Статті в журналах з теми "Аналіз спроможності"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Аналіз спроможності.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Аналіз спроможності".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Maltsev, O. S. "АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ КООПЕРАТИВНИХ СИСТЕМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (8 лютого 2018): 17–20. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.017.
Повний текст джерелаАнотація:
Наводиться порівняльний аналіз інформаційної спроможності кооперативних систем спостереження на основі коефіцієнта частотної ефективності. Показано, що принцип побудови існуючих кооперативних систем спостереження, принцип обслуговування сигналів запиту інформації та використаний метод модуляції сигналів суттєвим чином знижує інформаційну ємність цих інформаційних систем.
2
Myalkovsky, D., та A. Semenchenko. "РОЗВИТОК ІНСТИТУЦІЙНИХ СПРОМОЖНОСТЕЙ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ КІБЕРБЕЗПЕКИ ТА КІБЕРЗАХИСТУ УКРАЇНИ". Theory and Practice of Public Administration 3, № 70 (30 жовтня 2020): 40–54. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено поняття, сутність, структуру інституційних спроможностей суб’єктів забезпечення системи кібербезпеки та системи кіберзахисту України, проведено аналіз та оцінювання їхнього стану, обґрунтовано пріоритетні напрями їхнього вдосконалення, спрямовані на підвищення ефективності та результативності публічної політики у сфері кібербезпеки та кіберзахисту України.
Уточнено сутність поняття “інституційна спроможність суб’єктів забезпечення системи кібербезпеки та кіберзахисту”. Окреслено основні складники інституційної спроможності суб’єктів забезпечення системи кібербезпеки України та кіберзахисту: правовий, організаційний, кадровий та фінансовий. Організаційний складник інституційної спроможності суб’єктів забезпечення системи кібербезпеки України та кіберзахисту подано у вигляді трирівневої ієрархічної моделі (стратегічний, оперативний і тактичний рівні).
Обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення правового механізму інституційних спроможностей для ієрархічної моделі правового забезпечення: на законодавчому, підзаконному та нормативно-технічному (нормативно-правовому) рівнях.
Визначено проблеми кадрового складника інституційних спроможностей та сформульовано пропозиції щодо вирішення їх шляхом розроблення та упровадження формалізованих вимог до професійних компетенцій для працівників, зокрема через доопрацювання державного класифікатора професій.
На підставі проведеного аналізу запропоновано удосконалити діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спеціального зв’язку та захисту інформації з уточненням його функціоналу як національного компетентного органу з безпеки інформації та інформаційно-комунікаційних систем, визначеному Директивою NIS. Визначено пріоритетність завдання розроблення нормативно-технічних та технічних документів із забезпеченням інтероперабельності їхніх вимог із міжнародними стандартами та практиками.
3
Пєвцов, Г. В., С. В. Залкін, П. Пацек, О. В. Ревін, С. О. Сідченко та К. І. Хударковський. "Методичний підхід до визначення підрозділів для здійснення протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу противника на основі оцінювання їх спроможностей". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(45) (25 листопада 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.45.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлений методичний підхід до визначення підрозділів для здійснення протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу противника на основі оцінювання їх спроможностей за методикою DOTMLPFI. Проаналізовано причини недостатньої ефективності протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу на особовий склад на початку Антитерористичної операції, визначені основні завдання з протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу. Запропоновані схема процедур планування протидії негативним інформаційним (психологічним) впливам та варіант типової групи спроможностей “Протидія негативним інформаційним (психологічним) впливам”. Наведені результати оцінювання спроможності “Аналіз та прогнозування інформаційного (психологічного) впливу противника”, що розраховані авторами.
4
Камінська І.М., Мишко О.А. та Шишка Д.С. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено системне дослідження методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Обґрунтовано сутність, мету, завдання, предмет, об’єкт та інформаційне забезпечення аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Встановлено, що комплексний, деталізований та усесторонній аналіз фінансового потенціалу підприємства повинен охоплювати різноманітні підходи, методи та прийоми аналізу.
На основі розгляду сучасних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства встановлено, що відсутній єдиний і універсальний методичний підхід до його аналізу. У статті розглянуто зміст і особливості основних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Базуючись на проведеному дослідженні, запропоновано наступний алгоритм аналізу фінансового потенціалу підприємства:
1 етап – аналіз забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, що полягає у організації горизонтального (трендового) і вертикального (структурного) аналізу балансу підприємства;
2 етап – аналіз фінансових результатів підприємства, що засвідчує результативність використання фінансових й інших ресурсів підприємства;
3 етап – аналіз фінансового стану підприємства, що у свою чергу охоплює такі напрями аналітичного дослідження: 1) аналіз майнового стану суб’єкта господарювання; 2) аналіз ділової активності суб’єкта господарювання; 3) аналіз ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання; 4) аналіз фінансової стійкості суб’єкта господарювання; 5) аналіз рентабельності діяльності суб’єкта господарювання;
4 етап – узагальнююча оцінка рівня фінансового потенціалу підприємства за такими критеріями:
достатність власних фінансових ресурсів підприємства;
відповідність обсягів довгострокових позикових фінансових ресурсів обсягам оборотних активів;
інтенсивність нарощення обсягу інвестицій;
стабільність фінансового стану підприємства.
Доведено, що аналіз фінансового потенціалу підприємства є важливим інструментом з’ясування поточного його рівня й визначення адекватних напрямів його нарощення в майбутньому. Визначено, що результати такого аналізу є вихідним моментом розробки на підприємстві перспективних планів і заходів із підвищення фінансової спроможності, конкурентоспроможності й ефективності виробничо-господарської діяльності, досягнення максимальних кінцевих результатів, забезпечення економічного розвитку і подальшого успішного функціонування суб’єкта господарювання.
5
Kolosok, Andrii, та Svitlana Cherneta. "АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 24 (31 грудня 2020): 37–45. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-04-37-45.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто економічну сутність категорій «децентралізація» та «адміністративно-територіальна реформа», вказано на проблему ототожнення даних понять, досліджено їх зміст та взаємозв’язок. Відмічено, що децентралізація передбачає обов’язкову передачу адміністративних повноважень та фінансових ресурсів від державної влади до місцевого самоврядування. Досліджено особливості фінансування соціальної сфери в об’єднаних територіальних громадах Волинської області. Розглянуто реалізовані та заплановані соціальні проекти. Відмічено наявні тенденції, проблеми, управлінські помилки функціонування об’єднаних територіальних громад. Визначено пріоритетні напрями ефективного розвитку місцевого самоврядування
6
Горбенко, А. Ю. "Аналіз якості http-послуг у залежності від пропускної спроможності радіоканалу". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, № 1-59 (7 березня 2018): 116–19. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2017-1-59/116-119.
Повний текст джерела
7
Мазур, Валентин, Михайло Стрельбіцький, Максим Філіппов та Віктор Голіцин. "АНАЛІЗ СПРОМОЖНОСТІ НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛУ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ З ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 165–81. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.841.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано та надано рекомендації щодо процесів визначення спроможності відділу Державної прикордонної служби України виконувати завдання за призначенням. На прикордонне відомство покладаються все нові функціональні обов’язки у сфері охорони та захисту державного кордону. Нового розвитку повинні набувати і підходи щодо раціонального використання наявних трудових (людських) ресурсів та визначення конкретних меж службового навантаження посадових осіб підрозділів ДПСУ. Головною метою визначення спроможності відділу прикордонної служби з виконання завдань за призначенням є дослідження достатньої та необхідної чисельності персоналу та забезпечення найбільш повного та раціонального використання трудових ресурсів. При плануванні діяльності відповідно до керівних нормативно-правових актів необхідно розрахувати фактичну кількість робочих днів у плановому періоді, середню тривалість службового часу на добу та реальний (ефективний) фонд робочого часу відповідно до посади, яку обіймає прикордонник. З метою аналізу спроможності відділу прикордонної служби до виконання завдань за призначенням пропонується використовуватиметодику підрахунку службового навантаження посадових осіб, завершальним етапом якої є формування необхідних для виконання завдань за призначенням сил та засобів відділу прикордонної служби. Співвідношення між розрахованими та наявними силами та засобами відділу прикордонної служби визначає спроможність прикордонного підрозділу виконувати завдання за призначенням. На основі дослідження на прикладі посади начальника відділу прикордонної служби підсумовано, що визначений керівними документами обсяг службового навантаження розрахований на 3 зазначених посади. За такого результату рекомендується проаналізувати якісну та кількісну компоненту та здійснити перерозподіл або делегування окремих повноважень начальника підрозділу охорони кордону.
8
МИСИК, Анатолій, та Олександр БІЛЬОВСЬКИЙ. "МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ УРАЗЛИВОСТІ ПРИКОРДОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАГРОЗИ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 179–89. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.566.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами аналізу роботи інформаційно-аналітичних підрозділів у статті зроблено висновок про наявність невідповідності між потребою оцінювання ризику щодо обстановки на державному кордоні для прийняття обґрунтованих рішень та недосконалістю існуючих методик оцінювання ризику, що обумовлює актуальність пропонованого дослідження. У проблемі оцінювання ризиків виокремлено оцінювання уразливості. Проаналізовано проблеми оцінки уразливості за базовою методикою, яка використовується у Державній прикордонній службі України СІМАР 2.0 та підходи до оцінювання спроможностей в методиці оборонного планування. Слабким місцем моделі СІМАР 2.0 є її підходи, що ґрунтуються на експертній оцінці складових уразливості. Порівняльний аналіз методик дозволив виявити розбіжності у підходах, що унеможливлює однозначне розуміння уразливості системи охорони державного кордону. Розроблено модель оцінки уразливості системи охорони державного кордону, яка на відміну від моделі СІМАР 2.0 враховує сценарії дій порушників державного кордону та ситуації, що їх складають, зміст завдань з охорони державного кордону, результати їх виконання (ефект) та складові способів виконання завдань. Модель оцінки уразливості системи охорони кордону включає сценарії та ситуацій за кожною з актуальних загроз, прогнозовані результати охорони державного кордону, модель визначення складу і обсягу ресурсів, моделі способів виконання завдань та формування їх комбінацій, модель визначення необхідного рівня спроможності. Уразливість системи охорони державного кордону визначена як невідповідність наявної спроможності структурної одиниці досягти визначеного результату (ефекту) виконання завдання, встановленого нормативом (стандартом), у визначених умовах обстановки, відповідно до визначених сценаріїв дій (ситуацій), при визначених ресурсах, багаточисельною комбінацією засобів та способів дій до необхідної. На відміну від існуючої, методика дозволяє: отримати кількісну оцінку рівня уразливості за сукупністю впливу факторів на її рівень та прогнозних сценаріїв розвитку обстановки.
9
Литвин, Наталія. "СТАН ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ТА АНАЛІЗ ЇХНЬОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 132–43. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-132-143.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні гострою постала проблема щодо стану місцевих бюджетів, котрий вказує на обмеженість фінансових ресурсів. Як наслідок, місцеві органи влади не можуть виконувати належним чином покладені на них функції та завдання. Наразі Україна відчуває потребу в ефективних, ди- намічних і високопрофесійних інститутах державної влади.
Кількісні показники є важливими під час оцінювання ефективності місце- вих громад, однак вони мають враховуватися в жорсткій кореляції. Вкрай важ- ливим є показник чисельності населення громади, від якого залежить скільки грошей з державного бюджету отримає місцева громада на власні потреби.
На практиці використання статистичного показника чисельності насе- лення в територіальному розрізі вказує на те, що він враховується під час формування багатьох важливих бюджетоутворюючих показників. Даний показник застосовується як під час розрахунку показників забезпеченості населення територіальної громади об’єктами соціальної інфраструктури, так і під час розрахунку інших витрат в системі міжбюджетних відносин. Для розрахунку використовується чисельність постійного проживаючого населення територіальної громади.
Основними елементами спроможності територіальних громад є їхня пло- ща та кількість населення, яке проживає на ній. Чим більша територія, тим більше вона дає змогу реалізувати інфраструктурні, інвестиційні та іннова- ційні проекти. Даний показник впливає на перспективу місцевої територі- альної громади щодо залучення українських і закордонних інвестиційних та інноваційних ресурсів, а також збільшує конкурентоспроможність регіону.
Основні показники територіальної громади дають змогу розподілити міс- цеві громади за рівнем їхньої спроможності та інвестиційної привабливості.
Звичайно, для створення ефективної політики розвитку територіальних громад недостатньо використання тільки кількісних показників населення. Важливо опиратися й на якісні показники, такі як задоволеність місцево- го населення, рівень комунікації державних органів влади із громадськістю тощо.
10
Богач, Олена, та Тетяна Клименко. "АНАЛІЗ І ОЦІНКА ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що знецінення гривні підриває конкурентоспроможність економіки України. На сьогоднішній день рівень інфляції є одним з найважливіших показників розвитку економіки. Падіння курсу гривні щодо вільноконвертованих валют вже вплинуло на найбільш чутливі до коливань валют сегменти споживчого ринку. Інфляційні процеси призводять до глибоких змін і зачіпають всі сторони соціально-економічного розвитку країни. Зниження темпу інфляції сприяє нормалізації структури внутрішнього попиту, перетворюючи його в фактор розвитку вітчизняних підприємств замість скупки нерухомості, іноземної валюти, землі. Стабілізація купівельної спроможності гривні необхідна для зміцнення грошової системи як форми організації грошового обігу, поліпшення якості грошей і виконуваних ними функцій. В мінімізації інфляційних процесів окрему важливу роль відіграє Національний банк України. Його грошово-кредитна політика спрямована на стабілізацію валютного курсу.
11
Швачка, Ангеліна. "АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ЗАСОБІВ ДІАГНОСТИКИ ДЛЯ КАНАТА ЗІ ЗМІННИМ ПЕРЕТИНОМ: ОГЛЯД". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2020): 17–19. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-4.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено аналіз способів діагностики для канатів зі змінним поперечним перерізом. Було встановлено, що існують певні види дефектів, при яких виникають сигнали та передаються на датчик при пориві троса. За цими результатами запропоновано діагностувати канати за допомогою електричним опором та розробити прилад. Отже, діагностування полягає в підведенні напруги до кінців тросів канату за обраними схемами й в заданій послідовності, встановлення величини струму, що виникає в провідниках, яких підведено напругу, аналізі певних струмів, надання інформації про стан тросів і, при необхідності, зупинки машини. Отримані сигнали можуть бути використані, як діагностичні параметри при контролі стану тросів канату спеціальною системою автоматичного виявлення розриву тросів гумотросового каната. Підвищення безпеки експлуатації підіймальних машин, зокрема ліфтів, можна досягти шляхом забезпечення безперервного та автоматичного, контролю тягової спроможності канатів – цілісності їх тягових елементів тросів. Відомо, що система контролю працює з формулюванням, передачею та обробкою сигналу. На теперішній час одним з достатньо надійним та технологічно простим в отриманні передачі та обробки є електричний сигнал. Гумотросовий канат виготовлений з металевих тросів, запресованих в гумову оболонку. Основною причиною втрати тягової спроможності гумотросового каната є розрив тросів. Наслідком такого розриву є зміна електропровідності каната. Вказані властивості гумотросового каната дозволяють застосувати метод контролю стану каната по зміні його електропровідності. Такий метод може діяти автоматично та практично безперервно, оскільки в ньому руйнування тросу каната змінює – генерує електричний сигнал, який легко передавати та обробляти в автоматичному режимі, а при потребі, давати сигнал на зупинку ліфта, чим забезпечити безпеку його експлуатації.
12
Заверкін, А. В., О. В. Сергієнко, С. В. Кузьменко та С. П. Чередниченко. "Дослідження впливу різних факторів календарного планування вантажної роботи на підвищення переробної спроможності сортувальної станціі". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(265) (16 березня 2021): 20–24. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-265-1-20-24.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведено аналіз існуючого стану переробної спроможності маневрових пристроїв і наведені перспективні показники, одержувані за рахунок оптимізації планів навантаження. Показано, що одним з основних напрямків розвитку державних сортувальних станцій є перегляд основних підходів та методів планування роботи станцій. На основі проведеного дослідження впливу різних факторів календарного планування вантажної роботи надані рекомендації щодо оптимізації роботи сортувальних гірок в сортувальному парку магістральної станції.
13
Галгаш, Р. А., та Я. Ю. Білоус. "Оцінювання розвитку територіальних громад як основа для ухвалення управлінських рішень органами публічної влади". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89.
Повний текст джерелаАнотація:
Для ухвалення ефективних управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад (ТГ) органам публічної влади необхідно здійснювати всебічний моніторинг, діагностику та оцінку розвитку територіальних громад. Метою статті є аналіз основних методик оцінки розвитку територіальних громад регіонів України. Для досягнення поставленої мети всю сукупність підходів до оцінювання стану та розвитку територіальних громад в Україні з методичної точки зору було поділено на підходи, які пропонують органи держаної влади, міжнародні організації та науковці. В статті проаналізовано методики оцінювання формування, спроможності та розвитку територіальних громад як самостійно органами центральної влади, так і за допомогою міжнародних організацій. Зазначено, що дані методики дають органам управління у територіальних громадах більше можливостей для визначення своїх конкурентних позицій. Зроблено висновок про те, що методики, які застосовують органи державної влади (розроблені Міністерством розвитку громад і територій України (Мінрегіон)) для проведення оцінювання стану та розвитку громад та регіонів більше орієнтовані на оцінювання та порівняльний аналіз спроможності ТГ між собою. У той же час, методики, розроблені міжнародними експертами і науковцями можуть бути застосовані для оцінювання систем управління територіальних громад. Аналіз існуючих методичних підходів дав можливість виокремити альтернативні підходи до оцінювання розвитку територіальних громад. Серед головних проблем оцінювання розвитку територіальних громад визначено відсутність статистичної бази на місцевому рівні, що значно ускладнює збір та аналіз інформації, зокрема для оцінювання конкурентних перевагв контексті розвитку територіальних громад для ухвалення ефективних управлінських рішень органами публічної влади. Авторами зазначено, що питання використання ефективного інструментарію економічної та організаційно-управлінської діагностики на сьогодні все ще залишається остаточно не вирішеним. Запропоновано враховувати принципи інклюзивності при визначенні показників розвитку територіальних громад, що дасть змогу переорієнтувати пріоритети економічної політики на більш ефективну протидію незахищеності та нерівності, змістити акценти на розвиток людини й підвищення її добробуту в громаді.
14
Ivanets, Hryhorii, Vasyl Matukhno, Mykhailo Ivanets, Yevhen Stetsiuk, Dmytro Usachov та Denis Bugayov. "Організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації". Problems of Emergency Situations, № 33 (2021): 206–21. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації, який враховує укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, укомплектованість особовим складом і його професійну підготовленість, матеріально-технічне та ресурсне забезпечення. Розроблено керуючий алгоритм реалізації організаційно-технічного методу, який передбачає виконання наступних процедур: збір та аналіз інформації про укомплектованість підрозділів технікою та особовим складом; оцінка потенційної технічної спроможності підрозділів до дій при надзвичайних ситуаціях; оцінки готовності підрозділів щодо реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, матеріально-технічного, фінансового та людського забезпечення ліквідації надзвичайних ситуацій; оптимізації територіальних структур цивільного захисту з врахуванням стану техногенно-природних загроз регіонів держави; формування рішення щодо реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків, оцінки ефективності та корегування рішень на основі аналізу дій підрозділів реагування. При цьому модель оцінки потенційної технічної спроможності фор-мувань та підрозділів цивільного захисту до виконання завдань за призначенням відрізняється тим, що враховує не тільки укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, а й їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, що дозволяє оцінювати готовність кожного підрозділу щодо реагування на надзвичайні ситуації. Розроблений комплекс моделей забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації є основою для обґрунтування та проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на адекватне реагування та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій як в масштабах держави, так і її регіонів
15
Taranetc, Alexander, та Mykola Dorofeev. "Аналіз чинників, що впливають на ефективність функціонування пункту управління артилерійською розвідкою". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 3 (30 червня 2020): 135–44. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Кожна війна або збройний конфлікт вносить суттєві корективи у форми і способи застосування військ (сил). Але загальним залишається те, що успіх у протиборстві залежить від уміння та можливості однієї зі сторін завдати іншій максимально можливого ураження живої сили та техніки. Основна роль у виконанні цього завдання належить засобам вогневого ураження, серед яких особливе місце посідають артилерійські засоби. Ефективність вогневого ураження противника прямо пропорційно залежить від спроможності розвідувальних підрозділів добувати та забезпечувати підрозділи вогневого ураження своєчасною та точною інформацією про об’єкти ураження (цілі). Тому розгляд питання удосконалення розвідки (артилерійської розвідки) в інтересах забезпечення участі військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії у вогневому ураженні противника в сучасних умовах є актуальним.
16
Alona, Revko. "КУЛЬТУРНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК БАЗИС РОЗВИТКУ СОЦІОГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 130–36. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-130-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню культури як детермінанти формування якісного рівня життя населення регіону. Визначено основні складові культурної інфраструктури, які впливають на формування соціогуманітарного простору та розвиток соціальної інфраструктури регіону. Проведено порівняльний аналіз динаміки чисельності закладів культури України та Польщі. Встановлено, що клубні заклади культури є осередками культурноосвітнього призначення та здійснюють значний вплив на становлення громадянського суспільства. Доведено, що ступінь участі в культурній інфраструктурі залежить від фінансової спроможності домогосподарств та доступу до послуг культури. Визначено пріоритетні напрямками модернізації культурної інфраструктури України.
17
Kolosov, Andrii, Beata Glinkowska-Krauze, Iegor Chebotarov, Oleksandr Savchenko та Viacheslav Chebotarov. "Формування спроможності сільських і селищних об’єднаних територіальних громад в Україні: використання досвіду Польщі". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 4 (20 грудня 2020): 118–43. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.04.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є проведення у світлі порівняльного аналізу досвіду Польщі щодо реформ децентралізації та місцевого самоврядування теоретико-методологічних й емпіричних досліджень причин недостатньої спроможності створених сільських і селищних об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Луганської області, визначення тренду їхнього розвитку й напрямів покращення фінансово-економічного стану ОТГ України.
Методологія / методика / підхід. У контексті реалізації діалектичної методології найбільшою мірою використано такі методи пізнання: метод порівнянь – для узагальнювального розгляду реформ децентралізації й місцевого самоврядування в Україні та Польщі; метод групувань – при виокремленні групи сільських та селищних ОТГ в Україні, зокрема, Луганської області, для подальшого проведення аналізу їхнього фінансово-економічного стану; метод економіко-математичного моделювання – для визначення тренду залежності обсягів зароблених громадами коштів на одного мешканця від площі земель сільськогосподарського призначення цих громад.
Результати. На підґрунті наскрізного дослідження від запровадження реформ місцевого самоврядування до сьогодення проведено системний порівняльний аналіз умов створення гмін у Польщі та ОТГ в Україні, що дало змогу чітко ідентифікувати відповідні соціально-економічні проблеми українських реалій. Показано, що ні сучасним законодавством України, ні наявними Методиками Кабінету Міністрів не враховано розповсюджені реальні ситуації, коли одні ОТГ (ОТГ-реципієнти) приваблюють до себе мешканців з інших ОТГ (ОТГ-донорів) для роботи, закупівлі товарів і сплати послуг. У результаті цього ОТГ-реципієнти отримують додаткові надходження до своїх бюджетів за рахунок ОТГ-донорів.
Оригінальність / наукова новизна. На прикладі аналізу фінансово-економічних результатів діяльності виокремленої групи сільських та селищних ОТГ Луганської області удосконалено аргументацію нового розуміння виявлених суперечностей реформування місцевого самоврядування в Україні, що кількісна оцінка спроможності створюваних ОТГ за прийнятою урядом Методикою практично не корелює з їхніми показниками щодо наповнення місцевих бюджетів. Уперше із застосуванням економіко-математичного моделювання доведено, що збільшення площі земель сільськогосподарського призначення ОТГ має позитивний вплив на обсяг отриманих громадами власних надходжень до їх бюджетів з розрахунку на одного мешканця, що підтверджено виявленим трендом такого впливу.
Практична цінність / значущість. Визначені перешкоди та чинники зростання ефективності ОТГ може бути використано органами державної влади та місцевого самоврядування при плануванні нових і регулюванні діяльності вже створених громад. Розгляд виявлених недоліків чинного в Україні порядку формування ОТГ та їхніх бюджетів є підґрунтям, з використанням досвіду Польщі, ідентифікації оптимальних напрямів і механізмів удосконалення законодавства щодо створення й розвитку сільських та селищних ОТГ в Україні.
18
Міщук, І. П. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ АПК УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-01.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто актуальні проблеми розвитку АПК України у контексті забезпечення на-лежного рівня конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських товаровиробників. Цілями статті є дослідження сутності поняття “конкурентоспроможність”, систематизація основних складових її фор-мування, визначення найбільш актуальних проблем забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції українських сільгоспвиробників в умовах сучасної економіки. Проведений аналіз сутнісного змісту конкурентоспроможності засвідчив багатоаспектність та багатовимірність даного поняття, яке визна-чається через рівень спроможності продукції бути реалізованою на товарному ринку завдяки відповідності її властивостей як споживної вартості та визнанню споживачем її переваги над товарами-аналогами, наявними на конкретних товарних ринках у певний період часу і призначених для реалізації певній групі споживачів. Обґрунтовано вимогу щодо визначення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції виробника шля-хом першочергового зосередження на питаннях оцінювання корисності товару для споживачів кожної кон-кретної цільової групи, що діє у відповідному секторі ринку, визначення для даної продукції ціни споживання, а також встановлення ринкової спроможності пропозиції - можливостей доведення на ринок товару з найви-щим рівнем відповідності вимогам споживачів. Аналіз спеціальної літератури, статистичної інформації та емпіричних даних дозволив визначити основні проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємств АПК України на зовнішніх і внутрішніх продовольчих ринках. Наголошено на необхідності викори-стання в господарській діяльності суб’єктів АПК України практики оцінювання фактичної конкурентоспро-можності власної аграрної продукції та прогнозного її розвитку за умови реалізації комплексу заходів із забез-печення її зростання. Подальші дослідження мають спрямовуватися на розробку системи заходів із цільового забезпечення підвищення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції підприємств АПК України.
19
Vysochan, Lesya. "ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ДЕФІНІТИВНО-НАУКОВИЙ ДИСКУРС". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 85–89. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.85-89.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлений аналіз науково-дефінітивного дискурсу проблеми формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкової школи як важливого теоретико-методологічне підґрунтя їхнього професійного становлення. Виходячи з аналізу репрезентативних досліджень українських і зарубіжних учених та базових нормативних освітніх документів синтезована рецепція компетентнісного підходу в професійно-педагогічній освіті як концептуального науково-теоретичного підґрунтя удосконалення її змісту та орієнтованості на підвищеннярівня знань, навичок, досвіду, обізнаності, необхідних для продуктивної діяльності, фахового прийняття рішень, ефективної комунікації в різних сферах і галузях суспільного і професійного життя.Запропоновано визначення природничо-наукової компетентності майбутнього вчителя початкової як сукупності актуалізованих якостей і властивостей та інтелектуальну, особистісно обумовлену соціально-професійну характеристику, що ґрунтується на засвоєних знаннях, уміннях, навичках, набутому практичному досвіді, ціннісних орієнтаціях, морально-світоглядних уявленнях, спроможності самостійно організовувати і здійснювати науково-дослідну діяльність, готовності самостійно розв’язувати професійні завдання, здатності до творчого мислення, саморозвитку, самовдосконалення. З’ясовано суть предметної природничо-наукової компетентності майбутнього фахівця.
20
Irkliienko, A. І. "Особливості реформування українського парламенту". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (29 травня 2020): 22–27. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.03.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є детальний аналіз особливостей реформування Верховної Ради України в сучасних реаліях.
Наукова новизна полягає у дослідженні шляхів реформування українського парламенту в умовах формування конституційної демократії, вивчення його ролі в системі державної влади України.
Висновки. Одним із головних напрямків змін у нашій державі є парламентська реформа, що передбачає посилення інституційної спроможності Верховної Ради України та забезпечення реалізації її основних функцій: законодавчої, контрольної та представницької. Завданням парламентської реформи в Україні є не тільки побудова раціональної системи законодавчої діяльності, формування оптимальної структури Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, єдиного представницького органу Українського народу, а й удосконалення його правового статусу. Під час парламентської реформи має бути розв’язане широке коло питань, пов’язаних зі становленням Верховної Ради України, передусім як професійного парламенту. Водночас, слід займатися і створенням науково обґрунтованої комплексної системи управління законодавчим процесом, яка забезпечувала б планомірність, послідовність і системність у здійсненні законодавчої діяльності в Україні.
У лютому 2016 року Європейською комісією була запропонована «Дорожня Карта реформ щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України». Цей документ містить рекомендації щодо реформування українського парламенту, метою яких є вирішення вищенаведених проблем, підвищення якості законів, забезпечення прозорості та відкритості ВР України, дотримання народними депутатами етичних норм і стандартів та підвищення рівня адміністративної спроможності парламенту.
Ефективність виконання зазначених напрямків безпосередньо вплине на якість законодавства, дієвість контролю за імплементацією законів та представництво інтересів як загалом держави, так і безпосередньо конкретних виборців.
21
Михайлов, Віктор. "РЕЗУЛЬТАТИ ДІАГНОСТУВАННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ КОГНІТИВНОГО КОМПОНЕНТА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Professional Pedagogics 2, № 23 (20 грудня 2021): 144–48. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.144-148.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: потреба розвитку професійної компетентності фахівців з питань цивільної безпеки визначається завданнями підвищення спроможності та посилення оперативної готовності сил цивільного захисту щодо забезпечення стійкості держави під час кризових ситуацій різного походження. Готовність цих фахівців до професійної діяльності є особистісною основою їх професіоналізму, яку необхідно розвивати в умовах післядипломної освіти. Мета: проаналізувати розвиток когнітивного компонента професійної компетентності фахівців з питань цивільної безпеки в системі післядипломної освіти. Методи: теоретичні (систематизація науково-педагогічної літератури); комплексні (аналіз і синтез); емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, анкетування, експертне оцінювання); математичні; статистичні. Результати: проаналізовано розвиток когнітивного компонента професійної компетентності фахівців з питань цивільної безпеки у процесі підвищення ними своєї професійної кваліфікації. Висновки: виявлено необхідність створення та впровадження авторської педагогічної системи підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки з метою підвищення рівня розвитку їхньої професійної компетентності.
22
Соколик, М. П. "Продуктивність та оплата праці за паритетом купівельної спроможності в Україні та інших країнах: порівняльний аналіз". Економіка і прогнозування, № 1, січень - березень (2011): 85–103.
Знайти повний текст джерела
23
Наумов, О. Б., та О. В. Наумова. "Комплексний аналіз й оцінювання інституційної спроможності державних фіскальних органів у сфері міжнародних торгово-економічних відносин". Вісник Херсонського національного технічного університету 78, № 3 (2021): 185–93. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2021.3.21.
Повний текст джерела
24
Положешна, Ірина Володимирівна. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ПІД ЧАС СТВОРЕННЯ СПРОМОЖНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Public management 27, № 2 (11 жовтня 2021): 45–54. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою роботи є визначення основних напрямків впрова- дження механізму діджиталізації та цифрових технологій у процес децен- тралізації для створення інституційно спроможних територіальних громад. Методологія. Для досягнення зазначеної мети використано сучасну наукову методологію, що зумовило вибір відповідних методів дослі- дження. В основу покладено системний підхід, який полягає в розкритті цілісності об’єкта і механізмів, що забезпечують його дослідження, надає можливість розглянути діджиталізацію як механізм створення спромож- них територіальних громад та його зв’язок і взаємодію з іншими меха- нізмами; виділити різні типи зв’язків складної системи та об’єднати їх у єдину картину. Із метою виявлення проблемних питань під час застосування механізму діджиталізації та цифрових технологій в процесі розвитку територіальних громад застосовані методи: спостереження, опису, порівняння, узагальнення. Загальнонауковий аналіз використано під час опрацювання наукових джерел та нормативно-правових актів, що регламентують впровадження цифрових технологій, діджиталізації; структурно-функціональний аналіз – для виокремлення досліджуваних елементів та встановлення їх місця і зна- чення в процесі реформування органів місцевого самоврядування та ство- рення інституційно спроможних територіальних громад. SWOТ-аналіз – для аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища територіальних громад та забезпечення їх спроможності. Наукова новизна статті полягає в розробці практичних рекомендацій з впровадження механізму діджиталізації в органах місцевого самовряду- вання. Уперше, діджиталізація розглядається як механізм створення інсти- туційно спроможних громад. У статті удосконалено визначення поняття «діджиталізація» як меха- нізму, що застосовується для створення спроможних територіальних громад. Висновки. Запропоновані у статті теоретичні положення, висновки, реко- мендації можуть бути використані у практичній діяльності органів вико- навчої влади та місцевого самоврядування, стейкхолдерів, які причетні до реформування органів місцевого самоврядування, процесу децентралізації, створення спроможних територіальних громад.
25
Клочко, О. А. "АНАЛІЗ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПОЛЬЩІ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 74–80. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано досвід державного співробітництва Польщі у забезпеченні національної безпеки. Державна політика національної безпеки Польщі зосереджена на проведенні конкретних дій щодо виявлення, попередження та протидії можливим викликам, ризикам і загрозам. Розкрито сутність основних напрямів реформування сектору безпеки Польщі в аспекті забезпечення членства в НАТО. Окремо акцентовано увагу на тому, що Польща як країна – член Північноатлантичного альянсу проводить активну безпекову політику з приводу участі Збройних Сил країни у міжнародних операціях та місіях. Зазначено, що Польща створила таку систему колективної безпеки, завдяки якій вдалося гарантувати безпеку багатьох держав у світі та запобігти низці військових конфліктів. Наголошено на тому, що Польща є центральною ланкою східного флангу НАТО, на території якої, зокрема, розташований штаб багатонаціональної дивізії. Польща не тільки приймає союзні війська на своїй території, а й забезпечує присутність військового контингенту на території інших країн, виступаючи донором безпеки. Завдяки цьому Польща посіла особливе місце в регіональній системі безпеці. Обраний шлях євроатлантичної інтеграції Польщі є незмінним компонентом державного управління безпековою політикою. Необхідним елементом реформування державного управління безпековою політикою в Польщі є підвищення її інституційної спроможності, що передбачає забезпечення стійкості державних органів від дії потенційних криз. Зміст та принципи державного управління безпековою політикою в Польщі базуються на окресленні стратегічних цілей і національних інтересів. Вказано, що вдосконалення системи державного управління безпековою політикою України у сфері міжнародного співробітництва має відбуватися з урахуванням досвіду Польщі.
26
Щур, Р. І., І. І. Плець та І. І. Войтович. "ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 171–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.171-180.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретичні засади бюджетного фінансування пріоритетних галузей економіки України. Акцентовано увагу на критеріях вибору пріоритетних економічних галузей з точки зору бюджетного фінансування. Дослідження поточної макроекономічної ситуації в Україні показали, що державна підтримка необхідна для розвитку пріоритетних галузей економіки. Проведений аналіз фінансування пріоритетних галузей економіки показав, що в основному фінансування здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, а також кредитних ресурсів банків, національних інноваційних та інвестиційних фондів, державного місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законом фондів.
Здійснено комплексний аналіз фінансування економічних галузей з державного бюджету України протягом 2015-2019 років. Проаналізовано структуру капітальних витрат державного бюджету за 2015–2019 роки. Проведений аналіз показав, що протягом аналізованого періоду капітальні витрати зведеного бюджету становили в середньому 2,9% ВВП (1,4% ВВП за рахунок державного бюджету) та спостерігалася тенденція до зменшення їх частки, що є негативним явищем для національної економіки. Доведено, що потреба в державних коштах зумовлена зниженням купівельної спроможності населення, стимулюванням розвитку науково-технічного прогресу, впровадження інновацій, підтримка розвитку стратегічних та пріоритетних галузей економіки.
Визначено основні напрями подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки та покращення інвестиційного середовища в Україні на основі вдосконалення правової та організаційної основи для підвищення ефективності механізму забезпечення сприятливого інвестиційного середовища, поліпшення конкурентоспроможності національної економіки, збалансування структури видатків бюджетів, збільшення їх частки на капітальне фінансування та інвестування в інноваційні проекти.
27
Григораш, О. В., та Т. Ф. Григораш. "ОЦІНЮВАННЯ ВИДАТКІВ НА ВИЩУ ОСВІТУ НА ОСНОВІ ПРОГНОЗІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 2 (61) (30 вересня 2021): 89–94. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/61-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено видатки на фінансування вищої освіти у 2022–2024 рр. на основі прогнозів соціально-економічного розвитку вітчизняних та зарубіжних фахівців. Здійснено оцінювання прогнозних показників соціально-економічного розвитку вітчизняних та зарубіжних фахівців, відповідно до яких в Україні протягом 2022–2024 рр. очікується відновлення темпів економічного зростання. Проведено аналіз видатків на вищу освіту в Україні. Розраховано прогнозні показники фінансування вищої освіти (як частки ВВП) на основі прогнозу соціально-економічного розвитку на 2022–2024 рр. Визначено, що у разі справдження прогнозу показників соціально-економічного розвитку у 2022 р. фінансування вищої освіти порівняно з 2020 р. збільшиться у грошовому виразі на 28,7%. Окреслено ризики соціально-економічного розвитку та купівельної спроможності населення як покупця освітніх послуг.
28
Koshel, T. "ВИБІР МЕТОДА ЛІНГВІСТИЧНОЇ СТЕГАНОГРАФІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ З РЕЄСТРАЦІЇ СЕЙСМІЧНИХ ПОДІЙ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 79–85. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.079.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим завданням сьогодення в області захисту інформації є впровадження криптологічних методів. Однак на цьому шляху багато невирішених проблем, пов'язаних з руйнівним впливом на криптозасоби таких складових інформаційної зброї, як комп'ютерні віруси, логічні бомби, автономні реплікативні програми. Метою статті є вивчення особливостей синтаксичних методів лінгвістичної стеганографії. У ході досліджень вирішувались задачі ефективного застосування сил та засобів головного центру спеціального контролю під час передачі для обробки даних реєстрації сейсмічних явищ у ближній та дальній зонах. Об’єктом дослідження в роботі є пунктуаційний метод приховування інформації у текстових контейнерах. Запропоновано використовувати модель приховування повідомлень у текстових контейнерах з відкритим доступом. Це можливо на основі блокування несанкціонованого доступу до інформації шляхом шифрування змісту повідомлень. Предметом дослідження є принципи вбудовування та вилучення повідомлень за реалізованим алгоритмом. Методи дослідження: формалізація теоретичної інформації, порівняльний аналіз, розробка методів реалізацій. Розглянуто також атаки на стеганографічні системи та виділено особливості всіх атак. Перевагу було надано синтаксичному методу на основі пунктуації для здійснення приховування інформації під час передачі даних від периферійних центрів до головного центру приймання і обробки інформації. Кінцевими результатами проведеної роботи передбачена реалізація програми вбудовування та вилучення повідомлення в/з контейнера. Було проведено порівняльний аналіз щодо використання типів текстових контейнерів та здійснено аналіз часових рамок процедур вбудовування та вилучення повідомлення.Вказано також і на можливі недоліки пунктуаційного методу. Такі, як складність програмної реалізації, після якої заповнений контейнер повинен відповідати усім вимогам нормальної стеганосистеми, і . труднощі дотримання вимог до пропускної спроможності
29
Klymenko , O. M., та Yu V. Danyliuk . "Конституційно-правовий статус народного депутата України: проблемні питання та підходи до їх вирішення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз законодавства щодо регулювання правового статусу народного депутата України в контексті актуальних питань законодавчих пропозицій.
Наукова новизна полягає у висвітленні особливостей законодавчого регулювання конституційно-правового статусу народного депутата України на основі ретроспективного аналізу розвитку законодавства з цього питання, позицій науковців, відповідних програмних та перспективних документів, зокрема у контексті Рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, а також відповідних проектів законів, внесених на розгляд парламенту.
Висновки. Законодавчий процес із врегулювання правового статусу народного депутата України розпочався практично одночасно з проголошенням незалежності нашої держави та триває донині. Цей процес умовно поділяють на три періоди. Перші два відносять до 90-х років минулого століття та пов’язують із прийняттям Конституції України і базового законодавства. Третій період законодавчого врегулювання статусу народного депутата України, що триває понині, характеризується удосконаленням нормативно-правової бази з цього питання та приведенням її у відповідність до європейських стандартів. Надається аргументація про можливість виділити четвертий період, початок якого пов’язують із реформуванням інституту недоторканності народних депутатів України.
Досліджуються актуальні питання вдосконалення національного законодавства про статус народного депутата України, теоретичні підходи до вирішення ряду проблем, найбільш дискусійними серед яких нині є, зокрема: гарантії дотримання вимоги особистого голосування; розширення підстав для дострокового припинення повноважень парламентарів; вдосконалення правового регулювання депутатських запитів та звернень як механізмів парламентського контролю.
30
Smachylo, I. I., A. D. Bedenyuk, I. V. Smachylo, V. B. Dobrorodniy та Yu M. Futujma. "Дренування рідинних скупчень заочеревинного простору при лікуванні гострого некротичного панкреатиту". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (11 січня 2020): 126–28. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10723.
Повний текст джерелаАнотація:
Гострий панкреатит – одне з найтяжчих ургентних хірургічних захворювань. У близько чверті хворих розвиваються його некротичні форми з високим рівнем летальності. Тому нашою метою було покращення результатів хірургічного лікування хворих із гнійно-септичними ускладненнями некротичного панкреатиту шляхом застосування мініінвазивних (щадних) операційних втручань. Проведено аналіз комплексного лікування 37 хворих на гострий некротичний панкреатит у період гнійно-септичних ускладнень із поширенням гнійних періпанкреатичних запливів у заочеревинний простір. Після верифікації локалізації поширення запливу під контролем ультразвукового апарата методом “вільної руки” вводили троакар. Відстань до вогнища складала від 4 до 12 см. Виконували дренування рідинного утвору, гнійника з введенням у його порожнину дренажної трубки “нелотон” діаметром 12 Fr. При неефективності дренажної функції даного діаметра в 17 (46 %) пацієнтів вводили дренаж діаметром 20 Fr. При використанні даної методики спостерігали покращення її евакуаторної спроможності з відходженням секвестрів великого розміру. Це дозволило зменшити прояви інтоксикаційного синдрому, синдрому системної запальної відповіді та запобігти повторним лапаротомним операційним втручанням.
31
Бачо, Р. Й., Г. Ф. Потокі та Е. Й. Иллар. "ОЦІНКА ПОДАТКОСПРОМОЖНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 111–22. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.111-122.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті науково обгрунтовано необхідність дослідження механізму забезпечення податкової спроможності місцевого самоврядування в регіонах України на прикладі м. Ужгород, адже в умовах політично-економічної кризи в Україні проблеми підвищення ролі місцевих податків і зборів в якості інструмента наповнення дохідної частини місцевих бюджетів залишаються вирішеними в неповній мірі.
Метою наукової статті є дослідження ролі місцевих податків і зборів як способу посилення децентралізаційних процесів в регіонах України та проведення аналізу податкового забезпечення м. Ужгорода Закарпатської області. Для розв’язання поставлених завдань у даній роботі використані такі методи наукового дослідження, як: порівняння, аналіз, синтез, економіко-статистичні методи, а також метод графічного зображення результатів дослідження. Науковою новизною отриманих результатів є удосконалення механізму системи місцевого оподаткування за рахунок впровадження змін щодо складу місцевих податкових платежів та окремих її елементів. Практичне значення наукового дослідження полягає в науковому обгрунтуванні існуючих складнощів проведення фінансової децентралізації в регіонах, що проявляється у високій залежності Закарпатської області у від дотацій та субвенцій, для усунення якої органам місцевого самоврядування необхідно нарощувати суми податкових надходжень (в першу чергу за рахунок надходжень від місцевих податків і зборів) та підвищувати автономність бюджету.
Зроблено висновок про що починаючи з 2016 року податкоспроможність регіону починає зростати, однак внаслідок високої залежності регіону від дотацій та субвенцій, органам місцевого самоврядування необхідно нарощувати суми податкових надходжень, в першу чергу за рахунок надходжень від місцевих податків і зборів, та підвищувати автономність місцевого бюджету.
32
Вірченко, Оксана Олександрівна, Катерина Василівна Романчук та Катерина Володимирівна Шиманська. "У пошуках ключа успіху України на світових ринках". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 54–63. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-54-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано позиції України серед країн ЄС за показником готовності до майбутнього виробництва (за складовими: складність та структура виробництва, та драйверами: людський капітал та ресурси сталого розвитку) для визначення потенційної конкурентоспроможності України у процесі інтеграції у таке об’єднання та окреслення можливих шляхів її підвищення. У дослідженні використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема, систематизацію, порівняння, аналіз та синтез. У процесі дослідження проаналізовано окремі компоненти інтегральної оцінки готовності України до виробництва майбутнього в компаративному аспекті (за складовими: складність та структура виробництва, та драйверами: людський капітал та ресурси сталого розвитку); визначено питання, які потребують першочергового вирішення з метою нарощення конкурентних переваг України на світових ринках і спроможності протистояти ризикам та викликам майбутнього; окреслено напрями подальших досліджень. Теоретичне значення дослідження полягає у розвитку (прирості) наукового знання щодо факторів, за якими оцінюється готовність країни протистояти ризикам і викликам майбутнього у глобалізованому світі та їх впливу на формування конкурентоспроможності України. Практичне значення отриманих у дослідженні результатів полягає у можливості використання урядом України, науковою спільнотою та неурядовими організаціями ідентифікованих у дослідженні проблемних точок, за якими існують розриви для розробки стратегії та заходів її реалізації, яка дасть можливість активізути їх відповідно до значень, рівних або наближених до значень країн-членів ЄС. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку підходу щодо ідентифікації конкурентних переваг України на світових ринках через компаративний аналіз вибраних показників з країнами ЄС з огляду на готовність протистояти ризикам та викликам майбутнього.
33
Лисиця, А. В., І. М. Тіхонов, В. В. Василенко та В. О. Явтушенко. "Аналіз механізмів ураження цілі, яка має засоби індивідуального броньованого захисту зі стрілецької зброї на основі енергетичного потенціалу та сили удару кулі 5,45 мм, 5,56 мм, 7,62 мм". Системи озброєння і військова техніка, № 3(63), (30 вересня 2020): 69–77. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.63.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз захисних властивостей засобів індивідуального броньованого захисту. Досліджується зміна захисного ефекту в залежності від типу патрону на відстані стрільби в межах прямого пострілу. Дано огляд залежності кінетичної енергії та середньої сили удару кулі від відстані стрільби, зроблено висновок, щодо впливу пробивної, клиноподібної, гідродинамічної та забивної спроможності куль різних калібрів. Розглянуто актуальність ураження захищених цілей противника в умовах ведення бойових дій. Досліджено взаємозалежності енергетичних та силових характеристик типових куль вітчизняних та зарубіжних виробників на відстані стрільби зі стрілецької зброї, в межах прямого пострілу, з метою пошуку оптимальної ефективної відстані стрільби по захищених цілях. Оцінено відомі механізми ураження цілі та визначено на якій відстані стрільби домінує той чи інший механізм ураження. Запропоновано для практичного використання класифікацію заброньованого контузійного травмування, яке має місце при певній силі удару, для визначення мінімального часу на відновлення боєздатності ураженої цілі. Результати роботи можуть бути використані при формуванні вимог до правил стрільби по захищених цілях, а також при навчанні у стрільбі зі стрілецької зброї.
34
Sushkova, Olena, та Ievgenii Osadchyi. "ОЦІНКА ВПЛИВУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ФІНАНСОВУ СПРОМОЖНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД РІЗНИХ РІВНІВ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 141–53. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-141-153.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні проведено оцінку впливу діяльності суб’єктів малого та середнього бізнесу на ключові показники економічного розвитку та рівня фінансової спроможності органів місцевого самоврядування різних рівнів в Україні. Здійснено аналіз участі суб’єктів малого та середнього бізнесу в економічному розвитку територіальних громад різних рівнів в Україні через призму показників їхньої економічної активності (обсяги реалізованої продукції, послуг, кількість зайнятих, рівень прибутковості) та сплачених ними податків до місцевих бюджетів. Доведено, що разом малий та середній бізнес займає значну частку бізнес-середовища України, а також відіграють важливу роль у сприянні соціально-економічного розвитку та підвищенні фінансової забезпеченості територіальних громад різних рівнів, а для західних регіонів України становлять основу їхнього економічного розвитку, що варто враховувати при розробці стратегії SMART спеціалізації регіонів. Обґрунтовано, що маючи владні повноваження та фінансові ресурси, місцеві органи самоврядування повинні спрямувати зусилля на стимулювання точок зростання, що підтримують покращення інфраструктури та бізнес-клімату в регіоні, впровадження інновацій та розвиток нового виробництва суб’єктами малого та середнього бізнесу.
35
Берназюк, І. М. "Інституалізація державного контролю за додержанням законодавства України про захист персональних даних". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 3, № 91 (9 лютого 2020): 15–27. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.91.15-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено окремі питання інституалізації державного контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних в Україні. Установлено, що однією з вимог Конвенції про захист фізичних осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та інших міжнародних актів у цій сфері є утворення державами-учасницями незалежного наглядового органу, який відповідав би за забезпечення дотримання державними органами вимог щодо захисту персональних даних особи. Визначено, що посадовою особою, яка за законодавством України наділена повноваженнями у сфері здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист персональних даних, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Автором проведено аналіз здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контрольних, адміністративно-юрисдикційних повноважень у сфері забезпечення додержання законодавства про захист персональних даних, а також повноважень щодо його участі в розробці нормативно-правових актів у відповідній сфері. Досліджено критерії незалежності державного органу при здійсненні своїх контрольних повноважень, визначені в міжнародних актах; проведено оцінку інституціональної спроможності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних. На підставі проведеного аналізу обґрунтовано доцільність утворення окремого незалежного наглядового органу у сфері захисту персональних даних, наділення його належними повноваженнями та забезпечення високого ступеня його незалежності, що відповідатиме досвіду деяких зарубіжних держав та сприятиме виконанню Україною прийнятих на себе зобов’язань відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
36
Гудович, Олег, Олександр Ковальов та Валерій Мазуренко. "НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління 4, № 6 (30 листопада 2020): 46–67. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-46-67.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті проведено аналіз змісту основних завдань з цивільного захисту та ефективність їх реалізації органами виконавчої влади. На основі аналізу змісту Кодексу Цивільного Захисту України, Положень про функціональні та територіальні підсистеми ЄДСЦЗ, спроможності їх органів управління та сил цивільного захисту до виконання поставлених завдань виявлено, що в процесі їх формування та постановки має місце проведення їх обґрунтування на недостатньому рівні, а саме без урахування стану інституційного, ресурсного та кадрового забезпечення, оцінки можливості щодо реалізації основних функцій у сфері ЦЗ.
Причини такого стану системи полягають у недостатньому рівні організації управління в сфері ЦЗ, зокрема, через відсутність: нормативно-правого забезпечення деяких функціональних підсистем; чіткого розмежування повноважень між різними суб’єктами забезпечення ЦЗ; достатнього досвіду та необхідних знань у керівників та фахівців всіх ланок управління системи цивільного захисту.
На основі досвіду побудови і функціонування систем, що накопичений провідними країнами світу та здатності забезпечити надійний захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, визначені основні критерії ефективного їх функціонування. На основі наукового та економічного обґрунтування наведений варіант механізму постановки завдань ЦіМОВВ у сфері ЦЗ. В загальному випадку визначені основні етапи постановки завдань з використанням ітераційної процедури.
В статті запропоновано механізм наукового обґрунтування завдань ЦіМОВВ у сфері ЦЗ шляхом проведення системного аналізу щодо формування, постановки та можливостей реалізації завдань ЦіМОВВ у сфері ЦЗ, визначено низка відповідних чинників, причин та передумов, які негативно впливають на ефективність функціонування інституційних складових ЄДСЦЗ.
В статті наголошено, що спроможність до реалізації поставлених завдань органів виконавчої влади у сфері ЦЗ в межах їх повноважень і компетенцій залежить від наявності достатнього нормативно-правового, фінансового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також від умов певної обстановки при загрозі та виникненні надзвичайної ситуації.
37
Yarosh, Iaroslav. "ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 146–56. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-146-156.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено концептуальні засади діяльності політичних партій як суб’єктів громадянського суспільства. Зазначено, що основною ознакою існування громадянського суспільства виступає вільний характер асоціативного життя, за якого особа добровільно бере участь у соціальних процесах та бере на себе відповідальність. Акцентовано увагу на тому, що аналіз кількості та якості пропозицій від політичних партій виступає ознакою рівня розвитку громадянського суспільства в окремій соціальній системі. З’ясовано, що громадянське суспільство може не лише розвиватися та покращувати функціональність його інститутів, але й деградувати. Проаналізовано, що громадський контроль в Україні за діяльністю політичних партій розвинений слабо. Причини цього – нерозуміння його необхідності, загальне нерозуміння первинності інтересів громадянського суспільства стосовно владних інституцій, слабка інституційна спроможність громадського контролю (відсутність професійності й комунікації). Значна частина організацій громадянського суспільства лише імітують громадський контроль, а насправді їхні дії спрямовані на задоволення власних інтересів. Для зміцнення громадського контролю необхідні кількісне та якісне зростання громадських організацій, підвищення їхньої компетентності, інституційної й ресурсної спроможності, покращення комунікацій, пошук і використання нових технологій контролю та вдосконалення спільних дій. Важливо враховувати національну специфіку різних країн, їхні історичні традиції та тривалість і динаміку функціонування політичних партій.
38
БОНДАР, Максим. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КОПІНГСТРАТЕГІЙ ПОВЕДІНКИ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 5–11. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито психологічний зміст феномену копінг стратегій поведінки, зокрема його представлено як механізм подолання складних життєвих ситуацій, загальний динамічний процес психіки, який функціонує задля оптимізації емоційного стану особистості. Наголошено на тому, що ці стратегії можуть бути адаптивними (позитивними), ефективними та дезадаптивними (негативними), дисфункціальними. Визначено, що найбільш сприятливим та сензитивним періодом розвитку життєстійкості є підлітковий вік. Підкреслено нагальну необхідність у розвитку життєстійкості особистості підлітка задля ефективного вміння не лише долати труднощі, а і можливості перспективно реалізовувати власний потенціал, здобуття автономності у власній життєдіяльності. Метою статті є психологічний аналіз ролі життєстійкості у розвитку адаптивних копінг стратегій, а саме виявлення взаємозв’язку між рівнем життєстійкості та проявом копінг стратегій. Висновки. У статті представлено результати проведеного емпіричного дослідження, яке надало можливість виявити психологічні особливості прояву копінг стратегій поведінки підлітків, а саме визначити залежність їх прояву від рівня життєстійкості. Зокрема, підтверджено, що високий рівень життєстійкості сприяє розвитку адаптивних копінг стратегій поведінки, уміння знаходити сприятливі шляхи вирішення ситуації, спроможності здійснювати ефективну саморегуляцію. В той час як низький рівень життєстійкості перешкоджає його розвитку, формує дезадаптивні копіг стратегії, обумовлюючи відчуття пригніченості та безнадійності.
39
Онищенко, В. О., О. М. Філонич, Д. О. Стороженко, Н. Б. Сененко, Н. В. Бунякіна, Д. О. Горобець та В. Р. Кисіль. "АНАЛІЗ ПАРАМЕТРІВ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯІЯ ЛУЖНОГО ТА КИСЛОТНОГО ЗАСОБІВ ДЛЯ МИЙКИ ОБЛАДНАННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 284–92. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.37.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати аналізу параметрів ефективного застосування створених, захищенихпатентами України та запропонованих авторами лужного та кислотного засобів для мийки та дез-інфекції обладнання молочної промисловості в безрозбірному режимі (Clean-In-Place – CIP-мийка) водному мийному циклі. В попередніх дослідженнях було доведено абсолютну індивідуальну мийнуспроможність кожного з розчинів та проведено оптимізацію умов використання окремо лужного ікислотного засобів, тобто було визначено максимально можливі ступені розведення, за яких збері-гається відмиваюча здатність за мінімальних із рекомендованих стандартними методиками тем-ператур. Оскільки мийка обладнання молочної промисловості згідно зі стандартом України, резуль-татами досліджень й рекомендаціями вітчизняних та закордонних науковців означає застосуванняобох розчинів в одному мийному циклі, то з метою більш ефективного їх використання була проведе-на оптимізація умов використання обох композицій. У роботі представлені результати експериме-нтальних досліджень щодо мийної спроможності лужного та кислотного розчинів для мийки внут-рішніх поверхонь обладнання молочної промисловості в безрозбірному режимі за умови різних ступе-нів розведення та мінімальних температур. Показано переваги створених та запропонованих розчи-нів, а також висока ефективність комплексного їх використання. Визначено та запропоновано оп-тимальні умови для здійснення відмивання задовільної якості. Доведено, що видалення молочних за-бруднень відбувається у статичному режимі при застосуванні лужного та кислотного мийних роз-чинів, створених авторами, при гранично допустимих температурних режимах з розведенням 1:9.Представлено результати видалення 3-денного молочного забруднення при зниженні температурно-го режиму кислотної обробки до t=65°C і розведенні обох розчинів 1:9. Показана ефективність мий-них засобів по відношенню до одноденної молочної плівки при зниженні температурного режиму ки-слотної обробки до t=60°C і розведенні обох розчинів 1:9. Доведена висока ефективність та визна-чені оптимальні умови комплексного застосування створених авторами лужного та кислотногомийних засобів для миття обладнання молочної промисловості в безрозбірному режимі. Оскількиповне відмивання від молочних відкладень надає хороший прогноз щодо задовільного дезінфекційногоефекту, то в перспективі подальших досліджень існує необхідність визначення ефективності вико-ристання запропонованих засобів щодо дезінфекції обладнання та оптимізація умов їх використаннящодо цього показника.
40
Фурман, Ю., B. Онищук та T. Дьомкіна. "Вплив нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії на показники зовнішнього дихання осіб молодого віку, хворих на нейроциркуляторну дистонію". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.48-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Науково-методично обґрунтувати та розробити програми фізичної реабілітаціїосіб молодого віку, хворих на нейроциркуляторну дистонію.Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел з теми науковогодослідження, електронна спірографія з аналізом петлі «потік–об’єм», методи математичноїстатистики.Результати. Заняття за розробленою програмою, яка включала методику створення ворганізмі стану нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії, одномоментне обливання холодноюводою після теплого душу, дозовані ходьбу та біг, вправи з використанням фітболів, ран-кову гігієнічну гімнастику та аутогенне тренування за методикою Шульца, самомасажвикликали вірогідне покращення об’ємних показників зовнішнього дихання незалежно відтипу захворювання в основних групах. На відміну від представниць основних груп, заняття затиповою програмою спеціальних медичних груп, які проводили в контрольних групах,суттєвоне вплинули на показники зовнішнього дихання. Через 24 тиж. занять результати дослідженьпропускної спроможності бронхів різного діаметра свідчать про те, що застосування взаняттях методики нормобаричної-гіперкапнічної гіпоксії позитивно відобразилось на тихшвидкісних показниках зовнішнього дихання, які відображають здатність бронхів пропускатиповітря в фазу видиху – ФЖЄЛ, ОФВ1, ПОШ, МОШ25, МОШ50, МОШ75, СОШ25-75, СОШ75-85. Удівчат контрольної групи заняття за типовою програмою з лікувальної фізичної культури длястуденток з НЦД не викликали вірогідних змін цих показників.Висновки. Узагальнення науково-методичної інформації свідчить про щорічну динамікупоширеності нейроциркуляторної дистонії серед осіб молодого віку. Результати дослідженняпоказали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає лікувальнугімнастику методику створення в організмі стану нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії,ранкову гігієнічну гімнастику, одномоментне обливання холодною водою після теплого душу,самомасаж комірцевої зони та аутогенне тренування за методикою Шульца, сприяє покра-щенню середніх величин як зовнішніх, так і швидкісних показників зовнішнього дихання.
41
Білогорцева, О. І., Я. І. Доценко, О. Р. Панасюкова, І. В. Мотрич, М. А. Садловська та В. С. Хлибова. "Особливості імунологічної реактивності в дітей із резистентним туберкульозом". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 5. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Матеріали та методи. З метою виявлення особливостей імунологічної реактивності в дітей із локальними формами резистентного туберкульозу були обстежені 30 пацієнтів дитячого відділення Національного інституту фтизіатрії і пульмонології віком 10-16 років із діагнозом туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ). Аналіз стану імунної системи було проведено з урахуванням відсотка відхилень її показників від меж фізіологічної норми. Робота виконана коштом держбюджету.
Результати. У більшості дітей із МЛС-ТБ уміст лейкоцитів, відсотковий та абсолютний уміст лімфоцитів були в межах вікових норм. При аналізі даних системного імунітету встановлено, що в більшості дітей відсотковий і абсолютний уміст загального пулу Т-лімфоцитів, Т-хелперна, Т-супресорна субпопуляції та їх співвідношення (імунорегуляторний індекс – ІРІ) були в межах норми. Проте при ретельнішому аналізі було виявлено певні зміни. Зокрема, в 30,0 % дітей спостерігалося зменшення відсоткового вмісту CD8+-лімфоцитів, ІРІ був зниженим у 46,7 %, уміст CD16+-лімфоцитів (відсотковий та абсолютний) також був зниженим у 50,0 та 60,0 % відповідно. Крім того, спостерігалося зменшення відсоткового (в 53,3 % дітей) та абсолютного (в 33,3 % дітей) умісту CD19+-лімфоцитів. У більшості дітей рівні імуноглобулінів А, М і G були в межах вікових норм, у 40,0 % дітей спостерігався підвищений рівень імуноглобуліну E. Рівень протитуберкульозних антитіл був підвищеним лише в 63,3 % пацієнтів. У більшості обстежених дітей циркулювальні імунні комплекси (ЦІК) середньої молекулярної маси були в межах контролю (63,3 %), а ЦІК малої молекулярної маси були знижені (56,6 %). При аналізі фагоцитарної ланки імунітету було встановлено, що в більшості обстежених дітей поглинальна активність нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові (відсоток клітин, спроможних до фагоцитозу та фагоцитарне число) знижені на 43,3-70,0 %, при цьому на тлі зниженої спроможності нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів до фагоцитозу спонтанна продукція активних форм кисню цими клітинами в більшості дітей була в межах фізіологічної вікової норми (73,3-80,0 %).
Висновки. У більшості дітей із мультирезистентним туберкульозом загальний пул Т-лімфоцитів, їхні імунорегуляторні субпопуляції були в межах вікових норм, але захист організму від чужорідних клітин пригнічений, у значної частини обстежених дітей це супроводжувалося зниженням умісту В-лімфоцитів. Для більшості дітей характерним є підвищений рівень протитуберкульозних антитіл. Дисфункція фагоцитувальних клітин (нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові) проявлялася пригніченням їхньої поглинальної здатності.
42
Голюк В.Я., к.е.н., доцент. "ВПЛИВ КЛЮЧОВИХ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК НА ДИНАМІКУ ВВП ЄВРОЗОНИ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 113–18. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження впливу процентної політики ЄЦБ на динаміку валового внутрішнього продукту (ВВП) в Єврозоні. У роботі вказано, що Рада керуючих Європейського центрального банку встановлює наступні ключові процентні ставки для єврозони: відсоткова ставка за основними операціями рефінансування, ставка за депозитним інструментом та ставка граничного кредитного інструменту.
Для аналізу зв’язку між реальною процентною ставкою та динамікою валового внутрішнього продукту в Єврозоні було використано кореляційний аналіз. Результати досліджень демонструють, що в 1999-2007 та 2012-2018 роках реальна процентна ставка була пов'язана з ростом ВВП в єврозоні позитивно, і зв'язок був досить міцним. У 2008-2011 роках цей звʼязок був слабким, що можна було пояснити світовою економічною кризою та діями ЄЦБ щодо подолання спаду в економіці ЄС. Тест Гренджера на наявність причинно-наслідкового звʼязку продемонстрував, що в 1999-2007 роках зростання ВВП спричиняло динаміку процентних ставок ЄЦБ, але в 2012-2018 роках процентна ставка спричинила зростання ВВП у короткостроковому періоді (з відставанням на 1 рік).
Дослідження демонструє, що грошові заходи ЄЦБ відіграли ключову роль у підтримці економіки, і Європейський Союз досяг успіху в застосуванні експансійної грошово-кредитної політики для стимулювання економічного зростання. За програмою кількісного ослаблення Європейський центральний банк знизив основну ставку рефінансування до 0%. Для розвитку економічного розвитку Європейський центральний банк використовував довгострокові кредити комерційним банкам для підтримки їх кредитних можливостей та ліквідності. ЄЦБ також використовує програму придбання активів (APP) для запобігання низькій інфляції в Європейському Союзі. Грошово-кредитна політика ЄЦБ призвела до збільшення зайнятості та купівельної спроможності населення, що, як наслідок, здійснило позитивний вплив на динаміку валового внутрішнього продукту в єврозоні.
Результати цього дослідження корелюють з попередніми дослідженнями (Nauro F. Campos, Jarko Fidrmuc, Iikka Korhonen та ін.).
43
Колб, О., та Л. Горбач. "Про деякі проблемні аспекти діяльності із забезпечення національної безпеки окремих сил сектора безпеки та оборони України". Юридичний вісник, № 5 (8 грудня 2020): 33–38. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.1999.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз практики діяльності Національної поліції, спрямованої на гарантування національної безпеки України, визначено проблемні моменти, що виникають у зв'язку із цим, а також розроблені науково обґрунтовані заходи щодо їх вирішення по суті.
Як свідчить практика, низький рівень запобігання злочинам, що посягають на основи національної безпеки України, сприяє не тільки підвищенню криміногенності окремих з означених питань, а й підриває авторитет держави щодо спроможності недопущення вчинення цих суспільно небезпечних діянь та ліквідації, нейтралізації, блокування детермінант, які їх породжують і сприяють реалізації в повсякденному житті.
Одним із суб'єктів запобігання вказаним та іншим кримінальним правопорушенням, а також учасником визначених у Законі України «Про національну безпеку країни» сил безпеки й оборони є Національна поліція, діяльність якої з гарантування національної безпеки нині є малоефективною та такою, що піддається постійній критиці з боку громадськості, а також не повною мірою відповідає концептуальним засадам зазначеного Закону, як суб'єкта сектора безпеки й оборони (частина 2 статті 12), що, у свою чергу, впливає на рівень захищеності визначених у даному нормативно-правовому акті об'єктів національної безпеки.
Наочними прикладами зазначеного є останні події в Україні, коли протягом лише одного місяця (червень) 2020 року на території декількох населених пунктів мали місце терористичні акти, що суттєво дестабілізували громадський порядок і безпеку.
Водночас у сучасних суспільно-політичних та військових умовах, що склалися в Україні, питання ефективнішого та продуктивнішого гарантування національної безпеки потребують підвищеної уваги, вирішення на доктринальному рівні.
Отже, у наявності складна прикладна проблема, що потребує вирішення, зокрема й на доктринальному рівні.
Метою наукової статті стало здійснення аналізу практики діяльності Національної поліції, що спрямована на гарантування Національної безпеки України, а головним завданням - розроблення науково обґрунтованих заходів щодо вирішення наявних проблем.
44
Найчук, Вікторія, Карина Фоменко та Олексій Кузнецов. "ПСИХОДІАГНОСТИКА ЕСТЕТИЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 158–78. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження. Прискорення темпу життя, зростання економічної спроможності громадян, виробничих потужностей і товарообігу, процеси глобалізації соціально-економічного простору і зростання ролі Інтернет-торгівлі – все це виступає чинником високої потреби суспільства в естетизації різних видів економічної діяльності загалом та життєдіяльності людини – зокрема. Попри широке використання терміну «естетичний інтелект» в економіці, у психології міра вивчення естетичного інтелекту значно поступається іншим видам інтелекту. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики естетичного інтелекту особистості. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 272 особи, віком 17-60 років, 156 жінок та 116 чоловіків. Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує провідний тип репрезентативної системи (К.І. Фоменко), опитувальник емоційного інтелекту Н. Холла, батарею адаптованих тестів для вивчення рівня розвитку естетичного сприйняття (О.М. Торшилова і Т.В. Морозова). Результати. Концептцалізовано та операціоналізовано поняття естетичного інтелекту. Доведено валідність та надійність опитувальника, що вимірює рівень розвитку естетичного інтелекту. Висновки.Теоретичний аналіз проблеми естетичного інтелекту дозволив визначити його як здатність розуміти, аналізувати, інтерпретувати, оцінювати та використовувати для розв’язання повсякденних та професійних завдань інформацію про об’єкти та явища навколишньої дійсності природного чи штучного походження, отриману на основі естетичного сприйняття. У результаті апробації методики дослідження естетичного інтелекту було доведено її високу надійність та валідність. Виявлено позитивні зв’язки естетичного інтелекту та естетичних здібностей, причому достатній рівень останніх є умовою для високого рівня естетичного інтелекту особистості.
45
МИСИК, Анатолій, та Олександр АНДРУШКО. "МОДЕЛЬ ОЦІНКИ СПРОМОЖНОСТІ ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ БОРОТЬБИ З ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНИМИ ГРУПАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 138–55. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.534.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються дії прикордонних підрозділів на прикладі моделювання боротьби з диверсійно-розвідувальними групами у стабілізаційній операції. У практиці планування дій прикордонних підрозділів виникає протиріччя між потребою обґрунтування дій підрозділів ДПСУ в системі протидиверсійної боротьби та відсутністю методики оцінки їх спроможності щодо виконання окремих завдань самостійно та у складі міжвідомчих сил. В основу розробленої моделі покладено оцінку їх спроможностей до виконання завдань, виявлення, ідентифікації та участі у знищенні (захопленні) з урахуванням умов та факторів, що визначають діяльність системи боротьби з диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ). Як основний показник ефективності дій під час їх планування та підготовки прийнято ступінь впливу створених (досягнутих) спроможностей (властивостей) на здатність підрозділів виконати поставлені завдання, а за результатами дій – зміну умов, способів дій та ступеня свободи дій противника чи своїх військ (сил).З огляду на специфіку завдань підрозділів ДПСУ щодо боротьби з ДРГ їх необхідні спроможності залежать від потрібного результату (ефекту) від дій підрозділів та впливу на противника. Формулювання необхідних результатів залежить від ситуації, що склалась, змісту завдання протидії ДРГ та умов обстановки. Оцінка та вибір варіанта результату дій прикордонних підрозділів здійснюється з використанням методу аналізу ієрархій. Складовою моделі оцінки спроможностей є модель оцінки здатності підрозділів ДПСУ щодо виявлення ДРГ під час спроби перетинання державного кордону та пересування у межах контрольованого прикордонного району. В основу розробки моделі покладаються оперативно-тактичні розрахунки та тактико-технічні характеристики засобів розвідки. Модель ідентифікації ДРГ за розвідувальними ознаками ґрунтується на використанні таксономічного методу. Для оцінювання спроможності щодо виконання окремих завдань боротьби з ДРГ застосовуються методики оперативно-тактичних розрахунків та матричний метод і моделі вогневого протиборства. Модель оцінки спроможності прикордонних підрозділів виконання завдань боротьби з диверсійно-розвідувальними силами може бути застосована у системі підтримки прийняття рішень щодо застосування підрозділів різних відомств під час планування їх участі у системі боротьби з ДРГ противника.
46
ІНДУТНИЙ, В. В., Н. В. МЕРЕЖКО та О. Г. ЗОЛОТАРЬОВА. "ТОВАРОЗНАВЧА ОЦІНКА ТА ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРЕДМЕТІВ РОЗКОШІ". Товарознавчий вісник 1, № 13 (31 липня 2020): 108–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2020-13-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз основних підходів до визначення поняття “предмети розкоші”, їх класифікації та проектування шкали для товарознавчої оцінки їх якості.
Методика. Для проведення загальної класифікації предметів розкоші за індексом їх якості було використано стандартні методи регресійного аналізу.
Результати. Згідно чинного законодавства України, предметами розкоші вважаються речі, які не є «предметами повсякденного вжитку» або критично важливими для життя та діяльності людини. Ці товари повинні бути символами заможності, індивідуальності, причетності до вищих верств населення та здійснювати емоційний вплив на оточуючих . Саме ці атрибутивні якості дозволили виділити групу критеріїв для товарознавчої оцінки предметів розкоші та спроектувати авторську шкалу для їх загальної класифікації відповідно до раніше визначеної послідовності операцій . При розробці критеріїв для товарознавчої оцінки предметів розкоші враховували принцип: «Чим інформаційно змістовнішим є комплекс гуманітарних потреб, які задовольняються за допомогою предмета, тим вища його цінність як предмета розкоші». Авторами було запропоновано критерії для товарознавчої оцінки предметів розкоші: актуальність символізму, який притаманний предмету; презентативна цінність; емоційний ефект; комунікаційна (консолідуюча) цінність; широта впливу на різні верства населення; відповідність культурним традиціям; перцептивність.
Наукова новизна. Запропоновано класифікацію, в якій головними критеріями для віднесення товарів до предметів розкоші є їх придатність для задоволення гуманітарних потреб особистості та її репрезентації в суспільстві. Спроектовано авторську шкалу для загальної класифікації предметів розкоші. Для розробки класифікації предметів розкоші, запропоновано поділ інтервалу можливих значень індексу цінності предметів розкоші на три загальні групи: товари підвищеної якості або дорогі товари, предмети для індивідуальної саморепрезентації, предмети розкоші.
Практична значимість. Встановлено, що предмети розкоші не можуть бути масовими й широко тиражованими, їх вартість предметів повинна бути високою, але залежною від фінансової спроможності потенційних покупців; з часом предмети розкоші можуть втрачати або збільшувати свою цінність, їх товарознавча оцінка повинна враховувати мету замовника, обставини й час проведення оціночних робіт.
47
Shmarova, Natalia. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРУСТРАЦІЇ В ЛЮДЕЙ З МІГРАЦІЙНИМИ НАМІРАМИ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 278–88. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-278-288.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено психологічні особливості прояву фрустрації в людей, які мають міграційні наміри. Констатовано, що потенційним мігрантам притаманний специфічний тривожно-фрустраційний фон, зумовлений переживаннями і певним острахом перед невідомістю, а також проблемами адаптації до інших соціокультурних та економічних моделей життєіснування. Відзначено, що фрустрація як типова реакція на тривале і невизначене очікування гнітить і робить дискомфортним усталений біосоціальний ритм людини.
Здійснено теоретичний аналіз основних науково-психологічних підходів до проблеми фрустрації та міграційних намірів особистості. Зазначено, що міграційна готовність людини є проявом її самоорганізації та фіксує міру налаштованості на добровільну зміну свого місця проживання і стилю життєдіяльності. Здебільшого вона виникає на підставі суперечностей між образом світу (уявлюваним або реальним) і способом життя. Міграційні наміри супроводжуються численними емоційними реакціями, серед яких виокремлюється фрустрація. Фрустрація розглядається як один з найтиповіших психостанів людини з міграційними намірами, що проявляється в переживаннях та особливостях її поведінки, зумовлених реальними або уявними перепонами, які видаються надмірно складними, тяжкими і нездоланними та перешкоджають досягненню очікуваної та жаданої мети.
Акцентовано, що потенційні мігранти переживають труднощі пристосування до нових обставин і реалій чужого середовища зокрема з урахуванням факторів ксенофобії, мігрантофобії, сегрегації тощо. Фрустрованість потенційного мігранта свідчить про його підвищену чутливість до травмогенних чинників та недостатню сформованість фрустраційної толерантності як спроможності дати відсіч проблемам, які насуваються. Зазначено, що потенційні мігранти з підвищеною вразливістю до фрустрації потребують виваженого професійного психологічного супроводу.
48
Мохова, Ю., І. Драган, О. Козирєва, Н. Гавкалова та А. Дубовик. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 77–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241293.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено механізми фінансування процесів інформатизації адміністративних послуг. Мета статті — визначити джерела фінансування i перспективи надання адміністративних послуг в умовах інформатизації публічного сектору України. Методи дослідження — порівняльний аналіз аналітичних та офіційних статистичних даних України, інститутів міжнародної підтримки на основі класифікації груп інструментів фінансування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Доведено, що децентралізація, розвиток i підвищення якості адміністративних послуг визначають ЦНАП пріоритетним напрямом реформування системи надання адміністративних послуг в Україні. Визначено правові засади створення i забезпечення функціонування ЦНАП, юридичні статуси установи, принципи процесу надання адміністративних послуг у ЦНАП. Проаналізовано динаміку кількості центрів надання адміністративних послуг i регіональні особливості функціонування. Виділено джерела фінансування центрів надання адміністративних послуг (державний бюджет, обласні та міські бюджети, кошти Державного фонду регіонального розвитку, міжнародні проєкти технічної допомоги). Доведено, що найпоширенішим і найбільшим джерелом фінансування процесів інформатизації в ЦНАП є державний бюджет (субвенція на розвиток інфраструктури). Запропоновано прогнозну модель створення і розвитку центрів надання адміністративних послуг в Україні за умов подальшого державного фінансування у відповідних обсягах. Обґрунтовано необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування (коштів міжнародних проєктів технічної допомоги, ініціатив міжнародних донорів) в умовах обмеженості та дефіциту державного бюджету України. Обґрунтовано необхідність модернізації ЦНАП щодо використання IT-технологій. Виділено пріоритетні напрями комплексної реформи підвищення якості адміністративних послуг: децентралізація, спрощення, дерегуляція, розвиток інституційної спроможності і комунікаційна підтримка. Ключові слова: фінансування, адміністративні послуги, інформатизація, публічний сектор. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.
49
Карпенко, Є. О. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917–1921 РР." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 61–67. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження історичних умов реалізації публічного управління у сфері захисту економіки України у період національно-визвольних процесів і українського державотворення 1917–1921 років. Проведена історична реконструкція особливостей публічного управління у сфері захисту української національної економіки та здійснена аналітична інтерпретація механізму державного впливу на стан її захищеності в умовах воєнної агресії проти України у досліджуваний період. Основними методами проведеного дослідження є історично-правовий, який дозволив виявити історичні закономірності формування інституціоналізації публічно-адміністративних механізмів на українських землях у досліджуваний період; метод моделювання, який надав можливість оцінити дієвість управлінських впливів урядів на систему захисту економіки, внутрішніх механізмів функціонування органів публічної влади щодо посилення економічної спроможності промисловості, аграрного сектору та торгівлі; системний метод, за допомогою якого здійснено дослідження комплексної проблеми формування системи механізмів публічного управління у сфері захисту економіки у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Результатом дослідження став висновок про те, що всі чотири державні формування: Українська Народна Республіка (часів президентства М.С. Грушевського), Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава (часів гетьмана П.П. Скоропадського), Українська Народна Республіка (часів Директорії С.В. Петлюри) здійснювали консолідацію у сфері економічної діяльності з метою її стабілізації. Проведений аналіз інструментів впливу надав можливість допустити, що головним вектором централізації була аграрна сфера, на яку спрямовувалися законодавчі ініціативи і спектр адміністративно-правових впливів. У результаті дослідження резюмовано, що недостатній рівень системності і контрольованості елементів публічного управління у сфері забезпечення захисту економіки України в умовах Національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. призвів до вразливості економіки, що в умовах воєнної агресії призвело до руйнування економічних інституцій і державності загалом.
50
Шафранський, Володимир. "ПРЕДИКТОРИ ТВОРЧИХ СПРОМОЖНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 147–57. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження: Соціальна значущість у дослідженні дивергентного мислення вбачається у його провідній ролі у розвитку нестандартного мислення, креативності та здатності бачити різні варіанти розв’язання професійно-практичних завдань. Попри усталеність поняття дивергентного мислення у психології, його зміст та психологічні ознаки є маловивченими і такими що зводяться до феномену креативності, саме тому розрізнення цих феноменів є окремим теоретико-методологічним завданням. Мета дослідження: дослідити особливості розвитку та психологічні предиктори компонентів творчих спроможностей (креативності та творчої активності) у майбутніх фахівців різних профілів професійної підготовки. Методи дослідження:тест креативності Е. Торренса, тест вербальної креативності С. Медніка у модифікації А. Н. Вороніна, опитувальник творчої активності М.М. Кашапова, опитувальник «Академічна саморегуляція» Р. М. Райана, Д. Р. Коннелла, адаптований М. В. Яцюк, діагностичний опитувальник опитувальник «Стиль саморегуляції особистості – ССП-98», експериментально-інтроспективна методика «Метакреативні здібності» (EIMCA) М.В. Саврасова, непараметричні методи, регресійний аналіз. Результати дослідження: у статті представлені результати порівняльного аналізу креативності та творчої активності студентів різних профілів навчання, виявлено регулятивні предиктори творчої активності та креативності студентів. Висновки:У результаті порівняльного аналізу було визначено, що у студентів мистецького профілюб найвищий рівень показників образної креативності, у той час як студенти гуманітарного профілю характеризуються найвищими показниками вербальної креативності. Предикторами образної креативності виступають показники внутрішньої саморегуляції, зовнішнього регулювання, здатності до планування та моделювання, програмування та оцінки результату. Предикторами вербальної креативності виступили креативна рефлексія, ідентифіковане регулювання, здатності до планування, моделювання та гнучкість саморегуляції. Предикторами творчої активності є креативна обізнаність та рефлексія, а також ідентифіковане регулювання діяльності.