Добірка наукової літератури з теми "Аміачний спосіб"

Діагностика паразитарних захворювань у тваринництві є надзвичайно важливою складовою ком-плексу протиепізоотичних заходах, які спрямовані на досягнення ветеринарного благополуччя та створення високопродуктивних стад тварин. Нині як в Україні, так й світі в цілому, науковцями ро-зроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини велику кількість способів зажиттєвої копроскопічної діагностики. За своїми характеристиками вони поділяються на якісні та кількісні. Останні є більш зручними, адже дозволяють конкретно встановити показник інвазованості органі-зму тим чи іншим збудником паразитарного захворювання. Тому метою проведених досліджень було охарактеризувати діагностичну ефективність деяких сучасних способів копроовоскопічної діагнос-тики за гетеракозу та амідостомозу гусей. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедри пара-зитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. У дос-ліді порівнювали сучасні способи копроовоскопічної діагностики, які є запатентованими на терито-рії України. Зокрема, було випробувано способи Сорокової (патент України на корисну модель № 141225), Манойло (патент України на корисну модель № 108380); Натяглої (патент України на корисну модель № 111568) за гетеракозної та амідостомозної інвазії гусей. Дослідженнями встано-влена висока діагностична ефективність способу Сорокової (2020), згідно якого в якості флотацій-ної рідини використано комбінований розчин з кальцієвої (Ca(NO3)2) та аміачної селітри (NH4NO3). Зокрема, спосіб виявився ефективнішим за кількістю позитивних зразків як за амідостомозу, так і за гетеракозу гусей. Використана методика перевищувала показники діагностичної ефективності способів Манойло (на 26,67 і 35,71 % відповідн) та Натяглої (на 6,67 й 21,43 % відповідно). Спосіб Сорокової виявився ефективнішим за показником кількості виявлених яєць в зразку. За гетеракозної інвазії порівняно зі способами Натяглої та Манойло – на 13,98 та 27,56 % (р<0,05) відповідно. За амідостомозної інвазії спосіб Сорокової виявився ефективнішим порівняно зі способами Натяглої та Манойло на 10,69 та 30,42% (р<0,01). Таким чином, отримані дані розширюють вибір кількісних копроовоскопічних методів діагностики для лікарів ветеринарної медицини при проведенні діагнос-тичних заходів у гусівничих господарствах.

Мета дослідження – встановлення впливу строку і способу внесення добрив на формування кількісних та якісних показників врожаю пшениці озимої в умовах Південного Степу України. Методи. Закладку дослідів та експериментальні дослідження проведено згідно із загальноприйнятими рекомендаціями з використанням загальнонаукових, спеціальних та математично-статистичних методів дослідження. Результати. Час та способи застосування під- живлень суттєво впливали на формування окремих елементів структури врожаю, що відповідним чином і позначилося на показнику біологічної урожайності рослин пшениці озимої, яка в контрольному варіанті за раннього внесення азоту була сформована на рівні 7,99 т/га, що в 1,8 рази перевищує відповідний варіант у разі більш пізнього внесення азоту. Застосування монофосфату калію для обох строків використання аміачної селітри за підживлення позначилось у збіль- шенні біологічної врожайності на 0,61–0,89 т/га, що свідчить про доцільність позакореневого застосу- вання цього добрива. Раннє підживлення азотом сприяло збільшенню вмісту білка в зернівці на 21,3%, кількості клейковини – на 10,6% порівняно з варіантом пізнього підживлення. Позакореневе внесення фосфорно-калійних добрив забезпечило збільшення загальної білковості зерна на 11,5% за використання монофосфату калію на фоні піз- нього внесення азоту, тоді як на фоні його раннього вне- сення спостерігалося збільшення кількості клейковини на 7,6% порівняно з контролем. Зерно пшениці озимої усіх дослідних варіантів від- носиться до 2-3 класу якості продовольчого напрямку і може бути використане у борошномельній і хлібопе- карській галузі та для експортування. Висновки. Результати проведених досліджень свід- чать про високу ефективність таких агрозаходів, як своєчасне внесення азотних добрив у дозі N40 за пер- шого підживлення та застосування у баковій суміші для позакореневої обробки рослин пшениці озимої у стадію ВВСН 31 монофосфату калію (1 л/га). За раху- нок зростання окремих елементів структури врожаю, внесення азоту у І декаді лютого разом із підживлен- ням фосфорно-калійними добривами нами отримано 8,6 т/га зерна 2 класу якості.

Мета – дослідити можливість застосування змен- шених доз мінеральних добрив за рахунок локального способу їх внесення та за сумісного використання із сучасними біопрепаратами у вирощуванні сортів кар- топлі літнього садіння на краплинному зрошенні в умо- вах Півдня України. Методи. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі в Навчальному нау- ково-практичному центрі Миколаївського НАУ впро- довж 2012–2014 рр. та 2016–2018 рр. Погодні умови у роки досліджень дещо різнились, проте загалом були характерними для зони Південного Степу України. Попередник – чорний пар. У ІІІ декаді червня проводили культивацію та нарізали гребені комбінованим агрега- том з дисковими підгортачами. Свіжозібрані оброблені бульби висаджували у гребені, площа живлення стано- вила 70×15–20 см. У шарі ґрунту 0–20 см до появи на бульбах ростків вологість підтримували на рівні 70–75% НВ, а у подальший період вегетації – 80–85% НВ за допомогою краплинного зрошення. Дослідження прово- дили з районованими сортами картоплі за прийнятими схемами. Повторність дослідів 4-разова, площа посівної ділянки – 90 м2, облікової –50 м2. Мінеральні добрива вносили у вигляді нітроамофоски, аміачної селітри (33% N), суперфосфату гранульованого та застосову- вали для підживлення низку біопрепаратів. З огляду на високу вартість мінеральних добрив та схему садіння картоплі в одному з дослідів їх вносили локально у гре- бені. Результати. Дослідженнями встановлено, що вплив локального внесення добрив на фізіологічні процеси рослин та продуктивність бульб усіх сортів картоплі, що взято на вивчення, практично був аналогічним порівняно із застосуванням удвічі більшої їх дози. Використання біопрепаратів для підживлення рослин картоплі по фону мінеральних добрив у середньому за всі роки вирощу- вання та по досліджуваних сортах сприяло збільшенню врожайності бульб порівняно не лише з контрольним варіантом, а й відносно фонів удобрення. Прирости від цього заходу сягали до 15,6%. Висновки. Результатами досліджень визначено, що за оптимізації живлення вро- жайність бульб зростає у всі роки вирощування та в роз- різі взятих на вивчення сортів. Максимально вона підви- щується за сумісного використання мінеральних добрив із сучасними рістрегулюючими речовинами чи біопрепа- ратами, до складу яких входять мікроелементи.

Мета. Дослідити можливість застосування змен- шених доз мінеральних добрив завдяки локальному способу їх внесення та за сумісного використання із сучасними біопрепаратами у вирощуванні сортів кар- топлі літнього садіння на краплинному зрошенні в умо- вах Півдня України. Методи. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі в Навчально-науково- практичному центрі Миколаївського національного аграрного університету впродовж 2012–2014 та 2016– 2018 років. Погодні умови в роки досліджень дещо різ- нились, проте загалом були характерними для зони Південного Степу України. Попередник – чорний пар. У ІІІ декаді червня проводили культивацію та нарізали гребені комбінованим агрегатом із дисковими підгор- тачами. Свіжозібрані оброблені бульби висаджували у гребені, площа живлення становила 70 × 15–20 сан- тиметрів. У шарі ґрунту 0–20 сантиметрів до появи на бульбах ростків вологість підтримували на рівні 70–75% НВ, у подальший період вегетації – 80–85% НВ, за допо- могою краплинного зрошення. Дослідження проводили з районованими сортами картоплі за прийнятими схе- мами. 4-разова повторність дослідів, площа посівної ділянки – 90 квадратних метрів, облікової – 50 квадрат- них метрів. Мінеральні добрива вносили у вигляді нітро- амофоски, аміачної селітри (33% N), суперфосфату гранульованого, застосовували для підживлення низку біопрепаратів. З огляду на високу вартість мінеральних добрив та схему садіння картоплі, в одному з дослідів їх вносили локально у гребені. Результати. Дослідженнями встановлено, що вплив локального внесення добрив на фізіологічні процеси рослин та продуктивність бульб усіх сортів картоплі, що взято на вивчення, практично був аналогічним порівняно із застосуванням удвічі більшої їх дози. Використання біопрепаратів для підживлення рослин картоплі на фоні мінеральних добрив у серед- ньому за всі роки вирощування та за досліджуваними сортами сприяло збільшенню врожайності бульб не лише порівняно з контрольними варіантом, а й щодо фонів удобрення. Прирости від цього заходу сягали до 15,6%. Висновки. Результатами досліджень визначено, за оптимізації живлення врожайність бульб зростає в усі роки вирощування та в розрізі взятих на вивчення сор- тів. Максимально вона підвищується за сумісного вико- ристання мінеральних добрив із сучасними рістрегулю- ючими речовинами чи біопрепаратами, до складу яких входять мікроелементи.