Добірка наукової літератури з теми "Активність трудова"

Стаття є черговою спробою демонстрації евристичних можливостей розробленого автором культурологічного підходу у філософії права та соціальній філософії, у даному випадку до проблеми боротьби із корупцією. Головними питаннями, що розглядаються в статті, є питання обґрунтування концептуального підходу та термінології, що використовується, визначення фундаментальних джерел і природи корупції, а також способів протидії цьому явищу, насамперед у межах права. Показано, що проблема корупції не є суто політичною, економічною чи то юридичною, а має більш глибоке та більш загальне підґрунтя. Визначено загальні (психолого-біологічні) та специфічні (культурно-історичні, світоглядно-етичні та соціально-політичні) засади корупції. Показано причини нездоланності загальних засад, що пояснює наявність цього феномену у всіх суспільствах. Запропоновано низку можливих заходів протидії і загальним, і специфічним засадам корупції, де йдеться про використання різноманітних соціальних та просвітницьких важелів, але підкреслено провідну роль права. Обгрунтовано, що інструментами системного тиску на корупцію всередині країни має бути насамперед ітелектуально-раціональна активність кожного (реально – переважної кількості людей) – критичне мислення і трудова мораль, у соціальному житті — громадянське суспільство, у державному — раціональні закони та відповідна діяльність правоохоронних і судових органів, тобто такі, які адекватно відбивають логічну межу кримінальних дій, у тому числі корупційних. Зазначено, що це буде можливим, коли екзистенціал страху переміститься з площини публічно-¬правової, де він має відверто кримінальний характер, у площину морально-¬особистісну, де йому належить набути вигляду суто правового, у західному культурному сенсі, тобто, основаному на свободі кожного, що передбачає усвідомлену особисту відповідальність як конкретний вираз людської гідності.

Мета роботи – визначити сучасний стан і тенденції формування, розвитку, використання та реалізації трудового потенціалу Житомирської області й надати рекомендації щодо його активізації. Дизайн/Метод/Підхід дослідження. В процесі дослідження використано методи теоретичного узагальнення, аргументації та абстракції, аналітичний та економіко-статистичний. Результати дослідження. Висвітлено основні погляди та надано трактування таким поняттям як трудові ресурси, трудовий потенціал (країни, регіону, підприємства). Оглянуто показники, що характеризують трудовий потенціал суспільства, надано їх класифікацію. Наведено характеристику трудового потенціалу відповідно до рівневої структури. З’ясовано, з чого формується величина трудового потенціалу регіону та розглянуто його кількісні та якісні сторони. Проаналізовано стан трудового потенціалу Житомирської області за демографічною складовою, включаючи динаміку природного приросту населення. Представлено зведені показники стану трудового потенціалу, з’ясовано роль освітньої складової у формуванні трудового потенціалу на основі аналізу кількості осіб, які навчалися у навчальних закладах. Розглянуто основні показники діяльності суб’єктів господарювання та економічну активність населення за рівнем освіти. На основі отриманих даних зроблено висновки та рекомендації щодо покращення ситуації, що склалася. Практичне значення дослідження. Результати дослідження можна використовувати при розробці пропозицій щодо ефективного формування та використання трудового потенціалу. Оригінальність/Цінність/Наукова новизна дослідження. Висвітлено підходи до визначення поняття «трудовий потенціал» та «трудовий потенціал регіону», проведено оцінку та аналіз стану трудового потенціалу та надано рекомендації щодо його ефективного формування та використання. Обмеження дослідження/Перспективи подальших досліджень. Розробити ефективний механізм ефективного формування та використання трудового потенціалу як на рівні регіону, так і підприємства. Тип статті – теоретична.

У статті виявляється значення мотиваційного чинника в структурі соціальної активності особистості та його роль в активізації соціальної активності представників соціономічних спеціальностей в системі освітніх впливів під час навчання у ЗВО. Визначаються психологічні, педагогічні, культурологічні та соціологічні аспекти дослідження інтерактивних механізмів розвитку соціальної активності в контексті новітніх психолого-педагогічних напрацювань у сфері професійної освіти та точки ефективного педагогічного впливу на ці процеси. Обґрунтовуються параметри дослідження мотиваційного чинника як змістового елемента структури розвитку соціальної активності особистості та методика емпіричного дослідження мотивів участі/неучасті майбутніх фахівців соціономічних професій у позанавчальній соціальній активності. За результатами емпіричного дослідження визначено найбільш впливові мотиви позанавчальної соціальної активності (прагматичний, пізнавально-гедоністичний, комунікативно-експансивний, нетворкінгу, мотив самореалізації та кооперативний/колабораційний) та найменш впливові мотиви позанавчальної соціальної активності (респектно-репутаційний, егоцентричний та економічний). Виявлено латентні фактори: а) «Мотивації до росту та розвитку» (прагматичний, пізнавально-гедоністичний, мотив самореалізації, кооперативний, комунікативно-екпансивний, альтруїстичний, професійно-тренінговий); б) «Компенсаторні мотиви» (охоплюються мотиви пошуку поваги і визнання, економічний, егоцентричний, мотив впливовості, каузації). Аналізом показників мотивації неучасті виокремлені латентні фактори: а) «Демотиватори» (мотиви «Економічної незацікавленості», «Відсутності здібностей», «Автономності», «Гальмування адміністрацією ініціативи студентів», «Трудової зайнятості», «Формалізму»); б) «Відволікаючих/ конкурентних мотивів» (мотиви «Зайнятості іншими справами», «Романтичних стосунків», «Центрованості на професійній освіті». Ключові слова: соціальна активність, майбутні фахівці соціономічних професій, позанавчальна (дозвільна) активність, мотиваційні фактори розвитку соціальної активності, позанавчальна соціальна активність.

У статті розкривається проблема формування мотивації дітей до навчання у сучасній початковій школі. Зокрема акцентується увагу на проблемі впливу родин трудових мігрантів на формування інтересу до нового виду діяльності у власних дітей – першокласників. Одним із центральних факторів, що спонукає до появи та еволюції стимулу до навчання є вплив батьків. Від їх зусиль та наполягань формується зміст мотивації до навчання, від якого у майбутньому залежить тривалість інтересу та якість самої діяльності.Складні економічні обставини, які існують в Україні, спонукають старше покоління до пошуку привабливих умов праці за кордоном з високим заробітком. Відповідно, на тривалий час розриваються соціальні зв’язки між батьками та дітьми, що негативно позначається на процесіеволюції стимулів до навчання. Учень – першокласник не отримує належної емоційної підтримки та оцінки шкільних здобутків з боку родини.Аргументуючи свою позицію отриманими результатами, автор вказує на важливість включення мікросередовища у шкільні справи учнів, завдяки цьому у дітей формується стійке переконання, що власні здобутки цікаві для родини та будуть оцінені нею адекватно. Відповідно,така зацікавленість батьків впливає на стійкість, активність та зміст навчального стимулу, у протилежному випадку мотив «хочу вчитись» втрачає свою актуальність та силу.

У статті розглянуті концептуальні підходи до сутності стимулювання інноваційної актив-ності працівників від їх творчої діяльності, спрямовані на удосконалення функціональної, організаційної, адміністративної структури підприємств, організацій і установ з метою підвищення ефективності виробни-чо-господарської, навчально-наукової діяльності. Описано інформаційні й управлінські інновації. Показано різні підходи до інноваційної активності для впровадження досконаліших форм організації праці й управління виро-бництвом, забезпеченням трудової активності, пов’язаної з реалізацією набутих знань, творчих здібностей, професіоналізму працівників. За умов формування конкурентного середовища саме знання, творчі здібності, розвинуті інформаційні потреби, здатність до навчання та перенавчання, мотивація саморозвитку визнача-ють можливість інноваційної активності працівників, врешті-решт – їх конкурентні переваги на ринку праці. Наведено чинники впливу на інноваційну активність працівників, яка пов’язана з неоднаковістю у різних людей, оскільки їм притаманні різні рівні мотивації, різні відмінності творчих та інтелектуальних здібностей, різна швидкість розумових процесів. Навчання і мотивація працівників спрямовані на формування активного і кваліфікованого персоналу, який поряд з матеріальною базою і організацією робіт є одним з основних чинників якості праці. Розглянуто компетентність як сукупність особистісних здібностей, знання та вміння працівни-ка, що дозволяє йому вирішити певну групу професійних проблем. Підхід, базований на компетентності, ак-тивно використовується у підборі, відборі персоналу, оцінці та стимулюванні. Працівники, які мають високу кваліфікацію, досягають абсолютно різних результатів завдяки різним особистим якостям, природним здіб-ностям, досвіду роботи, трудовій етиці тощо. Ці відмінності мають бути відображені системою оплати праці. Розроблено систему стимулювання праці з урахуванням компетенцій із різними типами заохочень. За-пропоновано класифікацію компетентностей, на підставі яких встановлені найбільш важливі для розвитку та застосування працівниками під час професійної діяльності.

В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів. Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні. Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці. Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.

Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.

У статті обґрунтована правильність визначення підстави необхідної оборони як суспільно небезпечного посягання. Визначено семантику поняття «підстава», адже цей термін є багатозначним. . Підставою необхідної оборони є вчинення суспільно небезпечного посягання. Слід схвалити використання законодавцем саме такого терміна, а не «напад» чи «злочинне посягання». Не можна погодитись і з використанням поняття «напад» для характеристики підстави необхідної оборони. Напад зажди містить елемент насильства. Проте суспільно небезпечне посягання може здійснюватися з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Згідно з буквальним тлумаченням закону підставою необхідної оборони є посягання, що становить суспільну небезпеку і не обов’язково є злочинним. Злочинність діяння означає наявність всіх ознак складу злочину – вчинення суб’єктом злочину передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння. Згідно з висновками автора при необхідній обороні посягання повинно бути спрямовано на державні, громадські інтереси, а також політичні, трудові та майнові права громадян, особу, її честь і гідність, щоб посягання и можна було кваліфікувати як суспільно небезпечне. Підставою необхідної оборони може бути і таке суспільно небезпечне посягання, яке не утворює нападу. Оскільки в законі йдеться про запобігання або припинення спроби особи вчинити дію, яке створює суспільну небезпеку, очевидно, мається на увазі певна активність особистості. У законі не вказано, що посягання повинно бути пов'язане з насильством, воно повинно бути суспільно небезпечним. Проаналізована наукова дискусія про можливість необхідної оборони проти посягання у формі бездіяльності. Серед всіх обставин, що виключають злочинність діяння, тільки необхідна оборона - це реакція на суспільно небезпечне посягання, яке можливо і в активній, і в пасивній формі. На думку автора, немає підстави для права на необхідну оборону при суспільно небезпечній бездіяльності.

PROSOPOGRAPHY OF KHARKIV MEDICAL INSTITUTE IN 1945–1991 Ilin V. The article aims to determine and consider the typical features of the key healthcare organizers in the post-war Soviet Kharkiv. The author created the collective portrait of 15 prominent physicians, scholars and administrators who got education or made a career at Kharkiv Medical Institute. In particular the origin, work path, professional achievements and civic activity were taken into account. As a result the author came to such conclusions: pre-war repressions and the WWII caused the gap of generations in the medical community despite preservation of the certain scientific schools; the relative separation of duties on public-administrative and scientific was noticeable among the healthcare organizers; engagement of women to the healthcare management became widespread; formation of the post-war generation of healthcare administrators was influenced by war outcomes, isolation of a medical science and education, ideological pressure, formal mandatory public activity and importance of informal party and professional ties for the career advancement. The preliminary set of personal qualities typical for the post-war generation of medical administrators was distinguished in comparison with qualities of their teachers – representatives of the last pre-Soviet generation. The prospects of the further studies were outlined such as study of informal vertical and horizontal relations at Kharkiv Medical Institute. Key words: Kharkiv Medical Institute, post-war era, prosopography, Soviet healthcare. Резюме. ПРОСОПОГРАФІЯ ХАРКІВСЬКОГО МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ В 1945–1991 pp. Ільїн B. Метою статті є визначення та розгляд типових рис ключових організаторів охорони здоров’я в післявоєнному Харкові. Автор створив колективний портрет 15 видатних лікарів, науковців та керівників, які отримали освіту або зробили кар’єру в Харківському медичному інституті. Зокрема, було взято до уваги походження, трудовий шлях, професійні досягнення та громадська активність. У результаті автор дійшов таких висновків: довоєнні репресії та Друга світова війна зумовили розрив поколінь в медичній спільноті попри збереження окремих наукових шкіл; відносний поділ обов’язків на суспільно-адміністративні та наукові був помітним серед організаторів охорони здоров’я; поширеним стало залучення жінок до управління охороною здоров’я; на формування післявоєнного покоління адміністраторів охорони здоров’я вплинули наслідки війни, ізоляція медичних науки та освіти, ідеологічний тиск, формально обов’язкова громадська активність і важливість неформальних партійних й професійних зв’язків для кар’єрного просування. Було визначено попередній перелік особистих рис післявоєнного покоління медичних керівників порівняно з рисами їхніх вчителів – представників останнього дорадянського покоління медиків. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема, вивчення неформальних вертикальних і горизонтальних відносин у Харківському медичному інституті. Ключові слова: післявоєнна доба, просопографія, радянська охорона здоров’я, Харківський медичний інститут. Резюме. ПРОСОПОГРАФИЯ ХАРЬКОВСКОГО МЕДИЦИНСКОГО ИНСТИТУТА В 1945–1991 ГГ Ильин B. Целью статьи является определение и рассмотрение типичных черт ключевых организаторов здравоохранения в послевоенном Харькове. Автор создал коллективный портрет 15 выдающихся врачей, ученых и руководителей, которые получили образование или сделали карьеру в Харьковском медицинском институте. В частности, во внимание было принято происхождение, трудовой путь, профессиональные достижения и общественная активность. В результате автор пришел к следующим выводам: довоенные репрессии и Вторая мировая война обусловили разрыв поколений в медицинском сообществе несмотря на сохранение отдельных научных школ; среди организаторов здравоохранения наблюдлось относительное разделение обязанностей на общественно-административные и научные; распространенным стало привлечение женщин к управлению здравоохранением; на формирование послевоенного поколения администраторов здравоохранения повлияли: последствия войны, изоляция медицинских науки и образования, идеологическое давление, формально обязательная общественная активность, важность неформальных партийных и профессиональных связей для карьерного продвижения. Был определен предварительный перечень личных качеств послевоенного поколения медицинских руководителей в сравнении с качествами их учителей – представителей последнего досоветского поколения медиков. Очерчены перспективы дальнейших исследований, в частности, изучение вертикальных и горизонтальных отношений в Харьковском медицинском институте. Ключевые слова: послевоенная эпоха, просопография, советское здравоохранение, Харьковский медицинский институт.

У статті подане наукове обґрунтування та експериментальна перевірка методичної системи формування інформаційної компетентності майбутніх учителів математики засобами медіаосвітніх технологій. Зважаючи на те, що модернізація суспільства вимагає докорінних змін у підходах до формування висококваліфікованих спеціалістів, вивчення проблеми формування інформаційної компетентності майбутніх учителів математики засобами медіаосвітніх технологій стає дуже в нагоді. Сучасний кваліфікований фахівець серед численних програмних засобів повинен вміти відшукати той, що досить швидко й ефективно допоможе досягти потрібного результату. Саме тому в процесі навчання викладач має формувати в здобувачів уміння правильно здійснювати постановку задачі, прогнозувати та передбачати її результати; свідомо й творчо обирати оптимальні способи її розв’язання з урахуванням наслідків; оволодівати медіаосвітніми технологіями. Упровадження в практику педагогічної підготовки майбутніх учителів математики цифрових засобів, зокрема медіаосвітніх, спрямованих на інтенсифікацію освітнього процесу, удосконалення форм і методів організації навчання, окреслює процес інформатизації освіти, у якому головним рушієм прогресу є індивідуальний розвиток особистості. Професійна діяльність сучасного молодого фахівця, на жаль, не є активно зумовленою постійною трудовою активністю, а тому потребує безперервної освіти, постійного підвищення професійної компетентності. У професійній підготовці особливе місце займає оволодіння майбутніми педагогами системою професійних умінь, що становлять зміст педагогічної діяльності, оскільки якість професійної підготовки великою мірою залежить від двох важливих чинників: глибини й міцності засвоєння професійних знань та оволодіння вміннями використовувати ці знання на практиці. Ефективність реалізації розробленої методичної системи формування інформаційної компетентності майбутніх вчителів математики засобами медіаосвітніх технологій у ході педагогічного експерименту досліджувалась на вивченні прикладів як навчальних досягнень здобувачів, так і їхньої здатності на практиці застосовувати здобуті знання в професійній діяльності.

Запорожцева К. І. Взаємозв’язок задоволеністю працею та лояльності персоналу організації : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник А. П. Поплавська. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 79 с.
UA : Робота викладена на 79 сторінках, 9 таблицях, 6 малюнків, 3 додатки Перелік посилань включає 75 джерел. Об’єкт дослідження: рівень задоволеності роботою та лояльності в організаціїСучасні виробництва часто потерпають від зниження трудової активності, а також високої плинності кадрів, в силу поганих умов праці, низької заробітної плати, відсутності кар'єрного росту, недоліків освіти і досвіду роботи, компетентності керівництва та багатьох інших факторів. Тому управління задоволеністю працею і лояльністю як невід'ємна частина мотивації працівників здатна забезпечити високі показники рентабельності організацій, підвищення норм виробітку і норм керованості, знизити плинність кадрів і витрати на працівників. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в даній роботі вперше експериментальним шляхом встановлено взаємозв`язок між задоволеністю роботою та лояльністю працівників організації.
EN : The work is presented on 79 pages, 9 tables, 6 drawings, 3 appendixes The list of references includes 75 sources. Object of study: level of job satisfaction and loyalty in the organizationModern industries often suffer from reduced labor activity, as well as high staff turnover, due to poor working conditions, low wages, lack of career growth, lack of education and work experience, management competence and many other factors. Therefore, the management of job satisfaction and loyalty as an integral part of employee motivation is able to provide high rates of profitability of organizations, increase of standards of production and norms of controllability, reduce turnover of personnel and expenses for employees. The scientific novelty of the work is that in this work, for the first time, an experimentally established relationship between job satisfaction and loyalty of employees of the organization..

Дипломна робота на тему "Управління ефективністю використання інтелектуального потенціалу підприємства" (за матеріалами приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський") складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій. Загальний обсяг роботи 124 сторінок. Дипломна робота містить 38 таблиць та проілюстрована 25 малюнками. Список використаних джерел складається із 104 підручників, навчальних посібників, наукових статей, електронних джерел. За мету дипломної роботи поставлено удосконалення управління ефективністю використання інтелектуального потенціалу промислового підприємства. Управління інноваційною активністю працівників, професійним розвитком персоналу, рівнем кваліфікації, здібностями та вміннями забезпечує розвиток та ефективність діяльності підприємства, що обумовлює актуальність теми дослідження. Проведене дослідження господарської діяльності та управління використанням інтелектуального потенціалу дозволило зробити висновки про погіршення у 2018 році показників ефективності використання інтелектуального потенціалу, що створює підстави для розроблення напрямів удосконалення управління ефективністю використання інтелектуального потенціалу на ПрАТ "Хлібозавод "Салтівський". Запропоновані стратегічні напрями реалізації інтелектуального потенціалу та заходи забезпечення соціально-економічних умов підтримки інноваційної активності працівників сприяють формуванню ефективного управління ефективністю використання інтелектуального потенціалу та підвищенню ефективності господарської діяльності загалом.

Важливе місце в системі національного виховання посідає утвердження такого принципу, як працелюбність. Трудова активність, сформованість творчої працелюбної особистості формується як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання та виховання, спрямованого на формування відповідних умінь професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин. Безумовно, використання накопиченого українським народом досвіду щодо виховання є цінним джерелом для відродження і становлення трудового виховання, оскільки воно відповідає українському менталітетові, особливостям національного характеру. Метою статті є висвітлення народно-педагогічних засад трудового виховання особистості.