д-КТ ангіографії та надати оцінку щодо можливості лігування чи збереження тих чи інших структур з метою запобігання розвитку неспроможності анастомозу.
Результати досліджень та їх обговорення. Виділяють 4 типи кровопостачання селезінкового кута ободової кишки: 1 тип виявлено у 83 (80,6 %) пацієнтів, 2 тип – у 9 (8,7 %) пацієнтів, 3 тип – у 10 (9,7 %) пацієнтів та 4 тип у 1 (1 %) пацієнта. В артеріальній структурі селезінкового кута ободової кишки виділяють кілька аркад: крайова артерія Дрюмонда (виявлено у всіх 103 (100 %) пацієнтів), дуга Ріолана (виявлено у 47 (45,6 %) пацієнтів) і артерія Мошковіча (виявлено лише у 1 (1 %) пацієнта). Комп’ютерна томографія (КТ) з внутрішньовенним контрастуванням є золотим стандартом діагностики та стадіювання пацієнтів на рак ободової кишки та для оцінки судинної анатомії ободової кишки. Недоліком 3Д-КТ ангіографії є те, що калібр гілок ВБА та НБА є зазвичай малим і не завжди їх можна добре візуалізувати. У випадку поганої візуалізації таких структур, як крайова артерія Дрюмонда, дуга Ріолана та меншою мірою артерія Мошковіча вищезгаданих структур на 3Д-КТ ангіографії, аналіз повинен проводитись в звичайному 2D режимі.
3
Trykhlib, V. I. "УСКЛАДНЕННЯ У ХВОРИХ НА COVID-19". Інфекційні хвороби, № 1 (15 травня 2020): 37–46. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11097.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – вивчення досвіду фахівців з різних країн щодо можливих ускладнень, які розвиваються при COVID-19.
Представлений огляд літератури з приводу можливих ускладнень, які розвиваються при COVID-19. Зазначено, що частота пневмонії становить 15,7-100 %, гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) – 3-90 %, ураження серця, токсичного гепатиту – 4-53 %, реактивного панкреатиту, анемії, тромбозу глибоких вен, тромбоемболії – до 31 %, коагулопатії – до 38 %, анемії – до 15 %, гострого ураження нирок з розвитком гострої ниркової недостатності – 3-8 %, сепсису, септичного шоку – 4-8 %, поліорганної недостатності, отиту, синуситу, бронхіту, неврологічних ускладнень – 36,4-45,5 %, гострого цереброваскулярного захворювання, інсульту, порушення свідомості, атаксії, судом, невралгії, травмування скелетних м’язів, енцефалопатії, периферійної полінейропатії, вторинної бактерійної інфекції – 6-10 %, бактеріємії, грибкової суперінфекції, викиднів – 2 %, внутрішньоутробної зупинки розвитку плода – 10 %, передчасних пологів – 39 %.
Висновки. У хворих із COVID-19 можуть розвиватися найрізноманітніші ускладнення, серед яких найчастішими є пневмонія, ГРДС, коагулопатія, тромбоемболія, ураження печінки.
У хворих із швидким клінічним погіршенням, крім розвитку ГРДС, слід виключати передусім тромбоемболії, зокрема легеневу емболію. У діагностиці важливу роль відіграють КТ-легенева ангіографія, збільшення протромбінового часу, або активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ).
У хворих з тяжким станом слід використовувати лабораторні тести (D-димер, протромбіновий час, АЧТЧ, число тромбоцитів) для виявлення осіб з ризиком несприятливого висліду і потреби в ушпиталенні у відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ).
В осіб з високим ризиком розвитку венозної тромбоемболії реєструються: підвищений рівень D-димеру, високий рівень фібриногену, низький рівень антитромбіну.
Під час епідемічного періоду COVID-19, при обстеженні пацієнтів з неврологічними проявами, лікарі повинні виконувати диференційну діагностику, щоб уникнути запізнілого або помилкового діагнозу і запобігти можливому розповсюдженню збудника. Лікарі повинні приділяти пильну увагу неврологічним проявам, особливо у хворих, у кого тяжкий стан, оскільки ураження нервової системи можуть сприяти розвитку летального висліду.
4
Trichleb, V. I., та G. V. Osyodlo. "COVID-19. НАЙАКТУАЛЬНІША ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 березня 2020): 5–24. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-005.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. На сьогодні, детальної інформації щодо інфікування військовослужбовців у доступних джерелах немає. В той же час є інформація щодо можливого інфікування великої кількості військових, особливо тих, які знаходяться в умовах обмеженого простору. Актуальність даної інфекції для військових полягає і в тому, що під час призову на військову службу, при поверненні з відряджень і відпусток, дані категорії осіб (особливо які знаходяться в інкубаційному періоді або є безсимптомними) можуть занести nCoV 2019 у підрозділ та викликати спалах.
Мета роботи − вивчення та узагальнення досвіду фахівців з різних країн щодо актуальних питань захворювання COVID-19.
Матеріали та методи. За допомогою історичного, бібліосемантичного і порівняльного аналізу та системного підходу проведено узагальнення даних літератури стосовно етіологічних, епідеміологічних, клінічних і діагностичних аспектів нової коронавірусної інфекції, структури і частоти ускладнень.
Результати дослідження. У статті представлений огляд літератури з відображенням актуальності, етіології, епідеміології, клінічних проявів, діагностичних критеріїв COVID-19 та можливих ускладнень, які розвиваються при захворюванні з такою частотою: пневмонія (15,7-100%), ГРДС (3-90%), ураження серця (міокардит та ін.), аритмія, токсичний гепатит (4-53%), реактивний панкреатит, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія (до 31%), коагулопатія (до 38%), анемія (до 15%), гостре ураження нирок з розвитком гострої ниркової недостатності (3-8%), сепсис, септичний шок (4-8%), поліорганна недостатність, отит, синусит, бронхіт, неврологічні ускладнення (36,4-45,5%), гостре цереброваскулярне захворювання, інсульт, порушення свідомості, атаксія, судоми, невралгія, травмування скелетних м’язів, енцефалопатія, периферійна полінейропатія, вторинна бактеріальна інфекція (6-10%), бактеріємія, грибкова суперінфекція, викидень (у 2%), внутрішньоутробне обмеження росту (у 10%), передчасні пологи (у 39%).
Висновки. У хворих із COVID-19 можуть розвиватися найрізноманітніші ускладнення, серед яких пневмонія, ГРДС, коагулопатія, тромбоемболія, ураження печінки. Тому у хворих зі швидким клінічним погіршенням слід виключати, крім розвитку ГРДС і легеневу тромбоемболію, в діагностиці якої важливу роль відіграють КТ-легенева ангіографія та додаткові лабораторні тести для дослідження системи коагуляції/антикоагуляції крові. Під час епідемічного періоду COVID-19, при обстеженні пацієнтів з неврологічними та іншими проявами, лікарі повинні розглядати інфекцію SARS-CoV-2 у якості диференційного діагнозу задля уникнення відстроченого чи помилкового діагнозу, запобігання передачі, попередження летальних наслідків, особливо, при важкому її перебіг. Нова коронавірусна інфекція яскраво висвітлила проблеми, що можуть раптово і одночасно виникати в багатьох країнах світу, коли з’являються нові інфекції, особливо, у випадках нехтування елементарними заходами профілактики. COVID-19 продемонструвала, яку колосальну шкоду може принести економіці різних країн спалах інфекції протягом короткого часу. З урахуванням нових інфекцій, необхідно докорінно переглянути ставлення до профілактичної медицини, біобезпеки країни, інфекційних хвороб та організації надання медичної допомоги при інфекційних захворюваннях.
5
Бобирь, А. Л., та Р. Є. Сухонос. "ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ХВОРОЇ З КОРОНАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ, ВИКЛИКАНОЮ SARS-COV-2, З ВАЖКИМ ПОШКОДЖЕННЯМ ДИХАЛЬНОЇ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Жінка 32 років надійшла до приймального відділення зі скаргами на біль в області серця з іррадіацією в ліву лопатку, відчуття недостатності повітря, задуху змішаного характеру. Після проведених інструментальних (Комп’ютерної томографії (КТ) органів грудної клітки (ОГК), КТ-ангіографії легеневої артерії, УЗД-серця, ЕКГ), лабораторних досліджень, на основі клінічних даних та після проведеної диференціальної діагностики, був встановлений діагноз: коронавірусна інфекція, викликана SARS-Cov-2. Позалікарняна двобічна полісегментарна пневмонія. Двосторонній гідроторакс. Панкардит. Перикардит. Оклюзія підшкірних вен обох нижніх кінцівок. За важкістю стану хвору госпіталізовано в відділення інтенсивної терапії. Базуючись на даних лабораторних та інструментальних досліджень, а, також, клінічних показниках і загальному стані хворої була визначена тактика терапії, яка відзначилась позитивним ефектом.
6
Бобирь, А. Л., та Р. Є. Сухонос. "ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ХВОРОЇ З КОРОНАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ, ВИКЛИКАНОЮ SARS-COV-2, З ВАЖКИМ ПОШКОДЖЕННЯМ ДИХАЛЬНОЇ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Жінка 32 років надійшла до приймального відділення зі скаргами на біль в області серця з іррадіацією в ліву лопатку, відчуття недостатності повітря, задуху змішаного характеру. Після проведених інструментальних (Комп’ютерної томографії (КТ) органів грудної клітки (ОГК), КТ-ангіографії легеневої артерії, УЗД-серця, ЕКГ), лабораторних досліджень, на основі клінічних даних та після проведеної диференціальної діагностики, був встановлений діагноз: коронавірусна інфекція, викликана SARS-Cov-2. Позалікарняна двобічна полісегментарна пневмонія. Двосторонній гідроторакс. Панкардит. Перикардит. Оклюзія підшкірних вен обох нижніх кінцівок. За важкістю стану хвору госпіталізовано в відділення інтенсивної терапії. Базуючись на даних лабораторних та інструментальних досліджень, а, також, клінічних показниках і загальному стані хворої була визначена тактика терапії, яка відзначилась позитивним ефектом.
7
Ulyanova, N. A., та S. I. Burdeinyi. "МОРФОМЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУДИННОЇ ОБОЛОНКИ ОКА У ПАЦІЄНТІВ З ПРОГРЕСУЮЧОЮ МІОПІЄЮ ЗА ДАНИМИ SS-ОПТИЧНОЇ КОГЕРЕНТНОЇ ТОМОГРАФІЇ-АНГІОГРАФІЇ". Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, № 1 (28 вересня 2021): 52–56. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.1.2018.172270.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було вивчення морфометричних змін судинної оболонки у задньому сегменті ока у пацієнтів з прогресуючою міопією за даними Swept Sourсe-оптичної когерентної томографії-ангіографії (SS-ОКТА). Під спостереженням знаходились 50 пацієнтів (100 очей) з різними темпами прогресування міопії та 20 здорових дітей (40 очей) з еметропією.У пацієнтів зі швидким прогресуванням міопії виявлено збільшення товщини сітківки в центрі фовеа порівняно з еметропами та зменшення товщини хоріоідеї в центрі фовеа і у папіломакулярній ділянці порівняно як із еметропами, так і з міопами з повільним прогресуванням міопії. При прогресуванні міопії встановлено нерівномірне зменшення товщини хоріоідеї, яке проявляється у достовірному збільшенні ретинально-хоріоідального коефіцієнта на ділянці між центром фовеа та диском зорового нерва, що у комплексі морфологічних змін заднього сегмента міопічного ока може сприяти розвитку регіонарних гемодинамічних порушень.
8
Lutsenko, N. S., T. S. Kyrylova, O. A. Rudycheva, O. A. Isakova, and T. V. Nedilka. "OCTA-based retinal microvascular bed assessment at the zones ranging from the fovea to the periphery." Oftalmologicheskii Zhurnal 90, no. 1 (February 12, 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh202113237.
Повний текст джерела
9
Lenchuk, T. L., V. M. Matskevych та S. M. Vasyliuk. "Радіологічні та патогістологічні методи оцінки периферичного сегмента артеріального русла для об’єктивізації синдрому діабетичної стопи". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 44–48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.44.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Підвищення інформативності мультидетекторної комп’ютерно-томографічної ангіографії (МДКТА) та гістоморфометрії судин нижніх кінцівок (НК) шляхом їх порівняння та визначення клінічної цінності кожного зокрема у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи (СДС).
Матеріали і методи. Обстежено 80 хворих (усі чоловіки) із СДС, яким проведено передопераційну МДКТА НК та гістоморфометрію судинних структур післяопераційного біоматеріалу.
Результати. МДКТА мала нижчу чутливість (31,3%) щодо визначення виду атеросклеротичної бляшки порівняно з гістологічним дослідженням, за даними якого навіть у певній вказаній стадії чітко встановлювали початок чи зрілість названого патоморфологічного процесу. І за допомогою МДКТА, і за допомогою прямої морфометрії отримали високоінформативну кількісну оцінку анатомічних розмірів досліджуваних артерій (площа під ROC-кривою дорівнювала 0,994 та 0,875 відповідно), якщо зважати на статистично достовірні результати якості діагностичних тестів згідно з експертною шкалою класифікаторів.
Висновки. МДКТА має високу клінічну значущість у виявленні власне атеросклеротичних бляшок, але її не можна вважати «золотим стандартом» щодо диференціації стадій атеросклерозу у пацієнтів з діабетичною макроангіопатією. Пряма морфометрія артеріальних структур діабетичної стопи поступалась щодо операційних характеристик МДКТА через складність штучного відтворення гомеостазу артеріального русла, що вплинуло на стан досліджуваних анатомічних структур.
10
Lutsenko, N., O. Rudycheva, O. Isakova, and T. Kyrylova. "Assessing OCTA changes in morphology and structure of retinal microvascular bed in patients with exudative AMD." Oftalmologicheskii Zhurnal 79, no. 2 (April 8, 2019): 7–13. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh20192713.
Повний текст джерела
11
Venher, I. K., O. B. Kolotilo, S. Ya Kostiv, A. R. Vaida та N. I. Herasemuk. "Профілактика та лікування реперфузійного пошкодження тканин при реконструкції артеріального русла аорто-стегно-підколінного сегмента в умовах хронічної критичної ішемії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9443.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: покращити результати реконструктивних операцій на аорті та магістральних артеріях в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок.
Матеріали і методи. В роботу включено 56 пацієнтів з облітеруючими ураженнями аорти та артерій нижніх кінцівок із ІІ, ІІІА, ІІІВ, IV ст. хронічної артеріальної недостатності.
Для профілактики і лікування феноменів no-reflow і reflow-paradox на доопераційному періоді здійснювали комплекс запропонованих заходів.
Для діагностики характеру ураження артеріального русла й особливостей гемодинамічних порушень застосовували показники ультразвукової доплерографії, дуплексного сканування, рентгеноконтрастної цифрової ангіографії. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії.
Результати дослідження та їх обговорення. За об’ємом реваскуляризації аорто(клубово)-стегно-підколінного сегмента пацієнтів розділили на дві групи. Оперативне втручання в першій групі пацієнтів включало одномоментне аорто-біфеморальне алошунтування (14 спостережень) і однобічне аорто(клубово)-стегнове алошунтування (8 спостережень). Другу групу склали 34 пацієнти, у яких, крім атеросклеротичної оклюзії аорто(клубово)-стегнового, сегмента виявлено стенотично-оклюзивний процес стегно-підколінного сегмента. Динамічний ультразвуковий моніторинг стану гемодинаміки стегно-підколінного сегмента в післяопераційному періоді у хворих другої групи дозволив виявити зниження пікової систолічної швидкості та індексу резистентності, що було показанням до проведення додаткової реконструкції стегно-підколінного сегмента.
12
Matskevych, V. M., T. L. Lenchuk, I. V. Zhulkevych та Yu O. Mytsyk. "ВИПАДОК УНІЛАТЕРАЛЬНОГО ШИЛОПІД’ЯЗИКОВОГО СИНДРОМУ, ПОЄДНАНОГО З ГІПОПЛАЗІЄЮ ВЕРТЕБРАЛЬНОЇ АРТЕРІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (29 січня 2020): 89–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10806.
Повний текст джерелаАнотація:
Випадок асоціації одностороннього лівобічного шилопід’язикового синдрому (ШПС) з гіпоплазією хребтової артерії є рідкісною патологією, тому його представлення та обговорення є актуальними.
Мета – описання випадку виявлення поєднаної рідкісної патології шилоподібного відростка та вертебральної артерії за допомогою променевих методів.
Матеріал і методи. Обстежено 1 пацієнта, 2000 р.н., що звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на підвищення артеріального тиску до 180/100 мм рт. ст., яке триває останні 2 роки та яке він не пов’язує з певними причинами. Додатково турбує біль у лівій половині шиї. Травм, втрати свідомості та оперативних втручань не було. У плановому порядку призначене ультразвукове дослідження гілок аорти, рентгенографію шийного відділу хребта, МДКТ-ангіографію судин голови та шиї.
Результати. При функціональних пробах встановлено помірні гемодинамічно значущі порушення кровотоку по вертебральній артерії зліва за рахунок компресії в поперечному каналі, видовжену кісткову структуру з чітко диференційованими кірковою та губчастою речовинами.
Висновки. Клінічно підозрювані випадки ШПС можуть бути виявлені за допомогою звичайних рентгенограм, але для уточнення діагнозу необхідна КТ. Компʼютерна томографія повинна бути виконана згідно із стандартним протоколом з постпроцесинговою обробкою отриманих зрізів. Обов’язковим у таких випадках є дослідження гілок аорти для виключення супутньої судинної патології.
13
Moroz, G. Z. "Раміприл у лікуванні хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з коморбідною патологією: сучасний погляд на проблему". HYPERTENSION, № 6.32 (1 листопада 2013): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.32.2013.86413.
Повний текст джерелаАнотація:
30 серпня 2013 року в Амстердамі на конгресі Європейського товариства кардіологів (ESC) були оприлюднені оновлені настанови ESC 2013 року з лікування стабільної ішемічної хвороби серця (ESC-2013). Одночасно вони були представлені в інтернет-виданні European Heart Journal (http://eurheartj.oxfordjournals.org/content/34/38/2949.full.pdf+html) [1]. Настанови ESC-2013 узагальнюють сучасні підходи щодо надання медичної допомоги хворим на стабільну ішемічну хворобу серця (СІХС), з урахуванням нових наукових результатів, отриманих після виходу попередньої версії в 2006 році [2]. Важливо зауважити, що в назві ESC-2013 використовується більш широкий термін «стабільна ішемічна хвороба серця» (stable coronary artery disease), тоді як у назві настанов 2006 року був термін «стабільна стенокардія (stable angina pectoris). Настанови ESC-2013 розглядають актуальні аспекти діагностики й лікування не тільки стабільної стенокардії напруження, а й вазоспастичної стенокардії та мікросудинної дисфункції. У настановах зазначено, що мікросудинна дисфункція та вазоспазм є набагато більш поширеними причинами стенокардії, ніж вважали раніше. Автори акцентують увагу на проблемах верифікації діагнозу з урахуванням клінічних проявів та конкретизують показання для проведення інструментальних досліджень, зокрема тестів із фізичним навантаженням, ехокардіографії з фармакологічними пробами, коронарографії, для того щоб уникнути невиправданих обстежень. Розглядаються можливості й обмеження магнітно-резонансної коронарної ангіографії, хоча ця методика все ще не стала офіційно рекомендованою для оцінки пацієнтів із СІХС. Увагу лікарів привертають до необхідності виваженого підходу для відбору пацієнтів для проведення реваскуляризації. Обґрунтовано тактику вибору методу реваскуляризації (аортокоронарне шунтування чи стентування), з урахуванням особливостей ураження коронарного русла та коморбідної патології, зокрема цукрового діабету.
14
Shved, M. I., O. A. Prokopovych, V. T. Gurskyi, B. Ya Masliy та V. P. Vivchar. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ, ЗУМОВЛЕНОГО ФЕНОМЕНОМ “SLOW-FLOW” (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ)". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 24–29. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10024.
Повний текст джерелаАнотація:
Феномен сповільненого коронарного кровотоку (CSFP) – це мікросудинне ураження, що полягає в сповільненні кровотоку (руху контрастних речовин) у коронарних артеріях без значного їх стенозування. Основними причинами CSFP вважають структурні й функціональні порушення в системі коронарної мікроциркуляції за рахунок ендотеліальної дисфункції, дифузної кальцифікації чи необструктивного атеросклерозу, оглушення гіпоксичної ділянки міокарда тощо. Відсутність чітких критеріїв у діагностиці та адекватних програм його лікування обґрунтовують доцільність збільшення клінічного матеріалу та дослідження механізмів його розвитку.
Мета дослідження – проаналізувати клінічний випадок розвитку гострого коронарного синдрому в пацієнтки з ангіографічно діагностованим феноменом “slow-flow”, дослідити особливості клінічного перебігу коронарного синдрому Y та оптимізувати його лікування і профілактику розвитку ускладнень.
Матеріали і методи. Застосовували методи системного аналізу, бібліосемантичного та описового моделювання на прикладі рідкісного випадку розвитку гострого коронарного синдрому в пацієнтки з ангіографічно дігностованим CSFP. Проведено огляд літератури в доступних науково-статистичних базах даних медичної інформації.
Результати досліджень та їх обговорення. Упровадження діагностичної коронарної ангіографії дає змогу провести диференційну діагностику мікроциркуляторних порушень коронарного кровотоку, а також дозволяє оцінити адекватність запропонованого лікування. Наведений клінічний випадок характеризується типовою клінічною симптоматикою гострого коронарного синдрому (ГКС) за відсутності ангіографічних атеросклеротичних змін вінцевих судин у жінки 66 років. Запропоноване лікування засобами “Небіволол”, “Розувастатин” і комбінованими метаболічними препаратами “Левокарнітин” та “Аргінін” дало швидкий клінічний ефект, який проявився зникненням ознак ішемії та відсутністю ангінозного болю за грудниною.
Висновки. У патогенезі розвитку ГКС вагому роль відіграють мікроциркуляторні порушення, зокрема феномен сповільненого коронарного кровотоку, що необхідно враховувати в діагностичному алгоритмі ведення таких пацієнтів. Основним диференційно-діагностичним критерієм у таких випадках є коронароангіографія, а в комплексне лікування доцільно включати бета-2-адреноблокатори, статин та метаболічно активні засоби – “Левокарнітин” і “Аргінін”, які мають ендотелійнормалізуючі, енерго- і кардіоцитопротекторні властивості.
15
Дзюбановський, І. Я., С. Й. Гриценко, І. Й. Гриценко та А. Д. Беденюк. "Рідкісні анатомічні варіанти басейну нижньої брижової артерії на передопераційному та інтраопераційному етапах у пацієнтів, яким виконується Д3 лімфодисекція зі збереженням лівої ободової артерії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (27 серпня 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12250.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: провести аналіз рідкісних варіантів анатомії басейну нижньої брижової артерії та вивчити труднощі, які можуть ускладнювати та збільшувати час проведення Д3 лімфодисекції із збереженням лівої ободової артерії. Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік (64,2±11,6) року), хворих на рак лівої половини ободової та прямої кишок, яким виконали передопераційну 3Д-КТ ангіографію в Тернопільській університетській лікарні в період 2016 – 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: визначити тип нижньої брижової артерії, відстань від гирла нижньої брижової артерії до біфуркації аорти, відстань від нижньої брижової артерії до лівої ободової артерії, відстань від лівої ободової артерії до місця перехресту з нижньою брижовою веною. Результати досліджень та їх обговорення. Всім пацієнтам виконано Д3 лімфодисекцію зі збереженням лівої ободової артерії. У жодного пацієнта не виникла неспроможність швів анастомозу. Середня кількість видалених лімфатичних вузлів становила 21,4 ± 7,1 (12–45). Частота метастатичного ураження апікальної групи лімфатичних вузлів становила 7,5 %. Одними з найрідкісніших варіантів розгалуження нижньої брижової артерії за Зебровським є типи С, D та G. В нашому дослідженні ми встановили, що відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становить (35,29 ± 10,18) мм (11–66 мм). Особливо слід звернути увагу на клінічні випадки, коли відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становила більше 5 см, що також створює труднощі в збільшенні часу операції, необхідної для скелетизації вищезгаданих судин та дотримання всіх онкологічних канонів Д3 лімфодисекції. Ми виявили рідкісні випадки високого відходження нижньої брижової артерії на рівні ниркових артерій. Ще одним орієнтиром, на який слід звертати увагу, є перехрест лівої ободової артерії з нижньою брижовою веною, який згідно з нашим аналізом, становить (20,97 ± 13,59) мм (діапазон 2–65).
16
Білошицький, В. В. "Primary headache associated with sexual activity." Pain medicine 4, no. 1/1 (May 16, 2019): 15–16. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Пацієнт, 48 років, звернувся зі скаргами на приступи інтенсивного головного болю, що виникає під час оргазму. Уперше такий приступ виник за 13 днів до консультації під час статевого акту з новою партнеркою, який супроводжувався значним сексуальним збудженням. Напад повторився через 3 дні під час наступного статевого акту і ще за 6 днів після другого. Відчуття болю з’являється в лівій потиличній ділянці голови, інтенсивність зростає протягом 3 секунд, допоки не виникає надзвичайно сильний біль (VAS 8–9), який при розпитуванні пацієнт характеризує як найсильніший у житті («наче лусне голова»). Біль локалізується в лівій потилично-скроневій ділянці з відчуттям «тиску на очі». Інтенсивний біль тривав 1,5–2 хвилини, потім його вираженість зменшувалася до VAS 3, і такий остаточний біль зберігався до 1,5 години. На початку на-паду пацієнт приймав 2 таблетки спазмалгону (метамізол натрію моногідрат, пітофенону гідрохлорид, фенпіверинію бромід).Головний біль не супроводжується нудотою, фото- й фонофобією. Також немає вегетативних проявів, характерних для тригемінальних вегетативних цефалгій (ін’єкція кон’юнктиви та/або сльозотеча, закладення носа та/або ринорея, набряк повік, потіння лоба та обличчя, почервоніння лоба та обличчя, відчуття закладення вуха, міоз та/або птоз).Під час третього нападу пацієнт, відчувши «пульсацію в голові», зменшив активність і рівень збудження, внаслідок чого біль не сягнув вище рівня VAS 4 і згодом припинився. Пацієнт зазначає, що замолоду мав один епізод головного болю (не пов’язаного з сексуальною активністю), що тривав кілька днів. Із 35-річного віку з’явилися головні болі тієї ж локалізації (ліва потилично-скронева ділянка), тупі, низької інтенсивності (VAS 3), які виникають при фізичних навантаженнях, особливо пов’язаних із нахилами («качання черевного преса» – не більше 15 нахилів, робота на городі – сапання).При нападах інтенсивного головного болю, що настають вибухоподібно, у тому числі при першому нападі головного болю, пов’язаного з сексуальною активністю, завжди слід виключати такі види патології, як субарахноїдальний крововилив, внутрішньочерепна й екстракраніальна артеріальна дисекція та синдром оборотної мозкової вазоконстрикції – reversible cerebral vasoconstriction syndrome (RCVS). Ми призначили мультиспіральну комп’ютерну томографію (МСКТ) черепа й головного мозку з МСКТ-ангіографією, яка не виявила патологічних змін.
17
Minukhina, D. V., V. D. Babadzhan, V. V. Boyko, V. V. Minukhin, D. V. Minukhin та D. O. Yevtushenko. "Прогностичне значення маркерів ендотеліальної дисфункції в діагностиці ступеня атеросклеротичного ураження коронарних судин у хворих із гострим інфарктом міокарда з коронарним стентуванням". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 50–53. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.50.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити рівні інгібітора активатора плазміногену 1 типу (ІАП-1) та асиметричного діметіларгініну (АДМА) у хворих із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) в залежності від наявності або відсутності цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та характеру ураження коронарних артерій (KА), а також їх прогностичне значення щодо ступеня атеросклеротичного ураження коронарних судин.
Матеріали і методи. Обстежено 130 хворих, 44 (33,85%) жінки та 86 (66,15%) чоловіків. Усіх пацієнтів розподілено на дві групи: основну - 73 хворих із ГІМ і супутнім ЦД2, серед них 43 чоловіки і 30 жінок, середній вік яких становив (62,73 ± 1,39) року, та порівняльну - 57 хворих із ГІМ без ЦД2, серед них 43 чоловіки і 14 жінок, середній вік яких становив (63,98 ± 1,47) року. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб (10 чоловіків і 10 жінок, середній вік яких становив (60,85 ± 1,37) року). Усім хворим проводили коронарографію вінцевих судин серця у стандартних проекціях за допомогою ангіографа Siemens Axiom Artis. Вміст АДМА встановлювали імуноферментним методом, використовуючи комерційну систему тестування «Immunodiagnostik» компанії ADMA Xpress ELISA Kit (Австрія), ІАП-1 - також імуноферментним методом, використовуючи комерційну тест-систему виробництва фірми Technoclone PAI-1 ELISA Kit (Австрія).
Результати. У хворих із ГІМ незалежно від того, мали вони ЦД2 чи не мали, рівні ІАП-1 та АДМА підвищені у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05). У хворих з гемодинамічно значущим стенозом (ГЗC) KА (70% і більше) визначено підвищення рівнів ІАП-1 та АДМА як за наявності, так і за відсутності ЦД2 (р < 0,05).У хворих із ГІМ та дифузним ураженням (ДУ) KА як із супутнім ЦД2, так і без нього рівні ІАП-1 та АДМА були достовірно вище, ніж у хворих без ДУ KА (р < 0,05).
Висновки. Порівняння площ під ROC-кривими показало, що більшу діагностичну цінність для прогнозування ДУ KА у хворих із ГІМ та супутнім ЦД2 має ІАП-1, ніж АДМА. Рівні ІАП-1 та АДМА доцільно визначати для прогнозування ГЗC KА та діагностики ДУ коронарного русла з тим, щоб проводити профілактику розвитку ускладнень ГІМ.
18
Buchneva, O. V. "Інструментальні методи дослідження при гострих аортальних синдромах: переваги та недоліки методів". Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, 22 квітня 2019, 44–52. http://dx.doi.org/10.30702/ccs.201905.02.0094452.
Повний текст джерелаАнотація:
Лікування хворих із захворюваннями та пошкодженнями аорти є одним з найважливіших завдань сучасної судинної реконструктивної хірургії. За умови своєчасної та точної діагностики гострої патології аорти, розривів аневризм, розшарувань і поранень аорти можливе успішне хірургічне лікування хворих та постраждалих.
Основними методами діагностики гострого аортального синдрому є ультразвукове до-слідження, мультиспіральна комп’ютерна томографія, ангіографія. Однак кожен метод має свої обмеження, при використанні будь-якого методу можливі діагностичні помилки.
Вивчена діагностична ефективність методів діагностики при гострій патології аорти, пе-реваги та обмеження кожного методу діагностики та їх причини, розроблена оптимальна послідовність застосування методів променевої діагностики, алгоритми обстеження хво-рих при гострих аортальних синдромах.
19
Lutsenko, N. S., N. S. Oliynyk та D. Yu Rudenko. "УЛЬТРАЗВУКОВА ОЦІНКА ВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (17 липня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2015.1.4709.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Представлені дані порівняльного аналізу можливостей комплексного ультразвукового дослідження артерій матки при лейоміомі матки та ангіографії маткових артерій. Проведено обстеження 54 пацієнток, хворих на лейоміому матки, яким проводилася емболізація маткових<br />артерій (ЕМА). Результативність КДК у співвідношенні до ангіографії склала: чутливість - 83 %, специфічність - 88 %, точність - 85 %, що дозволяє з успіхом використовувати цю методику в практиці лікаря-гінеколога.<br /><br /></p>
20
Kravchenko, I. M., S. Е. Dykuha, Yu М. Tarasenko, V. I. Kravchenko, B. V. Cherpak, I. O. Didkovskii та R. M. Vitovskiy. "Посткоарктаційні аневризми аорти: методи та результати лікування". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 22 травня 2019, 82–85. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.3505/045082-085.
Повний текст джерелаАнотація:
За роки проведення корекції коарктації аорти (КоАо) відбулися суттєві зміни в розвитку методів хірургічної корекції цієї аномалії та виявлено пізні ускладнення на місці втручання, які стали більш загрозливими, ніж сама коарктація.
Мета дослідження. Необхідність подальшого планування своєчасної діагностики і корекції пізніх аневризм на місці пластики КоАо.
Матеріали і методи. У нашому закладі з 1971 по 2017 рік було прооперовано 4252 пацієнтів з нативною КоАо. Селективний відбір пацієнтів з аневризмами в низхідній грудній аорті (АНГА) для цієї роботи був обмежений з 1995 року. Усього в роботу включено 91 пацієнта, 85 (93,4 %) з них були реоперовані, 6 (6,6 %) – не оперувалися з різних причин. Інтервал між операцією корекції КоАо і діагностикою АНГА становив 22 роки з коливаннями від 1 міс. до 45 років. Частота ускладнень АНГА після корекції КоАо дещо різнилася для окремих хірургічних методів. Так, після імплантації синтетичної латки у 61 (88,5 %) хворого виявлено АНГА, у 6 (8,7 %) після імплантації трубчастих протезів та після анастомозу «кінець у кінець» – у 2 (2,8 %) хворих.
Результати та обговорення. Для ускладнення АНГА характерна певна клінічна картина, яка практично не пов’язана зі станом серцево-судинної системи. Клінічне обстеження проводять за звичайним планом аж до моменту, коли хворому виконають рентгенографію грудної клітки. Найбільш доцільною є КТ-ангіографія, яка подає детальне відтворення анатомії АНГА.
У кожному випадку встановленої АНГА хворому пропонували повторне хірургічне втручання з метою резекції аневризми або виключенням її з кровотоку. Ці операції потребували висококваліфікованого анестезіологічного та хірургічного забезпечення. Ще до моменту повної мобілізації аорти й аневризми налагоджували тимчасовий обхідний шунт – 75,3 % або підключали апарат штучного кровообігу – 24,7 %.
Тривалий час кращим методом повторних втручань при посткоарктаційних АНГА вважалася резекція АНГА з подальшою імплантацією судинного протеза. З 2014 року в нашому закладі почали використовувати ендоваскулярну – 5 (5,8 %) та гібридну методику лікування посткоарктаційних аневризм аорти – 11 (12,9 %) випадків.
Реоперації з резекцією АНГА і протезуванням аорти були виконані у 69 (81,2 %) хворих. З їх числа 7 було оперовано двічі, а 2 – тричі.
Задовільно перенесли реоперації і були виписані з клініки 80 (94,1 %) хворих. Померли 5 (5,9 %) пацієнтів з тяжкими деструктивними змінами в судинах і легенях, здебільшого в період освоєння повторних втручань.
Висновки. Пізні ускладнення (аневризма) виникають із частотою 4,5 %. Тактику операції слід обирати з урахуванням виду первинної реконструктивної операції, наявних ускладнень, особливостей, виявлених під час дослідження. Хворі, що перенесли повторні реконструктивні операції з приводу корекції посткоарктаційної аневризми, потребують пожиттєвого диспансерного спостереження.
21
Уляновська, М. І. "НАБРЯК ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТА РЕАКТИВНИЙ ПСИХОЗ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КОРОНАРНОЇ АНГІОГРАФІЇ І СТЕНТУВАННЯ". Art of Medicine, 26 червня 2019, 148–51. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.2.10.148.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними літератури, неврологічним ускладненням після проведення процедури коронарної ангіографії і стентування приділяється недостатньо уваги, оскільки вони є нечастими. У статті представлено клінічний випадок хворого 45р., який поступив у кардіологічне відділення із симптомами стенокардії, що виникла вперше, для проведення планової коронарографії. В результаті обстеження виявлено критичний стеноз лівої коронарної артерії і проведено стентування ураженого сегмента. Після процедури у хворого прогресувала неврологічна симптоматика: загальмованість, згодом – різке психомоторне збудження, порушення мови, орієнтації в просторі і часі, с-м Бабінського з обох сторін. Під час комп’ютерної томографії виявлено набряк головного мозку, арахноїдальну кісту правої лобної частки конвекситально. Через погіршення загального стану хворого переведено до реанімаційного відділення, де на фоні проведеної терапії неврологічна симптоматика регресувала, виписаний у задовільному стані. У даного хворого виникло доволі унікальне ускладнення, причиною чого міг стати токсичний вплив ангіоконтрасту через скомпрометований неврологічний анамнез.
22
Bubnyak, M. R., S. L. Rachkevych та Y. A. Korol. "Рентгенендоваскулярні методи в лікуванні шлунково-кишкових кровотеч неварикозної етіології". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (16 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2015.2.5265.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>У статті проаналізовано застосування селективної ангіографії та емболізації лівої шлункової артерії у 6 хворих зі шлунковими кровотечами неварикозної етіології з високим ризиком рецидиву. Завдяки емболізації у всіх пацієнтів вдалося досягти стабільного гемостазу й уникнути ургентної операції з приводу кровотечі, що вказує на ефективність застосування ендоваскулярних методик при шлунково-кишкових кровотечах і дозволяє рекомендувати їх ширше застосування в хірургії.</p>
23
Levchyshyna, O. V., V. M. Beshlyaga та A. V. Rudenko. "Клінічний випадок поєднання великої істинної аневризми лівого шлуночка, ускладненої формуванням псевдоаневризми". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 5 вересня 2019, 78–81. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.36/15(078-081).
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлений клінічний випадок виявлення та оперативного лікування поєднання істинної та несправжньої аневризми лівого шлуночка в пацієнта після перенесеного гострого інфаркту міокарда. Пацієнт К. поступив у клініку з діагнозом ішемічної хвороби серця. При ехокардіографії виявлено аневризму задньої стінки лівого шлуночка. Позаду задньої стінки лівого шлуночка візуалізувалася додаткова порожнина у вигляді осумкованого утворення з рідиною. Пацієнту К. в НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України виконано в екстреному порядку коронаровентрикулографію. На ангіограмі лівої коронарної артерії виявлено помірні (до 50 %) стенози середньої третини огинаючої гілки, передньої міжшлуночкової гілки та діагональної гілки першого порядку. На ангіограмі правої коронарної артерії візуалізується оклюзія дистальної третини артерії. При лівій вентрикулографії в правій косій та лівій боковій проекціях виявлено, що порожнина лівого шлуночка значно розширена та деформована, скоротлива здатність його стінок різко знижена переважно за рахунок базальних відділів, де визначається аневризматичне вип’ячування з виходом контрастної речовини в порожнину перикарда. У зв’язку із загрозою тампонади пацієнту К. в екстреному порядку виконано резекцію задньобокової аневризми лівого шлуночка зі штучним кровообігом. За даними ехокардіографії після проведеної пластики деформація порожнини лівого шлуночка відсутня, мітральний клапан збережений, загальна скоротливість покращилась. Пацієнт переведений до кардіологічного стаціонару за місцем проживання для проведення подальшої реабілітації. Точна діагностика та ургентне оперативне лікування дозволили пацієнту не лише вижити, а й зберегти якість життя.
24
Радченко, М. П., А. А. Довгалюк, Ю. Л. Кузьменко та Н. М. Руденко. "Клінічний випадок лікування кровохаркання у дорослого пацієнта із синдромом Ейзенменгера шляхом закриття системно-легеневих колатеральних артерій". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 30 листопада 2018, 82–84. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.33/20(082-084).
Повний текст джерелаАнотація:
Розширені бронхіальні артерії та системно-легеневі колатеральні артерії (аортолегеневі колатеральні артерії) можуть бути однією з причин кровохаркання та супроводжувати вроджені вади серця (ВВС). Діагностувати наявність цих судини можна за допомогою селективної ангіографії.
Мета роботи – представити клінічний випадок успішного лікування кровохаркання шляхом ендоваскулярного закриття системно-легеневих колатеральних артерій у дорослого пацієнта.
Матеріали та методи. Пацієнт спостерігається в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії з 2014 р., висуває скарги на задишку, втомлюваність, ціаноз шкірних покривів. Кровохаркання з частотою декілька разів на місяць після мінімальних фізичних навантажень відмічає протягом останніх двох місяців.
Результати. Пацієнту проведено ендоваскулярне втручання із закриття системно-легеневих колатералей. При контрольній графії кровотік через емболізовані ділянки відсутній. Для такої когорти пацієнтів зі складною вродженою вадою серця, ускладненою легеневою гіпертензією, вирішенням даної проблеми є ендоваскулярне втручання.
Висновки. Емболізація системно-легеневих колатеральних артерій є ефективною процедурою для лікування пацієнтів із кровохарканням.
25
Solomenchuk, T. M., та V. V. Protsko. "ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КОРОНАРНОГО КРОВООБІГУ В ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНИХ ЖІНОК, ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ З ПРИВОДУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ БЕЗ ПІДЙОМУ СЕГМЕНТА ST." Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7853.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливу увагу кардіологи та науковці надають жінкам із гострим коронарним синдромом (ГКС) перименопаузального віку. Завдяки дії естрогенів, жінки протягом репродуктивного періоду мають нижчий ризик розвитку гострої коронарної патології, кардіоваскулярне протективне значення яких втрачається унаслідок істотного зниження естрогенового фону в перименопаузальний період.Мета дослідження – провести порівняльний аналіз стану вінцевого кровообігу за даними коронарної ангіографії у жінок із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (ГКСбпST) залежно від рівня статевих гормонів.Матеріали і методи. Обстежено 81 жінку віком 35–76 років (середній вік (59,1±1,06) року, яких госпіталізовано з приводу ГКСбпST і визначали рівень жіночих статевих гормонів (естрадіол, ЛГ (лютеїнізуючий гормон), ФСГ (фолікулостимулювальний гормон гіпофіза) та проводили коронароангіографію. Залежно від гормонального статусу всіх пацієнток загальної групи поділили на дві підгрупи: І підгрупа (n=50) – жінки з індексом співвідношення рівня ЛГ/ФСГ<1 (естрогенодефіцит). У ІІ підгрупу (n=31) увійшли хворі жінки з індексом ЛГ/ФСГ>1 (відносно збережений естрогеновий фон).Результати досліджень та їх обговорення. Порівняно з жінками, які мають відносно збережений естрогеновий фон (ІІ підгрупа), у жінок з естрогенодефіцитом (І підгрупа) достовірно частіше реєструються тяжкі гемодинамічно значимі ураження коронарних артерій, а саме: у 6 разів частіші багатосудинні ураження (35,14 % (І) проти 5,88 % (ІІ)), у 2–2,8 раза частіше з локалізацією переважно в проксимальних (81,08 % (І) та 29,41 % (ІІ)) медіальних сегментах 70,83 % (І) та 35,29 % (ІІ)), майже у половини – у поєднанні з ураженнями дистальних сегментів (48,65 % (І) проти 17,65 % (ІІ)). Найчастіше виявляються зміни в основних магістральних артеріях – лівій коронарній артерії та її передній міжшлуночковій гілці. У двох із трьох жінок з ГКСбпST загальної групи (55 хворих, 67,90 %) відмічено непрямі ознаки істотних порушень коронарної мікроциркуляції та міокардіальної перфузії, які у півтора раза достовірно частіше реєструвалися в осіб з ознаками гіпоестрогенії в постменопаузальному періоді. У третини обстежених жінок (33,33 %) загальної групи при коронароангіографії виявляли практично інтактні коронарні артерії. У жінок з гемодинамічно значимими стенозами візуалізувались дефекти (звиразкування) атеросклеротичних бляшок. Індекс виразкування, який в загальній групі становив (0,770±0,012) од., виявився достовірно нижчим серед жінок І підгрупи (0,736±0,013) од., порівняно з хворими з ІІ підгрупи (0,830±0,018) од., що свідчило про глибші деструктивні зміни в уражених коронарних артеріях на ґрунті естрогенодефіциту.Висновки. Естрогенодефіцит у перименопаузальних жінок із ГКСбпST призводить до тяжких дифузних уражень коронарного русла: формування множинних гемодинамічно значимих стенозів та тромбозів на ґрунті виразнішого звиразкування атеросклеротичних бляшок у магістральних коронарних артеріях, виникнення грубих порушень міокардіальної перфузії та мікроциркуляції, що стає основою розвитку гострих порушень коронарного кровообігу в жінок.
26
Pyptiuk, O. V., S. M. Vasyluk, V. O. Pyptiuk та S. B. Telemukha. "КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ БІЛКІВ ГОСТРОЇ ФАЗИ ЗАПАЛЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ Й ПРОГНОЗУВАННІ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8078.
Повний текст джерелаАнотація:
Цукровий діабет (ЦД) становить серйозну медико-соціальну проблему. Від нього страждають 415 млн осіб (кожен 11-й), з тенденцією до зростання чисельності в 2040 р. до 642 млн (майже 10 % від загальної популяції). В Україні поширеність ЦД на початок 2015 р. становила 2,8 %. Одним із ускладнень ЦД є синдром діабетичної стопи (CДC), який на сьогодні розглядають як одне з найтяжчих ускладнень, і є результатом розвитку полінейропатії, остеоартропатії, ангіопатії.Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих із гнійно-некротичними формами цукрового діабету.Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебували 116 пацієнтів із синдромом діабетичної стопи (СДС) у віці в середньому (63,3±7,1) р. Критеріями включення в дослідження були відсутність адекватного для реваскуляризації периферичного судинного русла (на основі ком’ютерної ангіографії) і наявність гнійно-некротичного процесу на стопі. Надана письмова згода на участь у дослідженні.Результати досліджень та їх обговорення. Вираження деструкції тканин стопи, відповідно до класифікації P. M. Wagner (1979), у 74 % відповідала 3–4 стадіям. При госпіталізації у 78 % хворих була тривала декомпенсація цукрового діабету (ЦД) (HbA1c-9,43±0,32 %). Тривалість захворювання у 69 (59,4 %) випадках була більше 10 років. Алгоритм лікування для всіх хворих включав малу ампутацію і комплексне консервативне лікування – 48 (перша група). Друга група (68 пацієнтів), яким в доповнення було проведено катетеризацію нижньої надчеревної артерії і остеоперфорацію. При госпіталізації транскутанна напруга кисню TcpO2 в середньому становила (15,1±6,3) мм рт. ст. Концентрація С-реактивного білка (СРБ ) була підвищена у 98,9 % пацієнтів і в середньому склала (12,1±1,9) мг/л (0–24,0 мг/л), (p<0,1). У 64,3 % хворих визначено підвищення рівня фібриногену в середньому до 5,8 г/л (4,7–7,0 г/л), (p<0,01). У другій групі спостереження на 10 добу відмічено наростання показників TcpO2 до (28,3±9,3) мм рт. ст., зменшення набряку тканин з тенденцією рани до загоєння. Результати вмісту фібриногену в плазмі крові прирівнювалися до норми і становили на 3 добу (5,1±1,7) г/л (2,8–9,0 г/л), на 10 добу – 3,9±0,7 (2,4–3,1) при (p<0,1). Показники СРБ складали на 3 і 10 доби (0±1,1) мг/л (0–12 мг/л).Висновки. При відсутності можливості проведення реконструктивних операцій із відновленням кровопостачання альтернативою є катетеризація нижньої надчеревної артерії і остеоперфорація. Найбільшою чутливістю і специфічністю характеризується показник концентрації СРБ і фібриногену, що вказує на їх діагностичну значимість при гнійно-некротичних процесах на тлі цукрового діабету. Концентрація СРБ і фібриногену в крові підвищується пропорційно до тяжкості запального процесу і відповідає ступеню загоєння рани.