Статті в журналах з теми "Адаптивна реакція"

У статті здійснюється огляд наукових напрямків дослідження адаптивної поведінки особистості в складних життєвих ситуаціях. Висвітлюється порівняльний аналіз концептуальних підходів до визначення поняття копінг-поведінки як такої, що дає можливість особистості опановувати себе у період життєвої кризи та адаптуватися до нових умов життя. Встановлено, що проблема копінг-поведінки бере свій початок з теоретичних передумов вивчення оволодіння стресом, а проблема опановуючої поведінки є міждисциплінарною, оскільки включає явища регуляції та саморегуляції поведінки суб’єкта, особистісний розвиток, благополуччя, психологічне здоров’я та ресурси продуктивності людини. З’ясовано, що поняття копінгу інтерпретується по-різному згідно з сучасними психологічними підходами. На основі аналізу цих підходів виділені основні характеристики копінг-поведінки, які полягають у загальній стратегії оволодіння стресом, зменшенням його дії та адаптації усіх сфер особистості. Виявлено, що в складних життєвих ситуаціях особистість використовує механізми психологічного захисту та копінги. Так, Т. Крюкова виділяє наступні ознаки такої поведінки: усвідомлюваність, можливість вибору способів поведінки та їх значущість, цілеспрямованість тощо. Домінуючим фактором адаптивної поведінки особистості є оцінка внутрішньої та зовнішньої ситуацій, яка відіграє важливу роль у виникненні емоцій та мотивації поведінки. З точки зору характеру ситуації (безпечна/небезпечна), її оцінка вперше стала центральним моментом у когнітивній моделі емоцій (М. Арнольд). Цю узагальнену модель процесу когнітивної оцінки ситуації уточнив та екс¬периментально обґрунтував Р. Лазарус, на основі якої оволодіння труднощами слугують досягненню двох цілей: оволодіння системою «індивід-навколишнє середовище», яка викликає стрес, та її зміна (проблемно-орієнтоване оволодіння); контроль стресових емоцій як емоційно-орієнтоване оволодіння, що є наслідком емоційного реагування на ситуацію. З’ясовано, що копінг-поведінка, трансформуючись відповідно до змін вимог ситуації до людини або змін самого суб’єкта в ситуації, має власну динаміку. Доведено, що людина використовує одночасно декілька усвідомлюваних видів поведінки у важкій життєвій ситуації: поодинокі копінг-дії, копінг-стратегії, копінг-стилі. Окреслено структурні компоненти копінг-поведінки як адаптивної при переживанні особистістю життєвих криз: сприйняття стресової ситуації, оцінка особистістю стресової ситуації як загрози або виклику, копінгова дія або реакція як стратегія подолання стресової ситуації. Ключові слова: копінг, копінг-поведінка, стрес, динаміка копінг-поведінки, структура копінг-поведінки.

Вступ. Стрес є відображенням eсіх адаптивних реакцій організму, неспецифічних біологічних феноменів, що виникають у відповідь на дію різних подразників і спрямовані на реалізацію пристосувальних механізмів, адаптовують організм до стресового впливу. Важливе місце в реалізації адаптивно-пристосувальних реакцій організму посідають гормони щитоподібної залози, які здатні мобілізувати резерви організму для усунення ушкоджень, викликаних дією стресового чинника. Тиреоїдна вісь закономірно втягується в процеси адаптації організму до дії надзвичайних подразників. Однак самі зміни тиреоїдної функції при стресі й адаптації не дозволяють оцінити значення тиреоїдних гормонів у пристосувальних реакціях. Необхідне комплексне дослідження гормонального спектра і стану окисно-відновних процесів в організмі експериментальних тварин зі зміненим тиреоїдним статусом за умов додаткових стресових впливів різної природи. Мета дослідження – вивчити інтенсивність процесів ліпідної і білкової пероксидації при іммобілізаційному стресі в щурів з експериментальним гіпотиреозом. Методи дослідження. Гіпотиреоз моделювали, щоденно вводячи тваринам per os тиреостатик мерказоліл (“Здоров’я”, Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом прив’язування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухомості голови тривалістю 3 год. Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, активності процесів ліпідної і білкової пероксидації використовували спектрофотометричні та імуноферментні методи. Результати й обговорення. За умов дефіциту йодовмісних гормонів щитоподібної залози активність вільнорадикального окиснення ліпідів і білків була достовірно нижчою, ніж у тварин без змодельованої патології. При дослідженні впливу іммобілізаційного стресу на показники ліпідної і білкової пероксидації встановлено, що на стадії тривоги розвитку стрес-реакції в евтиреоїдних тварин показники пероксидного окиснення ліпідів та білків зростали, що вказувало на посилення активності вільнорикальних процесів. На стадії резистентності відбувалась стабілізація активності вільнорадикальних процесів. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) активність вільнорадикальних процесів знову достовірно підвищувалась, що свідчило про виснаження захисного резерву антиоксидантної системи. У тварин з гіпотиреозом поступово достовірно зростала інтенсивність процесів ліпідної і білкової пероксидації на всіх стадіях розвитку стрес-реакції з максимумом на стадії виснаження. Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігають більш інтенсивне, ніж в евтиреоїдних тварин, зростання інтенсивності процесів білкової та ліпідної пероксидації на всіх стадіях розвитку стрес-реакції.

Стрес є відображенням всіх адаптивних реакцій організму, неспецифічних біологічних феноменів, що виникають у відповідь на дію різних подразників і спрямовані на реалізацію пристосувальних механізмів, адаптують організм до стресового впливу. Важливе місце в реалізації адаптивно-пристосувальних реакцій організму посідають гормони щитоподібної залози, які здатні мобілізувати резерви організму для усунення пошкоджень, викликаних дією стресового чинника. Тиреоїдна вісь закономірно втягується в процеси адаптації організму до дії надзвичайних подразників. Однак самі зміни тиреоїдної функції при стресі й адаптації не дозволяють оцінити значення тиреоїдних гормонів у пристосувальних реакціях. Необхідно провести комплексне дослідження гормонального спектра та стану ендогенної інтоксикації в організмі експериментальних тварин зі зміненим ти­реоїдним статусом в умовах додаткових стресових впливів різної природи. Мета – вивчення показників ендогенної інтоксикації при іммобілізаційному стресі у щурів з експериментальним гіпотиреозом. Матеріал і методи. Гіпотиреоз моделювали щоденним введенням per os тиреостатика мерказолілу («Здо­ров'я», Україна) у дозі 25 мг/кг протягом 21-ї доби. Гострий іммобілізаційний стрес моделювали шляхом при­вʼязування піддослідних щурів у положенні на спині за 4 кінцівки без обмеження рухливості голови тривалістю 3 години. Для дослідження концентрації йодовмісних гормонів щитоподібної залози, показників ендогенної інтоксикації та активності катаболічних процесів використано спектрофотометричні та імуноферментні методи. Результати. Встановлено, що за умов дефіциту йодовмісних гормонів щитоподібної залози показники ендотоксикозу суттєво вищі, ніж у тварин без змодельованої патології. При дослідженні впливу іммобілізаційного стресу на показники ендогенної інтоксикації встановлено, що на стадії тривоги розвитку стрес-реакції в еутиреоїдних тварин показники молекул середньої маси, еритроцитарний індекс інтоксикації та вміст циркулюючих імунних комплексів зростають, що вказує на посилення ендотоксикозу. На стадії резистентності відбувається певна стабілізація цих процесів. Однак при тривалому стресі (стадія виснаження) ступінь ендотоксикозу знову достовірно зростає, що свідчить про зниження резервних функцій організму. У тварин із гіпотиреозом має місце поступове достовірне зростання ендотоксикозу на усіх стадіях розвитку стрес-реакції з максимумом на стадії виснаження. Висновок. На тлі гіпотиреозу спостерігається більш інтенсивне, ніж в еутиреоїдних тварин, зростання ступеня ендотоксикозу на усіх стадіях розвитку стрес-реакції.

Обстежено 37 дітей, хворих на муковісцидоз, віком від 3 до 15 років. Контрольну групу становили 30 здорових дітей. Встановлено, що дітям, хворим на муковісцидоз, притаманне підвищення вмісту в плазмі крові α-дефензинів 1–3, продукція яких адаптивно підвищувалася у відповідь на контамінацію дихальних шляхів Ps.aeruginosa. Високі концентрації дефензинів пригнічували фагоцитарну активність нейтрофілів, унаслідок чого компенсаторно-адаптаційна реакція, спрямована на подолання контамінації патогену, набувала характеру патологічної і виступала додатковим фактором ураження дихальної системи. Інфікування хворих на муковісцидоз Ps.aeruginosa приводило до порушення перебігу другої фази запалення за рахунок відсутності адекватної активації іNOS. У відповідь на зниження генерації оксиду азоту у дітей, хворих на муковісцидоз, інфікованих Ps.aeruginosa, відбувалося підвищення рівня NTproBNP у сироватці крові, що є компенсаторною реакцією і може виступати додатковим фактором підтримки хронічного запалення та ураження дихальної системи.

Тренувальна діяльність спортсменів з художньої гімнастики передбачає, окрім фізичної, технічної, тактичної та психологічної підготовки, розвиток психологічної готовності та формування психологічних компетентностей і навичок долати психологічні бар’єри у тренувальній та змагальній діяльності. У статті проаналізовано вирішення проблеми психологічних бар’єрів у зв’язку з актуальністю пошуків шляхів підвищення ефективності спортивної тренувальної діяльності особистості. У контексті проблеми дослідження визначено, що питання психологічних бар’єрів охоплює такі наукові проблеми, як: теоретико-історична ситуація вивчення психологічних бар’єрів у науковій літературі; суб’єктивне сприйняття психологічних бар’єрів; психологічні бар’єри як ресурс мотивації особистісного розвитку. Функціями психологічних бар’єрів визначено: 1) адаптивну; 2) регулятивну, що слугують мотиваторами активності особистості. У психології спорту бар’єри (труднощі, перешкоди) характеризуються через дію зовнішніх факторів – предметних (біг з перешкодами), кліматичних (зустрічний вітер, вологість повітря); та впливу соціально-психологічних чинників – мотивація психомоторної активності в тренувальній діяльності, особистісна психологічна готовність до тренування та участі у змаганнях, володіння прийомами самоорганізації/самомобілізації та стратегіями психоемоційної саморегуляції та ін. Мета статті полягає у теоретичному вивченні психологічних бар’єрів, труднощів у тренувальній та змагальній діяльності спортсменів із художньої гімнастики, аналізі чинників і механізмів їх виникнення. Висновки. Визначено, що поняття «психологічний бар’єр» трактується як психічний стан особистості, що перешкоджає виконанню тих чи інших дій та виявляється в пасивності, апатії, опорі суб’єкта. З’ясовано, що виникнення психологічних бар’єрів у спортсменів зумовлюється: а) дією об’єктивних та суб’єктивних факторів; б) ступенем психологічної готовності до тренувальної та змагальної діяльності; в) особистісними якостями. Психологічні бар’єри у тренувальній та змагальній діяльності спортсменів з художньої гімнастики виникають і формуються як внутрішній опір чи захисні реакції, в основі яких лежить механізм виникнення та утворення умовно-рефлекторних зв’язків психоемоційних реакцій у передбаченні дії суб’єктивних чи об’єктивних подразників (страх втримати предмет, оцінка суддів, реакція тренера, думка глядачів та ін.), які є значущими для гімнастки.

Статтю присвячено опрацюванню процесу розробки відповідних механізмів адаптування системи управління розвитком морських портів. Тенденції, які відбуваються в системі розвитку вітчизняної морської портової інфраструктури, впливають на комплементарний зв’язок між виробничою та організаційною підсистемами управління її підрозділами. Це вимагає створення систем адаптивного управління діяльністю морських портів, враховуючи специфіку розвитку на сучасному етапі національної морської індустрії. Метою статті є розробка та запровадження адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, використання якого підвищить можливість підприємств своєчасно впроваджувати ефективні адаптивні заходи до кризових явищ зовнішнього та внутрішнього бізнес-оточення. Наукова новизна. Дослідивши ключову ціль та напрямки використання адаптивного підходу до управління розвитку морських портів, визначено таку відповідність: – за умов перебування у фазі глибокої кризи морського порту, стан розвитку якого визначається як неплатоспроможний, перевага надається використанню саме організаційно-правового інструментарію, ціль використання якого криється у виведенні морського порту з кризи та створенні умов для його сталого розвитку; – за умов, коли фактичний стан розвитку морського порту характеризується, як задовільний, але при цьому перспектива його подальшого функціонування є непередбачуваною, перевага надається використанню саме техніко-технологічного чи управлінського інструментарію, ціллю використання яких є відновлення стану платоспроможності морського порту та підвищення рівня його конкурентоспроможності; – техніко-технологічний та управлінський інструментарій також використовується у разі перебування морських портів у стані розвитку, який характеризується як успішний, з метою посилення ринкових позицій підприємства на ринку морських транспортних послуг. Висновки. Відповідно до проведеного дослідження нами обґрунтовано актуальність застосування адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, визначено напрямки введення відповідних трансформаційних змін із використанням набору конкретного інструментарію. На основі означених домінант виокремлено концепт «адаптивний підхід до управління розвитком морського порту» як комплекс адаптивних заходів управління, орієнтованих на розв’язання двох ключових проблем: забезпечення виживання порту в умовах дії кризових явищ шляхом запровадження необхідних захисних реакцій; у разі потреби оновлення чи удосконалення процесу адаптації порту з метою забезпечення реалізації стратегії його розвитку.

Актуальность исследования обусловлена необходимостью повышения экономической рентабельности в нефтегазовом секторе за счет автоматизированного управления технологическими процессами разделения нефтесодержащей жидкости на основе математических имитационных моделей, полученных на основе натурных экспериментов, в частности, снижение энергетических затрат на обеспечение данных технологических процессов без потери качества товарной нефти, регламентируемого государственными стандартами. Цель: создание адаптивной автоматизированной информационно-измерительной системы для экспериментальной оценки динамики сепарации нефтесодержащей жидкости при различной степени устойчивости слоя эмульсии и межфракционной диффузии для формирования данных для построения имитационной математической модели. Объект: технологический процесс сепарации нефтесодержащей жидкости на примере лабораторного резервуара с гравитационным типом сепарации. Методы: натурный эксперимент, техническое зрение, свёрточные нейронные сети, машинное обучение, сегментация цифрового изображения, расчет объемных соотношений фракций, переходные процессы, автоматизация физико-химического эксперимента. Результаты. Разработана адаптивная информационно-измерительная система на базе технического зрения и свёрточных нейронных сетей, позволяющая производить оценку объемного соотношения разделенных фракций нефтесодержащей жидкости при различных конфигурациях слоя эмульсии и разной степени его стабильности и четкости границы. Основой функционирования представленной информационно-измерительной системы является программное обеспечение, предусматривающее различные качественные и количественные параметры проведения эксперимента. Разработан и представлен алгоритм адаптации периода дискретизации фотофиксации на основе продолжительности физико-химической реакции, определяемой постоянной времени процесса. Для представленной адаптивной информационно-измерительной системы проведена апробация в рамках лабораторного эксперимента с получением объемных соотношений фракций в режиме реального времени и их визуализацией.

Целью данного исследования явилось изучение закономерностей изменения перекисного окисления липидов - антиокислительной защиты (ПОЛ-АОЗ) у пациентов с различной степенью гипоксии при синдроме обструктивного апноэ / гипопноэ сна (СОА / ГС). Исследование системы ПОЛ-АОЗ у пациентов с СОА / ГС позволило выявить особенности некоторых метаболических реакций, которые могут отражать развитие адаптационнокомпенсаторных процессов. У пациентов с синдромом повышенной резистивности верхних дыхательных путей отмечается увеличение общей антиокислительной активности (АОА) и диеновых конъюгатов, что можно трактовать, как начальную стресс-реакцию или же срочную (аварийную) адаптацию. Легкая степень тяжести СОА / ГС, характеризуемая снижением общей АОА и повышением концентрации первичных продуктов липопероксидации, отражает развитие адаптивно-компенсаторных процессов и определяется как переходный этап между срочной и долговременной адаптацией. С увеличением степени гипоксического воздействия на организм, которое отмечается в группе со средней степенью тяжести СОА / ГС, можно судить о формировании долговременной адаптации к хроническому воздействию гипоксии. Снижение показателей общей АОА на фоне снижения продуктов ПОЛ, наблюдаемое в группе с тяжелой степенью СОА / ГС, демонстрирует иной уровень функционирования, свидетельствующий об истощении функциональных резервов, т. е. развивается процесс дезадаптации.

Представлено результати дослідження інформативності інтегральних імуногематологічних індексів як маркерів гострого стресу у курей за короткострокового впливу на їх організм негативних факторів навколишнього середовища. Для цього в умовах сучасного комплексу з виробництва харчових яєць сформували 3 групи курей, кожну з яких утримували в окремій клітці-аналогу за площею та устаткуванням. У віці 52 тижні у курей кожної з 3-х груп відбирали по 10 зразків крові, з яких було сформовано контрольну крупу. Надалі кожна група була піддана впливу негативних факторів навколишнього середовища. Зокрема, кури 2-ї групи були позбавлені корму, 3-ї групи – світла, а 4-ї групи – утримувались за значного переущільнення поголів'я. Проби крові відбирали через 24 години після початку впливу факторів і на основі показників гемограми розраховували інтегральні імуногематологічні індекси. Показано, що комплексна оцінка інтегральних імуногематологічних індексів на основі розширеного загального аналізу крові є інформативною в оцінці розвитку та ступеня тяжкості стресового стану організму курей зумовленого короткостроковим впливом негативних факторів навколишнього середовища. За впливу негативних факторів навколишнього середовища, незалежно від їх природи, спостерігалось підвищення індексів зсуву лейкоцитів, імунореактивності, співвідношення гетерофілів та лімфоцитів, лімфоцитів та ШОЕ, гетерофілів та моноцитів, лімфоцитів та моноцитів, а також лімфоцитів та еозинофілів. Це вказує на зсув лейкоцитарної формули вліво, перевагу неспецифічних захисних клітин, що відбувається внаслідок функціонального підвищення проліферативної активності кісткового мозку і виражається у збільшені кількості гетерофілів, підвищенні їх активності у мікрофагально-макрофагальній системі імунної відповіді та свідчить про наявність в організмі курей високого рівня ендогенної інтоксикації і порушення імунологічної реактивності, а також може інформувати про аутоімунний характер патологічного процесу. Водночас відбувалось зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного, загального та лейкоцитарного індексів, що підтверджує зсув лейкоцитарної формули в ліво та свідчить про домінування активації клітинної ланки системи імунітету, вказує на активну адаптивну реакцію білої крові та зниження неспецифічного протиінфекційного захисту внаслідок інтоксикації, а також відображає переважання реакцій гіперчутливості негайного типу над реакціями уповільненого типу. Крім цього, одночасне підвищення індексу зсуву лейкоцитів та зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу свідчить про розвиток ендогенної інтоксикації у курей та порушення у них імунологічної реактивності внаслідок автоінтоксикації організму під час деструкції власних клітин. Виявлено відмінності ступеню імунологічних порушень за індексами крові курей залежно від природи фактору впливу.

Оценены адаптивные свойства интрогрессивных линий мягкой яровой пшеницы с чужеродным генетическим материалом на фонах искусственно создаваемых стрессовых факторов. Показана реакция растений как на каждый из изучаемых стрессов, так и на их комплекс. Объектом изучения являлись 12 селекционных линий яровой пшеницы из питомника испытания потомств 2-го года, полученные в результате сложных ступенчатых и беккроссных скрещиваний новых доноров устойчивости к стеблевой ржавчине: линий озимой пшеницы GT 96/90 (Болгария) с генетическим материалом вида Triticum migushovae, 119/4-06rw — видов Aegilops speltoides и Secale cereale; линии яровой пшеницы 113/00i-4 с использованием вида Aegilops triuncialis; ярового образца 145/00i, устойчивого к бурой ржавчине, с генетическим материалом вида Aegilops speltoides. Стрессоустойчивость линий изучали в лабораторных условиях на ранних этапах онтогенеза, используя засоление NaCl и длительное затопление семян в воде (анаэробный стресс). Показатели по солеустойчивости варьировали от 40 до 62 %, по устойчивости к затоплению дифференциация по прорастаемости составила от 8 до 82 %. По суммарному показателю устойчивости самым широким диапазоном адаптивности к токсическому действию обоих стресс-факторов характеризовались линии 37-16i, 33-16i и 32-16i, 3-16i и 9-16i. Полученные данные свидетельствуют о сходной направленности адаптивных процессов при воздействии стрессовых ситуаций и сочетании в 1 генотипе (или почти полная сопряженность результатов) устойчивости одновременно к 2 стресс-факторам — солевому и анаэробному. Повышенный уровень адаптации протестированного материала мягкой пшеницы связываем с наличием чужеродных транслокаций у исходных родительских форм, участвовавших в происхождении линий.

Проаналізовано освітнє середовище закладу освіти на предмет його відповідності умовам організації освітнього процесу за принципами відділеного навчання. Встановлено низку чинників, що можуть впливати на якість результатів навчання за означених умов. Серед отриманих чинників на прикладі освітнього середовища Львівського державного університету безпеки життєдіяльності визначено один із пріоритетних, що потребував негайної реакції – розроблення інформаційно-довідкової системи "UniBell" для організації віддаленого доступу до бази даних навчального розкладу із використанням мобільних технологій. З'ясовано, що розроблення сервісу для обліку та контролю навчального розкладу, а також інших сервісів, цільовим призначенням яких є забезпечення якості освітнього процесу, задекларовано в рамках реалізації проєкту "Розумний університет". Подано означення терміна "Smart-університет" або "Розумне освітнє середовище". На прикладі створення інформаційно-довідкової системи "UniBell" та її функціональних можливостей досліджено множину зацікавлених сторін. З використанням понятійного апарату теорії множин визначено обсяги внутрішніх стейкхолдерів і їх зв'язок із Smart-середовищем. Описано функціональні можливості та особливості роботи окремо клієнтської та серверної частин інформаційно-довідкової системи "UniBell". Висвітлено особливості додаткових підсистем управління серверною частиною, що реалізовані за допомогою програмних технологій .Net, Java та мови структурованих запитів SQL. Подано архітектуру інформаційно-пошукової системи "UniBell". Описано особливості оброблення даних й адміністрування реляційної бази даних розробленої системи та графічно візуалізовано блок-схеми алгоритмів роботи клієнтської та серверної її частин, що сукупно стало основою розроблення діючого застосунку під операційну систему Android із можливістю завантаження через Google Play.

Цель. Оценить реакции системы гемостаза у крыс при различной продолжительности приёма концентрата, содержащего кровь и гистолизат из репродуктивных органов марала, а также исключить возможное адаптивное действие на систему гемостаза добавок (глюкозы, аскорбиновой кислоты, фруктовой эссенции), входящих в состав используемого концентрата. Методы. В работе использованы 50 половозрелых крыс-самцов линии Wistar. Три группы экспериментальных животных по 10 крыс принимали концентрат, содержащий кровь и гистолизат из репродуктивных органов марала, по 4,5 мл в сутки в течение 7, 14 и 30 дней. Показатели, полученные у экспериментальных животных, сравнивали с показателями интактных крыс и контрольной группы, принимавшей только добавки, входящие в состав используемого концентрата. Результаты. На 7-й день приёма концентрата показатели системы гемостаза не отличались от показателей интактных крыс. По истечении 14 дней приёма концентрата отмечены снижение содержания фибриногена в крови и повышение антикоагулянтной активности плазмы крови. На 30-й день приёма концентрата, помимо ранее выявленных изменений в системе гемостаза, была установлена гипокоагуляция по внутреннему пути активации плазменного гемостаза, а также повышение фибринолитической активности плазмы крови. По завершении 30-дневного приёма добавок, входящих в состав исследуемого препарата, у контрольной группы животных показатели системы гемостаза не отличались от показателей интактных крыс. Вывод. Повышение адаптированности системы гемостаза при приёме исследуемого концентрата заключается, вероятно, в повышении антикоагулянтной и фибринолитической активности плазмы крови у крыс, а также в снижении содержания фибриногена в крови; действующим компонентом, обеспечивающим адаптивные изменения в системе гемостаза, служит комплекс биологически активных веществ, содержащихся в крови и гистолизате из репродуктивных органов марала.

Цель. Изучение характеристик вегетативной нервной системы для выявления адаптивных возможностей студентов 1-курса медиков и учащихся колледжа, обучающихся по гуманитарным и техническим специальностям.Материалы и методы. Для определения тонуса и реактивности вегетативной нервной системы (ВНС) обследуемых использовали метод кардиоинтервалографии (КИГ) с ортостатической пробой.Результаты исследования. Изучены показатели спектрального анализа сердечного ритма 120 студентов – медиков в возрасте 17 лет и 160 учащихся колледжа в возрасте 15–16 лет. Для определения реактивности ВНС обследуемых применяли ортостатическую пробу.Выявлено, что у первокурсников медиков наблюдается увеличение диастолического артериального давления на ортостаз, что свидетельствует о сосудистом происхождении наблюдаемой реакции.У учащихся колледжа в начале пробы ваготонический тип преобладает у девушек-гуманитариев (32%) и юношей технического направления обучения (38%). Симпатикотоники доминируют среди юношей (22%) и девушек (18%) гуманитарных специализаций. После перехода обследуемых в вертикальное положение обнаружено преобладание реакций симпатической нервной системы у студентов гуманитарного (65% юношей и 47% девушек соответственно) направления обучения. Материалы исследования могут применяться при подготовке учебников, учебных и методических пособий, специальных курсов физиологического и педагогического характера.Выводы:В группе первокурсников медакадемии наблюдается достоверное увеличение диастолического АД, что свидетельствует о сосудистом характере реакции на ортостаз.В начале ортостатической пробы ваготонический тип преобладает у девушек-гуманитариев (32%) и юношей технического направления обучения (38%). Симпатикотоники доминируют среди юношей (22%) и девушек (18%) гуманитарных специализаций.При исследовании вариабельности сердечного ритма после перехода обследуемых в вертикальное положение обнаружено преобладание реакций симпатической нервной системы у студентов-гуманитариев (65% юношей и 47% девушек соответственно). Выявленный выраженный тип симпатикотонии у студентов гуманитарных специализаций может указывать на низкие приспособительные возможности, являющиеся признаками больших энергозатрат регуляторных систем организма на поддержание гомеостаза, что свидетельствует о более высокой «цене» адаптации к нагрузкам.

В статье рассматривается самоорганизующаяся адаптивная система управления телеуправляемыми необитаемыми подводными аппаратами. Адаптивная нейронная система многослойного управления построена по принципу декомпозиции мультичастотного набора входных сигналов, формируемых в адаптивном джойстике управления. Декомпозиция наборов последовательностей управляющих сигналов проходит процедуру трешолдинга, разделения по оценкам спектра мультичастотного сигнала управления. Каскадный алгоритм построен по принципу интерполяции и децимации коэффициентов фильтра. Трешолдинг реализуется свёрткой форматного кадра управляющего сигнала с коэффициентами всплеск формирующего фильтра в базисе всплесков Добеши. Интерполяция коэффициентов фильтра происходит сдвигом частоты, децимация схлопыванием коэффициентов фильтра. Спектральные оценки, построенные по среднеквадратическому значению спектра, укладываются в спектральный радиус нормированного сигнала и формируют матрицу математического ожидания адаптивного сигнала управления. Реакции пилота телеуправляемого необитаемого подводного аппарата формируют управляющие сигналы в трёх плоскостях с заданными скоростями и моментами. Трешолдинг в базисе всплесков позволяет формировать сигналы управления с оптимальной крутизной выходной характеристики, что позволяет отказаться от необходимой ручной регулировки мощностей движителей двигательно-рулевого комплекса, при реализации полуавтоматичеcкого и автоматического управления. Обратная связь системы управления по наблюдаемой динамике позволяет реализовать функцию автопилота, с учётом заданных критериев качества. The article discusses the self-organizing adaptive system management remotely operated underwater vehicle. Adaptive neural system of multilayer control is built on the principle of decomposition of multi-frequency set of input signals generated in adaptive joystick of management. The decomposition of the sets of control signal sequences undergoes the procedure of tresholding, separation by estimates of the spectrum of the multi-frequency control signal. The cascade algorithm is based on the principle of interpolation and decimation of filter coefficients. Tresholding is implemented by convolving the format frame of the control signal with wavelet coefficients of the forming filter in the basis of Dobeshi wavelet. Interpolation of filter coefficients occurs by frequency shift, decimation by collapse of filter coefficients. Spectral estimates based on the standard value of the spectrum fit into the spectral radius of the normalized signal and form a matrix of mathematical expectation of the adaptive control signal. The reactions of the pilot of a remotely operated underwater vehicle form control signals in three planes with given speeds and moments. Tresholding in the basis of wavelets allows you to generate control signals with an optimal slope of the output characteristic, which allows you to abandon the necessary manual adjustment of the powers of the propulsion engines of the engine-steering system, when implementing semi-automatic and automatic control. Feedback of the control system according to the observed dynamics allows implementing the autopilot function, taking into account the specified quality criteria.

Представлен метаанализ результатов проведенных на крысах исследований влияния гипо- и гипертермии на функционирование сердечно-сосудистой системы. Для метаанализа были отобраны 25 публикаций из базы PubMed, в которых исследовалось влияние нагревания и охлаждения всего тела бодрствующих нормотензивных взрослых крыс на параметры гемодинамики (артериальное давление и частоту сердечных сокращений). Было исследовано влияние кратковременной существенной гипертермии (40-43°С), продолжительной умеренной гипертермии (32-34°С), кратковременной и продолжительной гипотермии (4-9°С, внезапной и постепенной, с изменением и без изменения фотопериода). Показано, что характер изменения артериального давления и частоты сердечных сокращений у нормотензивных бодрствующих крыс при колебаниях температуры окружающей среды будет определяться не только вектором изменения температуры, но также амплитудой, внезапностью, продолжительностью и сопутствующими условиями (например, длительностью фотопериода).

У статті зроблено спробу проаналізувати можливість впливу емоційного інтелекту на розвиток когнітивних та креативних можливостей сучасних школярів початкової школи, адже ця проблема є неабияк актуальною в процесі реалізації Концепції Нової української школи з притаманною їй гуманізацією системи освіти. Наведено деякі гіпотези і припущення стосовно того, що розвинена емоційна сфера дитини сприятливо впливає на розвиток її природного потенціалу. Продемонстровано прямий зв’язок між віком дитини та ефективністю розвитку її емоційної сфери. Доведено, що емоційний інтелект необхідно розвивати з раннього дитинства, адже люди з високим рівнем емоційного інтелекту не лише добре розуміють власні емоції та почуття й ефективно керують своєю емоційною сферою, а й завдяки цьому їхня поведінка в суспільстві більш адаптивна, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. Виокремлено чотири складові емоційного інтелекту, а саме: сприйняття емоцій; використання емоцій для стимуляції мислення; розуміння емоцій; управління емоціями. Наведено приклади ігор, що спрямовані на розуміння молодшими школярами своїх почуттів, мотивів та реакцій.

В определении степени адаптации организма к различным факторам окружающей среды основное внимание уделяется исследованию функционального состояния органов кровообращения. Объясняется данный факт тем, что сердечно-сосудистая система играет важную роль в энергетическом, метаболическом и регуляторном обеспечении организма. Также при исследовании сердечно-сосудистой системы не возникает особых сложностей, и ее состояние часто ухудшается при дезадаптации организма к постоянно меняющимся условиям окружающей среды [2,4]. В результате проведенных исследований получены данные о компенсаторно-приспособительных реакциях сердечно-сосудистой системы у студентов в течение учебного года при мышечных и умственных нагрузках.

Показано вплив зенкору та раундапу на зміну концентрації катіонів кальцію в органах Cyprinus carpio L., а також можливість корекції обміну речовин і формування адаптації в цих умовах за допомогою Са2+. Зміни вмісту Са2+ в органах коропа залежать від структурних ушкоджень органів, на ступінь важкості яких впливає природа гербіциду (складність хімічного складу та розчинність у воді). Корекція обміну речовин у дволіток коропа в умовах гербіцидного навантаження можлива за рахунок катіонів кальцію, які необхідно додавати у воду при контролі її рН.

В данной статье рассмотрены стресспротекторное и адаптивное действие NO, не зависящее от вида стрессорного фактора или типа адаптации;оксид азота можно рассматривать как неспецифический фактор. NO в клетках синтезируется из аминокислоты L-аргинина. Эта реакция катализируется no-синтазой. Для этого процесса необходимы молекулярный кислород, никотинамидадениндинуклеотид (НАДФ), флавинмононуклеотид (ФМН), флавинадениндинуклеотид (ФАД), гем и кальций-кальмодулин. Синтаза оксида азота имеет три изоформы: конститутивные (NOS I и NOS III) и индуцибельная (NOS II). NOS I, нейрональная (nNOS), найденная в нейронах Центральной и периферийной нервной системы, тромбоцитах, мозговом слое надпочечников, скелетных мышцах и др. NOS III, эндотелиальная NOS (еNOS), содержится в эндотелии, тромбоцитах.

Статья представляет собой обзор современной литературы в области философской антропологии, социобиологии и психогенетики, раскрывающей общий социально-биологический смысл альтруизма и эгоизма, биологическое происхождение этих свойств и их адаптивное эволюционное значение у животных и человека. Эгоизм необходим в борьбе за существование как стратегия, обеспечивающая в процессе естественного отбора собственное выживание особи, в связи с чем он проявляется в преобладающих тенденциях поведения. Альтруизм – способность заботиться о других и даже жертвовать собой ради других, способствует продолжению рода, а также благополучию и выживанию сообщества в целом. Альтруизм коренится в заботе о потомстве и возникает в эволюции как самый продвинутый вариант стратегии репродуктивного поведения. Эгоизм и альтруизм – противоположно направленные эволюционно стабильные поведенческие стратегии, создающие баланс поведенческих реакций, влияющих на выживание отдельных особей и их сообществ соответственно, – играют ключевую роль в эволюции социальных отношений. Оба этих свойства связаны с вазопрессинокситоциновой регуляцией работы мозга, подконтрольной единому механизму психогенетической наследственности. Проявления эгоизма большей частью происходят без участия сознания, автоматически; проявления альтруизма связаны с более развитыми формами высшей нервной деятельности. В поведении животных и человека в отношениях между эгоизмом и альтруизмом проявляется естественный дуализм, поскольку каждая особь должна выживать и как отдельный организм (для этого необходим эгоизм), и как член сообщества (для этого необходим альтруизм). Но в реальности любое сообщество генетически неоднородно, и у подавляющего большинства особей преобладают эгоистические реакции, в то время как альтруизм устойчиво преобладает у меньшинства.

The article presents specific features of adaptive response of stomach tissues of African sharptooth catfish bred in artificial environment with application of “Sporothermin” probiotic. Probiotics influence metabolism of the host organism due to their participation in digestion processes, they also promote synthesis of proteins and increase the degree of absorption. The microorganisms that compose the probiotic contribute to better assimilation of incoming nutrients into the fish organism, they synthesize biologically active substances due to their fermentation activity. Histological slides were analyzed and documented applying a universal microscope Axio Imager.M2. Differences were found in structural features of the stomach of fish bred with application of “Sporothermin” probiotic and without it. Thus, fish that did not receive the probiotic had edema of the stomach inner muscular layer, epithelial layer detachment from the gastric mucosa and disorder of structural organization of the gastric fields. These changes were not observed in fish bred with application of “Sporothermine” probiotic. The conducted studies indicate the prospects of using the microbiota with probiotic properties when breeding Clarias gariepinus in an artificial environment. The spore forms of bacteria (Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis), which are part of the probiotic “Sporothermin”, contribute to improvement of microbiocenosis of fish gastrointestinal tract, triggering a mechanism that stimulates a complex of adaptive reactions in stomach tissues of Clarias gariepinus. At the same time, conditionally pathogenic and pathogenic microbiota in the gastrointestinal tract is suppressed, ensuring effective digestion and increasing the degree of nutrient absorption. As a result, the productivity of the fish stock increases and the costs of breeding it in an artificial environment are reduced.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

We studied 18 perspective and already registered spring rapeseed cultivars of VNIIMK breeding. Impact of weather conditions in a period flowering – maturing on economically valuable traits was revealed. The cultivars were compared by calculated statistic parameters of adaptivity, environmental plasticity, stability in the conditions of the central zone of the Krasnodar region. The perspective linear cultivars which demonstrated the most stably yield in the different years were selected. The researches were conducted in the V.S. Pustovoit All-Russian Research Institute of Oil Crops, Krasnodar, Russia, in 2017– 2020. The most favorable weather conditions for cultivation of spring rapeseed appeared to be in 2017. Index of environmental condition (Ij) was 1.01. On average for rapeseed cultivar, yield varied from maximal in 2017 (2.83 t per ha) to minimal in 2019 (1.31 t per ha). Oil content in the different years varied from 40.9 to 46.34%, weight of 1000 seeds – from 2.22 to 3.85 g. Glucosinolate content was minimal (14.16 µmol/g) in 2017 and reached maximum (21.48 µmol/g) in 2020. The linear cultivars VN-LР13, VN -Dl 2, and VN-Dl 1 are characterized with the highest environmental plasticity, having the indicators bi = 1.30; 1.24, and 1.21, respectively. The cultivars Amulet and Ruyan were the most stable: Si² was equal to 0.65 and 0.69, respectively, as well as the main applicant for being a cultivar: VN-4801, VN-191, and VN-2478 having the indicators 0.40; 0.62, and 0.80. The perspective cultivars VN-4801 and VN-906 (Kenar) are characterized with a valuable combination of increased and stable for years yield. Due to absolute indicator of adaptability, all the studied cultivars are ranking as following: VN-4801 (113.6%), VN-Dl 1 (106.3%), VN-Dl 2 (105.9%), VN-LР 13 (105.0%), VN-XT (103.4%), Руян (102.9%), and VN-906 (101.9%).

В длительном стационарном полевом опыте на ампелографической коллекции (г.-к. Анапа) установлен тренд устойчивого влияния изменений погодных условий юга России на адаптивную фенологическую реакцию автохтонных сортов винограда Плечистик, Сибирьковый, Цимлянский черный. При повышении температуры воздуха на 1,2 - 5,0 °С период от распускания почек до полной физиологической зрелости ягод винограда у сорта Плечистик уменьшился на 22, Сибирьковый - 30, Цимлянский черный - 25 дней. Уменьшение произошло за счет смещения сроков и продолжительности фаз вегетаций. У сорта Плечистик вегетация от начала распускания глазков до начала цветения уменьшилась на 10, от начала цветения до начала созревания ягод на 11, от начала созревания до полной физиологической зрелости ягод на 23 дня, у сорта Сибирьковый соответственно на 8, 9 и 13 дней, у сорта Цимлянский черный на 7, 5 и 23 дня. Начало распускания глазков сместилось в более поздние сроки у сорта Плечистик на 1 день, Сибирьковый на 5 дней, Цимлянский черный на 2 дня. Начало цветения сместилось в ранние сроки у сорта Плечистик на 9 дней, Сибирьковый на 3 дня, Цимлянский черный на 5 дней. Начало созревания ягод винограда у сорта Плечистик сдвинулось на 1 день в поздний срок, Сибирьковый на 12 дней и Цимлянский черный на 3 дня в ранние сроки. Полная физиологическая зрелость ягод сместилась в ранние сроки у сорта Плечистик на 21 день, Сибирьковый на 25 дней и Цимлянский черный на 23 дня. При положительной адаптивной реакции на повышение температуры воздуха у сортов сохранились без изменений ростовые и продукционные процессы. In a long-term stationary field experiment on the ampelographic collection (Anapa), a trend for the stable influence of changes in weather conditions in the South of Russia on the adaptive phenological reaction of autochthonous grape varieties ‘Pletchistik’, ‘Sibirkovy’, ‘Tsimlyansky Cherny’ was established. With an increase in air temperature by 1.2 - 5.0 °С, the period from budbreak to physiological ripeness of the ‘Pletchistik’ variety decreased by 22, ‘Sibirkovy’ - 30, ‘Tsimlyansky Cherny’ - 25 days. The decrease was due to the shift in the timing and duration of vegetative stages. For ‘Pletchistik’ variety, the period from budbreak to flowering decreased by 10, from flowering to veraison by 11, from veraison to physiological ripeness by 23 days; for ‘Sibirkovy’ variety, by 8, 9 and 13 days respectively; for the variety ‘Tsimlyansky Cherny’ by 7, 5 and 23 days. The beginning of budbreak shifted to later dates: for ‘Pletchistik’ variety by 1 day, for ‘Sibirkovy’ by 5 days, for ‘Tsimlyansky Cherny’ by 2 days. The beginning of flowering shifted to earlier dates: for ‘Pletchistik’ variety by 9 days, for ‘Sibirkovy’ by 3 days, for ‘Tsimlyansky Cherny’ by 5 days. The beginning of veraison for ‘Pletchistik’ variety shifted by 1 day later, for ‘Sibirkovy’ by 12 days and for ‘Tsimlyansky Cherny’ by 3 days earlier. The beginning of full physiological ripeness shifted earlier for all varieties: ‘Pletchistik’ by 21 days, ‘Sibirkovy’ by 25 days and ‘Tsimlyansky Cherny’ by 23 days. With a positive adaptive response to an increase in air temperature, the growth and productional processes of varieties remained without changes.

Опыты с инокулированными грибом Cylindrocarpon magnusianum растениями показали возможность использования данного микромицета в качестве агента повышения солеустойчивости растений. Изучено влияние инокуляции эндотрофным микромицетом Cylindrocarpon magnusianum на физиолого-биохимические показатели тестовых растений томата при действии солей тяжелых металлов (ТМ) и мятлика лугового при действии температурного стресса. Схема экспериментов включала инокуляцию культурой гриба (контрольная популяция) и популяциями этого гриба, предварительно адаптированными к действию экстремальных факторов. Наиболее значимые эффекты на формирование металл-резистентности растений установлены при инокуляции растений популяциями Cylindrocarpon magnusianum, адаптированными к разным концентрациям солей ТМ, и при выращивании инокулированных растений в условиях высокого содержания солей ТМ в субстрате. У инокулированных растений в условиях высоких температур происходят достоверные изменения содержания аскорбиновой кислоты, фотосинтетических пигментов в листьях, отмечены изменения в распределении пластического материала между надземной частью и корневой системой растений. Эти изменения несут адаптивный характер.

Сорт залишається головним резервом ресурсозбереження та інтенсифікації агропромислового виробництва в України. Розробка моделі сорту є одним із способів адаптивної спрямованості селекції. Основні параметри моделі дуже скоростиглого сорту (Авантюрин, Аквамарин, Аннушка) сої напряму залежать від погодних умов середовища. Аналізували такі кількісні ознаки (2013–2018 рр.): висота рослини, висота прикріплення нижнього бобу, кількість гілок, кількість вузлів, кількість бобів із рослини, кількість насінин із рослини, маса насінин із рослини, маса 1000 насінин. За результатами побудови графічної моделі продуктивності сорту даної групи стиглості встановлено, що головні параметри ознак обумовлені біологічними особливостями конкретного сорту. Загалом варіабельність ознаки визначається реакцією генотипу на зміну умов вирощування та погодних умов року.

Диагностика стресс-реактивности по анализу гормонального состояния организма, является сложной, экономически затратной и трудоемкой процедурой исследования. В связи с этим актуален поиск информационных технологий, которые достаточно легко реализуются в любой медицинской лаборатории и позволяют оценить стресс-реакцию организма. Цель работы - оценка диагностических возможностей электрофоретической подвижности эритроцитов и клеток буккального эпителия в процессе развития стрессовой реакции. Методика. Для моделирования стресса использовали внутрибрюшинное введение крысам раствора адреналина-гидрохлорида (0,1 мг/кг) однократно или ежедневно в течение 3 сут эксперимента соответственно. Контролем служили крысы, получавшие физиологический раствор (в/б) в том же объеме. Буккальный эпителий исследовали на 7-е сут после введения адреналина. Мазки клеток эпителия окрашивали по Романовскому-Гимза, на препаратах подсчитывали количество клеток с микроядрами на 1000 клеток. Электрофоретическую подвижность эритроцитов оценивали методом микроэлектрофореза. Результаты. Наблюдалась качественно однотипная динамика показателя электрофоретической подвижности эритроцитов, количественно зависящая от силы воздействия. При слабых стимулах скорость изменений электрофоретической подвижности эритроцитов незначительна и сочетается с развитием адаптивных процессов, связанных с репарацией генетических повреждений. Увеличение степени стрессового воздействия путем трехкратного введения адреналина приводит к резкому изменению электрофоретической подвижности эритроцитов и росту числа эпителиоцитов с различными патологическими изменениями. Заключение. Показана возможность использования данного метода в качестве маркерной характеристики интенсивности стрессовой реакции с выявлением ее генотоксичности. Diagnostics of stress reaction using an analysis of hormonal state is a difficult, costly, and labor-consuming research. Therefore, searching for information technologies, which could be easily used in any medical laboratory and would allow evaluating the stress reaction is relevant. We studied the electrophoretic mobility of red blood cells (RBC) and buccal epithelial cells of rats exposed to stress induced by a single or repeated intraperitoneal epinephrine injection. This study showed that these methods could be used as the marker characteristics of stress reaction intensity and genotoxicity. Qualitative changes in the electrophoretic mobility of RBC were similar but quantitative characteristics depended on the acting force. Under a weak stimulus, changes in the electrophoretic mobility of RBC were slight and associated with development of adaptive processes related with repair of genetic damage. A further increase in the acting force led to a sharp change in the electrophoretic mobility of RBC and an increase in the number of epithelial cells with pathological alterations.

Стаття містіть необхідну інформацію відносно генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різных типів конституції великої рогатої худоби за трьома генетично детермінованими рівнями толерантності. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності.Встановлено, що тварини різних типів конституції в процесі адаптації частину енергії повинні витрачати на підтримання нормальних процесів життєдіяльності в рамках рівня толерантності, який обумовлено типом, а не на виробництво одиниці продукції. Для молочного скотарства важливе значення має виявлений зв’язок екотипів з продуктивністю корів. В основі цього зв’язку лежить різниця в рівні толерантності, яка забезпечує різний діапазон адаптивності до факторів середовища і, як наслідок, має різну інтенсивність розгортання генетичної інформації в онтогенезі, різну стабільність вегетативних функцій за впливів середовища і неоднакові прояви продуктивності за стресових впливів. Селекцію і відбір корів бажаних типів конституції з високим рівнем толерантності до стимулюючих продуктивність впливів потрібно здійснювати в умовах великомасштабної селекції, оскільки механізми підвищення рівня толерантності до верхнього потенційно можливого діапазону, властивого ейрисомному і трансгресивному типам, вже достатньо з’ясовані. В сучасній селекційний науці створені необхідні умови для вирішення проблеми оптимізації генетично обумовлених формоутворюючих процесів на основі нових генетичних і фізіологічних уявлень про організм. Синтез наукових напрямів (теорія фізіологічних градієнтів, локальних інформаційних детермінант, вчення про детермінацію, теорія філембріогенезу, вчення про канал руху успадкованності) дозволили відкрити взаємозв’язок між ефективністю функціонування генетичного апарату і функціональною активністю реакцій адаптації при формуванні домінант різних генотипів.Взаємодія організму і середовища виявляється, головним чином, при переміщенні тварин з одного середовища в інше. Взаємодія «генотип - середовище» найбільш істотно виявляється у тварин з високим адаптивним потенціалом, у яких при зміні екологічних умов значення продуктивних чи відтворних ознак різко збільшується. Такий неоднаковий прояв ознаки можна пояснити зміною типу реакції тварин на умови середовища, що визначається умовами існування популяції. Проведено аналіз генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різних типів конституції тварин за трьома генетико-екологічними поколіннями. Акцентовано увагу на необхідності збереження місцевих порід сільськ-огосподарських тварин, які не в змозі конкурувати з основними комерційними породами. Встановлений внутрішньоутробний формоутворювальний процес домінанти типів конституції великої рогатої худоби [етологія формування фаз розвитку]. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності. Дослідження свідчать, що можлива часткова перебудова генотипу разом з підвищенням рівня його функціонування, що може бути здійснено в оптимальному діапазоні толерантності організму.

У даній статті мова йде про витоки насилля, у тому числі політичного. Показано взаємозв’язок між поняттями насилля, агресії та деструктивності. Наведено різні визначення зазначених понять. Детально аналізуються різні підходи до розуміння джерел насилля та агресії. Зокрема, представлені психоаналітичні теорії, інстинктивізм, біхевіоризм, фрустраційні теорії агресії, концепція відносної депривації, концепції агресії як вивченої реакції. Серед психоаналітичних теорій особливу увагу приділено вченням З. Фрейда, В. Райха, Е. Фромма. Також у статті згадані погляди С. Шпільрейн, В. Штекеля, П. Федерна, Е. Вейсса щодо природи деструктивного. Розкрито сутність таких понять як інстинкт смерті, Танатос, мортідо та деструдо. Спираючись на вчення Е. Фромма, підкреслено різницю між двома базовими типами агресії – доброякісною, біологічно адаптивною агресією та злоякісною деструктивністю, витоки якої коріняться у структурі характеру. Наведені основні різновиди агресії, серед яких – псевдоагресія, оборонна, конформістська та інструментальна агресія (доброякісна агресія); садизм, некрофілія (злоякісна агресія) тощо. Розглянуто також такі підходи до визначення сутності та джерел агресії та насилля як інстинктивізм (К. Лоренц) та біхевіоризм (Дж. Б. Уотсон, Б. Ф. Скіннер та ін.). Значну увагу приділено фрустраційним теоріям агресії (Дж. Доллард, Н. Е. Міллер, Л. Берковіц та ін.), згідно з якими причини агресії та насилля криються в особливому психічному стані – фрустрації. Підкреслено особливе значення теорії Т. Р. Гарра, в якій джерела агресії та політичного насилля визначаються через поняття відносної депривації. Ще один розглянутий у статті підхід – концепції агресії як вивченої реакції (А. Бандура, Г. Левін, Б. Флейшман та ін.). Прибічники цього підходу вважають, що агресивна поведінка формується у процесі соціального навчання.

Резюме. Системні зміни при цукровому діабеті можуть спричиняти локальні патологічні процеси, у тому числі з боку природженої імунної системи та адаптивної гуморальної імунної відповіді, які причетні до розвитку пародонтиту. Тому на даному етапі дослідження виникла необхідність більш глибшого вивчити механізми розвитку і перебігу хронічного генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету. Мета дослідження − з’ясувати характер реакції гуморальної ланки адаптивного імунітету в пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом, цукровим діабетом 2 типу та при їх поєднанні. Матеріали і методи. Проведено обстеження 20 практично здорових осіб (контрольна група), 36 хворих із клінічно встановленим діагнозом цукрового діабету 2 типу (ЦД), 32 пацієнтів із підтвердженим діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) і 32 хворих з поєднаним ЦД і ХГП (четверта група). Вміст основних класів імуноглобулінів IgА, IgG і IgM встановлювали за G. Manchini, рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) − за методом В. Гашкової у модифікації Ю. Гриневича. Результати досліджень та їх обговорення. Рівень IgA й IgG у дослідних групах був вірогідно вищим стосовно даних контрольної групи. Рівень IgМ у другій групі був статистично значимо нижчий у 1,2 раза, а в третій і четвертій групах він був вірогідно вищий відповідно в 1,7 і 1,2 раза. Про те що ЦД 2 типу ускладнює перебіг пародонтиту свідчить і концентрація імунних комплексів. При цьому найнижчий рівень ЦІК виявлено в групі хворих із ХГП, а найвищий − при поєднанні патологій. Висновки. При хронічному генералізованому пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу суттєвих змін зазнає гуморальна ланка адаптивної імунної системи, свідченням чого є підвищення в сироватці крові концентрації імуноглобулінів класів А, М, G та циркулюючих імунних комплексів.

Исследованы адаптивные реакции сердечно-сосудистой системы на пробу с имитацией ныряния у обследованных с различным полиморфизмом генов ADBR2 (A/G, rs1042713), ACE (HD, rs4340), AGTR1 (A/C, rs5186), BDKRB2 (TIC, rs1799722) и REN (GIA, rs2368564). Обследовано 80 человек в возрасте 19 ± 0.9 лет. Полиморфизм генов исследовали с помощью двухэтапной мультиплексной ПЦР с добавлением флуоресцентно меченных праймеров и последующим проведением аллельспецифической гибридизации на биочипе. Кровенаполнение периферических сосудов определяли по показателю амплитуды пульсовой волны на фотоплетизмограмме, а тонус сосудов - по времени распространения пульсовой волны. Центральный кровоток исследовали методом интегральной реографии. Регистрировали артериальное давление. У обследованных с BDKRB2 (C/C), aCe (D/D) и ADBR2 (G/G, G/A) генотипами выявлено более выраженное повышение тонуса периферических сосудов во время имитации ныряния по сравнению с обследованными с другим сочетанием аллелей. Это приводит к резкому повышению артериального давления и снижает устойчивость организма к экстремальным воздействиям среды. Особенно выражен этот эффект у обследованных с генотипом ACE (D/D).

Изучение всех функциональных возможностей организма и исследование различных форм и методов человеческого организма начинается с системы кровообращения. Основной функцией системы кровообращения является перенос кислорода и питательных веществ по всем клеткам и тканям организма для осуществления нормального функционирования всех других систем организма. Адаптивные изменения и особенности гемодинамики студентов показывают основные функциональные возможности организма в любом возрасте. Решение этой проблемы актуально и для системы образования, в частности – для высшего профессионального образования. Успешность обучения и воспитания студентов во многом определяется состоянием их здоровья, функциональными и адаптационными возможностями организма. Многие исследования свидетельствуют о том, что здоровье студентов в период обучения в вузе ухудшается, и это серьезная социальная проблема, которую необходимо изучать комплексно. Функциональное состояние всего организма в целом оценивается физической активностью, которая выражается в ответной реакции организма, зависящей от мощности выполняемой нагрузки.

Changes in chlorophylase activity and the content of nitric oxide metabolites in adaptive reactions of gametophyte of the cosmopolitan moss Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid under different temperature regime, water deficit, high insolation on the dump of the mine “Nadiia” of Chervonohrad mining district of Lviv region have been studied. It was established that unfavorable conditions for the existence of plants due to lack of moisture, high surface temperature of the substrate and high insolation are created in the summer months on the dumps of coal mines. Due to the degradation of the photosynthetic apparatus in stressful conditions of technogenic-disturbed areas in chloroplasts of C. purpureus, the total content of chlorophylls was 294–413 μg/g of dry matter mass. In the gametophyte of moss in the localities on the terrace of the dump with a high insolation of 100 thousand lux., it was determined higher chlorophylase activity in 1.3 and 2.2 times, compared with the base localities (55 thousand lux.) and the top localities (70 thousand lux.), respectively. Under the influence of significant water stress, which was induced by a 10% solution of polyethylene glycol, a decrease in both the content of photosynthesis pigments and chlorophylase activity was determined compared to the control. The highest content of nitric oxide metabolites was determined on the terrace of dump due to their accumulation under the influence of significant insolation and temperature. The results of experimental studies of the effects of hypo-, hyperthermic and water stresses indicate the time-dependent changes in the content of nitric oxide metabolites in moss cells in the post-stress period. The increase in the NO2- content in the period of post-stress reaction indicates its important role in the adaptation of gametophyte of moss under the influence of abiotic stressors.

Актуальность обусловлена интродукцией субтропической плодовой культуры Zizyphus jujuba(унаби) в Волгоградскую область. Впервые в условиях Волгоградской области проанализирован и обобщен материал по биохимическим свойствам различных сортов плодов унаби. Цель исследований – изучение адаптивных реакций субтропических растений Zizyphus jujubа в северных точках возделывания на основе их биохимических и физиологических параметров. Объекты - растительные генотипы Z. jujuba: крупноплодные, среднеплодные и мелкоплодные. Опытные посадки с их участием возделываются на коллекционном участке ФНЦ агроэкологии РАН (Волгоград, Россия). Исследование адаптивных реакций на изменение условий среды базируется на фиксации экологических факторов и биоэкологии растительных особей на основе их физиологических и биохимических параметров в полевых и лабораторных условиях. В задачи исследований входило: выявление лимитирующих факторов, ограничивающих развитие; анализ критических периодов развития растений по изменению водного обмена и температурного режима; сравнительная оценка биохимических характеристик плодов в северной точке ареала культивирования с учетом адаптации к стресс-факторам (генотип-среда). Выявлено, что недостаток воды приводит к увеличению концентрации растворимых веществ. Обезвоживание приводит к нарушению целостности мембран и оказывает влияние на состав пигментного комплекса. Установлена вариабельность содержания аскорбиновой кислоты по годам: у крупноплодных и среднеплодных растений от 31,9 до 66,5 мг %. У мелкоплодных растений в условиях культивирования вариабельность по годам менее выражена. В засушливый период (общий запас влаги в почве до двух метров 130-141 мм) содержание аскорбиновой кислоты снижается. Мелкоплодные растения, проявляющие высокую степень адаптации, имеют большие показатели содержания аскорбиновой кислоты (до 740,3 мг %). Ограничивающими факторами являются повышения температур и снижение влажности воздуха в летний период при малом количестве осадков и запаса влаги в корнеобитаемом слое почвы. Продуктивность растений при стрессе сильно зависит от поддержания водного статуса растений. Любая оценка водного статуса должна учитывать реакцию растений на условия окружающей среды и характеристику этих условий The relevance is due to the introduction of the subtropical fruit culture Zizyphus jujuba (unabi) to the Volgograd region. For the first time in the conditions of the Volgograd region, the material on the biochemical properties of various varieties of una-bi fruits was analyzed and generalized. The aim of the research is to study the adaptive reactions of subtropical plants of Zizyphus jujuba in the northern points of cultivation based on their biochemical and physiological parameters. The objects are plant genotypes of Z. jujuba: large-fruited, medium-fruited and small-fruited. Experimental plantings with their participation are cultivated at the collection site of the Federal Research Center for Agroecology of the Russian Academy of Sciences (Volgograd, Russia). The study of adaptive reactions to changing environmental conditions is based on the fixation of environmental factors and bioecology of growing individuals based on their physiological and biochemical parameters in the field and laboratory conditions. The research objectives included: identification of limiting factors limiting development; analysis of critical periods of plant development by changes in water metabolism and temperature regime; comparative assessment of the biochemical characteristics of fruits in the northern point of the cultivation area, taking into account adaptation to stress factors (genotype-environment). It was revealed that the lack of water leads to an increase in the concentration of soluble substances. Dehydration leads to a violation of the integrity of the membranes and affects the composition of the pigment complex. The variability of ascorbic acid content by years was established: in large-fruited and medium-fruited plants from 31.9 to 66.5 mg %. In small-fruited plants under cultivation, the variability over the years is less pronounced. During the dry period (the total moisture reserve in the soil is up to two meters 130-141 mm), the content of ascorbic acid decreases. Small-fruited plants showing a high degree of adaptation have high rates of ascorbic acid content (up to 740.3 mg%). Limiting factors are temperature increases and a decrease in air humidity in summer with low rainfall and moisture reserves in the root layer of the soil.The productivity of plants under stress strongly depends on the maintenance of the water status of plants. Any assessment of the water status should take into account the reaction of plants to environmental conditions and the characteristics of these conditions

Метою нашого дослідження було вивчення структурно-функціональних змін остеогенних клі-тин довгих трубчастих кісток щурів старечого віку та визначення взаємозв’язку між ультрамікроскопічною будовою остеобластів та інтенсивністю експресії остеопонтину та RANKL за умов хронічної гіперглікемії. Експеримент моделювали щляхом інтраперитонеального введення одноразової ін’єкції дигідрату алоксану в дозі 150 мг/кг маси тіла на 0,9% розчину хлориду натрію. Для дослідження структури стегнової та плечової кісток використовували такі методи: трансмісійної електронної мікроскопії та імуногістохімічний. При дослі-дженні остеобластів та остеоцитів оцінювали наступні показники: цілісність клітинних елементів та мембран-них органел, вакуолізацію цитоплазми.В результаті експерименту було встановлено, що в старечих щурів за умов тривалої гіперглікемії спо-стерігається значна гіпертрофія гЕПС, наростаюча деструкція органел у цитоплазмі відповідно до збіль-шення терміну дії хронічної гіперглікемії. Починаючи з 30 доби експерименту у щурів старечого віку було виявлено гіперфункцію остеобластів як адаптивну реакцію на підвищення рівня глюкози та їх виражену ре-акцію у вигляді значної гіпертрофії гЕПС, деструкції органел у цитоплазмі та набуханні мітохондрій із пода-льшим активним прогресуванням аж до 180 доби. Відзначається формування залишкових тілець, що є озна-кою компенсаторної реакції.Пригнічення рівня експресії остеопонтину є наслідком підвищення рівня глюкози, що в свою чергу порушує нормальне формування кісткової тканини за умов хронічної гіперглікемії. Імуногістохімічне дослі-дження підтвердило порушення будови і функціонування остеобластів та деструктивні зміни в остеоцитах, що проявлялось у зменшенні експресії остеопонтину (одного з маркерів формування кісткової тканини) та поступовим збільшенням показника RANKL (маркер, що бере безпосередню участь у кістковій резорбції).