Статті в журналах: "Адаптивний розвиток"

1

Tymkiv, Lidiya. "Адаптивна культура особистості як чинник професійного становлення соціальних працівників". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 71–78. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.71-78.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається значення адаптивної культури студентів у процесі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників, презентуються результати експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури особистості за допомогою технологічного підходу “Кваліметричний профіль”. На основі системно-синергетичного підходу здійснено компонентно-структурний, функціональний аналіз феномену “адаптивна культура особистості”, обґрунтовано зміст поняття “адаптивна культура особистості” в цілісній системі її інтегративних якостей; визначено критерії та показники рівнів сформованості адаптивної культури особистості.З’ясовано, що вивчення рівня сформованості адаптивних властивостей необхідно здійснювати на особистісному рівні, аналізуючи та зіставляючи окремі аспекти цілісного розвитку загальної й адаптивної культур студента. У їх формуванні простежуються активні центри – домінування позитивного роз¬витку чи “западання” окремих якостей, що виступає результатом попереднього включення студентів у відповідні адаптивні аспекти стосунків. Результати дослідження засвідчили, що застосування експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури за допомогою технології “Кваліметричний профіль” дає змогу оперативно визначати співгармонійність у розвитку адаптивних властивостей студентів, здійснювати відповідну корекційну діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кітц, Р. Р. "Циклічні закономірності розвитку макроекономічних систем". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 99–103. http://dx.doi.org/10.36930/40300117.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто циклічні закономірності розвитку макроекономічних систем. Здійснено науковий аналіз і узагальнення поглядів представників кейнсіанства і неоконсерватизму на основні проблеми сучасної економічної теорії та практики, розкрито їхній внесок у розвиток економічної науки і формування економічної політики провідних держав світу й України, підходи до класифікації економічних систем. Висвітлено авторське припущення, що "неокейнсіанська концепція пояснення причин макроекономічних коливань є найкращою поміж інших теорій". Зазначено, що в сучасних дослідженнях науковці намагаються поєднати в одній моделі механізми поширення макроекономічної нестабільності як щодо попиту, так і щодо пропозиції. Тобто відбувається синтез неокейнсіанської та неокласичної концепцій. Проте цей синтез неокейнсіанських та неокласичних моделей також не дає змоги відтворити всі явища бізнес-циклу. В обох концепціях наявні фундаментальні припущення, які не дають змоги правильно змоделювати макроекономічну систему. Зроблено висновок, що однією з причин недосконалості цих моделей є практика моделювання функцій корисності домогосподарств, яка виходить з концепції раціональності вибору макроекономічного агента. Сьогодні економічна наука не може чітко пояснити, змоделювати і спрогнозувати кризові явища в макроекономічних системах. Тому проведений нами аналіз літературних джерел показав, що не варто розраховувати на якісь детерміновані закономірності розвитку макроекономічних систем. Відповідно макроекономічне регулювання змушене мати адаптивний і стабілізаційний (контрциклічний) характери.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Shevchyk, B. M. "Кліометрика та холотропний принцип праксеології". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 121–27. http://dx.doi.org/10.15421/40280423.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено холотропний принцип праксеології з позицій аксіологічних наративів економічної діяльності. Кліометрико-утилітаристський підхід мейнстрімної економіки визнано недостатнім для пояснення онтологічних причин економічного розвитку та зростання. Економічний розвиток бере початок як інтелектуальна біфуркація розпаковування певної множини сенсів семантичного вакууму та створення текстів – інноваційних знань про можливості нових комбінацій та доходів за результати цих комбінацій. Обґрунтовано неможливість з допомогою кліометричних підходів сучасної економічної науки пояснити інтегральні витоки людської взаємодії, зумовлювані атрактивністю цілей та аксіологією засобів, які відображають холотропний принцип праксеології. Мікроекономічний методологічний імператив maxutility непридатний для аналізу макро- та мегаконтинуумів економічної дійсності, оскільки холотропність, виявами якої є усвідомлена синергія волі та емерджентний ефект результатів, не виводиться із персоніфікованої жадоби в умовах світу як дефіциту. Соціокультурне середовище, – той континуум, у якому холономність світу актуалізується у патернальних практиках, – мейнстрімною наукою трактується як деструктивне обмеження вибору та зазіхання на економічну свободу. Економічні інститути, вибудувані на методологічних підходах статичної ефективності, стимулюють адаптивний потенціал когнітивного капіталу, збалансовуючи точки на кривій виробничих можливостей згідно з оптимумом Парето. Вони не стимулюють пошук ренти з можливостей нових комбінацій ендаументальних активів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Topalova, I. A., and O. V. Makoveieva. "Adaptive Development of Regional Economic System Business Entities in the Conditions of Digitalization." Business Inform 4, no. 519 (2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-4-97-103.

Повний текст джерела

Анотація:

Modern economic conditions dictate increasingly stringent conditions for the functioning of subjects (participants) in the market, which are primarily related to the globalization of the economy, the introduction of digital norms of business processes, increasing competition in all spheres of socio-economic life and the corona-crisis. That is why there are questions of adaptation of economic entities to certain changes and the development of their skills in a rather difficult economic environment and under the influence of external factors that sometimes are even impossible to measure. Further changes in the external environment and the place of economic entities of the regional economic system in them, we think that it necessary to consider from the standpoint of their adaptive development in the context of digitalization, which became the purpose of this scientific article. This purpose allowed to form the following tasks: to explore the essence of adaptive development; to determine approaches to the adaptive development of economic entities of the regional economic system, namely: system-complex, process-effective, flood-psychological; to introduce the structure of adaptive development of economic entities of the regional economic system from the standpoint of a synergetic approach; to improve the conceptual and categorical apparatus of regional economy, by introducing the concept of "adaptive development of economic entities of the regional economic system" (which, in this study we will understand the continuous process of transformation in the management system of economic entities, which is based on the transition of the system from one qualitative state to another under the conditions of established contradictions of the external environment and long-term (strategic) program of formation and increase of internal potential for the purpose of increase of efficiency of functioning of subjects of managing of regional economic system); consider qualitative changes in the implementation of the digital transformation of the regional economy. So, the adaptive development of the management system of economic entities of the regional economic system according to the environmental influences in the context of digitalization is a rather complex and multifaceted process that requires organizational changes within the management system and coordinated action by staff and management. Furthermore adaptive development requires the new competencies by staff, which makes it possible to move to a deeper immersion in the information and communication space through digital transformations.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Diachenko, O. P., O. G. Gab, and P. V. Marchuk. "Adaptive management approach development of sea ports." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 13, 2020): 121–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено опрацюванню процесу розробки відповідних механізмів адаптування системи управління розвитком морських портів. Тенденції, які відбуваються в системі розвитку вітчизняної морської портової інфраструктури, впливають на комплементарний зв’язок між виробничою та організаційною підсистемами управління її підрозділами. Це вимагає створення систем адаптивного управління діяльністю морських портів, враховуючи специфіку розвитку на сучасному етапі національної морської індустрії. Метою статті є розробка та запровадження адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, використання якого підвищить можливість підприємств своєчасно впроваджувати ефективні адаптивні заходи до кризових явищ зовнішнього та внутрішнього бізнес-оточення. Наукова новизна. Дослідивши ключову ціль та напрямки використання адаптивного підходу до управління розвитку морських портів, визначено таку відповідність: – за умов перебування у фазі глибокої кризи морського порту, стан розвитку якого визначається як неплатоспроможний, перевага надається використанню саме організаційно-правового інструментарію, ціль використання якого криється у виведенні морського порту з кризи та створенні умов для його сталого розвитку; – за умов, коли фактичний стан розвитку морського порту характеризується, як задовільний, але при цьому перспектива його подальшого функціонування є непередбачуваною, перевага надається використанню саме техніко-технологічного чи управлінського інструментарію, ціллю використання яких є відновлення стану платоспроможності морського порту та підвищення рівня його конкурентоспроможності; – техніко-технологічний та управлінський інструментарій також використовується у разі перебування морських портів у стані розвитку, який характеризується як успішний, з метою посилення ринкових позицій підприємства на ринку морських транспортних послуг. Висновки. Відповідно до проведеного дослідження нами обґрунтовано актуальність застосування адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, визначено напрямки введення відповідних трансформаційних змін із використанням набору конкретного інструментарію. На основі означених домінант виокремлено концепт «адаптивний підхід до управління розвитком морського порту» як комплекс адаптивних заходів управління, орієнтованих на розв’язання двох ключових проблем: забезпечення виживання порту в умовах дії кризових явищ шляхом запровадження необхідних захисних реакцій; у разі потреби оновлення чи удосконалення процесу адаптації порту з метою забезпечення реалізації стратегії його розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

NIKITINA, Iryna. "Розвиток комунікативної культури особистості майбутнього фахівця як необхідна умова активної адаптації". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, № 3(I) (15 вересня 2020): 53–67. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.3-1.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття акцентує увагу на необхідності розвитку комунікативної культури майбутнього фахівця під час професійної підготовки в умовах вищої школи.Формування моделі ділової комунікації, адекватної вимогам нового статусу здобувача вищої освіти, сприяє активній адаптації суб'єкта навчально-професійної діяльності. Активна адаптація це – система цілеспрямованих, активних дії здобувача, спрямованих на зміну себе, власної поведінки та умов навчально-професійної діяльності та життєдіяльності в цілому. Вона застосовується, коли необхідно засвоїти нове: нову модель навчання, поведінки, комунікації, систему цінностей, етично-моральних і культурних норм взаємодії. У результаті здобувач розвиває особистістно-професійний адаптивний потенціал фахівця та індивідуальний стиль якісного діалогічного спілкування з діловими партнерами і готовність до професійної та соціальної самореалізації. В умовах ЗВО потрібно організувати спеціальну роботу з розвитку ресурсу адаптивності особистості першокурсника у перехідний період від системи середньої до системи вищої освіти з метою забезпечення розвитку нової моделі навчання, поведінки та спілкування. Потреба у спілкуванні є домінуючою потребою розвитку особистості у період повноліття. ЇЇ задоволення сприяє розвитку позитивного самоставлення особистості. Результатом цього є позитивна “Я-концепція” фахівця. Вона визначається як ключова психологічна детермінанта його фахового та кар'єрного зростання. Тому особливу увагу важливо приділити формуванню комунікативної культури фахівця у вищій щколі. Комунікативна культура особистості містить систему знань, норм, цінностей і зразків поведінки, прийнятих в суспільстві, та вміннь органічно, природно й невимушено реалізувати їх у діловому й емоційному спілкуванні. Вона забезпечує мотивацію суб'єкта та самореалізацію функцій навчання, виховання й розвитку майбутнього фахівця. Психологи виділяють такі її функції: контактну; інформативну; спонукальну; координаційну; емотивну; здійснення психологічного впливу; самопрезентативну тощо. Комунікативна культура здобувача вищої освіти та його активна адаптація визначають якість фахової підготовки, ефективність подальшої самореалізації та соціальної відповідальності у професійній установі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Dotsiuk, L., та O. Hauriak. "ВПЛИВ АДАПТИВНОЇ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧОЇ ПРОГРАМИ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 33 (3 січня 2020): 34–39. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.34-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Розробка методів корекції рухових порушень у школярів із затримкою психічного розвитку може бути виділена як один із пріоритетних напрямків адаптивної фізичної культури як форми впливу на рухову сферу дітей, підвищення резистентності та самоконтролю. Метою дослідження було вивчення впливу методики адаптивної корекційно-розвиваючої гімнастики на функціональний стан підлітків із затримкою психічного розвитку. Адаптивно-корекційна розвиваюча гімнастика включала набір комплексу процедур, що включав застосування тілесно-орієнтованих вправ і самомасажу, використання ігор та вправ для розвитку психомоторики, психокорекційні ігри, дихальні вправи. Показано, що заняття з адаптивної корекційно-розвиваючої гімнастики призводять до істотного покращення показників морфо-функціонального стану та зниження рівня стресу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Polinkevych, Oksana. "АДАПТИВНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У БІЗНЕС-СТРУКТУРАХ В УМОВАХ COVID-19". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 173–82. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0216.

Повний текст джерела

Анотація:

В умова Індустрії 4.0 та посилення пандемій виникає необхідність у бізнес-структур до розробки нових підходів щодо ведення бізнесу, які б допомогли їм уникнути негативних проявів тих чи інших процесів. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить елементи систем Індустрія 4.0, управління змінами, управління наслідками COVID-19. У статті зазначено, що адаптивний механізм управління є сукупністю інструментів, методів та важелів, які забезпечують адаптацію внутрішнього середовища функціонування бізнес-структур до зовнішніх, які спричинені Індустрією 4.0 та наслідками пандемії COVID-19. Він містить такі основні блоки, як: інструменти, важелі, методи, принципи, парадигму розробки, передумови формування, нормативно-правове забезпечення. В механізм включено три окремих механізми: управління наслідками COVID-19, елементами Індустрія 4.0, елементами змін у бізнес-структурах. Головним елементом, який узгоджує всі ці механізми, що можуть існувати окремо, є адаптивний блок. Адаптивний блок передбачає узгодження впливу таких чинників адаптації бізнес-структур, як: чинники, що залежать від рівня розвитку технологій, пов’язані з виробничим, інвестиційно-інноваційним, ресурсним, кадровим потенціалами, залежать від зовнішнього середовища. Управління змінами має відбуватися з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Причому важливим є визначення адаптивного паритету рівноваги, максимального задоволення інтересів громади, менеджменту, інвесторів та персоналу. Адаптивний механізм має спиратися на принципи соціальної відповідальності, системності, динамічності, комплексності, орієнтуватися на інноваційний шлях розвитку, дотримувати баланс інтересів стейкхолдерів, підтримувати рівновагу між споживанням і відновленням природних ресурсів, розглядати альтернативність варіантів розвитку, дотримуватися паритету між ступенем ризику й очікуваними результатами. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить такі загальні елементи, як суб’єкт та об’єкт, джерела змін, процесна складова, ключові структурні елементи. Слід зазаначити, що в структурі більшості механізмів значне значення відводиться стратегічному та антикризовому потенціалам бізнес-структур, які спроможні адаптивно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

БОНДАР, Максим. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КОПІНГСТРАТЕГІЙ ПОВЕДІНКИ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 5–11. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито психологічний зміст феномену копінг стратегій поведінки, зокрема його представлено як механізм подолання складних життєвих ситуацій, загальний динамічний процес психіки, який функціонує задля оптимізації емоційного стану особистості. Наголошено на тому, що ці стратегії можуть бути адаптивними (позитивними), ефективними та дезадаптивними (негативними), дисфункціальними. Визначено, що найбільш сприятливим та сензитивним періодом розвитку життєстійкості є підлітковий вік. Підкреслено нагальну необхідність у розвитку життєстійкості особистості підлітка задля ефективного вміння не лише долати труднощі, а і можливості перспективно реалізовувати власний потенціал, здобуття автономності у власній життєдіяльності. Метою статті є психологічний аналіз ролі життєстійкості у розвитку адаптивних копінг стратегій, а саме виявлення взаємозв’язку між рівнем життєстійкості та проявом копінг стратегій. Висновки. У статті представлено результати проведеного емпіричного дослідження, яке надало можливість виявити психологічні особливості прояву копінг стратегій поведінки підлітків, а саме визначити залежність їх прояву від рівня життєстійкості. Зокрема, підтверджено, що високий рівень життєстійкості сприяє розвитку адаптивних копінг стратегій поведінки, уміння знаходити сприятливі шляхи вирішення ситуації, спроможності здійснювати ефективну саморегуляцію. В той час як низький рівень життєстійкості перешкоджає його розвитку, формує дезадаптивні копіг стратегії, обумовлюючи відчуття пригніченості та безнадійності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Bondarenko, Svіtlana, та Olena Makoveieva. "Адаптивне управління в самоорганізації промислового підприємства". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 238–55. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.21.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті здійснюється дослідження адаптивного управління в контексті забезпечення належного рівня самоорганізації промислового підприємства. На основі показників звітності розроблено методику оцінки показника розвитку підприємства, що дозволяє визначити показник, який є інтегральним коефіцієнтом самоорганізації. Пропонується модель для оцінки адаптивного потенціалу підприємства з використанням показника швидкості розвитку підприємства. При цьому, розрахована величина адаптивного потенціалу на основі показника самоорганізації, є динамічним показником, який може виступати як критерій оцінки ефективного управлінської системи підприємства. Пропонується механізм адаптивного управління підприємством, в основу якого покладено формування адаптаційно-інноваційного середовища. Якостями адаптивного характеру для промислового підприємства, виділяються: наявність системи управління змінами; організація інноваційної діяльності; мотивація і розвиток персоналу, управління знаннями; формування інноваційної культури; управління інноваційними ризиками; організація фінансування інноваційної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Дмитрієва, Оксана, та Олексій Тімров. "СТРАТЕГІЧНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 37. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.37.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 339.187; JEL Classification: М29 Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Матов, О. Я. "Методи і аналітичні умови адаптації надання ресурсів користувачам хмарних обчислень". Реєстрація, зберігання і обробка даних 22, № 4 (29 грудня 2020): 32–46. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2020.22.4.225913.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто питання подальшого розвитку засад створення адаптивних інфраструктур хмарних обчислень, здатних динамічно адаптуватися до вимог користувачів та діючих особливостей і змін умов функціонування. Розроблено методи та аналітичні умови адаптації надання ресурсів користувачам хмарних обчислень. Ці умови надають можливість розробляти технологію (механізми та алгоритми) використання адаптивної дисципліни (порядку) надання обчислювальних ресурсів користувачам. У свою чергу, це дозволяє забезпечувати часові вимоги різних користувачів на отримання своєчасних результатів обчислень чи найбільш ефективно використовувати наявні ресурси хмарних обчислень. Це є актуальним для систем реального масштабу часу і, в першу чергу, для спеціальних інформаційних систем, що побудовані із використанням приватних хмар, і може бути критичним при обмежених обчислювальних ресурсах хмарних обчислень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Андрусишин, Богдан, Ольга Токарчук, Наталя Опольська та Євген Бiлозьоров. "The Концепцiя творчостi як мiждисциплiнарна складна адаптивна система". Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем, № 18 (2021): 71–84. http://dx.doi.org/10.31392/iscs.2021.18.071.

Повний текст джерела

Анотація:

У статтi висвiтлено концепцiю творчостi як складну систему, визначено ознаки їх спорiднення. Доведено, що в процесi творчостi вiдбувається взаємообмiн iнформацiєю, вона має свої пiдсистеми у кожнiйгалузi знань, узагальнюючи якi можна визначити її внутрiшню будову. Вказано, що творчiсть в процесi суспiльного розвитку, безумовно, є адаптивною, починаючи з наскельних малюнкiв, якi вiдповiдали запитам первiсного суспiльства i завершуючи сучасними науковими розробками в галузi клонування людини, штучного iнтелекту. Зроблено висновки, що концепцiя творчостi, як система може пiдтримувати свiйстацiонарнийстан, а також має здатнiсть нарощувати впорядкованiсть i складнiсть за рахунок адаптивної активностi. Визначено, що творчiсть вирiзняється своєю функцiональною та динамiчною складнiстю, що зумовлено її мiждисциплiнарнiстю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Kozak , K. B., O. V. Nikoliuk  та B. V. Myronenko . "Сталий розвиток об’єднаних територіальних громад: адаптивні інструменти управління персоналом". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 92–104. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Однією з найвагоміших реформ, розпочатих в Україні протягом останніх років, є реформа децентралізації влади. На сьогодні об’єднані територіальні громади, розпочавши свою активну діяльність, вже відчули перші виклики перед собою. Європейський досвід децентралізації, а також реалізація функціональної концепції реформування місцевого управління в країнах ЄС впливають на вибір та адаптацію вітчизняних інструментів розвитку об’єднаних територіальних громад. Необхідно налагодити управління наявними ресурсами, забезпечити потреби та сталий розвиток громад. Саме тому важливим є сприяння процесам децентралізації, забезпечення сталості розвитку громад та процесів проведення реформи в цілому. Важливо визначити, що ефективність загального процесу децентралізації та успішність зазначеної реформи місцевого самоврядування в Україні залежить від спроможності органу місцевого самоврядування здійснювати визначені законодавством повноваження та функції, а значить – від формування дієвої організаційної структури цього органу. Сьогодні стратегічним завданням об’єднаних територіальних громад є формування дієвої організаційної структури та штатного розпису, а також ефективного управління персоналом ОТГ в умовах, обмежених фінансовими та людськими ресурсами.Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування адаптивних інструментів щодо формування дієвої організаційної структури, управління персоналом ОТГ та основних елементів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад в Україні.Наукова новизна полягає в дослідженні найефективніших інструментів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад та модернізації публічної влади у таких напрямах, як: застосування сучасних і адаптивних інструментів щодо управління персоналом ОТГ та створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності та, як наслідок, зростання економічних показників країни.Висновки. У контексті формування бюджету на 2021 рік та з метою загальної оцінки економічної ситуації в країні органам місцевого самоврядування необхідно взяти до уваги та проаналізувати затверджені Урядом основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2021–2023 рр. Подальша демократизація суспільства, децентралізація владних повноважень на засадах субсидіарності є на сьогодні пріоритетами серед реформ в Україні. Це пов’язано із формуванням поняття публічної адміністрації – єдиної системи публічного урядування, за якої місцеві органи влади, місцеві інтереси, місцеве самоврядування загалом не протиставляються державним, а навпаки, є інтегрованими в єдиний управлінський механізм, діяльність якого спрямована на комплексне вирішення завдань, що постали перед суспільством у цілому. Нові тенденції у державному будівництві нашої країни, становлення інститутів громадянського суспільства, оптимізація системи публічного управління обумовлюють нові умови реалізації децентралізації за умови збереження ідей правової держави. Модернізація публічної влади повинна відбуватися за допомогою адаптивних інструментів щодо сталого розвитку територіальних громад: у напрямі створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності, покращення показників якості життя та в цілому позитивних змін у виробничій, економічній, політичній та інших сферах діяльності країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Терлецька, Юлія, Микола Данилюк та Марія Мажар. "АДАПТАЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ВЕКТОР УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 202–6. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-41.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено проблему формування системи адаптації суб’єкта господарювання до динамічних умов невизначеності зовнішнього середовища. Розглянуто концептуальні підходи до управління адаптивним розвитком підприємства. Проаналізовано особливості адаптивного управління потенціалом суб’єкта господарювання у конкурентному середовищі. Проведено аналіз ефективності діяльності та проблем розвитку підприємств олійно-жирової галузі. Діагностовано чинники зовнішнього середовища та важелі впливу на економічну стабільність функціонування суб’єктів господарювання. Проаналізовано сучасні тенденції формування системи забезпечення інноваційної адаптивності суб’єктів господарювання олійно-жирового комплексу. Запропоновано систему адаптації як стратегічного вектора управління підприємством в умовах турбулентності зовнішнього середовища. Обґрунтовано шляхи протидії та мінімізації негативного впливу зовнішніх та внутрішніх загроз на суб’єкт господарювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Зайцева, О. І. "Адаптивні саморегулювальні організації усвідомленого розвитку". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку, № 875 (2017): 34–39.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Зайцева, О. І. "Адаптивні саморегулювальні організації усвідомленого розвитку". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку, № 875 (2017): 34–39.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Гусева, О., С. Легомінова, Р. Дименко, О. Воскобоєва та О. Ромащенко. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМИ ПЕРЕВАГАМИ НА ОСНОВІ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 236–47. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245095.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Урахування загальносвітових тенденцій розвитку, інтеграційних і глобалізаційних процесів спонукають до пошуку та подальших розробок новітніх продуктів, послуг та управлінських механізмів. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації параметрів типу NBIC-спрямування конкурентних переваг. Модель сформовано за критерієм максимізації чистого дисконтованого грошового потоку. На основі розробленого науково-методичного підходу запропоновано чотири типи NBIC-спрямування конкурентних переваг телекомунікаційних підприємств, які базуються на комбінації рівнів інноваційної активності підприємства (від низького до високого) та комплементарності управління грошовими потоками (від низького до високого). У результаті запропоновано типи NBIC-спрямування конкурентних переваг підприємства: адаптивно-пасивний, адаптивно-активний, об’єктно-цілеспрямований; форсайт-прогресивний. Комплементарне управління грошовими потоками передбачає збалансований розподіл грошових потоків за визначеними NBIC-компонентами, а саме: Nano-компоненти (застосування Nano-розробок для забезпечення надшвидкісних телекомунікацій), Bio-компоненти (запровадження штучного інтелекту в організаційну культуру, втілення принципів самоорганізації на підприємстві), Info-компоненти (упровадження інноваційних стандартів телекомунікаційної діяльності, інформаційного програмного забезпечення і управління бізнес-процесами), Cogno-компоненти (когнітивна гнучкість менеджерів вищої та середньої ланок, здатність персоналу до комплементарності, розвиток системи управління знаннями на підприємстві, запровадження системи безперервного навчання працівників усіх ланок). Таким чином, поєднане застосування цих компонент забезпечує збільшення обсягу грошових потоків і формує сучасну платформу проривного конкурентного розвитку підприємств. Ключові слова: управління, конкурентні переваги, грошовий потік, інноваційна активність, комплементарність. Формул: 14; рис.: 3; табл.: 2; бібл.: 15.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Демченко, Вячеслав. "Емоційний інтелект як засіб підвищення когнітивних та креативних можливостей молодших школярів". New pedagogical thought 108, № 4 (6 січня 2022): 119–23. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-119-123.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу проаналізувати можливість впливу емоційного інтелекту на розвиток когнітивних та креативних можливостей сучасних школярів початкової школи, адже ця проблема є неабияк актуальною в процесі реалізації Концепції Нової української школи з притаманною їй гуманізацією системи освіти. Наведено деякі гіпотези і припущення стосовно того, що розвинена емоційна сфера дитини сприятливо впливає на розвиток її природного потенціалу. Продемонстровано прямий зв’язок між віком дитини та ефективністю розвитку її емоційної сфери. Доведено, що емоційний інтелект необхідно розвивати з раннього дитинства, адже люди з високим рівнем емоційного інтелекту не лише добре розуміють власні емоції та почуття й ефективно керують своєю емоційною сферою, а й завдяки цьому їхня поведінка в суспільстві більш адаптивна, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. Виокремлено чотири складові емоційного інтелекту, а саме: сприйняття емоцій; використання емоцій для стимуляції мислення; розуміння емоцій; управління емоціями. Наведено приклади ігор, що спрямовані на розуміння молодшими школярами своїх почуттів, мотивів та реакцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

ГРИСЬ, Антоніна. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ ЯК УМОВА ЇХ УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ". Психологічне здоров’я, № 2 (28 квітня 2021): 24–34. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-2-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Постановка проблеми. Соціально-психологічна адаптація підвищує адап- тивність особистості, тобто міру її пристосованості до життя в соціумі. Варіант соці- ально-психологічної адаптації, при якому особистість може частково змінюватися в ото- ченні та водночас залишатися сама собою, що забезпечує конгруентність і комфортність психологічної рівноваги особистості, є оптимальним для успішної професійної соціалізації майбутнього фахівця, зокрема психолога. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здат- ність особистості долучатися до адаптивної соціальної поведінки, розуміти інших людей та керувати їх поведінкою, пов’язана із соціальним інтелектом. Для розвитку теорії соці- ально-психологічної адаптації особистості важливість має вивчення Я-концепції особисто- сті. З соціальним інтелектом майбутнього фахівця співвідносяться всі види професійної компетентності. Формулювання мети статті. Мета – розкрити особливості соціаль- но-психологічної адаптації студентів-психологів у процесі їх професійної соціалізації. Виклад основного матеріалу. Соціальний інтелект, як інтегральна інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування та соціальної адаптації, об’єднує і регулює пізнавальні процеси, пов’язані з відображенням людини як партнера по спілкуванню або групи людей, діагностувався тестом соціального інтелекту Дж. Гілфорда і М. О’Саллівена. Експеримен- тальна група досліджуваних складалася з двох груп, у яких реалізовано формувальні впливи (по 24 особи у кожній), та двох контрольних груп, – загалом 96 осіб. Із демографічних показ- ників, бралися до уваги стать та вік випробуваних. Статистична обробка отриманих ре- зультатів здійснювалася за допомогою методів математичної статистики в програмах Excel та SPSS – 17. Для статистичного аналізу використовувалися U-критерій Манна-Уіт- ні для незалежних і W-критерій Уілкоксона для залежних вибірок. Навчання проводилося в форматі аудиторних занять (лекційних чи лабораторних) за програмою, теоретична основа якої – інтерактивні технології та методи, що реалізують принципи навчання дорослих та акцентовані на розвиток соціального інтелекту. Відбір методів, реалізованих у даній про- грамі, здійснювався на основі: сучасних досліджень у галузі загальної, вікової та педагогічної психології; концепції саморегуляції діяльності та активності суб’єкта; теорій психологічної травми, механізмів психологічного захисту, сучасних теоретичних і емпіричних досліджень соціального та емоційного інтелекту; положень суб’єктного підходу; методологічних і ме- тодичних аспектів реалізації спецкурсів для студентів старших курсів та організації соці- ально-психологічного тренінгу. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, розвиток соціального інтелекту студентів ефективно здійснювати через створення сприятливого освітньо-культурного середовища з урахуванням особистісних характерис- тик майбутнього фахівця, передусім таких як: попередній соціокультурний досвід, ціннісні орієнтації та смисложиттєві орієнтири студентів, мотиваційні чинники, які є основою роз- витку здатностей до соціально-психологічної адаптації, в основі якої показники соціального інтелекту. Зазначені показники забезпечують адаптацію незалежно від типу соціальної ор- ганізації, в якій доведеться працювати майбутнім психологам, оскільки вони є універсальни- ми. Відповідно, виходячи з отриманих даних, варто конструювати зміст освітніх програм підготовки фахівців таким чином, щоб вони сприяли передусім розвитку їх адаптивних здат- ностей, бо вони є оновою опанування на практиці професійних компетентностей: комуніка- тивних, особистісних, технологічних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Щербан, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІВ У РОБОТІ З КРИЗОВИМИ СИТУАЦІЯМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 360–77. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.185.

Повний текст джерела

Анотація:

Значущою характеристикою сьогодення є збільшення кризових та травматичних ситуацій (гострі міжособистісні конфлікти, фізичне насильство, важкі хвороби). Особистість не може самостійно справитися із зазначеними викликами життя. Людина потребує фахової допомоги від психологів. Отже, сьогодні актуальною є підготовка якісних психологів, здатних справлятися із сучасними викликами соціуму. Мета дослідження – виокремити психологічні особливості психологів і майбутніх психологів, які сприяють ефективній роботі з кризовими ситуаціями. Вибірку дослідження розділено на дві групи: студентська (випускники психологи); “кризова” (волонтери Руху підтримки військових та працівники психоневрологічного інтернату). Дослідження, проведене у “кризовій” групі, продемонструє особливості, необхідні для роботи з психотравмою. Це послугує взірцем для майбутніх практикуючих психологів і дасть можливість ефективно організувати процес професійної підготовки у закладі вищої освіти. Емпіричне дослідження двох груп респондентів дало можливість виокремити якості, які притаманні досліджуваним. У досліджуваних кризової групи є значно вищим, ніж у студентськійгрупі, прийняття ризику. Це доводить, що у людей, які часто мають справу з екзис тенційними проблемами і зберігають інтерес до них, є вищою готовність діяти в умовах невизначеності результату, в умовах тривоги і трудно-щів. У них більшою є впевненість у тому, що все, що відбувається загалом, є корисним, оскільки приносить досвід. Також встановлено важливий факт про незалежність у досліджуваних кризової групи у прийнятті ризику від вікової характеристики. Відкритість новому й активність у важких ситуаціях, таким чином, не завжди визначаються віком і браком досвіду. Досліджувані кризової групи демонструють загалом приблизно однаковий рівень вияву двох базових груп якостей (відчувати та знати), що свідчить про високу варіативність у підборі ними стратегій вибору адаптивної поведінки у процесі подолання життєвих негараздів. Це, у свою чергу, забезпечує розвиток таких важливих якостей, як емпатійність, рефлективність тощо. Емпіричне дослідження, на підставі виокремлених психологічних властивостей респондентів студентської групи та групи “ризику”, дало можливість спрогнозувати особливості роботи у таких групах: студентська група досліджуваних у зв’язку із ситуативними й особистісними чинниками характеризується ретравматизацією і потребує програми розвитку адаптивних якостей; кризова група досліджуваних унаслідок частої дії кризових чинників демонструє високий рівень життєстійкості. Однак психологічна допомога досліджуваній групі повинна надаватись якісно і кваліфіковано задля уникнення феномену “психологічного завмирання”.Перспективою подальших досліджень може стати розробка комплексної програми розвитку життєвого потенціалу особистості, яка активно може використовуватися психологічними службами різних організацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Блавт, Оксана. "ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ У РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 24–34. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.395.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто питання розвитку інклюзивного середовища для ветеранів війни у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена значними проблемами щодо збереження здоров’я ветеранів війни у державному масштабі, зумовленої бойовими діями на сході країни. Мета дослідження – виявлення інноваційних педагогічних підходів у розвитку інклюзивного середовища для ветеранів війни у закладах вищої освіти засобами адаптивної фізичної культури. Установлено, що одним із найважливіших завдань адаптивної фізичної культури у вищій школі залишається забезпечення високого рівня здоров’я, працездатності, функціональних можливостей і фізичної підготовленості студентів-ветеранів війни. Виявлено напрями інноваційних педагогічних підходів у розвитку інклюзивного середовища для студентів-ветеранів війни у закладах вищої освіти засобами адаптивної фізичної культури. Вони передбачають поліпшення фізичного простору закладу вищої освіти, забезпечення спеціальними технічними та навчально-методичними засобами фізичного виховання, облаштування для проведення корекційно-розвиткових і реабілітаційних занять; удосконалення кадрового забезпечення: підвищення рівня професійної компетентності педагогів; розроблення навчальних програм з урахуванням потреб студентів-ветеранів війни, організації групових і колективних адаптивної фізичної культури, використання гнучких стратегій і методів адаптивної фізичної культури, їх корекційного спрямування та здоров’язбережувальної спрямованості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Гречуха, Ірина. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙ ЛІТЕРАТУРНО ОБДАРОВАНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 10(55) (10 червня 2020): 15–25. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).02.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено вивченню регуляції емоцій старшокласників, які займаються літературною діяльністю. Проаналізовано сучасні погляди на регулювання емоцій і шляхи й можливості здійснення ефективної емоційної регуляції. Психологічні труднощі, які виникають у школярів із регуляцією їх емоційного стану, можна пояснити за допомогою такого психологічного явища, як алекситимія, а стримуючим фактором до її розвитку є емпатія. Схарактеризовано ранній юнацький вік, як сприятливий період для розвитку емпатійності. Розвиток емпатії в ранньому юнацькому віці дає можливість літературно обдарованим школярам через літературну творчість виявити свою найвищу емпатійність, а також є ресурсом до регуляції емоцій і профілактики алекситимії в цьому віці. В статті розкрито сутність таких психологічних понять, як: «емоційна сфера», «емоційна регуляція», «алекситимія», «емпатія», «емпатійність». Проаналізовано діагностичні можливості методів вивчення когнітивної емоційної регуляції, алекситимії та емпатії в ранньому юнацькому віці. Описано результати емпіричного дослідження особливостей розвитку емпатії старшокласників (її форм і рівнів розвитку). Емпіричним шляхом встановлено, що рівень розвитку емпатії школярів, які займаються літературною діяльністю, є вищим, порівняно з пересічними школярами. Переважаючими формами емпатійного реагування в літературно творчих школярів є «Реальне сприяння не на шкоду собі» та «Альтруїзм», а в пересічних школярів – «Реальне сприяння не на шкоду собі», «Альтруїзм», «Індиферентність» і «Внутрішнє сприяння». В школярів раннього юнацького віку (як у літературно творчих, так і таких, що літературною творчістю не займаються) спостерігається низький рівень алекситимії, а також вони демонструють широкий спектр використання як адаптивних, так і неадаптивних копінг-стратегій регуляції емоцій. У літературно творчих школярів виявлено більшу кількість емпатійних корелятів когнітивних стратегій емоційної регуляції, порівняно з пересічними школярами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Круглов, Віталій. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ: ВИКЛИКИ ЦИФРОВОЇ ЕПОХИ". Науковий вісник: Державне управління 1, № 7 (15 березня 2021): 140–61. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-140-161.

Повний текст джерела

Анотація:

Процеси технологічних змін, які позначилися на забезпеченні життєдіяльності держави, виробництва, відобразилися у переважній більшості людської діяльності - є наслідком стрімкого розвитку цифрової економіки. Породжені інноваційними технологіями нові напрями діяльності підприємств, установ та організацій вимагають наявності у персоналу відповідних фахових навичок, пов’язаних зі знаннями цифрової економіки. Мета дослідження полягає у аналізі сучасного стану державної політики трансформації ринку праці та формування підходів щодо впровадження змін з урахуванням викликів цифрової епохи. Як показує процес розвитку ринку праці, цифровізація та технологічний прогрес значно вплинули на економічну діяльність, виявивши вимоги щодо адаптивних навичок фахівців. Це, в свою чергу, в найближчому майбутньому призведе до значного скорочення та ліквідації робочих місць. Цифрова трансформація є складними змінами за рахунок посиленого впливу технологій, спрямованими на відносини у суспільній та економічній сферах. Концепція Industry 4.0 передбачає виникнення та подальший розвиток сучасних інноваційних напрямів діяльності. Нагальною постає потреба отримання та адаптування працездатного населення до мінливих вимог ринку праці. Впровадження нових напрямів потребуватиме значної кількості найманих працівників, в той же час – зникнення неактуальних напрямів призведе до значного рівня безробіття. Визначено, що перед державною політикою, пов’язаною з трансформації ринку праці, постають питання, спрямовані на: врегулювання балансу між виконанням роботи людьми та автоматизованими системами; контроль за безпечним використанням провідних технологій; формування необхідного середовища для підприємницької конкуренції; збільшення фінансування НДДКР; розбудову цифрової інфраструктури; впровадження стимулюючого характеру в оплаті праці в наукоємних та інноваційних сферах діяльності; законодавче упорядкування питань, пов’язаних з виконанням віддаленої роботи; посилення інституційних меж захисту інтелектуальної власності; державну підтримку суб’єктів інноваційної діяльності; залучення значних інвестицій у розвиток наукової та освітньої сфери; перепідготовку фахівців у різних сферах діяльності та працевлаштування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Гордієнко, Т. В., Л. О. Дубровська та В. Л. Дубровський. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-19.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті інклюзивна освіта розглядається як спосіб навчання, який має великі перспективи в сучасному суспільстві. Метою статті є здійснення аналізу особливостей інклюзивного навчання в сучасній початковій школі. Спеціалізація моделі розвитку ідеї інклюзивної освіти визначається кількома рівнями соціально-психологічних змін, кожен з яких потребує визначення механізмів впровадження, динамічних показників, критеріїв оцінки та основних суб’єктів змін, такими як: системний рівень, організаційний рівень, груповий рівень, індивідуальний рівень. Проаналізовано принципи інклюзивної освіти здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти, котрі базуються на таких підходах, методах, формах, як: індивідуальний навчальний план та індивідуальна освітня програма дитини з розвитку академічних знань і життєвих компетенцій; соціальна реабілітація дитини в освітній установі і поза нею; психолого-педагогічний супровід; психолого- педагогічний консиліум; індивідуальна психолого-педагогічна карта розвитку здобувача початкової освіти; портфоліо здобувача початкової освіти з особливими освітніми потребами; компетентність вчителя; тьюторський супровід; адаптивне освітнє середовище; згуртування колективу; формування та розвиток толерантного сприйняття. Розглянуто умови створення універсального безбар’єрного середовища для здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами: матеріально-технічна база закладу освіти; інформаційно-організаційне забезпечення освітнього процесу; організаційно-педагогічне забезпечення, що включає реалізацію освітніх програм із урахуванням особливостей психофізичного розвитку та можливостей дітей із особливими освітніми потребами; програмно-методичне забезпечення освітнього процесу; комплексний психолого-педагогічний супровід; кадрове забезпечення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Марійчин, Андрій. "Структурно-функціональні взаємозв’язки між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 180–94. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-180-194.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена емпіричному дослідженню структурно-функціональних взаємозв’язків між складовими комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Автор описує обґрунтування валідності застосування психодіагностичних методик, а також проведений статистичний аналіз даних. Отже за допомогою парного кореляційного аналізу встановлено функціональні відношення між інтегральними змінними, що характеризують структуру комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Показано, що статистично значущі коефіцієнти кореляції описують взаємовідносини між наступними компонентами комунікативної компетентності: «Адаптивна комунікативна самооцінка» та «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність» та «Комунікативне домінування», «Асертивність» та «Комунікативний самоконтроль». Перша пара змінних характеризувалась від’ємним коефіцієнтом кореляції, а друга та третя пари – додатними коефіцієнтами кореляції. Показано, що функціональні відношення між цими складовими розкривають два аспекти комунікативної компетентності спортсменів. Зроблено висновки про те, що динаміка розвитку комунікативної взаємодії розкривається в процесі адаптації в малих групах, де взаємодія від зон включення та афекту у кінцевому підсумку концентрується в зоні контролю, де відбувається основна комунікативна взаємодія; відзначено, що комунікативне домінування та комунікативний самоконтроль виступають проявами такої компоненти комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників як асертивність. Ключові слова: комунікативна компетентність, складові комунікативної компетентності, професійна мобільність спортсменів, вектори кар’єрного розвитку, комунікація, кар’єра, кар’єрний розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Степашко, Володимир. "ТЕХНОЛОГІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Society. Document. Communication, № 6/2 (4 липня 2019): 187–206. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-187-206.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті викладено проблему розроблення технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах Європейського Союзу (ЄС). Актуальність проблеми полягає в застосуванні суб’єктами сучасних технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС та використання їх досвіду в системі управління вищою освітою в Україні. Враховано концептуальні ідеї і положення зарубіжних учених щодо застосування адаптивно-конкурентних стратегій, поведінки та ресурсної залежності організацій в умовах ринкових змін. Сформульовано принципи управління якістю надання освітніх послуг закладами вищої освіти, окреслено тенденції в управлінні системою освіти; проаналізовано стратегії та технології управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС, визначено умови ефективного функціонування системи управління, запропоновано практичні рекомендації. З’ясовано, що зміст процесного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах ЄС суб’єкти реалізують через функції-завдання, складники забезпечення якості управління розвитком закладів вищої освіти. На основі аналізу зарубіжних моделей управління фінансово-економічною діяльністю закладів вищої освіти країн ЄС запропоновано прогнозовану на середньострокову перспективу модернізовану субмодель фінансування закладів вищої освіти України на договірних засадах. В основу цивільно-правових відносин покладено зобов’язання сторін, процедури експертного оцінювання результатів, колаборацію закладів вищої освіти з бізнес-структурами, венчурними групами для реалізації програм та проектів. Зроблено акцент на етапах фінансування закладів вищої освіти України відповідно до якісних показників рівня результативності діяльності, стимулюванні державою бізнесових структур, інтеграції університетів з венчурними компаніями для комерціалізації результатів наукових досліджень та трансферу технологій, диференціюванні заробітної плати науково-педагогічних працівників відповідно до їх внеску у розвиток закладу вищої освіти, розробленні законодавчо закріпленої норми для створення власного ендаументу, забезпеченні сприятливих організаційних, педагогічних, психологічних умов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Носенко, Юлія, Майя Попель та Марія Шишкіна. "Стан та перспективи використання адаптивних хмарних систем навчання у закладах вищої освіти (сфера України)". Педагогіка вищої та середньої школи 52 (19 грудня 2019): 56–69. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v52i0.3776.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблеми використання адаптивних хмарно орієнтованих систем навчання (ACLS) у сучасному високотехнологічному освітньому середовищі та розширення доступу до них як інструментів навчально-дослідної діяльності у педагогічних закладах вищої освіти України. Розглянуто концептуальний апарат застосування та проектування адаптивних хмарних навчальних систем; розкрито їх основні характеристики; описані способи їх педагогічного застосування. Окреслено досвід Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАНП України щодо проектування та застосування хмарного навчального та дослідницького середовища. Представлено результати опитування 31 заклад вищої освіти щодо використання ACLS. Встановлено, що найближчим часом ACLS стане рушійною силою розвитку нової педагогіки, нових стратегій персоналізації освіти та розширення можливостей для активного навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Klopota, Yevhenii, та Nataliia Voronska. "ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПІДЛІТКІВ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (2020): 162–80. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчення особливостей міжособистісної взаємодії підлітків в інклюзивних класах, завдяки аналізу результатів діагностики інтерактивної спрямованості особистості та самокерування в спілкуванні. Гіпотеза дослідження полягає у тому, що існують відмінності у міжособистісній взаємодії підлітків в залежності від статі, віку та наявності особливих потреб. Методи: Порівняльний аналіз джерел наукової педагогічної літератури, інтерпретація, формулювання висновків. Результати обробляються математично і представлені у форматі порівняльних таблиць. Результати: У дослідженні прийняли участь 240 учнів віком від 11 до 15 років. Результати свідчать про те, що підлітки з особливими потребами більш адаптивні у спілкуванні, але інтерактивна спрямованість на взаємодію більш розвинута в учнів з типовим розвитком. Ригідність або стабільна модель спілкування більше властива учням з типовим розвитком. Знайдено кореляційні зв’язки між адаптивністю в спілкуванні та шкалами емоційного інтелекту: керування емоціями, самомотивація, що підтверджує висновок існування впливу емоційного інтелекту на вміння ефективно спілкуватися. Також знайдені негативні кореляційні зв’язки між спрямованістю на взаємодію, орієнтацією на особистісні інтереси та маргінальною орієнтацією. Зазначимо, що підвищення окремих чинників емоційного інтелекту призводить до зниження маргінальної спрямованості. Висновки: Результати засвідчують важливість розвивати інтерактивну спрямованість на взаємодію і таким чином зменшувати рівні орієнтації на особистісні інтереси, маргінальної спрямованості, та підвищувати емоційний інтелект, прагнення до саморозвитку. Також розвиток емоційного інтелекту позитивно впливає на адаптивність в спілкуванні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Стеблюк, С. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У КЛАСІ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто особливості організації освітнього процесу у класі з інклюзивним навчанням. Акцентовано увагу на тому, що запровадження інклюзії передбачає розроблення ефективних навчальних стратегій, адаптацію навчальних програм та планів, добірку методів та форм навчання, що враховуватимуть можливості дітей з особливими освітніми потребами. Указано, що першочерговим завданням є створення атмосфери взаєморозуміння та взаємодопомоги, щоб забезпечити учневі можливості самоствердитися, набути навичок соціальної поведінки. Мета статті – з’ясувати сучасні підходи до організації навчання, виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти. Зʼясовано, що учні займаються за адаптивними та модифікованими програмами, освітня й розвивальна діяльність яких повинна бути спрямована на корекцію певних порушень. Зазначено, що створення осередків у навчальній кімнаті за Концепцією нової української школи дає можливість реалізувати завдання інклюзивної освіти, а кожному учневі знайти своє місце для когнітивної діяльності та відпочинку. Наголошено на дотриманні принципів корекційної роботи та добірці методів та прийомів навчання, що комфортні для розвитку когнітивних умінь школярів. Виокремлено основні принципи корекційно-розвивальної роботи: ґрунтування корекційно-розвивальної роботи на результатах психодіагностики; нормативності; роботи в «зоні найближчого розвитку» дитини; урахування індивідуально-психологічних та особистісних відмінностей дитини; системності; діяльності. Розкрито традиційні методи навчання (рольові ігри, мультипрезентації, парна та групова робота), що спрямовані на розвиток особистості, її позитивних основ, та інноваційні («кубування», «асоціативний кущ», «щоденні 5», «щоденні 3», «6 цеглинок» (робота з лего-конструктором)), які, як правило, реалізуються спільно всіма дітьми інклюзивного класу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Аніщенко, В. О. "Адаптивне управління розвитком регіональних соціо-еколого-економічних систем". Актуальні проблеми економіки, № 7 (2007): 112–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Самофатова, В. А. "Адаптивне управління потенціалом сталого розвитку підприємств харчової промисловості". Економіка харчової промисловості 8, вип. 3 (2016): 29–33.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Самофатова, В. А. "Адаптивне управління потенціалом сталого розвитку підприємств харчової промисловості". Економіка харчової промисловості 8, вип. 3 (2016): 29–33.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Аніщенко, В. О. "Адаптивне управління розвитком регіональних соціо-еколого-економічних систем". Актуальні проблеми економіки, № 7 (2007): 112–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Liubovych, O. E., та I. M. Klishch. "ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ І БІЛКОВОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ В ДИНАМІЦІ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ НА ТЛІ ГІПОТИРЕОЗУ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (31 січня 2019): 24–30. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9784.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Стрес є відображенням eсіх адаптивних реакцій організму, неспецифічних біологічних феноменів, що виникають у відповідь на дію різних подразників і спрямовані на реалізацію пристосувальних механізмів, адаптовують організм до стресового впливу. Важливе місце в реалізації адаптивно-пристосувальних реакцій організму посідають гормони щитоподібної залози, які здатні мобілізувати резерви організму для усунення ушкоджень, викликаних дією стресового чинника. Тиреоїдна вісь закономірно втягується в процеси адаптації організму до дії надзвичайних подразників. Однак самі зміни тиреоїдної функції при стресі й адаптації не дозволяють оцінити значення тиреоїдних гормонів у пристосувальних реакціях. Необхідне комплексне дослідження гормонального спектра і стану окисно-відновних процесів в організмі експериментальних тварин зі зміненим тиреоїдним статусом за умов додаткових стресових впливів різної природи. Мета дослідження – вивчити інтенсивність процесів ліпідної і білкової пероксидації при іммобілізаційному стресі в щурів з експериментальним гіпотиреозом. Методи дослідження. Гіпотиреоз моделювали, щоденно вводячи тваринам per os тиреостатик мерказоліл (“Здоров’я”, Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом прив’язування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухомості голови тривалістю 3 год. Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, активності процесів ліпідної і білкової пероксидації використовували спектрофотометричні та імуноферментні методи. Результати й обговорення. За умов дефіциту йодовмісних гормонів щитоподібної залози активність вільнорадикального окиснення ліпідів і білків була достовірно нижчою, ніж у тварин без змодельованої патології. При дослідженні впливу іммобілізаційного стресу на показники ліпідної і білкової пероксидації встановлено, що на стадії тривоги розвитку стрес-реакції в евтиреоїдних тварин показники пероксидного окиснення ліпідів та білків зростали, що вказувало на посилення активності вільнорикальних процесів. На стадії резистентності відбувалась стабілізація активності вільнорадикальних процесів. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) активність вільнорадикальних процесів знову достовірно підвищувалась, що свідчило про виснаження захисного резерву антиоксидантної системи. У тварин з гіпотиреозом поступово достовірно зростала інтенсивність процесів ліпідної і білкової пероксидації на всіх стадіях розвитку стрес-реакції з максимумом на стадії виснаження. Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігають більш інтенсивне, ніж в евтиреоїдних тварин, зростання інтенсивності процесів білкової та ліпідної пероксидації на всіх стадіях розвитку стрес-реакції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Liubovych, O. Ye, та I. M. Klishch. "СТАН ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В ДИНАМІЦІ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ НА ТЛІ ГІПОТИРЕОЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (24 квітня 2019): 106–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10058.

Повний текст джерела

Анотація:

Стрес є відображенням всіх адаптивних реакцій організму, неспецифічних біологічних феноменів, що виникають у відповідь на дію різних подразників і спрямовані на реалізацію пристосувальних механізмів, адаптують організм до стресового впливу. Важливе місце в реалізації адаптивно-пристосувальних реакцій організму посідають гормони щитоподібної залози, які здатні мобілізувати резерви організму для усунення пошкоджень, викликаних дією стресового чинника. Тиреоїдна вісь закономірно втягується в процеси адаптації організму до дії надзвичайних подразників. Однак самі зміни тиреоїдної функції при стресі й адаптації не дозволяють оцінити значення тиреоїдних гормонів у пристосувальних реакціях. Необхідно провести комплексне дослідження гормонального спектра та стану ендогенної інтоксикації в організмі експериментальних тварин зі зміненим тиреоїдним статусом в умовах додаткових стресових впливів різної природи. Мета – вивчення показників ендогенної інтоксикації при іммобілізаційному стресі у щурів з експериментальним гіпотиреозом. Матеріал і методи. Гіпотиреоз моделювали щоденним введенням per os тиреостатика мерказолілу («Здоров'я», Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом привʼязування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухливості голови тривалістю 3 години. Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, показників ендогенної інтоксикації та активності катаболічних процесів використано спектрофотометричні та імуноферментні методи. Результати. Встановлено, що за умов дефіциту йодовмісних гормонів щитоподібної залози показники ендотоксикозу суттєво вищі, ніж у тварин без змодельованої патології. При дослідженні впливу іммобілізаційного стресу на показники ендогенної інтоксикації встановлено, що на стадії тривоги розвитку стрес-реакції в еутиреоїдних тварин показники молекул середньої маси, еритроцитарний індекс інтоксикації та вміст циркулюючих імунних комплексів зростають, що вказує на посилення ендотоксикозу. На стадії резистентності відбувається певна стабілізація цих процесів. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) ступінь ендотоксикозу знову достовірно зростає, що свідчить про зниження резервних функцій організму. У тварин із гіпотиреозом має місце поступове достовірне зростання ендотоксикозу на усіх стадіях розвитку стрес-реакції з максимумом на стадії виснаження. Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігається більш інтенсивне, ніж в еутиреоїдних тварин, зростання ступеня ендотоксикозу на усіх стадіях розвитку стрес-реакції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Шаталюк, Ю. В. "SWOT-аналіз як метод дослідження перспектив розвитку адаптивної архітектури". Комунальне господарство міст. Серія : Технічні науки та архітектура, Вип. 135 (2017): 74–79.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Когут, Ірина, та Олена Степанюк. "Соціально-гуманістична спрямованість волонтерської діяльності в адаптивному спорті". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 82–87. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.82-87.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Однією із головних ознак громадянського суспільства є наявність у ньому розвиненого волонтерського руху. Спортивна волонтерська діяльність є невід’ємною складовою міжнародного спортивного руху. Аналіз літературних джерел свідчить про недостатню увагу науковців у висвітленні питань соціальної значущості волонтерської діяльності в адаптивному спорті. Мета. Визначення соціально-гуманістичних засад волонтерської діяльності в адаптивному спорті з метою соціальної інтеграції осіб з інвалідністю та формування толерантного суспільства України. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури та документальних джерел, порівняння та зіставлення; опитування і метод експертних оцінок; методи математичної статистики. Результати. На основі аналізу фахової літератури, даних соціологічного опитування та результатів експертного оцінювання конкретизовано основні аспекти волонтерської діяльності в адаптивному спорті, виконання яких сприятиме соціальній інтеграції осіб з інвалідністю та забезпечить подальшу гуманізацію суспільства. За допомогою опитування визначено основні мотиви, які спонукають студентську молодь до волонтерської діяльності. Експертами окреслено основні напрями та проблеми волонтерської діяльності у спорті. Визначено вплив дисципліни «Адаптивний спорт» на формування толерантного та гуманістичного суспільства. Розроблено комплекс заходів для розвитку волонтерської діяльності в адаптивному спорті. Ключові слова: адаптивний спорт, волонтерська діяльність, соціально-гуманістичні засади, соціальна інтеграція осіб з інвалідністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Вінтоняк, Д. М., О. В. Новохатська, О. В. Ямпольська, І. В. Луганська та О. О. Кривоніс. "Досвід психосоціальної реабілітації осіб із психічними розладами на базі Сватівської обласної психіатричної лікарні". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 48–50. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29688.

Повний текст джерела

Анотація:

Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Мельник, В., О. Романашенко, М. Циганенко, О. Калюжний, В. Качанов та М. Романашенко. "Застосування суміжних посівів для збалансування біологізації агроекосистеми України". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(18) (11 лютого 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).42-46.

Повний текст джерела

Анотація:

Екологічний стан земель сільськогосподарського призначення, що розглядається як вирішальний чинник отримання високоякісної сільськогосподарської сировини, кормів і харчових продуктів є незадовільним через інтенсивний характер їх господарського використання й антропогенно-техногенне навантаження прогресуючої ерозії, підвищеної кислотності, засолення, перезволоження, радіаційного забруднення і розвитку інших негативних процесів.Стабілізації розвитку землеробства сприяє перетворення сучасної агроекосистеми в адаптивну, тобто стійку й сталу. Сталі екосистеми можливі лише за умови стабілізації вмісту гумусу в ґрунті внаслідок внесення необхідної кількості органічних добрив, оптимізації співвідношення між просапними та суцільної сівби культурами, мінімізації обробітку, вапнування, гіпсування ґрунтів та їх захисту від ерозії.Дегуміфікація, або зменшення гумусу в ґрунті, є контрольованим показником зниження його родючості. Багаторічні дослідження показують, що основними причинами дегуміфікації ґрунтів України є зниження загальної культури землеробства, зменшення обсягів внесення органічних добрив, неконтрольований розвиток водної ерозії та дефляції.Декальцинація, або кислотна деградація ґрунтів. Це – одна з найгостріших проблем сучасності та найближчого майбутнього, яка пов’язана зі зростанням кислотності ґрунтового покриву і погіршенням агрохімічних властивостей ґрунтів.Забруднення ґрунтів зумовлене наявністю у них надмірної кількості важких металів, радіонуклідів, залишків пестицидів і мінеральних добрив тощо. На землях сільськогосподарського призначення забруднення ґрунтів, як правило має локальний характер і залежить від розміщення їх біля промислових об’єктів, атомних електростанцій, сміттєзвалищ, складів мінеральних добрив і отрутохімікатів.Фізична деградація ґрунтів є наслідком інтенсивного сільськогосподарського використання земель, а саме: надмірної розораності ґрунтів, інтенсивного механічного обробітку та зниження вмісту в ґрунтах органічної речовини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Harnaha, О. M. "СУТЬ ЗЕМЕЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В АГРАРНИХ ПЕРЕТВОРЕННЯХ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (26 березня 2021): 35. http://dx.doi.org/10.31713/ve120214.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто суть земельних трансформацій в аграрних перетвореннях. Досліджено історію розвитку земельних відносин та проаналізовано умови, що визначають їх формування та функціонування. Зазначено, що суть земельних трансформацій в аграрних перетвореннях обумовлює перехід до органічних й адаптивних систем землеробства, поновлюваних джерел енергії, біопалива й т.п., а також націлена на внесення змін у земельне право, а відповідно і у земельні відносини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Volkov, R. K., T. I. Tolokova та N. S. Vadziuk. "НОВІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАЛЬНОЇ КОРЕКЦІЇ ОПІКОВИХ РУБЦЕВИХ ДЕФОРМАЦІЙ ШКІРИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (16 вересня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11276.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Деформації шкіри, спричинені опіковою травмою, викликають розвиток стійкого порушення захисного бар’єра тканин із розвитком адаптивної імунологічної дисфункції й залишаються актуальною проблемою пошуку ефективних шляхів усунення змін. Мета дослідження – оцінити ефективність корекції опікових рубців при різних ступенях ушкодження шкіри з використанням лазерогенезису та встановити кореляційний зв’язок між утворенням патологічних післяопераційних рубців шкіри та вчасним застосуванням у комплексному підході лазерної установки Nd Yag 1064 нм Cutera (США). Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 49 пацієнтів, які звернулись за допомогою до клініки лазерної косметології «Моне» (м. Тернопіль). Для обстеження вибрано 25 пацієнтів зі свіжими опіковими рубцями, 12 – із сформованими рубцями, 12 – із застарілими гіпертрофічними та келоїдними рубцями у групі порівняння. Результати. Наші дослідження показали ефективність застосування комплексного впливу лазерогенезису за допомогою лазерної установки Nd Yag 1064 нм Cutera (США) для лікування опікових рубців шкіри, що сприяло відновленню тканин з ідентичною до початкової анатомічної структури з естетичними та функціональними атрибутами, властивими неушкодженій тканині. Висновки. Корекція рубців різних термінів дозрівання за допомогою процедури лазерогенезису лазером Nd Yag 1064 нм Cutera (США) виявилася доведено дієвою як самостійна терапія для свіжих, так і для застарілих рубців у комплексі з кріодеструкцією з наступною ксенопластикою та ін’єкціями стероїдних препаратів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Коваль, О. В., В. О. Кузьміних, С. Я. Свістунов, Сюй Бейбей та Чжу Шивэй. "Збір даних для аналітичної діяльності з використанням адаптивної мікросервісної архітектури". Реєстрація, зберігання і обробка даних 23, № 1 (16 березня 2021): 67–79. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2021.23.1.235408.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто загальну структуру адаптивної підсистеми обробки запитів, як розроблюється в рамках створення інформаційно-аналітичної системи оцінки рівня міжнародної діяльності. В основі побудови системи обробки запитів покладено використання мікросервісної архітектури. Сучасний розвиток наукової діяльності вимагає всебічного аналізу та її оцінки за різними критеріями в залежності від того, для яких цілей проводиться цей аналізі і які задачі ставляться. Необхідність оцінювати поточну ситуацію і прогнозувати значення показників ефективності на перспективу стає останнім часом дуже важливим при визначенні позицій установ та окремих груп науковців в світі. Успішного просування в міжнародному освітньому та науковому просторі і підвищення зацікавленості з боку іноземних вчених, викладачів і студентів університетів потребує чіткої оцінки ступені, на якій вони знаходяться міжнародна наукова діяльність організацій, переваги, які роблять привабливими конкретні освітні та наукові організації для отримання спеціальності і проведення досліджень. Специфіка задач оцінки рівня міжнародної діяльності потребує розробки методів та засобів проектування розподілених інформаційних систем для задач аналітичної діяльності, що спирається на розподілену архітектуру програмного забезпечення для реалізації сценарії аналітичної діяльності та охоплюють значне коло, різноманітних за формою організації та місцями розташування, джерел інформації. Основою для побудови таких інформаційно-аналітичних систем може бути адаптивна мікросервісна архітектура побудови інформаційних систем, яка являє собою комплекс незалежно розгорнутих сервісів. Розміщення мікросервісів реалізується на розподілений мережі. Розгалужена система хостів тієї мережі, на яких розміщаються мікросервіси, орієнтована на можливість більш ефективного вилученні інформації з конкретного джерела, з якого отримує інформацію мікросервіс. У підсистемі передбачено використання мікросервісів як автономних контейнерів. Кожний з контейнерів призначений для виконання певних операцій по вилученню необхідної інформації з конкретного інформаційного джерела з параметрами , що можуть бути адаптовані під конкретний запит. Для формування та подальшого управління контейнерами передбачається використання платформ Docker та Kubernetes, що дозволяє крім всього контролювати навантаження на кожний хост. Іл.: 2. Бібліогр.: 14 найм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Podlevska, O. M., N. B. Savina та A. A. Podlevskyi. "ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 258. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202024.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто вплив пандемії коронавірусу COVID-19 як найбільш вагомого чинника середньо- та довгострокових змін на розвиток підприємництва та інвестиційної діяльності в Україні. Уточнено, що внаслідок запровадження вимушених заходів щодо обмеження окремих видів діяльності у зв’язку із карантином, сектор підприємництва зазнає найбільших збитків, що відіграє вирішальну роль у нагромадженні кризових процесів в економіці, в тому числі, – переддефолтного стану суб’єктів бізнесу. Обґрунтовано, що відсутність адаптивної державної підтримки в Україні може призвести до скорочення майже на третину валової доданої вартості, зайнятості та податкових надходжень від цього сегменту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Курніков, Валерій. "МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВАРІАНТА РЕАГУВАННЯ ОРГАНАМИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НА ЗМІНУ ОБСТАНОВКИ НА ДЕРЖАВНОМУ КОРДОНІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРОГНОЗОВАНОГО РІВНЯ ЇЇ СКЛАДНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (21 лютого 2020): 76–95. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.98.

Повний текст джерела

Анотація:

Розробка науково-методичного апарату для обґрунтування рішень на застосування сил і засобів регіонального управління повинна базуватися на комплексному використанні всього арсеналу сучасних методів дослідження, досвіду оперативно-службової діяльності, включаючи досвід участі прикордонників у збройному конфлікті на території Донецької та Луганської областей. Матеріал статті є продовженням попередніх публікацій автора, в яких було обрано сукупність чинників (елементів обстановки), що визначатимуть рівень складності обстановки на ділянці державного кордону регіонального управління в умовах загострення воєнно-політичної обстановки, проведено їх ранжування та параметризацію. У статті удосконалено методику визначення варіанта реагування органами військового управління регіонального управління на зміну обстановки на державному кордоні залежно від прогнозованого рівня її складності. Для цього було обрано лінійну модель Брауна, яка дає можливість отримувати оцінки, що характеризують не середній рівень процесу, а тенденцію, яка склалася на момент останнього спостереження. Це дозволяє відображати розвиток процесу, який не має сталих тенденцій. Відповідно до поставленого завдання та висунутих вимог методика визначення варіанта реагування органами військового управління регіонального управління на зміну обстановки на державному кордоні залежно від прогнозованого рівня її складності містить шістнадцять етапів. Обрана модель є адаптивною і швидко пристосовує свої параметри до змін у часових рядах. З метою деталізації етапів методики автором запропоновано алгоритм використання методики прогнозування розвитку обстановки на державному кордоні та реагування органами військового управління залежно від рівня її складності. Отриманий результат дозволяє проводити оцінювання складності обстановки на державному кордоні, робити прогнозні висновки щодо динаміки її розвитку в умовах загострення воєнно-політичної обстановки та приймати відповідні управлінські рішення на здійснення (корегування) оперативно-службової діяльності з метою адекватного впливу на загрози, що виникли на державному кордоні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Pelekhatyy, A. "Інституційне забезпечення бюджетної політики розвитку територій". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено особливості формування інституційних механізмів забезпечення бюджетної політики розвитку територій в Україні. Дано визначення бюджетної політики розвитку територій зі сторони інституційного підходу. Розглянуто інтерпретацію основних законів інституційної архітектоніки бюджетного процесу, а саме: закони рівноваги, усереднювання та структуризації. Представлено модель інституційної архітектоніки розвитку територій як системи, що розвивається, і опорними елементами якої виступають інститути та інституції. Досліджено основні складові інституційної архітектоніки бюджетної політики розвитку територій: система інститутів, інституційно-правове забезпечення, інституційно-організаційне забезпечення, адаптивні інструменти реалізації бюджетної політики. Визначено інституційні пріоритети бюджетної політики в межах визначених інституційних рівнів (Перший і найабстрактніший рівень пов’язаний з процесом “модернізації згори”, коли держава визначає вектор соціально-економічного розвитку: Другим рівнем є “модернізація знизу”, що передбачає активізацію базових і похідних інститутів).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

ЧЕРЕЗОВА, Ірина. "АДАПТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ЖИТТЄВИХ КРИЗ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-72-79.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснюється огляд наукових напрямків дослідження адаптивної поведінки особистості в складних життєвих ситуаціях. Висвітлюється порівняльний аналіз концептуальних підходів до визначення поняття копінг-поведінки як такої, що дає можливість особистості опановувати себе у період життєвої кризи та адаптуватися до нових умов життя. Встановлено, що проблема копінг-поведінки бере свій початок з теоретичних передумов вивчення оволодіння стресом, а проблема опановуючої поведінки є міждисциплінарною, оскільки включає явища регуляції та саморегуляції поведінки суб’єкта, особистісний розвиток, благополуччя, психологічне здоров’я та ресурси продуктивності людини. З’ясовано, що поняття копінгу інтерпретується по-різному згідно з сучасними психологічними підходами. На основі аналізу цих підходів виділені основні характеристики копінг-поведінки, які полягають у загальній стратегії оволодіння стресом, зменшенням його дії та адаптації усіх сфер особистості. Виявлено, що в складних життєвих ситуаціях особистість використовує механізми психологічного захисту та копінги. Так, Т. Крюкова виділяє наступні ознаки такої поведінки: усвідомлюваність, можливість вибору способів поведінки та їх значущість, цілеспрямованість тощо. Домінуючим фактором адаптивної поведінки особистості є оцінка внутрішньої та зовнішньої ситуацій, яка відіграє важливу роль у виникненні емоцій та мотивації поведінки. З точки зору характеру ситуації (безпечна/небезпечна), її оцінка вперше стала центральним моментом у когнітивній моделі емоцій (М. Арнольд). Цю узагальнену модель процесу когнітивної оцінки ситуації уточнив та екс¬периментально обґрунтував Р. Лазарус, на основі якої оволодіння труднощами слугують досягненню двох цілей: оволодіння системою «індивід-навколишнє середовище», яка викликає стрес, та її зміна (проблемно-орієнтоване оволодіння); контроль стресових емоцій як емоційно-орієнтоване оволодіння, що є наслідком емоційного реагування на ситуацію. З’ясовано, що копінг-поведінка, трансформуючись відповідно до змін вимог ситуації до людини або змін самого суб’єкта в ситуації, має власну динаміку. Доведено, що людина використовує одночасно декілька усвідомлюваних видів поведінки у важкій життєвій ситуації: поодинокі копінг-дії, копінг-стратегії, копінг-стилі. Окреслено структурні компоненти копінг-поведінки як адаптивної при переживанні особистістю життєвих криз: сприйняття стресової ситуації, оцінка особистістю стресової ситуації як загрози або виклику, копінгова дія або реакція як стратегія подолання стресової ситуації. Ключові слова: копінг, копінг-поведінка, стрес, динаміка копінг-поведінки, структура копінг-поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Чеботарьова, Олена. "Науково-методичні підходи до реалізації змісту освіти учнів із порушеннями інтелектуального розвитку згідно концепції НУШ". Особлива дитина: навчання і виховання 4, № 93 (3 лютого 2020): 68–76. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i93.42.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено основні науково-методичні підходи щодо розроблення та реалізації змісту Типової освітньої програми початкової освіти дітей із порушеннями інтелектуального розвитку для 1, 2 класів згідно з Концепцією Нової української школи. Обґрунтовано та представлено основну мету початкової освіти дітей із порушеннями інтелектуального розвитку, методичні підходи та принципи побудови програми, ключові компетентності та загальнонавчальні вміння, які закладено у її зміст програми. У програмі визначено відповідний зміст кожного навчального предмета чи інтегрованого курсу, вказано вимоги до конкретних очікуваних результатів навчання (предметно орієнтовані компетентності). Охарактеризовано основні складові інтегрованих курсів, як сучасних освітніх тенденцій; структуру програми: орієнтовний зміст навчального матеріалу, предметно-орієнтовані компетентності, життєва компетентність, які інформують учителя щодо результатів сформованості в учнів пізнавальних та соціально-адаптивних здібностей відповідно до мети та змістового наповнення галузі. Представлено методичні основи реалізації освітніх галузей та інтегрованих курсів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Kaluhina, N. A. "An Adaptive Model of E-Commerce Development." Business Inform 9, no. 512 (2020): 298–304. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-9-298-304.

Повний текст джерела

Анотація:

The article is aimed at building up a model of e-commerce development adapted to the realities of our time and peculiarities of the development of infocommunications of the country. The current status of development of infocommunications is analyzed together with related activities of the enterprises, which are using the digital platforms for conduct of business. It is determined that the development of e-commerce is slowed by the inequality of access to modern information and communication technologies and low activity of certain economic actors regarding trade operations through the Internet. An adaptive model of e-commerce development is proposed, which is based on the consideration of the conditions of the external contour of development of enterprise along with the internal contour in the aspect of the existing resource base and potential development opportunities. The model requires an information base of e-commerce development processes, contains methodical principles for analyzing the internal and external contours of e-commerce development, as well as methods of forecasting changes in the external contour and determining the internal potential. The necessary element of the model is determination of the criteria for the possibility of e-commerce development in existing conditions combined with formation of a list of invariant models for different platforms, which would be the most acceptable in the conditions of external contour. The need to take into account existing cyber risks and apply measures to minimize them in the process of e-commerce development is substantiated. It is defined that the development of e-commerce leads to an effect on micro-, meso- and macro-levels, which in the end can lead to emergence of a synergistic effect. The feedback function contained in the model allows to link the stage of determining the results to the formation of invariant models of development, which should be activated in the absence of desirable results according to the selected model of e-commerce development. Further research will be directed to substantiate the criteria that determine the possibility of e-commerce development under the conditions of both internal and external contours.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Орлов, Анатолій. "УДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВАЖКОАТЛЕТОК НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ГРУПАХ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, № 8 (13 липня 2021): 8–12. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Експериментальна програма підготовки важкоатлеток на етапі попередньої базової підготов- ки у групах першого року навчання базується на вимогах та завданнях, які передбачені в навчальній програмі з важкої атлетики для ДЮСШ, СДЮШОР, УОР та ШВСМ. Мета програми – гармонійний розвиток організму спортсменів і поглиблене оволодіння технікою виконання змагальних вправ. Експериментальна програма річного макроциклу підготовки важкоатлеток 12-13 років на етапі попередньої базової підготовки у групах першого року навчання дає можливість значно підвищити рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості та виконати нормативні вимоги згідно з навчальною програмою з важкої атлетики. Окрім того, підтверджено дані щодо впли- ву тренувальних занять важкою атлетикою на адаптивні можливості та функціональний стан кардіореспіраторної системи жіночого організму, що розвивається.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Адаптивний розвиток"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями