Статті в журналах: "Адресат комунікації"

1

Дрогайцев, Олександр Іванович. "Iнформацiйно-комунiкацiйнi технології та роль iнформацiї в умовах радикальної модернiзацiї суспiльства". Освітній вимір 48 (11 травня 2016): 64–67. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v48i0.2391.

Повний текст джерела

Анотація:

Дрогайцев О. І. Iнформацiйно-комунiкацiйнi технології та роль iнформацiї в умовах радикальної модернiзацiї суспiльства. Статтю присвячено розкриттю ролi інформації в сучасному суспiльствi. Розкрито низку змін у суспільному використанні інформаційно-комунікативних технологій; схарактеризовано чотири базові елементи при обміні інформацією в процесі комунікації: 1) відправник (адресант), особа, яка генерує ідеї або відбирає інформацію та передає її; 2) повідомлення, власне інформація, закодована за допомогою символів; 3) канал, засіб передавання інформації; 4) одержувач (адресат).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Качак, Тетяна Богданівна. "Інструменти конструювання автобіографії дитинства (на матеріалі повісті «Потерчата» Володимира Рутківського)". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 95 (лютий 2020): 70–95. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.1.95.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі узагальнення міркувань різних науковців щодо специфіки побудови автобіографічних наративів, застосування власної концепції дослідження, яка базується на моделі комунікації Р. Якобсона та теорії системного підходу до аналізу поетики Г. Клочека, проаналізовано інструменти конструювання художньої автобіографії дитинства у повісті-сповіді «Потерчата» Володимира Рутківського. Доведено, що Володимир Рутківський у повісті «Потерчата» не тільки розповів про свої дитячі роки, а створив автобіографію втраченого дитинства цілого покоління. При цьому відбулася актуалізація інструментарію трьох типів: психологічного, поетикального, рецептивного, які умовно співвіднесено з відповідними компонентами моделі комунікації (адресант, повідомлення, контекст, канал, код, адресат) та етапами її реалізації (креативним, референтним, рецептивним). Ця повість – результат саморефлексії письменника, вербалізації емоційного дитячого досвіду і мовного структурування дитячих спогадів з метою відтворення втраченого світу та звільнення від дитячих травм. На креативному етапі комунікації письменник актуалізує психологічні інструменти конструювання автобіографії. Автобіографію дитинства в повісті репрезентовано концептом «втраченого дитинства» та індивідуальною історією особистості; сконденсовано в образі головного героя та у відвертій сюжетній оповіді-сповіді про пережиті події та дитячі емоції; трансльовано гомодієгетичним наратором в інтрадієгетичній ситуації. Так В. Рутківський на референтному етапі комунікації актуалізував поетикальні інструменти конструювання смислу. Рецептивний інструментарій декодування тексту пов’язаний із процесами його сприймання й осмислення читачами різного віку з урахуванням контекстуальних чинників і потребує глибшого емпіричного дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Кірілічева, Владена. "КОНЦЕПТ «БЕСІДА» («БЕСЕДА») В ЦИФРОВУ ЕПОХУ: ФРЕЙМОВО-ДИСКУРСИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 231–37. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню концепта «беседа» в цифрову епоху із застосуванням фреймово-дискурсивного моделювання. Метою статті є побудувати фреймову модель бесіди цифрової епохи (типової бесіди в соцмережах) шляхом зіставлення її зі спонтанною бесідою періоду доцифрового спілкування. Дослідження заґрунтоване на осмисленні 100 реакцій (50 від російськомовних і 50 від англомовних респондентів) на стимули «бесіда», «соцмережа», «інтернет», отриманих шляхом проведення кількафазного експерименту з асоціативним компонентом (визначення соцмереж, включно з аналоговим та за принципом примітивів). В статті узагальнено відомості про інтернет-спілкування, на відміну від реальної комунікації, та природу соцмереж. Фрейм концепту «бесіда цифрової епохи» схарактеризований за виокремленими іманентно об’єкту дослідження позиціями адресант, адресат, тема, характеристики комунікативного акту, структура повідомлення, час, простір, наслідки виконання/невиконання комунікативного акту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Лавренчук, Володимир, та Марія Лавренчук. "СУЧАСНІ МОДЕЛІ ЛІТЕРТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". New pedagogical thought 101, № 1 (11 березня 2020): 55–58. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-55-58.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу дослідити сучасні моделі літературної комунікації змісту літературної освіти в контексті Нової української школи. Дефініції «модель», «літературна комунікація» тлумачаться з точки зору сучасної методики навчання літератури. Дефініція «літературна комунікація» вживається у значенні «роблю спільним, зв’язую суб’єкт автора як адресанта мовлення», а читача – як адресата діалогу. Наводяться приклади компаративної та інтерпретаційної моделей навчання літератури. Літературний художній дискурс розглядається як модель інтертекстуальності та інтерпретації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Луценко, Людмила Олексіївна. "Стратегії позитивної ввічливості в дискурсивній практиці брифінгу". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 14 (15 січня 2016): 102–9. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v14i0.211.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню стратегій позитивної ввічливості у дискурсивному просторі брифінгу. Незважаючи на інституційність цього дискурсу, що виявляється на рівні ролевої дистрибуції, оточення, цілеспрямованості мовлення, статусу учасників комунікації тощо, стратегії позитивної ввічливості, зокрема, стратегія залучення адресата й адресанта до спільної діяльності, стратегія маніфестації спільності з адресатом, стратегія ствердження групової ідентичності, стратегія жартування, відіграють значущу й важливу роль у процесі розгортання мовленнєвого контакту в дискурсі брифінгу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Гетьман, Зоя. "ТЕКСТОВА КАТЕГОРІЯ ДІАЛОГІЧНОСТІ З ОГЛЯДУ НА ПОСТУЛАТИ ЕКОЛІНГВІСТИКИ". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 67–71. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-15.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасній лінгвістиці широко вживається термін «інтеракція». У поняття соціальної інтеракції входить і мовленнєва інтеракція, яка характеризує взаємозв’язок комунікантів у процесі мовленнєвої взаємодії, що відтворюється в тексті як лінгвістичній категорії та абстрактній конструкції в текстовій категорії діалогічності, яка відображає інтеракціональну суть спілкування адресанта-адресата. Діалогічність (інтеракціональність) слід кваліфікувати як феномен, реально присутній у будь-якій формі мовленнєвої комунікації, втіленій у текст. Текстова категорія діалогічності вплітається в семантико-прагматичну структуру тексту. За М. М. Бахтіним, текст – це діалог адресанта з попереднім або сучасним йому станом суспільства, знань, культур, а також з адресатом, і текстова категорія діалогічності має позалінгвальне підгрунтя: випливає із взаємовідносин учасників комунікації, контексту в широкому розумінні, комунікативної ситуації, спільних пресупозицій комунікантів. Зазначені позалінгвальні фактори взаємодіють з власне мовними структурами. У тексті як своєрідному середовищі (екосистемі) здійснюється інтеракція між комунікантами. Еколінгвістична модель інтеракціональної комунікації відбиває складну мережу еколінгвістичних відносин: мова – мовна особистість, мова – текст, мова – суспільство.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Романюк, Олександра. "СУБ’ЄКТНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ДОМІНУВАННЯ-ПІДКОРЕННЯ ПІД ЧАС РОМАНТИЧНОГО ЗНАЙОМСТВА (ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Суб’єктне позиціонування домінування-підкорення є одним із найбільш фун- даментальних вимірів міжособистісних стосунків романтичної діади. Порівняльний аналіз демонструє нові уявлення щодо вербальних і невербальних засобів комунікації, які сигналізу- ють міжособистісне домінування-підкорення під час романтичного знайомства в рамках американської лінгвокультури, а також яким частинам тіла надають перевагу різностатеві гетеросексуальні незнайомці. Вибірка дослідження становить 40 репрезентативних кодів комунікативної поведінки, до яких увійшли 133 зразки вербальних і 1996 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими жінками, а також 116 зразків вербальних і 1087 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими чоловіками. За результатами дослідження встановлено, що розподіл ролей під час первинної романтичної інтеракції слідує традиційним ґендерним стереотипам, згідно з якими чоловіки обирають «маскулінну» позицію домінування, а жінки – «фемінну» позицію підкорення. Вербальну дис- тинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в рольовому дейксисі адресанта й адресата. У фемінному романтичному медіадискурсі превалює комуні- кативна установка на адресанта й адресата; у маскулінному романтичному медіадискурсі надано пріоритет комунікативній установці на адресанта. Невербальну дистинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в превалюванні невер- бального вираження домінування в маскулінному романтичному медіадискурсі; натомість надання преференцій невербальному вираженню підкорення простежено у фемінному роман- тичному дискурсі. Ґендерна паритетність виявляє себе у використанні однакових частин тіла для сигналювання позиції домінування, а дистинктивність частин тіла – для вираження позиції підкорення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

ЄЩЕНКО, Тетяна Анатоліївна. "КОЛЕКТИВНИЙ АДРЕСАНТ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 85–91. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237790.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – опис лінгвоперсонологійних виявів колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття як літературно-мовного феномена, окреслення динаміки зрушень та стильові тенденції іміджу митців постколоніального українського дискурсу. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують текстову категорію «колективний адресант». Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс постколоніальної епохи та його складники (колективний адресант↔текст↔адресат), а предметом – художні образи української поезії 1990-х років як виразники колективного адресанта «дев̓ятдесятників». Джерельною базою обрано віршовані твори сучасних українських поетів В. Виноградова, Р. Скиби, І. Павлюка, Л. Мельник, М. Кіяновської, Н. Нежданої, А. Дністрового, В. Балдинюк, С. Жадана, О. Галети, В. Махно, Д. Кубая, Н. Дички, О. Яковини, Н. Федорака, П. Михайлюк, П. Вольвача, А. Бондаря, І. Бондаря-Терещенка, О. Сливинського та ін., що уміщені в літературних часописах, журналах, газетах («Березіль», «Кальміус», «Сучасність», «Курʾєр Кривбасу», «Літературна Україна», «Тернопіль вечірній», «Дніпро», «Світо-вид», «Дзвін», «Дніпро», «Слово просвіти» «Слово і час», «Західний курʾєр», «Світ молоді», «Київ», «Українська культура», «Дивослово» та ін.), антологіях поезій («Іменник» (1997), «Девʾятдесятники» (1998), «Антологія нової української поезії» (1998), «Дивовид» (1997), «Антологія нової української поезії» (1998), «Боян-97», «Пастухи квітів» (1999), «Цех поетів» (1999) та ін.). Результатом наукового пошуку стало опрацювання концепції антропоцентричної природи поетичного тексту, в якому адресант і адресат складають інтерактивний комунікативний ланцюг, а художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками закодований у віршованій формі. Подано також характеристику стильових мовних ознак іміджу митців. Висновком є те, що кожна культурно-історична епоха витворює мікрообраз часу, виробляє власний спосіб художньо-образного осмислення і бачення світу. Українські поети покоління «1990» – це знакова спільнота письменників, що народилася орієнтовно в один час і має спільний життєвий досвід, і як наслідок – ідентичність способів рефлексії, спорідненість емоцій, проблем, зацікавлень. Ці автори характеризуються спільним досвідом так званого поколіннєвого переживання, що визначило їх подальше духовне зростання й формування свідомості. Молодіжна поетична група «1990» у своїх поетичних збірках нарешті позбулася комплексу меншовартості колоніальної нації, сформувала унікальну манеру письма, виступила проти так званого методу «соціалістичного реалізму» у літературі, зафіксувала протест проти офіціозу й ідеологічної заангажованості у художній словесності, утвердила гендерну рівність у поезії. Визначаємо лінгвоперсонологійні вияви колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття: сарказм, депресивний синдром, почасти мода на деконструкцію, колажність техніки, кліповість, фрагментарність бачення світу, стилістична какафонія, змішування жанрів, гіперболізм та цитатність мислення, антипоетичність, антиестетичність, іронічна позиція щодо усталених зворотів, синтез сучасного європейського світогляду з притаманними тільки українському менталітету способу сприйняття міфів, образів та метафор, гра з етноміфологемами українського віршування, етнототожніми елементами етнокультури, мовно-естетичний радикалізм, пародійність, гротескність, стилістчні варіації, семантично-деструктивні експерименти з усталеними поетизмами, фразеологізмами, відомими у національній і світовій культурі текстами, прецедентними іменами, деконструктивістська гра з узуально-«стертими» метафоричними образами з метою подолання тиражованості, автоматизму їх сприймання, знижена мова як масово-естетична реакція на нормотворчість, стандартність мови та пуризм, зорієнтованість на маси, тобто «середню» людину, без переваг та духовної вишколеності, кітчева естетика письма, уведення у поезію кліше мас-медіа-простору, ідеологізованих висловів тоталітарного режиму, які творчо модифікуються авторами шляхом іронізування та заперечення, нівелювання канонізованого сентиментального ставлення до історичних та релігійних істот, будь-яких авторитетів, розширення мовно-естетичних горизонтів поетичного слова (сленг, суржик, діалектизми), відчуження від соціальних інститутів, політики, панівних ідеалів та ідеологій, семантико-стилістичні мотиви самотності, порожнечі та спустошення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

ДУБЦОВА, Ольга. "ПЕРЦЕПТИВНІ ПРИЧИНИ КОМУНІКАТИВНИХ НЕВДАЧ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 67–74. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статі виявлено й описано комунікативні невдачі, спричинені перцептивними чинниками в межах інтерсуб’єктивної парадигми. Комунікативну невдачу розглянуто як нездатність суб’єктів інтеракції вивести інференцію або виведення хибної інференції в межах інтерсуб’єктного акту. Інтерсуб’єктний акт тлумачено як взаємодію, у межах якої вербальні/невербальні комунікативні дії комунікантів розглянуто як перцептивні стимули, що запускають паралельні свідомі/несвідомі інференційні процеси, які включають когніцію, волевиявлення й афект в ініціацію мотивованої комунікативної соціальної дії. Інференційний аналіз, застосований у дослідженні, надає інструментарій для відтворення інференційних процесів комунікантів та уможливлює врахування когнітивних, перцептивних, афективних і волевиявних аспектів взаємодії, що зумовлюють їхні цілеспрямовані мотивовані вербальні/невербальні комунікативні дії. Випадки комунікативних невдач, підданих інференційному аналізу, відібрані з американського кінодискурсу, представленого жанром ситуаційної комедії, який моделює живе спілкування. Ми доводимо, що комунікативні невдачі, спричинені перцептивними чинниками, можуть бути внутрішніми (психологічними та психофізіологічними) або зовнішніми (технічними) стосовно комунікантів. Психологічні причини комунікативних невдач пов’язані з фокусуванням уваги адресата на сутностях, які перебувають поза ситуацією комунікації, що заважає йому/їй брати активну участь у спілкуванні. Психофізіологічні причини комунікативних невдач є наслідком аномального психічного й/або фізичного стану адресанта або адресата, який унеможливлює їхню повноцінну участь у процесі комунікації. Технічні причини комунікативних невдач виникають через перешкоди в сенсорних каналах сприйняття інформації в процесі комунікативної взаємодії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Andreev, D. V., та D. V. Ivanchenko. "Особливості комунікаційних моделей взаємодії влади та громадянина в інформаційному суспільстві". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 98–110. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є дослідження проблемних питань формування нових форм та моделей комунікацій, які повинні збільшити якість і ефективність діалогу між громадянином та органами влади.Наукова новизна полягає в тому, що вперше на підставі історико-компаративного аналізу розглядається еволюційний процес формування комунікаційних моделей інформаційно-правових відносин органів державної влади та громадянина. Особлива увага в цьому процесі приділяється інституту засобів масової комунікації, які значно розширюють свою функції: від елементарної передачі інформації – до створення усталеного джерела формування громадської думки. Зазначений процес значно трансформується в умовах розвитку інформаційного суспільства, яке самореферентно формує нові запити громадянина та вимагає швидких, а головне – адекватних рішень органів державної влади на запити громади.Висновки. З урахуванням особливостей становлення інформаційного суспільства в Україні ми можемо констатувати: по-перше, існуюча в Україні модель комунікаційної взаємодії органів влади та суспільства потребує докорінного реформування, і її трансформація активно проходить тепер і буде здійснюватися в подальшому, адже сьогодні відбуваються незворотні процеси перетворення традиційних засобів масової інформації на новітні засоби масової комунікації, які ще кілька років тому вважалися привілеями еліт; по-друге, динаміка розширення сучасного простору комунікації влади та громади виражається в тенденціях, які мають забезпечити підвищення ефективності комунікаційної взаємодії, що призведе до: – підвищення показників національної конкурентоспроможності за рахунок розвитку людського потенціалу, а також розширення потенціалу індустрії масової інформації; – економічного зростання, результатом якого має стати поліпшення життєвого рівня населення, забезпечення прав і свобод людини, надання рівного якісного доступу до інформації, освіти тощо; – сприяння становленню відкритого інформаційного суспільства, яке гарантуватиме дотримання конституційних прав громадян щодо участі у суспільному житті, прийняття відповідних рішень органами влади;по-третє, аналіз механізмів покращення ефективності комунікаційного процесу взаємодії влади та нового інформаційного суспільства змушує нас системно розглянути різновид інформації, яку науковці нині поділяють на індивідуальну (адресну) та масову. Для останньої ми пропонуємо визначити три характерні ознаки:- має викликати інтерес більш-менш широких соціальних спільнот; - повинна мати свого адресата, тобто, незважаючи на характер поширення (на невизначену аудиторію), передбачати окреслену сферу розповсюдження; - розповсюдження масової інформації повинно відбуватися виключно сучасними інформаційно-технологічними засобами.Сучасна модель комунікаційної взаємодії розглядається як ієрархічна та контагіозна, адже в більшості демократичних суспільств саме забезпечення можливостей обміну інформацією на рівні кожного індивідууму зокрема та суспільства загалом набуває особливого значення, при цьому ідея комунікації полягає не в пропонуванні моделі політичної дії, а в аналізі суспільної ідеї у розумінні типового ідеалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Коляда, Еліна, та Анастасія Шнайдер. "РЕАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ НЕГАТИВНОЇ ВВІЧЛИВОСТІ В БРИТАНСЬКОМУ Й АМЕРИКАНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено особливості реалізації комунікативних стратегій і тактик негативної ввічливості в сучасному британському й американському політичному дискурсі. Негативна ввічливість являє собою детально розроблений набір комунікативних стратегій, спрямованих на демонстрацію визнання незалежності співрозмовника. Негативну ввічливість вважають основою шанобливої поведінки. Увага до обраної теми зумовлена тим, що ввічливість є невід’ємним елементом мовлення політичних діячів, що сприяє формуванню соціального іміджу політика. Стратегії й тактики негативної ввічливості є ефективними інструментами для регулювання процесів комунікації. Вони сприяють уникненню конфліктів, розвитку та підтримці гармонійних відносин між комунікативними партнерами. Матеріалом дослідження слугували тексти промов екс-президента США Дональда Трампа й колишньої прем’єр-міністра Великої Британії Терези Мей. Проаналізовано особливості реалізації трьох найбільш уживаних у рамках політичного дискурсу комунікативних стратегій негативної ввічливості: стратегії ухилення, стратегії вибачення та стратегії апелювання до норми. Комунікативні стратегії негативної ввічливості спрямовані на 1) дистанціювання співрозмовників, 2)демонстрацію визнання адресантом незалежності й особистісної автономії адресата, 3) переконання адресата увідсутності наміру в адресанта порушити його особистісні кордони, 4) мінімізацію тиску на адресата з боку адресанта. Стратегія ухилення реалізується за допомогою тактики обмеження власною оцінкою, тактики перепитування й тактики пом’якшення категоричності висловлення. Стратегія вибачення актуалізується тактикою визнання завданої шкоди та тактикою визнання небажання зашкодити. Стратегію апелювання до норми реалізовує тактика демонстрації загальноприйнятих правил і вимог, що регулюють поведінку членів соціуму. Виявлено, що Тереза Мей надає перевагу офіційно-діловому стилю мовлення, у той час як Дональд Трамп більше тяжіє до неформального стилю мовлення, що зумовлено низкою культурних, соціальних і ситуативних чинників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Мокляк, О. І. "КОМУНІКАТИВНО-СИТУАТИВНІ ПАРАМЕТРИ ВЖИВАННЯ АФЕКТОНІМІВ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 172–79. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-28.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз особливостей уживання афектонімів – звертань з іманентним позитивно-оцінним емоційним забарвленням на зразок квіточко, зіронько, коханий, такі номінації наділені певним магнетизмом, вони ніколи не залишаються поза увагою адресата. З-поміж усіх можливих звертань досліджувані одиниці вирізняються чи не найбільшим регулятивним потенціалом, їм притаманна яскраво виражена спрямованість на співрозмовника. Афектоніми впливають насамперед на чуттєву сферу адресата, яку за допомогою таких номінацій схиляють зазвичай у бік позитиву та вдоволення. У дослідженні представлено ядерні й периферійні ознаки функціювання ласкавих звертань у контексті аналізу основних компонентів комунікативного процесу, виокремлених свого часу Г. Лассвеллом та Р. Бреддоком. Афектоніми – це одиниці з виразним прагматичним зарядом, тож їх опис передбачає обов’язкове залучення таких комунікативно-ситуативних чинників уживання: хто говорить, кому, з якою метою, як саме, за яких умов і з яким ефектом? У цьому плані релевантною постає характеристика соціальних рис комунікантів, котрі послуговуються зазначеними номінаціями, їхніх інтенцій, способу, сфери використання ласкавих звертань і перлокутивного ефекту, який стимулюють досліджувані апелятиви. Відповідно до вказаних параметрів, особливості функціювання таких одиниць репрезентовано у вигляді опозицій, перша з яких розкриває ядерні ознаки, друга – периферійні: а) за кількістю комунікантів: характерні для міжособистісного спілкування – для групової, масової комунікації; б) за інтерперсональними стосунками співрозмовників: уживаються між близькими людьми (закоханими, подружніми парами, батьками й дітьми, родичами, друзями) – використовуються між знайомими, незнайомими; в) за стратегіями: реалізують кооперативну стратегію – кооперативно- конфронтативну, конфронтативну стратегії; г) за способом уживання: застосовуються безпосередньо – опосередковано; звертання до адресата постійно змінюються – за адресатом закріплюється певний афектонім з можливим варіюванням; д) за сферою спілкування: притаманні приватній комунікації – публічній; е) за ефектом: зумовлюють позитивний перлокутивний ефект – провокують негативний перлокутивний ефект.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Літвінова, В. О. "ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У КАНАЛАХ КОМУНІКАЦІЇ СУЧАСНИХ РОЗДРІБНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто сучасні трансформаційні тенденції у каналах маркетингових комунікації роздрібної торгівлі зі споживачем, які лежать в основі трансформаційних процесів в організації торгівлі. Доведено, що підґрунтям для цих процесів стали підвищення диджиталізації суспільства та кожного окремого індивіда, розширення впливу Інтернет-середовища на суспільство, диференціація каналів розподілу товарів кожного окремого рітейлера та наявність певних недоліків в існуючих формах торгівлі. Окрім того, свій вплив зробили зміни у поведінці споживача: у пріоритетах стали економія часу, комфортне здійснення покупок, тяжіння до персоніфікації обслуговування та небажання спілкуватися у процесі купівлі-продажу. Усе це стало стимулом для швидкого розвитку багатоканальних та крос-канальних комунікацій та поставило перед рітейлом нові горизонти, а саме впровадження так званої безшовної комунікації з клієнтами. Основою багатоканальної та крос-канальної комунікації для офлайн-торговців стали існуючи програми лояльності. Сайт в Інтернеті, адресна розсилка каталогів та акційних пропозицій на електронну пошту, смс-повідомлення – ось перші кроки сучасної української торгівлі у напрямі багатоканальних продаж. Треба відзначити, що такий спосіб комунікації є достатньо новим для нашої країни. Він потребує значної перебудови існуючих бізнес-процесів, суттєвих витрат на впровадження CRM- та ERP-систем, нових рішень для логістичних систем. Потрібно використовувати єдиний повний каталог товарів, доповнений засобами синхронізації і забезпечення якості даних. Зрозуміло, що така перебудова потребує суттєвих витрат. Але наявні приклади впровадження омніканальної комунікації свідчать про високу ефективність трансформації, яка досягається за рахунок збільшення обсягів продаж та економії на утриманні всіх каналів збуту. Трансформаційні процеси маркетингових каналів комунікації, на нашу думку, формують нову омніканальну форму торгівлі, яка поєднуватиме в собі як магазинні, так і немагазинні форми продажу товарів, інтегруючи та поєднуючи специфічні риси обох форм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Kalmykova, Larysa, Nataliia Kharchenko, Iryna Volzhentseva, Heorhii Kalmykov та Inna Mysan. "Актуалізація проблематики внутрішнього мовлення в психолінгвістиці комунікації: результати систематичного огляду і метааналізу". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 1 (8 листопада 2020): 83–148. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-83-148.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – розкрити роль та функції внутрішнього мовлення в комунікаційних процесах суб’єктів соціально й особистісно орієнтованого мовленнєвого спілкування; презентувати модель комунікативного акту, який доконується через внутрішнє мовлення адресантів та адресатів. Методи дослідження. В описаному дослідженні використано нову техніку як комплекс методів: (а) систематичний огляд оригінальних завершених незалежних опублікованих наукових досліджень, виконаних у проблематиці внутрішнього мовлення суб’єктів комунікації; (б) системний аналіз вибраних літературних джерел із застосуванням кількох його різновидів; (в) порівняння та співставлення отриманих даних за виділеними критеріями; (г) метааналіз (об’єднання результатів кількох досліджень методами статистики для перевірки гіпотези); (д) дослідницький синтез (моніторинг різноманітності наукових пошуків, пояснення різних досліджень та їх узагальнення за виокремленими критеріями). Результати. Запропоновано авторську методику дослідження означеної в назві статті проблеми. Установлено, що внутрішнє мовлення є смислоутворювальним компонентом генеративних процесів, які входять у комунікацію як її складові. Презентовано модель комунікативного процесу як двостороннього породжувального процесу, який містить експресивні й імпресивні мовленнєві компоненти і здійснюється за механізмами безпосереднього й опосередкованого прямого та зворотного зв’язку. Здійснене дослідження дозволило перевірити й підтримати висунуту гіпотезу і сформулювати правильне (на основі високого рівня узагальнення) наукове уявлення про смислоутворювальну роль внутрішнього мовлення в комунікації, про користь моделювання комунікативного процесу з урахуванням генеративного механізму для перевірки результатів та ідентифікації значущих для комунікації закономірностей функціонування внутрішнього мовлення, які випливають із багаточисельних розвідок, та для створення комунікаційних технологій і систем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Арешенкова, Олександра Юріївна. "Оцінювання адресата-споживача як вербальний засіб маніпулювання в рекламній комунікації". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 105–13. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.170.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано роль мовного маніпулювання в міжособистісній комунікації, виявлено подібність і відмінність між непрямими та маніпулятивними мовленнєвими актами, представлено основні маніпулятивні прийоми вербального впливу. Досліджено маніпулятивний мовний вплив у рекламі як успішний механізм модифікації свідомості потенційного покупця. Визначено статусну оцінку як один із найефективніших засобів прихованого впливу на адресата-споживача.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Полякова, Т. Л. "КОНЦЕПЦІЯ АДРЕСАТА В ЖАНРІ ТВІТТІНГ В АНГЛОМОВНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ". Науковий вісник ДДПУ імені Івана Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 14 (19 січня 2021): 152–56. http://dx.doi.org/10.24919/2663-6042.14.2020.223461.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Лазебна, Н. В. "ЛІНГВОСЕМІОТИЧНИЙ БАЗИС АНГЛОМОВНОГО ДИГІТАЛЬНОГО ДИСКУРСУ ТА ТЕКСТОПРОСТОРУ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 197–205. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-30.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються сучасні лінгвістичні погляди на співвідношення дискурсу до когнітивно-комунікативної діяльності. Здійснено аналіз зв’язку понятійних категорій, таких як дискурс, текст та англомовний дигітальний дискурс (АДД), який визначається як письмовий процес і результат взаємодії учасників комунікації, опосередкованої комп’ютерними технологіями, або тематично з ними співвіднесеними текстами на МП та їхнім лінгвосеміотичним базисом, режимами їх кодування – декодування у процесі комунікації «людина – людина», «людина – машина», «людина – машина – людина» та їхніх варіацій. Центральним поняттям дослідження є «англомовний дигітальний текстопростір» (АДТП), котрий визначається як письмовий результат взаємодії учасників АДД, відображений у текстах, які опосередковують комунікацію «людина – людина», «людина – машина», «людина – машина – людина» та їх варіацій. АДТП безпосередньо або опосередковано представлений лінгвосеміотичним базисом мов програмування (МП), англомовним базисом і прописаними режимами його кодування – декодування. Текст як похідна одиниця повідомлення передається під час мовленнєвого акту як самостійний об’єкт дослідження прагмалінгвістики. Тактики та стратегії подання інформації в АДД зосереджуються на увазі адресата до певної інформації та необхідним постає питання постановки чіткого завдання команд, їх детального прописування й ідентифікації алгоритмів для машин, однак мовне повідомлення людини має також вдосконалюватися лінгвальними засобами англійської мови. АДТП визначається взаємодією людини та машини. Отже, поняття «текст» виступає мовним відображенням наукової абстракції, типових властивостей різних комунікативних ситуацій, репрезентованих у межах АДД. АДТП є більш вдалим лінгвосеміотичним варіантом, утворюючи спеціальний «машинний код». Чіткий англомовний виклад інструкцій для користувачів МП, опис певних кодів об’єктно-орієнтованими МП та їх вербалізація засобами англійської мови свідчить про розширення меж такого інформаційного та технократичного простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Шкіцька, І. Ю. "ОМОВЛЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНОГО РЕАГУВАННЯ АДРЕСАТА НА МАНІПУЛЯЦІЮ ПОЗИТИВОМ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова розвідка присвячена дослідженню засобів омовлення невербальної реакції адресата на застосовану щодо нього маніпулятивну тактику підвищення значущості. Висвітлено труднощі, з якими стикається дослідник, вивчаючи невербальну реакцію на комунікативні стратегії та їх тактики. Показано переваги художнього дискурсу як матеріалу для вивчення невербальної комунікації. Виокремлено й описано три види невербального реагування на маніпулятивну тактику підвищення значущості співрозмовника: позитивне, нейтральне та негативне. Простежено зв’язок між предметом оцінки компліменту-маніпулеми й характером невербального реагування адресата на нього.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Levko, Oleksandr. "Прецедентні одиниці як засоби маніпуляції в українському релігійному медіадискурсі: психолінгвістичний вимір". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 2 (8 листопада 2020): 99–127. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-99-127.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження полягає у встановленні функцій прецедентних одиниць у сучасному релігійному медіадискурсі та визначенні їх маніпулятивного впливу на адресата комунікації. Дослідження проводилося на матеріалі інтерв’ю, аналітичних оглядів та відеозвернень, розміщених на релігійних інтернет-ресурсах “РІСУ”, “Релігія в Україні”, “Католицький оглядач”, “СПЖ”, офіційних сайтах УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналах за 2014-2018 рр. Методи дослідження. Для отримання достовірних результатів у дослідженні застосовано лінгвістичні та психолінгвістичні методи: контент-аналізу – для встановлення та кількісно-якісного аналізу фрагментів дискурсу, у яких апеляція до прецедентних феноменів відбувається з метою маніпулятивного впливу на адресата дискурсу, дискурс-аналізу – для виокремлення, класифікації та аналізу мовленнєвих тактик та дискурсивних прийомів, за допомогою яких реалізується мовленнєвий вплив на когнітивну та поведінкову сферу адресата дискурсу. Результати дослідження. Встановлено, що введення прецедентних одиниць є одним з інструментів прихованого маніпулятивного впливу на багатоконфесійну аудиторію (78.0% прецедентних одиниць). Цей вплив здійснюється завдяки апеляції адресанта до емоційно навантаженого прецедентного феномену з метою програмування емоційної реакції адресата та формування його поведінки стосовно представників інших конфесій та юрисдикцій. Сферами-джерелами прецедентних одиниць є “релігія”, “історія”, “політика і суспільство”, “художня література”. Визначено, що прецедентні імена і прецедентні висловлювання зазнають різних трансформацій у дискурсі, набуваючи у такий спосіб негативної оцінної семантики (19.0% прецедентних одиниць). До продуктивних типів трансформацій прецедентних одиниць належать вживання форми множини прецедентного імені (13.0%), усічення прецедентного імені (18.0%), заміна компонента прецедентного висловлювання або прецедентного імені (43.0%) та розширення прецедентного висловлювання або прецедентного імені (26.0%). Прецедентні одиниці, що мають маніпулятивний потенціал, вживаються з метою критики, висміювання, звинувачення, дискредитації опонентів через співвіднесення їх з прецедентними феноменами, особливо з історичними постатями, героями літературних творів і художніми фільмами. Встановлено, що апеляція до прецедентних феноменів поєднується з маніпулятивними прийомами звертання до ідеологічних міфологем, навішування ярликів та вживання емоційних гасел. Висновки. Сформульовано припущення, що релігійний міжконфесійний медіадискурс, засновуючись на полемічних засадах, що передбачають апологію власних поглядів та дискредитацію опонентів, набуває ознак маніпулятивного дискурсу. Окреслено подальші перспективи у дослідженні сприйняття й інтерпретації прецедентних одиниць адресатами дискурсу із залученням експериментальних психолінгвістичних методів та у напрацюванні засобів захисту від маніпулятивного впливу у міжконфесійному релігійному дискурсі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Prosalova, Vira. "Поетичний діалог Бориса Олійника з читачем і світом". Філологічний дискурс, № 9 (4 квітня 2019): 148–57. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виявлено діалогічну позицію Бориса Олійника, що була експлікована у віршах за допомогою звертань, присвят, розмовних інтонацій. Встановлено, що автор вступав у діалог із багатьма адресатами: Богом, усім світом, Європою, слов’янами, сербами, Україною, народом, учителями, друзями, рідними, однодумцями й опонентами. Найбільше віршів і щиросердних звірянь поет присвятив матері, яка змушена була після загибелі чоловіка в роки Другої світової війни сама виховувати сина. Відзначено внутрішній діалогізм художнього мислення автора, який вдавався до автокомунікації, щоб зважити свої життєві кроки, щоб не зійти з обраного шляху. Простежено відкритість громадянської позиції поета, готовність почути іншого: не лише однодумця, а й опонента. Встановлено, що категорія іншого як адресата та співрозмовника реалізована в його ліриці завдяки незлитості голосів усіх учасників поетичної комунікації. З’ясовано, що діалог для Бориса Олійника був формою пізнання світу і самого себе, виявлення своєї життєвої позиції. Введення у вірш «чужого» слова змушувало автора максимально експлікувати позицію адресанта, а прагнення бути почутим – висловлюватися зрозуміло і просто. Зроблено висновок про те, що поетичний текст Бориса Олійника присутній у соціально-духовному контексті нашої доби і знаходить собі все нових співрозмовників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

ПОЛІЩУК, Людмила, та Тетяна ПУШКАР. "МОВЛЕННЄВІ ТАКТИКИ І СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 151–57. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано стратегії ввічливості в політичному дискурсі. Увагу зосереджено на вивченні ввічливості в англомовному політичному дискурсі, що являє собою одну зі значущих комунікативних категорій, яка відіграє ключову роль у мовленнєвій взаємодії адресанта й адресата. У наукових дослідженнях лінгвістичну ввічливість репрезентують як соціальну норму, дотримання правил спілкування, максим спілкування, комунікативного етикету. Збереження «обличчя» – необхідна передумова продуктивного спілкування, яку має враховувати кожен член суспільства. Дослідники виокремлюють п’ятнадцять стратегій позитивної ввічливості, використовуваних задля зменшення комунікативної дистанції, усунення міжособистісних меж, досягнення взаєморозуміння, співробітництва й позитивного результату в спілкуванні, і десять стратегій негативної ввічливості, зорієнтованих на зменшення комунікативного тиску в спілкуванні, виявлення поваги до співрозмовника та його особистого простору. Предметом особливого наукового інтересу є механізми тактик і мовних засобів, використовуваних за реалізації стратегій негативної ввічливості в різноманітних дискурсах, зокрема політичному, провідною рисою якого є інституціональність. Саме остання зумовлює специфіку мовленнєвої взаємодії комунікантів і передбачає використання стратегій негативної ввічливості. Аналіз політичного дискурсу Дональда Трампа доводить, що ключову роль в організації гармонійної комунікації в цій дискурсивній практиці відіграє негативна ввічливість, представлена стратегіями, реалізованими відповідними тактиками: а) стратегія використання імпліцитних мовленнєвих актів – тактики ритуалізації імперативу; б) стратегія ухилення – тактики обмеження власною оцінкою, опосередкованого запиту інформації та припущення; в) стратегія субстантивації – тактики формалізації висловлення. Найпродуктивнішими засобами вербалізації стратегій і тактик негативної ввічливості в політичному дискурсі Дональда Трампа є граматичні (модальні дієслова, умовний стан, пасивний стан, звертання тощо). Серед синтаксичних засобів, що реалізують стратегії позитивної ввічливості, релевантні принципи пом’якшення: прагнення до порозуміння, підтвердження спільного погляду, емпатії, указівка на взаємність, включення учасників комунікації в дію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Ганжуров, Юрій Семенович. "Композиція книги у видавничій комунікації". Технологія і техніка друкарства, № 3(69) (10 листопада 2020): 87–98. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(69).2020.214231.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядаються роль й місце композиції у видавничій комунікації, основні форми структуризаціїї авторських оригіналів. Аналізуються особливості архітектоніки видання залежно від функціонального призначення та читацької адреси книги. Викладаються принципові засади організації фактичного матеріалу на рівні композиційної структуризації видавничих оригінал-макетів. Пропонується формула визначення інформаційної місткості тексту як основи оцінки релевантності контенту, його відповідності редакторським вимогам щодо якості фактичного матеріалу в частині його доцільності та повноти. Розкриваються фахова сутність композиції видання та її відмінності від композиції авторських оригіналів. Подано типологічні характеристики апарату книги як важливої складової композиції та видавничої комунікації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

ЩЕРБАК, Олена. "ТИПИ ТА ВИДИ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ КІНОДИСКУРСІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 260–67. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.35.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі розрізнення типів і видів комунікативного впливу з опертям на тексти публіцистичного кінодискурсу. Розглянуто витоки та сучасний стан наукового пояснення комунікативного впливу, окреслено дискусійні положення в його студіюваннях; запропоновано дефінувати його як дію адресанта комунікації, учинену з одночасним використанням інструментів лінгвістичної та низки нелінгвістичних семіотичних систем із метою змінити чи фундаменталізувати наявні локальні та глобальні раціо- й емоціопрограми адресата. З огляду на наявність чималої кількості класифікацій та розбіжностей у них, у встановленні різновидів комунікативного впливу рекомендовано спиратися на принцип біологічної систематики К. Ліннея й розмежовувати типи (переконування, навіювання (сугестія), маніпулювання) та види (пряме переконування, прихована сугестія, вербальне маніпулювання тощо) комунікативного впливу залежно від широти репрезентації механізму його дії. У межах статті деталізовано такі види комунікативного впливу, як вербальне та невербальне переконування, вербальна та невербальна сугестія, вербальне та невербальне маніпулювання. Помічено, що вербальне переконування в текстах публіцистичного кінодискурсу актуалізують за допомогою числівників на позначення дати історичних подій, а також різних онімів, насамперед антропонімів і топонімів. Невербальне переконування характерне для відеофрагментів документальної хроніки, що унаочнюють вербальний ряд. Вербальну сугестію виражають за допомогою різного роду лексем і тропів, співвідносних з інструментами нейролінгвістичних процесів упущення, узагальнення та викривлення. Невербальна сугестія має місце в кадрах, де невербальна поведінка їх учасників семантично збігається з емоційним навантаженням вербального ряду. Для вербальної маніпуляції найчастіше в публіцистичному кінодискурсі використовують оцінні лексеми, а для невербальної – кадри та сцени за участю героїв, невербальна поведінка яких не збігається з вербальними коментарями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ковальчук, Людмила. "ПОЛІТОПІКАЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР РЕКОНТЕКСТУАЛІЗАЦІЇ ПРЕДМЕТА ДУМКИ МОВЦЯ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 51–57. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено особливості реконтекстуалізації предмета думки мовця, зумовленої політопікальністю комунікації. Комунікативну інтеракцію за наявності перманентного предмета думки мовця визначено як монотопікальну. Керуючись комунікативною ініціативою, мовець детермінує топікальне поле для реалізації таких мовленнєвих ходів комунікативних партнерів. Динамічна природа контекстуальних моделей передбачає постійні модифікації в процесі мовленнєвої взаємодії між комунікантами. Функційну переорієнтацію предмета думки мовця, яку супроводжують якісна та кількісна перебудови в структурі контекстуальних моделей, схарактеризовано як реконтекстуалізацію. Установлено, що флуктуативність предмета думки мовця, тобто співіснування двох або більше предметів думки мовця, засвідчує політопікальність комунікації. Мовленнєві ходи комунікативних партнерів, будучи часто не пов’язаними між собою під час інтродукції нового предмета думки мовця, формують потенційне політопікальне поле комунікативної взаємодії. Розкрито, що динамічна політопікальна інтеракція характеризується трансформацією ініціального предмета думки мовця в потенційні, зміною контекстуальних моделей комунікантів, появою нових перспектив на предмет обговорення, тобто реперспективацією, що часто має непередбачуваний і конфліктний характер. Окреслено чинники, що в сукупності спричиняють політопікальність комунікації: епістемічний фактор (наявність інтелектуальної дистанції), афективний фактор (наявність психологічної дистанції), фактор перерозподілу комунікативних ролей (перехід комунікативної ініціативи від мовця до адресата) та фактор стороннього реципієнта, який змінює свій статус на активного реагента. Звернуто увагу на вербальні й невербальні засоби експлікації політопікальності, що сигналізують про перспективну переорієнтацію предмета думки мовця в ході комунікативної взаємодії, «нашарування» перспектив комунікативних партнерів на предмет їх обговорення та, як наслідок, засвідчують мультиперспективність комунікативного процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

АНДРУШЕНКО, Олена. "ТЕОРІЯ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ДИСКУРСУ – НОВІТНІЙ НАПРЯМ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ РЕЧЕННЯ В КОРПУСАХ ТЕКСТІВ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 11–18. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено сучасні концепції вивчення інформаційної структури (ІС) речення та можливість їх застосування під час дослідження електронних синхронійних і діахронійних корпусів текстів. Висвітлено методи й методики для розробки автоматичного алгоритму аналізу ієрархії типів інформації в дискурсі – даної й нової – з урахуванням декількох типів контекстів, а також аналізу речень з урахуванням альтернатив та істинності суджень. Доведено, що розмежування даної та нової інформації пов’язано з учасниками ситуації: адресантом та адресатом, а формування висловлень залежить від спільних знань учасників процесу комунікації та їхніх ставлень. Увагу приділено теорії репрезентації дискурсу, у якій представлені механізми, призначені для інтерпретації тексту та збереження його змісту. Розроблений інструмент пошуку інформації має містити окремий файл, у якому зберігаються записи про всіх індивідів, події тощо (дискурс-референтів), згаданих попередньо в тексті, а також запис того, що говориться про кожного з індивідів. Основною метою за аналізу даності є відстеження всіх дискурс-референтів (ДР). Так будується репрезентаційна структура (РС), яку ментально представляє адресант. Виявлено, що такий підхід вимагає врахування двох аспектів: сфери референтів і низки критеріїв побудови структури репрезентації, що сприяє декодуванню інформації. На підставі положень теорії репрезентації дискурсу відстежено такі основні типи контекстів: контекст дискурсу (той, у якому наявні попередньо згадані ДР), енциклопедичний (може містити слова ‘the king’, ‘God’ тощо), ситуативний контекст і контекст-сценарій (який випливає з узагальнень, як-от “All planes have pilots”). Ураховуючи окреслені типи контекстів, усю текстову інформацію можна визначати як дану (неспецифіковану), дану-активовану, дану-неактивовану, доступну, ситуативно доступну, передбачувану, загальну, нову (неконкретизовану). Описаний підхід, використаний для аналізу пам’яток, допомагає алгоритмізувати інформацію про елементи речення в різних корпусах текстів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Назарець, Віталій Миколайович. "Жанрові форми адресованої лірики Лесі Українки". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 9 (30 червня 2017): 82–90. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v9i0.1074.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються дискусійні питання жанрової природи лірики, систематизуються та узагальнюються генологічні концепції лірики, розроблені літературознавцями ХХ століття. Адресована лірика розглядається як метажанровое утворення, що вбирає до себе поетичні жанри з підкресленою адресною настановою, інакше кажучи – жанри, в яких предметом зображення виступає комунікація із внутрішньотекстовим адресатом. Аналізуються жанрові форми адресованої лірики (послання, присвята і віршований лист), їхня типологія та поетика.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Kotsur, Vitalii, Iryna Vilchynska та Lesya Kotsur. "Актуалізація суспільно-політичної лексики в побутовому дискурсі суб’єктів комунікації". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 2 (8 листопада 2020): 82–98. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-82-98.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – представити результати дослідження актуалізації нових суспільно-політичних лексичних одиниць, зокрема оказіоналізмів, та їх впливу на ментально-інтенційну організацію висловлювань суб’єктів комунікації з проекцією на психолінгвістичні особливості вербальної взаємодії на приватно-побутовому рівні, зокрема в соціальних мережах. Методи та методики. Досягнення мети дослідження реалізувалося за допомогою використання комплексу загальнонаукових та психолінгвістичних методів (спостереження, запис, транскрибування та аналіз діалогів і висловлювань у соціальних мережах, узагальнення отриманих результатів), а також дискурсивного та інтент-аналізу. Результати дослідження. У процесі інтент-аналізу актуалізації оказіоналізмів у побутовому дискурсі встановлено, що особливістю їх використання є відсутність відкритого наміру спонукати адресата до конкретних дій. Основне завдання співрозмовників – змінити установки опонента за рахунок знецінення, приниження чи висміювання його позиції чи висловлювання. Часто використовуються з метою тролінгу і флейму, розрахованих на емоційну реакцію, розпалювання конфронтації та підключення до дискусії необмеженої кількості співрозмовників. Автор провокаційного посту, репліки або коментаря в інтернеті не стільки звертається до своїх опонентів, скільки формує інформаційний посил для можливих віртуальних співрозмовників. Відсутність безпосереднього контакту вносить елемент дисоціації, віддалення на таку значну відстань, за якої можна не контролювати емоції, що провокує надмірну інтенсифікацію мовної виразності, зокрема пейоративну конотацію висловлювань. З цією метою часто використовуються оказіоналізми як інгерентно експресивні слова, а також обсценізми тощо, а звичні набувають адгерентної експресивності. Висновки. Суспільно-політичні оказіоналізми відграють роль спеціальних “мовних засобів”, за допомогою яких відбувається повідомлення та реалізується його прагматичний аспект. Більшість з них виникли і активно циркулюють у соціальних мережах, що має важливе значення у формуванні не тільки сучасної лексики та дискурсивного простору, а й нових психолінгвістичних особливостей комунікування. Тому дослідження новотворів, їх функціонування у побутовому дискурсі розширює уявлення про ментально-когнітивні та інтенційні особливості опосередкованого суспільно-політичним контекстом спілкування в соціальних мережах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Литвинова, Світлана Григорівна. "Віртуальні предметні спільноти як засіб управління нормативно-методичним забезпеченням діяльності вчителя ЗНЗ". Theory and methods of e-learning 3 (10 лютого 2014): 162–66. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.334.

Повний текст джерела

Анотація:

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’являються нові форми і програмні сервіси для зберігання та управління даними. В останні роки багато робиться для того, щоб використати досвід обміну знаннями і залучити учнів, студентів, вчителів та викладачів до участі в житті реальних предметних спільнот, де у рамках окремої спільноти усі учасники можуть обмінюватися повідомленнями, текстовими документами, відео та аудіо файлами, а також знаннями, які вони можуть використати у своїй діяльності.Актуальність дослідження обумовлена тим, що «Концепція Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» визначає фундаментальну природничо-математичну освіту однією з основних факторів розвитку особистості, і потребує оновлення її змісту з урахуванням суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки та виробництва, запровадження сучасних методів навчання, поліпшення якості підготовки та видання навчально-методичної літератури, удосконалення механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності [5].Систематичне використання ІКТ під час навчання предметів природничо-математичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах спонукає вчителів до постійного і систематичного створення власних презентацій до окремих тем уроків, тестів, пошуку відео і аудіо фрагментів дослідів тощо. Виникає проблема збереження навчальних матеріалів їх оцінювання, обміну з колегами, використання під час атестації, конкурсів. Виникає потреба у створенні і розвитку динамічних віртуальних предметних спільнот.Наукові пошуки питання обумовлені широким використанням мережі Інтернет, як комунікаційного середовища з широким комунікаційним потенціалом. У зарубіжній науковій літературі дослідження віртуальних спільнот мають, в основному, описовий характер і орієнтовані на вирішення наступних завдань: формування визначення поняття «віртуальна спільнота» (А. Денніс, К. Рідінгз, Б. Уеллман, К. Фігалло, С. Хільц та ін.), розробку класифікації віртуальних спільнот (К. Портер, У. Долакіа, М. Вірнош, К. Джонс, С. Рафаелі, С. Кришнамерти, Л. Коміто, У. Маркус, Р. Багоззі, Б. Батлер, Дж. Прііс, А. Армстронг та ін.), визначення структурних властивостей віртуальних спільнот (К. Фігалло, К. Портер, К. Джонс, С. Кришнамерти, А. Бленкард, С. Харрісон та ін.), педагогічний підхід до вивчення віртуальних спільнот (Є. Д. Патаракін). Розвиток віртуальних спільнот розкрито у працях таких науковців, як: В. Ю. Биков, Р. О. Голощук, М. І. Жалдак, Н. Т. Задорожна, В. М. Кухаренко, І. Д. Малицька, Н. В. Морзе, В. В. Осадчий, С. А. Раков, О. М. Самойленко (Україна), О. О. Андрєєв, Є. Д. Патаракін, Є. С. Полат, А. В. Хуторський, Н. С. Чураєва (Росія), С. Віркус (Великобританія), Д. Боуден (США) та інших.Нові можливості, які відкриваються перед навчанням, пов’язані з розвитком «цифрової пам’яті». Це не тільки збереження даних, але і наявність сервісів, які полегшують можливість індивідуального та колективного їх використання.З розвитком мережі ми переходимо від індивідуального програмного забезпечення до мережних програм та управлінню колективною пам’яттю. Прикладом колективної пам’яті може слугувати Всесвітня глобальна павутина (World Wide Web), в якій усі ресурси зберігаються по універсальних адресах URL. «Цифрова пам’ять» не тільки вбудовується в усі об’єкти мережної культури але поступово вбирає в себе матеріали архіві, музеїв, бібліотек та дослідних інститутів, зазначає Є. Д. Патаракін [4, с. 18]Усі ці новітні підходи щодо «цифрової» і колективної пам’яті останнім часом реалізуються у різних віртуальних спільнотах, особливо у тих, які формуються і підтримуються освітянами.Втіленням інформаційної епохи сьогодні стала глобальна мережа Інтернет як ключова інформаційна технологія і універсальний засіб вільної комунікації в освіті. Досягнення у сфері ІКТ є підґрунтям для створення нової форми педагогічної комунікації, яка отримала назву віртуальних предметних спільнот.Важливим фактором у дослідженні віртуальних предметних спільнот є формування основних понять. Переклад англійських аналогів virtual community, online community, online group узагальнено у понятті «віртуальна спільнота».Спільнота – мала група або велика соціальна група людей, які активно спілкуються між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми [4, с. 22-23].Спільнота – це група людей, які мають спільні інтереси, прагнення та цілі [8].Спільнота – це група людей які взаємодіють між собою, живуть у деякій близькості (просторі, часі, відносинах) [1].Віртуальна спільнота – соціальне об’єднання, яке виростає з мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення досить довго і по-людськи, для того, щоб сформувати мережу особистих відношень у кіберпросторі. [4, с. 8]. У середині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється на основі електронної розсилки повідомлень, списку новин, дошки оголошень або віртуальних сайтів тощо. Всі заохочення взаємодії, іноді фокусуються навколо особливого інтересу, а іноді і просто спілкуванні.Віртуальна спільнота – це сукупність індивідів, об’єднаних спільними інтересами, цілями та звичаями, тривала взаємодія яких повністю, або у крайньому випадку, частково здійснюється засобами Інтернету і регулюється специфічними для нього засобами комунікації протоколами і нормами [6] .Всередині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється у вигляді обміну професійними даними і відомостями.Віртуальна предметна спільнота  це об’єднання вчителів-предметників, яке виростає з мережі, має спільні інтереси, прагнення та цілі, активно спілкується між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми.У співробітництві з НАПН України компанією «Майкрософт Україна» було започатковано мережу «Партнерство в навчанні» [3], яка надає більше можливостей освітянам дізнатися про новітні ІКТ з метою покращання якості навчання. Призначення мережі – створювати професійні віртуальні спільноти, спільно працювати над розробкою уроків, навчальних і методичних матеріалів, обмін досвідом та ідеями, про що зазначає І. Д. Малицька [7].Розвиток та інтегрування ІКТ у системах освіти зарубіжних країн та України є одним з пріоритетних напрямів, тому у мережі «Партнерство в навчанні» було започатковано шість віртуальних предметних спільнот природничо-математичного циклу природничо-математичного циклу: математика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/mathematics), фізика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/physics), хімія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/chemistry), біологія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/biology_b), географія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/geography), інформатика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/informatic).Мета створення предметних спільнот: стійкий інноваційний розвиток та навчально-методичне забезпечення природничо-математичної освіти.Характерні особливості віртуальної предметної спільноти: 1) відсутність бар’єрів комунікації як психологічних, так і географічних; 2) інтерактивний характер взаємодії членів, які можуть ефективно обмінюватися корисною і цікавою інформацією; 3) можливість самопрезентації і самореалізації вчителів-предметників; 4) неформальна структура он-лайн спілкування; 5) структурований банк навчально-методичних матеріалів.Повідомлення, які розміщуються у спільноті можна розділити на п’ять основних груп:статичні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації. Наприклад, статті, книги, фото тощо;динамічні без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, обміну думками. Наприклад, електронна пошта, списки розсилки, форуми, чати;динамічні з постійною адресою. Прикладами можуть слугувати блоги, wiki-wiki;інтерактивні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації (статті, книги, нормативні документи, розробки уроків, презентації, фото тощо) які формуються на засадах інтенсивного колективного використання, обговорення та поліпшення;он-лайн без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, презентації, обміну думками в режимі реального часу. Наприклад, Adobe Acrobat Connect; COMDI; Dimdim; BigBlueButton, WiZiQ, V-class.ru, Glance Networks (англ.); IBM Lotus Sametime; InterCall (англ.); Microsoft Office Live Meeting; WebEx (англ.); WebTrain (англ.) тощо [2].Структура предметної спільноти включає наступні компоненти: оголошення, дискусії, події, посилання, спільні документи, відео матеріали, презентації, розробки уроків, фото матеріали, методичне забезпечення.Залучення вчителів до предметних спільнот здійснено за такими напрямками: електронна розсилка посилань з адресою предметних спільнот на електронні скриньки загальноосвітніх навчальних закладів; проведення он-лайн навчальних семінарів для вчителів-предметників; презентація предметних спільнот на науково-практичних семінарах та конференціях.Наповнення нормативно-методичних сховищ спільнот здійснено вчителями-предметниками, координаторами спільнот та методистами. Нормативно-методичні документи регламентують діяльність вчителя та включають інструкції (з техніки безпеки, протипожежної безпеки, безпека під час проведення екскурсій, лабораторних робіт тощо), навчальні плани, методичні рекомендації (щодо викладання предметів, проведення Всеукраїнських олімпіад), листи МОНмолодьспорт України, листи місцевих органів управління (ГУОН м. Києва, обласні управління освіти тощо), листи інститутів підвищення кваліфікації (графіки проходження курсів підвищення кваліфікації) тощо.Таким чином, створення та наповнення інформаційних сховищ віртуальних предметних спільнот слугує засобом управління нормативно-меточним забезпеченням діяльності вчителя-предметника загальноосвітнього навчального закладу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Карп, Марта, та Вікторія Мільчановська. "ПАРАГРАФЕМНІ ЗАСОБИ У КРЕАТИВНОМУ БЛОКНОТІ КЕРІ СМІТ ЗНИЩ ЦЕЙ ЩОДЕННИК: СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 194–201. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-41.

Повний текст джерела

Анотація:

Ефективність будь-яких комунікаційних контактів визначається не тільки тим, на скільки зрозумілі співрозмовнику слова та інші елементи вербальної комунікації, а й умінням правильно інтерпретувати візуальну інформацію. Параграфемні засоби все впевненіше завойовують авторські тексти, підкреслюючи у такий спосіб несхожість, незвичність і індивідуальність образу автора у продукованому тексті. Правильне поєднання параграфемного, вербального та іконічного кодів здійснює сильний прагматичний вплив на адресата. У статті проаналізовано креативний блокнот Кері Сміт WRECK THIS JOURNAL англійською мовою та його версію ЗНИЩ ЦЕЙ ЩОДЕННИК українською мовою. Визначено та описано параграфемні засоби у тексті креативного блокнота, їхню класифікацію та функції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Онкович, Артем, та Сніжана Кузьма. "КОМПЕТЕНТНОСТНООРІЄНТОВАНА МАСОВОКОМУНІКАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВСЬКИХ СТРУКТУР ЩОДО ПЕНСІОНЕРІВ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 256–61. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-58.

Повний текст джерела

Анотація:

Масові комунікації є особливою формою соціального регулювання, при чому вони можуть виступати в значній кількості форматів: від широких інформаційних кампаній до вузькотаргетованих повідомлень; від банального маніпулювання масами до просвітницької діяльності, в т.ч. щодо реформ чи нових послуг, зокрема в банківській сфері. ЗМК, у такій ситуації, знаходяться у двозначній ситуації: інтерес у власних прибутках від рекламної діяльності банківських структур (капіталістичний модус) та, з іншого боку, служіння інтересам суспільства, зокрема найнезабезпеченішим його верствам, якими, на жаль, є люди похилого віку (соціалістичний модус). В поданій статті ми спробуємо описати ситуацію на медіаринку щодо рекламно-інформаційної діяльності банківського сегменту України, адресатом якої є пенсіонери.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Бельмаз, Я. М., та І. С. Сергєєва. "ІНСТРУМЕНТИ ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗВО". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 3–4. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Ефективність традиційного авторитарного стилю в спілкуванні зі студентами різко знижується з приходом покоління Z до університетів, що призводить до цілої низки негативних наслідків, від зниження якості навчання до зміни напрямку та навчального закладу студентами. Разом із тим, викладацька спільнота не завжди володіє навичками конструктивного спілкування, що постають ефективною альтернативою застарілим інструментам, таким як загрози, шантаж, приниження. Мета статті – проаналізувати та продемонструвати викладачам іноземних мов педагогічних вищих навчальних закладів ефективні засоби конструктивної комунікації, що дозволять покращити якість їх професійної діяльності та підвисити конкурентоспроможність вітчизняної системи педагогічної освіти. У статті розглянуто 5 інструментів конструктивної комунікації та наведено конкретні приклади їх застосування на заняттях з іноземної мови у вищому навчальному закладі педагогічного спрямування. Ненасильницьке спілкування (формулювання висловлення від першої особи, експліцитне вираження емоцій, потреб та вимог), Я-повідомлення (формулювання висловлення від першої особи) являють собою конструктивну альтернативу оціночним судженням та є інструментами, що дозволяють надавати ефективний та неконфліктний зворотній зв’язок студентам, віддавати вказівки у максимально прийнятній для адресатів формі. Постановка цілей за SMART запропонована як модель, що легко інтегрується до ненасильницького спілкування, і дозволяє якісно формулювати навчальні цілі. Позитивне обрамлення та точна похвала містять конкретні рекомендації щодо типових проблемних зон у наданні зворотного зв’язку та націлені на встановлення та утримання сильної позиції викладача, стимулювання бажаних типів поведінки студентів, мінімізації конфліктів у ході навчальної діяльності. З метою максимального підвищення практичної цінності дослідження, усі комунікативні інструменти розглянуто на прикладах 6 типових робочих ситуацій, що виникають у процесі вивчення іноземних мов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Іщук, А. А. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛОМОВНОГО ТУРИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 99–104. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються функціональні особливості англомовного туристичного дискурсу як видом соціальної комунікації, що досліджується як спеціалізований дискурс. Актуальність дослідження зумовлена розвитком туристичної індустрії й формування мови туризму як окремого виду дискурсу. Аналіз англомовних туристичних текстів (брошури, рекламні повідомлення, діджитальна реклама тощо) показує використання різних мовних засобів відповідно до мети, поставленої перед повідомленням. Це дає змогу визначити функції мови туризму, серед яких є основні та вторинні. Автор користується термінологією Р. Якобсона для деталізації функціональних особливостей мови туризму. Підкреслюється первинність інформативної та спонукальної функції туристичного дискурсу. Інформативна функція характеризується такими ознаками, як енциклопедичність, популяризація, полікодовість та оцінність. Маючи тісний зв’язок зі значенням повідомлення, інформативна функція є визначальною під час комунікації (підкреслюється комунікативний аспект впливу на адресата). Спонукальна функція втілює значення туристичного дискурсу як мови соціального контролю. Вторинні функції – емотивна, фатична, метамовна й естетична – підтримують ефективне використання основних функцій. Зазначається, що в текстах туристичної спрямованості важливу роль відіграють невербальні елементи (картинки, музика, образи тощо), однак першочерговим інструментарієм інформативної та спонукальної функцій усе ж є мовні засоби. В англомовних текстах, відібраних для аналізу, відзначається часте використання теперішнього часу, спонукання до дії завдяки імперативним конструкціям. Форма тексту часто має описовий характер. Характерним для туристичного дискурсу є використання великої кількості прикметників, які часто вживаються в найвищому ступені порівняння. У ході дослідження основними функціональними характеристиками туристичного дискурсу проголошуються інформативність, оцінність, спонукальність і переконливість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Ruban , Yu H. "Комунікація в сучасному публічному просторі та зміни в публічному управлінні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 130–39. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено пошуку шляхів формування довіри до влади як важливої передумови стабільності і сталого розвитку України. Метою статті є виявлення можливостей для подолання структурної проблеми недовіри до влади в умовах нової комунікаційної ситуації, коли виробництво знання вже не може бути зосередженим в рамках певних груп, формування яких забезпечується владою шляхом присвоєння компетентностей. Нова ситуація виникла завдяки широкому доступу до комунікаційних можливостей проявлення людини, і попри всю проблемність такої демократизації виробництва знання владі необхідно знайти відповідь на це проявлення, аби мінімізувати ризик насильства. Для цього потрібно змінити форми представлення влади у публічному просторі. Наукова новизна результатів дослідження полягає у розкритті можливостей політичної філософії Ханни Арендт для вирішення проблеми довіри і переходу до сталого розвитку. Влада розглядається як довіра, сформована у публічному просторі, а управління спрямовується на підтримку починання і дію. На основі такого змісту понять пропонуються зміни, що посилюють роль публічного управління у формуванні довіри і реалізації нового розуміння влади. Висновки. Невирішеність проблеми довіри створює значні перешкоди для уникнення ризиків кризового розвитку, тому радикальна пропозиція нового політико-філософського мислення про публічний простір, владу і управління заслуговує на розгляд. Наростання проблем демократичної політики буде і далі привертати інтерес до проблем забезпечення реальної участі конкретної людини у прийнятті рішень. Таке посилення участі потребує оновлення розуміння самого поняття держави, яке стало ключовим у мові і практиці політики. Держава і управління потребують нового змісту, і його формування важливе для пошуку вирішення проблеми переходу України до сталого розвитку. Такий перехід можливий на шляхах нового починання, як це траплялося в минулому. Управління може відіграти помітну роль у такому починанні, для цього потрібно активізувати його роль як комунікатора і адресата, зокрема в ході тих процесів демократизації, що впливають на виробництво знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Бугайова, Оксана. "СПЕЦИФІКА ВЖИВАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ У ТЕКСТАХ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ". Society. Document. Communication, № 7 (19 листопада 2019): 93–108. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-93-108.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено закономірності вибору дієслів і їх граматичних форм як своєрідних мовних сигналів-інструментів, які рекламісти застосовують, щоб здійснювати прогнозований вплив на реципієнта. У процесі дослідження застосовано такі методи: метод аналізу та синтезу – на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі морфологічні одиниці та групування їх за певними ознаками; метод квантитативного аналізу – задля визначення частотності використання дієслів і їх граматичних форм в українському соціорекламному тексті; функційний метод – при з’ясуванні прагматичної ролі дієслів у рекламній комунікації соціального спрямування. Зроблено висновки, що в текстах соціальної реклами дієслово поряд з іменником посідає центральну позицію. Дієслова відіграють важливу роль у розкритті змісту рекламного тексту: сам набір дієслів формує значеннєву схему соціальної реклами, а наявність видо-часових форм вербалізує послідовність дій. У соціорекламних текстах частотними є дієслова в дійсному та наказовому способах, рідко використовують дієслова умовного способу через семантику умовності та невпевненості, що суперечить меті соціальної реклами – активно впливати на поведінку адресата. Щодо часових форм, то в рекламній комунікації переважно застосовують дієслова в теперішньому часі, менше – у майбутньому; майже не використовують дієслова в минулому часі, що зумовлено специфікою реклами як жанру – визначати поведінку реципієнта на сьогодні та програмувати на майбутнє. У межах одного рекламного тексту можуть уживати дієслова в одній граматичній формі (способу, часу, виду) або в різних, що залежить від комунікативного завдання висловлення: зокрема, застосування дієслів лише дійсного способу є засобом імпліцитного, м’якого впливу на реципієнта через аргументування, мовне моделювання бажаної або небажаної ситуації; використання дієслів лише наказового способу насичує текст семантикою безапеляційного спонукання до окреслених дій; поєднання дієслів дійсного та наказового способу в одному рекламному тексті створює ефект емоційного контрасту: інформування чи пояснення змінює категоричний наказ і сприяє транспозиції дієслів дійсного способу у сферу імператива та навпаки. Крім того, обсяг рекламного тексту теж впливає на вибір граматичних форм: що об’ємніший текст, то більше дієслів дійсного способу, менший – переважають дієслова наказового способу. Перспективи досліджень убачаємо в подальшому вивченні частин мови як знаків мовної свідомості – складників прагматичної ситуації в соціорекламній комунікації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Fodor, K. Yo. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 280–89. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-280-289.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано сутність і визначено основні складові комунікативного процесу. Конкретизовано умови спілкування. Резюмовано, що в процесі комунікативної взаємодії комуніканти використовують сукупність мовних засобів для організації обміну повідомленнями під час вербальної взаємодії (спілкування, комунікації), що має назву вербальний (мовний) код. Користування мовним кодом вимагає від комунікантів навичок володіння різними видами мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання) і говоріння, які застосовують в усному спілкуванні, та читання і письмо – у писемній комунікації. Розкрито сутність способів поводження з комунікативним партнером (співробітництво, партнерство, домінування, маніпуляція, конфлікт). Акцентовано увагу на доцільності використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх бакалаврів іноземної мови, як оптимального навчального середовища для опануванням студентами вміннями і навичками організації ефективного комунікативного процесу. Встановлено, що комунікативний акт – це концептуально і структурно організована комунікативна діяльність у межах вербального контакту мовців, в якому предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію. Конкретизовано актуальність застосування в процесі фахової підготовки майбутніх філологів інтерактивних педагогічних технологій з використанням змодельованих ситуацій (фрагментів об’єктивно існуючої реальності, частиною якої може бути і вербальна дія), в яких студенти набуватимуть практичного досвіду організації оптимальної комунікативної взаємодії. З’ясовано, що для участі в таких ситуаціях студенти повинні активізувати не тільки мовленнєву, а й мисленнєву діяльність. Проаналізовано змістове наповнення категорії «дискурс» – вербалізовано ї мовленнєво-мисленнєвої діяльності комунікантів у межах вербального контакту, пов’язаного з пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем (адресантом) та осмисленням його мовної картини світу слухачем (адресатом).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Івацко, Тетяна. "КОМУНІКАТИВНІ НАВИЧКИ ПУБЛІЧНОГО КЕРІВНИКА ДЛЯ ПОБУДОВИ ДІАЛОГУ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 125–35. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-125-135.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто комунікативні навички керівника освіти для по- будови діалогу та цілеспрямованого формування нової генерації сучасного керівника. З’ясовано, що професійна компетентність публічного керівника є спеціально підготовленим глибинним процесом обміну смислами, під час яко- го відбуваються якісні зміни в стосунках між учасниками в умовах демокра- тичного розвитку суспільства. Встановлено, що у цьому контексті необхідним стає цілеспрямоване формування комунікативних умінь в умовах проведення діалогу як в організації внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків в умовах нової ге- нерації професіоналів, які мають адекватно реагувати на суспільні виклики, впроваджувати та продукувати ідеї в умовах використання налагодження вза- ємин із громадськістю, ефективно транслювати соціальні й культурні цінно- сті, мати уміння ведення переговорів та ділового спілкування, обміну базови- ми суспільними цінностями та комунікації з масовим адресатом. Досліджено, що важливою умовою ефективності роботи фахівця з пу- блічного управління є врахування гендерної складової під час розгляду кон- фліктів у середовищі організації, уникнення гендерних стереотипів та фор- мування гендерної чутливості своєї та колег. Таке врахування відповідатиме вагомому кроку у побудові європейського освітнього простору та зменшен- ню рівня конфліктності в колективі; зазначено шляхи впровадження освіт- ньої програми “Базові навички медіатора в закладі освіті та громаді”, яка успішно апробована з 2015 року. Обґрунтовано, що комунікативні навички керівника освіти для побудови діалогу набувають нового змісту медіації та діалогу, який надасть можливість сформувати технології комунікації та ово- лодіти навичками в галузях етичних вимог демократії, відкритості публічної сфери, свободи ЗМІ, забезпечення національних інтересів тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Шевченко, Л. В. "Нова публічна дипломатія в контексті публічного управління". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 209–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.209-219.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії та стратегічних комунікацій та втілення концепції «м’якої сили» у зовнішній політиці України за рахунок сучасної цифровізації світового суспільства. Досліджено коло учасників, технологічне та медіасередовище, методи, а також особливості практичної реалізації нової публічної дипломатії. Визначено особливості використання інструментів культурної дипломатії для підтримки та просування національних інтересів України. Висвітлено процес формування нових інституційних структур на базі Міністерства закордонних справ та Міністерства культури та інформаційної політики, які відповідатимуть за нову публічну дипломатію та культурну дипломатію, що особливо важливо в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди в адресу України. Обґрунтовано необхідність впровадження соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, посилення проєктної складової в публічному управлінні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Соколова, О. В. "СТИЛІСТИЧНЕ АРАНЖУВАННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОМОВИ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 123–29. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті текст публічної промови трактується як соціальна дія суб’єкта, який формулює свої комунікативні інтенції відповідно до ситуації і соціокультурних умов спілкування, а також до загальної стратегії мовної поведінки та тактики взаємодії з адресатом. Сучасний стан лінгвістичної парадигми характеризується антропоцентричним підходом, сутність якого полягає у зверненні до ролі людини у процесі породження та сприйняття мови. Особливу роль відіграє виявлення та вивчення найбільш ефективних засобів оптимізації вербального впливу на слухача, що є значним внеском у розвиток культури мовлення та політичної комунікації. У статті стверджується, що динаміка суспільного розвитку спричиняє зміни в області політичної комунікації і постійно висуває нові вимоги до мови. Створюється нове поле для формування відносин між державою та суспільством, між політиками та громадянами. У контексті таких зрушень на перший план виходить не тільки лінгвістичний аналіз публічних промов Гельмута Коля як окремого жанру політичного дискурсу, а й аналіз соціально-політичних обставин, за яких вони створюються. Теоретичну основу дослідження становлять праці українських та закордонних фахівців у галузі: політичної лінгвістики та політичного дискурсу (В.З. Демьянков, Н.М. Попова), теорії риторики (І.Ю. Ковальчук, Л.І. Мацько), жанру публічної промови (М.О. Діденко, М.С. Дорофеєва, Х. Шойрле), теорії стилістичних фігур (Н.М. Разинкіна, І.І. Радченко, К.А. Киянова), функціональної стилістики (І.Ю. Ковальчук, А.П. Сковородніков). Вказується на те, що кожний із проаналізованих образних мовних засобів має значні можливості для уточнення прагматичних інтенцій мовця і для посилення впливу оратора на слухацьку аудиторію. Обґрунтованість отриманих результатів забезпечується значною кількістю проаналізованих німецьких прикладів (понад 400 мовних одиниць), а також застосуванням комплексної методики аналізу, із залученням сучасних комунікативно- прагматичних, дискурсивних методів, їх поєднанням із традиційними описовими прийомами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

L.Ye., Sorokina. "GENDER PECULIARITIES OF DIRECT AND INDIRECT COMPLIMENTS AS TACTICS OF VERBAL MANIPULATION." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 54–58. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є вивчення тактик прямого та непрямого компліменту для здійснення маніпулятивного впливу на прикладі англомовного діалогічного дискурсу. Методи.Мета дослідження досягнута за допомогою таких наукових методів: лінгвістичного аналізу, описового методу, методу систематизації й узагальнення, а також контекстуального аналізу. Тактики розглянуто крізь призму стратегій позитив-ної та негативної ввічливості за теорією П. Браун та С. Левінсона. Основа позитивної ввічливості – це вербальне спілкування між індивідами, об’єднаними взаємним прагненням зберегти та зміцнити товариство, негативна ввічливість – це основа так-товної поведінки й взаємної поваги. Результати. Доведено, що тактики прямого та непрямого компліменту ефективно сприяють здійсненню цілей маніпулято-ра шляхом скорочення комунікативної відстані та, відповідно, створення позитивного соціального обличчя адресанта. Тактика прямого компліменту реалізується в разі застосування експліцитних засобів вираження оцінки адресата. Тактика непрямого компліменту реалізується, якщо оцінка не стосується суб’єкта напряму і має форму питання, спонукання і/або порівняння. Встановлено, що смислове та функціональне навантаження компліменту в процесі комунікації з метою маніпуляції не обмеж-ується лише прагненням бути люб’язним, встановити та підтримати контакт. Адже стимуляція позитивних емоцій за допомо-гою компліменту відкриває маніпулятору доступ до свідомості адресата. Особливу увагу також приділено гендерному аспекту. Імплементація компліментарних тактик із метою маніпуляції розглянута в гомогенних та гетерогенних групах. Висновки. Після аналізу зроблено висновок, що, на відміну від чоловіків, жінки зрідка вдаються до компліментарних тактик із метою маніпуляції. Жіночі компліменти вирізняються непрямим або дещо нестандартним характером як у гетерогенних, так і гомогенних групах. Чоловіки ж застосовують оригінальні компліменти лише в гетерогенних групах у соціальній ситуації флірту. The purpose of the article is to study direct and indirect compliments as tactics of manipulative influence in English-speaking dialogical discourse. The tactics are examined in the light of P. Brown and S. Levinson’s theory of positive and negative politeness. The basis of positive politeness is the verbal communication between individuals, united by mutual desire to preserve and strengthen social contact, while negative politeness is the basis of tactful behavior and mutual respect. The communicative nature of the compliment is complex and multifunctional. Results. It has been revealed that direct and indirect compliment tactics effectively help to achieve manipulator’s goals by reducing the communicative distance and, accordingly, by creating a positive social face of the addressee. Direct compliment tactics are implemented in case of direct evaluation of the addressee, and therefore the means of expressing such evaluation are explicit. The indirect compliment tactic is implemented if the assessment does not relate directly to the addressee and is in the form of a question, prompting and / or comparison. It is proved that the meaningful and functional capacity of a compliment in the process of communication for manipulation purposes is not limited to the desire of being polite, establishing and maintaining contact. After all, stimulation of positive emotions through a compliment gives the manipulator access to the recipient's consciousness. Particular attention is given to the gender aspect. The implementation of complementary tactics for manipulation is considered in homogeneous and heterogeneous groups. Typical means and frequency of use of direct and indirect compliment tactics are studied, taking into account the communicators’ gender.Conclusions. The analysis concludes that unlike men, women rarely use compliments for the purpose of manipulation. Female compliments are indirect or somewhat non-standard in both heterogeneous and homogeneous groups. Men, however, apply the original compliments only in heterogeneous groups in the social situation of flirting.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

КУЛЬЧИЦЬКА, Олена. "ДИСФЕМІЗМИ ЯК ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ МОВИ (НА ПРИКЛАДІ СУЧАСНОГО МОЛОДІЖНОГО АНГЛОМОВНОГО РОМАНУ)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 209–20. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблематиці дисфемізмів як засобів виразності мови в сучасному молодіжному англомовному романі The Host (С. Майєр), а також їх ідентифікації та класифікації в системі мови. Дисфе- мізми розглянуто з урахуванням як лінгвістичних (семантичних і прагматич- них), так і екстралінгвістичних чинників з увагою на психологічну та соціальну характеристику мовців. Авторка поділяє традиційне визначення дисфемізмів як слів чи виразів, протилежних за функціями до евфемізмів, свідоме викори- стання грубих, вульгарних, стилістично знижених, часто нецензурних слів та виразів із метою передачі різкої негативної оцінки або створення експресії в тих випадках, де є така необхідність, та підтримує й новаторський підхід до трактування дисфемізмів, не обмежений лексичною площиною як когнітив- ного процесу концептуалізації певної реалії та більшою мірою відповідний дис- курсивній діяльності процесу дисфемізації. Такий підхід є доповненням до тра- диційного та в сукупності дає змогу значно ширше описати явище дисфемії. Дисфемія трактується як прояв вербальної агресії, як можливий потен- ційно маніпулятивний мовний засіб. Негативний комунікативний намір мовця, негативні емоційні реакції адресата на дисфемістичні висловлювання та неузгодженість змісту висловлювання, характеру вербальної комунікації і психологічної й мовної особистості адресата визначено як основні мотиви, що спонукають мовця до використання дисфемізмів. Прояви вербальної агре- сії, виражені через дисфемію, призводять до виникнення конфліктів та/або їх ескалацій, суперечать соціально-прийнятій комунікативній поведінці. Із пси- хологічного погляду дисфемізми слід розглядати як показник внутрішніх кон- фліктів у психіці. У статті стверджено: для дисфемії характерною рисою є збереження денотата, тобто процес зміни відбувається в конотативному компоненті, коли денотат може бути негативним або нейтральним; за семантичною при- родою дисфемізми поділяються на усталені та контекстуально зумовлені, а семантичний зсув є тим лексико-семантичним способом, що веде до утворення дисфемізмів; оцінність є однією з підстав розгляду функціонування дисфеміз- мів як лексичних засобів виразності мови. Ці чинники показують належність дисфемізмів до пейоративного пласту лексики, адже майже завжди це є пейоративи з грубими емосемами. Прагматична функція дисфемізмів дає найбільш великий потенціал для ретельного розгляду й аналізу властивих їм прагмалінгвістичних та дискур- сивно-мовних функцій. Особливо цікавим є дослідження дисфемізмів із пози- цій психології особистості й культурології, що може допомогти розкрити прагматичну природу дисфемізмів і зробити внесок у наукове обґрунтування мотивів, які спонукають до вживання дисфемізмів у мові. Тож особливості функціонування дисфемізмів залишаються малорозкритими й потребують подальшого вивчення та вимагають детального аналізу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Куспісь, Н. Б., та Л. Г. Саноцька. "ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЕКСПРЕСИВНОСТІ У ТЕКСТІ РЕКЛАМИ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена лінгвістичному дослідженню англомовних рекламних текстів. У статті аналізуються лексичні та стилістичні мовні засоби, використання яких сприяє збагаченню експресивності тексту, викликає інтерес у споживача та посилює бажання придбати товар, що рекламується. Актуальність теми дослідження полягає у тому, щоб виявити та продемонструвати величезний спектр використання лексичних та стилістичних мовних засобів у рекламному тексті, який досі залишається не до кінця дослідженим та перебуває у постійному центрі уваги мовознавців. У статті розглянуто поняття реклами – одного із провідних засобів комунікації та основного інструмента у маркетинговій галузі, який застосовують для передачі інформації щодо певних продуктів чи послуг широкому загалу. Особливу увагу приділено рекламним текстам та слоганам реклами косметичних засобів, продуктів харчування тощо. У тексті детально розглядаються такі лексико- стилістичні засоби: синоніми, антоніми, омоніми, полісемія, риторичні фігури (звертання, антитеза, евфемізми, персоніфікація, заперечення, гра слів), експліцитний та імпліцитний способи розповсюдження інформації, еліптичні конструкції, різноманітні форми діалогічності. У статті зазначається, що у створенні рекламних текстів та слоганів важливим є ретельний відбір мовних засобів, які відповідатимуть стилістичній тональності відповідно до конкретної комунікативної ситуації, характеру адресата, середовища функціонування та інтенції. У процесі аналізу сорока двох рекламних текстів виявлено найбільшу частоту застосування лексичних мовних засобів у текстах реклами косметичних засобів. Виявлено також і найбільш використовувані стилістичні мовні засоби у рекламі продуктів харчування та косметичних засобів. Таким чином, від коректного застосування кожного лексичного (синоніми, антоніми, омоніми, полісемія, експліцитність та імпліцитність) та стилістичного (риторичні фігури, еліптичні конструкції, форми діалогічності) мовних засобів буде залежати ефективність сприйняття реклами аудиторією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

ШНАЙДЕР, А. А. "КІНОДИСКУРС: ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 169–76. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.24.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному світі кінематограф є головним провідником нових тенденцій, що робить його унікальним соціально-культурним явищем, яке привертає увагу багатьох науковців, а особливо мовознавців. Широко досліджуються семіотичні, лінгвокультурні та когнітивні особливості кінодискурсу. Кінодискурс має мультимодальну природу, адже поєднує у собі низку вербальних, невербальних та паравербальних аспектів. Хоча основою фільму завжди є сценарій (кінотекст), проте його реалізація уможливлюється лише з допомогою аудіовізуальних складників. Через свою мультикомпонентність поняття кінодискурсу ще не набуло чіткої окресленості у лінгвістичних дослідженнях. У статті проаналізовано основні підходи до визначення поняття кінодискурсу в лінгвістиці, а також окреслено проблему розмежування понять «кінотекст» та «кінодискурс». Проведено короткий огляд останніх досліджень у цій сфері та розглянуто класифікацію типів кінодискурсу з огляду на різні критерії, а саме: форму передачі повідомлення, кількість учасників кінодіалогу, адресата мовлення, відповідність принципу кооперації, а також жанрову спрямованість. Кінодискурс поєднує у собі риси монологічного та діалогічного мовлення, може відображати комунікацію як персональну, так і на рівні різних соціальних груп, представляти ознаки кооперативної і конфронтативної взаємодії. Крім того, важливу роль відіграє і жанрова спрямованість, адже виділяють художній (ігровий) та документальний (неігровий) кінотекст, які своєю чергою значно різняться у своїй стилістиці та використанні вербальних та невербальних засобів. У роботі також виділено характерні риси кінодискурсу. Зокрема, увага фокусується на цілісності та завершеності кінотексту, елементах використання інструментів кіномови (монтаж, музика, шумові ефекти, темп, міміка, жести, мовлення акторів, композиція кадру, колір та графічні ефекти), поєднанні вербальних та невербальних складників, а також взаємодії згаданих чинників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Козубай, І. В., А. Ю. Хаджи та А. В. Гудова. "ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ АНГЛОМОВНОГО СЛЕНГУ НА ПОЗНАЧЕННЯ ГРОШЕЙ В АМЕРИКАНСЬКИХ РЕП-ТЕКСТАХ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 118–22. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-19.

Повний текст джерела

Анотація:

З огляду на активне розширення міжнародної співпраці, глобалізації та Інтернет-культури поширення сленгу не тільки не припиняється, але й зростає. Сучасне життя суспільства, зокрема молоді, також характеризується стрімким проникненням реп-культури, у зв’язку з чим лінгвістичні дослідження цього стилю нині є дуже перспективними та актуальними, адже словник хіп-хоп культури вважається одним із найпродуктивніших способів поповнення лексичного запасу англійської мови. Ця стаття присвячена вивченню поняття та функціонування сленгових слів та виразів на позначення грошових одиниць у новітньому американському реп-дискурсі. Практична частина цього дослідження містить аналіз причин і особливостей використання сленгових лексичних одиниць у текстах сучасних американських реп- виконавців, таких як Kanye West, Jay-Z, Kendrick Lamar, The Notorious B.I.G., Wiz Khalifa, Headie One, Trinidad James та інші. Авторами роботи було здійснене групування знайденого сленгу за семантичним значенням та з’ясовано закономірність його використання. У рамках проведеної роботи було виявлено, що сленгові терміни для позначення грошей часто пов’язані із зовнішнім виглядом і характеристиками банкнот і монет, їх вартістю, історичними асоціаціями або відповідними грошовими одиницями. Також варто зазначити, що частина з них стала домінуючим способом позначення валюти і навіть перейшла в загальновживані слова, про що свідчать сучасні словники. Наукове дослідження доводить, що сленг насамперед відображає реальність та використовується як прийом непрямої комунікації, під час якої розуміння висловлювання включає безпосередньо зміст, який власне не міститься в ньому, але потребує додаткових інтерпретаційних зусиль із боку адресата. У рамках одного мовного співтовариства деякі сленгові терміни розрізняються залежно від соціальних, етнічних, економічних і географічних шарів. Перспективність подальшого вивчення типології цих сленгових виразів зумовлена їх поширеністю в сучасному американському реп-дискурсі, що і буде становити предмет дослідження подальших наукових робіт.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Bahan, Myroslava, Maryna Navalna та Alla Istomina. "Індивідуальні вербальні коди спонтанної емоційної психорегуляції сучасної української молоді". PSYCHOLINGUISTICS 31, № 2 (10 березня 2022): 6–32. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-2-6-32.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Проаналізувати способи вербальної емоційної регуляції сучасної української молоді та окреслити шляхи підвищення її психолінгвогігієни. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: (1) з’ясовано типові вербальні реакції сучасної української молоді на стресогенні подразники; (2) виявлено особливості молодіжного спонтанного реагування на стрес порівняно з узвичаєними в українській лінгвокультурі формулами психологічного самозахисту. Методи і методики. Дослідження виконано за допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції, описового, анкетування, комунікативно-прагматичного аналізу, зіставного методу (для порівняння різних вербальних реакцій опитаних, зокрема українськомовних і англійськомовних) та методу кількісних підрахунків (для визначення домінантних форм емоційного реагування молоді). Застосовано комплексну методику: моніторинг наукових джерел, експериментальне моделювання стресових ситуацій, опитування студентів, аналіз їхніх спонтанних реакцій, апробацію різних форм впливу на молодіжні емоційні вербальні реакції, формулювання висновків. Результати. На основі проведеного анкетування зафіксовано переважно несвідоме ставлення сучасної української молоді до форм емоційного реагування, адже її спонтанне мовлення демонструє широке вживання ненормативних, стилістично знижених одиниць та обмежене – традиційних емоційних вигуків, паремій або іронічних висловів. Установлено вищий вияв емпатії і турботи у психологічній регуляції близьких людей, ніж себе. Рекомендовано культивувати у молодіжному середовищі комунікативні тактики підтримки, надихання, окреслення позитивної перспективи, емоційного співпереживання і пояснювати неефективність тактик знецінення, корегування поведінки адресата через заперечення. Висновки. Обґрунтовано важливість формування емоційної компетентності сучасної української молоді в закладах вищої освіти, урізноманітнення й осучаснення навчального матеріалу, надання більшої уваги тактикам і стратегіям живого спілкування та аналізу віртуальних форм комунікації. Наголошено на потребі розвивати у студентів осмислене ставлення до власного мовлення та застосовувати активно-креативний підхід до пошуку експресивних і водночас прийнятних кодів емоційного самовираження. Подано практичні рекомендації щодо відучування студентів від вульгарних та ненормативних емоційних реакцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Гаврилюк, Ольга, Євгенія Нікіфорова та Лариса Павліченко. "СПОРТИВНА МЕДІАКОМУНІКАЦІЯ В ЧАСИ ПАНДЕМІЇ: КОМУНІКАТИВНО-ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-19.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається аналіз спортивної медіакомунікації в часи пандемії у рамках комунікативно-дискурсивного аспекту. Визначено, що ця епідеміологічна ситуація суттєво вплинула на спортивну сферу, запроваджені обмежувальні заходи прискорили цифровізацію спортивного бізнесу і реалізували проекти, які базуються на онлайн-технологіях. Головною метою є дослідження спортивної медіакомунікація в часи пандемії в рамках комунікативно-дискурсивного аспекту. В процесі аналізу наукової літератури було обґрунтовано спортивний дискурс та його жанри, а саме: новина, репортаж, хроніка, аналітична стаття, інтерв‘ю, книги науково- чи художньо-публіцистичного стилю, ліричні жанри, повідомлення спортсменів у соціальних мережах та мікроблогах, телевізійні та радіопередачі, музичні твори та кінематограф, реклама. На основі проведеного аналізу коментар є найбільш важливим жанром спортивного інтернет-дискурсу, оскільки здійснює емоційний вплив. Детально проаналізовано комунікативні стратегії і тактики, які використовуються у спортивному дискурсі, а саме спортивному коментарі. Головними визначено інформаційно-інтерпретаційну стратегію та стратегію формування емоційного стану адресата, що спрямовані на формування, зміну психологічного стану реципієнтів. Проаналізовано відповідні тактики їх реалізації. Доведено, що поява медіатексту допомогла побудувати нову систему функціонування ЗМІ. З поширенням епідемії стався перерозподіл ролей між мас-медіа та відбулося зміщення властивої спортивному дискурсу інформаційної спрямованості з позиції коментування спортивних подій, до посилення розважального начала й створення нових гібридних типів тексту. Доведено, що у жанровій системі спортивного інтернет-дискурсу коментар посідає важливе місце, якому властиві три головні цілі: інформування, окреслення та оцінювання спортивної події. Було доведено, що віртуальна реальність під час спалаху коронавірусу відіграла вагому роль у процесі комунікації та задоволенні власних потреб, користувачі мають змогу відвідувати футбольні, баскетбольні та інші матчі і спортивні змагання в онлайн режимі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Юрчишин, Т. В., та І. І. Стецько. "ВИСЛОВЛЕННЯ УЗАГАЛЬНЕНОГО ЗМІСТУ ЯК НЕПРЯМІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 228–34. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-34.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено прагмалінгвістичний аналіз висловлень уза- гальненого змісту. Дослідження функціонування речень узагальненого змісту в мовленні та висновки стосовно комунікативної спрямовано- сті узагальнення окреслюють міркування щодо поліфункціональності узагальнених висловлень та варіативності їх прагмалінгвістичного статусу. Формуючи мовленнєвий акт, мовець вдається до висловлень узагальненого змісту, щоб з їхньою допомогою максимально реалі- зувати свій комунікативний намір, виконати комунікативне завдання. Висловлення узагальненого змісту виявляють тенденцію до функціо- нування як непрямих мовленнєвих актів. Водночас вони реалізують ті ж ілокутивні наміри, що й базові акти у структурі складних. Інакше кажучи, речення узагальненого змісту оформлюють класи непрямих репрезентативних, директивних, експресивних та комісивних мов- леннєвих актів. Використання висловлень узагальненого змісту як засобів непрямої комунікації детермінується специфікою прагматич- ної ситуації, що може конкретизуватись як попередні комунікативні невдачі адресанта, специфіка співрозмовників, бажання пом’якшити комунікативний намір, небажання нести відповідальність за свої вчинки, виконання непорядного комунікативного завдання, прихову- вання комунікативного наміру. Продукується висновок про те, що непряме вживання висловлень узагальненого змісту в ролі репрезентативів забезпечує певні кому- нікативні ефекти. Для репрезентативів це: а) ефект самозаспокоєння; б) увиразнення мовленнєвого портрету мовця; в) приглушення аген- тивності; г) послаблення емоційної напруги співрозмовника, ґ) вияв доброзичливості та прихильності до співрозмовника. Для директи- вів: а) ввічливість; б) мінімізація втручання у приватну сферу спів- розмовника; в) імперсоналізація; г) маскування непорядного кому- нікативного завдання. Для експресивів: а) неупереджене ставлення до співрозмовника; б) гумористичний ефект; в) прагматичний ефект провокативності. Непряме використання висловлень узагальненого змісту як комісивів, позначене ефектом переконливості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Орлик, Світлана. "ПЛАКАТИ І ЛИСТІВКИ У ПРОПАГАНДІ ОБЛІГАЦІЙ ВІЙСЬКОВИХ ПОЗИК В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 208–28. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-208-228.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто застосування наглядних агітаційних матеріалів у вигляді плакатів та листівок, які створювалися та поширювалися серед населення з метою проведення агітації та пропаганди облігацій військових позик у Російській імперії в роки Першої світової війни. Звернута увага на те, що у часи Першої світової війни поліграфічна продукція та періодична преса були основними засобами пропагандистського впливу, адже кіно і радіо ще не набули широкого поширення. Проте саме випуск плакатів і листівок були на той час одним з найдієвіших способів спрямованого і комплексного впливу на адресата, оскільки в них використовуються вербальні й невербальні елементи, що становлять єдину візуальну, змістовну, структурну, та функціональну цілісність. Акцентовано увагу на тому, що практика застосування агітаційних плакатів мала широке використання не лише в Російській імперії, а й серед інших країн учасників Великої війни (Франції, Німеччини, Австро-Угорщини тощо), які також здійснювали випуск облігацій внутрішніх державних позик у своїх країнах. У результаті проведеного аналізу зображень і текстів на плакатах, які стосувалися тематики військових позик, встановлено, що вони були суто пропагандистськими та мали агітаційне спрямування. До розробки агітаційних плакатів залучали відомих вітчизняних художників. Переважна більшість авторів плакатів для посилення ефекту візуалізації проблеми обирали реалістичний або національно-романтичний стиль. Тож, автор статті дійшов висновку, що використання плакатного мистецтва урядом Російської імперії та Тимчасовим урядом Росії під час проведення акцій з випуску облігацій внутрішніх позик з метою вирішення проблеми залучення фінансових ресурсів для участі у Першій світовій війні було надзвичайно актуальним та дієвим. Адже налагодження візуальної комунікації з потенційними покупцями (підписниками) цих облігацій засобами поширення тематичних плакатів та листівок давало можливість здійснювати результативну агітацію та пропаганду з метою формування громадської думки та спрямування суспільних дій в інтересах уряду

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Бикова, А. А. "ПРАГМАТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ У РАМКАХ ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЦИЗМІВ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 13–19. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено питанню функціонально-прагматичної адаптації запозичень у мові-реципієнті. Розглядаються праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали процеси асиміляції іншомовних слів у новому мовному середовищі. Лінгвісти до недавнього часу намагалися описати та структурувати запозичення в основному за лексико-семантичними схемами. Але зараз мовознавча наука намагається вийти за рамки класичних досліджень і виокремити прагматичну інформацію про слово, що переплітається із семантичною. Тим більше, що відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова. Індикатором цього явища є в тому числі зміна прагматичного навантаження одного й того ж слова у різних типах дискурсу. Освоєння запозиченої лексики пов’язане із появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Оскільки прагматика розглядає відношення між учасниками комунікації та мовними знаками, то важливим є встановити причини, з яких іншомовні слова потрапляють до різних видів дискурсу. На прикладі італійської мови автор розглядає екстралінгвістичні фактори, що впливають на вибір засобами масової інформації англіцизмів для впливу на свідомість адресата. Створюючи текст, журналісти часто вдаються до маркованої лексики з метою підняти престиж того чи іншого об’єкта дискусії, приховати небажаний контент повідомлення та надати більшої ваги малозначущим явищам у суспільстві. Натомість у комп’ютерному дискурсі англіцизми вживаються передусім для позначення нових термінів та спрощення міжнародного спілкування спеціалістів у галузі інформатики, і тому прагматичний компонент у них практично відсутній. Те ж саме можна сказати і про офіційно-діловий та науковий дискурс. Таким чином, можна зробити висновок, що в італійській мові запозичення з англійської можуть зазнавати змін на рівні прагматичного компоненту лексичного значення, і що стилістичне забарвлення дискурсу є тією необхідною умовою, за якої можливе як набуття додаткового прагматичного значення, так і втрата початкового.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Камінська, М. О. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 105–11. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено аналіз функціональної теорії перекладу. Хоча функціональні погляди на переклад можна зустрінути на різних етапах історії, теоретичне їх оформлення й обґрунтування відбулося в 1970–1980-х роках ХХ ст. у колі німецьких професійних перекладачів і дослідників. Стаття надає огляд розвитку ідей функціоналізму в перекладі від класифікації текстів для перекладу К. Райс, яка підготувала підґрунтя для функціонального підходу в праці щодо критики перекладу. Представлено класифікацію текстів К. Райс відповідно до їх функцій і відповідні методи перекладу. У статті розглянуто теорію перекладацької дії, запропонованої Ю. Хольц- Мянттярі, уперше орієнтовану на професійний переклад. Особливістю цього підходу є широке тлумачення перекладу як дії, що охоплює всіх учасників взаємодії та міжкультурний контекст. Визначальними факторами такої перекладацької дії є потреби вихідного тексту й адресата. Інтегрований функціональний підхід М. С.-Хорнбі базується на теорії К. Райс і являє собою всеосяжний «комплексний» підхід до перекладу на основі типів тексту з різних сфер, є спробою подолати розрив між комерційними та літературними перекладами. Також проаналізовано функціональний підхід до перекладу, що ґрунтується на «скопос-теорії», засновниками якого вважають Г. Фермеєра й К. Райс. Критерієм успішної діяльності перекладача в «скопос-теорії» є досягнення ним мети комунікації, яку ставить автор перекладу. Принцип «функціональності плюс лояльність» ліг в основу моделі аналізу тексту в перекладі, який запропонувала К. Норд. Лояльність авторка трактує як двосторонню відповідальність перекладача перед партнерами в суспільній взаємодії між людьми. У статті представлено модель аналізу тексту, що синтезує три аспекти функціоналістських підходів, які, на думку вченої, є особливо важливими в підготовці перекладачів. Визначено, що на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства застосування наявних напрацювань функціонального підходу до перекладу відповідає вимогам професійної практики й може бути успішно застосовано при підготовці перекладача.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Земзюліна, Наталія Іванівна, та Марина Василівна Захарченко. "ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 8–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.248185.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії, з’ясовано попередні форми втілення концепції «м’якої сили» у світовій політиці та Україні. Вказано на особливості практичної реалізації нових форм дипломатії в період гібридних конфліктів. Розглянуто досвід провідних світових гравців в сфері політичної пропаганди та осучаснених її форм комунікації. Світова історія знає багато прикладів відходу від унормованих дипломатичних відносин, саме шляхом впливу на суспільство (громадян) іншої держави з метою досягнення поставлених завдань. Вказано на такий інструмент публічної дипломатії, як особистісний чинник, на прикладі активності в соцмережах політиків та державних діячів. Обґрунтовано роль культурної дипломатії, як складової публічної та її інструментів в популяризації України, та просуванні національних інтересів держави. На прикладах роботи нових інституційних структур, що сформовані на базі Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та інформаційної політики, завданням яких є розвивати публічну та культурну дипломатію, показана їх особливо важлива роль в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди на адресу України. Вказана необхідність просування соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, особливо дієвим бачиться посилення проєктної складової в зовнішній комунікативній сфері. Відмічено активні кроки української влади по формуванню позитивного образу України серед світового товариства. Мета даного дослідження визначити контекст становлення і розвитку публічної дипломатії, окреслити її інституційне оформлення в світі та Україні З’ясувати успіхи та виклики задекларованої політичної сфери на сучасному етапі. Розкрити найбільш вдалі форми її реалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Адресат комунікації"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями