Статті в журналах: "Активність фармакологічна"

1

Hroshovyi, T. A., B. V. Pavliuk, M. B. Chubka та M. M. Dobrynchuk. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ СЛИЗУ РІЗНИХ ВИДІВ РАВЛИКІВ У МЕДИЦИНІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11371.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Здавна відомо про терапевтичні властивості слизу різних видів равликів. У світі зростає інтерес науковців щодо можливостей застосування слизу равликів різних видів, зокрема Helix pomatia, Helix aspersa maxima, Helix aspersa muller у медицині. Мета дослідження – узагальнити дані літературних джерел щодо перспективності використання слизу равликів як активного фармацевтичного інгредієнта у медичній галузі та у фармацевтичній промисловості. Матеріали і методи. Проаналізовано та узагальнено дані понад 50 джерел, із яких у даному огляді використано 30 джерел сучасної іноземної та вітчизняної літератури щодо доцільності використання слизу равликів у медицині, фармації та косметології. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були муцин, слиз, равлик, ліофілізація, технологія ліків. Результати. На основі представлених літературних даних можна зробити висновок, що слиз равлика має велике практичне значення для різних галузей медицини (дерматологія, ортопедія, терапія), широко використовується у технології лікарських засобів як активний фармацевтичний інгредієнт та основа для трансдермальних терапевтичних систем. Фармакологічна активність слизу равликів забезпечується збагаченим хімічним складом, адже активними компонентами є протеоглікани, глікозаміноглікани (зокрема, гіалуронова кислота), глікопротеїнові ферменти, амінокислоти, пептиди (мідні, антимікробні), вітаміни (A, C, E, B1 та B6), макро- та мікроелементи (Na, Ca, K, Mg, P, Cu, Zn, Fe, Mn), муцин, колаген, гліколева кислота, еластин та алантоїн. Доведено, що слиз равликів має антиоксидантні, антибактеріальні, регенеративні, протизапальні властивості, а також при його застосуванні забезпечується зволожувальна, очищувальна та захисна дії. Висновки. На сьогодні слиз равликів широко використовують у дерматології та косметології, що підтверджують результати фармакологічних досліджень. Актуальним та перспективним є використання слизу як основи-носія для створення лікарських засобів, а також як активного фармацевтичного інгредієнта з широким спектром фармакологічної дії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Moyseyenko, Valentyna, Vitaliy Bondur та Artem Lyubitsky. "КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АНТАГОНІСТІВ АЛЬДОСТЕРОНУ У ХВОРИХ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 42–50. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Гіпертонічна хвороба – надпоширене захворювання з тенденцією до щорічного росту. Вона призводить до великої кількості морбідних станів, має багато проявів та викликає численні ускладнення. З метою її лікування продовжують розроблятися та впроваджуватися нові фармакологічні препарати які попереджають швидке прогресування захворювання, мають кращий профіль безпеки, а також не погіршують якість життя пацієнтів. Гіпотензивна активність, переносимість при тривалому застосуванні та цінова доступність антигіпертензивних препаратів продовжують залишатися визначальними при обранні конкретної фармакотерапії.Мета. Порівняти ефективність, безпечність та особливості фармакологічної дії при застосуванні антигіпертензивних препаратів спіронолактону та еплеренону.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Велику увагу клініцистів останнім часом привертають сечогінні препарати з групи антагоністів альдостерону у зв’язку з їх достатньою діуретичною активністю та високою безпечністю. Препаратом нового покоління слід вважати еплеренон, який проявляє свою ефективність та безпечність не лише при лікуванні артеріальної гіпертензії, а й у випадку інших захворювань – альбумінурії при цукровому діабеті ІІ типу, хронічної хвороби нирок та при гіперальдостеронізмі.Фармакологічні властивості еплеренону наділили його більшою специфічністю до блокування рецепторів мінералокортикоїдів. При лікуванні артеріальної гіпертензії еплеренон не поступався у антигіпертензивній активності своєму попереднику із цієї фармакологічної групи – спіронолактону, проте рідше викликає певні небажані ефекти, які часто зустрічаються при його застосуванні.Висновки. Еплеренон безпечніший від свого попередника – спіронолактона, має високу ефективність, що дає можливість внести цей препарат у лінію фармакологічних засобів для лікування хвороб, описаних в даній статті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Koshova, O. Yu, V. S. Myrhorod, O. G. Bashura, S. G. Bobro та O. P. Yeromin. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕЛЮ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДЕРМАТОЗІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (3 грудня 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12438.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Фармакологічне дослідження комбінованого гелю на основі екстрактів лікарських рослин (фітокомплекс екстрактів листя горіха волоського, кропиви дводомної та чабрецю повзучого) для лікування дерматозів на моделях запалення різного генезу. Матеріали і методи. На першому етапі проводили визначення протизапальної активності зразків комбінованого гелю на моделі гострого термічного запалення лапи в мишей. Дослідження фармакологічної активності найефективніших зразків, за результатами попереднього досліду, проводили на моделі неалергічного контактного дерматиту, препаратом порівняння слугувала мазь «Вундехіл», виробництва ТОВ «ЕЙМ» (Харків, Україна). Результати й обговорення. На моделі термічного запалення лапи у мишей встановлено, що найбільшу протизапальну активність чинить зразок № 4 із вмістом горіха листя екстракту сухого з сумою танінів у перерахунку на галову кислоту та суху речовину 30 мг/100 г гелю, кропиви екстракту сухого з сумою гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту та суху речовину 20 мг/100 г гелю, чабрецю екстракту сухого з сумою флавоноїдів у перерахунку на рутин та суху речовину 35 мг/100 г гелю, який за ефективністю переважає зразок з окремими рослинними компонентами № 1, 2, 3 та зразки № 5 та 6, в яких вміст сухих екстрактів був збільшений у двічі та у тричі відповідно. Активність зразку № 4 була на рівні 80 %, зразки № 5 та 6 виявили протизапальну активність на рівні 73 % та 71 %. На моделі неалергічного контактного дерматиту у щурів, модельованого 2,5 % розчином 2,4-ДНХБ, зразок № 4 виявив виражену ефективність, що підтверджувалося зменшенням клінічних ознак неалергічного контактного дерматиту: зниженням набряку, інтенсивності ураження шкіри та рівня лейкоцитів у крові. За ефективністю зразок № 4 не поступався препарату порівняння мазі «Вундехіл» та переважав таку однокомпонентних зразків № 1, 2, 3. Висновки. Проведені дослідження на моделях запалення різного ґенезу показали, що комбінований гель на основі екстрактів лікарських рослин чинить більш виражену протизапальну дію, ніж його окремі компоненти. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання екстрактів листя горіха, кропиви та чабрецю у складі засобу та перспективність подальших фармакологічних досліджень гелю з метою створення ефективного засобу для лікування захворювань шкіри запального генезу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Pietkova, I. B., L. M. Unhurian та L. M. Horiacha. "ДОСЛІДЖЕННЯ АМІНОКИСЛОТ CENTAUREA CYANUS L." Medical and Clinical Chemistry, № 3 (3 грудня 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11545.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Терапевтичне використання амінокислот є перспективним напрямком сучасної фармації та медицини. Амінокислоти відіграють важливу роль у комплексній фармакологічній дії лікарських засобів рослинного походження, а також покращують засвоєння інших біологічно активних речовин та потенціюють їх фармакологічну активність. Мета дослідження – вивчити якісний склад амінокислот і визначити їх вміст у траві та квітках волошки синьої. Методи дослідження. Амінокислотний склад сировини волошки синьої вивчали методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот ААА Т-339М. Результати й обговорення. У результаті дослідження у траві та квітках волошки синьої ідентифіковано по 18 амінокислот, загальний вміст яких становив 4,77 мг/100 мг і 5,41 мг/100 мг відповідно. У квітках волошки синьої містилось 31,34 %, у траві – 25,70 % незамінних амінокислот від суми амінокислот. У траві серед замінних амінокислот за вмістом переважали пролін (0,94 мг/100 мг), глутамінова (0,70 мг/100 мг) та аспарагінова (0,64 мг/100 мг) кислоти, серед незамінних – лейцин (0,27 мг/100 мг) і лізин (0,24 мг/100 мг). У квітках домінуючими за вмістом замінними кислотами були аспарагінова (0,82мг/100 мг), глутамінова (0,68 мг/100 мг) та пролін (0,53 мг/100 мг), незамінними – лізин (0,46 мг/100 мг), лейцин (0,36 мг/100 мг) і треонін (0,28 мг/100 мг). Висновки. Уперше вивчено якісний склад і визначено кількісний вміст амінокислот у траві та квітках волошки синьої, заготовлених у Харківській області. Дослідження проводили методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії. Встановлено, що незначна перевага загальної кількості амінокислот характерна для квіток волошки синьої. В обох досліджуваних видах сировини волошки синьої спостерігали домінування замінних амінокислот (3,55–3,72 мг/100 мг), зокрема глутамінової, аспарагінової та проліну. Одержані результати можна використати при розробці критеріїв стандартизації сировини волошки синьої, а також при одержанні лікарських засобів рослинного походження на її основі багатовекторної фармакологічної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Боднар, П. Я., І. М. Кліщ, Я. Я. Боднар, Т. В. Боднар та Ю. В. Сорока. "СТАН ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕОПЛАСТИЧНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12234.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Актуальним є питання дослідження дисбалансу між процесами пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Такий дисбаланс викликає порушення метаболізму, утворення пероксидів, кетонів, альдегідів, його вважають основою механізму розвитку ендогенної інтоксикації. Мета дослідження – вивчити ступінь активації пероксидного окиснення ліпідів і стан антиоксидантного захисту при синдромі неопластичної інтоксикації. Методи дослідження. Використано фармакологічні, морфологічні методи і методи математичної статистики. Експериментальне фармакологічне дослідження виконано на білих щурах масою 170–180 г у Центральній науково-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (свідоцтво про атестацію № 023/13 від 05.03.2020 р.) згідно з методичними рекомендаціями Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дослідження враховували такі біохімічні показники крові: активність дієнових і трієнових кон’югатів, середньомолекулярних пептидів (при довжині хвилі 254 та 280 нм), активних продуктів тіобарбітурової кислоти, супероксиддисмутази і каталази. Тварин, яких включили в дослідження, поділили на 2 групи: 1-ша – контрольна; 2-га – позитивна патологія; дослідження тривало 30 днів. Моделювали патологічні процеси та виводили щурів з експерименту, дотримуючись вимог біоетики, правил належної лабораторної практики, і згідно з етичними нормами Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Результати й обговорення. Під час дослідження було встановлено зростання біохімічних показників – дієнових і трієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти, що вказувало на активацію процесу пероксидного окиснення ліпідів. Активність супероксиддисмутази мала коливальний характер і до кінця експерименту зменшилась на 16,5 %. Активність каталази під час експерименту збільшилась. Показники МСМ254 і МСМ280 підвищились, що свідчило про наростання проявів ендогенної інтоксикації. Висновок. При синдромі неопластичної інтоксикації у крові спостерігають поступове надмірне утворення продуктів вільнорадикального окиснення в поєднанні з компенсаторною активацією ензимних ланок антиоксидантної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Khropot, O. S., Ye V. Bazavluk, R. T. Konechna, I. I. Hubytska, Y. Т. Konechnyi, I. Jasicka-Misiak, P. P. Wieczorek та V. P. Novikov. "ОДЕРЖАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛЮСНОЇ МАСИ DELPHINIUM ELATUM L." Фармацевтичний часопис, № 2 (23 червня 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11205.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей. Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом. Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою. Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування. Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів. Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Nykyforuk, A. Y., L. S. Fira та P. G. Lykhatskyі. "ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ ЯК МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНОГО ЗАСОБУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ". Фармацевтичний часопис, № 3 (9 вересня 2019): 74–82. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10407.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити мембранопротекторні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном. Матеріали й методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях, яким моделювали токсичний гепатит шляхом ураження печінки тетрахлорметаном. Токсикант вводили в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Густий екстракт зі шпинату використовували у дозі 150 мг/кг маси тіла, препарат порівняння силімарин у дозі 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом на 4-ту, 7-у та 10-у добу експерименту з дотриманням усіх правил Конвенції із захисту хребетних тварин. Активність мембранодеструктивних процесів оцінювали за аланін- та аспрататамінотрансферазною, гама-глутамілтранспептидазною активністю та еритроцитарним індексом інтоксикації. Для статистичної обробки даних використовували параметричні (за Стьюдентом) та непараметричні (Вілкоксоном) методи дослідження. Результати й обговорення. Встановлено, що ураження щурів тетрахлорметаном призводить до вірогідного підвищення у сироватці крові активності амінотрансфераз та гамаглутамілтранспептидази у всі терміни дослідження (4,7 та 10 доби від початку експерименту). У печінці щурів спостерігалось прогресуюче зниження активності ензимів, що є наслідком порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів. У крові щурів, уражених тетрахлорметаном, відмічено підвищення відсотку проникнення еритроцитарних мембран. Використаний густий екстракт зі шпинату городнього листя проявив ефективний вплив на досліджувані показники і за ефективністю незначно поступався препарату силімарину. Висновки. Ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, максимальні зміни яких відмічено у кінці дослідження. Співставлення ефективності застосування силімарину та екстракту зі шпинату городнього листя підтверджує мембранопротекторні властивості даного засобу, що робить перспективним подальші дослідження його фармакологічної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Анісімов, М. В., та Л. В. Анісімова. "ІНДЕКС КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВІДНИКОВОЇ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ ЗНЕБОЛЮВАННІ ЗУБІВ НА НИЖНІЙ ЩЕЛЕПІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-49-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Пропозиція та клінічне обґрунтування індексу місцевої анестезії, заснованого на критеріях клінічної ефективності з урахуванням особливостей різних методик, кількості анестезуючого розчину та фармакологічних властивостей діючої речовини.Матеріали і методи дослідження. Запропонований Індекс місцевої анестезії (ІМА) вивчали у трьох груп стоматологічних пацієнтів, які потребують депуль-пування молярів і премолярів нижньої щелепи за різ-ними показаннями. Всім пацієнтам проводилася ман-дибулярна анестезія (МА) традиційним методом, ві-дповідно до локальних протоколыв. Маніпуляції вико-нувалися одним лікарем. Пацієнтів по групах розподі-ляли залежно від використовуваного місцевого анес-тетика. Вік пацієнтів - від 18 років до 40 років.Результати та їх обговорення. Одними з основних фармакологічних характеристик місцевих анестети-ків є їх анестезуюча активність і системна токсич-ність. Відношення анестезуючої активності до сис-темної токсичності анестетика називається тера-певтичним індексом.Інтерпретація індексу дозволяє зробити висновок про те, що при виконанні однієї і тієї ж методики анес-тезії одним лікарем, її ефективність безпосередньо залежить від вибору анестетика і обернено пропор-ційна кількості використаного розчину.Даний фрагмент роботи показав, що ІМА дозволяє в цифрових значеннях визначити ефективність місце-вої анестезії з урахуванням обсягу і властивостей анестезуючого розчину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Zaychenko, G. V., O. A. Pokotylo та D. V. Lytkin. "ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ КРЕМУ З НАНОЧАСТИНКАМИ ЦЕРІЮ ДІОКСИДУ". Фармацевтичний часопис, № 3 (13 вересня 2018): 29–36. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9339.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Скринінгове дослідження активності тест-зразків кремів із наночастинками церію діоксиду (НЦД) на моделі фотодинамічного запалення в мурчаків із виявленням зразка-лідера з оптимальним вмістом НЦД у складі лікарської форми для подальшого поглибленого фармакологічного вивчення крему.Матеріали і методи. Стандартизовані НЦД розміром 6–15 нм синтезовані співробітниками ТОВ «НаноМедТех», тест-зразки кремів розроблені під керівництвом професора М. О. Ляпунова. Фотодинамічну травму у мурчаків викликали УФ опромінюванням за допомогою ртутно-кварцової лампи. Креми наносили профілактично дозою 2 мг/см2. Ступінь вираженості еритеми – головного прояву запальної реакції – оцінювали за колориметричною шкалою С. В. Суворова у динаміці. За цим показником розраховували фотопротекторну активність (ФПА). Здатність кремів попереджати запальний процес визначали за зміною температури шкірних покривів, кількості лейкоцитів та вмісту гістаміну в крові мурчаків.Результати й обговорення. За сукупністю досліджених показників крем із 0,25 % НЦД виявив найвищу фармакологічну активність: ФПА була найбільшою серед усіх тест-зразків та становила 43,6 %. Одноразове нанесення крему сприяло нормалізації температури шкіри та вмісту гістаміну у крові, кількість лейкоцитів була на 17,4 % нижче, ніж у групі контрольної патології.Висновки. За результатами скринінгових досліджень крем з 0,25 % НЦД визнано зразком-лідером та рекомендовано як остаточний склад лікарської форми для подальшого поглибленого фармакологічного вивчення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Stravskyy, Y. S., L. Ya Fedoniuk, O. M. Yarema та L. S. Reznichenko. "ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАНОЧАСТИНОК КУПРУМУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (3 грудня 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11546.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Доклінічне вивчення лікарських препаратів – невід’ємна частина процесу створення лікарського засобу. Встановлені, за результатами доклінічного вивчення, характеристики специфічної фармакологічної активності та нешкідливості під час застосування і щодо його ймовірних віддалених наслідків є принциповими факторами, які визначають можливість промислового випуску лікарського засобу та доцільність його медичного використання. Мета дослідження – вивчити біобезпечність, гостру токсичність, протимікробну та фунгіцидну дії наночастинок Купруму. Методи дослідження. Біобезпечність синтезованої субстанції наночастинок у тестах in vitro визначали з використанням показників цитотоксичності, мутагенності, молекулярно-генетичного (показник генотоксичності), фізіологічного (стан мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини) та біохімічних (ATP-aзна і лактатдегідрогеназна активність) маркерів. Протимікробні та фунгіцидні властивості препарату було вивчено на клінічних ізолятах збудників інфекційно-запальних процесів: бактеріях S. aureus, E. coli, Proteus mirabilis, K. pneumoniae, Enterobacter aerogenes, P. aeruginosa, грибах роду Candida – C. albicans, Candida non-albicans та інших мікроміцетах – Penicillium spp., Paecilomyces lilacinus, A. niger і A. flavus. Результати й обговорення. Взаємодія наночастинок Купруму з тестовими еукаріотичними клітинами не призводила до появи первинних ДНК-ушкоджень порівняно з впливом N-нітрозометилсечовини, яка є відомим генотоксикантом. У зразках тестових еукаріотичних клітин лінії СНО-К1, оброблених наночастинками Купруму в широкому концентраційному діапазоні, не було зафіксовано цитотоксичного впливу досліджуваного наноматеріалу. Експериментальна субстанція наночастинок Купруму (CuNP) володіє вираженою протимікробною та фунгіцидною активністю відносно всіх досліджуваних патогенних тест-культур: як у вихідній концентрації (32,0 мг/мл у перерахунку на метал), так і при її десятикратному розведенні (3,2 мг/мл у перерахунку на метал). Повне інгібування росту патогенних тест-штамів спостерігали при використанні кінцевих засівних доз мікроорганізмів на чашках від 103 до 105 КУО/см3. Досліджувана субстанція наночастинок Купруму також проявляла протимікробну та фунгіцидну дії щодо клінічних ізолятів збудників інфекційно-запальних процесів різної локалізації, а саме бактерій і грибів. Висновок. Результати оцінювання гострої токсичності субстанції наночастинок Купруму після одноразового внутрішньовенного введення білим мишам залежно від рівня дози протягом 14 діб спостереження дозволяють віднести її до IV класу токсичності (малотоксичні речовини).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Бєленічев, І. Ф., та О. Г. Алієва. "Нові мішені фармакологічної корекції когнітивних розладів за умов пренатальної дії гіпоксії". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 4 (22 листопада 2019): 235–48. http://dx.doi.org/10.33250/13.04.235.

Повний текст джерела

Анотація:

В огляді наведено сучасні концепції механізмів пошкоджень клітин головного мозку за умов пренатального впливу хронічної гіпоксії. На основі сучасних даних про механізми адаптації організму до стану гіпоксії пропонуються нові перспективні напрями пошуку ефективних лікарських засобів для фармакологічної корекції наслідків пренатальної гіпоксії. Пренатальна гіпоксія є найпоширенішою причиною смертності та інвалідності новонароджених дітей. Хронічна пренатальна гіпоксія призводить до значних змін у розвитку когнітивних функцій у постнатальному періоді життя, які базуються на морфологічних змінах у структурах мозку, що беруть участь у навчанні та пам'яті. Результати досліджень останніх років внесли великий вклад у розкриття механізмів формування стану гіпоксії різного генезу та індукованих нею порушень метаболічних і функціональних процесів на рівні клітини й субклітинних структур. Визначено ряд морфофункціональних детермінант (специфічні рецептори, регуляторні білки, внутрішньоклітинні ферменти, мітохондріальні іонні канали і т. д.), які беруть безпосередню участь у розвитку термінової та довготривалої адаптації клітини й усього організму до гіпоксії. Аналіз літератури з досліджень молекулярних механізмів дії пренатальної гіпоксії показав, що основою гіпоксичних уражень головного мозку новонароджених є каскад біохімічних і молекулярних процесів, що призводять до ексайтотоксичності, окиснювального та нітрозуючого стресів і запалення. Одночасно з цим за гіпоксії починають функціонувати й компенсаторнопристосувальні механізми, що підвищують стійкість організму до дефіциту кисню. В огляді особливу увагу приділено обговоренню даних щодо ролі молекулярних детермінант ендогенної нейропротекції, таких як HSP70 і HIF1a. Транскрипційна система HIF1 є ключовим регулятором адаптивних механізмів відповідей на гіпоксію на локальному та системному рівнях. Зміни в експресії генів HIF1 у пренатальному розвитку запускають епігенетичні механізми, що призводять до негативних змін у розвитку нервової системи. Важливим компонентом системи ендогенної нейропротекції є сімейство білків теплового шоку HSP70, які сприяють широкому спектру процесів фолдингу, рефолдингу білків, мембранній транслокації органелярних і секреторних білків, а також здійснюють контроль за активністю регуляторних білків. Вплив HSP на стабілізацію HIF1 забезпечує активацію процесів проліферації, апоптозу, ангіогенезу за умов гіпоксії. Білки HSP70 / HIF1a системи можуть бути специфічними мішенями для впливу фармакологічних агентів з метою регуляції процесів адаптації організму до гіпоксії. Тому пошук нових ефективних нейропротекторних засобів повинен бути спрямований на активацію HSP70/HIF1aсистеми та використання агентів, здатних забезпечувати модуляцію генів, що кодують синтез білків HSP70 і HIF1a.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Khropot, O. S., Yu T. Konechnyi, Y. I. Kolb, R. T. Konechna, I. І. Hubytska, S. M. Holota, O. В. Poshyvak, I. O. Nektehaev, O. R. Pinyazhko та V. P. Novikov. "ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СПИРТОВИХ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ СНУ БІЛОГО (PULSATILA ALBA)". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 60–66. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10189.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідження гострої токсичності та протизапальної (антиексудативної) активності спиртових екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba). Матеріали і методи. Дослідження гострої токсичності проведено на 78 безпородних білих щурах обох статей масою 190–220 г, яким вводили тестовані спиртові екстракти трави сну білого (Pulsatila alba) одноразово внутрішньошлунково за допомогою металевого зонда в дозах 5000, 10 000 та 15 000 мг/кг. Для вивчення антиексудативної активності використовували карагенінову модель запального набряку задньої лапи білих щурів (42 тварини). Досліджувані екстракти вводили внутрішньошлунково в дозі 2 мл/кг. Як препарати порівняння використовували диклофенак натрію та кеторолаку трометаміну. Результати й обговорення. Результати вивчення гострої токсичності екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba) свідчать про відсутність будь-яких токсичних проявів при внутрішньошлунковому введенні в дозах 5000, 10 000 та 15 000 мг/кг на білих щурах, що дозволяє віднести їх до VI класу токсичності (відносно нешкідливі речовини). Спиртові екстракти трави сну білого проявляють протизапальну активність на карагеніновій моделі запального набряку лапи білого щура і фармакологічний ефект залежить від концентрації етанолу та співвідношення сировина:екстрагент. Найкращу антиексудативну активність проявляє 70 % спиртовий екстракт (1:20), показник пригнічення запальної реакції якого становив 27 %, що дещо поступається референс-препаратам (нижче на 10 та 17 % відносно кеторолаку трометаміну та диклофенаку натрію, відповідно) та є хорошим показником для рослинних протизапальних засобів. Висновки. Досліджено гостру токсичність та протизапальну дію спиртових екстрактів трави сну білого (Pulsatila alba) і встановлено, що 70 % спиртовий екстракт (1:20) є відносно нешкідливою речовиною (VI клас токсичності) та проявляє виразну протизапальну активність (показник пригнічення запальної реакції - 27 %) на карагеніновій моделі запального набряку лапи білого щура при внутрішньошлунковому введенні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Tarasova, K. V., T. S. Lagodych, T. I. Drevytska, S. B. Frantsuzova, and I. M. Karvatsky. "THE IMPACT OF PHARMACOLOGICAL ACTIVATION OF ATP-SENSITIVE POTASSIUM CHANNELS ON THE PARAMETERS OF SPONTANEOUS ACTIVITY OF ISOLATED NEONATAL RAT CARDIOMYOCYTES." Fiziolohichnyĭ zhurnal 60, no. 6 (December 15, 2014): 10–15. http://dx.doi.org/10.15407/fz60.06.010.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Matiichuk, Yu Е., V. V. Ogurtsov та V. S. Matiychuk. "СИНТЕЗ ТА ПРОТИПУХЛИННА АКТИВНІСТЬ 2-(1H-БЕНЗІМІДАЗОЛ-2-ІЛ)- І 2-БЕНЗТІАЗОЛ-2-ІЛ-3-(5-АРИЛФУРАН-2-ІЛ)АКРИЛОНІТРИЛІВ". Фармацевтичний часопис, № 1 (2 квітня 2019): 25–32. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9929.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Синтез та дослідження протипухлинної активності 2-(1H-бензімідазол-2-іл)- і 2-бензтіазол-2-іл-3-(5-арилфуран-2-іл)акрилонітрилів. Матеріали і методи. Органічний синтез, 1Н ЯМР спектроскопія, елементний аналіз, фармакологічний скринінг. Результати й обговорення. Взаємодією 5-арилфурфуролів з (1H-бензімідазол-2-іл)- та бензтіазол-2-ілацетонітрилом отримано ряд нових 2-(1H-бензімідазол-2-іл)- та 2-бензтіазол-2-іл-3-(5-арилфуран-2-іл)акрилонітрилів. Структуру синтезованих сполук підтверджено елементним аналізом та спектроскопією 1Н ЯМР. Здійснено дослідження біологічної активності синтезованих сполук. Встановлено, що вони проявляють протипухлинну дію різного рівня зі значеннями mean GP = 32.11 – 102.31%. Висновки. Розроблено методику синтезу 2-(1H-бензімідазол-2-іл)- та 2-бензтіазол-2-іл-3-(5-арилфуран-2-іл)акрилонітрилів. Досліджено протипухлинну активність синтезованих сполук. Ідентифіковано сполуку-хіт – 2-(1H-бензімідазол-2-іл)-3-[5-(4-хлорофеніл)фуран-2-іл]-акрилонітрил, перспективну для подальшої оптимізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Puda, V. P., L. S. Fira та P. H. Lykhatskyi. "ВИВЧЕННЯ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ САЛАТУ ПОСІВНОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2018): 57–62. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9566.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Проблема фармакологічної корекції запалення, як і раніше, залишається актуальною, оскільки сучасна медицина повністю її не вирішила. Одним із перспективних напрямів створення безпечних та ефективних протизапальних препаратів є фітотерапія. В останні роки підвищився інтерес до препаратів рослинного походження. Мета дослідження – вивчити протизапальну активність сухого екстракту з листя салату посівного в експерименті з модельованим карагеніновим набряком лапи щурів. Методи дослідження. При визначенні протизапальної активності екстракту з листя салату посівного використовували безпородних білих щурів-самців масою 180–200 г. Індукцію гострого асептичного запалення проводили шляхом субплантарної ін’єкції 0,1 мл 1 % розчину карагеніну. Досліджуваний зразок екстракту в дозі 100 мг/кг маси тіла вводили піддослідним щурам внутрішньошлунково у профілактичному режимі одноразово за 1 год до індукції запалення. Через 1, 3, 6 та 24 год вимірювали об’єм здорової та ураженої кінцівок за допомогою механічного онкометра. Антиексудативну активність екстракту визначали за ступенем зменшення набряку в піддослідних тварин порівняно з контрольними та виражали у відсотках. Як препарат порівняння використовували диклофенак натрію в дозі 8 мг/кг. Результати й обговорення. Встановлено, що у групі тварин, які отримували екстракт з листя салату посівного, максимальний позитивний вплив на розвиток набряку спостерігали через 3 год від початку запалення (31,22 %), і тривав він до кінця експерименту. Через 24 год від початку розвитку запалення ефект від застосування екстракту був дещо нижчим. Але найменш виражений його вплив на розвиток запалення відзначали через 1 год дослідження. Аналогічний вплив мав диклофенак натрію, щоправда значний ефект від його застосування проявився вже через 1 год від початку експерименту. Висновок. Доведено виразну протизапальну активність сухого екстракту з листя салату посівного, який найбільш активно пригнічує розвиток набряку лапи щурів через 1 год запалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Kolianyk, І. О., та І. V. Gerush. "ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА АНТИОКСИДАНТНУ СИСТЕМУ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕФРОПАТІЇ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11802.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Ураження нирок призводить до ускладнення багатьох соматичних захворювань і підвищує ризик смерті у пацієнтів. Це зумовлює необхідність пошуку засобів ефективної та безпечної фармакологічної корекції нефропатій різної етіології. Печінка та нирки відіграють важливу роль також у знешкодженні ксенобіотиків, тому вони більш схильні до окиснювальних ушкоджень. Мелатонін – гормон епіфіза, який володіє протизапальними та антиоксидантними властивостями. Доцільним є дослідження його ефектів на антиоксидантну систему печінки при захворюваннях нирок. Мета дослідження – оцінити вплив мелатоніну на антиоксидантну систему печінки щурів при експериментальній нефропатії. Методи і методи. Експеримент проведено на 127 нелінійних щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. Експериментальну нефропатію моделювали за допомогою одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозі 250 мг/кг маси тіла. Мелатонін вводили інтрагастрально упродовж 3-х та 7-ми днів після моделювання нефропатії в дозі 10 мг/кг. Стан антиоксидантної системи печінки оцінювали за показниками активності SOD, каталази, GP, GST та вмісту відновленого глутатіону в постмітохондріальній фракції печінки. Результати. У печінці тварин з експериментальною нефропатією спостерігали суттєві порушення досліджуваних показників антиоксидантної системи.Так, активність GP, GST, вміст відновленого глутатіону знижувалась, а активність SOD та каталази зростала в печінці щурів із нефропатією на 3 добу експерименту порівняно з аналогічними показниками контрольної групи. Введення мелатоніну за умов нефропатії сприяло нормалізації активності SOD, каталази, GST та вмісту відновленого глутатіону на 7 добу експерименту, хоча активність GP залишалася зниженою. Висновки. У тварин з експериментальною нефропатією спостерігається дисбаланс показників антиоксидантної системи, що, ймовірно, зумовлено посиленим вільнорадикальним ушкодженням біомолекул. Введення мелатоніну упродовж 7 днів сприяє нормалізації показників антиоксидантної системи у печінці щурів із нефропатією, що, ймовірно, зумовлено його здатністю безпосередньо знешкоджувати токсичні сполуки й активувати антиоксидантні ензими.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Kryshchyshyn-Dylevych, A. P. "СИНТЕЗ ТА ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПОЛІЦИКЛІЧНИХ 1-ТІОКСО-9,10a-ДИГІДРОПІРОЛО[3,4-b]КАРБАЗОЛ-3,10-ДІОНІВ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 січня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11641.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дизайн та синтез нових конденсованих молекул на основі індольного та тіогідантоїнового (2-тіоксоімідазолідин-4-онового) циклів як потенційних «лікоподібних сполук». Дослідження їхньої протипухлинної активності. Матеріали і методи. Органічний синтез, спектроскопія ЯМР, фармакологічний скринінг. Результати й обговорення. Взаємодією 3-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин-5-іліденметилен)-1H-індол-карбонових кислот із тіогідантоїном у середовищі ацетатної кислоти при нагріванні одержано конденсовані тетрациклічні 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діони. У реакції метил-3-форміліндолін-2-карбоксилату із 2-тіогідантоїном утворюється метиловий естер 5-флюоро-3-(4-оксо-2-тіоксоімідазолідин-5-іліденметил)-1H-індол-2-карбонової кислоти. Антипроліферативну активність синтезованих сполук вивчали у концентрації 10-5 М на панелі ракових клітин. Висновки. Опрацьовано ефективний метод синтезу 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діонів. Встановлено помірний ефект синтезованих сполук щодо лінії раку нирок UO-31.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Vons, B. V., та T. A. Grochovuy. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ НА МОДЕЛІ АСЕПТИЧНОЇ ОПІКОВОЇ РАНИ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 55–62. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9831.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Опіки – ушкодження тканин, викликані дією високої температури, хімічних речовин (кислот, лугів, солей важких металів), електричного струму, сонячних і рентгенівських променів, а також деяких медикаментозних засобів. Проблема лікування опікових ран як в Україні, так і в всьому світі є актуальною на сьогодні. Питома вага опіків становить від 5,6 до 10 %, вони займають третє місце в структурі загального травматизму. В Україні щорічно реєструють приблизно 80 тисяч опечених, з яких діти складають 10 % (так, у 2017 р. від опіків в Україні постраждало 7605 дітей). Тому створення нової групи оригінальних вітчизняних лікарських засобів, які б стимулювали регенераторні процеси шкіри та покращували загоєння опікових ран, актуальним на даний час. Мета дослідження – вивчити лікувальну ефективність вибраних активних фармацевтичних інгредієнтів при опіковій травмі. Методи дослідження. Експерименти проводили на статевозрілих щурах лінії Вістар обох статей. Термічні опіки II ступеня (відповідно до клінічної класифікації) відтворювали на поголеній ділянці шкіри спини в асептичних умовах під тіопенталовим наркозом. З метою створення м’якого лікарського засобу для місцевого лікування опіків проведено скринінг вибраних зразків з різними активними фармацевтичними інгредієнтами хімічного, природного та біологічного походження. Результати й обговорення. У результаті проведення біологічних досліджень на моделі поверхневої опікової рани встановлено високу ранозагоювальну активність м’якої лікарської форми на основі водного витягу з кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині. Процес загоєння триває в середньому 17 днів. Цей діючий компонент сприяв скороченню термінів загоєння опіків на 4 доби порівняно з групою контрольної патології та на 2–3 доби порівняно з іншими субстанціями, які підлягали експериментальному дослідженню. Висновок. Доведено ефективність використання біологічного матеріалу, а саме кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині, як активного фармацевтичного інгредієнта для місцевого лікування опіків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Glushchenko, O. M. "ВИВЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАГОЄННЮ РАН, НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 1 (30 березня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10982.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити асортимент м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, на фармацевтичному ринку України за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами, застосуванням у педіатричній практиці. Матеріали і методи. Об’єкти досліджень : Державний реєстр лікарських засобів, інструкції для медичного застосування препаратів. При проведенні досліджень використовували маркетинговий, статистичний та графічний методи аналізу. Результати й обговорення. Встановлено структуру асортименту зареєстрованих м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами та досліджено їх використання в педіатрії. Виявлено, що в досліджуваному асортименті ринку дерматологічних засобів на 1 фазі ранового процесу частка лікарських засобів (ЛЗ) із протимікробною, анальгезуючою, репаративною та протизапальною діями становить 16,1 %; на 1–2 фазах – 55,6 %, на 2–3 фазах – 42,9 %. Аналіз препаратів групи D03 за типом основи підтвердив перевагу м’яких лікарських засобів (МЛЗ) на емульсійній основі (70 % ЛЗ), у групі D06 – на гідрофільній 33 % та гідрофобній основах – 29 % ЛЗ, у групі D08 – на емульсійній – 40 % та гідрофільній основах – 30 % ЛЗ. Із 54 найменувань, згідно з інструкцією для медичного застосування, у педіатрії рекомендовано застосовувати 72,2 % ЛЗ, 20,4 % протипоказані дітям, а у 7,4 % препаратів безпека та ефективність використання дітям не встановлені. Висновки. Для українського фармацевтичного ринку на сьогодні актуальне розширення асортименту м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, комплексної дії, виготовлених на основах із різною осмотичною активністю та безпечних для використання в педіатрії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Ефекти ресвератролу в нормі та за різних патологій". Endokrynologia 25, № 1 (20 березня 2020): 76–88. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.76.

Повний текст джерела

Анотація:

Огляд присвячено висвітленню ефектів ресвератролу (РСВ) у нормі та, надто, за патологічних станів людини. Наведено дані щодо синтезу, метаболізму РСВ, його біодоступності та механізмів дії. РСВ характеризується широким спектром фармакологічних ефектів і множинною біологічною активністю щодо хронічних захворювань як протизапальний, протипухлинний, антидіабетичний, нейро- та кардіопротекторний засіб. РСВ справляє позитивний вплив за цукрового діабету (ЦД) та діабетичних судинних ускладнень, що обумовлено його здатністю посилювати опосередковану оксидом азоту вазодилатацію. Продукти, багаті на РСВ, справляють захисний ефект за таких вікових захворювань, як ЦД 2-го типу, серцево-судинні захворювання, у тому числі атеросклероз, деякі типи раку, артрит, катаракта, артеріальна гіпертензія та когнітивні порушення. Ефекти РСВ свідчать про його перспективність як дієтичної добавки, що дозволяє поліпшити стан хворих на тяжкі хронічні захворювання, а також для профілактики цих захворювань у здорових людей та уповільнення процесів старіння.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Тартинська, Г. С., І. О. Журавель, В. С. Кисличенко, В. В. Гуцол та А. В. Мартинов. "ДОСЛІДЖЕННЯ АМІНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ ТРАВИ ЯЧМЕНЮ ЗВИЧАЙНОГО І ЖИТА ПОСІВНОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 98–103. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12246.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Амінокислоти мають багатовекторну фармакологічну активність, тому актуальними є пошук нових джерел амінокислот і дослідження їх складу в лікарських рослинах. Мета дослідження – вивчити якісний склад амінокислот, визначити їх вміст у траві ячменю звичайного і жита посівного. Методи дослідження. Ідентифікацію та визначення кількісного вмісту амінокислот проводили методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії. Результати й обговорення. У досліджуваній сировині якісний склад та кількісний вміст домінуючих амінокислот були майже ідентичними. Загальний вміст амінокислот у траві ячменю звичайного становив 5,988 мг/100 мг, у траві жита посівного – 4,359 мг/100 мг. У траві ячменю звичайного серед замінних амінокислот у значній кількості накопичувались аспарагінова і глутамінова кислоти та пролін (25,63 %, 16,25 %, 12,91 % від суми амінокислот відповідно), серед незамінних – лізин (5,00 % від суми амінокислот). У траві жита посівного за вмістом переважали замінні амінокислоти: глутамінова кислота, пролін, аспарагінова кислота (17,88 %, 10,99 %, 10,63 % від суми амінокислот відповідно), серед незамінних – лейцин, лізин, фенілаланін (7,14 %, 6,13 %, 4,61 % від суми амінокислот відповідно). Серед незамінних амінокислот у мінорній кількості у траві жита посівного та ячменю звичайного містився метіонін (1,40 і 0,88 % від суми амінокислот відповідно). Висновки. Уперше вивчено якісний склад та визначено кількісний вміст амінокислот у траві ячменю звичайного і жита посівного. Встановлено вміст 18 амінокислот, з яких 7 належать до незамінних, 8 – до замінних, 3 – до напівзамінних. Серед ідентифікованих амінокислот домінували аспарагінова і глутамінова кислоти, пролін, у значній кількості містилися лейцин, лізин і фенілаланін. Одержані результати проведених досліджень можуть бути використані при розробці нових рослинних лікарських засобів на основі ячменю звичайного і жита посівного.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Stavytskyi, V. V., O. Yu Voskoboinik, I. S. Nosulenko, O. O. Klimova, O. A. Brazhko та S. I. Kovalenko. "ЗАМІЩЕНІ 3-R-7,8-ДИГІДРО-2Н-ПІРОЛО[1,2-а][1,2,4]ТРИАЗИНО[2,3-с]ХІНАЗОЛІН-5а(6Н)-АЛКІЛКАРБОНОВІ КИСЛОТИ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ КЛАС МАЛОТОКСИЧНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ АГЕНТІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (30 вересня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10468.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідження протизапальної активності та гострої токсичності оригінальних 3-R-7,8-дигідро-2Н-піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолін-5а(6Н)-алкілкарбонових кислот. Матеріали і методи. Дослідження протизапальної активності проводили на моделі карагенінового набряку лапки білих щурів-самців лінії «Вістар» масою 140 – 220 г. Досліджувані речовини вводили перорально у вигляді водної суспензії, стабілізованої Твіном 80, за допомогою атравматичного зонда в дозі 25 мг/кг, натрію диклофенак – 10 мг/кг. Показники гострої токсичності досліджуваних сполук було спрогнозовано in silico (програмні пакети GUSAR і TEST) та встановлено in vivo на білих безпородних мишах обох статей масою 16 – 24 г. Синтезовані сполуки вводили одноразово внутрішньоочеревинно у вигляді тонкої суспензії у фізіологічному розчині, стабілізованої Твіном 80. Середньолетальні дози (ЛД50) визначали за методом В. Прозоровського. Статистичну обробку даних проводили за загальноприйнятими підходами за допомогою статистичного пакета програм «STATISTICA® for Windows 6.0» (StatSoft Inc, № АХХR712D833214FAN5). Результати й обговорення. Вивчення протизапальної дії похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназоліну показало, що досліджувані сполуки є високоактивними протизапальними агентами, які за рівнем дії конкурують або перевищують препарат порівняння «Натрію диклофенак». Найбільш активною виявилась 3-(3-метил-2,8-діоксо-7,8-дигідро-2H-піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-5a(6H)-іл)пропанова кислота (5), яка за рівнем дії перевищує препарат порівняння більше ніж на 20 %. Результати вивчення гострої токсичності похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолінів, проведені методами in silico та in vivo, корелюють поміж собою. Внутрішньоочеревинне введення досліджуваних сполук білим безпородним мишам у дозах від 500 до 1500 мг/кг дозволило віднести їх до IV та V класу токсичності (малотоксичні та практично нетоксичні сполуки, згідно із класифікацією токсичності при парентеральних способах введення). Висновки. Досліджено протизапальну активність та гостру токсичність серед оригінальних піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолінів і встановлено, що більшість досліджуваних сполук проявляють виражену протизапальну дію при внутрішньошлунковому введенні та належать до практично нетоксичних або малотоксичних сполук (IV-V клас). Обговорено взаємозв’язок «хімічна будова – протизапальна активність» і показано, що введення залишку пропанової кислоти в положення 5а зазначеної системи є виправданим у плані пошуку сполук з антиексудативною дією, а зазначені структури є перспективною групою для проведення подальшого спрямованого синтезу і фармакологічних досліджень із метою створення на їх основі нових нестероїдних протизапальних засобів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Сливка Л. В. "ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ МАЦЄЯ ДЕМЕЛЯ (MACIEJ DEMEL; 1923‒2017)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (17 лютого 2021): 261–67. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.233.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено актуальній проблемі – вихованню дітей та молоді з метою плекання їхнього здоров’я. Зазначено, що творча спадщина польських науковців, освітян і громадсько-просвітницьких діячів у контексті цієї проблеми заслуговує на особливу увагу, оскільки її переосмислення відкриває нове бачення реалізації здоров’язбережувального виховання учнів у загальноосвітніх школах України. Висвітлено зміст деяких праць лікаря, педагога, професора наук про фізичну культуру, спеціаліста у ділянці фізичного виховання і педагогіки здоров’я Мацєя Демеля (пол. Maciej Demel; 1923‒2017) щодо визначення феномена здоров’язбережувального виховання як педагогічного процесу, його мети, завдань і технологій. Під цим кутом деталізовано змістове наповнення таких розвідок вченого: «Нотатка з національної конференції шкільної гігієни» («Notatka z Krajowej Konferencji Higieny Szkolnej»; 1960), «Здоров’язбережувальне виховання як педагогічна дисципліна» («Wychowanie zdrowotne jako dyscyplina pedagogiczna»; 1965), «Про здоров’язбережувальне виховання» (пол. «O wychowaniu zdrowotnym»; 1968), «Вчитель здоров’я. Життя і діяльність лікаря Станіслава Копчиньського. 1873 – 1933 – 1973» («Nauczyciel zdrowia. Życie i dzieło doktora Stanisława Kopczyńskiego. 1873 ‒ 1933 – 1973»; 1972), «Мета фізичного і здоров’язбережувального навчання та виховання» («Cele kształcenia i wychowania fizycznego oraz zdrowotnego»; 1975), «Педагогіка здоров’я» («Pedagоgika zdrowia»; 1980). Констатовано, що ці твори М. Демеля сприяли популяризації дефініції «здоров’язбережувальне виховання» (пол. wychowanie zdrowotne) у науковому просторі Польщі, у них репрезентовано теоретичне підґрунтя здоров’язбережувального виховання як педагогічного процесу, анонсовано умови, методи, форми та засоби його реалізації. Виявлено, що до тематичних блоків здоров’язбережувального виховання дослідник залучив особисту гігієну, гігієну оточення, гігієну харчування, гігієну праці та відпочинку, особисту безпеку та громадську безпеку, першу допомогу при нещасних випадках, загартування, оптимальну рухову та фізичну активність, яка застосовується свідомо згідно індивідуальної програми, а також, що дуже цікаво, основні правила використання послуг «служби здоров’я» (поліклінік, лікарень, шпиталів), активну співпрацю пацієнта із лікарем під час лікування та реабілітації та правила, пов’язані із фармакологічним лікуванням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Iosypenko, O. O., V. S. Кyslychenko та Z. І. Omelchenko. "ВИВЧЕННЯ АМІНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ ЛИСТЯ КАБАЧКІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 72–80. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11363.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Рослини є джерелом майже 30 % амінокислот, які перебувають у вільному або зв’язаному стані. Поширеність амінокислот у рослинах та їх висока біологічна активність сприяють ефективній дії на організм як лікарської сировини, так і препаратів з неї. Мета дослідження – вивчити якісний склад та визначити кількісний вміст амінокислот у листі кабачків трьох сортів для раціонального використання при виробництві фітопрепаратів або дієтичних добавок, передусім оздоровчого призначення. Методи дослідження. Загальний амінокислотний склад листя кабачків визначали методом іонообмінної рідинно-колонної хроматографії. Результати й обговорення. В усіх досліджуваних зразках сировини було виявлено по 18 амінокислот. Їх амінокислотний профіль достатньо однорідний за складом: 7 незамінних амінокислот, 3 напівзамінних та 8 замінних. Найбільший вміст суми амінокислот визначено в листі кабачків жовтоплодних (16,103 мг/100 мг), а найменший – у листі кабачків білоплодних (10,782 мг/100 мг). В усіх зразках досліджуваної сировини домінували глутамінова й аспарагінова кислоти, в значній кількості містились лейцин, аланін, лізин, аргінін, гліцин, пролін. Вміст у досліджуваній сировині суми незамінних амінокислот становив майже 1/3 від їх загальної суми (в листі кабачків білоплодних – 32,38 %, жовтоплодних – 32,71 %, зеленоплодних – 32,56 %). Серед незамінних амінокислот переважали лейцин, лізин, фенілаланін і треонін. Встановлено, що листя кабачків має достатньо високий показник амінокислотного скору за всіма незамінними амінокислотами і наближається до “ідеального” білка за вмістом валіну, лізину, лейцину та фенілаланіну. З’ясовано, що білок листя кабачків усіх досліджуваних сортів характеризується високою біологічною цінністю (61,27, 54,38 та 80,60 % відповідно). Висновки. Методом іонообмінної рідинно-колонної хроматографії вивчено амінокислотний профіль листя кабачків трьох сортів. Встановлено, що склад амінокислот достатньо однорідний, а загальний їх вміст коливається в межах 10,782–16,103 мг/100 мг. Домінують глутамінова й аспарагінова кислоти, в значній кількості містяться лейцин, аланін, лізин, аргінін, гліцин, пролін. Результати проведених досліджень свідчать про досить високий і різноманітний вміст у листі кабачків амінокислот, які можуть поліпшувати збалансованість лікарських фітопрепаратів, дієтичних добавок на їх основі та дозволяють припустити наявність широкого спектра фармакологічної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Kostyshyn, L. V., L. V. Slobodianiuk, S. M. Marchyshyn, O. L. Demydiak та L. Yu Liashenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ТРАВІ ТА ПІДЗЕМНИХ ОРГАНАХ SAPONARIA OFFICINALIS L." Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11743.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.) – багаторічна трав’яниста рослина, представник родини гвоздикові (Caryophyllaceae). Вона поширена по всій території Європи, у Північній Африці та на заході до Середньої Азії, але на даний час також культивується в багатьох країнах світу. В Saponaria officinalis L. спостерігають високий рівень сапонінів, також рослина містить флавоноїди, квайлову кислоту, жирні кислоти та різні фенольні сполуки. У джерелах літератури є інформація про протигрибкову активність сапонінової фракції мильнянки лікарської проти Gaeumannomyces graminis var. tritici й Fusarium culmorum та її антимікробні властивості. Відомостей про хімічний склад первинних метаболітів, а саме органічних кислот, у траві та підземних органах Saponaria officinalis L. у доступній літературі не знайдено, хоча ці речовини є одними з важливих класів природних сполук і мають широкий спектр біологічної та фармакологічної дій. Мета дослідження – виявити і визначити методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) кількісний вміст окремих компонентів органічних кислот у траві та кореневищах мильнянки лікарської. Методи дослідження. Кількісний вміст органічних кислот визначали методом ВЕРХ на рідинному хроматографі Agilent 1200 (Agilent Technologies, США). Результати й обговорення. Методом ВЕРХ у траві мильнянки лікарської ідентифіковано та визначено кількісний вміст винної, піровиноградної, ізолимонної, бурштинової і фумарової кислот, у підземних органах – піровиноградної, ізолимонної, лимонної, бурштинової та фумарової. Серед органічних кислот у траві рослини домінували ізолимонна та піровиноградна кислоти, вміст яких становив 120,83 і 25,14 мг/г відповідно. У підземних органах Saponaria officinalis L. в найбільшій кількості було визначено бурштинову кислоту (0,79 мг/г). Висновки. Уперше методом ВЕРХ досліджено якісний склад та кількісний вміст органічних кислот у мильнянці лікарській. Встановлено, що трава і підземні органи досліджуваної рослини містять винну, піровиноградну, ізолимонну, лимонну, фумарову та бурштинову кислоти. Серед органічних кислот у траві мильнянки лікарської домінувала ізолимонна кислота, вміст якої становив 120,83 мг/г. У кореневищах досліджуваного об’єкта переважала бурштинова кислота (0,79 мг/г). Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин мильнянки лікарської (Saponaria officinalis L.).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Skynchuk, O. Ya, S. M. Marchyshyn, L. V. Slobodianiuk та M. M. Kohut. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ ПІДЗЕМНИХ ОРГАНІВ КАТРАНУ СЕРЦЕЛИСТОГО ТА КАТРАНУ КОКТЕБЕЛЬСЬКОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11745.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Рід Crambe L. (Катран) належить до родини хрестоцвіті (Brassicaceae) і налічує 44 види. У флорі України знаходиться 8 видів роду Crambe L., у степовій зоні росте 6. Наукова назва роду походить від грецького слова “krambos”, що означає “сухий”. У народній медицині катрани здавна застосовували як антибактеріальний, антивірусний, протицинготний, ранозагоювальний засіб. Катрани відомі в основному як пряно-овочева культура. Вегетативну частину рослини цінують у тваринництві як поживний корм для великої та дрібної худоби, а насіння катрану, що містить до 45 % жирної олії, слугує сировиною для отримання технічного масла, воску, різних паливно-мастильних матеріалів. Отже, рід Crambe L. є перспективним завдяки його харчовим, декоративним та лікарським властивостям тощо. Рослини Crambe належать до лікарських культур, хоча не входять до фармакопейних списків офіційної медицини. Рослини роду Катран вивчено мало. Тому актуальним є дослідження біологічно активних речовин двох видів роду Катран – катрану серцелистого (Crambe cordifolia Stev.) та катрану коктебельського (Crambe koktebelica (Junge) N. Busch), які зумовлюють його фармакологічну активність. Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст гідроксикоричних кислот у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Методи дослідження. Вміст фенольних сполук визначали методом ВЕРХ. Результати й обговорення. Методом ВЕРХ у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського виявлено, ідентифіковано і встановлено кількісний вміст хлорогенової, кофейної, сирінгової, р-кумарової, транс-ферулової, синапової, транс-цинамової кислот. У коренеплодах катрану серцелистого, крім вищенаведених, ідентифіковано хінну кислоту. В сировині обох видів катрану не виявлено галової, гідроксифенілоцтової і транс-ферулової кислот. Домінувала в підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського хлорогенова кислота, вміст якої становив 421,6 і 278,4 мкг/г відповідно. Висновки. Встановлено наявність і методом ВЕРХ-аналізу визначено кількісний вміст у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського індивідуальних гідроксикоричних кислот – хлорогенової, кофейної, р-кумарової, сирінгової, синапової, транс-цинамової, а в підземних органах катрану серцелистого – також хінної. З’ясовано, що у досліджуваній сировині обох видів катрану домінує хлорогенова кислота, вміст якої становить 421,6 і 278,4 мкг/г відповідно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Зарівна, Н. О., Л. С. Фіра та Т. А. Грошовий. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКІСНОГО СКЛАДУ АМІНОКИСЛОТ У РІДКОМУ ЕКСТРАКТІ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 80–83. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12585.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. В останні роки суттєво зросла кількість досліджень, пов’язаних із вивченням таких біологічно активних речовин (БАР), як амінокислоти. Згідно з джерелами літератури, саме вони проявляють різнопланову фармакологічну активність і, тим самим, виконують важливі функції в організмі людини. Зокрема, встановлено, що деякі амінокислоти проявляють протизапальну, імуномодулюючу, заспокійливу дію тощо. Тому доречно розглядати їх як перспективні БАР для створення нових лікарських засобів. Фармацевтична розробка на основі густого екстракту чебрецю повзучого (ЧП) та ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед підбір оптимального способу одержання рідкого екстракту чебрецю повзучого, який отримували за технологією, що дозволила в короткий термін одержати максимальний витяг БАР і відтворити, відповідно, якісний склад досліджуваної сировини. При стандартизації трави чебрецю повзучого серед основних маркерів якості було обрано також амінокислоти, тому необхідно підтвердити їх якісний склад і в рідкому екстракті ЧП, що є невід’ємним етапом при проведенні стандартизації досліджуваного екстракту. Мета дослідження – розробити методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстракті чебрецю повзучого та запропонувати відповідні маркери якості для проведення його стандартизації. Методи дослідження. Під час дослідження використано рідкий екстракт чебрецю повзучого, метод тонкошарової хроматографії, стандартні зразки речовин: гліцину, глутамінової кислоти (“Sigma”), лейцину, тирозину, аланіну, аспарагінової кислоти (“Fluka”), хроматографічні пластинки “Silica gel F254” фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, сушильну шафу. Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого екстракту ЧП необхідно прослідкувати можливість ідентифікації його основних БАР, продовжуючи запропонований підхід: трава ЧП – рідкий екстракт – густий екстракт – готовий лікарський засіб. Ідентифікацію амінокислот у рідкому екстракті ЧП проводили в системі розчинників ізопропанол Р – мурашина кислота Р – вода Р у співвідношенні 40:2:10 фармакопейним методом аналізу – тонкошаровою хроматографією висхідним способом. Для розробки цієї методики вивчали різні системи розчинників, способи та умови хроматографування, в результаті чого було підібрано оптимальну систему розчинників із хорошою розділювальною здатністю. Висновки. Розроблено методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстракті чебрецю повзучого. Під час цього експерименту ідентифіковано 6 амінокислот і запропоновано відповідні маркери якості для проведення стандартизації досліджуваного екстракту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Zarivna, N. O. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ФЛАВОНОЇДІВ В ЕКСТРАКТАХ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11366.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогодні помітно зростає науковий інтерес до вивчення флавоноїдів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з їх високою біологічною активністю та різноплановою фармакологічною дією. Доступним і перспективним джерелом БАР є чебрець повзучий (ЧП). Як свідчать літературні дані, препарати на його основі широко використовують у народній і практичній медицині, що робить ЧП актуальним на сьогодні для розробки нових вітчизняних рослинних препаратів. Розробка нового муколітичного засобу на основі густого екстракту ЧП і ефірної олії чебрецю звичайного передбачала одержання рідкого і густого екстрактів ЧП. За технологією отримано екстракти із задовільними фармако-технологічними властивостями та максимальним і стабільним вмістом БАР досліджуваної сировини. З метою стандартизації трави ЧП як показник якості, серед інших, було обрано склад і вміст флавоноїдів та гідроксикоричних кислот. Складні комбінації БАР, що наявні в екстрактах, вимагають використання сучасних методів аналізу для їх стандартизації і в майбутньому – готового лікарського засобу, тому доречним є проведення їх ідентифікації та кількісного визначення. Після виконання якісного аналізу БАР у цих екстрактах необхідно визначити також їх кількісний вміст, що дозволить запропонувати кількісний показник якості та обрати критерії прийнятності. Мета дослідження – розробити методику кількісного визначення суми флавоноїдів у рідкому і густому екстрактах чебрецю повзучого та обрати відповідні критерії прийнятності. Методи дослідження. У цьому дослідженні використовували спектрофотометр марки “Cary-50”, (ФСЗ) апігенін (Fluka), екстракти чебрецю повзучого, етиловий спирт 60 % (об/об), 3 % розчин алюмінію хлориду Р. Результати й обговорення. Вміст флавоноїдів в одержаних екстрактах ЧП визначали методом диференціальної спектрофотометрії за реакцією утворення фотометрованої сполуки з алюмінію хлоридом. Кількісний вміст флавоноїдів у досліджуваних екстрактах ЧП коливався у певних межах і визначався їх вмістом у вихідній сировині та відтворюваністю технології екстракту. Для їх стандартизації можна запропонувати кількісним критерієм якості вміст флавоноїдів: для рідкого екстракту – не менше 0,03 %, для густого – не менше 2,5 % у перерахунку на апігенін. Висновки. Розроблено методику кількісного визначення суми флавоноїдів у екстрактах чебрецю повзучого. У результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Ponomarenko, L. A., O. A. Lykholat та О. A. Ponomarenko. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ОКИСНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ХВОРИХ НА КИСЛОТОЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 84–89. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9570.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) та пептична виразка (ПВ) дванадцятипалої кишки (ДПК), які належать до групи кислотозалежних захворювань (КЗЗ), залишаються найбільш розповсюдженими серед гастроентерологічної патології. Основним патогенетичним компонентом даних хвороб, що призводить до розвитку ускладнень та рецидивів, є оксидативний стрес. Натепер актуальним є пошук препаратів, здатних впливати на системи антиоксидантного захисту в пацієнтів із КЗЗ. Мета дослідження – вивчити стан систем окисного гомеостазу в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями при лікуванні з використанням базових схем та включенні до базової терапії глутаргіну. Методи дослідження. Обстежено 28 пацієнтів з ГЕРХ та 23 хворих на ГЕРХ, поєднану з ПВ ДПК. Залежно від терапевтичних схем кожну групу було поділено на 2 підгрупи: пацієнти, які отримували базове лікування, та хворі, до традиційних базових схем яких включали глутаргін. До початку лікування та після його закінчення в крові хворих визначали рівень ТБК-активних продуктів (ТБК-АП), активність супероксиддисмутази (СОД), каталази (Кат), глутатіонпероксидази (ГПО), глутатіонредуктази (ГР), вміст відновленого глутатіону (ВГ). Результати й обговорення. Аналіз показників пацієнтів із КЗЗ після лікування свідчить про те, що включення глутаргіну до базової терапії в пацієнтів з ГЕРХ та хворих на ГЕРХ, поєднану з ПВ ДПК, призводило до достовірного зниження рівня ТБК-АП як у плазмі, так і в еритроцитах на тлі активації СОД, Кат, показників системи глутатіону. У хворих, які не одержували глутаргіну, дисбаланс у системі окисного гомеостазу не усувався. Фармакологічний ефект цього лікарського засобу пов’язаний з діючими компонентами, які входять до його складу, а саме L-аргініном і L-глутаматом. Антиоксидантні та мембраностабілізувальні властивості L-аргініну реалізуються через NО-регулювальну систему, L-глутамат активує синтез глутатіону. Висновки. Використання традиційної базової терапії в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями не усуває проявів оксидативного стресу, про що свідчить відсутність достовірних змін показників ліпопероксидації та антиоксидантного захисту. Додавання глутаргіну до базового лікування пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу в поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки дозволяє нівелювати в них депресію ферментативної антиоксидантної ланки, збільшити рівень відновленого глутатіону та нормалізувати показники процесів пероксидного окиснення ліпідів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Трутаєва, Л. М., та Н. А. Цубанова. "Протизапальна активність комбінованого рослинного засобу «Панкрео-Плант»". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 5 (29 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.33250/15.05.305.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні дослідження з вивчення фармакологічних ефектів лікарської рослинної сировини та її біологічно активних компонентів дають змогу обґрунтовано використовувати їх у розробці складних фітопрепаратів для фармакотерапії різних захворювань, зокрема, печінки. Такі препарати мають ряд відомих переваг перед синтетичними засобами. Широкий спектр фармакологічної дії дає можливість комплексно впливати на різні прояви патологій печінки, що також зменшує навантаження на хворий орган за рахунок зменшення кількості одночасного прийому декількох лікарських засобів. Мета дослідження – експериментальне вивчення протизапальної активності комбінованого рослинного засобу «Панкрео-Плант».Експерименти проводили на самцях і самках щурів вагою 180–200 г. Вивчення протизапального ефекту рослинного засобу «Панкрео-Плант» проводили на моделі карагенінового та зимозанового набряку лапи в щурів. Активність препаратів оцінювали за спроможністю знижувати набряк порівняно з групою контрольної патології.У ході експерименту встановлено, що Панкрео-Плант виявляє найбільшу протизапальну активність у перші 2 год запалення, що підтверджує його високу антиліпооксигеназну активність. Слід зазначити, що за протизапальною дією в перші години гострого зимозанового запалення досліджуваний препарат перевищує активність диклофенаку натрію та відомого засобу кверцетину з доведеною антиліпооксигеназною активністю.Засіб «Панкрео-Плант» у діапазоні доз 36–90 мг/кг виявляє протизапальну активність на моделі гострого карагенінового набряку. Обрано оптимальну дозу, яка становить 72 мг/кг. За умов зимозанового набряку підтверджено виразну протизапальну дію засобу «Панкрео-Плант» у дозі 72 мг/кг, яка в певні терміни експерименту перевищує ефективність референс-препаратів диклофенаку натрію та кверцетину. Саме цю дозу рекомендовано для подальших досліджень з вивчення фармакологічних ефектів досліджуваного фітозасобу за умов патології печінки різного генезу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Залигіна, Є. В. "Актуальність дослідження фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», до складу якого входить шавлія мускатна (Salvia sclarea L.)". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 2 (12 липня 2021). http://dx.doi.org/10.33250/15.02.117.

Повний текст джерела

Анотація:

Cьогодні стрімко зростає популярність фітотерапії. ВООЗ наголошує на тому, що близько 75 % хворим доцільно застосовувати препарати рослинного походження. Натепер в Україні реалізується стратегія лікарського забезпечення населення за рахунок впровадження імпортозамінних рослинних препаратів, але незважаючи на значні зусилля в цьому напрямі число нових ліків з рослинної сировини, які досягли ринку, залишається невеликим. Мета дослідження – на основі аналізу джерел літератури та огляду фармацевтичного ринку України оцінити актуальність вивчення фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», до складу якого входить шавлія мускатна.Проведене дослідження показало, що шавлія мускатна широко застосовується в народній медицині. Хімічний склад шавлії мускатної можно класифікувати наступним чином: ефірні олії (склареол), жирні олії (α-ліноленова ~54 %), токоли (γ-токоферол, α-токоферол), каротиноїди (лютеїн), дитерпени абіетанового типу (етіопінон, о-нафтохінон дитерпени, 1-оксоетіопінон, сальвіпізон, ферругінол, карнозинова кислота). Доведено, що ці речовини характеризуються антиоксидантною, протизапальною, знеболювальною, протимікробною активностями, а дитерпени абіетанового типу виявляють антипроліферативну та цитотоксичну дію. Етанольний екстракт Salvia sclarea L. виявляє протизапальну активність, а водний – активність проти α-глюкозидази та здатен інгібувати тирозиназу. Склареол у складі шавлії мускатної виявляє протизапальну, антиоксидантну, знеболюючу активність, ефірні олії, ліналоол і ліналілацетат, мають активність проти L. amazonensis. Етіопінон, дитерпени абіетанового типу в складі шавлії характеризуються цитотоксичною активністю щодо кількох ліній пухлинних клітин людини. Було проведено аналіз фармацевтичного ринку України та встановлено, що шавлія мускатна входить до складу низки зареєстрованих на території України препаратів, сировиною для їхнього приготування є надземна частина рослини. Після систематизації даних щодо хімічного складу шавлії мускатної й аналізу фармацевтичного ринку України можна зробити висновок про актуальність дослідження фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», одним з компонентів якого є лікарська рослинна сировина шавлії мускатної.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Ядловський, О. Є., З. С. Суворова та М. В. Науменко. "Особливості застосування методу «Гаряча пластина» у фармакологічних дослідженнях". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 3 (18 серпня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.03.177.

Повний текст джерела

Анотація:

Фармакологічні та скринінгові дослідження знеболюючих засобів потребують адекватної реєстрації, оцінки й інтерпретації експериментальних даних. Для цього потрібно враховувати особливості методології експерименту, досліджуваних речовин, впливу внутрішніх і зовнішніх факторів.Мета дослідження – узагальнення й аналіз факторів, що впливають на результати тестування знеболювальної активності за допомогою методу «Гаряча пластина».Наведено дані щодо фізіологічних реакцій на ноцицептивне подразнення лабораторних тварин на моделі «Гаряча пластина», особливостей реакції їхнього організму на введення лікарських засобів різних фармакологічних груп у рамках експерименту. Вказується, що найадекватніша тест-системадля вивчення антиноцицептивної активності в рамках методу – миші та щури.Найбільша аналгетична активність опіоїдів в експерименті реєструється за температури 49,5–50,0 °C, але не стандартної – 53,0–55,0 °C. Активність антагоністів опіоїдних рецепторів більш виражена за температури 54,5 °C. Оптимальна температура для тестування ненаркотичних аналгетиків таНПЗЗ складає ≥ 53,0 °C.Критерії аналгезії розділені на три основні категорії: реакції обнюхування з пересуванням по пластині, відповідь на пошкоджуючу дію (облизування передньої/задньої лапи) та уникнення/втікання (вставання на задні лапи, стрибки). У разі вивчення ад’ювантних аналгетиків необхідно враховуватиспецифічні механізми дії. Для сполук бензодіазепінового ряду та ГАМК-ергічних речовин зміни кінцевих точок пов’язані з седативною та м’язово-релаксуючою дією, холінергічні засоби та антагоністи a2-адренорецепторів у більшому ступені впливають на поведінкові реакції.Таким чином, метод «Гаряча пластина» є одним з найадекватніших методів для вивчення центрального компонента знеболення. Точність та адекватність експериментальних даних залежить від особливостей постановки та регламенту експерименту, врахування специфічних об’єктивнихкритеріїв, а саме: робочої температури пластини, критеріїв оцінки (стрибки, облизування лап) та інших додаткових факторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Шарикіна, Н. І., О. М. Пуськов, О. О. Хавич, А. Г. Радівоєвич, М. А. Мунько та Т. А. Бухтіарова. "Сигнальний шлях Wnt за пухлинного росту, можливості фармакологічної корекції". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 2 (3 червня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.02.083.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено сучасні дані щодо клітинного сигнального шляху Wnt, який відіграє значну роль у регуляції гомеостазу та зумовлює низку злоякісних новоутворень за патологічної експресії його ланок. Зазначено основні, у тому числі патологічні, ланки передачі клітинних сигналів Wnt як мішені для пошуку таргетних протипухлинних засобів. Означено 3 етапи пошуку та вивчення таргетних препаратів щодо Wnt і стан їхнього розвитку в світі: – вивчення відносно шляху Wnt затверджених для клінічного використання за іншими показаннями препаратів (суліндак, целекоксиб, вітаміни А та Д, пірвіній, кверцетін, куркумін, ресвератрол та ін.); – доклінічні дослідження нових фізіологічно активних речовин з певною активністю щодо Wnt сигналінгу (XAV-939, GW55, G007-LK, G244-LM); – клінічні випробування сполук, що виявили здатність впливати на Wnt сигналінг (LGK-974 (інгібітор поркупіну), ICG001, PRI-724, антитіла, що нейтралізують Wnt-ліганди та рецептори). Загальна думка онкофармакологів і клініцистів свідчить про перспективу одержання препаратів, здатних впливати на патологічну експресію шляху Wnt з більш високою активністю, ніж у класичних цитостатичних засобів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Podolsky, I. M., S. Yu Shtrygol' та V. V. Tsyvunin. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ IN VIVO СКРИНІНГУ ТА IN SILICO ПРОГНОЗУВАННЯ ПСИХО- ТА НЕЙРОТРОПНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ 3-(N-R,R′-АМІНОМЕТИЛ)-2-МЕТИЛ-1Н-ХІНОЛІН-4-ОНІВ". Фармацевтичний часопис, № 1 (24 березня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.1.8616.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Провести аналіз результатів скринінгових in vivo досліджень та ретроспективного in silico прогнозування психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS.Матеріали і методи. Аналіз результатів попередніх скринінгових in vivo досліджень психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів ґрунтувався на опублікованих нами даних. Комп’ютерне прогнозування спектра біологічних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів проведено ретроспективно за допомогою системи PASS Online.Результати й обговорення. Систематизація та аналіз результатів проведених раніше експериментальних фармакологічних досліджень показали, що більшість 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів має виразні ноотропні властивості, які у деяких похідних поєднуються з високою антидепресивною активністю, протитривожним ефектом, седативними або, навпаки, стимулювальними властивостями. Аналіз результатів для окремих підгруп 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів дозволив виявити певні зв’язки між хімічною будовою та характером біологічної дії сполук.Результати PASS-прогнозу показали, що найбільш імовірними біологічними ефектами 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів є здатність виступати інгібіторами убіхінол-цитохром с редуктази, глюконат 2-дегідрогенази, пластохінол-пластоціанін редуктази, кінази рецепторів тромбоцитарного фактора росту та енхансерами експресії 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА синтази 2. Показники для ефектів, які хоча б опосередковано можуть впливати на функції ЦНС (активатори потенціалзалежних кальцієвих каналів та інгібітори вивільнення серотоніну), мають значно нижчі значення.Висновки. За умови використання комп’ютерного прогнозування спектра фармакологічної активності 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS як основного підґрунтя для подальших скринінгових досліджень цей клас сполук було б втрачено як перспективний в аспекті пошуку нових речовин, здатних впливати на функції ЦНС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Karbovsky, V. L., I. A. Shevchuk та O. V. Kurkina. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПРЕПАРАТУ ПЕГ-ФІЛСТИМ". Фармацевтичний часопис, № 4 (29 грудня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2017.4.8335.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити специфічну фармакологічну активність препарату ПЕГ-Філстим на моделі фебрильної нейтропенії у мишей.Матеріали і методи. Експериментальну лейкопенію в самців мишей лінії C57BL/6 моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням циклофосфаміду у дозі 250 мг/кг. ПЕГ-Філстим або референтний препарат Неуластим вводили одноразово підшкірно в дозі 1 мг/кг через 24 год після ін'єкції циклофосфаміду або через 24 години після ін’єкції 0,9 % розчину натрію хлориду. На 7-му добу після введення досліджуваного і референтного препаратів тварин наркотизували та відбирали кров на мазок і підрахунок лейкоцитів. Після евтаназії з правої стегнової кістки вимивали кістковий мозок, в якому підраховували загальну кількість мієлокаріоцитів, а в мазку кісткового мозку – мієлограму, лейкоеритроцитарне співвідношення, індекс дозрівання нейтрофілів.Результати та обговорення. У здорових мишей після одноразового застосування ПЕГ-Філстиму або Неуластиму спостерігається збільшення кількості лейкоцитів щодо інтактного контролю. У тварин з експериментальною лейкопенією при дії обох препаратів також збільшилась абсолютна кількість лейкоцитів щодо тварин з експериментальною патологією. При цьому ефекти ПЕГ-Філстиму та Неуластиму на даний показник статистично значущих відмінностей між собою не мали. Як у здорових мишей, так і у тварин з експериментальною лейкопенією одноразове підшкірне введення препаратів ПЕГ-Філстим або Неуластим збільшує кількість мієлокаріоцитів у кістковому мозку, яке не було пов’язане зі зміною абсолютного вмісту недиференційованих бластів, еозинофілів, моноцитів і незрілих форм нейтрофілів. І у здорових тварин, і у мишей з експериментальною патологією після застосування досліджуваного або референтного препаратів спостерігалося збільшення абсолютного вмісту зрілих форм (паличкоядерних і сегментоядерних) нейтрофілів. Такі зміни призвели до зниження індексу дозрівання нейтрофілів.Висновки. Препарат ПЕГ-Філстим в дозі 1 мг/кг має виражений гемостимулюючий ефект як у інтактних мишей, так і у тварин з експериментальною лейкопенією. При дії препарату збільшується кількість лейкоцитів у периферичній крові (за рахунок паличкоядерних нейтрофілів і лімфоцитів), а також збільшується кількість мієлокаріоцитів у кістковому мозку (за рахунок зрілих форм нейтрофілів, базофілів всіх генерацій, а також еритрокаріоцітів). Засвоїми характеристиками досліджуваний засіб не поступається референтному препарату Неуластим.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Томашевська, Ю. О. "ВИВЧЕННЯ СЕНСИБІЛІЗУЮЧО ДІ НОВОГО РОСЛИННОГО ЗАСОБУ КАПСУЛ «ФІТОВЕНОЛ»". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 22, № 1 (5 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v22.i1.4236.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Хвороби вен залишаються однією з найактуальніших проблем сучасно медицини. Базисом для проведення патогенетично обґрунтовано медикаментозно терапі хронічних захворювань вен є венотонічні лікарські препарати. Поряд з фармакологічною активністю, важливою властивістю нових лікарських засобів є х нешкідливість, що обумовило вивчення сенсибілізуючих властивостей засобу. Сенсибілізуючу дію досліджуваного засобу оцінювали за його здатністю викликати реакці гіперчутливості сповільненого та негайного типів у тестах кон'юнктивально проби та непрямо дегрануляці мастоцитів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: «Фітовенол», хвороби вен, сенсибілізуюча дія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Horishny, V. Ya, D. A. Frolov, I. O. Nektegayev, Yu V. Ostapiuk та V. S. Matiychuk. "СИНТЕЗ ТА ПЕРВИННА ОЦІНКА ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ 1,4,5,6-ТЕТРАГІДРОПІРИМІДИН-2-КАРБОКСАМІДІВ". Фармацевтичний часопис, № 2 (21 червня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.2.9125.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розробити методики отримання ряду нових морфолін-4-іл-2-тіоксоацетамідів та дослідити їх взаємодію з 1,3-диамінопропаном. Здійснити синтез нових 1,4,5,6-тетрагідропіримідин-2-карбоксамідів та провести первинний скринінг їх протизапальних властивостей.Матеріали і методи. Органічний синтез, спектроскопія ЯМР, елементний аналіз, фармакологічний скринінг.Результати й обговорення. Взаємодією хлороацетамідів, синтезованих на основі заміщених анілінів та 2-аміно-5-бензилтіазолів, з сіркою та морфоліном отримано ряд нових морфолін-4-іл-2-тіоксоацетамідів. Встановлено, що їх взаємодія з 1,3-діамінопропаном приводить до утворення 1,4,5,6-тетрагідропіримідин-2-карбоксамідів. Досліджено протизапальну активність деяких синтезованих сполукВисновки. Розроблено методику синтезу 1,4,5,6-тетрагідропіримідин-2-карбоксамідів. За результатами дослідження протизапальної активності синтезованих похідних ідентифіковано високоактивні сполуки, які з показниками пригнічення запальної реакції в межах 37,5–46,7 % співмірні з дією еталонного нестероїдного протизапального засобу «Диклофенаку натрію».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Voronin, Ye P., I. S. Chekman, A. V. Rudenko, L. M. Osіnnya та L. V. Nosach. "ВЛАСТИВОСТІ І ПЕРЕВАГИ ЕНТЕРОСОРБЕНТІВ НА ОСНОВІ ВИСОКОДИСПЕРСНОГО НАНОРОЗМІРНОГО КРЕМНЕЗЕМУ". Інфекційні хвороби, № 1 (14 червня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2017.1.7787.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто фармакологічні властивості і принципи застосування ентеросорбентів на основі високодисперсного нанорозмірного кремнезему. З аналізу літератури зроблено висновок, що найбільш ефективним застосування ентеросорбції буде у випадку інфекційних захворювань, оскільки вони характеризуються високим рівнем інтоксикації. Показано, що нанорозмірний кремнезем характеризується найбільшою сорбційною активністю щодо білків, тому він є найбільш перспективною речовиною для створення нових сорбційних препаратів. Описано створені на основі високодисперсного нанорозмірного кремнезему засоби для інтакорпоральної детоксикації організму у формі водної дисперсії "Гель-сорбент" і "Гель-сорбент з ліпофільним комплексом насіння льону". Відмічено, що вони зберігають всі позитивні властивості кремнеземного ентеросорбенту у порошковій формі, але одночасно вони характеризуються новими додатковими властивостями. Зокрема, вони не пилять, їх можно легко дозувати. Крім того, наявність додатково олії льону у другому зразку практично виключає можливість закрепів при використанні ентеросорбенту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Серединська, Н. М., Т. А. Бухтіарова, Л. П. Бабенко та О. М. Величко. "Модуляція протизапальної активності Кеторолаку за умов фармакодинамічної взаємодії з Гідазепамом й Амітриптиліном і структурно-динамічні властивості мембран еритроцитів на тлі больового синдрому". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 2 (3 червня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.02.129.

Повний текст джерела

Анотація:

Численні патологічні стани супроводжуються больовим синдромом, що потребує фармакологічної корекції. З метою посилення ефективності, зокрема, нестероїдних протизапальних засобів як знеболювальних і протизапальних препаратів нерідко застосовують препарати допоміжної (адʼювантної) терапії. Зважаючи на можливі психоемоційні розлади та порушення цілісності мембран, що можуть спостерігатися за больового синдрому, слід з’ясувати, чи доцільне застосування транквілізаторів та/або антидепресантів з аналгезуючими препаратами з метою зменшення проявів запалення та для покращання структурно-динамічних властивостей мембран клітин. Мета дослідження – вивчити аналгезуючу, протизапальну та мембраностабілізуючу дію денного транквілізатора Гідазепаму та класичного трициклічного антидепресанту Амітриптиліну на тлі больового синдрому за умов комбінованого застосування з ненаркотичним аналгетиком Кеторолаком. Результати проведених досліджень свідчать про наявність фармакодинамічної взаємодії між нестероїдними протизапальними препаратами та транквілізаторами й антидепресантами на тлі гострого больового синдрому. Гідазепаму та Амітриптиліну властива знеболювальна дія на тлі больового синдрому, спричиненого введенням формаліну, водночас вони не впливають на протибольову активність Кеторолаку й їхня власна аналгетична активність не змінюється за комбінованого застосування з Кеторолаком порівняно з монотерапією транквілізатором чи антидепресантом. Кеторолаку притаманна протинабрякова (протизапальна) активність за умов больового синдрому, індукованого хімічним агентом. Гідазепам сприяє зменшенню, а Амітриптилін – посиленню набряку як за самостійного, так і за комбінованого застосування з Кеторолаком. Гідазепам і Кеторолак за окремого й комбінованого застосування виявляють мембраностабілізуючі властивості, про що свідчить зниження константи зв’язування зонда АНС з мембраною еритроцитів до норми та захисна дія щодо структури глибинних гідрофобних ланок мембран еритроцитів. Амітриптиліну не притаманний позитивний вплив на структурно-динамічні характеристики мембран на даній моделі запального процесу. Отримані знання можуть бути врахованими за створення нових та оптимізації існуючих схем застосування аналгетиків та ад’ювантних лікарських засобів за больового синдрому хімічного генезу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Харченко, Ю. В., І. П. Кошова, О. В. Іщенко, С. М. Дронов, В. Й. Мамчур, Д. О. Степанський та В. І. Жилюк. "Зміни мікробіоти кишечника щурів за умов ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції та введення препаратів різних фармакологічних груп". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 5 (30 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.05.352.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – оцінка впливу препаратів різних фармакологічних груп на стан мікробіоти кишечника щурів на тлі ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції в експерименті.Дослідження проведено на 70 білих статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar масою 180–220 г. Із метою оцінки стану мікробіоти кишечника за прогресування ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції та впливу дослідних лікарських засобів з пре-/пробіотичною, гепато- та ноотропною активністю на перебіг зазначеного процесу щурам ІІІ–VІІ груп 1 раз на добу за 1 год до застосування протитуберкульозних засобів (ПТП) інтрагастрально (за виключенням S-АМ) протягом останніх 14 діб експерименту вводили дослідні засоби та їхні комбінації: ІІІ – Йогурт, 1 КУО/кг (Yo) + Лактулоза, 2680 мг/кг (Lac), IV – S-аденозил-L-метіонін, 35 мг/кг, внутрішньом’язово (S-АМ), V – іпідакрину гідрохлорид/фенібут, 1/60 мг/кг (Ip/Ph), VІ – Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + S-АМ, 35 мг/кг, VІІ – Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + Ip/Ph, 1/60 мг/кг. Інтактні тварини та щури позитивного контролю отримували відповідні об’єми дистильованої води. Чисельність мікроорганізмів у 1 г фекалій визначали, враховуючи тинкторіальні, морфологічні, культуральні властивості, а також за числом колоній, які виросли на відповідному живильному середовищі з перерахунком на кількість посіяного матеріалу та ступінь його розведення.Результати експериментів свідчать про те, що перебіг експериментального ізоніазид-рифампіцин-індукованого ураження системи травлення супроводжувався суттєвими зрушеннями балансу мікроорганізмів кишечника, насамперед щодо кількісного представництва Bifidobacterium spp.,Lactobacillus spp. та E. coli. Введення засобів з наявною пре-/пробіотичною активністю, зокрема, комплексу лактулози та мікроорганізмів Lactobacillus spp. усувало порушення кишкового мікробіому. Застосування як фіксованої комбінації іпідакрину гідрохлорид/фенібут, так і S-аденозил-Lметіоніну не відновлювало баланс у системі мікробіоценозу кишечника щурів, порушений протитуберкульозною хіміотерапією. Натомість сумісне введення комплексу йогурт/лактулоза та S-аденозил-L-метіонін виявляло позитивний вплив пре/пробіотика та гепатопротектора на кишковумікробіоту в щурів.Отримані дані експериментально обґрунтовують доцільність застосування пре-/пробіотиків з метою корекції стану мікробіоти кишечника за умов протитуберкульозної терапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Верховодова, Ю. В., І. В. Кіреєв, О. М. Кошовий, М. М. Мига та С. Є. Молочна. "ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ВПЕРШЕ ОТРИМАНИХ ЕКСТРАКТІВ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ". Art of Medicine, 26 червня 2019, 20–24. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.2.10.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність.Шавлія лікарська з давніх часів в народній медицині використовується для лікування запальних хвороб ротової порожнини, кишечнику. Мета роботи.Вивчення гострої токсичності вперше отриманих похідних екстракту шавлії лікарської. Матеріали і методи.При одноразовому внутрішньошлунковому введенні у дозах 500 мг/кг, 4000 мг/кг, 6000 мг/кг було використано 216 мишей (36 груп по 6 тварин). Після проходження 14 діб констатували кількість загиблих мишей. Проаналізували летальність. Результати та обговорення.Надані фітосубстанції були отримані вперше та згідно літературним даним щодо шавлії лікарської можуть проявляти широку фармакологічну активність, тому першим етапом дослідження стало вивчення їх гострої токсичності. Екстракти № 1-11 відносяться до класу V практично нетоксичні згідно загальноприйнятої класифікації за К. К. Сидоровим. Результати представлені у вигляді таблиці. Висновки.Була вивчена гостра токсичність вперше отриманих екстрактів шавлії лікарської, екстракти № 1-11 відносяться до класу V практично нетоксичні згідно загальноприйнятої класифікації за К.К. Сидоровим. Усе вищеперекладене може служити підставою для обґрунтування подальшого вивчення екстрактів шавлії лікарської.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Darzuli, N. P., A. I. Denys та T. A. Hrochovyi. "МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА ДІЄТИЧНИХ ДОБАВОК ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ". Фармацевтичний часопис, № 4 (29 грудня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2017.4.8376.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Вивчити асортимент лікарських засобів та дієтичних добавок для лікування запальних захворювань сечовивідної системи, що наявні на фармацевтичному ринку України. Обгрунтувати доцільність створення нового препарату на основі рослинної сировини для лікування запальних захворювань сечовивідної системи.Матеріали і методи. Загальноприйняті статистичні та маркетингові дослідження паперових та електронних джерел інформації щодо препаратів даної фармакологічної групи.Результати та обговорення. Статтю присвячено аналізу асортименту лікарських засобів та дієтичних добавок фармацевтичного ринку України на основі лікарської рослинної сировини, для лікування запальних захворювань сечовивідної системи. Проаналізовано асортиментну політику фармацевтичних виробників лікарських засобів та дієтичних добавок та проведено їх порівняльну характеристику. Визначено основні закономірності та тенденції розвитку фармацевтичного ринку України, щодо асортиментної політики препаратів для лікування запальних захворювань нирок.Висновки. В результаті проведених досліджень обґрунтовано доцільність створення нового препарату на основі лікарської рослинної сировини, що володіє нефропротекторною активністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Лук’янчук, В. Д., та Д. О. Гордійчук. "Антирадикальна активність як тригерна ланка механізму дії ацетилцистеїну за моделювання вільнорадикальної патології". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 1 (19 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.33250/15.01.039.

Повний текст джерела

Анотація:

Відомо, що основою розвитку багатьох захворювань і патологічних станів є інтенсифікація вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення функціонального стану антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Отже, ключовим патогенетичним механізмом виникнення та розвитку патології вважається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, на тлі якого активується процес переокиснення ліпідів. Сучасна концепція фармакотерапії захворювань, патогенез яких базується на ініціації ліпідпереокиснення, полягає, як відомо, у раціональному застосуванні високоефективних та безпечних лікарських засобів різних фармакологічних груп, які здатні коригувати порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі. Мета дослідження – провести комплексний поглиблений аналіз антирадикальної й антиоксидантної дії ацетилцистеїну за умов моделювання активації ліпідпереокиснення. Експеримент виконано на 112 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей середньою масою 170–230 г. Ініціацію ліпідпереокиснення відтворювали шляхом щоденного (у ранкові години) перорального введення тваринам потужного прооксиданту Делагілу (хлорохіну фосфат) (виробництво «ICN Угорщина АТ») у дозі 30 мг/кг у вигляді 0,6 % водного розчину, механізм дії якого зумовлений здатністю сприяти утворенню та розгалуженню реакцій ВРО. Ацетилцистеїн застосовували з лікувальною метою впродовж усього терміну дослідження перорально один раз на день у дозі 100 мг/кг у вигляді 2 % водного розчину. Щури інтактної групи отримували перорально відповідний об’єм фізіологічного розчину натрію хлориду. Для всебічної оцінки стану антирадикальної та антиоксидантної систем організму, а також їхнього функціонального взаємозв’язку на основі результатів експериментального визначення параметрів біохемілюмінесценції (БХЛ) у крові тварин нами проведено розрахунок наступної низки показників: потужність АОС (Р), радикальний пул (RP), абсолютна радикальна активність (AR), абсолютна антиоксидантна активність (AA), показник прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (PB), напруга антиоксидантної системи (PA). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA (version 10. www.statsoft.com.) з використанням непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Встановлена відсутність достовірної різниці між величинами показників потужності АОС у щурів інтактної та дослідної груп у всі терміни дослідження свідчить про здатність ацетилцистеїну суттєвим чином посилювати функціональну спроможність компонентів ферментативної та/або неферментативної ланок АОС захисту організму за умов патології, що вивчається. У разі застосування ацетилцистеїну показник RP стає достовірно нижчим у середньому в 1,29–1,52 разу щодо аналогічних значень у контрольної групи тварин упродовж усього експерименту. На підставі отриманих результатів дослідження можливо дійти висновку, що за динамікою змін показника АА ацетилцистеїн проявляє свої вельми виразні антиоксидантні властивості, що зумовлено, насамперед, наявністю в структурі його молекули сульфгідрильної групи. Застосування ацетилцистеїну реалізується підвищенням активності антиоксидантних процесів, про що свідчить збільшення величини РВ порівняно з контролем у всі терміни дослідження, особливо через 6 і 8 тижнів (на 39 і 42 %). Застосування ацетилцистеїну сприяє значному посиленню потужності АОС (РА) у 1,45 разу через 8 тижнів дослідження порівняно з контролем. Більше того, під дією ацетилцистеїну цей показник перевищує відповідний параметр, що реєструється в групі інтактних тварин. У підсумку, отримані результати експериментального дослідження дозволяють стверджувати про вельми виразний антиперекисний ефект ацетилцистеїну, що базується на попередженні ініціації та розгалуженні вільнорадикальних процесів, та всебічно оцінити реальний стан проксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, S. I. Kornaga, L. V. Radetska, T. V. Boyko та V. A. Kaplun. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ГЕПАДИФ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕМОБЛАСТОЗАМИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8079.

Повний текст джерела

Анотація:

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відзначено значне зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі якого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, що негативно впливають на функціональний стан печінки.Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора “Гепадиф” в складі комплексної терапії у хворих із гемобластозами.Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 33 хворих із гемобластозами (3 – гострими лімфобластними лейкозами, 5 – гострими мієлобластними лейкозами, 13 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями та 11 пацієнтів із хронічними мієлоїдними лейкеміями) віком від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 4–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансферазу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тімолову та сулемові проби.Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), хворих турбувала тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи була жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 17 пацієнтів спостерігалось збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена за рахунок як правої частки, так і лівої. У 27 хворих було підвищення АЛ Т та АС Т, в 11 пацієнтів також відмічалось підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому – 67,7 % та вираженому – 22,3 % ступенням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказувало підвищення печінкових проб. Так, показники АЛ Т та АС Т підвищувалися, також спостерігалось збільшення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 8 хворих із гемобластозами була жовтячність шкіри та склер.Висновки. У комплексному лікуванні хворих із гемобластозами обґрунтованим є застосування комбінованого препарату “Гепадиф”, що має широкий спектр фармакологічної дії, а саме, детоксикаційний, антигіпоксичний, протизапальний, метаболічний ефекти його компонентів. Такий широкий спектр фармакологічної дії препарату визначив можливість використання його в комплексному лікуванні хворих із гемобластозами як для лікування токсичних гепатитів, так і його профілактики. У пацієнтів, які отримували терапію гепадифом на тлі цитостатичної терапії, виявлено статистично достовірну нормалізацію біохімічних показників, які характеризували стан функції печінки. Корекція стану печінки дозволила провести в усіх хворих заплановане цитостатичне лікування. Після закінчення курсу моно- чи поліхіміотерапії у жодного пацієнта не відмічено погіршення функції печінки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що в пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями для попередження гепатотоксичності на тлі проведення хіміотерапії і для зменшення вираження вже розвинутих проявів гепатопатії необхідне долучення до протоколу лікування препаратів патогенетичної терапії синдрому цитолізу. Захисна дія комбінованого препарату “Гепадиф” дозволить зменшити кількість вимушених змін протоколів поліхіміотерапії, пов’язаних з ураженням печінки. У більшості хворих поліпшити переносимість моно- та поліхіміотерапії, підвищити якість життя пацієнтів у період лікування і реабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Лук’янчук, В. Д. "Фармакокінетичне дослідження процесів елімінації потенційного церебропротектора Цереброгерму в щурів з травмою головного мозку". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 3 (18 серпня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.03.185.

Повний текст джерела

Анотація:

Роботу присвячено фармакокінетичному дослідженню процесів елімінації нової координаційної сполуки германію – Цереброгерму (ферум біс(цитрато)германат), який проявляє виразну церебропротекторну активність на моделі закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ).Модель ЗЧМТ відтворювали в щурів шляхом нанесення дозованого за силою та орієнтованого за локалізацією удару вільно падаючим предметом масою 45 г на тім'яну ділянку черепа щурів у стані легкого ефірного наркозу. Форма ЗЧМТ, що моделюється, відповідає травмі головного мозкусереднього ступеня. Досліджували низку параметрів, що характеризують процес елімінації: період напівелімінації (t1/2,el, год), константа швидкості елімінації (Кel, год-1), загальний кліренс (ClТ, мл/хв), середній час перебування в організмі (MRT, год) у щурів з ЗЧМТ порівняно зі здоровими тваринами (норма).Порівняльний аналіз отриманих фармакокінетичних параметрів Цереброгерму, що характеризують процес його елімінації в щурів у нормі та за умов ЗЧМТ, переконливо (р < 0,050–0,001) свідчить про уповільнення процесів біотрансформації та екскреції потенційного церебропротектора в ранньому посттравматичному періоді. Найбільше за умов ЗЧМТ змінюються період напівелімінації, константа швидкості елімінації, загальний кліренс.У роботі обговорюються причини змін параметрів, що характеризують елімінацію потенційного церебропротектора на експериментальній моделі травматичної хвороби головного мозку.Отримані дані можуть бути експериментальним обґрунтуванням необхідності проведення додаткової фармакологічної підтримки метаболічно-екскреційних органів (печінка, нирки), що буде сприяти підвищенню ефективності фармакотерапії наслідків ЗЧМТ у ранньому посттравматичному періоді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Активність фармакологічна"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями